Психологічні чинники психотерапевтичного дискурсу : Психологические факторы психотерапевтического дискурса



  • Название:
  • Психологічні чинники психотерапевтичного дискурсу
  • Альтернативное название:
  • Психологические факторы психотерапевтического дискурса
  • Кол-во страниц:
  • 207
  • ВУЗ:
  • Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України
  • Год защиты:
  • 2005
  • Краткое описание:
  • ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С. КОСТЮКА
    АПН УКРАЇНИ



    На правах рукопису



    Щіпановська Олена Робертівна

    УДК 159.9:61



    Психологічні чинники
    психотерапевтичного дискурсу



    19.00.04 медична психологія




    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата психологічних наук




    Науковий керівник:
    дійсний член АПН України,
    доктор психологічних наук, професор
    Максименко Сергій Дмитрович



    Київ 2005













    ЗМІСТ
    ВСТУП ..3
    РОЗДІЛ I
    Теоретичні передумови дослідження психотерапевтичної взаємодії
    1.1. Психосоматична проблема та психотерапевтична взаємодія .11
    1.2. Психологічні моделі психотерапії ....36
    1.3. Процесуальні характеристики психотерапії .63
    Висновки до першого розділу ....85
    РОЗДІЛ II
    Методика емпіричного дослідження
    2.1. Методи та прийоми емпіричного дослідження ....89
    2.2. Вивчення особистісних особливостей психосоматичних хворих (пошуковий етап дослідження) .109
    Висновки до другого розділу ....118
    РОЗДІЛ III
    Експериментальне вивчення впливу індивідуально-психологічних особливостей клієнтів на ефективність психотерапевтичного дискурсу
    3.1. Типологічні особливості досліджуваних та характеристика їх стилю міжособистісних стосунків 121
    3.2. Особливості самосвідомості досліджуваних та її динаміка внаслідок психотерапії ....................142
    3.3. Особливості психоемоційних станів досліджуваних та їх динаміка внаслідок психотерапії ..158
    Висновки до третього розділу ...172
    ВИСНОВКИ ...175
    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ..181
    ДОДАТКИ ..207












