Білошицька Валерія Олександрівна Комунікативна особистість як феномен політичної лінгвокультури (на матеріалі аналітичних статей українських, англійських та французьких масмедіа)

Краткое описание

Білошицька Валерія Олександрівна, тимчасово не пра­цює: «Комунікативна особистість як феномен політичної лінгвокультури (на матеріалі аналітичних статей українських, англійських та французьких масмедіа)» (10.02.15 - за­гальне мовознавство). Спецрада Д 26.001.19 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ
На правах рукопису
БІЛОШИЦЬКА ВАЛЕРІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 81:39+81’33
КОМУНІКАТИВНА ОСОБИСТІСТЬ ЯК ФЕНОМЕН
ПОЛІТИЧНОЇ ЛІНГВОКУЛЬТУРИ
(на матеріалі аналітичних статей українських,
англійських та французьких масмедіа)
10.02.15 – загальне мовознавство
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Науковий керівник:
доктор філологічних наук, професор
Голубовська Ірина Олександрівна
КИЇВ – 2017
2
ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень........................................................................................5
ВСТУП..........................................................................................................................6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ
ОСОБИСТОСТІ У МАСМЕДІЙНОМУ ДИСКУРСІ ............................................14
1.1. Проблема розрізнення понять «мовна особистість»,
«мовленнєва особистість» та «комунікативна особистість».............................14
1.1.1. Історія дослідження комунікативної особистості...................................14
1.1.2. «Комунікативна особистість» як етнічно маркований феномен...........25
1.1.3. Типологія комунікативної взаємодії........................................................34
1.2. Структура комунікативної особистості автора аналітичної статті............37
1.2.1. Мотиваційний рівень у структурі комунікативної особистості............37
1.2.1.1. Комунікативні потреби автора аналітичної статті.........................37
1.2.1.2. Особливості текстів аналітичної статті..........................................49
1.2.2. Вербально-семантичний рівень у структурі
комунікативної особистості................................................................................55
1.2.3. Когнітивний рівень у структурі комунікативної особистості...............58
1.2.4. Функціональний рівень у структурі комунікативної особистості........64
Висновки до розділу 1...............................................................................................72
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧНЕ ПІДҐРУНТЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
МАСМЕДІЙНОГО ДИСКУРСУ .............................................................................74
2.1. Загальна характеристика масмедійного дискурсу ......................................74
2.1.1. Політичний дискурс..................................................................................74
2.1.2. Масмедійний дискурс. Функції масмедійного дискурсу.......................80
2.1.3. Проблема розуміння та інтерпретації текстової інформації..................87
2.2. Корпусний підхід як основа дослідження масмедійного дискурсу...........93
2.2.1. Застосування корпусного підходу до аналізу масмедійного дискурсу.93
2.2.2. Аналіз частотного словника як базовий інструмент
під час дослідження корпусу............................................................................103
3
2.3. Визначення мовних одиниць-вербалізаторів комунікативної
особистості автора аналітичної статті...............................................................113
2.3.1. Принципи виділення регулярних виразів у масмедійному дискурсі..113
2.3.2. Опис регулярних виразів, що містять топоніми...................................116
2.3.3. Опис регулярних виразів, що містять зооніми.....................................121
2.3.4. Опис регулярних виразів, що містять займенники...............................125
Висновки до розділу 2.............................................................................................128
РОЗДІЛ 3. ЕТНОМОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЕРБАЛІЗАЦІЇ КОМУНІКАТИВНОЇ
ОСОБИСТОСТІ АВТОРА АНАЛІТИЧНОЇ СТАТТІ У ТЕКСТАХ
МАСМЕДІЙНОГО ДИСКУРСУ............................................................................130
3.1. Особливості вербалізації комунікативної особистості:
вербально-семантичний рівень..........................................................................130
3.1.1. Принципи тематичного розподілу найчастотнішої
лексики у корпусі...............................................................................................130
3.1.2. Тематичний розподіл найчастотнішої лексики:
відмінності у корпусах......................................................................................136
3.2. Етномовні особливості вербалізації комунікативної особистості:
когнітивний рівень...............................................................................................148
3.2.1. Топоніми-концепти у контексті авто- та гетеростереотипізації..........148
3.2.2. Контекстуальні вживання топонімів-концептів як джерело
витворення «віртуального» іміджу країни......................................................152
3.3. Етномовні особливості вербалізації комунікативної особистості:
функціональний рівень.......................................................................................169
3.3.1. Етномовні особливості реалізації стратегії на підвищення
статусу автора аналітичної статті.....................................................................169
3.3.2. Етномовні особливості реалізації стратегії
на зниження статусу політичного опонента....................................................180
3.3.3. Етномовні особливості реалізації стратегії театральності..................201
Висновки до розділу 3.............................................................................................209
4
ВИСНОВКИ.............................................................................................................213
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..........................................................219
ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА................................................................................................240
ДОДАТКИ.................................................................................................................241
Додаток А.............................................................................................................241
Додаток Б..............................................................................................................242
Додаток В..............................................................................................................243
Додаток Г..............................................................................................................244
Додаток Д.............................................................................................................245
Додаток Е..............................................................................................................246
5
Перелік умовних скорочень
КО – комунікативна особистість
ККО – колективна комунікативна особистість
МО – мовна особистість
УТ – українськомовний тижневик «Український тиждень»
Ex – французькомовний тижневик «L’Express»
NS – англійськомовний тижневик «New Statesman»
6
ВСТУП
Поняття «комунікативна особистість» було впроваджене у вітчизняний
науково-лінгвістичний обіг на початку ХХІ ст., коли виформовувалися
підвалини нового антропологічно орієнтованого підходу до вивчення мовних та
мовленнєвих феноменів. Інтерес до виявлення особливостей комунікативної
поведінки різних етносів, універсального/етноспецифічного у семантичному
наповненні того чи того типу дискурсу в контексті потужних глобалізаційних
процесів, поява новітніх методів корпусної лінгвістики, спрямованих на
опрацювання великого масиву текстів, – усі ці чинники зумовлюють появу
нових дослідницьких підходів у межах сучасних лінгвокультурології та
дискурсології. Фокус уваги мовознавців сьогодення зосереджений на вивченні
homo loquens (особистості, яка створює та сприймає мовленнєві повідомлення)
в аспектах теорії комунікації (Д. П. Гавра, В. Б. Кашкін, В. П. Конецька,
М. Маклюен, Г. Г. Почепцов), лінгвокультурології (В. М. Богуцький,
С. Г. Воркачов, І. О. Голубовська, В. І. Карасик, І. М. Кобозева, О. О. Корнілов,
В. В. Красних, В. А. Маслова, Т. В. Радзієвська, Н. В. Слухай, О. С. Снитко,
Й. А. Стернін, В. М. Телія), когнітивної лінгвістики (Є. Бартмінський,
А. Вежбицька, О. П. Воробйова, С. А. Жаботинська, І. В. Привалова,
Г. М. Яворська), комп’ютерної лінгвістики (Н. П. Дарчук, А. П. Загнітко,
Є. А. Карпіловська, Н. Ф. Клименко, О. П. Левченко, І. Файнерер,
В. А. Широков), лінгвопрагматики (Ф. С. Бацевич, І. А. Бехта, Дж. Р. Серл),
лінгвосеміотики (Р. Барт, Ж. Бодріяр, У. Еко, С. С. Єрмоленко), політичної та
медіалінгвістики (Д. Брайант, Т. ван Дейк, О. С. Іссерс, Н. В. Кондратенко,
Д. Мак-Квейл, О. Л. Михальова, Л. І. Шевченко, О. І. Шейгал). Теоретичні
напрацювання зазначених авторів і стали методологічною основою цього
дослідження.
У модерному світі доступ до інформації, знань забезпечує можливість
розвитку як індивіда, так і соціуму в цілому. Внаслідок інформатизації
суспільства за допомогою мережі Інтернет та електронних медіа сформувалися
7
дві нерівновеликі групи людей: ті, хто створює та поширює інформаційні
повідомлення, і ті, хто їх споживає. ЗМІ відіграють особливу роль,
забезпечуючи публічність політичного процесу, і автори медійних повідомлень,
висвітлюючи політичні події та аналізуючи наявні у певному етносоціумі
проблеми, водночас окреслюють найтиповіші риси сучасної політичної
лінгвокультури того чи того народу. Саме тому дослідження особливостей
вербальної репрезентації колективної свідомості авторів медійних текстів
сприяє віднайденню ментальних констант етносу, до якого вони належать.
Проте, попри увагу дослідників до аспектів інтеграції двох типів дискурсу –
політичного та масмедійного – цю проблематику ще не можна вважати
повністю дослідженою.
Отже, актуальність дослідження зумовлена, по-перше, специфічною
роллю масмедійного дискурсу як засобу взаємодії між політиками та
громадянами, потребою вивчення масмедійного дискурсу як майданчика для
вияву комунікативної особистості автора статті, зокрема, шляхів
комунікативного впливу на реципієнта; по-друге, відсутністю системних
досліджень колективної комунікативної етнічної особистості на матеріалі
масмедійного дискурсу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано в межах наукової теми Інституту філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Мови та
літератури народів світу: взаємодія та самобутність» (номер державної
реєстрації 11БФ044 – 01), затвердженої Міністерством освіти і науки України.
Метою дисертаційного дослідження є аналіз структури колективної
комунікативної особистості автора аналітичної статті для виявлення
універсальних та національно-специфічних особливостей її вербальної
репрезентації в українському, французькому та британському масмедійних
дискурсах, а також опрацювання на цій основі методики
лінгвокультурологічного вивчення колективної комунікативної особистості у
8
зіставному аспекті.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
– дати визначення поняттю «комунікативна особистість» та обґрунтувати
чотирирівневу внутрішню структуру цього феномену;
– запропонувати модус дослідження кожного рівня комунікативної
особистості автора аналітичної статті як представника певної
етнолінгвокультури з використанням корпусного та лінгвокультурологічного
підходів;
– сформувати три корпуси, що містять аналітичні статті українською,
англійською та французькою мовами;
– розробити та застосувати методику аналізу лексикону комунікативної
особистості автора аналітичної статті в кожній із досліджуваних політичних
лінгвокультур;
– розробити та застосувати методику аналізу контекстуальних вживань
топонімів-концептів у масмедійному дискурсі, які зазнають трансформації в
ідеологему під впливом наявних у свідомості колективної комунікативної
особистості автора аналітичної статті національно зумовлених авто- та
гетеростереотипів;
– розробити та застосувати методику аналізу стратегій і тактик, які
використовує автор аналітичної статті для здійснення комунікативного впливу;
– спираючись на результати проведеного аналізу, зробити висновки про
універсальні та національно-специфічні особливості вербальної репрезентації
колективної комунікативної особистості автора аналітичної статті у трьох
політичних лінгвокультурах.
Об’єктом дослідження є колективна комунікативна особистість автора
аналітичної статті, яка реалізується у рамках трьох політичних лінгвокультур:
української, французької та британської.
Предметом дослідження є універсальні та національно-специфічні
особливості вербальних реалізацій колективної комунікативної особистості
9
автора аналітичної статті у масмедійному дискурсі.
Матеріалом дослідження стали релевантні для цілей та завдань нашого
дослідження мовні одиниці (лексеми, фразеологізми, синтаксичні конструкції),
вилучені з трьох корпусів, сформованих на основі опрацювання аналітичних
статей тижневиків соціально-політичного спрямування за 2011–2015 рр.
українською («Український тиждень»), французькою («L’Еxpress») та
англійською («New Statesman») мовами. Українськомовний корпус налічує
3 177 771 одиницю, французькомовний – 1 874 882 одиниці, англійськомовний –
2 165 345 одиниць.
Методи дослідження: описовий, спрямований на узагальнення,
класифікацію та інтерпретацію емпіричного матеріалу дослідження; корпусно
орієнтований підхід, залучений для створення корпусів, що містять аналітичні
статті трьома мовами, а також конкордансів; компонентного аналізу – для
дослідження найчастотнішої лексики у кожному з корпусів; метод пресупозицій
– для встановлення основного мотиву комунікативної особистості, який
детермінує необхідність комунікації; дискурс-аналізу – для визначення
комунікативних стратегій і тактик, спрямованих на комунікативний вплив у
масмедійному дискурсі; дистрибутивного аналізу – для дослідження
контекстуально зумовленої семантики вербалізаторів концептів у текстах;
концептуальний – для реконструкції концептосфери колективної комунікативної
особистості; зіставний – для виявлення спільного і відмінного у вербальній
маніфестації колективної комунікативної особистості у трьох досліджуваних
лінгвокультурах; кількісно-якісного аналізу – для здійснення необхідних
арифметичних підрахунків та їх інтерпретації.
Наукова новизна дисертаційної роботи визначається тим, що в ній
уперше: а) опрацьовано модель зіставного лінгвокультурологічного вивчення
вербальної репрезентації колективної комунікативної особистості автора
аналітичної статті на матеріалі трьох мов (української, французької, англійської)
із застосуванням корпусного підходу; б) розроблено та опрацьовано методику
10
зіставного аналізу частотних словників аналітичних статей трьома мовами із
залученням екстралінгвістичної інформації; в) досліджено контекстуальні
вживання вербальних корелятів топонімів-концептів, значущих для
дослідження ментальності колективної комунікативної особистості автора
аналітичної статті; г) проаналізовано особливості комунікативних стратегій і
тактик, застосованих для здійснення комунікативного впливу колективним
автором аналітичних статей у масмедійному дискурсі (на матеріалі аналітичних
статей трьома мовами).
Основні положення, що виносяться на захист:
1) формування емпіричної бази для лінгвокультурологічного
дослідження виявів особистості у мові передбачає застосування корпусного
підходу на етапі первинної обробки текстів;
2) комунікативна особистість автора аналітичної статті є етнічно
маркованим феноменом, тому виявити її особливості можна через зіставне
дослідження створених нею текстів;
3) внутрішня структура комунікативної особистості має чотири рівні –
мотиваційний, вербально-семантичний, когнітивний та функціональний,
причому вихідним у структурі комунікативної особистості автора аналітичної
статті є мотиваційний рівень, що містить установку мовця на комунікативний
вплив, яка зумовлює подальший вектор його мовленнєвої діяльності;
4) застосування таких прийомів корпусної лінгвістики, як створення
частотного словника та пошук за регулярними виразами, забезпечує адекватний
аналіз внутрішньої структури комунікативної особистості автора аналітичної
статті;
5) вербально-семантичний рівень колективної комунікативної
особистості автора аналітичної статті представлений, з одного боку,
універсальною для трьох мов сукупністю суспільно-політичної лексики, котра
становить логіко-поняттєву основу масмедійного дискурсу, а з другого –
специфічною лексикою, наявність якої в корпусі аналітичних статей зумовлена
11
екстралінгвістичними чинниками;
6) контекстуальний аналіз топонімів Україна – l’Ukraine – Ukraine,
Франція – la France – France та Велика Британія – la Grande Bretagne – Great
Britain як вербальних репрезентант когнітивного рівня комунікативної
особистості демонструє наявність у трьох досліджуваних етнолінгвокультурах
політично заангажованих авто- та гетеростереотипів, які зумовлюють
трансформацію топоніма-концепту в ідеологему;
7) на функціональному рівні комунікативної особистості установка на
комунікативний вплив реалізується вибором таких мовленнєвих стратегій, як
стратегія на підвищення, стратегія на зниження і стратегія театральності, у
межах яких реалізовуються різноманітні тактики.
Теоретичне значення дисертації полягає в поглибленні теоретичних
напрацювань у сфері вивчення структури комунікативної особистості
(адресанта) у міжкультурному аспекті. Результати дисертаційного дослідження
є певним внеском у розроблення теоретичних аспектів дискурсивної
лінгвістики, теорії комунікації, прагмалінгвістики, політичної та
медіалінгвістики, когнітивної лінгвістики, зіставної лінгвокультурології тощо.
Практична цінність роботи визначається можливістю використання
представлених у дисертації результатів під час розроблення нормативних і
спеціальних курсів із загального мовознавства, теорії дискурсу,
психолінгвістики, лінгвокомунікативістики, лінгвокультурології,
медіалінгвістики, прикладної лінгвістики тощо. Авторська методика пошуку
релевантних мовних одиниць у корпусі може бути використана іншими
дослідниками для аналізу інших типів дискурсу.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим
дослідженням. Результати дослідження, викладені в дисертації, отримані
безпосередньо автором і висвітлені у шести одноосібних наукових працях.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати
дисертаційної праці були обговорені на засіданні кафедри загального
12
мовознавства, класичної філології та неоелліністики (21 жовтня 2016 р.), а
також апробовані на 8 наукових конференціях: Наукових читаннях «Античний
світ і сучасність» (Київ, 10 квітня 2014 р.), Всеукраїнській міжвузівській
науково-практичній конференції «Мова. Культура. Комунікація: нові парадигми
дослідження» (Рівне, 16–17 жовтня 2014 р.), XVII Міжнародній конференції
молодих учених «Европа–2015. Эффект перестройки: режимы и риски
многоголосого знания» (Вільнюс, 15–16 травня 2015 р.), ХІІ Всеукраїнському
соціолінгвістичному семінарі (Львів, 9 червня 2015 р.), Міжнародній науковій
конференції «Пріоритети мовознавчої науки у контексті глобалізаційних
процесів» (Київ, 12–14 листопада 2015 р.), ХІІ Міжнародній науково-практичній
конференції «Проблеми зіставної семантики» (Київ, 17–18 вересня 2015 р.),
Всеукраїнських наукових читаннях за участі молодих учених «Мова і література
в глобальному і локальному медіапросторі» (Київ, 5– 6 квітня 2016 р.), X
Міжнародній науково-практичній конференції «Міжкультурна комунікація:
Мова – Культура – Особистість» (Острог, 7–8 квітня 2016 р.).
Публікації. Основний зміст дисертації відображено у 6 одноосібних
наукових працях автора, з них 4 статті – у наукових фахових виданнях України,
2 статті – в іноземних наукових періодичних виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку
використаної літератури (228 позицій) та додатків. Загальний обсяг дисертації –
246 сторінок, із них 218 – основного тексту.
У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження; її актуальність;
сформульовано мету і завдання дослідження; окреслюється його об’єкт і
предмет; визначається методологія та методи дослідження; розкривається
наукова новизна, теоретичне та практичне значення отриманих результатів;
указано форми їх апробації.
Перший розділ «Теоретичні засади дослідження комунікативної
особистості у масмедійному дискурсі» присвячено історії вивчення homo loquens у
13
контексті сучасного антропологічно орієнтованого мовознавства ХХ–ХХІ ст.
Розмежовано поняття «мовна особистість», «мовленнєва особистість» та
«комунікативна особистість»; уточнено поняття «комунікативна особистість» як
етнічно маркований феномен та запропоновано поняття «колективна
комунікативна особистість»; визначено спрямованість комунікативної особистості
на кооперативне спілкування; обґрунтовано чотирирівневу модель
комунікативної особистості автора аналітичної статті; розглянуто способи
аналізу мотиваційного, вербально-семантичного, когнітивного та
функціонального рівнів комунікативної особистості автора аналітичної статті
Другий розділ «Теоретико-практичне підґрунтя дослідження
масмедійного дискурсу» присвячено системному аналізу взаємопов’язаних
політичного та масмедійного дискурсів; розглянуто функції масмедійного
дискурсу; проаналізовано проблему розуміння та інтерпретації текстової
інформації; обґрунтовано можливості застосування корпусного підходу до
аналізу масмедійного дискурсу (на матеріалі аналітичних cтатей); розроблено
спеціальні регулярні вирази, що містять вербальні кореляти етнічних констант
свідомості КО та маркери застосованих в інформаційних повідомленнях
стратегій і тактик.
У третьому розділі «Етномовні особливості вербалізації
комунікативної особистості автора аналітичної статті у текстах
масмедійного дискурсу» представлено результати аналізу вербального плану
вираження комунікативної особистості автора аналітичної статті в українській,
французькій та англійській політичних лінгвокультурах.
У загальних висновках представлено результати виконаного
дослідження, окреслено шляхи та перспективи подальшого вивчення цієї
проблематики.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Поняття «комунікативна особистість» введене у науковий обіг на
початку ХХІ ст. як продовження та розвиток концепції мовної особистості, яку
створив Ю. М. Караулов у 80-х рр. ХХ ст. Мовна особистість має тричленну
структуру: вербально-семантичний, когнітивний та прагматичний рівні.
Комунікативна особистість є поняттям ширшим за поняття мовної
особистості. У дисертації комунікативна особистість трактується як
індивід,комунікативна особистість – це індивід, який виявляє себе у мовленні
(усному чи письмовому), характеризується певною когнітивною базою, має
комунікативну мету, котра зумовлює вибір необхідних стратегій і тактик, та
конструює свій дискурс відповідно до норм тієї чи тієї етнічної мови. Фокус уваги
у цьому дослідженні зосереджений на вербальних маніфестаціях колективної
комунікативної особистості, яку ми визначаємо як колектив носіїв певної
етнолінгвокультури, який характеризується спільною когнітивною базою та
спільними комунікативними проявами при обранні певних стратегій і тактик для
реалізації комунікативного наміру. Внутрішня структура комунікативної
особистості складається з чотирьох взаємопов’язаних рівнів: мотиваційного,
вербально-семантичного, когнітивного та функціонального, причому провідним
для комунікативної особистості автора аналітичної статті виступає саме
мотиваційний рівень, який «відповідає» за вплив на читача.
2. Застосування корпусного підходу для лінгвокультурологічного
аналізу, спрямованого на виявлення ментальних домінант національної
свідомості та особливостей сучасного соціокультурного та політичного життя
певного етносу, відображених у текстах ЗМІ, надає можливість сформувати та
опрацювати значну за обсягом джерельну базу та значно підвищує
ефективність дослідження масмедійного журнального дискурсу. Три
сформовані корпуси, що містять аналітичні статті тижневиків соціальнополітичного спрямування, відображають стан синхронії трьох мов та сприяють
вивченню політичних лінгвокультур трьох етносів.
214
3. Масмедійний дискурс нерозривно пов’язаний із політичним
дискурсом, оскільки через медіа забезпечується публічність політичного
процесу. Медійне повідомлення відображає особливості концептуалізації
зовнішнього світу автором, тому аналіз текстів, породжених комунікативною
особистістю автора, сприяє віднайденню ментальних констант етносу, до якого
він належить.
4. Реалізований модус дослідження внутрішньої структури
комунікативної особистості автора аналітичної статті ґрунтувався на
використанні програмних пакетів для аналізу текстів («Text mining») мови
програмування R, які було застосовано для формування корпусів та первинного
оброблення текстового матеріалу. Зокрема, такі пакети дозволили використати
прийоми нормалізації тексту (TF–IDF) та стемінгу для визначення
найчастотнішої лексики у корпусах, а також створити спеціальні регулярні
вирази, які містили вербальні кореляти етнічних констант свідомості автора
статті, та у подальшому здійснити їх контекстуальний аналіз, а також
ідентифікувати маркери застосованих ним стратегій і тактик комунікативного
впливу.
5. Основною метою будь-якої комунікації є взаємодія і вплив, проте у
масовій комунікації бажання автора-адресанта здійснити вплив на реципієнтаадресата є акцентованим. Базовим у пропонованій моделі колективної
комунікативної особистості автора аналітичної статті є мотиваційний рівень, який
відображає наявність установки особистості на розпочинання комунікації та її
підтримання. Універсальною метою для комунікативної особистості автора
аналітичної статті в українській, французькій та англійській мовах визначено
прагнення впливати на читача за рахунок «виставляння оцінки» подіям чи
особистостям. У прагматичній структурі масмедійного дискурсу представники
ЗМІ стають посередниками між політиками і народом. Як правило, автор
аналітичної статті постає у ролі коментатора, який виражає особисту точку зору на
проблемне для суспільства явище або висловлення політика, виявляючи себе у
215
текстах як ретранслятор інформаційного повідомлення чи ідеї, як відносно
суб’єктивний аналітик, і як opinion leader – «творець» громадської думки.
6. Другий, вербально-семантичний рівень, репрезентує потенційний
мовний арсенал особистості, її лексикон, завдяки існуванню якого стає
можливим розгортання мовленнєвого повідомлення та його сприйняття носіями
певної етнічної мови. Запропонований у дисертації модус дослідження
вербально-семантичного рівня комунікативної особистості автора аналітичної
статті у тижневику суспільно-політичного спрямування передбачає аналіз
словників частотності. В аспекті тематичного покриття найчастотнішою
лексикою, з якої для порівняльного аналізу обрано по 500 перших слів з
кожного корпусу, універсальним для трьох масмедійних дискурсів є
превалювання слів, що стосуються рубрик «Політика», «Військова справа»,
«Економіка», «Законодавство», «Соціальні групи та інститути», «Країни і
міста» та «Назви етнічних груп».
7. Найчастотнішу лексику, що є предметом дослідження на вербальносемантичному рівні, слід розглядати також в аспекті злободенних тем,
актуальних для трьох європейських етносоціумів. Вивчення такої лексики є
початковим та обов’язковим етапом для зіставного дослідження трьох
політичних лінгвокультур. Детальний аналіз наповнення рубрик у кожному з
трьох корпусів дав можливість зробити висновок про те, що найчастіше
вживана лексика, становлячи логіко-поняттєву основу масмедійного дискурсу,
містить, з одного боку, спільну для трьох досліджуваних мов сукупність
суспільно-політичної лексики, а з іншого, специфічну для кожного з корпусів
лексику. Подальший аналіз специфічної лексики засвідчив такі причини її
наявності у дискурсі: 1) як активність певних особистостей у політичному
житті країні; 2) особливості способу ведення господарства та економічні успіхи
країни; 3) рівень соціального задоволення громадян; 4) можлива участь країни у
воєнних діях. Ї
8. Дослідження когнітивного рівня колективної комунікативної
216
особистості здійснено крізь призму аналізу контекстуального вживання
топонімів-концептів. Функціонування певного топоніма-концепту в межах
масмедійного дискурсу тієї чи тієї політичної лінгвокультури відображає наявні
у соціумі автостереотипи, а його функціонування в масмедійному дискурсі
іншою мовою зазнає впливу наявних у цьому етносоціумі гетеростереотипів,
що призводить до його трансформації в ідеологему. Так, українська
ідентичність у форматі автостереотипу і гетеростереотипу сформована на
основі протиставлення з одним суб’єктом світової політики (РФ) та зближення з
іншим (Євросоюз). Французька ідентичність, подібно до британської,
виформовується на тлі тенденції до ісламізації суспільства, водночас
контекстуальна семантика відповідних топонімів презентує ці країни як
впливових гравців на світовій політичній арені, що підкріплюється їх сильною
та стабільною економікою. Своєю чергою, автостереотип французів пов’язаний
з темою мігрантів, які повертаються до Франції з її колишніх колоній. В
автостереотипі британців проступає проблема самовизначення англійців на тлі
можливого відділення Шотландії від Англії.
9. Результати дослідження когнітивного рівня колективної
комунікативної особистості авторів аналітичних статей як представників трьох
політичних лінгвокультур демонструють різний модус їх політичної
самоідентифікації. Українські автори налаштовані на негативне сприйняття
навколишньої суспільно-політичної дійсності, відчуваючи себе неспроможними
впливати на неї. Французькі та британські автори активно залучені у
політичний процес і схильні відчувати себе повноцінними учасниками
зовнішнього та внутрішнього політичного життя своєї країни. Окрім цього,
аналіз текстів масмедійного дискурсу під кутом зору виявлення концептів,
значущих для дослідження ментальності колективної комунікативної
особистості автора аналітичної статті, дає можливість виявити складові іміджу
країни на світовій арені, яким він постає у тижневиках суспільно-політичного
спрямування.
217
10. Кооперація з читачем є визначальною рисою діяльності
комунікативної особистості автора аналітичної статті. У своєму тексті автор
може висловлюватися негативно, провокуючи конфлікт, проте не з читачем, а з
політичним діячем, проти якого він спрямовує свої критичні зауваження.
11. Аналіз функціонального рівня комунікативної особистості підтвердив
наявність трьох комунікативних стратегій, спрямованих на здійснення впливу
на реципієнта: 1) стратегія на підвищення статусу автора статті та тих політичних
сил, інтереси яких він представляє; 2) стратегія на зниження статусу політичних
опонентів (зазвичай ними є політики, державні посадовці або інші представники
політикуму) та 3) стратегія театральності, коли автор статті намагається вплинути
не на картину світу політичного опонента, а на картину світу свого читача.
Опрацьований текстовий матеріал трьох тижневиків трьома мовами
продемонстрував, що автори аналітичних статей, які належать до різних
політичних лінгвокультур, часто застосовують стратегію театральності, зокрема
тактику привертання уваги, яка реалізується за допомогою використання
риторичних запитань. У британській пресі, у порівнянні з українською та
французькою, поширеною є тактика заподіяння прямої образи (стратегія на
зниження статусу політичних опонентів), що може бути пов’язаним із тривалою
історією газетодрукування у Британії та високим ступенем свободи критики
політичних опонентів. Українські аналітичні статті містять надто велику кількість
риторичних запитань, що, як видається, є відображенням високого градусу
напруження у суспільстві, коли питань надзвичайно багато, а відповідей на них,
принаймні зараз, не існує. Французькі аналітичні статті, порівняно зі статтями
англійською та українською мовами, мають найменшу кількість реалізацій
зазначених тактик, що може бути зумовлено тими особливостями реалізації
комунікативного впливу у французькій політичній лінгвокультурі, які ще не
потрапили до фокусу нашої уваги.
Перспективу подальших досліджень вбачаємо у тому, що отримані
результати можуть стати основою для формулювання положень загальної теорії
218
комунікативної особистості, котра актуалізується у масмедійному дискурсі як
представник тієї чи тієї політичної лінгвокультури. Подальшого розвитку
потребує встановлення загальної позитивної чи негативної маркованості
текстів, створених комунікативною особистістю автора; відстеження впливу
вікового та ґендерного параметрів комунікативної особистості автора
аналітичної статті на частоту обрання нею тих чи тих стратегій і тактик.