Синтаксичні функції синсемантичних дієслів : Синтаксические функции синсемантичних глаголов



  • Название:
  • Синтаксичні функції синсемантичних дієслів
  • Альтернативное название:
  • Синтаксические функции синсемантичних глаголов
  • Кол-во страниц:
  • 202
  • ВУЗ:
  • Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова
  • Год защиты:
  • 2005
  • Краткое описание:
  • Національний педагогічний університет
    імені М.П. Драгоманова


    На правах рукопису

    Прокопенко Ірина Миколаївна

    УДК 811.161.2’ 367.625 811.161.2’ 366.58

    Синтаксичні функції синсемантичних дієслів


    10.02.01. українська мова

    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата філологічних наук


    Науковий керівник
    Леута Олександр Іванович
    кандидат філологічних наук, доцент




    Київ 2005







    ЗМІСТ

    Перелік умовних скорочень................................................................................ 4
    Вступ..................................................................................................................... 8
    Розділ 1. Лексико-семантична група синсемантичних дієслів у лексичній системі української мови
    1.1. Синсемантія як лексико-граматичне явище............................................... 19
    1.2. Термінологічне визначення дієслів з послабленою семантикою............. 23
    1.3. Значеннєва кваліфікація синсемантичних дієслів..................................... 33
    1.4. Проблема розмежування понять синсемантичності та багатозначності дієслівних лексем .............................................................................................. 41
    1.5. Типологія синсемантичних дієслів............................................................. 45
    1.5.1. Інтенційна цінність дейктичних дієслів.................................................. 48
    1.5.2. Інтенційна цінність фазових дієслів........................................................ 82
    1.5.3. Інтенційна цінність кваліфікативних дієслів.......................................... 89
    Розділ 2. Синсемантичні дієслова як конструктивні центри речення
    2.1. Термінологічна база та алгоритм дослідження синтаксичних функцій синсемантичних дієслів....................................................................................... 97
    2.2.Синтаксичні функції дейктичних дієслів................................................... 107
    2.2.1. Дистрибутивні характеристики власне дейктичних дієслів................. 107
    2.2.2. Мінімальні структурні типи речень з власне дейктичними дієслівними предикатами................................................................................... 120
    2.2.3. Морфолого-синтаксичні реалізації мінімальних структурних типів речень з власне дейктичними дієслівними предикатами............................... 121
    2.2.4. Дистрибутивні характеристики дейктичних дієслів зі спеціалізованими семами.................................................................................................................. 123
    2.2.5. Мінімальні структурні типи речень з дейктичними дієслівними предикатами зі спеціалізованими семами..................................................... 130
    2.2.6. Морфолого-синтаксичні реалізації мінімальних структурних типів речень з дейктичними дієслівними предикатами зі спеціалізованими семами................................................................................................................. 133
    2.3. Синтаксичні функції фазових дієслів..................................................... 142
    2.3.1. Дистрибутивні характеристики фазових дієслів................................... 142
    2.3.2. Мінімальні структурні типи речень з дієслівними фазовими предикатами....................................................................................................... 150
    2.3.3. Морфолого-синтаксичні реалізації мінімальних структурних
    типів речень з дієслівними фазовими предикатами ....................................... 153
    2.4. Синтаксичні функції кваліфікативних дієслів....................................... 158
    2.4.1. Дистрибутивні характеристики кваліфікативних дієслів..................... 158
    2.4.2. Мінімальні структурні типи речень з дієслівними предикатами
    дії з оцінно-кваліфікативними семами............................................................. 161
    2.4.3. Морфолого-синтаксичні реалізації мінімальних структурних
    типів речень з дієслівними предикатами, які містять оцінно-кваліфікативні семи..................................................................................................................... 166
    Висновки............................................................................................................. 170
    Список використаної літератури...................................................................... 178
    Додатки....................................................................................................... 201







    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
    Андр. Ю.Андрухович
    Багр. І.Багряний
    Бажан М.Бажан
    Барв. Г.Барвінок
    Бедзик Д.Бедзик
    Бердник О.Бердник
    Бойч. О.Бойченко
    Вас. С.Васильченко
    Винн. В.Винниченко
    Вишня Остап Вишня
    Вільде І.Вільде
    Вовчок Марко Вовчок
    Вол. І.Волошин
    Газ. газета
    Гл. Л.Глібов
    Головко А.Головко
    Гончар О.Гончар
    Граб. П.Грабовський
    Греб. Є.Гребінка
    Гр.Тют. Григір Тютюнник
    Грим. Я.Гримайло
    Гр. Б.Грінченко
    Груш. М.Грушевський
    Г.-Арт. П.Гулак-Артемовський
    Гур. О.Гуреїв
    Дім. А.Дімаров
    Дмит. Л.Дмитерко
    Дн.Чайка Дніпрова Чайка
    Довж. О.Довженко
    Донч. О.Донченко
    Дрозд В.Дрозд
    Дяч. А.Дяченко
    Еллан В.Еллан
    Журн. журнал
    Загреб. П.Загребельний
    Збан. Ю.Збанацький
    Зеров М.Зеров
    Ів. О.Іваненко
    Іваничук Р.Іваничук
    Іванович В.Іванович
    К.-Карий І.Карпенко-Карий
    Калин. А.Калин
    Кв.-Осн. Г.Квітка-Основ’яненко
    Коб. О.Кобилянська
    Кобр. Н.Кобринська
    Коз. В.Козаченко
    Козлов І.Козлов
    Кол. П.Колесник
    Кон. О.Кониський
    Котл. І.Котляревський
    Кост. Л.Костенко
    Коцюб. М.Коцюбинський
    Коч. І.Кочерга
    Кочура П.Кочура
    Криж. С.Крижанівський
    Крим. А.Кримський
    Крип. І.Крип’якевич
    Кроп. М.Кропивницький
    Куліш П.Куліш
    Ле І.Ле
    Лерм. М.Лермонтов
    Л.Укр. Леся Українка
    Логв. В.Логвиненко
    Мал. А.Малишко
    Март. Л.Мартович
    Мас. Т.Масенко
    Микит. І.Микитенко
    Минко В.Минко
    Мирн. П.Мирний
    Мисик В.Мисик
    Навої А.Навої
    Нагн. Л.Нагнибіда
    Н.-Лев. І.Нечуй-Левицький
    Олесь О.Олесь
    Підр. підручник
    Рибак Н.Рибак
    Рильськ. М.Рильський
    Руд. М.Руденко
    Сам. В.Самійленко
    Свидн. А.Свидницький
    Сим. В.Симоненко
    Слабошп. М.Слабошпицький
    Сл.Гр. словник Б.Грінченка
    Сміл. - Смілянський
    Собко В.Собко
    Стельмах М.Стельмах
    Стеф. В.Стефаник
    Стор. О.Стороженко
    Стус В.Стус
    Тел. О.Теліга
    Тич. П.Тичина
    Тулуб З.Тулуб
    Укр... думи Українські думи
    Укр... лір. пісні Українські ліричні пісні
    Укр. присл... Українські народні прислів’я та приказки
    Фр. І.Франко
    Хв. М.Хвильовий
    Хотк. Г.Хоткевич
    Цюпа І.Цюпа
    Чорн. С.Чорнобривець
    Шевч. Т.Шевченко
    Шевчук В.Шевчук
    Шовк. Ю.Шовкопляс
    Юрч. В.Юрченко







    ВСТУП



    Дієслівна система є важливою складовою в системі номінативних засобів сучасної української мови. Однією з найважливіших особливостей дієслів у порівнянні з іншими частинами мови є надзвичайно широкий діапазон охоплюваної семантики. Відзначаючи цю якісну ознаку, В.Виноградов підкреслював: „Семантична структура дієслова більш об’ємна і гнучка, ніж усіх інших граматичних категорій. Ця властивість дієслова залежить від особливостей граматичної будови дієслова. У дієслові засоби об’єднання і диференціації значень різноманітніші, ніж в іменах” [67, с. 425-426]. Тому диференціація дієслівної лексики на лексико-семантичні розряди, групи та їх всебічний семантико-синтаксичний аналіз є важливим для упорядкування дієслівної системи української мови. У сучасному мовознавстві все більше уваги приділяється вивченню особливостей дієслівних лексем як реченнєвоутвірних одиниць, адже на думку багатьох учених семантична структура дієслова загалом проектує організацію речення.
    Дослідження проблем взаємодії лексики і граматики, зокрема дієслівної, тісно пов’язане з аналізом повнозначності / неповнозначності лексичних одиниць. На це, зокрема, вказують у своїх працях Л.Щерба (1974), Г.Золотова (1973), Н.Дзюбишина (1979), А.Загнітко (1996) та ін.
    Серед дієслів, що складають лексичну систему української мови, поряд з повнозначними представлені і такі, що характеризуються як службові, тобто ті, що не мають власного лексичного значення, або це значення у них послаблене. До таких звичайно відносять фазові, модальні, напівповнозначні та інші.
    Протиставлення повнозначних дієслів та дієслів з послабленою семантикою, яке виявляється у відмінності їх семантичного наповнення, номінативної цінності та умов функціонування, очевидне. Також очевидною є необхідність поглибленого вивчення лексичної і граматичної своєрідності дієслів з послабленою семантикою, адже коло таких дієслів поки що залишається невизначеним, а ряд їх суттєвих властивостей мовознавцями інтерпретується неоднозначно.
    Своєрідність дієслів з послабленою семантикою давно вже відзначається у лінгвістичній літературі. Так, у лексико-семантичній класифікації російського дієслова, принципи якої розроблені Н.Шведовою, такі дієслова посідають місце дієслів означаючих - зв’язок і кваліфікативних. Дієслова з послабленою семантикою, на відміну від семантично самодостатніх дієслів, не здатні до абсолютивного вживання.
    Інші лінгвісти зверталися до розгляду окремих фрагментів функціонування цього класу дієслів при дослідженні типів мовних значень, характеру знакової інформації дієслова, їх ролі у формуванні висловлювання, співвідношення лексичного і граматичного значень у слові.
    Зокрема, Т.Кільдібекова при дослідженні поля дієслів дії на матеріалі російської мови вказує на так звані слова-ідентифікатори, які виконують конструктивну і організуючу роль для усього класу дієслів дії. Вона їх ще називає ядерними дієсловами класу, які виражають загальне типове значення „здійснювати процес дії, діяльність”. До таких дієслів належать: працювати, займатися, трудитися, робити. Уся решта групи дієслів, які позначають конкретну дію, перебувають у привативній опозиції стосовно до ідентифікаторів. Свій підхід Т.Кільдібекова обґрунтувала на методиці виділення обсягу семантичних класів російських дієслів Кузнєцової Е., яка для позначення дієслів з послабленою семантикою вживає аналогічний термін, а також Г.Уфімцевої, зокрема на її вченні про пряму первинну і непряму вторинну номінацію.
    Німецький мовознавець В.Юнг у своїй праці „Grammatik der deutschen Sprache” теж наголошує на необхідності виділення такого розряду, як дієслова з послабленою семантикою в межах дієслівної системи німецької мови. Для їх позначення він вживає термін „відносні дієслова”. В. Юнг розподілив дієслова німецької мови на семантично насичені або абсолютні, що виступають без об’єкта або обставини, і дієслова відносні, тобто ті, що вимагають смислового доповнення.
    Отже, він відмежовує цю групу одиниць на семантико-синтаксичних засадах, поділяючи відносні дієслова на три групи:
    - об’єктно-зв’язаної семантики (забивати цвях, берегти природу);
    - обставинно-зв’язаної семантики (ходити в школу, сісти на землю);
    - копулятивної семантики (термін Юнга) (бути собою, являти собою, становити собою). Дієслова так званої копулятивної семантики мають невизначене, послаблене значення, їх конкретна семантика актуалізується лише у поєднанні з іншими лексемами, тобто у семантичному блоці. Термінологічна назва підтверджує це положення, адже походить від лат. copula зв’язка, зв’язок, copulo з’єдную.
    Інші вчені (Н.Арутюнова, В.Богданов, Т.Дорофєєва, В.Телія) залежно від обраного аспекту дослідження визначали дієслова з послабленою семантикою як інформативно недостатні, службові напівповнозначні, десемантизовані та делексикалізовані, допоміжні та напівдопоміжні, вербалізатори, предикатори, модифікатори, компенсатори тощо.
    Уперше послідовне дослідження цієї групи російських дієслів, її класифікацію, визначення типологічних ознак здійснив В.Бєлоусов, назвавши такі одиниці неповнозначними дієсловами [223, с. 172].
    На нашу думку, такі дієслова доцільно назвати синсемантичними (від гр. syn - разом і semantikos - означальний), тобто такими, що мають послаблене значення, яке актуалізується у поєднанні з іншими лексичними одиницями. Це дієслова типу завдати (перцю, жаху), заронити (іскру надії), звести (обвинувачення, курок), налягти (на навчання), обмінюватися (думками), перейти (до нової теми), піддати (критиці), породити (нові думки), пред’являти (претензії, квиток), приводити (цитату, докази), наводити (приклади), прийняти (радіограму, ліки, на себе провину), пустити (плітку), робити (помилки, справу, дурниці), уплутуватися (в неприємну історію), шкварити (гопака) та ін. Хоча ця група лексичних одиниць має надзвичайно широкий діапазон семантики (на відміну від інших лексико-семантичних груп) і різноманітні морфологічні та синтаксичні характеристики, їх виділення в окрему групу базується на спільних ознаках, що відмежовують їх від інших класів. Адже саме в реченні як основній синтаксичній одиниці найпоказовіше виявляється тип організації семантики (в тому числі дієслівної) і процес її втілення у формально-граматичній структурі. Семантичний підхід до кваліфікації синтаксичних одиниць став домінуючим у вітчизняній та зарубіжній лінгвістичній науці останніх десятиліть.
    У зв’язку з інтенсивним розвитком синтаксичної семантики, пов’язаної з вивченням об’єктивно-смислового змісту речення, сформувалося поняття семантичної структури речення. У мовознавчій літературі однозначного тлумачення цього поняття немає, що пояснюється складною природою самого змісту речення, у якому можна виділити три рівні його представлення: денотативний, логіко-семантичний та мовно-семантичний [17, c. 7]. Зокрема, семантична структура дієслівного речення тлумачиться як „сукупність семантико-синтаксичних відношень між його валентно-інтенційними компонентами, як узагальнена номінація певної денотативної ситуації у відриві від „актуалізаційних моментів (модальності, часу, актуального членування і под.) складається з предиката і партиципантів” [17, c. 7].
    Семантико-синтаксичні відношення кваліфікуються як реалії семантико-синтаксичної структури, в яких поєднуються лексико-семантичні та формально-граматичні аспекти структурних одиниць.
    До опису семантико-синтаксичної структури речення входить не лише встановлення характеру семантико-синтаксичних відношень між валентно-інтенційними компонентами (чи компонентами взагалі), а й морфолого-синтаксична специфіка цих компонентів. У дисертаційній роботі досліджується насамперед специфіка валентно-інтенційних компонентів, тобто сукупність усіх функціонально-синтаксичних (валентних) і функціонально-семантичних (інтенційних) позицій конкретного синсемантичного дієслова, а саме його валентно-інтенційний потенціал. Семантико-синтаксична структура речення, базуючись на семантико-синтаксичних відношеннях і виділених на їх основі компонентах, виступає проміжною ланкою, що поєднує глибинну і поверхневу структури. У семантико-синтаксичному ярусі більшою мірою, ніж у семантичному, враховується співвідношення змісту і форми компонентів речення. Поєднуючи зміст з формальними особливостями закріплених за певною семантико-синтаксичною функцією компонентів, семантико-синтаксичний ярус являє собою семантичні варіації власне-семантичного ярусу, що ґрунтується на формально-граматичному, який є формою реалізації першого [72, c. 27].
    Безперечно, семантична структура речення перебуває у тісному зв’язку з його формально-синтаксичною організацією, оскільки значеннєвий план завжди втілюється у відповідній формальній організації. Семантичний та формально-граматичний аспекти вивчення й опису синтаксичної системи взаємопов’язані, а отже, ігнорування одного з них призводить до порушення основного принципу єдності змісту і форми. Речення багатопланова синтаксична одиниця, що зумовлює різні аспекти його вивчення: структурний, семантичний, комунікативний, номінативний, соціолінгвістичний, емоційний, стилістичний, функціональний (Й.Андерш, Н.Арутюнова, І.Вихованець, В.Гак, Г.Золотова, В.Матезіус, О.Потебня, Н.Шведова).
    Семантико-синтаксичний підхід до вивчення речення дозволяє цілісно та об’єктивно дослідити такі важливі проблеми, як структурна організація речення і його компонентів, їх семантичні особливості, семантико-синтаксичний характер відношень між компонентами, а також специфіка структурних схем, моделювання речення тощо.
    Оскільки дієслово виконує реченнєвоутворюючу функцію, виступає в ролі предиката, то саме дослідження потенційних синтагм за участю дієслова стало актуальним на сучасному етапі розвитку мовознавчої науки. У переважній більшості сучасних лінгвістичних праць визнається органічний зв’язок дієслівної семантики із структурними моделями речень (Т.Ломтєв, 1968; 1972; Т.Алісова, 1970; Н.Шведова, 1973; Н.Арутюнова, 1976; Н.Арват, 1979; 1984; Г.Золотова, 1982; Н.Іваницька, 1986; Й.Андерш, 1987; І.Вихованець, 1993; Т.Масицька, 1998 та ін.).
    Актуальність дослідження зумовлена необхідністю поглибленого вивчення лексичної і граматичної своєрідності синсемантичних дієслів, визначення спільних ознак, що їх об’єднують, та виділення цієї лексико-семантичної групи в складі дієслівної системи української мови. Нагальною є потреба наукового осмислення принципів організації речень із синсемантичними дієсловами-предикатами. Комплексно дослідити їх структуру, виявити закономірності реалізацій семантичних функцій компонентів речення та охарактеризувати формально-синтаксичні функції залежних членів речення, що дозволить об’єктивно та ґрунтовно з’ясувати глибинну сутність синтагматичних та парадигматичних відношень між мовними одиницями. Дослідження спрямоване на вивчення проблеми взаємодії лексичної і граматичної семантики дієслівних лексем, проблеми розмежування повнозначних та неповнозначних слів на основі їх синтаксичних характеристик.
    Зв’язок дисертаційної роботи з науковою темою кафедри. Тема дисертації пов’язана з темою кафедри української мови Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова „Лінгводидактичний опис функціонування української мови”, яка передбачає діахронне й синхронне вивчення граматичної будови української мови, зокрема опис її морфологічної будови та аналіз семантико-синтаксичної організації речень сучасної української літературної мови.
    Мета дослідження: виділити синсемантичні дієслова як окрему лексико-семантичну групу дієслів української мови та з’ясувати їх семантико-синтаксичні функції у складі конкретних синтаксичних конструкцій речень. Для реалізації поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:
    1) дослідити лінгвальну природу синсемантії як лексико-граматичного явища;
    2) дати термінологічне визначення дієслів з послабленою семантикою;
    3) з’ясувати ознаки системної організації та здійснити класифікацію синсемантичних дієслівних лексем;
    4) визначити інтенційні та валентні характеристики виділених лексичних одиниць у складі синтаксичних структур;
    5) охарактеризувати типи реалізацій структурних схем речень з синсемантичними дієсловами та варіантні значення виділених схем;
    6) описати морфолого-синтаксичні реалізації базових синтаксичних структур;
    7) встановити статус синсемантичних дієслів у лексичній і граматичній системах української мови.
    Об'єктом дослідження є синтаксичне функціонування синсемантичних дієслів як предикатів у структурі речення, оскільки лексична семантика дієслова є найбільш функціональною та максимально пристосованою до ролі предиката.
    Методологічна основа дисертації. Дисертаційне дослідження ґрунтується на теоретичних положеннях мовознавців про взаємозв’язки мови і мислення, мови і мовлення, семантичних і формально-граматичних сутностей в організації мовних одиниць у структурі речення-висловлювання.
    Методологічною основою дисертації є положення про єдність форми і змісту мовних одиниць і про їх співвідношення в межах цієї єдності.
    У роботі зроблено спробу синхронного опису ділянки синтаксичної системи, обмеженої рамками предикатів ЛСГ синсемантичних дієслів, дослідження семантико-синтаксичних характеристик вербальних лексем цієї ЛСГ.
    Методи дослідження. У роботі використано описовий метод (в описі внутрішньої диференціації синсемантичних дієслів, встановленні різновидів семантичних класів), метод компонентного, дистрибутивного аналізу мовного матеріалу (для виявлення валентних та інтенційних характеристик синсемантичних дієслів, їх облігаторних зв’язків, що реалізуються в синтаксичному блоці), а також методика трансформаційного аналізу та моделювання речень.
    Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше в українському мовознавстві здійснено ідентифікацію дієслів з послабленою семантикою, обґрунтовано термінологічне визначення таких мовних одиниць, проведено їх класифікацію, здійснено системний опис семантичних ознак та аналіз синтаксичних функцій. У процесі аналізу також розроблено методику дослідження дієслівних одиниць з послабленою семантикою.
    Теоретичне значення роботи. Опис валентних характеристик цих дієслів, який проводився на матеріалі конкретних мовленнєвих реалізацій, сприяє встановленню правил сполучуваності лексико-граматичних одиниць в українській мові. Дослідження функціонування синсемантичних дієслів у структурі речення сприяє глибшому пізнанню специфіки формування синтаксичних конструкцій в українській мові.
    Практичне значення. Одержані результати дослідження можуть бути використані при вивченні української мови в школі та у вищих закладах освіти, для створення навчальних і методичних посібників для студентів філологічних факультетів та вчителів української мови, а також у практиці укладання тлумачних словників та словників сполучуваності. Дослідження становить значний інтерес для спеціалістів у галузі комп’ютерної лінгвістики, зокрема, при створенні програм перекладу, адже сполучення „синсемантичне дієслово + іменник” часто є лексичними корелятами до повнозначних дієслів.
    Теоретичні передумови дослідження. У дисертаційному дослідженні здійснюється опис значеннєвих та синтаксичних характеристик синсемантичних дієслів. Особлива увага звертається на роль синсемантичних дієслів як конструктивних центрів речення. З цією метою було проаналізовано мінімальні структурні типи речень з синсемантичними дієслівними предикатами, а також їхні морфолого-синтаксичні реалізації. Власне вибір ЛСГ синсемантичних дієслів за об’єкт дослідження зумовлений необхідністю комплексного вивчення явища послаблення дієслівної семантики. Значення дієслів відносні і менш автономні як, наприклад, значення імен. Таку специфіку відзначав і Ш.Баллі: „Процеси звичайно сприймаються одночасно з предметами, які від них невіддільні. Стани сприймаються нами як такі, що слідують безпосередньо за рухом. Безсумнівно, однак, що дієслівне поняття буває надто неясним чи надто складним, щоб його можна було відтворити” [38, с. 52-53].
    На сучасному етапі розвитку мовознавчої науки постала необхідність дослідження дієслівної лексики з погляду її реченнєвотвірної функції, тобто аналіз потенційних синтагм за участю дієслова. Об’єктами дослідження стають не лише окремо взяті дієслівні лексеми і їх семантичні властивості, а певні смислові типи моделей: „суб’єкт-дія”, „дія-об’єкт”, „суб’єкт-дія-об’єкт”, тобто семантико-синтаксичні характеристики. Саме у процесі такого дослідження мовознавці (Н.Шведова, Т.Кільдібекова, С.Кузнєцова, Г.Уфімцева, В.Богданов) почали відзначати, що серед дієслівної лексики наявний такий пласт одиниць, що характеризується абсолютним чи відносним послабленням своєї семантики, яка актуалізується лише у поєднанні з іншими лексичними одиницями, і лише синтаксичний блок може виражати конкретне значення. Для об’єктивного аналізу функцій синсемантичних предикатів необхідно враховувати специфіку їх семантичних партнерів, тобто „врахування усіх відображених у структурі речення логіко-семантичних відношень предиката” [18, с. 15]. Ці семантичні партнери мають різні дефініції: актанти і сирконстанти (Л.Теньєр, Ю.Апресян); іменні компоненти (Т.Алісова); комплементи (С.Кацнельсон); аргументи (У.Чейф); субстанціальні синтаксеми (І.Вихованець); партиципанти (Й.Андерш). Залежно від типу предиката його семантичні партнери можуть характеризуватися як агенси (той, хто є активним виконавцем дії), бенефіціанти (той, на користь чи на шкоду кому відбувається дія), перцепієнти (той, хто сприймає або усвідомлює дію); пацієнси (той, на кого / що дія активно впливає); об’єкти стану чи відношення, носії дії, стану чи відношення та причини (Й.Андерш). У дисертаційній роботі вживаються терміни „детермінант”, „облігаторний поширювач”, „поширювач”. Лівобічний детермінант (обов’язковий поширювач) трактується на смисловому рівні як суб’єкт, правобічний об’єкт, поширювачі обставини, тобто здійснюється орієнтація на семантико-синтаксичний аспект речення. Частково (якщо це необхідно для розкриття специфіки синсемантичних дієслівних одиниць) під час характеристики суб’єктів та об’єктів ураховуються селекційні ознаки типу „особа”, „істота”, „предмет”, „абстракція”, „оцінка”.
    Для комплексного опису синтаксичних функцій синсемантичного предиката аналізуються усі відображені у структурі речення логіко-семантичні відношення цього предиката.
    Для позначення схем моделей речення, структурно-морфологічного вираження та основних семантичних функцій їх складників у дисертації використовується символіка, прийнята у нормативних граматиках (Русская грамматика, 1979; Русская грамматика, 1980).
    Матеріалом для дослідження стали понад 5 000 речень з дієслівними предикатами дії, дібраних з творів художньої літератури. Дієслова для аналізу вилучено шляхом суцільної вибірки зі Словника української мови в 11-ти томах, з фонду Лексичної картотеки Інституту української мови НАН України на основі визначених типологічних ознак.
    Особистий внесок здобувача в дослідження порушеної проблеми полягає в тому, що вперше на матеріалі української мови здійснено цілісний і системний аналіз семантико-синтаксичних особливостей синсемантичних дієслів. Також новою у дисертації є спроба виявлення дистрибутивних характеристик синсемантичних одиниць шляхом розробки семантичних та синтаксичних матриць функціонування відповідних предикатів, розроблено алгоритм дослідження вербальних одиниць з послабленою семантикою.
    Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження і його результати обговорювалися на звітно-наукових конференціях викладачів Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (2002-2005 рр.), на звітно-науковій конференції молодих вчених університету за 2003 рік (18-19 травня, 2004 р.). Матеріали дослідження знайшли своє відображення у таких публікаціях: „Парадигматичні та синтагматичні аспекти синсемантичних дієслів” // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. праць. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2003. С.43-48; „Термінологічне визначення дієслів з послабленою семантикою” // Наука і сучасність: Зб. наук. праць. Т. XLI. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2003. С. 276-284; „Синсемантія як лексико-граматичне явище” // Проблеми граматики і лексикології української мови: Зб. наук. праць. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004. С. 22-29; „Значеннєві характеристики синсемантичних дієслів” // Мовознавство, № 2-3, 2004. С. 61-66; „Проблема типології та класифікації лексико-семантичної групи синсемантичних дієслів” // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. праць. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004. С. 267-273.
    Обсяг і структура роботи зумовлені метою та завданнями дослідження. Дисертація скл
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Проведене дослідження особливостей лексико-семантичної групи синсемантичних дієслів та специфіки їх синтаксичних характеристик дало змогу зробити такі висновки:
    1. Лексико-семантична група синсемантичних дієслів належить до класу дієслів відносної семантики (релятивні дієслова), який є лексично опозитивним до дієслів з абсолютивною семантикою. Термін „синсемантичні дієслова” об’єднує такі визначення дієслівних одиниць, як предикатори, модифікатори, вербалізатори, компенсатори, дієслова з широкою поняттєвою основою, дієслова з послабленою семантикою, десемантизовані, делексикалізовані дієслівні одиниці, семантично дефективні дієслова, зв’язки, напівповнозначні вербальні лексеми тощо.
    2. Синсемантичні дієслова виділено у складі дієслівної лексики з дотриманням двох основних принципів: конкретизації сем дієслівного значення (наскільки це можливо для синсемантичних дієслівних одиниць) та встановлення синтаксичної релевантності семантичних елементів дієслівного значення синсемантичних лексем. У результаті дослідження встановлено, що сема процесу може вживатися як абстрактна ознака структури дієслівного значення або комбінуватися з додатковими семами, найчастіше фазового чи оцінно-кваліфікативного значення.
    На підставі аналізу додаткових сем, які накладаються на основну семантику, серед синсемантичних дієслівних лексем виділено групи дейктичних, фазових та кваліфікативних одиниць (до уваги беруться лише дієслова дії, синсемантичні дієслова стану вимагають окремого лінгвістичного дослідження).
    Дейктичні дієслівні лексеми синсемантичні дієслова, які мають найзагальніше процесуальне значення і містять лише вказівку на дію (deixis), що може поєднуватися з семами другого порядку.
    Фазові дієслівні лексеми синсемантичні дієслова, які позначають різні фази процесу. Семи процесуальності та фазовості перебувають в одній площині семантичної структури. Різнопланове розміщення цих сем характерне для дієслів з різними додатковими характеристиками фаз дії (наприклад, у синсемантичному дієслові повернутися (до початої справи) сема процесуальності є домінантною, сема фазовості ідентифікується у синтаксичному блоці, сема поновлення дії конкретизує семантику вербальної лексеми).
    Кваліфікативні дієслівні лексеми ( кваліфікатори) синсемантичні дієслова, процесуальна ознака яких поєднується з яскраво вираженими оцінно-кваліфікативними семами. Усі кваліфікативні одиниці є стилістично маркованими, що спричиняє їх специфічне функціонування як у писемному, так і в усному мовленні.
    Синсемантичні дієслова мають складну внутрішню організацію, а саме: група дейктичних дієслів налічує 13 лексико-семантичних підгруп, група фазових 6, клас кваліфікативних 4 лексико-семантичні підгрупи.
    3. Синсемантичні дієслова є найтиповішим виявом такого лексико-граматичного явища мови як синсемантія, зокрема валентного її різновиду. Оскільки валентна синсемантія є унікальною властивістю кожної з мов, то є всі підстави стверджувати, що синсемантичні вербальні одиниці української мови - особливі, оригінальні стосовно до синсемантичних дієслів інших мов (вони мають різну синтаксичну специфіку функціонування, особливо ця теза стосується фазових та кваліфікативних дієслівних лексем).
    4. Синсемантичні дієслова мають чіткі значеннєві ознаки:
    а) ідентифікаційна ознака синсемантичність, процесуальна семантика містить максимальний ступінь узагальнення, абстрагування, конкретизується лише під впливом взаємодії трьох факторів: узагальненого значення синсемантичного дієслова; лексичного значення слів, з якими синсемантичне дієслово вступає в облігаторні зв’язки, та семантики сформованої за їх участю синтаксичної конструкції. Отже, характерною особливістю синсемантичних дієслів є представлення цілісного найменування процесуальної ознаки синтаксичним блоком.
    б) послаблення, дифузність значення. Послаблення семантики таких дієслів має різну лінгвальну природу: воно або є внутрішньою семіотичною сутністю лексеми, або наслідком десемантизаційних процесів (розширення кількості контекстів актуалізації його лексико-семантичних варіантів, переосмислення первинної семантики, виконання функції напівслужбового компонента оформлювача дієслівного статусу синтаксичного блоку).
    Знакова природа синсемантичних дієслів у своїй семантиці не містить денотативно-референтного компонента на відміну від повнозначних дієслів. На перший план виступає сигніфікативна функція, поняття процесуальності як узагальнена суттєва ознака дійсності.
    в) десемантизація значеннєвої структури дієслова. Десемантизація відбувається за умов функціонування дієслова у складі іменного та дієслівного складеного присудків, синтаксичних блоків типу [VfPraedproc Obj1], у яких предикативна функція частково зміщується на категорію імені. Можна виділити чотири ступені послаблення семантики:
    І. Абсолютне (бути, займатися, робити, діяти).
    ІІ. Послаблення семантики (десемантизація) при збереженні домінантних сем у структурі значення і асоціативних зв’язків з абсолютивним значенням (проводити, творити, вводити, накладати, вдаватися, давати, додержувати, подавати, приводити, зорієнтовувати тощо).
    ІІІ. Послаблення семантики як формально-граматичний показник фазовості (підняти, приступати, пірнати, сідати, зупинитися, покинути, розправитися).
    IV. Часткове послаблення внаслідок переносного вживання при збереженні кваліфікативних сем (налягати, напосідати, рвати, різати, садити, сипати, тиснути, ударити, утнути). У сполученнях предиката з об’єктом, в яких об’єкт виражений віддієслівним абстрактним іменником у формі знахідного відмінка без прийменника, що має здатність заміщати це сполучення, навіть повнозначне дієслово (проте синтаксично залежне) може послаблювати свою семантику.
    г) наявність вторинної семантики (похідності);
    ґ) комунікативна недостатність, інформаційна неповнота;
    д) лівобічна і правобічна інтенційність (семантично вагомішою є правобічна).
    5. Синтаксичні особливості та функції синсемантичних дієслів:
    а) облігаторна валентність;
    б) функціонування у складі синтаксичного блоку „синсемантичне дієслово + ім’я”, який виконує предикативну функцію:
    Sub [VfPraedproc Obj1];
    в) можливість заміни такого блоку повнозначним предикативним дієслівним компонентом, тобто
    Sub - [VfPraedproc Obj1] → Sub ― Vf Praedproc;
    г) виконання синсемантичними дієслівними одиницями компенсаційної функції, ролі граматичного організатора синтаксичної структури.
    Під час виконання синсемантичними дієсловами компенсаційної функції відбувається:
    - компенсація категоріально-синтаксичного елемента значення процесуальності;
    - компенсація видової дефективності повнозначних дієслів шляхом їх заміщення сполученням „синсемантичне дієслово + іменник”;
    - компенсація каузативного значення синтаксичного блоку.
    д) функціонування в складі стійких дієслівно-іменних сполук, тяжіння до фразеологізації.
    6. Синтаксичні блоки з дейктичними та кваліфікативними дієсловами тяжіють до фразеологізації. Утворення з дейктичними дієсловами становлять фразеологічні сполучення, а утворення з кваліфікативними дієсловами є фразеологічними єдностями, а то й зрощеннями.
    7. На підставі дистрибутивного аналізу ядерних синтаксичних конструкцій з синсемантичними дієсловами можна зробити висновок, що їх основу складають двовалентні та тривалентні предикати.
    8. Мінімальними структурними типами речень з синсемантичним дієслівним предикатом є ті, в яких цей предикат виражений особовою, родовою формами дієслова, а також інфінітивом. Предикат програмує позиції суб’єкта й об’єкта, зрідка - обставини в двоскладному реченні та об’єкта в односкладному реченні: Vf Praedproc - S - Obj, Vf Praedproc - S - Adv, Vf Praedproc - S- Obj (Adv), Vinf Praedproc - Obj.
    9. Фазові синсемантичні дієслова часто входять до складеного дієслівного предиката, що являє собою складений іменний чи дієслівний присудок: V(Vf + Vinf)Praedproc - S, V(Vf + Vinf)Praedproc - S - Obj (Adv), виконуючи модифікаційну функцію.
    10. Характерною особливістю мінімальних структурних типів речень з дієслівними предикатами дії, які містять оцінно-кваліфікативні семи, є вираження їх фразеологічною одиницею. Такі дієслівні предикати програмують позиції суб’єкта, об’єкта та обставини: Vphraseol Praedproc - S, Vphraseol Praedproc - S - Obj, Vphraseol Praedproc - S - Adv.
    11. Мінімальні структурні типи речень з синсемантичними дієслівними предикатами мають різні морфолого-синтаксичні реалізації, основні з яких такі:
    І. Структурний тип Vf Praedproc - S - Obj:
    Vf-N1-N2
    Vrefl-N1-у N2 (від, до, із N2)
    Vf-N1-N4
    Vf-N1-на N4 (за N4)
    Vf-N1-N5
    Vrefl-N1- на N6
    ІІ. Структурний тип Vf Praedproc - S - Adv:
    Vrefl N1 + Adv(на, в N6, з N2)
    Vf N1 Adv (на, в N6)
    III. Структурний тип Vphraseol Praedproc - S:
    Phraseol(Vinf + N5) N1
    Phraseol(Vf + N4) N1
    IV. Структурний тип Vphraseol Praedproc - S - Obj:
    Phraseol(Vinf + N4) перед N5
    Phraseol(Vf + N4) перед N5
    V. Структурний тип Vphraseol Praedproc - S - Adv:
    Phraseol(Vf + N4) в N6
    VI. Структурний тип S VfPraedpros Obj1 Obj2/S - VfPraedpros praepObj1 Obj2/S - VfPPraedpros Obj1 praep Obj2:
    Vf N1 N4 N2
    Vf N1 N4 N3
    Vf N1 N2 N5
    Vf N1 N5 N4
    Vf N1 (b)N4 N2
    Vf N1 N4 (для)N2
    Vf N1 N4 (в, на) N4
    Vf N1 N4 (з)N5
    VII. Структурний тип S VfPraedpros Obj1 Obj2 Obj3/S - VfPraedpros Obj1 praep Obj2 praep Obj3:
    Vf N1 N5 N4 N2
    Vf N1 N4 до N2 у N2
    Vf N1 N4 з N2 на N4
    12. Синсемантичні дієслова характеризуються такими синтаксичними зв’язками:
    а) для дейктичних, фазових та кваліфікативних синсемантичних дієслів найчастотнішим облігаторним зв’язком між предикатом та детермінантом у складі синтаксичних конструкцій є знахідний відмінок з прийменником чи без нього.
    Одиничні облігаторні зв’язки виражені також іншими непрямими відмінками: родовим, орудним, зрідка - давальним та місцевим відмінками.
    б) внутрішня вказівка на дію в дейктичних дієсловах реалізується також через наявність двох детермінантів. Синсемантичні дієслова характеризуються різноманітністю подвійних облігаторних зв’язків. Подвійні детермінанти виражені іменником:
    · У формі знахідного відмінка та родового відмінка з прийменниками до, над, з, від, для;
    · У формі родового відмінка обох детермінантів з прийменниками чи без них;
    · У формі знахідного та давального відмінків;
    · У формі знахідного та орудного відмінків з прийменниками чи без них;
    · У формі знахідного відмінка без прийменника та родового з прийменниками до, серед;
    · У формі знахідного відмінка та адвербіального поширювача.
    в) адвербіальні поширювачі для синсемантичних дієслів не є обов’язковими.
    г) для фазових дієслів характерні інфінітивні поширювачі.
    Сполучуваність синсемантичних дієслів з іменниками, інфінітивом та прислівниками відображена в таблицях - додатки А, Б, В.
    13. Стилістичні ознаки синсемантичних дієслів:
    1) дейктичні дієслова часто вживаються в офіційно-діловому стилі мовлення, адже завдяки своїй послабленій, дифузній семантиці, вони є стилістично нейтральними та із залежним компонентом (об’єктом) становлять синтаксичний блок, що є зворотом. Наприклад: надати слово, накласти резолюцію, довести до відома, брати участь, виконати наказ, укласти договір, здобути перемогу, зазнати поразки, вжити заходів, вчинити злочин тощо.
    2) кваліфікативні лексеми завдяки домінуванню у семантичній структурі оцінно-кваліфікативних сем є стилістично маркованими. Домінування оцінної семантики (негативної чи позитивної) при послабленні основного первинного дієслівного значення зумовило вживання таких лексичних одиниць в художньому та розмовному стилях.
    Експресивність та емоційна забарвленість синсемантичних дієслів лише кваліфікують дію, не називаючи її. Наприклад, у реченнях Той в безсильній злості плював та сипав прокльони (Коцюб.) та Дужі голоси вдарили чумацьку пісню (Н.-Лев.) синсемантичні дієслова вжиті для кваліфікації дії, що відбувається, як швидкої, цілеспрямованої, енергійної, первинна семантика не лише переосмислюється, а й послаблюється. Синсемантичне дієслово одночасно виконує кваліфікативну і компенсаційну функції.
    Отже, синсемантичні дієслова становлять окрему своєрідну ланку дієслівної системи української мови, яка налічує близько 400 лексичних одиниць і характеризується особливістю своєї внутрішньої системної організації та специфічністю синтаксичної поведінки.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

    1. Абрамов Б.А. Синтаксические потенции глагола (опыт синтаксического описания глаголов современного немецкого языка как системы): Автореф. дис. канд. филол. наук / МГПИ - М., 1968. 18 с.
    2. Авилова Н.С. Вид глагола и семантика глагольного слова. - М., 1977. 328 с.
    3. Адмони В.Г. Введение в синтаксис современного немецкого языка.- М.: Изд-во лит-ры на иностранном яз., 1955. 391 с.
    4. Адмони В.Г. Основы теории грамматики.- М.; Л.: Наука, 1964.- 105 с.
    5. Адмони В.Г. Типология предложения // Исследования по общей теории грамматики. - М.: Наука, 1968. - С. 232 291.
    6. Адмони В.Г. Структурно-смысловое ядро предложения // Члены предложения в языках различных типов. - Л.: Наука, 1972. - С. 35 52.
    7. Адмони В.Г. Структура и объем предложения и словосочетания в индоевропейских языках. - Л.: Наука, 1981. 296 с.
    8. Акимова Г.Н. К вопросу о валентности переходных глаголов в русском языке // Теория языка: Методы его исследования и преподавания. К 100-летию со дня рождения Л.В.Щербы. - Л., 1981. - С.28 32.
    9. Аксаков К.С. О русских глаголах // ПСС. - М., 1975. Т. 2. С. 56 68.
    10. Алекторова Л.П. Разграничение значений полисемантических глаголов на основе анализа их сочетаемости // Современная русская лексикография. Л., 1979. С. 85 90.
    11. Алемасцева Ю.А. Лексико-грамматическая сфера фазовости в современном русском языке (фаза продолжения действия): Автореф. ... дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / АН СССР. Ин-т русского языка. М., 1989. 16 с.
    12. Алисова Т.Б. Опыт семантико-грамматической классификации простых предложений // Вопросы языкознания. - 1970. - № 2. С.91 98.
    13. Алисова Т.Б. Очерки синтаксиса современного итальянского языка. - М.: Изд-во Московского университета им. М.В.Ломоносова, 1971. 293 с.
    14. Андерш Й.Ф. До питання про семантичну структуру речення // Мовознавство. - 1984. - №5. С. 38 42.
    15. Андерш Й.Ф. Про співвідношення інтенційної і валентної структур дієслова: На матеріалі української мови // Укр. мовознавство. 1980. №8. С. 62 65.
    16. Андерш Й.Ф. Проблеми синтаксичної семантики в сучасному зарубіжному мовознавстві // Мовознавство. 1983. №1. С. 11 19.
    17. Андерш Й.Ф. Семантико-синтаксичне моделювання простого речення (на матеріалі чеської та української мов) // Зіставні дослідження української, чеської та російської мов: Зб. наук. праць. - К.: Наук. думка, 1987. С. 97 110.
    18. Андерш Й.Ф. Типологія простих дієслівних речень у чеській мові в зіставленні з українською. К.: Наук. думка, 1987. 190 с.
    19. Андерш Й.Ф. Валентно-інтенційна структура предиката і типологія простих речень у сучасних слов’янських мовах // Слов’янське мовознавство: Доповіді Х Міжнар. з’їзду славістів, Софія, вересень 1988 р. К., 1988. С. 124 136.
    20. Арват Н.Н. Компонентный анализ семантической структуры простого предложения. Черновцы: Изд-во Чернов. ун-та, 1976. 68 с.
    21. Арват Н.Н. О семантике предложения // Филол. науки. 1979. - № 5. С.52 61.
    22. Арват Н.М. До питання про семантичну типологію речення: На матеріалі східнослов’янських мов // Мовознавство. 1979. № 2. С.24 31.
    23. Арват Н.Н. Семантическая структура простого предложения в современном русском языке. К.: Вища шк., 1984. 159 с.
    24. Аристотель. Сочинения: в 4-х томах. Т.ІІ. М.: Мысль, 1978. 685 с.
    25. Арнольд И.В. Семантическая структура слова в современном английском языке. Л., 1967. 320 с.
    26. Апресян Ю.Д. Дистрибутивный анализ значений и структурные семантические поля // Лексикографический сборник, 5 М., 1962. 214 с.
    27. Апресян Ю.Д. Опыт описания значений глаголов по их синтаксическим признакам (типам управления) // Вопросы языкознания. 1965. №5. С. 51 67.
    28. Апресян Ю.Д. Экспериментальное исследование семантики русского глагола. М.: Наука, 1967. 250 с.
    29. Арполенко Г.П., Забєліна В.П. Структурно-семантична будова речення в сучасній українській мові. - К.: Наук. думка, 1982. 131 с.
    30. Арутюнова Н.Д. О номинативной и коммуникативной моделях предложения // Изв. АН СССР, СЛЯ, 1972, Т.31, вып.1. С. 41-49.
    31. Арутюнова Н.Д. Проблемы синтаксиса и семантики в работах Ч.Филлмора // Вопросы языкознания. - 1973. - №1. С. 22 34.
    32. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: логико-семантические проблемы. - М.: Наука, 1976. 383 с.
    33. Арутюнова Н.Д. Семантическая структура и функции субъекта // Изв. АН СССР, СЛЯ. 1979. Т.38, № 4. С. 323 334.
    34. Арутюнова Н.Д. К проблеме функциональных типов лексических значений // Аспекты семантических исследований. - М., 1980. С. 9 21.
    35. Арутюнова Н.Д. Человеческий фактор в языке: Коммуникация, модальность, дейксис. - М.: Наука, 1992. 281 с.
    36. Аскоченская В.Ф. Семантико-синтаксические функции и синонимика модальных и фазовых конструкций с зависимым инфинитивом: Автореф. дисерт. ... докт. филол. наук. Воронеж, 1998. 47 с.
    37. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. - М.: Изд-во Советская энциклопедия, 1969. 607 с.
    38. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М., 1955. 416 с.
    39. Белошапкова В.А. Современный русский язык: Синтаксис. - М.: Высшая школа, 1977. 248 с.
    40. Белошапкова В.А. Синтаксис простого и сложного предложения. Лекции. - М., 1978. 52 с.
    41. Белошапкова В.А. Минимальные структурные схемы русского предложения // Рус. язык за рубежом. - 1978. № 5. С. 55 59.
    42. Белошапкова В.А. Расширенные структурные схемы русского предложения // Рус. язык за рубежом. - 1979. - № 5. С. 63 68.
    43. Бенвенист Э. Общая лингвистика. - М.: Прогресс, 1974. 447 с.
    44. Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. - Л., 1977. 200 с.
    45. Богуславский И.М. Исследование по синтаксической семантике: Сферы действия логических слов. - М.: Наука, 1985. 320 с.
    46. Болдырева М.М. О сочетаемости, дистрибуции, валентности в синтаксисе // Вопр. романо-герман. филол.: Учен. зап. Моск. пед. ин-та иностр. яз. им. М.Тореза. 1970. Т.55. С.77 85.
    47. Бондарко А.В., Буланин Л.Л. Русский глагол. Л., 1967. 192 с.
    48. Бондарко А.В. Грамматическое значение и смысл. - Л., 1976. 175 с.
    49. Бондарко Л.В. Лингвистика и модели речевого поведения. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1984. 184 с.
    50. Буланин Л.Л. Трудные вопросы морфологии. - М., 1976. 197 с.
    51. Булыгина Т.В. Проблемы теории морфологических моделей. - М.: Наука, 1977. 287 с.
    52. Брицын В.М. Синтаксис и семантика инфинитива в современном русском языке. - К.: Наук. думка, 1990. 210 с.
    53. Бромлей С.В. Принципы классификации глагола в современном русском языке // Вопросы языкознания - 1965. - № 5. С. 8 26.
    54. Будагов Р.А. К теории синтаксических отношений // Вопросы языкознания. - 1973. - № 1. С.3 15.
    55. Валимова Г.В. Функциональные типы предложений в современном русском языке. - Ростов н/Д.: Изд-во Ростов. ун-та, 1967. 331 с.
    56. Васильев Л.В. Значение и его отношение к действительности, системе языка и акту коммуникации // Исследование по семантике. Лексическая и граматическая семантика. - Уфа, 1980. 112 с.
    57. Васильев Л.М. Принципы семантической идентификации глагольной лексики // Семантические классы русских глаголов. - Свердловск, 1982. С.11 14.
    58. Васильев Л.В. Семантические классы русского глагола (глаголы чувства, мысли, речи и поведения) // Очерки по семантике русского глагола. - Уфа, 1971. С. 28 36.
    59. Васильев Л.В. Семантика русского глагола. - М., 1981. 184 с.
    60. Вайнрайх И.О. О семантической структуре языка // Новое в лингвистике. - М., 1970. - Вып.5. С.163 249.
    61. Вейренк Ж. Синтаксический анализ творительного падежа // Исследования по славянскому языкознанию. - М., 1971. 137 с.
    62. Вейнрейх У. О семантической структуре языка // Новое в лингвистике. - М., 1970. С. 250 286.
    63. Вейнрейх У. Опыт семантической теории // Новое в зарубежной лингвистике. - М., 1980. 431 с.
    64. Великий тлумачний словник сучасної української мови. - К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 1991-2001. 1440 с.
    65. Величко А.В., Туманова Ю.А., Чагина О.В. Простое предложение: Опыт семантического описания. - М.: Изд-во МГУ, 1986. 119 с.
    66. Веренк Ж. Глагольная валентность и номинализация // Russian Linguistics. 1974. - Vol.1. Р.37 - 45.
    67. Виноградов В.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове. - М.: Высшая школа, 1986. 640 с.
    68. Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови: Академічна граматика української мови. К.: Унів. вид-во „Пульсари”, 2004. 400 с.
    69. Вихованець І.Р. Дві версії про місцевий відмінок // Мовознавство. - 1994. - №1. С. 25 30.
    70. Вихованець І.Р. Допоміжні дієслова // Українська мова. Енциклопедія. - К.: Вид-во „Українська енциклопедія імені М.П.Бажана”, 2000. С. 149.
    71. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української мови. - К.: Радян. школа, 1982. 207 с.
    72. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. - К.: Наукова думка, 1983. 219 с.
    73. Вихованець І.Р. Синтаксис знахідного відмінка в сучасній українській літературній мові. - К.: Наук. думка, 1971. 120 с.
    74. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. -К.: Наук. думка, 1988. 255 с.
    75. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови.-К.: Наук. думка, 1992. 222 с.
    76. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. - К.: Либідь, 1993. 368 с.
    77. Войцехівська В.Г. Синтаксичні зв’язки дієслова // Укр. мова і літ. в школі. - 1972. - №7. С.36 41.
    78. Володченков М.П. Интенционные свойства глаголов внутреннего эмоционального состояния в современном русском языке: Автореферат дис. ... канд. филол. наук. - К., 1984. 23 с.
    79. Вопросы глагольной семантики: Сб. научн. тр. - Симферополь, 1993. 90 с.
    80. Гайсина Р.М. Значение и синтагматика глаголов. - Уфа: Изд-во БГУ, 1980. 79 с.
    81. Гайсина Р.М. К семантической типологии глаголов русского языка // Семантические классы русских глаголов. Свердловск, 1982. С. 15-21.
    82. Гак В.Г. К проблеме синтаксической семантики: (Семантическая интерпретация "глубинных" и "поверхностных" стр
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины