МІФОЛОГЕМА КАЇНА В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ XIX – XX СТОЛІТЬ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису

ВАРДЕВАНЯН Світлана Іванівна

УДК 821.161.2.09"18/19":27-23

МІФОЛОГЕМА КАЇНА В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ
XIX XX СТОЛІТЬ

Спеціальність 10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Антофійчук Володимир Іванович,
доктор філологічних наук, професор

Чернівці 2007

ЗМІСТ
ВСТУП4
РОЗДІЛ 1. ПРОТИСТОЯННЯ БРАТІВ І БРАТОВБИВСТВО
ЯК ФЕНОМЕН ЗАГАЛЬНОКУЛЬТУРНОЇ ТА
ЛІТЕРАТУРНОЇ ТРАДИЦІЇ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ
АСПЕКТИ..13
1.1. Методи і підходи до вивчення об'єкта дослідження... ..13
1.2. Каталогізація вияву мотиву протистояння братів у
європейській вербальній культурі29
1.3. Парадигма старозавітного братовбивства
як протосюжет наступних інтерпретацій
Каїнового мотиву..33
1.3.1. Інтертекстуальний аналіз старозавітної
оповіді про Каїна...35
1.3.2. Старозавітна оповідь про
перше братовбивство в апокрифічній та
гностичній літературі.40
1.3.3. Рецепції Каїнового мотиву у фольклорі
та давній українській літературі...61
Висновки до розділу 1...75

РОЗДІЛ 2. РОМАНТИЗАЦІЯ ПОСТАТІ КАЇНА В УКРАЇНСЬКІЙ
ЛІТЕРАТУРІ ЯК ВИЯВ ЗМІНИ ЕТИКО-ЕСТЕТИЧНОЇ
ПАРАДИГМИ В ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ
ПОЧАТКУ ХІХ СТ.78
2.1. Образ Каїна в західноєвропейській літературі
як деталізація фаустівсько-прометеївського
богоборчого начала.78

2.2. Романтична концепція образу Каїна в
українській літературі..107
2.3. Еволюція образу Каїна: від раціонально-романтичної
парадигми до християнсько-екзистенційного світу
у творчості І. Франка ..115
Висновки до розділу 2137

РОЗДІЛ 3. ТРАНСФОРМАЦІЇ МОТИВУ КАЇНА В МОДЕРНІСТСЬКІЙ
І ПОСТМОДЕРНІСТСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ ТРАДИЦІЇ141
3.1. Передчуття соціальних катаклізмів ХХ ст. у творчості
О. Кобилянської, О. Олеся, Ю.Шкрумеляка у символах
Каїнової міфологеми....141
3.2. Бінарна опозиція Каїн Авель як невротичний
пошук гармонійного світу (на матеріалі
біблійних поем В. Сосюри)...159
3.3. Тотальна взаємозамінність вбивці
і жертви як літературний мотив в епоху
тоталітаризму...175
3.4. Опозиція Каїн-Авель як метафора описання
інтерсуб'єктивної реальності .....186

Висновки до розділу 3193

ВИСНОВКИ196

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...206

ВСТУП

Актуальність дослідження. У сучасному суспільстві надзвичайно гостро постала проблема духовності та її зв'язку з релігією. Свідчення тому не тільки очевидна інтенсифікація релігійного життя, а й небувале зростання числа публікацій на теми, пов’язані з біблійною спадщиною. Наука знову звертається до Біблії як традиційного носія моральних максим. Біблія створює концепцію людини як складної, спроможної до пізнання добра і зла істоти, що розривається між своїми пристрастями і розумом, бажанням і обов’язком, неприборканою натурою і совістю. Літературознавство, поряд з іншими науками, намагається дати певні духовні орієнтири розвитку як окремої людини, так і суспільства. У зв'язку з цим важливою є проблема функціонування біблійних образів та мотивів у європейській літературі загалом та національній зокрема. Актуальність вибраної нами теми підтверджується тим зацікавленням, яке проявляє сучасне українське літературознавство до проблеми Біблії і літератури. Зокрема, у 1999 р. в Чернівецькому університеті було відкрито науково-дослідний центр "Біблія і культура", метою якого стало об’єднання пошуків як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників зазначеної проблеми. Здебільшого увага приділяється теоретичним проблемам або ж трансформації євангельських образів у літературі. Тема ж функціонування деяких ключових старозавітних1 мотивів ще чекає своїх дослідників. Саме цим і продиктовано вибір напряму дисертаційного дослідження "Міфологема Каїна в українській літературі XIX XX століть".

Перспективним бачиться дослідження образу Каїна з метою осмислення тенденцій і своєрідності рецепцій національною літературою традиційного образу. Адже зацікавленість іншими культурними світами відкриває шлях до глибинного осмислення рідної культури та її унікальності.
Вивчення трансформації мотиву Каїна має не тільки важливе теоретико-літературне значення для сьогодення. Розгляд особливостей переосмислення Каїнової міфологеми як однієї з універсальних моделей особистісного та соціального буття є надзвичайно цікавим у контексті сучасних духовно-ідеологічних катаклізмів і пошуків. Злочин і покарання Каїна породжують багато моральних, філософських і навіть юридичних запитань, у тому числі примушують задуматися над проблемами братовбивчих воєн, злочинів, смертної кари. Чи правда, що вигнання страшніше за смерть? Чи можна вірити в каяття, чи є натура людини злою, окаянною, і для людства немає надії? Ці запитання і в наш час залишаються "вічними" та потребують певних відповідей від літературознавства.
Деякі аспекти функціонування Каїнового мотиву в творах українських письменників уже були об'єктом зацікавлення дослідників. У полі особливої уваги літературознавців з часу свого створення знаходиться поема І.Франка "Смерть Каїна". Розвідки І.Бетко, О. Білецького, Т.Гундорової, О. Дзери, С.Єфремова, М. Ільницького, А. Каспрука, Д.Козія, М. Ласло-Куцюк, Я.Мельник, О. Огоновського, С.Павличко, Я. Ривкіса, А.Скоця, В. Сулими, Б.Тихолоза, П. Филиповича, Р. Чопика та ін. створили досить повну картину рецепції образу біблійного братовбивці у відомому творі І. Франка.
Великий інтерес для нашої роботи становлять окремі дослідження М.Неврлого, В. Сулими, Г. Церни, І. Чернової, С. Гальченка, В. Гриценка, М.Крупача, присвячені відгуку старозавітного образу у творчості В.Сосюри, О.Олеся зокрема та в українській літературі загалом. Однак стан дослідження обраної теми відзначається відсутністю цілісної картини рецепції Каїнового мотиву на українських теренах, яка б дала змогу оцінити вплив цього мотиву на вітчизняну літературу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в руслі наукової проблематики кафедри української літератури та журналістики Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича: "Загальноукраїнський літературний процес та розвиток національного письменства і фольклору на Буковині: історія, питання теорії, літературної критики і публіцистики" (номер державної реєстрації 0102U006600).
Мета дослідження аналіз міфологеми Каїна та вітчизняного характеру її літературної рецепції в контексті тенденцій європейської літератури.
Реалізація мети передбачає розв'язання таких конкретних завдань:
- проаналізувати дослідження з теоретичних і мистецько-культурологічних проблем та методики сучасних літературознавчих розвідок, які дали б змогу створити міцну теоретичну й методологічну основу для дослідження;
- простежити становлення традиції як процесу творення, збереження та передавання відомостей на прикладі розгляду процесу виникнення мотиву братовбивства, його збереження, передавання та реалізації в художніх творах;
- дослідити міфологему братовбивства, її реалізацію в сакральній літературі та функціонування в секуляризованій художній літературі;
- розглянути передумови зародження та перші трансформації міфологеми Каїна як вихідні позиції для розгляду вітчизняних рецептивних особливостей романтичної та модерністської модифікацій;
- виявити співвідношення традиційного й оригінально-авторського у творах українських письменників XIX XX ст.
- визначити багатосторонній вплив соціально-ідеологічних, національно-історичних і морально-психологічних факторів на характер переосмислення мотиву протистояння братів.
У завдання дисертації не входитиме намагання охопити весь наявний матеріал, у якому проявляється Каїнова міфологема. Таке нездійсненне прагнення призвело б до втрати аналітичності при оцінюванні тих чи інших літературних феноменів. Тому в роботі здійснюватиметься спроба цілісного розгляду наукової проблеми, який охоплюватиме найбільш показові для неї явища.
Об'єкт дослідження: твори українських письменників, у яких тією чи іншою мірою використовується образ Каїна, старозавітний мотив братовбивства, здійснюється їх традиційна розробка або оригінально-авторська трансформація.
Предмет дослідження: трансформації образу Каїна у творах українських письменників XIX XX століття, поліфункціональність цієї традиційної структури, рецептивні особливості романтичної, модерністської та постмодерністської модифікацій.
Теоретико-методологічною основою дослідження літературної рецепції Каїнової міфологеми стали філософські, культурологічні, етнологічні та психологічні концепції Є. Афонасіна, Ж. Бодрійяра, У. Еко, С.Єфремова, А.Камю, Дж. Кемпбела, О.Лосєва, Ю. Лотмана, В. Лукіна, Ж.Марітена, Є.Мелетинського, Ф.Ніцше, В.Проппа, В.Топорова, Н. Фрая, І.Франка, Дж.Фрезера, О.Фрейденберг, З.Фройда, Є.Фромма, Д.Чижевського, К.-Ґ.Юнґа та ін. При аналізі літературного матеріалу та зосередженні на проблемах художньо-літературного втілення міфологеми Каїна в авторському тексті ми спираємося на роботи літературознавців: С.Абрамовича, В.Антофійчука, І. Бетко, Т.Гундорової, О.Забужко, І.Зварича, М.Ільницького, С. Кирилюк, Я.Мельник, Д. Наливайка, А.Нямцу, С.Павличко, Я. Поліщука, Л. Романчук, А. Скоця, В. Сулими таін.
Для сучасного літературознавчого мислення характерними є методологічний плюралізм та інтердисциплінарність. Потребу плюралістичної інтерпретації можна обґрунтувати неможливістю єдиновірного витлумачення художнього твору1. Інтердисциплінарність науково виважена екстраполяція методологічних стратегій і практик із однієї сфери культури, чи, вужче, науки, в іншу. Продуктивним є поєднання різноманітних інтердисциплінарних методів: міфологічної критики, психологічної інтерпретації, лінгвістичного аналізу тощо. Зокрема, для аналізу міфу про протистояння братів застосовується порівняльний метод та міфологічна критика. Використовуються також здобутки міфо-ритуальної (кембриджської) школи. Для аналізу біблійної оповіді про Каїна задіяно архетипну критику Поділ старозавітного тексту на смислові домінанти здійснюється за структуралістським критерієм, запропонованим В.Проппом у "Морфології казки" (1928). Розгляд трансформації міфологеми Каїна в романтичній літературі ґрунтується на поєднанні історико-літературного, зіставно-типологічного та порівняльного методів. Аналіз трансформації міфологеми Каїна крізь призму модерної і постмодерної свідомості здійснюється на основі характерного для цієї свідомості еклектизму методів дослідження, який містить у собі елементи структуралістського, постструктуралістського та деконструктивістського аналізу текстів.
Наукова новизна роботи визначається такими моментами:
а) дослідження є першою в українському літературознавстві спробою відшукати генезу традиційної структури протистояння братів; виділити міфологему Каїна з ряду семантично споріднених, що існують у контексті міфології різних народів світу;
б) здійснено комплексний аналіз міфологеми Каїна та її трансформації у творах гностиків та в фольклорі;
в) вперше комплексно вивчається вітчизняний характер рецепцій каїнівського мотиву в контексті тенденцій світової літератури;
г) подальший розвиток у роботі отримує загальна тенденція розгляду функціонування певної міфологеми в часопросторі конкретно визначених культурно-історичних епох. Акцентується увага на формах і способах переосмислення традиційного Каїнового мотиву, характерних для романтизму, модернізму, постмодернізму;
ґ) при аналізі текстів творів поряд із традиційними для вітчизняного літературознавства методами використано аналітичні інструменти психоаналізу, лінгвістичного аналізу, деконструктивістські прийоми аналізу художніх феноменів, що дозволило внести певні деталі до вже існуючих концепцій художніх творів ("Марко Проклятий" О.Стороженка, "Каїн. Хам" О. Олеся,"Смерть Каїна" І. Франка та ін.) або ж по-новому оцінити класичну спадщину ("Землю" О. Кобилянської, "Лебедину зграю" В.Земляка та ін.);
д) до наукового обігу введено твори, що не мали ґрунтовної літературно-критичної оцінки ("Каїн" І. Жука, "Каїн" Н. Кибальчич, "Каїн" В.Сосюри, "Каїн і Авель" І. Огієнка, "Стиск" Т. Севернюк та ін.);
е) проаналізовано трансформації в українській літературі поведінкових і аксіологічних аспектів змістового комплексу старозавітного образу Каїна;
є) багатоаспектність вирішення наукової проблеми реалізовано в роботі на перетині різних наук літературознавства, філософії, психології, релігієзнавства, історії, культурології, фольклористики.
Особистий внесок здобувача. У дисертації враховуються досягнення науковців як минулого, так і сучасності. Водночас усі ідеї роботи, висновки, сформульовані концепції належать її авторові. Будь-які форми використання досліджень інших літературознавців оформлені відповідними посиланнями. Особистий внесок полягає у з'ясуванні характеру художньої інтерпретації та естетичних функцій традиційного образу Каїна в українській літературі ХІХХХ століть.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає у висвітленні основних тенденцій функціонування традиційної структури (каїнівського сюжету) в українській літературі.
Практичне значення результатів роботи пов’язане з можливістю їх використання в літературознавчих дослідженнях: 1) у галузі історії літератури висвітлення деяких аспектів становлення літературної традиції; 2) у галузі теорії літератури розкриття певних аспектів розвитку літературних напрямів; 3) у галузі порівняльного літературознавства як теоретичний та ілюстративний матеріал при аналізі основних тенденцій функціонування традиційного сюжетно-образного матеріалу.
Результати роботи можуть бути використані й суміжними дисциплінами фольклористикою, психологією (психологія творчості, психологія агресії), культурологією. Дане дослідження може знайти також практичне застосування в педагогічній практиці (лекційні курси, спецкурси, наукові семінари) та при розробці методологічних питань.
Апробація результатів дисертації здійснювалася у формі доповідей на засіданнях кафедри української літератури та журналістики Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Основні положення роботи викладалися на науково-практичних конференціях: Міжнародній науковій конференції "Християнство і література: проблема взаємодії в загальнокультурному контексті", 20 22 травня 2004 р. (Херсон); Міжнародній науковій конференції "Релігія і соціальні зміни в сучасному суспільстві", 18 19 квітня 2005 р. (Чернівці); Міжнародній науковій конференції "Актуальні проблеми історії і теорії української літератури", 7 8 червня 2005 р. (Львів); XX щорічній науковій Франківській конференції "Твоїм будущим душу я тривожу", 11 12 жовтня 2005 р. (Львів); Міжнародній науковій конференції "Біблія в українській культурі", 26 27 жовтня 2006 р. (Люблін, Польща); Міжнародній науковій конференції "Література і міф" 3 4 листопада 2006р. (Сучава, Румунія); Науково-теоретичній конференції "Раціональність і свобода", 16 18 листопада 2005 р. (Санкт-Петербург, Росія); Міжнародній конференції "Східнослов’янська філологія: від Нестора до сьогодення", 27 28 квітня 2006 р. (Горлівка), Міжнародній науковій конференції "Українське письменство Буковини в загальнонаціональному літературному контексті", присвяченій 70-річчю професора Б.І.Мельничука, 10 11 травня 2007 р. (Чернівці).

Основний зміст роботи викладено в таких публікаціях:
1. Неміш С. Мотив біблійної оповіді про братовбивство в українському фольклорі // Південний архів. Філологічні науки: Зб. наук. пр. Херсон: Видавництво ХДУ, 2004. Вип.XXIV. С.133137.
2. Неміш С. Сучасна неотомістська інтерпретація оповіді про Каїна // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. Чернівці: Рута, 2005. Вип.242 243: Філософія. С. 149153.
3. Неміш С. Старозавітна оповідь про Каїна та Авеля в світлі архетипної критики // Colocviul Internaţional "Omul şi mitul": Suceava, 2005. Iaşi: Universitas XXI, 2006. С. 169173
4. Неміш С. Амбівалентне прагнення до життя і смерті та духовна еволюція головного героя поеми Івана Франка "Смерть Каїна" // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. Чернівці: Рута, 2006. Вип.276 277: Слов'янська філологія. С.8285.
5. Вардеванян С. Оповідь про Каїна як біблійне втілення архетипу ворогуючих братів // Східнослов'янська філологія: Зб. наук. пр. Горлівка: Вид-во ГДПІІ, 2006. Вип.9: Літературознавство. С.166172.

Додаткові публікації:
1. Неміш С. Штрих до портрета В. Сосюри: поема "Каїн" // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Зб. наук. пр. Чернівці: Зелена Буковина, 2004. С. 6977.
2. Неміш С. Гностичні інтерпретації старозавітного міфу про Каїна // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Зб. наук. пр. Чернівці: Зелена Буковина, 2005. Вип. 2 3: Гуманітарні науки. Філологія. С. 140144.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг роботи 228 сторінок, з них 205 основного тексту, бібліографія включає 252 найменування і подана на 23 сторінках.

Примітка.
1 У вітчизняній науково-публіцистичній літературі ще не усталилися норми вживання біблійних назв та імен. Паралельно вживаються Голгофа Голгота Голгофта, Завіт Заповіт, Іуда Юда, Авель Абель, Люцифер Люципер та ін. Услід за В. І. Антофійчуком використовуватимо традиційне написання біблійних власних назв Голгофа, Завіт, Іуда, Авель, Люцифер [Див.: 5, с.6]. Винятками будуть цитати, у яких зберігатимемо авторські форми.

Примітка.
1 Детальніше див.: Мітосек З. Теорії літературних досліджень. Сімферополь: Таврія, 2005. 408 с.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Можливість давньої людини сприймати протилежні елементи дійсності в їх протиставленні один одному всередині однієї структури ("те ж, але не те ж", "я не я", "свій чужий", "добро зло") породжує феномен двійництва, який у свою чергу є основою архетипу полярності. Архетип полярності реалізується у сфері свідомості і як міфологічний інваріант братства.
Вияви міфологічного інваріанту братства спостерігаємо в загальносвітовому близнюковому культі двох братів-деміургів. Близнюковий культ, відображаючись у міфах, дає нам цілу галерею братів: від втілень справжнього братолюбства і жертовності (грецькі Кастор і Полідевк) до прикладів протистояння між братами (грецькі Прометей та Епіметей), у тому числі й такого, що закінчується фатально (єгипетські Осіріс і Сет, римські Рем і Ромул, іранські Іредж і Сельм, германо-скандинавські Бальдр і Хьод, Хьод і Валі, балтійські Велс і Перкунас, східнослов'янські Велес і Перун тощо). Міфологема фатального протистояння братів знаходить своє відображення і в Біблії у вигляді старозавітної оповіді про вбивство Авеля Каїном.
Біблія як сакральна і релігійна книга створила одну з морально-психологічних моделей сутнісних сторін людського буття. На відміну від більшості міфів (єгипетського, грецького, римського, іранського, германо-скандинавського і т. д.), біблійний контекст стає джерелом оцінки вчинку братовбивці. Саме тому Святе Письмо є протосюжетом для наступних апокрифічних, гностичних, фольклорних та літературних модифікацій Каїнового мотиву.
Гіпотезою нашого дослідження стало стверджування того, що діалектичний союз дихотомічних персонажів Каїн Авель демонструє в українській літературі винятково-багатогранні інтерпретаційні можливості старозавітного сюжету, його семантичну гнучкість у процесі літературного функціонування.
Вихідним моментом аналізу міфологеми Каїна став розгляд протосюжетної біблійної оповіді. На основі проведеного аналізу є підстави припустити, що старозавітна оповідь про Каїна є метафорою індивідуації первісної людини, тобто процесу психічного розвитку індивіда, поступового виділення індивідуальної свідомості з колективного несвідомого, зміни співвідношення свідомого й несвідомого в людській особистості аж до гармонізації наприкінці життя, пробудження до індивідуального свідомого існування. Пошуки Каїна самого себе, своєї індивідуальності зазнають краху. Іншими словами, у фіналі старозавітної оповіді про Каїна констатуємо провал індивідуації. Така незавершеність надає Каїновому сюжетові енергії, робить його активним, привертає до нього увагу і, зрештою, зумовлює характер літературної традиціоналізації.
У світовій літературі поряд з канонічним описом долі братовбивці ("Каїн" Дж.Ґ.Байрона) досить часто зустрічаються спроби письменників переосмислити, продовжити, завершити, переоцінити життя Каїна після злочину. Л.деЛіль в однойменній поемі акцентує на факті безсмертності Каїна, що є проявом його титанізму і можливістю пережити потоп, у поезії Ш.Бодлера читачеві відкривається широка панорамна діахронічна картина боротьби нащадків Каїна й Авеля, усі сили Каїна В. Ґюґо спрямовані на втечу і пошук сховку.
Продовження як форма переосмислення традиційних сюжетів не чужа і для українських інтерпретацій старозавітного сюжету про братовбивство. Найяскравішим тому доказом є поема І. Франка "Смерть Каїна", яка, власне, є відповіддю на запитання: "А що з Каїном сталося потім?". Якщо на початку твору, будучи живим фізично, герой є мертвим духовно, то після братовбивства Франків Каїн зазнає подвійної трансформації: відродившись духовно, первісток Адама помирає фізично.
Каїн В. Сосюри, на відміну від Каїна І.Франка, не змінюється сутнісно, навпаки, він набуває свого, колись втраченого, демонічного вигляду і продовжує війну з Деміургом. Переживши смерть батьків, пізнавши кохання жінки, Сосюрин Каїн так і не знаходить бажаної гармонії.
Ще однією особливістю, яка визначає характер літературного функціонування Каїнового сюжету, є наявність дихотомічних персонажів Каїн Авель, які виражають два світорозуміння, наявність різних, часом протилежних, типів сприйняття дійсності. Мотив братовбивства українськими письменниками часто використовується за принципом антитези. В українській поезії ХVІІ ст., зокрема, у віршах "О гоненії на святую церков" і "На злую єдность" із Загоровського збірника антагоністи Каїн і Авель символізують боротьбу української православної церкви проти наступу католицизму. Світоглядне протистояння братів спостерігаємо в повісті "Земля" О.Кобилянської. Прихильник патріархального устрою Михайло гине від руки "протокапіталіста" Сави. Символом міщанства, черствості, емоційної тупості виступає Брат старший на противагу братолюбству, душевній чистоті, патріотизмові Брата молодшого у творі "Каїн. Хам" О. Олеся. У творах "Сад Гетсиманський" І.Багряного, "Жовтий князь" В. Барки, "Лебедина зграя" В.Земляка, "Каїн" І. Жука увесь український народ розділено тоталітарною системою на Каїнів і Авелів, убивць і їх жертв. У вірші М. Ткача "Каїнові діти" каїнівський комплекс допомагає виразити ідею боротьби демократичних і антидемократичних сил в українському політикумі 90-их років ХХ ст.
Скрупульозний аналіз апокрифічних та гностичних версій старозавітної оповіді дозволив створити парадигму каїнівського сюжету. Трансформація Каїнового мотиву у спадку архонтиків, каїнітів, офітів та інших гностичних сект частково пояснює наявність у літературних та фольклорних творах дуалістичних мотивів, що пов'язані з протистоянням Бога і Диявола, походженням Каїна від Бога (варіант Диявола), проголошенням Каїна обраним, носієм вищої сили.
В епоху Романтизму ці ідеї підхоплюють і розвивають Дж.Ґ.Байрон (містерія "Каїн"), Ш.Бодлер (поезія "Каїн і Авель"), Л.деЛіль (поема "Каїн"), В. Ґюґо ("Сумліня"). Вибір саме цих творів для дослідження трансформації Каїнової міфологеми був зумовлений впливом названих творів як на західноєвропейську, так і на українську "каїніану".
Особливу роль у традиціоналізації Каїнового мотиву відіграла містерія Байрона "Каїн". Зруйнувавши встановлені Біблією стереотипи сприйняття старозавітного мотиву, твір Байрона визначив характер наступного літературного функціонування Каїнової міфологеми став сюжетом-посередником. По-перше, Байрон створює нову концепцію літературного Каїна-богоборця, який повстає проти будь-якого обмеження свободи волі чим поповнює ряд таких величних літературних постатей, як Прометей і Фауст. В українській літературі героя-бунтівника байронівського типу зустрічаємо на початку поеми "Смерть Каїна" І. Франка, а також у поемі "Каїн" Н.Кибальчич і, частково, у біблійних поемах В. Сосюри. По-друге, імена Каїн і Авель, функціонуючи у мікротексті як скорочені знаки-вказівки на мотив братовбивства, виступають, водночас, певним узагальненням, згідно з яким Авель уособлює добро, а Каїн зло. Домінантною ж смисловою компонентою містерії є взаємопроникнення і взаємозв'язок добра і зла як необхідна основа світу. Таким чином, Байрон перетворює біполярну архетипну систему, яка базується на протиставленні двох героїв (Каїна Авеля, поганого хорошого, вбивцю жертву, грішника мученика), на монополярну, тобто поєднує в одному персонажі героя й антигероя. Таке розмивання кордонів між колись контрастними визначеннями добра і зла започатковує зміни в каїнівському комплексі тенденцію до переходу Каїна-грішника в Каїна-нещасливця. За нашим спостереженням, ця тенденція проявляється і в творах українських письменників, зокрема, в повістях "Марко Проклятий" О.Стороженка і "Земля" О. Кобилянської, драматичному етюді "Каїн. Хам" О.Олеся, містерії "Авель і Каїн" І. Огієнка, дилогії "Лебедина зграя" (1971), "Зелені Млини" В.Земляка, віршах Т. Севернюк таін.
Для досягнення мети роботи дуже важливим виявилося дослідження шляхів надходження Каїнового мотиву та його інтерпретацій в українську літературу. Основним джерелом вітчизняної "каїніани" став, безумовно, Старий Завіт, елементи якого з прийняттям християнства на Русі поширювалися завдяки діяльності візантійських місіонерів. Йдеться, зокрема, про збірники старозавітних текстів, які використовувались під час всеношних богослужінь, паремійники. Елементи канонічної старозавітної оповіді про Каїна зустрічаємо в "Житії Бориса і Гліба" (кін. ХІ поч. ХІІ), містерії "Авель і Каїн" І. Огієнка.
Не менш важливим джерелом старозавітних мотивів є апокрифи та твори гностиків. Ці мотиви потрапили на український ґрунт завдяки діяльності представників богомильських сект і відобразилися, перш за все, у фольклорі, а згодом і в літературі. За нашим спостереженням, вітчизняна парадигма каїнівського комплексу доповнилася багатьма апокрифічними і гностичними елементами, про що свідчить наявність відповідних семантичних і подієвих домінант у творах М. Костомарова, С. Яричевського, І. Багряного, В. Барки, П.Осадчука, О. Забужко (мотив покарання Каїна через виставлення його на місяць), І.Франка (мотив пошуку втраченого раю, Каїн носій особливих знань, смерть Каїна від руки сліпого Ламеха), В.Сосюри (мотив світового панування кількох архонтів, захоплення влади одним із них, повстання Демона проти Бога і поразку колишнього ангела, походження Каїна від антагоніста Бога, позбавлення Демона його краси і наділення потворністю, пов'язування вчинку Каїна з гріхопадінням Адама, братовбивство, як наслідок боротьби за жінку, вбивство за допомогою каменя).
Нерідко джерелом каїнівської міфологеми в українській літературі ставали фольклорні мотиви. Зокрема, йдеться про мотив вбивства Авеля вилами ("Жовтий князь" В. Барки, "Каїн" І. Жука, "Да буде воля твоя" П.Осадчука, "Каїнові діти" М. Ткача).
Характер становлення і функціонування Каїнової міфологеми на наших теренах деякими своїми рисами завдячує творчості зарубіжних письменників. Крім уже згадуваної ролі містерії Байрона у формуванні образу Каїна в поемах І.Франка, Н. Кибальчич, В. Сосюри, можна констатувати також вплив "Фауста" Й.-В. Ґьоте і "Сумління" В. Ґюґо на поему "Смерть Каїна" І. Франка, поезії "Каїн і Авель" Ш.Бодлера і поеми "Демон" М. Лермонтова на поему "Каїн" В.Сосюри.
Дослідження трансформації Каїнової міфологеми в українській літературі виявило такі тенденції:
1. У творах українських письменників найактивнішими смисловими домінантами старозавітної оповіді про Каїна стали братовбивство, покарання, смерть Каїна.
2. В літературному функціонуванні традиційного каїнівського сюжету можна виділити три етапи:
· Середньовічний етап функціонування каїнівського сюжету був іконографічним, тобто таким, що не передбачає індивідуально-авторського ставлення до заданої християнством ідейно-семантичної і дидактичної модальності. Йдеться про такі твори, як "Житіє Бориса і Гліба", "Послання" митрополита Никифора, вірші із Загоровського збірника тощо.
· В епоху романтизму було зруйновано декларативно-поведінковий схематизм старозавітного злочинця. Через актуалізацію нових смислів здійснюється переакцентування традиційної поведінкової аксіологічної моделі: Каїн-братовбивця стає Каїном-богоборцем. Це стосується, перш за все, "Каїна" Н.Кибальчич.
· Українська література кінця ХІХ ХХ століть демонструє свободу щодо трактування каїнівського сюжету. Художня увага переключається з онтологічного плану на дослідження чи відображення внутрішнього світу людини, її духовного і матеріального начала. Численні літературні варіанти каїнівського сюжету ("Каїн" С. Яричевського, "Каїн" Н.Кибальчич, "Смерть Каїна" І.Франка, "Земля" О.Кобилянської, "Каїн. Хам" О. Олеся, "Авелева жертва" Ю. Шкрумеляка, "Мов Каїн в зеленій діброві" В.Тарноградського, "Каїн" В. Сосюри, "Каїн і Авель" І.Огієнка, Каїн” І.Жука та ін.) переконливо підтверджують його змістову ефективність і демонструють невичерпні ідейно-семантичні можливості для відображення актуальних проблем сучасності.
У кінці ХІХ ХХ століттях увага письменників переключається з надзвичайних особистостей: королів, героїв, геніїв на пересічних людей з їхнім буденним життям. Як писав І. Франко: "Головне завдання автора вже не переказування пригод, а змалювання оточення, аналіз тонких зв’язків і пружин, що існують між першим, часом несвідомим, імпульсом і вчинком [222, т. 28, с. 182]. Героєм твору є "вже не окрема людина, могутня чи самовільна, що всупереч нечуваним перешкодам власними силами творить свою долю. Докладний аналіз показав, що, що така людина фікція, що у відриві від цих зв’язків, від могутніх, керуючих і визначальних впливів природи і суспільства вона не існує і ніколи не існувала [222, т.28, с. 182]". А якщо це так, тоді людина, яка переступила межу, не є грішна, вона нещасна. Каїни-нещасливці О. Кобилянської, В.Сосюри, І.Огієнка доповнюють каїнівський комплекс новими семантичними відтінками, що є актуальними для епохи-реципієнта.
Наукові відкриття, фройдизм зокрема, сприяють переосмисленню усталених логіко-психологічних мотивувань і призводить до активної психологізації традиційної схеми в ХХ ХХІ ст. Започаткована романтиками тенденція переміщення антигероя у внутрішній світ культурного героя стає однією з основних. Подібну модифікацію образного комплексу спостерігаємо у драматичному етюді "Каїн Хам" О.Олеся, дилогії В. Земляка, повісті та оповіданнях О. Забужко, віршах Т.Севернюк.
Одна з граней міфологеми Каїна в ХХ столітті розкривається у поліфункціональному понятті тоталітаризму як політичного, соціального, ідеологічного, ментального явища людського феномену. У творах Ю.Яновського, В.Сосюри, В. Барки, І. Багряного прочитується творення концептуально викінченої моделі художнього світу, покликаної допомогти читачеві простежити загальний механізм зародження і функціонування репресивної машини тоталітаризму, виявити підвалини, на яких засновується, і умови, в яких приживається деспотичний режим.
3. Біблійна оповідь про Каїна та Авеля протягом століть давала письменникам простір для постановки важливих екзистенційних, морально-філософських і соціальних проблем. Добро і зло, гріх, віра, благо, свобода волі, істина, пізнання, любов до ближнього, справедливість, влада, спокута, каяття, самопожертва, індивідуалізм, самотність далеко неповний перелік проблем, які репрезентують літературний дискурс, що утворився навколо каїнівського комплексу.
4. Завдяки своїй смисловій місткості та багатозначності традиційний образ Каїна демонструє в українській літературі різноманітні форми і способи переосмислення. Крім вище описаного продовження, спостерігаємо також прийом осучаснення традиційного каїнівського сюжету, який здійснюється за принципом змістової контамінації Каїнової міфологеми з національно-історичними реаліями. За допомогою включення в традиційний матеріал актуальних для епохи-реципієнта символів, алюзій руський князь Святополк ("Житіє Бориса і Гліба"), козак Марко ("Марко Проклятий" О. Стороженка), селянин Сава ("Земля" О.Кобилянської), більшовики (твори І. Багряного, В.Барки, В. Земляка, І.Жука, П.Осадчука), антидемократи (М. Ткача) усі вони стають Каїнами конкретної епохи, яка їх породила.
Активно використовується українськими письменниками прийом оповідної переакцентуації. Наприклад, Каїн В. Сосюри не злочинець, а одна з іпостасей вічного начала, яке бореться за встановлення справедливості у Всесвіті. Первісток Адама, будучи носієм гуманістичних цінностей, наближається до естетичного ідеалу людини у творчості поета.
Один із варіантів оповідної переакцентуації зміщення розповідного центру використовує О. Стороженко. На відміну від старозавітного Каїна, Марко сам розповідає про свій злочин. Внаслідок зміщення розповідного центру, змінюється семантика традиційної структури.
5. Старозавітний міф про Каїна в різних аспектах нагадує інші традиційні образи: в аспекті покарання вічністю Агасфера, Сізіфа, повстання проти авторитету Прометея. В українській літературі констатуємо підключення до семантики образу Каїна агасферівського начала ("Марко Проклятий" О.Стороженка), комплексу Іуди ("Сад Гетсиманський" І. Багряного, "Каїн" І.Жука), Ісуса ("Смерть Каїна" І. Франка), Хама ("Каїн. Хам" О. Олеся). Спостерігаємо актуалізацію смислів, які опосередковано стосуються старозавітного сюжету. Йдеться, зокрема, про використання інших міфологічних персонажів, наприклад, крилатої Ліліт ("Каїн" В. Сосюри).
6. В українській літературі каїнівський комплекс набуває нових різноманітних способів вираження художнього змісту: поезія (вірші із Загоровського збірника, "Каїн" І. Жука, "Да буде воля твоя" П. Осадчука та ін.), послання ("Послание" київського митрополита Никифора), раковидний вірш (І. Величковського), великодня драма ("Слово о збуренії пекла"), балада ("Мов Каїн в зеленій діброві" В. Тарноградського), поезія в прозі ("Каїн" С. Яричевського), поема ("Каїн" Н.Кибальчич), філософська поема ("Смерть Каїна" І.Франка), драматична поема ("Каїн" В. Сосюри), драматичний етюд ("Каїн. Хам" О.Олеся), філософської містерії ("Каїн і Авель" І. Огієнка), повість ("Марко Проклятий" О Стороженка, "Земля" О.Кобилянської), роман ("Лебедина зграя" В. Земляка).
7. Літературна історія Каїна переконливо показує, що цей традиційний образ є досить активним, і впродовж свого існування пройшов певні етапи художньої трансформації. Аналіз поставлених у роботі проблем доводить, що видозміни Каїнової міфологеми підпадають під загальний процес прямої залежності цієї міфологеми від світоглядно-естетичного комплексу певної літературної доби. Середньовічна парадигма зберігає в художній літературі традиційно-канонічну версію. Романтична парадигма наділяє Каїна рисами богоборця, титанічної і трагічної постаті, вигнанця, який намагається проникнути в таємницю буття. Модерністська парадигма Каїна-злочинця перетворює на Каїна-нещасливця. Постмодерністська ж створює амбівалентну міфологему суперечливої особистості, яка є одночасно і вбивцею, і жертвою.
Наше дослідження трансформації Каїнової міфологеми, що базується на аналізі найяскравіших її проявів у вітчизняному літературному процесі, дозволяє виділити основні тенденції процесу становлення традиційного образу на українському ґрунті, але охоплює не всі літературні феномени. Поза межами нашої уваги залишилося чимало творів, деякі з них мають безсумнівну художню цінність. Подальше їх вивчення є важливим як для розширення діапазону літературної традиціоналізації Каїнової міфологеми, так і для вирішення соціально-ідеологічних, національно-історичних, морально-психологічних проблем, які виникатимуть у нашого збайдужілого до релігії сучасника в ХХІ столітті. Адже якщо відмова від релігії рівноцінна "новому гріхопадінню" (термін М.Еліаде), то за цим знову приходить Каїн і вбиває Авеля.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамович С. Біблія як форманта культури / Київський національний торговельно-економічний університет. К.: ВЦ КНТЕУ; Чернівці: Рута, 2002. 230 с.
2. Александрийский К. Строматы: В 3 т. / Издание подготовил Е.В.Афонасин. СПб.: "Издательство Олега Абышко", 2003. Т. 3. (Книги 6 7). 368 с.
3. Амельченко М. Діоніс contra Прометей, або Романтичний образ солідарності // Філософська думка. 1998. № 4. 6. С. 265290.
4. Антологія світової літературно-критичної думки XX ст. / За ред. М.Зубрицької. 2-е вид., доповн. Л.: Літопис, 2001. 832 с.
5. Антофійчук В. Євангельські образи в українській літературі XX століття / М-во освіти і науки України; ЧНУ ім.Ю. Федьковича; Науково-дослідний центр Біблія і культура”. Чернівці: Рута, 2000. 335 с. Бібліогр.: с. 320335.
6. Антофійчук В. Євангельські мотиви в українській літературі кінця XIX XX ст. / М-во освіти і науки України; ЧНУ ім.Ю.Федьковича; Науково-дослідний центр Біблія і культура”; В.І. Антофійчук, А.Є.Нямцу. Чернівці: Рута, 1996. 208 с. Бібліогр.: с. 199205.
7. Антофійчук В. Своєрідність трансформації біблійних образів у романі І.Багряного "Сад Гетсиманський" // Наук. вісник Чернівецького університету. Слов'янська філологія: Зб. наук. пр. Чернівці: Рута, Вип. 140. С. 2529.
8. Апокрифи і леґенди з українських рукописів: У 5 т. / Зібрав, упорядкував і пояснив д-р І.Франко; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, Ун-т франкознав. Репр. вид. Л.: ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. Т. 1. Апокрифи старозавітні / [Передм., с. VXLII, Я.Мельник]. 2006. XLII, 394с. Бібліограф. у підрядк. прим.
9. Афонасин Е. Античный гностицизм. Фрагменты и свидетельства. СПб.: "Издательство Олега Абышко", 2002. 368 с. Библиогр. в примеч.
10. Багряний І. Сад Гетсиманський: Роман. К.: Дніпро, 1992. 528 с.
11. Багряний І. Чому я не хочу вертатись до СРСР? // Освіта і управління: Наук.-практ. журнал. 2006. Т. 9. № 3 4. С.4554.
12. Бадаланова Ф. Каин окаянный // Живая Старина. 1897. Вып. 3. С.4346.
13. Барка В. Поезія. Повість "Жовтий князь". К.: Наук. думка, 2000. 304с.
14. Барт Р. Від твору до тексту // Антологія світової літературно-критичної думки XX ст. / За ред. М. Зубрицької. 2-е вид., доповн. Л.: Літопис, 2001. С. 491497.
15. Басс І. Іван Франко: Життєвий і творчий шлях / АН УРСР, Ін-т літератури ім.Т.Г. Шевченка; І. Басс, А. Каспрук. К.: Наук. думка, 1983. 454с. Бібліогр. в кінці ст.
16. Батаєва К. Три рівні герменевтики релігійного міфу // Філософська думка. 1998. № 4 6. С. 211228.
17. Батай Ж. Литература и Зло / Пер. с фр. и коммент. Н.В. Бунтман, Е.Г. Домогацкой. М.: Изд-во МГУ, 1994. 166 с. Библиогр. в концест.
18. Бетко І. Біблійні сюжети і мотиви в українській поезії XIX початку XX століття / НАН України, Ін-т літератури ім. Т.Г. Шевченка. Zielona Gora-Kijow, 1999. 160 с. ­ Бібліогр.: с. 148­159.
19. Бетко І. Сюжети і мотиви в українській поезії кінця 19 поч. 20ст.: Автореф. дис. канд. філол. Наук / Ін-т літератури ім.Т.Г.Шевченка НАНУ. К., 1993. 17 с.
20. Бетко І. Поема Івана Франка "Смерть Каїна": Езотеричний аспект проб­леми пізнання // Українське літературознавство. Іван Франко. Статті і ма­теріали. Л., 1993. Вип. 58. С. 6471.
21. Бетко І. Рецепція Біблії в українській поезії: Деякі історико- і теоретико-літературні аспекти дослідження // Питання літературознавства. Чернівці, 1995. Вип.2. С. 3141.
22. Бетко І. Рецепція Біблії в українській поезії кінця XIX початку XX століття // Слово і час. 1993. № 9 С. 1622.
23. Библейская энциклопедия / Труд и издание архимандрита Никифора. Репр. М.: ТЕРРА, 1991. 903 с. илл.
24. Біблія або Книги Святого Письма. Об'єднання біблійних товариств, 1995.
25. Біблія і культура: Зб. наук. статей. Чернівці: Рута, 2000. Вип. 1 243 с.
26. Біблія і культура: Зб. наук. статей. Чернівці: Рута, 2000. Вип. 2. 213 с.
27. Біблія і культура: Зб. наук. статей. Чернівці: Рута, 2002. Вип. 4. 280 с.
28. Біблія і культура: Зб. наук. статей. Чернівці: Рута, 2004. Вип. 6 453 с.
29. Білецький О. Поезія І.Франка // Зібр. праць: У 5-ти т. К.: Наук.думка, 1965. Т. 2. С. 462 501.
30. Білецький О. Походження легенди про Фауста // Зарубіж. літ. 1999. № 22 23. Червень. С. 11.
31. Бирлайн Дж. Ф. Параллельная мифология / Пер. И.И. Каимов. М.: КРОНПРЕСС, 1997. 336 с. Библиогр. в примеч.
32. Богославень: Духовна поезія західноукраїнських авторів / За редакцією Б.Мельничука та М. Ониськіва. Т., 1994. 513 с.
33. Бодлер Ш. Об искусстве / Пер. с франц. Н.И. Столяровой, Л.Д. Липмана. М.: Искусство, 1986. 412, [1] с. Библиогр. в примеч.: с.344393.
34. Бодлер Ш. Поезії: Пер. з фр. / Передм. Д.С. Наливайка. Післямова І.І.Карабутенка; К.: Дніпро, 1989. 357 с.
35. Бодрийяр Ж. Пароли. От фрагмента к фрагменту / Пер. с франц. Н.Суслова. Екатерининбург: У-Фактория, 2006. 200 с. Библиогр. в конце страницы.
36. Бубер М. Образы добра и зла // Бубер М. Два образа веры. М.: ООО "Фирма "Издательство АСТ"", 1999. С. 162­­186. (Классическая философская мысль).
37. Булгаков С. Свет Невечерний: Созерцания и умозрения. М.: ООО "Издательство АКТ"; Харьков: "Фолио", 2001. 672 с. Библиогр. в конце ст., в примечаниях. (Б-ка. "Р. Х. 2000". Серия "Религиозная философия").
38. Бультман Р. Новый Завет и мифология // Вопросы философии. 1992. №11. С. 86 114.
39. Буслаев Ф. Народный эпос и мифология / Ф. И. Буслаев; сост., вступ. ст., коммент. С. Н. Азбелева. М.: Высш. шк., 2003. 400 с. Библиогр. в примеч.
40. Величковський І. Повне зібрання творів. Дзиґар цілий і напівдзиґарик/ Переклад, вступна стаття та примітки В.О.Шевчука. К.: Дніпро, 2004. 192 с. (Скарбниця).
41. Волков И. Романтизм как творческий метод // Проблемы романтизма: Сб.ст. М.: Искусство. 1971. С. 1963.
42. Гадамер Х.-Г. Истина и метод: основы философской герменевтики / Пер. с нем. Б. Бессонов. М.: Прогресс, 1988. 704 с. Библиогр. в примеч.: с. 647690.
43. Ґадамер Ґ.-Ґ. Прометей і трагедія культури // Герменевтика і поетика / Вибрані твори / Пер. з нім. К.: "Юніверс", 2001. 288 с.
44. Гальченко С. Інтерпретація вічного образу // Київ. 1990. № 12. С.725.
45. Гегель Г. В. Ф. Естетика: В 4-х т. / Пер. с нем. под ред. М. Лифшица. М.: Искусство, 1968 1972. Т.2.: Буржуазные теории. 326 с.
46. Гете И. В. Фауст // Гете И. В. Избранные произведения. В 2-х т. Москва.: Правда, 1985. Т. 2. С. 125628.
47. Гече Г. Библейские истории / Пер. с венг. Р. Даллош. М.: Политиздат, 1989. 318с. илл.
48. Грабович Г. "Кобзар", "Каменяр" і "Дочка Прометея": українські літературознавчі парадигми та їх підтексти // До історії української літератури (Дослідження, есеї, полеміка). К.: Критика, 2003. С.575591.
49. Гришко В. Серце другого Володьки і заборонена любов // СосюраВ. Засуджене й заборонене”: Репринт. видання. Нью-Йорк, 1952. Луцьк: Обласне редакційно-видавниче підприємство Надстир’я”, 1992. С. 739.
50. Грушевський М. Історія української літератури: У 6 т., 9 кн. К. : Либідь, 1993. Т. 1. 392 с. Бібліогр. в прим. (Літературні пам’ятки України).
51. Грушевський М. Історія української літератури: У 6 т., 9 кн. К.: Либідь, 1994. Т. 4. Кн. 2: Усна творчість княжих і переходових віків ХІІІХVII. 320 с. Бібліогр. в прим. (Літературні пам’ятки України).
52. Гундорова Т. ПроЯвлення Слова: Дискусія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація. Л.: Літопис, 1997. 297с. Бібліограф. у підрядк. прим.
53. Гундорова Т. Франко не Каменяр. Франко і Каменяр / Український науковий інститут Гарвардського університету. К. : Критика, 2006. 352 с. Бібліогр. в кінці ст.
54. Гундорова Т. Фрідріх Ніцше й український модернізм // Слово і час. 1997. № 4. С. 2933.
55. Гусєв С. Смысл возможного. Коннотационная семантика / СПб Кафедра философии РАН. СПб.: Алтейя, 2002. 383 с. Библиогр.: с. 370375. (Тела мысли).
56. Давыдов Ю. Предварительние замечания // Давыдов Ю. Бегство от свободы: Философское мифотворчество и литературный авангард. М.: Худ. лит., 1978. С. 329.
57. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 6 т. М.: Русский язык, 1989. Т. 2: ИО. 779 с.
58. Дзера О. Біблійне підгрунтя в містерії "Каїн" Байрона // Слово і час. 1999. № 3. С. 7678.
59. Дзера О. Образ Каїна у твор­чості Івана Франка // Іван Франко письменник, мислитель, громадянин: Матеріали міжнар. наук. конф. 25 27 верес. 1996 р. Л. "Світ", 1998. С. 444450.
60. Донцов Д. Трагедія Франка // Літературно-науковий вісник. 1926. Кн. VI. С. 125131.
61. Еліаде М. Мефістофель і андрогін