Ткачук Олена Петрівна Мультикультурна ідентичність Джозефа Конрада: критично-типологічні виміри

Краткое описание

Ткачук Олена Петрівна, провідний науковий спів­робітник Міжнародної школи україністики НАН Украї­ни: «Мультикультурна ідентичність Джозефа Конрада: критично-типологічні виміри» (10.01.04 - література зарубіжних країн, 10.01.05 - порівняльне літерату­рознавство). Спецрада Д 26.001.39 у Київському на­ціональному університеті імені Тараса Шевченка

Міністерство освіти і науки України
Київський національнийуніверситет
імені Тараса Шевченка
Олена Ткачук
МУЛЬТИКУЛЬТУРНА ІДЕНТИЧНІСТЬ
ДЖОЗЕФА КОНРАДА:
КРИТИЧНО-ТИПОЛОГІЧНІ ВИМІРИ
Монографія
Київ
ТАЛКОМ
2018

Зміст
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
Розділ I. МУЛЬТИКУЛЬТУРНІСТЬ ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА. . . . 13
1.1 Понятійний зміст мультикультурності . . . . . . . . . . . . . 13
1.2 Національно-культурна ідентичність:
мультикультурні страти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30
1.3. Aкультурація: форми, фази, варіанти. . . . . . . . . . . . . . 36
Розділ II. ПОЛЬСЬКА ІДЕНТИЧНІСТЬ ДЖОЗЕФА КОНРАДА:
ПАРАДОКСИ І ЗАКОНОМІРНОСТІ. . . . . . . . . . . . . . . . . 49
2.1. Національно-культурні сегменти ідентичності
Джозефа Конрада. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49
2.2. «Вестернізм» польського культурного коду . . . . . . . . 88
2.3. Християнізм Джозефа Конрада як чинник
польської парадигми. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 114
2.4. Домінанта художньої мультикультурності . . . . . . . . . 142
2.5. Українська складова культурної толерантності
Джозефа Конрада. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 156
2.5.1. Україна як «мала вітчизна»: засоби моделювання. 156
2.5.2. Україна Джозефа Конрада:
культурно-міфологічний вимір . . . . . . . . . . . . . 164
Розділ III. АНГЛІЙСЬКА ІДЕНТИЧНІСТЬ
ДЖОЗЕФА КОНРАДА: АЛГОРИТМ АКУЛЬТУРАЦІЇ. . . . 173
3.1. Англійська мовна ідентичність Джозефа Конрада
в контексті дихотомії «свій – чужий».. . . . . . . . . . . . . . 173
3.2. Кодекс англійського джентльмена: модифікація /
трансформація польського шляхетства. . . . . . . . . . . . 197
Мультикультурна ідентичність Джозефа Конрада: критично-типологічні виміри 479
3.3. Прийоми і засоби художньої мультикультурності. . 216
3.3.1. Мотиви морської прози. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 216
3.3.2. Ґендерна специфіка. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 228
3.3.3. Колоніальний дискурс. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 242
3.3.4. Романтичний / неоромантичний бекграунд. . . 263
3.3.5. Особливості психологічної оповіді . . . . . . . . . . . 275
Розділ IV. МУЛЬТИКУЛЬТУРНА ТИПОЛОГІЯ
КРИТИЧНОЇ КОНРАДОЗНАВЧОЇ ДУМКИ. . . . . . . . . . . 288
4.1. Мультикультурний контекст творчості
Джозефа Конрада в рецепції зарубіжної критики. . . 288
4.2. Проблема конрадознавства в українській науці
про літературу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 334
ВИСНОВКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 361
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 365
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 457
СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 476

Список литературы

ВИСНОВКИ
Польську та англійську культуру об’єднує схожість концепцій
національної духовної структури – індивідуалізм, сміливість, мужність, стійкість, а розділяє – мова, звичаї та побутова ритуалізація,
нейтральна позиція в площині релігії. Християнська церква, як фундатор державності та культурної еволюції, виховувала впродовж
століть терпиме ставлення як у католиків до протестантів, так і в
протестантів до католиків. Внаслідок ознайомлення із національнокультурною картиною світу українців, які історично були залучені в
процеси функціонування Речі Посполитої, відбулося органічне включення національно-культурного коду поляками в їх власну парадигму
колективного підсвідомого.
Джозефу Конраду в результаті проникнення на англійські художньо-інтелектуальні терена, зі всіх стратегій акультурації (асиміляція,
сепарація, маргіналізація та інтеграція), властивою видається саме
стратегія інтеграції – бажання та можливість, поруч зі зберіганням своєї власної національної польської культури (завдяки таким чинникам,
як вірність шляхетському лицарському кодексу, архетипам Великої
Речі Посполитої, вестернізму польського духовного вектору цивілізаційного поступу та католицизму) засвоювати та креативно відтворювати чинники іншої культури, – англійської.
Духовно близькими митцю стають такі прояви славетного на весь
світ англійського характеру, як мужність, стійкість, витривалість, відданість своєму слову та принципам, які складають і польський кодекс
честі, а колективізм, працелюбство, зібраність та доброта простого
англійського матроса стають об’єктом захоплення. Занурення в інтелектуальний світ художньо-естетичної складової англійської культури стають витоками натхнення у створенні морської прози, ідейнопоетичних пошуків у дослідженнях психології, глибин людської душі.
Майстерне засвоєння англійської мови підносить митця польського
походження до висот англійського класика XX століття.
362 Олена Ткачук
Безперечно, процес опанування художньої традиції своєї другої
батьківщини почався в Конрада ще в дитинстві, коли загальні аксіологічні цінності, як складові духовної польської та англійської культурнонаціональної структури, виявилися у сприйнятті поляка Юзефа Теодора Конрада Наленч Коженьовського та його англійського оточення
надзвичайно подібними. Визначила цей процес наявність у польської
нації шляхетського комплексу, що в англійців визначається як комплекс джентльмена з його вимогами до збереження особистої честі.
Творчі досягнення Джозефа Конрада залишаються сучасними і
ґрунтуються на Ягеллонській традиції співіснування народів, створеній
у потужному полі резонансів європейського гуманізму. Усвідомлення
необхідності прийняття культурних особливостей того суспільства, в
якому він опинився, як позитивних, у Конрада, після проходження етапу
адаптації до них, завершилось формуванням міжкультурно-компетентної особистості, що не могло не відбитися на різних аспектах та рівнях
тексту як в предметній сфері, так і у сфері кодування (до якої відносяться
загальномовні засоби і засоби безпосередньо поетичної мови, – наприклад, тропи), характерні для поетичного світу письменника.
Модель міжкультурної комунікації включає етноцентристські та
етнорелятивістські (визнання – повага до відмінностей у поведінці,
повага до різниці в системах цінностей; адаптація – емпатія, плюралізм; інтеграція – контекстуальна оцінка та конструктивна маргінальність) механізми відторгнення або засвоєння іншої культури, які в
культурній антропології розуміються як застосування стандартів та
категорій власної культури для оцінки інших людей та, vice versa, відчуття комфорту у форматі багатьох стандартів і традицій, здатність
адаптувати поведінку та судження у відповідності з різноманітністю
міжособистісних установок. Стратегії власної поведінки Конрада, як
продовжувача політичних та культурних поглядів свого батька, Аполло Коженьовського, і стратегії його героїв у згуртованому мультикультурному середовищі є породженням Ягеллонської політичної та культурної концепції, які, на відміну від етноцентричної концепції Пяста з
її гаслами «Польща для поляків!», відрізняються великою культурною
толерантністю та культурною емпатією. У цьому випадку культурні
відмінності розглядаються як об’єктивно, а не суб’єктивно існуючі, а
Мультикультурна ідентичність Джозефа Конрада: критично-типологічні виміри 363
типи поведінки – як прийнятні або неприйнятні залежно від конкретних соціокультурних умов.
Властива людям здатність визнавати неминучу необхідність жити
мирно в мультикультурному суспільстві, у контексті Ягеллонської концепції характеризується природною готовністю поважати інших та бути
достойними поваги до самих себе, коли формується природна здібність
до гуманістично спрямованої стратегії колективістської поведінки,
яка максимально ефективно забезпечує прагматичні потреби і запити
спільноти. Постулат «рівний з рівними», шляхетна чеснота лицарського кодексу честі виокремлюється у загальнолюдську потребу і необхідність єдиної існуючої вірної та справедливої людської моделі поведінки –
демонстрації рівноправ’я, взаємоповаги та взаємодопомоги.
Наступним кроком адаптації є розвиток міжкультурної чуйності
та одночасно визнання, схвалення або підтвердження існування культурних відмінностей у поведінці, потім – у культурних цінностях та ін.
Літературна (або художня) мова, як найбільш очевидна, явна та відчутна відмінність у поведінці, є фактором, що організовує та репрезентує
культурний досвід іншої національно-культурної традиції. Крізь призму вербальної поведінки, що істотно варіюється в різних культурах,
людина має можливість бачити поведінку інших людей у контексті
фундаментальних культурних відмінностей, а не як варіант універсальних культурних істин. З цього починається розуміння мов як засобів
формування картини світу, а не різних кодів спілкування, що виражають одні й ті ж ідеї, а рідна національна мова є той інструмент, завдяки
якому розкривається сутність речей.
Можливість спілкування з позицій етнорелятивізму, розвиток альтернативних навичок комунікації та моделей поведінки, необхідних для
успішної адаптації, передбачає розширення культурних рамок. Плюралізм, яким закінчується процес адаптації, передбачає вже не тільки глибоке
розуміння відмінності культур, а адекватну поведінку в конкретній культурній ситуації, відмінній від власної та можливій як результат особистого досвіду життя в чужій культурі. Для плюралізму характерне визнання
власної культурної ідентичності та культурних відмінностей як частини
себе. Будучи частиною високого рівня міжкультурної чуйності, плюралізм
стає квінтесенцією схвального ставлення до особливостей інших культур.
364 Олена Ткачук
У підсумку успішної стратегії акультурації, – інтеграції, засвоєння
певних зразків англійської культури і літератури, яка почала відчуватися письменником як своя, і утворення ознак мультикультуралізму,
як результату плюралізму, – відбулося формування мультикультурної особистості, ідентичності якої стали властиві інші культурні особливості, відмінні від тих, в яких Конрад народився і був вихований.
Набувши спроможність психологічно і соціально усвідомлюти реальність, не схожу на його власну національну, – саме тоді став «універсальною» або «мультикультурною» індивідуальністю, демонструючи
мультикультурну компетентність.
Усвідомлення необхідності прийняття культурних особливостей
того західно-європейського суспільства, в якому він опинився, як позитивних, у Конрада, відбулося не в останню чергу завдяки зберіганню
генетичної, культурної та історичної пам’яті Ягеллонської політичної
моделі на українських землях. Адаптація до англійських культурних
особливостей, безперечно, завершилась у письменника формуванням
успішної міжкультурно-компетентної особистості, що виявилося в
провидінні нових художніх світів, які зберігали риси такої популярної,
особливо серед польських та українських патріотів кресів ідеї мультинаціональної та багатоконфесійної федеральної держави і художніх
зразків мультикультурної літератури.
Витвір мистецтва є твором уяви, який побудований відповідно до
інших законів, ніж реальний світ. Без сумніву у творах Конрада прихована знайома йому з дитинства ієрархія вартостей, що визначає його
пошуки філософсько-естетичного ідеалу. І тільки під час близького
знайомства з нею стає зрозумілою ця система координат – Ягеллонська
плюралістична картина світу, яка дозволяє продуктивно відповісти на
питання про алюзії, пов’язані з Україною.