СИМВОЛИ У ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ СИСТЕМАХ УКРАЇНСЬКОЇ ТА РОСІЙСЬКОЇ МОВ: ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Краткое описание

Національна академія державного управління при Президентові України
Львівський регіональний інститут державного управління

На правах рукопису

Левченко Олена Петрівна
УДК 81’37+811.61.1:811.161.2’373.7

Символи у фразеологічних системах
української та російської мов:
лінгвокультурологічний аспект

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук
Спеціальність 10.02.01 українська мова,
10.02.02 російська мова

Науковий консультант
доктор філологічних наук, професор
Алексєєнко Михайло Андрійович

ЛЬВІВ2007

Зміст

Перелік умовних скорочень...............................................................

4

Вступ.................................................................................................................

12

Розділ1.Фразеологічна концептосфера в культуро­логічному аспекті

1.1. Сучасні теорії концептуального аналізу ..........................................

18

1.2. Фразеологічна репрезентація світу...................................................

43

1.3. Проблеми творення фразеологічних одиниць..................................

52

1.3.1.Загальні принципи вербалізації ФО........................................

52

1.3.2.Механізми фразеологізації.......................................................

66

1.3.2.1. Порівняння...................................................................

66

1.3.2.2. Метафора......................................................................

72

1.3.2.3. Метонімія.....................................................................

84

1.3.3.Символ у механізмах фразеотворення....................................

87

Розділ2.фразеологічна символіка як система

2.1. Ознаки символічної системи..............................................................

117

2.2. Асиметрія символіки в різних підсистемах лінгвокультури та міжмовна асиметрія............................................................................................

128

2.3. Типові фразеологічні метафори/метонімії........................................

135

2.4. Порівняльні стратегії..........................................................................

162

Розділ3. Фразеологізація базових концептів

3.1. Психічна концептосфера.............................................................

171

3.1.1. Гнів..................................................................................

171

3.1.2. Страх...............................................................................

184

3.2. Інтелектуальна концептосфера...................................................

190

3.3. Концептосфера рис характеру людини.....................................

196

3.3.1. Досвід..............................................................................

196

3.3.2. Хитрість..........................................................................

198

3.3.3. Упертість.........................................................................

200

3.3.4. Пиха.................................................................................

204

3.4. Поведінкова концептосфера........................................................

207

3.4.1. Обман...............................................................................

207

3.4.2. Покарання........................................................................

213

3.5. Концептосфера Становище.........................................................

217

4.Символічні об’єкти, ознаки, дії та числа у фразеології

4.1. Специфіка фразеологічної символіки об’єктів................................

230

4.2. КонцептСубконцепт.........................................................................

250

4.2.1. тварина, звір..............................................................................

250

4.2.1.1. Дикі тварини..............................................................

250

4.2.1.2. Свійські тварини.......................................................

256

4.2.2. Птах............................................................................................

258

4.2.3. Риба.............................................................................................

260

4.2.4. Змій.............................................................................................

262

4.2.5. Комаха........................................................................................

263

4.2.6. артефакти..................................................................................

269

4.3.Протиставні атрибути та фразеологічна символіка..........................

278

4.3.1.Символіка якісних атрибутів....................................................

278

4.3.2.Символіка колірних атрибутів.................................................

300

4.3.3.Символіка смакових атрибутів................................................

320

4.4.Символіка дій та чисел........................................................................

328

Загальні Висновки....................................................................................

339

Покажчик фразеологічних одиниць..............................................

349

Література......................................................................................................

423

Перелік умовних скорочень

АА АшукинН.С., АшукинаМ.Г. Крылатые слова: Литературные ци­таты; Образные выражения. М., 1988.
БАС Словарь современного русского литературного языка: В 17 т. М. Л., 19481960.
БПП Български пословици и поговорки. Ел.ресурс: <http://bg.wikiquote. org/wiki>.
БРФС КошелевА., ЛеонидоваМ. Българско-руски фразеологичен реч­ник. МоскваСофия, 1974.
БТС Български тълковен речник // Eurodictxp. Ел.ресурс:<http://koralsoft. dir.bg/dict.php>.
БутенкоН.П. Словник асоціативних норм української мови. Львів, 1979.
БутенкоН.П. Словник асоціативних означень іменників в українській мо­ві. Львів, 1989.
ВТССУМ Великий тлумачний словник сучасної української мови/ Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. КиївІрпінь, 2001.
ГЛЯ ГаўрошН.В., ЛепешаўІ.Я., ЯнкоўскіФ.М. Фразеалагічны слоў­нік/ Пад рэд. Ф.М.Янкоўскага. Мінск, 1973.
ГМ ХобзейН. Гуцульська міфологія: етнолінгвістичний словник. Львів, 2002.
Горб ГорбачевичК.С. Словарь сравнений и сравнительных оборотов в русском языке. М., 2004.
Гурин Де живе жар-птиця?: Зб. / Записав І.І.Гурин; Упоряд. і передм. М.К.Дмитренка. К., 1991.
Гр Словарь української мови / За ред. В.Д.Грінченка. В 4 т. К., 1958.
Даль ДальВ.И. Толковый словарь живого великорусского языка. в 4т. М., 19891991.
Даль, 1987 Пословицы и поговорки русского народа. Из сборника. В.И.Даля/ Под общ. ред. Б.П.Кирдана. М., 1987.
Добр ДоброльожаГ. Красне слово як золотий ключ: Постійні народні порівняння в говірках Середнього Полісся та суміжних територій. Житомир, 2003.
ДобровольскийД.О., КарауловЮ.Н. Ассоциативный фразеологический словарь русского языка. М., 1994.
Дяд, ч.3 ДядечкоЛ.П. Новое в русской и украинской речи: Крылатые слова (материалы для словаря). К., 2002.
Дяд, ч.4 ДядечкоЛ.П. Новое в русской и украинской речи: Крылатые слова (материалы для словаря). К., 2003.
ЕСУМ Етимологічний словник української мови / Гол. ред. О.С.Мель­ничук. У 7 т. К., 19822004.
Жайв ЖайворонокВ.В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. К., 2006.
Заб Русскій народъ, его обычаи, обряды, преданія, суевѣрыя и поэзія/ Собр. М.Забылиным. Симферополь, 1992.
ИРС ЧерданцеваТ.З., ДжустиФичиФ. Итальянско-русский и русско-итальянский краткий фразеологический словарь. М., 1994.
ИЭМ КибаловаЛ., ГербеноваО., ЛамароваМ. Иллюстрованная энцикло­педия моды. Прага, 1986.
Ільк Галицкіи приповѣдки и загадки зôбраніи Григорим Илькєвичом. У Вѣднию Напечатано Черенками О.О.Мехитаристôв, 1841.
КВУЛМ КовальА.П., КоптіловВ.В. Крилаті вислові в українській літературній мові. К., 1975.
Кр Російсько-український словник / Гол. ред. А.Е.Кримський. К., 1924.
КСЖЛУМ СтавицькаЛ. Короткий словник жарґонної лексики україн­ської мови. К., 2003.
ЛГСС ВархолН., ІвченкоА. Фразеологічний словник лемківських го­вірок Східної Словаччини. БратіславаПряшів, 1990.
Леп ЛепешаўІ.Я. З народнай фразеалогіі: Дыферэнцыяльны слоўнік. Мн., 1991.
Март Пословицы. Поговорки. Загадки / Сост. А.Н.Мартынова, В.В.Митрофанова. М., 1986.
МифС Мифологический словарь / Гл. ред. Е.М.Мелетинский. М., 1990.
МКС мовна картина світу.
МРБСП Малы руска-беларускі слоўнік прыказак, прымавак і фразем/ Укладальнік Зьміцер Санько. Менск, 1991.
МС Мудре слово: Прислів’я та приказки в говірках Нижньої Наддніп­рянщини / Зібрав і впорядкував В.Чабаненко. Запоріжжя, 1992. Вип.2.
НКРЯ Национальный корпус русского языка. 20032006.
Ном Українські приказки, прислів’я і таке інше / Уклав М.Номис. К., 1993.
НОССРЯ Новый объяснительный словарь синонимов русского языка. Первый выпуск / Под общ. рук. Ю.Д.Апресяна. М., 1997.
НОУМ ЗавадськаВ., МузиченкоЯ., ТаланчукО., ШалакО. 100 найві­доміших образів української міфології. К., 2002.
Ог ОгольцевВ.М. Словарь устойчивых сравнений русского языка (сино­нимо-антонимический). М., 2001.
Ож ‑ Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. чл.-корр. АН ССР Н.Ю.Шведовой. 19-е изд., испр. М., 1987.
ПазВ Прислів’я та приказки: взаємини між людьми / Упоряд. М.М.Па­зяк. К., 1991.
ПазЛП Українські прислів’я, приказки та порівняння з літературних пам’яток / Упоряд. М.М.Пазяк. К., 2002.
ПазПГ Прислів’я та приказки: Природа. Господарська діяльність люди­ни/ Упоряд. М.М.Пазяк. К., 1989.
ПД Палескі дзівасіл: Беларускія народныя прыказкі, прымаўкі, выслоўі: са скарбніцы А.К.Сержпутоўскага / У.К.Касько. Мн., 2005.
ПЛ Прыказкі Лагойшчыны // Укладальнік А.Варлыга. Нью-Ёрк, Мюнхен, 1966.
Плав Плав’юкВ.С. Українські приповідки. Едмонтон, 19961998.
ПРУС Польсько-російсько-український словник / Упор.: ЛевінськаС.Й., СтаракТ.В. КиївЛьвів, 1991.
ПУ Пізнаймо Україну: Матеріали мовокраїнознавчого словника-довідни­ка «Україна в словах» / C.І.Терпелюк, С.А.Коробчук, Р.М.Пріма, С.О.Горо­жанова, М.А.Соловйова, В.В.Крижанівська. Луцьк, 2004.
РАС Русский ассоциативный словарь: В 2т. / Ю.К.Караулов, Т.Я.Чер­носова, Н.В.Уфимцева, Ю.А.Сорокин, Е.Ф.Тарасов. М., 2002.
РБЛРСФС КиселевИ.А. Русско-белорусский фразеологический сло­варь. Минск, 1991.
РГС Словарь фразеологизмов и иных устойчивых словосочетаний рус­ских говоров Сибири / Сост.: Н.Т.Бухарева, А.И.Федоров. Новосибирск, 1972.
РКП ‑ Русское культурное пространство: Лингвокультурологический сло­варь/ И.С.Брилева, Н.П.Вольская, Д.Б.Гудков, И.В.Захаренко, В.В.Крас­ных. М., 2004.
РНЗ Русские народные загадки, пословицы, поговорки / Сост. Ю.Г.Круглов. М., 1990.
РУ ОлійникІ.С., СидоренкоМ.М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник. К., 1978.
РУССВ ВирганІ.О., ПилинськаМ.М. Російсько-український словник сталих виразів. Х., 2002.
РФ ФелицынаВ.П., МокиенкоВ.М. Русские фразеологизмы: Лингво­страноведческий словарь / Под ред. Е.М.Верещагина и В.Г.Костомарова. М., 1990.
САС Славянский ассоциативный словарь: русский, белорусский, болгар­ский, украинский / Н.В.Уфимцева, Г.А.Черкасова, Ю.Н.Караулов, Е.Ф.Та­расов. М., 2004.
СБНФ МяцельскаяЕ.С., КамароўскіЯ.М. Слоўнік беларускай народнай фразеалогіі. Мінск, 1972.
СЕ АркушинГ. Словник евфемізмів, уживаних у говірках та молодіж­ному Західного Полісся та західної частини Волині. ЛуцькЛюблін, 2005.
СЕУМ Словник епітетів української мови / БибикС.П., ЄрмоленкоС.Я., ПустовітЛ.О.; За ред. Л.О.Пустовіт. К., 1998.
СЛТХЛ МакаровВ.И., МатвееваН.П. Словарь лексических трудностей художественной литературы. К., 1989.
СОЛСРЯ АлексеенкоМ.А., БелоусоваТ.П., ЛитвинниковаО.И. Сло­варь отфразеологической лексики современного русского языка. М., 2003.
Срф БирихА.К., МокиенкоВ.М., СтепановаЛ.И. Словарь русской фразеологии: Историко-этимологический справочник. Спб., 1998.
ССКУ Словник символів культури України / За заг. ред В.П.Коцура, О.І.Потапенка, М.К.Дмитренка. К., 2002.
ССНП ЮрченкоО.С., ІвченкоА.О. Словник стійких народних по­рівнянь. Х., 1993.
ССРЛЯ Словарь современного русского литературного языка: в 20т. М., 1991.
СССРЛ ‑ Сводный словарь современной русской лексики: В 2 т. / АН ССР. Ин-т рус. яз.; Под ред. Р.П.Рогожниковой. М., 1991.
ССУМ ПолюгаЛ.М. Словник синонімів української мови. К., 2004.
СУ Інтегрована лексикографічна система «Словники України» / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд, 2001. Версія 1.0.
СУ1.4 Інтегрована лексикографічна система «Словники України» / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд, 20012004. Версія1.4.
СУІ Словник українських ідіом / Уклав Г.М.Удовиченко. К., 1968.
СУМ Словник української мови: В 11 т. К., 19701980.
СФАУМ КалашникВ.С., КолоїзЖ.В. Словник фразеологічних анто­німів української мови. К., 2004.
СФУМ Словник фразеологізмів української мови / Уклад.: В.М.Бі­лоноженко та ін. К., 2003.
Сэбм Слоўнік эпітэтаў беларускай мовы / Укладальнік Н.Гаўрош. Мінск, 1998.
СЯП ИвановаН.Н. Словарь языка поэзии (образный арсенал русской лирики конца XVIII начала XX в.). М., 2004.
Тих Фразеологический словарь русского языка / Сост. А.Н.Тихонов (рук. авт. кол.), А.Г.Ломов, Л.А.Ломова. М., 2003.
Тр ТресиддерДж. Словарь символов. М., 1999.
Уж УжченкоВ., УжченкоД. Фразеологічний словник східнослобожан­ських і степових говірок Донбасу. Луганськ, 2002.
УЗ Українські замовляння / Упоряд. М.Н.Москаленко; Авт. передм. М.О.Новикова. К., 1993.
УМСС Український молодіжний сленг сьогодні / Уклад. С.Пиркало; За ред. Ю.Мосенкіса. К., 1999.
Уш Толковый словарь русского языка / Под ред. Д.Н.Ушакова: В 4т. М., 19351940.
ФПЛ Фразеологія перекладів Миколи Лукаша: Словник-довідник/ Уклали О.І.Скопненко, Т.В.Цимбалюк. К., 2002.
Франко ФранкоІ. Галицько руські народнї приповідки // Етнографічний збірник. Львів, 19011910.
ФРР МелеровичА.М., МокиенкоВ.М. Фразеологизмы в русской речи. Словарь. М., 2001.
ФСМТК Фразеалагічны слоўнік мовы твораў Я.Коласа / Уклад. А.С.Аксамітаў і інш. Мінск, 1993.
ФСРБЕ НановаА. Фразеологичен синонимен речник на българския език. София, 2005.
ФСРЯ Фразеологический словарь русского языка / Под ред. А.И.Молоткова. М., 1986.
ФСУМ Фразеологічний словник української мови. К., 1993.
ФТС ОлійникІ.С., СидоренкоМ.М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник. К., 1991.
ЧРДФ ‑ АлексеенкоМ.А., БелоусоваТ.П., ЛитвинниковаО.И. Человек в русской диалектной фразеологии: Словарь. М., 2004.
ЧМ ‑ Частотний словник сучасної української поетичної мови. ‑ Ел.ресурс: <http://195.49.151.1/poet.aspx?poet=poets>
ЧПр ‑ Частотний словник сучасної української прози. Ел.ресурс: <http://195.49.151.1/freqcard.aspx?l1=97&sl=proza>
ЧПуб ‑ Частотний словник сучасної української публіцистики.‑ Ел.ресурс: <http://195.49.151.1/freqcard.aspx?l1=98&sl=publicist>
Шар ШаровС.А. Частотный словарь. ‑ Ел.ресурс: <http://www.artint.ru/ projects/frqlist.asp>
ЭС ШейнинаЕ.Я. Энциклопедия символов. МоскваХарьков, 2003.
ЭСРЯ ЦыганенкоГ.П. Этимологический словарь русского языка. К., 1989.
ЭСФ ЛепешаўІ.Я. Этымалагічны слоўнік фразеалагізмаў. Мн., 2004.
Юр-72 ‑ ЮрчанкаГ.Ф. І коціцца, і валіцца: Устойлівыя словазлучэнні ў гаворцы Мсціслаўшчыны. Мн., 1972.
Юр-74 ‑ ЮрчанкаГ.Ф. І сячэ і паліць (Устойлівыя словазлучэнні ў гаворцы Мсціслаўшчыны). Мн., 1974.
Юр-77 ‑ ЮрчанкаГ.Ф. Слова за слова (Устойлівыя словазлучэнні ў гаворцы Мсціслаўшчыны). Мн., 1977.
Янк ЯнкоўскіФ. Беларуская фразеалогія. Ел.ресурс: <http://jankouski. by.ru/stpradm.htm>.
AID SpearsR.A. American Idioms Dictionary. М., 1991.
Kopal KopalińskіW. Słownik symboli. Warszawa, 1997.
Ling Система Электронных Словарей. ABBYY Lingvo 8.0. Software House, 2002.
NKP Nowa księga przysłów i wyrażeń przysłowionych polskich // Red. J.Krzyżanowski, t.14. Warszawa, 19691978.
PSFJP BąbaS., DziamskaG., LiberekJ. Podręczny słownik frazeologiczny języka polskiego. Warszawa, 1996.
SFJP SkorupkaSt. Słownik frazeologiсzny języka polskiego. Warszawa, 1985.
SFWP BąbaS., LiberekJ. Słownik frazeologiсzny współczesnej polszczyzny. Warszawa, 2001.
SJP Słownik języka polskiego. ‑ Wydawnictwo Naukowe PWN SA, 2003.
TPMO Przysłowia. Towarzystwo przyjaciół misji Oblackich. Ел.ресурс: <www.kuria.gliwice.pl/wtpmo/start.php?numer=9&art=02>.
Wóyc WóycickiK.W. Przyslowia narodowe. Z wyjaśnieniem zrzódła początku, oraz sposobu ich użycia. Warszawa, 1830.
ZČPFI MrhačováE., PonczovaR. Zvířata v české a polské frazeologii a idiomatice: Česko-polský a polsko-český slovník. Ostrava, 2003.

ВСТУП

Лінгвокультурологія у сучасному її вигляді це порівняно молодий напря­мок лінгвістичних досліджень. Загальна мета лінгвокультурології визначити взаємовідношення культурно зумовленого в мові і власне мовного в культурі, тобто з’ясувати, як категоризовано світ у різних мовних картинах світу й опи­сати принципи вербалізації ментальних одиниць концептів, функціонування їхніх імен у мегатексті через зіставлення з аналогічними одиницями інших мов, щоб виявити культурно значущі інформацію й концепти певної мови. До нерозв’язаних теоретичних питань лінгвокультурології належить опрацювання її методології, а звідси й терміносистеми.
Важлива проблема лінгвокультурологічних студій з’ясувати механізми фразеотворення, і зокрема роль символу в процесі фразеотворення, описати кореляції між концептами та символами. Одне із завдань, що постали перед лінгвокультурологією, виробити чіткі принципи, за якими ті чи інші явища можна оголосити інтерлінгвальними чи властивими лише певній мовній картині світу. Це ж стосується й культурної значущості концепту для картини світу. У цій праці розглянуто досліджуваний об’єкт із різних поглядів: від знаків вербального рівня (символу/фразеологізму) до концепту та від концепту до символу/фразеологізму.
Особливість сучасної лінгвістики це використання парадигми методів (метапарадигми), що дає змогу отримати стереозображення досліджуваного об’єкта, перевірити правильність отриманих результатів. Цей факт законо­мірний, оскільки ціла низка дисциплін має спільну мету: пояснити природу когніції та мови, їхнього взаємозв’язку з культурою. Однак кожен з етапів розвитку науки має свої «здобутки й втрати», висуває нові завдання. Серед здобутків когнітивно-культурологічної парадигми чільне місце належить теорії метафори.
Вибір матеріалу дослідження це важливий підготовчий етап лінгво­культурологічних студій, особливо коли йдеться про категорії інтерлінгваль­ного та національного. Інколи у лінгвокультурологічних працях певні явища окреслено як національно-специфічні, властиві лише описуваній МКС через те, що дослідження ґрунтуються на матеріалі однієї мови. Зіставлення неблизько­споріднених мов (переважно двох) теж подекуди призводить до невмотиво­ваного оголошення явищ, асиметричних у конкретній парі мов, унікальними. Одне із вразливих місць лінгвокультурології аналіз явищ лише одного мов­ного рівня, на основі якого роблять узагальнення про специфіку мовної картини світу. Однак лакунарність, властива певній ділянці, наприклад, лексичного рівня, успішно може компенсуватися засобами фразеології.
Актуальність дослідження символів, наявних у фразеологічних системах української та російської мов, зумовлена необхідністю з’ясувати механізми творення фразеологізмів, вивчити особливості мовної репрезентації культурно значущих концептів фразеологічними одиницями. Окрім того, потрібно роз­в’язати теоретичні і практичні проблеми лінгвокультурології, оскільки її засади та метамова перебувають лише на стадії формування.
Зв’язок дисертаційної праці з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії держав­ного управління при Президентові України (протокол №4/11 від 3.07.2003р.) та на засіданні бюро Наукової ради «Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності» (протокол №3 від 22.06.2004р.).
Мета цього дослідження з’ясувати специфіку фразеологічного символу, виявити на концептуальному та вербальному рівнях в українській та російській картинах світу національне та інтерлінгвальне у концептах, реконструйованих на фразеологічному матеріалі (далі фразеологічних концептах). Мета дослідження досягатиметься розв’язанням таких завдань:
1) розробити методику лінгвокультурологічного реконструювання концептів на фразеологічному матеріалі;
2) реконструювати низку базових фразеологічних концептів та концепти фразеологічних символів, залучивши етнографічну та етимологічну інфор­мацію, дані лексичного рівня (відфразеологічні деривати), результати психо­лінгвістичних досліджень тощо);
3) виявити типові випадки використання концептів для створення нових смислів та одиниць, а також типові метафори та метонімії, за якими відбувається вербалізація певних концептів
4) дослідити механізми творення фразеологічних одиниць та роль символу у процесі фразеотворення;
5) описати символи, залучені до вербалізації базових концептів (тобто виявити знаки інтерлінгвальні та наділені специфічною, національно-культурною інформацією);
6) встановити кореляції між концептами та символами;
7) дослідити специфіку фразеологічної символічної системи.
Об’єктом дослідження є фразеологічні одиниці української та російської мов, розглянуті на тлі інших слов’янських мов (білоруської, болгарської, польської). Предмет дослідження символи у механізмах фразеотворення, зокрема інтерлінгвальне та специфічне у фразеологічній символіці української та російської мов. Для створення фактографічної бази даних використано фразеологічні тлумачні одномовні словники, фразеологічні перекладні двомовні словники, тлумачні словники української та російської мов, дані білоруських, болгарських, польських фразеографічних джерел, художніх, публіцистичних текстів, застосовано інформацію словників асоціативних норм та частотних словників (картотека налічує близько 8тис. фразеологічних одиниць). Залучення до аналізу мовного матеріалу споріднених мов (біло­руської, болгарської та польської) зумовлено засадами лінгвокультурологічного аналізу. Для репрезентативності вибірки в дисертаційній праці використано «Национальный корпус русского языка» (20032006), а також, через відсутність у вільному доступі відповідного українського корпусу, систему пошуку за ключовими словами в інтернеті. Вибирання матеріалу переслідувало дві мети створити дослідну та ілюстративну вибірки. Про репрезентативність такої вибірки свідчить той факт, що використані приклади ілюструють слово­вживання в художньому, публіцистичному, розмовному стилях. Однак в останньому випадку, звичайно, не можна говорити про чіткі критерії добору текстів. Опрацьовуючи фактичний матеріал, ми орієнтувалися на заувагу А.Баранова про те, що уявлення про реальну картину вживання з’являється після перегляду перших 7080 контекстів, решта матеріалу не дає практично нічого нового, хоча корпус текстів може містити значно більше прикладів [18, с.113]. Єдине обмеження для залучення текстів до вибірки стосувалося їхньої автентичності.
Методи дослідження. У праці на основі методу концептуального аналізу, який ґрунтується на низці процедур та прийомів прототипного, дистрибутив­ного, порівняльного, зіставного, етимологічного аналізу, запропоновано мето­дику лінгвокультурологічного дослідження. Важливим елементом цієї мето­дики є структурно-семантичне моделювання, яке здебільшого використовують у діалектології. Однак, на відміну від діалектологічних студій, коли літератур­ний зворот зіставляють з численними варіантами в різних мовах і діалектах [2

Список литературы

Загальні Висновки

Лінгвокультурологічне дослідження покликане з’ясувати взаємовідношен­ня культурно зумовленого в мові і власне мовного в культурі, національного й специфічного, насамперед це стосується фразеологічних символів, які великою мірою відображають вербальний код тієї чи іншої культури.
Специфіка лінгвокультурологічного дослідження полягає в застосуванні парадигми методів, яку утворюють концептуальний, прототипний, етимологіч­ний, дистрибутивний, порівняльний та зіставний аналіз, метод структурно-се­мантичного моделювання. Запропонована методика лінгвокультурологічного аналізу фразеологічної концептосфери покликана виявити як культурне під­ґрунтя фразеологізмів та символів, так і механізми фразеологізації. Дослід­ження метафоричних принципів, за якими відбувається вербалізація ФО, дає змогу виокремити типові стратегії інтеграції концептів, тобто напрямки переін­терпретації культурного коду у вербальний. Увага до компонентного складу фразеологічних одиниць зумовлена необхідністю дослідити вербальні коди різних мов для їх подальшого зіставлення. Реконструкції фразеологічних кон­цептів, зокрема у вигляді переліку мотиваційних моделей, дають змогу цілісно відтворити концептуальний уміст, експлікувати низку культурозумовлених уяв­лень, що перебувають в основі вербалізацій. Зіставлення вербальних реалізацій таких моделей фразеологічних одиниць постачає цінну інформацію про символи, залучені до вербалізації тих чи інших концептів, унаочнює націо­нальноспецифічні міжконцептні зв’язки. За допомогою прототипного аналізу експлікуються уявлення лінгвоспільноти про певний об’єкт дійсності, нагро­маджуються дані про причини символічності цього об’єкта в межах тієї чи іншої мовної картини світу.
У лінгвокультурологічних студіях важливу роль відіграє як обсяг, так і якість залученого фактичного матеріалу, який, по-перше, має охопити принайм­ні культурний ареал, що створить відповідне тло для зіставлення, по-друге, належати різним рівням певної мови. Важливим компонентом будь-якого до­слідження є метамова опису. Так, розуміння терміна концепт певним чином програмує висновки. У лінгвокультурології також доцільно застосовувати й цей термін у загальнонауковому значенні: концепт найбільша оперативна оди­ниця ментального рівня, яку на вербальному рівні може позначати слово, словосполучення, фразеологізм, речення чи текст. Культурно значущий кон­цепт одиниця ментального рівня, яка в певній системі (картині світу) виконує роль стрижневого елемента. Використання в лінгвокультурологічних дослід­женнях погляду на концепти як на ментальні конструкти, що «стоять» лише за «абстрактними» сутностями, вважаємо помилковим. Доводить це твердження той факт, що абстрактні категорії, зокрема дуже важливі для певної лінгво­спільноти, обов’язково позначені низкою символів, які за своєю природою сягають «предметних» сутностей. Ознаками виокремлення культурно значущих концептів є насамперед ступінь їхньої вербалізованості та залученості до текс­тів культури. Натомість етнічну чи національно-культурну специфіку не варто вважати параметром, релевантним для зарахування тих чи інших одиниць до концептів. Широке розуміння культурно значущих концептів створює засади для пояснення взаємозв’язків мови, мислення та культури, дає змогу дослідити процеси фразеотворення, цілісно зіставити різні мовні картини світу. Дослід­ження саме фразеологічного матеріалу уможливлює з’ясування принципів вербалізації концептів та відповідно символів, щоб виявити культурно значущу інформацію й культурно значущі концепти певної мови, що, своєю чергою, повинно допомогти докладно описати мовні картини світу та їх специфіку.
Здійснені реконструкції базових концептів дозволяють дійти висновку, що базові фразеологічні концепти вербалізовано за допомогою типових для низки мов метафор та метонімій. Досліджено, що певному абстрактному поняттю властиві концептуалізації, здійснені за різними принципами в межах тієї самої мови. Однак міфологізованість «найпростіших» чи первинних моральних по­нять глибоко вкоренилася в концептуальній та мовній картині світу тієї чи іншої лінгвоспільноти. Язичницький світогляд має властивість персоніфікувати абстрактні моральні категорії. Персоніфікація не заперечує інших способів вербалізації (у термінах стихій чи артефактів). Міфологічні уявлення станов­лять основу, на яку в подальшому нашаровувалася культурна інформація.
Фразеологізації властиві такі закономірності:
процес творення фразеологічних одиниць спирається на базові мета­фори/метонімії чи базові метафоричні/метонімічні принципи, часто з поєд­нанням метафори та метонімії, що зумовлено метафоричним/метонімічним підґрунтям низки символів. Базовість принципів, з одного боку, випливає з їх активності, тобто наявності відповідних вербалізацій у багатьох концепто­сферах, а з другого полягає в їхніх виявах у межах тієї самої концептосфери, але на різних рівнях лексичному і фразеологічному;
кожній із базових метафор відповідає певний ряд мотиваційних та структурних моделей, цей ряд є відкритим;
метафори пов’язані, своєю чергою, із символами, діапазон значення фразеологізму зумовлено діапазоном значення компонента-символу;
та сама абстрактна сутність може одночасно концептуалізуватися за різними принципами в межах певної мови;
традиції перенесення інформації з одного концепту в інший (чи змішу­вання концептів) пов’язані з культурою (міфологічною, релігійною, історич­ною, політичною, соціальною та ін.) певного народу; культура визначає сферу людської діяльності, з якої буде запозичено вихідний концепт чи сценарій, використовувані для вербалізації.
Національно-культурна специфіка фразеологізацій загалом полягає у:
способі категоризації світу, що відображає особливості менталітету (по-перше, крайній прояв асиметрії явище фразеологічної безеквівалентності, яке не заперечує існування аналогічних вербалізованих значень на лексичному рів­ні чи загалом у формі невербалізованої фонової національно-культурної інфор­мації; по-друге, опрацьованість лише певних концептосфер, тобто існування різної кількості одиниць, що вербалізують концепт у досліджуваних мовах);
способі вербалізації (використанні тих чи інших метафоричних/ метонімічних принципів, прототипних уявлень);
заповненні на вербальному рівні структурної моделі, яка відповідає зага­лом типовій для зіставлюваних мов мотиваційній моделі (метафорі, метонімії тощо), специфічними компонентами (наприклад, безеквівалентними словами);
відображенні прототипних та стереотипних уявлень, у фразеологічних ремінісценціях національних прецедентних текстів.
Отже, найнаочніші приклади асиметрії містять вербальні рівні (безеквіва­лентна лексика та фразеологія) зіставлюваних мов. Глибинна асиметрія полягає в нетотожності прототипів, специфічності асоціативних просторів навколо кон­цептів, способах вербалізації концептів та ступенях їхньої дискретизації. Важ­ливим свідченням культурної значущості того чи іншого компонента є його фразеотворча активність. Детально вербалізовано, зокрема й символізовано, те, що має особливу значущість для лінгвоспільноти.
Не заперечуючи загалом факту існування культурно значущих концептів, необхідно визнати, що їх центральна, ядрова частина має універсальний харак­тер принаймні для досліджуваного лінгвокультурного ареалу. Особливий ас­пект зіставлення концептів це аналіз їхніх асоціативних просторів та знаків, пов’язаних з ними символічно, що дає змогу дослідити концептуальну асимет­рію. Важливою засадою лінгвокультурологічного аналізу фрагментування мо­вою дійсності вважаємо врахування всіх вербалізацій концепту, всіх синонімів. Власне синоніміка поряд із символізацією свідчать про важливість, значущість концепту.
Дослідження фразеологізацій базовано на тому, що символ вербальний предметний знак, утворений унаслідок операцій метонімії чи метафори, та зв’язок якого з абстрактним позначуваним є стійким у певному лінгвокультур­ному просторі. Символи виникають на основі прототипної інформації, низки взаємопов’язаних атрибутів чи фреймів, але в жодному разі не на основі однієї ознаки, оскільки концепт-джерело має містити й інші атрибути, які підтри­мують основний.
Атрибутні й сценарні порівняння відрізняються способом репрезентації та кількістю інформації. У низці стійких порівнянь (і в атрибутних, й у сценарних порівняннях) не експліковано атрибут теми. Власне такі порівняння, свідчать про високий ступінь прототипності ознаки. У порівняльних стратегіях вбачає­мо, з одного боку, експліцитний етап метафоризації (оскільки під час метафо­ризації відбувається процедура зв’язування чи асоціювання концептів), а з іншого експлікацію прототипних уявлень. Порівняльні стратегії, які в кінце­вому підсумку створюють підґрунтя для метафори, є зіставними на категорій­ному рівні, однак специфіку створює асиметрія прототипів.
Символ, наявний у складі фразеологізму, модифікує його значення. Під час метафоризації відбуваються не паралельні, а послідовні процеси: об’єкт дістає символічне позначення на основі метафори чи метонімії, а потім цей символ залучається до процесу фразеологізації, який теж може відбуватися як мета­форизація. Метонімізми-символи є первинними. Їх залучено до фразеологічної метафори як готові компоненти. У процесі фразеотворення може відбуватися повне й часткове перенесення термінів концепту-джерела. Змішування тер­мінів різних концептів спостережне в разі наявності у складі фразеологічних одиниць слів, що позначають інтелектуальні процеси, психічні стани, фізіоло­гічні реакції, соціальні категорії, різноманітні дії. Дослідження термінів, у яких вербалізуються концепти, дозволило дійти висновку про те, що творення ФО на основі прототипної ситуації, яка відповідає «буквальному» значенню фразеоло­гізму, це лише частковий випадок вербалізації в термінах концептосфери-джерела. Якщо у фразеологізмі наявні терміни двох концептів, які взаємодіють під час вербалізації, то у світі реального відсутня прототипна ситуація. У разі часткового перенесення термінів концепту-джерела у процесі творення фра­зеологізмів використовується символічний код. У фразеотворенні велику роль відіграє культурно-мовна компетенція мовця (обізнаність із прецедентними текстами культури, знання способів категоризації та вербалізації, символічного коду).
У результаті аналізу символів, залучених до фразеологізації базових кон­цептів, встановлено, що одним із важливих чинників використання в культур­ному коді імені об’єкта, є його належність до тієї чи іншої частини міфічного простору, який і визначає символічний потенціал об’єкта. На формування зоо­морфних символів вплинули міфічні уявлення, певним чином модифіковані під дією інших культурних чинників. Оцінність атрибутів, приписаних тваринам, значною мірою визначається належністю тварин до диких чи домашніх. Дослід­жено, що фразеотворчий потенціал, властивий іменам суперконцептів (Звір, Птах, Гад, Риба), різниться в межах досліджуваних мовних картин світу. Натомість в артефактній символіці смислотворчим складником є уявлення про функційність речі, залученість до сценаріїв, використовуваність у тій чи іншій культурі. Загалом відмітна риса фразеологічних символів це підпорядкування символіки концепту суперконцептові. Важливу роль у формуванні символіки відіграють мовна категоризація об’єкта та нагромаджений лінгвоспільнотою досвід.
Концептосистема й симболарій української та російської культур сягають, по-перше, слов'янських язичницьких уявлень, по-друге, на формування ієрархії морально-етичних цінностей величезний вплив мало християнство, по-третє, фундаментальний шар символіки утворюють архетипні символи та символи, властиві європейській культурі. Усе сказане не заперечує національно-куль­турних відмінностей у вербалізації концептів.
Аналіз символіки низки ознак, які утворюють бінарні опозиції, засвідчує їхню різну фразеотворчу активність. Вербалізації в термінах правийлівий, світлийтемний, прозорийнепрозорий (прозорийкаламутний), свійчу­жий демонструють сталу оцінність членів пари. Натомість змінюють оцінність залежно від вербалізованих концептосфер терміни опозицій довгийкороткий, легкийважкий, м’якийтвердий. Особливо виразною є дія культурного чин­ника у формуванні символіки кольороназв та смакових атрибутів, які вияв­ляють високу фразеотворчу активність.
Специфіку метафоричних вербалізацій у межах певної мовної картини світу зумовлено особливостями категоризації. Зв’язки між концептами, які спостерігаються на фразеологічному матеріалі, є типовими для певної лінгво­спільноти. Однак цілком очевидно, що фразеологічна реконструкція є лише складником концепту. Перелік фразеологічних атрибутів того чи іншого об’єкта може не збігатися з переліком його атрибутів, укладених на основі ін­ших текстів культури. Окрім того, дані, зафіксовані у словниках порівнянь та отримані під час психолінгвістичних експериментів, не відображають усього різноманіття порівняльних стратегій, використовуваних лінгвоспільнотами. Інформація, отримана на основі аналізу великого масиву текстів (НКРЯ та текстів, розміщених в інтернеті), підтверджує ці висновки. Порівняльні стра­тегії демонструють динаміку прототипних уявлень. Екзотичні прототипи мо­жуть переходити до розряду звичних для лінгвоспільноти, збільшуючи при цьому кількість ядрових атрибутів. Об’єкт дійсності залежно від контексту (чи тла) отримує певні атрибути, на основі яких установлюється зв’язок із відповід­ними категоріями. Прототип символу й прототип символізованого в менталь­ному просторі не перебувають на відстані однієї ланки чи, іншими словами, однієї когнітивної процедури (особливо коли йдеться про метафору). Символіч­ну асиметрію мовних картин світу здебільшого можна пояснити незбігом про­тотипних уявлень, які розвинулися під впливом різних культурних чинників. Дослідження стійких порівнянь, які унаочнюють явище приписування атрибутів, свідчать, що існує декілька прототипних референтів для певної ознаки. Відповідні психолінгвістичні експерименти, спрямовані на визначення прототипних референтів (зокрема того чи іншого кольору), за всієї своєї резуль­тативності, не задають під час експерименту регістру, їм властивий високий ступінь абстрагованості. Результати контекстуального аналізу стійких порів­нянь засвідчують, наскільки важливо враховувати, для якої вербалізованої кон­цептосфери відбувається пошук, яким є комунікативний намір. У фразеологіч­ному матеріалі натрапляємо на низку концептів, у термінах яких вербалізовано той чи інший концепт (чи навіть концептосферу), власне тому на вербальному рівні маємо принаймні декілька символів, що позначають цей концепт. Особ­ливо наочно існування різних способів вербалізації демонструють саме порів­няльні стратегії, виявляючи концепти, що типово, регулярно взаємодіють у певній мовній картині світу.
Кореляції між концептами та символами залежать насамперед від мета­форичних принципів, за якими відбувається вербалізація. У залученні того чи іншого символу до вербалізації важливу роль відіграє позитивна чи негативна оцінність вербалізованого концепту. Для метафоричного (і як результату сим­волічного) асоціювання абстрактної сутності та конкретного об’єкта важливим є збіг їхніх топологій. Наочний приклад зіставності топологій це викорис­тання термінів концептосфери Тварина (Міфічна істота) для вербалізацій кон­цептів, пов’язаних з людиною.
Специфіка фразеологічної символіки полягає передусім в її синтетичності, вона є за своєю суттю квінтесенцією всієї символіки культури. Джерела фра­зеологічної символіки сягають найрізноманітніших семіотичних систем, проте фразеологічну символіку можна розглядати як самостійне утворення, переліки атрибутів фразеологічних символів частково відрізняються від таких переліків знаків інших семіотичних підсистем. Тобто існує певна асиметрія фразеологіч­ної символіки щодо інших систем символів, які витворилися у різних «текстах» культури. Збіг символіки фразеологічних знаків та знаків інших символічних систем зумовлено їхніми спільними витоками. Багатозначність, властива фра­зеологічним символам, базується на актуалізації певних фреймів та атрибутів у відповідних контекстах чи на відповідному тлі. На основі міфологічних (язич­ницьких), християнських уявлень сформувалася як фразеологічна символіка, так і метафоричні та метонімічні принципи (персоніфікація (антропоморфізм, істотоморфізм (зооморфізм та міфоморфізм); флороморфізм; речоморфізм то­що). Визначальним принципом творення фразеологічних одиниць є антропо­центризм. У мовних картинах світу, з огляду на зміну міфічних, релігійних і філософських уявлень, наявні декілька центрів тяжіння. Сьогодні можемо гово­рити про переплетення декількох картин і моделей світу. Так, християнська модель світу передбачає ієрархію, на вершині якої Бог. Соціальну модель світу визначають маскуліноцентризм (протиставлення чоловічийжіночий) та ет­ноцентризм (свійчужий).
Бінарність це одна з важливих ознак організації символічної системи. Наприклад, за архетипною опозицією світлотемрява вербалізовано різні за темою концепти, особливо показовою тут є концептуалізація інтелектуальних процесів та станів. Однак не можна вважати, що бінарність перебуває в основі всіх вербалізацій. Помилковою, на наш погляд, є і протилежна думка про абсолютну асистемність символіки. Протиставлення як спосіб позначення край­ніх меж оцінки властиве насамперед метафорі, натомість символи, хоч і можуть стосуватися таких крайніх меж, проте не вступають в оцінні пари, а функціо­нують самостійно. Це явище притаманне низці просторових символів, хоча й ця група містить певні винятки. Такого протиставлення не виявлено в межах фра­зеологічних рослинних символів, в артефактній символіці. Можна розмежувати принаймні два види протиставлення стійке (наближене до антонімічного) протиставлення й контекстуальне. Окрім того, знаки набувають символічного значення в парі, не входячи в опозицію, жоден з них самостійно не має такого значення.
Ще однією рисою фразеологічних символів є підпорядкування суперкон­цептові символіки субконцепту (перелік символічних атрибутів, належних су­перконцептові, є вужчим, однак саме таку символіку простежуємо в багатьох символічних підсистемах у межах лінгвокультури). Реконструйовані фразеоло­гічні складники концептів (імена яких є компонентами фразеологізмів та які на вербальному рівні перебувають у так званих гіперонімічних відношеннях) свід­чать про частковий збіг символічних атрибутів.
Симболарій певної культури це складно побудована ієрархічна система з підсистемами, яким притаманна певна автономність, що не заперечує взаємо­проникнення елементів у синхронії. Розвиток символічних підсистем (міфо­логії, жанрів усної народної творчості, літератури) «супроводжувався» форму­ванням фразеологічної символіки на основі уявлень, які постачалися з них. Фразеологічні одиниці та символи-компоненти фразеологізмів, як відомо, по­значають найрелевантніші для певної лінгвоспільноти концептосфери, опосе­редковано вказують на значущі концепти, однак переважно негативного регіст­ру, у чому, власне, полягає фрагментарність чи вибірковість фразеології. Різно­манітність знань, залучених до символо- й фразеотворення, одна з причин багатозначності символу, а тому й амбівалентності. У фразеологічній символіці спостерігається специфічна категоризація метафорично-символічна: однакову функцію виконують імена, належні до різних категорій. Отже, відмітними ри­сами фразеологічної символіки є:
1)субординаційність;
2)опозиційність (ґрунтована на найпростішому способі класифікування світу людиною антиномічності);
3)синтетичність знань чи інформації, залучених до процесу фразео­творення;
4)здатність виступати в різних конфігураціях;
5)багатозначність та амбівалентність символів випливає з (3) та (4);
6)традиційність чи аналогічність, що має вияви і свідчення як в діалектній, так і в субстандартній фразеології.
Дослідження фразеологічних символів різних мов дає змогу з’ясувати спе­цифіку мовних картин світу, що набуває особливого значення під час укла­дання лінгвокультурологічних словників. З одного боку, лінгвокультурологіч­ний аналіз створює широкі перспективи щодо дослідження різноманітних мов­них явищ, як-от: фразеологізмів, символів, метафори, метонімії і т.ін., полі­семії, синонімії, антонімії, сполучуваності мовних одиниць тощо. А з другого теоретичне і фактологічне підґрунтя для укладання як словників різних типів, так і викладання мов в іноземній аудиторії тощо.

ЛІТЕРАТУРА
1. АлексеенкоМ.А. Негативные стереотипы базового концепта культу­ры «женщина» в паремиологическом выражении // Русский язык, литература и культура на рубеже веков: Тезисы докладов и сообщений IX Международного конгресса МАПРЯЛ. Братислава, 1999. Ч.1 С.1314.
2. АлексеенкоМ. Концепт культуры в языковом выражении // Słowo. Tekst. Czas: Materiały IV Międzynarodowej konferencji naukowej. Szczecin: WNUS, 2000. S.4650.
3. АлексеенкоМ. Некоторые аспекты вербализации концепта культуры «женщина» // Slavica Stetinensia. Szczecin: WNUS, 2000. №10. С.109122.
4. АлексеенкоМ.А. Диалингвальный фразеологический параллелизм и проблемы перевода на родственный язык // Słowo. Tekst. Czas: Materiały V Międzynarodowej konferencji naukowej. Szczecin: WNUS, 2001. S.1116.
5. АлексеенкоМ. О асимметрии полового диморфизма в современном русском языке // Słowo. Tekst. Czas: Materiały VІІІ Międzynarodowej konferencji naukowej. Szczecin: WNUS, 2005. S.205213.
6. АлефиренкоН.Ф. Антропоцентрическая фразеология: парадоксы и реалии // Słowo. Tekst. Czas: Materiały VІІІ Międzynarodowej konferencji naukowej. Szczecin: WNUS, 2005. S.6671.
7. АлефиренкоН.Ф. Методологические основания исследования проб­лемы вербализации концепта // Вестник ВГУ. 2004. №2. С.6066. (Серия «Гуманитарные науки»)
8. АпресянЮ.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Вопросы языкознания. 1995. №1. С.3765.
9. АпресянЮ.Д. Лингвистическая терминология словаря // Новый объяснительный словарь синонимов русского языка / Под общ. рук. Ю.Д.Ап­ресяна. М.: Языки русской культуры, 1997. Вып.1. ‑ С.XVIXXXIV.
10. АрутюноваН.Д. Метафора // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Сов. энциклопедия, 1990. С.296, 297.
11. АрутюноваН.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1999. 896 с.
12. АрхангельськаА. Маскуліноцентричність мови як образ світу, у слові явлений // Słowo. Tekst. Czas: Materiały VІІІ Międzynarodowej konferencji naukowej. Szczecin: WNUS, 2005. S.326330.
13. АрхангельськаА.М. Проблеми лексичної та фразеологічної семан­ти­ки: Навч. посіб. Рівне: Науково-видавничий центр «Перспектива», 2005. 167с.
14. АрхиповИ.К. Полифония мира, текст и одиночество познающего сознания // Studia Linguistica Cognitiva. Вып.1: Язык и познание: Методо­ло­гические проблемы и перспективы. М.: Гнозис, 2006. С.157171.
15. АфанасьевА.Н. Поэтические воззрения славян на природу: В 3 т. М.: Современный писатель, 1995. Т.1. 416с.; Т.2. 400с.
16. БабушкинА.П. Концепты разных типов в лексике и фразеологии и ме­тодика их выявления // Методологические проблемы когнитивной лингвис­тики/ Под ред. И.А.Стернина. Воронеж: ВГУ, 2001. С.5257.
17. БайбуринА.К. Жилище в обрядах и представлениях восточных славян. Ленинград: Наука, 1983. 188с.
18. БарановА.Н. Введение в прикладную лингвистику. М.: Едиториал УРСС, 2003. 360 с.
19. БарановА.Н. Очерк когнитивной теории метафоры // БарановА.Н., КарауловЮ.Н. Русская политическая метафора (материалы к словарю). М.: Институт русского языка, 1991. С.516.
20. БарановА.Н., ДобровольскийД.О. Концептуальная модель значения идиомы // Когнитивные аспекты лексики. Немецкий язык. Сб. научн. трудов. Тверь: ТГУ, 1991. С.1331.
21. БарановА.Н., ДобровольскийД.О. Структуры знаний и их языковая онтологизация в значении идиомы // Уч. зап. Тартуского ун-та. Исследования по когнитивным аспектам языка. Тарту, 1990. Вып.903. С.2036.
22. БарановА.Н., КарауловЮ.Н. Русская политическая метафора (материалы к словарю). М.: Институт русского языка, 1992. 193 с.
23. БарановА.Н., СергеевВ.М. Когнитивные механизмы онтологизации знания в зеркале языка // Уч. зап. Тартуского гос. ун-та. Психологические проб­лемы познания действительности. Тарту: Изд-во Тартуского гос. ун-та, 1988. С.2141.
24. БеловаО.В. «Другие» и «чужие»: представления об этнических сосе­дях в славянской народной культуре // Признаковое пространство куль­туры/ Отв. ред. С.М.Толстая. М.: Индрик, 2002. С.7185.
25. БерезовичЕ. Аксиологические ориентиры в зеркале различных форм существования русского языка // Język w kręgu wartości: Studia semantyczne / Pod redakcją J.Bartmińskiego. Lublin: Wydawnictwo UMCS, 2003. S.145‑161.
26. БеркинблитМ.Б., ЧернавскийА.В. Построение движения и мета­фора интеллекта // Компьютеры и познание: Очерки по когитологии. М.: Наука, 1990. С.2241.
27. БєловаА.Д. Вербальне відображення концептосфери етносу: сучас­ний стан вивчення проблеми // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: Логос, 2001. №5. С.1522.
28. БєловаА.Д. Лексична семантика і міжкультурні стереотипи // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: Логос, 2002. №7. С.4354.
29. БлэкМ. Метафора // Теория метафоры: Сборник: Пер. с англ., фр., нем., исп., польск. яз. / Общ. ред. Н.Д.Арутюновой и М.А.Журинской. М.: Прог­ресс, 1990. С.153172.
30. БогдановичА.Е. Пережитки древнего міросозерцанія у бѣлоруссовъ. Этнографическій очеркъ. Гродна: Губернская Типографія, 1895. 186 с.
31. БогдановичГ.Ю. О некоторых терминах современной лингвокуль­ту­ро­логии // Культура народов Причерноморья. Симферополь. 2004. Вып.53. С.6569.
32. БолдыревН.Н. Концепт и значение слова // Методологические проб­ле­мы когнитивной лингвистики / Под ред. И.А.Стернина. Воронеж: ВГУ, 2001. С.2536.
33. БоровскийЯ.Е. Мифологический мир древних киевлян. К.: Наукова думка, 1982. 102 с.
34. БрицинВ. Односкладні речення слов’янських мов у функціонально-граматичному та етнолінгвістичному аспектах // Мовознавство. 2003. №23. С.8695.
35. БублейникЛ.В. Проблемы контрастивной лексикологии: украинский и русский языки. Луцк: Изд-во ВГУ «Вежа», 1996. 131с.
36. БублейникЛ.В. Типологічні співвідношення в лексиці української та російської мов. К.: ІЗМН, 1996. 84 с.
37. БулыгинаТ.В., ШмелевА.Д. Перемещение в пространстве как мета­фора эмоций // Логический анализ языка: Языки пространств. М.: Языки русской культуры, 2000. С.277288.
38. БуслаевФ. Об эпических выражениях украинской поэзии // О лите­ратуре: Исследования; Статьи. М.: Худож. лит., 1990. С.92113.
39. ВалодзінаТ. Homo somatikos: міфапоэтычныя перспектывы і фразеа­лагічныя прыярытэты // Słowo. Tekst. Czas: Materiały VІІІ Międzynarodowej konferencji naukowej. Szczecin: WNUS, 2005. S.4147.
40. ВасилькоЗ. Символіка фольклорного образу. Львів: ДПА «Друк», 2004. 392с.
41. ВежбицкаяА. Сравнение градация метафора // Теория метафоры: Сборник: Пер. с англ., фр., нем., исп., польск. яз. / Общ. ред. Н.Д.Арутюновой и М.А.Журинской. М.: Прогресс, 1990. С.133152.
42. ВежбицкаяА. Язык. Культура. Познание. М.: Русские словари, 1997. 416 с.
43. ВеличковскийБ.М. Когнитивная наука и психологические проблемы изучения интеллекта // Компьютеры и познание: очерки по когитологии. М.: Наука, 1990. С.621.
44. ВиноградовВ.В. История слов / Российская академия наук. Отделе­ние литературы и языка: Научный совет «Русский язык». Институт русского языка им. В.В.Виноградова РАН / Отв. ред. академик РАН Н.Ю.Шведова. М.: ИРЯ РАН, 1999. 1138с.
45. ВиноградоваЛ.Н.