СИНТАКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ У ТУРЕЦЬКОМУ РОЗМОВНОМУ МОВЛЕННІ: ВЗАЄМОДІЯ ВЕРБАЛЬНИХ І НЕВЕРБАЛЬНИХ ЗАСОБІВ СПІЛКУВАННЯ : Синтаксические особенности простого предложения в турецкой разговорной речи: ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ вербальных и невербальных средств общения



  • Название:
  • СИНТАКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ У ТУРЕЦЬКОМУ РОЗМОВНОМУ МОВЛЕННІ: ВЗАЄМОДІЯ ВЕРБАЛЬНИХ І НЕВЕРБАЛЬНИХ ЗАСОБІВ СПІЛКУВАННЯ
  • Альтернативное название:
  • Синтаксические особенности простого предложения в турецкой разговорной речи: ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ вербальных и невербальных средств общения
  • Кол-во страниц:
  • 267
  • ВУЗ:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • Год защиты:
  • 2009
  • Краткое описание:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА




    ТЕРЕЩЕНКО Тетяна Миколаївна

    УДК 811.512.161’367.332’221


    СИНТАКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ У ТУРЕЦЬКОМУ РОЗМОВНОМУ МОВЛЕННІ: ВЗАЄМОДІЯ ВЕРБАЛЬНИХ І НЕВЕРБАЛЬНИХ ЗАСОБІВ СПІЛКУВАННЯ

    10.02.13 мови народів Азії, Африки,
    аборигенних народів Америки та Австралії


    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата філологічних наук



    Науковий керівник:
    к.філол.н, доц. Підвойний В.М.


    Київ 2009







    ЗМІСТ

    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...5
    ВСТУП.6
    РОЗДІЛ I. ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ У РОЗМОВНОМУ МОВЛЕННІ..14
    1.1.Загальнолінгвістичні проблеми вивчення розмовного мов-
    лення у вітчизняному мовознавстві.........................14
    1.1.1. Поняття розмовного мовлення у турецькому мовознавстві.16
    1.1.2. Різноаспектне вивчення діалогу та монологу та їхнє визначення як лінгвістичного поняття18
    1.2. Проблеми дослідження синтаксичної семантики речення.24
    1.3. Проблеми типології простого речення у вітчизняній та турецькій лінгвістиці ...26
    ВИСНОВКИ ДО 1 РОЗДІЛУ ..33
    РОЗДІЛ II. СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОЗНАКИ НЕПОВНОТИ СИНТАКСИЧНИХ СТРУКТУР РОЗМОВНОГО МОВЛЕННЯ..34
    2.1.1. Загально-теоретичні аспекти дослідження неповного речення у вітчизняній лінгвістиці.34
    2.1.2. Методологічні аспекти дослідження неповного речення у вітчизняній лінгвістиці..45
    2.2. Основи класифікації неповних речень...53
    2.3. Функціонально-семантичні та комунікативні особливості неповного речення...65
    2.4. Передумови виникнення НСП окремих членів речення у структурах розмовного мовлення та ознаки неповноти цих конструцій.84
    2.4.1. НСП підмета та його частини90
    2.4.2. НСП присудка та його частини.....94
    2.4.3. НСП прямого та непрямого додатків...98
    2.4.4. НСП обставини.101
    2.4.5. НСП кількох членів речення...105
    2.4.6. Eліптичні речення як особливий різновид неповних структур
    розмовного мовлення..111
    ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ...118
    РОЗДІЛ III. ОСНОВИ ВЗАЄМОДІЇ ВЕРБАЛЬНИХ ТА НЕВЕРБАЛЬНИХ ЗАСОБІВ КОМУНІКАЦІЇ..124
    3.1. Співвідношення вербальних та невербальних компонентів у систе-
    мі комунікації..124
    3.2. Витоки дослідження невербальних компонентів комунікації..129
    3.3. Класифікація невербальних комунікативних компонентів та їх
    особливості функціонування у розмовній мові..133
    3.3.1. Кінесичні комунікативні компоненти та їх використання в
    дискурсі..138
    3.3.1.1.Усмішка як мімічний жест та її функціонування в роз
    мовній мові139
    3.3.1.2. Функціональність погляду у розмовній мо-
    ві..145
    3.3.1.3. Вираз обличчя як функціональний невербальний ком-
    понент у розмовній мові..150
    3.3.1.4. Жестові невербальні комунікативні компоненти у роз-
    мовній мові158
    3.3.2. Комунікативно значущі просодичні компоненти у розмовній
    мові...164
    3.3.3. Проксемічний фактор та специфіка його використання у роз-
    мовній мові..171
    3.4. Лексико-граматичні особливості жіночої та чоловічої розмовної
    мови..177
    ВИСНОВКИ ДО 3 РОЗДІЛУ...188
    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.192
    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.196
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...234
    ДОДАТОК....237








    ВСТУП


    Добросусідські, дружні відносини між Україною та Туреччиною мають історичний вимір. Наші народи пов’язують не лише давні узи братерства і дружби. Багатовікові традиції взаємовигідної торгівлі, співробітництва, коопераційних зв’язків між підприємцями України та Туреччини невід’ємна частина спільної історії і сьогодення. Після здобуття Україною незалежності Турецька Республіка стала одним із провідних і надійних наших партнерів, двосторонні відносини у різних сферах вийшли на якісно новий рівень. З огляду на інтенсифікацію українсько-турецького співробітництва, актуальним постає питання якісної підготовки фахівців із турецької мови, а це є можливим лише в контексті глибинного вивчення особливостей синтаксичних одиниць турецької мови, зокрема її розмовного стилю. Варто зауважити, що синтаксис турецької мови не можна віднести до найбільш досліджених галузей тюркології. Водночас різноманітним питанням синтаксичної системи цієї мови присвятили свої роботи такі тюркологи, як А.Абдуллаєв, Ш.Айляров, М.Баскаков, О.Баскаков, В.Гордлевський, М.М.Дмитрієв, Казем-Бек, А.Кононов, Ф.Корш, С.Соколов, С.В. Сорокін, Е.Тенишев, Г.І. Халимоненко, О.О. Чубрикова, А.Щербак та ін.
    Розмовний стиль сучасної турецької літературної мови комунікативно обслуговує головним чином побутові сфери життя носіїв турецької мови, а також тих, хто її вивчає, маючи для цього усну (переважно діалогічну) і писемну (в основному, монологічну) форми вияву, а також комплекс своєрідних мовних властивостей у граматичній будові, лексиці, фонетиці, ритмомелодиці, за якими він протиставляється іншим мовно-функціональним різновидам і в той же час поєднується з ними в єдиній системі турецької літературної мови. Безумовно, розмовна мова є складним, багатовимірним явищем, лінгвістичне дослідження якого має велике теоретичне і практичне значення. Проблема розмовної мови може розроблятися в різних аспектах у зв'язку з теорією актуального членування, у співвідношенні мови й мовлення, у комунікативному, семіологічному, прагматичному, трансформаційному планах. Як об’єкт дослідження розмовна мова володіє багатогранними, різнохарактерними особливостями, які можуть досліджуватися не лише в межах комунікативної лінгвістики, але й у психолінгвістиці, соціолінгвістиці і т.п. У власне лінгвістичному ж ракурсі найважливіше значення для вирішення проблеми розмовної мови має, безумовно, ретельне й різнобічне дослідження її синтаксису.
    Письмова форма мови, особливо монологічного характеру, неодноразово ставала предметом досліджень, чого не можна сказати про усну, зокрема, діалогічну мову, де виявляється основна комунікативна функція мови. Саме цим пояснюється підвищений інтерес до лінгвістичного аналізу розмовної мови як у радянському і вітчизняному (Н.Д.Арутюнова, 1976; Т.Г.Винокур, 1968; Н.В.Глаголєв, 1967; Є.А.Земська, 1968; В.Костомаров, 1965, 1966; О.А.Лаптєва, 1965; Т.П.Ломтєв, 1958, О.М.Пєшковський, 1956; О.О.Потебня, 1968; І.П.Распопов, 1970; О.Б.Сиротитіна, 1969; Н.Ю.Шведова, 1960; Є.Н.Ширяєв, 1981; Д.Шмельов, 1959; Л.В.Щерба, 1957; Р.О.Якобсон, 1962; Л.П.Якубинський, 1923), так і в турецькому мовознавстві.
    На сьогодні в багатьох мовах, у тому числі і в турецькій, відбувається інтенсивний процес проникнення розмовного стилю, розмовних елементів у літературну мову, що зумовлюється не лише лінгвістичними, але й екстралінгвістичними чинниками. З іншого боку, розвиток культури, рівень освіти народу, зростання впливу на розмовну мову усно-мовних форм літературної мови через радіо, телебачення сприяють її збагаченню за рахунок форм і норм літературної мови. Таким чином, більшість змін, що відбуваються в мові, виникають під впливом змін у розмовній мові. Як зазначав Л.В.Щерба, "всі зміни в мові, які потім виявляються і в монологічному мовленні, куються і нагромаджуються в кузні розмовної мови" [305, с.116]. На переконання Ю.М.Скребнева, саме розмовне мовлення "вільне від консерватизму" і є тим середовищем, де відбувається переосмислення й розвиток мовних форм [253, с.4].
    Семантико-синтаксичні особливості будь-якої мови найяскравіше виявляються саме в розмовному мовленні. Фонетична, лексична, морфологічна природа розмовної мови є менш специфічною порівняно з синтаксичною, адже, як зауважує В.Д.Дєвкін, "функціонування розмовної мови поза специфічним синтаксисом є неможливим" [106, c.12]. Так, у турецькому мовознавстві є дослідження (V.Hatipoğlu, 1978, 1982; A. Beşerek, 1991; G.Gencan, 1992; M.Ergin, 1995; T.Gülensoy, 1995; M.Özmen, 1996; Z.Korkmaz, 1996; M.Hengirmen, 1997; A.Mehmedoğlu, 1999; L.Karahan, 1999; T.Banguoğlu, 2000), присвячені окремим особливостям мовних одиниць, що властиві синтаксису розмовної мови (комунікативні типи речень, неповні речення, еліпсис). У нашому дисертаційному дослідженні ці питання висвітлюються з погляду загальних особливостей розмовної мови, у зв'язку з чим висувається низка нових тверджень.
    Актуальність дослідження визначається загальною важливістю вивчення проблем розмовної мови у сучасній лінгвістиці. Наразі гостро постає необхідність системного вивчення турецького розмовного мовлення, оскільки у цьому напрямі спостерігається значне відставання від славістики і основних західних мов. Варто зауважити, що писемний і розмовний варіант турецької мови значно відрізняються один від одного, що неодноразово відзначалося багатьма дослідниками (Н.К.Дмітрієв, С.С.Майзель та ін.) Вивчення турецької розмовної мови дозволить глибше зрозуміти більшість аспектів системи турецької літературної мови в цілому, а також передбачати основні напрями змін, що досить активно відбуваються в сучасній турецькій мові. Зокрема, питання повноти/неповноти речення та його вираження в конструкціях сучасного турецького розмовного мовлення не можна вважати достатньо глибоко та ґрунтовно вивченим. Адже до сьогодні не існує вичерпного визначення поняття неповних речень, яке б задовольняло представників різних синтаксичних концепцій, тому що неповне речення, як загалом й інші синтаксичні явища, є багатоаспектним утворенням, а також необхідне вивчення семантико-синтаксичних особливостей формування діалогу й монологу як одиниць сучасного турецького розмовного мовлення й уточнення функцій еліпсису. З огляду на те, що невербальні компоненти комунікації у сучасній турецькій мові фактично донині не були центральним об’єктом системного лінгвістичного дослідження, надзвичайно важливим постає питання з’ясування механізмів взаємодії вербальних і невербальних компонентів комунікації на основі простого речення сучасної турецької мови.
    Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Напрям дослідження відповідає науковій темі Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Розвиток і взаємодія мов та літератур в умовах глобалізації" (06 БФ 044-01). Зокрема дисертаційна робота співвідноситься також із науково-методичними й навчальними програмами кафедри тюркології Інституту філології.
    Об’єктом дослідження є просте речення у сучасному турецькому розмовному мовленні.
    Предметом дослідження є формальна та синтаксична організація неповних і еліпсованих конструкцій у сучасному турецькому розмовному мовленні; особливості функціональної взаємодії вербальних і невербальних компонентів, що сприяють реалізації комунікативних стосунків у спілкуванні.
    Мета дослідження полягає в з’ясуванні головних ознак і функціональних і синтаксичних особливостей неповних конструкцій в умовах реальної комунікативної діяльності, у виявленні функціональних особливостей вербальних і невербальних компонентів комунікації, які є невід’ємною частиною процесу спілкування.
    Досягнення поставлених у роботі цілей передбачає рішення таких завдань:
    1) вивчити та проаналізувати теоретичні здобутки в галузі функціонального синтаксису й комунікативної граматики;
    2) з’ясувати стан вивчення проблеми дисертаційного дослідження у вітчизняному та турецькому мовознавстві;
    3) проаналізувати чинники, що зумовлюють специфіку простого речення розмовного мовлення;
    4) з’ясувати природу неповних речень у формально-синтаксичному й комунікативному аспектах;
    5) визначити основи організації мовної семантики в конструкціях з опущеними одним чи кількома членами речення;
    6) виявити структурно-комунікативну специфіку функціонування неповних речень у сучасному турецькому розмовному мовленні;
    7) розкрити функціональні особливості еліптичних конструкцій у турецькій розмовній мові;
    8) виявити та диференціювати невербальні засоби, що залучаються до реалізації комунікативних відносин співрозмовників;
    9) здійснити структурний і функціональний аналіз взаємодії вербальних і невербальних компонентів комунікації на основі простого речення сучасної турецької мови;
    10) визначити вплив гендерної приналежності комуніканта на використання ним невербальних засобів.
    Матеріалом для дослідження слугували тексти розмовного мовлення: радіопередачі турецькою мовою, твори сучасної турецької художньої літератури, у яких активно використовуються неповні речення, а для забезпечення повноти їхньої в діалогах і монологах застосовуються невербальні компоненти комунікації. Адже, як зазначають В.В.Виноградов, Л.В.Щерба й інші дослідники, саме в діалогах художнього твору достатньо ефективно фіксуються особливості розмовного мовлення, яке включає не лише вербальні, але й невербальні засоби комунікації. Із художніх творів сучасних турецьких авторів було відібрано та проаналізовано 10 тисяч відповідних одиниць.
    Дослідження здійснювалось за допомогою таких методів:
    1) описово-аналітичний метод, застосовувався як основний;
    2) функціональний і структурно-семантичний методи, які дозволили детально проаналізувати співвідношення логічної та мовної семантики у структурі змісту неповних речень і їхньої репрезентації в умовах комунікації, здійснити аналіз невербальних одиниць у їхній взаємодії з вербальними, а також автономному функціонуванні у процесі комунікації;
    3) метод порівняння та співставлення, який полягав у пошуку подібностей і відмінностей у системах вербальних і невербальних мовних засобів;
    4) гіпотетико-дедуктивний метод, на якому базувався збір фактичного мовного матеріалу для дисертаційного дослідження.
    Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українському сходознавстві на матеріалі турецької розмовної мови було проведено комплексний аналіз неповних речень у формально-синтаксичному й комунікативному аспектах; розширені наукове обґрунтування й опис функцій неповних речень як своєрідної семантико-граматичної категорії, що бере участь у формуванні висловлювань, реплік-питань та реплік-відповідей, ширше у текстотворенні відповідно до виконання комунікантами прагматичної настанови мовлення. Тим самим розкрито граматичну природу опущення членів речення й еліпсису як явищ динамічного (експресивного) синтаксису сучасного турецького розмовного мовлення. Зокрема, уперше було здійснено структурний аналіз особливостей функціонування вербальних і невербальних компонентів комунікації, визначено вплив гендерної належності комуніканта на вибір ним невербальних засобів комунікації.
    Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає в дослідженні особливостей турецької розмовної мови, аналіз якої як певної системи дає можливість подальшого проведення досліджень у галузі синтаксичної синоніміки, сприяє врегулюванню проблеми розмежування власне діалектного та розмовного синтаксису, що не завжди робиться в дослідженнях із діалектології, а також вирішенні проблеми мовних універсалій. Водночас отримані результати та висновки дослідження значно розширюють уявлення про процеси мовної компресії й еліпсації, яка по-різному проявляється у межах функціональних стилів турецької мови. Проведений аналіз семантико-синтаксичної й комунікативної структури простого речення розмовного мовлення матиме застосування в подальших наукових працях із категорійної та функціональної граматики турецької мови. Дане дисертаційне дослідження робить вагомий внесок у вивчення форм і функцій невербальних компонентів комунікації на матеріалі турецької лінгвокультури. Так, дослідження механізмів взаємодії вербальних і невербальних засобів комунікації дає змогу пізнати глибинні закони комунікативних процесів і застосовувати ці знання для ефективного впливу на комунікативних партнерів. Результати дослідження сприяють поглибленню вивчення динамічного синтаксису та є внеском у розробку теорії мовної комунікації.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладений у дисертаційному дослідженні матеріал може бути використаний для подальшого вивчення низки теоретичних проблем семантичного та комунікативного синтаксису. Положення, викладені в дисертації, знайдуть застосування при написанні підручників і навчально-методичних посібників, методичних розробок із синтаксису турецької мови; можуть використовуватися в лекційних курсах, на семінарах, спецкурсах із питань невербальної комунікації, теорії дискурсу, стилістики (розділ "Стилістична лексикологія"), лексикології (розділ "Лексична семантика"), у процесі викладання турецької мови як іноземної, а також для написання курсових і дипломних робіт студентами вищих навчальних закладів.
    Дослідження фактично відкриває новий етап у тюркології, а зокрема в синтаксисі, бо відходить від традиційних канонів тюркського мовознавства, ґрунтується на сучасних мовознавчих тенденціях, і має актуальне лінгвопрагматичне спрямування.
    Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження одержані здобувачем одноосібно.
    Апробація роботи. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри тюркології (20062009 рр.); доповідалися у виступах дисертанта на наукових конференціях, зокрема на Всеукраїнській науковій конференції "Феномен А.Кримського у світовій науці" (до 135-річчя від дня народження) (Київ, 18 квітня 2006р.); на Всеукраїнському науково-методичному семінарі викладачів турецької мови (Київ, 4 травня 2006р.); на науково-практичному семінарі "Духовна спадщина, мова та література турецького народу у світлі сучасних тюркологічних досліджень", який відбувся у межах наукової конференції "Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність" (Київ, 11 квітня 2007р.); на XVII та XVIII Міжнародній науковій конференції "Мова і культура" ім. проф.Сергія Бураго (Київ, червень 2008 р., червень 2009р. відповідно); на XII Сходознавчих читаннях А.Кримського, які відбулися в Інституті Сходознавства ім. А.Кримського НАН України 23 жовтня 2008р. (м.Київ); на IV Міжнародному Курултаї, присвяченому актуальним проблемам вивчення турецької мови (м.Анкара, жовтень 2008р.); на IV Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми тюркології та сходознавства" (з нагоди 65-річчя з дня народження професора А.Меметова) (м.Сімферополь, березень 2009р.).
    Публікації. Проблематику та основні положення дисертаційної праці викладено в семи одноосібних наукових публікаціях у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.
    Структура й обсяг дисертації. Основна мета та завдання зумовили структуру дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (442 найменування), переліку джерел фактичного матеріалу (41 позиція) і І додатку. Повний обсяг роботи 268 сторінок, із яких основний текст становить 195 сторінок.
  • Список литературы:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

    Дослідження структурно-функціональних особливостей неповноти синтаксичних структур та механізмів взаємодії вербальних і невербальних засобів комунікації у турецькому розмовному мовленні дозволили сформувати висновки, які висвітлюють вирішення основних завдань дисертаційної роботи відповідно до поставленої мети:
    1) У сучасних граматиках турецької мови проблемі повноти речення приділяється чимало уваги, проте, самостійно неповні речення науковцями майже не розглядаються. Неповні речення мають велику питому вагу у системі розмовного стилю турецької мови в обох формах його вираження усній і писемній. Для розмовної течії мовлення, крім часто простежуваних явищ синтаксичної надлишковості, ще більше характерні явища протилежного типу синтаксичної конденсації, компресії (ущільнення), які можна було б також назвати явищами синтаксичної асиміляції або редукції. Задовольняючи одвічну тенденцію до економії "праці", зусиль у мовленні, ці явища здебільшого закладені в можливостях структурно-граматичних форм неповних речень. Осмислення проблеми неповноти речення у семантичному, комунікативному та формально-синтаксичному аспектах має прямий вихід у теорію внутрішньої організації структури простого речення, оскільки в актах комунікації виявляється національна специфіка структурування різних типів діалогічного й монологічного мовлення. Опущення одного або кількох формальних компонентів чи відсутність їх у висловленні властивість конструкцій за певних умов "не заміщувати" синтаксичну позицію того або іншого семантичного компонента, є закономірним явищем, що виявляється в компресії мовлення.
    2) Невідповідність вербальних і невербальних засобів спричиняє компресію змісту висловлення й дефекти його формально-синтаксичної структури шляхом опущення одного чи одразу кількох членів речення. З огляду на те, що будь-яке висловлення характеризується повнотою вираження змісту, то ці трансформації діють лише в межах структурних каркасів (моделей) речення і спричиняють його синтаксичну неповноту.
    3) Дисертантом виділено 6 ознак неповних речень, а саме:
    - відсутність членів речення;
    - самостійність (відносна) та функціонування як синтаксичної одиниці;
    - відсутність повноти змісту конструкції, що виражається;
    - наявність граматичних показників, які вказують на необхідність членів речення;
    - зв'язок із контекстом чи ситуацією у мові;
    - повне та неповне речення виступають варіантами реалізації в мові однієї структурно-семантичної моделі; неповне речення не має власної структурної схеми.
    4) Проведений системний аналіз граматичної неповноти речень на матеріалі наукових праць турецьких лінгвістів дозволив поділити ці речення на три основні групи: 1)неповні речення, опущені члени яких можуть бути визначені за допомогою попередніх речень (контекстуальні неповні речення); 2)неповні речення, опущені члени яких можуть бути визначені за допомогою мовної ситуації (ситуативні неповні речення); 3)неповні речення, опущені члени яких стають зрозумілими на підставі загального змісту висловлення (еліптичні неповні речення).
    5) Особливим структурним різновидом неповних речень турецької мови є еліптичні утворення. Найчастіше синтаксичну неповноту еліптичних утворень спричиняє опущення дієслова-предиката із семантикою існування, буття, наявності, способу сприйняття, руху, розміщення в просторі, мовлення, спонукання до дії, запитання, вітання, побажання тощо. Значно менше еліпсація властива іншим частинам мови, що функціонують у ролі підмета чи додатка.
    6) Вперше проведений ґрунтовний аналіз особливостей неповного речення турецької мови на формально-синтаксичному, семантично-синтаксичному і комунікативному рівнях показав, що у турецькому розмовному мовленні найповніше представлені неповні речення-питання. Питальні речення функціонально близькі до неповних речень-перепитувань, однак відмінність полягає у тому, що на них відповідає не співрозмовник, а особа, якій належить граматично неповна конструкція.
    7) Комплексний аналіз неповних речень дозволяє характеризувати їх: а) із погляду структури (наявність незаміщених позицій); б) із погляду семантики (неповне речення містить у собі частину висловлення, що несе велике інформаційне навантаження при зменшеному об'ємі синтаксичної конструкції, що заповнюється за допомогою контексту, ситуації); в) із функціонально-стилістичного погляду (неповне речення сприяє економії мовних засобів і містить різноманітні експресивні можливості).
    8) Неповноту формально-синтаксичного складу контекстуальних речень розмовного мовлення можуть спричиняти незаміщені позиції підмета, присудка як головного члена односкладного дієслівного речення, прямого чи непрямого додатків, обставини або одразу кількох членів речення.
    9) Дискурс це безпосередній контакт мовців за наявності можливості сприйняття кожним з них як вербальних, так і невербальних складових мовлення, з урахуванням усіх дискурсивних параметрів спілкування. Невербальні компоненти в процесі комунікації мають велике значеннєве навантаження (особливо в спонтанному усному спілкуванні), оскільки вони співіснують і співвідносяться з вербальними засобами внаслідок єдиної біологічної організації людини.
    10) У використанні НКК спостерігається значна варіативність залежно від їхнього функціонування у формальній і неформальній соціальних сферах, оскільки використання невербальних засобів зумовлюється статусом комунікантів і типом їхньої соціальної взаємодії. Виділяються такі класи НКК: 1) кінесичні; 2) проксемічні та 3) просодичні НКК.
    11) З огляду на кількісну репрезентованість НКК провідне місце у турецькому розмовному мовленні посідають мімічні невербальні компоненти (38% від суцільної вибірки прикладів), а саме усмішки (11%), погляд (13%), вираз обличчя в цілому (14%), у той час як жести складають 33%, проксемічні комунікативні компоненти 14%, просодичні 15% від суцільної вибірки прикладів.
    12) Проведені вперше у турецькому мовознавстві дослідження невербальних компонентів комунікації на основі їхніх номінацій у діалогах художніх творів сучасних турецьких письменників, кіноскриптів, а також записів телепередач, у яких автори відтворюють вербальні та невербальні складові реплік персонажів, дало можливість визначити особливості домінування невербальних засобів, що відображають процеси пізнання світу людиною та їхнє відтворення в турецькому розмовному мовленні. Складовими частинами літературного діалогу є опис невербальних компонентів комунікації, які в драматургічних творах знаходять відображення в ремарках, а у прозаїчних творах в авторському мовленні.
    13) Просодичні компоненти комунікації у турецькому розмовному мовленні здебільшого виступають індикатором не основних типів прагматичних значень, а вторинних, які поєднуються з такими основними типами значень: згода, незгода, докір, заперечення, схвалення, попередження, гнів, звинувачення, погроза тощо. Зокрема проксеміка в тексті художніх творів сучасних турецьких письменників трапляється рідко.
    14) Аналіз лексико-граматичних особливостей чоловічої та жіночої турецької розмовної мови дозволив окреслити ступінь прояву гендерного чинника у мові, дослідити гендерні особливості турецького розмовного мовлення на основі неофіційного діалогу.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


    1. Абрамович С. Д. Риторика. Ч.I. Історія розвитку риторики [Текст] / С. Д. Абрамович, М. І. Гураль, М. Ю Чикарькова. Чернівці, 2000. 257 c.
    2. Айляров Ш. С. Учебник турецкого языка [Текст] / Ш. С. Айляров ; под ред. акад. В. А. Гордлевского. М., 1954. 412 с.
    3. Айляров Ш. С. Развернутые члены предложения в современном турецком языке [Текст] / Ш. С. Айляров. М., 1974. 230 с.
    4. Абдуллаев А. З. Сложноподчиненное предложение в современном азербайджанском языке [Текст] : автореф. дис... докт. филол. наук : 10. 02. 01 / А. З. Абдуллаев. Баку, 1963. 29 с.
    5. Абдуллаев А. З. Пути возникновения сложноподчиненных предложений в тюркских языках [Текст] / А. З. Абдуллаев // Советская тюркология. Баку, 1970. № 3. С. 53 59.
    6. Абдуллаев А. З. О трансформации компонентов сложноподчиненных предложений [Текст] / А. З. Абдуллаев // Советская тюркология. Баку, 1972. № 6. С. 20 29.
    7. Адмони В. Г. Основы теории грамматики [Текст] / В. Г. Адмони. М ; Л. : Наука, 1964. 105 с.
    8. Адмони В. Г. Структурно смысловое ядро предложения // Члены предложения в языках различных типов [Текст] / В. Г. Адмони. М., 1972. С. 38 53.
    9. Адмони В. Г. Структура грамматического значения и его статус в системе язика // Структура предложения и словосочитания в индоевропейских язиках [Текст] / В. Г. Адмони. Л., 1979. С. 6 36.
    10. Акишина А. А. Жесты и мимика в русской речи. Лингвострановедческий словар [Текст] / А. А. Акишина, Х. Кано, Т. Е. Акишина. М. : Рус. яз., 1991. 144 с.
    11. Аксаков К. С. Опыт русской грамматики [Текст]. Ч. 1, вып. 1. / К. С. Аксаков. М. : тип. Степановой, 1860. XII. 176 с.
    12. Альошина І. Г. Структурно-семантична характеристика дієслів динамічної просторової локалізованості у французькій мові (у зіставленні з українською) [Текст] : автореф. дис канд. філол. наук : 10.02.17 / І. Г. Альошина ; Донец. держ. ун-т. Д., 2000. 20 с.
    13. Амиров Р. Синтаксические особенности казахской разговорной речи [Текст] / Р. Амиров. АлмаАта, 1972. 294 с.
    14. Амиров Р. Особенности синтаксиса казахской разговорной речи [Текст] / Р. Амиров. АлмаАта : Наука КазССР, 1972. 165 с.
    15. Андерш Й. Ф. До питання про семантичну структуру речення [Текст] / Й. Ф. Андерш // Мовознавство. 1984. № 5. С. 38 42.
    16. Антонова Т. И. Неполное предложение и второстепенные члены [Текст] / Т. И. Антонова. Магнитогорск : Изд-во Магнитогор. пед. ин-та, 1959. 61 с.
    17. Антошинцева М. А. Невербальный компонент и его функции в коммуникативно-прагматической организации дискурса [Текст] : дисс канд. филол. наук : 10.02.01 / Антошинцева Мария Александровна. СПб., 2004. 328 с.
    18. Арутюнова Н. Д. О номинативном аспекте предложения [Текст] / Н. Д. Арутюнова // Вопросы языкознания. 1971. №6. С. 63 72.
    19. Арутюнова Н. Д. Предложение и его смысл: логико-семантические проблемы [Текст] / Н. Д. Арутюнова. М. : Наука, 1976. 383 с.
    20. Арутюнова Н. Д. Русское предложение. Бытийный тип [Текст] / Н. Д. Арутюнова, Е. Н. Ширяев. М. : Рус. яз., 1983. 198 с.
    21. Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт [Текст] / Н. Д. Арутюнова. М. : Наука, 1988. 341 с.
    22. Арутюнова Н. Д. Человеческий фактор в языке: Коммуникация, модальность, дейксис [Текст] / Н. Д. Арутюнова. М. : Наука, 1992. 281 с.
    23. Арутюнова Н. Д. Наивные размышления о наивной картине языка [Текст] / Н. Д. Арутюнова // Язык о языке / под ред. Н. Д. Арутюновой. М., 2000(а). С. 719.
    24. Арутюнова Н. Д. Феномен молчания [Текст] / Н. Д. Арутюнова // Язык о языке / под ред. Н. Д. Арутюновой. М., 2000(б). С. 416 436.
    25. Ахматов И. Х. Структурно-семантические модели простого предложения в современном карачаевско-балкарском языке [Текст] / И. Х. Ахматов. Нальчик, 1983. 327 с.
    26. Бабайцева В. В. Односоставные предложения в современном русском языке [Текст] / В. В. Бабайцева. М. : Просвещение, 1968. 160 с.
    27. Бабайцева В. В. Русский язык: Синтаксис и пунктуация [Текст] / В. В. Бабайцева. М. : Просвещение, 1979. 269 с.
    28. Бабайцева В. В. Семантика простого предложения [Текст] / В. В. Бабайцева // Предложение как семантическая единица языка. Русский язык. М., 1983. С. 7 24.
    29. Бакушева Е. М. Социолингвистический анализ речевого поведения мужчины и женщины : диссканд. филол. наук : 10.02.05 [Текст] / Бакушева Елена Михайловна. М. : Моск. пед. гос. ун-т им. В. И. Ленина, 1995. 193 с.
    30. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка [Текст] / Ш. Балли. М. : Изд-во иностр. лит., 1955. 301 с.
    31. Балли Ш. Французская стилистика [Текст] / Ш. Балли. М. : Изд-во иностр. лит., 1961. 393 с.
    32. Баранник Д. Х. Усний монолог. Загальні особливості мовної структури [Текст] / Д. Х. Баранник ; Дніпропетр. держ. ун-т. Дніпропетровськ, 1969. 143 с.
    33. Баранник Д. Х. Стилістика усного мовлення [Текст] / Д. Х. Баранник // Сучасна українська літературна мова. Стилістика. К., 1973. С. 503 583.
    34. Барсов А. А. Российская граматика [Текст] / А. А. Барсов. М. : МГУ, 1981. 776 с.
    35. Барташева А. И. Взаимодействие невербальных и вербальных компонентов ситуации коммуникативного доминирования в англоязычном дискурсе : дис канд. филол. наук: 10.02.04 [Текст] / Барташева Анна Игоревна ; Харьк. нац. ун-т им. В. Н. Каразина. Харьков, 2004. 199 с.
    36. Баскаков Н. А. Предложение и словосочетание в тюркских языках [Текст] / А. Н. Баскаков // Вопросы составления описательных грамматик. М., 1961. С. 55 85.
    37. Баскаков А. Н. Структурные типы словосочетаний и предложений в современном турецком языке: автореф. дис д-ра филол. наук [Текст] / А. Н. Баскаков. Л., 1972. 31 с.
    38. Баскаков А. Н. Словосочетания в современном турецком языке [Текст] / А. Н. Баскаков. М., 1974. 185 с.
    39. Баскаков А. Н. Предложение в современном турецком языке [Текст] / А. Н. Баскаков. М., Наука, 1984. 200 с.
    40. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества [Текст] / М. М. Бахтин. М., 1976. С. 1820.
    41. Бахтин М. М. Проблема текста в лингвистике, филологии и других гуманитарных науках [Текст] / М. М. Бахтин // Эстетика словесного творчества. М., 1979. 296 с.
    41а. Бахтин М. М. Марксизм и философия языка [Текст] / М. М. Бахтин // Фрейдизм: Формальный метод в литературоведении: Марксизм и философия языка: М., 2000. С. 349 486.
    42. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики [Текст] / Ф. С. Бацевич. К. : Академія, 2004. 342 с.
    43. Бєлова А. Д. Лингвистические аспекты аргументации [Текст] / А. Д. Белова. К. : Изд-во Киев. нац. ун-та им. Тараса Шевченко, 1997. 300 с.
    44. Бенвенист Э. Общая лингвистика : пер. с франц. [Текст] / Э. Бенвенист. М. : Едиториал УРСС, 2002. 448 с.
    45. Беркнер С. С. Проблемы развития разговорного английского языка в XVII-XX веках [Текст] / С. С. Беркнер. Воронеж : Изд-во ВГУ, 1978. 212 с.
    46. Бех Е. А. Структурно-семантические особенности неполноты предложений : Автореф. дис. канд. филолог. наук: 10.02.02 [Текст] / Е. А. Бех / КГУ им. Тараса Шевченко. К., 1990. 17 с.
    47. Білодід І. К. Виховання культури усного побутового мовлення [Текст] / І. К. Білодід // Мовознавство. 1968. №5. С. 3 11.
    48. Білодід І. К. Надфразні єдності як елемент тексту в функціональних стилях літературної мови [Текст] / І. К. Білодід // Мовознавство. 1979. №2. С. 14 23.
    49. Богданов В. В. Молчание как нулевой речевой акт и его роль в вербальной коммуникации [Текст] / В. В. Богданов // Языковое общение и его единицы : межвуз. сб. науч. тр. Калинин, 1986. С. 12 18.
    50. Богданов В. В. Функции вербальных и невербальних компонентов в речевом общении [Текст] / В. В. Богданов // Языковое общение: единицы и регулятивы : межвуз. сб. науч. тр. Калинин, 1987. С. 18 25.
    51. Богданов В. В. Коммуникативная компетенция и коммуникативное лидерство [Текст] / В. В. Богданов // Язык, дискурс и личность : межвуз. сб. науч. тр. Тверь, 1990(а). С. 26 31.
    52. Богданов В. В. Речевое общение. Прагматические и семантические аспекты [Текст] / В. В. Богданов. Л. : Наука, 1990(б). 175 с.
    53. Будагова З. И. Простое предложение в современном азербайджанском языке : автореф. дисс д-ра филол. наук [Текст] / З. И. Будагова. Баку, 1963. 28 с.
    54. Будагова З. И. Эллиптические предложения в современном азербайджанском языке [Текст] / З. И. Будагова // Советская тюркология. 1972. № 5. С. 10 17.
    55. Булаховский Л. А. Избр. труды [Текст] / Л. А. Булаховский : в 5 т. Т. 3. Киев, 1978. С. 441 527.
    56. Булыгина Т. В. Языковая концептуализация мира (на мат-ле русской грамматики). Прагматика. Семантика. Лексикография. Вид. Время. Лицо. Модальность [Текст] / Т. В. Булыгина, А. Д. Шмелев. М. : Языки рус. культуры, 1997. 576 с.
    57. Булыгина Т. В. Перемещение в пространстве как метафора эмоций [Текст] / Т. В. Булыгина, А. Д. Шмелев // Логический анализ языка. Языки пространств. М., 2000. С. 278 288.
    58. Буслаєв Ф. И. Опыт исторической грамматики русского языка [Текст] / Ф. И. Буслаев. М., 1858. 110 с.
    59. Буш Г. Я. Диалогика и творчество [Текст] / Г. Я. Буш. Рига : Автос, 1985. 318 с.
    60. Васильева Н. М. К вопросу о границах синтаксических единиц [Текст] / Н. М. Васильева // Вопросы теории современного французского языка. М., 1972. 279 с.
    61. Васильева Н. М. К вопросу о парадигматическом и синтагматическом анализе на уровне сложного предложения [Текст] / Н. М. Васильева // Вопросы теории современного французского языка : (Синтаксис словосочетания и предложения). М., 1972. С. 16 26.
    62. Вацлавик П. Аксиомы теории коммуникации [Текст] / П. Вацлавик, Дж. Бивин, Д. Джексон // Межличностное общение. СПб., 2001. С. 11 25.
    63. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков [Текст] / А. Вежбицкая. М. : Языки рус. культуры, 1999. 780 с.
    64. Верещагин Е. М. О своеобразии отражения жестов и мимики вербальными средствами [Текст] / Е. М. Верещагин, В. Г. Костомаров // Вопр. языкознания. 1981. № 1. С. 36 47.
    65. Верещагин Е. М. Речевые тактики «призыва к откровенности»: Еще одна попытка проникнуть в идиоматику речового поведения [Текст] / Е. М. Верещагин, Р. Ратмайр, Т. Ратмайр // Вопр. языкознания. 1992. № 6. С. 82 93.
    66. Верещагин Е. М. В поисках новых путей развития лингвострановедения. Концепция речеповеденческих тактик [Текст] / Е. М. Верещагин, В. Г. Костомаров. М., 1999. 84 с.
    67. Верещагин Е. М. Язык и культура [Текст] / Е. М. Верещагин, В. Г. Костомаров. М. : Индрик, 2005. 1038 с.
    68. Виноградов В. В. Русский язык [Текст] / В. В. Виноградов. М. ; Л., 1947. 425 с.
    69. Виноградов В. В. Русский язык: Грамматическое учение о слове [Текст] / В. В. Виноградов. 2-е изд. М. : Высш. шк., 1972. 616 с.
    70. Виноградов В. В. Вопросы изучения словосочетаний [Текст] / В. В. Виноградов // Исследования по русской грамматике. М., 1975. С. 115 134.
    71. Винокур Т. Г. К характеристике понятия «разговорная речь» [Текст] / Т. Г. Винокур // Русский язык в национальной школе. 1965. № 2. С. 72 85.
    72. Винокур Т. Г. Стилистическое развитие современной русской разговорной речи [Текст] / Т. Г. Винокур // Развитие функциональных стилей современного русского языка. М., 1968. С. 67 92.
    73. Винокур Т. Г. Монологическая речь [Текст] / Т. Г. Винокур // Лингвистический энциклопедический словарь. М., 1990. С. 112 116.
    74. Винокур Т. Г. Говорящий и слушающий: Варианты речевого поведения [Текст] / Т. Г. Винокур. М. : Наука, 1993. 172 с.
    75. Винокур Г. О. Введение в изучение филологических наук. (Выпуск первый. Задачи филологии) [Текст] / Г. О. Винокур // Проблемы структурной лингвистики. М., 1981. С. 61 69.
    76. Вихованець І. Р. Семантико-синтаксична структура речення [Текст] / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. К. : Наук. думка, 1983. 219 с.
    77. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови [Текст] / І. Р. Вихованець. К. : Наук. думка, 1992. 224 с.
    78. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис [Текст] / І. Р. Вихованець. К. : Либідь, 1993. 368 с.
    79. Волошинов, В. Н. Марксизм и философия языка. Изд. 2-е [Текст] / В. Н. Волошинов. Л. : Прибой, 1931. 157 с.
    80. Волоцкая З. М. Жестовая коммуникация и ее место среди других систем человеческого общения [Текст] / З. М. Волоцкая, Т. М. Николаева и др. // Симпозиум по структурному изучению знаковых систем: Тез. докл. М., 1962. С. 28 32.
    81. Воронина О. А. Гендер как понятие [Текст] / О. А. Воронина // Женщина плюс. 2001. № 3. Feminism in the NIS : учеб. программа по курсу "Основы гендерных исследований" / под ред. О. А. Ворониной и др. М., 2000. С. 24 37.
    82. Галичев А. И. Кинесический и проксемический компоненты речевого общения : автореф. дис ... канд. филол. наук : 10.02.15 [Текст] / А. И. Галичев ; Моск. гос. ун-т. − М., 1987. 22 с.
    83. Гамзюк М. В. Емотивний компонент значення у процесі створення фразеологічних одиниць (на матеріалі німецької мови) : [Монографія] / М. В. Гамзюк. К. : Вид. центр КДЛУ, 2000. 256 с.
    84. Гамзюк М. В. Емотивність фразеологічної системи німецької мови (досвід дослідження в синхронії та діахронії) [Текст] : автореф. дис. ... д-ра філол. наук : 10.02.04 / М. В. Гамзюк. К. : КНЛУ, 2001. 31 с.
    85. Глаголев Н. В. Языковая экономия и языковая избыточность в синтаксисе разговорной речи [Текст] : авторефер. дис. канд. филол. наук : 10.02.01 / Н. В. Глаголев. М., 1967. С. 3 20.
    86. Глаголев Н. В. Лингвистическая основа экономии и избыточности в синтаксисе разговорной речи (на материале немец. языка) [Текст] / Н. В. Глаголев // Учёные записки 1-го Моск. гос. ин-та ин. яз. им. М. Тореза. М., 1967. Т. 37. С. 56 83.
    87. Голюх В. І. Еліптичні речення з невербалізованим головним членом [Текст] / В. І. Голюх // Мовознавство. 1982. № 1. С. 21 26.
    88. Гордлевский В. А. Грамматика турецкого языка (морфология и синтаксис) [Текст] / В. А. Гордлевский. М., 1928. 160 с.
    89. Гордлевский В. А. Грамматика турецкого языка: избр. соч. Т. 2. Язык и литература [Текст] / В. А. Гордлевский. М., 1961. 558 с.
    90. Горелов И. Н. Паралингвистика: прикладной и концептуальный аспекты [Текст] / И. Н. Горелов // Национально-культурная специфика речового поведения. М., 1977. С. 96 114.
    91. Горелов И. Н. Невербальные компоненты коммуникации [Текст] / И. Н. Горелов. М. : Наука, 1980. 103 с.
    92. Горелов И. Н. Безмолвный мысли знак: Рассказы о невербальной коммуникации [Текст] / И. Н. Горелов. М. : Молодая гвардия, 1991. 240 с.
    93. Горелов И. Н. Основы психолингвистики [Текст] / И. Н. Горелов, К. Ф. Седов. М. : Лабиринт, 2001. 304 с.
    94. Горелов И. Н. О вербальных и невербальных составляющих речового поведения [Текст] / И. Н. Горелов // Вопр. психолингвистики. Вып. 1. М., 2003. С. 13 18.
    95. Горелов И. Н. Невербальные компоненты коммуникации [Текст] / И. Н. Горелов. М. : КомКнига, 2006. 112 с.
    96. Городецький Б. Ю. К типологии коммуникативных неудач [Текст] / Б. Ю. Городецький, И. М. Кобозева, И. Г. Сабурова // Диалоговое взаимодействие и представление знаний : сб. научн. тр. Новосибирск, 1985. С. 64 78.
    97. Городецкий Б. Ю. От редактора [Текст] / Б. Ю. Городецкий // Семененко Л.П. Аспекты лингвистической теории монолога. М., 1996. С. 3.
    98. Грейдина Н. Л. Основы коммуникативной презентации [Текст] / Н. Л. Грейдина. М. : Восток Запад, 2005. 384 с.
    99. Греч Н. И. Практическая русская грамматика, изданная Н. Гречем [Текст] / Н. И. Греч // Полн. собр. соч. М., 1953. Т. І. С. 21 34.
    100. Григорян А. А. Состояние и перспективы гендерной лингвистики на западе в конце XX начале XXI веков [Текст] / А. А. Григорян. Иваново, 2004. 285 с.
    101. Григорян А. А. Состояние и перспективы гендерной лингвистики на Западе в конце XX - начале XXI веков [Текст] : автореф. дис д-ра филол. наук 10.02.19 / А. А. Григорян.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины