Лінь Хай. Методичні засади диригентсько-хорової підготовки студентів до роботи в школах Китаю та України

Краткое описание

Лінь Хай. Методичні засади диригентсько-хорової підготовки студентів до роботи в школах Китаю та України : дис... канд. пед. наук: 13.00.02 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. Інститут мистецтв. — К., 2007. — 189арк. — Бібліогр.: арк. 161-176

Лінь Хай. Методичні засади диригентсько-хорової підготовки студентів до роботи в школах Китаю та України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 теорія та методика музичного навчання. Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2007.
У дисертації досліджується проблема диригентсько-хорової підготовки студентів до роботи в школах Китаю та України. Конкретизовано поняття диригентсько-хорова підготовка студентів” та розкрито її методичні засади.
Доведено залежність ефективності диригентсько-хорової підготовки студентів на музично-педагогічних факультетах та в інститутах мистецтв педагогічних університетів від упровадження експериментальної методики, що передбачає послідовність у набутті студентами умінь хорової роботи з учнями; інтегрованість у засвоєнні знань, умінь та навичок у процесі диригентсько-хорової підготовки, формування практичних умінь роботи з хоровими колективами. Методичні засади диригентсько-хорової підготовки студентів до роботи в умовах загальноосвітньої школи включають визначення принципових підходів до змістової конкретики і структурної організації означеної підготовки, з’ясування педагогічних умов її ефективного здійснення, розробки методики формування у студентів умінь та навичок керівництва дитячими хоровими колективами.

У дисертаційному дослідженні викладено теоретичне узагальнення та запропоновано методичне вирішення проблеми диригентсько-хорового навчання майбутніх учителів музики, актуальність якої зумовлено ментальним значенням розвитку співацької культури в Україні та у Китаї.
Проведене дослідження підтвердило висунуту гіпотезу і дало можливість зробити висновки відповідно до поставлених і вирішених завдань.

