ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ІМЕННИХ ПАЙОВИХ ЦІННИХ ПАПЕРІв ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ І РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА (ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ) : ПРАВОВОЙ РЕЖИМ ИМЕННЫХ ПАЕВЫХ ЦЕННЫХ Бумаг ПО ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВУ УКРАИНЫ И РЕСПУБЛИКИ ПОЛЬША (СРАВНИТЕЛЬНО ПРАВОВОЙ АСПЕКТ)

Краткое описание

АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ
Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва

На правах рукопису

Бірюков Володимир Іванович

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ІМЕННИХ ПАЙОВИХ ЦІННИХ ПАПЕРІв
ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ І РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА
(ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Cпеціальність 12.00.03 цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Кучеренко Ірина Миколаївна,
доктор юридичних наук,
старший науковий співробітник

Київ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП..

3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ІМЕННИХ ПАЙОВИХ ЦІННИХ ПАПЕРІУ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ І РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА ...............................................................................
1.1. Поняття правого режиму іменних пайових цінних паперів, визначення їх правової природи і ознак ...........

13

13

1.2. Особливості бездокументарних пайових цінних паперів ........

54

Висновки до першого розділу ....

69

РОЗДІЛ 2. ВИДИ ІМЕННИХ ПАЙОВИХ ЦІННИХ ПАПЕРІУ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ ТА РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА ..........

71

2.1. Правова характеристика іменних акцій .

71

2.2. Правова характеристика іменних інвестиційних сертифікатів та сертифікатів фондів операцій з нерухомістю .

109

Висновки до другого розділу

132

РОЗДІЛ 3. ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОБОРОТУ ІМЕННИХ ПАЙОВИХ ЦІННИХ ПАПЕРІУ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ ТА РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА

136

3.1. Виникнення іменних пайових цінних паперів у цивільному обороті..

136

3.2. Цивільний оборот іменних пайових цінних паперів.

154

Висновки до третього розділу

180

ВИСНОВКИ.

183

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .......

193

ДОДАТКИ.

213

Додаток А.

213

Додаток Б .

215

ВСТУП

Актуальність теми. Цінні папери, як дієвий інвестиційний інструмент, є важливим чинником поступального розвитку ринкової економіки будь-якої держави, зокрема, й України. Початковим поштовхом для розвитку українського фондового ринку стала приватизація державного майна, в результаті якої в цивільному обороті з’явилась значна кількість акцій. Останнім часом все більшого застосування також набувають інвестиційні сертифікати та сертифікати фондів операцій з нерухомістю. Природно, що дана сфера зазнає активного нормативного регулювання і стає об’єктом ґрунтовного аналізу сучасних вітчизняних науковців у галузі приватного права.
Останнім часом у дисертаційних роботах вітчизняних вчених були проаналізовані загальні проблеми щодо розміщення та обігу цінних паперів як інституту цивільного права, а також, проблеми пов’язані з окремими видами цінних паперів, зокрема акцій. Так, з цієї тематики були захищені дисертації І.В.Спасибо-Фатєєвої «Цивільно-правові проблеми акціонерних правовідносин» (2000р.), О.І.Онуфрієнка «Правове регулювання випуску та обігу емісійних цінних паперів в Україні» (2000 р.), В.В.Посполітака «Передача права власності на цінні папери та прав за цінними паперами в Україні» (2001р.), В.І.Гостюка «Цивільно-правові договори з цінними паперами за законодавством України» (2005 р.), О.С.Швиденка «Акція як об'єкт права власності» (2006 р.), Ю.В.Мица «Правова природа похідних цінних паперів» (2006 р. ), В.Л.Яроцького «Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин» (2007 р.) та інші.
Водночас, незважаючи на пожвавлення наукових досліджень правового регулювання відносин щодо цінних паперів та нагальну практичну необхідність подальшого удосконалення правових норм у цій сфері іменні пайові цінні папери не були об’єктом спеціального дисертаційного дослідження і не розглядалися через призму іноземного юридичного досвіду.
Вибір польського законодавства про іменні пайові цінні папери як моделі для порівняння з вітчизняним законодавством обумовлений тим, що воно відрізняється високим ступенем розвиненості і систематизованості. Польське приватне право ґрунтується на засадах континентального права і, відповідно, має багато спільних рис з українським цивільним правом. У Республіці Польща створена потужна школа цивільного права, в межах якої істотне значення приділяється доктринальному аналізу проблем, пов’язаних з оборотом цінних паперів, у тому числі іменних пайових цінних паперів.
У зв’язку зі вступом Республіки Польща до Європейського Союзу, польське законодавство про цінні папери, і зокрема про пайові цінні папери, було уніфіковане з загальноєвропейськими правовими нормами. Водночас, польський фондовий ринок є одним із найрозвиненіших ринків центральної Європи, а Варшавська фондова біржа найбільшою в регіоні. Ці чинники вплинули на вибір саме польського законодавства для здійснення порівняльного аналізу з українським законодавством. Додатковим аргументом у цьому виборі слугував той факт, що приватне право обох держав має багато спільних рис, адже побудовано на однакових правових засадах.
Відповідно до Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» адаптація законодавства України до законодавства ЄС є пріоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу, що у свою чергу є пріоритетним напрямом української зовнішньої політики. У зв’язку з цим, здійснення порівняльного аналізу українського законодавства з законодавством країн ЄС, зокрема Республіки Польща, є одним із способів реалізації програми адаптації національного законодавства до європейського.
Усе це свідчить про актуальність даного порівняльно-правового дослідження, та визначає його теоретичну і практичну значимість.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять праці відомих цивілістів дореволюційного та радянського періоду, сучасних вітчизняних і російських науковців: М.М.Агаркова, В.А.Бєлова, Д.В.Бобрової, М.І.Брагінського, ВА.Василєвої, А.В. Венедиктова, О.І.Виговського, В.В.Вітрянського, О.М.Вінник, О.В.Дзери, І.О.Дзери, І.В.Жилінкової, Т.В.Пашаніної, О.Р.Кібенко,В.М.Коссака, І.Ю.Краська, Н.С.Кузнєцової, І.М.Кучеренко, В.В.Луця, О.О.Маковської, Р.А.Майданика, Д.І.Мейєра, Д.В.Мурзіна, Н.О.Нерсесова, О.І.Онуфрієнка, Л.В.Панової, І.А.Покровського, В.В.Посполітака, О.П.Сергєєва, І.В.Спасибо-Фатєєвої, Є.О.Суханова, І.Т.Тарасова, Ю.К.Толстого, В.І.Труби, Г.Ф.Шершенєвича, О.С.Швиденка, Я.М.Шевченко, В.С.Щербини, О.В.Щербини, Є.О.Харитонова, В.П.Харицького, Р.Л.Юлдашбаєвої, В.Л.Яроцького, а також таких польських учених: М.Бончика, Ф.Золя, М.Міхальскі, Я.Мояка, М.Романовскі, Я.Сохі, А.Хлопецкі та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва АПрН України 26 березня 2008 року (протокол № 3). Роботу виконано відповідно до напрямків дослідження Науково-дослідного інституту приватного права та підприємництва АПрН України в межах тем «Методологічні засади приватного права» (номер державної реєстрації 0103U003101) та «Охорона прав суб’єктів корпоративних правовідносин» (номер державної реєстрації 0108U00495).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розв’язання комплексу теоретичних і практичних проблем правового режиму іменних пайових цінних паперів, узагальнення існуючих наукових підходів до їх вирішення та розроблення з урахуванням польського досвіду науково-теоретичних і практичних рекомендацій для удосконалення норм чинного українського законодавства.
Для досягнення вказаної мети визначено такі основні завдання:
визначити основні ознаки іменних пайових цінних паперів;
здійснити всебічний порівняльний аналіз окремих видів іменних пайових цінних паперів;
визначити ознаки бездокументарних пайових цінних паперів;
визначити зміст прав та обов’язки власників і емітентів іменних пайових цінних паперів;
дослідити порядок цивільно-правового обороту іменних пайових цінних паперів;
проаналізувати і порівняти положення законодавства України, Республіки Польща щодо визначення правового режиму іменних пайових цінних паперів;
провести дослідження польського законодавства про пайові цінні папери, яке є уніфікованим із законодавствами інших країн ЄС, і сформулювати шляхи удосконалення українського законодавства;
розробити конкретні наукові висновки та пропозиції щодо удосконалення українського законодавства, яке визначає правовий режим іменних пайових цінних паперів.
Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини, які виникають при випуску та обороті іменних пайових цінних паперів.
Предметом дослідження є правові акти України та Республіки Польща, що визначають правовий режим іменних пайових цінних паперів, та практика їх застосування, відповідні доктринальні погляди, концепції, теорії.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають діалектичний метод пізнання та системно-функціональний метод дослідження наукового матеріалу. Застосування історично-правового та формально-логічного методів дало змогу проаналізувати еволюцію основних положень теорії цінних паперів, процес зміни поглядів дослідників та законодавця і формування сучасних підходів до визначення поняття та правової природи іменних пайових цінних паперів і окремих їх видів. Логічний метод дослідження обумовив послідовність висловлених суджень, понять і висновків.
Порівняльно-правовий метод, який використаний при дослідженні положень законодавства України та Республіки Польща про іменні пайові цінні папери, доктринальні підходи до розвитку вказаного законодавства допоміг виявити подібні і відмінні риси законодавчого регулювання даної сфери України і Польщі. В результаті такого порівняння була визначена низка пропозицій, спрямованих на подальше вдосконалення вітчизняного законодавства, яке регулює правовідносини, пов’язані з обігом іменних пайових цінних паперів.
Герменевтичний метод застосовувався для з’ясування змісту окремих законодавчих понять і теоретичних конструкцій, що регулюють правовий режим іменних пайових цінних паперів.
Структурно-функціональний метод застосовувався для визначення місця іменних пайових цінних паперів у системі об’єктів цивільного права.
Системно-структурний метод дав можливість проаналізувати особливість правового режиму іменних пайових цінних паперів, встановити юридичні факти, що слугують підставою для виникнення та обігу окремих їх видів. За допомогою методу формально-догматичного аналізу здійснено тлумачення цивільно-правових норм, які визначають правовий режим іменних пайових цінних паперів. У роботі застосовувалися й інші загальнонаукові і юридичні методи досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в тому, що вперше здійснене комплексне дослідження правового режиму іменних пайових цінних паперів; проведено порівняльно-правовий аналіз українського і польського законодавств про іменні пайові цінні папери і доктринальних поглядів щодо цих об’єктів. Новизна одержаних результатів конкретизується в таких науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях.

Вперше:
1) визначене поняття правового режиму іменних пайових цінних паперів, під яким розуміється порядок регулювання майнових та немайнових відносин, пов’язаних з випуском та обігом іменних пайових цінних паперів, що характеризується встановленням правил поведінки конкретних суб’єктів і визначенням їх правового статусу;
2) дається визначення іменних пайових цінних паперів: іменним пайовим є цінний папір, право власності на який закріплюється на рахунках цінних паперів (при бездокументарній формі) чи у реєстрі власників іменних цінних паперів та в тексті сертифіката цінних паперів (при документарній формі), який засвідчує участь у статутному капіталі акціонерного товариства або у майні інвестиційного фонду чи фонду операцій з нерухомістю та надає його власникові суб’єктивні права, визначені законодавством та емітентом;
3) враховуючи польський досвід регулювання правовідносин, пов’язаних з діяльністю органів інвестиційних фондів, обґрунтовано доцільність запровадження в Україні обмеження щодо відчуження інвестиційних сертифікатів. Виходячи з того, що право на обрання до спостережної (наглядової) ради інвестиційного фонду мають лише ті особи, які придбали установлену регламентом фонду мінімальну кількість інвестиційних сертифікатів, пропонується здійснювати блокування інвестиційних сертифікатів, які належать особам, обраним до складу спостережної (наглядової) ради інвестиційного фонду у визначеної регламентом мінімальній кількості;
4) на підставі аналізу польського законодавства, згідно з яким у тексті іменних документарних цінних паперів зазначаються всі юридичні факти (застава, блокування) щодо таких паперів, обґрунтовано висновок про необхідність запровадження в Україні обов'язкового закріплення в тексті сертифікатів документарних іменних цінних паперів зазначених юридичних фактів;
5) обґрунтовано недоцільність використання терміна «активи інститутів спільного інвестування» в Законі України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» і запропоновано замінити його на термін «майно інститутів спільного інвестування»;
6) встановлено, що між компанією з управління активами інвестиційного фонду, яка здійснює управління інвестиційним фондом, і власниками інвестиційних сертифікатів виникають правовідносини з управління майном, на підставі чого в компанії з управління активами інвестиційного фонду виникає довірча власність.
Удосконалено:
7) обґрунтування того, що в разі спадкування іменних пайових цінних паперів право власності на такі папери виникає з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів чи до системи обліку на рахунках цінних паперів у зберігача чи депозитарія. До цього моменту спадкоємці не можуть розпоряджатись відповідними цінними паперами, а також отримувати від них дохід, тобто користуватись ними. З моменту відкриття спадщини у спадкоємців виникає право набути такі цінні папери, передумовами чого є закінчення строку на прийняття спадщини і належна реєстрація права власності. У зв’язку з цим спадкоємцям має бути забезпечена можливість реалізувати права, які закріплені в цінних паперах, зокрема, на отримання дивідендів, за період з моменту відкриття спадщини і до моменту реєстрації права власності на такі цінні папери;
Набуло подальшого розвитку:
8) визначення ознак іменних пайових цінних паперів. До таких ознак пропонується відносити, зокрема, те, що всі пайові цінні папери засвідчують майнову участь їх власників у юридичній особі (акціонерному товаристві) або в інвестиційних фондах чи фондах операцій з нерухомістю;
9) виходячи з аналізу польського досвіду застосування документарної форми акцій у діяльності приватних акціонерних товариств обґрунтована доцільність залишення в Україні можливості розміщувати документарні іменні акції приватними акціонерними товариствами;
10) положення про те, що складення відчужувачем іменних пайових цінних паперів передавального розпорядження (наказу) і передання такого розпорядження реєстратору, зберігачу, набувачу чи іншій визначеній договором про відчуження цінних паперів особі, є суб’єктивним цивільним обов’язком відчужувача цінних паперів щодо передання цінних паперів. Виходячи з цього набувач цінних паперів може вимагати здійснення вказаного обов’язку відчужувачем у строки, визначені договором чи законом;
11) обґрунтування доцільності закріплення в українському законодавстві можливості реєстрації спільної власності кількох осіб, зокрема спадкоємців чи подружжя, у системі обліку права власності на бездокументарні іменні цінні папери. Крім того, обґрунтовується необхідність закріплення правила про обов’язок співвласників визначити одного представника, який буде уповноважений на здійснення прав, закріплених у відповідних цінних паперах;
12) положення про те, що немайнові права, які випливають з іменних пайових цінних паперів, зокрема право на управління акціонерним товариством, яке надає акція, становлять окрему групу немайнових прав. Такі немайнові права не передбачають нерозривного зв’язку між носієм права і самим правом і не входять до складу особистих немайнових прав, врегульованих загальними нормами цивільного законодавства про особисті немайнові права.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання висновків і пропозицій дисертації у:
правотворчій діяльності висновки та пропозиції, зроблені в результаті проведення дисертаційного дослідження, спрямовані на вдосконалення чинного законодавства України про іменні пайові цінні папери і його гармонізацію з законодавством Європейського Союзу у цій сфері. Наукове дослідження містить низку пропозицій щодо внесення змін та доповнень до ЦК України, ГК України, Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок», Закону України «Про акціонерні товариства» та інших нормативних актів;
правозастосовній діяльності шляхом застосування запропонованих рекомендацій і висновків в практичній діяльності судових органів при розгляді та вирішенні корпоративних спорів та інших справ, що стосуються іменних пайових цінних паперів, а також щодо захисту цивільних прав та обов’язків суб’єктів відповідних правовідносин при наданні юридичних послуг та консультацій (акт впровадження від 15 червня 2009 р.);
в навчальному процесі основні теоретичні положення, рекомендації практичного характеру стосовно вдосконалення цивільного законодавства, що висвітлені в дисертації, використовуються в навчальному процесі під час проведення лекцій, семінарських та практичних занять з курсу «Цивільне право України» та спецкурсу «Біржове право», що проводяться автором у навчальному процесі Університету економіки і права «КРОК» (акт впровадження від 10 червня 2009 р.). Теоретичні результати дослідження можуть бути застосовані при підготовці підручників, навчальних посібників, для вдосконалення програм навчальних дисциплін «Цивільне право», «Підприємницьке право», «Порівняльне приватне право», спецкурсу «Цінні папери» та методичних рекомендацій, а також під час проведення лекційних, семінарських і практичних занять.
Апробація результатів дисертації. Окремі положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на п’яти науково-практичних конференціях:«Проблеми цивільного права та цивільного процесу на сучасному етапі розвитку законодавства», Донецький інститут внутрішніх справ МВС України, (м. Донецьк, 5 квітня 2002 р.); «Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу», ІМіжнародна науково-методична конференція, Хмельницький університет управління та права, (м. Хмельницький, 1112 березня 2005 р.); «Проблемні питання цивільного та господарського права», Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, (м. Харків, 16 лютого 2007р.);«Компаративістські читання», Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, (м. Київ, 811 квітня 2009 р.); «Друга міжнародна науково-практична конференція «Методологія приватного права: сучасний стан та перспективи розвитку», Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва АПрН України, (м. Київ, 2223 травня 2009р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 наукових робіт, з яких 6 наукових статей, зокрема 3 у наукових виданнях, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, і 3 у збірниках, які видаються в Республіці Польща, підрозділи про цінні папери у підручнику і 3 посібниках із цивільного права, глава у науково-практичному коментарі до ЦПК України, а також тези 5 доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Визначене поняття правового режиму іменних пайових цінних паперів, під яким слід розуміти порядок регулювання майнових та немайнових відносин, пов’язаних з випуском та обігом іменних пайових цінних паперів, що характеризується встановленням правил поведінки конкретних суб’єктів і визначенням їх правового статусу.
2. Дається визначення іменних пайових цінних паперів: іменним пайовим є цінний папір, право власності на який закріплюється на рахунках цінних паперів (при бездокументарній формі) чи в спеціалізованому реєстрі і в тексті сертифіката цінних паперів (при документарній формі), який засвідчує участь у статутному капіталі акціонерного товариства або майні інвестиційного фонду або фонду операцій з нерухомістю, та надає його власникові суб’єктивні права, визначені законодавством та емітентом.
3. Визначено, що правовий режим іменних пайових цінних паперів має такі основні ознаки:
1) складається з комплексу взаємопов’язаних правових засобів, спрямованих на врегулювання відносин з випуску та обігу іменних пайових цінних паперів;
2) є комплексним правовим явищем, включає в себе елементи приватноправових і публічно-правових засобів регулювання суспільних відносин і визначається наявністю правових норм, що закріплюються в законах, підзаконних актах, приватноправових актах, прийнятих суб’єктами фондового ринку (фондовими біржами, іншими саморегулівними організаціями) та закріплених у правочинах;
3) визначається диспозитивними ознаками, які обмежуються імперативними приписами, встановленими з метою захисту прав та інтересів суб’єктів фондового ринку;
4) є динамічним явищем, що характеризується постійним розвитком національного законодавства і його узгодженням, в першу чергу з європейськими стандартами.
4. На підставі аналізу польського законодавства, згідно з яким у тексті іменних документарних цінних паперів зазначаються всі юридичні факти (застава, блокування) відносно таких паперів, обґрунтовано висновок про необхідність запровадження в Україні обов’язку закріплення в тексті сертифікатів документарних іменних цінних паперів відповідних юридичних фактів.
5. Встановлено, що однією з ознак пайових цінних паперів є рівень ризиковості здійснення відповідних інвестицій у цінні папери. Набуваючи пайові цінні папери, інвестор не має жодних гарантій отримання прибутку, а емітент таких паперів не може чітко визначити розмір своїх зобов’язань перед власниками цінних паперів. Наявність прибутку у власників пайових цінних паперів залежить від успішності діяльності акціонерних товариств та фондів, у які здійснюються інвестиції.
6. Положення ч. 3 ст. 163 ГК України, яка передбачає поділ цінних паперів на іменні та на пред’явника, не узгоджуються з іншими нормами цивільного законодавства і доктринальними висновками. У зв’язку з цим запропоновано, викласти вказану норму в редакції, закріпленій у ч. 4 ст. 3 Закону «Про цінні папери і фондовий ринок».
7. Визначено, що пайові цінні папери, на відміну від інших цінних паперів, можуть надавати суб’єктивні права на частку майна емітента (акції) чи майна, що входить до складу інвестиційного фонду або фонду операцій з нерухомістю. Так, власник акції має право на частку майна акціонерного товариства при його ліквідації, а власники інвестиційних сертифікатів чи сертифікатів ФОН є співвласниками майна відповідних фондів і отримають частку майна цих фондів при їх ліквідації.
8. Немайнові права з акцій, зокрема право на управління товариством, складають окрему групу немайнових прав. Вказані права не входить до складу особистих немайнових прав, врегульованих цивільним законодавством.
З метою чіткого розмежування застосування норм про особисті немайнові права і про немайнові права, що належать власникам іменних пайових цінних паперів, пропонується внести зміни до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок», де закріплено, що акцією є іменний цінний папір, який, зокрема, посвідчує немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Так, пропонується у тексті вказаної норми замінити слова «а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування» на слова «а також інші права, передбачені законом чи статутом акціонерного товариства».
9. Характерною рисою немайнових прав є відсутність у них економічного змісту. У зв’язку з цим ці права не можуть бути оцінені в грошовому чи іншому майновому еквіваленті. Виходячи з цього видається, що норма ч. 1 ст. 11 Закону України «Про акціонерні товариства» не відповідає загальним положенням цивільного права. Відповідно до неї оплата вартості акцій, що розміщуються під час заснування акціонерного товариства, може здійснюватися, зокрема, немайновими правами, що мають оцінку.
З метою виправлення такої невідповідності пропонується виключити з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про акціонерні товариства» слова «немайновими правами, що мають оцінку».
10. Виходячи з того, що класифікація цінних паперів, закріплена у п. 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» містить неузгодженості, пропонується викласти вказану норму в такій редакції:
«1) пайові цінні папери, до яких належать:
а) акції;
б) інвестиційні сертифікати;
в) сертифікати ФОН».
11. Враховуючи те, що визначення пайових цінних паперів, закріплене у п.1 ч. 1 ст. 195 ЦК України, не відповідає чинному законодавству пропонується викласти вказану норму в такій редакції:
«1) пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі акціонерного товариства або майні інвестиційного фонду чи фонду операцій з нерухомістю і закріплюють суб’єктивні права, визначені законодавством та емітентом».
12. Визначено, що з набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства» переважне право на придбання акцій у інших акціонерів закритих акціонерних товариств, протягом строку існування таких товариств, матимуть акціонери лише тих акціонерних товариств, у статутах яких закріплене вказане переважне право.
13. За своїм змістом правовідносини, пов’язані з функціонуванням інвестиційних фондів та управлінням майном, що формується за рахунок випуску інвестиційних сертифікатів, є відносинами з управління майном, на підставі якого в компанії з управління активами інвестиційного фонду виникає довірча власність. Виходячи з цього пропонується викласти ч. 2 ст. 25 Закону України «Про інститути спільного інвестування » у такій редакції:
«До відносин з управління активами пайового інвестиційного фонду застосовуються положення про довірче управління майном з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. За цим Законом договором управління майном є договір про придбання інвестиційних сертифікатів».
14. Запропоновано поряд з існуючим правопорядком, дозволити створювати інвестиційні фонди у формі окремого виду юридичних, управління якими будуть здійснювати компанії з управлінні активами.
15. Процедура трансформації закритих і відкритих акціонерних товариств у приватні та публічні не передбачає застосування процедури перетворення юридичної особи і не потребує ліквідації товариства.
З метою чіткого врегулювання цього питання пропонується доповнити абзац 1 ч. 5 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» доповнити таким реченням: «Приведення статутів та інших внутрішніх документів акціонерних товариств, створених до 30 квітня 2009 року, не потребує застосування процедури перетворення юридичної особи».
16. Запропоновано врегулювати порядок відчуження інвестором, який входить до наглядової ради інвестиційного фонду, інвестиційних сертифікатів у кількості, що визначена регламентом фонду як мінімально-необхідна для обрання до складу спостережної ради фонду. При цьому видається за доцільне використати досвід польського законодавця щодо врегулювання аналогічних правовідносин, а саме положення ч. 1 ст. 141 Закону РП «Про інвестиційні фонди».
Так, пропонується доповнити ч. 7 ст. 25 Закону України «Про інститути спільного інвестування...» таким реченням: «Інвестиційні сертифікати інвестора, який входить до складу спостережної (наглядової) ради, повинні бути заблоковані на його рахунку в кількості, мінімальний розмір якої визначений регламентом пайового інвестиційного фонду. У разі відчуження ним усіх сертифікатів чи залишення у власності інвестиційних сертифікатів у кількості, що менша за визначену регламентом інвестиційного фонду, інвестор виключається зі складу спостережної (наглядової) ради з дня зняття блокування».
17. На підставі аналізу польського законодавства, що регулює правовідносини щодо контролю з боку інвесторів за діяльністю з управління фінансами інвестиційного фонду запропоновано закріпити в національному законодавстві можливість створення наглядових рад в усіх інвестиційних фондах, а не лише в інвестиційних фондах, чиї сертифікати були випущені у приватному порядку.
18. Закон України «Про інститути спільного інвестування» не визначає порядку розподілу голосів між членами наглядової ради. На відміну від цього згідно з ч. 6 ст. 141 Закон РП «Про інвестиційні фонди» кожний інвестиційний сертифікат, заблокований, у порядку визначеному законом, дає право на один голос у раді інвесторів.
З метою регламентування відповідних правовідносин запропоновано використати положення польського законодавства, доповнити ст. 25 Закону України «Про інститути спільного інвестування...», частиною 11 такого змісту: «кожний член спостережної (наглядової) ради має кількість голосів, пропорційну кількості заблокованих інвестиційних сертифікатів».
19. Аргументовано необхідність чіткої регламентації відносин пов’язаних з можливістю виплати дивідендів власникам інвестиційних сертифікатів закритих пайових інвестиційних фондів.
У зв’язку з цим пропонується доповнити абзац 4 ст. 26 Закону «Про інститути спільного інвестування...» реченнями такого змісту: «Дивіденди за інвестиційними сертифікатами закритого пайового інвестиційного фонду сплачуються, якщо це передбачено регламентом фонду. Виплата дивідендів власникам таких інвестиційних сертифікатів здійснюється в обсязі, визначеному регламентом інвестиційного фонду з чистого прибутку фонду, отриманого у звітному році, у строк не пізніше шести місяців після його закінчення».
20. Запропоновано закріпити у Законі України «Про інститути спільного інвестування...» поділ інвестиційних сертифікатів на іменні і на пред’явника, а саме доповнити ст. 26 абзацом такого змісту: «Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними або на пред’явника».
21. Визначено, що термін «активи інститутів спільного інвестування», який застосовується в Законі України «Про інститути спільного інвестування» не узгоджується з загальною цивільно-правовою термінологією. Фактично, під ним розуміється сукупність майна і майнових прав, які має інвестиційний фонд.
У зв’язку з цим видається за необхідне, внести зміни до Закону України «Про інститути спільного інвестування», а саме замінити термін «активи інститутів спільного інвестування» на термін «майно інститутів спільного інвестування».
22. В основі виникнення в цивільному обороті іменних пайових цінних паперів лежить вчинений емітентом односторонній правочин, а саме прийняття рішення про емісію цінних паперів. Згідно з класифікацією прийнятою в польській доктрині, такі правочини визначаються як ухвали. Вказаний правочин є початковим юридичним фактом серед необхідної їх сукупності, які мають привести до розміщення цінних паперів, тобто передання їх першому набувачеві.
Такий правочин визначає характер та зміст обов’язків емітента, які будуть закріплені в цінному папері. Крім того, такий правочин має певною мірою підготовчий характер. На його підставі відбуваються подальші дії щодо розміщення цінних паперів, зокрема реєстрація випуску цінних паперів. У даному випадку можна провести аналогію з законодавчими правилами, які передбачають необхідність отримання згоди органу опіки і піклування на вчинення певних правочинів опікуном (ст. 71 ЦК України). При цьому законодавець захищає інтереси особи, над якою встановлена опіка. У разі емісії іменних пайових цінних паперів необхідність державної реєстрації випуску цінних паперів та проспекту емісії, зокрема, здійснюється з метою захисту прав набувачів таких паперів.
23. Розміщення іменних пайових цінних паперів (введення їх у цивільний оборот) передбачає здійснення сукупності юридично значимих дій, що створюють юридичний склад. У результаті зроблено висновок про те, що тільки комплексне здійснення всіх необхідних дій, у тому числі правочинів, з боку емітента, інвесторів та інших суб’єктів, може привести до появи у цивільному обігу іменних пайових цінних паперів. Характер юридичного складу залежить від різних чинників, зокрема від того, чи здійснюється перша або додаткові емісії пайових цінних паперів, від видів цінних паперів, що підлягають розміщенню, та інші чинники.
24. Обґрунтована необхідність закріплення на рівні закону загальної норми, яка б визначала момент виникнення права власності на іменні документарні цінні папери. У зв’язку з цим пропонується викласти абзац 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про національну депозитарну систему » у такій редакції:
«Іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо законом чи умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають переданню), передаються новому власникові в порядку визначеному законом. Право власності на цінні папери переходить до набувача з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів».
25. Обґрунтовано, що правочини щодо цінних паперів підлягають укладенню у письмовій формі під умовою їх недійсності. У зв’язку з цим запропоновано викласти ч. 5 ст. 5 Закону України «Про національну депозитарну систему» у такій редакції: «Правочини щодо цінних паперів вчиняються у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню лише у випадках, передбачених законодавством чи домовленістю сторін. Наслідком недодержання сторонами письмової форми правочину є його недійсність».
26. Обґрунтовано висновок про те, що складення відчужувачем іменних цінних паперів передавального розпорядження (наказу) і передання такого розпорядження реєстратору, зберігачу, набувачу чи іншій особі, визначеній договором про відчуження цінних паперів, є суб’єктивним цивільним обов’язком відчужувача цінних паперів щодо передачі цінних паперів. Виходячи з цього набувач може вимагати здійснення вказаного обов’язку відчужувачем у строки, визначені договором чи законом, а також може вимагати захисту вказаного права в порядку, визначеному цивільним правом.
27. Додатково обґрунтовано висновок про те, що передавальне розпорядження відчужувача іменних цінних паперів не може розглядатись формою договору, на підставі якого здійснюється передання іменних пайових цінних паперів.
28. Зроблений висновок про те, що положення ч. 3 ст. 11 Закону України «Про акціонерні товариства», згідно з яким, «до оплати 50 відсотків статутного капіталу акціонерне товариство не має права здійснювати операції, не пов’язані з його заснуванням» суперечить іншим нормам цього ж закону та іншим нормативним актам України, адже до моменту реєстрації товариства воно не існує і не може здійснювати жодної діяльності.
У зв’язку з цим пропонується викласти третє речення ч. 3 ст. 11 Закону України «Про акціонерні товариства» у такій редакції: «До оплати 50 відсотків статутного капіталу засновники акціонерного товариства не мають права вчиняти правочини від імені товариства, не пов’язані з його заснуванням».
29. Формулювання поняття обігу цінних паперів, закріпленого в абзаці 9 ч.1 ст. 1 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок», як правочинів, пов’язаних із переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, може трактуватись як таке, що допускає окремий обіг прав з цінних паперів і самих цінних паперів, а також визначає як підставу обігу цінних паперів виключно правочини. Виходячи з викладеного пропонується абзац 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» викласти у такій редакції: «обіг цінних паперів перехід права власності на цінні папери на підставі правочинів та інших юридичних фактів, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів».
30. На підставі аналізу польського законодавства пропонується закріпити в Україні на законодавчому рівні можливість відкриття рахунків у цінних паперах для співвласників, в тому числі спадкоємців (для бездокументарних цінних паперів), а також реєстрацію всіх співвласників у реєстрі власників документарних іменних цінних паперів. Причому необхідно закріпити обов’язок для співвласників визначити одного представника, уповноваженого на здійснення прав, закріплених у відповідних цінних паперах. Вказана пропозиція сприятиме врегулюванню правовідносин, що виникають при спадкуванні цінних паперів, в тому числі й іменних пайових, або за інших підстав виникнення спільної власності.
31. Національне законодавство не містить спеціальних норм щодо моменту виникнення права власності на іменні, в тому числі пайові цінні папери, у разі їх набуття у спадщину. Причому в юридичній літературі висуваються різні пропозиції щодо вирішення вказаного питання. У результаті аналізу відповідних правовідносин, пропонується використати за аналогією норми про визначення моменту виникнення у спадкоємців права власності на нерухоме майно до правовідносин з іменними цінними паперами. Зокрема, пропонується доповнити ст. 1299 ЦК України частинами такого змісту:
«3. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є іменні документарні чи бездокументарні цінні папери, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину у суб’єктів, які здійснюють реєстрацію чи облік таких цінних паперів, відповідно до законодавства про Національну депозитарну систему.
4. Право власності на іменні чи бездокументарні цінні папери виникає у спадкоємця з моменту реєстрації цінних паперів у реєстратора власників іменних цінних паперів (документарні іменні цінні папери) або зберігача (бездокументарні цінні папери).
5. Спадкоємці, які прострочили виконання обов’язку щодо реєстрації іменних документарних чи бездокументарних цінних паперів, можуть бути обмежені в реалізації їхніх прав, які надавали такі цінні папери, за період, на який вони прострочили виконання вказаного обов’язку». Вказана норма сприятиме чіткому визначенню моменту набуття права власності на іменні пайові цінні папери, а також спонукатиме спадкоємців до добросовісної поведінки в питанні реєстрації права власності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АгарковМ.М. Основы банковского права. Курс лекций. Учение оценных бумагах. Научное исследование / АгарковМ.М. [2-е изд.]. М.: БЕК, 1994. 350с.
2. АгарковМ.М. Обязательство по советскому гражданскому праву / АгарковМ.М. М. : Юриздат., 1940. 192 с.
3. АзаровЮ. Переход права собственности на именные ценные бумаги. Опыт зарубежных стран / Ю.Азаров // Бизнес. Документы, комментарии, консультации. 1998. №38. - С.3740.
4. АлексеевС.С. Право: азбука теория философия: Опыт комплексного исследования / АлексеевС.С. М. : Статут, 1999. 712 с.
5. АртеменкоС.В. Цивільно-правові проблеми управління акціонерним товариством : дис. канд. юрид. наук : спец. 12.00.03/ Артеменко Сергій Вікторович. К., 2004. 195 с.
6. БайбакВ.В. Обязательственное требование как объект гражданского оборота / БайбакВ.В. М. : Статут, 2005. 222 с.
7. БасинЮ.Г. Избранные труды по гражданскому праву/ БасинЮ.Г. СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. 591 с.
8. БєлкінМ.Л. Актуальні питання обігу акцій закритих акціонерних товариств / М.Л.Бєлкін, Ю.Л.Бєлкіна // Актуальні питання цивільного та господарського права. 2007. № 2 (9). С. 3244.
9. БезклубийІ.А. Банківські правочини: цивільно-правові проблеми / БезклубийІ.А. К. : ВПЦ «Київський університет», 2005. 378 с.
10. БезклубийІ.А. Цінні папери: поняття, зміст, юридичні характеристики / І.А.Безклубий // Право України. 2001. № 9. С. 3338.
11. БеловВ.А. Ценные бумаги в Российском гражданском праве / БеловВ.А. ; под ред. проф. Е.А.Суханова. Вступительная статья проф. Е.А.Суханова. М. : Учеб.-консульт. центр «ЮрИнфоР», 1996. 448 с.
12. БеловВ.А. Юридическая природа «бездокументарных ценных бумаг» и «безналичных денежных средств» / В.А.Белов // Рынок ценных бумаг. 1997. № 5. С. 2629.
13. БеловВ.А. Бездокументарные ценные бумаги (научно-практический очерк) / БєловВ.А. М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. 106с.
14. БірюковВ.І. Визначення поняття цінних паперів / В.І.Бірюков // Підприємництво, господарство і право. 2001. № 6. С. 5052.
15. БрагинскийМ.И. Договорное право: Общие положення/ М.И.Брагинский, В.В.Витрянский. М. : Статут, 1998. 682 с.
16. БрагинскийМ.И. Договорное право. Книга третья: Договоры овыполнении работ и оказании услуг / М.И.Брагинский, В.В.Витрянский. М. : Статут, 2003. 1055 c.
17. ВасильєваВ.А. Корпоративне право як об’єкт спадкових прав / В.А.Васильєва // Вісник господарського судочинства. 2008. №6. С.127130.
18. ВиговськийО.І. Правове регулювання застави цінних паперів в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / Виговський Олександр Ігорович. К., 2005. 208 с.
19. Вплив облікових інтерпретацій на діяльність управителів фондів операцій з нерухомістю / В.О.Онищенко, Т.В.Момот // Науково-технічний збірник «Коммунальное хозяйство городов». 2008. № 85. С. 217222.
20. ГодэмэЕ. Общая теория обязательств / ГодэмэЕ. ; пер. с франц. И.Б.Новицкий. М. : Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. 511с.
21. ГончаренкоА. Права акціонера, пов’язані із виплатою дивідендів / А.Гончаренко // Підприємництво, господарство і право. 2004. №12. С.107109.
22. Господарський кодекс України // Офіційний вісник України. 2003. 28берез., № 11. С. 303, ст.462.
23. ГостюкВ.І. Цивільно-правові договори з цінними паперами за законодавством України : дис. канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / Гостюк Василь Іванович. К., 2005. 198 с.
24. Гражданский кодекс Российской Федерации. М., 1996. 181 с.
25. Гражданский кодекс Российской Федерации : науч.-практ. комментарий / Отв. ред. Т.Е. Абова, А.Ю. Кабалкин, В.П.Мозолин. М. : БЕК, 1996. Ч.І. 714 с.
26. Гражданский кодекс Украины: Комментарий (с изменениями и дополнениями по состоянию на 1сентября 2003года). Х. : Одиссей, 2003. Т. 1. 432 с.
27. Гражданское право : учебник / Под ред. А.П.Сергеева, Ю.К.Толстого. [5-е изд., перераб. и доп.]. М. : ПБОЮЛ Л.В.Рожников, 2001. Т.І. 632 с.
28. Гражданское и торговое право капиталистических стран : учеб. пособие / Под ред. В.П.Мозолина, М.И.Калугина. М. : Высш. шк., 1980. 382 с.
29. Гражданское право : учебник / Под ред. А.Г.Калпина, А.И.Масляева. М. : Юристъ, 1997. Ч.1. 465 с.
30. Гражданское право в вопросах и ответах / Под. ред. Е.О.Харитонова. Х. : ООО «Одиссей», 2002. 416 с.
31. Гражданское право : учебник / Под ред. А.П.Сергеева, Ю.К.Толстого. М. : ПРОСПЕКТ, 1998. Ч. 1. 632 с.
32. Гражданскоє право : учебник / Под ред. А.П.Сергеева, Ю.К.Толстого. СПб., 1996. Ч.1. 512 с.
33. Гумаров И. Понятие вещи в современном гражданском праве России / И.Гумаров // Хозяйство и право. 2000. № 3. С. 7884.
34. Директива 2007/36/EC Європейського Парламенту та Ради від 11липня 2007року «Про здійснення певних прав акціонерів у компаніях, що пройшли процедуру лістингу» // База даних законодавства Європейського Союзу. Режим доступу : http://www.eur-lex.europa.eu/Lex-UriServ/LexUriServ.do?uri=COM:2005:0685:FIN:PL:HTML
35. ЕмельяновВ.П. Гражданское право Украины : практ. пособие / ЕмельяновВ.П. [изд. 3-е, стереотип.]. Харьков : Консум, 2000. 236с.
36. ЕфимоваЛ.Г. О соотношении вещных и обязательственных прав / Л.Г.Ефимова // Государство и право. 1998. № 10. С. 3544.
37. Єдиний державний реєстр судових рішень // Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua
38. Закон РФ «Про акционерные общества» от 26.12.1995 №208-ФЗ // Российская газета. 1995. 28дек., №248.
39. Закон України «Про акціонерні товариства» №514-VI вiд 17.09.2008р. // Офіційний вісник України. 2008. 3листоп., №81. С.7. Ст. 2727.
40. Закон України «Про власність» № 697-ХІІ від 07.02.1991р. // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 20. Ст. 249.
41. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від №2343-XII 14.05.1992р. У редакції Закону №784-XIV (784-14) від 30.06.99р. // Відомості Верховної Ради України. 1999. №4243. Ст.378.
42. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення фінансових механізмів здійснення інвестицій у будівництво житла» № 692-VI вiд 18.12.2008р. / Офіційний вісник України. 2009. 13берез., №16. С.9. Ст.489.
43. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» щодо порядку дій емітента та інвесторів» №1522-VI вiд 11.06.2009 // Офіційний вісник України. 2009. 06 лист., №83.
44. Закон України «Про господарські товариства» №1576-ХІІ від 19.09.1991р. // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 49. Ст.682.
45. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» №448/96-ВР від 30.10.1996р. (із подальшими змінами і доповненнями) // Закон №938-ХІV від 14.07.1999р. // Відомості Верховної Ради України. 1999. №38. Ст.339.
46. Закон України «Про Державний бюджет України на 2009рік» від 26.12.2008р. // Офіційний вісник України. 2009. 12січ., №100. С.103. Ст.3299.
47. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» №509ХІІ від 04.12.92р. // Відомості Верховної Ради. 1991. №6. Ст.37.
48. Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» №1629-IV вiд 18.03.2004р. / Офіційний вісник України. 2004. 30квіт., №15. С.30. Ст. 1028.
49. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» №2299-ІІІ від 15.03.2001р. // Відомості Верховної Ради України. 2001. №21. Ст.103.
50. Закон України «Про інформацію» №2657-ХІІ від 02.10.1992р. (зізмінами, внесеними згідно з Законами) // Відомості Верховної Ради України. 1992. №48. Ст.650.
51. Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» №979-IV від 19.06.2003р. // Відомості Верховної Ради України. 2004. №1. Ст.1.
52. Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» №710/97-ВР від 10.12.1997р. // Відомості Верховної Ради України. 1998. №15. Ст.67.
53. Закон України «Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами» від 10.11.1994р. // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 46. Ст. 415.
54. Закон України «Про приватизаційні папери» №2173-XII від 06.03.1992р. // Відомості Верховної Ради України. 1992. №24. Ст.352.
55. Закон України «Про обіг векселів в Україні» №2374-III від 05.04.2001р. // Відомості Верховної Ради України. 2001. №24. Ст.128.
56. Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» №978-IV 19.06.2003р. // Офіційний вісник України. 2003. 8серп., №30. С.9. Ст.1525.
57. Закон України «