Волошенко Інна Олександрівна Безпекова політика пострадянських держав Центральної Азії

Краткое описание

Волошенко Інна Олександрівна, асистент кафедри країнознавства Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Безпекова політика пострадянських держав Центральної Азії» (23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та гло­бального розвитку). Спецрада Д 26.001.29 у Київському на­ціональному університеті імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ВОЛОШЕНКО Інна Олександрівна
УДК 327+351.824.11(574)
БЕЗПЕКОВА ПОЛІТИКА ПОСТРАДЯНСЬКИХ ДЕРЖАВ
ЦЕНТРАЛЬНОЇ АЗІЇ
23.00.04 – політичні проблеми міжнародних
систем та глобального розвитку
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
політичних наук
Науковий керівник:
Дорошко Микола Савович,
доктор історичних наук, професор
Київ – 2017
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………….……....4
ВСТУП………………………………………………………….………………….7
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади і документально-джерельна база
дослідження………………………………………………………………………15
1.1. Теоретичні аспекти і методологічний інструментарій дослідження
проблем безпеки………………………………………………………………….15
1.2. Стан дослідження теми і джерельна база дисертації……………...............31
Висновки до розділу 1…………………………………………….……………...45
РОЗДІЛ 2. Формування структури регіональної безпеки в пострадянській
Центральній Азії……………………………………………………………….…48
2.1. Концептуальні засади політики безпеки нових незалежних держав
Центральної Азії………………………………………………………………….48
2.2. Регіональні та глобальні структури безпеки у формуванні
центральноазійського комплексу безпеки……………………………………...63
Висновки до розділу 2…………………………………………………................96
РОЗДІЛ 3. Політика пострадянських центральноазійських держав щодо
подолання традиційних загроз безпеки………………………………………....98
3.1. Актуальні військово-політичні проблеми регіону в політиці
пострадянських центральноазійських країн………………………….…...........98
3.2. Питання економічної безпеки в політиці держав центральноазійського
регіону…………………………….......................................................................109
Висновки до розділу 3…………………………………………………………..131
РОЗДІЛ 4. Боротьба з нетрадиційними загрозами безпеки в політиці
пострадянських держав Центральної Азії…………………………………….133
4.1. Боротьба з релігійним екстремізмом та проявами міжетнічної
ворожнечі………………………………………………………………………..133
4.2. Проблеми нелегальної міграції, транскордонної злочинності та
наркоторгівлі……………………………………………………………………151
3
4.3. Екологічні проблеми в політиці пострадянських держав Центральної
Азії……………………………………………………………………………….167
Висновки до розділу 4…………………………………………………………..180
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ…………….….190
4
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
BOMCA – Програма сприяння управління кордонами в Центральній Азії ЕСПРООН
CACI – Центрально-азійська ініціатива із боротьби з наркотиками
CNNC – Китайська національна ядерна корпорація
GWPCACENA – Регіональне водне партнерство в Центральній Азії і на
Кавказі Глобального водного партнерства
INOGATE – програма міжнародного співробітництва в енергетичній сфері
між ЄС, Причорноморськими і Прикаспійськими державами, а також
сусідніми з ними країнами
KEGOK – Казахстанська компанія з управління електричними мережами
TACIS – Програма ЄС щодо сприяння прискоренню процесу економічних
реформ в СНД (ТАСІС)
USAID – Агентство США з міжнародного розвитку
АСЕАН – Асоціація держав Південно-Східної Азії (ASEAN)
АТЦ СНД – Антитерористичний Центр СНД
ВВП – внутрішній валовий продукт
ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров'я
ВПС – військово-повітряні сили
ДКБ – Договір про колективну безпеку
ДНЯЗ – Договір про нерозповсюдження ядерної зброї
ЕПШШ – Економічний пояс Шовкового шляху
ЕСКАТО – Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану
ЄАЕС – Євразійський економічний союз
ЄАС – Євразійський Союз
ЄБРР – Європейський Банк реконструкції та розвитку
ЄврАзЕС – Євразійське економічне співтовариство
ЄС – Європейський Союз
ІРІ – Ісламська Республіка Іран
ІРУ – Ісламський рух Узбекистану
5
КЕР ЦА – Координаційна Електроенергетична Рада Центральної Азії.
КМС СНД – Колективні миротворчі сили СНД
КННК – Китайська національна нафтогазова корпорація (СNPC)
КНР – Китайська Народна Республіка
КСОР – Колективні сили оперативного реагування
КСШР – Колективні сили швидкого реагування
МАГАТЕ – Міжнародне агентство з атомної енергії
МВФ – Міжнародний валютний фонд
МЗС – міністерство закордонних справ
МОМ – Міжнародна організація з міграції
МОП – Міжнародна Організація Праці
МС – Митний Союз
МФСА – Міжнародний Фонд спасіння Аралу
НАТО – Організація Північноатлантичного Договору (NATO)
НВЗДА – Нарада із взаємодії і заходів довіри в Азії
ОБСЄ – Організація з безпеки і співробітництва в Європі
ОДЕР-ГУАМ – Організація за демократію та економічний розвиток (Грузія,
Україна, Азербайджан, Молдова)
ОДКБ – Організація договору про колективну безпеку
ОЗС СНД – Об'єднані Збройні Сили СНД
ОІК – Організація Ісламська конференція
ООН – Організація Об’єднаних Націй
ООН-ЕСКАТО – Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану
ОЦАС – Організація Центральноазіатського співробітництва
ПЗМ – програма НАТО «Партнерство заради миру»
ПІВТ – Партія ісламського відродження Таджикистану
ПРООН – Програма розвитку ООН
РРФСР – Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
РФ – Російська Федерація
СІСА – Конференція із взаємодії та створення довіри в Азії
6
СНД – Співдружність Незалежних Держав
СОТ – Світова організація торгівлі
СПЕКА – Спеціальна програма ООН для економік Центральної Азії
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
СУАР – Синьцзян-Уйгурський автономний район
СЦАД – Союз Центрально-азійських держав
ТRACECA – міжрегіональна програма ЄС щодо технічного сприяння
(ТРАСЕКА)
ТНК – транснаціональна корпорація
ЦА – Центральна Азія
ЦАД – центрально-азіатські держави
ЦАЕС – Центральноазіатське економічне співтовариство
ЦАР – Центральноазіатський регіон
ЦАРЕС – Центрально-Азійське регіональне економічне співробітництво
(CAREC)
Центразбат – Центрально-Азіатський миротворчий батальйон
ЦРУ США – Центральне розвідувальне управління США
ШОС – Шанхайська організація співробітництва
ЮНЕП – Програма ООН з навколишнього середовища
ЮНЕСКО – Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та
культури
ЮНОДК – Управління ООН по боротьбі з наркотиками і злочинністю
ЮНФПА – Фонд ООН в області народонаселення
7
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Розпад СРСР й утвердження в
Центральній Азії п’яти нових незалежних держав – Казахстану, Киргизії,
Таджикистану, Туркменістану і Узбекистану поставило на порядок денний
питання геополітичного вибору країн регіону та забезпечення їх національної
безпеки. Якщо в питанні геополітичної орієнтації влада новопосталих держав
отримала певний часовий проміжок для прийняття рішень, то вибір моделі
національної безпеки ускладнюється низкою проблем, що дісталися у спадок
від СРСР, і новими викликами, що постали перед незалежними державами
Центральної Азії на початку 1990-х років. Йдеться передусім про
врегулювання проблеми кордонів, водо- і енергопостачання в регіоні,
боротьбу з проявами міжетнічної ворожнечі та релігійним екстремізмом,
вирішення проблеми нелегальної міграції, транскордонної злочинності та
наркоторгівлі, боротьбу з міжнародним тероризмом тощо.
25-річний досвід функціонування пострадянських центральноазійських
держав показав, що реальний поступ у формуванні системи регіональної
безпеки можливий лише за умови міжрегіональної та міжнародної взаємодії.
У зв’язку з чим аналіз політики пострадянських країн Центральної Азії щодо
вирішення актуальних проблем безпеки в регіоні постає нагальною науковою
проблемою. Оскільки в більшості досліджень вітчизняних і зарубіжних
вчених аналізується переважно вплив зовнішніх чинників на формування
зовнішньої і безпекової політики пострадянських країн Центральної Азії,
дослідження політики держав регіону щодо вирішення проблем регіональної
безпеки видається актуальним і своєчасним.
Дослідження проблем безпеки в центральноазійському регіоні
актуалізується і у зв’язку з гібридною війною Російської Федерації проти
України. Агресивна зовнішня політика РФ, завданням-мінімумом якої є
реінтеграція пострадянського простору під егідою Москви, ставить перед
8
міжнародним співтовариством, в тому числі й владними елітами
пострадянських країн, питання вироблення політики безпеки, що
унеможливить реалізацію реваншистських планів Кремля. В цьому ми
вбачаємо практичну актуальність дослідження теми формування
регіонального комплексу безпеки у пострадянській Центральній Азії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної наукової програми
Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Модернізація
суспільного розвитку України в умовах світових процесів глобалізації»
(затверджена протоколом Вченої ради Університету № 13 від 20 червня 2011
року) в контексті наукової теми Інституту міжнародних відносин Київського
національного університету імені Тараса Шевченка «Асоціація як новий
формат відносин України з Європейським Союзом: політичний, правовий,
економічний та інформаційний аспекти» (номер державної реєстрації
16БФ048-01) і наукової теми кафедри країнознавства «Проекції глобальних
інтересів на пострадянському просторі» (затверджена протоколом кафедри
країнознавства № 8 від 24 березня 2016 року).
Виходячи з актуальності теми дисертації, а також враховуючи
недостатній ступінь її дослідження в політичній науці, автор поставила за
мету здійснити комплексний аналіз політики пострадянських держав
Центральної Азії щодо забезпечення безпеки в регіоні у воєнно-політичній,
економічній і гуманітарній сферах.
Для реалізації мети дослідження автором визначені наступні завдання:
- визначити теоретичні параметри і методологічний інструментарій
дослідження впливу політики пострадянських країн Центральної Азії на
формування безпечного середовища в регіоні в міжнародно-політичній науці;
- з’ясувати основні загрози у військово-політичній, економічній та
гуманітарній сферах, що впливають на національну безпеку держав
Центральної Азії;
9
- проаналізувати участь пострадянських країн Центральної Азії в
роботі регіональних та глобальних структур безпеки й на цій підставі
визначити пріоритети країн регіону щодо забезпечення національних
безпекових інтересів;
- з’ясувати вплив проблеми міждержавних кордонів в Центральній
Азії на формування безпечного середовища в регіоні;
- визначити основні напрями та основні інструменти політики
держав регіону в питанні забезпечення енергетичної безпеки;
- дослідити вплив гуманітарних проблем регіону, на кшталт
наркотрафіку, релігійно-політичного екстремізму і тероризму, на формування
безпечного середовища в Центральній Азії;
- проаналізувати політику центральноазіатських держав щодо
врегулювання проблем екології і розподілу водних ресурсів в регіоні.
З урахуванням зазначеної мети і завдань дисертації об’єктом
дослідження виступає комплекс регіональної безпеки в пострадянській
Центральній Азії, а предметом - воєнно-політична, економічна й гуманітарна
складові політики центральноазійських держав щодо забезпечення безпеки в
регіоні.
Географічні межі дослідження охоплюють пострадянський регіон
Центральної Азії, в межах якого після розпаду СРСР утворилось п’ять нових
незалежних держав – Киргизька Республіка, Республіка Казахстан,
Республіка Таджикистан, Республіка Туркменістан і Республіка Узбекистан.
Методи дослідження визначені його метою та завданнями. Теоретикометодологічною основою дисертації є загальнонаукові принципи системності,
історизму, плюралізму, всебічності, цілісності та об’єктивності пізнання. З
метою забезпечення реалізації цих принципів використано загальнонаукові
методи (аналіз, синтез, індукція, дедукція), а також методи системноструктурного, системно-функціонального, політологічного та історичного
аналізу.
10
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що у
дисертації вперше в українській міжнародно-політичній науці комплексно
досліджена політика пострадянських держав Центральної Азії щодо
забезпечення безпеки в регіоні у воєнно-політичній, економічній і
гуманітарній сферах.
У процесі дослідження одержано наукові результати, що містять
наукову новизну і характеризують особистий внесок автора в розробку
окреслених проблем:
Вперше:
- визначено комплекс дипломатичних, воєнно-політичних,
економічних та інформаційних заходів пострадянських держав Центральної
Азії щодо забезпечення безпеки в регіоні;
- проаналізовано еволюцію підходів урядів центральноазіатських
держав щодо врегулювання актуальних проблем національної безпеки в
країнах регіону;
- визначено підходи пострадянських країн Центральної Азії,
провідних акторів світової політики та регіональних геополітичних потуг в
питанні формування регіональної системи безпеки в Центральній Азії, що
дозволило проаналізувати політику центральноазіатських держав у сфері
безпеки з урахуванням максимальної кількості точок зору.
Удосконалено:
- теоретико-методологічні засади дослідження політики
пострадянських країн Центральної Азії щодо забезпечення регіональної
безпеки, що сприяло виявленню особливостей та специфічних рис безпекової
політики країн регіону;
- положення про те, що такі провідні актори світової політики, як
США, РФ і КНР, володіють достатнім арсеналом інструментів задля
забезпечення безпечного середовища в Центральній Азії, однак
використовують цей інструментацій передусім для вирішення прагматичних
11
завдань, головним з яких є поширення власного впливу в
центральноазійському регіоні;
- висновок, що попри наявність окремих елементів регіональної
системи безпеки, повноцінне її функціонування в Центральній Азії видається
довгостроковою перспективою з причини існування потенційної загрози
зіткнення інтересів різних країн і коаліцій держав світу, що може мати
негативні наслідки для регіону в цілому.
Набуло подальшого розвитку:
- визначення традиційних і нетрадиційних викликів національній
безпеці країн центральноазіатського регіону;
- твердження, що більшість безпекових проблем у Центральній Азії
беруть свій початок в часі, коли центральноазіатські республіки перебували у
складі колишнього СРСР;
- положення, що територіально-прикордонні проблеми у відносинах
країн Центральної Азії були штучно закладені владними структурами
Радянського Союзу задля їх використання як інструменту геополітичного
впливу колишньої метрополії на території національних окраїн (республік);
- твердження, що збройні конфлікти в суміжних державах
безпосередньо або опосередковано впливають на ситуацію в регіоні;
- обґрунтування висновку про існування потенційної загрози
переростання в екстремістські форми національної і релігійної нетерпимості
процесів зростання національної самосвідомості народів регіону;
- положення про загрозу екологічних і технологічних катастроф у
разі дестабілізації становища в регіоні;
- твердження про небезпеку перетворення центральноазійського
регіону на великий світовий наркоринок.
Наукове значення дисертації полягає в тому, що обґрунтовані в ній
наукові положення створюють додаткові умови для подальшого дослідження
політики пострадянських країн Центральної Азії щодо забезпечення безпеки в
12
регіоні в рамках загального розроблення категорії міждержавного
співробітництва та конкретного вивчення впливу проблем національної
безпеки країни на регіональну і міжнародну безпеку. На основі проведеного в
дисертації аналізу політики пострадянських держав Центральної Азії у сфері
безпеки перспективним є розвиток досліджень, пов’язаних із прогнозуванням
впливу актуальних проблем безпеки регіону на міжнародні відносини у
глобальному і регіональному вимірах.
Практичне використання результатів дослідження визначається
його актуальністю, новизною та сукупністю положень, які виносяться на
захист. Можна виділити наступні аспекти практичного значення дисертації:
- прикладний – у діяльності зовнішньополітичних та інших
державних відомств України при розробленні практичних заходів протидії
російській агресії в Україні; при підготовці нової концепції зовнішньої
політики України, зокрема, при визначенні ефективних шляхів реалізації
національних інтересів і досягнення головної зовнішньополітичної мети
України – інтеграції до Європейського Союзу;
- навчальний – у процесі підготовки та викладання у вищих
навчальних закладах нормативних та спеціальних курсів з міжнародних
відносин і зовнішньої політики, країнознавства, проблем регіональної і
глобальної безпеки; основні результати дисертації можуть бути використані
при написанні курсів лекцій, навчальних посібників і підручників з дисциплін
«Міжнародні відносини та зовнішня політика», «Зовнішня політика країн
пострадянського простору», «Геополітичні та геоекономічні інтереси у
світовій політиці», «Актуальні проблеми міжнародної безпеки» тощо.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки
дисертаційної роботи оприлюднені у виступах на 14 міжнародних науковопрактичних конференціях. Серед них: Міжнародна науково-практична
конференція «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Інститут
міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса
13
Шевченка, м. Київ, 22 жовтня 2010 р.), Міжнародна науково-практична
конференція «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Інститут
міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса
Шевченка, м. Київ, 16 жовтня 2011 р.), Міжнародна науково-практична
конференція «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Інститут
міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса
Шевченка, м. Київ, 24 жовтня 2013 р.), Міжнародна науково-практична
конференція студентів, аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна»
(Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені
Тараса Шевченка, м. Київ, 10 квітня 2014 р.), Всеукраїнська науковопрактична конференція «Регіональна політика в контексті європейської
інтеграції» (ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя
Стефаника», м. Івано-Франківськ, 12 вересня 2014 року), Міжнародна
науково-практична конференція «Актуальні проблеми міжнародних відносин
(Світове співтовариство: глобальні і регіональні виклики)» (Інститут
міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса
Шевченка, м. Київ, 16 жовтня 2014 р.), Міжнародна науково-практична
конференція студентів, аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна»
(Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені
Тараса Шевченка, м. Київ, 2 квітня 2015 р.), Міжнародна науково-практична
конференція студентів, аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна»
(Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені
Тараса Шевченка, м. Київ, 7 квітня 2016 р.), Міжнародна науково-практична
конференція «Геостратегічні пріоритети України в політичній, економічній,
правовій та інформаційній сферах» (Інститут міжнародних відносин
Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ, 20
жовтня 2016 р.).та ін.
Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в 12 наукових
публікаціях загальним обсягом 5,7 д.а., з яких 6 наукових праць опубліковані
14
у фахових виданнях, затверджених Міністерством освіти і науки України
(4,25 д.а.), 2 (1 – у співавторстві) – у науковому виданні, зареєстрованому в
міжнародній наукометричній базі Index Copernicus та 4 праці апробаційного
характеру.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох
розділів, дев’яти підрозділів, висновків і списку використаних джерел та
літератури (472 найменування українською, російською й англійською
мовами). Загальний обсяг дисертації становить 240 сторінок, з них основного
тексту – 189 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації теоретично узагальнено та запропоновано розв’язання
актуального наукового питання, що полягає у з’ясуванні основних загроз
національній безпеці пострадянських країн Центральної Азії та здійсненні
аналізу політики пострадянських держав регіону щодо вирішення проблем
регіональної безпеки. Виходячи з мети та основних завдань дисертації, автор
сформулювала наступні наукові положення та висновки:
1. Теоретичне осмислення та систематизація основних
концептуально-методологічних підходів у вивченні проблеми безпеки дають
підстави стверджувати, що поняття безпеки розглядається дослідниками не як
«об'єктивна» реальність, а як сукупність механізмів і заходів, необхідних для
її досягнення, позаяк зросли і стали різноманітними загрози безпеки, які
перестали носити державоцентричний характер. Подібна зміна поняття
«безпека» пов'язана з еволюцією міжнародних відносин у постбіполярну
добу.
Зміна акцентів дослідників з традиційних загроз безпеці держави
(загрози суверенітету, територіальній цілісності, військові конфлікти тощо)
на нетрадиційні (безпека людини, клімату, навколишнього середовища)
свідчить про появу нового напряму досліджень проблем безпеки – соціології
безпеки. Запропонований чільними представниками цього напряму Б.Бузаном
та О.Вевером методологічний інструментарій дозволяє розглядати проблеми
безпеки не лише на національному, а й на регіональному та глобальному
рівнях. Відтак регіональна безпека стає складовою частиною всієї системи
міжнародної безпеки.
2. Аналіз концепцій національної безпеки пострадянських
центральноазіатських держав дозволив охарактеризувати їх підхід до безпеки
як традиційний та реалістичний, а також визначити транснаціональні і
транскордонні, традиційні і нетрадиційні загрози для регіональної безпеки.
Спільними для всіх країн Центральної Азії залишаються загрози суверенітету
та територіальній цілісності країн, проблеми економічного розвитку та
183
забезпечення енергетичної незалежності, загрози політичного екстремізму і
тероризму, наркоторгівлі, екологічні небезпеки. Характерно, що текст жодної
з концепцій національної безпеки пострадянських держав Центральної Азії не
містить положення про те, що однією із загроз національній безпеці країн
регіону є політика Російської Федерації, спрямована на реінтеграцію
пострадянського простору під зверхністю Москви. Вважаємо, що владі
Казахстану, Киргизії і Таджикистану не варто тішити себе ілюзіями спільного
членства в ОДКБ і Євразійському союзі, а слід розуміти, що в зоні
безпосередньої «гібридної загрози» від Росії перебувають не тільки Україна,
Грузія та країни Балтії, а й усі сусіди Росії з ОДКБ. У зв’язку з чим постає
нагальна потреба у розбудові ефективних, сучасних та боєздатних збройних
сил, які зуміють стримати мілітаристські пориви Москви.
Дослідження безпекової політики країн Центральної Азії показало, що
найважливішим джерелом загроз і викликів національній безпеці виступають
не зовнішні чинники, а внутрішнє становище, яке породжує внутрішні
проблеми, посилює зовнішні негативні фактори й ускладнює протидію їм.
3. Аналіз участі пострадянських країн Центральної Азії в роботі
регіональних та глобальних структур безпеки дозволив визначити пріоритети
країн регіону щодо забезпечення національних безпекових інтересів.
Водночас маємо констатувати, що центральноазіатським інтеграційним
об'єднанням не вдалося досягти поставлених цілей головним чином тому, що
п'ять пострадянських держав регіону все ще не сприймають себе єдиним
цілим. Відтак держави Центральної Азії зацікавлені у створенні системи
колективної безпеки в регіоні за участю ОДКБ, ШОС, ЄврАзЕС тощо, які
розглядаються в якості основних елементів цієї системи. Ці організації
покликані забезпечити розвиток процесів регіональної інтеграції за різними
напрямами, включаючи безпеку. Втім, в центральноазійських країнах процесу
інтеграції немає альтернативи, перш за все в таких сферах як регулювання
проблем міграції або водокористування, боротьба з організованною
злочинністю та наркотрафіком тощо.
184
Зважаючи на те, що з точки зору геополітики Центральна Азія є
простором, який відокремлює життєві центри двох великих ядерних держав –
РФ і Китаю і де перетинаються геополітичні інтереси провідних міжнародних
та регіональних акторів, нові незалежні держави Центральної Азії задля
зміцнення незалежної державності об’єктивно приречені на проведення
компліментарної зовнішньої та безпекової політики на кшталт тієї, що її
прагне реалізувати Казахстан.
Водночас у ситуації, коли збалансована схема тяжінь і рівноваг країн
регіону ще не склалася, а значить вірогідним є зіткнення глобальних інтересів
великих держав у боротьбі за домінування в регіоні, владній верхівці
центральноазіатських країн більшу увагу варто приділити процесам
консолідації та інтеграції країн регіону, попри внутрішні суперечності між
новими державами, боротьбу за регіональне лідерство тощо. Саме в цьому
полягає консолідований національний інтерес нових незалежних держав
регіону, що виступає як протидія загрозі російського геополітичного
реваншу.
4. Аналіз впливу проблеми міждержавних кордонів в Центральній Азії
на формування безпечного середовища в регіоні показав, що основною
тенденцією стану та динаміки безпекової ситуації у Центральній Азії є
обмежений прогрес у вирішенні питань спірних територій та уникнення будьяких серйозних військових конфліктів, пов'язаних з прикордонними
суперечками. Країни регіону дещо заморозили питання демаркації, що
дозволяє стверджувати: його подальше розв’язання буде довгим і
хворобливим процесом. У той час, як прямий військовий конфлікт через
спірну територію здається малоймовірним, значною мірою, через сильно
мінливий потенціал збройних сил республік, напруженість на кордонах є
чималою загрозою для живлення іншого роду протистоянь: топографічних,
ресурсних, міжкланових та міжособистісних за лідерство. Це, безумовно,
призводить до негативного феномену – фрагментації регіону Центральна
Азія.
185
Незалежність після розпаду СРСР не принесла відкритості, тісної
співпраці і сильних регіональних зв'язків, як на те сподівалися. Замість цього
багато країн стали більш замкнутими, із жорстким прикордонним контролем,
візовим режимом, зростаючою конфліктністю етнічних меншин і часто
антагоністичними зусиллями з демаркації території. Більшість з цих кроків
були прийняті в ім'я національної безпеки, адже, дійсно, є реальні,
невідкладні причини для створення прикордонного контролю та демаркації
кордонів: проходження Північного коридору транспортування наркотиків,
контрабанда, ісламський екстремізм, розв’язання «Великої гри»
найвпливовішими міжнародними акторами за лідерство у регіоні. Проте те,
яким чином ці елементи управління були введені в дію, створює додаткову
небезпеку соціальній напруженості. Етнічні меншини, відрізані від родин
замінованими кордонами, також розглядаються авторитарними урядами в
якості потенційних провокаторів, сепаратистів або екстремістів. Однак
справжні причини дестабілізації пов’язані радше з обмеженням транспортних
і торговельних контактів, економічною стагнацією і недієвістю національних
реформ, зі зниженням рівня життя. До того ж у прикордонних районах
доводиться боротися за доступ до води, право випасу худобу, вирощування
культур. Всі ці фактори створюють потенційно вибухонебезпечне
середовище, у якому незначні суперечки можуть швидко перетворитися у
військове насильство. Найбільш небезпечним місцем в цьому контексті є
Ферганська долина, де територіальні суперечки накладаються на складну
соціально-економічну обстановку, зростання та радикалізацію населення.
Кордон між Киргизстаном, Узбекистаном та Таджикистаном є найгарячішою
точкою регіону, «Євразійськими Балканами», за визначенням багатьох
дослідників. Територіальні суперечності саме між цими державами є
найбільшим гальмом створення дієвої системи регіональної безпеки в
Центральній Азії.
5. Аналіз діяльності владних структур країн центральноазіатського
регіону у забезпеченні енергетичної безпеки показав, що основні зусилля
186
держав Центральної Азії спрямовані на збільшення обсягів видобування
стратегічних сировинних ресурсів та їх транспортування на світові ринки
через трубопровідну систему колишнього СРСР і новозбудовані магістралі.
Країни Центральної Азії, які в перші роки незалежності були
геополітично орієнтовані на західні економічні моделі реформ та розвитку, не
завжди успішно реалізовали перехід до ринкової економіки і ліберальні
реформи. Багато років Захід був для країн Центральної Азії головним
джерелом економічної і технічної допомоги. У свою чергу країни
Центральної Азії виступили як важливі партнери для Сполучених Штатів, під
час антитерористичної кампанії у Афганістані. Країни продовжують виявляти
зацікавленість у американському проекті створення в Центральній Азії
регіонального енергетичного ринку, пов'язаного з Афганістаном, Європою,
Південною та Східною Азією (будівництво газопроводу з Туркменії в
Афганістан, Пакистан та Індію). Іншою характерною рисою політики держав
ЦА є намагання диверсифікувати економічні зв’язки, що при сповільненні
економічного розвитку Росії, спричинило значне посилення ролі Китаю в
регіоні. Це докорінно змінило регіональну енергетичну геополітику,
основним двигуном дії якого на сьогодні є ініціатива «Один пояс і один
шлях» - регіон є першою зупинкою на «Економічному поясі Шовкового
шляху», який є ідеологічним пріоритетом Пекіна. Тим не менш, Китай
продовжує декларувати першорядну роль Росії в Центральній Азії. Відкритим
питанням для урядів країн Центральної Азії залишається те, якою мірою вони
зможуть впливати на Пекін для максимізації вигод від економічної співпраці,
а також більш активне залучення КНР до участі у вирішенні питань
регіональної безпеки.
6. Серед специфічних регіональних загроз в Центральній Азії вагоме
місце посідає проблема розподілу водних ресурсів. З розпадом СРСР
Сирдар'я, Амудар'я, Зарафшан, Талас та інші внутрішні води ЦАР набули
статусу міжнародних річок і перетворилися на об'єкт міждержавних відносин.
Відповідно, питання правового регулювання експлуатації водосховищ,
187
збереження водноенергетичного балансу та охорони навколишнього
середовища або забезпечення регіональної екологічної безпеки вийшли за
рамки національного законодавства.
Наявність різних, часто діаметрально протилежних, національних
інтересів держав Центральної Азії з управління транскордонними водними
ресурсами регіону виступає одним із основних чинників, що ускладнюють
регіональне співробітництво. Відмінність у позиціях сторін виникає,
головним чином, між державами пониззя (Казахстаном, Туркменістаном і
Узбекистаном) і верхів’я (Киргизстаном і Таджикистаном). Предметом
суперечки є питання ефективності чинних регіональних водних інститутів та
перспективи створення нових, меж та дій міжнародно-правових угод,
експлуатація водогосподарських об’єктів. Функціонування наявних
міждержавних інституцій, зокрема Міждержавної координаційної
водогосподарської комісії в Центральній Азії, є наразі недостатньо
ефективним. Підтвердженням цьому стали локальні внутрішньодержавні і
міжнаціональні конфлікти з приводу розподілу водних ресурсів, що
завершувались зазвичай трагічно. У зв’язку з цим можна висловити
припущення, що зростання попиту на водні ресурси на тлі їх виснаження
постійно провокуватиме дестабілізацію політичних відносин в регіоні при
відсутності механізму врегулювання міждержавних суперечок і системи
спільного управління транскордонними водними ресурсами.
7. Аналіз основних напрямів діяльності урядів держав Центральної Азії
у сфері протидії незаконному виробництву та транспортуванню наркотичних
засобів, а також поширенню ісламського фундаменталізму показав, що
важливим чинником, що впливає на безпеку в регіоні, є існування
наркотрафіку з Афганістану через країни Центральної Азії до РФ та Європи.
Успішна боротьба з наркозлочинністю можлива лише за умови
багатостороннього міждержавного співробітництва. Тому
центральноазіатські країни налагоджують співробітництво у цій сфері як між
собою, так і з ЄС, РФ та США. Однак ефективність такої співпраці
188
ускладнена важкою соціально-економічною ситуацією в більшості республік
та корумпованістю державного апарату.
Складна внутрішньополітична ситуація, що склалася в країнах ЦА, є
сприятливою для поширення ідей політичного ісламу, як альтернативи
діючим режимам. З огляду на це зростає загроза виникнення його крайніх
проявів – мусульманського екстремізму та тероризму, тому важливого
значення набуває контроль за діяльністю мусульманських організацій, що
використовують радикальні методи боротьби для отримання політичної
влади. Релігійно-політичний екстремізм, у тому числі і в його крайніх
проявах – у вигляді терористичних актів, став невід’ємним чинником
громадського і політичного життя ряду держав ЦА. Незважаючи на
загострення питання активізації екстремістських рухів після виведення військ
міжнародної коаліції з Афганістану та діяльності «ІДІЛ», в цілому можна
констатувати, що уряди країн ЦА контролюють ситуацію щодо поширення
релігійного фундаменталізму, а дана проблема є постійним питанням
міжнародної співпраці в регіоні.
На нашу думку, боротьба з наркотрафіком, екстремізмом або
тероризмом є лише боротьбою з наслідком явищ, які мають глибше коріння і
причини внутрішньодержавного характеру. Для збільшення ефективності
боротьби проти цього явища необхідні комплексні програми на всіх рівнях і,
в першу чергу, покращення економічної ситуації в регіоні.
Отже, дослідження політики центральноазіатських держав у сфері
безпеки показало, що тероризм, наркотрафік, неконтрольована міграція,
екологічні проблеми, ймовірність порушення режиму нерозповсюдження
засобів масового знищення, а, головним чином, порушення усталених
принципів і засад світового порядку, на кшталт гібридної війни РФ проти
України, за масштабом проявів і наслідками впливу здатні серйозно
трансформувати міжнародні відносини та вплинути на подальший розвиток
світу. Ключова роль у їх подоланні відведена універсальним міжнародним
організаціям та регіональним об’єднанням, що наразі прагнуть надати
189
керованості глобальним процесам. Водночас велика відповідальність за стан
міжнародної безпеки покладається на провідних акторів світової політики, що
дедалі частіше звертають свої погляди до регіонів, які довго вважались
периферійними. Одним із них є Центральна Азія – регіон, який переживає
фундаментальний геополітичний зсув, результатом якого стануть нові ролі
Китаю, Європи, Ірану, Росії, Південної Азії і США і нові відносини з ними.