Аналіз історичних передумов та стану розробки диригентсько-хорової підготовки майбутніх учителів музики в Китаї та в Україні засвідчив зростаючий інтерес науковців до цієї проблеми, наявність взаємовпливу філософських, педагогічних та мистецтвознавчих ідей, дозволив визначити функції хорового мистецтва, а також наявність невирішених питань щодо формування ключових фахових компетенцій студентів як майбутніх керівників дитячих хорових колективів.
Диригентсько-хорова підготовка студентів розглядається в дослідженні як цілісна навчальна система, спрямована на забезпечення інтегративного засвоєння знань, умінь та навичок в галузі хорового співу й методики його організації, розвитку особистісних якостей, музичних здібностей та педагогічних орієнтирів майбутньої діяльності студентів. Динамізм системи означеної підготовки забезпечується впровадженням моделі блочно-модульного навчання, зумовлюється об’єктивними та суб’єктивними факторами готовності студентів до практичної діяльності. Структура диригентсько-хорової підготовки складається із мотиваційного, комунікативного, виконавсько-вольового та творчого компонентів, які системно охоплюють зміст і специфіку навчальної діяльності майбутніх учителів музики у циклі диригентсько-хорових дисциплін.
Перевірка результативності диригентсько-хорової підготовки студентів забезпечується розробленими в процесі дослідження критеріями, до яких віднесено:пізнавально-цільовий(показники виявлення стійкого інтересу до диригентсько-хорової діяльності, виявлення особистісної потреби у фаховому самовдосконаленні; виявлення бажання працювати із дитячими хоровими колективами);організаційно-регулятивний(показники виявлення здатності до музично-педагогічної комунікації; міра використання сугестивного впливу та встановлення толерантних стосунків з учасниками хорового колективу, до творчої взаємодії з ними);виконавсько-вольовий(показники наявність музично-фахового та методичного тезаурусу; здатність до їх застосування у навчально-дієвих формах роботи; виявлення лідерських якостей у залученні школярів до хорового співу);креативно-праксеологічний(вияв творчої уяви та фантазії у створенні художньої інтерпретації хорових творів; ініціативність у спонуканні школярів до творчого самовиявлення у процесі хорового співу; здатність до творчого застосування в практиці роботи з дитячими хоровими колективами набутого навчально-фахового досвіду).
Методичні засади диригентсько-хорової підготовки згідно результатів дослідження ґрунтуються на вивченні особливостей навчально-виховного процесу в його цілісних вимірах і включають визначення: принципових підходів до змістової і структурної організації означеної підготовки, з’ясування педагогічних умов її ефективного здійснення, розробки методики формування у студентів умінь та навичок керівництва дитячим хоровим співом. Принципові підходи до навчання студентів диригентсько-хорового мистецтва трактується в дослідженні як узагальнені теоретико-методологічні позиції і передбачають:комплексністьвикористання різних мистецьких підходів до усвідомлення і засвоєння студентами специфіки художньої мови хорового мистецтва;залежністьрозвитку особистісних і фахових якостей керівника дитячого хорового колективу від педагогічної спрямованості викладання диригентсько-хорових дисциплін;інтегрованістьу засвоєнні знань, умінь і навичок у галузі диригентсько-хорової діяльності;методичну послідовністьу набутті студентами умінь хорової роботи з учнями;цілісністьдиригентської підготовки та формування практичних умінь роботи з хоровим колективом.
До педагогічних умов, що інтенсифікують процес диригентсько-хорової підготовки студентів, віднесено такі, як: забезпечення постійної уваги з боку викладача до формування професійної позиції майбутнього фахівця; залучення студентів до розширення і збагачення теоретичних знань з мистецтва диригування та хорового співу; активізація творчого самовираження студентів у процесі практики роботи з шкільними хорами.
Запропоновано інноваційну методику диригентсько-хорової підготовки студентів, що ґрунтується на максимальному наближенні навчання студентів до умов шкільної хорової практики і передбачає дотримання певної послідовності навчання згідно визначених етапів:мотиваційно-комунікативного (застосування бесід, дискусій, переконання, заохочення, пояснення, інтерактивної навчальної взаємодії, саморегуляції, рефлексивного осягнення хорового співу, спрямованих на активізацію інтересу до диригентсько-хорової діяльності студентів);навчально-діяльнісного(стимулювання студентів до набуття музично-теоретичного тезаурусу, формування диригентських умінь, залучення до спостереження за діяльністю кращих учителів музики та керівників дитячих хорових колективів, узагальнення їх досвіду роботи та репродуктивного його відтворення у навчально-дієвих формах);самостійно-творчого(спонукання студентів до опанування уміннями самостійної художньо-образної інтерпретації хорових творів, впровадження практикуму роботи з хоровим колективом, залучення студентів до моніторингу педагогічних, виконавських та організаційно-хорових дій).

Впровадження блочно-модульних форм навчання дозволило оптимізувати процес диригентсько-хорової підготовки студентів за рахунок конкретизації вимог, чіткого визначення і формулювання навчальних завдань, застосування результативних засобів перевірки навчальних досягнень студентів, про що свідчить позитивна динаміка отриманих результатів.

Організаційно-практичні рекомендації, зроблені в результаті дослідження, стосуються впровадження інтегрованого курсу «Методика диригентсько-хорової підготовки до роботи у загальноосвітніх закладах», проведення диригентсько-хорової практики з шкільними хоровими колективами, введення до навчальних планів достатньої кількості годин на практичні заняття з диригування, розширення кількості навчальних годин на практику роботи з хором та поновлення викладання «Читання хорових партитур».
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів поставленої проблеми. Подальшого вивчення і наукового обґрунтування потребують питання вивчення та поглиблення стильових особливостей керівників хорових колективів, принципи взаємозбагачення методичних основ фахової підготовки студентів мистецького профілю у Китаї та в Україні.