РОЗВИТОК У ПЕДАГОГІВ ОРІЄНТАЦІЇ НА СУБ'ЄКТ-СУБ'ЄКТНУ ВЗАЄМОДІЮ У ПРОЦЕСІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ : РАЗВИТИЕ У ПЕДАГОГОВ ОРИЕНТАЦИИ НА СУБЪЪЕКТ-СУБЪЪЕКТНУ ВЗАИМОДЕЙСТВУЮ В процессе ПОСЛЕДИПЛОМНОГО ОБРАЗОВАНИЯ



  • Название:
  • РОЗВИТОК У ПЕДАГОГІВ ОРІЄНТАЦІЇ НА СУБ'ЄКТ-СУБ'ЄКТНУ ВЗАЄМОДІЮ У ПРОЦЕСІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
  • Альтернативное название:
  • РАЗВИТИЕ У ПЕДАГОГОВ ОРИЕНТАЦИИ НА СУБЪЪЕКТ-СУБЪЪЕКТНУ ВЗАИМОДЕЙСТВУЮ В процессе ПОСЛЕДИПЛОМНОГО ОБРАЗОВАНИЯ
  • Кол-во страниц:
  • 201
  • ВУЗ:
  • ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
  • Год защиты:
  • 2005
  • Краткое описание:
  • ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ
    АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

    На правах рукопису

    УДК 159.923”71”:37.064:371.14


    Легун Олена Миколаївна

    РОЗВИТОК У ПЕДАГОГІВ ОРІЄНТАЦІЇ НА СУБ'ЄКТ-СУБ'ЄКТНУ ВЗАЄМОДІЮ У ПРОЦЕСІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ


    19.00.07 педагогічна та вікова психологія


    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата психологічних наук


    Науковий керівник доктор
    психологічних наук, професор,
    член-кореспондент АПН України
    М.Й. Боришевський



    КИЇВ 2005










    ЗМІСТ
    ВСТУП стор. 3
    РОЗДІЛ І. Орієнтація на суб'єкт-суб'єктну взаємодію у педагогічному спілкуванні як психологічна проблема .................................................. 14
    1.1 Аналіз сучасних теорій спілкування та досліджень інтеракції у педагогічному процесі.................................................................................. 14
    1.2 Міжособистісна суб'єкт-суб'єктна взаємодія як центральний аспект проблеми педагогічного спілкування.......................................................... 27
    1.3 Методичні підходи до вивчення і розвитку орієнтації педагогів на суб'єкт-суб'єктну взаємодію......................................................................... 44
    ВИСНОВКИ ДО І РОЗДІЛУ........................................................................ 60
    РОЗДІЛ ІІ. Eкспериментальне дослідження особливостей прояву у педагогів орієнтації на суб'єкт-суб'єктну взаємодію.............................. 63
    2.1 Програма експериментального вивчення орієнтації педагогів на суб'єкт-суб'єктну взаємодію...................................................................................... 63
    2.2 Спрямованість інтерперсональної поведінки та домінуючі стратегії психологічного захисту у спілкуванні як компоненти орієнтації педагогів на суб'єкт-суб'єктну взаємодію.................................................................... 75
    2.3 Особливості орієнтації педагогів на суб'єкт-суб'єктну взаємодію в умовах традиційного навчання та навчання на основі соціально-психологічного тренінгу......................................................................................................... 99
    ВИСНОВКИ ДО ІІ РОЗДІЛУ....................................................................... 114
    РОЗДІЛ ІІІ. Експериментальна перевірка ефективності соціально-психологічного тренінгу партнерського спілкування як засобу розвитку у педагогів орієнтації на суб'єкт-суб'єктну взаємодію...................................................................................................................... 117
    3.1 Структура соціально-психологічного тренінгу партнерського спілкування як методу формування у педагогів орієнтації на суб'єкт-суб'єктну взаємодію....................................................................................................................... 117
    3.2 Специфіка впровадження соціально-психологічного тренінгу у систему післядипломної педагогічної освіти. ...................................................................................................................... 136
    3.3 Аналіз та узагальнення результатів формуючого експерименту....................................................................................................................... 147
    ВИСНОВКИ ДО ІІІ РОЗДІЛУ.................................................................... 170
    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.......................................................................... 173
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................ 176
    ДОДАТОК А .............................................................................................. 196
    ДОДАТОК Б .............................................................................................. 197
    ДОДАТОК В .............................................................................................. 198
    ДОДАТОК Д .............................................................................................. 199
    ДОДАТОК Ж.............................................................................................. 200







    Актуальність і доцільність дослідження. Проголошена реформою загальноосвітньої школи гуманітаризація та гуманізація освіти передбачає, що навчально-виховний процес ставатиме більшою мірою особистісно насиченим та особистісно значущим, тобто, зростатиме цінність як особистості учителя, так і учня; їх взаємозалежність та взаємовплив у навчально-виховному процесі набиратимуть все більшої ваги.
    У зв'язку з цим, післядипломна освіта має включати в себе не лише оволодіння педагогом новими знаннями, але й сприяти розвиткові у нього відповідних особистісних якостей. Професійна перепідготовка керівників освіти та вчителів поки що не забезпечує належним чином процес самопізнання та пізнання іншого, а відсутність спеціальних психологічних методів активного впливу на особистість педагогів не дозволяє проводити професійну психокорекцію якостей, з метою підвищення рівня ефективності їх взаємодії з учнями.
