КОГНІТИВНО-СЕМАНТИЧНА І КОМУНІКАТИВНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ НІМЕЦЬКОЇ НАРОДНОЇ ЗАГАДКИ : КОГНИТИВНО-семантическая И коммуникативно-функциональная организация НЕМЕЦКОЙ НАРОДНОЙ ЗАГАДКИ

Краткое описание

Запорізький національний університет
§
§
§ На правах рукопису
o

o МАМЕДОВА Алла Іванівна
§

УДК: 811.112.2’272’372’366’367

·

когнІтивно-семантична
і комунікативно-функціональна організація
німецької народної загадки

· Спеціальність 10.02.04 - германські мови

· дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник -
Приходько Анатолій Миколайович,
доктор філологічних наук, професор

Запоріжжя - 2008

ЗМІСТ

§ СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ........................................................................... 4
§ ВСТУП ................................................................................................................................ 5
Розділ 1. МІСЦЕ і РОЛЬ загадки в ГУМАНІТАРНІЙ ПАРАДИГМІ ЗНАННЯ ... 10
1.1. Загадка як міждисциплінарний феномен ................................................................... 10
1.1.1. Культурологічні та естетичні риси загадки ............................................................... 10
1.1.2. Пареміологічні властивості загадки ............................................................................ 16
1.2. Лінгвістична аспектологія загадки .............................................................................. 24
1.2.1. Психолінгвістичні начала загадки ............................................................................... 24
1.2.2. Жанрово-мовленнєва специфіка загадки .................................................................... 33
1.2.3. Структурно-семантична організація загадки ............................................................ 36
1.3. Просодичні та лінгвопоетичні параметри німецької народної загадки ............... 40
1.3.1. Мелодійні моделі прозових загадок............................................................................. 41
1.3.2. Ритмічні моделі віршованих загадок ......................................................................... 47
1.3.3. Лінгвопоетичні особливості загадки ........................................................................... 53
Висновки до першого розділу ...................................................................................... 62
Розділ 2. Когнітивно-семантичнИЙ потенціал
німецької народної загадки ......................................................................... 64
2.1. Референтний механізм німецької народної загадки ................................................. 64
2.1.1. Теорія референції та її категоріальний апарат ........................................................... 64
2.1.2. Механізми, типи й фактори референції ....................................................................... 69
2.2. Логіко-смислові відношення в німецькій народній загадці..................................... 77
2.2.1. Логічна структура текстів загадок ................................................................................ 77
2.2.2. Логіко-семантичні типи відгадок .................................................................................. 80
2.2.3. Логіко-смислові відношення між загадкою та відгадкою ....................................... 83
2.2.3.1. Відношення тотожності та відмінності ...................................................................... 83
2.2.3.2. Відношення одиничного та загального ...................................................................... 85
2.2.3.3. Відношення імплікації ................................................................................................... 88
2.3. Концептосистема німецької народної загадки .......................................................... 92
2.3.1. Концепт як базове поняття когнітивної лінгвістики ............................................... 92
2.3.2. Системна організація концептокорпусу .................................................................... 94
2.3.3. Концептуальні домінанти німецької народної загадки ........................................ 101
2.3.3.1. Концептуальний домен „людина ........................................................................... 101
2.3.3.2. Концептуальний домен „природа ........................................................................... 104
2.3.3.3. Концептуальний домен „речі ................................................................................... 110
2.3.3.4. Концептуальний домен „часопростір .................................................................... 114
Висновки до другого розділу .................................................................................... 124

Розділ 3. комунікативно-функціональна організація
німецької народної загадки ..................................................................... 125
3.1. Комунікативно-прагматичні властивості німецької народної загадки ............ 125
3.1.1. Актуальне членування ................................................................................................ 126
3.1.2. Комунікативний динамізм ......................................................................................... 129
3.1.3. Інтенціональна специфіка .......................................................................................... 132
3.2. Предикативна організація німецької народної загадки ...................................... 135
3.2.1. Темпоральна мережа .................................................................................................... 135
3.2.2. Модальна мережа ......................................................................................................... 141
3.2.3. Персональна мережа ................................................................................................... 146
3.3. Синтаксична організація німецької народної загадки ......................................... 150
3.3.1. Прості й паратактичні конструкції ........................................................................... 151
3.3.2. Гіпотактичні конструкції ............................................................................................ 156
3.3.3. Синтаксичні процеси ................................................................................................... 161
Висновки до третього розділу ................................................................................... 164

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ........................................................................................... 167
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ........................................................ 174
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ .......................................... 201
Додаток .................................................................................................................... 203

С П И С О К
умовних скорочень

ЖКГ жанрово-композиційна группа
КД комунікативний динамізм
КП концептополе
КСф концептосфера
МА мовленнєвий акт
ММ мелодика мовлення
ННЗ німецька народна загадка
ПР просте речення
ПрС - прості судження
Рф − референція
СПР складнопідрядне речення
СкС - складне судження
ССР складносурядне речення
P предикат
R рема
S суб’єкт
T тема
Î - приналежність
Ì - включеність
É - імплікація
≡ - тотожність
¹ - нетотожність
↑ − висхідна мелодика
® − прогридієнтна мелодика
¯ термінальна мелодіка
È ненаголошений склад
¾ наголошений склад

В С Т У П

У сучасному мовознавстві все більш актуальними стають міждисциплінарні розвідки, в яких використовується могутній арсенал суміжних наук, що відкриває нові горизонти для вивчення різних видів мовленнєвої діяльності (А.Д. Бєлова [31], А.П. Загнітко [105], В.І. Карасик [118], І.М. Кобозева [126], О.С. Кубрякова [148], О.М. Леонт’єв [163], А.М. Приходько [211], О.О. Селіванова [227], Ю.С. Степанов [242], R. Conrad [287], J. Habermas [303], J. Searle [332] та ін.), у т. ч. й фольклорних творів. На тлі загальнонаукового інтересу до усної народної творчості спостерігається відсутність спеціальних праць, орієнтованих на її вивчення у межах когнітивно-дискурсивної парадигми знання.
Глибоке усвідомлення того факту, що когніція співвіднесена з семантикою, а комунікація із прагматикою (Ф.С. Бацевич [30], А. Вежбицька [55], А.В. Головачева [74], М.М. Полюжин [202], І.П. Сусов [245; 246], О.М. Шахнарович [267], М. Coulthard [288], R. Jackendoff [310], F. Liedtke [314], G. Meggle [316], M. Schwarz [328; 329] та ін.), сприяло укоріненню в лінгвістичних студіях ідеї про те, що когнітивно-семантичні, комунікативно-функціональні та жанрово-композиційні витоки мовлення і його продукту тексту знаходяться у відповідному соціокультурному середовищі (С.З. Агранович [4], Б.Я. Бакай [26], Д.Б. Гудков [78], О.А. Корнілов [136], В.А. Маслова [178], М. Coulthard [288], P.Tiersma [335]). Саме такий підхід до розуміння мовленнєвої діяльності уможливлює вивчення паремійних текстів (прислів’їв, афоризмів, анекдотів, загадок) у руслі когнітивно-дискурсивної парадигми.
Незважаючи на певні успіхи когнітивно-дискурсивних розвідок, їм усе ще бракує міждисциплінарного підходу до паремійних текстів у цілому та загадки зокрема. Дослідження феномена ‘загадка’ стимулювалося насамперед усвідомленням того, що попри наявність численних праць на матеріалі різних мов ук­раїнської (Л.М. Архангельська [21], І.П. Березовський [35], М.Б. Лановик [157], С.В.Мишанич [187; 188], О.О. Селіванова [227; 228], І.Я. Франко [262]), російської (В.П. Анікін [10; 11], М.І. Кравцов [140; 141], С.Г. Лазутін [155], А.К. Мой­сієнко [189], Г.Л. Пермяков [201], Т.В. Топорова [259]), англійської (С.I. Белза [51], Л.О. Гамбург [68], Т.М. Скрипнік [235]) загадка ще не була об'єктом спеціального лінгвістичного аналізу у площині її когнітивно-семантичного потенціа­лу та комунікативно-функціональних властивостей. Не є винятком у цьому плані й німецька народна загадка, яка розглядалася дотепер лише фрагментарно в межах пареміології та фразеології (А.А. Гердт [71], Ю.Я. Лісняк [164], F. Cus [3], W. Fleischer [300], M. Hain [17], K. Rauch [25]).
Необхідність системного дослідження когнітивно-комунікативної природи німецької народної загадки (ННЗ) із урахуванням новітніх надбань мовознав­ства спонукає до її розгляду у трихотомії: форма зміст функція”. Такий підхід пов'язаний з описом процесу текстотворення, а також закономірностей і механізмів його реалізації в пам'ятках народної творчості, до яких і належить ННЗ.
Актуальність роботи визначається загальною тенденцією гуманітарної парадигми знання до соціокультурного вивчення мовленнєвої діяльності, у межах якої виокремлюється один із пріоритетних напрямків сучасної лінгвістики когнітивно-дискурсивний аналіз текстової комунікації з його підвищеним інтересом до мовного картинування світу, специфіки національних характерів і цінніс­них орієнтирів етносу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація, тема якої затверджена (протокол № 4 від 23.12.2004) і перезатверджена (протокол № 9 від 24.05.2007) науково-технічною радою Запорізького національного університету, виконана в межах комплексної міжкафедральної наукової теми факультету іноземної філології ЗНУ „Когнітивно-дискурсивні аспекти функціонування мовних одиниць” (номер державної реєстрації 0103U002181).
Мета дослідження комплексний опис когнітивно-семантичного потенціалу та комунікативно-функціональної специфіки німецької народної загадки як особливого типу паремійного тексту.
Реалізація цієї мети передбачає розв’язання таких основних завдань:
1) з'ясування онтологічного статусу загадки в міждисциплінарній парадигмі знання;
2) опис жанрово-мовленнєвої, композиційно-структурної та просодичної організації ННЗ;
3) визначення лінгвокогнітивних параметрів ННЗ з огляду на референційні та логіко-смислові механізми її конституювання;
4) аналіз концептосистеми ННЗ у ракурсі маркування нею специфічного когнітивно-семантичного простору;
5) вивчення комунікативно-прагматичної специфіки ННЗ;
6) опис шляхів і способів вербального аранжування текстів ННЗ.
Об'єкт дослідження німецька народна загадка, яка конституюється як наслідок трансформації усної форми мовлення у писемно фіксований текст.
Предмет дослідження жанрово-мовленнєві, когнітивно-семантичні та комунікативно-функціональні особливості ННЗ.
Матеріалом дослідження стала авторська картотека обсягом 4514 текстів ННЗ, створена шляхом цілеспрямованого пошуку в німецькомовних виданнях: збірках і альманахах (20), лексикографічних джерелах (3), відкритих інтернет-сайтах (7), призначених для різних читацьких аудиторій.
Вибір методів дослідження зумовлений метою та завданнями роботи. Він ґрунтується на системно-функціональному підході до вивчення ННЗ, що передбачає комплексне застосування методів дескриптивного, концептуального, комунікативно-прагматичного, функціонального та структурно-граматичного аналізу. В межах семасіологічного та ономасіологічного осмислення об’єкту до­слідження в роботі використовувалися прийоми і процедури міжрівневої інтер­претації, контекстуального, формально-логічного, синтагматичного опису, а також елементи кількісних підрахунків.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше:
- визначено онтологічний статус німецької народної загадки в сучасній гуманітарній парадигмі знання, а також її жанрово-мовленнєву типологію та композиційно-структурну організацію;
- охарактеризовано просодичний алгоритм ННЗ і виділено її мелодійні та ритмічні моделі, що відбивають техніки кодування і декодування інформації;
- з’ясовано референційні та логікосмислові закономірності конституювання ННЗ як способу непрямої номінації її концептуального референта відгадки;
- доведено закритий характер концептосистеми ННЗ, зумовленої певним набором ціннісних домінант різного ієрархічного статусу, які утворюють текстоспецифічну конфігурацію концептів;
- визначено лінгвопрагматичні властивості ННЗ у триєдності актуального членування, комунікативного динамізму й актомовленнєвих функцій;
- описано механізм вербального аранжування текстів ННЗ із урахуванням системи лексичних, морфологічних і синтаксичних засобів.
Теоретична значущість дисертації має певне значення для таких галузей мовознавства, як лінгвістика тексту, лінгвокогнітологія, лінгвопрагматика, лінгвосинергетика, лінгвопоетика, лінгвосеміотика. Проведений когнітивний аналіз ННЗ може послужити фундаментом подальшого вивчення аналогічних і/або споріднених явищ в інших природних мовах.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що її результати можуть знайти застосування в теоретичних курсах стилістики (розділи „Засоби образності: тропи та їх види, „Теорія функціональних стилів), теоретичної фонетики („Наголос та інтонація в німецькій мові), теоретичної граматики („Дієслівні категорії", "Просте і складне речення, "Речення на комунікативному рівні"), а також у спецкурсах з фольклористики, комунікативної та когнітивної лінгвістики, при розробці навчально-методичних матеріалів і посібників для студентів-германістів різних освітньо-кваліфікаційних рівнів.
Апробація результатів роботи. Основні положення і результати дослід­ження оприлюднено на наукових конференціях різних рівнів: на міжнародних: "Мова і культура" (Київ 2005, 2006, 2007, 2008), „Методологічні проблеми сучасного перекладу” (Суми 2005), „Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація” (Харків 2005, 2007); всеукраїнських: „Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність (Київ, 2007), а також на щорічних підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Запорізького національного університету (2004 2008 рр.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено в 10 одноосібних публікаціях.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (404 позиції: 229 рос., 70 укр., 76 нім., 17 англ., 12 інтернет-сайти), містить 17 таблиць, 5 рисунків і 1 додаток. Загальний обсяг роботи 220 с., текстовий обсяг 173 с.
У вступі розкриваються сутність і стан наукової проблеми, актуальність теми і її зв'язок з науковими програмами, мета і завдання дослідження, а також його наукова новизна та практична цінність.
У першому розділі ННЗ розглянуто як міждисциплінарний феномен, який стає об’єктом наукової рефлексії у фольклористиці, естетиці, пареміології, куль­турології з прямим виходом у лінгвопоетику, для якої ННЗ становить особливий інтерес з огляду на її просодичні параметри, структурно-семантичні та жанрово-мовленнєві характеристики.
У другому розділі описано когнітивно-семантичний механізм референції, базовим для якого є процес кодування інформації в моделі ‘загадка відгадка’, типи й види логіко-смислових відношень між ними, шляхи та способи концептуалізації об’єктів позамовної дійсності, що спричиняє відбір ціннісних домінант і впорядковує його у вигляді специфічної концептосистеми ННЗ.
У третьому розділі досліджено комунікативні властивості ННЗ (актуальне членування, комунікативний динамізм, актомовленнєва специфіка), проаналізовано особливості її предикативної організації (темпоральність, модальність, персональність) і наведено її основні синтаксичні характеристики.

У загальних висновках викладені найважливіші наукові дані, які були одержані в дисертації, наголошені якісні та кількісні параметри здобутих результатів, обґрунтована їхня достовірність, а також практичне значення.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Вивчення німецької народної згадки стимулювалося передовсім усвідомленням того факту, що попри наявність окремих праць, в яких вона розглядалася лише епізодично та до того ж виключно в межах структуралістського підходу до пареміології та фразеології, вона ще не стала об'єктом спеціального лінгвістичного аналізу з особливим фокусом уваги на її когнітивно-семантичному потенціалі та комунікативно-функціональних властивостях.
У контексті мультидисциплінарних студій загадка постає як поліфункціональна знакова система, спеціалізована на виконанні низки екстра- та інтралінгвальних функцій репрезентативної, дидактичної, магіко-релігійної, естетичної, логіко-гностичної, лудичної, когнітивної, комунікативної тощо.
Як явище когнітивно-дискурсивного порядку німецька народна загадка являє собою стислий, алегоричний опис якого-небудь предмета чи явища, представлений двома мовленнєвими жанрами віршовим і прозовим. Вона становить собою бінарно організований текстовий конструкт, когнітивно-логічна структура якого формується за принципом дискретної єдності одиниць прямої й непрямої номінації поверхнево маніфестованим реченням-текстом (власне загадка) і концептуальним референтом, прихованим чи замаскованим на глибинному рівні реченнєвої структури і призначеним для декодування (відгадка). Загадки наділені тими основними властивостями, що характерні для фольклорно-паремійних текстів: паралелізм, еквілінеарність, топологія, питально-відповідні єдності, загальноприйняті в фольклорі формули. Лінгвопоетична специфіка загадки дозволяє розглядати її як словесно-художній феномен, в якому відбуваються активні процеси тропеїзації художнього субстрату. Вони корелюють з метафорою, уособленням, перифразою, метонімією, порівнянням, антитезою.
У межах прозового і віршового жанрів загадка характеризується розмаїттям своїх жанрових форм, серед яких головними є шаради, анаграми, арифмографи, логогрифи, кросворди, ребуси, жарти. Досить часто вони виступають у ролі про­міжних фольклорних форм − байки-загадки, казки-загадки тощо. Спільним для всіх цих форм є те, що всі вони виявляють "сліди" еволюції, рух якої спрямовано від серйозних” загадок до загадок-жартів. Жанрово-мовленнєва своєрідність німецької загадки спричиняє дифузію рис декількох функціональних стилів розмовного (неповна структурна оформленість, велика активність просторічних елементів, висока продуктивність мовних одиниць конкретного значення й низька продуктивність тих із них, що мають абстрактно-узагальнювальне значення), художнього (наявність „образу автора, експресивність, емоційність), офіційно-ділового (питально-спонукальний візерунок, специфічно обмежений на­бір використовуваних часових форм, прозорість синтаксичної структури).
Займаючи проміжне становище між поезією й прозою, німецька народна загадка часто створюється у формі ритмізованої прози, де широко вживаються парна (суміжна) й перехресна рими. Остання припускає наявність віршової форми, наділеної, у свою чергу, ритмом. Німецька мова вирізняється силабо-тонічним віршування, що засноване на співвіднесенні віршів за рівномірним розміщенням ударних складів, де розташування наголосів не абсолютне, а зберігає лише основну тенденцію свого розміщення.
Корпус німецьких народних загадок має дві основні жанрово-типологічні форми віршовану / римовану й прозову. Перші використовують практично весь арсенал віршових розмірів, за винятком амфібрахія, яким володіє поетична мова. Для них характерні не тільки чисті розміри (двоскладові ямб і хорей, трискладовий дактиль), але і їх комбінації (двоскладові ямб і хорей, двоскладовий ямб і трискладовий анапест, двоскладовий хорей і трискладовий дактиль). Прозові загадки конституюються п'ятьма інтонаційними моделями, які існують у вигляді розповідного полісиндетону, розповідного синдетону, питального полісиндетону, питального синдетону, непоширеного питального синдетону з кінцевою термінальною мелодикою.
Когнітивно-семантичний потенціал німецької народної загадки зумовлює здатність загадки відображати певний референт у його релевантному денотативному просторі та дозволяє розглядати її як пояснювальну та/або уточнювальну референцію ідентифікації. Механізм референції загадок і відгадок заснований на ідентифікації, а також на комбінації автосемантичних і синсемантичних категоріальних одиниць німецької мови. В текстах загадок такими одиницями є займенник та іменник, а у відгадках переважно іменники предметно-конкретної семантики. Поряд із цими одиницями в якості референційних механізмів комп­лексу "загадка відгадка" виступають також контекст і тропеїзація. Дискретна єдність загадки й відгадки базується на відношеннях когнітивно-семантичного ізоморфізму: перша містить у собі всі когнітивно релевантні риси другої, а друга першої.
У такий спосіб загадка виявляється структурованою в основному у формі простих і складних суджень, інтенціональний спектр яких може набувати різних вторинно-прагматичних смислів категоричності, стверджувальності, достовірності, амбівалентності, конвенціональності тощо. У відгадках же превалюють однослівні лексичні одиниці, хоча й не виключається наявність відгадок-словоспо­лучень, відгадок-речень і відгадок-текстів. При цьому не можна не помітити тен­денцію в розвитку відгадки від однослівної до текстової одиниці, що пояснюєть­ся переміщенням фокусу соціодискурсивної уваги із самого закодованого рефе­рента до якостей, дій та умов його існування.
Між феноменами ‘загадка’ й ‘відгадка’ завжди існують певні логіко-смис­лові відношення, які не можуть бути зведеними до якоїсь однієї гомогенної величини. Навпаки, у своїй орієнтації на відгадку корпус німецької народної загадки формується різними логіко-семантичними патернами: тотожності та відмін­ності, одиничного та загального та імплікації. У такий спосіб загадка виступає складним судженням, телеологічна спрямованість якого полягає в кодуванні певного референта, що з лінгвокультурної точки зору становить собою концепт ментальну одиницю, в якій сходяться і взаємодіють понятійна, перцептивно-об­разна й ціннісна (валоративна) складники.
Концептуальний референт, що актуалізуються в загадках, корелює з відгадкою. Він може бути як гіперонімічного, так і гіпонімічного порядку. Ієрархічно організована сукупність концептів-гіперонімів і концептів-гіпонімів утворює концептосистему ННЗ. Остання є системою закритого типу, оскільки конститую­ється сталим набором концептуальних домінант, серед яких незмінними упродовж всього еволюційного поступу ННЗ є домени людина, природа, речі, часопростір. Усі вони характеризуються універсальністю й не належать до одного синхронічного культурного зрізу, виходячи з минулого та йдучи в майбутнє.
Концептосистема ННЗ відбиває здатність людської думки до етноспецифічної концептуалізації довкілля в межах наївної картини світу. Вона складається із ментальних одиниць трьох типів метахтонів (загадка / Rдtsel), аллохтонів і авто­хтонів. Аллохтони це нетипові для когнітивно-семантичного простору ННЗ концепти, набір яких зводиться до семи високоабстрактних ментефактів (Schцnheit, Liebe, Traum, Hass, Grimm, Gewissen, nicht/s). Натомість провідне місце у ННЗ посідають автохтонні концепти, які й визначають її ментально-інформаційний "портрет".
Оскільки загадка є насамперед словесно-поетичним способом відображення довкілля, пріоритетне місце в ній посідає ідея життєзабезпечення людини в її натуральному оточенні: природа (те, у чому існує людина) і матеріальний світ (те, що обслуговує людину). Соціодискурсивний простір ННЗ визначається сталим набором автохтонних домінант, серед яких незмінними впродовж усього її еволюційного поступу залишаються домени людина, природа, речі, часопростір.
Концептосистема німецької народної загадки віддзеркалює здатність людсь­кої думки до етноспецифічної концептуалізації світу, що сприяє формуванню наївної картини світу. Так, доволі продуктивний у загадці концепт людина постає як параметричний, універсальний (єдиний для всієї Ойкумени), регулятивний (такий, що дотримується визначених норм і стандартів) й аксіологічно нейтральний. На спадних рівнях абстракції цей концепт може верифікуватися в за­гадці через свої гіпонімічні репрезентанти антропоморфного, біосоціального й етноспецифічного порядку.
Макроконцепт Natur, як правило, не фігурує в ННЗ. Не знаходять свого пареміологічного втілення й мезоконцепти, які організують ментальні одиниці складного рівня абстракції: ландшафт, природні явища, тварини, рослини тощо. Натомість у ННЗ чи не найширше представлена рослинна палітра та палітра природних явищ, що оточують людину в її життєвому світі.
У артефактному домені Речі відбивається матеріальний світ, що оточує людину в її повсякденні, обслуговує її побут і працю, задовольняє її фізіологічні та інтелектуальні потреби. У когнітивно-семантичному просторі ННЗ топохрон­ний концепт представлено трьома мезоконцептами: "час", "простір" і "космос".
У тісній взаємодії з лінгвокогнітивним потенціалом загадки знаходиться і її функціональна реалізація, специфіка якої задається лінгвопрагматичними властивостями, предикативною організацією та синтаксичним аранжуванням.
З погляду актуального членування текстова матерія загадки утворюється комунікативно розчленованими й комунікативно нерозчленованими конструкці­ями з лінійною та паралельною прогресіями. В цілому розподіл комунікативних ролей здійснюється у напрямку від теми до реми. При цьому тема, як правило, втілюється шляхом прономінального заміщення, а рема через суб'єктивний порядок слів, що допускає її ініціальну позицію. Комунікативна напруга загадки здебільшого створюється завдяки її специфічній структурно-граматичній організації (варіації з рамковою конструкцією, валентність, актуальне членування).
Прагмасемантичний інваріант ННЗ базується на питальній інтенції в режимі ігрового модусу спілкування з метою спонукання адресата до розв’язання певного інтелектуального завдання. Будучи інтенційно зумовленою та екстравертивно зорієнтованою мовленнєвою дією, німецька народна загадка здатна корелювати як з простими, так і з комбінованими мовленнєвими актами. При цьому при загадуванні обов'язковою умовою є виклад певного кластеру інформації. Запит же останньої (спонукання до відповіді) є відносним, оскільки він apriori заданий законами жанру. На тлі інваріантної квеситивної прагманастанови в ко­мунікативному просторі загадки можуть актуалізовуватися варіативні прагматичні смисли констативні та директивні, а також їх комбінації.
Механізми продукування й функціонування ННЗ підпорядковуються чіткім вимогам до її вербальної „упаковки. Він визначається синергетичною взаємодією мовних засобів різних рівнів - лексичного, морфологічного, синтаксичного, які в сукупності сприяють успішному втіленню її специфічних прагма­настанов і когнітивних схем реалізації. Вербальний код загадки як мовленнє­вого акту реалізується не тільки за допомогою комунікативно-прагматичних, номінативних (лексичних) і граматичних одиниць, але й завдяки категорії предикативності, що, у свою чергу, конституюється категоріями темпоральності, модальності та персональності.
Темпоральні рамки ННЗ обмежуються наявністю трьох основних часових форм - презенса, претерита й перфекта та їх комбінацій за алгоритмом consеcu­tio temporum. Найпродуктивнішим виявляється презенс, що сприяє синхронізації референта в момент мовлення. Спектр модальних засобів ННЗ охоплює не лише форманти внутрішньої (індикатив, кон’юнктив, імператив) і зовнішньої (модальні дієслова, слова і частки), але і обох разом. Персональна мережа характеризується превалюванням активного стану і конструкціями з дієсловом у третій особі, що зумовлюється специфікою загадки як висловлення, предикативна структура якого призначена не для інтерактивного, а для пасивного використання в мовленні. Комунікативний регістр ННЗ задається не схемою „я ти, а схемою „він / вона / воно. Саме тому суб’єкт-підмет тут часто оформлюється невизначено-особовим займенником man.
Широкий спектр синтаксичних засобів (від моно- до поліпредикативних) свідчить про певну гнучкість синтаксичної структури німецької народної загадки, що цілком задовольняє її комунікативні та інформативні настанови. Найбільш продуктивними тут є прості реченнєві побудови. У надфразових загадках, використовуються декілька синтаксичних конструкцій одночасно. Зміна різних видів речень у текстах ННЗ частково зумовлена стилістичними факторами, що дозволяють уникнути монотонності синтаксичного порядку, а також надають можливість описати загаданий предмет чи особу мінімальною кількістю мовних одиниць.
При цьому перевага надається простим синтаксичним конструкціям, що також пов’язано з жанрово-мовленнєвою специфікою й фольклорними витоками загадки, що при всій складності закодованого об’єкту вимагають зовнішньої простоти, структурної прозорості та максимальної лаконічності його поверхневих маніфестацій. Цим же можна пояснити й активність у текстовому контину­умі ННЗ тих синтаксичних процесів, що спрямовані не на ускладнення, а на спрощення їх синтаксичної „упаковки, еліпсис, компресія, редукція, контамінація, парцеляція. Використання останніх пов'язане з прагненням мовної особистості до гармонізації своїх повідомлень шляхом урізноманітнення їхнього синтаксичного малюнка.
Таким чином, німецька народна загадка є структурно, змістовно й функціонально завершеним мовленнєвим продуктом фольклорного походження, який генерується за чіткими логічними законами судження, користується ресурсами замкненої на собі концептосистеми й будується за комунікативною моделлю комбінованого мовленнєвого акту, метою якого є питальне спонукання до інтелектуальної активності адресата.
Пропонований погляд на когнітивні основи й функціонування німецькомовних загадок визначає й деякі перспективні напрямки досліджень. У межах цього дослідження залишаються невирішеними чимало проблем, пов'язаних з виділенням концептуальних домінант, з більш детальним вивченням проблем і законів кодування й декодування, з карнавалізацією загадки (використанням у „сміховому дискурсі) тощо. Вивчення німецьких народних загадок є доцільним з погляду теорії жанрів і стилів, лінгвокультурології, лінгвосинергетики тощо. Особливий вузол проблематики складають контрастивні дослідницькі рефлексії, які уможливлюють зіставний аналіз німецьких народних загадок і загадок інших лінгвокультур.

список
ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамов Б.А. Теоретическая грамматика немецкого языка. Сопоставительная типология немецкого и русского языков. - М.: Владос, 2001. - 176 с.
2. Абрамова Ю.В. Регулятивний потенціал британських прислів’їв як засобів мовного втілення концептів чоловік та жінка: автореф. дис. канд. філ. наук: спец. 10.02.04. / Ю.В. Абрамова. Харків, 2007. 20 с.
3. Абрамович С., Тілло М., Чікарькова М. Культурологія. - К.: Кондор, 2005. - 348 с.
4. Агранович С.З., Стефанский Е.Е. Миф в слове: продолжение жизни. - Самара, 2003. - 132 с.
5. Адмони В.Г. Синтаксис современного немецкого языка: Система отношений и система построений. Л.: Наука, 1973. 366 с.
6. Адмони В.Г. Теоретическая грамматика немецкого языка. - М.: Просвещение, 1986. - 334 с.
7. Александрова В. Еліпсис у системі близьких і споріднених синтаксичних явищ сучасної англійської мови // Лінгвістичні студії. - Донецьк: ДонНУ, 2007. - Вип. 15. - С. 220-223.
8. Аникин В.П. Русские народные пословицы, поговорки, загадки и детский фольклор. Л.: Госучпедиз, 1957. 240 с.
9. Аникин В.П. Метафора в загадках // Художественные средства русского народного поэтического творчества. М.: Изд-во Московского университета, 1981. 126 с.
10. Аникин В.П. Русское народное поэтическое творчество. Л.: Просвещение, 1987. 480 с.
11. Аникин В.П. Русский фольклор. М.: Высшая школа, 1987. 286 с.
12. Апресян В.Ю., Апресян Ю.Д. Метафора в семантическом представлении эмоций // Вопр. языкознания. 1993. № 3. С. 34-36.
13. Апресян Ю.Д. Избранные труды. - Т. 1: Лексическая семантика. - Изд. 2-е, испр. и доп. - М.: ЯРК, 1995. - 472 c.
14. Аристотель: Собрания сочинений в 4 т. / [Под ред. З.Н. Микеладзе]. М.: Мысль, 1978. Т.2. - 687с.
15. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. - М.: Наука, 1976. - 383 с.
16. Арутюнова Н.Д. Аномалии и язык (К проблеме языковой „языковой картины мира) // Вопр. языкознания. 1987. № 3. С. 3-19.
17. Арутюнова Н.Д. Метафора в дискурсе / Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. 542 с.
18. Арутюнова Н.Д. Референция // Лингвистический энциклопедический словарь. - М.: Советская энциклопедия, 1990. - С. 411-412.
19. Арутюнова Н.Д. Лингвистическая философия // Лингвистический энциклопедический словарь. - М.: Советская энциклопеия, 1990. - С. 269-270.
20. Арутюнова Н.Д. Введение // Логический анализ языка. Ментальные действия. М.: Наука, 1993. С. 3-6.
21. Архангельська Л.М. Системні відношення компонентів фразеологічних одиниць (на матеріалі російської та української мови): автореф. дис. канд. філол. наук: спец. 10. 02. 02. / Л.М. Архангельська. К., 1994. 19 с.
22. Аскольдов С.А. Концепт и слово // Русская словесность: Антология. / [Под ред. В.Н. Нерознака]. М.: Academia, 1997. С. 267-280.
23. Афанасьев А.Н. Поэтическое воззрение славян на природу. М. Индрик, 2000. 576 с.
24. Багмут А.Й. Інтонація спонтанного мовлення. К.: Наукова думка, 1985. 216 с.
25. Багмут А.Й. Семантика і інтонація в українській мові. К.: Наукова думка, 1991. 165 с.
26. Бакай Б.Я. Формування фразеології в переломні моменти історії народів Європи: автореф. дис. канд. філ. наук: спец. 10.02. 04 / Б.Я. Бакай. К., 2000. 22 с.
27. Баран Я.А. Фразеологiя у системi мови: автореф. дис. д-ра фiлол. наук [Інститут української мови НАН України]. / Я.А. Баран. - К., 1999. 32 с.
28. Бахтин М.М. Слово в поэзии и в прозе // Вопр. в литературе. - 1972. - № 6. - С. 55-85.
29. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1986. 445 с.
30. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. - К.: Академія, 2004. - 342 с.
31. Белова А.Д. Языковые картины мира в рамках когнитивно-дискурсив­ной парадигмы // Культура народов Причерноморья. 2002. № 29. С. 17-23.
32. Бєлозьорова Ю.С. Когнітивно-дискурсивна концептуалізація часу в сучасній німецькій мові: автореф. дис. канд. філол. наук: спец. 10.02.04 / Ю.С. Бєлозьорова. Запоріжжя:, 2005. 22 с.
33. Беляевская Е.Г. Когнитивные основания изучения семантики слова / Е.Г. Беляевская // Структуры представления знаний в языке.. М.: РАН ИНИОН, 1994. С. 87-110.
34. Беляева Е.Н. Модальность в различных типах речевых актов // Филолог. науки. 1987. № 3. С. 64-69.
35. Березовський І.П. Українські народні загадки // Український фольклор: [Критичні матеріали]. К.: Вища школа, 1978. С. 156-167.
36. Бехта І.А. Дискурс наратора в агломовній прозі. К.: Грамота, 2004. С. 35-78 с.
37. Бехта Т.О. Фреймове вираження концептів детективного дискурсу // Віс­ник Сумського держ. університету. - 2005. - № 5 (77). - С. 28-34.
38. Блэк М. Метафора // Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. С. 153-173.
39. Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. - Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1977. - 204 с.
40. Богданов В.В. Речевое общение. Прагматический и семантический аспекты. Л.: ЛГУ, 1990. С. 38-46.
41. Бокань В.А. Культурологія. - К.: МАУП, 2000. - 134 с.
42. Бондаренко О.С. Концепти чоловіка і жінки в українській та англійській картинах світу: автореф. дис. канд. філол. наук: спец. 10.02.17. / О.С. Бондаренко. Донецьк, 2005. 20 с.
43. Бондарко А.В. Проблемы теории значения в сфере грамматики // Русский язык: исторические судьбы и современность. - М., 2001. С. 7-8.
44. Бондарко Л.В., Вербицкая Л.А., Гордина М.В. Основы общей фонетики. СПб: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1991. 150 с.
45. Брандес М.П. Стилистика немецкого языка. - М.: Высшая школа, 1990. - 320 с.
46. Брандес М.П. Стиль и перевод - М.: Высшая школа, 1988. - 128 с.
47. Брюшкин В.Н. Практический курс логики для гуманитариев. - М.: Новая школа, 1996. - 320 с.
48. Булатова Т.А. Концептуализация знания в искусствоведческом дискурсе // Вестник Московского ун-та. Сер. 9. Филология. 1999. № 4. С. 34-49.
49. Бурлакова В.В. Теоретическая грамматика английского языка. - Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1983. - 254 с.
50. Буслаев О.Д. Народный эпос и мифология. - М.: Высшая школа, 2003. - 400 с.
51. Бэлза С.И. Сквозь волшебное кольцо. М.: Правда, 1988. 479 с.
52. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. М.: Русские словари, 1996. 412 с.
53. Вежбицкая А. Речевые жанры // Жанры речи. Саратов: Изд-во Саратовск. ун-та, 1997. C. 42-56.
54. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков. М.: ЯРК, 1999. С. 244-278 с.
55. Вежбицкая А. Сопоставление культур через посредство лексики и прагматики / [Пер. с англ. А.Д. Шмелева]. М.: ЯРК, 2001. С. 142-166.
56. Викторов В.В. Культурология. - М.: Экзамен, 2004. - 560 с.
57. Вихованець І.Р. Граматика української мови. - К.: КНУ, 1993. - 369 с.
58. Введение в когнитивную лингвистику: [Уч. пос. / Попова З.Д. и др]. Кемерово: Кузбассвузиздат, 2005. 219 с.
59. Воркачев С.Г. Национально-культурная специфика концепта любви в русской и испанской паремиологии // Фил. науки. - 1995. - № 3. - С. 56-66.
60. Воркачев С.Г. «Две доли» две концепции счастья // Языковая личность: проблемы креативной семантики. [К 70-летию проф. И.В. Сентенберг]. Волгоград: Перемена, 2000. С. 54-561.
61. Воркачев С.Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании // Фил. науки. - 2001. - № 1. - С. 64-72.
62. Воркачев С.Г. Сопоставительная этносемантика телеономных концептов «любовь» и «счастье» (русско-английские параллели). Волгоград: Перемена, 2003. С. 24-43.
63. Воркачев С.Г. Счастье как лингвокультурный концепт. М.: Гнозис, 2004. С. 141-156.
64. Всеволодова М.В. Теория функционально-коммуникативного синтаксиса: Фрагмент прикладной (педагогической) модели языка. М.: МГУ, 2000. С. 202-237.
65. Выготский Л.С. Мышление и речь: Собр. соч. в 8 т. М., 1982. Т.2. - 214 с.
66. Гаврилова Г.Ф. Предложение-высказывание в когнитивном аспекте // Филолог. науки. 2001. № 6. С. 72-78.
67. Гавришко Г.І. Загадка як джерело народної мудрості // Всесвіт літ-ри в серед. навч. закладах України. 1999. № 6 . С. 17-19.
68. Гамбург Л.А. Сэр Джон Фальстаф, мистер Пиквик, Дживс и все-все-все: Английский юмор, его литературные и реальные герои. К.: Грамота, 2003. 272 с.
69. Гамзюк М.В. Емотивний компонент значення у процесі створення фразеологічних одиниць (на матеріалі німецької мови). К.: ВЦ КДЛУ, 2000. 256 с.
70. Гаузенблаз К. О характере и классификации речевых произведений // НЗЛ. (Вып. 8). Лингвистика текста. М., 1978. - 140 с.
71. Герд А.А. Русские и немецкие половицы и поговорки. Ростов/Д.: Изд-во Рост. ун-та, 1965. 134 с.
72. Гнатюк В.М. Вибрані статті про народну творчість. К.: Народознавство, 1976. 247 с.
73. Головачева А.В. Идентификация и индивидуализация в анафорических структурах // Категория определенности - неопределенности в славянских и балканских языках. - М., 1979. - С. 175-176.
74. Головачева А.В. К вопросу о прагматике загадок // Исследования в области балто-славянской культуры: Загадка как текст. - М.: Индрик, 1994. - С. 195-213.
75. Горелов А.А. Культурология. - М.: Юрайт, 2002. - 400 с.
76. Гризун А. Сугестивна лiрика: проблематика та жанровi особливостi // Слово i Час. 2003. № 12. С. 28-33.
77. Грицай М.С., Бойко В.Г., Дунаєвська Л.Ф. Українська народна творчiсть. К.: Вища школа, 1983. 358 с.
78. Гудков Д.Б. Теория и практика межкультурной коммуникации. М.: Гнозис, 2003. 288 с.
79. Гудман Б. Идентификация референта и связанные с ней коммуникативные неудачи // НЗЛ. (Вып. XXIV).- М.: Прогресс, 1989. - С. 23-24.
80. Гулыга Е.В. Теория сложноподчиненного предложения в современном немецком языке. - М.: Высшая школа, 1971. - 207 с.
81. Гумбольд В. фон. О влиянии различного характера языков на литературу и духовное развитие // Избранные труды по языкознанию. М.: Прогресс, 1984. С. 162-173.
82. Гумбольд В. фон. Язык и философия культуры. М., 1985. - 442 с.
83. Девидсон Д. Что означают метафоры // Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. С. 173-193.
84. Дейк Т.А. ван; Кинч В. Стратегии понимания связного текста / [Т.А. ван Дейк, В. Кинч] // НЗЛ. (Вып. 23). М.: Прогресс, 1988. С. 153-211.
85. Дейк Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация / [Сост. В.В. Петрова; под ред. В.И. Герасимова]. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
86. Демьянков В.З. Когнитивная лингвистика как разновидность интерпретирующего подхода // Вопр. языкознания. 1994. № 4. С. 17-33.
87. Демьянков В.З. Теория прототипов в семантике и прагматике языка // Структуры представления знаний в языке. - М.: Наука, 1994. - С. 32-86.
88. Дмитренко М.К. Загадка // Дмитренко М.К. Українська фольклористика: історія, теорія, практика. К.: Народознавство, 2001. С. 12-37.
89. Дротянко Л.Г. Філософські проблеми мовознавства. К.: Навчальна книга, 2002. 128 с.
90. Дубравська Д.М. Основи психології. Львів: СВІТ, 2001. 280 с.
91. Дуденко О.В. Номінативна та комунікативна природа українських паремій: автореф. дис канд. філол. наук: спец. 10.02.01. / О.В.Дуденко. К., 2002. 22 с.
92. Елизаренкова Т.Я., Топоров В.Н. О ведийской загадке типа brahmodya // (Паремиологические исследования). М.: Глав. изд. Вост. лит-ры, 1984. С. 14-16.
93. Єрема А.В. Народні паремії як засіб створення комічних ситуацій // (Література. Фольклор. Проблеми поетики). К.: Наукова думка, 1994. С. 82-87.
94. Есперсен О. Философия грамматики: [Пер. с англ. / Общ. ред. и предисловие Б.А. Ильиша. Изд. 3-е.]. М.: КомКнига, 2006. 408 с.
95. Естетика: Естетика / [За ред. В.О. Лозового]. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 208 с.
96. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ: типы фреймов // Вісник Черкаського університету. - Черкаси: ЧДУ, 1999. - Вип. II. - С. 12-25.
97. Жаботинская С.А. Теория номинации: когнитивный ракурс // Вестник МГЛУ.