ТРАДИЦІЇ РОМАНТИЗМУ У ПАРАДИГМІ УКРАЇНСЬКОГО МОДЕРНІЗМУ : ТРАДИЦИИ РОМАНТИЗМА В ПАРАДИГМЕ УКРАИНСКОГО модернизма

Краткое описание

ДОНЕЦЬКИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ

На правах рукопису

Майборода Наталія Вікторівна
УДК 821.161.2-2.02

ТРАДИЦІЇ РОМАНТИЗМУ У ПАРАДИГМІ УКРАЇНСЬКОГО МОДЕРНІЗМУ
10.01.06. теорія літератури

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Мних Роман Володимирович
кандидат філологічних наук, доцент

Донецьк 2008

ЗМІСТ
ВСТУП .3
РОЗДІЛ І. УКРАЇНСЬКИЙ МОДЕРНІЗМ ТА ЙОГО ІДЕЙНО-ЕСТЕТИЧНА ПАРАДИГМА : ...8
1.1. Проблема ідейної парадигми українського модернізму в контексті традиційних літературознавчих понять ....8
1.2. Романтизм модернізм: традиції, аналогії та типологія ...44
1.3. Український неоромантизм і його модерністські експлікації ...62
РОЗДІЛ ІІ. ТРАДИЦІЯ РОМАНТИЧНОЇ КАЗКИ ТА РОМАНТИЧНОЇ ДРАМИ В УКРАЇНСЬКОМУ МОДЕРНІЗМІ : ...136
2.1. Романтичні традиції казки в українському модернізмі ...138
2.2. Традиція романтичного двосвіття в українській драмі кінця ХІХ початку ХХ ст. ....149
2.3. Романтичні герої у неоромантичних ситуаціях .. 159
ВИСНОВКИ 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..179

ВСТУП
Актуалізація досліджень українського модернізму останнім часом зумовлена багатьма чинниками: поверненням забутих імен, зміною ідеологічних орієнтирів, розбудовою нової літературної свідомості тощо. Сама проблема українського модернізму, як і питання його ідейно-художньої специфіки, на сьогодні в українській літературознавчій науці вивчені досить повно, але і зараз існують ще аспекти, які потребують детальнішого опрацювання. Одним із таких аспектів, надзвичайно важливим в українському контексті, є проблема романтичних традицій в українському модернізмі, інакше кажучи питання присутності романтизму як традиції в ідейно-художній парадигмі українського модернізму.
Тривалий час це питання вирішувалося як проблема так званого неоромантизму літературного явища кінця ХІХ початку ХХ ст. Термін неоромантизм був загальноприйнятим у європейському літературознавстві на кінець ХІХ століття. Осмислення цього питання в українському літературознавстві простежується вже у працях Лесі Українки, яка практично вперше звернулася до його розгляду. Пізніше вказану проблему опрацьовували М. Вороний, М. Євшан, В. Панейко, І. Франко, С. Єфремов. У сучасних українських теоретичних дослідженнях модернізму переважає дискурсивний аналіз (С. Павличко, Т. Гундорова, В. Агеєва), який є провідним серед інших принципів і підходів, у тому числі й тих, що пов’язані з історичною поетикою, для якої проблема літературної традиції є досить важливою. Адже саме історична поетика та її засади дозволяють дослідити й проінтерпретувати зв’язок між двома епохами: романтизмом та модернізмом. Варто наголосити на тому, що типологічна близькість модернізму та романтизму давно вже констатувалась та певною мірою досліджувалась різними науковцями: від Д. Чижевського і до наших сучасників (М. Ільницький, С. Хороб тощо), чиї праці у цьому контексті критично осмислюються у пропонованій дисертації.
Усвідомлення сутності неоромантизму відбувалось не лише на рівні теоретичної та літературно-критичної думки, а й власне художньої практики. Це стосується насамперед внутрішніх змін художньо-образної системи твору та його ідейної спрямованості. Але й сьогодні не можна впевнено сказати, що літературознавство змогло виробити більш-менш чітку концепцію неоромантизму, оскільки з наявних досліджень не визначено, чи ми маємо справу з принципово новим літературним напрямом (течією, стилем, творчою системою чи творчим методом), чи йдеться передусім про певні традиції епохи романтизму. Очевидно, що розв’язання цього питання справа майбутнього, яке, однак, має бути вирішене українським літературознавством найближчим часом, особливо коли йдеться про нову концепцію історії української літератури. Пропонована дисертація є спробою осмислення художньо-естетичного явища, що часто визначають поняттям неоромантизм, але яке у межах даного дослідження розглядається тільки на рівні романтичних традицій.