    У наш час традиційні педагогічні засоби вступили у суперечність з вимогами освіти. Вітчизняні та зарубіжні вчені констатують суттєву розбіжність між соціальним замовленням суспільства і тим, яка реально формується людина сьогодні в школі (Г.О.Балл, М.Й.Боришевський, І.А.Зязюн, С.Д.Максименко, І.П.Маноха, Н.Г.Ничкало, В.В.Рибалка, М.В.Савчин та інші). Традиційні методи монологічного виховання та навчання є недостатніми у сучасній школі. Необхідна розробка нових психологічних підходів до проблеми взаємин учителя та учня, які давали б оптимальний результат у вихованні та розвитку особистості дитини. Завдання школи полягає в тому, щоб надати учневі можливість пошуку своєї індивідуальності, шляхів самоактуалізації, розвитку, саморозвитку особистості (О.О.Бодальов, М.Й.Боришевський, Л.П.Грімак, В.А.Кан-Калік, С.В.Кондратьєва, Н.В.Кузьміна, О.О.Леонтьєв, Н.І.Литвинова, Б.Ф.Ломов, Н.А.Побірченко, А.В.Петровський, Н.І.Пов'якель, Т.М.Титаренко, Л.О.Хомич, Н.В.Чепелєва та ін.)
    Виникла необхідність у внесенні суттєвих змін до принципів побудови процесу взаємодії між учасниками навчально-виховного процесу, у розробці нової парадигми освіти, в основі якої акцентування уваги на внутрішньому світі дитини, на середовищі, в якому вона живе, на мотивах її навчання, самоосвіти та саморозвитку.
    На наш погляд, досягнути цього дозволить навчальний процес, побудований на діалогічних засадах. Саме він зумовлює наявність двох активно діючих суб'єктів вчителя й учня. Однак, лідером суб'єкт-суб'єктної взаємодії все ж має бути вчитель, що цілком зрозуміло: адже на ньому лежить вся відповідальність за керування навчально-виховним процесом, за створення ситуацій, в яких учні отримують широкий простір для розвитку їх ініціативи, самооцінки, позитивних зрушень в учбовій діяльності, завдяки чому розвиваються їх здібності, реалізується особистісний потенціал. Отже, вчитель має створювати таке педагогічне середовище” у навчально-виховному процесі, яке гармоніювало б з цілісним світом особистості дитини, забезпечувало б їй психологічний комфорт, відчуття захищеності й, водночас, відкритості світу.
    Відомо, що актуальною проблемою для сучасної школи є подолання формалізму та бюрократизму у виховному процесі. Гуманізація освіти є процесом багатогранним, таким, що вимагає більшої поваги до дитини і в той же час висуває більше вимог до неї. Вихователь і вихованець спільно шукають творче, конструктивне розв'язання проблем, які виникають у взаємодії. Це зменшує психологічну дистанцію між ними.
    При неформальному суб'єкт-суб'єктному підході до виховання зусилля вихователя мають бути звернені до особистості учня, щоб розбудити його власну творчу ініціативу, виховати самостійність у прийнятті рішень і тим самим сприяти розвитку його соціальної активності, зрілості.
    Сьогодні взаємини педагога з учнями необхідно будувати з позиції "особистість - особистість", а не з позиції відомих суб'єкт-об'єктних стосунків. А це означає, що процес спілкування має бути якомога безпосереднішим, щирим.
    Одним із найважливіших напрямів оптимізації педагогічної взаємодії є підготовка до неї самих суб'єктів, формування у них готовності та здатності організовувати взаємодію на найвищому суб'єкт-суб'єктному рівні, що сприятиме розвитку у них комунікативної компетентності. Таким чином, вивчення міжособистісного діалогу, з'ясування головних якостей особистості, від яких залежить рівень комунікативої компетентності, розкриття їх онтології, генези, побудови, а також способів діагностики актуальна, але ще далека від розв'язання проблема.
    Інший бік цієї проблеми дослідження відповідної організації процесу навчання, оскільки цілеспрямована підготовка до педагогічної взаємодії і є особливим чином організована діяльність. Створення адекватних педагогічних засобів в контексті більш загальної проблеми вивчення можливостей різних форм організації учбової діяльності, що розвиває особистість, виявлення психолого-педагогічних механізмів впливу учіння на особистість також один з актуальних напрямів дослідження проблеми розвитку орієнтації педагогів на суб'єкт-суб'єктну взаємодію.
    Враховуючи стан розробки теорії та потребу практики у розв'язанні зазначеної проблеми, її недостатню розробленість, ми визначили тему нашого дослідження: Розвиток у педагогів орієнтації на суб'єкт-суб'єктну взаємодію у процесі післядипломної освіти.”
    Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до планової теми науково-дослідної роботи кафедри психології Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України „Соціально-психологічні чинники мотивації професійного вдосконалення особистості керівних кадрів освіти”, РК № 0199U004314, та пов'язане з темою НДР відділу психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України „Розвиток психологічної культури учнівської молоді в системі неперервної професійної освіти”, РК № 0102U000399. Тема дисертації затверджена вченою радою Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України 22 березня 2001р., протокол №2, та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні 29 травня 2001 р., протокол № 5.
    Об'єктом дослідження є орієнтація педагогів на суб'єкт-суб'єктну взаємодію у процесі післядипломної педагогічної освіти.
    Предметом дослідження є розвиток у педагогів орієнтації на суб'єкт-суб'єктну взаємодію за допомогою методів соціально-психологічного тренінгу партнерського спілкування.
    Мета роботи полягає у теоретичному та експериментальному обґрунтуванні доцільності застосування у післядипломній педагогічній освіті соціально-психологічного тренінгу для розвитку у педагогів орієнтації на суб'єкт-суб'єктну взаємодію.
    Концептуальна ідея дослідження. Врахування теоретичних і експериментальних результатів дослідження розвитку у педагогів орієнтації на суб'єкт-суб'єктну взаємодію під час групового навчання, а також застосування форм і методів соціально-психологічного тренінгу сприяє підвищенню ефективності післядипломної педагогічної освіти та дозволяє педагогу екстраполювати особистий досвід суб'єкт-суб'єктної взаємодії у повсякденну педагогічну практику.
