КОДИФІКАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ : КОДИФИКАЦИЯ ИНВЕСТИЦИОННОГО ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА УКРАИНА

Краткое описание

Національна юридична академія України
імені Ярослава Мудрого

На правах рукопису

Кудрявцева Вікторія Вікторівна

УДК 346.543

КОДИФІКАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.04 господарське право;
господарсько-процесуальне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Задихайло Дмитро Вітольдович
кандидат юридичних наук, доцент

Харків 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ......3

ВСТУП....4

РОЗДІЛ 1. Законодавче регулювання функціонування інвестиційного ринку України.................................14
1.1. Розвиток та сучасні етапи правового регулювання інвестиційних відносин в Україні................................................................................14
1.2. Інвестиційний ринок як проблема системності: правове регулювання інвестиційних відносин.....40
Висновки до розділу 1........56

РОЗДІЛ 2. Теоретичні засади кодифікації інвестиційного законодавства України......58
2.1. Кодифікація як правотворча діяльність держави..58
2.2. Місце Інвестиційного кодексу в системі законодавства України....113
2.3. Завдання та методологічні засади кодифікації інвестиційного законодавства.130
2.4. Структура проекту Інвестиційного кодексу України....175
Висновки до розділу 2.....203

ВИСНОВКИ207

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......214

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГКУ Господарський кодекс України;
КМУ Кабінет Міністрів України;
ІКУ Інвестиційний кодекс України;
ІСІ Інститути спільного інвестування;
ЦКУ Цивільний кодекс України.

ВСТУП

Актуальність дисертаційного дослідження. Особливості економічного розвитку країни останнього десятиріччя зумовили потребу суттєвого підвищення ефективності їх господарсько-правового регулювання. Досягнення вказаної мети можливе, передусім, за рахунок якісного реформування вітчизняного законодавства в сфері господарювання, зокрема через його кодифікацію.
У зв’язку з цим прийняття Господарського кодексу України (ГКУ) стало найпотужнішим кроком сучасного етапу розвитку господарського права й законодавства в Україні, в процесі якого відбулося ускладнення їх систематики шляхом утворення нових господарсько-правових підгалузей та інститутів. Вказані процеси спричинили виникнення потужного запиту на продовження систематизаційних робіт та кодифікації господарського законодавства, але вже на 2-му та 3-му рівнях ієрархії джерел господарсько-правового регулювання.
Цей підхід видається виправданим з огляду на активізацію різноманітних напрямів економічної політики держави, зокрема інвестиційного, що інституціоналізується через прийняття відповідних державних стратегій, концепцій і програм економічного й інвестиційного розвитку. Проте важливо усвідомлювати, що таким напрямам державної економічної політики часто кореспондують надзвичайно складні, ієрархічно розбудовані системи суспільно-економічних відносин ринкового типу: ринки окремих товарів і послуг, капіталів, інноваційних продуктів тощо.
Відтак правове та законодавче регулювання таких відносин передбачає системний та цілісний характер з визначенням внутрішньої ієрархічної розбудови та зовнішніх системоутворюючих зв’язків. Тому постає логічне питання про подальший розвиток кодифікації господарського законодавства на підгалузевому рівні, яка має бути змістовно, методологічно, логічно та юридично підпорядкованим ГКУ.
Детальний аналіз інвестиційного законодавства, напрямків його розвитку і проблем правозастосування набуває великої актуальності, зважаючи на визначальне місце інвестиційних відносин у самому циклі господарської діяльності, а також ураховуючи значення інвестиційних процесів у глобалізаційному контексті та важливість захисту національних інтересів у цій сфері. Звідси виникає гостра потреба з’ясувати сутність національних економічних інтересів саме в інвестиційній сфері, спрямувати їх правове регулювання на розвиток вітчизняної економіки, змінення її структури згідно із сучасними вимогами конкурентоздатного національного господарства.
Зазначене вище, безумовно, актуалізує наукові дослідження проблеми кодифікації інвестиційного законодавства як засобу підвищення ефективності державної економічної політики взагалі та інвестиційної, зокрема.
Зв'язок робот з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження обрано згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах «Вдосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові та приватноправові аспекти)» (номер державної реєстрації 0106u002289).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних засад кодифікації інвестиційного законодавства України з ціллю підвищення його ефективності та вирішення актуальних завдань інвестиційної політики держави.
Для досягнення поставленої мети в роботі здійснено спробу розв’язати такі завдання: 1) з’ясувати сутність кодифікації інвестиційного законодавства, виокремити його специфічні риси; 2) встановити особливості правового змісту інвестиційного ринку та його структуру в системному аспекті; 3) встановити підстави здійснення кодифікації законодавства у сфері інвестиційних відносин; 4) визначити мету кодифікації інвестиційного законодавства, здійснити класифікацію її завдань; 5) розробити структуру ІКУ, у змісті якого виокремити самостійні складові частини, а також детально визначити їх зміст.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення інвестиційної діяльності, та законотворча діяльність держави щодо забезпечення їх ефективного правового регулювання.
Предметом дослідження обрано: 1) правові норми, які регламентують діяльність на інвестиційному ринку України; 2) джерела регулювання сфери інвестиційної діяльності в українському законодавстві й законодавстві іноземних країн; 3) форми і методи здійснення кодифікаційних робіт у сфері законодавчого регулювання інвестиційної діяльності.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є метод діалектичного пізнання суспільних явищ та процесів. Залежно від конкретних аспектів дослідження також використовувались спеціальні методи.
Так, застосування історико-правового методу виявилось необхідним під час вивчення етапів еволюціонування змісту інвестиційного законодавства України. За допомогою методу комплексного аналізу в роботі досліджено правову сутність інвестиційного ринку України та специфіку сучасного механізму правового регулювання інвестиційних відносин. Особливого значення в дослідженні набув системно-структурний метод, який було використано під час з’ясування ієрархічної природи як самого об’єкта правового регулювання інвестиційного ринку, так і структури та внутрішніх зв’язків запропонованої кодифікації інвестиційного законодавства. Для тлумачення норм чинного законодавства України, а також з метою створення нових юридичних конструкцій, які пропонується запровадити у вітчизняне законодавство, дисертантом активно застосовувалися такі спеціальні методи дослідження, як формально-юридичний і логіко-семантичний.
Вказані вище методи наукового дослідження дозволили не лише теоретично дослідити обрану у роботі тематику, але й сформувати перспективні напрями її подальшого вивчення.
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження слугували наукові праці як вітчизняних учених-правників Ю.Є.Атаманової, А.Г.Бобкової, О.В.Буткевич, О.М.Вінник, Н.Н.Вознесенської, Д.В.Задихайла, О.Р.Зельдіної, Г.Л.Знаменського, О.Р.Кібенко, В.М.Коссака, В.І.Кухаря, В.К.Мамутова, А.В.Омельченка, О.П.Підцерковного, В.В.Поєдинок, В.Ю.Полатая, Л.В.Таран, О.В.Шаповалової, Р.Б.Шишки, В.С.Щербини, так і зарубіжних науковців Б.І.Альохіна, О.М.Антипової, В.В.Гущина, Д.К.Лабіна, О.О.Овчиннікова, В.А.Трапєзнікова, І.З.Фархутдінова та ін.
Додатково використовувалися наукові досягнення таких учених-економістів, як І.О.Бланк, Р.Кабріяк, ВільямД.Нордхаус, Дж.М.Розенберг, ПолЕ.Самуельсон тощо.
Наукова новизна дисертаційного дослідження. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у визначенні сутності та змісту кодифікації інвестиційного законодавства України, у виробленні конкретних пропозицій щодо подальшого вдосконалення чинного законодавства в цій сфері на підставі аналізу сучасного стану правового регулювання інвестиційної діяльності.
Унаслідок проведеного дослідження отримано й виносяться на захист нижченаведені положення й висновки, що мають наукову новизну:
Уперше:
1. Доведено положення, що кодифікація інвестиційного законодавства має власні конституційно-правові підстави, що ґрунтуються на змісті статей 97 та 116 Конституції України, якими об’єктом законодавчого регулювання визначено саме інвестиційний ринок як складне й системне суспільно-економічне утворення, засади створення та функціонування якого визнано об’єктом регулювання виключно законами України, а проведення інвестиційної політики, що потребує створення складної системи організаційно-господарського впливу, конституційним обов’язком Уряду України.
- визначено політико-економічні завдання кодифікації інвестиційного законодавства, до яких належать: інтеграція національного правового інвестиційного порядку до міжнародної системи функціонування інвестиційного ринку і його правового регулювання з максимально можливим забезпеченням національних інтересів в інвестиційній сфері; здійснення зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної «декларації» щодо стабілізації національного правового інвестиційного порядку на новій модернізованій та уніфікованій нормативно-правовій основі; правове закріплення балансу інтересів, що виникають в інвестиційній сфері на вітчизняному ринку між основними національними й іноземними учасниками інвестиційної діяльності; використання переваг для українського інвестиційного ринку, що пов’язані з участю в міжнародному інвестиційному ринку через використання доступу до міжнародних інвестиційних ресурсів, та мінімізація негативів такої участі.
- сформульовано змістовно-юридичні завдання кодифікації інвестиційного законодавства, серед яких: створення дієвого законодавчо закріпленого механізму формування та реалізації інвестиційної політики держави, визначення такої політики як одного з найактуальніших напрямів економічної політики України; стимулювання інвестиційних процесів національними та іноземними учасниками інвестиційної діяльності за рахунок закріплення та стабілізації правового інвестиційного порядку на модернізованій законодавчій основі; цілеспрямоване зменшення рівня трансакційних витрат і будь-яких інвестиційних ризиків господарсько-правовими засобами; стимулювання інвестиційних процесів шляхом упровадження нових правових форм інвестування (зокрема в межах державно-приватного партнерства); створення чітких і прозорих правових механізмів акумулювання інвестиційного потенціалу; запровадження ефективних правових засобів і механізмів репатріації до України офшорних капіталів вітчизняного походження; здійснення ефективного державного контролю за доцільністю та ефективністю процесів інвестування з України національними інвесторами; створення організаційно-господарського механізму протидії та мінімізації наслідків світових криз в інвестиційній сфері щодо національного інвестиційного ринку; побудова дієвого господарсько-правового механізму забезпечення інвестиційної безпеки національної економіки, особливо у зв’язку зі створенням залежності національних ринків від внутрішньої економічної політики світових транснаціональних компаній та їх об’єднань.
2. Означено техніко-юридичні завдання кодифікації інвестиційного законодавства України, розподілені на традиційні та спеціальні. До традиційних завдань зараховано подолання колізій, повторів, усунення застарілих положень; встановлення єдиних принципів правового регулювання інвестиційних відносин і гарантій, що надаються їх учасникам; уніфікація дефінітивного апарату та господарсько-правових засобів регулювання як господарсько-виробничих, так і організаційно-господарських інвестиційних відносин.
Спеціальними техніко-юридичними завданнями пропонується також визнати такі: застосування пандектної системи структурування нормативно-правового матеріалу, що кодифікується, з метою максимального наближення інструментально-правового підходу до досягнення соціально-економічних цілей інвестиційного законодавства; урахування особливостей системно-структурного співвідношення запропонованої підгалузевої кодифікації інвестиційного законодавства з існуючими джерелами законодавства України, що має відбуватися через визначення місця такої кодифікації у форматі вертикальних, горизонтальних і діагональних «взаємовідносин» між цими джерелами; розподіл норм права на стабільно-раціональні й нестабільні з проблемною раціональністю, а також уніфіковані й спеціалізовані правові норми; узгодження змісту правового регулювання кодифікованого нормативно-правового акту зі змістом чисельних дво- та багатосторонніх міжнародних угод за участю України в інвестиційній сфері.
3. Встановлено, що принциповою особливістю вперше запропонованої концепції розбудови кодифікації інвестиційного законодавства є збереження пандектної системи розташування нормативно-правового матеріалу, з одного боку, а з іншого, спроба об’єднати інструментальні господарсько-правові засоби регулювання із системою визначених типів ринкових інвестиційних відносин, що функціонують як окремі об’єкти державної інвестиційної політики.
4. Розроблено структуру запропонованого в дисертації ІКУ, у змісті якого виокремлено загальну, особливу та спеціальну частини, а також детально визначено їх зміст.
5. Обґрунтовано положення, що кодифікація інвестиційного законодавства України шляхом розроблення та прийняття ІКУ як реального і ефективного нормативно-правового акту, виходячи із сутності такої кодифікації, змісту техніко-юридичних, економічних та політичних її завдань, місця в системі джерел українського законодавства в цілому і господарського законодавства зокрема, яке вже є кодифікованим на галузевому рівні, може існувати тільки як унікальний продукт вітчизняної законотворчості. На підставі цього вперше сформульовано положення про принципову неможливість імпорту (трансплантації) іноземних кодифікацій інвестиційного законодавства до України та доведено потребу створення власної вітчизняної кодифікації.
Удосконалено:
- розподіл видів кодифікації законодавства за методом її здійснення на кодифікації-компіляції та кодифікації-реформи, внаслідок доповнення новим видом кодифікацією-модернізацією, яка передбачає не тільки зібрання й систематизацію норм чинних джерел законодавства в новому, спільному для них нормативно-правовому акті з метою спрощення та раціоналізації правового регулювання, але і є підставою для суттєвого вдосконалення його змісту та підвищення ефективності відповідно до оновленої та скоригованої політики держави у визначеній сфері згідно із сучасними вимогами до змістовних параметрів установленого в ній правового режиму;
- зміст методологічних засад правового регулювання інвестиційних відносин, що визначають, насамперед, його соціальну ефективність і мають бути враховані під час кодифікаційних робіт у сфері інвестиційного законодавства. Як такі засади запропоновано розглядати врахування складної природи інвестиційних правовідносин, їх системного характеру, завдань довгострокової інвестиційної політики держави. У цьому контексті кодифікація інвестиційного законодавства має стати системним нормативно-правовим джерелом спрямування й координації багатофункціональної ролі держави в інвестиційній сфері, зважаючи на велику кількість суб’єктів організаційно-господарських повноважень, а також на те, що інвестиційна політика є складником інших самостійних напрямів державної економічної та соціальної політики.
Дістали подальший розвиток, по-перше, положення про потребу кодифікації інвестиційного законодавства України, яку слід розглядати як засіб зупинення законодавчої інфляції у сфері правового регулювання інвестиційних відносин, а також значного підвищення раціоналізації такого законодавства, уніфікації, стабільності та ефективності; а по-друге, положення про те, що за своєю сутністю кодифікація-модернізація інвестиційного законодавства України має полягати у знаходженні адекватної сучасному стану інвестиційного ринку країни унікальної конфігурації поєднання приватних і публічних, коротко- й довгострокових, тактичних і стратегічних, комерційних та некомерційних інтересів, що виникають з приводу функціонування такого ринку та якими мотивуються учасники інвестиційних відносин.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості, їх застосування:
- у науково-дослідницькій сфері матеріали дослідження можуть стати підґрунтям для подальшого розроблення питання правового регулювання інвестиційних відносин;
- у правотворчій сфері − сформульовані в роботі пропозиції можуть бути певною базою для розроблення нових та вдосконалення вже існуючих актів законодавства України;
- у навчальному процесі − положення і висновки дисертаційного дослідження можуть використовуватися під час підготовки навчальних посібників для студентів і викладання лекцій на тему «Правове регулювання інвестиційних відносин» з навчального курсу «Господарське право України».
Апробація результатів дисертації. Положення дисертації неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Результати проведеного дослідження застосовувались у навчальному процесі під час проведення семінарських занять зі студентами з курсу «Господарське право України». Авторські погляди на порушені в дисертаційному дослідженні проблеми оприлюднено на таких науково-практичних конференціях: «Нові Цивільний та Господарський кодекси України та проблеми їх застосування» (2003 р., м. Харків); «Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики» (2004 р., м. Харків); «Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні» (2004 р., м. Харків); «Актуальні проблеми правознавства» (2004 р., м. Харків); «Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку» (2005 р., м. Харків); «Актуальні проблеми цивільного і господарського права» (2006 р., М. Київ); «Запорізькі правові читання» (2006 р., м. Запоріжжя); «Конституція України основа побудови правової держави і громадянського суспільства» (2006 р., м. Харків); «Проблеми державо-правового розвитку в умовах європейської інтеграції та глобалізації» (2008 р., м. Харків); «Проблеми судової реформи в Україні» (2008 р., м. Харків); «Юридична наука очима молодих вчених» (2008 р., м. Харків); «Організаційні та правові проблеми забезпечення державного суверенітету» (2009 р., м. Харків); «Проблеми реформування місцевого самоврядування України в контексті наближення до європейських стандартів» (2009 р., м. Харків); «Проблеми розбудови та народовладдя в Україні (до 20-тиріччя Народного Руху України за перебудову): ХХІІ Харківські політологічні читання» (2009 р., м. Харків); «Проблеми правового забезпечення економічної політики держави на сучасному етапі » (2009 р., м. Харків); «Юридична осінь 2009 року» (2009р., м. Харків).

Публікації. Основні висновки та положення дисертаційного дослідження викладені у 6 статтях, що опубліковані у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених ВАК України, і 16 тез доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у обґрунтуванні правових позицій щодо необхідності розробки та прийняття Інвестиційного кодексу України, а також визначення його основних змістовних та техніко-юридичних особливостей необхідних для ефективного практичного здійснення такої кодифікації.
Вітчизняне законодавство в сфері інвестиційної діяльності пройшло дуже тривалий та складний шлях свого розвитку. Різноманітні тенденції світового й національного масштабу впливали на його функціональну спрямованість.
1. Незважаючи на те, що протягом довгого періоду процес формування вітчизняного законодавства в сфері інвестицій характеризувався нестабільністю та хаотичністю, тим не менше, основні господарсько-правові засоби реалізації державної політики в інвестиційній сфері знайшли свою реалізацію і мають досвід застосування.
2. Інвестиційні відносини є дуже важливою та невід’ємною частиною ринкової економіки будь-якої країни. Системний аналіз цих специфічних відносин свідчить про необхідність їх розгляду в якості елементів інвестиційного ринку, який, в свою чергу, функціонує як складова більш широкого поняття - «ринкова економічна система».
3. Інвестиційне законодавство України на будь-якому з етапів його розвитку в цілому відзначалось достатньо високим рівнем законодавчої техніки, якістю правового регулювання, шириною охоплення суспільних відносин, що входять до його предмету. Однак інвестиційне законодавство потребує постійного удосконалення та приведення у відповідність сучасним потребам окремих її суб’єктів та суспільства в цілому.
На нашу думку, досягнення цієї мети можливе лише за умови стабільного тісного контакту й плідної співпраці між законодавцем та інвесторами.
4. Управління інвестиційним процесом може відбуватися через прямий та опосередкований вплив на прийняття рішень через спрямовану корекцію режимів функціонування не тільки визначених ланок інвестиційного процесу, але і суміжних ланок також. Так, ланка формування інвестиційного ресурсу як формування інвестиційної пропозиції і ланка інвестиційного попиту у вигляді суб’єктів із сформованою чіткою потребою в інвестиціях повинні виступати протилежними полюсами, між якими як електричний струм спрямовано рухаються інвестиції.
5. Кодифікація законодавства передбачає об’єднання та систематизацію чинних норм, що виправдали себе, а також і певну переробку їх змісту, викладення внутрішньо узгоджених правових приписів з метою забезпечення максимальної повноти регулювання відповідної сфери суспільних відносин.
6. Кодифікацію розглядають як форму правотворчої діяльності. Адже будучи узагальненням чинного законодавчого регулювання, вона, в той же час, спрямована на встановлення нових норм, що відповідають сформованим потребам суспільної практики, заповнюють існуючі прогалини правового регулювання та встановлюють нові приписи на заміну тих, що виявились неефективними.
7. Проблематика законодавчої систематизації й кодифікації інвестиційного законодавства досі залишається поза увагою юридичної науки, в той час, як розвиток законодавства у сфері регулювання інвестиційних відносин об'єктивно потребує моніторингу його стану, зокрема, в контексті відповідності цілям задіяних правових засобів і механізмів, часу, змісту й обсягу їх правового регулювання.
8. Відповідність правових форм, законодавчої техніки фіксації господарсько-правових засобів державного регулювання та порядку їх застосування між ГКУ, ІКУ, спеціальним законодавством про інвестиційну діяльність та змістом державних Програм, що передбачають впровадження таких засобів у визначеному в них режимі, є надзвичайно важливим чинником досконалості кодифікаційних робіт в цій сфері.
Поряд з цим, суттєвим недоліком законодавства, що тільки посилюється на фоні розвитку та ускладнення правової системи, поглиблення правового регулювання є численність і фрагментарність законів, їх занадто вузька тематика. Основним шляхом подолання такого недоліку, на наш погляд, є підвищення уваги саме до кодифікації законодавства, прийняття законів по укрупненим блокам законодавства.
9. Політико-економічним завданням рівня забезпечення економічної незалежності слід визнати, по-перше, створення дієвого господарсько-правового механізму максимально швидкого подолання інвестиційного голоду національної економіки як такої, за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел; по-друге, забезпечення переходу, пріоритетності саме інноваційного інвестування, яке в першу чергу, і визначатиме конкурентоздатність національної економіки у контексті світової господарської системи, місце і вагу національної економіки у міжнародному економічному і політичному співробітництві.
10. До змістовно-юридичних завдань кодифікації інвестиційного законодавства варто віднести: створення дієвого законодавчо закріпленого механізму формування та реалізації інвестиційної політики держави, її переведення у склад найактуальніших напрямів економічної політики; стимулювання інвестиційних процесів з боку національних та іноземних учасників інвестиційної діяльності за рахунок закріплення та стабілізації правового інвестиційного порядку на модернізованій законодавчій основі; цілеспрямоване зменшення рівня трансакційних витрат та інвестиційних ризиків, що виникають в процесі інвестиційної діяльності, саме за рахунок господарсько-правових засобів; заохочення інвестиційних процесів за рахунок впровадження нових правових форм інвестування, зокрема в межах державно-приватного партнерства; створення чітких і прозорих правових механізмів акумуляції інвестиційного потенціалу; запровадження ефективних правових засобів та механізмів репатріації до України офшорних капіталів вітчизняного походження; здійснення ефективного державного контролю за доцільністю та ефективністю процесів інвестування з України національними інвесторами; створення організаційно-господарського механізму протидії та мінімізації наслідків світових криз в інвестиційній сфері щодо національного інвестиційного ринку; розробка та впровадження створення дійового господарсько-правового механізму забезпечення інвестиційної безпеки національної економіки, особливо у зв’язку з виникненням залежності національних ринків від внутрішньої економічної політики світових транснаціональних компаній та їх об’єднань.
11. Ще одним видом завдань кодифікації інвестиційного законодавства України слід визнати техніко-юридичні завдання, які, у свою чергу, поділяються на традиційні та спеціальні.
Так, до традиційних нами віднесено: подолання колізій, повторів, усунення застарілих положень, встановлення єдиних універсальних принципів правового регулювання інвестиційних відносин та гарантій, що надаються їх учасникам; уніфікація дефінітивного апарату та господарсько-правових засобів регулювання інвестиційних відносин як господарсько-виробничих, так і організаційно-господарських.
Що ж стосується спеціальних техніко-юридичних завдань досліджуваної кодифікації, то, на нашу думку, ними є: застосування пандектної системи структурування нормативно-правового матеріалу, що кодифікується, з метою максимального наближення інструментально-правового підходу до досягнення соціально-економічних цілей інвестиційного законодавства; врахування особливостей системно-структурного співвідношення запропонованої підгалузевої кодифікації інвестиційного законодавства з існуючими джерелами законодавства України, що має відбуватися через визначення місця такої кодифікації в форматі вертикальних, горизонтальних та діагональних «взаємин» між цими джерелами.
12. Державне регулювання інвестиційних відносин і, власне, економічних відносин є усталеною і закріпленою в численних джерелах законодавства функцією держави.
У той же час, навіть наведені приклади з тексту джерел інвестиційного законодавства свідчать, що у законодавця не має чіткої правової позиції щодо засобів та механізмів державного регулювання інвестиційних відносин, їх співвідношення із засобами державної підтримки, іншими чинниками, які сукупно визначають правовий режим такої діяльності. Особливо це стосується джерел, прийнятих до вступу в дію Господарського кодексу України. У зв’язку з цим кодифікація інвестиційного законодавства дозволяє визначитись із систематикою господарсько-правових засобів державного регулювання, відокремити їх від суміжних правових засобів і дає можливість здійснювати ефективний вплив держави на визначені відносини.
13. Кодифікація інвестиційного законодавства України шляхом розробки та прийняття ІКУ, як реально і ефективно діючого нормативно-правового акту, виходячи із сутності такої кодифікації, змісту техніко-юридичних, економічних та політичних її завдань, місця в системі джерел українського законодавства в цілому і особливо господарського законодавства, що вже є кодифікованим на галузевому рівні, може існувати лише як унікальний продукт вітчизняної законотворчості.
14. За своїм основним змістом ІКУ має включати в себе наступне:
«Загальна частина» має містити в собі норми, що встановлюють, закріплюють або врегульовують: предмет кодексу; принципи правового регулювання інвестиційних відносин; гарантії учасникам інвестиційної діяльності; інвестиційну політику держави; інвестиції та їх види; інвестиційний оборот; інвестування; інвестиційну діяльність; інвестиційні правовідносини (види та склад); підстави виникнення інвестиційних правовідносин; інвестиційний проект; правові режими інвестиційної діяльності; державу в інвестиційній сфері; інвестиційну безпеку держави та національної економіки; відповідальність учасників інвестиційних відносин; інвестиційне законодавство; міжнародні зобов’язання України в сфері регулювання інвестиційних відносин.
«Особлива частина» має включати в себе норми, що встановлюють, закріплюють або регулюють: систему правовідносин, що виникають в процесі формування та використання інвестиційного потенціалу; систему правовідносин, що опосередковують інвестиційну пропозицію; систему правовідносин, що виникають з приводу функціонування суб’єктів інвестиційної інфраструктури; систему правовідносин, що виникають в процесі залучення інвестицій їх реципієнтами; багатофункціональну роль держави в інвестиційній сфері.
«Спеціальна частина» має включати в себе норми, що закріплюють та врегульовують відповідні правові режими, а саме режими: самоінвестування; професійної інвестиційної діяльності; іноземного інвестування; інвестування з України; інвестування в об’єкти виключної (морської) економічної зони, на державному кордоні та в інших охоронних зонах; в окремих секторах економіки; на окремих визначених територіях; в формі державно-приватного партнерства; інноваційного інвестування; інвестування правами користування природними ресурсами; інвестиційної діяльності в умовах запровадження державою заходів по забезпеченню національної інвестиційної безпеки; інвестиційної діяльності в умовах запровадження державою антикризових економічних заходів.
Розвинуті країни за власних причин, реалізують національну інвестиційну політику без використання кодифікацій інвестиційного законодавства. Окремі країни, що розвиваються мають власні відповідні кодифікації, але покладають на них вузько спрямовані завдання, зокрема, залучення іноземних інвестицій з боку транснаціональних корпорацій, переважно в сферу добування корисних копалин.
У той же час, Інвестиційні кодекси в країнах СНД, зокрема в Республіці Бєларусь та Республіці Молдова за методом кодифікації є кодифікаціями-компіляціями, а тому не мають сенсу для запозичення.
На підставі цього неможливим є імпорт «трансплантація» іноземних кодифікацій інвестиційного законодавства до України, що зумовлює необхідність створення абсолютно власної кодифікації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Про захист іноземних інвестицій на Україні: Закон України від 10.09.1991 р. № 1540а- ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 46. Ст. 616.
2. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18.09.1991 р. № 1560-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 47. Ст. 646.
3. Про іноземні інвестиції: Закон України від 13.03.1992 р. № 2198-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 26. Ст. 357.
4. Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19.03.1996 р. № 93-96-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 19. Ст. 80.
5. Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження: Закон України від 17.02.2000 р. № 1457-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 12. Ст. 97.
6. Про режим іноземного інвестування: Декрет КМУ від 20.05.1993 р. № 55-93 // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 28. Ст. 302.
7. Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні: Закон України від 17.12.1993 р. № 3744-XII // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 6. Ст. 28.
8. Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон: Закон України від 13.10.1992 р. № 2673-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 50. Ст. 676.
9. Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні: Постанова КМУ від 14.03.1994 р. № 167 // [Електронний ресурс]: Правова система «Інфодиск: Законодавство України». К. : ТОВ «Інфодиск», 2008. 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). [Правова серія «Інфодиск»]. Систем. вимоги: Р-233 ; 32 Mb RAM ; CD-ROM Windows 95OSR2/98/NT SP6/2000/XP.
10. Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області: Указ Президента України від 18.06.1998 р. № 650/98 // Офіційний вісник України. 1998. № 25. Ст. 15.
11. Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області: Закон України від 24.12.1998 р. № 356-XIV // Відомості Верховної Ради України. 1999. № 7. Ст. 50.
12. Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків: Закон України від 16.07.1999 р. № 991-ХІV // Відомості Верховної Ради України. 1999. № 40. Ст. 363.
13. Про інноваційну діяльність: Закон України від 04.07.2002 р. № 40-ІV // Відомості Верховної Ради України. 2002. № 36. Ст. 266.
14. Симсон О. Э. Инвестиционные и инновационные правоотношения: перспективы развития публичной и частной сфер: [монография] / О. Э. Симсон. К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. 416 с.
15. Про довірчі товариства: Декрет КМУ від 17.03.1993 р. № 23-93 // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 19. Ст. 207.
16. Марчинський В. Г. Правовий статус довірчого товариства як суб’єкта цивільно-правових відносин: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право, сімейне право, цивільний процес, міжнародне приватне право» / В. Г. Марчинський. К., 2003. 23 с.
17. Про затвердження Типового договору довірчого товариства з довірителем майна: Наказ Фонду державного майна України, Міністерства фінансів України, Антимонопольного комітету України від 30.08.1995 р. № 1116/143/7/Н // [Електронний ресурс]: Правова система «Інфодиск: Законодавство України». К.: ТОВ «Інфодиск», 2008. 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). [Правова серія «Інфодиск»]. Систем. вимоги: Р-233 ; 32 Mb RAM ; CD-ROM Windows 95OSR2/98/NT SP6/2000/XP.
18. Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії: Указ Президента України від 19.02.94 р. № 55/94 // [Електронний ресурс]: Правова система «Інфодиск: Законодавство України». К. : ТОВ «Інфодиск», 2008. 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). [Правова серія «Інфодиск»]. Систем. вимоги: Р-233 ; 32 Mb RAM ; CD-ROM Windows 95OSR2/98/NT SP6/2000/XP.
19. Про банки і банківську діяльність : Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 5. Ст. 30.
20. Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): Закон України від 15.03.2001 р. № 2299-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 21. Ст. 103.
21. Макарчук З. В. Правовое регулирование деятельности инвестиционных фондов в России и США: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право» / З.В.Макарчук. М., 2000. 24 с.
22. Масляєва К. В. Господарсько-правове забезпечення функціонування ринку фінансових послуг в Україні: дис. канд. юрид. наук: 12.00.04 / Масляєва Катерина Василівна. Х., 2008. 208 с.
23. Про страхування: Закон України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 18. Ст. 78.
24. Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 09. 07.2003 р. № 1057-ІV // Відомості Верховної Ради України. 2003. № 47. Ст. 372.
25. Масляєва К. В. Недержавні пенсійні фонди спеціальний суб’єкт ринку фінансових послуг в Україні / К. В. Масляєва // Вісник АПН України. 2006. № 4 (47). С. 242248.
26. Про фінансовий лізинг: Закон України від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1998. № 16. Ст. 68.
27. Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні: Закон України від 19.09.1997 р. № 535/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1997. № 47. Ст. 294.
28. Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні: Закон України від 18.11.1999 р. № 1242-ХІV // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 3. Ст. 20.
29. Про визнання бронетанкової галузі однією з пріоритетних у промисловості та заходи щодо надання їй державної підтримки: Закон України від 11.01.2001 р. № 2211-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 11. Ст. 46.
30. Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні: Закон України від 12.07.2001 р. № 2660-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 50. Ст. 261.
31. Господарський кодекс України: Закон України від 16.091.2003 р. № 436-ІV // Відомості Верховної Ради України. 2003. № 18. Ст. 144.
32. Самуэльсон Пол Э., Нордхаус Вильям Д. Экономика / ПолЭ.Самуэльсон, Вильям Д. Нордхаус; пер. с англ. Н. В. Шульпиной. М.: Изд. дом «Вильямс», 2000. 688 с.
33. Крупка М. І. Основи економічної теорії : [підручник] / М.І.Крупка, П.І.Островерх, С. К. Реверчук. К.: Атіка, 2001. 344 с.
34. Селезнев В. Основы рыночной экономики Украины: [учеб. пособие] / Владимир Селезнев. [2-е изд., доп. и перераб.]. К.: А.С.К., 2002. 656 с.
35. Иохин В. Я. Экономическая теория: введение в рынок и микроэкономический аналіз: [учебник] / Иохин В. Я. М.: ИНФРА-М, 1997. 512 с.
36. Козырев В. М. Основы современной экономики : [учебник] / КозыревВ.М. [2-е изд., перераб. и доп.]. М.: Финансы и статистика, 2001. 432 с.
37. Основи економічної теорії: [навч. посіб.] / за ред. В.А.Предборського. К. : Кондор, 2002. 621 с.
38. Черкасов Г. И. Рынок: регулирование рынка : [учебн. пособие для вузов] / Г. И. Черкасов. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. 222 с.
39. Современный ринок: природа и развитие / под ред. Э. П. Дунаева, И.Е.Рудаковой. М.: Издательство МГУ, 1992. 133 с.
40. Суторміна В. М. Фінанси зарубіжних корпорацій : [навч. посіб.] / Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н.С. К. : Либідь, 1993. 247 с.
41. Игонина Л. Л. Инвестиции: [учеб. пособие] / Л. Л. Игонина. М.: Юристъ, 2002. 480 с.
42. Котлер Ф. Основы маркетинга / Филип Колтер ; [пер. с англ. Е.М.Пенькова]. М.: Прогресс, 1990. 736 с.
43. Макконнелл К. Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика: в 2 т. / К. Р. Макконнелл, С. Л. Брю ; пер. с англ. С. В. Черпакова. Т. 1. М.: Туран, 1996. Т. 1. 400 с.
44. Ходаківська В. П. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: [навч. посіб.] / В. П. Ходаківська, В. В. Бєляєв. К.: ЦУЛ, 2002. 616 с.
45. Прангишвили И. В. Системный подход и общесистемные закономерности / И. В. Прангишвили. М.: СИНТЕГ, 2000. 528 с.
46. Буравльов Є. П. Системологія: моніторинг і вектор розвитку / Є.П.Буравльов. К.: Вітка, 2007. 245 с.
47. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: [підручник] / О. Ф. Скакун. Х.: Консул, 2001. 225 с.
48. Конституційне право України: [навч. посіб.] / за ред. В.Ф.Погорілка. К.: Наукова думка, 2000. 321 с.
49. Кравченко В. В. Конституційне право України: [навч. посіб.] / В.В.Кравченко. [2-е вид.]. К.: Атака, 2002. 432 с.
50. Чиркин В. Е. Конституционное право зарубежных стран / Е.В.Чиркин. М.: Юристъ, 1999. 208 с.
51. Шишко В. В. Культурологічні проблеми правотворчості: автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 «Філософія права» / В.В.Шишко. К., 2004. 17 с.
52. Лата Н. Ф. Адміністративно-правове регулювання нормотворчої діяльності виконавчої влади: автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Н. Ф. Лата. Ірпінь, 2004. 21 с.
53. Чистоколяний Я. В. Конституційно-правові норми в Україні: автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право» / Я.В.Чистоколяний. К., 2005. 19 с.
54. Овчаренко І. М. Закони у системі джерел (форм) права та їх класифікація: автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія і історія держави та права; історія політичних і правових вчень» / І.М.Овчаренко. Х., 2004. 20 с.
55. Бочарова О. В. Законотворчий процес в Україні: проблеми вдосконалення: автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія і історія держави та права; історія політичних і правових вчень» / О.В.Бочарова. К., 2006. 20 с.
56. Фрицький О.Ф. Конституційне право України : [підручник] / О.Ф.Фрицький. К.: Юрінком Інтер, 2002. 536 с.
57. Коростей В. Проблеми правотворчості в Україні / ВолодимирКоростей // Право України. 2004. № 3. С. 12123.
58. Теорія держави і права: [академічний курс] / за заг. ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. К.: Юрінком Інтер, 2006. 254 с.
59. Нашиц А. Правотворчество. Теория и законодательная техника / А.Нашиц; пер. с рум. В. И. Иволгина; под ред. Д. А. Керимова. М.: Прогресс, 1974. 256 с.
60. Ковальський В. С., Козінцев І. Ю. Правотворчість: теоретичні та логічні засади / В. С. Ковальський, І. Ю. Козінцев. К.: Хрінком Інтер, 2005. 192 с.
61. Балинська О. М., Герасимів Т. З. Проблеми теорії держави і права : [навч. посіб.] / О. М. Балинська, Т. З Герасимів. Львів: Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2008. 320 с.
62. Ющик О. І. Теоретичні проблеми законодавчого процесу: автореф. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / І. О. Ющик. К., 2005. 44 с.
63. Пиголкин А. С. Подготовка проектов нормативных актов (организация и методика) / А. С. Пиголкин. М.: Юрид. лит., 1968. 168 с.
64. Тихомиров Ю. А. Право: национальное, международное, сравнительное / Ю. А. Тихомиров // Государство и право. 1999. № 8. С. 512.
65. Котелевская И. В. Правовое регулирование информации в законодательном процессе: автореф. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информационное право» / И. В. Котелевская. М., 1992. 24 с.
66. Коваль Е. Загадки украинского законодательства / Егор Коваль // Предпринимательство, хозяйство и право. 2000. № 10. С. 36.
67. Ольховський Б., Ольховський Е. Дещо про нормотворчість в сучасних умовах / Б. Ольховський, Е. Ольховський // Віче. 1995. № 8. С. 1015.
68. Биля І. Нормотворча техніка: поняття і загальна характеристика / ІванБиля // Вісник АПН України. 2002. № 1 (28). С. 217226.
69. Лисенкова О. Законодавство України: необхідне нормативне визначення поняття / Олена Лисенкова // Право України. 1999. № 11. С.9397.
70. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
71. Гетьман Є. А. Принципи кодифікації законодавства України / Є.А.Гетьман // Вісник національного університету внутрішніх справ. 2008. Вип. 41. С. 3036.
72. Сезонова І. К., Глазько С. М. Юридична техніка як засіб забезпечення стабільності нормотворчої діяльності / І. К. Сезонова, С.М.Глазько // Право і безпека. 2002. № 2. С. 112115.
73. Баранов В. М., Бабаев В. К., Витрук Н. В. Теория государства и права : [учебник для ВУЗов] / под ред. В. К. Бабаева. М.: Юристъ, 2004. 592 с.
74. Алексеев С. С. Государство и право: [учебное пособие] / С.С.Алексеев. М.: Велби Проспект, 2008. 152 с.
75. Малько А. В., Матузов Н. И. Теория государства и права : [учебник] / А. В. Малько, Н. И. Матузов. М.: Юристъ, 2004. 512 с.
76. Алексеев С. С. Право: азбука теория философия: Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. М.: Статут, 1999. 712 с.
77. Вінник О. М. Господарське право: [курс лекцій] / О. М. Вінник. К. : Атіка, 2004. 560 с.
78. Гусарєв С. Д., Олійник А. Ю., Слюсаренко О. Л. Теорія права і держави / за заг. ред. С. Д. Гусарєва. К.: ЦУЛ, 2008. 276 с.
79. Гетьман Є. А. Кодифікація як форма систематизації законодавства України / Є. А. Гетьман // Проблеми законності. 2008. № 99. С. 228236.
80. Риднюк В. І. Законодавча техніка: поняття, форми, види, реалізація в Україні : автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / В. І. Риднюк. К., 2008. 20 с.
81. Теоретические вопросы систематизации советского законодательства / под ред. С. Н. Братуся, И. С. Самощенко. М. : Госюриздат, 1962. 576 с.
82. Проект закону «Про нормативні правові акти» // Вісник АПН України. 1995. № 4. С. 141163.