ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ ВИБОРЦІВ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ”

Каламаж Руслана Володимирівна

УДК 340.6 (075.8)

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ
ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ ВИБОРЦІВ
Спеціальність: 19.00.06. юридична психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Пасічник Ігор Демидович,
доктор психологічних наук
професор

Острог - 2004

ЗМІСТ
ВСТУП С. 3-13
РОЗДІЛ 1 Теоретико-методологічні засади дослідження правової культури виборців.. ........................................................... С. 14-88
1.1. Поняття, зміст і функції правової культури виборців ... 14 33
1.2. Правосвідомість як якісна характеристика правової культури.......................................................................................... 33 67
1.3. Правова культура у контексті українського менталітету 67 84
Висновки до першого розділу................................................... 84 - 88
РОЗДІЛ 2 Соціально-психологічні засоби впливу на правову культуру виборців................................................................................ 89 148
2.1. Маніпулятивний вплив виборчих кампаній на правову культуру виборців.................................................................................. 89 108
2.2.Психологія впливу громадської думки та ЗМІ на правову культуру виборців .................................................................. 108 118
2.3. Методи вивчення правової культури особистості виборця. Результати констатуючого експерименту........................... 118 146
Висновки до другого розділу ...................................................146 148

РОЗДІЛ 3 Електоральна поведінка як прояв правової культури виборців .............................................................................. 149 213
3.1. Поняття електоральної поведінки та
її мотиваційний аспект .............................................................. 149 168
3.2. Раціональні та ірраціональні чинники мотивації поведінки виборців .............................................................................. 168 192
3.3. Методика формування правової культури виборців. Результати формуючого експерименту.............................................. 192 209
Висновки до третього розділу................................................ 209 213
ВИСНОВКИ.............................................................................. 214 220
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................ 221 244
ДОДАТКИ.................................................................................. 245 262

ВСТУП
Актуальність дослідження. Становлення України як демократичної, соціальної, правової держави, формування засад громадянського суспільства, розвиток міжнародних відносин безпосередньо пов’язані із нагальною потребою підвищення правової культури населення, його соціальної активності. Особливої гостроти ці питання набувають у період проведення в нашій державі виборчих кампаній та референдумів. Eлекторальна правова культура є однією з найважливіших складових загальної системи гарантій виборчих прав громадян. Більше того, правова культура і правосвідомість в цілому утворюють основи і передумови становлення і розвитку інститутів виборчої демократії.
Стаття 5 Конституції України чітко унормовує: Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ”. Тобто, якість усієї системи владних відносин визначається безпосереднім волевиявленням народу. Прийняття у 2000 р. нового Закону України Про вибори народних депутатів України” створює законодавчі передумови проведення вільних, чесних і справедливих виборів відповідно до вимог Конституції України. Законність і демократизм виборчого процесу обумовлюються правильним розумінням цього Закону, неухильним дотриманням і правильним застосуванням його норм усіма учасниками виборчого процесу. Низька правова культура, незадовільна правосвідомість всіх учасників виборчого процесу від виборця до лідера політичної партії, може знівелювати нові можливості названого Закону.
Людина в суспільстві не тільки суб’єкт, а й об’єкт управління. У перехідний період, коли панує плюралізм думок, вирують пристрасті на мітингах, коли емоції переходять межі, управління людьми відзначається надзвичайною складністю і відповідальністю. Воно включає раціональну організацію праці людей в умовах, коли порушилися зв’язки їх економічного, соціально-політичного й духовного життя, виховання їх у дусі загальнолюдських ідеалів, дотримання норм права і традиційних моральних норм і цінностей.
Ключовою ідеєю представницької демократії є можливість для кожного громадянина здійснити раціональний вибір представника своїх інтересів у структурах влади. Така ідеальна модель передбачає, з одного боку, політичних суб’єктів, які претендують на обрання до владних структур, а з другого боку, виборців, які віддають свої голоси тому кандидатові, програма якого відповідає їхнім особистим інтересам (економічним, соціальним, ідеологічним). Свою політичну функцію вибори можуть виконати лише за наявності правової культури, дієздатного законодавства та неухильного його дотримання усіма громадянами та посадовими особами.
Державна політика в галузі формування електоральної правової культури та правосвідомості уже має певні традиції і практику. Указом Президента України від 8 грудня 2000 року N 1322/2000 було затверджено Концепцію підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні. Вибори, що відбулися у березні 2002 року продемонстрували не тільки актуальність і необхідність реалізації цієї Концепції, а й підтвердили безумовну перспективність нових наукових пошуків та розробок, що стосуються проблем підвищення правової культури та правосвідомості учасників виборів.
Згідно з статтею 70 Конституції України, право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років. Як бачимо, складність реалізації вищеозначеної Концепції полягає, зокрема, в тому, що виборцями є громадяни різних вікових категорій: це молодь у віці від 18 років, перед якою тільки постає проблема самовизначення; це люди середнього віку, а також люди старшого віку. Свідомість виборців різних вікових категорій формувалася за різних соціально-політичних систем: у радянський період, в період так званої перебудови й боротьби за власну державність, у період незалежної української держави.
Особливості формування правової культури виборців обумовлені особливостями розвитку українського виборчого законодавства. Зокрема, кожна виборча кампанія в нашій державі відбувалася за новим виборчим законом, що приймався тільки напередодні або навіть під час виборчої кампанії. Так, усього за два дні до початку виборчої кампанії по виборах Президента України, що відбулися 26 червня 1994 року, було прийнято в новій редакції Закон України Про вибори Президента України”. Так само за чотири дні до початку виборчої кампанії по виборах народних депутатів України, що відбулися 29 березня 1998 року було прийнято Закон України про Про вибори народних депутатів України”. А Закон України Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 14 січня 1998 року, з’явився уже в ході виборчої кампанії. Чинний закон Про вибори народних депутатів України” з’явився за чотири місяці до початку виборчого процесу. Такий стан речей не міг не позначитися, по-перше, на якості самого виборчого законодавства, а по-друге, призвів до труднощів під час його реалізації. Природно, що ні організатори виборів, ні суб’єкти виборчого процесу не мали можливості ретельно проаналізувати й вивчити всі особливості нових законів. Необхідно зважати й на те, що поряд зі змінами законодавства про вибори змінювалася і виборча система. Мажоритарну систему виборів до парламенту у 1998 році замінила змішана мажоритарно-пропорційна виборча система. Не виключено, що вибори народних депутатів в 2006 році знову ж таки будуть проводитись за новим виборчим законом за суто пропорційною виборчою системою. Ще однією об’єктивною причиною, що впливає на формування правової культури виборців є відсутність чіткого механізму притягнення до відповідальності за порушення законодавства про вибори. За порушення лише меншої половини задекларованих у виборчому законодавстві заборон та обмежень передбачено юридичну відповідальність та механізм її застосування [35, 25].
Поряд з означеними проблемами, принципове значення має визнання важливості врахування психологічного компонента в комплексі заходів, спрямованих на підвищення правової культури виборців. Криза, в якій опинилася наша країна в результаті пострадянських трансформацій, має не тільки економічний, політичний, ціннісний, але й психологічний характер. У цей період яскраво виражені такі психологічні феномени як апатія, цинізм, амбівалентність, розчарування в духовних цінностях тощо. Тому необхідно не тільки реформувати саму реальність економічні, соціальні, політичні, правові інститути, а й скоригувати суб’єктивне ставлення людей до цієї реальності. Необхідно сформувати довіру до інститутів влади, повернути віру в майбутнє, пробудити соціальну активність та відповідальність громадян. Трансформація суспільства вимагає психологічних змін від величезної кількості людей. Нові соціальні умови ставлять перед людиною завдання, до вирішення яких її не готувала ні колишня система виховання, ні весь попередній життєвий досвід. На жаль сьогодні в науці психологічний бік проблеми суспільних трансформацій ще не отримав належної уваги. За радянських часів не виникало серйозної потреби здійснювати психологічні дослідження суспільних процесів. Сьогодні предметом психологічної науки стають ті сфери реальності, які традиційно не потрапляли в її поле зору.
Критерієм оволодіння виборцями правовою культурою може бути тільки рівень реалізації ними своїх політичних прав. В епоху командно-адміністративного управління людина в нашому суспільстві була позбавлена можливості проявити себе як суб’єкт політики. Суб’єктна неповноцінність людини, що сформувалася в минулому, є сьогодні серйозним гальмом в оновленні українського суспільства. За висловлюванням О.Осніцького, оживлення” суб’єктності в людині може допомогти їй знайти правильні життєві смисли і цілі, кращі способи вирішення конфліктних і проблемних ситуацій” [164, 5]. Уявлення про активну роль самої людини в процесі життєдіяльності розвивали Б.Ананьєв, К. Абульханова-Славська, Л. Виготський, О. Запорожець, О.Леонтьєв, С. Рубінштейн, а також О. Брушлинський, О. Осніцький, В.Петровський, І. Якиманська, В. Татенко та інші. Було встановлено, що формування суб’єктності і відповідної їй активності забезпечує людині успіх в діяльності та різних аспектах соціальної адаптації.
Для осмислення даної проблеми велике значення мають наукові праці, присвячені різним аспектам правової культури та правосвідомості, О. Аграновської, Г. Балюк, П. Білого, Й. Васьковича, В. Головченка, А.Долгової, О. Зорченко, М. Козюбри, В. Кудрявцева, В. Копєйчикова, М.Костицького, В. Котюка, В. Лазарєва, О. Лукашевої, В. Малахова, М.Матузова, О. Мурашина, Л. Петрової, Д. Потопейка, І. Рябка, П.Рабіновича, О. Ратінова, С. Сливки, М. Соколова, О. Семітка, В.Сальникова, В. Селіванова, О. Скрипника, І. Фарбера, Є. Федика, В.Щегорцова та ін.
Методологічні аспекти дослідження правосвідомості як психологічного феномена правової культури розкрили в своїх працях відомі вчені-психологи Б. Ананьєв, К. Абульханова-Славська, Л.Виготський, В. Зінченко, О. Леонтьєв, С. Максименко, В. Медведєв, В.Москалець, В. Мясіщев, С. Рубінштейн, В. Рибалка, В. Синьов, М.Савчин, С. Яковенко та ін.
Звідси означується проблема: який комплекс психолого-соціальних умов формування соціогенних потреб та новоутворень свідомості необхідний для інтенсифікації правової культури виборців? Для її вирішення необхідне теоретичне та практичне переосмислення правових та психологічних чинників, наповнення їх новим змістом, домінантою якого буде звернення до особливостей посткомуністичного суспільства через відображення нових соціально-психологічних, економіко-правових та культурно-політичних реалій. Все вищевикладене зумовило вибір теми нашого дослідження Психологічні аспекти формування правової культури виборців”.
Об¢єкт дослідження правова культура виборців.
Предмет дослідження психологічні умови, форми і методи формування правової культури учасників виборів.
Методи дослідження. Для розв¢язання поставлених завдань і перевірки гіпотези використовувалась система взаємодоповнюючих теоретичних та емпіричних методів дослідження: теоретичний аналіз феномену правової культури та правосвідомості, соціально-психологічних особливостей суспільної свідомості пострадянського суспільства, ментальних чинників правової культури; аналіз державних документів: Конституції України, Закону України Про вибори народних депутатів”, Указів Президента України Про Концепцію підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні”, Про Національну програму правової освіти населення” та ін.; синтез емпіричних фактів; порівняння при визначенні співвідношення понять правова культура, правова культура виборця, правова свідомість, політична культура; абстрагування при визначенні критеріїв рівнів правової культури; емпіричні методи - природний експеримент (констатуючий, формуючий, контрольний), бесіди, анкетування, інтерв’ю, аналіз продуктів діяльності, метод узагальнення незалежних характеристик, експертне оцінювання, методи математичної статистики.
Мета дослідження виявлення та теоретико-експериментальне обгрунтування комплексу шляхів і методів формування правової культури учасників виборів як основи демократичного, свідомого волевиявлення громадян на виборах й превентивного фактора порушення виборчого законодавства з врахуванням психологічних та соціально-регіональних факторів.
Виходячи з цього було сформульовано головні гіпотези дослідження:
- психологічні особливості правової культури виборців обумовлюються прогресивно-правовим розвитком особистості, ступенем її активності та відповідальності у процесі реалізації політичних конституційних прав, рівнем правової культури суспільства.
- рівень правової культури особистості виборця опосередковується рівнем розвитку її когнітивної, емоційно-вольової та поведінкової сфер;
- формування правової культури виборців слід розглядати як процес спеціально організованої просвітницько-виховної роботи, що відповідає виокремленим психолого-педагогічним умовам: гуманізація, особистісно-діяльнісний підхід, діалогізація та полілогізація, групова динаміка та груповий вплив, індивідуально-творчий підхід;
- психологія правової культури, її морально-ціннісний потенціал самореалізації формується завдяки принципу інтегральної суб’єктності через самодетермінацію та саморозвиток виборця з урахуванням наступних соціальних рівнів активності: конвенційний, врівноважений, індиферентний, неконвенційний.
Відповідно до мети дослідження і перевірки висунутих гіпотез ми прагнули розв¢язати наступні завдання:
1) проаналізувати стан розробки проблеми дослідження, виокремити історико-психологічні та соціально-психологічні чинники правової культури виборців;
2) розкрити зміст та визначити поняття правової культури виборців;
3) дослідити маніпулятивний вплив виборчих кампаній на правову культуру виборців;
4) виділити психолого-педагогічні умови, що забезпечують ефективність діяльності по формуванню правової культури учасників виборів;
4) дослідити психологічні особливості правової культури, формування соціогенних потреб та їх реалізацію в когнітивній, емоційній та поведінковій сферах;
5) розробити практичні рекомендації з психології формування правової культури учасників виборців.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження відповідає державній політиці України, спрямованій на побудову демократичної, соціально-правової держави, положення якої викладені в Конституції України, законі Про вибори народних депутатів України”, Концепції підвищення правової культури виборців та учасників референдумів в Україні, плану науково-дослідної роботи Національного університету Острозька академія” на 2003 2004 рік (протокол вченої ради № 2 від 25.09.2003 р.), плану науково-дослідної роботи кафедри психолого-педагогічних дисциплін Національного університету Острозька академія” (протокол №2 від 22.09.2002 р).
Джерельну базу дослідження складають положення, що містяться в працях вітчизняних та зарубіжних вчених, які стосуються методологічних основ та методів юридичної психології, психології особистості, правової соціалізації, психологічного впливу (О. Бандурка, В. Бедь, В.Васильєв, М.Єнікеєв, М. Костицький, Я. Кондратьєв, Л. Казміренко, В. Медведєв, В.Романов, О. Ратінов та ін); поняття, змісту, структури, функцій, ментальних чинників правової культури та правосвідомості в правовій, філософсько-правовій та психологічній літературі; сучасних соціально-психологічних чинників правової культури в соціологічній, політологічній, культурологічній та ін. літературі ( І. Бекешкіна, О. Донченко, Є. Доценко, Г. Дилигенський, Є. Головаха, С. Кара-Мурза, І. Мартинюк, В. Оссовський, М. Паніна, І. Пасічник, Г. Почепцов, М. Рябчук, М. Шульга та ін.), психолого-педагогічних аспектів досліджуваної проблеми (В.Дубровський, В. Головченко, В. Рибалка, Л. Твердохліб, Л. Фрідман, М.Фіцула, Т. Яценко та ін).
Використано значну кількість публікацій вітчизняних та зарубіжних науковців в галузі права, соціології, філософії, психології, політології, зокрема, публікації в журналах Політична думка”, Політика і культура”, Социс”, Полис”, Власть” та інші публікації, що стосуються соціологічних, політичних, культурологічних, психологічних досліджень ситуації виборів та пов’язаних з ним явищ, що з’явилися в останні роки.
Дослідження проходило в три етапи:
На першому етапі (1998 2000 рр.) вивчався стан проблеми психологічних аспектів правової культури в правовій, психологічній, філософській, соціологічній, культурологічній, політологічній літературі, особливості її характеристики, функцій, структури, динаміки. Вивчався категоріальний апарат дослідження, формувалася концепція експериментальної роботи.
На другому етапі (2000 2002 рр.) здійснювався структурно-функціональний аналіз правової культури, вивчалась взаємодія когнітивного, оціночного та поведінкового компонентів правової свідомості, компоненти механізму електоральної поведінки, раціональні та ірраціональні чинники мотивації поведінки виборців. Реалізовано експериментальні дослідження, спрямовані на виявлення рівня правової культури виборців в когнітивній, емоційній та поведінковій сферах; дослідження психолого-педагогічних умов формування правової культури учасників виборів; розроблено рекомендації з питань психологічних механізмів впливу на правову культуру виборців.
На третьому етапі (2002 2004 рр.) узагальнювались і теоретично інтерпретувались результати досліджень. Здійснювалась практична реалізація програми формування правової культури виборців у юридичній клініці. Оформлялися результати дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає:
- запропоновано авторське визначення поняття правової культури виборців;
- у розробці нових науково-практичних концепцій дослідження рівня правової культури виборців у когнітивній, емоційній та поведінковій сферах та її формування із врахуванням психолого-педагогічних умов процесу навчання та виховання;
- у дослідженні зв’язку між психологічними особливостями правової культури та соціогенними потребами і новоутвореннями свідомості.
Практичне значення одержаних результатів визначається їх використанням для подальшої науково-теоретичної та практичної розробки проблем формування правової культури;
- у викладанні курсу Юридичної психології” при вивченні закономірностей розвитку і функціонування правосвідомості та правомірної поведінки людини;
- при розробці стратегії та тактики передвиборної боротьби;
- у розробці рекомендацій тим службам і організаціям, які покликані формувати правову культуру виборців.
Впровадження результатів дослідження у практику здійснювалося шляхом розробки, апробації та популяризації методик формування правової культури виборців в Національному університеті Острозька академія” та Рівненському регіоні під час проведення парламентських виборів у 2002 році.
Особистий внесок полягає у плануванні, визначенні змісту, розробці вихідних матеріалів емпіричних досліджень, безпосередній участі автора в отриманні та теоретичній інтерпретації наукових результатів. Статті опубліковані дисертантом без співавторів.
Надійність і вірогідність результатів дослідження та його основних висновків базуються на теоретичних положеннях, які були розвинені та обгрунтовані у працях з психології, юриспруденції, соціології, культурології, філософії. Валідність та надійність отриманих даних забезпечується розробкою та використанням взаємодоповнюваних методик, повторним проведенням експериментів, особистою участю автора в експериментальній роботі.
Апробація результатів дослідження здійснювалась у ході їх обговорення на підсумкових науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Національного університету Острозька академія” з 1998 по 2003 рік, на конференціях Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні” 2001 2004 р. (м.Острог, Національний університет Острозька академія”).
Основні положення дослідження відображені автором у 5 публікаціях, з них 4 - у фахових наукових виданнях.
1. Поняття правосвідомості та структура індивідуальної правосвідомості з позиції психології особи // Наукові записки. Психологія і педагогіка. Острог: Вид-во ун-ту Острозька академія”, 2000. Вип.1. С.219 226.
2. Психологічні аспекти правової культури виборців // Наукові записки. Серія Психологія і педагогіка”. Острог: Вид-во Нац. ун-ту Острозька академія”, 2002. Вип. 3. С.327 335.
3. Соціально-психологічні передумови проведення виборів в Україні // Актуальні проблеми психології. К.: Інститут психології ім. Г.Костюка АПН України, 2002. Том 1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. Частина 7. С. 81 88.
4. Формування демократичної правової культури в контексті юридичної психології // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім.. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. К.: Вид-во ГНОЗІС”, 2003. С.91 96.
5. Психологічні особливості впливу громадської думки та ЗМІ на правову культуру виборців // Соціально-психологічні проблеми пострадянських трансформацій: Збірник тез науково-практичної конференції. Острог, 2004. С.3 4.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, переліку використаних джерел (295 найменувань, з них 9 - іноземними мовами), додатків. Загальний обсяг дисертації 262 сторінки, з них 220 сторінок основна частина. Робота містить три додатки на 18 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів дослідження дозволяє зробити низку висновків, що розкривають виконання завдань дослідження та підтверджують сформульовані гіпотези.
1. В юридичній психології спеціальні наукові, в тому числі експериментальні, дослідження правової культури виборців не проводились. Правова культура особистості виборця це ступінь його прогресивно-правового розвитку, обумовленого правовою культурою суспільства, що характеризується рівнем правової соціалізації. Змістом правової культури виборця є рівень його правосвідомості та правомірної поведінки. Якісною характеристикою правової культури виборця є його правосвідомість. Рівень зрілості самосвідомості проявляється в здатності суб’єкта оптимально співвідносити особисте і суспільне благо. Правова самосвідомість це відкрита підсистема в свідомості особистості, що збагачується інформаційною та практичною взаємодією з зовнішнім світом. Правову самосвідомість слід розглядати як одну з важливих внутрішніх детермінант правової активності особистості та основний механізм самовиховання та самовдосконалення.
Специфіка правової культури виборця полягає в сфері її функціонування, зокрема це суспільні відносини, пов’язані з здійсненням народовладдя через такі форми безпосередньої демократії як вибори та референдум.
Людина реалізує свою сутність в суспільстві через особистісні форми поведінки, що пов’язані зі свободою вибору, прийняттям рішень, самостійністю в досягненні мети й відповідальністю за результати своєї діяльності. Таким чином, правова культура виборця це прогресивно-правовий розвиток особистості, обумовлений правовою культурою суспільства, що визначається ступенем її активності та відповідальності у процесі реалізації політичних конституційних прав.
Правова культура тісно пов’язана з загальною культурою, моральністю, з менталітетом нації. Історичний процес формування правової культури в Україні можна уявити як картину постійного протиборства ліберальних і патріархально-традиційних цінностей. Український менталітет формувався в процесі взаємодії двох типів культур - західної та східної, у сфері політичних інтересів різних держав, коли суспільна свідомість заповнювалася чужими цінностями, традиціями, нормами. Це сформувало в українців змішаний тип менталітету, що характеризується різноманіттям ознак і характеристик, який до того ж має регіональний характер. Не виключено, що певні особливості українського менталітету породили знакову для України внутрішню неконсолідованість суспільства, що в кінцевому рахунку обумовлює переважання нераціональної поведінки, стійке несприйняття людьми правових та нехтування моральних норм. Але, негативні сторони рис українського менталітету аж ніяк не нівелюють їх творчого характеру, а лише вказують на необхідність активізації національної рефлексії, осмислення ментальних основ свого буття.
На правову поведінку громадян впливають негативні тенденції сприйняття соціальної ситуації (відчуття безсилля, безпорадності, невизначеності, тривоги, страху тощо) , особливості масової свідомості (амбівалентність, аномія), специфічні соціально-психологічні риси, сформовані за колишнього соціального ладу (патерналізм, екстернальність). Це актуалізує формування суб’єкт-суб’єктної взаємодії між громадянином та державою, довіри і взаємоповаги між ними, виховання відношення громадян до себе як до найбільшої цінності в суспільстві, зміни соціально-психологічних установок стосовно взаємовідносин у державі, зростання правових форм політичної активності.
При вирішенні цих завдань важливе значення має розуміння правосвідомості як форми відображення правової дійсності через призму таких ціннісних категорій як справедливість, рівність, свобода, права людини та ін.
2. Психологічний вплив на особистість окреслюється певними рамками, які можна розглядати за двома критеріями: моральним та правовим. В основі названого впливу на виборців лежить психологічна модель людини як суб’єкта діяльності, а сама взаємодія суб’єкта і об’єкта впливу конституюється у суб’єкт-суб’єктному форматі. Здатність виборця розпізнавати та чинити опір маніпулятивному впливу залежить насамперед від того наскільки розвинутим є особистісний стержень” виборця, наскільки він чітко розуміє свої інтереси, устремління, цілі, смислові пріоритети, наскільки активно задіяні рефлексивні механізми його свідомості. Актуалізація рефлексивних процесів досягається за допомогою формувального впливу, спрямованого на спонукання до більш глибокого пізнання себе, людей та явищ навколишньої дійсності.
3. Важливою складовою та показником правової культури виборців є їх електоральна поведінка. Електоральна поведінка реалізується у таких основних формах: участь у передвиборній агітації (розповсюдження агітаційних матеріалів, публічні заклики голосувати за або проти кандидата чи партій, участь як довірена особа кандидата чи уповноважений представник партії (блоку), зустрічі з кандидатами тощо) голосування на виборах, участь у мітингах, демонстраціях, членство у політичних партіях, громадських організаціях, абсентеїзм тощо. Електоральна поведінка підлягає оцінці з точки зору правової та моральної цінності для людини, оточуючих, суспільства. Мотиви, що спонукають людину брати участь у суспільно-політичному житті та виборчому процесі зокрема, загалом розглядаються в двох контекстах: егоцентричні, спрямовані на себе” та просоціальні, спрямовані на інших”. Правова культура у ситуації виборів проявляється у безпосередньому зв’язку складових механізму електоральної поведінки з основними соціально-психологічними механізмами політичного вибору. Останні слід розглядати в контексті класичних концепцій класового голосування, партійної ідентифікації, раціонального вибору. Електоральний вибір значної частини виборців (близько 80%) не відповідає формату, характерному для розвинутих демократичних країн. Вплив жодного із розглянутих раціональних та ірраціональних чинників не можна вважати провідним чи достатнім для пояснення електорального вибору. Слід констатувати досить значну роль емоційно-почуттєвого, ірраціонального фактора у виробленні позиції виборців (вплив харизми, іміджу, стереотипізоване оцінювання соціальної дійсності тощо). Це свідчить про існування великого резерву для проведення освітньої та виховної роботи серед виборців, яку повинні здійснювати різні суб’єкти: державні органи, політичні партії, громадські організації, навчальні заклади, засоби масової інформації та ін. Як засвідчило наше дослідження, досить ефективно та цілеспрямовано реалізується просвітницька робота серед виборців через спеціально організовані юридичні клініки.
4. Розробка конкретних практичних рекомендацій по формуванню правової культури учасників виборів передбачає перш за все методику діагностичного дослідження з метою встановлення наявного рівня правової культури виборців. В експериментальному дослідженні нами була застосована чотирирівнева модель правової культури. Діагностичне дослідження за допомогою методів анкетування, вирішення тестових завдань, бесіди, спостереження, аналізу продуктів діяльності, методу експертних оцінок дозволило визначити рівень правової культури виборців переважно як недостатній (у діапазоні дуже низький та низький). У той же час виявлено суттєві резерви для підвищення наявного рівня правової культури, що пов’язані перш за все із сукупністю суб’єктивних (особистісних) чинників.
В процесі спеціально організованого навчання виборців слід враховувати:
- у когнітивній сфері формування знань виборчого законодавства, осмислення їх практичного застосування; розуміння політичних прав і свобод громадян; розуміння значення і смислу участі у виборах, значення дотримання правових норм участі у виборчому процесі; прагнення розширювати та поглиблювати правові знання.
- в емоційній сфері - розвиток почуттів власної гідності, поваги до себе, віри в себе, відповідальності, толерантності, нетерпимості до порушення правових норм; формування інтересу до політико-правової сфери життя суспільства, питань розвитку демократії в Україні, політико-правових форм соціальної активності;
- у поведінковій сфері - формування здатності встановлювати особисті цілі, спрямовані не лише на забезпечення власного добробуту, а й на розвиток суспільства, держави; підвищення активності виборців у виборчому процесі, їх зацікавленості в результатах виборів.
Шляхи реалізації завдань - актуалізація критичного та креативного мислення, спонукання до здійснення особистістю самопізнання та самооцінки, актуалізація соціогенних потреб, розвиток ціннісно-смислової сфери свідомості особистості, узгодження останньої із ментальним досвідом та правовими цінностями суспільства, нації, групи. Важливим є формування гармонійного співвідношення між соціогенними потребами для себе”, що проявляється у прагненні особистості покращити власний добробут, своє становище та потребами для інших”, що проявляються в бажаннях, прагненнях покращити стан суспільних відносин, удосконалити соціальні норми, поліпшити стан певної соціальної групи.
5. Формування правової культури виборців слід розглядати як процес спеціально організованої просвітницько-виховної роботи з дотриманням певних психолого-педагогічних умов. Такими умовами є: гуманістична спрямованість;використання особистісно-діяльнісного та індивідуально-творчого підходу; діалогізація та полілогізація процесу навчання; використання у змісті навчання природноправових понять, ідей; врахування факторів групової динаміки та групового впливу.
В основу методик формування правової культури слід покласти системне застосування таких соціально-психологічних механізмів впливу як переконання та сугестія. У процесі навчання виборців необхідно реалізовувати принцип проблемності, що інтерпретується як спеціальна побудова інформації, що не містить готових висновків.
Оптимізація психологічного впливу здійснюється за допомогою застосування активних та інтерактивних методик: рольових ігор, диспутів, вирішення творчих завдань, що мають проблемний характер, дебатів, конкурсу виборчого плакату, занять у формі соціально-психологічного тренінгу.
Формування психічних новоутворень опосередковується наступними якісними характеристиками: зацікавленість у досягненні суспільно важливої мети; усвідомлення власної причетності до своєї держави, яка є неодмінною умовою задоволення особистісних потреб; розуміння значення і смислу участі в виборах як ефективної юридичної форми реалізації та захисту власних та групових економічних і соціальних інтересів; інтерес до політико-правової сфери життя суспільства, питань розвитку демократії, політико-правових форм власної соціальної активності, зацікавленість в результатах виборів тощо.
Кількісний та якісний аналіз результатів формуючого експерименту виявив, що кінцеві показники сформованості правової культури зі статистичною значимістю відрізняються від показників на початку експерименту. Високий та достатній рівень правової культури наприкінці експерименту виявили близько 65% виборців ( на початку експерименту близько 43%) що свідчить про ефективність використовуваних нами методик.
6. В ході експерименту нами було виявлено три групи виборців за критерієм соціальної активності правосвідомості: соціально-активні конвенційні; соціально-активні неконвенційні; соціально-врівноважені; соціально-індиферентні. Така диференціація може стати основою для розробки спеціальних навчально-виховних програм для юридичних клінік.
7. Результати проведеного нами експерименту дають підставу рекомендувати організацію мережі спеціальних юридичних клінік в містах, селах, районах міст, вищих закладах освіти з метою налагодження роботи по формуванню правової культури громадян. Необхідно на державному рівні розробити концепцію діяльності юридичних клінік, унормувати в законі чи іншому юридичному акті статус, завдання, організаційні, фінансові та інші аспекти їх функціонування. Під впливом цілеспрямованої роботи юридичних клінік у більшості виборців формуються психічні новоутворення правосвідомості, правова рефлексія та соціогенні потреби, що є ознаками правової культури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 335 с.
2. Абульханова-Славская К.А. О субъекте психической деятельности. ­ М.: Наука, 1973. 208 с.
3. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 299 с.
4. Агеев В.С. Психологическое исследование социальных стереотипов // Вопросы психологии. 1986. № 1. С. 95 102.
5. Аграновская Е.В. Личность и правовая культура // Советское государство и право. 1981. № 12. С. 136 138.
6. Актуальні проблеми інформаційної безпеки України: Аналітична доповідь УЦЕПД // Національна безпека і оборона. 2001. № 1. С. 2 5.
7. Ананьев Б.Г. Взаимосвязи труда, познания и общения в индивидуальном развитии человека // Психология сознания. Серия «Хрестоматия по психологии / Под ред. Куликова Л.В. СПб.: Питер, 2001. С. 316 329.
8. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. СПб: Питер, 2001. 288 с.
9. Андрусяк Т. Правова ідеологія: поняття та суть // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції. 13-14 лютого 2003 р.- Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. 2003. С.3 4.
10. Бабенко А.Н. Проблемы обоснования ценностных критериев в праве // Государство и право. 2002. № 12. С.93 98.
11. Бабич-Декань О. Політична підсвідомість // Політика і культура. 2003. № 20 (199). С. 18 20.
12. Балл Г.О. Внутрішня свобода особи і особистісна надійність у контексті гуманізації освіти // Практична психологія та соціальна робота. 2003. № 9 (56). С.1 7.
13. Балюк Г.И. Взаимосвязь правовой культуры и социалистической демократии. К.: Наукова думка, 1984. 48 с.
14. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическая психология: Учебник. Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр.дел, 2001. 640 с.
15. Бандурович О.Ю., Стегний А.Г., Чурилов Н.Н. Образ лидера: представления и предпочтения жителей Украины // СОЦИС. 2003. № 3 (227). С. 38 48.
16. Баронін А.С. Этническая психология. К.: Тандем, 2000. 236 с.
17. Бебик В.М., Головатий М.Ф., Ребкало В.А. Політична культура сучасної молоді.- К.: А.Л.Д., 1996. 112 с.
18. Бедь В.В. Юридична психологія: Навчальний посібник. К.: Каравела”; Львів Новий світ 2000”, Магнолія плюс”, 2003. 376 с.
19. Бекешкіна І. Дослідження громадської думки в період демократизації // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2001. № 4. С.218 223.
20. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. М.: Педагогика, 1995. 55 с.
21. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. М.: Педагогика, 1986. 249 с.
22. Білий П. Правова держава і правова культура: взаємозв’язок та результативність // Право України. 1997. № 12. С. 75 77.
23. Большаков В.Ю. Эволюционная теория поведения.- СПб.: Изд-во СПб университета, 2001. 496 с.
24. Боришевський М. Й. Актуальні соціально-психологічні проблеми виховання // Психологічні проблеми гуманізації педагогічної взаємодії. К.: Наукова думка, 1993. 205 с.
25. Братусь Б.С. К проблеме человека в психологии // Вопросы психологии. 1997. № 5. С. 3 20.
26. Бурлачук В. Архетип героя і політична боротьба // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2002. № 3. С. 19 28.
27. Буякас Т.М., Зевина О.Г. Опыт утверждения общечеловеческих ценностей культурных символов в индивидуальном сознании // Вопросы психологии. 1997. № 5. С. 44 56.
28. Вайткунене Л. Психотехнические средства буржуазной пропаганды // Коммунист. Вильнюс, 1984. № 10. С. 63 67.
29. Варій М.Й. Соціальна психіка нації. Монографія.- Львів: СПОЛОМ”, 2002. 184 с.
30. Васильєв В.Л. Юридическая психология. СПб.: Питер Пресс, 1997. 656 с.
31. Васькович Й. Правосвідомість та її вплив на менталітет українського народу // Право України. 1998. № 6. С. 108 111.
32. Васькович Й. Проблеми правового виховання молоді // Право України. 1997. № 2. С. 49 51.
33. Веденеев Ю.А. Политическая демократия и електорально-правовая культура // Государство и право. 1997. № 2. с. 33 38.
34. Вершок И.Л. Об экологическом правосознании // Государство и право. 2003. № 3. С. 42 49.
35. Вибори до Верховної Ради України: Інформ.-довід.вид. / Редкол.: М.М. Рябець (голова) та ін. К.: Центральна виборча комісія, 2002. 676 с.
36. Вибори і референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції, 13 15 листопада 2002 р. (доповіді, виступи, рекомендації). К.: Нора-друк, 2003. 504 с.
37. Власть и политика. 2002. № 16 (109) . С. 11
38. Войтков В. Политический имидж лепят вовсе не святые // Власть и политика. 2003. № 8 (153). С. 4 5.
39. Вчені-юристи України. Довідкове видання. К., 1998. 609 с.
40. Выготский Л.С. Соб. Соч. в 6т. Т.1. — М.: Педагогика, 1982. 389c.
41. Гавриленко І., Литвин. А. Вибори як суспільно-історична ситуація: теоретичні моделі виборчого процесу // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2000. № 3. С. 119 130.
42. Гинзбург М.Р. Личностное самоопределение как психологическая проблема // Вопросы психологии. 1988. № 2. С. 19 27.
43. Гозман Л.Я. Психологические аспекты торможения социальных изменений // Вопросы психологии. 1988. № 6. С. 5 14.
44. Головатий М.Ф. Політика: об’єктивна необхідність чи пасинок суспільства // Урядовий кур’єр. 2003. № 171. С.11.
45. Головаха Е.И., Панина Н.В. Социальное безумие: история, теория и современная практика. К.: Абрис, 1994. 168 с.
46. Головаха Є. Суспільство, що трансформується. Досвід соціологічного моніторингу в Україні. К., 1997.
47. Головаха Є., Паніна Н. Пострадянська деінституалізація і становлення нових соціальних інститутів в українському суспільстві // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2001. № 4. С. 5 23.
48. Головченко В.В. Эффективность правового воспитания: понятие, критерии, методика измерения. К.:Наукова думка, 1985. 128 с.
49. Горшков М.К. Общественное мнение. История и современность. М., 1988. 382 с.
50. Гримак Л.П. Резервы человеческой психики: Введение в психологию активности. М.: Политиздат, 1987. 286 с.
51. Гриценко А. Третій потрібний? // Дзеркало тижня. 2003. - № 9 (434). С.3.
52. Громадський сектор у виборах. Коротка антологія дій. Рівне, 2002. 108 с.
53. Губенко О.В. Внутрішня свобода як умова активізації творчого потенціалу особистості // Практична психологія та соціальна робота. 2003. № 10. С.1 5.
54. Гудина Ю.В. Активность российских избирателей: теоретические модели и практика // ПОЛИС. 2003. № 1 (72). С.112 124.
55. Гулевич О.А. Направления изучения представлений о справедливости // Вопросы психологии. 2003. № 3. С. 123 132.
56. Гуменюк О. Концепції психологічного впливу в сучасній психології // Психологія і суспільство. 2003. № 1 (11). С. 34 90.
57. Гурлєва Т.С. Розвиток автономної відповідальності у підлітка: аргументи за” // Практична психологія та соціальна робота. № 9. 2003. С. 64 68.
58. Гурова Л.Л. Когнитивно-личностные характеристики творческого мышления в структуре общей одаренности // Вопросы психологии. 1991. № 6. С. 14 20.
59. Дворжик О. Человек с чемоданчиком. // Власть и политика. 2002. № 16 (109). С. 11.
60. Дембицька Н. Когнітивний аспект політичної свідомості нового покоління // Соціальна психологія. 2003. № 1. С. 87 101.
61. Демидов А.И. Категория «политическая жизнь» как инструмент человеческого измерения политики // ПОЛИС. 2002. № 3 (68). С.156 163.
62. Демидов А.И. Политический радикализм как источник правового нигилизма // Государство и право. 1994. № 4. С. 73 78.
63. Дергачов О. Місце політичних партій у здійсненні влади в Україні. // Політична думка. 2002. № 1. С.3 24.
64. Джемс У. Психология / Под ред. Л. А. Петровского. М.: Педагогика, 1991. 368 с.
65. Дилигенский Г.Г. О политическом рынке и рациональном выборе в российских условиях // Полис. 2000. № 2.
66. Дичковська Г. Проблеми державотворення: український індивідуалізм // Людина і політика. 2002. № 2 (20). С.73 82.
67. Діденко В.Ф. Філософія: проблеми, категорії, теорії. К.: Педагогіка, 1996. 190 с.
68. Довганенко Є. // ПІК. 2002. № 10 (141). С.14 15.
69. Долгова А.И. Правосознание и его дефекты у несовершеннолетних правонарушителей. М., 1972. 99 с.
70. Донченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика (Глибинні регулятиви психологічного повсякдення): Монографія. К.: Либідь, 2001. 334 с.
71. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита.- М.: ЧеРо”, Юрайт”, 2000. 344 с.
72. Дубровський В.Ф. Педагогічні умови формування правової культури старшокласників. Автореф.дис. ...канд.пед.наук. К., 1997. 16 с.
73. Душин И., Сысун А., Ложкин Б. Выборы: технологии избирательных кампаний.- Харьков.: РА, 1998. 160 с.
74. Елисеев Е.М. Выйти из «Бермудского треугольника»: о методологии исследования посткоммунистических трансформаций // ПОЛИС. 2002. № 6 (71). С.71 83.
75. Жевакин С.Н. Отражение правовых явлений в индивидуальном сознании // Советское государство и право. 1988. № 11. С. 141 144.
76. Завалевський Ю.І. Проблеми громадянського виховання особистості та підходи до її розв’язання в історії теоретичної думки // Педагогіка і психологія. 2002. № 4 (37). С. 55 63.
77. Загальна теорія держави і права: Навч.посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін. / За ред. В.В. Копєйчикова.- К.: Юрінком Інтер, 1999. 320 с.
78. Закон України «Про вибори народних депутатів України» // Коментар Закону України « Про вибори народних депутатів України». За ред. М.І.Ставнійчука, М.І.Мельника. К.:Атіка, 2002. 384 с.
79. Закон України «Про вибори Президента України» № 474 ХІУ від 05.03.1999.
80. Занюк С. Психология мотивации. К.: Эльга-Н, Ника-Центр, 2001. 352 с.
81. Занюк С.С. Мотиваційний тренінг. Формування мотивації учбової діяльності у студентів та старшокласників // Практична психологія та соціальна робота. 2002. № 8 (45). С. 31 43.
82. Здіорук С. Кому вірити, за кого голосувати? Формування представницьких органів влади моральний і патріотичний обов’язок громадян України // Голос України. 2002. № 60 . С.4.
83. Зейгарник Б.В., Братусь Б.С. Очерки по психологии аномального развития личности. М., 1980. 144 с.
84. Зеркало недели. - 2001.- 15 декабря. - С. 2.
85. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние. СПб.: Питер, 2001.- 448 с.
86. Зинч