Кравець Лариса Вікторівна Динаміка концептуальної метафори в мові української поезії XX ст

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

Кравець Лариса Вікторівна

УДК 811.161.2’ 38

Динаміка КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ МЕТАФОРИ
В МОВІ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ ХХСТ.

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук

Науковий консультант
академік НАПН України,
доктор філологічних наук,
професор Мацько Любов Іванівна

Київ 2012

ЗМІСТ

Вступ6
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади вивчення
процесів метафоризації в мові української поезії ХХст......15
1.1. Еволюція лінгвофілософського вивчення метафори.16
1.1.1. Античні і середньовічні теорії метафори ...........16
1.1.2. Лінгвофілософське осмислення метафори в Новий час....20
1.1.3. Лінгвофілософські концепції метафори Новітнього часу ....26
1.1.4. Проблема метафори в українській філології ХХст......41
1.2. Методологічні принципи дослідження метафори в мові поезії.46
1.3. Концептуальна метафора та її механізм.......................56
1.4. Основні класифікації метафор .............61
1.5. Співвідношення концептуальної і художньої метафор.....71
1.6. Функції метафори в поетичному тексті...77
Висновки до першого розділу..88

Розділ 2. Лінгвокогнітивна теорія динаміки
концептуальної метафори....91
2.1. Динаміка як сутнісна ознака концептуальної метафори....92
2.2. Лінгвокогнітивна основа динаміки концептуальної метафори.......107
2.3. Соціокультурні детермінанти динаміки концептуальної метафори.......114
2.4. Методика дослідження динаміки концептуальної метафори......125
2.5. Концептосфери української поезії ХХст.,
задіяні в процесах метафоризації.131
2.6. Взаємодія концептосфер у процесах метафоризації.137
Висновки до другого розділу ....147

Розділ 3. Динаміка концептуальних метафор із реципієнтними зонами
концептосфери ЛЮДИНА в мові української поезії ХХст. ..148
3.1. Метафоризація внутрішнього світу людини
в мові української поезії ХХст. ..149
3.1.1. Метафоризація серця і душі як вияв кордоцентризму.149
3.1.2. Метафоричне вираження атрибутів особистості (воля і свобода)..165
3.1.3. Традиції і новаторство в метафоризації думки ....171
3.1.4. Метафоризація розуму, пам’яті, мрії ...177
3.1.5. Метафоричне осмислення почуттів ............186
3.2. Метафоризація людського тіла і його частин
в мові української поезії ХХст....202
3.3. Метафоричне осмислення екзистенцій людини
українськими поетами ХХст...221
Висновки до третього розділу ...246

Розділ 4. Динаміка концептуальних метафор із реципієнтними зонами
концептосфери ПРИРОДА в мові української поезії ХХст...247
4.1. Розвиток метафор із реципієнтними зонами небо і небесні світила...248
4.1.1. Метафоризація неба в мові української поезії ХХст. ....248
4.1.2. Метафоризація небесних світил у мові української поезії ХХст. ....260
4.2. Зміни метафор із реципієнтними зонами явища природи........................282
4.2.1. Метафоричне вираження вітру ....282
4.2.2. Метафоризація атмосферних явищ ...289
4.2.3. Метафоричне вираження опадів..302
4.3. Рослинний світ у поетичних метафорах ХХст. ...308
4.4. Тваринний світ у поетичних метафорах ХХст. ...327
4.5. Зміни метафор із реципієнтною зоною земля .......332
4.6. Метафоричне вираження часу в мові української поезії ХХст. .....339
Висновки до четвертого розділу....344

Розділ 5. Динаміка концептуальних метафор із реципієнтними зонами
концептосфери ПРЕДМЕТИ в мові української поезії ХХст. 347
5.1. Метафори із реципієнтними зонами споруди.......348
5.2. Місто як реципієнтна зона метафоричних проекцій....356
5.3. Метафоризація транспортних засобів ..361
5.4. Предмети побуту як реципієнтні зони метафоричних проекцій366
5.5. Метафори із реципієнтними зонами музичні інструменти.........................371
Висновки до п’ятого розділу..375

ВИСНОВКИ...378
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...383
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ ...437
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ХУДОЖНІХ ДЖЕРЕЛ...440

ВСТУП
Метафора це один із найпродуктивніших засобів збагачення мови, який здавна привертав увагу філософів, логіків, мовознавців. Тривалий час її вважали тропом, заснованим на переносному вживанні слів і призначеним орнаментувати художній текст та забезпечувати успішність впливу його на адресата. Інтелектуальний розвиток людства в другій половині ХХст. та зміна світоглядних парадигм розширили сферу використання метафори і спричинили переосмислення її ролі в мовно-мисленнєвих процесах. Вчені встановили, що метафора виникає в момент вирішення проблемної когнітивно-номінативної ситуації, коли формуються нові образи і смисли. Подальше лінгвофілософське дослідження цих механізмів уможливило кваліфікацію метафори як найбільш потужного лінгвоментального інструмента, за допомогою якого людина пізнає й оцінює позамовну дійсність. Ці ідеї обґрунтовані в теорії концептуальної метафори (Дж.Лакофф, М.Джонсон), яка здобула популярність у кінці ХХст. й започаткувала когнітивний напрям у вивченні метафори. Положення цієї теорії розроблено й поглиблено у працях багатьох дослідників (А.Ченкі, М.Тернер, Ж.Фоконьє, С.Коулсон, В.Еванс, Й.Цінкен, Б.Рудзка-Остін, А.М.Баранов, Ю.М.Караулов, К.В.Рахіліна, А.П.Чудинов, О.О.Селіванова, Л.І.Бєлєхова та ін.).
У сучасному мовознавстві існують й інші аспекти аналізу метафори: у європейському та американському риторичний (М.Осборн, С.Дафтон, Р.Айві, В.Бенуа, Б.Бейтс та ін.), у російському семантико-стилістичний (О.М.Григор’єва, О.П.Єрмакова, Н.А.Кузьміна, Т.Б.Соколовська, Т.В.Шмельова та ін.). Актуальні в мовознавстві також семасіологічний (Д.М.Шмельов, Ю.Й.Левін, В.Г.Гак, Н.Д.Арутюнова, І.А.Стернін, В.М.Телія, М.Бірвіш, Ж.Дюбуа, Г.М.Скляревська та ін.), ономасіологічний (В.Вартбург, Р.Халліг, С.Д.Кацнельсон, Н.Д.Арутюнова, Г.В.Колшанський, А.Ф.Журавльов та ін.), психолінгвістичний (Л.С.Виготський, І.А.Стернін, Р.М.Фрумкіна, О.О.Залєвська та ін.), лексикографічний (А.М.Баранов, Ю.М.Караулов, Г.М.Скляревська, Н.В.Павлович, О.М.Лагута та ін.) та лінгвокультурологічний (Н.Д.Арутюнова, В.М.Телія, В.А.Маслова, С.Г.Воркачов та ін.) напрями дослідження метафори.
В україністиці впродовж ХХст. метафору вивчали переважно в лексико-семантичному, лінгвостилістичному та граматичному аспектах (В.С.Ващенко, І.К.Білодід, В.М.Русанівський, Л.А.Лисиченко, С.Я.Єрмоленко, О.О.Тараненко, Л.І.Мацько, А.К.Мойсієнко, В.С.Калашник, В.І.Кононенко, Л.О.Пустовіт, Л.О.Ставицька, Н.І.Бойко, Г.М.Сюта, О.М.Тищенко, Л.Ю.Тиха та ін.). В останнє десятиліття вітчизняні лінгвісти розробляли також когнітивні теорії метафори у зв’язку з виявленням мотиваційної основи процесів метафоризації (О.О.Селіванова), визначенням особливостей формування нових образів та їх функціонування в поезії (Л.І.Бєлєхова), аналізом політичної метафори (І.О.Філатенко, Х.П.Дацишин, О.М.Чадюк, О.І.Андрейченко та ін.).
І вітчизняні, і зарубіжні дослідники неодноразово зауважували динамічний потенціал метафори, її здатність еволюціонувати. Так, М.Осборн, розробивши теорію архетипних метафор, згодом скорегував її з урахуванням еволюціонізму. На зміни в метафорах звернув увагу також А.Мусолфф, який запропонував доповнити теорію концептуальної метафори поняттям концептуальної еволюції. Т.Є.Кіс, проаналізувавши розвиток української художньої метафори в лінгвокультурологічному аспекті, зауважила існування базових моделей, які генетично пов’язані з традиційною обрядовою культурою, звичаями, віруваннями українців. Т.Ю.Лисиченко в процесі вивчення поетичного ідіолекту М.Рильського зосередила увагу на наскрізних метафоричних образах та простежила їх розвиток у творчості поета.
Отже, актуальність вивчення концептуальної метафори як динамічного мовного явища української поезії зумовлена потребами дослідження лінгвокогнітивних механізмів породження змісту, виявлення специфіки розвитку мовної семантики, визначення закономірностей змін українського поетичного мовомислення.
Метафора забезпечує динаміку образного слововираження, об’єктивує в словесних формах знання про світ, експонує нові та актуалізує традиційні асоціативно-образні зв’язки. Як засіб пізнання і перетворення світу, метафора постійно змінює своє лексичне оформлення, семантичну і граматичну структуру. За динамікою форми та змісту метафори можна простежити тенденції розвитку мови поезії, а також історію національної літературної мови.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертацію виконано в межах наукових тем «Теоретико-методологічні засади мовної категоризації і концептуалізації констант української мови» (номер державної реєстрації 0104U003011) і «Стилістична диференціація української мови» кафедри стилістики української мови Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.
Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол №9 від 26 травня 2005 року) і бюро Наукової ради «Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності» Інституту мовознавства імені О.О.Потебні НАН України (протокол №3 від 16 червня 2005 року).
Об’єкт дослідження метафора в мові української поезії ХХст.
Предмет дослідження лінгвокогнітивний механізм динаміки концептуальної метафори в мові української поезії ХХст.
Мета дослідження виявити лінгвокогнітивні закономірності метафоризації з урахуванням соціокультурних чинників, визначити напрями і способи розвитку концептуальної метафори в мові української поезії ХХст.
Досягнення поставленої мети передбачало розв’язання таких завдань:
1) обґрунтувати метафору як ментально-мовне явище;
2) схарактеризувати іманентні ознаки концептуальної та художньої метафор;
3) виявити і проаналізувати кореляцію концептуальної та художньої метафор;
4) обґрунтувати поняття «динаміка концептуальної метафори»;
5) визначити лінгвокогнітивну основу динаміки концептуальної метафори;
6) з’ясувати соціокультурні детермінанти змін концептуальної метафори;
7) розкрити механізм змін концептуальної метафори;
8) визначити й структурувати концептосфери, задіяні в метафоризації;
9) установити роль донорської та реципієнтної зон у змінах концептуальної метафори;
10) розробити класифікацію метафор за реципієнтними зонами;
11) укласти когнітивно-мовну карту метафор української поезії ХХст.;
12) виявити й описати домінантні концептуальні метафори в мові української поезії ХХст.;
13) проаналізувати художні метафори, утворені на основі концептуальних;
14) схарактеризувати основні напрями розвитку концептуальної метафори в аналізованих джерелах.
Джерельну базу дослідження склали тексти поезій тих українських письменників, які увійшли в історію вітчизняної літератури як визначні постаті, видатні представники літературних напрямів, течій, шкіл, угруповань ХХст. Серед них символісти (Г.Чупринка, молодомузівці П.Карманський, В.Пачовський), футуристи (М.Семенко, М.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Активізація вивчення метафори, що спостерігається впродовж кількох десятиліть у лінгвістиці, спричинена потребами дослідження мовно-мисленнєвих процесів пізнання, способів концептуалізації й категоризації мовою дійсності. Аналіз механізму метафори дає змогу виявити закономірності мовомислення, з’ясувати, як результати інтелектуальної, перцептивної, емоційної діяльності людини перетворюються у мовні значення. Пояснюють цей механізм у різних аспектах: прагматичному, субституційному, інтеракційному, когнітивному та ін. Основою багатьох сучасних теорій метафори є розуміння її як ментально-мовного явища, яке виявляється у використанні мовного знака одного концепту на позначення іншого на основі асоціацій за подібністю чи контрастністю.
Основні ознаки метафори: встановлення зв’язків між різнорідними концептами; порушення таксономії; синтетичність, дифузність значення; актуалізація асоціативних зв’язків; лаконічність, зв’язок з позицією предиката; характеризувальна функція.
Покладена в основу дослідження кореляція концептуальної і художньої метафори, ґрунтується на диференціації: концептуальної метафори як стійкого, зафіксованого в мовній і культурній традиції етносу, а отже, і в мисленні людей, використання мовного знака одного концепту на позначення іншого, яке передбачає розуміння сутності позначуваного за аналогією до позначального, та художної метафори як використання мовного знака одного концепту на позначення іншого, що характеризується оказіональністю, образністю, експресивністю, варіативністю розуміння.
Доведено, що концептуальні метафори як носії інваріантного змісту є своєрідними матрицями, концептуальними схемами, які спрямовують процес творення естетичного словесного цілого, забезпечують його тяглість у канонах літературної традиції і водночас, апелюючи до уяви, детермінують виникнення нових змістів. Сутнісна ознака концептуальної метафори динаміка, яка виявляється в мові поезії у двох якостях: активізації та пасивізації концептуальної метафори. Активізація спричиняє появу нових (індивідуально-авторських) метафор через варіювання або розгортання концептуальної метафори, а наслідком пасивізації є згортання метафоротворення й поступове припинення функціонування певної концептуальної метафори в мові поезії.
Встановлено, що динаміка концептуальної метафори це зміни лексико-семантичної та/або граматичної структури базової метафори, зумовлені розширенням або звуженням проекцій донорської зони на реципієнтну.
Зміни концептуальної метафори виникають у процесі інтелектуальної активності носіїв мови (творчих особистостей) під впливом соціокультурних чинників та регулюються лінгвокогнітивними механізмами. Їх спричиняє взаємодія когнітивних процесів (відчуття, сприймання, уява, мислення) та емоційних реакцій людини. Зміни метафори уможливлюють такі лінгвістичні чинники, як дескриптивність і семантична нерозчленованість конкретної лексики, а також зв’язок із позицією предиката.
З’ясовано, що соціокультурними детермінантами динаміки концептуальної метафори є тип художньої свідомості, світоглядна парадигма доби, популярні філософські теорії, естетичні смаки й уподобання, морально-етичні норми, життєві цінності, національні традиції, панівна суспільна ідеологія, виразником яких є творча особистість. Ці чинники зумовлюють актуалізацію в мові поезії досліджуваного періоду концептуальних метафор, їх варіювання та розгортання, визначають внутрішню логіку процесів метафоризації та напрями змін (зокрема, футуризм актуалізує метафори урбаністичного змісту; символізм, імпресіонізм та неоромантизм сприяють функціонуванню метафор міфологічного походження; сюрреалізм зумовлює появу парадоксальних (ірраціональних) метафор тощо).
Зміни концептуальної метафори відбуваються внаслідок (1)проектування раніше незадіюваних якостей та ознак донорської зони на реципієнтну зону; (2)заповнення концептуальних лакун; (3)проектування нових пізнаних якостей та ознак традиційної донорської зони; (4) тиражування мовних знаків донорської зони на позначення реципієнтної зони; (5)контамінації метафоричних моделей; (6)модифікації базової метафоричної моделі через залучення нових донорських зон на означення тієї самої реципієнтної зони; (7)модифікації базової метафоричної моделі через залучення нових реципієнтних зон, для осмислення яких актуалізують традиційні донорські зони.
Для виявлення лінгвокогнітивних закономірностей динаміки концептуальної метафори виокремлено й структуровано три концептуальні сфери ЛЮДИНА, ПРИРОДА, ПРЕДМЕТИ. Аналіз їх структури і взаємодії дав підстави встановити джерело динамічного потенціалу концептуальної метафори, розробити класифікацію метафор за реципієнтними зонами, визначити продуктивні реципієнтні і дононорські зони, а також констатувати системність і цілісність процесів метафоризації в мові української поезії ХХст.
Динамічний потенціал метафори залежить від рівня концептуалізації донорської зони, у ролі якої виступають концептуалізовані й відображені в значеннях слів об’єкти позамовної дійсності: чим вищий рівень концептуалізації донорської зони, тим більший динамічний потенціал метафори. Донорська зона як схема образу визначає можливі способи осмислення реципієнтної зони та її вербалізацію в поезії. Завдяки донорській зоні традиційна реципієнтна зона постає щоразу в іншому вигляді, розкривається в новому аспекті. Метафоричні проекції донорської зони на реципієнтну уможливлює насамперед співвіднесеність їхніх властивостей, а також вплив метафоричних архетипів та логіка уяви.
Найпродуктивніші в мові української поезії ХХст. концептуальні метафори з реципієнтними зонами концептосфер ЛЮДИНА (душа, серце, доля, життя, смерть, думка, пам’ять, воля, свобода, любов, кохання, сум) та ПРИРОДА (небо, земля, сонце, місяць, хмари, дощ, вітер, вода, час, а також субсфер рослина і тварина).
Під впливом різних культурно-історичних, суспільно-політичних, техногенних чинників у певні періоди розвитку мови поезії актуалізуються метафори з реципієнтними зонами революція, місто, автомобіль, трамвай, війна, воїн, ворог, голод, партія, праця, людина праці, аварія на ЧАЕС та ін., більшість з яких має обмежений час функціонування.
У другій половині ХХст. реципієнтні зони метафоричних проекцій поповнюються когнітивними структурами субсфери предмети побуту. Залучення їх до процесів метафоризації зумовлене прагненням шістдесятників створити нову художню реальність. Метафори буденних речей мають значний виражально-зображальний потенціал, вони профілюють різні аспекти життя людини, складність і багатогранність її внутрішнього світу так, як і метафори об’єктів природи.
Розвиток поетичного мовомислення у ХХст. спричинився до виокремлення нових реципієнтних зон у концептосфері ЛЮДИНА, зокрема субсфері людський організм (нерви, жили, ноги, коліна та ін.).
Донорські зони метафор із названими реципієнтними зонами переважно когнітивні структури концептосфер ЛЮДИНА і ПРИРОДА, зрідка ПРЕДМЕТИ ін. Більшість із цих метафор сформована на основі архетипів, має давню поетичну традицію та пов’язана із темами глибокого морального і світоглядного змісту.
У мові української поезії ХХст. переважає антропоморфізація проекція властивостей донорських зон концептосфери ЛЮДИНА на реципієнтні зони інших концептосфер. Активізує цей тип метафоротворення в мові української поезії ХХст. символістська естетика рубежу ХІХХХст., яка культивує взаємопроникнення людини і всесвіту. Олюдненими найчастіше бувають небесні світила (сонце, місяць, зорі), явища природи (вітер, завірюха), атмосферні явища (гроза, грім), опади (дощ), тварини, дерева, кущі, трав’янисті рослини, земля, пори року. Ці міфологічні за походженням метафори в індивідуально-поетичних контекстах зазнають варіювання, трансформації, експресивізації, набувають оригінальної образності. З людиною аналогізують також музичні інструменти та житло (хату), рідше почуття та психічні процеси.
Продуктивні в мові української поезії ХХст. метафоричні проекції з донорських зон концептосфери ПРИРОДА, зокрема субсфер тварини, рослини, вода, вогонь, небо, небесні світила, явища природи, також актуалізовані символістською естетикою. Поети найчастіше аналогізують з різними тваринами та рослинами людину, соціум і події в ньому, явища природи тощо. Донорські зони вода та вогонь використовують для вираження внутрішнього стану людини, її почуттів, переживань.
Менш продуктивні метафоричні проекції з донорських зон концептосфери ПРЕДМЕТИ. У метафоризації різних реципієнтних зон беруть участь когнітивні структури субсфер одяг, взуття, головні убори; текстиль; споруди; музичні інструменти; інструменти, знаряддя праці; військове спорядження, зброя; а також їжа і напої; посуд, прикраси і аксесуари; меблі; механізми, пристрої, металовироби та ін.
Найчіткіше в мові української поезії ХХст. простежується динаміка концептуальних метафор із реципієнтними зонами серце, любов, кохання, сум, тіло, життя, небо, хмара, гроза, грім, блискавка, дощ, туман, а також субсфери рослини та ін.
Для метафоризації внутрішнього світу людини, пізнавальних психічних процесів, атрибутів особистості, почуттів, тіла і його частин, життя, смерті, долі характерна екстеріоризація, що виявляється в представленні кожної реципієнтної зони як чогось окремого від людини, але водночас такого, що перебуває з нею в певних (дружніх або ворожих) відносинах.
У метафоризації почуттів (любові, кохання), рослин (цвітіння), небесних світил (сонця, сонячного світла), музичних інструментів помітною є синестезія кольору і звуку, кольору і запаху.
Сталі взаємодії донорських і реципієнтних зон відображено в когнітивно-мовній карті метафор української поезії ХХст. Матеріал, представлений у ній, відбиває специфіку метафоризації основних реципієнтних зон у мові поезії аналізованого періоду. Репрезентовано також домінантні концептуальні метафори, що відображають характерні ознаки української поетичної картини світу.
Процеси метафоризації в мові української поезії ХХст. підпорядковані законам хвилеподібного розвитку: на зміну періодам активного метафоротворення приходять періоди спаду, що виявляється у поверненні до традиційних моделей. Активізація процесів метафоризації в мові української поезії спостерігається в 10 20-ті, 60-ті та 80-ті роки ХХст., тобто ті періоди, коли інтенсифікуються соціальні процеси, змінюється художня свідомість, з’являються нові естетичні парадигми. В інший час у метафоротворенні, як і в мові поезії загалом, переважає вплив традиції.
Встановлено, що метафора, як найпродуктивніший засіб збагачення мови, є показником розвитку українського поетичного мовомислення, яке впродовж ХХст. стає дедалі більш емоційно-асоціативним і водночас спрямованим у раціональну площину.
Запропонована концепція динаміки концептуальної метафори може бути застосована для дослідження окремих метафор в аспекті концептології, окреслення їх динамічного потенціалу, виявлення взаємодії традиції і новаторства, загальномовного й індивідуального в поезії. Упорядкований корпус концептуальних і художніх метафор становить надійну основу для укладання словників мови української поезії ХХст. та відкриває нові можливості для вивчення процесів метафоризації.
Дослідження динаміки метафори в художній літературі має значні перспективи, оскільки дає змогу розкрити важливі аспекти розвитку не тільки мови поезії, а й художньої свідомості і менталітету нації, виявити ті механізми, які визначають напрям цього розвитку, визначити його основні тенденції, а також з’ясувати закономірності переінтерпретації культурних кодів та передбачити її можливі наслідки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. АверинцевС.С. Вода / С.С.Аверинцев // Мифы народов мира : энциклопедия : [гл. ред. С.А.Токарев]. М. : Сов. энцикл., 1980. Т. 1. С. 240.
2. АверинцевС.С. Древнегреческая поэтика и мировая литература / С.С.Аверинцев // Поэтика древнегреческой литературы. М : Наука, 1981. С. 3 14.
3. АверинцевС.С. Эволюция философской мысли / С.С.Аверинцев // Культура Византии. IV первая половина VII в. М. : Наука, 1984. С.42 77.
4. АгафоновА.Ю. Человек как смысловая модель мира. Пролегомены к психологической теории смысла / А.Ю.Агафонов. Самара: Изд. дом БАХРАХ-М”, 2000. 336 с.
5. АжнюкБ.М. Мовні явища як етнокультурна цілісність / Б.М.Ажнюк // О.О.Потебня і проблеми сучасної філології. К. : Наук. думка, 1991. С. 26-43.
6. АйерА.Д. Язык, истина и логика / А.Д.Айер. М. : Канон+, 2010. 240с.
7. АлефиренкоН.Ф. Поэтическая энергия слова. Синергетика языка, сознание и культуры / Н.Ф. Алефиренко. М. : Academia, 2002. 394 с.
8. АлефиренкоН.Ф. Современные проблемы науки о языке: [уч. пособ.] / Н.Ф. Алефиренко. М. : Флинта : Наука, 2005. 416 с.
9. АлефиренкоН.Ф. Спорные проблемы семантики: [монография] / Н.Ф.Алефиренко. М. : Гнозис, 2005. 326 с.
10. АлешинаО.Н. Семантическое моделирование в лингвометафорологических исследованиях : дис. д-ра филол. наук : 10. 02. 01 рус. язык / О.Н.Алешина. Новосибирск, 2003. 368 с.
11. АлпатовВ.М. История лингвистических учений: [уч. пособ.] / В.М.Алпатов. М. : Языки рус. культуры, 1998. 368 с.
12. АндруховичЮ. Постмодернізм не напрям, не течія, не мода / Ю.Андрухович // Слово і час. 1999. №3 4. С. 24 36.
13. АнісімоваН.П. Художні моделі поетичної історіософії Ігоря Римарука / Н.П.Анісімова // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. 2010. № 4 (191). С. 5 18.
14. АнкерсмитФ.Р. История и тропология: взлет и падение метафоры / Ф.Р.Анкерсмит. М. : Прогресс Традиция, 2003. 496 с.
15. Античные теории языка и стиля : [под ред. О.Фрейденберг]. М. Л. : Соцэкгиз, 1936. 341 с.
16. Античные теории языка и стиля (Антология текстов) : [под ред. О.М.Фрейденберг]. СПб. : Алетейя. 1996. 362 с.
17. Антологія світової літературно-критичної думки ХХст. : [за ред. М.Зубрицької]. Львів : Літопис, 2001. 832 с.
18. Аристотель. Этика. Политика. Риторика. Поэтика. Категории / Аристотель. Минск : Литература, 1998 1392 с.
19. АрнольдИ.В. Основы научных исследований в лингвистике : [уч. пособ. ] / И.В.Арнольд. М. : Высшая шк., 1991. 140 с.
20. АрнольдИ.В. Семантика. Стилистика. Интертекст / И.В.Арнольд. СПб. : Изд-во С-Петерб. ун-та, 1999. 444 с.
21. АрутюноваН.Д. Знать себя и знать другого (По текстам Достоевского) / Н.Д.Арутюнова // Слово в тексте и словаре : [сб. статей к 70-летию академика Ю.Д.Апресяна]. М. : Языки рус. культуры, 2000. С. 22 41.
22. АрутюноваН.Д. Метафора и дискурс / Н.Д.Арутюнова // Теория метафоры : [общ. ред. Н.Д.Арутюновой и М.А.Журинской]. М. : Прогресс, 1990. С.5 32.
23. АрутюноваН.Д. Механизмы метафоризации / Н.Д.Арутюнова //Язык и мир человека. 2-е изд. М. : Языки рус. культуры, 1999. 896с.
24. АрутюноваН.Д. Функциональные типы языковой метафоры / Н.Д.Арутюнова // Известия АН СССР. Сер. литературы и языка. 1978. Т. 37. №4. С. 333 343.
25. АрутюноваН.Д. Язык и мир человека / Н.Д.Арутюнова. М. : Языки рус. культуры, 1999. I XV 896c.
26. АрутюноваН.Д. Языковая метафора (синтаксис и лексика) / Н.Д.Арутюнова // Лингвистика и поэтика : [сб. статей]. М. : Наука, 1979. С.147 173.
27. АрхиповИ.К. Традиционные подходы к лексической полисемии в свете прототипической семантики / И.К.Архипов // Когнитивная семантика : материалы Второй междунар. школы-семинара по когнитивной лингвистике : [в 2ч.]. Тамбов : Изд-во ТГУ, 2000. Ч. 2. С.2122.
28. Астаф’євО. Лірика української еміґрації: еволюція стильових систем / О.Астаф’єв. К. : Смолоскип, 1998. 313 с.
29. Астаф’євО. Передмова / О.Астаф’єв // Поети Нью-Йоркської групи” : антологія. Х. : Веста : Ранок, 2003. С. 3 42.
30. АфанасьевА.Н. Поэтические воззрения славян на природу: Опыт сравнительного изучения славянских преданий и верований в связи с мифическими сказаниями других родственных народов : в 3 т. / А.Н.Афанасьев. М. : Современный писатель, 1995. 824 с.
31. АхмедьяровК.К. Ю.Н.Тынянов о функционально-динамической природе художественного слова / К.К.Ахмедьяров // Текст. Структура и семантика : [в 2т.]. М. : СпортАкадемПресс, 2001. Т. 1. С. 176 182.
32. БалабанО.О. Метафора як семантична універсалія : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол наук: спец. 10.02.15 загальне мовознавство / О.О. Балабан. Донецьк, 2006. 20 с.
33. БаллиШ. Французская лингвистика / Ш.Балли. М. : Эдиториал УРСС, 2001. 416 с.
34. БарановА.К. Постулаты когнитивной лингвистики / А.КБаранов, Д.О.Добровольский // Известия АН. Сер. литературы и языка.1997, Т.56. №1.С.11 22.
35. БарановА.Н. Вве