    Попередній аналіз проблеми дозволив сформулювати наступні гіпотези дослідження:
    - ефективність навчально-виховного процесу великою мірою залежить від дотримання у ньому основних принципів гуманності: взаємоповаги, довіри, доброзичливості, діалогічності, що є виявом суб'єкт-суб'єктних стосунків, які стимулюють зростання самоактивності й відповідальності, забезпечують високий рівень професійної самореалізації педагога;
    - умовами розвитку орієнтації на суб'єкт-суб'єктну взаємодію є створення психологічного середовища, сприятливого для її прояву завдяки застосуванню спеціальних соціально-психологічних тренінгів у системі післядипломної педагогічної освіти; активізація механізму особистісної рефлексії свідомого ставлення до себе як суб'єкта взаємодії і партнерської установки на іншу особистість;
    - діалогічні особистісні якості педагога, його орієнтацію на суб'єкт-суб'єктну взаємодію в педагогічному процесі можна розвивати за допомогою активних форм та методів навчання, підібраних відповідно до психологічних функцій спілкування.
    У відповідності з предметом, метою та гіпотезами визначено завдання дослідження:
    1. Проаналізувати сучасний стан досліджень з проблем взаємодії у педагогічному процесі, виявити характеристики суб'єкт-суб'єктної взаємодії.
    2. Дослідити психологічні умови розвитку у педагогів орієнтації на суб'єкт-суб'єктну взаємодію у навчально-виховному процесі; провести порівняльний аналіз можливостей традиційних лекційно-практичних методів навчання з інтерактивними, зокрема, соціально-психологічним тренінгом, у формуванні зазначених орієнтацій.
    3. Розробити та експериментально перевірити методичний комплекс для діагностики особистісних орієнтацій педагога на суб'єкт-суб'єктну взаємодію з учнем в процесі професійного спілкування.
    4. Провести аналіз навчально-методичних ситуацій, у яких відображується суб'єкт-суб'єктна взаємодія; виявити умови успішності застосування інтерактивних методів навчання; обґрунтувати застосування принципів суб'єкт-суб'єктної взаємодії та правил проведення соціально-психологічного тренінгу.
    5. Виявити та проаналізувати кількісні та якісні результати експериментального впливу соціально-психологічного тренінгу на розвиток у педагогів орієнтації на суб'єкт-суб'єктну взаємодію.
    Теоретико-методологічною основою дослідження виступили: системний підхід до вивчення психічного розвитку й формування особистості (К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко, В.П.Москалець, М.В.Савчин); концепція діяльнісного опосередкування особистісного розвитку (М.Й.Боришевський, О.М.Леонтьєв, В.В.Синявський, І.А.Слободянюк та інші); загальнопсихологічні положення теорії спілкування (Г.О.Балл, В.О.Кан-Калік, Г.О.Ковальов, О.О.Леонтьєв, Н.Г.Ничкало, О.В.Мудрик, В.Г.Панок та ін.); теоретичні основи формування особистості вчителя як суб'єкта спілкування (І.А.Зязюн, Н.В.Кузьміна, І.П.Маноха, О.Г.Мороз, Н.Г.Ничкало, Д.Ф.Ніколенко, Н.А.Побірченко, В.В.Рибалка, В.О.Татенко, Т.С.Яценко та ін.); дослідження психологічних особливостей педагогічного спілкування (Г.О.Балл, С.Л.Братченко, О.Ф.Бондаренко, О.І.Кульчицька, В.А.Семиченко та інші).
    Методи дослідження. Для перевірки висунутих гіпотез була розроблена програма дослідження, реалізація якої передбачала застосування комплексу методів, що зумовлені об'єктом, предметом, метою та завданнями дослідження. Як теоретичні методи використовувались: аналіз, систематизація й узагальнення філософських, культурологічних та психолого-педагогічних даних з проблеми дослідження; в якості емпіричних констатуючий експеримент, спостереження, анкетування, тестування (методика „Здатність педагога до емпатії” І.М.Юсупова, „Стиль конфліктної взаємодії” К.Томаса, метод діагностики міжособистіснх стосунків Т.Лірі, методика В.В.Бойка щодо діагностики домінуючої стратегії психологічного захисту у спілкуванні, інтерв'ю, індивідуальні та групові бесіди; як формуючі методи психолого-педагогічний експеримент, заняття, побудовані на основі спеціального соціально-психологічного тренінгу, методу групової дискусії, рольових ігр, рефлексивних методів. Отримані дані піддавалися статистичному аналізу за допомогою лінійної кореляції Пірсона, Т-критерію Вілкоксона з подальшою якісною інтерпретацією та змістовим узагальненням.
    Організація дослідження. Дослідження проводилось в три етапи протягом 1999 2005р.р.
    На першому етапі (1999 2001р.р.) проаналізовано психолого-педагогічну літературу з проблем педагогічної взаємодії, виявлено умови та принципи застосування соціально-психологічних тренінгів у післядипломній педагогічній освіті. Проведено пілотажне дослідження з вчителями, які підвищували свій кваліфікаційний рівень у Вінницькому обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників.
    На другому етапі (2002 2003р.р.) проведено констатуючий та формуючий експерименти в основній дослідницькій вибірці педагогів і практичних психологів, які навчалися у Вінницькому обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників.
    На третьому етапі (2003 2005р.р.) впроваджено розроблені в дослідженні методи у педагогічну практику, проведено низку контрольних експериментів, здійснено порівняльний аналіз отриманих даних, систематизовано, узагальнено та оформлено у вигляді дисертації результати дослідження.
    Експериментальна база дослідження. Емпіричне дослідження проводилося на базі Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників із найбільш презентативними категоріями освітян вчителями, директорами та завучами загальноосвітніх шкіл, завідувачами дошкільних навчальних закладів, вихователями, практичними психологами. Загальна кількість досліджуваних на різних етапах експерименту становила 242 особи.
    Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше застосовано соціально-психологічний тренінг партнерського спілкування як засіб переорієнтації педагогів із суб'єкт-об'єктної, маніпулятивної комунікативної позиції на суб'єкт-суб'єктну, діалогічну в процесі післядипломної педагогічної освіти; дістали подальшого розвитку знання про суб'єкт-суб'єктну взаємодію у педагогічному процесі; встановлено залежність розвитку орієнтації на суб'єкт-суб'єктну взаємодію від сформованості у вчителів рефлексивного ставлення до себе як до суб'єктів професійно-педагогічної діяльності; виявлено умови успішного застосування активних форм та методів навчання суб'єкт-суб'єктній взаємодії.
    Теоретичне значення дослідження полягає у розширенні існуючих наукових даних щодо особливостей розвитку у педагогів орієнтації на суб'єкт-суб'єктну взаємодію у процесі післядипломної педагогічної освіти. Отриманий теоретичний матеріал та результати дослідження дають можливість змоделювати навчальні ситуації, у яких суб'єкт-суб'єктна взаємодія розкривається максимально повно, а отже розробити адекватні вимогам сучасної професійної освіти форми та методи групового психологічного навчання.
    Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблені та апробовані варіанти активних форм та методів навчання суб'єкт-суб'єктній взаємодії; адаптовано до вимог інститутів післядипломної педагогічної освіти програму соціально-психологічного тренінгу партнерського спілкування. Результати дослідження можуть бути використані: в психодіагностичній та корекційній роботі, спрямованій на розвиток діалогічних якостей особистості; при оптимізації педагогічної взаємодії в усіх формах навчання: лекційних, семінарських та практичних заняттях по психології для студентів вищих навчальних закладів, при створенні програм курсів підвищення кваліфікації вчителів у системі післядипломної педагогічної освіти.
    Результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчально-виховний процес НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів гуманітарно-естетичного колежу №29 м. Вінниці (довідка № 58 від 15.02.2005); Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (довідка № 62 від 17.02.2005); СЗОШ І-ІІІ ступенів № 26 м. Вінниці (довідка № 202 від 12.04. 2005); Служби у справах неповнолітніх Дарницької районної у м. Києві держадміністрації (довідка № 878 від 12.05.2005).
    Особистий внесок автора полягає у вивченні психологічних механізмів суб'єкт-суб'єктної взаємодії як центрального аспекту проблеми педагогічного спілкування; в адаптації до вимог інститутів післядипломної педагогічної освіти програми соціально-психологічного тренінгу партнерського спілкування; у з'ясуванні чинників та засобів розвитку у педагогів орієнтації на суб'єкт-суб'єктну взаємодію.
    Вірогідність та надійність результатів дослідження забезпечується методологічним обґрунтуванням вихідних положень, цілісною організацією дослідження, поєднанням математичних методів обробки експериментальних даних з їх якісним аналізом і достатньою репрезентативністю вибірки.
    На захист виносяться:
    1. Теоретичні положення про особливості розвитку орієнтації на суб'єкт-суб'єктну взаємодію у педагогів у процесі післядипломної педагогічної освіти.
    2. Обґрунтування доцільності використання групових форм та методів психологічного навчання як засобу розвитку орієнтації педагогів на суб'єкт-суб'єктну взаємодію у системі післядипломної педагогічної освіти.
    3. Положення про залежність орієнтації на суб'єкт-суб'єктну чи суб'єкт-об'єктну взаємодію у педагогічному процесі від особистісних якостей вчителя дружелюбності, альтруїстичності, миролюбності, або, - авторитарності, агресивності, егоїстичності, які можна виявити за допомогою емпіричних методів.
    4. Характеристика середовища рівноправного партнерства, яке забезпечує розвиток орієнтації на суб'єкт-суб'єктну взаємодію і створюється за допомогою соціально-психологічного тренінгу.
    Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідались та обговорювались на Міжнародній науково-практичній конференції „Спадкоємність та інновації в українській психологічній науці” (Київ Хмельницький Кам'янець-Подільський, 2002); на ІІІ-й Міжнародній науково-практичній конференції „Теоретичні та методичні засади розвитку професійно-педагогічної освіти у контексті європейської інтеграції” (Київ, 2003); на IVй Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції „Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи” (Київ, 2003), на засіданнях кафедри психології, загальних зборах Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, на засіданнях кафедри психології Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України.
    Публікації. Основний зміст роботи відображено у 7 одноосібних наукових статтях, чотири з яких опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, три у збірниках матеріалів наукових конференцій.
    Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, який налічує 250 найменувань, з яких 21 іноземними мовами, та 5 додатків на 5 сторінках, де вміщено 8 таблиць з попередніми розрахунками. Основний зміст роботи викладено на 175 сторінках. Дисертація містить 34 таблиці, 2 рисунки, 1 діаграму.
  • Список литературы:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

    На основі узагальнення результатів дослідження зроблено висновки, які підтвердили гіпотези дослідження:
    1. Аналіз наукових даних з проблем спілкування та взаємодії у педагогічному процесі свідчить, що характеристики суб'єкт-суб'єктної взаємодії активно досліджуються зарубіжними і вітчизняними вченими. Суб'єкт-суб'єктна взаємодія у педагогічному спілкуванні це особистісно орієнтований полісуб'єктний процес, ознаками якого є рівноправність позицій учасників діалогу при їх різнозобов'язаності. Визначальну роль у втіленні в життя принципів суб'єкт-суб'єктної взаємодії відіграє створення сприятливого як для особистісного розвитку дитини, так і для професійної реалізації педагога середовища. Ознаками такого середовища є: гуманістичність педагогічного процесу; гуманітаризація наукових методів педагогічного впливу; взаємоповага суб'єктів спілкування.
    Навчально-виховний процес без суб'єкт-суб'єктних стосунків є малопродуктивним. Особливу увагу слід приділяти вивченню умов ефективності педагогічного спілкування та міжособистісної взаємодії. Одним з головних питань сьогоднішньої освіти є питання забезпечення ефективної особистісно орієнтованої взаємодії вчителя і учня, їх готовності сприймати один одного суб'єктами взаємодії. Сучасному вчителю недостатньо мати спеціальні фахові знання, уміння і навички успішної професійної взаємодії потрібно прагнути до рівності позицій у педагогічному діалозі, до співучасті, співпереживання; до активної гуманістичної установки на партнера, яка проявляється у суб'єкт-суб'єктній взаємодії.
    2. Досліджено психологічні умови розвитку у педагогів орієнтації на суб'єкт-суб'єктну взаємодію у навчально-виховному процесі; проведено порівняльний аналіз традиційних лекційно-практичних методів навчання з інтерактивними, зокрема, соціально-психологічним тренінгом.
    Виявлено, що успішність педагогічної комунікації значною мірою залежить від того, наскільки повно педагог актуалізує властивості своєї особистості, спрямовуючи їх на реалізацію функцій спілкування: мотиваційну, комунікативну, інформаційну, когнітивну, емотивну, конативну, креативну.
    Феномену суб'єкт-суб'єктної взаємодії у педагогічному процесі притаманні наступні якісні сторони: по-перше, особистість педагога повинна самозмінюватись, по-друге, вона водночас має змінюватись стосовно партнера по взаємодії. Найбільш природно цей процес відбувається під час занять вчителів у групах соціально-психологічного тренінгу партнерського спілкування.
    Порівняльний аналіз традиційних лекційно-практичних методів навчання із активними груповими, зокрема, соціально-психологічним тренінгом (СПТ), показав, що за своєю ефективністю активні групові методи навчання мають значну перевагу над традиційними. Оволодіння суб'єкт-суб'єктним діалогічним спілкуванням одночасно є і засобом, і результатом групового соціально-психологічного навчання. СПТ краще відповідає вимогам інститутів післядипломної педагогічної освіти, ніж традиційна форма навчання, тому що:
    - має велику кількість форм і методів, що значно активізує учбово-пізнавальну діяльність, та підвищує ефективність процесу навчання педагогічному діалогу;
    - форми і методи СПТ є доцільними для розвитку орієнтації педагогів на суб'єкт-суб'єктну взаємодію.
    3. Розроблено та експериментально перевірено методичний комплекс для діагностики особистісних якостей педагога як суб'єкта спілкування в професійній діяльності. Визначено наступні компоненти орієнтації педагогів на суб'єкт-суб'єктну взаємодію: здатність педагога до емпатії, надання переваги „співпраці” у міжособистісній інтеракції, дружелюбність, альтруїстичність в інтерперсональній поведінці, миролюбність у домінуючих стратегіях психологічного захисту у спілкуванні. В ході констатуючого експерименту доведено, що у переважної більшості досліджуваних вчителів домінує орієнтація на суб'єкт-об'єктну взаємодію у педагогічному спілкуванні, що не відповідає принципам гуманістичної психології і педагогіки.
    4. Проведено аналіз навчально-методичних ситуацій, в яких виявляється і формується орієнтація педагогів на суб'єкт-суб'єктну взаємодію; виявлено умови успішності застосування для цього інтерактивних методів навчання; обґрунтовано застосування принципів та правил проведення соціально-психологічного тренінгу орієнтації педагогів на суб'єкт-суб'єктну взаємодію; виявлено слабкі і сильні місця цього методу навчання.
    Соціально-психологічний тренінг є засобом переорієнтації педагогів з маніпулятивної суб'єкт-об'єктної педагогічної взаємодії на діалогічну суб'єкт-суб'єктну взаємодію.
    Проведено аналіз навчально-методичних ситуацій, в яких відбувається особистісно зорієнтована взаємодія. Описано ситуації ілюстрації, оцінювання, вправи, проблемні ситуації, а також, показано сильні і слабкі місця методу СПТ.
    5. Виявлено та проаналізовано кількісні та якісні аспекти експериментального впливу соціально-психологічного тренінгу на розвиток у педагогів орієнтації на суб'єкт-суб'єктну взаємодію.
    Високі результати, отримані за методиками, які виявляють рівень емпатії та стиль конфліктної взаємодії („співпрацю”), свідчать як про гнучкість комунікативної позиції вчителя, так і про відмову дбати про свої інтереси, залежність від зовнішнього впливу у ситуаціях асиметричного спілкування, зокрема, взаємодії із адміністрацією школи.
    Експериментальне дослідження довело на високому статистично значущому рівні, що після впливу СПТ у педагогів зросли значення показників орієнтованості на суб'єкт-суб'єктну комунікативну взаємодію, на відміну від контрольних груп, в яких проводилось традиційне лекційно-практичне навчання.
    Проведено якісний аналіз самозвітів педагогів, що дозволило виокремити позитивні ефекти СПТ ПС.
    Кількісний та якісні результати експериментального дослідження, самозвіти педагогів дозволяють зробити висновок про те, що діалогічні особистісні якості педагога, його особистісну орієнтацію на суб'єкт-суб'єктну взаємодію можна успішно розвивати засобами спеціального соціально-психологічного навчання, зокрема, за допомогою соціально-психологічного тренінгу партнерського спілкування.
    Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми розвитку орієнтації педагогів на суб'єкт-суб'єктну взаємодію. Перспектива розробки зазначеної проблеми пов'язана з виявленням найефективніших шляхів та засобів зміни освітнього середовища з суб'єкт-об'єктного монологічного на суб'єкт-суб'єктне діалогічне. Необхідно також вивчати фактори, які блокують розвиток суб'єкт-суб'єктної взаємодії, зокрема, продовжити вивчення психолого-педагогічного портрету сучасного вчителя, якому комфортно працюється в традиційних суб'єкт-об'єктних умовах.






    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

    1. Абульханова-Славская К.А. Развитие личности в процесе жизнедеятельности // Психология формирования и развития личности. М.: Наука, 1981 с.19-44.
    2. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991 299с.
    3. Азаров Ю.П. Искусство воспитывать. М.: Просвещение.,1979 225с.
    4. Алтухова А.А Некоторые аспекты субъект-субъектных отношений учителя и учащихся в целостном педагогическом процессе.// Мат-лы Всеросийской научно практической конференции «Проблемы и пути повышения ефективности воспитания студенческой и учащейся молодежи», Барнаул 2000 414с.
    5. Амонашвили Ш.А. Обучение. Оценка. Отметка . М.: Знание, 1980 96с.
    6. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества. К., 1991.
    7. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды. В 2 томах. М.: Педагогика, 1980 т1 230с., т2 288с.
    8. Андреева Г.М. Социальная психология. М.: МГУ, 1980 - 416с.
    9. Аникеева Н.Б., Винникова Г.В., Смирнов С.А. Режиссура педагогического взаимодействия (уч. Пособие), Новосибирск.: НГПИ, 1991, с.19-20, 29-78.
    10. Анциферова Л.И. К психологии личности как развивающейся системы./ Психология формирования и развития личности. М., 1981, с.3-19, 198-223.
    11. Анциферова Л.И. Некоторые теоретические проблемы психологии личности. // Вопросы психологии, 1978; № 1.
    12. Асеев В.И. Единство содержательной и динамической сторон личности в воспитательном процессе. // Психология формирования и развития личности. М.: Наука, 1981 с.198-223.
    13. Асимова Л.К. Организация коллективной учебной деятельности студентов пед вузов. Автореф дис.канд.псих.наук, Душанбе, 1984 18с.
    14. Асмолов А.Г. Когнитивный стиль личности как средство разрешения проблемно-конфликтной ситуации .// Когнитивные стили. Таллин: Из-во Таллинского педистит., 1986 с.21-23.
    15. Асмолов А.Г. Психология индивидуальности -М.: Из-во МГУ, 1986 96с.
    16. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процеса. М.: Просвещение.,1982-192с.
    17. Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности и гуманистической психологии. Донецк: Ровесник, 1993 32с.
    18. Балл Г.А. Нормы деятельности и творческой активности личности.// Вопросы психологии, 1990, №6, с.25-36.
    19. Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности.// Вопросы психологии, 1989, №1, с.92-100.
    20. Балл Г.О. Психолого-педагогічні засади гуманізації загальної та професійної освіти // Вісник Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут”: Філософія. Психологія. Педагогіка. К.: Політехніка, 2001. - № 1. С. 57-70.
    21. Балл Г.О. Психолого-педагогічні засади гуманізації освіти //Освіта і управління. 1997. - № 2. С. 21-36.
    22. Балл Г.О.Внутрішня свобода особи і особистісна надійність у контексті гуманізації освіти // Практична психологія і соціальна робота. 2003. - № 9(56) С. 1-6.
    23. Батракова С.Н. Основы профессионально-педагогического общения. Ярославль, 1986, с.10-20.
    24. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. М., 1979 164с.
    25. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. 3-е издание, М.: изд-во «Советская Россия», 1972 320с.
    26. Бахтин М.М. Этика словесного творчества. М.: Искусство, 1979 423с.
    27. Бедерханова В.П. Обучающие игры как активный метод подготовки студентов к воспитательной работе. в кн.: Сб. науч.труд АПН СССР, М., 1983, с. 8-12.
    28. Березовин Н.А, Коломенский Я.Л. Учитель и детский коллектив //Психолого-педагогическое исследование, - Минск: Из-во Белорусского гос ун-та, 1975 160с.
    29. Берестнёва О.Г., Уразаев А.М. Математические методы в психологии. / Под ред. О.Г. Берестнёвой, А.М. Уразаева. Томск.: Изд-во Томского государственного педуниверситета, 2001 304с.
    30. Бех І.Д. Від волі до особистості. К.: Укр.-Віта, 1995 202с.
    31. Бех І.Д. Психологічна суть гуманізму у вихованні особистості // Педагогічна психологія, 1994 №3 с.3-13.
    32. Бехтерев В.М. Внушение и его роль в общественной жизни. СПб., 1903.
    33. Бехтерев В.М. Коллективная рефлексология. СПб., 1921.
    34. Богомолова Н.Н. Ситуационно-ролевая игра как активный метод социально-психологической подготовки.// Теоретические и методические проблемы социальной психологии. М.: Из-во Моск. Ун-та, 1977 с.183-204.
    35. Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Групповая дискуссия как форма социальной психологии тренинга. В кн.: Социально-психологические проблемы в условиях развитого социалистического общества. (тезисы докладов 5 всесоюзного съезда общества психологов СССР). М., 1977, с. 34-36.
    36. Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. О методах социально-психологической подготовки.// Вест. Моск. Ун-та Сер.14 Психология., 1977 - №1 с.53-61.
    37. Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Социально-психологический тренинг предпосылка развития общения учителя с учащимися.// Психолого-педагогические проблемы взаимодействия учителя и учащихся . М.:Издание НИИ общей и педагогической психологии АПН СССР, 1980 с.65-76.
    38. Богословский В.В. Психология воспитания школьника // Учебное пособие для пединститутов.- Л., ЛГПИ им.А.И. Герцена, 1974 164с.
    39. Бодалев А.А, Ломов Б.Ф, Матюшкин А.М. Психологическая наука реформе школы // Вопросы психологии.- 1984, №6, с74-81.
    40. Бодалев А.А. Ковалев Г.А. Диалог как форма психологического воздействия //Общение и диалог в практике обучения, воспитания и психологического консультирования. М.: Издание АПН СССР 1987 с.17-27.
    41. Бодалев А.А. Личность и общение. М.: Педагогика, 1983 271с.
    42. Бодалев А.А. Формирование понятия о другом человеке как о личности. Л.: изд. ЛГУ, 1970 136с.
    43. Болотова А.М Гуманистическая ориентация высшего педагогического образования в Германии .// Мат-лы Всеросийской научно практической конференции «Проблемы и пути повышения ефективности воспитания студенческой и учащейся молодежи», Барнаул 2000 414с.
    44. Большаков В.Ю. Психотренинг. Социодинамика, игры, упражнения. СПб., 1994 316с.
    45. Бондаренко А.Ф. «Женский журнал» представляет: «Беседы с психологом» / А.Ф. Бондаренко, Т.Петкова К.: Издательский дом «Свет», 2003 208 с.
    46. Бондаренко О.Р. Методические особенности организации социально-психологического тренинга учителей. // Диагностика и развитие педагогически способностей. Межвузовский сборник научных трудов. Н.Новгород, 1992 с.111 120.
    47. Боришевский М.И. Развитие саморегуляции поведения школьников. Диссерт. в форме науч. докл. на соиск. уч. степ. док. псих. наук. Москва, 1990 77с.
    48. Боришевський М.Й. Соціально-психологічні проблеми гуманізації виховного процесу. // Актуальні проблеми психології: традиції і сучасність. В 3-х томах. К.,1993 т 1 с.104-111.
    49. Боришевський М.Й., Киричук О.І. До проблеми свідомості особистості як детермінанти її саморозвитку.// Українська психологія: сучасний потенціал. Матеріали чотирьох Костюківських читань (25 вересня 1996р.) В 3-х томах К: ДОК-К, !996 т1, с.105-111, -413с.
    50. Братчекно С.Л. Автореферат к диссертации на соиск. Уч. Степ канд псих наук. Л., 1987, с.4-14.
    51. Брюйн П. Подготовка кадров управления предприятиями. М.: Прогресс, 1968. с.85-103.
    52. Васильева И.И. О значении идей М.М.Бахтина о диалоге и диалогических отношениях для психологии общения. В кн.: Психологические исследования общения. М.: Наука, 1985, с.81-94.
    53. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход./ Методическое пособие. М.: Высшая школа, 1991 207с.
    54. Власенко В.В. Вчителі учні : Психология взаємних оцінних ставлень. - К., 1995 154с.
    55. Волков И.П. Психологии о педагогических проблемах. М.: Просвещение, 1981 128с.
    56. Выготский Л.С. Конкретная психология человека (из неопубликованных работ) // Вестник МГУ, сер.14 Психология, М., 1986, №1 с.62-63.
    57. Вяткина З.Н. Индивидуальный стиль деятельности в педагогическом мастерстве учителя // Учебное пособие.- Пермь, 1979 74с.
    58. Гапон Н.П. Психотерапевтичне знання у професійному досвіді педагога // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. К., 2001 391с.
    59. Гільбух Ю.З., Дробноход М.І. Інноваційний експеримент у школі. На допомогу практикуючому дослідникові. К., 1994. 90с.
    60. Гончаренко С.У., Мальований Ю.І. Гуманітаризація загальної середньої освіти // Початкова школа, 1995 - №3-с.4-10.
    61. Горшкова В.В. Проблема субъекта в педагогике. Л., 1991, с. 10-22.
    62. Грехнев В.С. Культура педагогического общения. М.: Просвещение, 1990, с.11-13, 46-52, 67-69.
    63. Джемс У. Психология. М,: Педагогика, 1991, с. 86-95.
    64. Джидарьян И.А. Потребность в общении и развитии личности.// Проблемы психологии личности. М.: Наука, 1982 с168-169.
    65. Джидарьян И.А. Психология общения и развития личности. М.: Наука, 1981 с.127-157.
    66. Дистервег А. Избранные педагогические сочинения. М., 1956
    67. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. М.: Просвещение, 1987 205с.
    68. Донцов А.И. Симпозиум по проблемам межличностного восприятия в группе // Вопросы психологии. 1981, №2 с182-184.
    69. Дружинин В.Н. Експериментальная психология. СПб.: Питер. 2002. 320с.
    70. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. Л.: изд-во ЛГУ, 1985 168с.
    71. Емельянов Ю.Н. Социально-пихологическое проэктирование в педагогике,// Вопросы психологии. 1988 - №1 с.26-33 .
    72. Емельянов Ю.Н., Кузьмин Е.С. Теоретические и методологические основы социальных тренингов. Л.: Лен.ун-т, 1983 103с.
    73. Єгорова Є.В. Важкі ситуації у контексті адаптації студентства до навчання у вищих навчальних закладах //Зб.: Педагогічний процес: теорія і практика”. Вип. 1., 2002. С. 178-188.
    74. Єгорова Є.В. Психологічне дослідження професійного самовизначення старшокласників з різним типом усвідомлення проблеми вибору професії /Зб.: Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні. Харків: ОВС, 2002. С. 384-394.
    75. Єгорова Є.В. Психологічні особливості професійного самовизначення старшокласників з різним типом усвідомлення проблеми вибору професії //Психологія: Зб. наук. праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. К.: НПУ. 2001. Вип.. 14. С. 316-321.
    76. Жуков Ю.М., Петровская Л.А., Растянников П.В. Диагностика и развитие компетентности в общении. Из-во Моск. Ун-та, 1990 104с.
    77. Зязюн И.А. Основы педагогического мастерства. М.: Просвещение, 1989, с.207-292.
    78. Каган М.С. Мир общения. Проблема межсубъектных отношений. М.: Политиздат, 1988 319с.
    79. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. М.: Просвещение., 1987 190с.
    80. Кан-Калик В.А., Ковалев Г.А. Педагогическое общение как предмет теоретического и прикладного исследования.// Вопросы психологии, 1985 №4, с.9-16.
    81. Карамуратова Р.Б. Психологическое исследование роли оценочной емпатии в педагогическом процессе: Автореф. Дисс. Канд . псих. наук. НИИ Психологии ГССР им. Д.Н.Узнадзе,- Тбилиси, 1985 24с.
    82. Карвасарский В.Д. Психотерапия. М.: Медицина, 1985 303с.
    83. Киричук О.В. Діалог у контексті педагогічної взаємодії // у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи. К., 1997, с.31-46
    84. Клаус Р.К. Анализ взаимодействия как возможный метод изменения характера общения учителя-практиканта на уроке // Проблемы подготовки к общению: Материалы сипозиума. Таллин: Издательство Таллинского гос. пединститута 1979 с41-49.
    85. Книппер Д. Клинические ролевые игры и психодрама. М.: ТОО Независимая фирма «Класс», 1993, с.6-224.
    86. Ковалев Г.А. Активное социальное обучение. Состояния проблемы перспективы // Теория и практика активного социального обучения. Грозный, 1985, с. 5-15.
    87. Ковалев Г.А. Активное социальное обучение как метод коррекции психологических характеристик субъекта общения. Автореф. К канд.. дис. на соиск уч степ канд псих наук. М., 1980. 16с.
    88. Коломинский Я.Л. Актуальные проблемы формирования у будущих учителей психологической готовности к педагогической деятельности // Писхология : Республиканский научный сборник. Минск, 1990 вып.11 37с.
    89. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах (общие и возрастные особенности). Минск.: изд-во БГУ, 1976 352с.
    90. Кондратьева С.В. Учитель ученик. М., 1984. 80с.
    91. Коропецька О.М. Психолого-педагогічні умови ефективного міжособистісного спілкування вчителя і підлітка. Автореф. диссерт. канд. психол. наук, Івано-Франківськ, 1997 20с.
    92. Коростылева Л.А., Советова О.С. Психологические барьеры и готовность к нововведениям. СПб.: ЦИКНО, 1995 32с.
    93. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. К.: Радянська школа, 1989 - 608с.
    94. Кросс П.А. Использование метода ситуаций при исследовании принятия решений. Труды Таллинского политехнического института. Таллин., 1974, т.24, с.3-16.
    95. Крутецкий В.А. Исследование специальных способностей, их структуры и условий формирования и развития.// Проблемы общей, возрастной и педагогической психологии. М.: Педагогика, 1978 с.206-222.
    96. Крюков М.М. Деловая игра: образ и преодоление. В сб. науч. Трудов, Киров, 1991, с.127-142, 54-75.
    97. Крюкова Д.Ф. Проблема розвитку пізнавальних здібностей молоді у навчально-виховному процесі. Зб. Теорія і практика управління соціальними системами”, № 2. 2003. Харків: НТУ ХПІ”. С. 104-113.
    98. Крюкова Д.Ф. Психологічні та педагогічні проблеми професійно-особистісного розвитку молоді. Зб.наук.праць Професійне становлення особистості: проблеми та перспективи”. Хмельницький. 2003. С. 73-84.
    99. Кульчицька О.І. Діагностика творчих здібностей дітей //Обдарована дитина. 2000. - № 5. С. 26-32.
    100. Кульчицька О.І. Дізнаємося про вікові особливості дітей дошкільного віку //Обдарована дитина. 2002. - № 1. С. 31-34.
    101. Кульчицька О.І. Обдарованість і форми її прояву на різних вікових етапах розвитку дитини //Теорія і практика управління соціальними системами. 2000. - № 1. С. 387-403.
    102. Лебедева М.М. Некоторые психологические аспекты проведения имитационных игр. // Вестник МГУ. Сер.14 Психология. 1980, № 3
    103. Левитан К.М. Основы педагогической деонтологии. М.: Наука, 1994 с.174
    104. Легун.О.М. „До питання про використання соціально-психологічного тренінгу у післядипломній педагогічній освіті”. // Матеріали міжнарод. наук-практ конференції „Спадкоємність та інновації в українській психологічній науці” (Київ Хмельницький Кам'янець-Подільський, 2002).
    105. Легун.О.М. „До питання про суб'єкт-суб'єктну взаємодію у педагогічному процесі” / Збірник наукових праць Націон. педуніверсит. ім. М.П.Драгоманова, вип..14 Психологія. К., 2001.
    106. Легун.О.М. „Особливості спілкування та взаємодії в педагогічному процесі. Сучасні теорії та напрямки досліджень”. / Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім.. Г.С. Костюка АПН України. Том III, частина 8., Київ, 2001.
    107. Легун.О.М. „Психологічні основи використання соціально-психологічного тренінгу в системі післядипломної педагогічної освіти” / Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Ін-ту психол. ім.Г.С.Костюка АПН України т. ІV, част. 5. Київ, 2002.
    108. Легун.О.М. „Соціально-психологічний тренінг у післядипломній педагогічній освіті”. // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Ін-ту психол. ім.Г.С.Костюка АПН України т. IV, вип. 6. Київ, 2004.
    109.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины