ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОГО ВІДБОРУ КАНДИДАТІВ НА КЕРІВНІ ПОСАДИ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ : ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОТБОРА КАНДИДАТОВ НА РУКОВОДЯЩИЕ ДОЛЖНОСТИ В ОРГАНАХ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ УКРАИНЫ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ІРХІН ЮРІЙ БОРИСОВИЧ

УДК 15+351.74

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОГО ВІДБОРУ КАНДИДАТІВ НА КЕРІВНІ ПОСАДИ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Спеціальність: 19.00.06 Юридична психологія”

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Яковенко Сергій Іванович
доктор психологічних наук, професор

Київ 2006

ЗМІСТ

ВСТУП ...
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ОРГАНУ, ПІДРОЗДІЛУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ...
1.1. Психологічний зміст, структура і функції управлінської діяльності у правоохоронних органах ...
1.2. Теоретичне обґрунтування системи психологічного відбору кандидатів на керівні посади в органах внутрішніх справ України ...
1.3. Концептуальні підходи до вивчення професійної діяльності керівників в органах внутрішніх справ України ..
РОЗДІЛ 2. ПОБУДОВА ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ВІДБОРУ КЕРІВНИКІВ ОРГАНІВ ТА ПІДРОЗДІЛІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ...
2.1. Емпіричне дослідження професійно важливих індивідуально-психологічних якостей, необхідних для здійснення управлінської діяльності в органах внутрішніх справ України ...........................................
2.2. Інноваційна система професійно-психологічного відбору керівників органів, підрозділів внутрішніх справ України на основі професійно важливих якостей
2.3. Оцінка ефективності інноваційної системи психологічного відбору кандидатів на керівні посади в органах та підрозділах внутрішніх справ ..
ВИСНОВКИ ..........................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .
ДОДАТКИ .

ВСТУП

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що сьогодні Україна, як і більшість країн Європи, реорганізовує свої правоохоронні органи з метою розвитку і зміцнення демократичних засад суспільного життя [89]. Водночас ці країни прагнуть встановлення єдиних європейських стандартів правоохоронної діяльності. До того ж, єдині міжнародні етичні стандарти професійних дій поліції (зокрема, такі фундаментальні поняття, як чесність, неупередженість, скромність, професіоналізм) повинні знизити ризик некомпетентності, зловживань, корупції та правопорушень у поліції.
Міжнародні правові стандарти поведінки працівників правоохоронних органів надають провідне значення професійному відбору посадових осіб поліції (поряд із навчанням і підготовкою). Європейський Кодекс поліцейської етики [57] відповідно до ст. 15b Статуту Ради Європи [115] визначає, що поліція повинна діяти таким чином, щоб її працівники користувалися повагою з боку населення саме як професіонали, на яких покладено забезпечення виконання законів.
Відповідно до визначених цим Кодексом міжнародних норм працівники поліції повинні відбиратися на основі оцінки їх компетентності, професійних здібностей і досвіду, які мають бути зорієнтовані безпосередньо на мету професійної діяльності поліції.
За своїм професійним рівнем працівники поліції мають бути в змозі виявляти розсудливість, відкритість, зрілість, почуття справедливості, комунікативні здібності, за необхідності управлінські і організаторські якості. Окрім цього, вони повинні добре розумітися на соціальних, культурних і суспільних проблемах [115].
Процедури відбору на службу мають бути засновані на об’єктивних і недискримінаційних критеріях. Кінцевою метою професійного відбору на службу в поліцію є формування складу працівників поліції, спроможного захищати інтереси суспільства.
На сучасному етапі розвитку органів внутрішніх справ України пріоритетного значення набувають завдання вдосконалення системи управління персоналом, впровадження нових форм та методів роботи з кадрами, зокрема, забезпечення психологічної надійності персоналу як основи ефективної службової діяльності, зміцнення дисципліни і законності, формування та закріплення професійного ядра. Виконання цих завдань у першу чергу повинно зумовити суцільний, якісний та гарантований захист прав і свобод громадян у відповідності до конституційних норм [89].
Виходячи з основних положень міжнародних правових норм, з урахуванням нагальних кадрових потреб, одним із ключових моментів формування управлінського потенціалу органів внутрішніх справ України повинна стати науково обґрунтована система професійно-психологічного відбору кандидатів на керівні посади.
Питання кадрового менеджменту в теорії управління персоналом в органах внутрішніх справ України завжди були в центрі уваги науковців.
Різним аспектам теорії управління, управління персоналом та психології управління в органах внутрішніх справ, присвячені праці вітчизняних та зарубіжних учених, зокрема, В.Г.Андросюка, П.Айнсворта, О.М.Бандурки, В.І.Барка, Б.Г.Бовіна, С.П.Бочарової, Є.Г.Запорожцева, О.В.Землянської, Т.С.Кабаченко, В.П.Казміренка, Л.І.Казміренко, Л.М.Карамушки, Д.О.Кобзіна, Д.Кукендала, Н.Л.Коломінського, Я.Ю.Кондратьєва, М.В.Костицького, С.Д.Максименка, Н.П.Матюхіної, В.С.Медведєва, О.М.Морозова, А.П.Москаленка, В.В.Рибалки, Р.Роберга, К.Піза, В.М.Плішкіна, В.М.Синьова, О.М.Столяренка, В.О.Татенка, О.В.Шаповалова, О.Г.Шестакова, С.І.Яковенка, та інших.
Зокрема, проблемам взаєморозуміння між керівником і підлеглими у процесі спільної діяльності присвячені дослідження Г.М.Андрєєвої, О.О.Бодальова, В.П.Казміренка, О.В.Карпова, О.С.Крикунова, Л.Б.Білонова, розробкою проблематики визначення стилів управління займалися А.Я.Анцупов, Л.М.Балабанова, Є.П.Беклеміщев, Р.Блей і Дж.Моутон, М.Д.Виноградський, Г.А.Дмитренко, П.Друкер, А.Л.Журавльов, А.І.Кітов, Є.О.Клімов, Р.Л.Кричевський, К.Левін, Б.Ф.Ломов, А.Маслоу, Р.С.Немов, М.М.Обозов, А.М.Омаров, Л.Е.Орбан-Лембрик, Е.Раймер, О.Ф.Сафін, Р.Стогділ, В.К.Толочек, Ф.Фідлер, Р.Хауз та Т.Мітчел, В.Хелел, Ф.І.Хміль, Г.В.Щокін, С.І.Яковенко та інші.
У дослідженнях зазначених авторів розглядаються різні стилі управління, керівництва й лідерства, визначаються їх основні чинники й критерії, у багатьох дослідженнях акцентується на активній ролі соціального оточення. Проте, питання суто психологічного відбору лідера (керівника) в межах системи управлінська структура начальник підлеглий” при цьому не висвітлюється.
Аналіз наукових праць у галузі юридичної психології, психології управління та соціальної психології показує, що більшість досліджень, в основному, спрямовано на вивчення проблем, пов’язаних з управлінням (менеджментом) в органах внутрішніх справ, психологією управлінської діяльності та професійного становлення керівника, психологічними механізмами лідерства, умінням керувати людьми тощо.
Досліджень, присвячених безпосередньо проблемі професійно-психологічного відбору кандидатів на керівні посади в органах внутрішніх справ України, до останнього часу майже не проводилось. У межах дисертаційних досліджень упродовж 1999-2005 років вітчизняними науковцями вивчалися і розроблялися такі загальні питання, як психологічні особливості діяльності керівника ОВС (Є.Г.Запорожцев [65]), теоретико-психологічні засади управління персоналом органів внутрішніх справ (В.І.Барко [19]), професійна психодіагностика кандидатів на службу в органах внутрішніх справ та професійно-психологічний відбір кандидатів на навчання до вузів системи МВС на основі комплексної оцінки їх професійно важливих якостей (В.І.Барко [27], А.П.Москаленко [116], В.Г.Панок [29], О.В.Шаповалов [30]).
Окрім цього, в системі кадрового забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України наразі не існує нормативно встановлених критеріїв професійно-психологічного відбору кандидатів на керівні посади.
З початку 90-х аж до 1999 року психологічний відбір при висуненні кандидатур до призначення на посади керівного складу не проводився взагалі. Зокрема, це було обумовлено відсутністю на той час служби психологічного забезпечення. Лише 1999 року, уперше в історії міліції України, наказом МВС України від 06.07.1999 № 527 було введено психологічне обстеження кандидатів на керівні посади, яке в загальному вигляді являє собою конкретизовану та поліпшену форму системи відбору керівного складу, що застосовувалася за Радянські часи.
Зазначена система професійно-психологічного відбору кандидатів на керівні посади упродовж п’яти років свого функціонування виявилася неспроможною забезпечити сучасні потреби кадрового менеджменту в органах внутрішніх справ України і такою, що не відповідає дедалі зростаючим попитам практики (цю думку в розгорнутому вигляді обґрунтовано в розділі 1.2 даного дисертаційного дослідження). Враховуючи це, вважаємо що сенсу в подальшому вдосконаленні або поліпшенні цієї системи немає. За існуючих умов виявляється доцільним не покращення, а докорінна заміна її на більш дієву та ефективну систему.
Сьогодні потрібна принципово нова інноваційна система професійно-психологічного відбору кандидатів на керівні посади, спрямована на відбір лідера нової формації, принципово інший тип лідера трансформаційний.
Адже, самий час вимагає сьогодні концептуально нового підходу до організації процедури психологічного відбору працівників керівного складу органів внутрішніх справ України при призначенні на керівні посади, або посади з більшим обсягом роботи.
На зміну лідера старого типу має прийти лідер нового типу. Таким чином ми виходимо на нове ідейне розуміння ролі й місця керівника в системі управління, його спроможності очолювати колектив в умовах реформ та інновацій та впроваджувати їх у життя відповідно до міжнародних стандартів.
Це, у свою чергу, вимагає від керівника нової формації бути відкритим новаціям та спроможним втілювати їх, потребує принципово нового способу мислення, мотивування та моделювання ідей.
Враховуючи те, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства гостро постає проблема забезпечення надійності функціонування всіх ланок органів внутрішніх справ, яка в першу чергу залежить від готовності та спроможності персоналу на належному рівні виконувати свої професійні обов’язки, пріоритетного значення, також набувають завдання вдосконалення системи управління персоналом, як основи забезпечення психологічної надійності персоналу, зміцнення дисципліни і законності, формування та закріплення професійного ядра.
Одне з чільних місць серед першочергових завдань цього напряму належить професіографічному вивченню управлінської діяльності в органах внутрішніх справ України. Але, чинні професіографічні матеріали не задовольняють зростаючих запитів практики. Як свідчить аналіз таких матеріалів, експериментальних досліджень при їх розробці майже не провадиться, унаслідок чого вони мають суттєві недоліки, зокрема відсутність чіткого переліку професійно важливих якостей і критеріїв їх оцінки.
В умовах професіографічного дефіциту працівникам підрозділів комплектування доводиться використовувати випадкові уявлення про психологічні вимоги різних професій до особистості майбутнього керівника та інтуїтивно підбирати блок психодіагностичних методик для вирішення питань професійного відбору.
Зазначені проблеми у першу чергу обумовлюють невиправдану плинність керівних кадрів, що тягне за собою моральні, психологічні і матеріальні втрати. Отже, розв’язання цих проблем можливе лише за умов докорінного вдосконалення існуючих дотепер концептуальних і методичних підходів до професійного відбору кандидатів на службу, зокрема, системи психологічного відбору кандидатів на керівні посади в органах внутрішніх справ України.
Тільки цілісне розуміння професійного відбору як сфери міжгалузевих наукових пошуків і комплексної практичної діяльності може створити дійсні передумови для розробки належної теорії й методики кадрової роботи.
Таким чином, актуальність дослідження зумовлена низкою науково-теоретичних і практичних чинників:
відсутністю концептуальних моделей, що відображають систему психологічного відбору кандидатів на керівні посади в органах внутрішніх справ;
недостатністю досліджень психологічних засад відбору кандидатів на керівні посади в органах внутрішніх справ;
необхідністю визначення теоретичної сутності психологічного відбору кандидатів на керівні посади в органах внутрішніх справ;
важливістю виявлення професійно важливих якостей керівника органу, підрозділу, що сприятимуть успішному й ефективному здійсненню ним управлінської діяльності;
потребою управлінської ланки органів внутрішніх справ України у керівниках нової формації (трансформаційних лідерах), що сприйматимуть та розвиватимуть сучасні інновації;
необхідністю впровадження в практичну діяльність служби психологічного забезпечення та апаратів з комплектування кадрів інноваційної моделі психологічного відбору кандидатів на керівні посади в органах внутрішніх справ України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження провадилося у відповідності до п.8.4. наказу МВС України від 05.04.2002 №345 Про затвердження плану додаткових робочих заходів з виконання Розпорядження Президента України від 26.03.2002 №53/2002-РП Про заходи щодо зміцнення дисципліни працівників та вдосконалення кадрової роботи у правоохоронних органах”, п.4.2. наказу МВС України від 30.06.2002 №635 „Про затвердження тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень у вищих навчальних закладах МВС України”, п.4.3. рішення колегії МВС України від 29.11.2003 №8КМ/1, п.1.15. наказу МВС України від 24.11.2003 №1460 Про організацію служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ України та навчально-виховного процесу у відомчих навчальних закладах”.
Дисертаційне дослідження здійснювалось на виконання замовлення Департаменту роботи з персоналом МВС України на проведення наукового дослідження за темою „Психологічні засади професійного відбору кандидатів на керівні посади в органах внутрішніх справ України” (від 11.02.2004 №6/2/1-507), п.127 та п.214 Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт НАВСУ на 2004 рік, п.202 Плану проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у Національній академії внутрішніх справ України на 2005 рік. Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою Радою Національної академії внутрішніх справ України (протокол від 27.05.2003 №7) і узгоджено в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні АПН України (протокол від 29.09.2006 №7).
Мета дослідження розробка й апробація інноваційної моделі психологічного відбору кандидатів на керівні посади в органах внутрішніх справ України.
Основні завдання дослідження:
1. На основі теоретичного аналізу уточнити основні поняття та психологічні аспекти теорії управління, психологічний зміст, структуру і функції управлінської діяльності в правоохоронних органах.
2. З’ясувати основні тенденції теорії управління та психології управлінської діяльності щодо обґрунтування системи психологічного відбору кандидатів на керівні посади в органах внутрішніх справ України.
3. Визначити концептуальні засади вивчення професійної діяльності керівників в органах внутрішніх справ України.
4. Визначити комплекс професійно важливих індивідуально-психологічних якостей керівника органу, підрозділу внутрішніх справ, необхідних для здійснення ним керівної діяльності, підібрати методики для їх реєстрації та оцінювання, на цьому ґрунті установити психологічні критерії діагностики та визначення рівня придатності керівника органу, підрозділу внутрішніх справ до здійснення управлінської діяльності.
5. Розробити психологічну модель та професіограму керівника органу, підрозділу внутрішніх справ України, розкрити структуру та зміст інноваційної системи професійно-психологічного відбору кандидатів на керівні посади в органах внутрішніх справ України.
6. Перевірити ефективність інноваційної системи професійно-психологічного відбору кандидатів на керівні посади в органах внутрішніх справ України.
Об’єкт дослідження: управлінська діяльність керівника органу, підрозділу внутрішніх справ, як окремий вид професійної діяльності.
Предмет дослідження: професійно важливі індивідуально-психологічні якості особистості керівника органу (підрозділу) внутрішніх справ у дискурсі професійно-психологічного відбору.
В основу дослідження покладено припущення, що успішність здійснення управлінської діяльності керівником органу, підрозділу внутрішніх справ обумовлюється наявністю в нього відповідних професійно важливих індивідуально-психологічних якостей, перелік яких установлено емпіричним шляхом.
Теоретико-методологічну основу дослідження склали теоретичні положення системного (онтологічного) підходу до дослідження особистості (О.Г.Асмолов, Є.О.Клімов, Б.В.Кулагін, К.К.Платонов, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, В.С.Мерлін, А.В.Петровський, В.В.Рибалка, О.М.Столяренко та ін.), суб’єктно-діяльнісного підходу до розвитку особистості (В.П.Казміренко, Л.М.Карамушка, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, П.Мучинськи, С.Л.Рубінштейн, М.В.Савчін, В.О.Татенко та ін.), загальнопсихологічних концепцій управління (П.Айнсворт, П.Друкер, А.І.Кітов, Н.Л.Коломінський, Р.Л.Кричевський, Д.Кукендал, К.Левін, Б.Ф.Ломов, А.Маслоу, К.Піз, Р.Роберг та ін.), у тому числі й управління в правоохоронних органах (В.Г.Андросюк, О.М.Бандурка, В.І.Барко, С.П.Бочарова, Є.Г.Запорожцев, О.В.Землянська, Т.С.Кабаченко, Л.І.Казміренко, Л.М.Карамушка, Я.Ю.Кондратьєв, М.В.Костицький, Н.П.Матюхіна, В.С.Медведєв, А.П.Москаленко, В.М.Плішкін, О.М.Столяренко, С.І.Яковенко й ін.).
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези було використано комплекс взаємопов’язаних методів дослідження.
1. Теоретичні: загальнонаукові (системний аналіз, порівняння, узагальнення науково-теоретичних і дослідних даних, систематизація наукової літератури та нормативно-правових актів з питань управління й організації керівної діяльності в органах внутрішніх справ) застосовувалися з метою зіставлення різних точок зору і уточнення окремих понять та психологічної сутності управлінської діяльності в органах внутрішніх справ.
2. Емпіричні: спостереження, бесіда, анкетування, тестування, метод експертних оцінок. Зокрема, констатуюча частина експерименту включала:
- контент-аналіз результатів анкетування, отриманих при вивченні соціально-психологічного клімату в органах та підрозділах внутрішніх справ;
- контент-аналіз звітних документів Управління з питань комплектування посад номенклатури Міністерства Департаменту роботи з персоналом МВС України;
- узагальнення незалежних характеристик (за методом індивідуальних і групових експертних оцінок);
- включене і невключене спостереження, вивчення діяльності керівників в умовах надзвичайних подій та в штатних ситуаціях, відстеження кар’єрного шляху керівників з моменту призначення на керівні посади;
- опитування (анонімне анкетування) керівників різних ланок органів та підрозділів внутрішніх справ за методикою експертної оцінки ефективності управлінської діяльності А.Л.Журавльова;
- опитування (анонімне анкетування) керівників різних ланок органів та підрозділів внутрішніх справ за модифікованою „Картою структури особистості” К.К.Платонова;
- психологічна діагностика індивідуально-психологічних властивостей особистості керівника органу, підрозділу внутрішніх справ на основі виконання певних завдань та оцінки способів їх виконання (тести на інтелект, організаторські здібності, лідерські риси), самооцінки і самоопису (особистісні тести і опитувальники, що оцінюють особистісні риси, професійні інтереси, спрямованість і установки) та аналізу взаємодії суб’єкта із зовні нейтральним стимуляційним матеріалом (проективні тести), а також опитування за анкетою О.Ліпмана.
3. Методи математичної статистики використовувались для опрацювання результатів експериментальних досліджень, забезпечення якісного аналізу й перевірки даних та встановлення кількісних залежностей між показниками, що досліджувалися.
Організація та етапи дослідження. Основною експериментальною базою дослідження були Департамент роботи з персоналом МВС України, органи та підрозділи Головних управлінь МВС України в АР Крим, м.Києві та Київській області, Управлінь МВС України в областях та на транспорті. У констатуючому експерименті були задіяні 700 керівників органів та підрозділів внутрішніх справ (2 контрольні групи по 350 осіб у кожній), 12500 працівників керівного складу органів та підрозділів внутрішніх справ України різних ланок, 300 керівників номенклатури МВС України, 100 слухачів вищих академічних курсів Інституту управління Національної академії внутрішніх справ України, 33 керівники центрів практичної психології при ГУМВС, УМВС, УМВСТ, 465 працівників служби психологічного забезпечення органів та підрозділів внутрішніх справ України, а також 1800 осіб середнього начальницького складу 14 районних управлінь ГУМВС України в м. Києві.
Дослідження проводилося в три основні етапи:
1-й етап (1999 2004 роки) вивчення й аналіз літературних джерел, збір і накопичення емпіричного матеріалу;
2-й етап (2004 2005 роки) проведення констатуючого експерименту, узагальнення та аналіз опитувань респондентів і експертів, статистична обробка та аналіз отриманих результатів;
3-й етап (2005 2006 роки) статистична обробка

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення й експериментальне дослідження проблеми професійно-психологічного відбору кандидатів на керівні посади в органах внутрішніх справ, що виявляється в обґрунтуванні змісту та визначенні структури інноваційної системи організації психологічного відбору керівника органу, підрозділу внутрішніх справ на основі виявлення професійно важливих якостей, необхідних для здійснення управлінської діяльності. Обґрунтовано, розроблено та апробовано Інструкцію про порядок поглибленого психологічного обстеження при відборі кандидатів на керівні посади органів та підрозділів внутрішніх справ України, Методику поглибленого вивчення соціально-психологічного клімату в колективах органів та підрозділів внутрішніх справ при відборі кандидатів на керівні посади, Психологічну модель особистості керівника органу (підрозділу) внутрішніх справ, Методику поглибленого психологічного обстеження кандидатів на керівні посади органів внутрішніх справ України, Методику поглибленого психологічного обстеження кандидатів на зарахування до резерву кадрів на висунення для переміщення на вищі посади.
1. Зміст, структура й функції управлінської діяльності у правоохоронних органах України сьогодні обумовлюються передовою практикою сучасного поліцейського менеджменту та глобальними процесами Європейської інтеграції. У сучасній світовій теорії поліцейського менеджменту превалює системний підхід, який використовує корпоративну стратегію з метою наближення до суспільно-орієнтованої, проактивної концепції поліціювання й менеджменту. Аналіз світової практики поліцейського менеджменту показав, що найбільш ефективним видом лідерства в правоохоронних органах є трансформаційне лідерство і, відповідно, новий тип лідера трансформаційний лідер, найбільш прийнятним стилем керівництва партисипативний стиль, а найбільш перспективним видом управління є проактивне управління.
2. Теоретичні засади, зміст, структура й функції проактивного управління обумовлюють найбільш важливі вимоги професії до особистості суб’єкта управлінської діяльності в органах внутрішніх справ оптимальний набір професійно важливих моральних, ділових і індивідуально-психологічних якостей та відсутність протипоказань для здійснення керівної діяльності. У роботі міліцейських колективів бракує організуючої ролі керівників. Разом із фінансовими, матеріально-економічними та побутовими проблемами значний вплив на стан соціально-психологічного клімату в міліцейських колективах має здатність керівного складу організовувати діяльність підлеглих підрозділів.
3. Серед розмаїття психологічних теорій і концепцій найбільш прийнятними для вивчення управлінської діяльності в органах внутрішніх справ визначено особистісний та діяльнісний концептуальні підходи, а серед численних психодіагностичних засобів найбільш дієвими й ефективними для оцінки професійно важливих особистісних властивостей та управлінських якостей керівника органу, підрозділу внутрішніх справ визначено методи незалежних експертних оцінок, біографічні методи, вербальні та проективні психодіагностичні методики.
4. У практиці організації управління органами та підрозділами внутрішніх справ України превалює такий основний недолік, як невміння керівного складу належним чином організувати роботу своїх підлеглих зокрема, і всієї організації в цілому, який, на нашу думку, обумовлюється психологічною й мотиваційною неготовністю до здійснення керівної діяльності, а також відсутністю індивідуально-психологічних професійно важливих якостей, необхідних для успішного здійснення управлінської діяльності. Чільне місце серед несприятливих умов, що ґрунтують взаємостосунки в міліцейських колективах, посідають саме ті, усунення яких цілком відноситься до компетенції управлінської діяльності керівника як лідера, тобто суто недоліки в управлінні й керуванні підпорядкованими колективами. Рейтинг керівника цілком залежить від професіоналізму, особистого прикладу в роботі, уміння керувати службою на конкретній основі, вимогливості, справедливості, турботи про підлеглих та відповідальності за них. Вивчення стану розробленості цього питання показало, що при призначенні на керівні посади практично не враховується наявність організаторських здібностей, лідерських задатків та творчого потенціалу, уміння керувати персоналом, знання методів та прийомів розв’язання службових конфліктів, а також психологічна готовність майбутніх начальників займати позиції лідерів у колективах.
5. Ґрунтуючись на теоретичних засадах управління, результатах структурно-функціонального аналізу та експериментального дослідження психологічних чинників, аспектів, змісту й структури управлінської діяльності керівника органу, підрозділу внутрішніх справ запропоновано та впроваджено нову інноваційну систему професійно-психологічного відбору кандидатів на керівні посади органів внутрішніх справ України.
Інноваційна система професійно-психологічного відбору керівників органів, підрозділів внутрішніх справ України являє собою комплекс організаційних заходів, спрямованих на визначення ступеню придатності кандидата на керівну посаду до здійснення ним управлінської діяльності, яка включає в себе організаційно-функціональний, професіографічний та психодіагностичний компоненти загальної системи професійного відбору майбутніх керівників, зокрема:
загальні положення процедури психологічного відбору кандидатів на керівні посади органів та підрозділів внутрішніх справ, що визначають мету, суб’єкт, об’єкт, підстави, послідовність та інші нормативні вимоги;
порядок соціально-психологічного вивчення кандидата;
порядок та технологію проведення поглибленого психологічного обстеження кандидатів на керівні посади органів та підрозділів внутрішніх справ;
порядок визначення соціального статусу кандидата в колективі та притаманного йому стилю керівництва;
порядок узагальнення результатів психологічного супроводження та психологічного діагностування кандидатів на керівні посади органів та підрозділів внутрішніх справ України;
психологічну модель особистості керівника органу (підрозділу) внутрішніх справ;
професіограму керівника органу (підрозділу) внутрішніх справ;
перелік психодіагностичних методик, рекомендованих для визначення професійно важливих якостей, зазначених в професіограмі керівника органу (підрозділу) внутрішніх справ.
6. Дворічний досвід практичного застосування запровадженої моделі інноваційної системи професійно-психологічного відбору керівників засвідчив її дієвість та ефективність, що створює реальні передумови підвищенню психологічної надійності та зміцненню професійного ядра керівного складу органів внутрішніх справ України, зокрема:
- зменшилася на 6,7% плинність керівних кадрів, пов’язана з усуненням керівників органів та підрозділів внутрішніх справ України від займаних посад за негативними мотивами та за власним бажанням;
- значно скоротилися часові витрати, відведені на процедуру психологічного відбору кандидатів на керівні посади в органах внутрішніх справ з 5 діб до 1-3 годин, що дозволяє практичним психологам за рахунок вивільненого часу зосереджувати увагу на інших ділянках роботи;
- знизилися невиправдано високі моральні й матеріальні затрати на вирішення процедурних питань психологічного відбору кандидатів на керівні посади в органах внутрішніх справ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АлександровД.О., ДавидоваО.В., АндросюкВ.Г., КазміренкоЛ.І., ЮхновецьГ.О. Психологія управлінської діяльності органів внутрішніх справ. Психологічне забезпечення оперативно-службової діяльності працівників міліції. Частина 5: Навчально-методичний посібник. К.: НАВСУ, 2005. 140с.
2. Альманах психологических тестов. М.: КСП, 1995. 400с.
3. АнаньевБ.Г. Психологическая структура человека как субъекта / Человек и общество. Вип. 2. Л.: ЛГУ, 1967. 249с.
4. АндреевН.В. и др. Методи диагностики и развития психологического потенциала руководителей органов внутренних дел. М.: Академия МВД России, 1995. 130с.
5. АнсоффИ. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ. М.: Экономика, 1989. 386с.
6. АнуфрієвМ.І., ІрхінЮ.Б. й ін. Професіографічна характеристика основних видів діяльності в органах внутрішніх справ України (кваліфікаційні характеристики професій, професіограми основних спеціальностей): Довідковий посібник К.: МВС України; КІВС, 2003. 80с.
7. АнцуповА.Я. Социально-психологические проблемы предупреждения и разрешения межличностных конфликтов во взаимоотношениях офицеров. М.: Изд-во МВВПУ, 1992. 261с.
8. АсмоловА.Г. Культурно-историческая психология и конструирование миров. М.; Воронеж, 1996. 165с.
9. АсмоловА.Г. Психология личности. М.: Изд-во Моск. ун-та 1990. 367с.
10. АфанасьевВ.Г. Человек в системах управления. М.: Знание, 1975. 64с.
11. БалабановаЛ.М. Психологічні основи управлінської діяльності. К.: Продес, 1999. 149с.
12. БандуркаО.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи вдосконалення. Харків: Основа, 1996. 398с.
13. БандуркаА.М. Психология власти: Учеб. пособие для вузов. Харьков: Ун-т внутр. дел, 1998. 328с.
14. БандуркаО.М. Управління в органах внутрішніх справ України. Харків: НУВС, 1999. 324с.
15. БандуркаА.М., БочароваС.П., ЗемлянскаяЕ.В. Психология управления. Харьков: ООО Фортуна-пресс”, 1998. 464с.
16. БаркоВ.І. Використання тесту Роршаха для психодіагностики професійної придатності до діяльності в органах внутрішніх справ // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка, т.6, випуск 4. К.: ГНОЗІС” 2004. С. 5-20.
17. БаркоВ.І. Професійний відбір кадрів до органів внутрішніх справ (психологічний аспект). Монографія. К.: Ніка-Центр, 2002. 296с.
18. БаркоВ.І. Психологія управління персоналом органів внутрішніх справ (проактивний підхід). К.: Ніка-Центр, 2003. 448с.
19. БаркоВ.І. Теоретико-психологічні засади управління персоналом органів внутрішніх справ. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук. К.: Видавництво Науковий світ”, 2005. 32с.
20. БаркоВ.І., ІрхінЮ.Б., НикифорчукД.Й., ПідюковП.П. Управління персоналом органів внутрішніх справ (психолого-педагогічний аспект): Навчальний посібник. К.: Київський юридичний інститут, 2005. 210с.
21. БаркоВ.І., ІрхінЮ.Б., ОмельченкоС.В. Вступ до проактивного поліцейського управління: Навчально-методичний посібник. К.: Ніка-Центр, 2001. 146с.
22. БаркоВ.І., ІрхінЮ.Б., ОмельченкоС.В. Групові ролі в команді міліцейського підрозділу // Практична психологія і соціальна робота, №1 (58) 2004 рік. С.41-44.
23. БаркоВ.І., ІрхінЮ.Б., ОмельченкоС.В. Самоуправління та управління командою поліцейського підрозділу: Навчально-методичний посібник. К.: Ніка-Центр, 2001. 155с.
24. БаркоВ.І., ІрхінЮ.Б., ПідюковП.П. Психологія управління командою міліцейського підрозділу: Навчальний посібник. К.: Київський юридичний інститут, 2005. 200с.
25. БаркоВ.І., ІрхінЮ.Б., ПідюковП.П. Розвиток комунікативних умінь керівників міліції та вирішення конфліктів (психолого-педагогічний аспект): Навчальний посібник. К.: Київський юридичний інститут, 2005. 120с.
26. БаркоВ.І., ПанокВ.Г., БекА., ТатаренкоА. Сучасний менеджмент в органах внутрішніх справ України: проблеми і перспективи // Практична психологія і соціальна робота, №1, 2002 рік. С.49-53.
27. БаркоВ.І., ПанокВ.Г., ВаврикТ.Ю. Використання методу портретних виборів для професійного відбору кадрів в органах внутрішніх справ // Практична психологія та соціальна робота, № 6, 2000. С.43-48.
28. БаркоВ.І., ПанокВ.Г., ЛазаревськийС.В. Психолого-педагогічна діагностика творчого потенціалу особистості / Методичні рекомендації для практикуючих психологів. Київ-Тернопіль: Видавничий відділ ТЕІПО, 2000. 30с.
29. БаркоВ.І., ПанокВ.Г., ШаповаловО.В. Психологічна діагностика здібностей особистості до навчання у вузі // Практична психологія та соціальна робота, №9, 1998. С.27-31.
30. БаркоВ.І., ШаповаловО.В. Методика визначення мотиваційно-інтелектуальної готовності до навчання у вузі МВС (версія 2). К.: НАВСУ. 1999. 24с.
31. БеклемищевЕ.П. Оценка деловых качеств руководителя и специалистов. М.: Высшая школа, 1998. 212с.
32. БелыйБ.И. Тест Роршаха. Практика и теория / Под. ред. Л.Н.Собчик. СПб.: Дорваль, 1992. 296с.
33. БерезинФ.Б., МирошниковМ.П., РожанецР.В. Методика многостороннего исследования личности (в клинической медицине и психогигиене). М.: „Фолиум”, 1994. 176с.
34. БесчастныйВ.Н., ЛефтеровВ.А., ЛитвиноваГ.А. Психология эффективного руководителя ОВД: Научно-практическое пособие. Донецк: Донецкий юридический институт МВД при ДонНУ, 2005. 192с.
35. БлейкР., МоутонДж.С. Научные методы управления / Пер. с англ. К.: Знание, 1996. 247с.
36. БляхманЛ.С., МаркинА.А. Организация управления социалистическим предприятием: Учебное пособие для студентов экономических специальностей. М.: Высшая школа, 1983. 247с.
37. БодалёвА.А. Личность и общение: Избранные труды. М.: Педагогика, 1983. 272с.
38. БодровВ.А. Психологические основы профессиоведения. Психология. Ученик для гуманитарных вузов. СПб.: Питер, 2001. 277с.
39. БодровВ.А. Психология профессиональной пригодности. М.: „ПЕР СЭ”, 2001. 511с.
40. БодровВ.А. и колектив. Проблемы профессионального психологического отбора авиационных специалистов. М.: АВВАУЛ, 1985. 286с.
41. БурлачукЛ.Ф. Исследование личности в клинической психологии (на основе метода Роршаха): Монография. К.: Вища школа, 1979. 176с.
42. БурлачукЛ.Ф., МорозовС.М. Словарь-справочник по психодиагностике. 2-е изд., перераб. и доп. СПб.: Питер, 2003. 528с.
43. Бюджетні видатки МВС у 2004 році // Іменем Закону. №12 (5451) від 31.03.2005. С.2.
44. Бюджетні видатки МВС у 2005 році // Іменем Закону. №14 (5504) від 07.04.2006. С.6.
45. ВасильевВ.Л. Юридическая психология. 3-е изд. СПб.: Питер, 2000. 624с.
46. ВигдорчикМ.И., ПсядлоЭ.М., БаракинаГ.Д. Модульный программный комплекс автоматизированных психодиагностических методик Консул-Интегратор”. Одесса: http:/consul.com.ua/integrator, support@consul.com.ua, 2003.
47. ВиноградськийМ.Д., ВиноградськаА.М., ШкановаО.М. Організація праці менеджера: Навч. посібник для студ. екон. спец. вузів. К.: Кондор, 2002. 518с.
48. Вступ до проактивного поліцейського управління. Робоча книга. К.: Ніка Центр, 2001. 136с.
49. ГлуховВ.П. Основы психолингвистики: учеб. пособие для студентов педвузов / В.П. Глухов. М.: АСТ: Астрель, 2005. 351с.
50. ГриджукД.М. Психологія професійної діяльності і спілкування. К.: Преса України, 1997. 191с.
51. ГрохольськийФ.Д. Форми державного управління у сфері правоохоронної діяльності // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ №2, 2002. С.38-44.
52. ГусаровС.М. Загальні основи організації та функціонування системи управління в органах внутрішніх справ: Лекція. К.: НАВСУ, 2003. 36с.
53. ДорошенкоЕ.А. Оценка профессиональных, деловых и личностных качеств персонала. Методические рекомендации по аттестации руководителей и специалистов. К.: МАУП, 1996. 176с.
54. ДрукерП.Ф. Управление, нацеленное на результаты / Пер. с англ. М.: Наука, 1994. 412с.
55. ДрукерП.Ф. Эффективное управление: Экономические задачи и оптимальные решения / Пер. с англ. М.: ФАИР-ПРЕС, 1998. 288с.
56. ДьяченкоМ.И., КандыбовичЛ.А. Психологические проблемы готовности к деятельности. Минск: ХАРВЕСТ, 1981. 383с.
57. Європейський Кодекс поліцейської етики // Рекомендація Rec.(2001)10, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 19.09.2001р. К.: Британська Рада в Україні, 2001. 56с.
58. ЕлановЛ.Г., КутузовВ.А. Экспертные оценки в управлении. М.: Экономика, 1978. 133с.
59. ЖуравлёвА.Л. Психологические особенности коллективного субъекта // Проблема субъекта в психологической науке. М.: Академия, 2000. С.23-27.
60. ЖуравлёвА.Л., РубахинВ.Ф., ШоринВ.Г. Индивидуальный стиль руководства производственным коллективом. М.: Экономика, 1976. 168с.
61. Закон України „Про міліцію” від 20.12.1990 №565-ХІІ.
62. Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.1992 №2135-ХІІ.
63. Закон України „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30.06.1993 №3341-ХІІ.
64. ЗапорожцевЄ.Г. Психологічна характеристика етапів процедури спеціальної психологічної підготовки управлінців системи МВС України: Матеріали 2-го Всеукраїнського науково-практичного семінару Створення системи забезпечення психологічної надійності персоналу. Організація та проведення психопрофілактичної роботи в органах внутрішніх справ України” за заг. ред. М.І. Ануфрієва. К.: КІВС, 2003. С. 71-76.
65. ЗапорожцевЄ.Г. Психологічні особливості діяльності керівника органів внутрішніх справ України: Автореферат дис. канд. юр. наук: 19.00.06 / Нац. академія внутр. справ України. К., 2000. 20с.
66. ЗлепкоС.М. Інтегрований автоматизований психодіагностичний комплекс ІАПДК”. Вінниця: klg@.svitonline.com., vstu@vstu.vinica.ua., 2005.
67. ИвановаЕ.М. Психология профессиональной деятельности. М.: ПЕР СЭ, 2006. 382с.
68. ІрхінЮ.Б. Організація та здійснення психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України: Навчальний посібник. К.: РВЦ НАВСУ, Київський юридичний інститут, 2005. 164с.
69. ІрхінЮ.Б. Психологічна діагностика й прогнозування ефективності здійснення управлінських функцій керівниками органів та підрозділів внутрішніх справ України. Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія №12. Психологія: Зб. наукових праць №1(25). К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004. С. 242-254.
70. ІрхінЮ.Б. Психологічна модель особистості керівника органів внутрішніх справ України та критерії професійно-психологічного відбору кандидатів на керівні посади ОВС. Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України./ За ред. Максименка С.Д. т. VI, випуск 5. К.: „ГНОЗІС”, 2004. С.106-115.
71. ІрхінЮ.Б. Психологічний добір керівників в органах внутрішніх справ України // Актуальні проблеми соціології, психології та педагогіки: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції Тенденції розвитку психології в Україні: історія та сучасність”. К.: Либідь, 2006. С.351-356.
72. ІрхінЮ.Б. Результати соціологічного опитування працівників керівної ланки міліції м. Києва. Розвиток навчання поліцейському управлінню у перехідних суспільствах”. Матеріали Міжнародного науково-практичного семінару (Київ, 22-23 лютого 2001р.). К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001. С.61-65.
73. Ірхін Ю.Б. Результати соціологічного опитування працівників міліції Києва. Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Ю.І.Римаренко, Я.Ю.Кондратьєв, Є.М.Моісеєв й ін. Т. ІІІ. Поліцейський менеджмент: історія та сучасність. К.: Концерн Видавничий Дім Ін Юре”, 2006. С.867.
74. ІрхінЮ.Б. Формування концептуального підходу до визначення критеріїв професійно-психологічного відбору кандидатів на керівні посади органів внутрішніх справ відповідно до сучасних вимог. Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України./ За ред. Максименка С.Д. т. VI, випуск 4. К.: „ГНОЗІС”, 2004. С.122-133.
75. КабаченкоТ.С. Психология управления. Учебное пособие. М.: Педагогическое общество России, 2003. 384с.
76. КарамушкаЛ.М. Психологія управління. Навчальний посібник. К.: Міленіум, 2003. 344с.
77. КейзеровН.М. Власть и авторитет. Критика буржуазных теорий. М.: Мысль, 1973. 35с.
78. КитовА.И. Психология управления. Учебник. М.: Профиздат, 1979. 521с.
79. КитовА.И. Психология хозяйственного управления. М.: Профиздат, 1984. 248с.
80. КитовА.И. Экономическая психология. М.: Экономика, 1987. 303с.
81. КлимовЕ.А. Введение в психологию труда. М.: Наука, 1988. 198с.
82. КлимовЕ.А. Психология профессионала. М.: Институт практической психологии. Воронеж: НПО МОДЕК”, 1996. 400с.
83. КлимовЕ.А. Общая психология. Общеобразовательный курс: учебное пособие для вузов. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. 511с.
84. КобзінД.О. Соціальні зміни детермінанта дисципліни в органах внутрішніх справ: Автореф. дис. канд. соціолог. наук: Харків: Університет внутрішніх справ, 2000. 20с.
85. КоваленкоА.Б., КорнєвМ.Н. Соціальна психологія: Підручник. К.: Видавництво Геопринт”, 2006. 400с.
86. КовалёвА.Г. Коллектив и социально-психологические проблемы руководства. М.: Наука, 1978. 279с.
87. КоломінськийН.Л. Психологія педагогічного менеджменту. К.: МАУП, 1996. 144с.
88. КондратьєвЯ.Ю. Роль керівника органу внутрішніх справ в удосконаленні правоохоронної діяльності. К.: НАВСУ, 2000. 19с.
89. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної ради України. К., 1996. №30.
90. Концепція розвитку органів внутрішніх справ України в ХХІ столітті: Науковий проект / За ред. професора Я.Ю. Кондратьєва. К.: НАВСУ, 1999. 29с.
91. Костюк Г.С. Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1988. 304с.
92. Костицкий М.В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. К.: Вища школа, 1990. 259с.
93. КравченкоО.В., ТімченкоО.В., ХристенкоВ.Є. Психологічне забезпечення діяльності ОВС в ризиконебезпечних ситуаціях оперативно-службової діяльності: навчальний посібник. Харків: ПП Модем”, 2002. 127с.
94. Краткий отборочный тест для оценки интеллекта кандидатов на службу в органах внутренних дел и учёбу в образовательных учреждениях МВД России: Методические рекомендации. М.: МЦ при ГУК МВД России, 1997. 32с.
95. КредісовА.І., ПанченкоЄ.Г. Менеджмент для керівників. К.: Знання, 1999. 556с.
96. КрутецкийВ.А. Психология: Учеб. для вузов. М.: Просвещение, 1986. 336с.
97. КузніченкоС.О. Управління органами внутрішніх справ в особливих умовах / Навчальний посібник. Харків: НУВС, 2001. 234с.
98. КулагинБ.В. Основы профессиональной психодиагностики. Л.: Медицина, 1984. 216 с.
99. КулагінБ.В. Психодиагностика личности военных специалистов. М.: ВВА им. Ю.А. Гагарина, 1985. 287с.
100. ЛеонтьевА.Н. Деятельность, сознание, личность. Изд. 2-е. М.: Изд-во полит. литературы, 1977. 304с.
101. ЛісюченкоВ.П., ОльховикП.В. Теорія управління органами внутрішніх справ / Навчальний посібник. К.: НАВСУ, 2004. 238с.
102. ЛогвиненкоА.М. Измерения в психологии: математические основы. Учебное пособие. М.: МГУ им. М.В. Ломоносова, 1993. 480с.
103. Лучшие психологические тесты. Харьков: ПП Модем”, 1994. 320с.
104. МаксименкоС.Д. Общая психология. М.: Рефл-Бук. К.: Ваклер, 1999. 528с.
105.