Данчук Юлія Петрівна. Особливості психічної регуляції рухової активності у підлітків

Краткое описание

Данчук Юлія Петрівна. Особливості психічної регуляції рухової активності у підлітків.- Дисертація канд. психол. наук: 19.00.07, Київ. ун-т ім. Бориса Грінченка. - Київ, 2015.- 241 с.

МІНІСТРЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ОГІЄНКА

На правах рукопису

ДАНЧУК ЮЛІЯ ПЕТРІВНА

УДК 159.922.73-053.6 (043.3)

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ У ПІДЛІТКІВ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
психологічних наук, професор
Шинкарюк Анатолій Іванович

Кам’янець-Подільський – 2015
ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПСИХІЧНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ СУБ’ЄКТА…………...…………….11
1.1. Теоретичні і експериментальні підходи до вивчення психічної
регуляції ………………………..…..…………….……………………....................11
1.2. Вольове зусилля як одна з ланок реалізації рухової функції
людини …………………………………………………………..…..…………….35
1.3. Вікові і гендерні особливості регуляції рухової активності.……......42
Висновки до першого розділу……………………………….……...…….52
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ
ОСОБЛИВОСТЕЙ РЕГУЛЯЦІЇ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ В УЧНІВ 5-9-х КЛАСІВ………………………...………………………………………………….55
2.1. Програма і методи емпіричного дослідження…………..…………..55
2.1.1. Постановка проблеми та процедура дослідження…….………..54
2.1.2. Загальна організація та методичний апарат дослідження…...…62
2.2. Кількісний та якісний аналіз результатів дослідження особливостей регуляції рухової активності підлітків……………………………………….….75
2.3. Дослідження психологічних чинників, що впливають на регуляцію рухової активності підлітка ………..……………………………………………. 88
2.4. Психічна регуляція рухової активності підлітка…………….……..105
Висновки до другого розділу …………………………………...………119
РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДО ПСИХІЧНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ПОВЕДІНКИ, ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ І РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ПІДЛІТКІВ ………………………………………….………..125
3.1. Програма формувального дослідження ………………..…….…….125
3.2. Аналіз ефективності програми формування готовності підлітків до психічної регуляції рухової активності і поведінки..………………...………..140
Висновки до третього розділу…………………….……......………….…159

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ……………………….…….....................…….161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………...……………165
ДОДАТКИ…………………………………………….………………..….186

ВСТУП
Актуальність теми. Становлення особистості сучасного підлітка, що проходить в складних соціально-економічних, політичних умовах та інтенсивних інноваційних процесах не може бути здійснено без вирішення однієї з фундаментальних і практично значимих проблем педагогічної та вікової психології – розуміння психологічних закономірностей і чинників оволодіння учнем власною поведінкою, освоєння ним – як активним суб’єктом власної діяльності – необхідних способів самовиховання і саморегуляції в різних видах діяльності, а насамперед – у навчанні.
У відомих психолого-педагогічних дослідженнях (В.А. Іванніков, О.О. Конопкін, О.О. Смирнова, Т.І. Шульга та інші) неодноразово зазначалося, що недостатня розробленість науково обґрунтованих методів формування у школярів механізмів психічної регуляції рухової активності та брак запровадження відповідних розробок у педагогічну практику негативно позначаються на розвитку особистості учнів (особливо учнів підліткового віку), якості їх навчання та шкільній успішності в цілому.
При тому, що більшість змістових і функціональних аспектів психічної регуляції є досить добре дослідженими, навряд чи можна говорити про високий ступінь узгодження поглядів і позицій авторів цих досліджень. Аналіз проблемного поля психічної регуляції та її становлення в онтогенезі людини, здійснений на базі зарубіжної і вітчизняної фахової літератури, а також огляд відомих експериментальних праць, присвячених психічній регуляції, не дає вичерпних відповідей, зокрема, на запитання стосовно відмінностей цієї регуляції з огляду на стать і вік учнів підліткового віку. Крім того, окремі, самі по собі цікаві роботи, які гарно репрезентують особливості певного історичного часу, мають обмежені пояснювальні можливості, якщо зважати на особливості часу нинішнього – динамічно-інноваційного, технологізованого і разом з цим – нестабільного й полізмістовного. Разом із цим у більшості відомих наукових праць, які, без сумніву, становлять вагомий внесок у розуміння концепції психічної регуляції, чи не найбільша згода існує стосовно структурного і динамічного аспектів психічної регуляції рухової активності особистості (П.К. Анохін, К.О. Абульханова-Славська, І.Д. Бех, С.Д. Максименко).

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Результати теоретико-експериментального дослідження психічної регуляції рухової активності підлітків різних вікових категорій дають підстави для ряду висновків:
1. Теоретико-методологічний аналіз основних наукових підходів, теорій та концепцій до проблеми психічної регуляції дозволив встановити, що психічна регуляція і саморегуляція рухової активності особистості – це багатофункціональний мотиваційно-регулятивний феномен, який здійснює психофізіологічну регуляцію психічних процесів, властивостей, станів, пов’язаних з руховою активністю особистості та її поведінкою в процесі здійснення нею навчальної чи іншої значимої діяльності. Психічна регуляція має як універсальні, так і індивідуальні характеристики, які узгоджуються з вимогами діяльності, в яку особистість включена. Виконуючи значиму діяльність, особистість змушена долати демотиваційні перешкоди, стан фізичної втоми, небажання продовжувати справу, психічну пасивність, а разом з цим – віднаходити фізичні й психологічні ресурси для відновлення сил та виявляти здатність раціонально їх використовувати. Отже, психічна регуляція становить загальний контур активності і саморегуляції особистості, тобто свідомої і довільної регуляції нею своєї діяльності і поведінки. Головна функція саморегуляції полягає в узгодженні власних фізичних і психічних станів із можливостями успішно здійснювати значиму діяльність.
2. Становлення психічної регуляції починається на перших етапах онтогенезу і активно триває впродовж усього життя людини, еволюціонуючи разом із розвитком і зміною виконуваних нею провідних діяльностей в напрямі від зовнішньої регуляції її дій до свідомої і доцільної регуляції власних діяльності і поведінки на основі супідрядних мотивів, сформованого вольового зусилля, об’єктивної оцінки результатів своєї діяльності, сформованим навичкам самоконтролю. Однак саморегуляційні здатності ще неналежно сформовані в підлітковому віці. Основним регулятором діяльності та поведінки підлітків є внутрішня стимуляція (самостимуляція). Перебування підлітків на природному піку загальної активності, з одного боку, і так само природні для них брак саморегуляційних здатностей та підліткова сепарація, з другого боку, створюють ряд проблем, які не піддаються врегулюванню за допомогою традиційних зовнішніх важелів педагогічного впливу.
3. Виявлені емпіричним шляхом особливості регуляції рухової активності у молодших і старших підлітків, а саме здатність їх до вольового зусилля, сила і тривалість такого зусилля в умовах подолання зростаючої м’язової втоми, істотно залежить від виду навантажень, віку школярів, їх статі, а також від типу рухової активності, особливостей психічної регуляції діяльності поведінки та характеру ініціативних вольових зусиль особистості. Ініціативні вольові зусилля підлітків і, відповідно, висока рухова їх активність переважно обумовлені кількома чинниками: високим рівнем розвитку вольової саморегуляції, саморегуляцією довільної активності, сталістю емоційно-вольової сфери, такими особистісними феноменами, як розвинута мотивація, адекватна самооцінка, об’єктивна оцінка результатів власної діяльності та деякі інші. Натомість, брак ініціативних вольових зусиль та низька рухова активність пов’язані з нерозвиненою мотивацією успіху, мотивацією уникнення невдачі (що особливо характерно для хлопців старшого підліткового віку), нерозвиненою емоційною сферою (що найбільш характерно для дівчат старшого підліткового віку). При статичному і анаеробному навантаженні з віком підлітків збільшується тривалість вольового компоненту та зростає час до появи втоми (що підтверджує дані, отримані в інших експериментальних дослідженнях).
4. Психологічними чинниками, що найбільш позитивно впливають на рухову активність підлітків різних вікових категорій при різних видах навантажень, є: належно розвинена саморегуляція; зрілість і сталість емоційної сфери; ініціативність, активність; впевненість у собі, самостійність у плануванні власної діяльності; стійкість намірів, незалежність їх від сторонніх впливів; критичність і реалістичність поглядів; почуття обов’язку; здатність планувати, організовувати і реалізувати власні наміри, доцільно розподіляти зусилля; розвинутий самоконтроль, адекватна оцінка себе і результатів своєї діяльності; сформована потребово-мотиваційна сфера. Натомість гальмують рухову активність: залежність від думок і оцінок оточуючих; образливість; імпульсивність; лабільність; невпевненість; дезадаптивні риси і форми поведінки; некритичне ставлення до своїх дій; мотивація уникнення невдачі; неадекватна самооцінка; безініціативність, низька працездатність; регуляторна негнучкість; низький самоконтроль; низький рівень розвитку концентрації уваги.
5. Авторська програма формування готовності підлітків до психічної регуляції рухової активності і поведінки спрямована на розвиток основних психологічних властивостей, які зумовлюють прояв рухової активності у підлітків: самооцінки, мотивації досягнення успіху, загального рівня саморегуляції, в якому відображено розвиток регуляторних процесів, вольової саморегуляції, що містить в своєму складі регуляторно-особистісні властивості підлітка. Крім того вона ефективна для школярів підліткового віку, який є сензитивним періодом для розвитку вольових зусиль в руховій активності.
Результати даного дослідження мають важливе значення для педагогічної та психологічної практики. Проте подальші дослідження в цьому напрямі є актуальними, важливими і перспективними. Так теоретично і практично значимими залишаються питання про зовнішні (як ресурс середовища) і внутрішні (як ресурс особистості) засоби оптимізації рухової активності підлітків та можливості психолого-педагогічного впливу на її ініціацію й самоініціацію.