    ВСТУП



    Актуальність дослідження. Характерною особливістю сьогодення є значне зростання навантажень на психіку людини. Войовнича екстравертованiсть сучасної індустріалізованої цивілізації, її домінуюча спрямованість передусім на пізнання та використання сил природи з метою задоволення постійно зростаючих потреб та реалізації усе більш карколомних проектів спричиняє лавиноподібне зростання кількості стресогенних чинників, катастрофічне погіршення екологічної ситуації та інші негативні наслідки науковотехнічної та інформаційної революції. Сучасний спосіб життя вимагає від людини надзвичайно високої активності і великих духовних витрат. Хвилювання, неприємності, стреси, зростання кількості міжособових контактів, необхідність опрацьовувати колосальні потоки інформації тощо, усе це впливає на психічну сферу особистості, спричиняючи різноманітні дезадаптації, депресивні розлади, нервові "зриви" тощо. Як наслідок, серед захворювань людини невпинно збільшується частка тих, у етіопатогенезі яких провідну роль відіграють психічні, емоційні чинники. Йдеться, зокрема, про психосоматичні захворювання, неврози, нервовопсихічні розлади та реактивні стани, що негативно впливають на здоров'я та працездатність населення.
    В результаті зростає соціальний запит на кваліфіковану психотерапевтичну допомогу, розширюється сфера активного використання психотерапевтичного впливу на регуляторні, адаптаційні та компенсаторні реакції людей із соматичними захворюваннями або ж тих, які переживають стрес різного походження. У багатьох випадках така психотерапевтична практика дає позитивні результати.
    У вітчизняну теорію та практику психотерапії активно інтегруються відповідні наукові напрямки та школи світової традиції. Характеристиці сутності та можливостей застосування цих методів присвятили свої роботи багато дослідників (Г.С.Абрамова, В.М.Блейхер, О.Ф.Бондаренко, Л.Ф.Бурлачук, І.О.Грабська, М.А.Гуліна, Г.Л.Істріна, Н.Ф.Каліна, М.С.Лебединський, С.С.Лібіх, Б.Д.Карвасарский, Л.Ф.Шеховцева та ін.). На сьогодні переважна більшість практичних психологів та психотерапевтів використовує у своїй роботі наукові здобутки широко відомих класиків З.Фройда, К.Г.Юнга, А.Адлера, А.Бека, Е.Берна, А.Елліса, А.Маслоу, Р. Мея, Ф.Перлза, К.Роджерса, В.Сейтер, В.Франкла, К.Хорні, І.Ялома. З певним запізненням, але усе ж таки відбувається знайомство фахівців з сучасним станом психоаналітичної терапії (роботи Г.Адлера, Д.Айке, Д. Анз'є, М.Кляйн, О.Кернберга, Ж.Лакана, Н.МакВільямс, Г.С.Саллівана, Д. Сандлера, Е.Самуелза, Д.У.Фейрберна, Д.Хіллмана, П.Цізе, Г.Яппе), європейською екзистенційногуманістичною і персонологічною традицією (Н.Абаньяно, Л.Бінсвангер, М.Босс, М.Балінт, Е.Левінас, Е. Мунье, М.Малер, П.Тілліх, Х.Кохут), ідеями та методами психотерапевтичної допомоги особистості, запропонованими у рамках структуралізму та постмодернізму (Г.Башляр, Ж.Дельоз, Ф.Гват-тарі, С.Жижек, П.Клоссовськи, Ю.Крістева, Ж.Лапланш, Ж.А.Міллер, Ж.Л. Нансі).
    У численних дослідженнях розглядаються різні аспекти впливу психотерапії: на реакції серцевосудинної системи (К.І.Платонов, О.І.Картамишев, Г.М.Хованська, П.І.Буль та ін.); на зміни в шлунковокишковому тракті (К.І.Платонов, Н.М.Бесчинська, І.М.Преображенська, Ю.М.Левін та ін.); на вегетативні зміни (Б.К.Васильєва, П.І.Буль, С.С.Жихарев, О.І.Картамишев, Т.С.Кисельова, М.П.Березіна та ін.). Користуються популярністю роботи А.О.Александрова, Ю.Є.Альошиної, М.Є.Бурно, Ф.Ю.Василюка, Б.Д.Карвасарського, М.П.Папуша, В.В.Столі-на, А.С.Співаковської та ін.
    Інтенсивний розвиток досліджень форм і методів психологічної допомоги триває в Україні близько 20 років. За цей час було запропоновано системні стратегії психотерапевтичної роботи залежно від різних типів психологічних проблем і труднощів людського життя: концепція соціальної психотерапії особистості (О.Ф.Бондаренко), психотерапії життєвої кризи (Т.М.Титаренко), психотерапії подружнього життя та сексуальних розладів (О.С.Кочарян), психологічної допомоги наркозалежним та хворим на алкоголізм (Н.Ю.Максимова), система активних методів психокорекції та психотерапії (Т.С.Яценко), теорія і практика психологічної роботи потерпілим від катастроф (С.І.Яковенко) та ін.
    Методологічні засади аналізу психотерапевтичної діяльності, результати наукової рефлексії форм та методів психотерапевтичного впливу представлено у працях Н.Ф.Каліної, О.Б.Старовойтенко, Т.М.Тита-ренко, Н.В.Чепелєвої та інших. Обґрунтовується, зокрема, положення про те, що психотерапевтична взаємодія являє собою дискурсивну практику як специфічну форму використання мови для генерування мовлення, внаслідок чого здійснюється зміна концепту (моделі) навколишньої дійсності, трансформація системи особистісних смислів суб'єкта.
    Водночас, у науковій літературі відсутні експериментальні дослідження психологічних особливостей взаємодії дискурсів психотерапевта і клієнта, не виявлені достатньою мірою ті психологічні детермінанти, що роблять таку взаємодію ефективною, зокрема, залишається нерозкритим питання, яку роль відіграють при цьому індивідуальнопсихологічні особливості особистості клієнтів. Значущість і недостатня опрацьованість теоретичних і прикладних аспектів проблеми зумовили вибір теми даного дослідження „Психологічні чинники психотерапевтичного дискурсу”.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми лабораторії консультативної психології та психотерапії Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України „Теоретикометодологічні засади індивіду-ального та сімейного консультування і психотерапії”, яка розглядається у рамках національної програми „Українська родина” (номер держреєстрації 0100U000066), затверджена на засіданні Вченої ради Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України (протокол №3 від 27 березня 2003 р.) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №7 від 21.09.2004 р.).
    Об'єкт дослідження психотерапевтична взаємодія як дискурсивна практика учасників психотерапевтичного процесу.
    Предмет дослідження індивідуальнопсихологічні особливості клієнтів як чинник психотерапевтичного дискурсу.
    Мета дослідження полягала у з’ясуванні впливу індивідуальнопсихологічних особливостей клієнтів на ефективність психотерапевтич-ного дискурсу.
    Гіпотеза дослідження: важливим психологічним чинником конструктивної трансформації суб'єктивної психічної реальності клієнтів внаслідок психотерапії є симптомокомплекс їх індивідуальнопсихологічних особливостей.
    Відповідно до мети та гіпотези дослідження вирішувалися такі завдання:
    1. Здійснити критичний огляд концептуальних засад та процесуальних характеристик основних психологічних моделей психотерапії.
    2. Дібрати комплекс психодіагностичних методик для вивчення психологічних особливостей учасників психотерапевтичних сеансів.
    3. Провести обстеження індивідуальнопсихологічних особливостей осіб, які зверталися по психотерапевтичну допомогу.
    4. Виявити та описати симптомокомплекси особистіснотипологічних особливостей, від яких залежить конструктивність психотерапевтичного дискурсу.
    Методологічні та теоретичні засади дослідження. У загальних методологічних питаннях ми виходили з розробленого в психологічній науці розуміння психічних явищ як різновиду інформаційних процесів, здійснюваних мозком (П.К.Анохін, Д.І.Дубровський, Д.Деннет, Д.Льюїс, Дж.Тодор, Х.Патнем, В.Б.Швирков та ін.) та спиралися на методологічні положення, що випливають з ідей І.М.Сєченова про рефлекси головного мозку, концепції І.П.Павлова про взаємодію двох сигнальних систем, теорії настановлення Д.Н.Узнадзе, теорії пошукової активності В.В.Аршавського, В.С.Ротенберга, концепції стресу Г.Сельє та ін. Важливе значення для нашої роботи мали уявлення про особистість, розвинуті у роботах Б.Г.Ананьєва, Л.С.Виготського, О.М.Леонтьєва, С.Д.Максименка, С.Л.Рубінштейна, Л.М.Собчик, А.Адлера, Е.Берна, А.Маслоу, К.Роджерса, З.Фройда, В.Франкла, К.Хорні, К.Г.Юнга та ін., теоретичні уявлення про специфіку емоційного реагування людини (П.К.Анохін, В.К.Вілюнас, К.Ізард, Я.Рейковський, П.В.Симонов та ін.).
    Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань та перевірки висунутих гіпотез було розроблено програму дослідження, реалізація якої передбачала застосування комплексу методів, що включав: теоретичні методи: аналіз, осмислення й узагальнення філософської, культурологічної та психологічної літератури з проблеми дослідження; емпіричні методи: спостереження, метод експертних оцінок, індивідуальні та групові бесіди, психодіагностичне обстеження. Отримані дані підлягали статистичному аналізу з подальшою якісною інтерпретацією та змістовим узагальненням.
    Дослідження здійснювалося упродовж 19982004 років у три етапи. На першому етапі (19981999 рр.) аналізувався стан розробленості проблеми у науковій літературі та формулювалися вихідні теоретичні засади дослідження. На другому етапі (1999 рік) вивчалися психологічні особливості пацієнтів, захворювання яких можна було кваліфікувати як психосоматичні (до складу експериментальної групи увійшла 21 особа), розроблялася програма і методика дослідження. На третьому етапі (20002004 р.р.) досліджувалися індивідуальнопсихологічні особливості осіб, які зверталися по психотерапевтичну допомогу (експериментальною роботою було охоплено 118 осіб, обстеження проводилося на початку і після завершення сеансів психотерапії), виявлялися симптомокомплекси особистіснотипологічних характеристик, що сприяють конструктивному психотерапевтичному дискурсу, узагальнювалися отримані результати та формулювалися висновки.
    Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі Українського науковометодичного центру практичної психології і соціальної роботи, Республіканської клінічної лікарні „Феофанія” Державного лікувальнооздоровчого управління та Національного медичного університету імені О.О.Богомольця.
    Наукова новизна дослідження полягає у виявленні та описі специфічних симптомокомплексів індивідуальнопсихологічних характеристик, притаманних різним групам осіб, які зверталися по психотерапевтичну допомогу, у контексті динаміки суб'єктивної психічної реальності, що мала місце внаслідок взаємодії їх дискурсів з дискурсом психотерапевта. Здійснено критичний огляд концептуальних засад та процесуальних характеристик різних психологічних моделей психотерапії. Обґрунтовано комплекс психодіагностичних методик для вивчення особливостей учасників психотерапевтичних сеансів.
    Теоретичне значення роботи полягає у тому, що у даному досліджені розширюються і поглиблюються існуючі уявлення про психологічні феномени, які виникають в умовах психотерапевтичної взаємодії. Представлені експериментальні дані доповнюють наявні у психологічній науці знання про особистіснотипологічні особливості клієнтів, що сприяють конструктивному психотерапевтичному дискурсу.
    Практичне значення роботи полягає у тому, що отримані результати можуть використовуватися для цілеспрямованого вибору психотерапевтом стратегії і процедур психотерапевтичного впливу на клієнтів з урахуванням їх індивідуальнопсихологічних особливостей. Теоретично обґрунтований і експериментально апробований у дослідженні комплекс психодіагностичних методик може бути застосованим для вивчення особистіснотипологічних характеристик осіб, які звертаються по психологічну допомогу.
    Обґрунтованість та вірогідність отриманих результатів і зроблених на їхній основі висновків забезпечується комплексним використанням апробованого й адекватного щодо поставлених завдань діагностичного інструментарію, що відповідає критеріям валідності і надійності, застосуванням сучасного апарату математичної статистики, репрезентативністю вибірок обстежуваних, можливістю верифікації отриманих результатів.
    Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на Міжнародній науковопрактичній конференції „Сучасні напрямки психологічного консультування в системі освіти” (Київ, 2001), Міжнародній науковопрактичній конференції „Теоретикометодологічні проблеми генетичної психології” (Київ, 2001), регіональному науковопрактичному семінарі „Поняття трансферних ставлень у структурному аналізі Ж. Лакана” (Київ, 2001); Всеукраїнській науковопрактичній конференції „Сучасні проблеми психофізіологічного забезпечення діяльності” (Київ, 2003), Міжнародній науковопрактичній конференції „Психологічна допомога сім’ї: досвід, проблеми, перспективи” (Київ, 2003). Про теоретичні підходи до дослідження, його експериментальні результати доповідалося на засіданнях лабораторій консультативної психології і психотерапії та психології навчання Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України.
    Результати дослідження було використано в консультаційній роботі Житомирського обласного центру практичної психології та соціальної роботи (довідка від 06.12.2004 №5547). Матеріали дисертаційного дослідження було застосовано на лекційних та практичних заняттях в Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця (довідка від 21.12.04 №120/21313), Національному педагогічному університеті ім. М.П.Драгоманова (довідка від 16.12.2004 №0410/2125), Ніжинському державному педагогічному університеті імені Миколи Гоголя (довідка від 20.12.04 №3447).
    Зміст та результати роботи відбито у чотирьох одноосібних статтях, які надруковані у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

    Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, додатків та списку використаних джерел. Основний текст дисертації викладено на 180 сторінках машинописного тексту. Список використаних джерел нараховує 285 найменувань. Робота містить 6 таблиць та 15 діаграм і схем.
  • Список литературы:
  • Висновки до третього розділу


    Обстеження 118 учасників психотерапевтичних сеансів (клінічний діагноз респондентів включав розлади гастроентерологічного та кардіологічного профілю на тлі загальної невиразності симптоматики, депресивні розлади тощо; після проведення психотерапії у 78% клієнтів спостерігалося істотне продовження тривалості ремісії) показало наступне:
    Виокремилися чотири психологічно однорідні групи респондентів, які відрізняються за емоційнодинамічними патернами, типом дезадаптації та ефективністю терапевтичного впливу.
    I група. Провідні типологічні тенденції тривожність та інтровертованість. Дезадаптація, передусім, за психастенічним, депресивним або іпохондрійним варіантом. Найістотніший терапевтичний ефект. Найбільш виявлена позитивна динаміка функціональних станів упродовж психотерапевтичних сесій. Має місце пом’якшення диспропорції, породженої фрустрацією базових потреб, що спричиняє розвиток вегетативного дисбалансу внаслідок блокування поведінкових реакцій, за збереження основних психодіагностичних показників індивідуальноособистісного патерну (емоційної нестабільності, низького рівня агресивності, прагнення відповідати експектаціям групи, інертності у прийнятті рішень, підвищеної помисливості та самокритичності тощо).
    II група. Провідні типологічні тенденції тривожність та екстравертованість. Дезадаптація, передусім, за істероїдним або фобійним варіантом. Значний терапевтичний ефект. Позитивна динаміка функціональних станів упродовж психотерапевтичних сесій виявлена майже такою ж мірою, як і у попередній групі. Спостерігається розлагодженість (яка зменшується внаслідок психотерапії) психодіагностичних показників індивідуальноособистісного патерну, що спричиняла соматизацію тривожності, емотивність, схильність до змін настрою внаслідок суперечливого поєднання пасивнопесимістичного зі стенічнооптимістичним типом реагування на зовнішні чинники на тлі підвищеної залежності від останніх, емоційну напругу, пов’язану з переживаннями за власне здоров’я.
    III група. Провідні типологічні тенденції екстравертованість та агресивність (активність). Дезадаптація передусім за імпульсивним типом. Незначний терапевтичний ефект. Специфіка індивідуальноособистісного патерну полягає у стенічному типі реагування за конфліктного поєднання різноспрямованих тенденцій (коли, наприклад, надмірно високий рівень домагань, тенденція до домінування, абсолютизація правильності власної позиції суперечливо поєднані з ананкастними рисами, схильністю песимістично оцінювати життєві та соціальні перспективи тощо), внаслідок чого зовнішньо врівноважена поведінка досягається ціною внутрішньої напруги з тенденцією до коливання симпатикопарасимпатичного балансу і психосоматичних проявів. Позитивна динаміка функціональних станів упродовж психотерапевтичних сесій незначна.
    IV група. Провідні типологічні тенденції інтровертованість та агресивність (активність). Дезадаптація передусім за параноїдальним та експлозивним типом. Незначний терапевтичний ефект. Специфіку індивідуальноособистісного патерну складає замкненість, схильність до рефлексії, надмірна відповідальність, ригідність настановлень, висока конфліктність, хвороблива зосередженість на своїх проблемах, схильність до експлозивних реакцій, надмірна вразливість зі стрімкими змінами поведінки, що зберігається і за результатами психотерапії, виявляючись більш помірно. Позитивна динаміка функціональних станів незначна.
    У розділі репрезентовані й обговорюються результати динамічного дослідження (до початку і на час завершення психотерапевтичних сесій) психічних станів, емоційнодинамічних особливостей, самосвідомості та стильових характеристик міжособистісних стосунків окремо для кожної групи. Виявляються та описуються специфічні симптомокомплекси індивідуальнопсихологічних характеристик, притаманних різним групам осіб, у контексті динаміки суб'єктивної психічної реальності, що мала місце внаслідок взаємодії їх дискурсів з дискурсом психотерапевта.






    Список використаної літератури
    1. АбульхановаСлавская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 299 с.
    2. Абдурахманов Р.А. Введение в общую психологию и психотерапию. М.: МПСИ; Воронеж: МОДЭК, 2002. 304 с.
    3. Абрамова Г.С. Практическая психология. М.: Академия, 1997. 368 с.
    4. Абрамова Г.С., Юдчиц Ю.А. Психология в медицине. М.: КафедраМ, 1998. 272 с.
    5. АбульхановаСлавская К.А., Брушлинский А.В. Философскопсихологическая концепция С.Л.Рубинштейна. М.: Наука, 1989. 248 с.
    6. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. М.: Мысль, 1993. 360 с.
    7. Адлер А. О нервическом характере. СПб: Университетская книга, 1997. 338 с.
    8. Айві А. Цілеспрямоване інтерв’ювання і консультування: сприяння розвитку клієнта. К.: Сфера, 1998. 342 с.
    9. Айви А.Е., Айви М.Б., СаймакДаунинг Л. Психологическое консультирование и психотерапия. Методы, теории и техники: практическое руководство. Пер. с англ. М., 2000. 487с.
    10. Александер Ф. Психосоматическая медицина. Принципы и применение. М.: Институт Общегуманитарных Исследований, 2004. 336 с.
    11. Александров А. А. Современная психотерапия: курс лекций. СПб.: Академический проект, 1997. 333 с.
    12. Алешина Ю.Е. Индивидуальное и семейное консультирование. М.: Класс, 1999. 208 с.
    13. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1977. 380 с.
    14. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. Л.: Издво ЛГУ, 1969. 339 с.
    15. Андрианов М. С. Невербальная коммуникация: стратегическая обработка паралингвистического дискурса // Вопросы психологии. 1999. №6. С.89-99.
    16. Анохин П.К. Идеи и факты в разработке теории функциональных систем // Психол. ж. 1984. Т.5, № 2. С. 107118.
    17. Анохин П.К. Избранные труды: Системные механизмы высшей нервной деятельности. М.: Наука, 1979. 455 с.
    18. Анохин П. К. Философские аспекты теории функциональной системы. М.: Наука, 1978. 320 с.
    19. Асмолов А.Г. Психология личности: Принципы общепсихологического анализа. М.: Издво МГУ, 1990. 367 с.
    20. Ассаджиоли Р. Типология психосинтеза: семь основных типов личности. М.: «Мир Урании», 2003. 160 с.
    21. Базилевич Т.Ф., Кукес В.Т., Альперович Б.Р. и др. Проблема опосредствования ишемической болезни сердца с особенностями целостной индивидуальности // Психол. ж. 1991. Т.12, № 3. С. 4556.
    22. Бачериков Н.Е., Петленко В.П., Щербина Е.А. Философские вопросы психиатрии. К.: Здоровье, 1985. 188 с.
    23. Белінська І.А. Психологічні типи відхилень у розвитку особистості підлітків з алкогольно узалежненої сім’ї: Автореф. дис. кандидат. психол. наук. Київ, 2000. 19 с.
    24. Березин Ф.Б. Психическая и психофизическая адаптация человека. Л.: Наука, 1988. 295 с.
    25. Берн Э. Введение в психиатрию и психоанализ для непосвященных. СПб: Издво МФИН, 1992. 448 с.
    26. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы. СПб.: Лениздат, 1992. 400 с.
    27. Берн Э. Трансакционный анализ и психотерапия. СПб.: Братство, 1992. 224 с.
    28. Бехтерева Н.П. Здоровый и больной мозг человека. Л., 1988. 328 с.
    29. Бехтерева Н.П., Камбарова Д.К., Поздеев В.К. Устойчивое патологическое состояние при болезнях мозга. Л.: Медицина, 1978. 107 с..
    30. Бодров В.А. Информационный стресс. М.: ПЕР СЭ, 2000. 352 с.
    31. Бондаренко А.Ф. Метапсихологический контекст психологической помощи // Журнал практикующего психолога. 1995. №.5 С. 4655.
    32. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: Теория и практика. К.: Укртехпрес, 1997. 216 с., М.:«Класс», 2001. 336с.
    33. Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности (психосемантический подход). К.:КГПИИЯ, 1991. 189 с.
    34. Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности. Реконструкция предмета (Психосемантический подход): Дис... докт. психол. наук: 19.00.01. Киев, 1992. 387 с.
    35. Борисова А.А. Восприятие эмоционального состояния человека по интонационному рисунку речи // Вопросы психологии. 1989. № 1. С. 5462.
    36. Брагина Н.Н., Доброхотова Т.А. Функциональные асимметрии человека. М.: Медицина, 1998. 240 с.
    37. Брайт Дж., Джонс Ф. Стресс. Теории, исследования, мифы. СПб: Питер, 2002. 496 с.
    38. Братусь Б.С. Аномалии личности. М.: Мысль, 1988. 301с.
    39. Братусь Б.С. К проблеме человека в психологии // Вопросы психологии. 1997. №5. С. 319.
    40. Братусь Б.С. Опыт обоснования гуманитарной психологии// Вопросы психологии. 1990. №6. С. 917.
    41. Брехман И.И. Философскометодологические аспекты проблемы здоровья человека // Вопросы философии. 1982. №2 С. 4853.
    42. Брилл А. Лекции по психоаналитической психиатрии. Екатеринбург: Деловая книга, 1998. 336 с.
    43. Брушлинский А.В. Проблема психологии субъекта. М.: Издво Инта психологии РАН, 1994. 109 с.
    44. Бурбо Л. Слушай свое тело снова и снова. Т.2. К.: София, 2001. 256 с.
    45. Бурно А.М. Дифференцированная терапия обсессивно-компульсивных расстройств // Московский психотерапевтический журнал. 2001. №4. С. 110131.
    46. Бурлачук Л.Ф. Введение в проективную психологию. К.: НикаЦентр, 1997. 128 с.
    47. Бурлачук Л.Ф., Грабская И.А., Кочарян А.С. Основы психотерапии. К.: НикаЦентр, 2001. 320 с.
    48. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика. СПб.: Питер, 2005. 351 с.
    49. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарьсправочник по психодиагностике. СПб.: Питер, 2000. 384 с.
    50. Бутузова Л.П. Ситуаційні фактори у сприйнятті загрози для здоров’я // Актуальні проблеми психології: Зб. Наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН, України / За ред. С.Д. Максименка. К.: 2000, т.7, ч.1. С. 33 38.
    51. Бьюдженталь. Искусство психотерапевта. Спб.: Питер, 2001. 304 с.
    52. Вартанян Г.А., Петров Е.С. Эмоции и поведение. Л.: Наука, 1996. 144 с.
    53. Василюк Ф.Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций). М.: Наука, 1984. 200 с.
    54. Василюк Ф.Е. Психотехнический анализ психотерапевтического процесса // Вопросы психологии. 1998. N6. С. 40-43.
    55. Васьківська С.В. Основи психологічного консультування. К.: Четверта хвиля, 2004. 256 с.
    56. Введение в психотерапию / Под ред. С. Блоха. КиевАмстердам: Сфера, 1997. 280 с.
    57. Вельбрехт О.О. Порівняння психологічного благополуччя в групах осіб з різним рівнем креативності// Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. Серія №12. Психологічні науки. К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2005. №6(30). Ч.1. С. 1730.
    58. Венгер А.Л. Психологическое консультирование и диагностика: Практическое руководство. Ч. 1. М.: Генезис, 2001. 160 с.
    59. Визгина А.В., Пантилеев С.Р. Проявление личностных особенностей в самоописаниях мужчин и женщин // Вопросы психологии. 2001. №3. С. 91100.
    60. Визгина А.В., Столин В.В. Внутренний диалог и самоотношение // Психол. ж. 1989. Т.10, №6. С.5057.
    61. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: Издво МГУ, 1990. 288 с.
    62. Владимирова И.М, Овчинников Б.В. Индивидуальнотипологический подход в психокоррекционной работе // Вестник психосоциальной и коррекционной реабилитационной работы. 1995. №3. С.21 28.
    63. Воликова С.В., Холмогорова А.Б. Семейные источники негативной когнитивной схемы при эмоциональных расстройствах (на примере тревожных, депрессивных и соматоформных расстройств) // Московский психотерапевтический журнал. 2001. №4. С. 4961.
    64. Волков В.Т., Стрелис А.К., Караваева Е.В., Тетенев Ф.Ф. Личность пациента и болезнь. Томск, 1995. 328 с.
    65. Володарська Н.Д. Життєтворчість як чинник гармонізації взаємовідношень особистості, яка має вади здоров’я// Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. Серія №12. Психологічні науки. К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2005. №6(30). Ч.1. С. 3845.
    66. Воронов М. Психосоматика: Практическое руководство. К.: Ника-Центр, 2002. 256 с.
    67. Гаврилица О. А. Чувство вины у работающей женщины // Вопросы психологии. 1998. №4. С.6570.
    68. Гаранян Н.Г., Холмогорова А.Б. Интеграция когнитивного и психодинамического подходов на примере психотерапии соматоформных расстройств // Московский психотерапевтический журнал. 1996. №4. С. 112141.
    69. Гаранян Н.Г., Холмогорова А.Б., Юдеева Т.Ю. Перфекционизм, депрессия и тревога // Московский психотерапевтический журнал. 2001. №4. С. 1848.
    70. Гельгорн Э., Луфборроу Д. Эмоции и эмоциональные расстройства. М.: Мир, 1966. 672 с.
    71. Грабская И.А. Психодрама в контексте культурных метафор и психотерапевтических идей современности// Психодрама и современная психотерапия. 2001. №1. С. 2731.
    72. Гремлинг С., Ауэрбах С. Практикум по управлению стрессом. СПб: Питер, 2002. 240 с.
    73. Гринберг Дж. Управление стрессом. СПб: Питер, 2002. 496 с.
    74. Гринсон Р. Практика и техника психоанализа. Новочеркасск: САГУНА, 1994. 334 с.
    75. Групповая психотерапия / Под ред. Б.Д. Карвасарского, С. Ледера. М.: Медицина, 1990. — 384 с.
    76. Гулина М.А. Терапевтическая и консультативная психология. СПб.: Речь, 2001. 352 с.
    77. Гулина М.А., Козлова А.Л. Защитные механизмы личности // Психология / Ред. А.А. Крылов. М.: Изд-во Проспект, 1998. С. 128156.
    78. Гультай В.Ф. Особливості переживання психогенних абдомінальних болів хворими на неврози і виразкову хворобу шлунку та дванадцятипалої кишки: Автореф. дис. кандидат. психол. наук. Київ, 1998. 20 с.
    79. Гуревич К.М. Психологическая диагностика и проблема индивидуальных различий // Психологический журнал. 1998. № 3. Т.19. с. 84.
    80. Гуцол С.Ю. Трансформація особистісного міфу як засіб розвитку особистості: Автореф. дис. .. канд. психол. наук. К., 2004. 22 с.
    81. Дубров А.П., Пушкин В.Н. Парапсихология и современное естествознание. М.: Мысль, 1990. 323 с.
    82. Дубровский Д.И. Информация, сознание, мозг. М.: Мысль, 1983. 334 с.
    83. Дубровский Д.И. Психика и мозг: результаты и перспективы исследований // Психол. ж.,1990. Т.11, №6. С. 3-15.
    84. Дубровский Д.И. Психические явления и мозг: Философский анализ проблемы в связи с некоторыми актуальными задачами нейрофизиологоии, психологии и кибернетики. М.: Наука, 1971. 386 с.
    85. Зейгарник Б.В. Теории личности в зарубежной психологии. М.: Издво МГУ, 1982. 128 с.
    86. Зинченко В.П. Миры сознания и структура сознания // Вопросы психологии. 1991. №2. С.1536.
    87. Изард К. Психология эмоций. СПб.: Питер,2000. 464с.
    88. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. СПб: Питер, 2003. 544 с.
    89. Ільїна Ю.М. Роль ментальних моделей у взаємодії дорослих з навколишнім світом //Актуальні проблеми психології: Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН, України/ За ред. С.Д. Максименка. К.: 2000, т.7, ч.1. С. 140146.
    90. Исурина Г.Л. Групповая психотерапия при неврозах (методы, психологические механизмы лечебного воздействия, динамика индивидуальных психологических характеристик): Автореф. дис. ... канд. психол. наук. Л., 1984. 20 с.
    91. Каган В.Е. Психология и психотерапия: гуманизация и интеграция// Психология с человеческим лицом: гуманистическая перспектива в постсоветской психологии/ Под ред. Леонтьева Д.А., Щур Г.М. М.: Смысл, 1997. С. 111124.
    92. Каліна Н.Ф. Лінгвістична психотерапія: Автореф. дис. дра психол. наук. Київ, 2000. 32 с.
    93. Калина Н.Ф. Лингвистическая психотерапия. — К.: Ваклер, 1999. 282 с.
    94. Калина Н.Ф. Основы психоанализа. М.: Рефлбук, К.: Ваклер, 2001. 352 с.
    95. Калина Н.Ф. Основы психотерапии. М.: Рефлбук, К.: Ваклер, 1997. 272 с.
    96. Калина Н.Ф., Варфоломеева О.В. Речевое общение в психотерапии: Методическое пособие. Симферополь: СГУ, 1996. 57 с.
    97. Калитеевская Е.Р. Психическое здоровье как способ бытия в мире: от объяснения к переживанию// Психология с человеческим лицом: гуманистическая перспектива в постсоветской психологии/ Под ред. Леонтьева Д.А., Щур Г.М. М.: Смысл, 1997. С. 231239.
    98. Калитеевская Е.Р., Ильичева В.И. Адаптация как развитие: выбор психотерапевтической стратегии// Психол. ж. 1995. Т.16, №1. С.2431.
    99. Калмыкова Е.С. Исследования психотерапии за рубежом: некоторые методологические проблемы// Психол. ж. 1992. Т. 13, №6. С. 5462.
    100. Карамушка Л.М., Зайчикова Т.В. Синдром „професійного вигорання” у вчителів:гендерні аспекти. К.: Міленіум, 2003. 40 с.
    101. Карвасарский Б.Д. Психотерапия. М.: Медицина, 1985. 304 с.
    102. Карпова Э.Б. О "гармоническом" типе реагирования на болезнь по данным экспериментально-психологического исследования// Психологическая диагностика при нервнопсихических и психосоматических заболеваниях. Л.: НИИ психоневрологии, 1985. С. 137141.
    103. Карпова Э.Б. Разработка и клиническая апробация методики исследования системы отношений у больных хроническими соматическими заболеваниями: Автореф. дис. кандидат. мед. наук. Л., 1985. 22 с.
    104. Кисарчук З.Г. Развитие чувства доверия в психотерапевтической группе: теоретические аспекты// Психодрама и современная психотерапия. 2001. №1. С. 4045.
    105. КитаевСмык Л. А. Психология стресса. Л.: Наука, 1983. 368 с.
    106. Клейменев В.Н., Исаков М.А. Этапность групповой психотерапии психосоматических больных в рамках концепции личностносредового взаимодействия// Вестник гипнологии и психиатрии. 1992. №2. С. 5456.
    107. Клиническая психология/ Под ред. М.Перре, У.Бауманна. СПб.: Питер, 2002. 1312 с.
    108. Ковальова І.М. Психологічні особливості хворих депресією непсихотичного типу та їх значення для проведення лікувально-реабілітаційних засобів: Автореф. дис. кандидат. психол. наук. Київ,1997. 18 с.
    109. Колпачников В.В. Общее введение в индивидуальное психологическое консультирование // Вопросы психологии. 1998. №6. С.3539.
    110. Конечный Р., Боухал М. Психология в медицине. Прага, 1979. 385 с.
    111. Корди Х., Кэхеле Х. Изучение результатов психотерапии // Психол. ж. 1995. Т.16, №3. С. 102114.
    112. Коржова Е.Ю. Индивидуальнопсихологические особенности больных с приобретёнными пороками сердца в процессе их социальной адаптации: Автореф. дис. канд. психол. наук. Л, 1991. 28 с.
    113. Корнетов В.П. Психогенные депрессии. Томск, 1993. 230 с.
    114. Корнієнко О.В. Підтримання психосоматичного здоров'я практично здорових людей. К.: Вид. Центр „Київський університет”, 2000. 126 с.
    115. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності. К.: Ельга, НікаЦентр, 2003. 400 с.
    116. Коростелева Н.С., Ротенберг В.С. Психологические предпосылки и последствия отказа от поиска в норме и при психосоматическом заболевании // Психол. ж. 1990. Т.11, №.4. С. 8490.
    117. Костандов Э. А. Функциональная асимметрия полушарий мозга и неосознаваемое восприятие. М.: Наука, 1983. 171 с.
    118. Крайніков Е.В. Психологічні особливості особистості хворих, які перенесли інфаркт міокарді з зупинкою кровообігу: Автореф. дис. кандидат. психол. наук. Київ,1998. 18 с.
    119. Кулаков С.А. Основы психосоматики. СПб.: Речь, 2003. 288 с.
    120. Лакан Ж. Инстанция буквы в бессознательном или судьба разума после Фрейда. М.: «Русское феноменологическое общество», «Логос», 1997. 184 с.
    121. Лакан Ж. Функция и поле речи и языка в психоанализе. М.: Гнозис, 1995. 101 с.
    122. Лебедев В.Н. Основы эмоциональновегетативного программирования// Вестн. гипнол. и психол. 1993. №2. С.2830.
    123. Ледер С., Групповая психотерапия при неврозах и психозах. Л., 1975. С. 3746.
    124. Леко Б.А. Психологічні особливості формування алкогольної установки в залежності від індивідуальнотипологічних властивостей особистості: Автореф. дис. кандидат. психол. наук. Київ, 1997. 24 с.
    125. Леонгард К. Акцентуированные личности: Пер. с нем. К.: Выща школа, 1989. 375 с.
    126. Леонова А.Б. Основные подходы к изучению профессионального стресса // Вестник М
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины