БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ СУЧАСНОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ: СТРУКТУРА, СЕМАНТИКА, ПРАГМАТИКА : Бессоюзные сложные предложения современного французского языка: структура, семантика, ПРАГМАТИКА

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С.СКОВОРОДИ

На правах рукопису

Лембік Сніжана Олександрівна

УДК 811.133.1’367.3

БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ СУЧАСНОЇ
ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ: СТРУКТУРА, СЕМАНТИКА, ПРАГМАТИКА

Спеціальність 10.02.05 романські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор Мінкін Лев Михайлович

Харків 2005

ЗМІСТ
ПРИЙНЯТІ СКОРОЧЕННЯ ..................... 5
ВСТУП ....................... 6
РОЗДІЛ 1. БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ В СИСТЕМІ МОВИ ТА МОВЛЕННІ......................................................................................... 14
1.1. Етапи мовно-мовленнєвої актуалізації висловлення .................... 14
1.2. Елементи характеристики складних речень .............. 18
1.3. Безсполучниковість як тип синтаксичного зв’язку ...... 24
1.3.1. Категорії сурядності й підрядності ............................ 24
1.3.2. Безсполучниковий зв’язок у складному реченні .......... 26
1.4. Безсполучникові складні речення сучасної французької мови: інваріантна й варіантна моделі ..................................................................................... 31
1.4.1. Підходи до вивчення безсполучникового зв’язку й безсполучникових складних речень сучасної французької мови ........... 31
1.4.2. Трактування терміна juxtaposition” ...................... 36
1.4.3. Інваріантна модель і варіантні моделі безсполучникових складних речень ................................................................................... 37
1.5. Безсполучникові складні речення в світлі теорії прагматики ......... 42
1.5.1. Роль аргументації у змістових взаємовідношеннях між компонентами складного речення ...................... 46
1.5.2. Явище поліфонії у висловленні ......................... 51
1.5.3. Імплікатура в безсполучникових складних реченнях сучасної французької мови ............................................................................................. 53
1.5.4. Актуальне членування як один з аспектів прагматичного аналізу ..................... 55
1.6. Синтагматична симетрія / асиметрія в безсполучникових складних реченнях сучасної французької мови ..................................................... 59
Висновки до першого розділу ............................ 66
РОЗДІЛ 2. ТАКСИСНІ ВІДНОШЕННЯ У БЕЗСПОЛУЧНИКОВИХ СКЛАДНИХ РЕЧЕННЯХ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ .................................... 68
2.1. Таксисна орієнтація предикативних частин складного речення ............. 68
2.2. Явище референції в полі категорії таксису ....................... 71
2.2.1. Референтні особливості предикативних частин .............................. 71
2.2.2. Функції дейктичних елементів ......................... 74
2.3. Індексальна функція часових форм у безсполучникових складних комплексах сучасної французької мови ......................................... 82
Висновки до другого розділу ..................... 90
РОЗДІЛ 3. СТРУКТУРНІ, СЕМАНТИЧНІ ТА ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЄВИХ РЕАЛІЗАЦІЙ БЕЗСПОЛУЧНИКОВИХ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ СУЧАСНОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ .................................................................................. 92
3.1. Потенційно однозначна модель безсполучникових складних речень із відношеннями змістової рівноправності ........................................... 96
3.2. Потенційно однозначні моделі безсполучникових складних речень із відношеннями змістової залежності ...................................................... 101
3.2.1. Модель Чп + Зп .......................... 101
3.2.2. Модель С + О ......................... 103
3.2.3. Модель С + П ......................... 111
3.3. Потеційно багатозначні моделі безсполучникових складних речень сучасної французької мови .................................................................................... 117
3.3.1. Модель Зп + Зп .......................... 117
3.3.2. Модель О + П ..................... 121
3.3.3. Модель С + С ......................... 128
3.3.4. Модель О + О ..................... 132
3.4. Безсполучникові складні речення переривчастої структури ................. 141
3.5. Мовленнєві конструкції безсполучникових складних речень із дискурсивними словами ...................................................................... 144
Висновки до третього розділу ...................... 149
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ................ 152
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ............................. 155
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ................. 173
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ .......................... 174

ПРИЙНЯТІ СКОРОЧЕННЯ

БСР безсполучникове складне речення
ССР складносурядне речення
СПР складнопідрядне речення
СР складне речення
Чп + Чп частковопитальне БСР
С + П спонукально-питальне БСР
О + О оповідальне БСР
О + С оповідально-спонукальне БСР
Зп + Зп загальнопитальне БСР
Чп + Зп питальне БСР змішаного типу
О + П оповідально-питальне БСР
С + С спонукальне БСР
Рр1, Рр2 предикативні частини
juxt безсполучниковий зв’язок
сит1, сит2 ситуації
S підмет
P присудок
T дане тема
R нове рема
V дієслово-присудок
Imp дієслово в наказовому способі

ВСТУП

Вивчення безсполучникових складних речень у різних мовах у цей час ведеться досить широко, але найчастіше вони розглядаються серед конструкцій складносурядних і складнопідрядних речень [104; 116; 124; 161; 197]. Релевантним при такому підході є тільки семантичний критерій.
Проблема вивчення безсполучникових складних речень як рівноправних синтаксичних побудов поряд зі складносурядними й складнопідрядними реченнями піднімається в ряді граматик і спеціальних досліджень [21; 31; 51; 57; 89; 135; 187], однак перевага віддається структурній основі класифікації складних висловлень. При цьому нерідко як засоби зв’язку предикативних частин указуються тільки паузи й інтонація [38; 125; 131], а сама безсполучниковість вважається властивою розмовному мовленню.
Незважаючи на велику кількість робіт зі складного речення в цілому й безсполучникового складного речення зокрема, жоден підхід не дає можливості встановити відповідність між типовою структурою безсполучникових складних речень і змістових відношень між їхніми предикативними частинами. Це рівною мірою властиво дослідникам як французької мови, так і інших європейських мов [93; 120; 122; 187]. У науковій літературі описуються тільки розповідні безсполучникові складні речення, тобто їхні конструкції не розмежовуються за змістом цільової настанови предикативних частин. Не розглядаються також підстави для виділення в мовній системі моделей безсполучникових складних речень, які втілюються у відповідних мовленнєвих реалізаціях. У цілому безсполучникові складні речення не характеризуються як складні лінгвістичні знаки, що є представленими в мовній системі й мовленні з урахуванням взаємодії структури, семантики й прагматики. Тим часом, такий підхід відповідає антропоцентричній точці зору на мову як найбільш природній й адекватній дійсному положенню речей, оскільки вона дозволяє осмислити зв’язок мовних явищ у єдності системного й функціонального аналізу.
Актуальність теми дисертації визначається спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на єдність системного й функціонального вивчення мов з урахуванням взаємодії синтаксису, семантики й прагматики. Невизначеність термінологічного апарату, відсутність комплексного підходу до вивчення безсполучникових складних речень сучасної французької мови зумовили необхідність визначення їхнього статусу як лінгвістичного знака в мовній системі й мовленні з урахуванням значень комунікативних настанов предикативних частин і визначенням їхньої ролі в обмеженні змістових відношень, що дає можливість по-новому проаналізувати динаміку взаємодії синтаксису, семантики й прагматики в мовленнєвих реалізаціях речення.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана в рамках наукової теми Єдність системного й функціонального вивчення романських мов в аспекті інтегративної прагматики (синтаксис, семантика, прагматика)”, що розробляється кафедрою романської філології Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди (тема затверджена Вченою радою професорів Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди, протокол №11 від 30.10.98).
Основною метою дослідження є визначення характерних структурних, семантичних і прагматичних особливостей безсполучникових складних речень сучасної французької мови як самостійного типу синтаксичних конструкцій, виділення їхніх моделей у мові та вивчення відповідних мовленнєвих реалізацій. Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:
з’ясувати статус безсполучникових складних речень у сучасній французькій мові;
проаналізувати безсполучникове складне речення як складний лінгвістичний знак у статиці мовної системи та динаміці мовлення;
на основі узагальнення та вивчення мовленнєвих реалізацій безсполучникових складних речень сучасної французької мови встановити й описати їх інваріантну та варіантні моделі, а також визначити потенційні змістові відношення між предикативними частинами, які проявляються в мовленні;
визначити структурні, семантичні й прагматичні особливості інтеграції мови та мовлення у варіантних моделях безсполучникових складних речень в акті висловлювання;
вивчити коло таксисних відношень у безсполучникових складних реченнях сучасної французької мови;
провести аналіз і типізувати варіанти мовленнєвих реалізацій безсполучникових складних речень сучасної французької мови.
Об'єктом дослідження є безсполучникові складні речення сучасної французької мови.
Предметом дослідження служать особливості безсполучникових складних речень сучасної французької мови як складного лінгвістичного знаку, що є представленим в мові та мовленні з урахуванням взаємодії структури, семантики, прагматики.
Відповідно до мети й завдань дослідження в роботі були використані наступні методи: комплексний системний та функціональний аналіз із урахуванням взаємодії структури, семантики й прагматики; для виявлення інваріантної й варіантної конструкцій безсполучникових складних речень сучасної французької мови був використаний метод синтаксичного моделювання на підставі узагальнення відповідних мовленнєвих реалізацій. Для встановлення ієрархічно залежних інваріантної й варіантної моделей безсполучникових складних речень використано прийом ідентифікації. Крім цього, використано процедури аргументативного аналізу для встановлення конвенціональних і неконвенціональних імплікатур між предикативними компонентами безсполучникових складних речень.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше безсполучникові складні речення сучасної французької мови розглянуто як складний знак в аспекті мови та мовлення з урахуванням взаємодії структури, семантики та прагматики. Уперше визначено змістові відношення між однотипними або різними за комунікативною настановою предикативними частинами визначеного типу речень. Новим є комплексний підхід, який включає ситуативний, контекстуальний та прагматичний аналіз, який дозволив виявити особливості аргументативних відношень між предикативними частинами безсполучникових складних речень, а також потенційну однозначність або багатозначність змістових відношень. Уперше досліджено таксисні відношення у безсполучникових складних реченнях, а також розглянуто структурні, семантичні та прагматичні особливості безсполучникових складних речень сучасної французької мови.
Найбільш істотні результати дослідження дозволяють сформулювати положення, що виносяться на захист:
1. Безсполучникове складне речення сучасної французької мови є самостійним типом синтаксичних конструкцій поряд зі складносурядними та складнопідрядними реченнями. Включаючи однакові або різні за комунікативною настановою предикативні частини, між якими встановлюються відносини змістової залежності або рівноваги, воно являє собою складний лінгвістичний знак.
2. Загальна інваріантна модель безсполучникових складних речень сучасної французької мови є ідентифікуючою конструкцією при виявленні варіантних моделей за значеннями комунікативних настанов предикативних частин. У мовній системі конкретні мовленнєві реалізації представлені варіантними моделями, потенційно однозначними / багатозначними стосовно мовлення. Ця однозначність / багатозначність представляє відповідні конвенціональні імплікатури потенційних змістових відношень, що конкретизуються в мовленні.
3. Структурна варіативність безсполучникових складних речень у мовленні встановлюється стосовно загальної схеми організації відповідних моделей мовної системи. Зміни здійснюються лише в предикативних частинах за рахунок суміщення їхніх компонентів, еліпса, плеонастичних структур, непрямих засобів вираження цільової настанови.
4. Взаємодіючи з семантикою, прагматика виконує функцію основного планування в висловленні і, задаючи початковий стратегічний вектор, проявляється вже на першому етапі породження безсполучникового складного речення (етапі розумових операцій) і переходить в етап його семантичного й структурного оформлення при інтеграції мови та мовлення.
5. Динаміка взаємодії семантики й прагматики в мовленнєвих реалізаціях безсполучникових складних речень сучасної французької мови відображається в таксисних відношеннях, які крім кореляції модально-часових значень дієслівних форм предикативних частин включають їхні референтні значення, рольову організацію, дейктичні елементи.
6. Суто мовленнєвими конструкціями є безсполучникові складні речення з дискурсивними словами та з переривчастою структурою. В останніх реалізуються неконвенціональні імплікатури, що припускають наявність дієслів мовлення й сприйняття.
Теоретичне значення полягає в тому, що в проведеному дослідженні виявляється специфіка безсполучникових складних речень сучасної французької мови як самостійної синтаксичної одиниці поряд зі складносурядними й складнопідрядними реченнями, їхня відмінність від сполучникових складних конструкцій. У роботі одержала подальший розвиток теорія інтеграції мови й мовлення при підготовці й реалізації безсполучникового складного речення як певного комунікативного акту, актуалізація якого супроводжується подвійною номінацією референтних ситуацій. Обґрунтовується включення в сферу таксисних відношень, крім координації модально-часових значень дієслівних форм предикативних частин, їхньої рольової організації, дейктичних елементів. У дисертації також знайшла подальшої розробки теорія співвідношення інваріантної та варіантних моделей та відповідних мовленнєвих реалізацій. Все це дозволило змінити традиційний напрямок лінгво-прагматичного аналізу безсполучникових складних речень сучасної французької мови й розглянути взаємодію їхньої структури, семантики й прагматики з позицій комплексного системного й функціонального підходу.
Практичне значення роботи полягає в тому, що теоретичні положення й результати дослідження можуть бути застосовані в науково-дослідній практиці (підготовка курсових і дипломних проектів), у курсах теоретичної й практичної граматики сучасної французької мови (розділи Синтаксис речення”, Теорія мовленнєвих актів”), а також у спецкурсах Основи теорії мовленнєвої комунікації”, Основи теорії прагматики”.
Матеріалом дослідження послужили 3200 прикладів безсполучникових складних речень, відібрані методом загальної вибірки з творів французької художньої прози XIX-XX ст., а також періодичних видань кінця XX початку XXI сторіч.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення й результати дисертаційної роботи були предметом обговорення на кафедрі романської філології Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди, а також були викладені в доповідях на Міжнародному студентському форумі Образование, наука, производство” (Белгород, 2002); на двох міжнародних конференціях: Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 2003), Україна наукова 2003” (Дніпропетровськ Запоріжжя, 2003).
Публікації. Результати проведеного дослідження викладені в п’яти статтях, опублікованих у спеціалізованих виданнях ВАК України, у доповіді на міжнародному студентському форумі і в двох тезах доповідей на наукових конференціях.
Мета й завдання дослідження визначили структуру дисертації, що складається зі вступу, трьох розділів з висновками, загальних висновків, списку використаної літератури, списку джерел ілюстративного матеріалу.
У вступі викладено теоретичні передумови дослідження, обґрунтовано його актуальність, теоретичне й практичне значення дослідження, наукова новизна, визначено об’єкт і предмет, мету й завдання роботи, охарактеризовано методи й матеріал дослідження, намічено можливі галузі застосування результатів дослідження.
Розділ 1 присвячено загальним питанням вивчення складного речення. У ньому розглянуто різні підходи до трактування безсполучникового зв’язку взагалі та у сучасній французькій мові зокрема в працях вітчизняних і зарубіжних лінгвістів; визначено загальні особливості моделей безсполучникових складних речень у мові і їхніх реалізаціях у мовленні з урахуванням взаємодії структури, семантики й прагматики.
Розділ 2 містить розширене тлумачення поняття таксисні відношення” та опис цих відношень у безсполучникових складних реченнях сучасної французької мови. У цьому ж розділі розглядаються загальні риси організації модально-часової системи французької мови та її особливості в досліджуваних складних синтаксичних конструкціях. Також розглядається специфіка вживання у безсполучникових складних реченнях дейктичних елементів.
У розділі 3 розглядаються характерні й специфічні риси мовленнєвих реалізацій мовних моделей безсполучникових складних речень сучасної французької мови в аспекті взаємодії їхньої структури, семантики й прагматики.
У загальних висновках викладено основні результати проведеного комплексного дослідження й намічено перспективи подальших наукових розробок по досліджуваній проблематиці.
Список використаної літератури складається з 207 найменувань праць вітчизняних і зарубіжних авторів, з них на іноземних мовах 68 робіт.
Список джерел ілюстративного матеріалу нараховує 89 творів.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Проведене дослідження підтверджує висловлене припущення про самостійність безсполучникових складних речень сучасної французької мови, їх незалежність від складносурядних та складнопідрядних речень, про притаманні лише безсполучниковим складним реченням структурні, семантичні та прагматичні особливості.
На просторі мовної системи виявлено прототипічну модель безсполучникових складних речень, яка є зразком для восьми типових моделей, потенційно однозначних / багатозначних стосовно мовлення. Ця однозначність / багатозначність представляє відповідні конвенціональні імплікатури, що реалізуються в мовленні. Потенційні відношення однозначності / багатозначності встановлюються в залежності від значень комунікативних настанов предикативних частин. Це дає можливість співвіднести структурний та змістовий рівні безсполучникового складного речення. Встановлення відповідності між структурою предикативних частин та змістовими відносинами між ними дозволяє вважати безсполучникове складне речення лінгвістичним знаком, що має вихід” у мовну систему та мовлення. Модель мовної системи представляє собою певну ментальну конструкцію і програмує” конкретні мовленнєві реалізації безсполучникового складного речення.
При підготовці безсполучникового складного речення, починаючи з першого етапу (етапу розумових операцій), прагматика, взаємодіючи з семантикою, виконує функцію основного планування в висловленні і переходить в етап його семантичного й структурного оформлення при інтеграції мови та мовлення в єдиному комунікативному акті.
В системі французької мови релевантною для виділення інваріантної моделі безсполучникових складних речень є загальна структура, що припускає наявність двох з’єднаних за допомогою безсполучникового зв’язку предикативних частин. Варіантні моделі мовної системи розрізнюються в структурному плані за парадигматичними засобами вираження комунікативної настанови в предикативних частинах, а також за змістовими відношеннями між ними. Ці змістові відношення є основою аргументативної залежності або незалежності предикативних частин. Семантика аргументативного зв’язку разом з парадигматичними засобами вираження комунікативної настанови в предикативних частинах є типологічною характеристикою безсполучникових складних речень в мовній системі. В синтаксичному полі системи французької мови в центрі сукупності безсполучникових складних речень знаходяться потенційно багатозначні моделі (оповідальні, загальнопитальні, спонукальні), які поєднують відношення рівноваги та залежності; потенційно однозначні моделі з відносинами змістової рівноваги (частковопитальні) та залежності (розповідно-спонукальні, спонукально-питальні) розташовані на периферії, відповідно, ближче до моделей складносурядних та складнопідрядних речень.
Порогом змін типових моделей у мовленнєвих реалізаціях є збереження загальної інваріантної моделі Р1 juxt Р2. Усі зміни відбуваються в самих предикативних частинах за рахунок суміщення членів, зевгми, хіазму, різних видів еліпса, асиметрії у вираженні комунікативної настанови і т.д.
Окремі мовленнєві реалізації можуть характеризуватися як безсполучникові складні речення у зв’язку зі збереженням загальної схеми організації, тоді як лексико-граматичні зміни в їх предикативних частинах та змістові відношення між цими частинами дають привід віднести їх до власне мовленнєвих конструкцій. Це так звані висловлення з переривчастим зв’язком та висловлення з дискурсивними словами.
Широке тлумачення таксисних відношень у безсполучникових складних реченнях сучасної французької мови призвело до виявлення особливостей, які дозволяють, крім кореляції модально-часових значень дієслів предикативних частин, включити до цих відносин також референтні значення, рольову організацію, дейктичні елементи. У зв’язку з тим, що мовленнєві реалізації як продукт мовленнєвого акту представляють собою зміст висловлення та результат його продукування у конкретний момент у заданому контексті, предикативні частини структурно і семантично пристосовуються до передачі комунікативного завдання відповідно до інтенції мовця. Ці зміни стосуються усього комплексу таксисних відношень.
Подальше вивчення безсполучникових складних речень сучасної французької мови може бути пов’язане з уточненням взаємовідношень моделей цих речень з моделями складносурядних та складнопідрядних речень залежно від характеру відношень між предикативними частинами, з виявленням синонімічних конструкцій серед різних типів складного речення та виявленням переваг, що їх надає мова для вираження певних відношень, з поглибленням дослідження конструкцій безсполучникових складних висловлень, в яких відбувається транспозиція форм вираження комунікативної настанови.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Арутюнова Н. Д. Предложение и его смысл. М.: Наука, 1976. 384 с.
2. Арутюнова Н. Д. Сокровенная связка (к проблеме предикативного отношения) // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. 1980. Т. 39, №4. С. 352-361.
3. Арутюнова Н. Д. Фактор адресата // Известия АН СССР. 1981. Т. 40. №4. С. 356-367.
4. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. - М.: Издательство иностранной литературы, 1955. 416 с.
5. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Издательство иностранной литературы, 1961. 394 с.
6. Банару В. И. Типы предикации во французском языке. Кишинев: Штиинца, 1980. 124 с.
7. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. К.: Вид. центр Академія”, 2004. 344 с.
8. Безуглая Л. Р. Пропозиция и прагматические импликации // Вісник ХНУ ім. В. Н. Каразіна. 2003. №586. С. 44-47.
9. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. К.: Астрея, 1997. 311 с.
10. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
11. Бобырева М.М. О типологии предложения в современном французском языке. М.: Наука, 1964. 216 с.
12. Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. Л.: Изд-во Ленинградск. ун-та, 1977. С. 115-201.
13. Болдырев Н.М. Категориальное пространство языка // Филология и культура: Мат-лы V междунар. науч. конференции. Тамбов: Изд-во ТГУ им. Г.Р.Державина, 2005. С. 27-30.
14. Бронская А.А. Синтаксические связи в бессоюзных сложных предложениях // Филологические науки. 1975. №1. С. 74-82.
15. Будагов Р.А. Некоторые проблемы сравнительно-исторического синтаксиса романских языков // Вопросы языкознания. 1965. №3. С. 3-21.
16. Буніятова І.Р. Еволюція гіпотаксису в германських мовах (IV-XIII ст.): Монографія. К.: Вид. центр КНЛУ, 2003. 327 с.
17. Бурбело В.Б. Лінгвопоетика французької словесності IX-XVIII ст.: Монографія. К.: ВЦ Київський університет”, 1999. 251 с.
18. Бюлер К. Теория языка. Репрезентативная функция языка: Пер. с нем. / Под ред. Т.В.Булыгиной. М.: Прогресс, 2000. 528 с.
19. Валгина Н. С. Синтаксис современного русского языка: Учебник для вузов. Изд. 2-е. М.: Высшая школа, 1978. 439 с.
20. Валимова Г. В. Функциональные типы предложений в современном русском языке. Ростов: Изд-во Ростовск. ун-та, 1967. 329 с.
21. Вальтер Д. Я. К вопросу о бессоюзных сложных предложениях // Научные доклады высшей школы. Серия Филологические науки. 1964. №2. С. 44-59.
22. Вардуль И. Ф. Основы описательной лингвистики: (Синтаксис и супросинтаксис). М.: Наука, 1977. 351 с.
23. Васильева Н. М., Пицкова П. П. Теоретическая грамматика: Морфология. Синтаксис. М.: Высшая школа, 1991. 304 с.
24. Веденина Л. Г. Французское предложение в речи: Учебное пособие. М.: Высшая школа, 1991. 192 с.
25. Великова Л. М. Типологія взаємопов’язаних таксисних і аспектуальних відношень у висловлюванні з темпоральною поліпредикативною конструкцією (на мат-лі англ. мови): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / КДЛУ. К., 1995. 16 с.
26. Виноград Т. К процессуальному пониманию семантики // Текст: аспекты изучения. Поэтика. Прагматика. Семантика. М.: Эдиториал УРСС, 2001. С. 42-89.
27. Виноградов В. В. Идеалистические основы синтаксической системы профессора А. М.Пешковского, ее эклектизм и внутренние противоречия // Вопросы синтаксиса современного русского языка. М., 1950. С. 36-74.
28. Виноградов В. С. Грамматика испанского языка. Практический курс. М.: Книжный дом «Университет», 2000. 430 с.
29. Вишнивецкая М. А. Вопросы с эксплицитной альтернативой в современном французском языке // Вісник ХНУ ім. В. Н. Каразіна. 2003. №586. С. 64-67.
30. Гак В. Г. Высказывание и ситуация // «Проблемы структурной лингвистики 1972». М., 1973. С. 355-362.
31. Гак В. Г. Теоретическая грамматика французского языка. Синтаксис. М.: Добросвет, 2000. 831 с.
32. Гетьман З. О. Лінгвістична модель іспанського діалогічного мовлення: принципи граматичної побудови діалогічного тексту: Автореф. дис. ... д-ра філол. наук: 10.02.05 / КДУ ім. Т.Г.Шевченка. К., 1996. 48 с.
33. Гийом Г. Принципы теоретической лингвистики. М.: Прогресс, 1992. 218 с.
34. Горелов И. Н., Седов К. Ф. Основы психолингвистики: Учебное пособие. М.: Лабиринт, 2004. 320 с.
35. Грайс П. Логика и языковое общение // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып. 16. С. 217-237.
36. Гринштейн Т. Д. К теории грамматического соположения // Вестник Московск. ун-та. 1973. Вып. 1. Филология. С.48-60.
37. Гулыга Е. В. Теория сложноподчиненного предложения в современном немецком языке. М.: Высшая школа, 1971. 206 с.
38. Гуляев Ю. А. О бессоюзных вопросительных предложениях в английской разговорной речи // Теория и практика лингвистического описания. Горький, 1968. С. 263-265.
39. Дворцева Н. Г. Складні висловлення з номінативною частиною в сучасній французькій мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.05 / КДЛУ. К., 1993. 16 с.
40. Дейк Т. А. ван. Язык. Познание. Коммуникация. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
41. Дейк Т. А. ван. Вопрос прагматики текста // Текст: аспекты изучения. Поетика. Прагматика. Семантика. М.: Эдиториал УРСС, 2001. С. 90-167.
42. Завьялова Г. Н. Однородные предикативы в составном именном сказуемом в структуре двусоставного предложения (на материале французского языка): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.05 / Моск. пед. ун-т. М., 2000. 23 с.
43. Земская Е. А., Китайгородская М. В., Ширяев Е. Н. Русская разговорная речь. Общие вопросы. Словообразование. Синтаксис. М.: Наука, 1981. 276 с.
44. Золотова Г. А. О нерешенных вопросах синтаксиса простого предложения // Вопросы синтаксиса русского языка. Калуга, 1969. С. 3-7.
45. Золотова Г. А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М.: Наука, 1982. 387 с.
46. Золотова Г. А., Онипенко Н. К., Сидорова М. Ю. Коммуникативная грамматика русского языка. М.: Изд-во МГУ, 1998. 528 с.
47. Илия Л. И. Грамматика французского языка. М.: Высшая школа, 1964. 304 с.
48. Ильичева Е. Г. Некоторые дискуссионные моменты в теории сложного предложения // Романо-германская филология: Межвуз. сборн. научн. работ. Саратов: Изд-во Саратовск. ун-та, 2000. Вып. 1. С. 159-164.
49. Ионицэ М. П., Потапова М. Д. Проблемы логико-синтаксической организации предложения. Кишинев: Штиинца, 1982. 135 с.
50. Йокояма О. Когнитивная модель дискурса и русский порядок слов. М.: Языки славянской культуры, 2005. 416 с.
51. Карабан В. И. Сложные речевые единицы. Прагматика английских асиндетических полипредикативных образований. К.: Вища школа, 1989. 130 с.
52. Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. М.: Гнозис, 2004. 390 с.
53. Карпакова Т. П. О некоторых лексико-грамматических средствах связи в бессоюзном сложном предложении (на материале современного французского языка) // Ученые записки МГПИ им. В. И.Ленина. 1970. №38. С. 53-63.
54. Кацнельсон С. Д. Категории языка и мышления: Из научного наследия. М.: Языки славянской культуры, 2001. 864 с.
55. Кифер Ф. О роли прагматики в лингвистическом описании // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып. XVI. С. 333-348.
56. Кобозева И. М. Лингвистическая семантика: Учебник. М.: Эдиториал УРСС, 2000. 352 с.
57. Ковальчук М. С. Ускладнені багатокомпонентні речення з безсполучниковою структурною основою в українській мові // Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур: Мат-ли VII Міжнародної конференції. Т. I. Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровськ. ун-ту, 2001. С. 63-64.
58. Корбозерова Н. М. Проблеми вивчення змісту мовного знака // Науков. Вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ. Серія Філологія. Педагогіка. Психологія. К.: Вид. центр КНЛУ, 2002. Вип. 6. С. 176-181.
59. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. К.: Вид. центр Академія”, 2003. 464 с.
60. Кравченко А. В. Вопросы теории указательности: Эгоцентричность. Дейктичность. Индексальность. Иркутск: Изд-во Иркутск. ун-та, 1992. 212 с.
61. Кронгауз М. А. Семантика. М.: Русский государственный гуманитарный университет, 2001. 399 с.
62. Кулагин А. Ф. Основные структурно-семантические типы сложных предложений в аспекте коммуникативной целеустановки: Автореф. дис. ... д-ра филол. наук. Л., 1972. 40 с.
63. Лембик С. А. Структурно-семантические типы бессоюзного сложного предложения в современном французском языке // Образование, наука, производство: Сб. тез. докл. Международного студенческого форума. Белгород: Изд-во БелГТАСМ, 2002. Ч. 1. С. 217.
64. Лембик С. А. Бессоюзное сложное предложение в аспекте современного французского языка и речь // Вісник ХНУ ім. В. Н. Каразіна. 2002. №567. С. 120-124.
65. Лембик С. А. Структурные изменения иллокутивных моделей бессоюзных сложных предложений (на материале французского языка) // Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур. IX Міжнародна конференція: Матеріали. Дніпропетровськ: Пороги, 2003. С. 168-169.
66. Лембик С. А. Интерпретация французских бессоюзных сложных предложений в аспекте интегративной прагматики // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції Україна наукова ‘2003”. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. Т. 8. Філологія. C. 44-45.
67. Лембик С. А. Прототипические и типовые модели функциональных типов бессоюзных сложных предложений в современном французском языке // Вісник ХНУ ім. В. Н. Каразіна. 2003. №586. С. 80-82.
68. Лембик С. А. Взаимоотношение семантики и прагматики в бессоюзных сложных предложениях современного французского языка // Вісник ХНУ ім. В. Н. Каразіна. 2003. №609. С. 164-166.
69. Лембік С. О. Таксисні відносини в безсполучникових складних реченнях французької мови // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Збірник наукових праць. К.: Вид-во КНУ ім. Т.Г.Шевченка, 2005. Вип. 7. С. 101-107.
70. Лембик С. А. Бессоюзные сложные предложения с конвенциональными и неконвенциональными импликатурами в современном французском языке // Нова філологія: Збірник наукових праць. Запоріжжя: Вид-во ЗНУ, 2005. №2 (22). С. 63-67.
71. Ломтев Т. П. О некоторых вопросах структуры предложения // Филологические науки. 1959. №4. С. 3-17.
72. Ломтев Т. П. Предложение и его грамматические категории. М.: Изд-во Московск. ун-та, 1972. 177 с.
73. Луев В. И. Вопросительные предложения в современном французском языке (парадигматическая, синтагматическая характеристика): Дис. канд. филол. наук: 10.02.05. М., 1972. 172 с.
74. Макаров М. Л. Основы теории дискурса. М.: ИТДГК «Гнозис», 2003. 280 с.
75. Маслов Ю. С. К основаниям сопоставительной аспектологии // Вопросы сопоставительной аспектологии. Л., 1978. С. 4-44.
76. Маслов Ю. С. Результатив, перфект и глагольный вид // Типология результативных конструкций: (результатив, пассив, перфект). Л., 1983. С. 41-54.
77. Минкин Л. М. Коммуникативные типы сложных предложений в современном французском языке (повествовательно-вопросительные и вопросительные конструкции). Курск: Изд-во КГПИ, 1974. 202 с.
78. Минкин Л. М. Бессоюзные сложные вопросительные предложения в французском языке // Структура предложения и классы слов в романо-германских языках. Калинин, 1975. Вып. 4. С. 149-156.
79. Минкин Л. М. Функциональные типы сложных предложений в современном французском языке: Автореф. дис. ... д-ра филол. наук: 10.02.05 М., 1981. 40 с.
80. Минкин Л. М. Новая теория прагматики и некоторые идеи современной лингвистики // Вісник ХНУ ім. В. Н. Каразіна. 1997. №390. С. 101-104.
81. Минкин Л. М. Некоторые вопросы теории языка и речи // Вісник КГУ. 2000. Т. 3. Філологія. №2. С. 15-25.
82. Минкин Л.М., Лембик С.А. Знаковая функция предложения в языке и речи (на материале сложных бессоюзных предложений французского языка) // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 247. Романська філологія. Чернівці: Рута, 2005. С. 34-39.
83. Михайлова М. В. Однородные глагольные сказуемые в различных стилях речи (на материале современного французского языка): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.05 / Московск. пед. ун-т. М., 1993. 16 с.
84. Морозов Л. С. Однокоммуникативные (неповествовательные) сложносочиненные предложения (на материале современного немецкого языка) // Вопросы романо-германской филологии (грамматика и лексика). Т. 64 (157). Курск, 1975. С. 33-49.
85. Морозов Л. С. Побудительно-повествовательные и повествовательно-побудительные сложносочиненные предложения (на материале современного немецкого языка) // Вопросы романо-германской филологии (грамматика и лексика). Т. 64 (157). Курск, 1975. С. 50-75.
86. Москальская О. И. Проблемы системного описания синтаксиса (на материале немецкого языка). М.: Высшая школа, 1974. 156 с.
87. Невзорова С. В. Структурно-семантическая и сравнительно-типологическая характеристика сложносочиненного вопросительного предложения (на материале французского и испанского языка): Автореф. дис. ... д-ра филол. наук: 10.02.02 / Московск. гос. обл. ун-т. М., 2004. 40 с.
88. Общее языкознание. Методы лингвистических исследований: Сборник научных трудов. М.: Наука, 1973. 318 с.
89. Овсянникова М. А. Синтаксический параллелизм как средство связи бессоюзных предложений в современном немецком языке // Филологические науки. 1968. №1. С. 74-81.
90. Падучева Е. В. Семантические исследования: Семантика времени и вида в русском языке. Семантика нарратива. М.: Школа «Языки русской культуры», 1996. 464 с.
91. Падучева Е. В. Высказывание и его соотнесенность с действительностью. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 288 с.
92. Пономарева Л. В. Структурная и коммуникативная целостность сложноподчиненного предложения в современном французском языке (на материале сложных предложений с придаточным времени): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.05 / Московск. обл. пед. ин-т им. Н.К.Крупской. М., 1988. 17 с.
93. Попова Н. И. Практическая грамматика испанского языка: Морфология. Синтаксис. М.: Просвещение, 1997. 495 с.
94. Попова З. Д., Стернин И. А. Очерки по когнитивной лингвистике. Воронеж: Изд-во Воронежск. ун-та, 2002. 200 с.
95. Попова З.Д. Синтаксический концепт в структурно-семантическом анализе // Реальность, язык и сознание: Междунар. межвуз. сборн. науч. трудов. Вып. 3. Тамбов: Изд-во ТГУ им. Г.Р.Державина, 2005. С. 132-138.
96. Поспелов Н. С. Мысли о русской грамматике: Избранные труды. М.: Наука, 1990. 182 с.
97. Почепцов Г. Г. Конструктивный анализ структуры предложения. К.: Вища школа, 1971. 192 с.
98. Прибыток И. И. Таксономия английских полипредикативных синтаксических единиц // Романо-германская филология: Межвузовский сборник. Саратов: Изд-во Саратовск. ун-та. Вып. 3. С. 170-177.
99. Приходько А. М. Складносурядне речення в сучасній німецькій мові. Запоріжжя: Вид-во ЗДУ, 2002. 292 с.
100. Реферовская Е. А. Лингвистические исследования структуры текста. М.: Наука, 1983. 215 с.
101. Реферовская Е. А. Философия лингвистики Гюстава Гийома. СПб.: Гуманитарное агентство «Академический проект», 1997. 127 с.
102. Русская грамматика / Barnetová V., Beličova-Křižková H., Leška O., Skoumalova Z., Straková V. Praha: Academia Praha, 1979. 1093 с.
103. Русская грамматика: В 2-х т. М.: Наука, 1980. Т. 2: Синтаксис. 710 с.
104. Сабанеева М. К. Об одном виде бессоюзной связи на разных этапах развития французского языка // Филологические науки. 1970. №5. С. 31-39.
105. Савельева Н. В. Таксисные отношения в сложноподчиненых предложениях с придаточным времени в современном французском языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.05 / Московск. обл. пед. ин-т им. Н.К.Крупской. М., 1990. 20 с.
106. Санников В. З. Русские сочинительные конструкции: Семантика. Прагматика. Синтаксис. М.: Наука, 1989. 270 с.
107. Седых А. П. Этнокультурные характеристики языковой личности ( на материале французской языковой личности): Автореф. дис. ... д-ра филол. наук: 10.02.05 / Саратовский государственный университет им. Н.Г.Чернышевского. Саратов, 2005. 43 с.
108. Селиванова Е. А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации: Монографическое учебное пособие. К.: ЦУЛ, «Фитосоциоцентр», 2002. 336 с.
109. Серль Дж. Р. Природа интенциональных состояний // Философия. Логика. Язык. М.: Прогресс, 1987. С. 96-126.
110. Сешеэ А. Программа и методы теоретической лингвистики. Психология языка. М.: Эдиториал УРСС, 2003. 264 с.
111. Симулик М. В. Семантико-синтаксические признаки предикативных единиц и структура сложного полипредикативного предложения в славянских языках // Вопросы языкознания. 1976. №4. С. 81-90.
112. Скрелина Л. М. Методические рекомендации к спецсеминару по систематике языка и речевой деятельности. Архангельск: Архангельск. гос. пед. ин-т, 1986. 69 с.
113. Слюсарева Н. А. Функциональная грамматика и когнитивность морфологии // Проблемы функциональной грамматики: Сборн. научн. трудов. М.: Наука, 1985. 198 с.
114. Смущинська І. В. Суб’єктивна модальність французької прози. К.: Видавничо-поліграфичний центр Київський університет”, 2001. 255 с.
115. Современный русский язык / Под ред. Д.Э.Розенталя. М.: Изд-во Московск. ун-та, 1971. 636 с.
116. Солер А., Мехидо Л., Великопольская Н. Испанский язык в текстах. М.: ЧеРо, 2000. 429 с.
117. Тарасова А. Н. К вопросу о бессоюзной связи в современном французском языке (на материале конструкций с общим значением обусловленности): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.05 / МГПИИЯ им. М.Тореза. М., 1972. 24 с.
118. Теория функциональной грамматики: Введение. Аспектуальность. Временная локализованность. Таксис: Коллективная монография / Отв. ред. А.В.Бондарко. Л.: Наука, 1987. 352 с.
119. Терешкина Л. З. Функционально-семантические типы вопросительных предложений в современном французском языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.05 / МГПИИЯ им. М.Тореза. М., 1971. 24 с.
120. Тернюк М. Ю. Сложные бессоюзные предложения в современном французском литературном языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.05 / КГПИИЯ. К., 1972. 27 с.
121. Тестелец Я. Г. Введение в общий синтаксис. М.: Российский гуманитарный университет, 2001. 800 с.
122. Українська мова: Енциклопедія. К.: Вид-во Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2000. 752 с.
123. Уфимцева А. А. Типы словесных знаков. Изд. 2-е. М.: Эдиториал УРСС, 2004. 208 с.
124. Фомина С. С. Основные пути развития вопросительного предложения во французском языке в ранненовофранцузский период: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.05 / Московск. гос. пед. ун-т. М., 2001. 26 с.
125. Фрей А. Грамматика ошибок: Пер. с франц. М.: КомКнига, 2006. 304 с.
126. Хамзина Г. Бессоюзные сложные предложения прерывистой структуры в современном русском языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук / КГИ. Казань, 1967. 26 с.
127. Храковский В. С. Проблемы деривационной синтаксической теории: Автореф. дис. ... д-ра филол. наук / ТГИ. Тбилиси, 1972. 40 с.
128. Храковский В. С. Таксис в простом предложении (конструкции с предлогами после и до) // Сокровенные смыслы: Слово. Текст. Культура: Сборн. статей. М.: Языки славянской культуры, 2004. С. 355-367.
129. Худяков А. А. Прагматика: переосмысление термина в свете новых лингвистических идей // Проблемы теории европейских языков. СПб.: Тригон, 2001. С. 51-61.
130. Чеснович Е. П. К вопросу о типах связи между частями сложного предложения во французском языке // XXIII Герценовские чтения. Иностранные языки: Мат-лы межвузовск. конференции. Л.: ЛГПИ им. А.И.Герцена, 1970. С. 204-205.
131. Шевченко Л. Ю., Різун В. В., Лисенко Ю. В. Сучасна українська мова. К.: Либідь, 1996. 320 с.
132. Шигаревская Н. А. Очерки по синтаксису современной французской разговорной речи. Л.: Изд-во ЛГУ, 1970. 215 с.
133. Штейнберг Н. М. Грамматика французского языка: Синтаксис простого и сложного предложения (на французском языке). Ч. 2. Л.: Учпедгиз, 1972. 207 с.
134. Щирова И.А. Текст и интерпретатор в аспекте проблемы субъекта // Реальность, язык и сознание: Междунар. межвуз. сборн. науч. трудов. Вып. 3. Тамбов: Изд-во ТГУ им. Г.Р.Державина, 2005. С. 57-62.
135. Эйхбаум Г. Н. Бессоюзные предложения в современном немецком языке // Иностранные языки в школе. 1958. №5. С. 3-11.
136. Языковая номинация. Общие вопросы / Под ред. Серебренникова Б.А., Уфимцевой А.А. М.: Наука, 1977. 358 с.
137. Якобсон Р. О. Шифтеры, глагольные категории и русский глагол // Принципы типологического анализа языков различного строя. М., 1972. С. 95-113.
138. Ярцева В. Н. Исторический синтаксис английского языка. М., Л.: Изд-во АН СССР, 1961.