Евфемізація і дисфемізація у фразеотворенні говірок сходу України : Эвфемизация и дисфемизация в фразеотворенни говоров востока Украины

Краткое описание

Луганський національний педагогічний університет
імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Мілєва Ірина Володимирівна
УДК 811.161.2’373.72’282

Евфемізація і дисфемізація
у фразеотворенні говірок сходу України

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник: Ужченко Віктор Дмитрович, доктор філологічних наук, професор

Луганськ 2005

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ..........................................................

4

ВСТУП...........................................................................................................

6

РОЗДІЛ І. ЕВФЕМІЗАЦІЯ І ДИСФЕМІЗАЦІЯ ЯК КОМПЛЕКСНІ СОЦІОПСИХІЧНІ Й ЛІНГВІСТИЧНІ ФЕНОМЕНИ................................

15

1.1. Евфемізм як чинник вторинної номінації............................................

15

1.2. Евфемізація і дисфемізація..................................................................

32

1.3. Евфемістичні й дисфемістичні фразеологізми в лексикографічних
працях.............................................................................................................

43

1.4. Формування евфемістичних і дисфемістичних ареальних фразеологізмів................................................................................................

57

1.4.1. Евфемізм / дисфемізм перифраза.......................................

57

1.4.2.Способи творення евфемістичних східноукраїнських
фразеологізмів...................................................................................

61

1.4.3. „Слівність” компонентного складу ареальних
дисфемістичних виразів...................................................................

67

1.4.4. Конотативні власні назви як компоненти
евфемістичних і дисфемістичних ареалізмів.................................

75

РОЗДІЛ ІІ. ТАБУЙОВАНІ СФЕРИ У ФРАЗЕОЛОГІЇ
СХОДУ УКРАЇНИ.........................................................................................

92

2.1. Давнє табу й евфемізація в східноукраїнській фразеології................

93

2.1.1. Магія слова й фразеологічні вербалізми..............

94

2.1.2. Сфера смерті у фразеології сходу України..........................

99

2.2. Сучасне табу. Сфери евфемізації..........................................................

119

2.2.1. Сфера інтимних стосунків і подружнього життя................

122

2.2.2. Сфера фізіологічних процесів людини.................................

140

2.2.3. Сфера пороків і вчинків людини...........................

148

2.2.4. Сфера негативних рис людини, її інтелектуальних здібностей.

159

ВИСНОВКИ..

176

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

184

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...

192

СПИСОК НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ І СКОРОЧЕНЬ ЇХ НАЗВ...

204

ДОДАТОК А. ПОКАЖЧИК ЕВФЕМІСТИЧНИХ
І ДИСФЕМІСТИЧНИХ СХІДНОСЛОБОЖАНСЬКИХ
І СХІДНОСТЕПОВИХ АРЕАЛЬНИХ ВИРАЗІВ...

215

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
1. Скорочення назв мов і говірок

амер. американський сленг
біл. білоруська
бойк. бойківська
болг. болгарська
брянськ. брянська
ворон воронезька
горьк. горьківська
гуц. гуцульська
дон. донська
запоріз. запорізька
зподіл. західноподільська
зполіс. західнополіська
ірк. іркутська
кашуб. кашубська
кур. курська
лемк. лемківська
нлуж. нижньолужицька
ннад. нижньонаддніпрянська
перм. пермська
поділ. подільська
пол. польська
поліс. поліська
пприк. північноприкамська
пск. псковська
рос. російська
свердл. свердловська
сиб. сибірська
слц. словацька
собс. середньообська
ссл. східнослобожанська
сст. східностепова
укр. українська
харк. харківська
чес. чеська

2. Скорочення ремарок

вульг. вульгарне
груб. грубе
див. дивіться
дисф. дисфемістичне
діал. діалектне
досл. дослівно
евф. евфемістичне
жарг. жаргонне
жарт. жартівливе
згруб. згрубіле
зневажл. зневажливе
ірон. іронічне
крим. кримінальне
лайл. лайливе
літ. літературне
несхвальн. несхвальне
перен. переносне
пор. порівняйте
смт. селище міського типу
фам. фамільярне

3. Інші скорочення
ВК власна картотека
ВН власна назва
ДАФО дисфемістична ареальна фразеологічна одиниця
ЕАФО евфемістична ареальна фразеологічна одиниця
ЕДФО евфемістичні й дисфемістичні фразеологічні одиниці
ЕФО евфемістична фразеологічна одиниця
ССМ структурно-семантична модель
ФО фразеологічна одиниця

ВСТУП

Пошуки нової функціонально-мовленнєвої пара­дигми в останні роки викликали пильну увагу до природи ФО як знаків вторинного найменування, їх мотивації та образної основи, культурологічних аспектів, до співвідношення однослівних найменувань і перифраз. Фразеологізми репрезентують самобутність історичного розвитку народу, його матеріальної й духовної культури, особливості асоціативно-образного мислення. Аналіз внутрішньої форми ФО у системі окремих структурно-семантичних розрядів є важливою ланкою реконструкції фразеологічної картини світу окремого регіону.
Значне місце серед фразеологізмів посідають евфемістичні вирази замінники певних назв понять, прямі номінації яких у даній мовленнєвій ситуації є небажаними. Поряд з евфемістичними, „пом’якшуючими”, ФО, що „покращують” негативний денотат, уживаються численні грубі, зневажливі надслівні утворення, в основі яких лежить негативний асоціат, дисфемістичні стійкі образні вислови. Аналіз процесів евфемізації і дисфемізації дає можливість визначити взаємозумовленість емпіричних знань і оцінки, що нерозривно поєднані у фразеологізмі, розкрити кумулятивну функцію виразів, які експлікують суспільний досвід, звичаї народу, особливості менталітету.
Питання становлення українських ФО висвітлюються в роботах багатьох учених Л.Булаховського, М.Демського, В.Калашника, Л.Коломієць, Ф.Медведєва, Л.Скрипник, О.Юрченка та ін. Робляться спроби вписати в мовну картину світу фразеологічні засоби номінації тих самих явищ концептуальної картини світу при зіставленні мов [65, 133]. Але, як слушно зазначив С.Бевзенко в статті „Актуальність вивчення української діалектної фразеології” (1974), процес фразеотворення доцільно досліджувати на матеріалі діалектної мови як виключно усної форми мовлення, бо саме в ній легше простежуються виникнення фразеологізмів, шляхи їх творення, видозміни структури, функціонування [8, 16]. Якраз діалектна фразеологія, на думку В.Ужченка, „перебуває в стані постійних коливань, зрушень, інновацій, постійної плинності, актуалізації плану змісту і плану вираження” [117, 129]. Це й спричинило детальний аналіз динаміки ареальних евфемізмів і дисфемізмів, визначення проміжних ланок між евфемізмами й дисфемізмами, констатацію перетворення колись „делікатних” виразів у зневажливі, грубі стійкі вислови або прямі назви.
Вивчення української діалектної фразеології розпочалося майже два століття тому. Численні збірники, словники, окремі розвідки перш за все пов’язані з іменами В.Іванова, К.Михальчука, М.Номиса, О.Потебні, М.Сумцова, І.Франка, П.Чубинського, Д.Яворницького та ін. У ІІ пол. ХХ ст. з’являються роботи Б.Ларіна „Про народну фразеологію” (1959), Л.Ройзензона та Ю.Аваліані „Сучасні аспекти вивчення фразеології” (1967), Н.Бабич „Фразеологія української мови” (19701971), В.Лавера „Дослідження діалектної фразеології в лінгвогеографічному аспекті” (1982). Учені підкреслюють важливість вивчення діалектної фразеології, яка „і створюється, і живе в мові народних мас” (Б.Ларін), визначають основні типи діалектних фразеологізмів, методи їх дослідження, указують на творення й особливості функціонування тощо. Але якщо в середині ХХ ст. заклик Б.Ларіна вивчати українську діалектну фразеологію „так і не знайшов належного відгуку серед дослідників” (С.Бевзенко), то в кінці сторіччя спостерігається буквально „діалектний фразеологічний вибух” (В.Ужченко). Поряд з фразеографічним опрацюванням та систематизацією фразеологічного матеріалу українських говорів (Г.Аркушин, Г.Доброльожа, П.Лисенко, М.Онишкевич, В.Ужченко, В.Чабаненко та ін.) різні питання діалектних ФО висвітлюються в роботах М.Демського, Ю.Прадіда, М.Якима (бойківські говірки); П.Грищенка (середньополіські); Й.Дзендзелівського, В.Лавера (закарпатські); Н.Бабич (буковинські); Н.Вархол, А.Івченка, Г.Ступінської (лемківські); А.Івченка, Л.Ройзензона, О.Юрченка (слобожанські); А.Поповського, В.Чабаненка (степові); Т.Д’якової, Л.Мельник, Р.Міняйла, В.Ужченка, Д.Ужченка (східнослобожанські і східностепові).
В останні роки з’являються „глобальні” дисертаційні дослідження, зокрема, Н.Коваленко „Фраземіка говірок Західного Поділля” (2001), М.Олійник „Фразеологія гуцульських говірок” (2002), Н.Романюк „Фразеологія верхньонаддністрянських говірок нижньої течії річки Бистриці” (2002). На матеріалі центральнослобожанських говірок захистила дисертацію О.Плетнєва (2004). Такий далеко не повний перелік досліджень дещо спростовує слушну для 90-х рр. думку про те, що ареальний опис фразеології українських говорів перебуває лише на етапі початкового накопичення й систематизації фактів, опрацювання й апробації методів дослідження [41, 3]. Якщо в дисертаційному дослідженні Н.Бабич (1972) писала, що фразеологічний матеріал ще „безсистемно розсипаний” у багатьох спеціальних лінгвістичних і фольклорних виданнях, то в останній третині ХХ на початку ХХІ ст. різко інтенсифікувалися дослідження ареальної фразеології, помітно розширилася тематика робіт, посилилася увага до культурологічного, прагматичного аспектів [120, 318].
Вибір східноукраїнського ареалу (Луганська й Донецька області) зумовлений такими причинами: 1) динамічні мовні процеси найвідчутніші в новожитніх говірках з різними генетичними основами: східнослобожанські й східностепові говірки знаходяться на перехресті кількох діалектних масивів, вони увібрали в себе риси і старожитніх говорів, і говірок більш пізнього формування, зазнавши впливу іншомовних вкраплень [127, 99]; 2) це порубіжний ареал, у якому відбувається зіткнення різномовних стихій; 3) „білі плями” з карти ареальної фразеології сходу України ще далеко не усунені, незважаючи на дослідження К.Глуховцевої, В.Лєснової, І.Магрицької, Т.Маркотенко, Л.Мельник, І.Ніколаєнко, Є.Отіна, Д.Ужченка та ін.
Системний опис стійких ареалізмів здійснив В.Ужченко в монографії „Східноукраїнська фразеологія” (2003), у якій значну увагу приділено історії вивчення східноукраїнської фразеології, основним питанням їх ідеографічної характеристики та ін. У найзагальнішому плані аналізувалася й евфемізація як засіб ареального фразеотворення, хоча питання евфемізації й дисфемізації в дослідженнях інших мовознавців або розглядалися побіжно, або переважно на лексичному матеріалі. Автор зазначає, що продукування АФО шляхом евфемізації практично невичерпне джерело й важливий семантичний засіб безперервного поповнення фразеологічного складу [120, 272]. На основі східноукраїнської говіркової фразеології виготовлена поки що єдина дисертаційна робота Р.Міняйла (2001). Хоча й тут предмет вивчення формулюється досить широко „семантична й структурна динаміка ареальних фразеологізмів сходу України у процесі їх творення й функціонування”. Отже, настав час досліджувати вужчі питання діалектної фразеології з метою глибшого їх вивчення.
Актуальність дисертаційної роботи визначається відсутністю в українському мовознавстві монографічного дослідження, у якому б на матеріалі численних стійких ареальних образних виразів здійснювався багатовимірний опис евфемізації й дисфемізації. Практично в усіх монографічних дослідженнях, окрім дисертацій О.Януша „Евфемія і суміжні явища в українській і російській мовах” та О.Хомік „Український вербальний оберег: семантика і структура”, евфемізація й дисфемізація аналізуються переважно або виключно на матеріалі інших мов, зокрема російської (Л.Крисін, В.Мокієнко, В.Москвін), польської (С.Відлак, А.Домбровська, А.Кравчик-Тирпа), англійської (А.Кацев). Побіжні зауваження деяких мовознавців (Л.Булаховський, Б.Ларін, О.Реформатський, О.Тараненко) стосуються лише окремих моментів теорії евфемізмів. Учені здебільшого не відокремлюють евфемізми-лексеми від евфемізмів-фразеологізмів. Аналіз наукових робіт показав, що евфемістичні й дисфемістичні ФО не були предметом жодного спеціального монографічного дослідження, хоч саме в стійких виразах найкраще поєднуються емпіричні знання й оцінка, експлікується суспільний досвід, звичаї народу, особливості менталітету.
Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Характер дослідження, його напрямок пов’язані з комплексними науковими темами мовознавчих кафедр Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, держбюджетною темою „Базові концепти культури в мовній картині світу” (номер державної реєстрації 0103υ004995). Результати самостійного дослідження одержані й під час роботи здобувача в складі авторського колективу наукової лабораторії „Регіональні мовні одиниці в світлі етнокультури”.
Мета дисертаційного дослідження виявити особливості становлення й функціонування евфемістичних і дисфемістичних ареальних фразеологічних одиниць, визначити їх місце в широкому пласті української фразеології сходу України, уписати їх у загально- й діалектнофразеологічний контексти.
Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань: 1) виокремити й систематизувати евфемістичні й дисфемістичні АФО українських східнослобожанських і східностепових говірок, проаналізувати стан і виявити проблеми їх вивчення; 2) з’ясувати різницю між говірковими евфемізмами й дисфемізмами, указати на роль асоціативного психолінгвістичного експерименту в розмежуванні протилежних надслівних мовних феноменів; 3) уточнити зв’язок евфемізмів / дисфемізмів і тропеїчних засобів, визначити основні способи та чинники фразеотворення, роль компонентного складу у формуванні евфемістичних і дисфемістичних виразів; 4) установити основні ознаки давнього та сучасного табу й характер його відбиття в АФО; 5) окреслити коло явищ дійсності, які можуть повторно лінгвалізуватися евфемістичними / дисфемістичними надслівними висловами; 6) проаналізувати в межах окремих фразеосемантичних полів взаємодію лінгвальних та екстралінгвальних чинників, зв’язок (динаміку) евфемістичних і дисфемістичних ареальних фразеологізмів.
Об’єктом дослідження обрано евфемізми та дисфемізми як функціонально спеціалізовані АФО сходу України (східнослобожанські й східностепові говірки Луганської та Донецької областей). Під ФО розуміємо семантично цілісні, відтворювані, відносно стійкі, експресивно-емоційні, оцінні вирази, організовані за моделлю словосполучення (сполучення слів). Терміни „фразеологічна одиниця”, „фразеологізм”, „стійкий вираз”, „вислів”, „замінник”, „субститут”, „перифраза”, „надслівне утворення” в роботі розуміються як синоніми.
Предмет дослідження соціальна й семантична природа евфемістичної і дисфемістичної ареальної фразеології вказаного регіону, особливості її структурної семантики, у якій фіксується своєрідність соціально-етнічної інтерпретації об’єктивної дійсності.
Матеріалом дослідження стали АФО, зібрані здобувачем за спеціально складеним питальником протягом 2000 2004 рр. (понад 2000 АФО); вибірки з „Фразеологічного словника східнослобожанських і степових говірок Донбасу” В.Ужченка та Д.Ужченка (2002), з додатків до дисертацій Д.Ужченка „Семантика українських зоофразеологізмів в етнокультурному висвітленні” (2000) та Р.Міняйла „Активні процеси в ареальній фразеології сходу України” (2001), з окремих праць, виконаних на матеріалі фразеології говірок Східної України (В.Лєснова, І.Магрицька, Ю.Радченко та ін.).
Аналіз евфемістичних і дисфемістичних АФО проводився в зіставленні з фіксаціями інших, насамперед діалектних, словників української й іноземних мов, що дало можливість виявити типові асоціації, розпізнати й описати культурно-національну специфіку фраземікону кожної мови чи окремого ареалу. Це спричинено ще й тим, що негативна оцінність є універсальною, типологічною, інтернаціональною властивістю фразеології й приписування їй національної самобутності без широких зіставних пошуків викликає суб’єктивізм [80, 29]. Для порівняння внутрішньої форми виразів, образної основи денотативно-сигніфікативного компонента значення, семантичної структури, мотивації, чинних ССМ залучалися вибірки з фразеографічних зібрань Г.Аркушина, Н.Вархол та А.Івченка, Г.Доброльожі, М.Доленка, В.Чабаненка, О.Юрченка; праць Л.Івашко, Л.Ройзензона, О.Федорова; В.Коваля , Ф.Янковського та ін.
Характер завдань роботи, а також досліджуваний матеріал обумовили комплексний підхід до вибору необхідних методів і прийомів дослідження: описовий, порівняльно-зіставний, прийоми компонентного аналізу, структурно-семантичного моделювання, фактологічний метод з його складовими польовим, анкетним, що поєднує лінгвістичну та культурно-соціологічну інтерпретацію. Частково використано прийоми статистичних підрахунків та асоціативного психолінгвістичного експерименту, зокрема для встановлення межі між евфемістичними й дисфемістичними АФО.
Названі методи й прийоми аналізу детерміновані методологічною основою дослідження, яка охоплює принципи системності, варіативності ареальних, діахронічних та синхронічних фразеологічних виявів, їх динаміки в межах окремих тематичних груп.
Кожен фразеологічний вислів у дослідженні паспортизований. Але за браком місця локалізація подається переважно за одним населеним пунктом, окрім тих випадків, коли необхідно підкреслити кількісні параметри його функціонування. Локалізація східноукраїнських ареальних виразів частково представлена також у таблицях. Ілюстрації до значень ЕАФО й ДАФО подаються за власними записами усного мовлення, а також за фразеологічним словником ареалізмів В.Ужченка та Д.Ужченка.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше в україністиці на матеріалі діалектної фразеології комплексно розглянуто питання евфемізації і дисфемізації як фразеотворчих чинників, розкрито зв’язок виразів з етнокультурою, окреслено особливості евфемістичних і дисфемістичних висловів на відміну від лексичних евфемізмів / дисфемізмів, описано методику виявлення евфемістичного й дисфемістичного компонентів значення за допомогою асоціативного психолінгвістичного експерименту, установлено місце евфемістичних і дисфемістичних ФО у фразеографічних розробках, проаналізовано їх співвідношення в межах одного семантичного поля, зроблено спробу виокремити давні та сучасні табуйовані сфери. Подальшого розвитку набуло питання про роль компонентів, конотативних онімів із вторинними співзначеннями у формуванні фразеологічного значення; унесено уточнення щодо способів творення евфемістичних і дисфемістичних стійких висловів.
Теоретичне значення проведеного дослідження полягає в подальшій розробці проблем діалектної фразеології, визначенні закономірностей і характеру відбиття аналізованими фразеологізмами суспільного досвіду, цінностей народу, рівня його культури, особливостей інтерпретації об’єктивної дійсності у внутрішній формі образних стійких замінників. Дисертація поглиблює відомості про національно-культурну специфіку української діалектної фразеологічної системи.
Практичне значення роботи. Одержані результати та ідеографічно систематизований матеріал можуть бути використані в дослідженнях із загальних проблем фразеології, для укладання словників (зокрема „Фразеологічного ареального словника евфемізмів”), у розробці навчальних посібників, спецкурсів і спецсемінарів з проблем української фразеології, діалектології, культури мовлення, стилістики, у підготовці курсових, дипломних, магістерських робіт.
Особистий внесок здобувача. Результати дослідження одержані дисертантом самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри української мови Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка й теоретичному семінарі „Українська фразеологія”, представлені на 11 міжнародних, всеукраїнських і регіональних наукових конференціях і семінарах: Всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 2001), Міжнародній науковій конференції „Славянская фразеология в ареальном, историческом и этнокультурном аспектах” (Гомель, 2001), Всеукраїнському семінарі „Актуальні питання української лінгвогеографії” (Луганськ, 2001), Міжнародній науковій конференції „Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 2003), засіданні діалектологічного семінару „З історії діалектології: школи, постаті, проблеми” (Львів, 2003), науковій конференції „Г.Ф.Квітка-Основ’яненко та українська культура ХІХХХІ століть” (Харків, 2003), Міжнародній науковій конференції „Традиції Харківської лінгвістичної школи у світлі актуальних проблем сучасної філології. До 200-річчя Харківського університету і філологічного факультету” (Харків, 2004), Міжнародній науковій конференції „Слов’янська фразеологія: семантичний, ареальний, історичний та етнокультурний аспекти” (Луганськ, 2004), на трьох щорічних регіональних конференціях „Образне слово Луганщини” (Луганськ, 2002 2004 рр.).
Публікації. Зміст дисертації висвітлено в 14 публікаціях, з яких 9 надруковані в провідних фахових виданнях.
Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, переліку умовних скорочень, списку використаних джерел (84 найменування) та літератури (142 позиції), реєстру обстежених населених пунктів, додатка „Покажчик евфемістичних і дисфемістичних східнослобожанських і східностепових ареальних виразів”, поданому на 33 сторінках, 1 рисунка, 7 таблиць. Основний текст дисертації налічує 178 сторінок. Повний обсяг дослідження 247 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У новітніх дослідженнях проблемі співвідношення понять „етнос культура мова”, усьому колу питань, пов’язаних із цією невичерпною для фразеології темою, у тому числі фразеологічним евфемізмам і дисфемізмам, приділяється все більше й більше уваги. Мова кумулює концепти матеріальної й духовної культури, транслює їх у знаковому втіленні надслівних мовних одиниць. Евфемістичні й дисфемістичні стійкі ареалізми, виявлені в українських східнослобожанських та східностепових говірках, упорядковані й репрезентовані в роботі, відображають систему цінностей мешканців сходу України, їхнє бачення навколишнього світу, віддзеркалюють особливості матеріального життя, подають лінгво-етнокультурну ситуацію досліджуваного регіону. В евфемістичних і дисфемістичних АФО закріплюється інформація, втілена в почуттях, думках, емоціях, сукупність емпіричних знань, які отримує східний українець. Стійкі надслівні замінники прямих назв реалій відображають щільний зв’язок лінгвальної й екстралінгвальної дійсності, формують фразеологічну картину світу регіону з виразною антропоцентричною домінантою, з максимальною „націленістю” на певні сфери об’єктивної реальності. Важливими ознаками ЕАФО й ДАФО є й оцінка мовцем фрагмента навколишньої дійсності та вираження оцінно-емотивного ставлення до позначуваних реалій. Такі вирази-замінники завжди радше кваліфікують їх, аніж позначають.
Східноукраїнські евфемістичні й дисфемістичні замінники прямих назв 1) становлять вагому частку ареального фразеологічного фонду; 2) важливі для розв’язання низки питань формування загальномовної фразеології; 3) являють собою соціопсихічну й мовну реакцію на ті чи інші реалії; 4) указують на селективність процесів фразеологізації. Специфіка фразеологічних субститутів говірок сходу України спричинена такими їх ознаками, як новоствореність і маргінальність. Синтез етнокультурних, звичаєвих особливостей, позначений на ментальності мовців, пояснює якісні й кількісні параметри ЕАФО. Так, евфемістичний фонд Донбасу включає вислови, внутрішня форма яких пов’язана з вербалізованими реаліями гірничої справи.
Серед стійких евфемістичних фразеологічних замінників у говірках сходу України вирізняється три основні функціональні типи ареалізмів: 1) магічно-заборонні, які зумовлені вірою в магію слова; 2) маскувальні, уживані з метою завуалювати реалію-назву, запобігти комунікативному конфлікту; 3) пом’якшувально-меліоративні евфемізми, що пояснюються міркуваннями ввічливості, прагненням подати що-небудь у прикрашеному вигляді. Усім ЕАФО властивий експресивний компонент їх значення, хоч ступінь експресії неоднаковий у різних фразеологізмах.
Згідно з традицією евфемізми й дисфемізми нерідко розглядаються як евфемізми; до того ж суміжні явища утруднюють розрізнення фразеологічних членів опозиції „евфемізм дисфемізм”. Проте між ними існує помітна різниця, зокрема 1) у цільовій настанові („покращення” / „погіршення” денотата); 2) у ступені виразності (дисфемізми характеризуються більшою експресією, емоційністю); 3) в обов’язковості / необов’язковості стилістичного забарвлення (евфемізми можуть зближуватися з нейтральними перифразами). Особливість евфемізмів намагання досягти комунікативного компромісу, тобто „зняти, замінити заборонну форму, зберігаючи вихідний зміст, натякнути на яскраву експресію прототипу” (В.Телія).
Евфемізація й дисфемізація як складні багатогранні явища засвідчують три взаємопов’язані аспекти соціальний, психічний і лінгвістичний. В основі соціального аспекту лежить бачення того, що не може йменуватися прямо, а тому вимагає заміни. Сюди можна включити й ситуацію, умови комунікації, характер мовлення в певному середовищі, вибір евфемізму / дисфемізму із синонімічного ряду тощо. Негативно позначені реалії з часом можуть змінюватися разом зі зміною суспільної оцінки, культурних і моральних норм. Психічний аспект передбачає розрізнення евфемістичних і дисфемістичних виразів. Негативні емоції (страх, сором) можуть нейтралізуватися приємнішим, меліоративним виразом, що пом’якшує, завуальовує певну реалію-денотат (тоді це евфемізм), або виявлятися в бажанні показати своє негативне ставлення до баченого (тоді це дисфемізм). Діапазон негативних емоцій, що відчуває людина, досить широкий зневажливе, фамільярне, грубе та ін. ставлення до позначуваного. Саме такими відповідними ремарками користуються укладачі словників для кваліфікації дисфемістичних стійких виразів. У власне лінгвістичному аспекті ЕАФО / ДАФО проходять два етапи їх становлення: 1) перший виділення негативного денотата об’єднує евфемістичні й дисфемістичні вирази, унаслідок чого пряме найменування табуюється в певний період; 2) другий оцінювання асоціата їх диференціює: евфемізми замінюють пряму назву „позитивним” надслівним асоціатом, дисфемізми „негативним”.
Досить чітка з першого погляду лінія розмежування „евфемістична / дисфемістична АФО” зневиразнюється під час аналізу великого масиву східноукраїнських виразів. Ефективним способом їх розрізнення є асоціативний психолінгвістичний експеримент, коли на прикладі 46 східнослобожанських і східностепових фразеологічних висловів інформанти оцінювали асоціати на позначення „старий”, „товстий”, „дурний, розумово обмежений”. Ця методика може бути застосована практично до всього корпусу ареальних евфемізмів / дисфемізмів. Для диференціації виразів важливі й результати спостережень над використанням укладачами лексикографічних праць позначки „евф.”. Зроблені висновки окреслюють три основні чинники, що визначають розмитість межі „евфемізм / дисфемізм” та свідчать про їх динаміку: 1) недовговічність багатьох евфемізмів унаслідок інтенсивного їх використання, що призводить до переходу їх у дисфемізми або прямі назви; 2) індивідуальне сприймання реципієнтом замінника-асоціата як позитивного чи негативного; 3) соціально-історична зумовленість евфемізмів (сфери табу змінюються в різні історичні періоди й у різних соціальних середовищах).
У процесі аналізу ареальних евфемістичних і дисфемістичних виразів виокремлені метафора, метонімія, менше каламбур як основні семантичні способи ареального фразеотворення. „Метафори, якими ми живемо” і які забезпечують розуміння, проникають у нашу щоденну мову й мислення, вони є центральним поняттям, ключем до адекватного пояснення розуміння (Дж.Лакофф, М.Джонсон). Хоча, зважаючи на складність семантичної структури образних ареальних субститутів, радше слід говорити про домінантний спосіб утворення того чи іншого конкретного виразу, оскільки роль семантичного посередника між вихідним і метафоричним значенням виконує „комплекс кількох сем, звичайно нерозчленованих, дифузних, прихованих у глибинах семантики” (Г.Скляревська). При цьому спостережено певну „вибірковість” способів творення на ділянці табуйованих сфер: метафоричні вирази характерні в тих випадках, коли йдеться про смерть, вчинки, зовнішній вигляд людини, делікатні поняття, інтелектуальні здібності. Метонімія певною мірою служить тим же цілям, що й метафора, проте вона дозволяє „точніше сконцентруватися на певних сторонах того, що позначається” (Дж.Лакофф, М.Джонсон). Метонімічні ареальні фразеологізми властиві сферам смерті, стосунків і подружнього життя, фізіологічних процесів людини. Каламбур базується на фонетичній алюзії, паронімічній заміні, розщепленні слова й частіше застосовується для завуальовування прямих назв фізіологічних процесів людини, а також подекуди сприяє затемненню поняття смерті.
Ареальне фразеотворення евфемізмів, а особливо дисфемізмів, підтверджує тезу про „слівність” компонентів, тісні зв’язки лексеми й фразеоконтексту. Створенню дисфемістичного нашарування найчастіше сприяють такі чинники: 1) наявність пейоративно забарвлених компонентів; 2) уживання лексем (напр. фаунонімів) як символів чогось непривабливого; 3) використання лексем стилістично зниженого плану одиниць жаргонно-просторічної мовної стихії, а нерідко й вульгарних слів; 4) функціонування гіперболи як організуючого фразеологічного чинника; 5) актуалізація дериваційної структури окремих складників ареалізму.
Важливим засобом увиразнення, розрізнення евфемістичних і дисфемістичних виразів стають локальні та узусні оніми. У фразеотвірний процес „втягнено” понад 60 власних назв чи (частіше) їх варіантів переважно з пейоративно-оцінними обертонами. Антропоніми (Іван, Ваня, Вася, Дунька, Дуня, Клава) звичайно максимально соціологізовані; топоніми найчастіше вербалізують мікролокалії або назви сіл, невеликих містечок; відчутний характер позамовної основи конотованих онімів.
За мотиваційною домінантою східноукраїнські стійкі замінники умовно поділяються на дві групи: 1) ті, що виникли внаслідок віри в мовну магію (використовуючи вторинні назви замість прямих найменувань, мовці таким чином намагаються відвернути лихий вплив слова, а іноді й спрямувати розвиток події до бажаного результату). Їх прикладом є евфемістичні й дисфемістичні фразеологізми-відповіді на питання „Куди?”. Такі вирази відбивають рудименти давнього табу й виконують частіше магічно-заборонну функцію; 2) ті, що, утримуючи лише деякі риси магічного ставлення до слова, є своєрідною прикметою культурного рівня, а значить, і цензури, виникають унаслідок делікатності, співчуття, сором’язливості, пристойності. Сучасні ЕАФО й ДАФО виконують здебільшого маскувальну й пом’якшувально-меліоративну функції. Характер відбиття табу в АФО полягає у виборі сфер табуювання, його продуктивності як семантичного чинника становлення ареалізму, стійкості протягом тривалого часу, у ціннісно-соціальних орієнтирах.
Евфемістичні й дисфемістичні вирази, що фразеологічно представляють давнє табу, а також запропонований принцип аналізу східноукраїнських замінників розглядати їх, зважаючи на градацію евфемістичності, указують на: 1) схильність мешканців сходу України запобігати прямим „таємним”, „страшним” найменуванням, серед яких вагоме місце посідають „смерть”, „поховання”; 2) чисельну перевагу евфемістичних виразів над дисфемістичними (серед 104 проаналізованих східноукраїнських АФО семантичного ряду „бути близьким до смерті” виділено 78 евфемістичних виразів, 23 ареалізми, евфемістична функція яких послаблена (їм притаманний іронічний відтінок або у складі виразу є компоненти прямі назви поховальних реалій), лише 3 дисфемістичні замінники); 3) етнокультурну маркованість ЕАФО й ДАФО; 4) тенденцію до урізноманітнення й поповнення жаргонних і просторічних ареалізмів; 5) широку амплітуду варіювання локусів у метонімічних евфемістичних мікрофразеологізмах.
Спостереження над евфемізмами, що відбивають давні сфери табу, засвідчують, що й сьогодні активно функціонують вирази, зумовлені вірою в мовну магію. Найчисленнішими репрезентантами представлене фразеосемантичне поле ,,Смерть”, де особливо вирізняються мікролокальні фразеологізми. На сьогодні їх статус до кінця не визначений. Аналіз фразеосемантичного поля „Смерть” показує, що вони 1) цілісні; 2) реалізують обмежене число ССМ; 3) усталені за складом і структурою; 4) експресивні; 5) функціонально й локально обмежені; 6) відбивають місцеві антропо- й топореалії; 7) являють собою фразеологічну універсалію.
Тісний зв’язок денотата з його прямою назвою у свідомості людини сприяє утворенню просторого ряду замінників-евфемізмів, а сам процес евфемізації залишається одним з найпродуктивніших способів фразеотворення. Евфемізації підлягає не все мовлення, а лише мовлення, пов’язане з певними сферами. Найвиразніше (за регулярною відтворюваністю, кількістю репрезентантів) на сході України окреслюються вислови чотирьох сфер, які підлягають сучасному табуюванню: 1) сфера інтимних стосунків і подружнього життя, 2) сфера фізіологічних процесів людини, 3) сфера пороків і вчинків та 4) сфера негативних рис людини, її інтелектуальних здібностей.
Проаналізовані фразеологічні ареалізми сучасних табуйованих сфер розміщені в такому порядку: 1) сфера інтимних стосунків і подружнього життя охоплює 9 семантичних рядів, серед яких вирізняються евфемістичні позначення реалій негативного плану („відмовити при сватанні”, „отримати відмову при сватанні”, „сваритися (про подружжя)”, „зрадити”, „розлучитися”), позитивного плану („бути вагітною”, „народити” евфемістичність мовлення здебільшого пояснюється бажанням не зурочити жінку або дитину), а також реалій, заборона на які вже майже не діє („жити разом, не зареєструвавшись”, „стати вагітною (поза шлюбом)”; 2) сфера фізіологічних процесів людини, що представлена в роботі 8 семантичними рядами („випускати сечу”, „мочитися уві сні”, „випорожнювати кал”, „туалет”, „випускати гази”, „блювати”, „менструація”, „менструювати”), характерологічною ознакою яких є майже стовідсоткова евфемізація (яскравих дисфемістичних фразеологізмів тут не зафіксовано), що можна пояснити особливою ,,делікатністю” досліджуваних АФО; 3) сфера пороків і вчинків людини (виділено 14 семантичних рядів „обманювати”, „пліткувати”, „бити, побити”, „украсти”, „пиячити”, „горілка” тощо) вербалізована евфемістичними і дисфемістичними виразами приблизно однаковою мірою; 4) сфера негативних рис людини, її інтелектуальних здібностей, що охоплює 15 семантичних рядів „некрасивий”, „старий”, „лисий”, „худий”, „товстий”, „дуже низький”, „дуже високий”, „неохайний”, „повне, одутле обличчя”, „брудний”, „поганий”, „скупий”, „злий, лихий”, „дурний, розумово неповноцінний”, „божевільний”, реалізована переважно дисфемістичними фразеологізмами, часто компаративними ареалізмами, де образними конкретизаторами виступають негативно конотовані компоненти.
Майже тотальна негація фразеологізмів, виділення „несприятливого” денотата, пряма назва якого вимагає заміни, щоб замаскувати, завуалювати його, пом’якшити враження від позначуваного (евфемізм) або навпаки виразити своє несхвальне ставлення (дисфемізм), а також соціальний контроль мовленнєвої комунікації (іноді досить суворий), надзвичайна мобільність субститутів і спричинюють багатий діалектний фраземікон замінників. Евфемістичним і дисфемістичним стійким багатокомпонентним образним ареалізмам властива своя специфіка, що відрізняє їх від лексем. Суть її зводиться до того, що хоча евфемістичні й дисфемістичні вирази не мають за мету образно представити світ, усе ж залишаються образними й експресивними (виявляючи при цьому різний ступінь експресії), що зумовлено самою природою фразеологізму. На відміну від „евфемістичності” лексеми, яка часто прояснюється в контексті, для фразеологічного евфемізму контекстна підтримка не обов’язкова. Відмінність східноукраїнських фразеологічних замінників від інших подібних українських ареалізмів убачаємо в „новоствореності” досліджуваних говірок, синтезі українських і російських елементів, що спричинено змішуванням культурних особливостей, просторово-образних уявлень. Внутрішня форма численних ЕАФО й ДАФО сходу України, національно-культурна семантика, їх опорні компоненти експлікують родинно-побутові та соціальні стосунки, звичаєві уявлення, особливості виду діяльності мешканців досліджуваного регіону, зокрема гірничої справи. Саме вони значною мірою формують (і експлікують) семантично-етнокультурне облаштування ономастично-мотиваційного лексикону ареальної ідіоматики. Атрибутами східноукраїнських виразів є й розлогі ряди стійких замінників, у структурі яких наявні назви мікролокальних реалій.
Проаналізовані евфемістичні й дисфемістичні фразеологізми, відбиваючи етнокультурну ситуацію східноукраїнського регіону, утворюють широкий діапазон стійких вторинних найменувань, мотивованих різними причинами; становлять собою мовну парадигму, у центрі якої перебуває людина-адресант, що звертається до адресата в певній ситуації з певною інтенцією або характеризує якісь реалії. Вони розкривають вплив людського чинника на безперервний процес фразеотворення, демонструють вагому роль мікролокалізмів у формуванні евфемістичного значення, варіювання одиниць стилістично зниженого плану, підтверджують не тільки специфічність, але й належність усього масиву фразеологічних ареалізмів сходу України до єдиного українського діалектного обширу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

АКС Андреева Ф.Т. О диалектной фразеологии села Суворы Камышловского района Свердловской области // Лексика и фразеология говоров Урала и Зауралья: Сб. науч. тр. 308. Свердловск: Изд-во Свердл. гос. пед. ин-та, 1978. С. 42 55.
Арап Арапова Н.С. Эвфемизмы // Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н.Ярцева. М.: Сов. энцикл., 1990. С. 590.
Арк Ар­ку­шин Г. Ска­зав, як два зв’я­зав: На­род­ні ви­сло­ви та за­га­д­ки із Західно­го По­ліс­ся і за­хі­д­ної ча­с­ти­ни Во­ли­ні. Лю­б­лін; Луцьк, 2003. 177 с. („Фра­зе­о­ло­гі­я” С. 76 133).
Ахм Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Сов. энцикл., 1966. 607 с.
Балли Балли Ш. Французская стилистика: Пер. с фр. М: Изд. иностр. лит., 1961. 394 с.
БРФС Болгарско-русский фразеологический словарь. М.; София: Рус. яз.: Наука и искусство, 1974. 635 с.
БС Ботина Л.Г., Санжарова В.П. Материалы для диалектного фразеологического словаря (село Будки Курской обл.) // Вопр. фразеологии. 8: Тр. Самарканд. ун-та им. А.Навои. Н. с. Самарканд, 1975. Вып. 272. С. 82 119.
БСГ Балясников А.В., Соколова О.И. Материалы к словарю диалектной фразеологии деревни Горки Варнавинского района Горьковской области // Вопр. фразеологии. 8: Тр. Самарканд. ун-та им. А. Навои. Н.с. Самарканд, 1975. Вып. 272. С. 21 57.
Варб Варбот Ж.Ж. Табу // Русский язык. Энциклопедия / Гл. ред. Ф.П.Филин. М.: Сов. энцикл., 1979. С. 345 346.
ВархІ Ва­р­хол Н., Ів­че­н­ко А. Фра­зе­о­ло­гі­ч­ний сло­в­ник ле­м­ків­сь­ких го­ві­рок Схі­д­ної Сло­вач­чи­ни. Бра­ти­сла­ва: Сло­ва­ць­ке пед. вид-­во, 1990. 259 с.
ВПН Ви­р­ган І.­О., Пи­лин­сь­ка М.І. Ро­сій­сь­ко-­ук­ра­їн­сь­кий сло­в­ник ста­лих ви­ра­зів / За ред. М.Ф.На­ко­не­ч­но­го. Х.: Пра­пор, 2000. 864 с.
ВТССУМ Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2003. 1440 с.
ГрачМ Грачев М.А., Мокиенко В.М. Историко-этимологический словарь воровского жаргона. СПб.: Фолио-Пресс, 2000. 256 с.
Грищ Грищенко П.П. Материалы для диалектного фразеологического словаря украинского Полесья (село Лучанки Овручского района Житомирской области // Вопр. фразеологии. 8: Тр. Самарканд. ун-та им. А.Навои. Н. с. Самарканд, 1975. Вып. 272. С. 162 177.
ГСП Материалы для фразеологического словаря говоров Северного Прикамья / Сост. Прокошев К.Н. Пермь, 1972. 114 с.
Гур Гурин І. Образне слово. Постійне народні порівняння. К.: Дніпро, 1974. 238 с.
Даль Даль В. То­л­ко­вый сло­варь жи­во­го ве­ли­ко­рус­с­ко­го язы­ка: В 4 т. М.: Рус. яз., 1982. Т. 1 4.
Дан Да­ні­ло­віч М.А. Сло­ў­нік ды­я­ле­к­т­най фра­зе­а­ло­гіі Гро­дзе­н­ш­чы­ны. Гродна: ГрДУ, 2000. 267 с.
Добр До­б­ро­льо­жа Г.М. Ідео­гра­фі­ч­ний сло­в­ник по­лі­сь­ких на­род­них по­рі­в­нянь з ком­па­ра­ти­в­ни­ми об’­єк­та­ми на­зва­ми тва­рин. К.: Во­линь, 1997. 53 с.
Дол Доленко М.Т. Материалы для словаря диалектных фразеологизмов Подолья // Вопр. фразеологии. 8: Тр. Самарканд. ун-та им. А. Навои. Н.с. Самарканд, 1975. Вып. 272. С. 131 162.
ДолП Доленко М.Т. О диалектной фразеологии Подолья Укр ССР // Вопр. фразеологии. 8: Тр. Самарканд. ун-та им. А. Навои. Н.с. Самарканд, 1975. Вып. 272. С. 14 20.
Энцсимв Шейнина Е.Я. Энциклопедия символов. М.: АСТ; Харьков: Торсинг, 2003. 591 с.
Карав Караванський С. Російсько-український словник складної лексики. К.: Академия, 1998. 712 с.
КСП Коломієць М., Регушевський Є. Короткий словник перифраз. К.: Рад. шк., 1985. 151 с.
КТСЛТ Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. К.: Либідь, 2001. 224 с.
ЛБФ Лепешев И.Я. Белорусская диалектная фразеология в словарях различных типов (лексикографический обзор) // Вопр. фразеологии. 6: Тр. Самарканд. ун-та им. А. Навои. Н.с. Самарканд, 1972. Вып. 237. С. 100 113.
Ляцк Ляцкий Е.А. Материалы для изучения творчества и быта белоруссов. 1: Пословицы, поговорки, загадки. М., 1898. 63 с.
Магр Ма­г­ри­ць­ка І. Сло­в­ник ве­сі­ль­ної ле­к­си­ки укра­ї­н­сь­ких схі­д­но­сло­бо­жан­сь­ких го­ві­рок (Лу­ган­сь­ка об­ласть). Лу­ганськ: Знан­ня, 2003. 172 с.
Мар Марузо Ж. Словарь лингвистических терминов. М.: Изд-во иностр. лит., 1960. 436 с.
Мок Мокиенко В.М. Давайте говорить правильно!: Трудности современной русской фразеологии: Краткий словарь-справочник. СПб.; М., 2004. 288 с.
Моск Московцев Н., Шевченко С. Вашу мать, сэр! Иллюстрированный путеводитель по американскому сленгу. Спб: Питер, 2004. 480 с.
МС Український молодіжний сленг сьогодні / Укл. С.Пиркало. К.: Мова та історія, 1999. 88 с.
Ном Українські приказки, прислів’я і таке інше / Споруд. М.Номис. К.: Либідь, 1993. 466 с.
НТС Новий тлумачний словник української мови: В 4 т. / Укл. В.Яременко, О.Сліпушко. К.: Аконіт, 2000. Т. 1 4.
Огол Огольцев В.М. Словарь устойчивых сравнений русского языка (синонимо-антонимический). М.: Русcкие словари: Астрель: АСТ, 2001. 800 с.
Ониш I II Они­ш­ке­вич М.Й. Сло­в­ник бой­ків­сь­ких го­ві­рок: У 2ч. К.: На­ук. ду­м­ка, 1984. Ч. 1 2.
ОФС Орел М.В. Диалектная фразеология среднеобских старожильческих говоров (материалы к словарю) // Вопр. фразеологии. 6: Тр. Самарканд. ун-та им. А.Навои. Н. с. Самарканд, 1972. Вып. 237. С. 205 260.
РАІ Ройзензон Л.И., Андреева А.А. Словарь русской диалектной фразеологии южной части Ольхонского района Иркутской области // Вопр. фразеологии. 6: Тр. Самарканд. ун-та им. А.Навои. Н. с. Самарканд, 1972. Вып. 237. С. 114 204.
РБШ Ройзензон Л.И., Балясников А.В., Шугурова З.А. Словарь белорусской диалектной фразеологии деревни Гребени (Лельчицкого района Гомельской области) // Вопр. фразеологии. 8: Тр. Самарканд. ун-та им. А. Навои. Н.с. Самарканд, 1975. Вып. 272. С. 67 81.
РБІ Ройзензон Л.И., Балясников А.В. Словарь диалектной фразеологии Коты Оёкского района Иркутской области // Вопр. фразеологии. 6: Тр. Самарканд. ун-та им. А.Навои. Н. с. Самарканд, 1972. Вып. 237. С. 325 341.
РТ Розенталь Д.Э., Теленкова М.А. Словарь-справочник лингвистических терминов. М.: Астрель: АСТ, 2001. 624 с.
РХВ Ройзензон Л.И., Хазова Л.Н. Материалы к диалектному фразеологическому словарю Воронежской области // Вопр. фразеологии. 6: Тр. Самарканд. ун-та им. А.Навои. Н. с. Самарканд, 1972. Вып. 237. С. 290 306.
СД І Славянские древности: Этнолингвистический словарь / Под ред. Н.И.Толстого. М.: Междунар. отношения, 1995. Т. 1 (А Г). 579 с.
СД ІІ Славянские древности: Этнолингвистический словарь / Под ред. Н.И.Толстого. М.: Междунар. отношения, 1999. Т. 2 (Д К, крошки). 697 с.
СІС Словник іншомовних слів: 23000 слів та термінологічних словосполучень / Укл. Л.О.Пустовіт та ін. К.: Довіра, 2000. 1018 с.
СКСИ Отин Е.С. Словарь коннотативных собственных имен. Донецк: Юго-Восток: Лтд, 2004. 412 с.
Славмиф Славянская мифология / Авт.-сост. Е.Ф.Конев. Мн.: Харвест, 2003. 256 с.
СлГр Сло­варь укра­ї­н­сь­кої мо­ви / Упо­ряд. з дод. власн. ма­те­рі­а­лу Бо­рис Грін­че­н­ко. На­дру­к. з вид. 1907 1909 рр. фо­то­спо­со­бом. К.: Наук. думка, 1996. Т. 1 4.
СлДК Большой толковый словарь донского казачества: Около 18000 слов и устойчивых выражений. М.: Русские словари; Астрель; АСТ, 2003. 608 с.
СлНик Никитина Т.Г. Молодёжный сленг: Толковый словарь: Более 12000 слов; свыше 3000 фразеологизмов. М.: Астрель: АСТ, 2003. 912 с.
СМ Славянская мифология: Энциклопедический словарь / Науч. ред. В.Я.Петрухин и др. М.: ЭЛЛИС ЛАК, 1995. 416 с.
СППП Сло­варь пско­в­с­ких по­сло­виц и по­го­во­рок / Сост.: В.М.Мо­ки­е­н­ко и Т.Г.Ни­ки­ти­на. СПб., 2001. 176 с.
СС Сло­в­ник си­м­во­лів / По­та­пе­н­ко О.­І., Дми­т­ре­н­коО.К., По­та­пен­ко Г. І. та ін. К.: Ред. ча­со­пи­су „На­ро­до­з­нав­с­т­во”, 1997. 156 с.
ССКУ Словник символів культури України / За заг. ред. В.П.Коцура, О.І.Потапенка, М.К.Дмитренка. К.: Міленіум, 2002. 260 с.
СтавКСЖ Ставицька Л. Короткий словник жарґонної лексики української мови. К.: Критика, 2003. 336 с.
СТЛБЖ Словарь тюремно-лагерно-блатного жаргона (речевой и графический портрет советской тюрьмы) / Авт.-сост.: Д.С.Балдаев, В.К.Белко, И.М.Исупов. М.: Края Москвы, 1992. 526 с.
СУІ Удовиченко Г.М. Словник українських ідіом: Понад 2200 ідіом. К.: Рад. письменник,1968. 463 с.
СУМ Словник української мови: В 11 т. К.: Наук. думка, 1970 1980.
СУСГ Сло­в­ник укра­ї­н­сь­ких схі­д­но­сло­бо­жан­сь­ких го­ві­рок / Уклад.: К.Глуховце­ва, В.Лє­с­но­ва, І.­Ні­ко­ла­є­н­ко, Т.Те­р­нов­сь­ка, В.У­ж­че­н­ко. Луганськ, 2002. 234 с.
СФАУМ Калашник В.С., Колоїз Ж.В. Словник фразеологічних антонімів української мови. К.: Довіра, 2001. 284 с.
СФСРЯ Бирих А.К., Мокиенко В.М., Степанова Л.И. Словарь фразеологических синонимов русского языка: Ок. 7000 фразеологизмов, свыше 900 синонимич. рядов. М.: Астрель: АСТ, 2001. 496 с.
Таран Тараненко О. Евфемізм // Ре­д­кол.: Ру­са­нів­ський В.М., Таранен­ко О.О. (спі­вго­ло­ви). К.: Укр. ен­цикл., 2000. С. 154 155.
Трес Тре­сид­дер Дж. Сло­варь си­м­во­лов: Пер. с англ. М.: Фа­ир-Пресс, 2001. 448 с.
УВДС Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу. 4-е вид. Луганськ: Альма-матер, 2002. 263 с.
Уд Удовиченко Г.М. Фразеологічний словник української мови: В 2 т. К.: Вища шк., 1984. Т. 1 2.
УМ Войтович В. Українська міфологія. К.: Либідь, 2002. 664 с.
УМЕ Укра­ї­н­сь­ка мо­ва: Ен­ци­к­ло­пе­ді­я / Ре­д­кол.: Ру­са­нів­ський В.М., Таранен­ко О.­О. (спі­вго­ло­ви). К.: Укр. ен­цикл., 2000. 752 с.
УУ Ужче­н­ко В.Д., Ужче­н­ко Д.В. Фра­зе­о­ло­гі­ч­ний сло­в­ник укра­ї­н­сь­кої мови. К.: Осві­та, 1998. 224 с.
ФрЛук Фразеологія перекладів Миколи Лукаша: Словник-довідник / Укл. О.І.Скопенко, Т.В.Цимбалюк. К.: Довіра, 2003. 735 с.
ФРР Мелерович А.М., Мокиенко В.М. Фразеологизмы в русской речи. Словарь: Около 1000 единиц. 2-е изд., стереотип. М.: Рус. словари; Астрель, 2001. 856 с.
ФСУМ Фра­зе­о­ло­гі­ч­ний сло­в­ник укра­ї­н­сь­кої мо­ви: В 2 кн. К.:­ На­ук. думка, 1993. Кн. 1 2.
ФФСС Фра­зе­о­ло­ги­че­с­кий сло­варь рус­с­ких го­во­ров Си­би­ри / Под ред. А.­Н­.­Фе­до­ро­ва. Но­во­си­бирск: На­у­ка, 1983. 232 с.
Хобзей Хобзей Н. Гуцульська міфологія: Етнолінгвістичний словник. Л., 2002. 216 с.
Чаб Ча­ба­не­н­ко В. Фра­зе­о­ло­гі­ч­ний сло­в­ник го­ві­рок Ни­ж­ньої Наддніпрянщини. За­по­рі­ж­жя, 2001. 201 с.
Чаб I IV Ча­ба­не­н­ко В.А. Сло­в­ник го­ві­рок Ни­ж­ньої Над­дні­п­рян­щи­ни: У 4 т. Запо­рі­ж­жя, 1992. Т. 1 4.
Шир Широцький К. Бурсацький жарґон української мови на Поділю // Зб. Харк. іст.-філ. тов-ва. Х.: Майдан, 1998. Т. 6. 248 с.
Шмел Шмелев Д.Н. Эвфемизм // Русский язык: Энциклопедия / Гл. ред. Ф.П.Филин. М.: Сов. энцикл., 1979. С. 402.
ШФВ Шестакова Е.Н. Материалы к диалектному фразеологическому словарю Воронежской области // Вопр. фразеологии. 6: Тр. Самарканд. ун-та. Н. с. Самарканд, 1972. Вып. 237. С. 261 289.
Юр Юрченка Г.Ф. Слова за слова. Мінск: Навука і тэхніка, 1977. 272 с.
ЮрРР Юрченко А.С., Ройзензон Л.И., Ройзензон С.И. Украинский диалектный словарь Харьковской области // Вопр. фразеологии. 8: Тр. Самарканд. ун-та. Н. с. Самарканд, 1975. Вып. 272. С. 192 208.
Яким Яким М., Зубрицька М. З діалектології Бойківщини: іменникова словозміна, іменникова фразеологія. Дрогобич: Коло, 2002. 148 с.
Ad Adalberg S. Księga przysłów, przypowieści i wyrażeń przysłowiowych polskich / Zebrał i opracował S. Adalberg. Warszawa, 1889 1894. 808 s.
NKP Nowa księga przysłów i wyrażeń przy­sło­wio­wych polskich / Pod red. akad. J.Krzy­ża­now­skie­go. Warszawa, 1969 1978. T. 1 4.
SSSL Słownik stereotypów i symboli ludowych / Pod red. J.Bartmińskiego. Lublin: Wyd-wo Uniwersytetu Marii Curie Skłodowskiej, 1999. T. 1. (Kosmos). 481 s.