МЕТАФОРА І.КАЛИНЦЯ: ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНИЙ АСПЕКТ

Краткое описание

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

КУЛІНІЧ ТЕТЯНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 821.161.2 1.09 + 929 Калинець

МЕТАФОРА І.КАЛИНЦЯ: ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНИЙ АСПЕКТ

10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Пінчук Тетяна Степанівна
кандидат філологічних наук,
професор

ЛУГАНСЬК - 2007

ЗМІСТ
ВСТУП...........................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ ТА МЕТАФОРА
1.1. Ігор Калинець в літературному процесі ХХ ст..8
1.2. Поняття метафори та інтертекстуальності в сучасному літературознавстві.......................................................................23
1.3. Співвідношення метафори та інтертексту.............................40
Висновки до розділу 1.................................................................................46
РОЗДІЛ 2. ОСМИСЛЕННЯ ВІДЧУЖЕНОСТІ („ПРОБУДЖЕНА МУЗА”)
2.1. Усамітнення в минулому (початки творчості поета)...............48
2.2. Відчуження від сучасного...........................................................68
2.3. Усвідомлення „не-існування” реальності..................................80
Висновки до розділу 2.................................................................................92
РОЗДІЛ 3. СТВОРЕННЯ АВТОРСЬКОЇ РЕАЛЬНОСТІ („НЕВОЛЬНИЧА МУЗА”)
3.1. Шляхи створення текстової реальності.....................................94
3.2. Історично-географічний аспект....100
3.3. Аудіовізуальний аспект.............................................................114
3.4. Символьний аспект....................................................................129
Висновки до розділу 3...............................................................................152
ВИСНОВКИ................................................................................................154
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................158

Вступ
Творчість як особливий спосіб пізнання дійсності базується на здатності людини мислити асоціативно. Ю.Лотман визначав суттю творчого мислення тропи [121, 169], О.Потебня вважав метафору та метонімію основним джерелом образності й поетичності [142, 141]. Отже, саме метафора та метонімія є основою мистецтва як такого і літератури як мистецтва слова.
Ігор Калинець є одним з тих поетів, в чиїй творчості метафора відіграє особливу роль, виконуючи функцію не тільки і не стільки засобу конкретизації думки та інкрустації вислову, але в першу чергу витворюючи особливу образну мову, „апелюючи лише до втаємничених” [160, с. 7]. Мистецька спадщина поета, незважаючи на його майже 25-річне мовчання, є важливою складовою літератури зламу століть і залишається актуальним матеріалом для сучасних літературознавців. Інтелектуалізованість лірики І.Калинця, складна образність та вишукана метафоричність певним чином утруднюють інтерпретацію поетичного доробку, що й пояснює поширену думку про важкість проникнення дослідникам у герметичний поетичний світ митця.
У 1992 році у своїй статті „Про двох поетів з княжими іменами” Ю.Шерех відзначив: „Дисертацій про Калинця ще, слава Богу, не написано” [194, с.117], підкреслюючи таким чином, наскільки важко не зруйнувати науковим втручанням цілісний і витончений світ Калинцевої поезії.
Самобутня поезія привертає увагу як вітчизняних дослідників, так і зарубіжних славістів, але хоча вже існує декілька дисертацій та десятки статей про різні аспекти поезії І.Калинця, в ній залишається багато „темних місць” і недосліджених областей. Крім того, структура творчого доробку І.Калинця явно вказує на його цілісність, закономірність взаємного розташування віршів і збірок, а отже на можливість простежити еволюцію світогляду і моделі поетичного світу автора від першої до останньої збірки. Такі спроби були зроблені в дисертаційному дослідженні І.Онікієнко [134], де розглядалася світоглядна еволюція автора від естетики страждання до естетики милосердя, та в ґрунтовній статті М.Павлишина [137] „Герб меланхолії”, де автор простежує еволюцію І.Калинця як християнського поета. Але жодного разу основою подібного дослідження не ставали інтертекстуальні елементи, незважаючи на численні згадки науковців про притаманну Калинцевій поезії інтертекстуальність.
Актуальність теми зумовлена інтересом сучасної науки до метафори як проблеми, що тісно пов’язана із питанням самоідентифікації свідомості. Лінгвісти та літературознавці говорять про необхідність вироблення нової галузі науки метафорології [67, с. 3; 172, с. 4]. Отже, існує необхідність як нарощування знань щодо елокутивних можливостей тропів, так і пошуку нових підходів до вивчення метафори, зокрема дослідження її інтертекстуальних витоків.
Тексти Ігоря Калинця обрані матеріалом дисертаційного дослідження з декількох причин. Оригінальна елітарна поезія Ігоря Калинця є художнім явищем такого рівня, яке важко вміщується в межі теоретичних розбудов. Оцінка постаті митця, співвіднесення його творчості із сучасниками та попередниками, визначення місця його віршів відносно постшістдесятників, представників київської школи поезії, постмодерністів тощо сприятиме поглибленню уявлення про український літературний процес ХХ століття.
Наукова новизна дисертаційного дослідження вбачається в тому, що вперше метафора у творчості Ігоря Калинця досліджується в аспекті її інтертекстуальної сутності. Поетичний доробок митця розглядається як цілісна структура, в якій послідовно вибудовується модель світу, розміщеного в тексті. Комплексно досліджується функція інтертекстуальних елементів, визначаються типи інтертекстуальних зв’язків в поетичних творах. Поетичний доробок І.Калинця порівнюється із надбаннями не лише української, але й світової літератури.
Основна мета роботи полягає в тому, щоб дослідити інтертекстуальний аспект метафори Ігоря Калинця. Реалізація цієї мети передбачає вирішення таких завдань:
- з’ясувати ступінь вивченості проблеми інтертекстуальних тропів;
- визначити місце Ігоря Калинця в літературному процесі ХХ ст., зокрема питання про риси необароко та постмодерну в його творчості;
- розглянути природу, форми та функції інтертестуальності у поезіях;
- простежити еволюцію моделі світу в поетичній творчості Ігоря Калинця як цілісній структурі.
Предметом дослідження є інтертекстуальні фрагменти, що входять до складу метафоричних структур та виразів.
Матеріалом дослідження є віршований доробок Ігоря Калинця, об’єднаний автором у збірки „Пробуджена муза” та „Невольнича муза”. Свідомо не береться до уваги прозова творчість та перекладні вірші.
Методологічна база дисертації спирається на ґрунтовні дослідження в галузі поетики (М.Бахтин, В.Жирмунський, Б.Іванюк, Ю.Лотман О.Потебня, Ю.Тинянов), та інтертекстуальності (Р.Барт, Ю.Крістева, М.Ямпольський).
Дослідники творчості поета (О.Забужко, Д.Гусар-Струк, М.Ільницький, І.Фаріон) вказували на прямий зв’язок поетичного світу та суспільних подій, сучасних авторові, отже, для аналізу творів залучалися культурно-історичний та біографічний підходи. Під час контекстуального аналізу та інтерпретації творів використовуються принципи міфопоетичної, культурно-історичної та герменевтичної шкіл літературознавства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження відповідає межам сучасного розвитку науки в Україні, входить до кола науково-дослідних робіт, над якими працює кафедра української літератури Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Тема дисертації є складовою частиною наукової теми кафедри української літератури Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка „Національна культура у філологічних дискурсах різних типів”. Тема затверджена й ухвалена на засіданні вченої ради ЛНПУ імені Тараса Шевченка (протокол № 3 від 31 жовтня 2003 року) й уточнена на бюро наукової ради НАН України з проблеми „Класична спадщина та сучасна художня література” при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка (протокол № 4 від 14 грудня 2004 року).
Апробація роботи здійснювалася на засіданнях кафедри української літератури Луганського державного педагогічного університету імені Т.Шевченка, під час університетських Днів науки, а також на таких конференціях: І Міжнародна науково-практична конференція „Загальні питання філології” (Дніпродзержинськ, 1819 березня 2004 року); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція „Динаміка наукових досліджень 2004” (Дніпропетровськ, 2130 червня 2004 року); Міжнародна науково-практична конференція „Дні науки 2005” (Дніпропетровськ, 1527 квітня 2005 року); VІІІ Міжнародна наукова конференція молодих учених (Київ, 2123 червня 2005 року), ІІ Міжнародна науково-практична конференція „Wyksztąłcenie I nauka bez granic - 2005” (Перемишль Прага, 1927 грудня 2005 року); Всеукраїнська науково-практична конференція „Українська література: стан вивчення в сучасній школі, проблеми, перспективи” (Луганськ, 1415 травня 2004 року); V Всеукраїнська науково-теоретична конференція „Українська література: духовність і ментальність” (Кривий Ріг, 1415 жовтня 2005 року), VІ Всеукраїнська науково-теоретична конференція „Українська література: духовність і ментальність” (Кривий Ріг, 2021 жовтня 2006 року),
Основні положення дисертації викладені у 10 публікаціях, 6 з яких вміщено у фахових наукових виданнях.
Теоретичне значення дослідження полягає в першу чергу в збільшенні масиву студій, присвячених різним аспектам творчості І.Калинця; також викладені в роботі тези поглиблюють вивчення художньої метафори як сховища національної культури та ментальності, а також дослідження інтертекстуальних тропів, поетичної моделі світу, текстової реальності.
Практичне значення роботи полягає в можливості використання її результатів для подальшого дослідження творчого доробку І.Калинця, для вивчення джерел метафори та художньої реальності інших письменників. Окремі положення дисертації можуть бути використані при підготовці курсу лекцій з теорії літератури, історії української літератури ХХ століття, спецкурсів з творчості постшітдесятників та проблем сучасної літератури.
Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг дисертації становить 157 сторінок основного тексту та 15 сторінок списку джерел, який складає 215 позицій.

Список литературы

Висновки
Метафора є одним з актуальних питань сучасного літературознавства. Підвищений інтерес до цього поняття виходить за межі вивчення тропів. Ґрунтуючись на вченні О.Потебні, теорії семіотики та структуралізму, на здобутках харківської філологічної школи, дослідники розглядають метафору як універсальний спосіб людського мислення. Метафора зберігає генетичну пам’ять нації та соціальний досвід індивіда, містить ключі до розуміння структури свідомості та процесу творення. З огляду на це перспективним вбачається вивчення метафори на стику дисциплін, з урахуванням найновіших тенденцій літературознавства.
Перспективним напрямком можна вважати дослідження співвіднесення тропів та інтертекстуальних елементів. Метафора та інтертекстуальний фрагмент виявляють риси глибокої спорідненості. В обох випадках ідеться про зсув фрагмента: метафора переносить значення, таким чином змінючи, деформуючи його; інтертекстуальний елемент є зсунутим відносно авторського тексту і відносно свого попереднього місця в культурній парадигмі. Естетичний ефект метафори й інтертекстуального елементу побудований на певній загадковості: потрібно виділити ознаку, за якою відбувається метафоричне найменування; необхідно ідентифікувати чужорідний елемент у тексті та виявити його джерело. Урешті, свідомо обрані для міжтекстових перегуків елементи культури, подібно метафорі, відбивають особливості авторського менталітету та соціального досвіду.
Поняття метафори та інтертекстуальності є ключовими для інтерпретації творчості І.Калинця. Його витончена, інтелектуалізована, певною мірою „герметична” метафора інтегрує уламки реалій у нову реальність авторського тексту. Взаємодія поетичного світу І.Калинця зі світом реальним визначається інтертекстуальними зв’язками. Вибудована самим автором структура його завершеного поетичного доробку дає можливість простежити еволюцію моделі світу та її відносини з дійсністю.
Перша частина поезій, написаних до заслання, об’єднана в збірку „Пробуджена муза”, являє собою послідовне відчуження від світу. В першій збірці „Вогонь Купала” автор створює мікросвіт, повністю замкнений у минулому. Цей світ утворюється за допомогою алюзій на фольклор, слов’янську міфологію, народні вірування, ремінісценцій до життєвого шляху українських культурних діячів. У наступних збірках ліричний герой відчуває несправжність і штучну обмеженість свого ідеального світу й більше не може тримати його в ізоляції від реальності. Він залишає межі цього замкненого світу для того, щоб зустрітися зі світом реальним. Специфічна конструкція збірки утворює архітекстуальний зв’язок між віршами та вертепним дійством, наслідком є створення світу-вистави. Вихід ліричного героя в реальний світ супроводжується відчуттям його чужості й абсурдності, яке наростає до появи екзистенціальних мотивів у збірках „Коронування опудала” та „Спогад про світ”. Ліричний герой заглиблюється в самопізнання, основним передтекстом збірок виступає філософський доробок Г.Сковороди. У цей період відчутне поступове зникнення язичницьких мотивів з творчості І.Калинця та домінування християнської моралі. Глибока криза екзистенціального жаху перед реальністю долається усвідомленням необхідності заявити про свою громадську позицію й захистити дисидентський рух від наклепів та забуття. Цілком у межах екзистенціальної філософії автор визначає власні життєві цінності та обирає свідоме дотримання цих цінностей. Його незгода з існуючим порядком виражається у творчому, текстуальному руйнуванні навколишньої дійсності. Реальність послідовно руйнується шляхом включення до передтекстів елементів публіцистичних творів, документів, псевдоцитат. Остаточне відмежування ліричного героя від реальності відбувається в останніх збірках першого періоду „Реалії” та „Додатки до біографії”. Основним передтекстом цих віршів виступає Новий Завіт. Ключовим поняттям для розшифрування образів є „гріх байдужості до вогню”. Образ В.Мороза та дисидентів змальовується автором як образ нового Христа та християнських мучеників, що своєю самопожертвою мають спокутувати цей гріх. „Вогонь” з уточненням в інших збірках „терновий вогонь” цей дух і одухотворення, відчуття приналежності до нації. Уражені гріхом байдужості люди та реальність перетворюються на фікцію. Єдиною справжньою реальністю стає простір Нового Завіту з новими персонажами.
Таким чином, у першій частині творчого доробку Ігоря Калинця відбувається послідовне відторгнення реальності, усвідомлення її фіктивності, фальшу та утвердження альтернативного світу в текстовому просторі.
Друга частина творчого доробку, структурована під назвою „Невольнича муза”, це поезії, створені І.Калинцем під час ув’язнення та заслання. У цій частині автор послідовно альтернативну текстову реальність. Шляхом утворення інтертекстуальних та інтермедіальних зв’язків з різнорідними передтекстами текстова реальність обростає різними гранями: візуально-чуттєвою, історичною, символьною, географічною. Автор використовує народні перекази, легенди та пісні, звертається до творів живопису світових і українських майстрів, апелює до філософських, культурознавчих та історичних розвідок. У віршах цього періоду переосмислюються міфічні образи, звуки, цифри, кольори, символіка зодіаку, рослин тощо. Автор перекодовує елементи різних видів мистецтва, сповнює їх новим смислом.
Твори Ігоря Калинця можна схарактеризувати як підпорядковані певній метафізичній ідеї: створення простору для існування ідеальної держави, духовної України, „країни колядок”. Логічна та продумана структура поетичного доробку свідчить про домінування авторської інтертекстуальності (у значенні свідомої). Наявна вісь, на яку нанизані передтексти, спільний знаменник, що об’єднує їх у струнку композицію, яким є ідея побудови текстового простору для існування духовної України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аврахова Л.Я. Метафора як творчий феномен (перекладознавчі аспекти дослідження) // Рад. літературознавство. 1985. № 4. С. 5562.
2. Автономова Н.С. Миф: хаос и логос // Заблуждающийся разум? М., 1990. С. 30 57.
3. Автономова Н.С. Рассудок. Разум. Рациональность. М.: Наука, 1988. 287 с.
4. Адлер Дж. Непрерывность традиции визуальной поэзии. Типология и систематика фигурных стихов.- М., 1998.
5. Андрусiв С. Модернiзм / Постмодернiзм ланки безконечного ланцюга iсторико-культурних епох // Свiто-вид. 1997. №12. С.113116.
6. Андрухович Ю. Постмодернізм не напрям, не течія, не мода // Слово і час. 1999. № 3. С. 66.
7. Арнаудов М. Психология литературного творчества. М.: Прогресс, 1970. 655 с.
8. Арнольд И.В. Проблемы диалогизма, интертекстуальности и герменевтики: Лекции к спецкурсу. СПб: Рос. гос. ун-т им. Герцена, 1995. 59 с.
9. Астаф'єв О. Інтертекстуальність як літературна стратегія // Дивослово. 2000. № 2. С. 57.
10. Бандура О.М. Теорія літератури. К.: Рад. шк., 1969. 288 с.
11. Бандурка: Українські сороміцькі пісні / Упоряд. М.Сулима. К.: Дніпро, 2001. 280 с.
12. Баран Є. Обрії літературного 2000-го // Кур’єр Кривбасу. 1999. №118. С. 175177.
13. Барт Р. Драма, поэма, роман // Называть вещи своими именами: Программные выступления мастеров западноевропейской литературы ХХ века. М., 1986. С. 138146.
14. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. М.: Прогресс, 1989. 615 с.
15. Бахтин М.М. Литературно-критические статьи. М.: Худ. лит., 1986. 543 с.
16. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1986. 444 с.
17. Бігун Б. Нариси про літературу постмодернізму // Зарубіжна лра. 2000. №2932. С.550.
18. Білецький Л.І. Основи української літературно-наукової критики. К.: Либідь, 1998. 408 с.
19. Білецький О.І. Зібрання творів у 5 т. Т 3.: Українська радянська література. Теорія літератури. К: Наук. думка, 1966. 608 с.
20. Білоцерківець Н. Література на роздоріжжі //Критика. 1997. №1. С.2829.
21. Богуцька Т. Які ми є? // Критика. 2000. №4. С. 69.
22. Бодрийяр Ж. Система вещей: Пер. с фр. М.: Рудомино, 1995. 172 с.
23. Братко-Кутинський О.А. Нащадки Святої Трійці: Генеза української державної символіки. К., 1992. 88 с.
24. Брюховецька О. Як молитися молотом або (Де)конструкція міфів // Кінотеатр. 2003. № 2. С. 910.
25. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Космогонічні українські народні погляди та вірування. К.: Довіра, 1992. 416 с.
26. Буряк В.В. От текста к гипертексту // Культура народов Причерноморья. 2001. № 23. С. 2025.
27. Буряк О.Ф. Міфологізм художнього мислення Богдана-Ігоря Антонича та Ігоря Калинця: Дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01 / Кіровогр. держ. пед. ун-т ім. Володимира Винниченка. — Кіровоград, 2001. — 168 с.
28. Вайнштейн О. Удовольствие от гипертекста // Новое литературное обозрение. 1995. № 13. С. 383388.
29. Варич Н.І. Структура метафори в поезії Б.-І.Антонича: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Харківський держ. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. Х., 1998. 168 с.
30. Войтович В. Міфи та легенди Давньої України. Тернопіль: Навч. кн. Богдан, 2005. 392 с.
31. Высоцкий С.А. Киевские граффити XI-XVII вв. К.: Наук. думка, 1985. 208 с.
32. Галич О.А., Назарець В.М., Васильєв Є.М. Загальне літературознавство: Навч. посібник для вузів. Рівне, 1997. 544 с.
33. Гик Ю. Золушка современного искусства (Введение в мэйл-арт) // Новое литературное обозрение. 1999. № 39. С. 293314.
34. Глинчак В. На світ крізь вітражі // Дніпро. 1968. № 9. С. 149151.
35. Гнатюк О. Від упорядника збірки // Калинець І. Пробуджена муза: Поезії. Варшава: Видво Канадського інту укр. студій, 1991. С. 327.
36. Городнюк Н.А. Знаки необарокової культури у творчості Валерія Шевчука: компаративний аспект. Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.05. / Дніпропетровський нац. унт. Дніпропетровськ, 2003 23с.
37. Гринів О. Без лукавства в час перекривлених облич: роздуми з приводу книги // Молодь України. 1999. 15 черв. С. 3.
38. Грицай М.С., Бойко В.Г., Дунаєвська Л.Ф. Українська народно-поетична творчість. К.: Вища школа, 1983. 360 с.
39. Грушевський М.С. Історія України, приладжена до програми вищих початкових шкіл і нижчих класів шкіл середніх. К.: Либідь, 1992. 228 с.
40. Гузар З. Ігор Калинець: грані поетичного світу // Українські проблеми. 1995. № 1. С. 5966.
41. Гусар-Струк Д. Невольнича муза, або як „орати метеликами” // Калинець І. Невольнича муза. Вірші 1973-1981 років. Балтимор-Торонто: Смолоскип, 1991. С. 731.
42. Гундорова Т. Де місце” нового? // Слово і час. 1997. №10. С. 5356.
43. Гундорова Т. Ностальгія та реванш: Український постмодернізм у лабіринтах національної ідентичності // Кур’єр Кривбасу. 2001. Листопад. С.165172.
44. Гурвич В. Национальная идея и личность // Новый мир. 1993. №5. C.204210.
45. Давыдова Т.Т., Пронин В.А. Теория литературы: Учеб. пособие. М.: Логос, 2003. 232 с.
46. Делёз Ж. Логика смысла. М.: Издат. центр „Академия”, 1995. 299с.
47. Денисова Т.М. Лiтературний процес ХХ сторiччя. Вiд нонконформiзму до постмодернiзму // Вiкно в свiт. 1999. №5. С.5970.
48. Дзюба І. Рецензія на збірку поезій Ігоря Калинця „Екскурсії” // КалинецьІ. Пробуджена муза. Варшава, 1991. С. 410418.
49. Дитковская И.Ю. Интертекстуальность прозы В.Пелевина. Дис. канд. филол наук: 01.01.02. / Днепропетровский нац. ун-т. Днепропетровск, 2002. 210 с.
50. Дмитренко М.К. Українська фольклористика: Історія, теорія, практика. К.: Ред. часопису „Народознавство”, 2001. 576 с.
51. Дмитрів Я. Вічне перевесло // Дзвін. 1999. № 7. С. 138141.
52. Доброокий. Спогади про Івана Світличного. К,: ЧАС, 1998. 572 с.
53. Дядечко Л.П. Литературные реминисценции как стилеобразующий элемент в художественном тексте писателя // Рус. языкознание. Вып. 16. К.: Вища шк., 1988. С. 117123.
54. Еськова Н.Л. О „раскавыченных” цитатах // Рус. речь. 1995. № 3. С.5760.
55. Женетт Ж. Введение в архитекст // Женетт Ж. Фигуры. В 2-х т. Т.2. М.: Изд-во им. Сабашниковых, 1988. С. 282340
56. Жолковский А.К. Блуждающие сны и другие работы. М.: Наука, 1994. 427 с.
57. З приводу процесу над Погружальським // Сучасність. 1965. № 2. С. 7884.
58. Забужко О. Замість передмови: дві алогії на калинову тему // Калинець І.М. Зібрання творів. У 2 т. Т. 1: Пробуджена Муза. К.: Факт, 2004. С. 514.
59. Забужко О. Польові дослідження з українського сексу. К.: Факт, 2006. 176 с.
60. Завадка Б. І вголос, і пошепки // Дзвін. 2002. № 10. C. 118 124.
61. Зарубежная литература ХХ века: Учебник для вузов / Под ред. Л.Г.Андреева. М.: Высш. шк., 2004. 559 с.
62. Затонский Д.В. Модернизм и постмодернизм: мысли об извечном коловращении изящных и неизящных искусств. Харьков: Фолио Аст, 2000. 256 с.
63. Зборовська Н. Код української літератури: Проект психоісторії новітньої української літератури. К.: Академвидав, 2006. 504 с.
64. Знойко О.П. Міфи київської землі та події стародавні. К.: Молодь, 2004. 336с.
65. Золотницький М.Ф. Квіти в легендах та переказах. К.: Довіра, 1992. 205 с.
66. Иванова Н. Жизнь и смерть симулякра в России // Дружба народов. 2000. №8. С. 187196.
67. Иванюк Б.П. Метафора и литературное произведение (структурно-типологический, историко-типологический и прагматический аспекты исследования). — Черновцы: Рута, 1998. 252 с.
68. Ивбулис В.Я. От модернизма к постмодернизму // Вопр. лит. 1989. №9. С. 256261.
69. Ильин И.П. Постмодернизм от истоков до конца столетия: Эволюция научного мифа. М.: Интрада, 1998. 256 с.
70. Ильин И.П. Массовая коммуникация и постмодернизм // Речевое воздействие в сфере массовой коммуникации. М.: Интрада, 1990. С.8086.
71. Ильин И.П. Некоторые концепции искусства постмодернизма в современных зарубежных исследованиях. М.: Интрада, 1988. 28 с.
72. Ильин И.П. Поструктурализм. Деконструктивизм. Постмодернизм. М.: Интрада, 1996. 256 с.
73. Іванишин В. На лезі думки // Вітчизна. 1968. № 4. С. 202204.
74. Іваньо І.В. Про українське літературне бароко // Рад. літературознавство. 1970. №. 10.
75. Ігнатенко М. Ігрова культура постмодерну (або вже не-культура) // Вікно в світ. 1998. №2. С.1624.
76. Ільницький М. Калиновий герб. Післяювілейне слово // Дзвін. 2000. №1. С.137139.
77. Ільницький М. Ключем метафори відімкнені вуста... Поезія Ігоря Калинця. Париж Львів Цвікау: Зерна, 2001. 192 с.
78. Ільницький М. Літературні традиції поезії „поза традиції” // Сучасність. 1996. № 10. С. 113122.
79. Ільницький О. Трансплантація постмодернізму: сумніви одного читача // Сучасність. 1995. №10. С. 111115.
80. Ісіченко І. Молитовний дискурс у літературі Київської Русі // Слово і час. 2005. № 1. С. 514.
81. Історія української літератури ХХ ст. У 2-х кн. Кн. 1: Перша половина ХХ ст. / За ред. В.Г.Дончика. К.: Либідь, 1998. 464 с.
82. Історія української літератури ХХ ст. У 2-х кн. Кн. 2: Друга половина ХХ ст. / За ред. В.Г.Дончика. К.: Либідь, 1998. 456 с.
83. Йейтс У.Б. Видение. М.: Логос, 2000. 717 с.
84. Калашникова О.Л. Особенности интертекстуальности в «Андеграунде, или Герое нашего времени» В. Маканина // Лiтература в контекстi культури: Зб. наук. пр. Вип. 5. Д.: ДНУ, 2001. С.102109.
85. Калинець І. Акафіст до Богородиці із Красова // Україна. Наука і культура. Вип.. 25 К., 1991. С. 200204.
86. Калинець І. Біографічний триптих // Калинець І.М. Слово триваюче: Поезії. Х.: Фоліо, 1997. С.
87. Калинець І. Голос крізь пальці заліза // Вітчизна. 1992. № 23. С.813.
88. Калинець І. Молімось зорям дальнім // Сучасність. 1994. № 6. С.1358.
89. Калинець І. Молімось зорям дальнім // Сучасність. 1994. № 78. С.3977.
90. Калинець І.М. Зібрання творів. У 2 т. Т. 1: Пробуджена Муза. К.: Факт, 2004. 416 с.
91. Калинець І.М. Зібрання творів. У 2 т. Т. 2: Невольнича Муза. К.: Факт, 2004. 544 с.
92. Калинець І.М. Казки зі Львова. Л.: Сполом, 2005. 224 с.
93. Калинець І.М. Слово триваюче: Поезії. Х.: Фоліо, 1997. 542с.
94. Калинець І. Хроніка осмислень // Дніпро. 1992. № 89. С. 5557.
95. Кандинский В. О духовном в искусстве. М.: Архимед, 1992. 107 с.
96. Карий М. Ясність обличчя // Прапор. 1968. № 7. С. 8687.
97. Керлот Х.Э. Словарь символов. М.: REFL-book, 1994. 603 с.
98. Кирчів Р. Українські колядки та щедрівки // Колядки та щедрівки. К:Муз. Україна, 1991. С. 5 28.
99. Колядки та щедрівки. К: Муз. Україна, 1991. 240 с.
100. Кораблева Н.В. Интертекстуальность литературного произведения (на материале романа А.Битова «Пушкинский дом»): Дис. ... канд. филол. наук: 10.01.01 / Донецкий гос. ун-т. Донецк, 1999. 189 с.
101. Кордун В. Київська школа поезії що це таке? // Світо-вид. 1997. Ч. 12. С. 719.
102. Костомаров М. Слов’янська міфологія. К.: Либідь, 1994. 283 с.
103. Костюк В. Фрагмент і пастиш // Критика. 1998. №2. С. 3637.
104. Кофман А.Ф. Проблема «магического реализма» в латиноамриканском романе // Современный роман: Опыт исследования. М.: Наука, 1990. С. 183201.
105. Коцюбинська М.Х. Відтворення чи перетворення (До генези метафоричного образу) // Рад. літературознавство. 1967. №1. С.2533.
106. Кривошеєнко Т. Новаторство необарокових поетів ХХ століття // Філологічний збірник. Вип. 2. Донецьк, 2003. С. 121128.
107. Кристева Ю. Бахтин, слово, диалог и роман // Вестн. МГУ. 1995. №1. С. 97124.
108. Кузнецова Т.Я. К проблеме взаимодействия устного и письменного текстов // Интертекстуальные связи в художественном тексте: Межвуз. сб. науч. тр. / Рос. гос. пед. ун-т им. А.И.Герцена. СПб., 1993. С.9196
109. Кузьмина Н.А. Интертекст и его роль в процессах эволюции поэтического языка. Екатеринбург Омск: Изд-во Урал. ун-та, 1999. 267 с.
110. Кулаков В. Визуальность в современной поэзии // Новое лит. обозрение. 1995. № 6. С. 253254.
111. Лановик З., Лановик М. Українська народна словесність: Посібник для студ. гуманітарних фак-тів вищ. навч. закладів. Л.: Літопис, 2000. 614с.
112. Лановик М. „А поезія завжди елітарна...” (роздуми про поезію Ігоря Калинця) //Дзвін. 1997. № 4. С. 143146.
113. Лесин В.М., Пулинець О.С. Словник літературознавчих термінів. К: Рад. шк., 1975. 486 с.
114. Лейдерман Н.Л., Липовецкий М.Н. Современная русская литература: 1950-1990-е годы: В 2-х т. Т.2: 1968-1990. М.: Академия, 2003. 688с.
115. Лисяк-Рудницький І. Розмова про бароко // Лисяк-Рудницький І. Історичні есе: В 2т. Т.1. К., 1994. С. 6369.
116. Лизлова С.М. Гра в постмодерністському творі: на матеріалі творчості Ю.Андруховича. Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.06 / Донецький нац. ун-т. Донецьк, 2004. 19 с.
117. Литературная энциклопедия: В 11 т. Т. 11 М., 1939.
118. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. К.: Академія, 1997. 752 с.
119. Лозко Г.С. Коло Свароже: Відроджені традиції. К.: Укр. письменник, 2005. 222 с.
120. Лотман Ю. Текст у тексті // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ століття / За ред. М.Зубрицької. Л.: Літопис, 2001. С. 430441.
121. Лотман Ю.М. Текст и полиглотизм культуры // Лотман Ю.М. Избр. ст.: В 3-х т. Таллинн, 1993. Т. 1. С. 167 183.
122. Макаров А.М. Світло українського бароко. К.: Мистецтво, 1994. 288с.
123. Мамардашвили М. Как я понимаю философию / Сост. и общ. ред. Ю.П.Сенокосова. М.: Прогресс; Культура, 1992. 415 с.
124. Мамардашвили М. Мой опыт нетипичен. СПб.: Азбука, 2000. 400с.
125. Мафтин Н. „Знов сниться нації легенда про ностальгійний дар Євшану”: Дивосвіт поезії Ігоря Калинця // Дивослово. 2004. № 7. С.5964.
126. Минц З. Г. Символ у Александра Блока // Минц З. Г. Поэтика Александра Блока. СПб.: Искусство, 1999. С. 338.
127. Михайлин В. Предисловие к русскому изданию // Кандинский В. О духовном в искусстве. М.: Архимед, 1992. С. 34.
128. Міфи України. За кн. Георгія Булашева „Укр. народ у своїх легендах, реліг. поглядах та віруваннях” / Пер. Ю.Буряка. К.: Довіра, 2006. 383с.
129. Мних Л.М. Генеза та функціонування числової символіки у поезії ХХ століття: Дис. ... канд. філол. наук: 10.01.06. / Донец. нац. ун-т. Донецьк, 2000. 169 с.
130. Неборак В. Міф про поета // Калинець І. Слово триваюче: Поезії. Х.: Фоліо, 1997. С. 1318.
131. Одержимість: Інтерв’ю Юрія Зайцева з Ігорем Калинцем. Л.: Ін-т українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України, 2002. 178 с.
132. Онишкевич. Л. Екзистенціялістська модель у теорії літератури \ Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. Марії Зубрицької. Л.: Літопис, 2001. С. 324326.
133. Онишкевич Л. З. Музика Батьківщини мене болить // Калинець І. Вогонь Купала. Поезії. Париж; Балтимор; Торонто: Смолоскип, 1975. С. 57.
134.