Лінгвістичний аналіз термінолексики садівництва у загальній системі української мови : Лингвистический анализ терминолексики садоводства в общей системе украинского языка



  • Название:
  • Лінгвістичний аналіз термінолексики садівництва у загальній системі української мови
  • Альтернативное название:
  • Лингвистический анализ терминолексики садоводства в общей системе украинского языка
  • Кол-во страниц:
  • 200
  • ВУЗ:
  • Запорізький державний університет
  • Год защиты:
  • 2005
  • Краткое описание:
  • Запорізький державний університет


    На правах рукопису



    Костенко Людмила Миколаївна



    УДК 811.161.2'373.611'276.6:635



    Лінгвістичний аналіз термінолексики садівництва у загальній системі української мови




    Спеціальність 10.02.01 українська мова





    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата філологічних наук





    Науковий керівник
    доктор філологічних наук,
    професор Чабаненко В.А.






    Запоріжжя 2005р







    Зміст







    Перелік умовних скорочень ..................................................................................


    5




    Вступ........................................................................................................................


    7




    Розділ 1. Теоретичні засади дослідження термінології садівництва.................


    15




    1.1. Визначення термінологічної лексики.........................................................


    15




    1.2. Поняття "термін" та "номен" у лексиці садівництва.................................


    18




    1.3. Мотивованість терміна.................................................................................


    22




    1.4. Термінотворення...........................................................................................


    28




    Розділ 2. Системна організація української термінолексики садівництва........


    34




    2.1. Лексико-семантичне поле термінології садівництва................................


    34




    2.2. Характеристика лексики садівництва за походженням............................


    41




    2.3. Лексико-граматична характеристика термінології садівництва..............


    47




    2.4. Лексико-семантичні явища в термінології садівництва...........................


    55




    2.4.1. Полісемія...............................................................................................


    56




    2.4.2. Омонімія................................................................................................


    64




    2.4.3. Синонімія...............................................................................................


    70




    2.4.4. Гіпонімія. Гіперонімія..........................................................................


    83




    2.4.5. Антонімія...............................................................................................


    88




    2.4.6. Паронімія...............................................................................................


    91




    Розділ 3. Особливості творення українських термінів садівництва..................


    94




    3.1. Лексико-семантичний спосіб творення термінів садівництва.................


    95




    3.2. Морфологічний спосіб творення термінолексики садівництва...............


    99




    3.2.1. Суфіксальний спосіб творення термінів садівництва.......................


    101




    3.2.1.1. Відіменникова суфіксальна деривація термінів садівництва


    101




    3.2.1.2. Віддієслівна суфіксальна деривація у термінології садівництва...................................................................................


    103




    3.2.1.3. Відприкметникова суфіксальна деривація термінів садівництва...................................................................................


    108




    3.2.1.4. Роль прикметника у творенні термінів садівництва ..............


    109




    3.2.1.5. Відіменникова деривація прикметників у термінології садівництва...................................................................................



    111




    3.2.1.6. Прикметники віддієслівного творення у терміносполученнях садівництва...............................................



    118




    3.2.2. Семантичні функції префіксів у термінолексиці садівництва.........


    125




    3.2.3. Іншомовні форманти в термінолексиці садівництва.........................


    131




    3.2.3.1. Суфікси іншомовного походження в термінології садівництва...................................................................................


    135




    3.2.3.2. Запозичені префікси та префіксоїди у термінології садівництва...................................................................................


    138




    3.3. Творення термінів садівництва шляхом гібридизації...............................


    140




    3.4. Терміни-композити у садівництві...............................................................


    142




    3.4.1. Складні прикметникові утворення серед термінів-композитів садівництва..............................................................................................



    145




    3.5. Аналітичний спосіб творення термінів садівництва.................................


    147




    3.5.1. Двокомпонентні структури серед термінів садівництва...................


    148




    3.5.2. Структура трикомпонентних терміносполучень...............................


    151




    3.5.3. Особливості творення багатокомпонентних терміносполучень садівництва..............................................................................................


    154




    Висновки..................................................................................................................


    159




    Список використаних джерел................................................................................


    165




    Додаток. Словник-показчик термінів...................................................................


    176









    ВСТУП

    Сучасне термінознавство виходить із потреб суспільства, яке вимагає для широкого вживання в різних галузях суспільного життя унормованої кодифікованої термінології. Тому не випадковим є ґрунтовне вивчення науковцями теоретичних питань, пов’язаних з глибшим пізнанням природи терміна, його структури і функції, способів творення, місця й ролі у певній терміносистемі, джерел формування наукової термінології тощо. Всебічне вивчення цих та інших теоретичних питань сприяє розв’язанню основного завдання сучасного термінознавства практичного, яке полягає у систематизації, упорядкуванні, уніфікації та стандартизації сучасної української наукової термінології. Цей процес настільки складний, що породжує цілу низку проблем, на сьогодні ще не вирішених. Тим більше, що українська термінологія твориться на межі гострого зіткнення поглядів науковців-мовників і спеціалістів тієї чи іншої галузі. Актуальними лишаються питання співвідношення в ній національного і запозиченого, повернення до життя давно забутих термінів тощо. Сучасний стан української наукової термінології характеризується тяжінням до міжнародних стандартів і водночас посиленням інтересу до власних національних надбань. Вироблення принципів і методів творення термінологічної лексики за допомогою власних мовних ресурсів, калькування термінів чи їх запозичення основні шляхи формування української наукової термінології. Це можна простежити на прикладі термінології садівництва.
    Джерела лексики садівництва беруть початок із глибини віків, оскільки тоді починалось садівництво нашої країни. Має воно багатовікову історію. Як свідчать старогрецькі літературні джерела, у південній частині теперішньої території України плодові дерева вирощувалися ще в IV-III ст. до нашої ери. Природною базою розвитку садівництва на сучасній території України були ліси, де в дикому стані росли плодові та ягідні рослини багатьох порід. Одним з осередків культури плодових і ягідних рослин у нашій країні був Київ, навколо якого ще в IX ст. були зосереджені сади, що називались в той час "раями". З цих "раїв" бере початок наше вітчизняне садівництво. Найвідоміший серед них у Київській Русі Києво-Печерський яблуневий сад. Про розвиток садівництва того часу свідчать численні фрески, заставки старовинних літописів та орнаменти заголовних літер, народні вишивки із зображенням плодових та ягідних рослин.
    Наші предки уміли доглядати за плодовими насадженнями, широко застосовували в садах удобрення грунту, обрізування плодових дерев, захист садів від зимових холодів, уміли вирощувати саджанці, зберігати і консервувати плоди і ягоди. Нагромаджені віками досвід і практичні знання у садівництві вперше було висвітлено в роботі садівника Києво-Печерської лаври І. Мартоса. В його рукопису викладені способи закладання саду, вирощування плодових дичок і саджанців окуліруванням, заходи боротьби зі шкідниками. У середині XVIII ст. була надрукована робота відомого українського садівника Н. Арандаренка, в якій висвітлено стан садівництва у Полтавській губернії. До реформи 1861 року садівництво на Україні мало споживчий характер і розвивалось у поміщицьких маєтках та навколо монастирів. Лише у пореформений період почали створюватись великі плодові насадження промислового значення.
    У розвитку українського садівництва значну роль відіграли вчені-садоводи Л.П.Симиренко, В.В.Пашкевич, М.В.Ритов, М.Ф.Кащенко, П.Г.Шитт, Л.М.Ро, В.Л.Симиренко, С.Х.Дука, М.Т.Оратовський та ін.
    Зараз в Україні науково-дослідну роботу із садівництва провадять Український науково-дослідний інститут садівництва і підпорядковані йому зональні дослідні відділення. Наукові матеріали Мелітопольського інституту зрошуваного садівництва імені М.Ф. Сидоренка стали основою для вивчення лексико-семантичної структури термінолексики садівництва.
    Цілеспрямована діяльність людини створює нові ідеї, технології, рослини, яких раніше не було, а отже не було й слів для їх назви. Професійна діяльність постійно супроводжується появою нових лексичних засобів. Культура наукових досліджень, ефективність їх результатів значною мірою залежать від точності, влучності, доцільності мовного матеріалу, яким користується дослідник. Особлива роль тут належить термінології, яка інтенсивно розвивається та активно взаємодіє з іншими шарами лексики, особливо загальновживаної. Тому вивчення закономірностей утворення термінологічної лексики, її структури та семантики стало одним із найважливіших завдань сучасної лінгвістики.
    В останні 25-30 років видано ряд термінологічних російсько-українських, тлумачно-довідкових та енциклопедичних словників, які відбивали стан розвитку фізики, гідротехніки, електроніки, теплотехніки і газотехніки, гірничої справи, техніки зварювання, ботаніки, ветеринарії, хімії, сільського господарства, юриспруденції, політекономії, філософії тощо.
    У 1978 році при Президії НАН України створений Комітет наукової термінології, на який покладалися такі завдання: організація теоретичного розроблення принципів і науково обґрунтованої методики побудови галузевих терміносистем та впровадження їх у практику; теоретичні й практичні питання уніфікації наукової термінології; практична участь у створенні галузевих словників; впровадження термінологічних норм у мовну практику; консультації щодо правильності вживання термінів. За час існування комітетом розроблено ряд теоретичних питань щодо уніфікації та кодифікації терміносистем (біологічної, будівельної, військової, геологічної та ін.), видано ряд галузевих словників, серед яких: полінауковий „Російсько-український словник наукової термінології” у трьох книгах : Суспільні науки (відповідальний редактор академік В.М. Русанівський, редактор-лексикограф д.ф.н. Т.К.Черторизька), Біологія. Хімія. Медицина (відповідальний редактор акад. К.М.Ситник, редактор-лексикограф к.ф.н. Л.О.Симоненко), Техніка. Математика. Фізика. Науки про Землю і Космос (відповідальний редактор акад. Ю.О.Митропольський, редактори-лексикографи д.ф.н. М.М.Пещак, к.ф.н. В.Б.Фридрак), Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Термінологія і номенклатура; „Російсько-український словник юридичної термінології”, „Словарь ботанических терминов”, „Російсько-український словник для працівників цукрової промисловості” та ін. [122, 8].
    Проблема терміна і терміносистеми викликає постійний інтерес дослідників. За останні роки з’явилось багато наукових праць, присвячених загальним питанням термінології. Найвідомішим досягненням у цій галузі є монографія "Основи термінотворення", видана у 2000році А.С.Д’яковим, Т.Р.Кияком та З.Б.Куделько. Автори цієї праці спираються на великий досвід не лише вітчизняної, але й світової науки в галузі термінології.
    В українському мовознавстві велика увага приділяється вивченню окремих терміносистем. Тут слід виділити монографію Л.О. Симоненко "Формування української біологічної термінології", у якій досліджується одна з найстаріших терміносистем української мови біологічна термінологія. У праці висвітлюються семантичні, граматичні та структурні особливості зазначеної терміносистеми, показані шляхи її розвитку і формування. Цілком закономірним є те, що в українській мові продовжується вивчення терміносистем різних галузей: техніки, медицини, суспільних, природничих наук. Автори досліджень подають семантичну класифікацію професійної термінології, вивчають процес термінотворення та нормалізації спеціальної галузевої лексики.
    Настав час дослідити і лексику українського садівництва. Це одна з найдавніших і найрозвиненіших терміносистем. Важливим аспектом у вивченні цієї терміносистеми є розмежування понять "термін" і "професіоналізм"; "термін" і "номенклатурна назва". Термінолексика садівництва цікава своїм походженням вона формувалася разом з розвитком мови та суспільства. Але водночас вона чи не найбільше перевантажена дублетами, фонетичними і морфологічними варіантами. Ці явища потребують глибокого вивчення, оскільки постала необхідність в удосконаленні, унормуванні та систематизації національної лексики садівництва. Необхідність ґрунтовного дослідження лексичного словника садівництва пов’язана з розвитком цієї галузі, яка є традиційною у степовій зоні України. Згідно з Державною програмою відтворення садівництва України і враховуючи світовий досвід, у південному регіоні планується значно збільшити площі закладання інтенсивних садів. Вдосконалення традиційних та становлення нових методів садівництва супроводжується збагаченням лексики садівництва за рахунок термінології суміжних наук: генетики і селекції, біохімії, ботаніки, біології, цитології, фітоценології, радіології. Утворюються також самостійні терміни білкової, генної, клітинної інженерії.
    Виникла необхідність забезпечити працівників садівництва досконалою унормованою термінологією. Створення нового галузевого словника потребують не лише лінгвісти, а й учені-помологи. Терміносистема садівництва досить швидко поповнюється лексичними одиницями, які позначають нові явища, відкриття та здобутки садівництва України. Сучасні технології сприяють його якісним змінам. Сортовий склад плодових насаджень поповнився великою кількістю нових сортів вітчизняної та іноземної селекції. Значні зміни сталися і в агротехніці садівництва. Зросла потреба вчених-природознавців в оволодінні сучасною українською науковою термінологією, яка протягом десятиліть не використовувалась ними у зв’язку з інтенсивними процесами зросійщення наукових видань. Прикладом тому є список використаної літератури при складанні "Виробничої енциклопедії садівництва" — К.,1969, який містить 118 джерел і лише 31 українською мовою.
    Тому цілком закономірною є необхідність дослідження термінолексики садівництва на лінгвістичному рівні.
    Отже предметом лінгвістичного аналізу в дисертаційній роботі виступає підвид природничо-наукової термінології термінологія садівництва.
    Терміни садівництва набули поширення не лише у науковому садівництві, а й у загальномовному словниковому фонді української мови. Розвиток сучасного садівництва, диференціація його галузей, народження нових понять зумовлює постійний рух у термінологічній номенклатурі.
    У терміносистемі садівництва поширені такі небажані явища, як багатозначність, синонімія, омонімія, паронімія. Тому виникає складність у функціонуванні термінів і номенів. Таким чином, стан термінології садівництва, неупорядкованість лексики садівництва потребують подальшого дослідження термінів, сформування їх у вигляді упорядкованої системи, яка б відповідала сучасним вимогам садівничої науки.
    Монографічного дослідження української лексики садівництва до цього часу ще не було. Саме це свідчить про актуальність дисертації. Вона створює передумови і дає матеріал для розв’язання деяких практичних та теоретичних питань української термінології садівництва, що визначає наукову новизну роботи.
    Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше досліджується система фахової лексики садівництва. Вперше проводиться аналіз лексики садівництва у структурно-семантичному і словотвірному аспектах.
    Метою нашої роботи є всебічний лінгвістичний аналіз термінолексики садівництва в загальній системі української мови. Досягнення поставленої мети передбачає реалізацію таких завдань:
    1) простеження особливостей формування та розвитку термінології садівництва;
    2) дослідження складу термінології садівництва з погляду її походження;
    3) виявлення різних лексико-семантичних процесів, поширених у терміносистемі садівництва, для актуалізації семантико-парадигматичних зв’язків терміноодиниць;
    4) визначення структурної та словотвірної специфіки термінолексики садівництва та з’ясування потенціалів словотвірних моделей з-поміж них;
    5) дослідження лексико-семантичних особливостей номенклатури садівництва.
    6) вироблення рекомендацій щодо упорядкування досліджуваної термінології та номенклатури.
    Методи і джерела дослідження
    Аналіз досліджуваного матеріалу здійснювався переважно описовим методом, частково зіставним, порівняльним та методом компонентного аналізу. Використовувався також і метод комплексного аналізу.
    Матеріалом дослідження послужили терміни, зафіксовані у тлумачних загальномовних і галузевих словниках, енциклопедіях, довідниках, у науковій фаховій літературі, міжвідомчих тематичних наукових збірниках Інституту садівництва УААН, у фахових монографіях, статтях та живому мовленні.
    Теоретичне значення дослідження
    Пропоноване дослідження сприятиме подальшому вивченню проблем термінології інших підсистем мови науки, виробленню критеріїв диференціювання понять та їх номінацій, поглибленню відомостей про загальні напрямки розвитку спеціалізованої лексики, закономірностей її формування та функціонування. У роботі на прикладах садівничої термінології уточнюються ряд понять: "термін", "мотивованість терміна", "термінотворення", "термін" та "номен" тощо. З’ясовуються основні питання творення термінів садівництва, виявляється специфіка системних зв’язків у термінологічному просторі садівництва, простежується взаємодія наукової термінолексики із загальновживаною лексикою, встановлюються основні закономірності поповнення термінологічного корпусу.
    Практичне значення роботи полягає в тому, що викладені в ній спостереження і висновки сприятимуть упорядкуванню сучасної термінології садівництва, її стандартизації та уніфікації. Крім того, матеріали дослідження можуть бути використані у навчальному процесі вищої школи: при опрацюванні спецкурсів з термінознавства, при вивченні курсу історії української літературної мови, спецсемінарів та при укладанні спеціальних і перекладних словників. Теоретичні положення можуть слугувати основою для аналогічних спостережень над терміносистемами інших галузей знань та подальшого дослідження терміносистеми садівництва.
    Апробація роботи
    Результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри загального і слов’янського мовознавства Запорізького державного університету, на науково-практичних конференціях „Українська термінологія і сучасність”, Київ, 2001; „Сучасні підходи до вивчення філологічних наук”, Херсон, 2002, „Нові підходи до філології у вищій школі”, Запоріжжя, 2002, а також на засіданні вчених-помологів Інституту зрошуваного садівництва імені М.Ф. Сидоренка міста Мелітополя.
    Структура дисертації
    Дисертація складається зі „Вступу”, трьох розділів і „Висновків”. Загальний обсяг роботи 164 сторінки. До роботи додається список джерел та словник покажчик термінів садів
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Проведений аналіз лексики садівництва дає підстави зробити такі висновки:
    1.Як складова частина загальнолітературної мови, українська терміносистема садівництва становить собою складне системно організоване лексико-семантичне поле, об’єднуючим центром якого є загальнобіологічні терміни. Зв’язок термінологічного поля садівництва з іншими терміносистемами пояснюється наявністю в його складі термінів інших терміносистем.
    2.Сучасна термінологія садівництва має своє глибоке коріння.
    Вона формувалась разом із розвитком садівництва однієї з найдавніших і найважливіших галузей народного господарства України.
    3. Сучасна українська термінологія садівництва забезпечує номінативними засобами наукову мову і являє собою цілісну систему ієрархічно організованих мовних одиниць.
    4. Основним джерелом формування досліджуваної термінології є сучасна українська літературна мова. Тому при створенні термінів перевага у всіх випадках повинна надаватись ресурсам рідної мови. В той же час для розвитку науки характерні процеси міжнаціонального спілкування, що неминуче відбивається на тенденціях формування термінології.
    5. Аналіз показав багатство складу та функціональну важливість досліджуваної термінолексики. Встановлено, що термінології садівництва властиві такі лексико-семантичні явища, як полісемія, омонімія, паронімія, антонімія. Наявність синонімії свідчить про розвиток лексико-семантичних відношень всередині цієї системи, про постійний рух мови та її підсистем. Синонімія виконує функцію заміщення й уточнення та урізноманітнює процес сприйняття наукового тексту.
    6.Термінологія садівництва поряд з національними оперує значною кількістю інтернаціональних термінів греко-латинського походження. Також наявна група лексичних одиниць, запозичених з інших мов.
    7. За морфолого синтаксичною структурою виділяються два основні типи термінів: терміни-слова і терміни-словосполучення. Характерною особливістю термінології садівництва є велика кількість двокомпонентних і багатокомпонентних термінів. За нашими підрахунками терміни-слова становлять 27%; терміни-словосполучення - 73%.
    8. Для творення термінів садівництва характерні всі основні способи, за допомогою яких поповнюється лексичний запас літературної мови: семантичний, синтаксичний, морфологічний.
    9.Терміни-композити творяться за загальномовними моделями.
    10. У термінології наявні національні та інтернаціональні словотвірні одиниці. У процесі розширення міжнародних зв’язків запозичується значна кількість інтернаціоналізмів, що полегшує міжмовне спілкування та доступ науковців до досягнень світової науки.
    11. Сучасна українська термінологія садівництва пройшла шлях від термінологізації спільнослов’янських і давньоруських загальновживаних слів, прямого запозичення лексичних одиниць з грецької та латинської мов до вироблення власних, найновіших словотворчих моделей з використанням як національних, так і інтернаціональних терміноелементів.
    12. Розбудова української термінології садівництва на межі двох століть (20-21) пов’язана з науково-технічним прогресом, який сприяє як виникненню нових галузей знань клітинної та генної інженерії, космічної біології та ін., так і поглибленню традиційних біологічних дисциплін: фізіології рослин, мікробіології, флористики, систематизації рослин.
    13. Своєрідність розвитку наукової термінології, залежність її від розвитку конкретної науки створюють досить складну і багатоаспектну проблему нормалізації в теоретичному і практичному відношенні.
    Аналіз наукової термінології садівництва засвідчив, що певна частина наукових понять номінується по-різному, трапляються невдалі кальки з російської мови, що суперечить нормам української літературної мови, наприклад: яйцевидна форма, клоновидні сорти, пліснявовидна гниль, полукарликова підщепа, внутрігрунтове зрошення.
    Нормування термінології садівництва складний процес, який найяскравіше простежується на двох рівнях: лексичному і словотвірному.
    Багато суперечливих поглядів викликає функціонування активних дієприкметників. Ще у 20-30-ті роки з’явилось твердження, що українській мові невластиві активні дієприкметники теперішнього часу, і тому наявність таких форм слід кваліфікувати як ненормативне явище. Подібні думки не пережили себе і в наш час. Однак невизнання активних дієприкметників у термінотворенні садівництва суперечило б мовній практиці: загущаючі гілки, обростаюча деревина, вільноростучий кущ, відновлююче обрізування.
