Мала проза Богдана Лепкого в контексті західноукраїнської новелістики кінця ХІХ – початку ХХ століття

Краткое описание

Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича

На правах рукопису

Зушман Михайло Богданович

УДК 811.161.2 32 Леп. 09

Мала проза Богдана Лепкого в контексті західноукраїнської новелістики
кінця ХІХ початку ХХ століття

10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Антофійчук Володимир Іванович,
доктор філологічних наук,
професор

Чернівці - 2007

Зміст

Вступ...................................................................................................................3-11

Розділ І Вивчення малої прози Богдана Лепкого та її прочитання в контексті західноукраїнської новелістики кінця ХІХ початку ХХ століття..............................................................................................................12-49

Розділ ІІ Проблемно-тематична та стильова своєрідність малої прози Богдана Лепкого в контексті західноукраїнської новелістики кінця ХІХ початку ХХ століття............................................................................................................50-138

2.1. Стильові тенденції імпресіонізму і мала проза Б.Лепкого та його сучасників.......................................................................50-69

2.2. Проблемно-тематична та стильова своєрідність малої прози Б.Лепкого в порівнянні з новелістикою О.Кобилянської....69-85

2.3. Родинно-побутова проблематика, еміграційні мотиви, світська й духовна інтелігенція в проблемно-стильовій проекції малої прози Б. Лепкого та його сучасників...................................86-126

2.4. Воєнна тематика малої прози Б.Лепкого та її новаторство в порівнянні з творчістю сучасників.126-138

Розділ ІІІ Жанрово-стильова специфіка малої прози Богдана Лепкого у світлі проблем західноукраїнської новелістики кінця ХІХ початку ХХ століття.........................................................................................................139-166

3.1. Поезія в прозі в жанрово-стильовому діапазоні малої прози Б.Лепкого та його сучасників........................................139-153

3.2. Оповідання й новела в жанрово-стильовій проекції Б.Лепкого та його сучасників........................................153-166

Висновки.....................................................................................................167-170

Література...................................................................................................171-188

Вступ
На сучасному етапі розвитку вітчизняного літературознавства, коли виробляється нова концепція історії української літератури і кардинально змінюється ситуація у процесі переакцентації світоглядних стереотипів й утвердженні новітніх буттєвих і ціннісних концепцій, активізується наукове зацікавлення життям і творчістю письменників, які в радянський час були штучно вилучені з історії літературного процесу кінця ХІХ першої половини ХХ століття, тривалий час перебуваючи під тиском ідеологічних заборон. Протягом півстоліття до числа письменників, чия творчість була безжально викинута з пантеону національної культури, належав Богдан Сильвестрович Лепкий (1872 1941). Талановитий майстер слова уболівав за долю України, її культуру і мистецтво, а тому: Завжди підтримував нарід своєю бадьорою поезією (це стосується і прози. М.З.), повною сподівань і віри в вироблення своєї самостійної держави” [91, 163], а також служив вірно через ціле життя національній справі” [133, 19].
Визначною є історико-культурна вартість наукових праць Б.Лепкого, спрямованих на розвиток українознавства. Письменник залишив вагомий науковий доробок, у якому поважне місце посів двічі перевиданий двотомний Начерк історії української літератури” (Коломия, 1909 1912). Окрім того, він підготував короткий ілюстрований огляд української літератури Наше письменство” (1941), що також мав неабиякий резонанс у контексті розвитку українського літературознавства. Вагоме місце в науковій спадщині Б.Лепкого посіли й науково-популярні нариси Про життя великого поета Тараса Шевченка” (1911), Маркіян Шашкевич” (1912), Чим жива українська література?” (1915), а також розвідки про В.Стефаника, В.Оркана, О.Кобилянську та ін. До того ж Б.Лепкий активно виступав як редактор-текстолог (зредагував 62 томи української класики), підготував передмови, примітки і коментарі до творів І.Котляревського, Є.Гребінки Т.Шевченка, Марка Вовчка, С.Руданського. Ним написано низку статей про Ю.Федьковича І.Франка, М.Коцюбинського, М.Рильського, П.Тичину, М.Драй-Хмару. Активність Б.Лепкого в цьому напрямку була зумовлена та орієнтована передусім на задоволення потреби українського читача у рідній книжці. І це попри те, що значну частину свідомого життя йому довелося прожити і працювати на чужині у Кракові, Берліні, Відні. Дім Б.Лепкого в Кракові став своєрідною оазою” української культури в польському середовищі. Тут у різний час гостювали такі видатні діячі, як М.Коцюбинський, О.Кобилянська, В.Стефаник, О.Луцький, М.Бойчук, І.Северин, О.Новаківський, О.Курилас та багато інших.
Помітного значення набули ґрунтовні дослідження Б.Лепким Слова о полку Ігоревім” і переклад цієї пам’ятки давнього українського письменства польською мовою (1899). Б.Лепкого і донині можна вважати одним із серйозних знавців і дослідників Слова о полку Ігоревім” [27, 43]. Така характеристика не є випадковою, бо письменник справді був одним з авторитетних медієвістів свого часу. Аргумент низка історичних повістей (Каяла”, Вадим”, Крутіж” та ін.), монументальна історична епопея Мазепа”, яка досі залишається чи не єдиним художнім твором, у якому об’єктивно висвітлено події та наслідки для України Полтавської битви 1709 р. У згаданих творах Б.Лепкий активно використовував давні літературні та історичні джерела, а саме: літописи, мемуарно-історичну прозу XVII XVIII ст.,історичні дослідження М.Костомарова, Д.Яворницького, М.Грушевського тощо.
Митцем зроблено низку досконалих перекладів польською і німецькою мовами творів І.Котляревського, Т.Шевченка, П.Куліша, І.Франка, О.Кобилянської, М.Коцюбинського, В.Стефаника, М.Рильського та ін., що побачили світ окремими виданнями та на сторінках антологій і періодики. Провідною ідеєю популяризаторської діяльності Б.Лепкого було прагнення довести, що український народ створив цінності, котрі забезпечили йому поважне місце в загальнослов’янському та світовому культурному процесі. Тому, безумовно, мав рацію І.Франко, коли стверджував, що в кінцевому результаті ...історію літератури творять переважно визначні, творчі одиниці, що підносяться духом понад загал, не раз відгадують його устремління, а іноді показують нові шляхи розвою” [182, т.40, 17-18]. Своєрідним підтвердженням слів І.Франка стосовно багатогранної діяльності і творчості письменника можуть бути рядки з програмової поезії в прозі Б.Лепкого Кидаю слова”, що увійшла до однойменної збірки (Чернівці, 1911): Орю. Кладуться скиби чорні та глибокі, довгі, предовгі. А під цими скибами мої сили, моя молодість, моє все. Так день за днем” [102, 3].
Безперечно, це свідчить про те, що талант Б.Лепкого напрочуд багатогранний, а така багатогранність, навіть універсальність, була властива тільки великим діячам національної культури, таким, як І.Франко, М.Грушевський, Леся Українка, В.Винниченко та ін. Тому доволі однобічне й неповне висвітлення ролі і місця художньої спадщини Б.Лепкого в літературному контексті кінця ХІХ початку ХХ ст. переважно як поета-лірика та романіста потребує перегляду й глибокого осмислення. Варто розширити горизонт літературознавчого дослідження спадщини Б.Лепкого, а особливо його малої прози.
Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена відсутністю в українському літературознавстві наукових праць про місце малої прози Б.Лепкого на тлі західноукраїнської новелістики кінця ХІХ початку ХХ ст.; наявністю різних точок зору, подекуди суб’єктивно-стереотипних, стосовно проблемно-тематичної, стильової та жанрової природи таланту Б.Лепкого новеліста; відсутність авторитетної оцінки внеску Б.Лепкого в розвиток української літератури на західноукраїнських землях кінця ХІХ початку ХХ століття. З огляду на це обрано тему кандидатської роботи Мала проза Богдана Лепкого в контексті західноукраїнської новелістики кінця ХІХ початку ХХ століття”. Вона пов’язана з плановою науковою проблематикою кафедри української літератури та журналістики Чернівецького національного університету Загальноукраїнський літературний процес та розвиток національного письменства і фольклору на Буковині: історія, питання теорії, літературної критики і публіцистики”.
Мета роботи на основі проаналізованих текстів і літературно-критичних джерел визначити місце і значення малої прози Б.Лепкого у літературному процесі на західноукраїнських землях кінця ХІХ початку ХХ ст. Аналіз тем, мотивів, образів, встановлення структурних модифікацій жанрової системи новелістики митця з огляду на загальну художньо-стильову еволюцію української літератури зламу століть дозволить довести, що творчість Б.Лепкого посідає належне місце серед тих майстрів слова, чия світоглядно-духовна спадщина увібрала в себе основні тенденції художнього мислення в епоху розквіту тематично-стильових стихій ліричного експерименту” психологічної прози, які зумовили перехід від соціально-побутової (народницької”) літератури для народу” до соціально-психологічної і модерної прози про народ” (за Н.Шумило) [200, 336]. Такий перехід пов’язаний з активним функціонуванням імпресіонізму та неоромантизму як стильових течій в європейських та українській літературах означеного періоду. Досліджуючи процес становлення елементів раннього українського модернізму на матеріалі малої прози Б.Лепкого прагнемо довести, що він належав до українських письменників, які, свідомо орієнтуючись у своїй творчості на західну культуру, водночас були перейняті ідеями національно-культурної інтеграції” [37, 10].
Одним із першочергових завдань нашої дисертації буде залучення до аналізу найбільш показових творів як Б.Лепкого, так і його сучасників, для з’ясування ролі, місця і художньої вартості малої прози Б.Лепкого у контексті західноукраїнської новелістики кінця ХІХ початку ХХ століття. З цього приводу варто зазначити, що як і діаспорні, так і вітчизняні дослідники різних поколінь переважно обмежувалися поглядом на малу прозу письменника зсередини”, аналізуючи світоглядні засади, тематику, образну систему, особливості поетики, уникаючи виходів” на обшири західноукраїнської новелістики аналізованого періоду (не кажучи вже про загальноукраїнський та загальноєвропейський контекст), що не сприяло об’єктивному висвітленню еволюції художнього мислення новеліста.
Суттєвим зрушенням у цьому напрямку стала кандидатська дисертація, монографія та низка наукових статей О.Царик, у яких дослідниця уперше в сучасному літературознавстві зробила спробу поглянути на прозовий доробок Б.Лепкого шляхом порівняльно-типологічних зіставлень із творчістю В.Стефаника і польського прозаїка В.Оркана. Але на часі постає завдання розглянути малу прозу Б.Лепкого у ширшому контексті, а саме як невід’ємну частину західноукраїнського літературного процесу, залучивши до порівняльно-типологічного аналізу новелістику не тільки В.Стефаника, а й малу прозу Л.Мартовича, Марка Черемшини, О.Кобилянської, Т.Бордуляка, С.Яричевського, О.Маковея та ін.
Виходячи з цього, автор поставив перед собою такі завдання:
простежити формування проблемно-тематичної та стильової парадигми малої прози Б.Лепкого у світлі кращих зразків західноукраїнської новелістики кінця ХІХ початку ХХ ст.;
дослідити еволюцію художньої манери прозаїка: від епічного способу відтворення дійсності до ліризму і психологізму;
з’ясувати логіку рецепції творчості Б.Лепкого загалом, а також критичний дискурс проблемно-стильової і жанрово-стильової еволюції малої прози Б.Лепкого та її нового прочитання в контексті західноукраїнської новелістики;
показати жанрово-стильову природу малої прози Б.Лепкого, її становлення та еволюцію у світлі кращих зразків аналізованого періоду;
розкрити новаторський характер таланту Б.Лепкого у контексті активного запровадження в західноукраїнській новелістиці (кінця ХІХ початку ХХ ст.) імпресіонізму, елементів експресіонізму, неоромантизму.
Об’єктом дослідження послужила мала проза Б.Лепкого і художні твори В.Стефаника, О.Кобилянської, Марка Черемшини, Леся Мартовича, Т.Бордуляка та інших західноукраїнських авторів кінця ХІХ початку ХХ ст. Крім того, об’єктом пильної уваги дисертанта стали рецензії відомих критиків (Л.Турбацького, І.Франка, О.Маковея, В.Сімовича та ін.), що стосуються малої прози письменника. Під відповідним кутом зору проаналізовано також епістолярну спадщину митця.
Предметом дослідження став літературний процес на західноукраїнських землях. Обрана тема охоплює період часу з 1895 по 1918 рр. і передбачає аналіз майже трьох десятків оповідань, новел, фрагментарних творів Б.Лепкого і творчого доробку західноукраїнських новелістів. Твори Б.Лепкого і його сучасників розглядатимуться відповідно до поділу на проблемно-тематичні групи, індивідуально-стильових та жанрово-стильових модифікацій.
Основними методами дослідження є порівняльно-історичний, біографічний, описовий, естетико-функціональний і порівняльно-типологічний.
Методологічну та теоретичну основу дослідження становлять окремі творчі концепції Ф.Ніцше, А.Шопенгауера, З.Фройда, К.-Ґ.Юнґа, спираючись на які ми прагнули якомога повніше осмислити духовну й естетичну ситуацію кінця ХІХ початку ХХ ст., в атмосфері якої творив Б.Лепкий. Важливе значення мають сучасні дослідження з історії та теорії модернізму В.Агеєвої, Т.Гундорової, С.Павличко, Я.Поліщука. Проблемно-стильова своєрідність малої прози Б.Лепкого досліджувалась на основі теоретичних праць з питань поетики прози І.Денисюка, І.Качуровського, Ю.Кузнєцова, Д.Наливайка, Н.Шумило. У роботі використано спеціальні біографічні та критично-аналітичні розвідки про Б.Лепкого та його сучасників І.Франка, Н.Буркалець, Р.Гром’яка, М.Євшана, М.Коцюбинської, В.Лева, М.Ільницького, Ф.Погребенника, М.Ткачука, М.Сивіцького, М.Жулинського та ін.
Наукова новизна дисертації. У рамках проведеного дослідження обґрунтовано ряд положень, які відзначаються елементами науково-теоретичної новизни, відображають особистий внесок здобувача у висвітлення проблеми. Дисертація є однією з перших спроб оцінки художньо-естетичної природи, образності, структури рівнів оповіді, стильової своєрідності малої прози Б.Лепкого у порівняльно-типологічному висвітленні на матеріалі західноукраїнської новелістики кінця ХІХ початку ХХ ст. Контекстуально-типологічний аналіз малої прози Б.Лепкого засвідчив, що ліричний експеримент” у його творчості увиразнив своєрідність українського варіанту імпресіонізму, як і ситуативну природність експресіонізму, а також бароково-готичних відлунь з метою поглибленого розкриття внутрішнього світу людини. Уперше виокремлено основні проблемно-тематичні рівні малої прози письменника, шляхи та особливості їх стильового вирішення.
Зроблено важливий крок до подолання упереджено-стереотипного погляду на малу прозу Б.Лепкого як таку, що належить перу другорядного письменника. Спростовано твердження, що Суть модерністичного дискурсу письменника полягала лише у поверховому відкиданні певного стилю” [17, 12]. Натомість з’ясовано, що письменник творив власний стиль, при цьому використовуючи величезний досвід вітчизняної та зарубіжної літератури, а також багаті фольклорні традиції українського народу. Доведена беззаперечна художня вартість малого епосу Б.Лепкого, як і вагомий вклад митця у розвиток української соціально-психологічної й модерної прози.
Науково-практичне значення роботи. Отримані в процесі дослідження результати можуть бути використані при веденні нормативних історико-літературних курсів, спецкурсів з історії української літератури, а також шкільного курсу історії української літератури, при написанні студентських наукових робіт. Крім того, результати дослідження можуть бути враховані при подальшому вивченні літературного процесу в Україні на зламі ХІХ ХХ століть.
Апробація основних положень дисертації відбувалася шляхом обговорення її на кафедрі української літератури та журналістики Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Результати роботи оприлюднювалися в доповідях на Міжнародній науковій конференції Біблія і культура” (Чернівці, 2000 р.), науковій конференції Покутська трійця” й літературний процес в Україні кінця ХІХ початку ХХ століть (До 130-річчя від дня народження Василя Стефаника і Леся Мартовича)” (Дрогобич, 14-15 травня 2001 р.), науковій конференції Література і влада” (Чернівці, 15-16 травня 2003 р.), Всеукраїнській науковій конференції Ольга Кобилянська письменниця і громадянка: національне та загальнолюдське” (До 140-річчя від дня народження)” (Чернівці, 27-28 листопада 2003 р.), Всеукраїнській науковій конференції Четверті лесезнавчі наукові читання” (До 133-річчя від дня народження)” (Луцьк, 24-25 лютого 2004 р.), Всеукраїнській науковій конференції Михайло Коцюбинський митець, педагог і громадянин ” (Вінниця, 16-17 вересня 2004 р.), Міжнародній науковій конференції Творчість Юрія Федьковича в контексті української та світової літератури” (Чернівці, 6-8 жовтня 2004 р.).
Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях автора:
1. Ідея Віри в малій прозі Богдана Лепкого // Біблія і культура: Зб. наук. статей / За редакцією А. Є. Нямцу. Чернівці: Рута, 2000. Вип. 2. С. 80 82.
2. Мала проза Богдана Лепкого у світлі модерної естетики (історико-літературний аспект) // Питання літературознавства: Наук. зб. Чернівці, 2000. Вип. 7 (64). С. 110 116.
3. Відтворення рис українського національного характеру в малій прозі Богдана Лепкого // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов’янська філологія: Зб. наук. праць. Чернівці: Рута, 2000. Вип. 83. С. 21 24.
4. Василь Стефаник і прозова творчість Богдана Лепкого раннього періоду // Покутська трійця” й літературний процес в Україні кінця ХІХ початку ХХ століть (До 130-річчя від дня народження Василя Стефаника і Леся Мартовича): Матеріали наук. конф. Дрогобич, 2001. С.119 125.
5. Архетип долі в малій прозі Богдана Лепкого // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов’янська філологія: Зб. наук. праць. Чернівці: Рута, 2001. Вип. 107. С. 54 59.
6. Богдан Лепкий в духовній історії України як літературознавець та популяризатор українського письменства//Питання літературознавства: Наук. зб. Чернівці: Рута, 2003. Вип. 10 (67). С. 158 159.
7. Модус іронічного в тематично-стильовій парадигмі неоромантичної моделі малої прози Б.Лепкого і його сучасників // Буковинський журнал. 2004. (Ч. 1-2). С. 249 256.
8. Богдан Лепкий у зв’язках з Буковиною // Буковинський історико-етнографічний вісник. Чернівці: Прут, 2004. Вип. 6. С. 242 245.
9. Ольга Кобилянська і Богдан Лепкий: перегук творчих стихій // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов’янська філологія: Зб. наук. праць. Чернівці: Книги ХХІ, 2004. Вип. 216-217. С. 109 114.
10. Тематично-стильова своєрідність малої прози Богдана Лепкого і Михайла Коцюбинського // Наукові записки” Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського: Зб. наук. праць. Серія: Філологія. Вінниця: Вид-во Вінницького держ. пед. ун-ту, 2005. Вип. 7. С. 63 66.
11. Мала проза Богдана Лепкого та Юрія Федьковича: спроба порівняльно-типологічного прочитання // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов’янська філологія: Зб. наук. праць. Чернівці: Рута, 2005. Вип. 274 275. С.135 138.

Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (214 позицій). Загальний обсяг роботи 170 сторінок.

Список литературы

Висновки

Проаналізувавши малу прозу Б.Лепкого у світлі кращих зразків західноукраїнської новелістики кінця ХІХ початку ХХ століття, ми дійшли висновків про новаторську сутність прози письменника, який еволюціонував від неонародництва до модернізму, від реалістично-побутового оповідання до психологічної новели-студії, імпресіоністичної новели, від традиційної, нарисово-оповідної манери розповіді до художньо-експресивної, емоційно-наснаженої. Основним завданням цієї прози було торування національного іманентного шляху розвитку. Не випадково художній доробок Б.Лепкого важливе і закономірне явище в контексті української малої прози зламу ХІХ ХХ ст. оскільки:
1.Становлення проблемно-тематичної й стильової своєрідності прози Б.Лепкого відбувалося шляхом психологізації та ліричного експерименту”, а тенденції неоромантизму, імпресіонізму та елементів експресіонізму, як і бароково-готичні відлуння, сприяли жанрово-стильовому оновленню літератури епохи раннього модернізму загалом, а малої прози Б.Лепкого зокрема. У творчості Б.Лепкого лінії названих інспірацій не паралельні одна одній, а тісно переплетені між собою.
2. Простежено критичну рецепцію малих жанрових форм у прозовому доробку Б.Лепкого з моменту появи перших рецензій на окремі збірки оповідань, новел письменника (починаючи з 1898 р.), що дало змогу окреслити основні етапи становлення Б.Лепкого - прозаїка, еволюцію його наративного таланту. Б.Лепкий у низці оповідань і новел засвідчив своєрідне балансування між традиціями української класичної прози ХІХ ст. і модерною прозою початку ХХ ст. (як вітчизняною так західноєвропейською). У творах письменника цього періоду чітко накреслилися дві основні проблемно-тематичні лінії: суспільна і особиста. Їх художня реалізація засвідчила формування неповторної індивідуальної стильової манери Б.Лепкого наскрізний ліризм оповіді, всебічне проникнення в душу людини, висвітлення найтонших нюансів духовного життя, широкого спектру почуттів, що утверджувало переживання (співпереживання) як категорію естетичну.
3. У прозовій творчості Б.Лепкого виразно простежується стильова домінанта, яка співвідноситься із тенденціями класичної епічності, а також поглибленого ліризму. Проте говорити про малу прозу письменника лише у руслі названих стильових особливостей означало б не врахувати специфіку індивідуального стилю автора. Мала проза Б.Лепкого поєднує в собі імпресіоністичні, окремі експресіоністичні, неоромантичні, необароково-готичні та символічні засоби вираження. Письменник порушує проблеми людини і світу, їх взаємозв’язку, гармонії та відчуження. Світ малої прози Б.Лепкого в усіх іпостасях це світ природи, світ людських відносин, світ громадянських відносин, соціальне середовище і його вплив на думки і життя людини. Внутрішній конфлікт і трагедія, яку переживають герої Б.Лепкого від зіткнення зі світом, стають лейтмотивом творчості письменника. Авторський підхід до художнього втілення проблем поглиблює уявлення про духовне, психолого-емоційне різноманіття людської особистості, про його постійну змінюваність і водночас непорушну цілісність, екзистенційні обшири.
Ліризм малої прози Б.Лепкого був для письменника мистецьким об’явленням свого власного я” [159, 5]. Тому Б.Лепкий активно шукав нові системи художньої образності. На це вказують виокремленні нами стильові рівні його прози, еволюцію і співвідношення яких можна охарактеризувати як шлях від сентиментально-моралізаторських зразків українських письменників так званої старої” школи соціально-побутової прози для народу” (згідно визначення Н.Шумило) до художньо-естетичних критеріїв соціально-психологічної прози про народ”, диктованих такими стильовими течіями, як імпресіонізм (лірико-імпресіонізм), експресіонізм, неоромантизм.
4. Б.Лепкий виявив себе як самобутній майстер новели, оповідання, поезії в прозі, а головне, він майстерно творив поліфонічне художнє полотно власних творів, яке характеризується взаємонакладанням, синтезом різних стильових течій. Загалом контекстуально-типологічний аналіз малої прози Б.Лепкого засвідчив, що ліричний експеримент” у його творчості увиразнив своєрідність українського варіанту імпресіонізму, як і ситуативну природність експресіонізму, а також неоромантичних та бароково-готичних відлунь з метою поглибленого розкриття внутрішнього світу української людини.
У процесі дослідження було уперше виокремлено основні проблемно-тематичні рівні малої прози Б.Лепкого, шляхи та особливості їх стильового вирішення. Було з’ясовано, що Б.Лепкий підходив до вибору тем і мотивів диференційовано, без стереотипно-шаблонної інтерпретації типових для його часу тематично-мотиваційних площин, зокрема це стосується таких мотивів, як рекрутчина, воєнна та родинно-побутова тематика, еміграційні мотиви тощо. Хоча Б.Лепкий доволі часто звертався до однакових або близьких тем і мотивів, чим перегукався з творчістю своїх сучасників, але проведений аналіз дозволив відкинути закиди стосовно неоригінальності Б.Лепкого, бо подібність не була наслідком тривіального плагіату чи наслідування, а зумовлювалася низкою сюжетів до яких зверталася більшість західноукраїнських новелістів.
Окрім того, вперше виокремлено потужний рецептивний пласт в новелістиці Б.Лепкого пов’язаний з творчістю Ф.Ніцше, А.Шопенгауера, зокрема на матеріалі таких творів як Іван Медвідь”, Настя”, Для брата”. Письменник не традиційно підходить до опрацювання (індивідуальної рецепції) ряду універсальних мотивів та концептів. Особливо показовою з цієї точки зору є проблемно-тематична і стильова спорідненість малої прози Б.Лепкого і О.Кобилянської. Б.Лепкий, як і О.Кобилянська, прагнув до єдності етичного та естетичного начал у творчості, що було зумовлено загальним процесом суб’єктивізації, а також впливом філософії життя” Ф.Ніцше.
Уперше доведено, що у низці новел і оповідань Б.Лепкого важливу конструктивну роль виконує іронія як один з важливих засобів творення тематично-стильової своєрідності його малої прози, подібно до кращих творів Л.Мартовича, Марка Черемшини.
5. Не менш важливі результати аналізу жанрово-стильової специфіки малої прози Б.Лепкого. Доведено, що Б.Лепкий у своїй творчості протягом 1895-1915 рр. активно послуговувався жанрами малої прози, що набули поширення у творчості більшості західноукраїнських новелістів аналізованого періоду, зокрема В.Стефаника, Марка Черемшини, М.Яцківа, О.Кобилянської та інших авторів. Аналіз жанрово-стильової своєрідності окремих оповідань, новел, поезій в прозі Б.Лепкого свідчить, що письменник активно експериментував з жанровими структурами, сприяв пошуку нових виражальних можливостей фрагментарної безсюжетної прози, новели акції, психологічної новели, близької до новели потоку свідомості, пейзажної новели, алегоричного оповідання, літературної казки тощо. Недарма з цього приводу М.Ткачук підкреслив, що: ...мистецтво, як і питання, пов’язані з діалектикою сюжету і фабули, зв’язку типів сюжетобудови з природою жанру, творчою індивідуальністю автора, змістовністю композиції щодо малого епосу Б.Лепкого, є дуже повчальним” [172, 83].
Доведена беззаперечна художня вартість малого епосу Б.Лепкого, а також важлива роль письменника в розширенні горизонтів української соціально-психологічної і модерної прози.

Список використаної літератури

1. Агеєва В. Українська імпресіоністична проза. К.: Наук. думка, 1994. 165 с.
2. Андреев Л. Сто лет бельгийской литературы. Москва: Изд-во Московского ун-та, 1967. 462 с.
3. Антофійчук В. Євангельські образи в українській літературі ХХ століття. Чернівці: Рута, 2001. 335 с.
4. Бабич Н. Доки море перелечу...”: До 120-річчя з дня народження Б.Лепкого // Буковина. 1992. 10 листопада.
5. Бордуляк Т. Твори. К.: Дніпро, 1988. 374 с.
6. Боровський Я. Хорс із Слова о полку Ігоревім” // Укр. мова і література в школі. 1986. Грудень. С. 58-60.
7. Білецький О. Літературно-критичні статті. К.: Дніпро, 1990. 254 с.
8. Білецький Л. Поет туги і смутку (Передмова до повісті Б.Лепкого Під тихий вечір” // Б. Лепкий. Під тихий вечір. Вінніпег, 1953. С. 3-12.
9. Білецький Ф. Оповідання. Новела. Нарис. К.: Дніпро, 1966. 168 с.
10. Білик Н. Богдан Лепкий у духовному відродженні українського народу. Тернопіль: Збруч. 144 с.
11. Білик Н. Роль Богдана Лепкого та його творчості в українському національному відродженні (кінець ХІХ початок ХХ ст.): Автореф... канд. істор. наук: 07.00.01. Чернівці, 1999. 20 с.
12. Білик Н. Богдан Лепкий. Життя і діяльність. Тернопіль: Джура, 2001. 172 с.
13. Беч Т., Гаєвська Н. Первинні моделі стилю малої прози Богдана Лепкого // Творчість Б.Лепкого в контексті європейської культури ХХ століття. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 125-річчю від дня народження письменника / За заг. ред. проф. М.П. Ткачука. Тернопіль: ТДПУ, 1998. С. 188-191.
14. Богдан Лепкий видатний український письменник. Збірник статей та матеріалів урочистої академії, присвяченої 120-річчю від дня народження письменника / Відповідальний ред. проф. Гром’як Р.Т., доц. Ткачук М.П. Тернопіль, 1993. 194 с.
15. Богдан Лепкий письменник, учений, митець. Матеріали наукової конференції, присвяченої 120-річчю від дня народження Богдана Лепкого. Івано-Франківськ, 1992. 162 с.
16. Борисюк Т. Лісова пісня” Лесі Українки і Затоплений дзвін” Гергарта Гауптмана // Слово і час. 1990. №3. С. 15-20.
17. Буркалець Н.В. Поетика малої прози Богдана Лепкого: Автореф... канд. філол. наук: 10.01.06. Київ, 1999. 16 с.
18. Бурлака Галина. Співпраця Михайла Грушевського та Осипа Маковея в перші роки видання Літературно-наукового вісника” (з додатком вибраних листів О. Маковея до М. Грушевського) // Слово і час. 2004. - №5. С. 72.
19. Бучко Д. З епістолярної спадщини Богдана Лепкого // Творчість Б.Лепкого в контексті європейської літератури ХХ ст.. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 125-річчю від дня народження письменника / За заг. ред. проф.. М.П.Ткачука. Тернопіль: ТДПУ, 1998. С. 81-83.
20. Бушмин А. Межлитературные связи и преемственность закономерность литературного развития // Литературные связи и литературный процесс. Москва: Наука, 1986. С. 11-34.
21. Бушмин А.С. Преемственность в развитии литературы. Ленинград: Наука, 1975. 158 с.
22. Василь Стефаник в критиці та спогадах: Статті, висловлювання, мемуари. К., 1970. С. 162.
23. Василевич Т., Рис Г. Богдан Лепкий і Василь Стефаник // Богдан Лепкий письменник, учений, митець. Матеріали наукової конференції, присвяченої 120-річчю від дня народження Богдана Лепкого. Івано-Франківськ, 1992. С. 91-93.
24. Вассиян Юліан. Творець із землі зроджений: Василь Стефаник // Вассиян Юліан. Твори. Т. 2. Торонто, 1974. С. 39-42.
25. Вервес Г. Владислав Оркан і українська література (Літературно-критичний нарис). К.: Вид-во АН УРСР, 1962. 187 с.
26. Виноградов В.В. Сюжет и стиль. Сравнительно-историческое исследование. Москва: Изд-во АН СССР, 1963. 354 с.
27. Високе небо Богдана Лепкого. Спроба антології у публіцистиці, поезії, музиці. Бережани Тернопіль: Джура, 2001. 204 с.
28. Гаєвська Л.О. Морально-етична проблематика української новели кінця ХІХ початку ХХ ст. К.: Наук. думка, 1981. 265 с.
29. Гречнев В. Я. Русский рассказ конца ХІХ начала ХХ века: Проблематика и поэтика жанра. Ленинград.: Наука, Ленинград. отд-ние, 1979. 350 с.
30. Грушевський О. Богдан Лепкий // Літературно-науковий вісник. 1908. Кн.6. С. 494-498.
31. Гримич М. Традиційний світогляд та етнопсихологічні константи українців. К.: Віпол, 2000. 379 с.
32. Горак Р. Трагедія Богдана Лепкого // Дзвін. 1990. № 10. С. 71-86.
33. Горняткевич Д. Богдан Лепкий як маляр // Богдан Лепкий. 1872-1942. Збірник у пошану пам’яті поета. Краків-Львів: Українське видавництво, 1943. С.33-37.
34. Горбач Анна Галя. Ольга Кобилянська і німецька культура (Відбиток з наукових записок, т. ХІV, ХVІІ, 1967). Мюнхен. 1967. С. 52.
35. Голубець М. Життєвий шлях Б.Лепкого // Богдан Лепкий. 1872-1941. Збірник у пошану пам’яті поета. Краків, Львів: Українське видавництво, 1943. С. 42-46.
36. Гундорова Т. Фрідріх Ніцше й український модернізм // Слово і час. 1997. №4. С. 29-33.
37. Гундорова Т. ПроЯвлення слова. Дискурсія українського модернізму. Постмодерна інтерпретація. Львів: Літопис, 1997. 297 с.
38. Гундорова Т. Реалізм і неоромантизм в українській літературі початку ХХ століття: Теоретико-методологічний аспект // Проблеми історії та теорії реалізму української літератури ХІХ початку ХХ століття. К.: Наук. думка, 1991. С. 166-191.
39. Гнатюк М. Василь Стефаник і Богдан Лепкий (До проблеми творчих взаємозв’язків) // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника. К., 1993. Вип. 3. С.136-139.
40. Гусейнов А., Скрипник А. Пессимистический гуманизм Артура Шопенгауара // Шопенгауар А. Свобода воли и нравственность. Москва, 1992. 186 с.
41. Гладкий В. Эпистолярное наследие и новеллы Василя Стефаника // Автореф канд. филос. наук. Львов, 1966. С. 16.
42. Грабович Г. До історії української літератури. Дослідження, есе, полеміка. К.: Основи, 1997. 606 с.
43. Гром’як Р. Літературно-критична діяльність Богдана Лепкого / Гро- м’як Р.Т. Давнє і сучасне. Тернопіль: Лілея, 1997. С. 211-217.
44. Гром’як Р. Творчість Богдана Лепкого в літературній критиці: логіка рецепції // Творчість Б.Лепкого в контексті європейської культури ХХ століття. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 125-річчю від дня народження письменника / За заг. ред. проф. М.П.Ткачука. Тернопіль: ТДПУ, 1998. С. 5-10.
45. Денисюк І.О. Розвиток української малої прози ХІХ початку ХХ століття. Друге видання. Львів, 1999. 280 с.
46. Денисюк І.О. Розвиток малої української прози ХІХ початку ХХ століття. К.: Вища школа, 1982. 190 с.
47. Денисюк І. Жанрові проблеми новелістики // Розвиток жанрів в українській літературі ХІХ початку ХХ ст. Збірник наукових праць. К.: Наук. думка, 1986. С. 6-48.
48. Денисюк І. Жанрово-стильова специфіка прози Марка Черемшини // Живий у пам’яті народній. К.: Дніпро, 1975. С. 79-88.
49. Денисюк І. Майстерність Стефаника-новеліста // Співець знедоленого селянства. К.: Дніпро, 1974. С. 100-110.
50. Денисюк І. Типологія новелістики О.Кобилянської // Творчість Ольги Кобилянської у контексті української та світової літератури (До 125-річчя з дня народження письменниці): Тези доповідей і повідомлень республіканської наукової конференції (24-26 листопада 1988 року). Чернівці: Вид-во Чернівецького ун-ту, 1988. Ч.1. С. 6-8.
51. Дзюба І. Читаючи Кобилянську. Кілька зіставлень // Українська мова і література в школі. 1986. - №2. С. 20-27.
52. Драгоманов М. Вибране. К.: Либідь, 1991. С. 448.
53. Дубина М. Творчість Богдана Лепкого: нове прочитання // Вісник Київ. ун-ту: Історико-філологічні науки. К.: Либідь, 1991. Вип. 4. С. 30.
54. Євшан М. Богдан Лепкий // Критика. Літературознавство. Естетика. К.: Основи, 1998. С. 188-194.
55. Евнина Е. Проблема литературного импрессионизма и различные тенденции его развития во французской прозе конца ХІХ начала ХХ века // Импрессионисты, их современники, их соратники. Москва, 1976. С. 260-261.
56. Єфремов С. Історія українського письменства. К.:Femina, 1995. 686 с.
57. Єфремов С. Літературно-критичні статті. К.: Дніпро, 1993. 351 с.
58. Жулинський М. Богдан Лепкий // Літ. Україна. 1988. 21 січня.
59. Жулинський М. Богдан Лепкий // Жулинський М. Із забуття в безсмертя: сторінки призабутої спадщини. К.: Дніпро, 1990. С. 81-85.
60. Журавлі повертаються...: З епістолярної спадщини Богдана Лепкого / Упоряд., авт. передм., прим. і коментарів В.Качкан. Львів, 2001. 920с.
61. Життя і революція // 1925. №10.
62. Зеров М. Марко Черемшина й галицька проза // Зеров М. Твори: У 2-х т. К., 1990. Т.2.
63. Ільницький М. Настроєний життям як скрипка: штрихи до портрета Б.Лепкого // Українська мова і література в школі. 1989. - №10. С.3-11.
64. Ільницький М. Найпопулярніша постать на галицькому ґрунті...” // Лепкий Б. Твори: У 2 т. К.: Дніпро, 1991. - Т1. С. 5-29.
65. Ільницький М. Богдан Лепкий поет. (Проблеми типології стилю) // Богдан Лепкий видатний український письменник. С.8.
66. Ільницький М. Від Молодої музи” до Празької школи”. Львів, 1995. 318 с.
67. Історія української літератури ХХ століття. У 2 т. Кн. 1: 1910-1930 роки: Навч. посібник / За ред. В.Дончика. К., 1993. С. 39.
68. Історія української літератури ХХ століття. У 2- х книгах. Книга перша: Перша половина ХХ століття / За ред. чл. кор. НАН України В.Г.Дончика. К.: Либідь, 1998. 464 с.
69. Історія української літератури кінця ХІХ початку ХХ століття / За ред. П.П.Хропка. К.: Вища школа, 1991. 512 с.
70. Історія української літературної критики. К.: Наук. думка, 1988. 452 с.
71. Качкан В. Духовна Говерла Богдана Лепкого // Качкан В. Хай святиться ім’я твоє. Історія української літератури в персоналіях (ХІХ перша половина ХХ століття) Книга четверта. Івано-Франківськ: Сіверсія, 2000. С. 85-91.
72. Качкан В. Мала проза” Богдана Лепкого в ключі української ментальності // Качкан В. Хай святиться ім’я твоє: Історія української літератури і культури в персоналіях (ХІХ ХХ ст.) / Передм. д-ра філософських наук, проф. Олега Гриніва. Книга п’ята. Львів, 2002. С.105-114.
73. Качуровський І. Новела як жанр. Буенос-Айрес, 1958. С.297.
74. Качуровський І. Ґотична література та її жанри // Сучасність. 2002. - №5. С.66.
75. Кобилянська О. Твори: У 5 т. Київ: Держлітвидав України, 1962-1963.
76. Кобилянська О. Твори: У2 т. / Вступна стаття, упорядкування, примітки Ф.Погребенника. К.: Наук. думка, 1983. 596 с.
77. Кобилянська О. Слова зворушеного серця. К.: Дніпро, 1982. 359 с.
78. Кобринська Н. Вибрані твори. К.: Дніпро, 1980. 446 с.
79. Коцюбинський М. Твори: В 2 т. К.: Дніпро, 1979. Т.1. 310 с.
80. Коцюбинська Михайлина. Безлично голі образки” і біле світло абсолюту // Слово і час. 1992. №5.
81. Кожинов В. Сюжет, фабула, композиция // Теория литературы. Роды и жанры литературы. Москва, 1964. 185 с.
82. Кирилюк С.Д. Ольга Кобилянська і світова література. Чернівці: Рута, 2002. 176 с.
83. Кракало О. Християнізм у авторській позиції Богдана Лепкого // Творчість Б.Лепкого в контексті європейської культури ХХ століття. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 125-річчю від дня народження письменника / За заг. ред. проф. М.П.Ткачука. Тернопіль: ТДПУ, 1998. С. 182-188.
84. Кузнєцов Ю. Імпресіонізм в українській прозі кінця ХІХ початку ХХ століття / Проблеми естетики і поетики. К.: Зодіак Еко, 1995. 146 с.
85. Кузнєцов Ю. Розвиток психологізму в українській прозі кінця ХІХ початку ХХ століття // Проблеми історії та теорії реалізму української літератури ХІХ початку ХХ століття. К.: Наук. думка, 1991. С. 221-249.
86. Кузеля З. Богдан Лепкий. Біографічний нарис // Золота Липа. Ювілейна збірка творів Богдана Лепкого з його життєписом, бібліографією творів і присвятами. Зладив Зенон Кузеля. Берлін: Українське Слово, 1924. С.9-89.
87. Кучма Н. Мала проза Богдана Лепкого в оцінці Теофіла Коструби // Творчість Б.Лепкого в контексті європейської культури ХХ століття. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 125-річчю від дня народження письменника / За заг ред проф. М.П.Ткачука. Тернопіль: ТДПУ, 1998. С.142-145.
88. Купчинський Р.В. В Бережанській тихій стороні // Україна. 1991. - №14. - С.14.
89. Кейван І. Архетип лісу та землі у казках Наталі Кобринської // Покутська трійця” й літературний процес в Україні кінця ХІХ початку ХХ століть. Дрогобич, 2001. С.151 - 157.
90. Лосев О.Ф. Проблема художественного стиля. К., 1994. 288 с.
91. Лев В. Богдан Лепкий. 1872-1941. Життя і творчість. Нью-Йорк Париж Сідней Торонто, 1976. 329 с.
92. Легкий М. Іван Франко і канон українського модернізму [Спроба(де)канонізації] // Франкознавчі студії. Зб. наук. праць. Вип. 1. С. 87-92.
93. Леонченко Г. Франко теоретик новели // Українське літературознавство. Львів: Вид-во Львівського університету, 1966. Вип.1. С. 46 -58.
94. Лепкий Б.Твори: В 2 т. / Упоряд., автор передмови та приміток М.М.Ільницький. К.: Дніпро, 1991. Т.1. Поезія. Оповідання і нариси. Історичні повісті. 862 с.
95. Лепкий Б. Твори: В 2 т. К.: Наук. думка, 1997. Т.1 Поетичні твори. Прозові твори. Мемуари. / Упоряд., автор вступної статті та приміток Ф.П.Погребенник. 845 с.; Т.2. Прозові твори. 695 с.
96. Лепкий Б. Писання: В 2 т. Київ Ляйпціг: Українська накладня; Коломия: Галицька накладня, 1922 Т.1. Вірші. 427с.; Т.2. Проза. 489 с.
97. Лепкий Б. Три портрети. Іван Франко. Василь Стефаник. Владислав Оркан // Лепкий Б. Твори: В 2 т. Т. 2: Повісті. Спогади. Виступи / Упоряд. та автор приміток М. М.Ільницький. К.: Дніпро, 1991. С. 612 693
98. Лепкий Б.Присвяти Василеві Стефаникові. Збірник. / Упоряд., автор вступної статті та приміток Ф.П.Погребенник. Тернопіль, 1997. 100с.
99. Лепкий Б. Чим жива українська література? // З історії укр. літ. Відень, 1915. С.4.
100. Лепкий Б. З села: Збірка оповідань // Переднє слово Льва Турбацького. Чернівці: Руська рада, 1898. 83 с.
101. Лепкий Б. Начерк історії української літератури / Фотопередрук з післясловом Олекси Горбача. Мюнхен, 1991.
102. Лепкий Б. Кидаю слова: Нариси й оповідання. Чернівці: Селянська каса, 1911. 78 с.
103. Лесин В. Василь Стефаник майстер новели. К.: Дніпро, 1970. 331с.
104. Лесин В. Пулинець О.Словник літературознавчих термінів. Вид. 3-є, переробл. доп. Київ: Рад. Школа, 1971.
105. Літературно-науковий вісник. 1906. Т.34. Кн. 2.
106. Лесин В. Роль О.Кобилянської в розвитку соціально-психологічної новели // Творчість Ольги Кобилянської у контексті української та світової літератури /до 125-річчя з дня народження письменниці. Тези доповідей і повідомлень Республіканської наукової конференції (Чернівці, 24-26 листопада 1988 року //. Частина І. Літературознавство. С. 10-11.
107. Літературознавчий словник-довідник / Гром’як Р.Т, Ковалів Ю.І. К.: ВЦ Академія”, 1997. 752 с.
108. Луців Л. Богдан Лепкий як історик літератури. (В другі роковини смерті письменника) // Краківські Вісті. 1942. Ч.163. С. 3-7.
109. Луців Л. Поет споминів (Б.Лепкий лірик і новеліст) // ЛНВ. Львів, 1931. Кн. 6. С. 533-537.
110. Луцький Остап молодомузівець. Нью-Йорк, 1968. С. 48 - 49.
111. Ляхова Ж. Поезія в прозі Богдана Лепкого // Краківські українознавчі зошити. Краків: Вид-во Швайпольт Фіоль”, 1993. С. 282-286.
112. Ляхова Ж. Поезія в прозі Богдана Лепкого // Богдан Лепкий видатний український письменник (Збірник статей і матеріалів урочистої аквдемії, присвяченої 120-річчю від дня народження письменника). Тернопіль. 1993. С. 67-73.
113. Маковей О. З життя і письменства. Про фейлетони українсько-руських політичних часописей в р. 1898 // ЛНВ. 1899. Т.VІ. Кн.4. С. 38-53.
114. Маковей О. Молоде покоління // Буковина. 1897. 6-8 листопада.
115. Маковей О. Тимотей Бордуляк (Т.Ветлина). Літературно-критичний нарис // ЛНВ. 1898. Т.3. Кн. 8,9. С.59-82.
116. Маковей О. Критичні думки // Самостійна думка. 1931. Ч.2. С. 4-5.
117. Макогон Д. Перша посада. Брехня. Наймит // Українська новелістика кінця ХІХ початку ХХ ст. К.: Наук. думка, 1989. С. 503-507.
118. Махно В. Модернізм Богдана Лепкого (До постановки проблеми) // Творчість Б.Лепкого в контексті європейської культури ХХ століття. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 125-річчю від дня народження письменника / За заг. ред. проф. М.П.Ткачука. Тернопіль: ТДПУ, 1998. С. 97-100.
119. Марчук Я. Єтнофілософія Б.Лепкого у змалюванні дитячих образів через імпресіонізм (народознавча проза) // Богдан Лепкий письменник, учений, митець: Матеріали наук. конф. Івано-Франківськ, 1992. С. 54-57.
120. Мартович Л. Вибране. Оповідання. Ужгород: Карпати, 1982. 224 с.
121. Мафтин Н. Мала проза Б.Лепкого: діалектика традицій і новаторства // Богдан Лепкий письменник, учений, митець: Матеріали наук. конф. Івано-Франківськ, 1992. С. 57-61.
122. Моренець В. Національні шляхи поетичного модерну першої половини ХХ ст. : Україна і Польща. К., Основи, 2002. 320 с.