Война Марина Олексіївна Художня проза Цань Сюе: психоаналітична інтерпретація

Краткое описание

Война Марина Олексіївна, асистент кафедри мов і літера­тур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевчен­ка: «Художня проза Цань Сюе: психоаналітична інтерпретація» (10.01.04 - література зарубіжних країн). Спецрада Д 26.001.39 у Київському національному університеті імені Тараса Шевчен­ка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
Война Марина Олексіївна
УДК 821.581-3:159.964.28 Цань Сюе
ХУДОЖНЯ ПРОЗА ЦАНЬ СЮЕ: ПСИХОАНАЛІТИЧНА
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ
Спеціальність 10.01.04 – література зарубіжних країн
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник –
кандидат філологічних наук
докторант кафедри мов і
літератур Далекого Сходу та
Південно-Східної Азії
Ісаєва Наталія
Станіславівна
Київ 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП........................................................................................................4
РОЗДІЛ І. ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ ЯК ОБ’ЄКТ
ПСИХОАНАЛІЗУ..............................................................................................13
1.1. Проблема мистецтва і творчої особистості у дзеркалі
психоаналітичних теорій особистості………………………………………….13
1.2. Психоаналіз у Китаї: етапи становлення та специфіка його
імплементації у літературній творчості………………………………………..33
Висновки до першого розділу…………………………………………....45
РОЗДІЛ ІІ. ПСИХОЛОГІЧНА МОДЕЛЬ ТВОРЧОСТІ ЦАНЬ СЮЕ
У ДЗЕРКАЛІ ЛІТЕРАТУРНОГО АВАНГАРДИЗМУ..................................48
2.1. Літературний авангардизм у Китаї: виклик традиціоналізму….....48
2.2. Суспільно-історичні та культурні умови формування
парадоксального світогляду Цань Сюе………………………………………...54
2.3. Дискурс жіночого божевілля у психоделічному просторі художньої
прози Цань Сюе………………………………………………………………….62
2.4. Оніричні механізми моделювання художньої дійсності у творах
Цань Сюе…………………………………………………………………………75
2.5. Художня проекція фройдівської трикомпонентної структури
самоаналізу в новелістиці Цань Сюе…………………………………………...88
Висновки до другого розділу………………………………………….....97
РОЗДІЛ ІІІ. АЛЬТЕРНАТИВНА СИСТЕМА ОБРАЗНОСТІ:
ОБРАЗИ, СИМВОЛИ, АРХЕТИПИ………………………………………..100
3.1. Літературний образ як інструмент
психоаналізу ……………………………………………………………………100
3.1.1. Образи свідомості…………………………………….…….102
3.1.2. Образи підсвідомості………………………………….…...112
3.1.3. Структура внутрішнього світу людини……………..........130
3.2. Амбівалентність прочитання закодованих символів у «Хатинці на
пагорбі»……………………………………………………………………...144
3
3.2.1. Символізація доби …………………………………………147
3.2.2. Психопатизація особистості……………………………….159
3.3. Демонізація архетипу Матері в «Мильній бульбашці у брудній
воді»……………………………………………………………………………..166
3.4. Індивідуація особистості як шлях досягнення Самості у «Порожній
кімнаті»………………………………………………………………………….179
Висновки до третього розділу…………………………………………..192
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….201
ДОДАТКИ……………………………………………………………….216
4
ВСТУП
Цань Сюе (справжнє ім’я Ден Сяохуа, 1953 р.н.) – одна з
найяскравіших представниць авангардного напряму та жіночої прози в
сучасній китайській літературі. Китайські дослідники Чжо Цзінь / 卓今 [212,
213]，Лі Сяофен / 李晓峰 [153], Ван Цзяньбінь / 王建斌 [177]，Цю Фен / 丘
峰 [166] та інші одностайно вказують на яскраву індивідуальність її творчої
манери, яка ґрунтується на активному засвоєнні формальних прийомів
західного модернізму і водночас глибокому проникненні у специфіку
китайської дійсності. Творча манера Цань Сюе формувалася на основі
китайської літератури та потужного впливу західного модернізму. Її праці,
присвячені творчості Ф. Кафки [88] та Х. Л. Борхеса [75, с. 270-273；76,
с. 285-287], свідчать про великий інтерес письменниці до цих митців, що
позначилося і на особливостях художнього мислення самої Цань Сюе.
Фантазія Цань Сюе творить втаємничено-примарну атмосферу
художнього тексту, наповнену дивовижними та страшними образами.
Письменниця володіє здатністю глибокого проникнення у глибини людської
психіки, безапеляційного виявлення трагічної суті людського існування крізь
призму власного життєвого досвіду. Показовим твором Цань Сюе, що
виражає суть її художнього мислення та характеризується найяскравішим
виявленням естетики та поетики авангардизму, є оповідання «Хатинка на
пагорбі».
Діяльність Цань Сюе на літературних теренах триває більше тридцяти
років, упродовж яких вона здобула визнання далеко за межами Китаю. Її
оповідання та новели перекладені більш ніж десятьма мовами, серед яких
англійська, французька, німецька, швецька, японська, італійська, в’єтнамська,
російська тощо. На сьогодні Цань Сюе має близько 30 окремих видань
власних творів іноземними мовами. Багато провідних світових ЗМІ широко
висвітлювали її творчість, серед них схвальні відгуки представили такі
5
поважні видання як американська «New York Times»: «Цань Сюе, немов
привнесла нову символічну, свіжу мову у цей безнадійно хворий світ» [61],
«Los Angeles Times»: «Раніше нам вже доводилося бачити таку модель життя
у творах С. Беккета, наразі ми спостерігаємо цивілізацію на зламі століть, де
політика вже не має жодного сенсу» [61], британська «Times»: «За останні
роки твори Цань Сюе стали найбільш революційним явищем у китайській
літературі. Вони, завдяки своїй глибокій метафоричності, покликані творити
атмосферу небезпеки, жаху, приреченості, страждання…» [61], французька
«Le Monde»: «Твори Цань Сюе, наче картини Ф. Бекона змальовують
страхітливий сон Китаю» [61] тощо. Окрім того, за творчістю китайської
авторки пильно стежили й відомі американські, європейські та японські
письменники, які рецензували твори Цань Сюе та були вражені її
майстерністю. Серед них британська письменниця Шарлотта Іннес / Charlotte
Innes: «Цань Сюе – справжня загадка, ядро таємниці усієї літератури»
(передмова до пов. «Стара мандрівна хмарина») [73], американський новеліст
Бредфорд Морроу / Bradford Morrow: «Цань Сюе – справжня дочка
Х.Л. Борхеса та Ф. Кафки» [73], японський пиьменник Хіно Кеіцзо / 日野啓
三 : «У китайській літературі творчість Цань Сюе революційна… Для
західного читача вона є однією з найцікавіших та найбільш оригінальних
письменниць сучасності» [73], письменник Джон Соломон / John Solomon:
«Важливим елементом розуміння сучасних китайських художніх творів є
необхідність організувати хаос у злагоджену систему. Оповідання Цань Сюе
– це шматок динаміту у фундаменті цієї складної будівлі» [61]. Новеліст
Роберт Л. Кувер / Robert L. Coover, письменниця та літературний критик
Сьюзен Зонтаг / Susan Sontag, американська письменниця та критик
іранського походження Порочіста Хапур / Porochista Khakpour та інші
висловлювали захоплення художнім стилем Цань Сюе та оригінальністю її
творчої майстерності.
Міжнародне визнання творчості Цань Сюе досягло свого апогею у 2015
році, коли вона поспіль здобула три авторитетні літературні нагороди. Цань
6
Сюе стала лауреатом Нейштадтської міжнародної літературної премії (премія
відома як американська версія Нобелівської премії за досягнення в
літературі); друга нагорода була присвоєна роману «Останнє кохання / 最后
的爱情», який отримав американську відзнаку від «Best Translated Book
Award» [57], і Цань Сюе стала першою представницею Китаю, яка
удостоїлася такої нагороди; третє визнання очікувало на переклад того ж
роману від Британської літературної премії «Independent Foreign Fiction
prize» [58].
Не буде перебільшенням сказати, що інтерес до творчості Цань Сюе в
Японії набагато перевищував той, що був у Китаї та на Заході. Японці у
другій половині ХХ століття цікавилися такими китайськими письменниками,
як Ван Мен, Мо Янь, Лю Сіньу, Ван Шо та інші, а Цань Сюе серед них
займала провідне місце [141, c. 33]. Це було продиктовано почасти тим, що
західна література займала провідне місце в тогочасній Японії, тому
переклади заполітизованої китайської літератури мало цікавили японську
молодь, яка надавала перевагу індивідуалізму, приватності в літературі [161].
У 2009 році було започатковано журнал «Дослідження Цань Сюе / 残雪研究»
[74] на базі Товариства дослідження творчості Цань Сюе, заснованого у 2008
році професором гуманітарного відділення університету Ніхон (м. Токіо),
перекладачем та літературним критиком Кондо Наоко / 近藤直子 (1950–
2015). У 2008 році видавничий дім «Каваде / 河出书房新社» опублікував
зібрання світової літератури з 24-х розділів, у якому 6 займали оповідання
Цань Сюе. Вона стала єдиною представницею китайської літератури, твори
якої потрапили на сторінки цієї праці. Окрім того, вона удостоїлася честі
опинитися на обкладинці книги поряд із такими майстрами слова як
М. Кундера та Маріо Варгас Льйоса. З 1989 року в Японії було опубліковано
8 монографій, присвячених Цань Сюе, а японська телестудія NHK BS2
неодноразово транслювала інтерв’ю з китайською авторкою.
7
Особливості художнього світу письменниці досліджували Є Хуншен / 叶
洪生 [194], Чен Депей / 程德培 [135], Чан Лі / 常立 [133] та інші. Російська
дослідниця Н. К. Хузіятова сфокусувала увагу на формальних та тематичних
виявах модерну у творчості китайських письменників кінця 80-х років, у
тому числі Цань Сюе [46]. Специфічні ознаки постмодернізму та їх
репрезентацію у творчості письменників-авангардистів Китаю досліджувала
К. А. Завидовська [17]. У свою чергу датський літературознавець А. ВедделВеделсборг зосередила увагу на суб’єктивізмі як ключовому елементові
авангардної прози Цань Сюе [70, с. 7-20].
Вивчення творчості Цань Сюе в Китаї зосереджене в основному на
таких напрямках: компаративний аспект (Чжен Шувей / 郑书伟 [208, с. 114,
115], Ван Вей / 王威 [183, с. 62], Юе Кайхуа / 岳凯华 [202, c. 71-74] );
тематично-проблемний (У Фанфан / 吴芳芳 [178, c. 62, 63]; наратологічний
аспект (Пен Цзухун / 彭祖鸿 [165], Лі Дань / 栗丹 [141] ); культурологічний
(Ян Цзіньцзянь / 杨经建[194, c. 55-58] ) або психоаналітичному трактуванні
окремих оповідань (Фу Цзяньчжоу / 付建舟 [143, c. 71-75], Чан Лі / 常立 [133,
c. 66-70], Чжан Хао / 张浩 [204, c. 124-129] ) чи образів-символів (Мо Ся / 莫
瑕 [163, c. 81-83], Ху Сяоюй / 胡晓宇 [150] ). Комплексний підхід до
висвітлення особливостей формування та функціонування психологічної
моделі авторського світосприйняття та його художньої проекції не
застосовувався.
Оскільки становлення та розвиток китайського літературного
авангардизму відбувалися під впливом західних теорій психоаналізу
(З. Фройда, К.-Г. Юнга, Е. Фромма, К.Д. Хорні та інших) та феміністичних
ідей (Е. Шовалтер, С. Гілберт та С. Губар), це привернуло увагу
письменників до внутрішніх психічних конфліктів та мотивувало звернення
до підсвідомого, таємного у структурі особистості. Цікавість до проблем
внутрішнього світу особистості також була продиктована періодом лихоліть
«культурної революції», що породив кризовий стан свідомості митців у Китаї.
8
Відтак актуальність роботи визначається необхідністю використання
продуктивного на Заході психоаналітичного інструментарію для
інтерпретації художньої прози Цань Сюе, це поглибить розуміння
літературного процесу в Китаї як складника світового та допоможе
визначити й охарактеризувати східну самобутність тексту.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі мов і літератур
Далекого Сходу та Південно-Східної Азії Інституту філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка в межах теми «Мови та
літератури народів світу: взаємодія та самобутність» (номер державної
реєстрації 11БФ044 01).
Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Інституту
філології КНУ імені Тараса Шевченка (протокол № 5 від 18.12.2012).
Мета дослідження. Надати психоаналітичну інтерпретацію прози Цань
Сюе на основі аналізу художніх проекцій її біографії у творчість.
Мета дослідження передбачає розв’язання комплексу завдань:
- розглянути художню творчість як вид психічної діяльності
людини крізь призму психоаналітичних теорій особистості;
- дослідити етапи та масштабність засвоєння теорій психоаналізу в
Китаї;
- простежити зародження та розвиток авангаризму в китайській
літературі, його естетичні та формальні особливості, зв’язок із
психоаналітичними теоріями особистості;
- осмислити драматичну долю Цань Сюе – визначити основні
форманти її жіночого світогляду та художнього бачення з урахуванням
впливу звичаєвих та культурних факторів, соціальних потрясінь часів
«культурної революції» та «руху проти правих»;
- визначити особливості та основні прийоми моделювання художньої
дійсності;
9
- диференціювати образний світ художніх творів Цань Сюе щодо
його здатності виражати колективні та індивідуальні домінанти світовідчуття;
- виявити та проаналізувати низку архетипів, що виявляють себе у
художній тканині текстів.
Об’єктом дослідження є художня проза Цань Сюе, публіцистика,
літературна критика, літературознавчі дослідження, мемуаристика різних
років.
Предметом дослідження є психобіографія Цань Сюе, художній
символізм у прозовій творчості письменниці («Хатинка на пагорбі / 山上的小
屋» (1985), «Мильна бульбашка у брудній воді / 污水上的肥皂泡» (1985),
«Порожня кімната / 空房间» (2009), «Діалог у раю / 天堂里的对话» (1987),
«У пустелі / 旷野里» (1986), «Загублені / 失迷» (2006), «Легендарні скарби /
传说中的宝物» (2006), «Віл / 公牛» (1985), «Жінка з ногами, мов риболовна
сітка / 双脚像一团鱼网的女人» (1993), «Робітники-мігранти / 民工团» (2004),
«Чорні очі / 黑眼睛 » (2004), «Мансарда / 屋顶» (2009), «Останнє кохання / 末
世爱情» (2006), «Сумні думки А Мей одного сонячного дня / 阿梅在一个太阳
天里的愁思» (1986), «Ніч у гірському селищі / 山乡之夜» (2004), «Фінікове
селище / 枣村» (2004), «Вулиця Жовтої глини / 黄泥街» (1983), «Стара
мандрівна хмарина / 苍老的浮云» (1986) тощо.
Теоретико-методологічну основу дисертації складають праці
китайських та японських літературознавців (Чжо Цзінь, Чан Лі, Чжен Шувея,
Юе Кайхуа, У Фанфан, Пен Цзухуна, Лі Даня, Ян Цзіньцзяня, Фу Цзяньчжоу,
Чжан Хао, Мо Ся, Ху Сяоюя, Чен Сяоміна, Є Хуншена, Наоко Кондо,
Хуріягави Хакусона та інших), праці європейських, американських
теоретиків психоаналізу (З. Фройда, К.-Г. Юнга, Е. Фромма, Г.С. Саллівана,
К.Д. Хорні) та феміністичної критики (Е. Шовалтер), також російських та
українських синологів та літературознавців (К. Завидовської, Н. Хузіятової,
В. Малявіна, В. Роменця, Н. Зборовської, Н. Ісаєвої).
10
Основними методами, використаними для досягнення поставленої
мети, є: порівняльно-історичний, який дає змогу простежити парадигму
поглядів на митця та творчий акт, засвоєння та застосування
психоаналітичних ідей у китайських літературознавчих студіях,
охарактеризувати особливості зародження, розвитку та становлення
авангардної прози у Китаї; психобіографічний, що дозволяє вивчити та
проаналізувати психічні зрушення у свідомості Цань Сюе, як результат
індивідуальних переживань, культурно-історичних та соціально-політичних
факторів, які вплинули на формування її унікальної художньої манери;
наратологічний – для осмислення авторської майстерності на рівні
особливостей ведення оповіді, фабульної та сюжетно-композиційної
особливостей; поетологічний, ужитий для аналізу різних аспектів поетики
твору, зокрема часу, простору, художньої мови; формальний, зумовлений
аналізом формальних ознак авангардних творів; структурний, який
уможливлює віднесення низки творів та їх образів до певної категорії або
групи; архетипний, покликаний виявити та проаналізувати функціонування у
творах архетипних форм; герменевтичний, що дозволяє цілісно сприймати
текст.
Наукова новизна роботи полягає у самому предметі дослідження –
психобіографії Цань Сюе, її проекції на рівні художнього символізму у
прозову творчість письменниці. Уперше здійснено психоаналітичну
інтерпретацію прози Цань Сюе на основі аналізу її психобіографії та
соціально-культурних явищ Китаю другої половини ХХ століття; у вивченні
впливу травматичних реалій доби «культурної революції» на життя і
творчість письменниці. Систематизовано цілий ряд інтерв’ю, спогадів і
досліджень різних років та витлумачено цілісну картину душевної драми
Цань Сюе в постмаоїстському середовищі.
Практичне значення отриманих результатів. Результати
дослідження можуть стати основою для розробки теоретичних та істориколітературних навчальних курсів в університетах та інститутах гуманітарного
11
профілю при вивченні китайського літературного процесу кінця ХХ ст., а
також спецкурсів, спрямованих на вивчення психології творчості та
психоаналітичного тлумачення художніх текстів.
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що всі висновки та
узагальнення, наведені в дисертації, належать авторові.
Апробація результатів дисертації відбувалася на засіданнях кафедри
мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії. За темою
дисертації виголошені наукові доповіді на ХXІI/XXIII/XXIV Міжнародній
науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго. Мова і культура (Київ,
Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка, 24 – 27 червня 2013 р. / 23 –
25 червня 2014 р. / 15 – 22 червня 2015 р.); Міжнародній науковій
конференції «Етнознакові функції культури: мова, література, фольклор»
(Київ, Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка 17 жовтня 2013 р.);
Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених
«Філологічна наука в інформаційному суспільстві» (Київ, Інститут філології
КНУ імені Тараса Шевченка 10 квітня 2014 р.); Всеукраїнських наукових
читаннях за участі молодих учених «Дух нового часу у дзеркалі слова і
тексту» (Київ, Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка, 8 – 10 квітня
2015 р.); Міжнародній науковій конференції «Сучасна філологічна наука в
міждисциплінарному контексті» (Київ, Інститут філології КНУ імені Тараса
Шевченка, 8 жовтня 2015 р.); Міжнародній науковій конференції у
дистанційному форматі «Филология и лингвистика в эпоху цифрових
технологий – 2016» (Philology and Linguistic sinthe Digital Age – 2016)
FiLiDA-2016 (27 березня 2016р., м. Будапешт).
Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дослідження
викладені в таких публікаціях автора:
1. Война М.О. Наративний лабіринт у творах Цань Сюе як
інтерпретація смислових парадоксів Х.Л. Борхеса / М.О. Война //
Мові і культура. – К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2013. – вип.
16, т. V (167). – С. 294–300.
12
2. Война М.О. Психоаналітична теорія З. Фройда в Китаї: етапи
становлення / М.О. Война // Літературознавчі студії. – К. :
Видавничий дім Дмитра Бураго, 2013. – вип. 40. част.1. – С. 176–183.
3. Война М. O. Дискурс жіночого божевілля у психоделічному просторі
прози Цань Сюе / М.O. Война // Мова і культура. – К. : Видавничий
дім Дмитра Бураго, 2014. – вип. 17, т. I (169). – С. 411–421.
4. Война М.О. Оніризм як проекція буття в новелістиці Цань Сюе /
М.О. Война // Літературознавчі студії. – К. : Видавничий дім Дмитра
Бураго, 2014. – вип. 42, част.1. – С. 210–219.
5. Война М.О. Психологічний вимір новелістики Цань Сюе: самоаналіз
як пошук істини / М.О. Война // Літературознавчі студії. – К. :
Видавничий дім Дмитра Бураго, 2015. – вип. 46. – С. 76–86.
6. Война М.О. Образ як засіб cамопізнання героїв у прозі Цань Сюе (на
прикладі образу дзеркала) / М.О. Война // Science and Education a
New Dimension. Philology. – Budapest, 2016. –Issue 84, vol. IV(19). –
Р. 65–69.
7. Война М.О. Досвід магічних обрядів як прояв «колективного
несвідомого» у структурі художнього мислення Цань Сюе / М.О.
Война // Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету.
Серія: Філологія. – Одеса: МГУ, 2016. – Вип. 24, т. І. – С. 88-91.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох
розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.
Загальний обсяг дослідження – 237 сторінок, основний текст – 200 сторінок.
Список літератури налічує 213 джерел, враховуючи ресурси мережі Інтернет,
додатки складають 21 сторінку загального обсягу дослідження.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Психоаналітичні теорії З. Фройда та його послідовників дали новий
імпульс у трактуванні як особистості письменника, так і його літературних
творів. Автсрійський вчений був переконаний, що в основі невротичних
станів особистості лежать придушені в глибинах підсвідомості імпульси, які
мають можливість, завдяки процесу сублімації, виражатися у творчості, а
самого митця З. Фройд розглядав як пацієнта, роботи якого виражають
симптоматику його душевного стану. Фантазування, як головний елемент
творчості визначався як «сон наяву» і представляв собою продовження
дитячої гри, в якій автор вибудовує власний, реальний для себе світ.
Індивідуальне несвідоме вчений позиціонував як рушійну силу будь-якої
творчості. На противагу цьому, послідовник учень З. Фройда К.-Г. Юнг
надавав вирішальну роль «колектвному несвідомому» у творчій діяльності
людини. В цьому контексті він запропонував поняття архетипу/праобразу, як
головному важелю несвідомого, здатного акумулювати в собі глибинну
пам’ять поколінь та виражати загальні для вього людства знання та уявлення.
Німецький психоаналітик Е. Фромм визначав процес індивідуалізації
як такий, що веде людину з одного боку до ізоляції, з іншого – до досягнення
нею свободи. Спричинена цим процесом «негативна свобода» спонукає
людину до отримання «позитивної свободи», що виявляється у творчій
діяльності, або ж до втечі від свободи, що часто призводить до психічних
розладів та деструкції особистості.
Погляди К. Хорні на жіночу психологію зосереджені на обґрунтуванні
відмінностей моделі особистісного розвитку чоловічої та жіночої статей.
Вона наголошує на соціокультурних та міжособистісних передумовах
жіночих неврозів, та покладає відповідальність за це на патріархальний
устрій сучасного світу та нав’язану ним же соціальну роль жінку.
Становлення психоаналізу в Китаї відбувалося поетапно, і цей процес
можна умовно розділити на три періоди: 10-30 рр. ХХ ст., 30-70 рр.ХХ ст., та
196
з 80-х років до сьогодні. Визначальними чинниками стали історичні,
суспільно-політичні та культурні умови в Китаї на конкретному історичному
етапі, які наклали відбиток на ступінь розуміння та вектор застосування
психоаналізу. На ранніх етапах знайомство з психоаналізом відбувалося
переважно шляхом прямого перекладу та ознайомлення з провідними
роботами З. Фройда, а також опосередковано, через дослідження вчення
японськими науковцями та літературними діячами. Згодом, як результат
більш глибокого розуміння та індивідуального трактування певні ідеї
психоаналізу проникли безпосередньо у художні твори китайських
письменників і в тій чи іншій мірі виявили себе у формі твору, сюжеті,
образах і символіці. Відгомін ідей психоаналізу простежується вже у творах
таких авторів як Лу Сінь, Ши Чжецзунь, Мяо Шиін та інших. Вплив
психоаналізу на китайську літературу виявляється в першу чергу у його
узгодженні з пошуками до звільнення особистості, як логічний наслідок
тривалого домінування феодального устрою та марксистської ідеології.
Політика обмеження та заборони індивідуальності в китайському
феодальному суспільстві відобразилася на свідомості у формі пригнічення
сексуальності, чим і визначався інтерес до застосування теорії сексуальних
бажань на ґрунті літературної творчості та критики.
Природа художньої умовності в китайських авангардніій прозі була
підготовлена соціально-культурним контекстом доби, представниками
даного літературного напряму стали Цань Сюе, Су Тун, Юй Хуа та інші.
Експериментальні твори зароджуються на ґрунті «туманної» поезії,
оповідань типу «потоку свідомості», літератури «пошуку коріння» тощо. Ці
етапи в розвитку китайської літератури спонукали до трьох основних проявів
новаторства у творчій діяльності майбутніх письменників-авангардистів, якот: в культурному контексті були покликані виразити бунт та усунути
ціннісну модель старого суспільства, письменники у своїй творчості
позбулися тематичної орієнтованості і почуття суспільної відповідальності; у
літературному контексті підірвали підвалини реалізму, з одного боку
197
відмовилися від пошуку історичної достовірності, з іншого – відкидали
реалістичне зображення дійсності, текст виступав як самореферент; на
текстовому рівні – залучили мовленнєву гру, фрагментизацію часопростору,
звернулися до проблем буття і внутрішнього світу людини. Психоаналіз
підштовхнув авангардистів до занурення у світ несвідомого, задля виявлення
глибинних психічних конфліктів особистості, а примарний світ сновидінь
був покликаний стати тлом і джерелом їх художнього втілення.
Поєднання звичаєвої та культурної спадщини провінції Хунань стало
головним чинником формування особистості та творчої манери Цань Сюе.
Чаклунські віяння та шаманські обряди історично складали фундамент
звичаєвої культури провінції Хунань та Хубей. Носієм цих вірувань
виступала бабуся Цань Сюе, це і визначило світогляд письменниці як
міфологічний, сприйняття світу як символічне, а не раціоальне. Культурне
надбання даної місцевості складали твори фантастичного наповнення, які
разюче контрастували з реалістичним на Півночі Китаю. Фактично, існує ще
один елемент – це ментальна спадщина – власна система космогонії та
традиція первинного Дао. Все це почасти і визначило унікальний світогляд
Цань Сюе, яка у своїй творчості воліла до осягнення цих незвіданих глибин
пам’яті поколінь, названих К.-Г. Юнгом «колективним несвідомим».
Використання досягнень психоаналітики спонукало Цань Сюе до
особливого способу моделювання художньої дійсності у власних творах.
Найбільшу увагу письменниці привернув світ сновидінь. Вона умисно
знехтувала такими необхідними для структури оповідань факторами, як
розповідний характер, логічність викладу, хронологія подій для створення
оніричного ефекту. Через призму сну Цань Сюе зображує страхітливу
дійсність часів ««культурної революції», людські стосунки, відчай, огиду до
життя, шлях до самоаналізу та самопізнання. Твори спрямовують читача до
перцептивного сприйняття. Оніричний ефект в оповіданнях досягається
низкою прийомів, серед яких фізіологічні трансформації персонажів,
матеріалізація почуттів через образи огидних комах, мовна гра тощо.
198
Важливим питанням психоаналітики було поняття «іншого» в людині,
або її «відмінності» по відношенню до себе самої. Це приховане «інше»,
присутнє у людському несвідомому, і робить людину відміну від неї самої.
Таємний, несвідомий характер цього «іншого» ставить його за межі «норми»
– психічної, соціальної, моральної. Це дає поштовх до розгляду її як
«божевільної». Цань Сюе використала мотив соціального божевілля жіночих
персонажів для зображення внутрішнього світу жінки, жахливих умов
існування, її підсвідомих переживань та конфліктів. Всім героїням її творів
притаманні основні симптоми божевілля, як-от одержимість, раптове
усвідомлення, параноїдальна трансформація особистості тощо. Це свідчить
про не лише суто творчий, але й про науковий підхід до створення жіночих
персонажів оповідань. Детальний аналіз творів дає змогу говорити про
соціальні та історично-культурні корені божевілля, основними рушійними
силами якого стали патріархальний устрій китайського суспільства,
пригнічення свободи особистості часів «руху проти правих» та «культурної
революції» у Китаї.
Розуміння основного смислового навантаження образів в оповіданнях
Цань Сюе веде до розуміння усієї системи творів. Прозу різних років можна
систематизувати на основі трикомпонентної моделі психіки за З. Фройдом (Я
– Воно – Над-Я) та Ж. Лаканом (Уявне – Реальне - Символічне). Кожна
категорія характеризується особливостями образної системи творів та
способом зображення дійсності. У загальному вигляді вся система творів
Цань Сюе представляє собою довгий та звивистий шлях пошуку людиною
власного «я», повернення до витоків людської цивілізації, усвідомлення
свого місця та ролі у світі.
Архетипні образи-символи представлені у творах у вигляді дзеркала,
очей, скарбів, підземних вод, річок, ставків, багатоповерхівок, кімнат тощо.
Дзеркало є ключовим елементом «стадії дзеркала» та початковим етапом
самопізнання, усвідомлення себе та «іншого» в собі, це погляд на себе і на
світ зсередини. Вода символізує підсвідомість, тому джерела, ставки, криниці
199
у творах свідчать про занурення героя у царину несвідомого, з метою
вирішення внутрішньопсихічних конфліктів та віднайдення гармонії.
Структура будівель є схематичним зображенням внутрішнього світу людини,
де горища є проекцією рівня надсвідомості, а підвали – підсвідомості.
Особлива модель побудови реальності та символічна наповненість
образів специфічно розкривають дійсність у «Хатинці на пагорбі». У своєму
оповіданні Цань Сюе створює демонічний світ, який глибоко проникає в
душу читача, шокуючи її. Амбівалентність прочитання закодованих символів
оповідання дала нам змогу рухатися у двох напрямках напрямками, згідно
яких визначаємо оповідання як а) символізацію доби, де авторка змальовує
події та людей від руху «викриття правих / 反右» 1957 року аж до періоду
«культурної революції» в Китаї; умовно його можна розглядати як
«літературний маніфест», тобто прагнення до звільнення митця від
політичних репресій та культурних пут, до незалежності мислення та вільної
творчої діяльності; і б) як проекцію на інтерсоціальні відносини, які є
джерелом внутрішні психічних конфліктів особистості, і виражаються у
різного роду невротичних станах. Вони ж і визначають поведінку людини у
трьох основних напрямках – у домінуванні, підкоренні або примиренні. Тут
маємо змогу говорити про широку картину викривлених суспільних відносин
нашого часу.
«Мильна бульбашка у брудній воді» – це яскравий приклад створення
образу «демонічної матері» в китайській жіночій літературі другої половини
ХХ століття. Це було пов’язано почасти з впливом ідей психоаналізу та
праць з жіночої психології, а також із розвитком феміністичних рухів у цей
період, що інтенсивно набирали оберти у світовій культурі. Демонізація
образу матері розглядається нами з позиції її десакралізації, з точки зору
його віддмінності від стереотипного, усталеного в багатолітній
патріархальній культурі Китаю. Вперше образ матері переосмислений та
представлений в такому ракурсі в оповіданнях Чжан Айлін, згодом
підхоплений іншими представницями сучасної жіночої прози, серед яких і
200
Цань Сюе. Мати Сань Мао в даному оповіданні виступає потворною, лихою,
лицемірною, ворожою до свого сина особою, яка будь-що прагне принизити,
звинуватити, звести з розуму. Її авторитаризм та приховане прагнення
домінувати є проекцією на духовне закріпачення жінки, на невідповідність її
соціальної ролі до психологічного прагнення самореалізаці. Це відчуття не
отримує свого втілення у суспільстві, і тому виявляється сповна на рівні
родини. Невипадковим є і ототожнення «демонічної матері» з «брудною
водою», як вияву суміжності негативних конотацій архетипних образів Води
і Великої Матері в теорії архетипів К.-Г. Юнга. Перетворення матері на
мильну бульбашку в кінці твору – розглядається нами як метафорична
вказівка на насаджену культурою роль жінки-матері, яка у своїй сутності не
є тією, ким видається, якою її звикло розглядати патріархальне суспільство.
Оповідання «Порожня кімната» представляє собою подорож до
закутків людської психіки, процес, названий К.-Г. Юнгом індивідуацією.
Увесь спектр образів та подій розглядається нами як сукупність етапів
самоаналізу та самопізнання людини, її прагнення до урівноваження
свідомого та несвідомого, до досягнення гармонійної цілісності особистості –
Самості. Яскраво змальована в оповідання архітектура внутрішнього світу
людини, тут співіснують різні рівні та форми функціонування «я», як
результату фрагментації «я» особистості на ірраціональне, творче, ідеальне
тощо. Досягнення людиною цілісності є ключовим етапом самоаналізу та
усвідомлення себе у світі.
На основі вивчення багатого фактичного матеріалу, представленого
творчістю сучасної китайської письменниці Цань Сюе, приходимо до
висновку, що залучення психоаналітичного інструментарію до аналізу життя
і творчості авторки дає змогу осягнути специфіку світоглядних ідей
письменниці та підкреслити східну ідентичність тексту.