СТРУКТУРА ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ ВІЗУАЛЬНОГО СПРИЙНЯТТЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ПРИСЯЖНЮК ОЛЬГА МИХАЙЛІВНА

УДК 811.161.2:81’371:81’373.4

СТРУКТУРА ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ ВІЗУАЛЬНОГО СПРИЙНЯТТЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Мосенкіс Юрій Леонідович,
доктор філологічних наук, доцент

Київ 2008

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...............................................................5

ВСТУП.........................................................................................................................6

РОЗДІЛ1.Теоретичні засади дослідження лексико-семантичного поля візуального сприйняття.............................................................................................15
1.1. Основні аспекти дослідження лексики на позначення візуального
сприйняття у мовознавстві.....................................................................................15
1.2. Лексико-семантичне поле: статус, історія дослідження, структура...........17
1.2.1. Поняття поля, системи і структури у лінгвістиці.................................17
1.2.2. Класифікація полів та місце лексико-семантичного поля
у польовій диференціації сучасного мовознавства........................................23
1.2.3. Статус, історія терміна та сутність поняття лексико-
семантичного поля.............................................................................................25
1.2.4. Специфіка структури лексико-семантичного поля..............................32
1.3. Лексико-семантичне поле візуального сприйняття: ознаки та статус........37
1.3.1. Характерологічні ознаки та дефініція лексико-семантичного
поля візуального сприйняття............................................................................37
1.3.2. Лексико-семантичне поле візуального сприйняття як об’єкт
логіко-лінгвістичного аналізу...........................................................................39
Висновки до розділу 1........................................................................................47

РОЗДІЛ2.Формування лексико-семантичного поля візуального
сприйняття..................................................................................................................50
2.1. Інвентаризація конституентів поля............................................................51
2.2. Семантичні характеристики лексем на позначення візуального сприйняття...........................................................................................................54
2.3. Зональний розподіл конституентів лексико-семантичного
поля візуального сприйняття.............................................................................61
Висновки до розділу 2....................................................................................74

РОЗДІЛ3.Структура лексико-семантичного поля візуального сприйняття
в українській мові......................................................................................................77
3.1. Структура макрополя візуального сприйняття.............................................77
3.2. Структура мікрополя «Процес візуального сприйняття»............................83
3.2.1. Тематичні угруповання мікрополя «Процес візуального сприйняття».......................................................................................................83
3.2.2. Центр мікрополя «Процес візуального сприйняття»..........................88
3.2.3. Дифузія мікрополя «Процес візуального сприйняття»..........................92
3.2.4. Периферія мікрополя «Процес візуального сприйняття»..................95
3.3. Структура мікрополя «Суб’єкт візуального сприйняття».....................103
3.3.1. Тематичні угруповання мікрополя «Суб’єкт візуального сприйняття».........................................................................................................104
3.3.2. Центр мікрополя «Суб’єкт візуального сприйняття»...........................106
3.3.3. Дифузія мікрополя «Суб’єкт візуального сприйняття»........................108
3.3.4. Периферія мікрополя «Суб’єкт візуального сприйняття» ..................110
3.4. Структура мікрополя «Об’єкт візуального сприйняття»...................114
3.4.1. Тематичні угруповання мікрополя «Об’єкт візуального
сприйняття».................115
3.4.2. Периферія мікрополя «Об’єкт візуального сприйняття».....................117
Висновки до розділу 3..........................................................................................124

РОЗДІЛ4.Зовнішні та внутрішні системні процеси у лексико-семантичному полі візуального сприйняття..................................................................................128
4.1. Міжпольові зв’язки лексико-семантичного поля візуального сприйняття.............................................................................................................128
4.2. Загальна характеристика внутрішньосистемних процесів
у лексико-семантичному полі візуального сприйняття....................................132
4.2.1. Перетин мікрополів усередині макрополя візуального сприйняття...134
4.2.2. Парадигматичні відношення...................................................................137
4.2.3. Внутрішньослівні відношення................................................................144
4.2.4. Дериваційні відношення..........................................................................152
4.2.5. Конотаційне навантаження лексем зі значенням візуального
сприйняття...........................................................................................................156
4.2.6. Особливості частиномовної диференціації конституентів..................159
4.2.7. Частотні ознаки лексем зі значенням візуального сприйняття............163
Висновки до розділу 4......................................................................................165

ВИСНОВКИ............................................................................................................169

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...................................................180

ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА.........................................................................208

ДодатокА. Зональний розподіл конституентів лексико-семантичного
поля візуального сприйняття..................................................................................209
ДодатокБ. Мікрополе «Процес візуального сприйняття».................................423
Б.1.Тематичні угруповання мікрополя «Процес візуального сприйняття»...423
Б.2.Структура центру мікрополя «Процес візуального сприйняття».............427
Б.3.Структура дифузії мікрополя «Процес візуального сприйняття»............428
Б.4.Структура периферії мікрополя «Процес візуального сприйняття»........430
ДодатокВ. Мікрополе «Суб’єкт візуального сприйняття»................................465
В.1.Структура центру мікрополя «Суб’єкт візуального сприйняття»............465
В.2.Структура дифузії мікрополя «Суб’єкт візуального сприйняття»...........466
В.3.Структура периферії мікрополя «Суб’єкт візуального сприйняття.........467
ДодатокГ. Структура периферії мікрополя «Об’єкт візуального
сприйняття»..............................................................................................................471
ДодатокД.Синоптична схема тематичних угруповань лексики на
позначення візуального сприйняття......................................................................478

ВСТУП

Лексика сучасної української мови перебуває у стані постійних змін, викликаних появою нових реалій життя внаслідок стрімких суспільних процесів кінця ХХ початку ХХІст. Усе більш нагально виникає потреба впорядкування значної кількості нових лексичних одиниць і перегляду можливостей лексикографічних праць щодо використання їхніх інформаційно-комунікативних функцій, одночасно постає необхідність упровадження нових методик для прискорення процесів опрацювання мовного матеріалу.
У зв’язку з означеним, одним із пріоритетних напрямів сучасної україністики є дослідження лексики у вигляді відокремлених семантично-інтегрованих частин лексико-семантичних полів. Саме угруповання польового типу, ознакою яких є спільне значення, виявляють можливість організації певної ділянки ідеографічного словника. А традиційна структура лексико-семантичного поля «центр периферія» здатна відобразити основний словниковий фонд мови.
Можна визначити щонайменше три актуальні аспекти у дослідженні лексико-семантичного поля системний, логіко-лінгвістичний та лексикографічний.
Системні засади окреслюються необхідністю опису всієї лексичної системи української мови, що можливе лише на основі численних наукових розвідок зі складу різних лексико-семантичних угруповань. Сьогодні подібними розробками є ще не закінчені проекти Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України (український семантичний словник, повний ономасіологічний опис української мови) та Українського мовно-інформаційного фонду НАН України (інформаційно-лексикографічна модель української мови). Дослідження лексичного сегмента на позначення візуального сприйняття може бути кроком до дальшого розв’язання зазначених програм.
Проблему системності лексики через розгляд лексико-семантичного поля у зарубіжній лінгвістиці розробляли Й.Трір, В.Порциг, Л.Вайсгербер, Ю.Д.Апресян, Л.М.Васильєв, А.І.Кузнецова, Н.М.Мініна, М.В.Нікітін, Г.А.Уфимцева, Д.М.Шмельов та ін. В українському мовознавстві результати вивчення лексичної системи у вигляді дослідження лексико-семантичних і функціонально-семантичних полів, ономасіологічних і тематичних груп ґрунтовно представлено у працях Ф.С.Бацевича, В.О.Винника, Н.Ф.Клименко, Т.Г.Линник, Л.А.Лисиченко, Ф.О.Нікітіної, В.М.Русанівського, О.О.Тараненка, М.П.Фабіан та ін.
Логічний аспект вивчення лексико-семантичного поля визначається новочасною інтерпретацією лексичних угруповань із екстралінгвістичних позицій [18; 59; 68; 83; 84, 67; 100, 33; 110, 102; 112; 161, 3; 199, 39; 206; 216, 19]. Будучи найменуванням певного референта об’єктивної дійсності, лексико-семантичні поля, утворені з урахуванням логіко-лінгвістичного підходу, найкраще відповідають вирішенню актуальних питань співвідношення словникового складу загальнонаціональної мови з реальним позамовним світом, дають можливість наочно продемонструвати динаміку лексичної системи, закладені у ній можливості новоутворень.
Гостра необхідність у розробленні лексико-семантичних проблем сьогодні особливо усвідомлювана у теорії та практиці лексикографування і прикладній лінгвістиці (машинний переклад, автоматичне реферування, автоматичний пошук інформації, комп’ютерні тезауруси тощо). Дослідження структури лексико-семантичного поля має лексикографічне значення, оскільки надає можливість вирішення нагальної проблеми створення тезаурусів та мінімізованих перекладних словників. Адже принципи та методика організації лексико-семантичного поля адекватна засадам упорядкування певної ділянки тематичного словника і може бути перенесена на весь словник у цілому. Основними ж вимогами до словників-мінімумів є критерій частотності та функціональної широти, що втілюються у польовій структурації типу «центр периферія».
Наукові розвідки про мовну систему як таку, що розпадається на певну кількість полів (україністика: Н.Ф.Клименко, М.П.Кочерган, В.М.Манакін, О.Д.Огуй, А.Гудавічюс, Ж.П.Соколовська та ін.; русистика: Ю.Д.Апресян, О.В.Бондарко, Л.М.Васильєв, P.M.Гайсина, П.М.Денисов, Л.П.Іванова, Ю.М.Караулов, А.М.Кузнецов, Е.В.Кузнецова, Л.О.Новиков, Ф.П.Філін, Г.С.Щур та ін.), свідчать про розробленість теорії поля. Однак низка питань залишається нез’ясованою і вимагає неодмінного розгляду. Найперше потребують точного визначення принципи організації лексико-семантичного поля. Розроблення більшості лексико-семантичних полів мають вузький моночастиномовний характер і недостатні для вирішення питання про системну організацію словника у цілому. Відсутнє чітке розмежування понять «семантичне поле», «лексико-семантичне поле», «лексико-семантична група», «функціонально-семантичне поле», «синонімічний ряд» та «тематичний ряд», що є наслідком зосередження дослідників на невеликих ділянках лексики, утворених з однотипних одиниць. Нині не існує загальноприйнятої дефініції лексико-семантичного поля, немає чітко визначених його типів та ознак, класифікації його структур, загальновизнаної методики виділення та аналізу.
Вагома роль у контексті названих проблем належить дослідженню складу структури окремих лексико-семантичних полів на позначення чуттєвих сприйняттів людини, особливо візуальної перцепції. Підставою для вибору саме цього лексико-семантичного поля є його виражений антропоцентризм та інформативність, що полягає в істотному значенні візуального сприйняття в житті людини. Найменування зорової перцепції (зір, око, бачити) належать до «найважливіших сфер дійсності» [31, 163], до предикативного сегмента лексики, який формує лексичну основу української мови [31, 129 130, 226 228].
Вивченню лексики на позначення візуального сприйняття присвячені праці таких лінгвістів, як С.М.Криворучка, В.М.Русанівського (дослідження з української мови), Л.М.Васильєва, О.О.Кретова, В.В.Лещенко, Г.Г.Сильницького (російська мова), Ю.П.Бизової, С.В.Вакуленка, О.А.Коновалової (російська та різні германські мови), Л.Г.Денисенко, І.В.Домбровської, Л.Г.Єрасової, В.А.Кучмистого (германські мови) та ін. Проте, незважаючи на достатнє вивчення слів ВС, найменш висвітленим аспектом у сучасному мовознавстві залишається польова організація цього сегмента лексики. Поодинокі випадки опису поля зору в зарубіжній лінгвістиці спрямовані переважно на дієслова, до того ж найчастіше у складі загального сприйняття поряд з поняттями слуху, нюху, смаку тощо [101; 107; 130]. В українській мові досліджено лише синонімічні ряди (головно дієслівні), їх домінанти та зрідка фразеологізми, утворені за участю досліджуваної лексики [109; 200, 188 193]. Отже, у зарубіжному мовознавстві лексико-семантичне поле візуального сприйняття ще не досліджувалося комплексно як полічастиномовне утворення та абстраговано від інших типів сприйняття. В українському мовознавстві лексика ВС узагалі не була досліджена з позицій самостійного лексико-семантичного поля.
Усе сказане спонукає дослідити лексеми зі значенням візуального сприйняття в українській мові, що належать до різних лексико-граматичних класів, як структуровану модель лексико-семантичного поля.
Таким чином, актуальність обраної теми дисертаційної праці визначається беззаперечним інтересом сучасної лінгвістики до вивчення лексики української мови зі структурно-системних, логіко-лінгвістичних і тематичних позицій; необхідністю дальшого опрацювання неоднозначних питань лексикології, зокрема конкретизації поняття, специфічних ознак та принципів структурування лексико-семантичного поля, простеження складної внутрішньої структури лексичних одиниць зі значенням візуального сприйняття; відсутністю в лінгвоукраїністиці комплексного загальнолексичного дослідження слів на позначення ВС та вивчення їх як лексико-семантичного поля візуального сприйняття, що є одним із кроків у поетапній реалізації сучасних проектів семантичного опису лексики української мови в цілому.
Зв’язок праці з науковими програмами, планами, темами. Дисертація тематично пов’язана із загальною науковою темою кафедри сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Актуальні проблеми розвитку української філології» (01БФ044-01).
Метою дисертаційної праці є встановлення структури лексико-семантичного поля візуального сприйняття в українській мові, його комплексне системно-структурне і логіко-лінгвістичне дослідження, виявлення й аналіз особливостей його організації.
Для досягнення поставленої мети слід вирішити такі завдання:
1) з’ясувати природу та основні теоретичні засади аналізу і будови лексико-семантичного поля візуального сприйняття, виявити особливості вивчення лексем на позначення візуального сприйняття у мовознавстві;
2) виробити цілісні методичні принципи структурування лексико-семантичного поля візуального сприйняття, практично представити авторську формалізовану методику;
3) простежити лексико-семантичні властивості досліджуваних назв на засадах урахування мовних та екстралінгвістичних особливостей поняття «візуальне сприйняття»;
4) установити структуру лексико-семантичного поля візуального сприйняття в українській мові: визначити макрополе, мікрополя і зони, подати тематичну класифікацію лексичного складу; наочно проілюструвати будову ЛСП ВС;
5) проаналізувати зовнішні та внутрішні системні процеси лексико-семантичного поля візуального сприйняття, визначивши його міжпольові зв’язки та типи системних відношень.
Об’єктом дисертаційної праці є лексико-семантичне поле візуального сприйняття в українській мові, а предметом структура лексико-семантичного поля візуального сприйняття, системні відношення між його компонентами.
Матеріалом дослідження стала картотека автора, яка нараховує 1573 лексичні одиниці на позначення візуального сприйняття в українській мові.
У зв’язку зі специфікою значення поняття візуального сприйняття та з метою неупередженого відбору лексичного матеріалу на позначення ВС до картотеки зараховано всі словникові фіксації цього значення, тобто всі частини мови без винятку та всі лексико-семантичні варіанти з таким значенням однієї лексеми. У дослідженні аналізовано літературну лексику сучасної української мови, зокрема й оцінно-емоційну, стильову, спеціальну, застарілу, а також діалектну лексику, без урахування якої структура лексико-семантичного поля візуального сприйняття була б показана неповно.
Матеріал для аналізу добирався методом суцільної вибірки з таких шести лексикографічних праць: «Словник української мови» в 11 томах (К.: Наукова думка, 1970 1980), «Великий тлумачний словник сучасної української мови» (К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005), «Словник мови Шевченка» у двох томах (К.: Наукова думка, 1964), «Словник синонімів української мови» у двох томах (К.: Наукова думка, 1999 2000), «Словник антонімів української мови» (К.: Довіра, 2004), «Частотний словник сучасної української художньої прози» у двох томах (К.: Наукова думка, 1981), які становлять джерельну базу дослідження. Звернення до декількох тлумачних словників у пропонованому дисертаційному дослідженні мотивоване прагненням максимального осягнення матеріалу.
Методи дослідження підпорядковані меті та завданням, які обумовили використання досить вагомого їх інвентарю.
Використано описовий метод із прийомами порівняння, узагальнення, класифікації мовних фактів, аналізу лінгвістичної й екстралінгвістичної інформації. У межах основної дослідницької методики структурування поля застосовано такий комплекс методів: методи ступеневої ідентифікації, компонентного аналізу та словникових дефініцій для визначення значеннєвих компонентів слів та інвентаризації конституентного складу лексико-семантичного поля; елементи методу формалізації для опису комплексу ознак структурних зон поля; метод ідеографічної класифікації для тематичної систематизації лексем; метод симптоматичної статистики для кількісного зіставлення лексичних одиниць з метою виявлення їхніх якісних характеристик; елементи морфемно-словотвірного та граматичного аналізу.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що вперше в українському мовознавстві лексеми на позначення ВС досліджено як лексико-семантичне поле, до якого синхронно залучено різний частиномовний лексичний матеріал, більша частина якого не була предметом лінгвістичного вивчення, детально проаналізовано семантико-структурні особливості лексем зі значенням візуального сприйняття. Розроблено лінійний формат комплексної формалізованої методики структурування лексико-семантичного поля візуального сприйняття, який можна використати при дослідженні будь-якого граматично гетерогенного об’єднання лексем. Лексико-семантичне поле візуального сприйняття представлено як парадигматичне і частково синтагматичне угруповання, на противагу традиційному погляду на ЛСП як виключно парадигматичну структуру. Запропоновано класифікацію структур лексико-семантичного поля. Польова організація лексики розглянута з урахуванням екстралінгвістичних чинників поняття ВС: структурна організація ЛСПВС показана як специфічна триярусна схема, що включає процес сприйняття, суб’єкт, який сприймає, і об’єкт, який сприймають.
Теоретичне значення праці полягає у доповненні теоретичних здобутків українського мовознавства в аспектах семантики слова, системи та структури лінгвістичних явищ, парадигматики й інших системних відношень. Аналіз і систематизація конституентного складу лексико-семантичного поля візуального сприйняття сприяє збагаченню понятійного апарату та методології теорії поля у дослідженні таких невирішених питань, як поняття та статус лексико-семантичного поля, конкретизація його ознак, дослідження комплексних структур, перетин і взаємодія різних лексичних груп. Пропонована дисертаційна праця є внеском до розроблення стандартних критеріїв розподілу конституентів у структурі лексико-семантичного поля, до уточнення питання послідовності його структурування. Дослідження відзначається диференційованим підходом у розумінні лексико-семантичного поля як гетерочастиномовного утворення і лексико-семантичної групи як моночастиномовного утворення, що важливо для конкретизації функціонального призначення мовних угруповань. Окрім того, дисертаційна праця демонструє зв’язки між окремими розділами мовознавства (семасіологія, лексикологія, стилістика та лексикографія) та міжпредметні зв’язки з іншими гуманітарними науками (психологія, логіка, філософія), що веде до розширенням меж традиційної семантики.
Практичне значення праці. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані:
у викладанні нормативного курсу «Сучасна українська літературна мова» (курс «Лексикологія» результати лексико-семантичного аналізу слів; курси «Стилістика», «Словотвір», «Морфологія» результати структурного аналізу лексем), спецкурсів і спецсемінарів із проблем семантики та лексикології на філологічних факультетах вищих навчальних закладів України;
у наукових працях з лексикології та семасіології загальних і таких, що включають досліджену нами лексику (основні теоретичні положення та висновки дисертації);
у лексикографічній практиці при укладанні тлумачних, синонімічних, антонімічних словників (площина тематичних груп у структурній організації ЛСП ВС; синоптична схема поля, представлена у додатку Д дисертації), словників-мінімумів (площина ядерної зони у структурній організації ЛСП ВС), зокрема ідеографічного типу, сучасної української мови;
у розробленні навчальних посібників із вивчення української мови як іноземної (наслідки розподілу «центр периферія»).
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати праці повідомлено протягом 2005 2007 років у доповідях на 12 конференціях: Всеукраїнській науковій конференції «Сенсова та естетична природа вартісних орієнтацій у Т.Шевченка» (Київ, 2005); Міжнародній науковій конференції «Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації» (Київ, 2005); XIVМіжнародній науковій конференції ім.проф.Сергія Бураго «Мова і культура» (Київ, 2005); Міжнародній науковій конференції «Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність» (Київ, 2005); ХІІЩорічній науковій конференції «Україна: людина, суспільство, природа» (Київ, 2006); Міжнародній науковій конференції «Мова як світ світів. Граматика і поетика української мови» (Київ, 2006); Всеукраїнській науковій конференції «Тарас Шевченко: контекст європейський і національний» (Київ, 2006); Всеукраїнській науковій конференції «Феномен А.Кримського у світовій науці (до 135-річчя від дня народження)» (Київ, 2006); Міжнародних славістичних читаннях, присвячених пам’яті академіка Л.А.Булаховського (Київ, 2006); Наукових читаннях, присвячених 130-річчю від дня народження професора І.В.Шаровольського (Київ, 2006); Всеукраїнській науковій конференції «Образ світу у творчості Т.Шевченка: бачення національного і загальнолюдського» (Київ, 2007); Всеукраїнській науковійі конференції «Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність» (Київ, 2007).
Публікації. Теоретичні та практичні результати дисертаційної праці висвітлено у 14 виконаних одноосібно статтях, 8 із яких опубліковано у провідних наукових виданнях, затверджених ВАК України як фахові.
Структура дисертаційної праці. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків, списків лексикографічних джерел і використаної літератури (293 позиції), п’яти додатків (обсяг 296 сторінок). Результати праці проілюстровано на двох рисунках та у тринадцяти таблицях. Повний обсяг дисертації становить 504 сторінки, з них 175сторінок основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження структури лексико-семантичного поля візуального сприйняття в українській мові стали підставою для низки узагальнень теоретичного і прикладного характеру.
1. Лексико-семантичним полем візуального сприйняття вважаємо систему лексичних одиниць мови, що позначають таку сферу об’єктивної дійсності, як зорова перцепція, належать до різних лексико-граматичних класів, об’єднані інтегральною семою у традиційну структуру «центр периферія», головно організовану в ієрархічну парадигму, а також здатну комплексно представляти всі типи системних відношень.
Лексико-семантичне поле візуального сприйняття є полем складної класифікаційної належності. Воно визначається як первинне (не входить як підпорядковане мікрополе в інше поле), комплексне (абстрактна семантична синтагма «суб’єкт процес об’єкт» заповнюється окремими парадигматичними класами «Процес візуального сприйняття», «Суб’єкт візуального сприйняття» та «Об’єкт візуального сприйняття»), компактної поліцентричної структури (утворене з трьох мікрополів), монорівневе (сформоване одиницями виключно лексичного мовного рівня), граматично гетерогенне (конституенти належать до різних частин мови дієслова, іменника, прикметника та прислівника).
Узагальнення основних теорій та дефініцій поля виявило три класифікації його типів (за зовнішньо- та внутрішньорівневою віднесеністю конституентів, за системними відношеннями конституентів, за структурою), три підходи в розумінні дослідниками лексико-семантичного поля щодо лексико-граматичного класу (одночастиномовне, різночастиномовне, частина мови ототожнюється з ЛСП), два найбільш поширені типи структури лексико-семантичного поля (традиційна модель «центр периферія» та структура, заснована на ієрархічному принципі поєднання частин).
У результаті аналізу різних концепцій поля визначено 16 характерологічних ознак організації лексико-семантичного поля візуального сприйняття, зокрема мікропольовий поділ, обов’язкові центральні та периферійні зони, доцільна головна лексема, можливі дифузія та підрядні зони, гетерочастиномовна диференціація, інтегральність і граматикалізація лексичного значення, лексико-семантичні варіанти слів як найменші складові одиниці, внутрішньопольові тематичні, лексико-семантичні та парадигматичні угруповання, неізольоване положення у лексичній системі мови.
Сучасні описи лексики поєднують в аналізі лексико-семантичного поля логічний і лінгвістичний аспекти. За лінгвістичним підходом лексико-семантичне поле візуального сприйняття виступає системно-структурною категорією підсистемою мови з чіткими зв’язками та відношеннями. За логічним підходом лексико-семантичне поле візуального сприйняття співвідноситься з конкретною сферою об’єктивного світу зоровою перцепцією.
Огляд наукових досліджень лексики на позначення візуального сприйняття показав достатньо поглиблене її вивчення в русистиці та германістиці. Ці праці характеризуються переважно власне лінгвістичним підходом. Результати дослідження сигніфікатів зорової перцепції стосовно екстралінгвістичних чинників зведено до двох напрямків фізіолого-психологічного й духовного. В україністиці широко описані синонімічні зв’язки та зрідка фразеологічні сполучення виключно дієслів візуального значення.
2. У структуруванні лексико-семантичного поля візуального сприйняття використано сучасний логіко-лінгвістичний аспект дослідження. Зовнішні межі поля окреслено на екстралінгвістичній основі: відповідно до позамовних чинників поняття візуального сприйняття добиралися лексеми виключно зі значенням «Процес візуального сприйняття», «Суб’єкт візуального сприйняття» та «Об’єкт візуального сприйняття». Внутрішнє структурування (поділ на зони, субзони та лексико-семантичні групи) здійснено за власне лінгвістичними (переважно семасіологічними, стилістичними, лексико-граматичними, словотвірними) ознаками конституентів.
Структурування лексико-семантичного поля візуального сприйняття реалізовано у трьох послідовних етапах з використанням комплексу підходів та методів.
Перший етап «Інвентаризація конституентів» укладання точного переліку фактичного матеріалу лексико-семантичного поля візуального сприйняття (ономасіологічно-семасіологічний підхід). Другий етап «Семантичні характеристики лексем» створення класифікації лексико-семантичних варіантів візуального сприйняття (компонентний аналіз), визначення ідентифікаторів (ступенева ідентифікація), аналіз конотації та форм вираження конституентів для окреслення меж складових угруповань лексико-семантичного поля візуального сприйняття. Третій етап «Зональний розподіл конституентів» формалізоване розміщення набору конституентів у структурні зони на засадах комплексного врахування їхніх критеріїв, представлення результатів структурування ЛСПВС.
Комплексна методика структурування лексико-семантичного поля візуального сприйняття практично використана у лінійному форматі послідовному формалізованому поєднанні критеріїв кожної структурної зони (представлено у додатку А дисертації). Розподіл конституентів за методикою лінійного формату робить лексичний склад зон синхронно оглядовим, чим значно спрощує його дослідження, надає об'єктивну можливість автоматизації оброблення лексичного матеріалу та вирішення проблеми семасіології щодо створення символічної метамови семантичних компонентів. Пропонована методика може бути перенесена на дослідження інших лексико-семантичних полів.
У межах логіко-лінгвістичного підходу вважаємо аналіз найменування поля необхідною процедурою його структурування, оскільки він дозволяє визначити сигніфікативно-денотативну сферу інвентаризації лексичного матеріалу і, таким чином, виступає способом установлення кордонів лексико-семантичного поля.
3. Комплексний аналіз лексем на засадах урахування мовних та екстралінгвістичних особливостей поняття «візуальне сприйняття» виявив його полісемність, що виражається у тріаді абстрагованих понять «Процес візуального сприйняття», «Суб’єкт візуального сприйняття» та «Об’єкт візуального сприйняття» і є специфічною рисою поля.
Семантичний аналіз лексем та логіко-лінгвістичне дослідження поняття ВС надали можливість укласти вичерпну лексичну картотеку назв візуального сприйняття в українській мові. Слова на позначення ВС становлять значний пласт лексики сучасної української мови, що налічує 1573 одиниці.
У структурі значення ВС архісемами виступають «візуальне сприйняття», «сприймати / сприйняти зором», «спрямовувати / спрямувати зір», «робити / зробити доступним зорові, видимим», «бути видним», «ставати / стати видним»; «орган зору» та «особа, що здійснює зорове сприйняття»; «об’єкти, що спричиняють процес бачення», «об’єкти, що спричиняють процес споглядання», «об’єкти, що зумовлюють опосередковану доступність для зорового сприйняття» та «об’єкти, що зумовлюють безпосередню доступність для зорового сприйняття». В експліцитному вигляді архісеми представлені 12 словами-ідентифікаторами: зір; бачити / побачити, дивитися / подивитися, показувати / показати, показуватися / показатися, виднітися; око, глядач. Специфікою інвентаризації групи лексем на позначення об’єкта ВС є відсутність визначеного ідентифікатора.
4. Структура лексико-семантичного поля візуального сприйняття кваліфікується як комплексна та складна.
Комплексний характер виявляється в одночасному поділі ЛСПВС на такі угруповання: а)мікрополя («Процес візуального сприйняття», «Суб’єкт візуального сприйняття» та «Об’єкт візуального сприйняття»); б)зони (зони макрополя, головні зони мікрополя, субзони мікрополя); в)тематичні угруповання (групи, мікрогрупи, блоки, парцели).
Складність структури ЛСП ВС виявляється у перетині та взаємопроникненні площин мікрополів, зон та тематичних угруповань, для кожного з яких властива ієрархічна підпорядкованість виокремлених ними класів.
Ускладнена будова лексико-семантичного поля візуального сприйняття демонструє розширений погляд на можливості польової організації лексики, оскільки виявляє накладання структур декількох типів: а)традиційної моделі поля (поділ на ядерну неядерну зони, центр периферію); б)універсальної будови поля (виділення інтерзони та дифузії); в)ієрархічної моделі поля (дедуктивна ієрархія площин мікрополів, зон, тематичних угруповань); г)тематичної класифікації лексем (система ТГ).
Макрополе візуального сприйняття демонструє кількісні та якісні ознаки, які властиві саме структурам польового типу. Кількісна закономірність виявляється в поступовому збільшенні елементів у напрямку від центру до периферії (загальне співвідношення чисельності ядерної зони, інтерзони та неядерної зони відповідно 2,3% : 6,35% : 91,35%). Якісна закономірність полягає в поступовому спаді ознак елементів у напрямку від центру до периферії (конституенти з непредикативним, переносним та контекстно залежним значенням розміщуються у найвіддаленіших зонах периферії дальній та крайній субзонах).
Структурі макрополя візуального сприйняття властиві певні відхилення, що виявляються у непропорційному заповненні зон конституентами та непослідовній будові мікрополів «Об’єкт ВС» (відсутність зон центру і дифузії) і «Суб’єкт ВС» (відсутність інертного центру, інертної дифузії, дальньої та крайньої периферій, через що ці субзони набули статусу нерегулярних). Названі факти підтверджують наявність у мовній системі явищ асиметрії.
Макрополе візуального сприйняття виокремлює загальну головну лексему зір. Мікрополе «Процес ВС» має дві головні лексеми дієслова бачити і дивитися, мікрополе «Суб’єкт ВС» іменники око і глядач. Специфікою значення конституентів мікрополя «Об’єкт ВС» є відсутність головного слова.
Мікрополя «Процес візуального сприйняття», «Суб’єкт візуального сприйняття» та «Об’єкт візуального сприйняття» мають кількісне співвідношення відповідно 84,6% : 6,4% : 9%. Мікрополе процесу виступає предикативним стосовно мікрополів суб’єкта й об’єкта, що пов’язується з їх структурною диспропорцією та меншою кількістю конституентів.
Мікрополе «Процес ВС» формується з лексем, які називають здатність сприймати зором (вбачати 1), спрямування дії очей (глядіти 1) та вказують на доступність (кого-, чого-небудь) для зорового сприйняття (виглядати1 2, унаочнення); мікрополе «Суб’єкт ВС» з лексем, які є різноманітними номінаціями очей (віченько) та глядача (оглядачка); мікрополе «Об’єкт ВС» з лексем, які називають конкретні (дзеркало, кіноекран, телебачення) та абстрактні (помітний, зримість) об’єкти зорового сприйняття.
Зони макрополя є немоноструктурними будовами, що утворені сукупністю однотипових головних зон мікрополів: ядерна зона макрополя утворюється центрами мікрополів, інтерзона макрополя дифузіями мікрополів, неядерна зона макрополя периферіями мікрополів. Зони мікрополя поділяються у такій послідовності: головна зона мікрополя → субзона → лексико-семантична група → конституент. Головні зони мікрополів визначено переважно за типом структури лексико-семантичного варіанта і характером архісеми (диференціація центру і периферії), а також за наявністю чи відсутністю коносем (розрізнення центру і дифузії). Внутрішньозональний поділ здійснено за типом значення (ближня / інертна / медіальна / дальня периферія крайня периферія), за частиномовною належністю (ближня / медіальна периферія дальня периферія), за деривацією слів (власне центр / власне дифузія / ближня периферія інертні центр / дифузія / периферія), за конотацією (ближня периферія медіальна периферія).
Розподіл матеріалу, представлений за пропонованими зонами, розкриває можливості використання його результатів при укладанні словника синонімів (кореляція «центр-дифузія» та «центр-периферія»), тематичних словників-мінімумів (на основі лексичного складу центрів мікрополів), словотвірного словника (кореляція «власне центр інертний центр», «власне дифузія інертна дифузія», «ближня периферія інертна периферія») додатки Б, В, Г дисертації.
Площина мікрополів перетинається з площиною тематичних угруповань, які характеризуються такою складною ієрархічною будовою: тематична група → тематичний блок → парцела → мікрогрупа першого рівня → [] → мікрогрупа четвертого рівня.
Щабель тематичних угруповань лексико-семантичного поля візуального сприйняття представлений диференціацією на 10 тематичних груп та 91 мікрогрупу. Загальне співвідношення тематичних груп мікрополів «Процес візуального сприйняття», «Суб’єкт візуального сприйняття» та «Об’єкт візуального сприйняття» відповідно 4 : 2 : 4, співвідношення їх мікрогруп 69 : 10 : 12, парцел 12:3:0.
Трафаретна побудова мікрополів за схемою «головна зона мікрополя → субзона → лексико-семантична група → конституент» демонструє стандартність пропонованого нами методу структурування лексико-семантичного поля візуального сприйняття та перспективи його застосування щодо різночастиномовної лексики інших значень.
Наочною презентацією структури лексико-семантичного поля візуального сприйняття є схеми макрополя (рисунок 3.1 дисертації), мікрополів (таблиці 3.1, 3.3, 3.5), зон мікрополів (додатки Б, В, Г), тематичних угруповань (додаток Б.1, таблиці 3.4, 3.6). Схема ЛСПВС як макрополя складної багатоярусної структури зображена у вигляді трьох вертикальних (мікрополя) та трьох горизонтальних (зони макрополя) зрізів, які перетинаються (зони мікрополя). У схемах мікрополів показано накладання площини зон (горизонтальний зріз) і площини тематичних угруповань (вертикальний зріз), представлено фактичний конституентний склад в алфавітному порядку, подано конкретизацію лексико-семантичних груп, величини частотності вживання лексем ВС.
5. Зв’язки та відношення у структурі лексико-семантичного поля візуального сприйняття узагальнено як зовнішньосистемні (міжпольовий перетин) та внутрішньосистемні (вертикальний зріз головні парадигматичні, дериваційні та внутрішньослівні; горизонтальний зріз синтагматичні).
Зафіксовано міжпольові зв’язки лексико-семантичного поля візуального сприйняття з вісьмома лексико-семантичними полями. Найтісніші зв’язки визначено з полями світло- та кольоропозначення (близько 58 одиниць: голубіти, жовтіти 2, залисніти 2, замигтіти3 тощо), інтелектуальної діяльності (близько 22 одиниць: переглянути 2, читати 1 тощо), фізіономіки (близько 26 одиниць: тикати1 3, указувати 1, кивання тощо).
Парадигматичні відношення представлено синонімічними, антонімічними та мезонімічними угрупованнями. Співвідношення кількості типів рядів синонімів, пар антонімів, рядів мезонімів відповідно 165:20:1. Основні типи синонімів зі значенням ВС є загальномовними (160 рядів, серед них 18 абсолютних і 142 квазісиноніми) та контекстуальними (5 рядів). Квазісиноніми лексико-семантичного поля візуального сприйняття представлені різновидами ідеографічних синонімів (62 ряди) та синонімів з певною конотацією (80 рядів).
У межах гіперо-гіпонімічних зв’язків досліджено багаторівневі мікрогрупи, які поєднують дієслівні значення різного ієрархічного рівня з різницею в сему-конкретизатор. Синоптична схема тематичних угруповань (додаток Д дисертації) визначає можливість використання результатів дослідження у практиці укладання ідеографічного тлумачного словника.
Вивчення внутрішньослівних відношень полягає, зокрема, в інвентаризації семантичних властивостей лексем візуального сприйняття, яка показала наявність немоносемних диференціаторів міри і ступеня, конкретизований 21 семою, ознаки способу дії шістьома семами, часу п’ятьома, сприймання об’єкта та суб’єкта трьома, частоти, напряму, відстані, місця та інструмента дії двома, мети і причини однією. Типові формули ЛСВ інтегрально-диференційного типу демонструють від одної до п’яти диференційних сем.
Виявлено 6% лексем (від загальної кількості всього ЛСПВС) з переносним (блимати 3) та контекстуальним (перекошувати2) типом значення. Поняття процесу та об’єкта ВС, на противагу поняттю суб’єкта, мають семантичний потенціал до поповнення через контекстну варіацію чи за рахунок лексем-конституентів інших ЛСП зі сфер руху (переносне: втопати 3; контекстуальне: наводити), фізіономіки (переносне: коситися23; контекстуальне: перекосити2), світлопозначення (переносне: блимати 3), явищ природи (переносне: туман12) тощо. Контекстуальне значення процесуальних візуалятивів зафіксовано у сполученні з суб’єктними візуалятивами.
У структурі лексико-семантичного поля візуального сприйняття виявлено 26 стилістичних шарів, об’єднаних у 4 узагальнені типи конотацій: функціональну, стильову, стилістичну, за активним / пасивним вживанням. Один з основних шляхів становлення номінацій візуального сприйняття це формування його конотації (31,3% від загальної кількості макрополя), передусім розмовної (12%) і діалектної (7%), решта (12,3%) розподіляється за семами «спеціальне», «застаріле», «стильове», «оцінно-емоційне», «рідковживане».
Дериваційні відношення у межах лексико-семантичного поля візуального сприйняття представлені шістьома типами словотвірних значень: повторювальної дії (переогляд), узагальненої дії (визирання), узагальненої ознаки (сліпота), позитивно-емоційної та зменшено-пестливої оцінки (оченьки, сліпенький), суб’єктивної оцінки збільшеності та згрубілості, негативного ставлення (сліпак, очища, сліпачище), нейтралізованого часового значення (бачений).
Похідні лексеми на позначення візуального сприйняття є віддієслівними (75,5%) та відприкметниковими (24,5%). Деривація відбувається традиційними способами словотвору української літературної мови суфіксації і префіксації. Суфіксальний спосіб є продуктивним (утворює 28 моделей). До непродуктивних дериваційних формантів належать суфікс -е (утворено лише два прислівники сліпуче, потаємне) та префікс пере- (утворено лише один іменник переогляд).
Зафіксовано три типи міжчастиномовних рольових відношень дієслів візуального сприйняття: «дія процес» (бачити бачення), «дія суб’єкт» (спостерігати спостережник) та «дія атрибут» (замітити замічений); один тип для прикметників візуального сприйняття «атрибут спосіб» (візуальний візуально).
Специфікою лексико-семантичного поля візуального сприйняття є наявність часткових синтагматичних відношень у вигляді співвідношення понять «процес суб’єкт об’єкт»: споглядальник вдивлятися спостережуваний.
Частини мови у межах лексико-семантичного поля візуального сприйняття представлені виключно повнозначним типом. Це 4 лексико-граматичні групи: змінювані дієслово, іменник, прикметник; незмінювана прислівник. Більшість (71%) розглядуваних у роботі візуалятивів є дієсловами, які кількісно переважають у межах кожної зони макрополя (ядерна зона 72%, інтерзона 73%, неядерна зона 70,5%), що пояснюється сигніфікативною специфікою поняття «візуальне сприйняття».
Можливість вираження значення «процес візуального сприйняття» іменними частинами мови є непродуктивною, на що у 15% кількості мікрополя вказують статична (бачення, поглядання, оглядання, дозір, осліплення) і атрибутивна (побачений, помічений, замічений, примічений, недобачений) семи, наявні у конституентів нерегулярних субзон ЛСПВС.
Аналіз частотності свідчить про правильність зонального розподілу конституентів лексико-семантичного поля візуального сприйняття. Найчастотніша лексика зафіксована у ядерній зоні (діапазон 2,746), друге місце посідає неядерна зона (діапазон 0,064), останнє місце в інтерзони (діапазон 0,02). Найактивнішими візуалятивами є іменник очі (2,814) та дієслова бачити (1,324) і дивитися (1,148).
Здійснене дослідження виявляє перспективи подальших наукових розвідок у галузі ідеографічної лексикографії, лексикології, семасіології та комп’ютерної лінгвістики. Так, з огляду на актуальність ідеографічного представлення всіх сегментів лексики сучасної української мови, це презентація тезаурусних розробок лексичного матеріалу із семантикою візуального сприйняття, з’ясування взаємодії та перетину лексем на позначення зорової перцепції з іншими сегментами лексики сучасної української мови. Відкриваються можливості застосування авторської методики побудови поля до недосліджених ділянок лексичної системи та розроблення представленого лінійного формату систематизації лексичних одиниць у галузі комп’ютерної лінгвістики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. АбрамовВ.П. Структурно-семантическое описание глаголов передачи в русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Университет дружбы народов имени Патриса Лумумбы. М., 1980. 19с.
2. АдмониВ.Г. Основы теории грамматики. М.; Л.: Наука, 1964. 105с.
3. АдмониВ.Г. Полевая природа частей речи (на материале числительных) // Вопросы теории частей речи. Л.: Наука, 1968. С. 98 106.
4. АнтомоновА.Ю. Исследование структурной организации лексико-семантического поля: Дис. канд. филол. наук: 10.02.19 / Киевский государственный университет им.Т.Г.Шевченко. К., 1987. 191с.
5. АпресянЮ.Д. Дистрибутивный анализ значений и структурно-семантические поля // Лексикографический сборник. М.: Изд-во иностранной литературы и национальных словарей, 1962. Вып. 5. С. 52 72.
6. АпресянЮ.Д. Избранные труды. Т.I: Лексическая семантика. Синонимические средства языка. 2 изд., испр. и доп. М.: Школа «Языки русской культуры», 1995. VIII с., 472с.
7. АпресянЮ.Д. Избранные труды: Т.II: Интегральное описание языка и системная лексикография. 2 изд., испр. и доп. М.: Школа «Языки русской культуры», 1995. 767с.
8. АпресянЮ.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 368с.
9. АрдентовВ.П. Введение в языкознание. Кишинев: Изд-во Кишиневского гос. ун-та, 1961. 361c.
10. АрнольдИ.В. Лексико-семантическое поле в языке и тематическая сетка текста // Текст как объект комплексного анализа в вузе: Сборник статей / И.В.Арнольд (отв. ред.). Л.: Изд-во Ленингр. гос. пед. ин-та им.А.И.Герцена, 1984. С.3 11.
11. АрнольдИ.В. Семантическая структура слова в современном английском языке. Автореф. дис. докт. филол. наук / Ленинградский государственный педагогический институт им.А.И.Герцена. Л., 1966. 33с.
12. АрутюноваН.Д. Специфика несвободной сочетаемости имен чувств // Предложение и его смысл. М.: Наука, 1976. С. 93 111.
13. АскероваІ.А. Семантичне поле назв емоційно-афективних станів у польській мові: Дис. канд. філол. наук: 10.02.03 / НАН України. Інститут української мови. К., 2006. 206с.
14. АхмановаО.С. Основы компонентного анализа. М.: Изд-во Московского ун-та, 1969. 98с.
15. АхмановаО.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Советская энциклопедия, 1966. 507с.
16. АхмановаО.С. и др. О принципах и методах лингвистического исследования / Под ред. О.С.Ахмановой. М.: Изд-во Московского ун-та, 1966. 184c.
17. БаллиШ. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Пер. с 3-го франц. изд. / Под ред. Р.А.Будагова. М.: Изд-во иностр. лит., 1955. 416с.
18. БацевичФ.С. Когнітивне і лінгвальне в процесах вербалізації (на матеріалі аномальних висловлень) // Мовознавство. 1997. № 6. С.30 36.
19. БацевичФ.С. Співвідношення значення та інтерпретаційного смислу слова у світлі когнітивного підходу до мови // Мова та її функціонування. Львів: Світ, 1995. Вип. 25. С.30 33.
20. БацевичФ.С., КосмедаТ.А. Очерки по функциональной лексикологии. Львов: Світ, 1997. 391с.
21. БевзенкоА.Т. Лексична синоніміка художнього твору: Тексти лекцій. Одеса: Одеський Ордена трудового червоного прапора державний університет ім.І.І.Мечникова, 1972. 63с.
22. БезпояскоО.К., ГороденськаК.Г., РусанівськийВ.М. Граматика української мови. Морфологія. К.: Либідь, 1993. 336с.
23. БережанС.Г. Теория семантических полей и синонимия // Проблемы языкознания: Доклады и сообщения советских ученых на Х Международном конгрессе лингвистов / К.П.Филин (отв. ред.). М.: Наука, 1967. С.165 169.
24. Бодуэн де КуртенэИ.А. Избранные труды по общему языкознанию: В 2 т. М.: Изд-во АН СССР, 1963. Т.1. 383с.
25. Большой толковый социологический словарь (Collins): В 2 т. М.: Вече; АСТ, 1999. Т.1 (А О): Пер. с англ. 544с.
26. БондарО.І. Система і структура функціонально-семантичних полів темпоральності в сучасній українській літературній мові: Функціонально-ономасіологічний аспект: Дис. д-ра філол. наук: 10.02.01 / Одеський державний університет ім.І.І.Мечникова. Одеса, 1998. 369c.
27. БондаркоА.В. К теории поля в грамматике залог и залоговость (на материале русского языка) // Вопросы языкознания. 1972. № 3. С.20 35.
28. БондаркоА.В. Понятия «семантическая категория», «функционально-семантическое поле» и «категориальная ситуация» в аспекте сопоставительных исследований // Методы сопоставительного изучения языков. М.: Наука, 1988. С.12 19.
29. БондаркоА.В. Теория морфологических категорий. Л.: Наука, 1976. 255с.
30. БондаркоА.В. Функциональная грамматика. Л.: Наука, 1984. 136с.
31. БукС.Н. Лексична основа української мови: виділення та системно-структурна організація: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2004. 281с.
32. БурячокА.А. Принципи моделювання семантичних полів лексики // Мовознавство. 1985. № 4. С.41 47.
33. Бызова Ю.П. Предложения с глаголами зрительного восприятия в русском и английском языках: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.19 / Саратовский государственный университет им.Н.Г.Чернышевского. Саратов, 2004. 25с.
34. БыстроваЛ.В., КапатрукН.Д., ЛевицкийВ.В. К вопросу о принципах и методах выделения лексико-семантических групп слов // Филологические науки. М.: Высшая школа, 1980. №6. С.75 78.
35. Вакуленко С.В. Межъязыковая семантическая эквивалентность лексических единиц (на прим. англ. и рус. глаголов смотрения): Автореф. дис.... канд. филол. наук: 10.02.20 / Университет дружбы народов им.Патриса Лумумбы. М., 1989. 16с.
36. ВасильевЛ.М. Парадигматические и синтагматические поля // Актуальные проблемы лексикологии. Новосибирск: Новосибирский государственный университет, 1971. С.102 104.
37. ВасильевЛ.М. Принципы семантической идентификации глагольной лексики // Семантические классы русских глаголов: Межвузовский сборник научных трудов. Свердловск: Уральский гос. ун-т, 1982. С.11 14.
38. ВасильевЛ.М. Се