    Більшість учених вважає лексико-семантичною особливістю сучасної української мови майже повну відсутність в ній активних та пасивних дієприкметників теперішнього часу. Активні дієприкметники теперішнього часу найчастіше відтворюють прикметниками: листогризні (замість листогризучі) комахи, пагоноутворювальна (замість пагоноутворююча) здатність, закатувальні машини (ВЕС:129). Українська мова має набір власних засобів відтворення російських дієприкметників, і уникнення їх у активному вжитку свідчитиме про тісний зв’язок української терміносистеми садівництва з народно-розмовною основою сучасної української літературної мови.
    Чіткішим повинно бути використання синонімічних термінів, при якому обов’язково слід враховувати рівень їх загальнолітературності і ступінь поширення. На сучасному етапі термін прагне до міжнародних стандартів у зв’язку з посиленням інтернаціонального характеру науки, безперервного зростання і ускладнення наукової інформації, тому серед синонімів перевагу слід надавати запозиченням, наприклад: сирфіди, дзюрчалки; гомоз, глеєтеча та ін. Національні терміни більше представлені у навчальній та науково-популярній літературі, а інтернаціональні у власне наукових дослідженнях.
    У термінології загальноприйнятою є вимога, щоб термін був емоційно нейтральним, тому привнесення у терміносистему загальновживаних слів розмовного стилю знижує стилістику наукового тексту, наприклад: „...композиційно розарії оформлюють як в геометричній, так і у вільній планіровці” (ВЕС: 326); „...виконання окуліровки на висоті 40-50см” (Садівництво1999: 64).
    Недостатнє володіння нормами української мови з боку садівників іноді призводить до розбіжностей у трактуванні окремих термінів, як-от: „ якщо в саду має місце неодноразовість плодоношення дерев, вологість ґрунту для встановлення строків поливу бажано визначати...”(Сьомаш 1968: 89). В цьому тексті йдеться не про одноразовість плодоношення дерев, а про одночасність.
    Або замість „яблука зазнають незворотніх морозних пошкоджень...” треба писати „...непоправних пошкоджень від морозу...” (Рекомендації 1997: 8). А речення „Кліматичні фактори, що постійно діють у певній місцевості, часто впливають деякою мірою й на зовнішність рослин” (Технології вирощування 2001: 21) більш зрозумілим було б у такому вигляді: „Кліматичні умови певної місцевості якоюсь мірою впливають і на зовнішність рослин.” У садівництві широко вживається термін „допустима норма”, але у тексті „...для черешні наявність цих солей не допустима” (Технології вирощування 2001: 3) доречним є прикметник „не припустима” .
    У наукових працях із проблем садівництва трапляються порушення граматичних норм. Так у реченні „В Бойкена, як сильнорослішого сорту механізоване обрізування в горизонтальній площині проводили з доробкою крони вручну”(Садівництво 1999: 47). Утворення вищого ступеня порівняння прикметника в цьому випадку в українській літературній мові явище ненормативне, що ж до терміносполучення „сильнорослий сорт”, то ступені порівняння в межах терміна взагалі аномальне явище.
    Досить суттєвою для фахівців є проблема унормування номенклатурних назв.
    Номен виступає як відносно довільний ,,ярлик” рослини, прикріплений представниками відповідної галузі знання, який не претендує на розкриття його лексичного значення. Розв’язання проблеми нормалізації номенклатурних утворень не належить в цілому до компетенції лінгвістики.
    Наші дослідження ще раз довели, що норми у сфері номенклатур не мають безпосереднього узгодження з нормами літературної мови та встановлюються не лінгвістами, а виключно фахівцями даної галузі науки.
    Щодо проблеми номінації існує багато теорій. Нерідко можна почути думку про випадковість вибору ознак для найменування. Проте більшість мовознавців, практиків-термінологів, носіїв мови все більше усвідомлюють необхідність узгодженого утворення найменувань, враховуючи відповідність їх внутрішньої форми лексичному значенню.
    Безпосередній зв’язок з актом номінації має вказівна функція. Мовна номінація, включаючи процес вказівки, складається також із функції визначення внутрішньої форми, через яку номінація відбувається в сфері значення. Отже мовна номінація об’єднує дві функції вказівки і визначення. Саме найменування повинно значною мірою орієнтувати на відповідні значення, втілюючи в собі одну з ознак поняття.
    Відомо, що спосіб найменування предметів на основі реальної назви ознаки припускає наявність трьох моментів: це, по-перше, реальна мотиваційна ознака предмета, тобто позамовна основа найменування; по-друге, мовний вираз мотиваційної ознаки; по-третє, спосіб створення нового імені на базі мовного матеріалу, за допомогою котрого зображується мотиваційна ознака. Сполучення цих трьох моментів і визначає структуру найменування. Найменування рослини повинно орієнтувати на її особливості. В цьому полягає зв’язок між номінацією і мотивованістю. Головними критеріями вдалої назви виступають такі: інформативність, правильність, милозвучність. Психологи стверджують, що невдала назва може викликати хибні асоціації.
    Процес творення номенклатурних назв нерідко залежить від окремих осіб та рівня їх мовної культури. Він тісно пов’язаний з культурно-історичним ареалом, в межах якого співіснують різні мови. Мовні інтерференції певним чином позначились на номенклатурі садівництва. Як правило це підсвідомі мовні інтерференції, вони відбуваються спонтанно і свідчать про недостатність мовної культури фахівців.
    Прикро бачити в номенклатурі українського садівництва порушення мовних норм, коли використовуються російські слова, пристосовані до української фонетики: Алі паруси, Сентябрьське красне, Отлічниця, Сказочна, Сочна, Удівітєльна, Первенець, Дєтський, Красавиця, Завєтна та ін. (Технології вирощування 2001, 7-12). Це стає причиною засмічення української літературної мови. Калькування чужих слів як засіб номінації доречне тоді, коли для якогось поняття немає назви в рідній мові. Якщо ж все-таки номен російський, то і звукове оформлення його має бути відповідним: Обєщаніє, Наслаждєніє, Вніманіє, Вєсточка, Ожиданіє, Ігрушка, Мєчта, Вдохновєніє, Шалунья, Воспомінаніє, Сестрьонка, Лакомий, Волшебний та ін.(Там же).
    Автор не претендує на те, щоб результати дослідження вважались універсальними, однак сподівається, що воно може стати кроком на шляху до вироблення виважених рекомендацій щодо свідомого вибору спеціалістами термінів і номенклатурних назв. Українська мова має всі підстави, щоб посісти пріоритетне місце у науковому садівництві, оскільки може відбити найтонші нюанси мотивованості як терміна садівництва, так і назви плодової культури.








    Список використаних джерел




    1


    Абаев В.И. О подаче омонимов в словаре //Вопросы языкознания. -1957. - №3. - С.40.




    2


    Актуальні проблеми словотвору української мови // Матеріали наукових читань, присвячених пам’яті професора Івана Ковалика. Тернопіль, 1993. - 183с.




    3


    Акуленко В.В. Интернациональные элементы в лексике языков //Национальное и интернациональное в литературе, фольклоре и языке.- Кишинев: Штиинца, 1971. -264с.




    4


    Акуленко В.В. Співвідношення національного та інтернаціонального в мові // Мовознавство. -1976. - №1. - С. 3-9.




    5


    Алексієнко Л. А. Мова науки і національна мова // Українська мова і сучасність. К.: НМК ВО, 1991. - С. 9-10.




    6


    Андріянова В. Сучасна біологічна термінологія // Рідна школа. - 2003. -№8. - С. 39-40.




    7


    Арутюнова Н.Д. О значимых единицах языка // Исследования по общей теории грамматики. М.: Наука, 1968. - С. 58-116.




    8


    Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологи. М.: Учпедгиз, 1957. -279с.




    9


    Бартков Б.И. Дериватография украинского языка и квантитативный дериваторий 100 аффиксов, полуаффиксов и аффиксоидов научного стиля и литературной нормы // Полуаффиксация в терминологии и литературной норме. Владивосток, 1986. - С. 8-58.




    10


    Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. К.: Наукова думка, 1987. -212с.




    11


    Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія: Підручник. К.: Либідь, 1993.- 336с.




    12


    Белодед 1980: Белодед И.К. Интернациональные элементы в лексике и терминологии.- Харьков: Вища школа, 1980. -208с.




    13


    Березин Ф.М., Головин Б.Н. Общее языкознание. М.: Высшая школа, 1979. -265с.




    14


    Білоусенко П.І. Історія суфіксальної системи українського іменника (назви осіб чоловічого роду). Київ: КДПІ, 1993.- 215с.




    15


    Блинова О.И. Термин и его мотивированность// Термин и культура речи.- М.: Наука, 1981. - С. 28-37.




    16


    Боброва Т.А. Из истории кодификации русских фитонимов // Термин и культура речи. М.: Наука, 1981. - С. 37-47.




    17


    Брагина А.А. Значение и оттенки значения в термине //Термин и культура речи. М.: Наука, 1981. - С. 47-57.




    18


    Будагов Р.А. Человек и его язык. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1974. - 262с.




    19


    Будагов Р.А. Что такое развитие и совершенствование языка? М.: Наука, 1977.- 264с.




    20


    Булаховський Л.А. Загальне мовознавство // Вибрані праці в п’яти томах. К.: Наукова думка, 1975. т.1. -462с.




    21


    Васильева Н.В. Термин // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990. - С. 508.




    22


    Вербицька О.А. Термін і метафоризація // Культура слова. К.: Наукова думка, 1986. -Вип. 30. - С. 52-56.




    23


    Верхратський І. Початки до уложення номенклатури і термінології природоописної, народної. Львів, 1972. 40с.




    24


    Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. М.; Л.: Учпедгиз, 1947. -784с.




    25


    Винокур Г.О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии // Труды МИФЛИ. Сборник статей по языкознанию. М.,1939. Т.5. - С. 26-30.




    26


    Вихованець І.Р. Частини мови в семантико- граматичному аспекті. К.: Наукова думка, 1988. -256с.




    27


    Волкова И.Н. Стандартизация научно-технической терминологии. М.: Изд-во стандартов, 1984. -200с.




    28


    Гетьман А. Термінологія екологічного законодавства: методологічні засади та перспективи уніфікації // Вісник Академії правових наук України. - 2003. - №2,3. - С. 580-592.




    29


    Голанова Е.И. Активные процессы в префиксации современного русского литературного языка: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. М., 1973. -26с.




    30


    Головин Б.Н. Термин и слово // Термин и слово. Горький: Изд-во Горьковского университета. - 1980. - С. 3-11.




    31


    Головин Б.Н., Кобрин Р.Ю. Лингвистические основы учения о терминах: Учебное пособие для студ. филол. спец. вузов. М.: Высшая школа, 1987. - 104с.




    32


    Горбачевич К.С. Вариантность слова и языковая норма: На материале соврем. рус. яз. Л.: Наука, 1978. - 238с.




    33


    Городенська К. Проблема словотвірної ідентичності в українській термінології// Українська термінологія і сучасність : Збірник наукових праць / НАН України, Інститут української мови. К., 1998. -264с.




    34


    ГрещукВ.В. Український відприкметниковий словотвір. Івано-Франківськ, 1995. - 208с.




    35


    Д’яков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення: Семантичні та соціолінгвістичні аспекти. К.: Вид. дім ”КМ Academia”, 2000. -215с.




    36


    Даниленко В.П. О грамматических особенностях терминов существительных // Русская речь. - 1970. - №6. - С. 63-66.




    37


    Даниленко В.П. Лексико-семантические и грамматические особенности слов-терминов // Сб. „Исследования по русской терминологии”. М.: Наука, 1971. -231с.




    38


    Даниленко В.П. О терминологическом словообразовании //Вопр. языкознания. 1973. - №4. - С. 76-85.




    39


    Даниленко В.П. Русская терминология. Опыт лингвистического описания. - М.: Наука, 1977. - 246с.




    40


    Даниленко В.П. Современные проблемы русской терминологии. М.: Наука, 1986. - 197с.




    41


    Даниленко В.П. Лингвистические требования к стандартизуемой терминологии // Терминология и норма. М.: Наука, 1972. - С. 7-27.




    42


    Даниленко В.П., Скворцов Л.І. Теоретичні та практичні аспекти нормалізації наукової термінології // Мовознавство. 1980. -№6. - С. 16-21.




    43


    Дідківська Н.П., Родніна Л.О. Словотвір, синонімія, стилістика. К.: Наукова думка, 1982. - 172с.




    44


    ДСТУ 3325-96. Термінологія. Визначення основних понять.




    45


    Дуцяк І. Специфічні ознаки терміна і нормативні вимоги до нього // Проблеми української термінології: Матеріяли 6-ої міжнар. наук. конференції. Вісник держуніверситету „Львівська політехніка” №402. - Львів, 2000. - С. 62-66.




    46


    Жовтобрюх Н.В. Формирование философской терминологии украинского литературного языка: Автореф. дис. ...канд. филол. наук. К., 1992. - 30с.




    47


    Земская Е.А. Современный русский язык: Словооборазование. М.: Просвещение, 1973. -304с.




    48


    ІваненкоВ.Л. Лексичні конотації у просторі природничої термінології. // Мовознавство. -2000, -№6. - С. 40-48.




    49


    Історія, стан і перспективи розвитку української термінології. За ред. Симоненко Л.О. К.: НМК ВО, 1992.- 128с.




    50


    Канделаки Т.Л. К вопросу о номенклатурных наименованиях // Вопросы разработки научно-технической терминологии. Рига, 1973. - С. 25-46.




    51


    Канделаки Т.Л. Семантика и мотивированность терминов. М.: Наука, 1977. - 167с.




    52


    Карабута О.П. Лексико-семантична і словотвірна структура зоологічних назв сучасної української мови: Автореф. дис ... канд.філол.наук. Дніпропетровськ, 1997. - 29с.




    53


    Квитко И.С. Термин в научном документе. Львів: Вища школа, 1976. - 127с.




    54


    Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А. Словотвірна морфеміка сучасної української літературної мови / Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України, К., 1988. -162с.




    55


    Ковалик І.І. Питання словотвірної синонімії і омонімії в сфері іменників слов’янських мов //Питання слов’янознавства. Матеріали 1 Славістичної конференції. Львів: Вид-во ЛДУ, 1962. - С. 5-26.




    56


    Ковалик І.І. Дериватологія (словотвір) як самостійна лінгвістична дисципліна та місце її у системі науки про мову // Словотвір сучасної української літературної мови . К.: Наукова думка, 1979. - С. 5-56.




    57


    Ковалик І.І. Особливості іменникового словотвору східнослов’янської мовної групи // Пит. слов’янського мовознавства. Львів, 1963. Кн. 9. - С. 6.




    58


    Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. К.: Вища школа, 1987. - 348с.




    59


    Ковальчук Л.Ю. Синонимия терминов в устной русской научной речи: Автореф. дис. ...канд. филол. наук. Одесса, 1993. -28с.




    60


    Корнійко 1998: Корнійко І.В. Становлення термінології медичної радіології в українській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук. - Харків, 1998. -26с.




    61


    Кочан І.М. Метафора і метонімія як засоби створення українських технічних термінів // Мова і сучасність. Серія філологія. Львів, 1990. - Вип. 21. - С. 80-83.




    62


    Кочан І.М. Міжнародні терміноелементи в системі науково-технічних термінів // Проблеми української термінології: Матеріяли 6-ої Міжнародної наук. конференції. Вісник держуніверситету „Львівська політехніка” Вип.. 402. - Львів, 2000. - С. 54-60.




    63


    Критенко А.П. Абсолютна і відносна омонімія та її подача в Українсько-російському словнику //Лексикографічний бюл.- 1963. Вип.3. - С. 29.




    64


    Крыжановская А.В. Сопоставительное исследование терминологии современных русского и украинского языков: Проблемы унификации и интеграции. К.: Наукова думка, 1985. - 204с.




    65


    Крыжановская А.В., Симоненко Л.А. Актуальные проблемы упорядочения научной терминологии. К.: Наукова думка, 1987. -162с.




    66


    Кулинич М.А. Префиксальные способы выражения отрицания в английском языке. В: Вопросы терминологии и лингвистической статистики. Воронеж, 1976. -180с.




    67


    Кутина Л.Л. Языковые процессы, возникающие при становлении научных терминосистем // Лингвистические проблемы научно-технической терминологии. М., 1970. - С. 83.




    68


    Левковская К.А. О специфике префиксации в системе словообразования на материале немецкого языка // Вопросы грамматического строя. М.: Изд-во АН СССР, 1955. - С. 299-321.




    69


    Лейчик В.М. Оптимальная длина и оптимальная структура термина // Вопросы языкознания. М.,1981. -№2.




    70


    Лейчик В.М., Гак В.Г. Субституция терминов в синтагматическом аспекте //Термин и культура речи. М.: Наука, 1981. - С.47-57.




    71


    Лейчик В.М. О языковом субстрате термина // Вопросы языкознания. М., 1986. - №5. - С.87.




    72


    Лейчик В.М. Семантические и формальне признаки терминоэлементов // Полуаффиксация в терминологии и литературной норме. Владивосток. -1986. - С. 88-91.




    73


    Леонова М.В. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. К.: Вища школа, 1983. -263с.




    74


    Лепеха Т.В. Лексико-семантичні та словотвірно-структурні особливості судово-медичної термінології: Автореф. дис. канд.філол.наук. Дніпропетровськ, 2000. - 26с.




    75


    Лотте Д.С. Основы построения научно-технической терминологии. - М.: Издательство Академии Наук СССР, 1961. - 160с.




    76


    Лотте Д.С. Вопросы заимствования и упорядочения иноязычных терминов и терминоэлементов. М.: Наука, 1982. - 152с.




    77


    Лотте Д.С. Как работать над терминологией. Основы и методы. М.: Наука, 1968. - 76с.




    78


    Лотте Д.С. Образование и правописание трехэлементных научно-технических терминов. М.: Наука, 1969. - 119с.




    79


    Марузо Ж. Словарь лингвистических терминов. М.: Изд-во иностр. лит., 1960. - 436с.




    80


    Методика стандартизации научно-технической терминологии. Рекомендательный документ. М., 1977. - С. 14-74 (Отзыв О.О. Реформатского).




    81


    Михальченко В.Ю. Типология языкового взаимодействия в процессе создания терминологических систем в балтийских языках //Социолингвистические исследования терминологии языков народов СССР. Москва, 1988. - С. 18-26.




    82


    Наконечна Г. Українська науково- технічна термінологія. Історія сьогодення. Львів: Кальварія, 1999. -105с.




    83


    Наконечний М.Ф. Розмаїтість форм багатство мови. (Про видові форми віддієслівних іменників в українській мові ) // Мовознавство. 1967. - №2. - С. 57-59.




    84


    Непийвода В. Проблеми удосконалення української термінології у галузі економічного права // Право України. - 2003. - №11. - С. 76-81.




    85


    Нікітіна Ф.О. Виділення і визначення лексико-семантичних полів // ”Мовознавство”. - 1981. - №85. - С. 11-15.




    86


    Новиков Л.А. Антонимия и словари антонимов: Предисл. //Львов Л. Р. Словарь антонимов русского языка. - М.: Рус. яз. 1988. - 380с.




    87


    Осадчук М. Про категоріальну семантику прикметників у термінології української мови // Проблеми української термінології: Матеріяли 6-ої Міжнародної наук. конференції. Вісник держуніверситету „Львівська політехніка” №402. - Львів, 2000. - С. 62-63.




    88


    Паламарчук Л.С. Українська радянська лексикографія. К.: Наукова думка, 1978. - 203с.




    89


    Панько Т.І. Теоретичні засади українського термінотворення // Науково-технічне слово: Бюлетень видавничо-термінологічної комісії Львівського політехнічного інституту. 1992. - №1.




    90


    Панько Т. І. Від терміна до системи: Становлення марксистсько-ленінської політекономічної термінології у східнослов’янських мовах. -Львів: Вища школа, 1979. - 146с.




    91


    Панько Т.І. Структурно словотвірні особливості української термінологічної лексики. Суспільно-політична термінологія // Склад і структура термінологічної лексики української мови. К.: Вища школа, 1984. -194с.




    92


    Петрова О.Б. Структурно-семантична характеристика медичної термінології та народних найменувань шкірних хвороб в українській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук. Харків, 1994. -28с.




    93


    Помогайло В. До питання про українську біологічну термінологію // Біологія і хімія в школі. 2004. - №1. - С. 6-7.




    94


    Пономарів О.Д. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник. К.: Либідь, 2001. - 238с.




    95


    Потебня А.А. Из записок по русской грамматике. М.: Просвещение, 1958. - Т.1/2.




    96


    Процик І. Аналітична деривація в українській фізичній термінології // Проблеми української термінології: Матеріяли 6-ої Міжнародної наук. конференції. Вісник держуніверситету „Львівська політехніка” №402. -Львів , 2000. - С.67-70.




    97


    Реформатский А.А. Что т
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины