Мова Валерія Шевчука: ключові концепти, корпус, тезаурус

Краткое описание

Національна академія наук України

Інститут української мови

На правах рукопису

Монахова Тетяна Василівна

УДК 811.161.2’ 371 + 33

Мова Валерія Шевчука: ключові концепти,
корпус, тезаурус

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
О.М.Демська-Кульчицька, к.ф.н.

Київ 2008

ЗМІСТ
ВСТУП.......5
РОЗДІЛI.Визначенняіметодидослідженняконцептів.....10
1.1. Проблематлумаченняконцептівуконтекстімовноїкартинисвіту..10
1.2. Методикогнітивноїлінгвістикивдослідженніконцептів 30
1.3. КонцептидімідорогаякознакиідіолектуВалеріяШевчука............43
Висновки до першого розділу....53
РОЗДІЛII. Лінгвальна реалізація концептів дім і дорога в ідіолекті Валерія Шевчука.....55
2.1.ЛінгвальнареалізаціяконцептудімвідіолектіВалеріяШевчука....55
2.2.ЛінгвальнареалізаціяконцептудорогавідіолектіВалеріяШевчука..80
2.3.КореляціяконцептівдімідорогавідіолектіВалеріяШевчука....93
2.4.ТиписемантичнихдериваційконцептівдімідорогавідіолектіВалеріяШевчука....122
Висновки до другого розділу...139
РОЗДІЛIII. Концепція Корпусу Валерія Шевчука .............143
3.1. Теоретичні засади створення Корпусу Валерія Шевчука143
3.2. Фрагменти Корпусу Валерія Шевчука...161
Висновки до третього розділу.169
ВИСНОВКИ................172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...180
ДОДАТОКА.Тезаурусконцептудімвідіолекті Валерія Шевчука.........201
ДОДАТОКБ.Тезаурус концепту дорога в ідіолекті Валерія Шевчука....208

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ТВОРІВ ВАЛЕРІЯ ШЕВЧУКА
БПЛ Біс плоті: Іст. повісті. Київ: Твім інтер ЛТД. 1999. 360 с. Зміст: Розсічене коло; У пащу дракона; Біс плоті; Закон зла (Загублена в часі).
ДЗО Дзигар одвічний: Роман. К.: Молодь, 1990. 264 с.
ДНГ Дім на горі: Роман-балада. К.: Рад. письм., 1983. 487с.
ЗЗЛ Закон зла. / Біс плоті. К.: Твім інтер. 1999. С. 295 356.
КПМ Компанія з пивниці біля Чуднівського мосту: Повість / Худож. оформл. М. С. Шутурми. Львів: Каменяр, 2006. 94с.
МДВ Між двох вогнів. Історичні оповідання. К.: Неополима купина, 2006. 48 с.
МКВ На березі часу. Мій Київ. Входини. К.: Темпора, 2002. 272 с.
МОР Мор: Повість. К., 1999. 256 с.
НБЧ На березі часу. Мій Київ. Входини: Повість-есе. К.: Темпора, 2002. 272 с.
НПС На полі смиренному, або ж Новий синаксар Київський, писаний грішним Семеном-затворником святого Печерського монастиря: Роман // Дніпро. 1982. №1. С. 70112; №2. С. 66104.
ПМД Привид мертвого дому: Роман-квінтет. К.: Унів.вид-во ПУЛЬСАРИ, 2005 С. 600.
ПНО Птахи з невидимого острова: Драма // Антологія модерної української драми / Упоряд. Л.Залеська-Онешкевич. К.: Едмонтон; Торонто, 1988. С. 479 517.
РЗК Розсічене коло: Повість // Дзвін. 1997. №2. С. 344.
СВТ Стежка в траві: Житомирська сага: У 2 т. Х.: Фоліо, 1994. Т.1. 494 с. Т.2 526 с.
СЖД Сад житейський думок, трудів і почуттів: [Автобіографія] // Українське слово: Хрестоматія укр. л-ри та літ. критики ХХ ст. (У 4 кн.). К., 1994. С. 451 468.
СПВ Сповідь: Режим доступу: http://www.erlib.com.
СРМ Срібне молоко. Роман. Львів: Кальварія; К.: Книжник, 2002. 192с.
ТЛВ Три листки за вікном: Роман-триптих. К.: Рад. письм., 1986. 587с.
УАЗ У чреві апокаліптичного звіра: Іст. повісті та оповідання. К.: Укр. письменник, 1995. 205 с.
УПД У пащу дракона / Біс плоті. К.: Твім інтер. 1999. С. 117 213.

ВСТУП

Науково-технічний розвиток свого часу створив підґрунтя для використання комп’ютерних засобів, методик, технік тощо у лінгвістичних дослідженнях і, відповідно, наука про мову сьогодні успішно використовує весь арсенал наукових і технічних засобів, послуговується методами інших наук, використовує вже добуті знання з інших галузей. Таким чином, розширюються можливості самого мовознавства, поповнюється термінологічна база і практичне застосування лінгвістики, виникають нові підходи і напрями в мовознавстві.
Предметом дослідження стають не лише мова й мовлення (власне мовні засоби), а й зв’язки між мовою і мисленням, мовленням і поведінкою людей, мовою і суспільством; особливості вербалізації різноманітних ментальних процесів; втілення у мові культурних факторів тощо. Лінгвістика все частіше межує з філософією, психологією, культурологією, програмуванням. Вона перетворюється на інтегровану дисципліну.
Окремі лінгвістичні напрями «виросли» з інших наук: появу когнітивної лінгвістики спричинив розвиток когнітології, науки про будову й функціонування людських знань і пізнавальних процесів; психолінгвістика постала як гібрид психології та лінгвістики; корпусна лінгвістика стала результатом втручання у дослідження мови технічних підходів і засобів.
Таким чином, сучасна мовознавча наука заохочує дослідників до сміливих вирішень лінгвістичних завдань і дозволяє використання всіх можливих наукових методів.
Наша робота ґрунтується на теоретичних засадах двох напрямів: когнітивної лінгвістики і корпусної лінгвістики. Нині когнітивну лінгвістику як напрям представляють такі дослідники: С.Аскольдов [7], О.Бабушкін [9], С.Воркачов [28; 29; 30], В.Дем’янков [49; 50], Р.Джекендофф [226], В.Карасик [74], О.Кубрякова [92 96], Дж.Лакофф [104; 232], В.Маслова [123; 124], Г.Слишкін [173], Ю.Степанов [179 183], І.Стернін [184], Л.Талмі [243] та ін., а також українські мовознавці, а саме: І.Голубовська [34 39], С.Жаботинська [58 59], В.Жайворонок [60 62], В.Іващенко [69 72], В.Кононенко [80 82], Т.Космеда [87], Н.Слухай [174] тощо.
Проблематика корпусного напряму доволі розгалужена і презентована студіями Д.Байбера [222], Дж.Синклера [240 242]. В.Тойберта [244 245], М.Баньки [216; 217], Ґ.Кеннеді [230; 231], А.Баранова [11 15], О.Демської-Кульчицької [43 48], М.Михайлова [129], В.Рикова [151 155], Л.Ричкової [156 157], С.Шарова [205; 296], В.Широкова [211 212] та ін.
Актуальність дисертації зумовлена стрімким розвитком кожного з цих двох напрямів і першою спробою їх поєднання у межах одного дослідження: одиницю когнітивної лінгвістики (концепт) запропоновано осмислити через призму корпусних методик. Уперше два складних абстрактних ментально-культурних поняття (концепти дім і дорога), які репрезентовано в ідіолекті Валерія Шевчука, розглянуто на засадах структуралізму і подано в електронній формі, організованій корпусно, зі значеннєво-когнітивною розміткою. Також актуальність роботи зумовлено необхідністю створення концепції авторського Корпусу Валерія Шевчука.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в межах наукової теми відділу лексикології, лексикографії та національного корпусу української мови Інституту української мови НАН України «Словниковий склад сучасної української літературної мови та його лексикографічне опрацювання».
Мета дослідження полягає в удосконаленні методики лінгвістичного дослідження концептів і розробленні концепції Корпусу Валерія Шевчука.
Поставлена мета зумовила виконання таких завдань:
1) з’ясувати семантико-когнітивні значення концептів дім і дорога в ідіолекті письменника на основі аналізу іменникових репрезентантів обох концептів;
2) розкрити внутрішню будову концептів дім і дорога, тобто визначити іменникові репрезентанти їхньої ядерної, приядерної та периферійної зон;
3) здійснити структурно-семантичне анотування іменникових репрезентантів концептів дім і дорога у текстах Валерія Шевчука;
4) створити концепцію Корпусу текстів Валерія Шевчука як корпусу ілюстративного типу, яка передбачає визначення набору релевантних корпусних вимог, окреслення мети створення та сфери застосування Корпусу текстів Валерія Шевчука; параметризування предметного домену, встановлення загальної корпусної структури; розроблення формальних анотаційних засобів кодування корпусних даних.
Об’єктом дисертації є концепти дім і дорога в ідіолекті Валерія Шевчука.
Предмет дослідження іменникові репрезентанти концептів дім і дорога у художніх творах Валерія Шевчука, оформлені в корпусному форматі.
Матеріалом дослідження стали такі тексти Валерія Шевчука, як: «Біс плоті», «Дім на горі», «Закон зла», «Компанія з пивниці біля чуднівського мосту», «На березі часу. Мій Київ. Входини», «Між двох вогнів», «Мор», «На полі смиренному, або ж Новий синаксар Київський, писаний грішним Семеном-затворником святого Печерського монастиря», «Привид мертвого дому», «Око прірви», «Птахи з невидимого острова», «Розсічене коло», «Стежка в траві: Житомирська сага», «Сад житейський думок, трудів і почуттів», «Сповідь», «Срібне молоко», «Три листки за вікном», «У пащу дракона», «Юнаки з вогненної печі».
Методи дослідження. У дослідженні використано комплекс загальних і спеціальних методів: метод концептуального аналізу, що дав змогу визначити структурно-семантичний обсяг концептів дім і дорога в ідіолекті Валерія Шевчука; контекстуальний аналіз, що уможливив виявлення іменникових репрезентантів концептів дім і дорога у текстах Валерія Шевчука; структурний метод, зокрема такі його методики, як аналіз словникових дефініцій та компонентний аналіз, застосування яких сприяло встановленню кодифікованого обсягу семантичного поля концептів дім і дорога й порівнянню з авторськими конотативними значеннями та визначенню внутрішньої будови досліджуваних концептів; типологізаційний метод, що уможливив виокремлення типів метафор, які ґрунтуються на двох ключових концептах ідіолекту письменника; корпусний метод, який покладено в основу створення концепції ілюстративного Корпусу текстів Валерія Шевчука.
Наукова новизна полягає в тому, що в роботі вперше:
· досліджено типологізаційну іменникову вербалізацію концептів дім і дорога в ідіолекті Валерія Шевчука;
· застосовано корпусний підхід до аналізу концептів;
· визначено іменникові репрезентанти концептів дім і дорога у творах письменника, встановлено критерії їх класифікації;
· виявлено авторські іменникові репрезентанти концептів дім і дорога;
· розроблено концепцію Корпусу текстів Валерія Шевчука.
Теоретичне і практичне значення роботи. Дисертація поглиблює концептологію, доповнює концептуальний аналіз корпусним поданням. Запропоновані принципи концептуалізації та аналіз взаємодії когнітивних, семантичних і корпусних аспектів мови є засадами для вивчення інших концептів. Спроба концептуально-корпусного аналізу досліджуваних концептів відкриває перспективи використати його для вивчення ключових концептів у творчості інших авторів.
За матеріалами дисертації можна проводити окремі спецкурси для студентів філологічних факультетів «Концептуальний аналіз ідіолекту письменника», «Авторські корпуси», «Дослідження концептосфери письменника» тощо.
Створений ілюстративний Корпус текстів Валерія Шевчука може бути фактичною базою для дослідження прикметникових, дієслівних, прислівникових тощо репрезентантів концептів дім і дорога в ідіолекті Валерія Шевчука.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях відділу лексикології, лексикографії та національного корпусу української мови Інституту української мови НАН України, на засіданнях кафедри української філології та світової літератури Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили, на засіданні кафедри української мови НаУКМА.
Результати дисертації було оприлюднено на міжнародних, всеукраїнських та університетських конференціях: «Могилянські читання 2005» (Миколаїв, листопад 2005), «Міжнародна конференція з прикладної (комп’ютерної) лінгвістики» (Київ, квітень 2006), «Могилянські читання 2006» (Миколаїв, жовтень 2006), «Еволюційні тенденції в мові» (Миколаїв, травень 2007).
Публікації. За темою дисертації опубліковано шість статей у фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох основних розділів, висновків і списку використаної літератури, що налічує 252 позиції. Загальний обсяг дисертації 211 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У роботі було здійснено комплексне структурно-семантичне дослідження ідіолекту Валерія Шевчука, зокрема лінгвальної реалізації двох ключових для його творчості концептів концепту дім і концепту дорога. Проаналізовано іменникові репрезентанти обох концептів, виявлені у двадцяти художніх текстах письменника. З метою удосконалення методики лінгвістичного дослідження концептів завдяки корпусному підходові, в дисертації зроблено спробу поєднання двох лінгвістичних напрямів когнітивної лінгвістики й корпусної лінгвістики.
На основі вивчення різних поглядів на природу концептів, що ґрунтуються на лінгвокультурології, філософії та літературознавстві, ми прийшли до розуміння концепту як складного абстрактного явища духовної культури, людської психіки, моральних принципів тощо, що базується на осмисленні його тлумачень в усі періоди історії людства відповідно до національної конотації, індивідуального досвіду людини. Це свідоме оперування культурною метаінформацією через використання загальнолюдських, національних і особистісних смислів. Концепт може презентуватися символами, образами тощо, реалізується у мовленні, закріплюється в культурних традиціях.
Зважаючи на те, що концепт термін багатьох наук, він потребує чіткої лінгвістичної дефініції, яка б вписала його в систему мовознавчих термінів. Тому концепт це конгломерат семантичних полів, об’єднаних культурно-філософськими значеннями так, що лексеми в структурі концепту об’єднані не однією, а кількома сполученими між собою семами. Концептом можуть стати лише такі семантичні поля, які номінують суспільно важливі для певного етносу й людства в цілому поняття, що дають змогу значенням перейти від співвідносного їм фрагменту дійсності до сфери ідеального, тобто духовно-ментального.
У нашому дослідженні опис концептів дім і дорога здійснено на матеріалі текстів художніх творів (історичних і соціально-психологічних романів, повістей, оповідань) Валерія Шевчука. Ключові концепти розглядаємо як специфічні характеристики ідіостилю та, відповідно, ідіолекту письменника. Головну увагу зосереджено на іменниковій лінгвальній реалізації концептів дім і дорога.
Беручи за основу теорію ядерної будови концептів В.Маслової, розмежовуємо ядро концепту, його приядерну зону та периферію концептів в ідіолекті Валерія Шевчука.
Іменникові репрезентанти, які виражають лише основні когнітивні дефініції концепту, тобто його головні значення, не містять додаткових конотативних значень, становлять ядро концепту.
Приядерну зону складають синоніми ядерних іменникових репрезентантів, які несуть додаткові відтінки значень, звужують і уточнюють загальні значення когнітивних дефініцій. У самій семантичній структурі таких іменникових репрезентантів закладено певні візуальні образи позначуваного концепту.
Периферію концепту утворюють іменникові репрезентанти, які можуть бути рідковживаними та застарілими лексемами, художніми тропами, фразеолігічними одиницями, авторськими неологізмами тощо.
У текстах Валерія Шевчука визначаємо чотири основні когнітивні дефініції концепту дім:
1. Будинок, в якому живуть люди.
2. Оселя, в якій людина почувається затишно й захищено.
3. Родина, люди, що проживають спільно.
4. Дім, у якому людина народилася та провела своє дитинство.
Ядро концепту дім становлять іменникові репрезентанти будинок, будівля, господа, дім, домівка, житло, квартира, кімната, маєток, мешкання, оселя, осілля, оселисько, обитель, обійстя, подвiр’я, помешкання, родина, рід, садиба, споруда, хата.
Приядерну зону складають семантичні синоніми ядерних іменникових репрезентантів концепту, найуживаніші в досліджуваних текстах: будинок-флігель, будиночок, бляха, вітальня, віталенька, вікна, віконечка, віконниці, віконця, горище, дача, дачка, літній домик, домашні, домовик, домочадці, дах, двері, замок, замочок, замчисько, закапелок, зала, келія, келія-печера, келійник, квартирант, комірчина, коридор, коридорець, коридорчик, кухня, куща, літня кухня, одвірок, опочивальня, палати, палац, покій, покоєць, покоївок, передпокій, передпокійчик, покоїк, пожильці дому, поселенець, посельці, підвіконня, підлога, підвал, поріг, співжильці, сарай, світлиця, сінці, спочивальня, стеля, стіни, стріха, сходи, фортеця, халабуда,хатка, хатина, хижа, хороми, центральний вхід, чорний вхід, шиби тощо.
Обширну периферію концепту дім становлять такі іменникові репрезентанти: барліг, башта слонової кості, будинок відпочинку, будинок народної творчості, будинок офіцерів, будинок творчості письменників, власне гніздо, гавань, гніздо, гуртожиток, дім хроніка, дім-вбиральня, дитбудинок, дитячий будинок, дурдом, Залізний мішок, капсула, кімната-кліть, конура, корчемний дім, куток, «купа цегли, дощок, балок, бляхи», мішок, місце для сталого прожитку, моя хата скраю, мисливська хатина, мисливська хатка, молебний дім, ні кола, ні двора, острів-замок, парубоцька нора, пекло, переступити чийсь поріг, під дурного хату, показати комусь на двері, прийняти в дім, родинне гніздо, розриватися між домом і роботою, руїни, сірі стіни, сірі мури, стіна-екран, стерильна порожнеча, сміття з хати виносити, тихе царство, тісне та скорбне місце, хатини-вози, хати-криївки, цегляний велетень, через поріг не пускати, явочні квартири тощо.
Всередині приядерної зони концепту дім виділяємо кілька формально-семантичних груп, або семантичних полів: іменникові репрезентанти на позначення складників дому; група різновидів дому, яку складають підгрупи з умовними назвами «дім другої половини ХХ століття», «тимчасовий дім», «великий дім» і «малий дім»; антропоморфні назви, пов’язані з концептом дім.
Периферія концепту дім презентована 1) назвами різних закладів і установ, які називають дім як будівлю для розміщення різних закладів і установ; 2) фразеологічними одиницями, що увиразнюють концепт дім; 3) авторськими, ідіолектними іменниковими репрезентантами цього концепту, здебільшого вживаними в переносному значенні з позитивною, негативною та імплікованою, або прихованою, оцінною конотацією.
Концепт дорога в ідіолекті Валерія Шевчука має чотири основні когнітивні дефініції:
1. Смуга землі, призначена для їзди та ходіння, місце або простір, яким відбувається пересування, сполучення.
2. Напрямок руху в який-небудь бік, до якогось відомого місця.
3. Процес їзди, ходьби тощо куди-небудь, перебування у русі певний час, подорож.
4. Той, хто мандрує, подорожує.
Ці когнітивні дефініції реалізують іменникові репрезентанти, що становлять ядро концепту: дорога, мандри, мандрівка, мандрівник, поїздка, подорож, стежка, шлях.
Приядерну зону утворюють іменникові репрезентанти: автодорога, алея, асфальт, бруківка, блуканина, блукання, бульвар, відроги, вояж, вулиця, вуличка, доріжка, завулок, ієромонах-мандрівець, лазівки, мандрьоха, мандрованець, мандрівці, прибулець, проходка, подорожні, подорожани, пришелець, путівець, середохрестя, стежина, странній, тупець, хід, хідник, ходець-мандрівець, утікач тощо.
Периферію концепту становлять фразеологічні одиниці, в яких іменникові репрезентанти концепту вжито в непрямому значенні, ідіолектні тропи: ввійти у колію, взяти на плече мандрівницьку торбу, вулиця-коридор, збивати з пуття, змія дороги, іти своєю дорогою, коридорець, лабіринти ночі, людина мандрівна, місячні доріжки, міряти шляхи, обходити десятою дорогою, права путь, «прогулянка із задоволенням і не без моралі, як визначив Тарас Шевченко», простір доріг, річка-дорога, рибалти, синє полотно, сніги, стежки-доріжки, стежка-маленький ескалатор, стежка-павутина, стрічка, топтати стежку до когось, урвалася стежка до когось, щось через дорогу навприсядки тощо.
Приядерна зона концепту дорога може бути розподілена на семантичні групи: лексеми, що номінують процес мандрування; назви дороги за матеріалом, функціональним призначенням, розміром тощо; антропоморфні назви, семантично й дериваційно пов’язані з іменниковими репрезентантами концепту дорога.
Периферію концепту утворюють 1) фразеологічні одиниці, об’єднані наявністю іменникових репрезентантів концепту дорога та 2) авторські метафоричні та метонімічні іменникові репрезентанти.
Усі периферійні іменникові репрезентанти обох концептів, що є авторськими тропами і фігурами, утворено за такими моделями метафоризації: антропоморфна, зооморфна, технократична, науково-інтелектуальна, культуроморфна, топоморфна, біоморфна моделі.
Розуміючи концепти як конгломерати кількох семантичних полів, що створюють культурно-філософський мегасмисл, вважаємо формально-семантичне кодування найбільш прийнятним для концептної розмітки. Усе розмаїття значень іменникових репрезентантів концептів дім і дорога характеризуємо за такими критеріями (параметрами): 1)пряме чи переносне значення в тексті; 2) основне чи другорядне пряме значення; 3)активне чи пасивне переносне значення. Така диференціація дозволяє поєднати семантичний та когнітивний критерії, загальномовне й індивідуальне.
Основне пряме значення це таке пряме значення, яке організовує у тексті простір, є частиною хронотопу або конкретним образом твору. Другорядне пряме значення це таке вживання слова в прямому значенні, яке не впливає на розвиток подій у творі; це супровідне, обставинне пряме значення.
Пасивне переносне значення вживання іменникового репрезентанта концепту фігурально з метою створення художнього ефекту. Активне переносне значення фігуральне слововживання, яке має програмний, лейтмотивний смисл. Активні переносні значення реалізують смисли концепту.
Для кодування значень іменникових репрезентантів за цими параметрами послуговуємося латинськими символами: C concept концепт, ім’я концепту; H концепт дім; R концепт дорога; L literal meaning пряме значення; F figurative meaning переносне значення; M minor другорядне; B basic основне; A active активне; P passive пасивне; S symbol символічне;
До цих семантичних характеристик додаємо граматичні значення числа й роду іменникових репрезентантів, позначені латинськими літерами: m чоловічий рід, n середній рід, f жіночий рід, s однина, p множина, pt pluralia tantum.
Парність концептів дім і дорога виявлено в ідіолекті письменника послідовно на всіх семантико-когнітивних рівнях концепту (прямі переносні символічні значення іменникових репрезентантів концепту). Пов’язаність іменникових репрезентантів двох концептів у тексті має свої закономірності. Спостерігаємо наявність однорідної та неоднорідної кореляції концептів.
Однорідною кореляцією є таке поєднання іменникових репрезентантів концептів дім і дорога, за якого іменникові репрезентанти обох концептів вжито у прямому головному чи другорядному значенні або переносному активному чи пасивному значенні відповідно. За такого типу кореляції обидва концепти є рівноправними.
Неоднорідною є така кореляція, при якій сполучаються прямі значення іменникових репрезентантів одного концепту з переносними значеннями іншого. У такому разі наявне семантичне і когнітивне переважання одного з двох іменникових репрезентантів у конкретній мовленнєвій ситуації: один концепт є виразником глибинних світоглядних чи художніх літературних значень, а інший є тлом, на якому це значення демонструється читачеві.
Кореляція іменникових репрезентантів концептів дім і дорога із прямим другорядним значенням функціонують у текстах як темпоративи, директиви й квалітативи; за неоднорідної кореляції спостерігаємо смислове домінування одного з концептів; іменникові репрезентанти з пасивним переносним значенням можуть бути узуальними (узвичаєними), контекстуальними (умовно переносне значення як, наприклад, під час сноведінь героїв) та ідіолектними (авторськими); перехрещення іменникових репрезентантів із символічними значеннями найчастіше виражають такі когнітивні дефініції, як: «дорога як сімейне життя», «дорога як доросле життя», «дорога як пам’ять», «дорога як прагнення волі», «дім як «жіноча територія», «дім як «чоловіча територія», «дім як статус самостійної людини», «дім як внутрішній світ людини», «дім як душевний спокій людини» тощо.
Таким чином, Валерій Шевчук збільшив у своїх творах кількість кодифікованих значень концептів дім і дорога щонайменше на дев’ять значень.
Отже, в результаті нашого дослідження:
1. Сформульовано лінгвістичне визначення терміна концепт.
2. Створено протокорпус текстів Валерія Шевчука, що налічує двадцять текстів: «Біс плоті», «Дім на горі», «Закон зла», «Компанія з пивниці біля чуднівського мосту», «На березі часу. Мій Київ. Входини», «Між двох вогнів», «Мор», «На полі смиренному, або ж Новий синаксар Київський, писаний грішним Семеном-затворником святого Печерського монастиря», «Привид мертвого дому», «Око прірви», «Птахи з невидимого острова», «Розсічене коло», «Стежка в траві: Житомирська сага» (у 2 томах), «Сад житейський думок, трудів і почуттів», «Сповідь», «Срібне молоко», «Три листки за вікном», «У пащу дракона», «Юнаки з вогненної печі».
3. Виявлено іменникові репрезентанти концептів дім і дорога в ідіолекті Валерія Шевчука.
4. З’ясовано будову концептів дім і дорога у текстах письменника. Проаналізовано всі три рівні обох концептів ядро, приядерну зону, периферію.
5. Досліджено механізми лексико-семантичної деривації обох концептів, які характеризують приядерні зони досліджуваних концептів. Визначено сім моделей метафоризації концептів дім і дорога.
6. Здійснено спробу семантико-семантичного аналізу іменникових репрезентантів як окреслення подальших перспектив авторських корпусних студій.
7. Зіставлено словникові й ідіолектні значення концептів дім і дорога. Це дає змогу стверджувати, що в мові Валерія Шевчука активними є щонайменше дев’ять додаткових значень.
8. Розроблено принципи значеннєво-когнітивної розмітки Корпусу Валерія Шевчука.
9. Створено концепцію Корпусу Валерія Шевчука.
За матеріалами дисертації може бути створений повний Корпус Валерія Шевчука, який би охоплював усі тексти автора, словник мови Валерія Шевчука. На основі праці можуть бути розроблені навчальні спецкурси для студентів філологічних факультетів («Концептуальний аналіз ідіолекту письменника», «Авторські корпуси» тощо).
Методика корпусного підходу до аналізу концептів у мові письменника може бути застосована у дослідженнях ідіолектів вітчизняних і зарубіжних письменників або інших концептів у мові Валерія Шевчука. Принцип поєднання двох лінгвістичних напрямів когнітивного й корпусного може стати підґрунтям для подальших інтегрованих досліджень мови й мовлення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Автоматизация анализа научного текста/В.А.Вербицкий, Т.А.Грязнухина, Н.П.Дарчук и др. К.: Наукова думка, 1984. 256 с.
2. Алефиренко Н.Ф. Вербализация концепта и смысловая синергетика языкового знака // Проблемы вербализации концептов в семантике языка и текста: Материалы Междунар. симп. Волгоград, 22 24 мая 2003 г.: В 2 ч. Ч. 1. Научные статьи. Волгоград: ПРИНТ, 2003. С.4 15.
3. Апресян Ю. Д. Избранные труды, том І. Лексическая семантика: 2-е изд., испр.и доп. М.: Школа «Языки русской культуры», 1995. 472 с. Библиогр.: с. 346 364.
4. Апресян Ю. Д. Избранные труды, том ІІ. Интегральное описание языка и системная лексикография. М.: Школа «Языки русской культуры», 1995. 767 с. Библиогр.: с. 695 710.
5. АпресянЮ.Д. Идеи и методы современной структурной лингвистики. М.: Просвещение, 1996. 300 с.
6. АрутюноваН.Д. Язык и мир человека. М.: «Языки русской культуры», 1999. І XV, 896 с.
7. Аскольдов С. А. Концепт и слово // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста. Антология / Под ред. В.П.Нерознака. М.: Academia, 1997. С. 267 279.
8. БабичБ. Комп’ютерний синтаксичний словник української мови (до проблем укладання) // Доповіді та повідомлення на IV Міжнародному конгресі україністів: Мовознавство. К.: Пульсари, 2002. С. 53 39.
9. Бабушкин А. П. Типы концептов в лексико-фразеологической системе языка. Воронеж: Изд-во ВГУ, 1996. 104 с.
10. БаксанскийО.Е., КучерЕ.Н. Современній когнитивный подход к категории «образ мира» // Вопр. философии. 2002. № 4. С. 52 69.
11. Баранов А. Н. Введение в прикладную лингвистику. М.: Наука, 2001. 358 с.
12. Баранов А. Н., Добровольский Д. О. Постулаты когнитивной семантики // Изв. РАН. Серия литературы и языка. М.: Наука, 1997. Т.56, №1. С. 11 21.
13. Баранов А.Н. Прикладная лингвистика. Режим доступу: http:// www.krugosvet.ru, 2000.
14. Баранов А.Н., Плугнян В. А., Рахилина Е. В. Путеводитель по дискурсивным словам русского языка. М.: Прогресс, 1993. 167 с.
15. Баранов А.Н. Проблема репрезентативности корпуса текстов // Труды Международного семинара Диалог 2001 по компьютерной лингвистике и ее приложениям. Режим доступу: http: // www/dialog-21.ru, 2001.
16. БашлярГ. Избранное: Поэтика пространства/Пер. с франц. М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2004. 376 с.
17. Белецкий А.А. Семиотический аспект языковой системы // Структурная и математическая лингвистика. К.: Наукова думка, 1979. Вып. 7. С. 11 18.
18. БлєднихТ.Ю. Історичний дискурс Валерія Шевчука повістяра і романіста: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10. 01. 01 / Нац. пед. ун-т імені М.П.Драгоманова. К., 2003. 20 с.
19. Болдирев Н. Когнитивная семантика: Курс лекций по англ. филологиии. Тамбов. Изд-во Тамб. ун-та, 2000. 123 с.
20. Бондаренко Є. В. Картина світу і дискурс: реалізація дуальної природи людини // Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен. Харків: Константа, 2005. С. 36 64.
21. БугаковО.В. Аналіз граматичної омонімії прийменників в українському тексті // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. Вип. 11. Кн. 1. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. С. 50 53.
22. Булыгина Т.В., Шмелев А.Д. Перемещение в пространстве как метафора эмоций // Логический анализ языка: Языки пространств. М.: Языки русской культуры, 2000. C. 277288.
23. Булыгина Т. В., Шмелев А. Д. Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики). М.: Школа «Языки русской культуры», 1997. 576 с. Библиогр.: 541 557.
24. Бюлер К. Теория языка. Репрезентативная функция языка: Пер. с нем. / Общ. ред. и коммент. Т.В.Булыгиной. М.: Изд. гр. «Прогресс», 2000. 528 с. Библиогр.: с. 412 417.
25. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков. М.: «Языки русской культуры», 1999. 780 с.
26. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. 1440 с.
27. ВихованецьІ.Р. Прийменникова система української мови. К.: Наукова думка, 1980. 286 с. Бібліогр.: с. 274 284.
28. Воркачев С.Г., Кусов Г.В. Концепт ‘оскорбление’ и его этимологическая память // Теоретическая и прикладная лингвистика. Воронеж: Истоки, 2000. Вып. 2. Язык и социальная среда. C. 90 102.
29. Воркачев С. Г. Концепт счастья: понятийный и образный компоненты // Известия РАН. Серия лит-ры и языка 2001. Т. 60, № 6. С. 47 58.
30. Воркачев С. Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании // Филологические науки. 2001, № 1. С. 64 72.
31. Гак В. Г. От хаоса к порядку («Анархия мать порядка, порядок отец хаоса») // Логический анализ языка. Космос и хаос. Концептуальные поля порядка и беспорядка. М.: Индрик, 2003. С. 286 293.
32. ГарабикР. Словацкий национальный корпус // Труды международной конференции «Корпусная лингвистика 2004». СПб.: Изд-во Санкт-Петерб. ун-та, 2004. С. 99 121.
33. ГлинскийБ.А. БаксанскийО.Е. Методология науки: когнитивный анализ. М.: «Альтекс», 2001. 188 с.
34. Голубовська І.О. Етнічні особливості мовних картин світу: Монографія 2-е вид, випр. і доп. К.: Логос, 2004. 284 с.
35. Голубовська І.О. Про національно-мовну образність при перекладі // Мова та історія. К., 1998. Вип. 33. С. 3 6.
36. Голубовська І.О. Сенсорно-рецептивна концептуалізація дійсності та її системно-мовні іпостасі (фонетико-морфологічний і лексичний мовні яруси) // Мова і культура К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго. 2002. Вип. 5. Т. 1. Ч. 1.: Філософія мови і культури . С. 73 81.
37. Голубовська І.О. Співвідношення багатозначності та синонімії в контексті встановлення знакових інваріантів // Мова та історія. К., 1995. Вип. 10. С. 14 16.
38. Голубовская И.А. Цветовая категоризация и цветовая символика // Вестник фак-та русского языка и лит-ры Ун-та кит. культуры Уэньхуа”. Тайбэй: Уэньхуа”, 2000. Вып. 3. С. 32 59.
39. Голубовська І.О. Формалізований аналіз лексичної семантики у світлі концепцій лексичного значення слова // Мова та історія. К., 1995. Вип. 6. С. 1 4.
40. Грязнухіна Т.О. Лінгвістичне забезпечення автоматичних систем управління // Мовознавство. 1983. № 5. С. 39 43.
41. ДарчукН.П. Частотний словник сучасної поетичної української мови. Режим доступу: http: // www.philolog.univ.kiev.ua, 2000.
42. Дейк Т. А. ван. Язык. Познание. Коммуникация. М.: «Прогресс», 1989. 312 с. Библиогр.: 305 307.
43. Демська-КульчицькаО.М. Базові поняття корпусної лінгвістики // Українська мова. 2003. № 1. С. 42 47.
44. Демська-КульчицькаО.М. Застосування принципів ТЕІ до кодування текстових корпусних даних // Проблемы программирования. 2004. № 2 3. С. 422 431.
45. Демська-Кульчицька О.М. Основи національного корпусу української мови. К.: Наукове видання Ін-ту укр. мови НАН України, 2005. 219с.
46. Демська-КульчицькаО.М. Корпусна лінгвістика і Словар української мови Б.Грінченка // Творча спадщина Бориса Грінченка в системі національних духовних вимірів: Матеріали наук. конф. 11 12 грудня 2003 р. Луганськ: Знання, 2004. С. 93 101.
47. Демська-Кульчицька О.М. Парадигма метаданих у загальномовному українському корпусі текстів // Вісник Луганського національного педагогічного університету. 2004. № 5 (73). С. 93 101.
48. Демська-Кульчицька О.М. Слов’янські корпусні студії // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. К.: Друкарня СПД О. Сидоренка, 2005. Вип. 12. С. 4 10.
49. ДемьянковВ.З. Когнитивная лингвистика как разновидность интерпретирующего подхода // Вопросы языкознания. 1994. №4. С.17 33.
50. ДемьянковВ.З. Когнитивизм, когниция, язык и лингвистическая теория // Язык и структуры представления знаний. М.: Институт научной информации по общественным наукам РАН, 1992. С. 39 77.
51. Донченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика (Глибинні регулятиви психополітичного повсякдення): Монографія. − К.: Либідь, 2001. 334 с.
52. Єрмоленко С.Я., Бибик Г.П., ТодорО.Г. Українська мова: короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. К.: Либідь, 2001. 221 с.
53. Єрмоленко С. Я. Концептуально-знаковий вимір історії української літературної мови // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць. Харків, 2003. Вип. 10. С. 12 23.
54. Єрмоленко С. Я. Літературні тексти як мовно-естетичні знаки національної культури // Літературна мова у просторі національної культури. К.: ВПЦ «Київський університет», 2004. С. 58 74.
55. Єрмоленко С. Я. Мова і українознавчий світогляд: Монографія. К.: НДІІ, 2007. 444 с.
56.