Опанасюк Ольга Іванівна Еволюція інститутів, форм і ме­тодів сучасної дипломатії

Краткое описание

Опанасюк Ольга Іванівна, асистент кафедри міжнарод­них організацій та дипломатичної служби Інституту між­

народних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Еволюція інститутів, форм і ме­тодів сучасної дипломатії» (23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку). Спецрада Д 26.001.29 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ОПАНАСЮК ОЛЬГА ІВАНІВНА
УДК 327.82
ЕВОЛЮЦІЯ ІНСТИТУТІВ, ФОРМ І МЕТОДІВ СУЧАСНОЇ
ДИПЛОМАТІЇ
23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем
та глобального розвитку
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук
Науковий керівник:
доктор історичних наук, професор
Матвієнко Віктор Михайлович
КИЇВ - 2017
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………..…………………....3
ВСТУП…………………………………………………………….…………………4
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА
ДОСЛІДЖЕННЯ……………………………………………………………………12
1.1 Концептуально-методологічні основи дослідження сучасної дипломатії ...12
1.2 Документально-джерельна база дослідження………..………...……...…….36
Висновки до 1-го розділу………………………………………….………….…55
РОЗДІЛ 2. ТРАНСФОРМАЦІЯ ІНСТИТУТІВ ДИПЛОМАТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
В ПОСТБІПОЛЯРНИЙ ПЕРІОД…………………………………………………...57
2.1 Зміна ролі і місця відомств закордонних справ у забезпеченні
зовнішньополітичної діяльності країн………………...……………….……….57
2.2 Розширення функцій закордонних дипломатичних представництв…...….79
2.3 Нові завдання та функції в роботі дипломатичного агента……….…….…93
Висновки до 2-го розділу …………………...………………..………..………104
РОЗДІЛ 3. РОЗШИРЕННЯ ФОРМАТУ СУЧАСНОЇ ДИПЛОМАТІЇ ....……..…106
3.1Поява нових акторів в сучасній дипломатії ………………..………...……106
3.2 Інтенсифікація багатосторонньої дипломатії ……………...……..…...…..128
Висновки до 3-го розділу……………….………………….…………...……...140
РОЗДІЛ 4. НОВІ НАПРЯМКИ, ФОРМИ І МЕТОДИ В СУЧАСНІЙ
ДИПЛОМАТИЧНІЙ ПРАКТИЦІ………………………..………………………..142
4.1Посилення галузевої спеціалізації сучасної дипломатії …….…………….142
4.2Публічна дипломатія в постбіполярний період………....…………….…...165
Висновки до 4-го розділу………………...……..……………..…………….…176
ВИСНОВКИ ………………………....………………….…………………………178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………....…………….…………187
3
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВОІВ – Всесвітня Організація Інтелектуальної Власності
ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я
ЄС – Європейський Союз
ЄЦБ – Європейський центральний банк
ІДІЛ – Ісламська держава Іраку та Леванту
ІКТ – Інформаційно-комунікаційні технології
МВФ – Міжнародний валютний фонд
МЗС – міністерство закордонних справ
МНУО – міжнародна неурядова організація
ММУО – міжнародна міжурядова організація
МОП – Міжнародна організація праці
НАТО – Організація Північно-Атлантичного договору
НАФТА – Північноамериканська зона вільної торгівлі
ОБСЄ – Організація з безпеки і співробітництва в Європі
ОЕСР – Організація економінчого співробітництва та розвитку
ОІКЄС – Об’єднання Інститутів культури країн Європейського Союзу
ООН – Організація Об’єднаних Націй
ОЧЕС – Організація Чорноморського Економічного Співробітництва
ЕКОСОР – Економічна і соціальна рада ООН
ПАР – Північно-Африканська Республіка
ПАРЄ – Парламентська асамблея Ради Європи
РКБТ – Рамкова конвенція із боротьби проти тютюну
РФ – Російська Федерація
СНД – Співдружність незалежних держав
СОТ – Світова організація торгівлі
США – Сполучені Штати Америки
ТНК – транснаціональна корпорація
ФАО – Продовольча та сільськогосподарська організація ООН
ЮНКТАД – Конференція ООН з торгівлі та розвитку
4
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Сучасна дипломатична практика в
умовах глобалізаційного світу стає багатшою та різноманітнішою і наразі включає
багато нехарактерних для неї раніше сфер, таких як взаємодія із громадськістю,
захист прав людини тощо. Форми дипломатичної діяльності також стають більш
різноманітними й не зводяться тільки до роботи посольств. Змінились функції
посла та закордонного дипломатичного представництва в цілому. Активне
впровадження інформаційних технологій та використання Інтернету зменшило
відстань від посольств до центру, що дозволило дипломатичним представництвам
брати активну участь у процесі вироблення рішень.
Сьогодні спостерігається виразна трансформація ролі відомства
закордонних справ як «вартового державних воріт» та промоутера зовнішніх
контактів. З розвитком парламентської дипломатії, дипломатії регіонів,
активізацією діяльності спеціалізованих органів зовнішніх зносин перед
відомствами закордонних справ постає завдання врахування об’єктивних процесів
й більш виразного номінування в якості ефективного координатора міжнародного
спілкування в інтересах своєї держави. Наразі дедалі більше спостерігається
фрагментація напрямків дипломатичної діяльності, що призводить до активного
розвитку галузевої дипломатії. Така тенденція потребує переформатування у
поглядах на ведення дипломатичної діяльності, вироблення нових концепцій для
ефективного використання переваг закордонного дипломатичного
представництва.
Також, варто очікувати, що проблема регулювання міжнародних відносин,
відтак і дипломатична практика буде ускладнюватися в міру виникнення нових
викликів, загроз, а також можливого збільшення чисельності міжнародних акторів.
І в цьому сенсі припущення про зростання ролі дипломатії в сучасному світі
набуває актуальності.
Дипломатія окремих держав, її багатосторонній вимір, практична діяльність
дипломатів завжди викликали інтерес суспільства. Тому аналіз інститутів, форм і
5
методів сучасної дипломатії, досвіду адаптації дипломатичних служб до викликів
сучасності має істотну наукову й практичну значимість для політології
міжнародних відносин та може слугувати основою для розроблення конкретних
пропозицій та рекомендацій щодо реформування системи практичної дипломатії
України, поліпшення ефективності дипломатичної служби нашої держави в
складних умовах перманентних змін у світі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана в рамках Комплексної наукової програми Київського національного
університету імені Тараса Шевченка „Модернізація суспільного розвитку України
в умовах світових процесів глобалізації”, затвердженої Вченою Радою
Університету, протокол № 13 від 20 червня 2011 р., і науково-дослідної теми
Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені
Тараса Шевченка „Асоціація як новий формат відносин України з Європейським
Союзом: політичний, правовий, економічний та інформаційний аспекти” (номер
державної реєстрації 0111U007054).
Мета і завдання дослідження визначені з урахуванням актуальності
обраної теми та стану її дослідження. Автор поставила за мету простежити
еволюцію інститутів, форм і методів дипломатії як одного з основних засобів
зовнішньої політики та інструментів регулювання сучасних міжнародних
відносин.
Для досягнення мети автором були сформульовані такі завдання:
- визначити чинники еволюції дипломатії в постбіполярний період та
дослідити концептуальні засади становлення сучасної дипломатичної практики;
- проаналізувати і систематизувати напрями та особливості еволюції
традиційних дипломатичних інститутів, їх функцій та методів роботи;
- з’ясувати роль і місце дипломатичного агента в сучасній дипломатичній
практиці;
- проаналізувати та охарактеризувати форми та особливості взаємодії
інститутів традиційної дипломатії з новими акторами міжнародних відносин;
6
- визначити місце багатосторонньої дипломатії в сучасній дипломатичній
практиці;
- з’ясувати основні тенденції та охарактеризувати новітні форми розвитку
сучасної дипломатії;
- виявити можливі шляхи адаптації дипломатичної служби України до
викликів сучасності.
Об’єктом дослідження є дипломатія як засіб реалізації зовнішньої політики
та інструмент регулювання міжнародних відносин.
Предметом даного дослідження є інститути, форми і методи сучасної
дипломатії, напрямки їх еволюції в умовах трансформації системи міжнародних
відносин під впливом глобалізації, регіоналізації, стрімких змін в суспільних
комунікаціях.
Методи дослідження. У цілому, при підготовці дослідження здобувач
виходив з того, що дослідження сучасної дипломатії мають спиратися на
загальнонаукові і політологічні методи аналізу. Це дозволяє з’ясувати наукову
проблему з різних аспектів і дати об’єктивну оцінку предмету дослідження. Вибір
методів та методології обумовлений науковою та прикладною доцільністю.
Основними в дослідженні є засновані на системному підході системноелементний, системно-структурний, системно-функціональний методи аналізу.
Також було використано цивілізаційний підхід, який став у нагоді при вивченні
таких сучасних напрямків дипломатії як культурна дипломатія, публічна
дипломатія, а також дипломатія діаспор. Системно-елементний аналіз дозволив
виявити не тільки підсистеми сучасної системи міжнародних відносин, але й
допоміг виявити основні елементи дипломатії як засобу реалізації зовнішньої
політики та елементи постбіполярної системи, які впливають на еволюцію
дипломатії та її форми здійснення. Системно-структурний аналіз був застосований
при розкритті внутрішньої організації предмету, що досліджується, та способу
взаємодії елементів. Було визначено, що, окрім держави, системоутворюючими
елементами дипломатичного середовища є міжнародні міжурядові організації
(ММУО), міжнародні неурядові організації (МНУО), громадськість,
7
транснаціональні корпорації (ТНК). Аналіз структурних елементів державного
апарату здійснення зовнішніх зносин дозволив оцінити ефективність
трансформації функцій та методів ведення міжнародної діяльності в умовах
сучасного світу.
Системно-функціональний аналіз показав, яку роль та функції виконують
елементи дипломатичної діяльності у сфері міжнародних відносин. Він також
дозволив пояснити особливості відносин держави з недержавними акторами
(ТНК, діаспора, МНУО) крізь призму дипломатичної складової, а також
передумови та особливості виходу на сцену міжнародного спілкування окремих
державних структурних одиниць (парламенти, регіони, міжнародні відділи у
складі профільних міністерств). У рамках системного підходу продемонстрована
взаємна обумовленість співпраці державних і недержавних акторів на основі
існуючих закономірностей у зв’язках між ними як елементами системи.
В дослідженні використано й окремі елементи геополітичного аналізу
(вивчення взаємодії природних і суспільно-політичних чинників, що визначають
політику великих держав і союзів держав; дослідження тенденцій змін
геополітичної структури, тобто балансу сил, провідних геостратегічних регіонів,
геополітики провідних держав світу тощо) для визначення підходів США, Великої
Британії, Німеччини, Франції, Італії та інших держав до реформування власних
систем дипломатичної служби та розвитку галузевої дипломатії. В свою чергу, це
допомогло визначити пріоритетні напрями дипломатії в цих країнах, виходячи з
завдань, поставлених перед ними.
Використаний у дисертації компаративний метод дозволив шляхом
порівняння дипломатичних служб провідних країн світу виявити спільні тенденції
та особливості реформування системи дипломатичного забезпечення та методів
ведення дипломатичної діяльності, а також узагальнити ці закономірності.
Застосування івент-аналізу й критичне осмислення тексту при роботі з
документальними джерелами – документами органів влади, насамперед,
зовнішньополітичних відомств США, Великої Британії, Франції, Італії, Росії та
інших держав, офіційними заявами їхніх лідерів, міждержавними угодами тощо –
8
дозволило забезпечити наукову об’єктивність та достовірність результатів
дослідження. А використання методу контент-аналізу в роботі з документальними
джерелами передбачало врахування політичних орієнтацій та ставлення до
проблеми авторів певного документального джерела.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що автор дисертації на
основі залучення і комплексного аналізу широкого кола джерел, значна частина
яких раніше не була об’єктом спеціального наукового вивчення, здійснила цілісне
й всебічне дослідження еволюції інститутів, форм і методів дипломатії у
постбіполярну добу.
Основними положеннями, які визначають наукову новизну та виносяться
на захист, є наступні:
Вперше:
 класифіковано основні напрямки теоретичного осмислення ролі та
місця дипломатії в сучасних міжнародних процесах, виходячи з ролі та місця
державних та неурядових інститутів в дипломатичній практиці;
 доведено, що суттєво важливим фактором успішної дипломатичної
діяльності та реалізації поставлених перед нею завдань стає використання
державою потенціалу ММУО, МНУО, ТНК та інших недержавних акторів;
 визначено, що новаційним трендом сучасної дипломатії та однією з
форм її адаптації до вимог сучасності стає злиття відомств закордонних справ і
торгівлі та інвестицій, започаткування практики відкриття об’єднаних посольств,
активне запровадження віртуальних дипломатичних представництв та консульств;
 в контексті дослідження форматів взаємодії держави з недержавними
акторами комплексно висвітлено такі форми дипломатичної практики як «друга
доріжка дипломатії» та «багатоканальна дипломатія»;
Поглиблено:
 положення, що дипломатія самітів залишається важливим
інструментом міжнародного спілкування, який дає змогу заручитися підтримкою
9
лідерів провідних держав світу, обговорити питання глобального порядку та
виробити спільну стратегію поведінки;
 обґрунтування твердження, що багатостороння дипломатія значно
збагачує інструментарій зовнішньої політики, за допомогою якого держава може
не тільки здійснювати вплив на формування тенденцій розвитку тієї чи іншої
сфери, а й задовольняти свої політичні та економічні потреби;
 тезу, що парламенти, регіональні органи місцевого самоврядування,
галузеві відомства, які виходять на рівень міжнародного спілкування, отримують
новий статус в системі органів зовнішніх зносин, що розширює дипломатичний
інструментарій держави;
 розуміння необхідності активної співпраці посольства з
представниками діаспори в країні перебування, що передбачає центральну роль
посла в об’єднанні експатріантів та їх залученні до діалогу;
Набуло подальшого розвитку:
 положення, що трансформаційні процеси в міжнародному середовищі
зумовили зміни структури та функцій центрального апарату відомств закордонних
справ та закордонних дипломатичних представництв, що знайшло свій вияв у
появі нових структурних підрозділів системи дипломатичної служби, розширенні
їх компетенцій;
 твердження, що для підвищення ефективності роботи органів
зовнішніх зносин сучасна дипломатична служба переймає та запроваджує
менеджерський досвід з великого приватного бізнесу;
 узагальнення щодо тенденції посилення економічної складової у
роботі дипломатичного агента;
 розуміння, що тенденцією сучасної дипломатії є активний розвиток
галузевої спеціалізації дипломатії та залучення спеціалістів з інших сфер до
дипломатичної служби;
 теза про актуальність для відомств закордонних справ активного
використання інструментів публічної дипломатії, яка насамперед покликана
10
популяризувати країну в світі та направлена на формування громадської думки в
державі перебування щодо діяльності акредитуючої держави в умовах швидкого
розповсюдження інформації.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що
фактологічний матеріал і висновки, які містяться в дисертаційній роботі, можуть
бути використані науковцями для подальших досліджень інститутів, форм і
методів сучасної дипломатії. Матеріали дисертації доцільно використати для
підготовки лекційних курсів і спецкурсів з актуальних проблем міжнародних
відносин у вищих навчальних закладах України, зокрема: «Основи дипломатії та
дипломатичної роботи», «Дипломатична та консульська служба»,
«Багатостороння дипломатія», «Галузева дипломатія», «Дипломатична робота та
дипломатичні документи», «Міжнародні неурядові організації», «Право зовнішніх
зносин та основи дипломатичної роботи», «Культура міжнародного спілкування та
професійна етика» тощо, а також для підготовки аналітичних доповідей. Також,
висновки дисертації можуть використовуватись у практичній роботі
зовнішньополітичного відомства України. Окремі положення та висновки, що
містяться у дослідженні, можуть бути використані при реформуванні
дипломатичної служби України, формуванні новітніх напрямів розвитку
дипломатичної практики держави.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним
науковим дослідженням. Усі наукові результати, що викладені в дисертації,
одержані автором особисто й викладені в авторефераті та опублікованих наукових
статтях, підготовлених самостійно або за участю співавторів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати
дисертації знайшли відображення у виступах на міжнародних наукових і науковопрактичних конференціях, зокрема: Х міжнародна науково-практична
конференція «Стратегія та методи навчання мов для спеціальних цілей» 15 квітня
2011 р., м. Київ, Міжнародна науково-теоретична конференція студентів,
аспірантів та молодих учених «Цвєтковські читання» 9 грудня 2011р., м. Київ,
Міжнародна науково-практична конференція «Досягнення соціально-
11
гуманітарних наук в сучасній Україні» 28 квітня 2012 р., м. Дніпропетровськ,
Міжнародна науково-практична конференція «Україна на шляху до реформ:
політико-правові проблеми сучасності» 4 травня 2012 р., м. Івано-Франківськ,
Міжнародна науково-практична конференція «Європейська інтеграція України:
Правові, економічні, політичні, гуманітарні, культурні аспекти» м. Лімасол,
Республіка Кіпр, 14-21 червня 2012р., Друга всеукраїнська наукова конференція
«Сучасні соціально-гуманітарні дискурси» 20 жовтня 2012 року м.
Дніпропетровськ, Міжнародна науково-теоретична конференція студентів,
аспірантів та молодих учених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» 1
листопада 2012 року м. Київ, Міжнародна науково-теоретична конференція
«Сучасна дипломатія: актуальні проблеми теорії і практики» 20 грудня 2012 року
м. Київ, V Міжнародна конференція з вивчення пострадянського простору Росія –
«близьке зарубіжжя» - ЄС, 19-20 жовтня 2016 року, м. Торунь (Польща),
Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми міжнародних
відносин», 27 жовтня 2016 року, м. Київ.
Публікації. Основні положення дисертації висвітлені у 16 наукових працях
загальним обсягом 5,9 д. а., з яких 4 наукові праці розміщені у фахових виданнях
та збірниках наукових праць, затверджених МОН України (3,45 д.а.), 2 – в
іноземних наукових виданнях та 10 тез доповідей на наукових конференціях.
Структура роботи. Структура і обсяг роботи обумовлені визначеними
метою, об’єктом і предметом дослідження. Дисертація складається зі списку
умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаних
джерел (366 найменувань англійською, французькою, італійською, українською,
російською мовами на 34 сторінках). Загальний обсяг дисертації складає 220
сторінок, з них обсяг основного тексту – 186 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження стало основою для вирішення важливого наукового
питання, що полягає в з’ясуванні тенденцій еволюції інститутів, форм, методів
сучасної дипломатії, детермінованих трансформацією міжнародних відносин, та
дозволило дійти таких висновків:
1. Крах двоблокової системи, поява нових незалежних держав на політичній
карті світу, розмивання кордонів між державами, усвідомлення ними
неспроможності вирішення глобальних проблем людства поодинці стали
каталізатором еволюції дипломатії на межі ХХ-ХХІ ст. Перед дипломатією
постало завдання пристосовуватись до нових форм ведення міжнародних
відносин, адаптуючи класичні аспекти своєї діяльності до викликів нового
тисячоліття, впроваджуючи нові інститути, форми та методи.
Регіоналізація стала поштовхом до формування міжнародних регіональних
організацій на всіх континентах світу, що значно збільшило роль багатосторонньої
дипломатії, а також значимість зустрічей на високому та найвищому рівнях.
Інформаційна революція та тенденція переходу до інформаційного суспільства
відобразились в основних функціях дипломата як представника держави за
кордоном. Вміння оперативно реагувати на події в світі, формування позитивного
іміджу акредитуючої держави в державі перебування за допомогою ЗМІ та
Інтернету стають одними з пріоритетних завдань дипломатії.
Поява нових акторів похитнула ексклюзивне право держави на ведення
дипломатичної практики. МНУО, ТНК, громадські організації справляють дедалі
більший вплив на рішення держав з загальноважливих питань. Однак, це не
означає, що офіційна дипломатія має обов’язково конкурувати з новими акторами.
Насправді, найкращою формулою діяльності сучасної дипломатії є вміле
використання їх можливостей та потужностей на користь державних інтересів –
залучати до експертної оцінки під час розробки нових проектів, в деяких питаннях
(екологічних, соціальних, культурних) передавати їм ініціативу. В цілому,
179
формула взаємодії офіційної та неофіційної дипломатії ще не виведена, але цей
симбіоз має бути взаємовигідним та продуктивним, а не конкуруючим.
Дослідження контексту, у якому відбувається становлення сучасної
дипломатії, приводить до висновку, що майбутнє дипломатії багато в чому
залежить від того, яким шляхом піде надалі становлення нового світового порядку.
Протягом сторіч держава вважалась єдиним актором міжнародних відносин,
однак, зі змінами міжнародного середовища та контексту міжнародних відносин,
які відбувались протягом останніх десятиліть, змінюються і погляди на теорії
дипломатії, де робиться спроба виділити основні характеристики, які суттєво
впливають на методи і форми ведення дипломатії.
Наразі, в теоретичному осмисленні ролі і місця дипломатії в умовах
глобалізації виділяють три основні напрямки: класичний, посткласичний та
інноваційний. Класична теорія дипломатії схиляється до державоцентричного
бачення дипломатії, де недержавні актори не мають великого впливу на
дипломатію, адже вона визначається як метод спілкування між державами через
офіційних представників влади в країні перебування.
Посткласична теорія дипломатії акцентує увагу на активному розвитку саме
недержавних акторів та зменшенні ролі держави в дипломатії, вважаючи, що
держава поступово втрачає свою владу через великий вплив громадськості,
міжнародних неурядових організацій та транснаціональних корпорацій.
Інноваційна теорія дипломатії намагається зважено підходити до розуміння
понять, а саме що держава залишається основним актором міжнародних відносин
при зростаючій ролі недержавних акторів. Але основна ціль теоретиківінноваторів – не визначати, чи втрачає вплив держава або яку роль відіграють
недержавні актори, а віднайти формулу їхньої взаємодії на благо розвитку всієї
системи міжнародних відносин. Однак, наразі проблема пошуку форм та методів
взаємодії офіційної та неофіційної дипломатії залишається за рамками глибокого
концептуального аналізу.
2. Наразі, відомства закордонних справ продовжують відігравати провідну
роль в менеджменті дипломатії держави. Однак, їхнє майбутнє багато в чому
180
залежить від того, наскільки вони зможуть перетворитися в інститут, який здатен
постійно еволюціонувати, переосмислювати своє призначення та
пристосовуватись до сучасних реалій, оскільки власне як інститут відомства
закордонних справ втрачають ексклюзивні права у веденні міжнародних
контактів. Разом з цим, їхня діяльність наповнюється такою новою сутнісною
функцією як координація взаємодії урядових та неурядових акторів, а також
осмисленням нової ролі відомства в якості «супервайзера» щодо інших державних
інститутів, які виходять на міжнародне спілкування, що може стати викликом для
глобалізованої дипломатії сьогодення. З’являються нові форми спілкування між
державами – розвивається парламентська дипломатія, створюються міжнародні
відділи у профільних міністерствах. Якісно новим явищем в дипломатичній
практиці стає дипломатія регіонів, яка набула свого виразного обрису насамперед
в рамках діяльності інститутів ЄС, а сьогодні вже широко використовується поза
його межами.
Для оптимізації своєї діяльності дипломатичні служби нерідко переймають
досвід ТНК у сфері менеджменту персоналу та діяльності. Наразі дедалі частіше
започатковуються короткострокові курси для глав дипломатичних відомств з
менеджменту та лідерства. Важливо також зазначити і зворотню тенденцію – ТНК
запроваджують служби бізнес-дипломатії, аналогічні державним службам, для
забезпечення інтересів компанії. Для підвищення ефективності вирішення питань
зовнішньополітичної проблематики в низці країн спостерігається практика злиття
відомств закордонних справ та торгівлі в один інститут.
Змінюється структура та функції закордонних дипломатичних
представництв в умовах глобалізаційного світу. Так, з’являються нові підрозділи,
які займаються культурними, економічними питаннями. Набуває розповсюдження
практика заснування посади аташе з технологічних питань, започаткована в
країнах з інтенсивним розвитком новітніх технологій. Масове розширення мережі
Інтернет стало каталізатором утворення віртуальних посольств та впровадження
електронного листування з центром, що дає змогу оптимізувати процес збору
даних та прискорювати швидкість передачі інформації.
181
В силу тенденцій до раціоналізації роботи зовнішньополітичного апарату,
а також з фінансових причин, більшість відомств закордонних справ вимушені
оптимізувати чисельність співробітників в бік скорочення штату. З’являються
ідеї та концепції створення об’єднаних посольств в одній столиці, як це
демонструють Франція та Німеччина, що є особливо актуальним для країнчленів ЄС. В новому тренді сучасне посольство – це, перш за все, командна
робота, висока технологічна підтримка, інтерактивне спілкування зі своїми
колегами з інших посольств та з центром, активне залучення Інтернет ресурсів,
публічна присутність та мобільність членів дипломатичного представництва.
3. Нові тенденції в міжнародних відносинах визначають, що фігура
професійного дипломата в найближчий час залишатиметься необхідною для
забезпечення формату двосторонніх відносин в країні перебування, але в той же
час, кваліфікаційні вимоги до дипломата зростатимуть. Робота дипломата
поступово втрачає характерний для другої половини ХХ ст. рутинний та
бюрократичний характер. На перший план виходять аналітичні та творчі здібності
дипломатичного агента, а також здатність до координації діяльності різних акторів
та мистецтво організації багатосторонніх та двосторонніх переговорів. Цінність
дипломата зростає не стільки через його надзвичайні знання, а через вміння їх
використовувати.
Виділення економічної проблематики в сучасному глобалізованому світі
призводить до зміщення акцентів у роботі дипломата з політичного на
економічний, тому посол, який призначається в країну, де існує вагома економічна
зацікавленість, зазвичай більшу половину часу займається зустрічами з
представниками недержавних організацій та бізнес-структур. Однак, така практика
має свої застереження, оскільки, може привести до підтримки політичної позиції,
яка формується під тиском економічних інтересів.
За активізації дипломатії діаспор, перед послом та дипломатичним
представництвом в цілому постають складні завдання ініціювання постійних
контактів з діаспорою в державі перебування та використання їх потенціалу для
просування інтересів своєї держави.
182
Наразі до основних вимог до дипломатичного агента додається мистецтво
спілкування з мас-медіа та комунікабельність, без яких сучасний дипломат навряд
чи зможе повною мірою використовувати нові можливості ЗМІ. По суті, посол
сьогодні є не лише посередником між двома урядами, він перетворюється на
посередника між двома націями в широкому розумінні цього слова. Більше того,
посол має виконувати роль медіатора між офіційною та неурядовою дипломатією,
цінується його здатність виявити та мобілізувати неурядові ресурси для
досягнення поставлених перед посольством завдань.
4. Функції дипломатії, які раніше були прерогативою зовнішньополітичних
відомств, і за кордоном в основному здійснювалися дипломатичними
представництвами держав, наразі реалізуються як через різні державні, так і
нерідко навіть через недержавні канали. На арену дипломатичної діяльності
впевнено виходять парламенти, які одразу стали важливим інструментом
міжнародної діяльності країни. На сьогодні вже існують різні форми
парламентської дипломатії. Все більше країн активно залучають діаспори до
реалізації своїх завдань, адже діаспори у багатьох випадках – це невикористаний
потенціал у дипломатії як інструменту реалізації державних інтересів. Активного
розвитку набуває дипломатія регіонів, що дає можливість їм співпрацювати між
собою, засновуючи власні представництва на місцях.
Формування відкритого громадянського суспільства та розвиток
міжнародних неурядових організацій вивели на міжнародну арену нові суб’єкти
міжнародних відносин, які відіграють велику роль в сучасних глобальних
процесах. МНУО мають суттєві переваги перед державними інститутами – вони
можуть швидше виробляти рішення, формувати пропозиції, а також долучати
більшу кількість експертів, ніж дипломатична служба.
В свою чергу, державі вигідно залучати до вирішення певної проблеми
громадські організації, які вузько спеціалізується на тому чи іншому питанні. В
сучасній дипломатичній практиці уряди охоче користуються можливістю
включати до офіційних делегацій експертів з МНУО, що демонструє кооперацію
державних та недержавних акторів і окреслює такий новий формат взаємодії між
183
ними як «дипломатія-каталізатор». Власне, ефективність МНУО як нових акторів
дипломатичного середовища лежить через співпрацю з державами, а не
конкуренцію між ними.
Частота проведення паралельних форумів за участі громадських об’єднань
досить переконливо засвідчує посилення ролі «другої доріжки дипломатії»,
представниками якої є вчені, науковці, колишні політичні діячі та відставні
дипломати, які таким чином опосередковано долучаються до формування нової
системи міжнародних відносин.
Поява ТНК та інших великих бізнесових об’єднань, які фінансово є більш
потужними, ніж деякі держави світу, вносить зміни до ієрархії акторів
міжнародних відносин, оскільки за рахунок економічного потенціалу (насамперед
обсяг виробництва та потік фінансів завдяки їхній діяльності), ТНК здатні
впливати на політику держави, законодавство, що в свою чергу впливає на
формування пріоритетів і самої дипломатії. З іншого боку, в ряді країн відомства
закордонних справ домоглися успіху у залученні ТНК до розробки міжвідомчої
зовнішньоекономічної політики, яка за такої кооперації досить успішно
реалізується.
5. Інтенсифікація міжнародних процесів, багатогранність міжнародного
співробітництва потребують від держави активної присутності в міжнародному
багатосторонньому спілкуванні. Посилюється роль міжнародних міжурядових
організацій у вирішенні проблем глобального характеру. Тому, зосереджуючи
увагу на соціально-гуманітарному порядку денному (low politics), ММУО
фактично стають повноправними акторами нового дипломатичного середовища, а
держави отримують можливість залучати авторитетні міжнародні міжурядові
організації до реалізації своєї політики в соціально-гуманітарній сфері.
Новим для дипломатії стає і реалізація спільних політик, в тому числі в
сфері зовнішньої політики і безпеки, такої міжнародної організації як ЄС.
Тенденції розвитку подібної практики наразі простежується в низці інтеграційних
об’єднань, що розвиваються в інших регіонах світу.
184
Актуальним інструментом залишається дипломатія самітів в різноманітних
її формах, оскільки зустрічі на найвищому рівні, консультації та домовленості,
досягнуті на них та підкріплені позицією глав держав мають, як правило, найбільш
продуктивний результат. На самітах за участю провідних держав світу
вирішуються не тільки окремі гострі питання, але й можуть формуватися стратегії
розвитку всієї міжнародної спільноти.
Процеси глобалізації зробили світ взаємопов’язаним, внаслідок чого
проблемні ситуації однієї держави не можуть не зачіпати інтереси сусідніх держав
або всього регіону. Велику небезпеку для сучасного світу становлять регіональні
конфлікти. А тому набувають свого подальшого розвитку такі форми
багатосторонньої дипломатії як превентивна дипломатія ММУО, трикутникова
дипломатія за участі країни-посередника та конфліктуючих сторін.
6. Процеси економізації зовнішньополітичної діяльності, активного
розвитку культурної, публічної дипломатії вимагають від дипломатичного
представництва розширення функцій та повноважень. Зосередження на окремих
галузях співробітництва потребує широкого залучення до роботи дипломатичного
представництва вузькоспеціалізованих фахівців з інших відомств або з приватного
сектора. Форми дипломатичної діяльності також стають все більш різноманітними
і сьогодні не зводяться виключно до виконання посольством традиційних функцій
дипломатичного представництва в країні перебування.
Виділеним напрямком в діяльності сучасного дипломатичного
представництва стає економічна дипломатія. В контексті цього розширюються
функції дипломатичного представництва, які можуть включати активну співпрацю
з бізнесом для напрацювання спільних ініціатив та стратегій щодо розвитку
торговельно-економічних відносин між країнами, набувають свого
розповсюдження такі форми економічної дипломатії, як політико-дипломатична
підтримка та лобіювання вітчизняного експорту. З огляду на різноманітність і
складність сучасних економічних відносин існує виражена тенденція залучення до
роботи посольства фахівців з бізнесу.
185
Культурне співробітництво є тією сферою, інтенсифікація якої здатна не
лише збільшити взаєморозуміння, але й бути основою для подальшого
політичного та економічного зближення, тому культурна дипломатія стає
невід’ємним напрямком діяльності дипломатичного представництва за кордоном,
набуває свого поширення практика заснування інститутів культури, розширення
переліку освітніх програм тощо. Перед посольством постають нові завдання з
координації роботи культурних інститутів, контролю над відповідністю їхньої
діяльності загальній зовнішньополітичній стратегії держави в державі
перебування.
На сьогодні невід’ємною та повноцінною частиною зовнішньополітичної
стратегії держави стає публічна дипломатія, на яку покладається завдання
розбудови діалогу з громадськістю держави перебування, розповсюдження
принципів та цінностей власної політичної культури задля формування
позитивного сприйняття політики акредуючої держави.
Впровадження новітніх технологій спонукають до розробки нового
дипломатичного інструментарію – віртуальних посольств, консульств, які
покликані оптимізувати роботу дипломатичного представництва за рахунок
зменшення навантаження на дипломатичних агентів.
7. Для України є особливо актуальним питання адаптації національної
дипломатичної служби до потреб та вимог сучасності. Адже в умовах
неоголошеної гібридної війни з боку Росії та окупації нею частини української
території дипломатія виступає другим фронтом разом з використанням військових
засобів у захисті національних інтересів. Запровадження нових ефективних форм і
методів дипломатії в українську практику дозволить розширити присутність нашої
держави в міжнародному співтоваристві та більш успішно реалізувати поставлені
завдання. Залучення до роботи неурядових акторів, використання «другої доріжки
дипломатії», активізація роботи посольств з українськими діаспорами має сприяти
виробленню необхідних зовнішньополітичних стратегій та більш швидкому
вирішенню актуальних для України питань.
186
Використання інтернет-ресурсу для створення віртуальних посольств,
консульств, он-лайн курсів для підвищення кваліфікації дипломатів має дозволити
краще розкрити кадровий потенціал та оптимізувати роботу посольств без
залучення значних додаткових коштів, що особливо важливо в умовах кризи.
Українська дипломатична служба поступово рухається в напрямку адаптації до
потреб та тенденцій сьогодення, і створення управління публічної дипломатії в
МЗС України є проявом готовності до нововведень, а ефективність роботи
дипломатів, як показує сучасний світовий досвід, залежить від того як швидко
органи вітчизняної дипломатичної служби можуть пристосовуватись до нових
викликів і потреб