Існування неоромантизму як літературного явища є до сьогоднішнього дня дискусійною проблемою, тому в дисертаційному дослідженні йдеться не стільки про неоромантизм, що існував у літературі наприкінці ХІХ на початку ХХ століття, скільки про відбиття традицій романтизму у літературному процесі доби модернізму. Поняття неоромантизм і романтична традиція у дисертації подано як своєрідну діалектичну єдність, що відображає сутність літературного процесу. Такий діалектичний "перегук" модернізму з романтизмом, коли автори кінця ХІХ початку ХХ століття або прямо звертаються до епохи романтизму, або романтична традиція відбивається у їх творах опосередковано (що особливо стосується системи символів), на нашу думку, і зумовив саму дискусію про неоромантизм як явище в європейській літературі загалом, і в українській зокрема.
Отже, актуальність дослідження зумовлена необхідністю вивчення романтичних традицій, які проявилися у парадигмі українського модернізму.
Новизна роботи полягає
§ в конкретизації ролі романтичних традицій (неоромантизму) у своєрідній ідейно-естетичній парадигмі модернізму,
§ у визначенні місця неоромантизму в системі літературних координат,
§ у виявленні екстраполяції романтичних традицій у трьох драматичних творах: Лесі Українки ("Осіння казка"), Спиридона Черкасенка ("Казка старого млина") та Олександра Олеся ("По дорозі в Казку").
Метою роботи є теоретичне обґрунтування, аналіз та інтерпретація тих традицій європейського та частково українського романтизму, що на зламі ХІХ ХХ століть найповніше проявилися у парадигмі українського модернізму. Виходячи з цього, у дисертації вирішуються такі завдання:
§ окреслення ідейної парадигми українського модернізму в контексті традиційних літературознавчих понять;
§ опис та інтерпретація визначальних характеристик романтизму та модернізму;
§ аналіз модерністичних експлікацій українського неоромантизму та їх літературознавчих тлумачень;
§ інтерпретація "Осінньої казки" Лесі Українки у контексті романтичних традицій;
§ аналіз та інтерпретація традиції романтичного двосвіття у драмі С.Черкасенка "Казка старого млина";
§ інтерпретація постаті неоромантичного героя у драмі Олександра Олеся "По дорозі в Казку".
Об’єктом дослідження у роботі є твори Лесі Українки "Осіння казка", С. Черкасенка "Казка старого млина" та Олександра Олеся "По дорозі в Казку", предметом дослідження своєрідний синтез романтичних традицій та модерністських тенденцій, що проявив себе у цих творах як неоромантизм.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках наукової теми кафедри філології Донецького інституту соціальної освіти "Текст і дискурс: лінгвістичний і літературознавчий аспект". Тему дисертації затверджено на засіданні бюро наукової ради НАН України з проблеми "Класична спадщина та сучасна художня література" (протокол № 1 від 10 березня 2005 р.).
У плані методологічному робота ґрунтується на основних засадах історичної поетики (М. Бахтін, О. Веселовський, О. Михайлов, Д. Наливайко), принципах герменевтичного підходу до літературного твору (Г.-Ґ. Гадамер, Р. Гром'як) та на принципах теорії художньої цілісності (донецька філологічна школа); в окремих випадках спирається і на сучасні теоретичні студії дискурсологічного характеру (Т. Гундорова, С. Павличко), на літературно-критичні дослідження теоретиків періоду зламу століть, зокрема критиків, що орієнтувались на модерні тенденції літературознавства (Лесі Українки, М. Вороного, В. Панейка, М. Євшана), але водночас і критиків "народників" (І. Франка, С. Єфремова й ін.).
Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає в аналізі та узагальненні наявних до цього часу теоретико-літературних інтерпретацій поняття неоромантизм, що існує та функціонує в українському літературознавстві.
Практичне значення дисертаційної роботи полягає у тому, що її результати можуть бути використані в процесі викладання теоретичних курсів, зокрема тих, що висвітлюють типологію літературного процесу та принципи інтерпретації окремо взятих художніх творів.
Структурно робота складається з двох розділів. У першому розділі "Український модернізм та його ідейно-естетична парадигма" розглядаються та аналізуються проблеми ідейної парадигми українського модернізму, наявність романтичних традицій у модернізмі, питання аналогії та типології між романтизмом та модернізмом, а також дискусійне питання про український неоромантизм. У розділі другому "Традиція романтичної казки та романтичної драми в українському модернізмі" тлумачаться й інтерпретуються на прикладі жанрів романтичної казки та романтичної драми три засадничі для романтизму проблеми: романтична роздвоєність світу та її традиції у художньому світі модерністичної драми, поетика неоромантичного конфлікту та романтичні традиції у художньому моделюванні персонажів. Названі три проблеми інтерпретуються відповідно на прикладі творів Лесі Українки ("Осіння казка"), С. Черкасенка ("Казка старого млина") та Олександра Олеся ("По дорозі в Казку"). Зазначимо, що всі вищеназвані твори об'єднує жанрова форма драми та жанрове визначення у заголовку "казка". Ці два аспекти для романтичної поетики були принциповими і їх традиція в естетиці модернізму у контексті загальної концепції нашої дисертації є визначальною.
Дисертаційне дослідження завершується висновками та списком використаних джерел, який нараховує 216 позицій.
Апробація роботи. Основні положення роботи виголошувались на міжнародних наукових семінарах: "Вивчення та інтерпретації літературного твору у контексті проблем художньої комунікації" та "Категорія символу та проблеми художньої комунікації" (Дрогобич, травень 2002 р., вересень 2002 р.), на міжнародній науково-теоретичній конференції "Проблеми жанру, стилю, літературного напряму" (Запоріжжя, 2003), на науковому семінарі у Дрогобицькому педагогічному університеті (2003), на ХІІІ та ХІV міжнародних наукових конференціях "Мова і культура" (Київ, 2004, 2005), на VІІІ Міжнародній науковій конференції молодих учених (на базі Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України), на конференції "Українська література в загальноєвропейському та світовому контексті" (Ужгород, 2005), на Міжнародній науковій конференції "Східнослов’янська філологія: від Нестора до сьогодення" (Горлівка, 2006) та викладацьких конференціях Донецького інституту соціальної освіти.

Основний зміст роботи викладено у 16 публікаціях, у тому числі 9 у виданнях, визначених як фахові, 7 в інших виданнях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні наголошено, що ні в часи зародження самого поняття "неоромантизм", ні у сьогоднішньому українському літературознавстві не створено цілісної концепції цього мистецького явища. У такій ситуації в роботі представлено спробу інтерпретації суті цього явища через призму романтичних традицій у літературі кінця ХІХ початку ХХ століття. Йдеться про "присутність" класичного романтизму на рівні різних традицій у зазначений період.
З огляду на такий підхід до вирішення проблеми у дисертації зроблено спробу визначення місце "неоромантизму" у системі літературних координат. Періодизацію літературного процесу варто визначати за такою орієнтовною схемою: найбільшим структурним елементом літературного процесу є літературна епоха, яка складається з періодів; у межах кожного періоду виділяють один чи декілька напрямів, за назвою домінантного напряму може бути названий і сам період; напрям може розпадатися” на ряд течій. За такої характеристики літературного процесу наявні й допоміжні поняття, як-от стиль та метод, що притаманні й напряму, і течії, й творам окремих авторів, а також група і школа, що можуть існувати в межах течії та напряму. При цьому слід зазначити, що така схема може бути застосована для світового літературного процесу тривалого періоду: починаючи з античності і приблизно до початку XX ст., коли розвиток літератури був більш-менш поступовим, і напрями та течії змінювалися фактично послідовно.
У роботі також звернено увагу на тлумачення ще одного поняття тенденція. Для письменників, творчість яких належить до певного літературного напряму чи течії, ряд тенденцій, представлених у художніх творах, неодмінно буде спільним. А тому можливий і зворотній процес: у ряді творів різних письменників в одній країні в один хронологічний період наявні тенденції, характерні для певного напряму (течії), що чітко виявляється в інших країнах. Тому, якщо не можна сказати про існування якогось напряму (течії) в конкретній національній літературі, можна говорити бодай про наявність у ній тенденцій, характерних для цього напряму (течії).
У річищі цих думок, характеризуючи специфіку українського неоромантизму, варто говорити про конкретні традиції романтизму, які проявилися в літературі у часи зародження українського модернізму, маючи на увазі той факт, що в українській літературі неоромантизм не вилився в цілу течію, як це було в інших світових літературах, не був задекларований і не набув широкого розповсюдження (саме поняття неоромантизм усталилося завдяки авторитету праць Лесі Українки).
Серед специфічних рис модернізму, типологічно близьких класичному романтизмові, у дисертації проаналізовано такі:
§ піднесення суб’єктивної свободи митця, який бореться проти ворожого оточення, ворожої реальності;
§ виголошення визначної ролі поезії у житті суспільства, завдяки чому лірика проникає в інші літературні роди;
§ проголошення культу краси, яка, на думку модерністів, здатна виступити рушійною силою і є метою справжнього митця;
§ наскрізна символічність світогляду, що почасти межує з міфотворчістю.
У дисертації наголошено, що якісно оновленою постала не лише художня література кінця ХІХ початку ХХ ст., а й літературна критика цього періоду, яка відкинула народницькі” канони і намагалася оцінювати художній твір з погляду його естетичності. Чільними критиками доби модерну в українському літературному процесі виступили І. Франко, Леся Українка, М. Вороний, теоретики "Української хати" тощо. Дехто з них звертався до тлумачення неоромантизму як нового літературного явища. Одним із перших теоретиків і практиків українського модернізму була Леся Українка. Саме вона вперше у вітчизняному літературознавстві у критичних статтях і листах звертається до трактування специфіки неоромантизму.
У дисертації проаналізовано й інші концепції неоромантизму (М. Вороного, М. Зерова, М. Євшана). Позиція літературних критиків стосовно цієї літературної течії доволі неоднозначна: якщо Леся Українка з радістю вітає появу нових тенденцій у рідній літературі, М. Вороний фіксує невизначеність і туманність неоромантизму, проте досить схвально ставиться до його зародження, В. Панейко (виступи якого зустрічаємо на сторінках "Літературно-наукового вісника") чекає, коли на зміну "новому" романтизму прийде інша течія, М. Євшан просто констатує наявність романтичних тенденцій у творчості деяких письменників початку ХХ ст.
Останньою концепцією, виведеною літературознавцем сучасником неоромантизму в літературі, виступає теорія М. Зерова щодо його специфіки. Пізніші дослідження вже стосуватимуться неоромантизму періоду зламу століть як такого, що став надбанням історії літератури, а не літературної критики.
У дисертації підкреслено, що, узагальнюючи досвід інтерпретацій та аналізу конкретних поглядів, думок та окремих творів, ми можемо констатувати, що український неоромантизм увібрав риси романтизму "класичного":
§ "втеча" від реальності,
§ пошуки ідеалу,
§ образ самотнього героя,
§ наявність романтичного конфлікту,
§ своєрідність романтичного двосвіття,
§ тяжіння до фольклору (меншою мірою, ніж у "класичному" романтизмі).
При цьому він збагатився досвідом модернізму, привнісши до романтичного світобачення можливість героїзації будь-якої особистості із натовпу, а також можливість знайти омріяний ідеал у самій людині, інтерес до внутрішнього світу особистості. Саме ці риси проявились в українській літературі у новому” романтизмі наприкінці ХІХ на початку ХХ століття.
Наголошено, що, будучи, по суті, течією модернізму у різних європейських літературах, неоромантизм в літературі українській не набув широкого розповсюдження, не був визначений у маніфестах, не тримав цілісної ідейно-естетичної концепції, а отже, виявився лише у формі романтичних традицій, збагачених модерністським досвідом.
При цьому найяскравіший вияв різноманітних, зазначених вище, романтичних традицій спостерігається у тих творах, що інтерпретуються в дисертації.
У роботі виявлено, що йдеться передусім про жанрову романтичну традицію казки й традицію романтичної драматизації світобачення у трьох розглянутих творах. Традиції романтизму виявляються й на інших рівнях:
§ в універсальній символіці, орієнтованій на романтичний світогляд, у романтичному характері головних героїв, у категорії протиставлення та в концепції двох світів ("Осіння казка" Лесі Українки);
§ в актуалізації соціального аспекту, у принциповому зв'язку із традицією української класичної драми з подібною фабулою, водночас у презентації модерністичної ідеології, проблематики початку ХХ століття із її рефлексіями щодо протиставлення природи та цивілізації ("Казка старого млина" С. Черкасенка);
§ у зв'язку романтичного героя із власне романтичною традицією ХІХ століття, що полягає в його самотності, у протиставленні його постаті загальній масі, а інколи навіть його найближчому оточенню, у позитивності героя, в якому поєднались дві засадничі риси: загальноєвропейська неоромантична тенденція самопожертви заради людей (від Прометея до Данко М. Горького) та власне українська традиція символ блукань у пошуках кращої долі для народу (Мойсей І. Франка); у наявності героя, в якому узагальнення досягає найбільшої концентрації ("По дорозі в Казку" О. Олеся).
У проаналізованих неоромантичних творах художньо синтезовані тенденції "класичного" романтизму та модернізму. Причому у дисертаційному дослідженні визначальними названо саме романтичні традиції (символізація, романтичний характер головних героїв, протиставлення двох світів), однак вони вже збагачені досвідом модернізму, що знайшло своє відображення як у жанрово-стильових пошуках, так і в загальній ідеології інтерпретованих творів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Агеєва В. П. Жіночий простір : Феміністичний дискурс українського модернізму: [монографія] / В. П. Агеєва. К. : Факт, 2003. 320 с.
2. Агеєва В. П. Поетеса зламу століть : Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації. / В. П. Агеєва. К. : Либідь, 2001. 264 с.
3. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / [за ред. Марії Зубрицької]. [2-ге вид., доповнене]. Львів : Літопис, 2001. 832 с.
4. Бабишкін О. К. Мистецький світ Лесі Українки : Погляди на літературу і мистецтво. / Бабишкін О. К. // Укр. мова і літ. в школі. 1966. № 1. С. 15-24.
5. Бабишкін О. К. Олександр Олесь. / Бабишкін О. К. // Радянське літературознавство. 1958. № 1. С. 88-105
6. Барт Р. Избранные работы : Семиотика. Поэтика. / Ролан Барт ; [сост., общ. ред. и вступ. статья Г. К. Косикова]. М. : Прогресс, 1989. 616 с.
7. Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики. / М. М. Бахтин. М. : Худ. лит-ра, 1975. 504 с.
8. Белый А. Символизм как миропонимание. / Андрей Белый ; [сост., вступ. ст. и примеч. Л. А. Сугай]. М. : Республика, 1994. 526 с.
9. Бельский А. А. Неоромантизм и его место в английской литературе конца ХІХ века. / А. А. Бельский. // Из истории реализма в литературе Англии : [межвуз. сб. науч. трудов. / Редкол. : Р. Ф. Яшенькина (гл. ред.) и др.]. Пермь : Изд-во Пермского ун-та, 1980. С. 90-100.
10. Берковский Н. Я. Романтизм в Германии. / Н. Я. Берковский. Л. : Худож. лит., 1973. 587 с.
11. Бичко А. К. Леся Українка : Світоглядно-філософський погляд. / А. К. Бичко. К. : Укр. центр духовної культури, 2000. 186 с.
12. Біблія. Або книги Святого письма Старого й Нового заповіту : [пер. Івана Огієнка]. К. : Українське біблійне товариство, 2002. 1375 с.
13. Білецький Л. Т. Основи української літературно-наукової критики : [навчальний посібник]. / Л. Т. Білецький. К. : Либідь, 1998. 408 с.
14. Білецький Л. Т. Три сильветки : Марко Вовчок. Ольга Кобилянська. Леся Українка. / Л. Т. Білецький. Вінніпег, 1951 127 с.
15. Білецький О. І. Літературні течії в Європі в першій чверті 20-го віку. / О. І. Білецький. // Червоний шлях. 1925. Кн. 11-12. С. 268-308.
16. Бовсунівська Т. В. Феномен українського романтизму : [посібник для вузу з теорії українського романтизму]. / Т. В. Бовсунівська. К. : Київський ін-т "Слов'янський ун-т". 1997.
Ч. 1 : Етногенез і теогенез. 1997. 155 с.
17. Богацький П. Сьогочасні літературні прямування. / Петро Богацький. Прага-Берлін, 1923. 88 с.
18. Борев Ю. Б. Художественный процесс (проблемы теории и методологии). / Ю. Б. Борев. // Методология анализа литературного процесса : [сб. ст. / отв. ред. Ю.Б. Борев]. М. : Наука, 1989. С. 4-30.
19. Борев Ю.Б. Эстетика. / Ю. Б. Борев. М. : Русь-Олимп, 2005. 829 с.
20. Бочаров А. Г. Жанры литературно-художественной критики : [лекции]. / А. Г. Бочаров. М. : Изд. МГУ, 1982. 51 с.
21. Брюховецький В. С. Специфіка і функції літературно-критичної діяльності. / В. С. Брюховецький. К. : Наукова думка, 1986. 172 с.
22. Будний В. В. Під прапором естетизму (З історії модерністського напряму в українській критиці кінця ХІХ початку ХХ століття). / В. В. Будний. // Другий міжнародний конгрес україністів. Доповіді і повідомлення. Літературознавство. Львів, 1993. С. 158-163.
23. Будний В. В. Літературно-критичний естетизм доби українського модерну : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.01 "Українська література". / В. В. Будний. — Львів, 1997. — 16 с.
24. Бурляй Ю. С. Основи літературно-художньої критики. / Ю. С. Бурляй. К. : Вища школа, 1985. 248 с.
25. Ванслов В. В. Эстетика романтизма. / В. В. Ванслов. М. : Искусство, 1966. 403 с.
26. Варварцев М. М. ...Моя вітчизна... наближається тепер до початку свого великого Рісорджименто” : Нові сторінки спадщини Лесі Українки. / М. М. Варварцев. // Вісн. АН УРСР. 1990. № 6. С. 65-70.
27. Вервес Г. Д. Микола Вороний. / Г. Д. Вервес. // Микола Вороний. Поезії. Переклади. Критика. Публіцистика. К. : Наук. думка, 1996. С. 5-30.
28. Вервес Г. Д. Український авангардизм у контексті європейських маніфестів і програм. / Г. Д. Вервес. // Слово і час. 1992. № 12. С. 37-43.
29. Войтюк А. Ю. Корифеї рідного слова. Тарас Шевченко. Іван Франко. Леся Українка. Василь Стефаник. / А. Ю. Войтюк. Дрогобич : Відродження, 1991. 36 с.
30. Волков И. Ф. Творческие методы и художественные системы. / И.Ф.Волков. [2-е изд., доп.]. М. : Искусство, 1989 253 с.
31. Волков И. Ф. Художественная система как форма исторического развития литературы. / И.Ф. Волков. // Литературный процесс : [сб. / под ред. Г. Н. Поспелова]. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. С. 41-54.
32. Вороний М. Поезії. Переклади. Критика. Публіцистика. / Микола Вороний. К. : Наукова думка, 1996. 704 с.
33. Геник-Березовська З. Грані культур. Бароко, романтизм, модернізм. / Зіна Геник-Березовська. К. : Гелікон, 2000. 368 с.
34. Генов К. Романтизмът в българскаба литература. / К. Генов. С. : Бългакад на нощките, 1968. 565 с.
35. Гиршман М. М. Литературная классика в свете диалогического сознания. / М. М. Гіршман. // Античність-сучасність (питання філології) : [зб. наук. праць]. Вип. 3. Донецьк: ДонНУ, 2003. С. 4-10.
36. Гнатюк М. І. Іван Франко в літературно-естетичних концепціях його часу. / М. І. Гнатюк. Л. : Каменяр, 1999. 183 с.
37. Гозенпуд А. А. Поетичний театр. Драматичні твори Лесі Українки. / А. А. Гозенпуд. К. : Мистецтво, 1947. 304 с.
38. Гординський С. Неоромантизм. / Святослав Гординський. // Енциклопедія українознавства. / Наукове тов-во ім. Шевченка ; гол. ред. В. Кубійович. Т. 5. Львів: Молоде життя, 1996. С. 1753 1754.
39. Горький М. Старуха Изергиль. / М. Горький. М. : Наука, 1968. (Полное собрание сочинений. Худож. произведения. В 25 т. / М. Горький.) Т. 1 С. 76-96.
40. Грабович Г. До історії української літератури : Дослідження, есеї, полеміка./ Григорій Грабович. К. : Критика, 2003. 631 с.
41. Гром’як Р. Т. Історія української літературної критики (від початків до кінця ХІХ століття). / Р. Т. Гром’як. Тернопіль : Підручники і посібники, 1999. 224 с.
42. Гундорова Т. І. До питання про літературний критицизм. / Т. І. Гундорова. // Слово і час. 1993. С. 50-57.
43. Гундорова Т. І. Неоромантичні тенденції творчості Ольги Кобилянської. / Т. І. Гундорова. // Радянське літературознавство 1988. № 11. С. 32-43.
44. Гундорова Т. І. Проявлення слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація. / Т. І. Гундорова. Львів : Літопис, 1997. 297 с.
45. Гундорова Т. І. Реалізм і неоромантизм в українській літературі початку ХХ ст. / Т. І. Гундорова. // Проблеми історії та теорії реалізму української літератури ХІХ початку ХХ ст. К. : Наукова думка, 1991. С. 166-191.
46. Гундорова Т. І. Ф.Ніцше і український модернізм. / Т. І. Гундорова. // Слово і час. 1997. № 4. С. 29-33.
47. Гундорова Т. І. Femina Melancholica: стать і культура в гендерній утопії Ольги Кобилянської. / Т. І. Гундорова. К.: Критика, 2002. 272 с.
48. Гундорова Т. І. FIAT!” Миколи Вороного. / Т. І. Гундорова. // Слово і час. 1994. № 7. С. 32-33.
49. Гундорова Т. І. Тенденції розвитку художнього мислення (початок ХХ ст.). / Т. І. Гундорова, Н. М. Шумило. // Слово і час. 1993. № 1. С. 56-58.
50. Гусев В. А. Концепция романтизма в статьях А. А. Блока. / В. А. Гусев. // Литературные направления и стили. М. : Изд-во Моск. ун-та, 1976. С. 298-309.
51. Демченко І. А. Особливості поетики Ольги Кобилянської : [монографія]. / І. А. Демченко. К. : Твім інтер, 2001. 206 с.
52. Дем`янівська Л. С. Символізм як один із напрямів української літератури (Драми Олександра Олеся). / Л. С. Дем`янівська. // Укр. мова і літ. в школі. 1992. № 9-10. С. 25-28
53. Донцов Д. Поетка українського рісорджіменто (Леся Українка) // Українське слово : Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. У 3-х кн. Книга перша. / Дмитро Донцов. К.: Вид. Рось”, 1994. С. 149-183.
54. Евгеньев-Максимов В. Е. Очерк истории новейшей русской литературы. Этюды и характеристики. [2-е изд.] / В. Е. Евгеньев-Максимов М.Л. : Госуд. изд-во, 1926. 259 с.
55. Євшан Микола. Критика. Літературознавство. Естетика. / Микола Євшан. К.: Основи, 1998. 658 с.
56. Єременко О. Філософська проблема урбанізації суспільства в ліриці Спиридона Черкасенка. / О. Єременко. // Сучасний погляд на літературу : [зб. наук. праць]. Вип. 7 / Редкол.: П.Хропко, С.Кіраль та ін. К. : ІВЦ Держкомстату України 2002. С. 75-80.
57. Ефремов С. О. В поисках новой красоты. (Заметки читателя). / С. О. Єфремов. // Єфремов С. О. Літературно-критичні статті. К. : Дніпро, 1993. 351 с.
58. Єфремов С. Історія українського письменства. / Сергій Єфремов. К. : Femina, 1995. 668 с.
59. Жирмунский В. М. Немецкий романтизм и современная мистика. / В. М. Жирмунский. Спб. : Аксиома, Новатор, 1996. XL + 232 с.
60. Жулинський М. Г. Вірю в силу духа : Іван Франко, Леся Українка і Михайло Грушевський у боротьбі за піднесення політичної і національної свідомості української людини. / М. Г. Жулинський. Луцьк : Медіа, 1999. 103 с.
61. Журавська І. Ю. Леся Українка критик зарубіжних літератур. / І. Ю. Журавська. // Рад. літературознавство. 1961. № 4. С. 68-79.
62. Жюльен Н. Словарь символов : [пер. с фр. С. Кононова, И. Устьянцевой]. [2-е изд]. / Н. Жюльен. Б.м. : Урал Л.Т.Д., 1999. 497 с.
63. Забужко О. С. Notre Dame d`Ukraine : Українка в конфлікті міфологій. / О. С. Забужко. К. : Факт, 2007. 638 с.
64. Зарубежная литература ХІХ века : Романтизм: Хрестоматия историко-литературных материалов : [учеб. пособие / сост. : А. С. Дмитриев, Б. И. Колесников, Н. Н. Новикова]. М. : Высш. шк., 1990. 367 с.
65. Зарубежная эстетика и теория литературы ХІХ ХХ вв. : [трактаты, статьи, эссе / сост., общ. ред. Г. К. Косикова]. М. : Изд-во МГУ, 1987. 510 с.
66. Зборовська Н. В. Моя Леся Українка: [есей]. / Н. В. Зборовська. Тернопіль : Джура, 2002. 228 с.
67. Зеров М. Твори: В 2 т. / Микола Зеров. К. : Дніпро, 1990.
Т. 2. 1990. 594 с.
68. Зеров М. Лекції з історії української літератури: 1798 1870. / Микола Зеров. [під ред. Д.В.Горзлін, О.Соловей]. Едмонтон: Мозаїка, 1977. 271 с.
69. Зеров М. Нове українське письменство. Історичний нарис. / Микола Зеров. К. : Слово, 1924. 136 с.
70. Івашків В. М. Українська романтична драма 30-х 80-х років ХІХ ст. / В. М. Івашків. К. : Наук. думка, 1990 142 с.
71. Ільницький М. М. Від Молодої Музи до Празької школи”. / М. М. Ільницький. Львів : Інст. українознавства ім. І.Крип’якевича, НАНУ, 1995. 318 с.
72. Ільницький М. М. Література українського відродження (напрями і течії в українській літературі 20-х поч. 30-х рр. ХХ ст.). / М. М. Ільницький. Львів : Львівський обл.. науково-метод. інститут освіти. 1994. 72 с.
73. Історія української літературної критики : Дожовтневий період. / [М. Д. Бернштейн, Н. Л. Калениченко, П. М. Федченко та ін. ; відп. ред. П. М. Федченко ] К. : Наукова думка, 1988. 456 с.
74. История зарубежной литературы ХІХ века : [учеб. для вузов / А.Дмитриев, Н. Соловьёва, Е. Петрова и др.]. [2-е изд., испр. и доп.]. М. : Высшая школа, 2000. 559 с.
75. Казин А. Неоромантическая философия художественной культуры (К характеристике мировоззрения русского символизма). / Андрей Казин. // Вопросы философии 1980. № 7. С. 143-154.
76. Калениченко Н. Л. Українська література кінця ХІХ початку ХХ ст. Напрями, течії. / Н. Л. Калениченко. К. : Наук. думка, 1983. 255 с.
77. Керлот Х. Э. Словарь символов. / Х. Э. Керлот. М. : Reft-book, 1994. 608 с.
78. Кирова М. Неоромантични тенденции в българската поема от началото на ХХ-ти век. / Милена Кирова. // Език и литература. 1985. № 6. С. 22-30.
79. Кобилянська О. Зібрання творів : У 5 т. К. : Держлітвидав УРСР, 1963.
Т.5. 1963. 767 с.
80. Козак С. Неоромантизм Лесі Українки. / Стефан Козак. // Вісник АН України. 1992. № 5. С. 31-37.
81. Козак С. Неоромантична концепція слова Лесі Українки. / Стефан Козак. // Сучасність. 1993. № 2. С. 138-144.
82. Козлов С. С. Мифология неоромантизма в литературе модерна. / С. С. Козлов. Курск : Изд-во Курского гос. пед. университета, 2000. 92 с.
83. Копиленко Н. Б. Повернення (до 115-річчя з дня народження С.Черкасенка). / Н. Б. Копиленко. // Укр. мова і літ. в школі. 1991. № 10. С.85-87.
84. Костенко Л. Геній в умовах заблокованої культури. / Ліна Костенко. // Літературна Україна, 26 вересня 1991. С. 3.
85. Костюченко В. Г. Гартоване слово : [з естетичних поглядів Лесі Українки]. / В. Г. Костюченко. К. : Дніпро, 1968. 140 с.
86. Краткая литературная энциклопедия. / [гл. ред. А.А. Сурков]. М. : Сов. энциклопедия. 19621978. Т. 1-9.
87. Кудрявцев М. Г. Драма ідей в українській новітній літературі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук : спец. 10.01.01 "Українська література" / М. Г. Кудрявцев. — К., 1997. — 35 с.
88. Леся Українка і національна ідея : [зб. наукових праць / Я.Поліщук, А.Криловець (ред.)]. К. : Видавництво ім. Олени Теліги, 1997. 125 с.
89. Леся Українка. Про мистецтво. [збірник. / впорядкування, вст. ст. О. К. Бабишкіна]. К.: Мистецтво, 1966. 299 с.
90. Літературознавчий словник-довідник. / [за ред. Р.Т. Гром`яка, Ю.І. Коваліва, В.І. Теремка]. [2е вид., випр., доп.]. К. : ВЦ Академія, 2007. 752 с.
91. Литературная энциклопедия терминов и понятий. / [под. ред. А. Н. Николюкина]. М. : НПК «Интелвак», 2001. 1600 стб.
92. Литературные манифесты западноевропейских романтиков. / [собрание текстов, вступит. ст. и общ. ред. А. С. Дмитриева]. М. : Издательство МГУ, 1980. 638 с.
93. Литературный энциклопедический словарь. / [под. общ. ред. В.М. Кожевникова, П. А. Николаева]. М. : Сов. энциклопедия, 1987. 752 с.
94. Лосев А. Ф. Проблема символа и реалистическое искусство. / А. Ф. Лосев. М. : Искусство, 1976. 367 с.
95. Лосев А. Ф. Символ и художественное творчество. / А. Ф. Лосев. // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. 1971. Т. 30. № 1. С. 3-14.
96. Лотман Ю. М. Символ в системе культуры. / Ю. М. Лотман. // Лотман Ю. М. Избр. ст. : В 3 т. Таллинн: Искусство-СПБ, 1992.
Т. 1. 1992. С. 191-199.
97. Лукьянов Б.Г. Методологические проблемы художественной критики. / Б.Г. Лукьянов. М. : Наука, 1980. 133 с.
98. Лупейко О. В. Леся Українка і Микита Шаповал. / О. В. Лупейко. // Слово і час. 1992. № 7. С. 82-85.
99. Маковский М. М. Сравнительный словарь мифологической символики в индоевропейских языках: Образ мира и миры образов. / М. М. Маковский. М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1996. 416 с.
100.