ПРИГОДНИЦЬКО-ШКІЛЬНА ПОВІСТЬ ДЛЯ ДІТЕЙ 1960 – 1980-х РОКІВ: ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ (О.ОГУЛЬЧАНСЬКИЙ, Б.КОМАР, А.ДАВИДОВ)

Краткое описание

Національний авіаційний університет

На правах рукопису

Будугай Ольга Дмитрівна

УДК 821.161.2 93.091 «1960/1980»
ББК 83.8(4Укр)6

ПРИГОДНИЦЬКО-ШКІЛЬНА ПОВІСТЬ ДЛЯ ДІТЕЙ
1960 1980-х РОКІВ: ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ
(О.ОГУЛЬЧАНСЬКИЙ, Б.КОМАР, А.ДАВИДОВ)

Спеціальність 10.01.01 українська література

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Кіраль Сидір Степанович,
доктор філологічних наук,
професор

Київ 2007

ЗМІСТ
ВСТУП..3
РОЗДІЛ 1. ПРИГОДНИЦЬКО-ШКІЛЬНА ПОВІСТЬ У СИСТЕМІ
ЖАНРІВ УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ ДЛЯ ДІТЕЙ 1960-1980-х РОКІВ14
1.1. Літературознавча думка про своєрідність досліджуваного
жанрового різновиду...15
1.2. Діалог пригодницько-шкільної повісті з педагогікою..52
РОЗДІЛ 2. ЖАНРОВА СПЕЦИФІКА ПРИГОДНИЦЬКО-ШКІЛЬНИХ ПОВІСТЕЙ О.ОГУЛЬЧАНСЬКОГО, Б.КОМАРА, А.ДАВИДОВА..69
2.1. Вплив пригодницького елемента на композицію, фабулу творів і специфіку розгортання сюжету ..69
2.2. Втілення рис української ментальності в ідейному змісті повістей....83
2.2.1. Філософсько-антропологічна концепція серця й виховання
в юного покоління милосердя та доброти .....92
2.2.2. Розвиток сковородинської ідеї «сродної» праці
в досліджуваних творах.99
2.2.3. Художнє змалювання в повістях феномена неподільності
світу природи й світу дитинства як вияву антеїзму.........113
2.3. Хронотопічні та мовностильові особливості повістей124
РОЗДІЛ 3. ГЕРОЇ ТА АДРЕСАТИ ДОСЛІДЖУВАНИХ ПОВІСТЕЙ ..........144
3.1. Особливості характеротворення героїв........145
3.1.1. Характери персонажів дорослих ...........145
3.1.2. Характер юного героя і психологічна заглибленість автора
в світ дитини154
3.2. Діалог юних ровесників: героя та адресата повістей..............161
3.2.1. Особливості дитячої і підліткової рецепції прозового твору.163
3.2.2. Проблема адекватного сприйняття змальованих у повістях
реалій 1960 1980-х років читачами 21-го століття........174
ВИСНОВКИ.188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....196

ВСТУП

1960 1980-ті роки ввійшли в історію української літератури як період, коли мистецтву відводилась утилітарна роль. Під тиском тоталітарної системи література для дітей зазначеного періоду перетворилась на один із особливих осередків ідеологічної боротьби, не могла відтворювати повноту багатогранного світу своїх героїв. Дитячі письменники мусили дбати про такий зміст художніх творів, який би міг стимулювати виховання «майбутнього будівника комунізму», громадянина, який ставив би колективне вище, ніж індивідуальне. Цілком у дусі епохи висловлювався з цього приводу дослідник дитячої літератури І.Мотяшов: «Дитяча книга завжди відкрито проголошувала виховну мету. І нам немає потреби приховувати, що головне завдання радянської літератури для дітей формувати комуністичну особистість. Комуністичний ідеал, боротьба за його здійснення ось що надихає радянського дитячого письменника» [117,с.17]. Тому важко підрахувати духовні втрати мистецтва, якому довелося виживати в умовах браку свободи творчості, перебувати під пильним оком цензури.
І.Дзюба підкреслив, що у «сфері духу і культури» у той час «випалювано не все, і випалені ділянки інтенсивно засаджувалися створювався новий біоценоз змішаного характеру. Тобто духовність не знищували тотально, її знищували вибірково, а головне підмінювали і змінювали, створювали нову духовність чи псевдодуховність...» [50,с.9]. Письменники бачили, як нагромаджувалися проблеми формування особистості й за нібито безхмарною картиною дитинства завуальовано мужніла молода людина, яка думала одне, вголос говорила друге, а робила третє, саме те, чого від неї вимагало тоталітарне суспільство. При цьому література, як і ряд інших видів мистецтва, мали переконати читача, що саме такий стан справ є звичайним. Доводилося ділити героїв на ідеальних і різко негативних.
Штучне створення таких персонажів і сцен їхнього життя було запереченням засад реалізму. Замість показу правди письменник мусив штучно компонувати епізоди, не маючи права відступати від ідеологічно заданої схеми. Митцям важко було повноцінно реалізувати свій талант, оскільки вони не мали можливості розставляти акценти на свій розсуд, відверто писати згідно з власною творчою позицією. Тому живі елементи здорового творчого процесу замінялися на протези штучності, схематизму, декларативності.
І все ж навіть в умовах директивно насаджуваного методу соцреалізму митці прагнули сказати власне вагоме слово, загострити увагу й дорослого, і юного читача на вічних духовних цінностях. І хоч зміст творів для дітей мусив чітко відповідати «духу й букві» чергової партійної вказівки, дитячі письменники шукали можливості не забирати дитинства у підростаючого покоління. Поруч з картинами рутинних буднів, де майже все проводилося формально, «для галочки», у книгах для дітей змальовувалися й образи цілісних людей, здатних на справжні вчинки.
Після смерті Сталіна 5 березня 1953 року було відкрито лише маленьку шпарину в світ свободи, але навіть її вистачило, щоб стався небувалий підйом живої пульсуючої думки, свіжого слова. Ця шпарина була швидко затулена, проте нову хвилю в мистецтві вже не можна було зупинити. Лірика й проза шістдесятників стала своєрідною формою суспільної опозиції. Покоління, яке зазнало в дитинстві випробувань війни, чиї роки юності припали на десятиліття «контрольованого лібералізму», своїм недитячим гірким досвідом одразу розрізняло плакатно-еталонну фальш і чисту правду. Наступні три десятиліття після смерті Сталіна сучасні історики умовно поділяють на два періоди, котрі відрізнялися між собою за тривалістю і за змістом. Це період відносної лібералізації суспільного життя (відлига) та період нової ідеологічної й політичної реакції, власне неосталінізму.
Здійснюючи значний вплив на всі сфери духовного життя, явище шістдесятництва певним чином вплинуло й на дитячу літературу. Її збагатили такі видатні представники цієї когорти як Л.Костенко, В.Симоненко, Д.Павличко, Гр.Тютюнник, М.Вінграновський, Є.Гуцало та ін. Шістдесятники переконували, що треба приділяти більше уваги внутрішньому світу героїв, сприймати особистість у всій її складності, а не тільки як представника якоїсь певної верстви суспільства. Їх не задовольняли шаблони соцреалізму. Вони перенесли своїх персонажів із площини героїчної в ліричну. Але проблема полягала в тому, що «майже всі більш-менш вартісні твори для дітей виходили з-під пера письменників недитячих, які вже мали ім’я, завойоване в «дорослій» літературі», й до проблем дітей «зверталися спорадично...» [68,с. 395].
Сучасні історики констатують, що «доба Л.Брежнєва виявилася останнім зовнішньо спокійним періодом в історії радянського суспільства. Спокій був оманливим і спостерігався лише на поверхні життя, створюючи помилкове враження відсутності подій застою. Насправді в країні вирували стрімкі процеси, які руйнівним чином діяли на конструкції влади» [139,с.468]. Уникаючи небезпечних, хоча й давно назрілих реформ, компартійна олігархія сама прискорювала поширення кризи усіх сфер життя, в тому числі й мистецтва. Тому література для дітей 1970 1980-х років вже не могла залишатися на старих засадах попередніх етапів свого розвитку. Частина митців відкрито підтримала дисидентський рух, частина пішла у «внутрішню еміграцію». Письменники прагнули уникати сліпого виконання партійних директив. Новий виток розвитку мистецтва вимагав створення індивідуального естетичного ідеалу. Дитячі прозаїки почали відходити від традицій соцреалізму. Утверджуючи загальнолюдські духовні цінності, автори прагнули більш тісного діалогу з читачем. Іншим став адресат дитячої прози, зріс і набув якісно інших рис її герой-школяр.
З’явилися художні тексти, в яких епіки змальовували і будні, й пригоди школярів, наділяли дорослих і юних персонажів виразними рисами української ментальності. До них можна віднести ряд творів дитячих прозаїків О.Огульчанського, Б.Комара, А.Давидова. Питання жанрових особливостей таких пригодницько-шкільних повістей для дітей ще не дістало вичерпного висвітлення в працях з генології та історії літератури й потребує дослідження як нова для літературознавства проблема. Отже, актуальність теми дослідження зумовлена, по-перше, недостатнім теоретичним осмисленням жанру пригодницько-шкільної повісті як формо-змістової цілісності, по-друге, наявністю значної кількості творів цього жанрового різновиду, які потребують комплексного літературознавчого аналізу на основі сучасних методів дослідження.
Період 1960 1980-х років можна вважати часом утвердження шкільної повісті в літературі. Дитячу прозу та її юного героя досліджували Г.Бандура, В.Біленко, Р.Бойцун, М.Грицанова, Я.Гоян, А.Гурбанська, В.Дончик, М.Жулинський, С.Іванюк, П.Кириченко, Л.Кіліченко, Л.Коваленко, П.Козаченко, П.Кононенко, В.Костюченко, А.Михайлов, В.Моренець, І.Мотяшов, М.Наєнко, В.Неділько, Р.Павлик, С.Плетесюк, Г.Сивокінь, Н.Сидоренко, М.Сиротюк, М.Слабошпицький, В.Соболь, Л.Стаєцька, В.Уварова, В.Фащенко, Б.Чайковський, А.Шпиталь та інші.
У контексті нашого дослідження варто назвати монографію С.Іванюка «Адресат майбутнє. Герой і концепція адресата української радянської прози для дітей (1917 1941)» і ряд статей цього науковця в щорічному збірнику літературно-критичних статей про дитячу літературу «Література. Діти. Час». У зазначеному збірнику подавали свої статті про шкільну повість В.Бичко, Я.Гоян, В.Дончик, В.Моренець, В.Неділько, М.Сулима, В.Соболь та інші.
Вагомими є також дисертації Р.Павлик («Творчість Івана Багмута і тенденції розвитку української літератури для дітей 40 60 років» К., 1992); І.Бойцун («Твори Євгена Гуцала для дітей: проблеми художньої майстерності» К., 2000); А.Гурбанської («Творчість Віктора Близнеця у контексті української прози 60 70-х років 20 століття» К., 1994); П.Кириченка («Проблема становлення особистості та шляхи її художньої реалізації у шкільній повісті 60 80-х років 20 ст.» К., 1998). Дослідниця Н.Сидоренко розглядає у своїх статтях жанрові особливості повістей Б.Комара «Векша», «Мандрівний вулкан», повісті В.Близнеця. Але жанрові особливості пригодницько-шкільних повістей ще не ставали об’єктом дослідження літературознавців.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з темою комплексної наукової роботи кафедри українознавства Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету «Українська література у світовому контексті» (№57-В/12.01.01) і виконана як її складова.
Мета дослідження виявити і схарактеризувати жанрові особливості пригодницько-шкільної повісті 1960 1980-х років на матеріалі прози О.Огульчанського, Б.Комара, А.Давидова, розглянутої в параметрах онтології, епістемології та в діалогічних зв’язках із добою.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
окреслити теоретичні аспекти поняття повісті, запропонувати власне визначення генологічного терміна «пригодницько-шкільна повість», урахувавши українські та зарубіжні традиції формування досліджуваного жанрового різновиду;
з’ясувати роль і місце пригодницько-шкільної повісті в системі жанрів української літератури для дітей 1960 1980-х років, показати діалог пригодницько-шкільної прози з педагогікою;
визначити провідні мотиви й характерні типи конфліктів пригодницько-шкільних повістей;
дослідити механізми впливу пригодницького елемента на фабулу, композицію та специфіку розгортання сюжету повістей О.Огульчанського, Б.Комара, А.Давидова;
здійснити реінтерпретацію досліджуваних творів, в ідейному змісті яких втілено загальнолюдські цінності та специфіку української ментальності;
схарактеризувати хронотопічні та мовностильові особливості повістей О.Огульчанського, Б.Комара, А.Давидова;
визначити специфіку характеротворення образів дітей і дорослих, з’ясувати особливості рецепції досліджуваних повістей адресатом 1960 1980-х років і сучасними юними читачами.
Об’єктом дослідження є повісті для дітей 1960 1980-х років О.Огульчанського, Б.Комара, А.Давидова, в яких становлення особистості школярів показане через переживання ними пригод безпосередньо в школі та поза її межами. Аналізуються повісті О.Огульчанського «Вітрів Кут», «Як сплять дельфіни», «Бухта солодкого коріння», «Знахідка на все життя», «Скарб Солоного лиману», «Жаб’ячий цар», «Загадка Кам’яної Дозориці», «Одноокий короп», «Чайки покидають острів». Із творчого доробку Б.Комара до досліджуваного різновиду віднесено повісті «Диваки» і «Бджолиний мед». Об’єкт дослідження становлять і повісті А.Давидова «Озивайко», «Катамаран», «Голубий патруль», «Не так вже й тісно на землі», в яких мова йде про навчання й пригоди школярів.
У полі дослідження перебувають також знайдені в результаті літературно-краєзнавчого пошуку тексти спогадів, листів, статей періодики, анотацій видавництв на рукописи ряду творів, мемуарні записи, документи, які поглиблюють знання про внесок цих письменників у розробку досліджуваного жанрового різновиду, розповідають про особливості світосприймання, духовного життя митців, прояснюють важливі нюанси їх позиції у сфері літератури для дітей. Здійснити інтерпретацію зазначених творів у контексті літературної доби допомагають повісті О.Гончара «Бригантина», В.Нестайка «Тореадори з Васюківки», І.Кирія «П’ята осінь» та «Пригоди Касі-Васі Гармаша», І.Сенченка «Діамантовий берег», В.Фіялка «Лопушаний Король» та ін. Для визначення тенденції розвитку пригодницько-шкільної повісті в сучасному літературному процесі стала в пригоді сучасна повість В.Нестайка «Чарівні окуляри», а також нова авторська редакція з новими епізодами трилогії «Тореадори з Васюківки».
Для зіставлення української та зарубіжної традицій формування й розвитку пригодницько-шкільної повісті розглядаються окремі художні тексти та критичні матеріали про твори для дітей кількох літератур: австрійської, болгарської, вірменської, казахської, латиської, литовської, польської, російської, угорської, чеської, шведської тощо. Плідним виявилося звернення до повістей А.Алексина, Ц.Ангелова, К.Апостолова, Ю.В’яземського, В.Желєзникова, З.Ергле, А.Лукса, К.Нестлінґер, В.Рачіцкаса, Д.Рінкуле-Земзаре, К.Симоняна та ін.
Предметом дослідження є жанрова специфіка української пригодницько-шкільної повісті для дітей 1960 1980-х років як явища національної і світової культури, виявлена на прикладі прози О.Огульчанського, Б.Комара, А.Давидова та інших дитячих письменників, а також рецепція юного читача цих творів.
Теоретико-методологічні засади дослідження. Методологічною основою дослідження є положення таких концепцій: історико-літературної І.Франка, діалогічної М.Бахтіна, рецептивної В.Ізера, Г.Яусса. У процесі осмислення формування й розвитку жанрового різновиду пригодницько-шкільної повісті визначальним стало звернення до монографії Н.Копистянської «Жанр, жанрова система у просторі літературознавства», а також ряду праць вітчизняних науковців: Н.Бернадської, О.Галича, Р.Гром’яка, І.Денисюка, В.Дончика, М.Жулинського, С.Іванюка, Ю.Коваліва, Н.Копистянської, Г.Клочека, М.Моклиці, Ю.Попова, М.Слабошпицького, В.Фащенка, І.Франка, С.Хороба, А.Швець, російських учених М.Бахтіна, Е.Ганкіної, О.Зубарєвої, І.Мотяшова, Г.Поспєлова, Л.Тимофєєва, І.Чернявської та ін.
Допоміжними при розробці основних положень дисертації послужили праці в галузі дитячої літератури Г.Бандури, І.Бойцун, Я.Гояна, А.Гурбанської, П.Кириченка, В.Моренця, В.Неділька, Р.Павлик, Н.Сидоренко, Т.Тищук. З метою аналізу хронотопічної будови повістей використано праці М.Бахтіна, Н.Копистянської. Втілений у дисертації підхід до аналізу прози 1960 1980-х років суголосний концептуально вагомим судженням про українську художню ментальність Г.Сковороди, П.Юркевича, І.Франка, С.Єфремова, Д.Чижевського, О.Наєнка, а також виховним концептам педагогічних теорій Я.А.Коменського, К.Ушинського, А.Макаренка, В.Сухомлинського, Януша Корчака, Г.Ващенка, систем методистів А.Градовського, А.Лісовського, Б.Степанишина, Г.Токмань, положенням вікової психології, етнопедагогіки тощо.
Провідним методом теоретичного літературознавчого дослідження обрано культурно-історичний, оскільки повісті аналізуються у їх зв’язках з конкретно-історичною ситуацією і станом культури народу конкретного періоду вітчизняної історії 1960 1980-х років. Тексти прози для дітей розглядаються в діалогічних зв’язках зі своєю добою, з минулим і сучасністю. Значною є також роль біографічного методу. Особливості творчості кожного письменника визначаються якостями його індивідуальності, які розкриваються при вивченні біографії. Аналіз повістей здійснюється у діалогічних зв’язках між життєписом автора та його творами. Для авторів досліджуваної нами прози винятково важливе значення мають власні дитячі враження та перший досвід, набутий в юному віці в різних сферах діяльності.
Застосування елементів порівняльно-типологічного методу допомогло простежити на світоглядному, естетичному, проблемно-тематичному, образному, композиційному і мовностилістичному рівнях подібні пригодницькі сюжети, схожих один на одного юних і дорослих героїв. Зіставлено українські та зарубіжні традиції формування й розвитку пригодницько-шкільної повісті, позаяк «цілісне сприймання світового літературного процесу як художньої єдності можливе лише за умови адекватної рецепції явищ вітчизняної і зарубіжної літератур» [39,с.54]. Використано також елементи такого методу дослідження, як естетичний. «Рецептивна естетика надає привілей читачеві у парадигмі «текст/читач» і наділяє його когнітивною та афективною здатністю творити з цього тексту власний текст» [198,с.347]. Оскільки співвідношення форм часу і простору в творі є жанротвірними, важливим аспектом дослідження став аналіз домінантних хронотопічних зв’язків у творчості кожного окремо взятого письменника, тлумачення соціально-історичного часу, а також зовнішнього (авантюрного) і внутрішнього ритму головних героїв.
Крім теоретичних методів дослідження використано емпіричні: узагальнено власний читацький, педагогічний досвід та результати багаторічного безпосереднього спілкування з юними читачами ряду районних дитячих бібліотек і центрів дитячо-юнацької творчості Запорізької області й Київщини; опрацьовано методику й результати анкетування юних читачів, бібліотекарів, батьків, педагогів-словесників, проведеного колективом Національної бібліотеки України для дітей; здійснено аналіз листування юних читачів з працівниками видавництва «Веселка», частково застосовано моделювання рецепції сучасного читача повістей 1960 1980-х років.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в уперше здійсненому виявленні особливостей малодослідженого в ґенології жанрового різновиду пригодницько-шкільної повісті на світоглядному, естетичному, образному, композиційно-сюжетному, хронотопічному і мовностильовому рівнях; у вперше визначеному й теоретично обгрунтованому генологічному термінові «пригодницько-шкільна повість» із урахуванням українських та зарубіжних традицій формування досліджуваного жанрового різновиду; у вперше запропонованій класифікації типів пригод у прозі для дітей; у вперше запропонованій класифікації типів образів дорослих у прозових творах для дітей; у поглибленні показу діалогу пригодницько-шкільної повісті 1960 1980-х років і педагогіки; у реінтерпретації в контексті літературного процесу 1960 1980-х років пригодницько-шкільних повістей для дітей О.Огульчанського, Б.Комара, А.Давидова та інших прозаїків, творчість яких ще не була предметом ґрунтовних історико-літературних студій; у поглибленні обґрунтування різниці між термінами «пригодницький» та «авантюрний», окресленні механізмів впливу пригодницького елементу на фабулу, композицію та специфіку розгортання сюжету повістей О.Огульчанського, Б.Комара, А.Давидова; у поглибленні показу загальнолюдських цінностей і рис української ментальності в ідейному змісті пригодницько-шкільних повістей визначеного хронологічного періоду; у виявленні специфіки читацької рецепції досліджуваних повістей і тенденції розвитку зазначеного жанрового різновиду в сучасному літературному процесі.
Теоретична цінність дисертації полягає в конкретизації тлумачення генологічного терміна «пригодницько-шкільна повість для дітей», у висвітленні жанрових особливостей досліджуваних повістей, у подальшому розвитку інструментарію аналізу прози в діалогічних зв’язках тексту і художнього світовідчуття автора, у поглибленні розуміння дитячої рецепції повісті.
Практичне значення роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані в подальших теоретичних та історико-літературних студіях; у лекційних курсах з дитячої літератури, з генології; в написанні підручників, посібників з дитячої літератури для вищих і середніх навчальних закладів; у розробці спецкурсів, семінарів, дипломних, дисертаційних робіт тощо.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації висвітлено у доповідях на десятьох конференціях, зокрема на VІІI Міжнародній науково-практичній конференції «Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця» (Київ, 22-23 березня 2007 р.); Міжвузівській науковій конференції «Мови й культура народів Приазов’я» (Бердянськ, 27 квітня 1998 р.); ІV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Гуманітарна освіта в технічних навчальних закладах: проблеми та перспективи» (Київ, березень 2002 р.); V Всеукраїнській науково-практичній конференції «Гуманітарна освіта в технічних навчальних закладах: проблеми та перспективи» (Київ, 24-26 березня 2004 р.); VI Всеукраїнській науково-практичній конференції «Гуманітарна освіта в профільних вищих навчальних закладах: проблеми і перспективи» (Київ, 16-18 березня 2005 р.); Першій всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблема інтелектуальної власності в контексті науково-педагогічної діяльності» (Переяслав-Хмельницький, 16-17 березня 2006 р.); VІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця» (Київ, 29-31 березня 2006 р.); Всеукраїнській наукова-практичній конференції «Діалог літературознавства і методики навчання: шляхи аналізу художнього твору» (Переяслав-Хмельницький, 27-28 вересня 2006 р.) та ін.
Результати дослідження впроваджувалися у навчальний процес філологічного факультету Переяслав-Хмельницького ДПУ імені Григорія Сковороди (2003 2007). Дисертація обговорювалась на засіданні кафедри українознавства Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету.
Публікації. Основні результати дослідження висвітлені в чотирьох статтях у збірниках наукових праць, які входять до переліку фахових видань, затверджених ВАК.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, кожний з яких має підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Основний текст становить 195 стор. Список використаних джерел нараховує 220 позицій. Повний обсяг дисертації 213 стор.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Сучасна тенденція розмивання меж між різними жанрами літератури вплинула і на тлумачення жанрових особливостей повісті. Визначаючи повість як жанр, більшість теоретиків літератури ведуть мову про її формальні ознаки: зовнішній об’єм, співвідношення простору і часу тощо. Найчастіше порівняння зводиться до формули «більше-менше», внаслідок чого повість вважають просто «серединним жанром» Повість це серединний епічний прозовий жанр. Від роману відрізняється обсягом, односюжетністю, меншою інтенсивністю епічності, тобто відсутністю широкого соціального тла та історичного контексту.
Під генологічним терміном «пригодницько-шкільна повість» розуміємо жанровий різновид повісті, тобто епічний твір середньої жанрової форми, який посідає проміжне місце між романом і оповіданням, має або наскрізний динамічний сюжет з життя школярів, або змальовує ряд послідовних пригод школярів, поданих у творі за принципом нанизування. Якщо дія твору відбувається під час канікул, а школярі при цьому не втрачають зв’язків з навчальним закладом, то таку повість відносимо до пригодницько-шкільної.
У пригодницько-шкільних повістях дитячі прозаїки шляхом компромісу між вимушеною ідеологічною заангажованістю мистецтва й бажанням показу загальнолюдських цінностей мали можливість різностороннішого розкриття світу дитинства, яке письменник може особливо яскраво здійснити саме через можливості пригодницького елементу. В атмосфері відходу частини митців від традицій соцреалізму, активного руху шістдесятників, дитячі письменники у 1969 1980 роках прагнули уникати нав’язаного вказівками згори партійних ідеологів та літературних критиків про обов’язкове висвітлення життя школи на такому рівні, на якому мусили змальовувати виробничу тему письменники у творах для дорослих. Дитина природно прагне волі, широкого простору для дій, пізнання різних сфер життя. На цьому шляху з нею відбуваються важливі події, котрі здаються їй незвичайними пригодами, бо вона сприймає світ, дивуючись. Вихована в атмосфері заборон і подвійної моралі людина не може стати гармонійною особистістю.
Значна кількість зразків текстів досліджуваного жанрового різновиду в українській і зарубіжній літературі свідчить про інтерес до нього з боку читачів і авторів. Зіставлення ряду таких повістей допомагає у визначенні їхньої типологічної спорідненості. Жанротвірними ознаками пригодницько-шкільної повісті є такі сталі (постійні, повторювані) компоненти:
пригоди (надзвичайні події). Трапляються пригоди-випробування, рідше авантюри, коли засіб перетворюється на мету;
наявність поширеної моделі стосунків юних і дорослих героїв «учень-клас-школа». Школяр може бути щасливою частинкою цієї моделі, або ж протистояти класові, вчителям чи навіть усій школі. Проблематика творів не може замикатися тільки на житті школи, а виходить за її межі. Особливу вагу має домашній мікроклімат і група дозвілля дитини;
виразні одна-дві фабульні лінії, в яких переплелись таємниці, елементи вигадки, фантазії.
поєднання перипетійної та характерологічної функції сюжету;
Можна пояснити прагнення прозаїків відтворювати пригоди школярів у нестандартній ситуації, пов’язаній з діяльністю школи (наприклад, під час роботи на дослідній ділянці, під час збору металобрухту, макулатури, лікарських рослин, догляду за закріпленими за учнями тваринами чи домашньою птицею тощо) тим, що така ситуація дає ширші можливості для об’єктивного усебічного розкриття характеру героя, ідейно-тематичної основи твору. Щодо проблеми значення канікулярної повісті в літературі для дітей, варто сказати, що дитячим письменникам не слід ділити жанрові різновиди на «престижні, правильні» та «непрестижні, другорядні». Якщо якийсь із різновидів прози має читацький попит, він має право на творче життя й повагу літературознавців. Суть проблеми полягає в якості, ідейно-художній вартості книги. Талановито написати можна й канікулярну повість, як і профанувати найпопулярніший жанр. На канікулах на дитину посилюється вплив етнопедагогіки, оскільки вона більше часу проводить в колі родини. Важливо, щоб її домашнє оточення було морально здоровим, мікроклімат сім’ї має бути сприятливим для розвитку гармонійної особистості.
Українська пригодницько-шкільна повість для дітей 1960 1980-х років є явищем культури, яке доцільно розглядати саме в діалогічних зв’язках з педагогікою, віковою психологією та іншими галузями гуманітарної сфери, з іншими національними літературами. На рівні змісту генологічними особливостями жанрового різновиду пригодницько-шкільної повісті є наявність гострого конфлікту, психологічної напруги, активного пошуку відповідей на злободенні питання, креативність дій персонажів юного віку, які прагнуть стати самодостатніми особистостями.
Щодо художньої форми, то вона органічно поєднується зі змістом, підкреслює драматизм подій і має сильний ліричний струмінь, тяжіє до біографічного характеру оповіді про героя. Тому в повістях відводиться велика роль ліричним, філософським роздумам про сенс життя людини, справжню дружбу, людську порядність. Майстерність дитячого письменника полягає у знаходженні золотої середини між глибиною й доступністю змісту, а також доцільністю та привабливістю художньої форми.
Пригодницько-шкільна повість має на меті не тільки розважити юного читача, хоч і така її функція теж важлива. Пригодницьку літературу для дітей не можна розцінювати як суто розважальну. Вона тісно пов’язана різнобічними зв’язками з діяльністю навчального закладу, поглиблює розуміння складного процесу навчання й виховання школярів.
З особливим зацікавленням діти сприймають пізнавальний твір, в ідейно-тематичне осердя якого покладена пригода надзвичайна подія. Пригодницький сюжет приваблює мотивом таємничості, ігровим началом. Наявність активного героя, ровесника юного адресата, робить пригодницько-шкільний твір більш доступним для рецепції підлітка. Найчастіше пригода пов’язана з мандрівкою, із розкриттям якоїсь таємниці, цікавою знахідкою. Але герої-школярі діють у тісному зв’язку зі школою, здобувають знання й необхідні для дорослого життя навички.
Пригодницько-шкільним повістям 1960 1980-х років Б.Комара, О.Огульчанського, А.Давидова притаманний здебільшого мажорний епічний пафос. Можна зустріти й досліджувані прозові твори зазначеного періоду з епічно-ліричним (наприклад «Бухта Солодкого коріння», «Жаб’ячий цар» ООгульчанського, «П’ята осінь» І.Кирія). Повісті В.Нестайка сповнені здебільшого мажорного гумористичного пафосу. Повісті з епічно-драматичним пафосом, у яких проблеми дитинства ставляться гостро й рельєфно, зустрічаються в доробку Гр.Тютюнника, М.Вінграновського. В українській прозі віддзеркалюється потяг митців до ліризації оповіді, пов’язаний з особливою національного світовідчуття.
Пригоди виступають каталізатором дії у прозі для дітей, вносять в сюжет елементи таємничості, інтригують. Зав’язка твору відбувається багато в чому завдяки допитливій вдачі непосидючих юних героїв, готових до пригод, до пошуку, експерименту. Сюжет такого твору зазнає стрімкого розвитку дії. Кульмінація назріває і вибухає особливо виразно, несподівано. Розв’язкою може служити покращення результатів навчання школяра, налагодження добрих стосунків у класі, в сім’ї, цікава знахідка в царині дослідження природи чи історії краю, розгадана юними дослідниками таємниця якоїсь із наук, надана допомога в охороні флори й фауни. Найчастіше простежується одна основна сюжетна нитка. Час лінійний, автор рідко вдається до експериментів з хронотопом. Місце дії школа і все, що з нею пов’язане. Подієвий тип композиційної організації повістей набирає найчастіше хронологічної форми: події показані так, як вони відбувалися в житті, послідовно, одноплощинно. Елементи ретроспективної форми подієвої композиції використовуються у сценах спогадів дорослих, якими вони діляться з дітьми. Використання позасюжетних елементів можливе і залежить від особливостей творчої манери автора.
У повістях А.Давидова переважає перипетійна функція сюжету. Він звертає увагу на сам перебіг подій, знахідки і розгадки таємниць природи, а характери зображуваних осіб менше цікавлять автора. У повістях Б.Комара та О.Огульчанського простежується поєднання перипетійної і характерологічної функцій сюжетів. Характери героїв не відступають на другий план, але й події твору перебувають у тісній причинно-наслідковій залежності, несподівано й стрімко зазнають змін. Тип сюжетів повістей концентричний, бо події з’єднані причинно-наслідковими зв’язками. Осердям сюжету стає одна або кілька пригод, які привертають увагу читача.
В ідейному змісті пригодницько-шкільної повісті велике значення мають риси української ментальності. Зокрема козацькі риси вдачі, зразки поведінки січовиків так міцно тримаються в генах українців, що офіційним заборонам на згадку про січовиків важко вилучити з підсвідомості народу міцну родову пам’ять, саме той ненависний неосталіністам «голос крові». Заборона В.Щербицького звертатися до теми козацтва, правдиво висвітлювати у творах героїчні й трагічні сторінки української історії подіяла, але до кінця змінити й завуалювати риси української ментальності у самих письменників та в змальованих ними героїв не змогла. Ці явища або натяк на них зустрічаються у ряді пригодницько-шкільних повістей. Переповідаючи про давні традиції, письменники передавали читачам і національний дух, без якого будь-яка традиція стає мертвою.
Образи дорослих у пригодницько-шкільній повісті несуть важливе ідейне навантаження. Кожен дитячий прозаїк творить характери представників старших поколінь, враховуючи власний досвід і орієнтуючись на свій ідейний задум. У повістях А.Давидова з дорослих героїв найбільше зустрічаються досвідчені педагоги-природолюби, оскільки осердям сюжету є події в житті представників флори й фауни України. У творах О.Огульчанського й Б.Комара спостерігається гармонійне поєднання образів дорослих із різних типів (батьків, дідів і бабусь; сусідів і односельчан; незнайомих дорослих), позаяк увага авторів прикута до нерозривно пов’язаних світу дитини й природи.
Одним із найвагоміших ідейних здобутків дитячих письменників, які вводять у канву пригодницько-шкільної повісті позитивні образи дорослих, є розкриття ідеї тяглості, наступності поколінь, невмирущості національних духовних здобутків. Щодо негативних персонажів дорослих, з якими доводиться мати справу дитині, вони спонукають її до активних дій, пошуків виходу зі складних життєвих ситуацій. Поведінка підлітків є результатом впливу на їх свідомість цілого ряду чинників. Приклад дорослих один із найвагоміших серед них. У вищезгаданих повістях вчинки персонажів юний читач може пояснити, спираючись і на власний життєвий досвід, і з огляду на ідейну позицію автора. Дитячі письменники у своїх творах прагнуть у доступній і художньо вартісній формі донести читачеві перевірені часом істини, які складають основу християнської моралі, тісно поєднаної з філософсько-антропологічною концепцією серця. Це явище можна простежити і на прикладах пригодницько-шкільних повістей О.Огульчанського «Скарб Солоного лиману», «Вітрів Кут», «Острів сріблястих чайок», А.Давидова «Озивайко», «Голубий патруль», «Експедиція «Суничка», Б.Комара «Диваки». У ставленні до природи виявляється антеїзм, відчутний екологічний неспокій автора й героїв.
Дитина-читач одразу відчуває, знає чи не знає письменник життя школи, проблеми шкільництва. Влучна деталь стає необхідним елементом складної образної структури твору, служить успіху повісті. Про психологізм пригодницько-шкільних повістей свідчить і те, що в художньому тексті часто наявний образ читача, котрий тісно пов’язаний з прогнозованою автором оцінкою змальованого в творі. Психологічна деталь вимагає ще й переосмислення письменником мотивів, причин дій героїв. У мовній тканині досліджуваних повістей використано багато засобів, що передають емоційний стан героїв твору. Інтертекстуальні елементи (ремінісценції, жартівливі пісні, примовки, часто у формі фразеологізмів), індивідуалізоване мовлення персонажів увиразнює емоційну палітру твору. Тому в повістях відводиться велика роль ліричним, філософським роздумам про сенс життя людини, дружбу, порядність, неповторність флори і фауни рідного краю. Пейзажі (степові, морські, лісові) служать для передачі внутрішнього стану героя, ліризують епічну форму, збагачують текст новими часопросторовими вимірами.
Для поступу в утвердженні досліджуваного жанрового різновиду з’ясовано специфіку читацької рецепції. Практика видавництв і досвід бібліотек свідчать, що інтерес читачів до пригодницької літератури не згасає й сьогодні. Змістилися лише вікові межі: дитина дошкільного віку початку 21 століття раніше починає читати. Але сучасний школяр поступається ровесникові 20 століття в кількості і якості читання його увага все більше приковується до екрана телевізора чи дисплею. Досвід перегляду пригодницької кінопродукції впливає на читацьке сподівання, очікування результату від знайомства з творами літератури. Дитина-читач стає щороку більш інформованою, а тому й вибагливішою. Ця обставина складає особливі труднощі для сучасних прозаїків у створенні змістовно й естетично якісних текстів. Тільки цікавий зміст і довершена художня форма твору здатні втримати інтерес дитини й підлітка на сторінках книги, тобто витримати оптимальний баланс між «нудьгою і перенапруженням» (за В.Ізером).
Багато незвичного і маловідомого для себе зустрічають сучасні діти у прозі радянського періоду. Відійшли в минуле терміни на позначення явищ діяльності жовтенят, піонерської та комсомольської організацій. Життя тодішньої школи важко було уявити без впливу зазначених організацій, над якими в свою чергу домінувала компартійна верхівка. Тому для дитини 21 століття пригодницько-шкільна повість 1960 1980-х років є твором не тільки розважальним. Пізнавальність його посилюється, читач уявляє явища життя героя в умовах хронологічно віддалених і якісно зовсім інших, ніж сучасні. Щоб зрозуміти основи життя тодішньої школи, сучасна дитина мусить збагнути сутність піонерської, комсомольської роботи, яка для когось із представників найстарших поколінь була серйозним заняттям, а для когось вже відкривала свої недоліки, «заорганізованість», формалізм у роботі періоду застою. Школяр 1960-1980-х років, як і його старші члени сім’ї, багато різних робіт виконували на громадських засадах, без оплати праці. Учні всім класом збирали макулатуру, лікарські рослини, дбали про пришкільні зелені насадження, працювали на суботниках. Допомагали своїм «шефам»-колгоспникам у проведенні ряду сільськогосподарських робіт, доглядали за домашніми тваринами і птицею, допомагали дорослим працювати на ставку, на перевозі, на тракторній бригаді, в саду. Більшість шкіл мали дослідні ділянки, оранжереї, живі куточки. Діти працювали в шкільних майстернях, освоювали основи робочих спеціальностей. Система вимагала виховати для суспільства саме громадянина-колективіста, а не одноосібника, який би мав індивідуальну точку зору й не переймався проблемами колективу. Але вже в межах досліджуваного періоду з’являлися повісті, які розкривали конфлікт між окремою особистістю і класним колективом. Сучасному читачеві важко сприймати, аналізувати й антирелігійні мотиви у прозі радянського періоду.
Кращі твори для дітей не підвладні часові, просто кожне нове покоління читачів по-своєму розставляє акценти, оцінює текст в діалозі з автором, приміряє прочитане до своєї епохи, звертає увагу на деталі застарілих для сучасного суспільства явищ життя, котрі відійшли в минуле, стали позитивним чи негативним надбанням історії. Сучасне покоління школярів дає творам попередніх генерацій оцінку зі своєї точки зору, спираючись на власний досвід і розуміння життя. Оскільки пригодницький елемент і на сьогодні не втратив своєї актуальності, а школа залишається важливою частиною життя дитини, пригодницько-шкільна повість має значний шанс виконувати роль морального компаса в житті підлітка. Таким чином, даний жанровий різновид повісті має своє майбутнє. Прикладом цього є сучасна проза В.Нестайка, Лесі Ворониної, М.Павленко, В.Рутківського, М.Дяченко та С.Дяченка та ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авторитет: Література і критика в час перебудови: Статті, есе, інформація. К.: Рад. письменник, 1989. 350с.
2. Айзерман Л. Страсти по Павлу Корчагину. Статья вторая / Литература в школе. 2006. №1. С.25-28.
3. Ангелов Ц. Ключ із дев’ятьма діамантами: Повість. Для серед. шкіл. в. / Пер. з болг. Н.С.Шумами. К.: Веселка, 1980. 279с.
4. АндрусякІ.М. Що таке «літературне покоління». «Поколіннєві переживання» / Сучасна українська література кінця ХХ ст. - початку ХХІ ст.: Хрестоматія / Упоряд. І.М.Андрусяка. К.: Школа, 2006. С.434-437.
5. Аникин В.П., Агеносов В.В., Ганкина Э.З. и др. Детская литература: Учеб. пособие М.: Просвещение, 1989. 399с.
6. Антологія світової літературно-критичної думки 20 ст. / За ред. М.Зубрицької. Львів: Літопис, 2001. 832с.
7. Астрід Ліндгрен: «Прагну бути оптимісткою» (Розмова з письменницею Ю.Кузнєцовою) // Література. Діти. Час: Збірник літературно-критичних статей про дитячу літературу / Редкол.: М.К.Наєнко та ін. К.: Веселка, 1989. С.127-129.
8. Багалій Д.І. Український філософ Григорій Савич Сковорода // СковородаГ. Розмова про істинне щастя. Харків: Прапор, 2002. 280с.
9. БазилевськийВ. Поети у вісімдесят... (З «Імпресій та медитацій») // Літературна Україна. 2007. 22 березня. С.8.
10. «Батьки і діти: одвічні проблеми»: Сучасний погляд / Пед. наук. ред. Т.М.Яблонська; літ. ред. С.І.Бажеріна. К.: Три крапки, 2003. 160с.
11. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. М.: Искусство, 1975. 504с.
12. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. М.: Худ. литература, 1972. 468с.
13. Бахтин М.М. Роман воспитания и его значение в истории романтизма // Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Худ. литература, 1979. С.199-247.
14. Безпечний І. Теорія літератури. Торонто: Молода Україна, 1984. 304с.
15. Бернадська Н.І. Українська література 20 століття: Навч. посібник. К.: Знання-Прес, 2002. 268с.
16. Бернадська Н.І. Український роман: теоретичні проблеми і жанрова еволюція: Монографія. К.: Академвидав, 2004. 368с.
17. Бичко В. Чим радують нас прозаїки? Роздуми // Література. Діти. Час: Збірник літературно-критичних статей про дитячу літературу / Упорядк. В.Я.Неділька. К.: Веселка, 1976. С.29-31.
18. Бичко В. Цікавий, своєрідний світ / Багмут І. Щасливий день суворовця Криничного: Повісті. К.: Веселка, 1973. С.3-6.
19. Білецький Д.М. Микола Петрович Трублаїні / Білецький Д.М., ГурвичФ.Х., ПроценкоІ.М. Дитяча література: Підручник. К.: Рад. школа, 1967. С.331-334.
20. Бічуя Н. Звичайний шкільний тиждень: Повість для серед. шк. віку. К.: Веселка, 1973. 187с.
21. Близнець В.С. Вибрані твори: У 2 т. Землянка. Старий дзвоник. Женя і Синько: Повісті. Для серед. шк. віку / Вступна стаття Ю.М.Мушкетика. К.: Веселка, 1983. 366с.
22. Близнець В. Діти війни і книги про них // Література. Діти. Час: Зб. літ.-критич. ст. про дит. літ. / Упоряд. В.Я.Неділька. К.: Веселка, 1980. С.28-35.
23. Бойко О. Історія України: Навч. посібник. К.: Академвидав, 2005. 688с.
24. Большая Советская Энциклопедия (В 30 томах) / Гл. ред. А.М.Прохоров. М.: Сов. Энциклопедия, 1975. Т.20. 608с.
25. Будугай А.О. Категория свободы в духовном пространстве // Обрії свободи: Матеріали Міжнародної наукової конференції 9.06.-10.06.2006. Ч.2. К.: Новий Акрополь, 2006. С.1-3.
26. Буценко О. Чисті плеса творчості (інтерв’ю з Віктором Близнецем) / Література. Діти. Час: Зб. літ.-критич. ст. про дит. літ. Вип. 6. / Упоряд. В.Я.Неділька. К.: Веселка, 1981. С.37-45.
27. Ващенко Г. Твори. Т. 4. Праці з педагогіки та психології. К.: Школяр, 2000. 416с.
28. Введение в литературоведение: Учеб. пособие / Под ред. Г.Н.Поспелова. М.: Высшая школа, 1988. 342с.
29. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. К.-Ірпінь: Перун, 2004. 1440с.
30. Веселка. Антологія української літератури для дітей у 3 томах. Т.3. / Упор. Б.Й.Чайковський. К.: Веселка, 1985. 675с.
31. Відлуння десятиліть. Українська література другої половини 20 століття: Навч. посібник / Упор. М.О.Сорока. К.: Грамота, 2001. 463с.
32. Выготский Л.С. Педагогическая психология: Учеб. пособие. М.: Педагогика, 1991. 480с.
33. Власова О. Педагогічна психологія: Навч. посібник. К.: Либідь, 2005. 400с.
34. Волошина Н., Пасічник Є., Скрипченко Н., Хропко П. Концепція літературної освіти. Проект // Дивослово. 1994. №4. С.26-34.
35. Воронина Леся. Суперагент 000: Дитячий детектив. К.: Соняшник, 2000. 176с.
36. Ганшина К.А. Французско-русский словарь: 51000 слов. М.: Русский язык, 1982. 912с.
37. Гончар О.Т. Щоденники: У 3-х т.: Т.3 (1984-1995) / Упоряд., підгот. текстів, ілюстр. мат. В.Д.Гончар. К.: Веселка, 2004. 606с.
38. Гоян Я.П. Володар цілющого каменя / А.Давидов. Цілющий камінь: Повісті, оповідання: Для середнього шкільного віку / Пердм. Я.П.Гояна. К.: Веселка, 1998. С.5-24.
39. Градовський А.В. Компаративний аналіз у системі шкільного курсу літератури: методологія та методика: Монографія. Черкаси: Брама, 2003. 292с.
40. Гречанюк С.С. На тлі 20 століття: Літературно-критичні нариси. К.: Рад. письменник, 1990. 311с.
41. Давиденко В. «Послухаймо, що говорять діти». Сигнал тривоги // Слово Просвіти. 2005. 6 липня. С.5.
42. Давидичев Л. Життя Івана Семенова другокласника і другорічника: Повість; Руки вгору! або Ворог №1: Роман / Пер. з рос. Г.С.Стадниченко. К.: Веселка, 1991. 368с.
43. Давидов А.І. Голубий патруль: Повісті та оповідання: Для серед шкіл. віку / Рецензент М.Ю.Малиновська. К.: Веселка, 1983. 215с.
44. Давидов А.І. Озивайко: Казка: Для молод. шкіл. віку. К.: Веселка, 1987. 30с.
45. Давидов А.І. Про науково-художню літературу // Українська дитяча література. Хрестоматія: У 2 ч. / Упоряд., вступ. ст. та біогр. нариси: І.А.Луценко, А.М.Подолинний, Б.Й.Чайковський. К.: Вища школа, 1992. Ч.2. С.19-20.
46. Давидов А.І. Про Озивайка, лісовий люд та їхні незвичайні пригоди: Повість-казка: Для серед. шк. віку. К.: Веселка, 1990. 112с.
47. Давидов А.І. Цілющий камінь: Повісті, оповідання: Для серед шкіл. віку / Передмова Я.П.Гояна. К.: Веселка, 1998. 318с.
48. Даниленко В. Історія одного ісходу / Квіти в темній кімнаті: Сучасна укр. новела: Найяскравіші зразки укр. новелістики за останні п’ятнадцять років / Упоряд., передм., літ. ред. В.Даниленка. К.: Ґенеза, 1997. С.5-15.
49. Детская литература: Учеб. пособие / Под ред. Е.Е.Зубаревой. М.: Просвещение, 1989. 399с.
50. Дзюба І. Духовні спустошення й трансформації в українському суспільстві ХХ ст. // Дивослово. 2001. №2. С.9-10.
51. Дивосвіт «Веселки»: Антол. л-ри для дітей та юнацтва: В 3 т. / Упор. та бібліогр. довідки Чайковського Б.Й. та ін. К.: Веселка, 2005. Т.2.: Укр. література. 703с.
52. Дивосвіт «Веселки»: Антологія літератури для дітей та юнацтва: У 3 т. / Упор. та бібліогр. довідки Чайковського Б.Й. та ін. К.: Веселка, 2005. Т.3.: Укр. література. 703с.
53. Дончик В.Г. Повість для підлітків: традиції та новонадбання // Література. Діти. Час: Збірник літературно-критичних статей про дитячу літературу / Упоряд. В.Я.Неділька. К.: Веселка, 1976. С.19-28.
54. Дончик В.Г. Шістдесятництво як явище // Дончик В.Г. З потоку літ і літпотоку. К.: Стилос, 2003. С.375-377.
55. Дрофань А. Матеріали до літопису життя і творчості Степана Васильченка // Майстер прози поетичної Степан Васильченко: Збірник. Автобіографічні записки, наукові розвідки, спогади, матеріали до літопису життя і творчості / За ред. М.С.Грицюти. К.: Веселка, 1983. С.191-294.
56. Ергле З. Таємнича знахідка: Повість: Для молод і серед. шк. віку / Пер. з латиської О.В.Буш. К.: Веселка, 1984. 128с.
57. Єфремов С. Вибране: Статті. Наукові розвідки. Монографії. К.: Наукова думка, 2002. 216с.
58. Желєзников В. Опудало: Повість для серед. шк. віку / Пер. з рос. Г.М.Пашко. К.: Веселка, 1985. 151с.
59. Жук З. Кілька слів про віковий розподіл читачів // Радосинь. 2006. №4. С.11.
60. Жулинський М.Г. Із забуття в безсмертя (Сторінки призабутої спадщини). К.: Дніпро, 1990. 447с.
61. Зарубежная детская литература: Учебник / Сост. И.С.Чернявская. М.: Просвещение, 1982. 559с.
62. Зборовська Н. Код української літератури: Проект психоісторії новітньої української літератури. Монографія. К.: Академвидав, 2006. 504с.
63. Иванов С. В бесконечном лесу и другие истории о 6-м «В»: Повесть. М.: Дет. литература, 1978. 224с.
64. Іванюк С.С. Адресат майбутнє. Герой і концепція адресата української радянської прози для дітей (1917-1941) / АН УРСР, Ін-т літератури ім. Т.Г.Шевченка; Відп. ред. М.Г.Жулинський. К.: Наукова думка, 1990. 128с.
65. Іванюк С.С. Завдання на завтра // Діалектика художнього пошуку. Літературний процес 60-80-х років. К.: Наукова думка, 1989. С.274-294.
66. Іванюк С.С. На засвоєних акордах // Література. Діти. Час: Збірник літературно-критичних статей про дитячу літературу. Вип. 13. / Упоряд. В.Я.Неділька. К.: Веселка, 1988. С.47-52.
67. Іванюк С.С. Література для дітей. 1900-1980-ті роки // Історія української літератури 20 століття: У 2 кн. Книга 2, Частина 2.: 1960-1990-ті роки: Навч. посібник / За ред. В.Г.Дончика. К.: Либідь, 1995. С.444-461.
68. Іванюк С.С. Література для дітей. 40-ві-90-ті роки // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. Кн. 2.: Друга половина ХХ ст. Підручник / За ред. В.Г.Дончика. К.: Либідь, 1998. С.392-398.
69. Ізер В. Процес читання: феноменологічне наближення // Антологія світової літературно-критичної думки 20 ст. / За ред. М.Зубрицької. Львів: Літопис, 2001. С. 349-366.
70. Історія української літератури: У 8-ми т. К.: Вища школа, 1971. Т.8. 574с.
71. Кава В. Родом з дитинства. До 60-річчя з дня народження Б.Комара / Література. Діти. Час: Зб. літ.-критич. ст. про дит. літ. Вип. 13 / Упоряд. В.Я.Неділька. К.: Веселка, 1988. С.144-148.
72. Кава В. Співець дитинства і юності / Копиленко О. Дуже добре: Романи. К.: Рад. школа, 1982. С.334-341.
73. Килимник О. Олександр Копиленко. К.: Дитяча література УРСР, 1962. 440с.
74. Кириченко П. Актуальна спадщина 20 століття: жанрове багатство шкільної теми в українській літературі // Гуманітарний вісник ПХДПУ ім. Г.Сковороди: Науково-теоретичний збірник. Випуск 5. Переяслав-Хмельницький, 2004. С.143-146.
75. КирійІ.І. Пригоди Касі-Васі Гармаша: Повість в оповіданнях: Для молод. шкіл. віку / Рецензент Б.Й.Чалий. К.: Веселка, 1980. 134с.
76. Кіліченко Л.М., Лещенко П.Я., Проценко І.М. Українська дитяча література: Навч. посібник. К.: Вища шк., 1979. 336с.
77. Кіліченко Л.М. Українська дитяча література: Навч. посібник. К.: Вища шк., 1988. 264с.
78. Клочек Г. Поетика і психологія: Серія 6 «Духовний світ людини». Тематичний цикл «Література» / Т-во «Знання» УРСР. №7. К.: Знання, 1990. 48с.
79. Книга пригод: Повісті та оповідання: Випуск 4. К.: Веселка, 1991. 259с.
80. Коберник О., Мотрич Л. Співпраця вчителя з батьками: Навчально-методичний посібник. К.: Науковий світ, 2002. 133с.
81. Кобець В. Вересневий день: Повість: Для серед. шк. віку. К.: Веселка, 1987. 206с.
82. Ковтун А. Баранова балка. За неделю до каникул: Повести: Для сред. шк. возраста. К.: Веселка, 1988. 239с.
83. Кодак М. Жанр у часопросторових вимірах: до генології літературної класики // Слово і час. 2003. №5. С.3-9.
84. Кожинов В.П. Сюжет, фабула, композиция / Теория литературы, роды и жанры. М., 1984. С.408-485.
85. Комар Б.П. Бджолиний мед та ще тридцять оповідок учня четвертого класу Романа Зайчика: Повість. Для мол. шк. в. К.: Веселка, 1985. 135с.
86. Комар Б.П. Векша. Мандрівний вулкан: Повісті: Для серед. та старшого шкіл. віку. К.: Веселка, 2002. 224с.
87. Комар Б.П. Диваки // Комар Б.П. Вибрані твори: В 2-х т.: Для серед. та ст. шк. віку / Передм. В.П.Моренця. К.: Веселка, 1988. Т.1: Диваки. Векша. Мандрівний вулкан: Повісті. С.15-140.
88. Кон И.С. Психология ранней юности: Книга для учителя. М.: Просвещение, 1989. 255с.
89. Конкина Л. «У мира есть смысл». Филолог и мыслитель 20 века М.М.Бахтин // Литература в школе. 2004. №8. С.19-22.
90. Коновалов Д. Майбутнє визначать діти // Літературна Україна. 6 липня 2006. С.1.
91. Кононенко П.П. Українська література: проблеми розвитку: Навч. посібник. К.: Либідь, 1994. 336с.
92. Копистянська Н.Х. Аспекти вивчення художнього часу в літературознавстві // Радянське літературознавство. 1988. №6. С.11-19.
93. Копистянська Н.Х. Жанр, жанрова система у просторі літературознавства: Монографія. Львів: ПАІС, 2005. 368с.
94. Костецький А. Мінімакс кишеньковий дракон, або День без батьків: Казки, фантастичні та пригодницькі повісті. К.: Веселка, 1987. 300с.
95. Кравченко А. Драматургія // Історія української літератури 20 століття: У 2 кн. Книга 2, Частина 2.: 1960-1990-ті роки: Навч. посібник / За ред. В.Г.Дончика. К.: Либідь, 1995. С.430-443.
96. КравченкоВ. Г. Над морем / Літературно-науковий вісник. 1909. квітень-червень. С.57-85.
97. Кравченко В. Як бердянці в море ходили / Південна зоря. 1993. 7 липня. С.2.
98. Крапивин В. Валькины друзья и паруса: Повесть. М.: Дет. литература, 1970. 141с.
99. Кузьменко В.І.Словник літературознавчих термінів: Навч. посібник. К.: Укр. письменник, 1997. 230с.
100. Лановик Б., Лазарович М. Історія України: Навч. посібник. К.: Знання-Прес, 2003. 733с.
101. Левківський М. Історія педагогіки: Підручник. К.: Центр навчальної літератури, 2006. 376с.
102. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. Чернівці: Золоті литаври, 2001. 636с.
103. Листування Дмитра Яворницького та Василя Кравченка (1913-1935) / Народна творчість та етнографія. 1991. №3. С.67-75.
104. Лісовський А.М. Морфологія художності твору і вивчення літератури в школі: Методичний посібник. К.: Ленвіт, 2005. 110с.
105. Літературознавчий словник-довідник / Уклад. Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. К.: Академія, 1997. 752с.
106. Логвиненко О. Українська дитяча книжка і сонячне затемнення. Розмова за круглим столом // Літературна Україна. 2006. 18 травня. С.6.
107. Лукс А. Нічна «коректура»: Повість: Для серед. шк. віку / Пер. з угор. Л.Ю.Мушкетик. К.: Веселка, 1987. 172с.
108. Любар О.О., Стельмахович М.Ж., Федоренко Д.Т. Історія української школи і педагогіки: Навч. посіб. К.: Знання, 2006. 447с.
109. Людина і світ: Підручник / Л.В.Губерський, В.Г.Кремень, А.О.Приятельчук та ін. К.: Знання, 2001. 349с.
110. Макаренко А. Про батьківський авторитет // Макаренко А. Вибрані педагогічні твори. К.: Рад. школа, 1950. С.469-475.
111. Маценко І. Ясна усмішка друга // КирійІ.І. П’ята осінь: Повісті: Для молод. шкіл. віку. К.: Веселка, 1974. С.3-10.
112. Медуниця М. Витоки душі і слова. До 50-річчя до дня народження Анатолія Давидова / Література. Діти. Час: Зб. літ.-критич. ст. про дит. літ. Вип.13 / Упоряд. В.Я.Неділька. К.: Веселка,