Конопляста, Світлана Юріївна. Психолого-педагогічні основи комплексної корекції мовленнєвого розвитку дітей з ринолалією




  • скачать файл:
  • Название:
  • Конопляста, Світлана Юріївна. Психолого-педагогічні основи комплексної корекції мовленнєвого розвитку дітей з ринолалією
  • Альтернативное название:
  • Коноплястый, Светлана Юрьевна. Психолого-педагогические основы комплексной коррекции речевого развития детей с ринолалия Hemp, Svetlana Yuriyivna. Psychological and pedagogical bases of complex correction of speech development of children with rhinolalia
  • Кол-во страниц:
  • 468
  • ВУЗ:
  • Видавництво НПУ ім. М.П. Драгоманова
  • Год защиты:
  • 2010
  • Краткое описание:
  • Конопляста С. Ю. Психолого-педагогічні основи комплексної корекції мовленнєвого розвитку дітей з ринолалією : дис. ... докт. пед. наук : 13.00.03 / С. Ю. Конопляста ; керівник роботи: М. К. Шеремет, Л. В. Харьков ; Нац пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - Київ, 2010. - 468 с.




    НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

    На правах рукопису

    КОНОПЛЯСТА Світлана Юріївна

    УДК: 376.36(043.3)

    ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ КОМПЛЕКСНОЇ КОРЕКЦІЇ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З РИНОЛАЛІЄЮ

    13.00.03 – корекційна педагогіка

    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    доктора педагогічних наук


    Наукові консультанти:
    Шеремет Марія Купріянівна,
    доктор педагогічних наук,
    професор;

    Харьков Леонід Вікторович,
    член-кореспондент АМН України,
    доктор медичних наук,
    професор



    Київ – 2010
    Психолого-педагогічні основи комплексної корекції мовленнєвого розвитку дітей з ринолалією
    ЗМІСТ
    ВСТУП 4

    РОЗДІЛ 1. Проблема розвитку дітей із вродженими незрощеннями губи та піднебіння у теорії та практиці (медичний, логопедичний та психологічний аспекти) 24
    1.1. Вплив вроджених незрощень губи і піднебіння на психофізичний та мовленнєвий розвиток дитини 24
    1.2. Психолого-педагогічні дослідження проблеми розвитку мовлення у дітей із вродженими незрощеннями губи та піднебіння 37
    1.2.1. Ринолалія у систематиці порушень мовленнєвого розвитку 37
    1.2.2. Подолання ринолалії у логопедичній практиці 47
    1.3. Дослідження психічного розвитку дітей із ВНГП 70
    Висновки до розділу 1 88

    РОЗДІЛ2. Експериментальне дослідження мовленнєвого та психічного розвитку дітей із вродженими незрощеннями губи та піднебіння 94
    2.1. Концептуальні засади психолого-педагогічної діагностики мовленнєвого та психічного розвитку дітей із ВНГП 94
    2.2. Модель діагностичного клініко-психолого-педагогічного обстеження мовленнєвого та психічного розвитку осіб із ВНГП 116
    2.3. Методика медико-психолого-педагогічної діагностики стану мовленнєвого та психічного розвитку дитини з ВНГП 121
    2.4. Результати загального клінічного скрінінгу 172
    2.5. Особливості раннього моторного, психоемоційного та мовленнєвого розвитку дітей із ВНГП 192
    Висновки до розділу 2 208

    РОЗДІЛ 3. Результати дослідження стану сформованості функціональної системи мови і мовлення та психічного розвитку дітей із ВНГП 212
    3.1. Стан семіотичної підсистеми функціональної системи мови та мовлення 212
    3.1.1. Результати дослідження фонологічної підсистеми ФСММ (експресивний рівень) 212
    3.1.2. Результати дослідження фонологічної підсистеми ФСММ (імпресивний рівень) 262
    3.2. Стан сформованості підситем програмування та регуляції мовленнєвих актів ФСММ 275
    3.3. Результати дослідження базових складових психічного розвитку осіб із ВНГП 297
    Висновки до розділу 3 320

    РОЗДІЛ 4. Система комплексної корекції мовленнєвого та психічного розвитку дітей із вродженими незрощеннями губи та піднебіння у межах сучасного освітнього простору 331
    4.1. Теоретико-методологічна основа технології корекції порушень психомовленнєвого розвитку дітей із ВНГП 331
    4.2. Комплексна програма забезпечення диференційованої корекції психомовленнєвого розвитку осіб із ВНГП від народження до 18 років 341
    4.3. Результати впровадження системи комплексної корекції мовленнєвого та психічного розвитку осіб із ВНГП 362
    Висновки до розділу 4 390

    ВИСНОВКИ 402

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 410


    ВСТУП
    Актуальність дослідження.
    Стан фізичного та психічного здоров’я дитини в Україні є пріоритетною проблемою загальнодержавного характеру. Демографічний стан у країні ще більше загострює необхідність комплексних досліджень порушень розвитку, соціально-психолого-педагогічної та медичної реабілітації дітей, що народилися хворими.
    Проблема мовленнєвої реабілітації дітей із вродженими незрощененями губи та піднебіння (далі – ВНГП), кількість яких в Україні збільшується щорічно на 500 осіб, залишається однією з найбільш складних і недостатньо вирішених в Україні.
    Народжуваність дітей із незрощеннями верхньої губи та піднебіння сьогодні має стійку тенденцію до збільшення як в усьому світі, так і в Україні зокрема (на тлі зниження показників народжуваності). Прогнози щодо зменшення кількості народження таких дітей, які спираються на оцінку впливу багатьох негативних факторів, особливо екологічних та соціальних, за даними медичних досліджень С.І.Блохіної [27], Г.С.Волкової [70], А.В. Гулюк [121], С.В. Дьякової [158], А.А. Мамедова [304], Г.А. Музичиної [314], Л.Е. Фролової [452], Л.В. Харькова [463], Л. М.Яковенко [504] та ін., є вкрай несприятливими.
    Тяжкість зазначеного дефекту визначається не тільки зовнішньою аномалією, складними морфологічними та функціональними порушеннями, а й соціальною та психологічною напруженістю, комунікативним дискомфортом, труднощами особистісної та соціальної адаптації (Ю.Й. Бернадський [20], М.П. Водолацький [66], М.Д. Дубов [151], Л.Я. Деребалюк [131], О.О. Лімберг [275], В.В. Рогинський [374], Г.І. Семенченко [390], С.В. Станіславський [417], А.І. Уракова [443], Л.В. Харьков [456], І.О. Чистоградова [486], Г.В. Чиркіна [482], Л.М. Яковенко [504], K. Amano [507], J.D. Clark [512], JW. Folkins, [515] та ін.).
    Тому, діти, які нарджуються з вродженими дефектами верхньої губи та піднебіння, складають групу ризику у розвитку не тільки у галузі хірургічної стоматології та щелепно-лицьової хірургії дитячого віку, а й, безперечно, виступають об’єктами глибоких наукових досліджень у галузі логопедії, корекційної педагогіки, спеціальної та соціальної психології.
    Багатофакторна етіологія ВНГП, неможливість проводити первинну профілактику (і навіть не завжди вторинну), наявність змін гомеостазу організму такої дитини, супутніх захворювань, порушень основних функцій (годування, дихання, ковтання, мовлення) зумовлюють необхідність комплексного підходу щодо її медичної та психолого-педагогічної і соціальної реабілітації (О.О. Лімберг, С.І. Блохіна, Т.В. Волосовець, Л.Я. Деребалюк, С.В. Д’якова, І.І. Єрмакова, А.Г. Іпполітова, З.А. Рєпіна, Л.В. Харьков, М.Є. Хватцев, Г.В. Чиркіна та ін.).
    Комплексний, мультидисциплінарний характер проблеми мовленнєвого розвитку дітей із ВНГП є загальним предметним полем, розташованим на межі різних наук: логопедії, корекційної педагогіки, логопсихології, медицини, нейропсихології, логопатології, психолінгвістики, нейролінгвістики та ін.
    Спираючись на досягнення медицини: вирішення проблеми годування, ранні строки хірургічного втручання та скорочення етапів лікування, удосконалення методики та тактики лікування, підвищення ефективності ортодонтичної корекції тощо (А.А.Мамедов, С.І.Блохіна, Ю.І.Бернадський, Б.Я.Булатовська, Д.В.Дудко, І.А.Козін, Б.Лангенбек, О.О. Лімберг, З.І.Помаранцева-Урбанська, Г.І.Семенченко, Л.Є.Фролова Л.В.Харьков, Л.М.Яковенко, W.J.Doyle, B.J.Williams, J.L.Paradize, R.L.Ruberg та ін.), які забезпечують повний цикл лікування та медичної реабілітації дітей із ВНГП, наявними є відставання у вирішенні проблеми мовленнєвого та психічного розвитку дітей із вродженою піднебінною патологією.
    З одного боку – сучасний етап розвитку теорії і практики корекційної педагогіки, медичних галузей, спеціальної психології, нейропсихології, логопедії, нейролінгвістики характеризується об’єднанням наукових пошуків і зусиль, посиленою увагою вчених до поглибленого вивчення особливостей загального, психічного і, зокрема мовленнєвого розвитку аномальних дітей, з метою забезпечення індивідуальної траекторії розвитку кожної дитини з урахуванням її психофізіологічних особливостей, можливостей, здібностей, інтересів тощо.
    З іншого боку, на сьогодні у дефектології (корекційній педагогіці) з урахуванням світових освітніх тенденцій склалася неоднозначна і складна ситуація забезпечення дітей з вадами психофізичного розвитку такою удосконаленою системою спеціальної освіти, яка би гарантувала повноцінне включення кожної такої дитини у систему сучасних суспільних відносин. Насамперед, це пов’язано зі специфікою розвитку і освіти цих дітей. Ця специфіка визначається як змінами динаміки розвитку сучасної дитини, так і багатовекторністю феноменології цього розвитку. Усе це вимагає від сучасних спеціалістів, в якій би галузі „супроводу” дитинства вони не працювали, пошуку нових ідей, методологій та технологій ефективної допомоги, підтримки, забезпечення максимально можливого розвитку будь-якої дитини з метою її успішного соціального і особистісного становлення.
    Проблеми психофізичного та мовленнєвого розвитку дітей із вродженими вадами верхньої губи і піднебіння були предметом наукових та практичних інтересів у галузі дефектології (Г. Арнольд, С. Борель-Мезоні, В. Ведю, О.Є. Гуцан, Г.Гутцман, М.Д. Дубов, В.А. Каретнікова, Н.Н. Каспарова М.Є. Хватцев, Л.Є. Фролова та ін.).
    Детальний аналіз теоретико-методологічних підходів та існуючих методик подолання мовленнєвих вад при ВНГП (О.С. Алмазова, А.С. Балакірєва, Л.І. Вансовська, Т.В. Васильєва, Т.В. Волосовець, Т.Н. Воронцова, Г.В. Гончаков, Т.Ю. Дерунова, А.В. Доросинська, І.І. Єрмакова, Н.П Захарова, А.Г. Іпполітова, Н.Ф. Лебедєва, З.А. Рєпіна, Н.І. Сереброва, С.Л. Таптапова, М.І. Фомічова, В.В. Тарасун, Г.В. Чиркіна та ін.) засвідчили різномаїття даних, недостатню вивченість психомовленнєвого дизонтогенезу, з урахуванням новітніх клінічних даних, суспільних вимог тщо.
    Останні десятиріччя у вітчизняній логопедії та у пострадянсьму просторі вивчення розладів мовлення у дітей із ВНГП здійснювалося, в основному, у руслі педагогічних позицій. Зазвичай, у логопедії враховується лінгвопатологічна симптоматика, і значно рідше вивчаються синдроми, що супроводжують порушений розвиток дитини, зокрема, дитини із вродженим незрощенням губи та піднебіння. Це, з одного боку – формує однобічне уявлення про симптоматику порушень мовлення у дітей з ВНГП, гальмує розуміння глибини дефекту, його структури та механізмів, а з іншого – звужує напрями пошуку шляхів подолання дефекту.
    Вірогідно, що високий рівень сучасних медичних технологій забезпечує підґрунтя для повної реабілітації дитини із ВНГП ще у ранньому віці. Однак наявна практика одновекторного підходу до діагностики розвитку мовлення та корекції його порушень, недостатнє врахування багатосистемності захворювань, наступності етапів хірургічної та логопедичної корекції, механізмів та структури мовленнєвого дизонтогенезу, не дає змоги повною мірою реалізувати можливості міждисциплінарного, багатофакторного корекційного впливу на психомовленнєвий розвиток таких дітей, починаючи з раннього віку.
    Сьогодні у вітчизняній логопедії немає сучасних моніторингових комплексних досліджень мовленнєвого розвитку дітей із ВНГП, зокрема раннього віку. Аналіз наявних даних засвідчує, що в Україні у спеціальній освіті недостатньо розроблені методологічні, науково-теоретичні, практико-орієнтовані основи організації та забезпечення неперервної комплексної корекційно-розвивальної допомоги дітям із ВНГП, починаючи від народження.
    Гостро відчувається значна як наукова, так і методична невідповідність між ранніми строками хірургічного відновлення цілісності артикуляційного апарату та низьким рівнем організації і змісту логопедичної допомоги (особливо ранньої) дітям цієї категорії.
    Як свідчать результати наших досліджень, існуюча державна система навчання та виховання дітей з вадами мовлення, обумовленими вродженими незрощеннями губи та піднебіння, є недостатньо науково обґрунтованою, гнучкою і забезпеченою як необхідним науково-теоретичним, так і відповідним методичним змістом. Він не повністю відповідає вимогам сьогодення щодо забезпечення всебічного розвитку такої дитини, створення необхідних умов для своєчасного попередження та максимально можливого подолання мовленнєвих порушень, підготовки до навчання у школі, а також повноцінної соціалізації.
    Також залишається відкритим питання глибокого вивчення структури психомовленнєвого дизонтогенезу дітей різного віку з ВНГП з точки зору комплексного клініко-психолого-педагогічного підходу до вивчення мовленнєвогодефекту. Потребує системного вирішення проблема ранньої діагностики відхилень у розвитку мовлення та ранньої корекції психомовленнєвого розвитку дітей з вродженими незрощеннями губи і піднебіння; створення індивідуальних логокорекційних та базисних програм підтримуючої логотерапії; створення алгоритмів комплексного психолого-педагогічного впливу на дитину та її родину тощо.
    Незважаючи на наявні роботи щодо психічного розвитку дітей із ВНГП (Б.С.Біндер, С.І.Блохіна, С.П.Кондрашов, С.В.Станіславський П.І.Ткаченко, А.І.Уракова, Л.В.Харьков, С.В.Яковлєв, N.W.Berk, L.C.Richman та ін.), відчутною є недостатність комплексних психологічних досліджень, спрямованих на виявлення взаємозв’язку та взаємообумовленості мовленнєвого і психічного розвитку дитини із ВНГП. Аналіз сучасних підходів до організації та забезпечення корекційної допомоги дітям із ВНГП дозволяє стверджувати, що найслабкішою ланкою у ланцюгу проблем сьогодні є психологічний супровід дітей із ВНГП, починаючи з раннього віку, та цілеспрямована психологічна допомога родинам, що їх виховують.
    Неповно представлені аспекти міждисциплінарної взаємодії спеціалістів різних профілів та батьків в організації медико-психолого-педагогічної реабілітації осіб із ВНГП. Сьогодні загальний рівень ефективності подолання ринолалії залишається низьким.
    Необхідно зазначити той факт, що вивчення особистісного статусу дитини із ВНГП, особливостей її психічного розвитку, ступеня впливу дефекту на формування когнітивних, емоційних та регуляторних процесів залишається, практично, поза увагою спеціальних психологів.
    Як свідчать результати досліджень, недостатньо проводиться психолого-педагогічна робота з родинами, що виховують дитину з ВНГП, недооцінюється роль сім’ї та її можливості у скороченні періоду дезадаптації дитини, у подоланні як мовленнєвих, так і психологічних проблем розвитку.
    Ми притримуємося тієї принципової точки зору, що дітей з ВНГП розглядати як однорідну категорію дітей з вродженими анатомо-фізіологічними дефектами щелепно-лицьової ділянки неможливо, і застосування у корекційно-педагогічній роботі з ними єдиних стандартних методик та одновекторних корекційно-педагогічних прийомів є малоефективним. Такі діти являють собою поліморфну як у клінічному, так і у психолого-педагогічному відношенні категорію осіб.
    Не можна залишати поза увагою клінічні дані останніх років про збільшення кількості дітей зі складними дефектами, де вроджені незрощення губи і піднебіння проявляються у поєднанні із складними генетичними хворобами, хворобами опорно-рухової системи, обумовленими органічними ураженнямицентральної нервової системи, у поєднанні з тяжкими психічними станами, на тлі з неврологічною патологією тощо. Саме це доводить необхідність включення вродженої піднебінної патології до групи первазивних розладів, які проявляються не тільки у порушеннях анатомічної цілісності щелепно-лицьової ділянки обличчя, даючи дитині статус інваліда за станом здоров’я, а й тих розладів, які негативно впливають на розвиток вищих психічних функцій, гальмують розвиток емоційно-вольової та особистісної сфери дітей і підлітків, знижують успішність їх соціальної інтеграції тощо.
    Ключові лінії аналізу мовленнєвого розитку у дітей із ВНГП, визначення структури дефекту, виявлення закономірностей мовленнєвих порушень, вивчення особливостей психічного розвитку виявили, що ці діти мають набагато складніші механізми порушень психомовленнєвої діяльності, ніж традиційно вважалося протягом багатьох років.
    Актуальність розв’язання проблеми мовленнєвого розвитку дітей із ВНГП шляхом розробки і впровадження інтегративної комплексної системи психолого-педагогічної корекції їх мовленнєвого розвитку обумовлена рядом чинників, а саме:
    • стійкою тенденцією до збільшення народжуваності дітей з дітей із вродженими незрощеннями губи та піднебіння (С.І. Блохіна [27], Г.С. Волкова [70], С.В. Дьякова [158], Ад.А. Мамедов [423], Л.В. Харьков [463] та ін.);
    • відсутністю сучасних досліджень з проблеми особливостей психомовленнєвого розвитку дітей різного віку з ВНГП в Україні та загальним низьким рівнем ефективності подолання ринолалії;
    • поширеною практикою одновекторного підходу до формування або відновлення мовленнєвих функцій, яка не враховує багатосистемності захворювань дітей з ВНГП та особливостей їх психомовленнєвого розвитку (О.С. Алмазова [1], А.С. Балакірєва [11], Л.І. Вансовська [48], Т.В. Васильєва [51], Т.В. Волосовець [73], Т.Н. Воронцова [80], Г.В. Гончаков [109], Т.Ю. Дерунова [134], А.В. Доросинська [150], І.І. Єрмакова [161], А.Г. Іпполітова [176], С.Ю. Конопляста [224], З.А. Рєпіна [376], Г.В. Чиркіна [482] та ін.);
    • недостатньою розробленістю проблеми психологічного статусу дітей різного віку із ВНГП (Б.C. Біндер [456], С.І. Блохіна [27], Н.Н. Захарова [170], С.О. Носко [459], С.Ю. Симоновська [394], С.В. Станіславський [417], А.І. Уракова [443] та ін.);
    • недостаньою узгодженістю міждисциплінарної взаємодії спеціалістів різних профілів та батьків в організації медико-психолого-педагогічної реабілітації осіб із ВНГП;
    • необхідністю переосмислення змісту роботи з родиною, що виховує дитину з ВНГП, з метою її повної соціально-психологічної та особистісної адаптації у суспільстві (С.І. Блохіна [27], Т.Н. Вроноцова [83], С.В.Дьякова [158], М.І. Лісіна [276], K. Amano [507], M. Lahey, J. Edwards, D.D. Vallance [544], J. Stiles, E. A. Bates [541] та ін);
    • необхідністю розробки комплексної, раціональної науково обґрунтованої психолого-педагогічної системи корекції психомовленнєвого розвитку дітей з ВНГП.
    Масштабність та складність зазначеної проблеми обгрунтовує необхідність здійснення міждисциплінарного комплексного медико-психолого-педагогічного дослідження мовленнєвого та психічного розвитку дітей із ВНГП на якісно новому рівні з урахуванням актуального стану психомовленнєвого розвитку, вікових показників, структури анатомічного дефекту, етапів лікування та логопедичної корекції. Така потреба є нагальною і збігається sз магістральними напрямами логопедичної науки.
    Науково-практична значущість дослідження проблеми мовленнєвого розвитку дітей з ВНГП визначається протиріччями між:
    • динамікою розвитку сучасного українського суспільства і відставанням відображення цих процесів у змісті спеціальної освіти;
    • науково-практичними розробками медицини, що забезпечили можливість підвищення ефективності лікування дітей із ВНГП шляхом розробки і впровадження єдиної Державної комплексної програми лікувально-профілактичних дій (ортодонтичних, хірургічних, хірургічно-ортодонтичних), визначених у часі, термінах, послідовності, обсязі та значним відставанням методологічних, теоретико-практичних засад корекції мовленнєвого, та загального психічного розвитку даної категорії дітей;
    • пріоритетністю у становленні соціальної зрілості особистості з обмеженими можливостями здоров’я і залишковим підходом, який ускладнює таке формування особистості у рамках корекційної освіти сьогодні в Україні;
    • необхідністю якомога ранішої психолого-педагогічної інтервенції у розвиток дитини з обмеженими можливостями і практично відсутністю в Україні комплексної, міждисциплінарної клініко-неврологічної, логопедичної та психологічної оцінки наслідків вроджених вад губи та піднебіння на розвиток дитини;
    • сучасними дослідженнями психолінгвістики, нейропсихології з проблем залежності процесу формування особистості від початкового рівня розвитку психічних функцій і мовлення як вищої форми психічної діяльності та незначною кількістю досліджень з даного питання у вітчизняній логопедії та логопсихології щодо дітей із ВНГП;
    • процесом входження дитини-інваліда у систему соціальних зв’язків, відношень та недостатньо розробленими технологіями, які забезпечують участь сім’ї у реабілітаційному процесі;
    • новими соціально-економічними умовами, сучасними соціальними пріоритетами та потребами і відставанням у становленні інтегральних відновлювально-реабілітаційних технологій, які б визначали різноваріативні підходи та форми корекційного впливу на дітей з вродженими незрощеннями губи та піднебіння.
    Таким чином, висока актуальність та соціальна значущість зазначеної проблеми, її недостатня теоретична і практична розробленість і зумовили вибір теми нашого дослідження: „Психолого-педагогічні основи комплексної корекції мовленнєвого розвитку дітей з ринолалією”.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри логопедії і є складовою наукового напряму Інституту корекційної педагогіки і психології НПУ імені М.П.Драгоманова «Зміст освіти, форми, методи і засоби фахової підготовки вчителів корекційно-реабілітаційної освіти».
    Автор у 2005-2008 рр. виконувала фрагменти комплексної наукової теми кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії НМУ імені О.О.Богомольця «Удосконалення лікування та реабілітації дітей із вродженими та набутими захворюваннями тканин щелепно-лицевої ділянки» (номер державної реєстрації 0103U000875), а також здійснює експериментальне дослідження у межах комплексної наукової теми кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії НМУ імені О.О.Богомольця на період 2009-2011 рр. «Удосконалення діагностики та лікування складних форм захворювань щелепно-лицевої ділянки у дітей» (номер державної реєстрації 0106U002344).
    Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради НПУ імені М.П.Драгоманова (протокол № 11 від 27.04.2006 р.) та узгоджена у Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних та психологічних наук в Україні (протокол № 5 від 06.06.2006 р.).
    Мета дослідження – розробка інтегративної концепції мовленнєвого розвитку дітей із ВНГП та її практична реалізація у системі диференційованої медико-психолого-педагогічної діагностики та корекції порушень психомовленнєвого розвитку цієї категорії дітей.
    Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:
    • Провести системний теоретико-методологічний, історичний та емпіричний аналіз проблеми у клініко-психолого-педагогічному напрямах.
    • Розробити багатопрофільну діагностичну модель та методику клініко-психолого-логопедичного вивчення психофізичного та мовленнєвого розвитку дітей із ВНГП в онтогенезі, враховуючи вік, вид анатомічного дефекту, соматичний стан, терміни лікування та логопедичної корекції.
    • Визначити стан сформованості структурних компонентів функціональної системи мови та мовлення (далі–ФСММ) у післяопераційних дошкільників із ВНГП.
    • Здійснити лінгвопедагогічний синдромологічний аналіз порушень мовленнєвого розвитку у дітей із ВНГП, починаючи з раннього віку.
    • Провести системно-динамічний аналіз психічного розвитку дітей із ВНГП різного віку та визначити закономірності формування базових складових психічного розвитку.
    • Обґрунтувати, розробити та експериментально апробувати авторську систему комплексної психолого-педагогічної корекції порушень психомовленнєвого розвитку осіб із ВНГП від народження до повноліття.
    • Розробити змістові та організаційно-методичні рекомендації щодо міждисциплінарного супроводу (спеціалістами та батьками) дитини із ВНГП (зокрема раннього віку).
    • Визначити зміст підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів для реалізації неперервної багатопрофільної системи діагностики та корекції психомовленнєвого розвитку осіб із ВНГП.
    Об’єкт дослідження – психомовленнєвий розвиток дітей різного віку із ВНГП.
    Предмет дослідження – психолого-педагогічні основи комплексної діагностики та корекції психомовленнєвого розвитку дітей із ВНГП.
    Гіпотеза дослідження полягає у тому, що порушення розвитку у дітей із ВНГП зумовлені впливом низки несприятливих чинників на різних етапах онтогенезу. Дитина із ВНГП страждає на комбіновану патологію із одночасним та взаємопов’язаним обмеженням функцій багатьох систем організму, що визначає глибину та своєрідність мовленнєвого дефекту. При цьому у дітей із ВНГП прослідковуються симптоми раннього ушкодження психічних сфер, їх поступове нашарування та подальший перебіг мовленнєвого та психічного розвитку з ускладненнями.
    Розробка та впровадження інноваційної багатопрофільної системи медико-психолого-педагогічної діагностики та корекції дітей із ВНГП забезпечить своєчасне виявлення порушень функціональної системи мови і мовлення та базових складових психічного розвитку; сприятиме впровадженню адекватних технологій диференційованого корекційного впливу на дитину із ВНГП від народження до 18 років у межах сучасного освітнього простору. Лише система одночасного лікування, навчання та виховання дітей із ВНГП через взаємодоповнюваність та наступність усіх етапів діагностико-корекційно-розвивальної роботи забезпечить можливість повноцінної мовленнєвої та соціально-психологічної реабілітації.
    Теоретико-методологічною основою дослідження є теорія взаємозв’язку та взаємообумовленості закономірностей та явищ реальності; культурно-історична теорія розвитку людини та її вищих психічних функцій (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, О.Р.Лурія та ін.); теорія функціональних систем (П.К.Анохін); психологічна теорія вікової періодизації у розвитку дитини (П.П.Блонський, Д.Б.Ельконін, Г.І.Россолімо та ін.); положення про єдність психіки та діяльності (І.Д.Бех, П.Я.Гальперін, В.В.Давидов, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн та ін.); дослідження про комплексність лікування та відновлення функціональних можливостей у дітей із ВНГП (Ю.Й.Бернадський, О.О.Лімберг, Л.В.Харьков, Л.М. Якловенко та ін.); теорія мовленнєвої діяльності та моделі породження мовлення у філо- та онтогенезі (В.І.Бельтюков, І.Н.Горєлов, М.І.Жинкін, О.М.Корнєв, О.О.Леонтьєв, Є.Ф.Соботович, Н.Х.Швачкін та ін.); про провідну роль мовлення в опосередкуванні психічних функцій (П.Я.Гальперін, О.В.Запорожець, О.О.Леонтьєв, Г.Я.Трошин, Л.В.Щерба та ін.); психолінгвістичний та системний підхід до аналізу мовленнєвого розвитку дитини у процесі онто- та дизонтогенезу (Т.В.Ахутіна, В.І.Бельтюков, Р.Є.Лєвіна, В.К.Орфінська, С.Н.Цейтлін В.В.Тарасун, М.К.Шеремет та ін.); про єдність законів психічного розвитку нормальної та аномальної дитини і специфічні закономірності розвитку аномальної дитини (В.І.Бондар, Л.С.Виготський, Н.О.Власова, В.В.Лебединський, В.І.Лубовський, О.Р.Лурія, Т.В.Сак, В.М.Синьов, Л.І.Фомічова, О.П.Хохліна, М.Д.Ярмаченко та ін.);
    Методи дослідження:
    теоретичні: аналіз, систематизація, порівняння та узагальнення наукових даних у галузі медицини, логопедії, корекційної педагогіки, загальної та спеціальної психології, психолінгвістики та нейропсихології на досліджувану проблему з метою визначення теоретико-методологічних засад дослідження, стану розробленості проблеми та перспективних напрямів її вирішення;
    емпіричні: скринінг клінічний (ретроспективний аналіз історій хвороб та анамнестичних даних), психолого-педагогічний (аналіз карток логопедичного та психологічного обстеження, педагогічної документації, спостереження та лонгітюдні спостереження) з метою виявлення особливостей перебігу раннього фізичного, психомоторного, мовленнєвого розвитку дітей із ВНГП; аналіз бесід, анкетування, опитування батьків, логопедів, психологів для визначення сучасного стану особистісної та професійної готовності до роботи дитиною, яка має ВНГП; психолого-педагогічні експерименти констатувального та формувального характеру для визначення механізмів та структури психомовленнєвого дизонтогенезу, рівнів розвитку функціональної системи мови і мовлення та перевірки ефективності механізму реалізації багатопрофільної системи корекційного впливу на мовленнєвий розвиток осіб із ВНГП від народження до 18 років;
    методи обробки даних: якісний аналіз та кількісна обробка результатів експерименту за допомогою методів математичної статистики (гіпотеза нормальності, критерій Стьюдента, критерій Фішера).
    Базові принципи: клініко-патогенетичний (каузальності); принцип багатовимірності логопедичної та психологічної діагностики; принцип мультидисциплінарності або комплексності; системно-функціональний або принцип спрямованості, який передбачає оцінку функціональних систем мовлення в цілому і окремих її підсистем (структурних компонентів) з точки зору їх ефективності як засобу комунікації; принцип динамічного вивчення дитини із ВНГП; принцип індивідуального підходу та дозованого навантаження; принцип якісно-кількісного аналізу одержаних експериментальних даних.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що
    вперше:
    • на основі системного теоретико-експериментального міждисциплінарного дослідження розроблено інтегративну концепцію психомовленнєвого розвитку осіб із ВНГП від народження до 18 років та забезпечено її практичну реалізацію у системі освіти та охорони здоров’я;
    • розроблено діагностичну модель та методику медико-психолого-педагогічного вивчення мовленнєвого та психічного розвитку дітей із ВНГП;
    • експериментально визначено стан сформованості функціональної системи мови та мовлення у післяопераційних дітей із ВНГП, визначено узагальнені лінгвопатологічні симптоми та синдроми мовленнєвих порушень, на підставі яких розроблено клініко-логопедичну класифікацію порушень фонологічної системи мовлення;
    • розроблено типології варіантів мовленнєвого та психічного дизонтогенезу при ВНГП;
    • визначено закономірності взаємовпливу процесів мовленнєвого та психічного розвитку при ВНГП в онтогенезі та визначено переважаючі типи психомовленнєвого дизонтогенезу осіб із ВНГП;
    • науково обґрунтовано, розроблено та впроваджено багатопрофільну систему комплексної психолого-педагогічної корекції психомовленнєвого розвитку дітей із ВНГП від народження до 18 років;
    поглиблено та уточнено:
    • поняття «порушення мовлення при ВНГП»;
    • дані про психомоторний та мовленнєвий розвиток дітей із ВНГП раннього віку;
    • організаційний та змістовий компоненти ранньої лого-психолого-педагогічної інтервенції у розвиток дитини із ВНГП;
    • уявлення про закономірності порушення когнітивної, емоційно-вольової, особистісної сфер у дітей із ВНГП;
    • механізми та структуру психомовленнєвого дефекту при ВНГП з урахуванням чинників впливу (віку, виду ВНГП, терміну хірургічного втручання, соматичного стану, терміну логопедичної корекції);
    • засоби, форми організації та забезпечення корекції психомовленнєвого розвитку осіб із ВНГП від народження до повноліття;
    набуло подальшого розвитку:
    • положення про комплексність, неперервність та диференційованість корекційного вливу на психофізичний та мовленнєвий розвиток дітей із ВНГП різного віку;
    • концепція раннього логопсихологічного супроводу дитини із ВНГП;
    • ідея психологічної підтримки та логопедичного супроводу сім’ї, що виховує дитину із ВНГП;
    • корекційно-педагогічні напрями мовленнєвого розвитку дитини із ВНГП;
    • педагогічні підходи до формування повноцінної особистості дитини з тяжкими порушеннями мовлення.
    Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що запропонована багатопрофільна система диференційованої корекції психомовленнєвого розвитку осіб із ВНГП від народження до 18 років може бути використана у закладах системи освіти (дошкільних, шкільних, позашкільних та вищої освіти) та закладах охорони здоров’я як цілісна, міжгалузева та багатофункціональна, що забезпечує неперервність, комплексність і необхідну якість цього процесу.
    Поліфункціональність та мобільність системи забезпечує можливість використання окремих змістових блоків як автономних програм розвитку і корекції, враховуючи варіант психомовленнєвого дизонтогенезу, вік дитини, терміни лікування та логопедичного впливу. Зокрема, для дітей від народження до 3 років – авторські корекційно-розвивальні програми (далі – КРП) лого-психологічного супроводу дитини та її батьків «Ранній вплив», «Я та моя дитина»; для дітей дошкільного, молодшого шкільного віку та їх родин – КРП «У світі звуків», «Сім’я +», «Радість і слово», «Логолокація»; для підлітків та юнаків – «Життєвий вибір», «Родинне дерево», «Комунікація як самовияв».
    Найбільш ефективною організаційною формою забезпечення інтерактивного корекційно-розвивального середовища можуть стати міжобласні спеціалізовані «Центри розвитку дитини із ВНГП» за умови єдності медико-психолого-педагогічної «команди» компетентних фахівців та активного включення батьків у спільний освітньо-корекційний процес ще до народження дитини із ВНГП.
    Результати дослідження, його теоретичні та практичні матеріали можуть використовуватися спеціалістами різних профілів (логопеди, логопсихологи, корекційні педагоги, практичні психологи, педіатри, соціальні працівники, методисти, викладачі ВНЗ та ін.) та батьками у процесі корекційно-розвивальної роботи з дітьми із ВНГП від народження до повноліття.
    Обґрунтовано вимоги до змісту підготовки спеціалістів для роботи з дітьми із ВНГП. Результати дослідження відображено у навчально-методичних комплексах та вузівських навчальних програмах з логопедії, психолого-педагогічної діагностики, логопсихології та у вигляді підручників, навчальних і навчально-методичних посібників. Агреговані результати дослідження використано у системі післядипломної педагогічної освіти та підвищення кваліфікації корекційних педагогів, спеціальних психологів і фахівців суміжних галузей.
    Зокрема, основні висновки, рекомендації та розробки впроваджено у роботу Українського центру лікування дітей із вродженими і набутими захворюваннями щелепно-лицьової ділянки, м. Київ (довідка № 121 від 01.06.2009 р.); міської клінічної лікарні №1, м. Донецьк (довідка № 161 від 16.06.2009 р.); Міжрегіонального центру надання спеціалізованої допомоги дітям із вродженими і набутими вадами щелепно-лицьової ділянки, м. Донецьк (довідки № 161.2, 161.3 від 19.06.2009 р.); кафедри хірургічної стоматології ДМУ імені М. Горького, м. Донецьк (довідки № 154.1, № 154.2 від 03.06.2009 р.); відділення щелепно-лицьової хірургії кафедри хірургічної стоматології ЛНМУ імені Данила Галицького, м. Львів (довідка № 02-77-128, 02-77-129 від 13.06.2009 р.); загальноосвітньої школи-інтернату № 7 для дітей з важкими вадами мовлення, м. Київ (довідка № 114, № 115 від 10.06.2009 р.); дошкільних закладів освіти: № 250, м. Київ (довідка № 41 від 12.06.2009); № 576, м. Київ (довідка № 37 від 01.06.2009 р.); № 591, м. Київ (довідки № 199, № 200 від 10.06.2009 р.).
    Обгрунтованість, достовірність та надійність отриманих результатів дослідження забезпечується методологічною обгрунтуваністю його вихідних положень, що спираються на системно-комплексний підхід; використанням взаємодоповнюючих та взаємокорегуючих методів, адекватних меті, завданням та логіці дослідження; значною кількістю вибіркової сукупності та тривалим періодом дослідницько-експериментальної роботи; поєднанням якісного та кількісного аналізу одержаних даних; експериментальною перевіркою наукової гіпотези та практичних рекомендацій; широким впровадженням результатів дослідження у систему корекційцно-розвивальної допомоги дітям із ВНГП у закладах освіти та охорони здоров’я; обговоренням результатів дослідження на численних науково-методичних та науково-практичних з’їздах, конференціях, семінарах.
    Основні етапи дослідження: підготовчо-аналітичний, діагностико-експериментальний (констатувальний, формувальний та контрольний експерименти) та заключно-узагальнюючий було проведено упродовж 1995-2009 років.
    Контингент обстежених. Загальна кількість задіяних у дослідженні – 522 особи із ВНГП від народження до 18 років. З них 118 від народження до одного року, 156 – від 1 до 3 років, 124 – від 4 до 6 років, 80 – від 7 до 11 років, 27 – від 12 до 15 років, 17 – від 16 до 18 років.
    Включення у дослідження дітей із ВНГП усіх вікових категорій дітей забезпечило можливість тривалого, наскрізного, багатовекторного вивчення структури мовленнєвого порушення та визначення закономірностей психомовленнєвого розвитку зазначеної категорії дітей.
    До окремих аспектів пошукової роботи було залучено 250 логопедів дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей із ТВМ, поліклінік, медичних центрів; 370 батьків, 30 опікунів і супроводжуючих з дитячих будинків, у яких перебувають діти-сироти із ВНГП. Здійснено ретроспективний аналіз 1135 історій хвороб та проаналізовано 570 карт логопедичного обстеження дітей із ВНГП.
    Експериме
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    1. Актуальність та перспективність дослідження обраної проблеми зумовлена: стійкою тенденцією до збільшення народжуваності дітей із ВНГП; відсутністю в Україні сучасних моніторингових комплексних досліджень мовленнєвого розвитку дітей із ВНГП, починаючи з раннього віку; наявною практикою одновекторного підходу до діагностики, формування та корекції мовленнєвих функцій; низьким рівнем ефективності логопедичної корекції; недостатнім вивченням психологічного розвитку дітей із ВНГП; недосконалістю логопсихологічного супроводу родини, що виховує дитину із ВНГП; необхідністю розробки комплексної, багатопрофільної раціональної системи психолого-педагогічної корекції мовленнєвого розвитку дітей із ВНГП.
    Доведено доцільність здійснення дослідження розвитку мовлення дітей із ВНГП на основі міждисциплінарної взаємодії – у медико-психолого-педагогічному руслі на якісно новому рівні, враховуючи вікові показники, соматичний стан, структуру анатомічного дефекту, терміни хірургічного лікування і логопедичного впливу.
    У результаті системного теоретико-методологічного, історичного й емпіричного аналізу означеної проблеми розкрито медичні, педагогічні та соціально-психологічні передумови становлення і формування наукових поглядів на фізичний, психічний та мовленнєвий розвиток дітей із ВНГП.
    На основі узагальнення міжгалузевих знань та практичного досвіду вивчення ВНГП, встановлено, що вони характеризуються двома основними напрямами: медичним, спрямованим на відновлення та реабілітацію фізіологічних функцій організму дитини, та логопедичним, у якому переважають пошуки технологій подолання ринолалії.
    Аналіз психолого-педагогічних досліджень мовленнєвого розвитку дітей із ВНГП у вітчизняній і зарубіжній медицині та логопедії визначив місце ринолалії у систематиці мовленнєвих вад, стан науково-методичного та організаційного забезпечення роботи з відповідною категорією осіб в Україні.
    2. Розроблена система багатопрофільного корекційного впливу на психомовленнєвий розвиток осіб із ВНГП складається з двох органічно пов’язаних фундаментальних блоків – діагностико-диференціального та корекційно-розвивального. Вона заснована на мультиаксиальному, міждисциплінарному підході та інтеграції усіх ланок супроводу дитини із ВНГП у закладах охорони здоров’я та освіти спільно із сім’єю від народження до повноліття.
    Здійснено системний аналіз мовленнєвого, психічного та соціального розвитку дітей із ВНГП на різних етапах онтогенезу на теоретико-методологічних засадах сучасної лінгвопатології, нейролінгвістики, психолінгвістики, логопедії та логопсихології, що дозволяє значно поглибити уявлення про механізми та структуру особистісного розвитку при ВНГП.
    Експериментально доведено доцільність одночасного вивчення стану мовленнєвого розвитку через призму базових складових психічного розвитку, починаючи з раннього віку. Такий підхід забезпечує можливість здійснення наскрізного, багатоетапного, різноаспектного вивчення структури мовленнєвого дефекту при ВНГП та базових складових психічного розвитку у їх взаємоз’язку.
    3. Використання на діагностико-констатувальному етапі методик психолого-педагогічної спрямованості та нейропсихологічних методик з урахуванням вікових нормативних показників розвитку, структури вродженого дефекту, термінів медичного та корекційного впливу на дитину дає можливість багатоаспектної діагностики основних параметрів психомовленнєвого розвитку дитини із ВНГП та вивчення індивідуальних відмінностей у розвитку психічних функцій на різних етапах онтогенезу.
    З’ясовано, що діти із ВНГП мають набагато складніші механізми порушення мовленнєвої та психічної діяльності, ніж традиційно вважалося у медицині та логопедії.
    Дані про послідовність та особливості раннього моторного та психоемоційного розвитку, які розглядаються нами як основні передумови становлення базових рівнів довільної та афективної регуляції у перші роки життя, дають підстави оцінювати їх недостатніми у дітей раннього віку.
    Доведено, що у 82% дошкільників механізми породження і формування мовлення розвиваються по дизонтогенетичному типу (парціальному, дисгармонійному, тотально ушкодженому), при цьому у 39% з них встановлений найтяжчий варіант мовленнєвого дизонтогенезу - тотальний. Насамперед це стосується ураження базових показників забезпечення фонологічної підсистеми ФСММ (експресивний та імпресивний рівні) та підсистем програмування і регуляції мовленнєвих актів у період інтенсивного розвитку мовленнєвої функції, що призводить до складної дезінтеграції та патології усього мовленнєвого розвитку такої дитини у подальшому.
    4. Наскрізний та багатоаспектний характер діагностичної моделі забезпечив підгрунтя для уточнення клініко-логопедичної класифікації порушень фонологічної системи мовлення та розробки лінгвопсихологічної типології мовленнєвого дефекту при ВНГП.
    Виявлено, що у 68% дітей дошкільного віку порушено глибинні процеси формування довільної регуляції рухової активності, психічних процесів і функцій, емоцій та поведінки, що звужує пізнавальні можливості дитини, стримує емоційно-особистісний розвиток, ускладнює процес соціальної адаптації.
    Виявленно суттєві розбіжності у показниках тотального ушкодження мовлення у 39% обстежених дошкільників та лише у 3% тотального варіанту психічного дизонтогенезу, що розкриває сутність первинності/вторинності уражень психічної та мовленнєвої сфер і дає підстави для оптимістичних корекційних прогнозів за рахунок більш збереженого когнітивного ресурсу у порівнянні з мовленнєвим.
    Системно-функціональний аналіз психічного розвитку дітей із ВНГП розкрив закономірності формування базової психічної сфери дітей із ВНГП, на основі яких запропоновано типологію варіантів психічного дизонтогенезу при ВНГП (дисгармонійний, затриманий, дефіцитарний, тотальний).
    Порівняльний аналіз двох типологій мовленнєвого та психічного дизонтогенезу забезпечує більш чіткі уявлення про особливості психомовленнєвого розвитку зазначеної категорії дітей.
    Підтверджена загальнодефектологічна закономірність про прямопропорційну залежність між ранніми термінами хірургічного втручання і логопсихологічної корекції та підвищенням рівня психомовленнєвого розвитку дітей із ВНГП.
    5. Розкрито особливості формування пізнавальної діяльності та її окремих компонентів у дітей із ВНГП. Виявлено, що недорозвинення або ушкодження складових (підсистем) функціональної системи мови та мовлення, особливо механізмів планування та регуляції мовленнєвих актів, вторинно порушує пізнавальну діяльність в цілому та її окремі компоненти зокрема.
    Своєрідно, із суттєвими відмінностями від норми розвивається й афективно-емоційна та особистісна сфера дитини із ВНГП. Прослідковано поступове ускладнення з віком, вторинні та третинні нашарування проблем психо-емоційного характеру, за умови відсутності необхідної, вчасної психокорекційної роботи із самою дитиною та родиною, що її виховує.
    Недостатність або відсутність психологічної допомоги, починаючи з раннього віку, не менш деструктивно впливає на психічний розвиток дитини, ніж первинний анатомічний дефект лицевої ділянки та наслідки, пов’язані з ним. Більше того, діагностовано, що первинний дефект, недорозвинення або пошкодження підсистем функціональної системи мови та мовлення за умови відсутності спеціальних корекційних засобів викликає низку вторинних й навіть третинних відхилень: недорозвинення усіх структурних компонентів мовлення; обмеженість сенсорних, часових, просторових уявлень; недорозвинення мнестичних процесів; недостатню спрямованість і концентрованість довільної уваги; зниження рівня узагальнень; недостатнє вміння планувати власну діяльність; будувати умовисновки, встановлювати причинно-наслідкові зв’єязки тощо.
    Нами прослідковано, що дітям із ВНГП притамання картина недостатньої сформованості когнітивної сфери, при тому, що у них первинно збережений і залишається достатньо високим загальний когнітивний ресурс. Не менш значущими є висновки про те, що діти із ВНГП відчувають труднощі не лише когнітивного характеру, але й комунікативного, що робить мовленнєві порушення при ВНГП особистісно значущими.
    Безперечно доведено, що епізодична психологічна допомога не вирішує завдань гармонійного психічного розвитку зазначеної категорії осіб із ВНГП з метою забезпечення високого рівня життєвих досягнень.
    Встановлено, що формування особистості підлітків із ВНГП розвивається переважно за дефіцитарним типом психічного розвитку (стійке зниження самооцінки, дефіцит диференціацій емоційних реакцій, низький рівень комунікації, відсутність бажання активно спілкуватися, субдепресивний фон настрою та ін.), що провокує дизонтогенез когнітивної та емоційно-вольової сфери.
    6. Авторська концепція реалізації другого фундаментального блоку багатопрофільної системи диференційованої корекції порушень психомовленнєвого розвитку осіб із ВНГП від народження до 18 років полягає у врахуванні результатів системного аналізу складної структури мовленнєвого дефекту та його впливу на загальний психічний розвиток дитини із ВНГП.
    Висвітлено теоретико-методологічні основи корекційної технології, розроблено алгоритм функціонування багатопрофільної корекційно-розвивальної системи та її зміст.
    Пріоритетними у забезпеченні «життєздатності» корекційної системи обрано діагностичний, лікувально-відновлювальний, логопедичний, психолого-педагогічний, сімейний напрями. У структурі комплексної системи корекції психомовленнєвого розвитку серед різних складових елементів (цільових, змістових, операційно-дієвих) особливої уваги заслуговує оцінно-результативнй компонент, в якому представлені розроблені нами критерії та показники ефективності функціонування запропонованої системи.
    Доведено важливість перенесенння основного змісту корекційної роботи на ранній та дошкільний вік, оскільки ці періоди визначаються становленням і формуванням психічних функцій та адаптивних можливостей дитячого організму, високим рівнем загальної і мовленнєвої сензитивності.
    Одним з головних аргументів на користь ранньої логопсихологічної інтервенції у розвиток дитини із ВНГП є ранні строки хірургічного лікування, які забезпечують анатомо-фізіологічний плацдарм для гармонійного розвитку мовлення. Індивідуалізація роботи з дитиною будувалася з врахуванням типів мовленнєвого та психічного дизонтогенезу, віку дитини, етапу лікування та логопедичного впливу. Розроблена система корекції порушень психомовленнєвого розвитку вибудована за модульним принципом, що забезпечує її мобільність, поліфункціональність та гнучкість.
    7. Результати корекційно-розвивальної експериментальної роботи довели ефективність запропонованої системи багатопрофільної диференційованої корекції психомовленнєвого розвитку дітей із ВНГП. Виявлено динамічне зростання показників психічного та мовленнєвого розвитку у всіх дітей експериментальної групи. Найвищу позитивну динаміку показники показали ті діти, з якими проводилася цілеспрямована корекційна робота з перших місяців життя у межах авторських корекційно-розвивальних програм. Включення дітей раннього віку у спеціально організований спільно з батьками корекційно-розвивальний простір забезпечило підвищення енергетичного, емоційного та сенсомоторного потенціалу, розширення сенсорного досвіду. Суттєво (на 58%) зменшилася кількість малюків потенційної «групи логопедичного ризику». Правильність обраної стратегії раннього впливу підтвердили узагальнені показники зростання рівня психомоторного розвитку дітей експериментальної групи на 60 %, навіть у дітей до трьох років із неврологічною симптоматикою показники загального психомоторного розвитку покращилися на 46 %.
    Позитивні зміни спостерігалися в експериментальній групі і за показниками, за якими встановлювали варіанти мовленнєвого дизонтогенезу. Кардинально змінилася кількість дітей тотально ушкодженого типу – з 39% до 14% на тлі зростання умовно-нормативних показників – з 18% до 67%. Паралельне проведення психокорекційної роботи з раннього віку забезпечує підвищення когнітивного рівня та покращення показників психоемоційного стану – довільної регуляції емоцій та поведінки в цілому.
    8. Впровадження корекційно-розвивальних програм, починаючи від народження дитини із ВНГП до повноліття, забезпечує нормалізацію мовленнєвого та психічного розвитку, повноцінне включення родини у спільний корекційно-розвивальний процес, підвищує рівень обізнаності батьків у питаннях психомовленнєвого розвитку дитини, формує готовність до розуміння і підтримки своєї дитини, відкриту позицію у спілкуванні та впевненість у її майбутньому.
    Персонально-особистісний підхід у взаємодії дорослого та дитини забезпечує відчуття успіху та самоповаги, оптимізацію психофізичного розвитку, закладає підвалини формування особистісно-орієнтованої моделі спілкування дитини із ВНГП у майбутньому.
    Найбільш ефективною організаційною формою забезпечення комплексного інтерактивного корекційно-розвивального середовища є «Центри розвитку дітей із ВНГП» як такі, що забезпечують неперервний, багатопрофільний комплексний діагностико-корекційний логопсихологічний супровід дитини та її родини від народження до повноліття.
    Багатопрофільна система диференційованої медико-психолого-педагогічної діагностики та корекції порушень психомовленнєвого розвитку дітей із ВНГП виявилася більш результативною у порівнянні з існуючими підходами та організаційно-методичними умовами.
    Запропонована і впроваджена авторська концепція психомовленнєвого розвитку осіб із ВНГП відкриває подальші перспективи розвитку теорії і практики роботи з дітьми із тяжкими вадами мовлення.
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)