ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІСПАНСЬКИХ ПОЕТИЧНИХ ТЕКСТІВ “ЗОЛОТОГО ВІКУ” : Лингвостилистические ОСОБЕННОСТИ ИСПАНСКОГО поэтического текста "ЗОЛОТОГО ВЕКА"



  • Название:
  • ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІСПАНСЬКИХ ПОЕТИЧНИХ ТЕКСТІВ “ЗОЛОТОГО ВІКУ”
  • Альтернативное название:
  • Лингвостилистические ОСОБЕННОСТИ ИСПАНСКОГО поэтического текста "ЗОЛОТОГО ВЕКА"
  • Кол-во страниц:
  • 182
  • ВУЗ:
  • Київський національний лінгвістичний університет
  • Год защиты:
  • 2006
  • Краткое описание:
  • Київський національний лінгвістичний університет

    На правах рукопису


    НАСТЕНКО Світлана Василівна

    УДК 811.134.2’38

    ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІСПАНСЬКИХ ПОЕТИЧНИХ ТЕКСТІВ ЗОЛОТОГО ВІКУ”

    Спеціальність 10.02.05 романські мови

    ДИСЕРТАЦІЯ
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата філологічних наук



    Науковий керівник доктор філологічних наук,
    професор Корбозерова Н.М.





    Київ-2006















    ЗМІСТ
    ВСТУП.................................................................................................................4
    РОЗДІЛ 1. СЕМАНТИКА ОБРАЗНОЇ СИСТЕМИ ІСПАНСЬКОГО ПОЕТИЧНОГО ТЕКСТУ В СВІТЛІ ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНОГО ТА ЛІНГВОКОГНІТИВНОГО ПІДХОДІВ
    1.1. Лінгвостилістичний та лінгвокогнітивний аспекти семантичних досліджень поетичного тексту .......................................................15
    1.2. Місце понять текст дискурс жанр” у структурі іспанської поезії...22
    1.3. Міметична поезія в Іспанії як специфіка поетичного тексту.........................................................................................................32
    1.4. Художній образ як один з основних компонентів іспанського поетичного тексту.39
    1.5. Жанрова специфіка іспанських віршованих творів Золотого віку”............................................................................................................45
    ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ ........................................................55
    РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ХУДОЖНІХ ОБРАЗІВ ТА СТИЛЬОВІ ДОМІНАНТИ В ІСПАНСЬКИХ ПОЕТИЧНИХ ТЕКСТАХ ЗОЛОТОГО ВІКУ”
    2.1. Концепт як організація іспанського поетичного тексту........................58
    2.1.1. Модель концепту ЖИТТЯ в іспанській поезії Золотого віку”...................................................................................................61
    2.1.2. Прототипна модель концепту ЛЮБОВ іспанських поетів.........67
    2.1.3. Модель концепту БОГ у творчості іспанських поетів Золотого віку”.............................................................................75
    2.1.4. Прототипна модель концепту СМЕРТЬ у поетичних творах іспанських письменників................................................................80
    2.2. Стильові домінанти в іспанському поетичному тексті..........................84
    2.2.1. Значення стилістичних фігур в іспанському поетичному тексті XVII століття....................................................................................85
    2.2.2. Тропи як механізм формування художніх образів в іспанському поетичному тексті............................................................................92
    ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ .........................................................111
    РОЗДІЛ 3. ТЕКСТОТВІРНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ КОНЦЕПТІВ В ІСПАНСЬКИХ ПОЕТИЧНИХ ТВОРАХ ЗОЛОТОГО ВІКУ”
    3.1. Фонічні засоби вираження поетичного тексту......................................114
    3.1.1. Фонічна структура іспанських віршованих текстів....................115
    3.1.2. Фоносемантична структура іспанської поезії.............................120
    3.2. Лексичні та граматичні засоби вираження концептів в іспанських поетичних творах XVII століття..........................................................124
    3.2.1. Емоційно забарвлена лексика в поезії іспанських авторів.............................................................................................125
    3.2.2. Граматичний аспект текстових концептів ЖИТТЯ, СМЕРТЬ, ЛЮБОВ, БОГ ....................................................................130
    3.2.3. Значення дієслівних часів у процесі формування текстових концептів.....................................................135
    3.3. Роль поетичного синтаксису у процесі розгортання текстових концептів.......................................................................139
    ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ........................................................146
    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.................................................................................149
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................156
    СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ........................................................181
    СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ...........................182








    ВСТУП
    Протягом останнього століття лінгвістична наука намагалась розв’язати широке коло питань, пов’язаних з різними аспектами та рівнями поетичного тексту. Одним з основних об´єктів у лінгвістиці був і залишається текст, що зумовлено як соціальними потребами, так і логікою внутрішнього розвитку самої науки.
    Національна ментальність складається віками, протягом довгого часу виробляються органічно пов’язані одна з одною навички суспільної поведінки. Отже, ментальність містить у собі етичні, естетичні та релігійні цінності, що інтеріорізовані головним чином підсвідомо. М. де Унамуно зазначає, що в глибинах конкретного й особистого універсальне, й в глибинах тимчасового й плинного вічне, бо людська природа універсальна, оскільки одягнена в плоть нації, релігії, мови та культури й закорінена у них. На небесах мистецтва звучить гармонійна симфонія нації, релігії, мови, і країни вносять власні ноти, коливаючи кожна свою струну зі своїм особливим звучанням [203, с. 232-234].
    Процес інтеграції лінгвістики з літературознавством, естетикою, культурологією, мистецтвознавством, соціологією, психологією, філософією, антропологією дозволяють здійснювати аналіз традиційних проблем, особливо у процесі дослідження художньої творчості, що знаходиться на перетині міждисциплінарного синтезу, який дозволяє істотно збагатити сферу людської діяльності та пізнання.
    Текст це цілісне комунікативне утворення, що характеризується структурно-семантичною, функціональною, композиційно-стилістичною єдністю та має набір текстових категорій, таких як: інформативність, завершеність, лінійність, інтегративність, де жанровий зміст представляє смислову сутність цієї форми [87, с. 8-12].
    Під поетичним стилем А.Н.Веселовський вбачав ті особливості художніх творів, завдяки яким їхня мова відрізняється від повсякденного мовлення, а поезія це метафізика, що виявляється в художніх образах [42, с. 25, 43].
    Поетичний текст є особливою семантичною зв’язністю та складною організацією. Актуальним у наш час залишається вивчення поетичного тексту як втілення розумової та творчої діяльності людини. Він представляє собою гнучкий і складно впорядкований художній механізм, метою якого є пізнання світу, самопізнання, побудова людської особистості, суспільних комунікацій та утворення текстових концептів, що його породжують [124, с. 131].
    Літературно-художній текст набуває форми і може розглядатися як цілісне вербальне повідомлення, естетично перетворене й закодоване, що несе два види інформації предметно-логічну й модальну, де термін модальність розглядається як складова образної, емоційної та стилістичної інформації, що і формує ідейно-художній зміст єдиного складного цілого. Отже, поетичний текст передбачає текстову суб’єктивну модальність, що залучає лексико-граматичні та більш за обсягом засоби творення [188, с. 240-241]. Вона формується на основі здатності письменника привласнювати мову та застосовувати її для написання поетичного твору та виступає одним з основних компонентів його семантики, де відбивається авторське Я” у складній сукупності художніх розумових і мовних фактів. Модальне значення має експресивне забарвлення, оскільки основною метою автора є не лише можливість висловити свої думки, але й вплинути на читача, передавши йому тим самим свою точку зору та змінити його світогляд.
    У процесі розвитку лінгвістичного пізнання текст розглядався з різних позицій дослідження окремих його складових: загальнометодологічних уявлень теорії пізнання (Г.В.Колшанський), лінгвопсихологічних (В. фон Гумбольт, К.Г.Юнг), психолінгвістичних (В.П.Бєлянін, Л.С.Виготський, О.О.Леонтьєв), філософських (Аристотель, Г.Г.Гадамер, Р.І.Павільоніс, З.Фрейд, К.Юнг), системно-структурних (виникнення яких пов’язане з іменами Ф. де Сосюра, Ю.Д.Апресяна, С.Х.Зеллінга), комунікативних підходів (О.О.Потебня), в історичному аспекті з’ясування багатьох питань поетичного тексту розглядали ще свого часу Р.Барт, А.Н.Веселовський, В.В.Виноградов, Г.О.Винокур, когнітивному підході (Н.Д.Арутюнова, Дж.Лакофф, М.Джонсон, Р.Гібс, Дж.Фоконьє, Дж.Хобс). У свою чергу вивчення тексту не обходиться без залучення літературознавства (І.В.Арнольд, Р.Барт, І.Р.Гальперін, Г.В.Степанов). Проблема та специфіка стилю розглядаються у роботах В.В.Курилова, О.В.Ларміна, Г.Н.Поспєлова, спостереження яких мали філософсько-естетичний характер.
    У Росії вивченням теоретичних питань поетики пов’язується з іменами В.К.Тредіаковського та М.В.Ломоносова, О.Н.Веселовського.
    Великий внесок у розробку теорії поетичного мовлення зробили такі вчені як В.В.Виноградов, В.М.Жирмунський, Б.В.Томашевський, Б.А.Ларін, В.Б.Шкловський, Р.О.Якобсон.
    Дослідженням поетичних текстів з успіхом займаються українські лінгвісти, такі як: Т.М.Берест, Л.І.Бєлєхова, В.Б.Бурбело, О.П.Воробйова, М.І.Галянич, В.С.Данилич, Л.М.Дмитренко, О.Ю.Дубенко, Т.А.Єщенко, А.М.Кинщак, І.В.Летуновська, Н.П.Неборсіна, М.О.Новикова, О.О.Потебня, І.В.Смущинська, О.І.Чередниченко, Н.В.Яковина [19; 21; 36; 50; 57; 71; 74; 77; 82; 90; 94; 120; 164, 172;188; 214; 229].
    Іспанські лінгвісти також займаються вивченням семантичної будови поетичного тексту: Н.Дюран, Кальво Перез, Л.Карретер, М.Каскон, Е.Косеріу, Р.Лапеса, Р.Фігерас [253; 237; 239; 243; 248; 276; 256].
    У зв’язку з цим, є актуальним завдання вивчення іспанського поетичного тексту Золотого віку” як основної одиниці художньої комунікації того часу. Кінець XVI століття є переломним моментом в історії іспанської літератури, представлений класичним етапом її розвитку. Особливості культурного розвитку даного періоду зумовлюються глибинним ізоморфізмом процесів, що лежать в основі різноманітних аспектів життєдіяльності суспільства, а саме: економічних, духовних та політичних.
    Лінія сприйняття, що бере початок у другій половині XVI століття, виявляється у тенденції до впорядкованості на всіх рівнях у всіх проявах життєдіяльності суспільства від політичної структури до філософії (виражені у філософії Декарта), від ліричної поезії до граматичної теорії, від придворного етикету до соціальної ієрархії в цілому [36, с. 79].
    Основним фактором, що зумовлює формування основних напрямів рефлективно-критичної діяльності, є роль королівського двора придворної знаті як центру культурного життя даного періоду [36, с. 80].
    Іспанський поетичний текст кінця XVI першої половини XVII століття представляє собою історичну категорію, що динамічно розвивався разом з іспанським суспільством.
    Мова мистецтва з’являлась поступово, формуючись на основі фольклору. Отже, вірш як основна одиниця іспанського літературного мовлення започаткував прозовий текст. Саме тому ми звернулися до віршованих текстів іспанських авторів.
    У рамках моделей, що пропонуються, ми розглядаємо іспанський поетичний текст не як реальне мовлення з послідовним акустичним сигналом, а як дискретне уявлення конструкт, що називається текстом, де використано орфографічний запис, тобто текст [134, с. 9].
    Поетичний текст, як і будь-який витвір мистецтва, є плодом культури, що виник у відповідному етнічному оточенні, з власною конфігурацією, стилем світобачення, кліматом [74, с. 26]. Він представлений низкою мисленнєвих образів, які об´єднують концепти ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ, що виступають основними елементами концептуального мислення.
    Когнітивна лінгвістика, що виникла у другій половині ХХ століття, дотримується вивчення внутрішньої структури тексту, що розглядається як система перетворення інформації, яка складається з певної кількості текстових концептів в межах концептуальної системи як упорядкованого поєднання концептів у свідомості людини [183, с. 71]. Лінгвістичні праці таких вчених, як Н.Д.Арутюнова, Г.Вежбицька, О.С.Кубрякова, Ю.С.Степанов, трактують концепт з точки зору набору смислів, якими оперує людина в процесі розумової діяльності та пізнання світу, в рамках якого вона знаходиться, проте концепти по-різному сполучаються, групуються та вербалізуються в залежності від мови, в якій вони реалізуються. Концептуальним аналізом поетичного тексту займалися такі зарубіжні лінгвісти: П.Кеннет, С.Льюїс, П.Стоквел, М.Тернер, Р.Цур та інші [10; 41; 113; 193; 271; 277; 293; 298; 297].
    Отже, концепти це різносубстратні одиниці оперативного пізнання, якими є поняття, образи, що грають роль посередника між словами і реальністю, прирівнюються до значення [78, с. 19]. Концепт об’єкт ідеальний, що існує у нашій психіці, ментальні утворення відповідають одному концепту, що представлений словом, тому різні мови концептуалізують дійсність по-різному. За одним і тим самим словом однієї мови в умах людей можуть стояти різні концепти.
    Ми розглядаємо такі текстові концепти іспанських поетичних текстів Золотого віку” як ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ, які являються прообразами національного менталітету мовної картини світу романського ареалу, що є конкретними з огляду на мовно-культурну специфіку іспанської мови досліджуваного періоду.
    Актуальність обраної теми зумовлено спрямованістю сучасних мовознавчих досліджень на вивчення концептуальної організації різножанрових текстів. Семантика поетичних текстів становить особливий інтерес для мовознавчих студій у плані вивчення впорядкування інформації в образах цих тестів із виходом у площини лінгвостилістичних та лінгвокогнітивних процесів, що сприятиме встановленню взаємозв’язку між мовою та мовленням, набуває ваги вивчення іспанської поезії кінця XVI першої половини XVII століття як цілісної структури, представленої текстовими концептами, які здійснюють естетичний вплив на свідомість читача.
    Зв’язок роботи з науковими планами, темами. Дисертацію виконано у відповідності з планом комплексної наукової теми Функціонально-семантичний, комунікативний та соціокультурний аспекти іспанської мови в синхронії та діахронії”, яка розробляється кафедрою іспанської філології Київського національного лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол № 2 від 23 вересня 2004 року). Проблематика розглянутої дисертації вписується у коло питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою Міністерства освіти і науки України Мовні системи. Динаміка функціонування фонетичних, граматичних і лексичних одиниць: когнітивний та комунікативно-прагматичний аспекти (германські, романські та українська мови)”, затвердженою вченою радою Київського державного лінгвістичного університету (протокол № 5 від 27 січня 2000 року).
    Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше розглянуто іспанські поетичні тексти крізь призму текстових концептів з точки зору лінгвокультурологічної, лінгвопоетичної та когнітивної парадигм. Вперше запропоновано дослідження концептуального простору іспанських поетичних текстів авторів Золотого віку”, розглянуто ті категорії і концепти, які визначають їх семантику. В аналізі фактичного матеріалу вперше використано синтез традиційних концепцій компаративних тропів із положеннями когнітивної лінгвістики.
    Об’єктом дослідження слугують іспанські поетичні тексти Золотого віку”, представлені концептами ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ кінця XVI першої половини XVIІ ст.
    Предметом дослідження є зміст художніх образів, вербалізованих у текстових концептах ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ.
    Матеріал дисертації корпус поетичних текстів П.Ліняна, Л. де Архенсоли, Лопе де Веги, Л. де Гонгори, Ф. де Кеведо, Х.Руфо, Л. де Сото, В.Еспінель, Х. де Аргіхо, Х. де Тімонеди. Загальний обсяг текстів 7288 сторінок, що складає 641344 слововживання, отриманих шляхом суцільної вибірки.
    Головною метою роботи є дослідження базових концептів іспанських поетичних текстів Золотого віку” й визначення їхньої семантичної та стилістичної ролі в текстотворенні. Для досягнення поставленої мети в роботі розв’язуються такі завдання:
    розглянути семантику образної системи іспанського поетичного тексту в світлі лінгвостилістичного та лінгвокогнітивного підходів;
    виявити жанрову специфіку іспанського поетичного тексту доби Золотого віку”;
    визначити стилістичні особливості іспанської поезії;
    виявити прототипні моделі концептів ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ у поетичних текстах;
    виділити базові концептуальні метафори, що лежать в основі текстових концептів і складають прототипну концептуальну схему;
    встановити текстотвірні засоби вираження концептів на фонетичному, граматичному, морфологічному, лексичному, синтаксичному рівнях.
    Відповідно до мети та завдань, дисертаційне дослідження виконувалось на основі методів лінгвістичного аналізу: структурно-функціонального, сутність якого полягає у розгляді мовних явищ і процесів в іспанському поетичному тексті ХVII ст. як структурно розчленованої цілісності, в якій кожен елемент має певне функціональне призначення, дескриптивного для побудови прототипних моделей концептів, інтерпретативного для визначення текстових елементів, наділених додатковим емоційним змістом, лексико-семантичного для виявлення значення компонентів концептів поетичного тексту, аналізу прототипних ефектів для виявлення семантичного контексту трансформацій концептів і проникнення у природу поетичного тексту, кількісний і підрахунки для встановлення співвідношення між досліджуваними одиницями.
    Теоретичне значення дослідження визначається тим, що лінгвістичний статус іспанського поетичного тексту висвітлено у новому ракурсі в межах когнітивної парадигми, описано та проаналізовано текстові концепти: ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ, які становлять домінанти Золотого віку”, що є повним внеском у когнітивну поетику.
    Практичне значення проведеного дисертаційного дослідження полягає у можливості використання його матеріалів та отриманих висновків у лекціях зі стилістики (розділи Жанри та стилі”, Лексичні та синтаксичні стилістичні засоби”), лексикології (розділи Джерела формування та поповнення іспанської лексики”, Соціально-функціональна диференціація іспанської лексики”), спецкурсах з поетики, лінгвокультурології, когнітивної семантики.
    Апробацію результатів дослідження здійснено на чотирнадцяти наукових конференціях, у тому числі на семи міжнародних: Мови і культури національних меншин у контексті процесів демократизації й глобалізації” (Київ, 2002), Мовно-культурна комунікація: напрямки і перспективи дослідження” (Київ, 2003), Проблеми розвитку філології в Україні у контексті світової культури” (Київ, 2003), Треті Каразінські читання: методика і лінгвістика на шляху до Інтеграції” (Харків, 2003), Семіотика культури/тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 2004), Філологія в Київському університеті: історія та сучасність” Київ, 2004), Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації” (Київ, 2005); всеукраїнській: Перший всеукраїнський конгрес іспаністів” (Київ, 2002); науково-практичних у КНЛУ: Актуальні проблеми вивчення мов і культур” (Київ, 2002), Сучасна іспаністика у культурологічному контексті” (Київ, 2003), Мови і культури у сучасному світі” (Київ, 2003), Мова, освіта, культура у контексті Болонського процесу” (Київ, 2004), Мовна освіта в контексті Болонських реалій” (Київ, 2005), Лінгвістична наука і освіта у європейському вимірі” (Київ, 2006).
    Публікації. Основні положення дисертації, результати і висновки проведеного дослідження висвітлено у одинадцяти статтях, десять з них у фахових виданнях ВАК України (4,02 др. арк.), та в матеріалах міжнародної лінгвістичної конференції. Загальний обсяг публікацій 4,42 др. арк.
    Структура роботи. Структура роботи зумовлена поставленими в ній метою і завданнями. Дисертація загальним обсягом 182 сторінки (обсяг основного тексту дисертації 155 сторінок) складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел, що нараховує 309 праць, 72 іноземними мовами, довідкової літератури 7 позицій. Список джерел ілюстративного матеріалу 15 найменувань.
    У вступі обґрунтовано доцільність проведення дослідження, актуальність обраної теми, визначено наукову новизну, сформульовано мету, завдання й основні положення, що виносяться на захист, визначено об’єкт, предмет та методи дослідження, викладено теоретичне та практичне значення його результатів.
    У першому розділі здійснено критичний огляд наукової літератури та викладено основні теоретичні положення дисертаційної роботи, на які спирається вивчення семантики поетичного тексту в межах лінгвостилістичної та лінгвокогнітивної парадигми. Увагу зосереджено на категоріальних поняттях: поетичний текст, дискурс, жанр та художньому образі; запропонована жанрова специфіка іспанських віршованих творів Золотого віку”.
    Другий розділ присвячений розгляду поняття концепту та дослідженню прототипних моделей концептів ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ, які складають іспанську поезію Золотого віку”. Визначено структурно-семантичні відношення, стильові домінанти іспанських поетичних текстів XVII ст.
    У третьому розділі проаналізовано мовні засоби текстових концептів ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ на фонетичному, лексичному, морфологічному, синтаксичному рівнях з метою реалізації та відображення специфічного світобачення поетів Золотого віку”.
    У загальних висновках узагальнено результати виконаного дослідження, викладено його основні висновки, окреслено шляхи та перспективи подальшої наукової роботи в обраній галузі.
    Основні положення дисертації, що виносяться на захист:
    1. Іспанський поетичний текст Золотого віку складова іспанської мовної картини світу, його основою є міметична поезія, що репрезентує різні види метафоризації, художній образ якої забезпечує глобальну семантико-синтаксичну зв’язність текстів й оформлює їх змістову цілісність.
    2. Композиційно-смислова структура вірша грунтується на концептуальних схемах, які закріплені у художньо-поетичній свідомості людства, сприяють створенню когнітивної гармонії” іспанського поетичного тексту, які формуються у мисленні людини та реконструюються через суб’єктно-об’єктні частини художнього образу.
    3. Виявлена група концептів ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ уможливила реконструкцію фрагменту концептуальної картини іспанського поетичного тексту кінця XVI першої половини XVII століття, які виступають культурно-ментальним утворенням напряму лінгвоконцептології, центром якого є людина та віддзеркалення її життєдіяльності.
    4. Текстові концепти ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ вербалізуються через орієнтаційні, структурні, онтологічні концептуальні метафори та метонімії, кожна з яких є концептуальною основою художніх образів: центр-периферія, угору-вниз, вмістилище, частина тіла, джерело-шлях-мета, річ, сутність, шляхом виявлення позитивних та негативних емоцій у семантиці метафоричних відтінків: розлука, печаль, самотність, радість, задоволення, краса, велич.
    5. Структура іспанських текстових концептів ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ моделюється у вигляді системного підходу, де виділяють: прототипну концептуальну схему, яка включає слова-репрезентанти концепту і входять до складу польової структури, що вміщує в себе ключове слово та контексти, периферія, що відображає способи метафоричного вираження текстових концептів і виражена концептом-референтом, та міжфреймові зв’язки, які трансформують ментальні простори.
    6. Іспанський поетичний текст Золотого віку” характеризується ускладненою метафоричністю, асоціативністю, що покликана посилити роль семантичного та стилістичного контрастів, де можливе як співіснування традиційних поетичних засобів, так і їх заперечення, що зумовлене низкою внутрішньомовних та позамовних факторів.
    7. Вихідні текстові концепти ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ є постійними світотвірними операторами, що зумовлюють нашарування, збіг і зіткнення поетичного та реального світів шляхом фонетичних, лексичних, морфологічних, синтаксичних особливостей та інтерпретацій, і відображають специфічне світобачення людини і поета: прагнення переживати власне Я” одночасно у кількох художніх образах та семантичних світах.
  • Список литературы:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
    Сучасні тенденції розвитку лінгвістики визначили необхідність дослідження іспанського поетичного тексту, що полягає у становленні особливостей функціонування текстових концептів на всіх рівнях іспанської мови та жанровій специфіці іспанського поетичного тексту Золотого віку” в межах переосмисленої європейської ментальності. Мімезис притаманний саме іспанським поетичним текстам досліджуваного періоду. Міметична поезія виступає як самостійна поетична течія в іспанській літературі, що втілена у творчості П.Лінян, Л. де Архенсола, Лопе де Вега, Л. де Гонгора, Ф. де Кеведо, Х.Руфо, Л. де Сото, В.Еспінель, Х. де Аргіхо, Х. де Тімонеда.
    У когнітивній лінгвістиці перспективним є дослідження концептуального рівня мови. Текстові концепти як інтерпретатори смислів, можуть трансформуватися та підлягати подальшій модифікації та уточненню.
    Концепт є оперативною змістовою одиницею концептуальної системи, що заснований безпосередньо на сприйнятті читача-інтерпретатора поетичного тексту. Текстовий концепт, який має різні лінгвістичні дефініції та інтерпретації, дозволяє дійти висновку, що це одиниця колективного пізнання іспанської свідомості, що має вербальну (мовну) реалізацію й характеризується лінгвокультурологічною специфікою.
    Текстові концепти іспанського поетичного тексту характеризуються низкою концептуальних метафор та польових структур, що виявляються шляхом утворення ключового слова та подальшою його трансформацією з набором концептуальних ознак. Концептуально-лінгвістичний аналіз свідчить про те, що наповнення концептів залежить від їх організованості, до якої вони належать. Вербальні засоби іспанських текстових концептів відображають соціокультурні, історичні та етнокультурні цінності іспанської мови.
    Предметом дослідження в роботі було виявлення особливостей текстових концептів на фонетичному, лексичному, морфологічному, синтаксичному рівнях. Іспанський поетичний текст має різножанрову структуру, виявляючи свої домінантні риси. З одного боку, це пов’язано із задумом автора, з іншого з концептуально-композиційним сприйняттям дослідника, тому що іспанські поетичні тексти Золотого віку” представлені концептами ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ, що наділені змістовим смисловим навантаженням. В іспанських поетичних текстах внутрішній стан та переживання діючих осіб у більшості випадків характеризуються сумним настроєм.
    Іспанські автори Золотого віку” мали своєрідний вплив на читача, будуючи власні адресатно-адресантні відношення, побудовані на монологічних та діалогічних формах оповіді. Вони інтерпретують події та факти життя в метафізичному плані, демонструючи типологічну близькість до літератури католицького відродження. До засад міметичної поезії належить власне світовідчуття, відтворення поетичної дійсності, охоплення та осмислення буття крізь призму власного світогляду.
    На рівні глибинних структур відбувається наближення та поєднання в передачі смислових відношень складних речень. Усім формам нерухомості: матеріальні, розумові (у пізнанні) протистоїть творчість для утворення нових кращих відповідностей та надає свободу можливостям, що здавалися до цього неймовірними.
    Сприйняття всього поетичного тексту виникає з багатства звукової організації і досягається виключно фонетичними засобами, у різноманітності фонемосполучень, отже, слід враховувати фонетичний рівень вивчення поетичного тексту як одного з низчих до самих високих рівнів структурно-композиційного та смислового.
    Текстові концепти це свого роду виокремлення в творчості поетів індивідуальної символіки, що включають ключові та епізодичні образи.
    У процесі вивчення лексичних та граматичних рівнів, були чітко визначені та диференційовані морфологічні та семантичні структури текстових концептів іспанської поезії.
    Зміст текстових концептів може бути нескінченим і належати до універсуму. Вони можуть перетинатися у часово-просторових вимірах та паралельних світах і можуть мати наступне вираження: концепт ідеальний світ сутностей об’єкт відображення подій у поетичному світі.
    Іспанська поезія характеризується поєднанням об’єктивної, риторичної, суб’єктивної форм мовлення, а також поєднання когнітивних та лінгвостилістичних особливостей.
    У художньому образі досягається творче перетворення реального матеріалу. Художній образ як категорія естетики, конкретизує співвідношення сфер реальної дійсності й творчого мислення, в основі якого полягає взаємозв’язок культурно-естетичних універсалій, таких, як: ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ. Завдяки йому автор творить новий, естетично наповнений світ.
    У концептуальній перспективі іспанський поетичний текст Золотого віку” розглядається як системно-функціональний конструкт, який включає метафоричний та метонімічне перенесення на основі первісної генези смислоутворення й виявляє нові можливості суспільно-історичного зрізу.
    Часопросторовий універсум іспанських поетичних текстів розшифровується читачем лише у контексті їх концептуальної та смислової організованості.
    Концепти тісно пов’язані з особливим сприйняттям картини світу окремою особистістю, оскільки містять у собі багато відхилень та доповнень, що виявляються лише в межах окремого контексту і залежать від культурного досвіду та індивідуального сприйняття людини (читача).
    Жанрова специфіка іспанських поетичних текстів дозволяє авторам користуватись культурними здобутками Заходу і Сходу, використовуючи з успіхом такі вишукані поетичні форми, як сонет, епістола, послання, романс.
    Іспанська поезія, представлена текстовими концептами, розкриває кодовий варіант іспанської мови, що виходить з ієрархічної концептуальної структури. Текстові концепти іспанської поезії знаходяться на перетині семантичних метамовних систем, де заключається істина та навколишній світ іспанської поетичної творчості, що дозволяє простежити семантичні та стилістичні зв’язки у тексті та їх внутрішні закони функціонування.
    Іспанський поетичний текст у теорії мовленнєвої діяльності передбачає вихід за межі традиціоналістського значення та можливість до концептуального аспекту (внутрішньої форми). Його текстові концепти відзначаються прототипними схемами, базовими та периферійними елементами.
    Художній образ в іспанському поетичному тексті слугує екстралінгвістичною основою та отримує підвищену експресивність, яка виражена як на внутрішньому семантичному, так і на зовнішньому фонічному рівнях.
    Іспанські текстові концепти ґрунтуються на протиставленні колективно-сформованого ментального простору, що фіксується в іспанській поезії індивідуальними прототипними моделями, вони є світотвірними операторами, що обумовлюють зіткнення реального та поетичного світів, отже, формують поетичний універсум, що складаються з концептуальних метафор та метонімій. Основою прототипної концептуальної схеми текстових концептів є концепти-референти, представлені живими та неживими об’єктами дійсності, нематеріальними субстанціями, об’єктами природи, вмістилища, абстрактними поняттями, що є семантичною складовою іспанського поетичного тексту.
    Барокова метафора взаємодіє з усією системою образного ладу і входить до парадигматичної опозиції, близьких за функцією стилістичних тропів: порівняння, метонімії, іронії, епітету, що збагачує іспанський поетичний текст новими значеннями, нашаруваннями та відтінками. Основними способами осмислення художніх образів є використання метафор, які мають антропоморфне, зооморфне та фітоморфне значення.
    Текстові концепти пов’язані з пейзажно-настроєвими образами, негативними емоціями, що актуалізуються в семантиці метафоричних негативних відтінків: розлуки, печалі, самотності, гніву, страху та мажорними мотивами: радість, щастя, любов, задоволення.
    Іспанські поетичні тексти характеризуються ускладненістю, підвищеною асоціативністю, метафоричністю, контекстуальною полісемією, а семантичне визначення прототипної концептуальної схеми доповнюють та деталізують сутність суб’єктно-об´єктного порівняння, виводячи концепт-референт на рівень не лише образотворчий, але й емоційний, посилює роль семантичного та стилістичного контрасту, дозволяючи співіснування традиційних поетичних засобів з концептуальним осмисленням.
    У творах іспанських авторів спостерігається тенденція до піднесеного сприйняття, до почуття любові як людської емоції, що актуалізується в його концепті. Любов як універсальне почуття поєднує в собі духовне й плотське, раціональне з емоційним. Концепт ЛЮБОВ слугує засобом містичного поєднання з універсальною суттю Богом-творцем. Він відображає важливі культурні системи, в яких реалізується: мистецтво, держава, церква та представлений у концептуальній структурі як високе та возвеличене почуття та людська емоція.
    Концепт ЖИТТЯ є хронологічною величиною, що складається з трьох рівнів: народженням, проходженням, кінцем, яка характеризується фізичним занепадом. Розвиток тіла та душі в епоху іспанського бароко характеризується загальною секуляризацією поглядів на життя, в межах яких тіло розглядають як біологічну структуру, а душу як психіку. Отже, загальними концепту ЖИТТЯ є складові концепту-референту шлях, незначущість, порожнеча людського існування. Концепт ЖИТТЯ заключає у собі деякі структурні протиріччя: на рівні лексики він стверджує зняття протилежностей між життям та смертю, воскресіння, а на фонологічному рівні підкреслює перехід, неможливість злиття смерті й життя як двох семантично протилежних центрів.Концепт БОГ розглядається як основа всього життя людини, але релігійність досягла вершини свого розвитку і почався процес відходу від церкви. Відбувся перехід від фізичної та релігійно-культурної присутності смерті до її інституціонального й ментального витіснення, а концепт ЖИТТЯ передбачає своєю кінцевою метою смерть як кінець тілесного буття.
    Концепт БОГ представлений такими концептами-референтами, як життя, сила, очищення, світло, душа, хрест, що утворюють концептуальні метафори та метонімії. Присутність смерті в житті була характерною рисою католицизму, тобто скерувати життя на думку на смерть попри сентименталізації, що була притаманна XVII століттю. Концепт СМЕРТЬ представлений концептами-референтами: безнадія, приреченість, утопія, темрява, деградація, біль, самопожертва як складові прототипної концептуальної схеми.
    Іспанська поезія представляє собою металогічну структуру, що зорієнтована на переосмислення образного значення. А текстові концепти мають тісні фонетичні, семантичні, лексико-граматичні, морфологічні та синтаксичні зв’язки. В іспанському поетичному мовленні Золотого віку” вербалізується процес аналогового осмислення світу людиною мистецтва.
    Аналіз лексичного рівня текстових концептів показав, що автори вживають поетичні, урочисті слова та активно діє емоційно забарвлена лексика та вигуки, за допомогою яких опосередковане вираження почуттів, які не мають предметно-логічного значення та розкривають емоційне значення концептів: індиферентність, роздратування, насмішка, задоволення. На фоносемантичному рівні превалюють фонеми мінорних мотивів: сум, туга, журба, біль, страх, гнів.
    Розгортання текстових концептів на граматичному рівні дозволив виявити структуро-граматичні зв’язки, що здійснюються за допомогою іменникових, дієслівних, прикметникових, прислівникових форм, що характеризується продуктивністю іспанських авторів. При дослідженні дієслівних часів у текстових концептах, що містять темпоральну вказівку, визначають поетичний час, в якому вони діють, користуючись часами Modo Indicativo, Modo Subjuntivo.
    На морфологічному рівні у поетичних текстах використовуються скорочені форми прикметників у препозиції та постпозиції до іменників, субстантивовані інфінітиви, герундій, дієслова, іменники, прислівники та скорочені форми займенників.
    На синтаксичному рівні при розкритті текстових концептів важливе місце займають ліричні запитання та звертання, що відіграють роль комунікативного переносу та модального значення, що утворюють смислову градацію, нарощення у прототипній концептуальній моделі.
    Отже, іспанські текстові концепти характеризуються взаємопроникненням фонетичних, лексичних, морфологічних та синтаксичних особливостей, між ними немає чіткої окресленої межі.
    Подальші наукові дослідження семантики поетичних текстів і залучення методичного апарату когнітивної лінгвістики є перспективним у галузі когнітивної поетики. Розширення практичного матеріалу дослідження завдяки залученню іспанських текстів Античності, Середньовіччя, Просвітництва та Модернізму допоможе простежити їх вплив на формування сучасного світосприйняття. Цікавим може бути зіставне дослідження іспанських та українських поетичних текстів, оскільки воно дозволить виявити спільні й відмінні риси культурно-ціннісної картини світу цих двох народів.







    CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    1. Абашева М.П. Мифология женского в поэзии В. Кальпиди // Филологические науки. 2000. №3. С. 52-61.
    2. Аверинцев С.С. Поэты. М.: Языки русской культуры, 1996. 364 с.
    3. Алексеев А.Я., Годес О.В. К проблеме образа в художественном дискурсе // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. праць. К.: ВЦ КНЛУ, 2003. Вип. 9. С.8-16.
    4. Андрієнко Л.О. Генеза та особливості структури поетичної метафори бароко: Дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / НАН Укр. Ін-т мовозн. ім. О.О.Потебні. Київ, 1997. 160 с.
    5. Андрієнко Т.П. Мовленнєвий акт іронії в англійській мові на матеріалі художньої літератури XVI та ХХ століть: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04. / ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Харків, 2002. 18 с.
    6. Апресян Ю.Д. Идеи и методы современной структурной лингвистики (краткий очерк). М.: Просвещение, 1966. 302 с.
    7. Аристотель. Об искусстве поэзии. М.: Гослитиздат, 1957. 183 с.
    8. Арнольд И.В. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность: Сборник статей. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1999. 444 с.
    9. Арнольд И.В. Стилистика декодирования: курс лекций. Л.: Изд-во ЛГПИ им. А.И.Герцена, 1974. 76 с.
    10. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры. М.: Прогресс. 1990. С. 5 32.
    11. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 339 с.
    12. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1999, I-XV. 896 с.
    13. Афанасьева Н.А., Мустаева Л.И. Интерпретация текста (на материале английских пословиц и поговорок). М.: Высшая школа, 1991. 166 с.
    14. Бабаев И.А. Фонетические единицы и их терминологическое обозначение // Бодуэн де Куртене и современная лингвистика: Сб. статей. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1989. С. 40-42.
    15. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Едиториал УРСС, 2001. 392 с.
    16. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика: Пер. с фр. / Сост. и общ. ред. Г.К.Косикова. М.: Прогресс, 1989. 615 с.
    17. Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики: Исследования разных лет. М.: Художественная лит-ра, 1975. 502 с.
    18. Безменова Н.А. Очерки по теории и истории риторики. М.: Наука, 1991. 215 с.
    19. Берест Т.М. Семантика художнього слова в поезії 80-90 рр. ХХ (на матеріалі творів молодих авторів): Дис... канд. філол. наук: 10.02.01. / ХНУ ім.В.Н. Каразіна. Харків, 1999. 199 с.
    20. Бєлєхова Л.І. Образний простір американської поезії: лінгвокогнітивний аспект: Дис... д-ра філол. наук: 10.02.04. / КНЛУ. Київ, 2002. 476 с.
    21. Бєлєхова Л.І. Стратегії й тактики інтерпретації поетичних текстів: прототипове vs непрототипове прочитання тексту // Літературознавчі студії: Зб. наук. праць / Під ред. Г.Ф.Семенюк. Вип. 7. К.: Вид. Дім Д.Бураго. 2004. С. 24-29.
    22. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. К.: Киев. ун-т им. Т.Шевченко, 1997. 311 с.
    23. Бєлова А.Д. Поняття стиль”, жанр”, дискурс”, текст” у сучасній лінгвістиці // Вісник Київського національного університету ім. Т.Шевченка. Серія Іноземна Філологія. 2002. №32. С. 11 14.
    24. Белукова Н.И. Дружеское письмо творческой интеллигенции как эпистолярный жанр // Филологические науки. 2000. - №5. С. 81-89.
    25. Белянин В.П. Психолингвистика. М.: Флинта, 2003. 232 с.
    26. Белянин В.П. Психолингвистические аспекты художественного текста. М.: Изд-во МГУ, 1988. 123 с.
    27. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Едитория УРСС, 2002. 448 с.
    28. Бондарко А.В. Грамматическое значение и смысл. Л.: Наука, 1978. 175 с.
    29. Бондарко А.В. Теория функциональной грамматики: Качественность. Количественность. СПб.: Наука, 1996. 364 с.
    30. Борисова Т.С. Лінгвостилістичні засоби створення образу стереотипного персонажа (на матеріалі англомовної пригодницької прози ХІХ-ХХ ст.) Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04. / ОНУ ім. І.І.Мечникова. Одеса, 2002. 20 с.
    31. Бочаров С.Г. «Свобода» и «счастье» в поэзии А.С. Пушкина // Проблемы поэтики и истории литературы. Саранск: Мордовский ГУ им. Н.Г.Огарева, 1973. С. 147 164.
    32. Брандес М.П. Стилистика немецкого языка. М.: Высшая школа, 1990. 320 с.
    33. Будагов Р.А. Литературные языки и языковые стили. М.: Высшая школа, 1967. 376 с.
    34. Будагов Р.А. Писатели о языке и язык писателей. М.: Добросвет-2000, 2001. 335 с.
    35. Будагов Р.А. Человек и его язык. М.: Изд-во. Моск. ун-та, 1976. 429 с.
    36. Бурбело В.Б. Историческая стилистика французкого языка. К.: Изд-во Лыбидь”, 1990. 124 с.
    37. Бурбело В.Б. Лінгвопоетика французької словесності ІХ-ХІІІ ст. К.: ВЦ Київський університет”, 1999. 251 с.
    38. Бурбело В.Б. Художній дискурс в історії французької мови та культури 9-18 ст.: Дис... д-ра. філол. наук: 10.02.05 / Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. Київ, 1999. 586 с.
    39. Бюлер К. Теория языка. Репрезентативная функция языка: Пер. с нем. / Общ. ред. Т.В.Булыгиной. М.: Прогресс, 2001. 528 с.
    40. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика: Учебное пособие. М.: Высшая школа, 1990. 176 с.
    41. Вежбицкая А. Сравнение градация метафора: Пер с пол. // Теория метафоры. М.: Прогресс. 1990. С. 133-152.
    42. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. М.: Высшая школа, 1989. 406 с.
    43. Виноградов В.С. Грамматика испанского языка. М.: Высшая школа, 1965. 451 с.
    44. Виноградов В.В. Избранные труды. Поэтика русской литературы. М.: Наука, 1976. 511 с.
    45. Виноградов В.В. Очерки из истории русского литературного языка XVII-XIX веков. М.: Высшая школа, 1982. 528 с.
    46. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Изд-во Академии наук СССР ОЛЯ, 1963. 256 с.
    47. Винокур Г.О. О языке художественной литературы: Учебное пособие. М.: Высшая школа, 1991. 448 с.
    48. Воробьева О.П., Мороховский А.Н. Стилистика английского языка. К.: Вища школа, 1991. 271 с.
    49. Воробьева О.П. О предмете лингвистики текста и стилистики текста // Общая стилистика и филологическая герменевтика / Ред. кол.: Г.И.Богин, Ю.В.Рождественский. Тверь: ТГУ. 1991. С. 90-96.
    50. Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата. К.: Вища школа, 1993. 200 с.
    51. Выготский Л.С. Психология искусства. Анализ эстетической реакции. М.: Лабиринт, 1997. 415 с.
    52. Гадамер Г. Г. Герменевтика і поетика: Пер. з нім. К.: Юніверс, 2001. 288 с.
    53. Гак В.Г. Лексическое значение слова // ЛЭС. М. 1990. С. 261-263.
    54. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. К.: Либідь, 2001. 488 с.
    55. Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского языка. М.: Изд-во лит-ры иностр. яз., 1958. 459 с.
    56. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 139 с.
    57. Галянич М.І. Внутрішня форма слова в художньому тексті: Дис... д-ра філол. наук:10.02.01 / Прикарп. ун-т ім. В.Стефаника. Івано-Франківськ, 1998. 455 с.
    58. Ганецкая Л.В. Лингвистические особенности вторичных композиционно-речевых форм описаний «характеристика», «сцена», «картина» (на материале англо-американской художественной прозы): Дис канд. филол. наук: 10.02.04. / КПИИЯ. Киев, 1985 225 с.
    59. Гетьман З.О. Лінгвістична модель іспанського діалогічного мовлення: принципи граматичної побудови діалогічного тексту: Автореф. дис... д-ра філол. наук: 10.02.05. / Київський університет ім. Т.Шевченка. К., 1996. 48 с.
    60. Гетьман З.О. Текстовий аналіз композиційного стандарту іспанського діалогічного мовлення. К.: ВПЦ Київський університет, 1994. 96 с.
    61. Головач У.В. Етномовний компонент поетичного тексту давньогрецької трагедії як перекладознавча проблема (на матеріалі давньогрецької трагедії та їхніх українських перекладів): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.16. / КНУ ім. Т.Шевченка. Київ, 2003. 20 с.
    62. Гончаренко С.Ф. Кампаративные тропы в испанской поэтической речи (лингвистические проблемы анализа и перевода): Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.05. / МГПИИЯ им. М. Тореза. М., 1973. 29 с.
    63. Гончаренко С.Ф. Стилистический анализ испанского стихотворного текста (основы теории испанской поэтической речи). М.: Высшая школа, 1988. 192 с.
    64. Гончаров Б.П. Проблема художественного целого и системность стилевого анализа // Теория литературных стилей. Современные аспекты изучения / Под ред. Н.К.Гей. М.: Наука. 1982. С. 228 256.
    65. Гореликова М.И., Магомедова Д.М. Лингвистический анализ художественного текста. М.: Русский язык, 1983. 124 с.
    66. Горшков А.И. Лекции по русской стилистике. М.: Изд-во Литер. ин-та им. А.М. Горького, 2000. 272 с.
    67. Григорьев В.П. Жанрово-стилистическая определенность текста и становление языка испанской национальной литературы: Автореф. дис д-ра филол. наук: 10.02.05. / ЛГПИ им А.И.Герцена. Л., 1983. 34 с.
    68. Григорьев В.П. Словотворчество и смежные проблемы языка поэта. М.: Наука, 1986. 255 с.
    69. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию: Пер. с нем. М.: Прогресс, 2000. 397 с.
    70. Гюббенет И.В. Основы филологической интерпретации литературного художественного текста. М.: Из-во МГУ, 1991. 205 с.
    71. Данилич В.С. Феномен человека в системе языка и картине мира (по памятникам эпохи становления национального языка и национальной литературы Испании). К.: Изд. центр КГЛУ, 2000. 246 с.
    72. Данилич В.С. Жанрова спрямованість іспанської літератури в культурологічному контексті Середньовіччя та епохи Відродження // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. праць / Під ред. Н.М.Корбозерової. Вип. 8. К.: КНЛУ. 2002. С. 84 88.
    73. Дзіковська Л.М. Художній час та художній простір в ліриці М.Волошина 1900-1910 рр.: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.02. / НАН України Ін-т. літ-ри ім. Т.Г.Шевченка. К., 2001. 18 с.
    74. Димитренко Л.В. Когнитивные и лингвостилистические особенности поэтического образа (на материале американской поэзии ХХ в.): Дис канд. филол. наук: 10.02.04. / ХГПУ. Херсон, 2000. 232 с.
    75. Дискурс іноземномовної комунікації / Відп. ред. К.Я. Кусько. Львів: Вид-во ЛНУ ім. І.Франка, 2001. 495 с.
    76. Дорофеев Ю.В. Анализ и интерпретации текста: функциональный подход (на материале стихотворения И. Кормильцева «Железнодорожник») // Вісник ХНУ ім. В.Н.Каразіна №572. Серія Філологія. 2002. Вип. 36. С. 58-65.
    77. Дубенко Е.Ю. Особенности синтактики языковых элементов как отражение специфики художественной картины мира (на материале англо-американской поэзии XVIII XX вв.): Дис канд. філол. наук: 10.02.04. / КПИИЯ. Киев, 1991. 237 с.
    78. Дубовик А.Ю. Образи флористики в художньому тексті (на матеріалі американських поетичних творів ХХ ст.): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04. / ОДУ ім. І.І.Мечникова. Одеса, 1997. 16 с.
    79. Дубовский Ю.А., Кучер А.В. Функциональное общение на английском языке: Учебное пособие. К.: Вища школа, 1991. 311 с.
    80. Дюбуа Ж., Менге Ф., Пир Ф., Тринон А.: Пер. с фр. // Общая риторика. М.: Прогресс, 1986. 392 с.
    81. Есин А.Б. Об органичности рифмы // Филологические науки. 2000. - №6. С. 40 45.
    82. Єщенко Т.А. Метафора в українській поезії 90-х років ХХ ст.: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01. / ДНУ. Донецьк, 2001 19 с.
    83. Жирмунский В.М. Из истории западноевропейских литератур: Избранные труды. Л.: Наука, 1981. 304 с.
    84. Зайцев В.А. Жанровая традиция «памятника» в русской поэзии ХХ века // Филологические науки. 1999. - №3. С. 3-14.
    85. Звегинцев В.А. Язык и лингвистическая теория. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 248 с.
    86. Зубкова Л.Г. Общая теория языка в развитии: Учебное пособие. М.: Изд-во РУДН, 2002. 472 с.
    87. Иванова Т.П., Брандес О.П. Стилистическая интерпретация текста. Пособие по англ. яз. М.: Высшая школа, 1991. 144 с.
    88.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины