СЕМАНТИКО-СЛОВОТВІРНА СТРУКТУРА ПРІЗВИЩ ЦЕНТРАЛЬНОЇ І СХІДНОЇ ДОНЕЧЧИНИ

Краткое описание

одеський національний університет імені І.І. Мечникова

На правах рукопису

новикова юлія МИКОЛАЇВНА

УДК 81’373.232.1=161.2 (477.6)

СЕМАНТИКО-СЛОВОТВІРНА СТРУКТУРА ПРІЗВИЩ ЦЕНТРАЛЬНОЇ І СХІДНОЇ ДОНЕЧЧИНИ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук,
професор
Ковалевська Тетяна Юріївна

Одеса 2008

ЗМІСТ

Стор.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.
ВСТУП..

5
6

РОЗДІЛ I. Українські прізвища як лінгвістичний феномен.

12

1.1. Історія виникнення і становлення українських прізвищ.

12

1.2. Теоретичні основи дослідження антропонімікону Донеччини...

16

1.2.1. Принципи семантичної класифікації прізвищ..

19

1.2.2. Принципи словотвірного аналізу українських прізвищ

24

1.3. Історико-етнографічні відомості про Донеччину та джерела дослідження місцевого антропонімікону
Короткі висновки...

27
31

РОЗДІЛ ІI. Лексико-семантичний аналіз сучасних українських прізвищ Центральної та Східної Донеччини

33

2.1. Лексико-семантична характеристика прізвищ відонімного походження.

33

2.1.1. Прізвища, похідні від слов'янських автохтонних особових імен.

34

2.1.2. Прізвища, похідні від церковно-християнських імен.

38

2.1.3. Прізвища, похідні від запозичених імен...

43

2.1.4. Відтопонімні прізвища

44

2.2. Лексико-семантична характеристика прізвищ відапелятивного походження

48

2.2.1. Твірні прізвищеві основи зі значенням особи (nomina personalia)...

50

2.2.1.1. Прізвища, похідні від назв осіб за родом їх діяльності чи професією..

51

2.2.1.2. Прізвища, похідні від назв осіб за їх внутрішніми ознаками

62

2.2.1.3. Прізвища, похідні від назв осіб за їх зовнішніми ознаками

69

2.2.1.4. Прізвища, похідні від назв осіб за їх етнічними ознаками

78

2.2.1.5. Прізвища, похідні від назв осіб за їх соціальним станом

82

2.2.1.6. Прізвища, похідні від назв осіб за їх родинними стосунками

83

2.2.1.7. Прізвища, похідні від назв осіб за їх територіальною ознакою.

90

2.2.1.8. Прізвища, похідні від назв міфічних істот

92

2.2.2. Твірні прізвищеві основи із неособовим значенням (nomina impersonalia).

96

2.2.2.1. Прізвища, похідні від назв тварин та птахів.

96

2.2.2.2. Прізвища, похідні від назв рослин, їх частин і плодів ........................................................................................

102

2.2.2.3. Прізвища, похідні від назв предметів побуту, засобів праці та їх частин.

106

2.2.2.4. Прізвища, похідні від назв анатомічних понять (соматизмів) та хвороб.

112

2.2.2.5. Прізвища, похідні від назв страв, продуктів харчування

113

2.2.2.6. Прізвища, похідні від назв явищ природи і часових понять

117

2.2.2.7. Прізвища, похідні від назв абстракцій..

121

2.2.2.8. Прізвища, похідні від назв одягу, взуття, прикрас...

123

2.2.2.9. Прізвища, похідні від назв цифрових позначень.

126

2.2.2.10. Прізвища, похідні від назв речовин і матеріалів

128

2.2.2.11. Прізвища, похідні від одиниць вимірювання та грошових одиниць....

129

2.2.2.12. Прізвища, похідні від назв свят і понять церковного вжитку.......

129

2.2.2.13. Прізвища, похідні від назв розваг (ігор і танців)...

132

2.3. Прізвища з непрозорою семантикою.

132

2.4. Специфіка сучасних українських прізвищ Центральної та Східної Донеччини у порівнянні з прізвищами інших регіонів України........................................................................................................
Короткі висновки. .

134
140

РОЗДІЛ ІІI. Структурно-словотвірний аналіз сучасних прізвищ Центральної і Східної Донеччини.

142

3.1. Прізвища, утворені морфологічним способом.

142

3.1.1. Патронімні суфікси.

144

3.1.2. Посесивні суфікси...

151

3.1.3. Поліфункціональні суфікси

155

3.2. Прізвища, утворені лексико-семантичним способом..

174

3.2.1. Прізвища субстантивного походження..

176

3.2.1.1. Прізвища, співвідносні з особовими іменами...

176

3.2.1.2. Прізвища, співвідносні з топонімами-іменниками...

182

3.2.1.3. Прізвища, співвідносні з апелятивами-іменниками.

183

3.2.2. Прізвища ад’єктивного походження..

187

3.3. Структурно-словотвірна специфіка сучасних українських прізвищ Центральної та Східної Донеччини у порівнянні з прізвищами інших регіонів України.
Короткі висновки

190
194

ВИСНОВКИ.

196

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

200

ДОДАТКИ (Том 1)...

218

ДОДАТКИ (Том 2 частина 1 А-Г)..

258

ДОДАТКИ (Том 2 частина 2 Д-Л)..

490

ДОДАТКИ (Том 2 частина 3 М-Р).....

756

ДОДАТКИ (Том 2 частина 4 С-Я)..

969

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Гр. Грінченко Б.Д. Словник української мови / Упоряд. з дод. власн. матеріалу Б.Грінченко. К.: Наукова думка, 1996-1997. Т. І-ІV.
ЕСУМ Етимологічний словник української мови: У 7 т. / За ред. О.С. Мельничука. К., 1982 1989, 2003. Т. 1-5.
НТСУМ Новий тлумачний словник української мови: В 4 т. / Укл.: В. Яременко, О. Сліпушко. К.: Аконіт, 1999. 910 с.
Ониш. Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок. К.: Наук. думка, 1984. 1984. Ч. 1 2.
СУМ Словник української мови: в 11 т. К.: Наукова думка, 1970-1980. Т. І-ХІ.
Фасм. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. М.: Прогресс, 1964-1973. Т. І-ІV.

ВСТУП

Загальнонаукова актуальність детального вивчення ономастичної спадщини зумовлена необхідністю якнайретельнішого дослідження етимології, особливостей семантичної динаміки та словотвірної структури цього своєрідного класу лексики, а також з'ясування його психолінгвістичної специфіки, тісно пов’язаної з проблемами національної ментальності, історико-культурними традиціями українства тощо. Антропонімія дає багатий матеріал для розкриття взаємозв’язків між апелятивами та власними особовими іменами, для реконструкції реліктових словотвірних моделей, для вивчення лексики та словотвору мови давніх часів, що ілюструють особливості етнічної історії, побуту народу, його матеріальну та духовну культуру. Крім того, в Україні у межах Одеської ономастичної школи, очолюваної професором Ю.О.Карпенком, започатковано вивчення когнітивної специфіки власних назв (антропонімів зокрема), що, у свою чергу, зумовлює необхідність комплексного мовознавчого аналізу всіх наявних в українському антропоніміконі прізвищевих моделей, скерованого на з’ясування активних семантичних домінант, які беруть участь у творенні національних антропонімних фреймів.
Наукове вивчення українського антропонімікону відображено у грунтовних працях С.П.Бевзенка, В.О.Горпинича, І.М.Желєзняк, Ю.О.Карпенка, Р.Й.Керсти, І.І.Ковалика, О.Д.Неділько, Р.І.Осташа, Є.С.Отіна, А.М. Поповського, Ю.К.Редька, І.Д.Фаріон, М.Л.Худаша, П.П.Чучки, В.П.Шульгача та інших знаних ономастів. Проте лінгвістична багатогранність цього онімного класу зумовлює необхідність його подальшого опрацювання, оскільки остаточно не розв’язано питання лексико-семантичної класифікації прізвищ через неоднорідність використовуваних дослідниками критеріальних ознак, вимагає деталізації дериватологічний аспект прізвищевих номінацій, оскільки існують проблемні зони у визначенні відповідних способів творення, виокремлення інваріантних і варіативних словотвірних моделей, з’ясування їхніх локальних характеристик тощо. До нагальних завдань антропоніміки уналежнюють і створення загальнонаціонального словника (атласу) прізвищ, що містив би всю амплітуду онімів цього типу, уможливлюючи їхню цілісну, об’ємну систематизацію. В цьому напрямі існують значні здобутки регіональної антропоніміки, де глибоко проаналізовано прізвища Бойківщини (Г.Є.Бучко), Буковини (Л.В. Кракалія), Гуцульщини (Б.Б.Близнюк), Дніпровського Припоріжжя (І.А. Корнієнко), Закарпаття (П.П.Чучка), давньої Лемківщини (С.Є.Панцьо), Лубенщини (Л.О.Кравченко), Нижньої Наддніпрянщини (І.І. Ільченко), Верхньої Наддністрянщини (І.Д.Фаріон), північного Лівобережжя (О.Д. Неділько), Опілля (Г.Д. Панчук), північного Степу (Т.В.Марталога), північної Тернопільщини (С.В. Шеремета), Правобережного Побужжя (Т.Д. Космакова), Середньої Наддніпрянщини (Ю.Б. Бабій), степової України (В.О.Горпинич). Прізвища ж Донецького регіону досліджено лише частково з огляду на його масштабність та неоднорідність. Так, наявні праці Н.Ю. Булави, яка опрацювала прізвищеву систему північної Донеччини (понад 10000 номінацій), та В.Д. Познанської, що залучила до опису антропонімікон східних областей України. Проте прізвища Центральної та Східної Донеччини ще не досліджено попри їх безумовну своєрідність та оригінальність, зумовлену як екстралінгвальними чинниками, так і власне лінгвістичними факторами. Зазначене акцентує на необхідності детального аналізу загальнолінгвістичної та регіональної специфіки цього класу антропонімів, що прислужиться у подальших наукових студіях, скерованих на аналіз локально маркованих онімних одиниць, посприяє доповненню загальної картини антропонімікону східних регіонів зокрема та загальнонаціонального в цілому. Увиразнює актуальність обраної теми і можливість застосування результатів роботи у багатьох галузях мовознавства (історична та сучасна фонетика, лексикологія, морфологія, дериватологія, психолінгвістика, етнолінгвістика, когнітивна ономастика) та інших гуманітарних парадигм (культурологія, історія, народознавство тощо).
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми кафедри української мови Одеського національного університету імені І.І.Мечникова «Актуальні питання лексичної та граматичної системи української мови» (номер державної реєстрації 0101001415). Тему роботи затверджено вченою радою Одеського національного університету імені І.І.Мечникова (протокол № 3 від 28.11.2006р.) та координаційною радою Інституту української мови НАН України (протокол № 36 від 15.02.2007р.).
Метою роботи є лінгвістична (лексико-семантична та словотвірно-структурна) інтерпретація сучасних українських прізвищ Центральної та Східної Донеччини як специфічного у своєму історичному походженні та розвитку класу онімної лексики. Для досягнення поставленої мети розв’язано такі конкретні завдання:
1) уведено у науковий обіг сучасний антропонімний матеріал Центральної та Східної Донеччини;
2) здійснено лексико-семантичну класифікацію прізвищ зазначеного регіону;
3) з’ясовано роль різних класів онімної та апелятивної лексики у формуванні прізвищ;
4) визначено склад слов’янських і християнських імен, наявних в антропоосновах;
5) запропоновано семантичну систематику апелятивної лексики, наявної в антропоосновах;
6) встановлено можливі кореляції між мотиваційною прізвищевою семантикою й відповідними етнокультурними константами;
7) виокремлено основні способи творення прізвищ;
8) конкретизовано найтиповіші на досліджуваній території словотвірні моделі прізвищ;
9) простежено вплив іншомовних традицій на формування антропонімікону окресленої території;
10) схарактеризовано специфіку прізвищевої системи аналізованого регіону у порівнянні з лексико-семантичними та словотвірно-структурними особливостями інших регіональних антропоніміконів;
11) укладено правописно-словозмінний словник сучасних прізвищ Центральної та Східної Донеччини.
Об'єктом дослідження є прізвища, поширені на території Центральної та Східної Донеччини.
Предметом дослідження є лексико-семантичні та словотвірно-структурні особливості прізвищ Центральної та Східної Донеччини.
Джерельною базою роботи став фактичний матеріал, зібраний на території центральних (Ясинуватського, Волноваського) та східних (Шахтарського, Амвросіївського) районів Донеччини (понад 100 населених пунктів) з максимальним залученням прізвищ м.Донецька. Збір фактичного матеріалу здійснено протягом 2003-2006рр. Картотека сучасних українських прізвищ нараховує понад 47000 одиниць. Джерелами фактичного матеріалу послугували списки прізвищ, надані податковою інспекцією Донецької області, пенсійними фондами Ясинуватського, Волноваського, Шахтарського, Амвросіївського районів Донеччини, великими підприємствами й організаціями м.Донецька, рацсами, а також матеріали телефонних довідників останніх років та відповідні праці лексикографічного характеру.
Методи дослідження. Специфіка предмета дослідження визначила методи його опрацювання. Провідними методами дослідження є описовий та кількісний, за допомогою яких було здійснено лінгвістичну кваліфікацію антропонімікону Центральної та Східної Донеччини і встановлено склад різноманітних груп антрополексем та антропоформантів. Застосовано також метод семантичного аналізу для встановлення допрізвищевої семантики твірних основ антропонімів, метод словотвірного аналізу для з’ясування дериваційної специфіки прізвищ, прийоми інвентаризації та систематизації мовних одиниць.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що здійснено комплексний лінгвістичний аналіз не дослідженого раніше ономастичного матеріалу: встановлено лексико-семантичну та словотвірно-структурну специфіку прізвищ Центральної та Східної Донеччини; поглиблено дані про лінгвоментальну специфіку семантики антропооснов; виокремлено актуальні способи творення прізвищ та характерні словотвірні моделі антропонімів; з’ясовано їхнє значення та закономірності сполучуваності, уточнено відомості про локальну експансію прізвищ у досліджуваному регіоні; зроблено висновки про своєрідність прізвищевої системи Центральної та Східної Донеччини у порівнянні з іншими регіональними антропоніміконами.
Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні й удосконаленні наявних лексико-семантичних та словотвірних класифікацій регіональних прізвищевих систем, що прислужиться в подальшому розвиткові антропонімних досліджень завдяки деталізації й доповненню концептуальних положень ономастичної науки. Фактичний матеріал дослідження ілюструє природні кореляції регіональних антропоніміконів, уможливлює встановлення глибинних психолінгвістичних та культурологічних особливостей, відбитих у семантиці антропооснов, становить цінне джерело для досліджень у галузі когнітивної ономастики, а також у поглибленні етнографічних, культурологічних, історичних та інших напрямів дослідження національної самобутності.
Практична цінність. Результати дослідження можуть використовуватися у навч

Список литературы

ВИСНОВКИ

Комплексний лінгвістичний аналіз прізвищ сучасної Центральної та Східної Донеччини дав можливість зробити такі висновки:
1. Антропонімікон Центральної та Східної Донеччини характеризується якісною (лексико-семантичні та словотвірні особливості проаналізованих прізвищ) та кількісною (зафіксовано близько 50000 прізвищ, понад 240000 носіїв) специфікою, що вирізняє його з-поміж інших регіональних прізвищевих систем.
2. Лексико-семантичний аналіз засвідчив, що твірною базою прізвищ виступають характерні для всієї української прізвищевої системи групи онімної й апелятивної лексики, серед якої переважають відапелятивні основи (74,4% від загальної кількості досліджених онімів), відонімні прізвища становлять 22,2% загальної кількості проаналізованих онімів. Перевага відапелятивних прізвищ визначає регіональну специфіку.
3. Встановлено відіменні та відтопонімні різновиди антропооснов відонімних прізвищ, де відіменні становлять 17,3%, а відтопонімні 4,9% від загальної кількості проаналізованих онімів.
4. Неоднорідність відіменних прізвищ зумовила доцільність виокремлення у їх межах антропооснов, співвідносних з церковно-християнськими (10,2%), запозиченими (6,4%) та слов’янськими автохтонними (0,7%) іменами з домінуванням церковно-християнських чоловічих імен різної структури (96% від загальної кількості відіменних прізвищ). Основу більшості прізвищ становить греко-латинський християнський субстрат, що пояснено довготривалим впливом церкви на процес особистісної ідентифікації.
5. Поліфонічність відтопонімних прізвищ зумовила доцільність виокремлення у їх межах антропооснов, співвідносних з відойконімними, відгідронімними, відлімнонімними, відпелагонімними та відхоронімними номінаціями. Серед відтопонімних прізвищ переважають антропооснови, мотивовані ойконімами (3,8% від загальної кількості фактичного матеріалу), набагато рідше гідронімами (1,02%) та хоронімами (0,04%), що пояснено домінуванням ойконімів у загальних топокомплексах та актуальністю відповідних комунікативних ідентифікацій.
6. Семантична амплітуда апелятивів української мови, відображених в основах прізвищ, уможливила виокремлення у її межах твірних прізвищевих основ зі значенням особи (nomina personalia) та твірних прізвищевих основ з неособовим значенням (nomina impersonalia). У кількісному відношенні переважають апелятиви розряду nomina personalia (43%) порівняно з nomina impersonalia (31,4%), що пояснено комунікативною релевантністю антропоморфних номінацій і визначає регіональну специфіку аналізованого антропонімікону. Також виокремлюємо полісемантичні прізвища (23,5%) та прізвища з непрозорою семантикою (3,4%).
7. В семантичній парадигмі прізвищевих основ nomina personalia виокремлено 8 лексико-семантичних груп: прізвища, похідні від назв осіб за родом їх діяльності чи професією (9400; 20% від загальної кількості прізвищ зі значенням особи); прізвища, похідні від назв осіб за їх внутрішніми ознаками (2200; 4,7%); прізвища, похідні від назв осіб за їх зовнішніми ознаками (2190; 4,7%); прізвища, похідні від назв осіб за їх етнічними ознаками (1900; 4%); прізвища, похідні від назв осіб за їх соціальним станом (1850; 3,9%); прізвища, похідні від назв осіб за їх родинними стосунками (1430; 3%); прізвища, похідні від назв осіб за їх територіальною ознакою (985; 2,1%); прізвища, похідні від назв міфічних істот (270; 0,6%), де перевага першої групи зумовлена високим рівнем її ідентифікаційної активності.
8. В семантичній парадигмі прізвищевих основ nomina impersonalia виокремлено 13 лексико-семантичних груп: прізвища, похідні від назв тварин та птахів (5109; 10,9%); прізвища, похідні від назв рослин, їх частин та плодів (2252; 5,4%); прізвища, похідні від назв предметів побуту, засобів праці та їх частин (1345; 2,9%); прізвища, похідні від назв анатомічних понять та хвороб (1284; 2,7%); прізвища, похідні від назв страв, продуктів харчування (994; 2,1%); прізвища, похідні від назв явищ природи і часових понять (914; 1,9%); прізвища, похідні від назв цифрових позначень (715; 1,5%); прізвища, похідні від назв абстракцій (614; 1,3%); прізвища, похідні від назв одягу, взуття, прикрас (554; 1,2%); прізвища, похідні від назв речовин і матеріалів (234; 0,5%); прізвища, похідні від назв одиниць вимірювання та грошових одиниць (232; 0,5%); прізвища, похідні від назв свят і понять церковного вжитку (150; 0,3%); прізвища, похідні від назв розваг (ігор і танців) (76; 0,2%), де перевага перших трьох ЛСГ засвідчує тісний взаємозв’язок між людиною і природою як імманентну ознаку в тенденціях антропономінацій.
9. Відображення семантичного розмаїття української мови у прізвищевих основах спричиняє виокремлення полісемантичних прізвищ (11050; 33694; 23,5%), до яких уналежнюємо номінації, що мають гетерогенну семантичну мотивацію, а отже, можуть ілюструвати декілька позицій прізвищетворення.
10. Лексико-семантичний аналіз антропооснов доводить спільні тенденції процесу прізвищетворення в різних регіонах України, водночас акцентуючи на загальнонаціональному субстраті та регіональній специфіці, що відбиває як інваріантні складники національної ментальності (мрійливість, іронічність, повага до батьків і родини, любов до Батьківщини, релігійність), так і актуальні для жителів Центральної та Східної Донеччини зони антропонімних номінацій.
11. Аналіз словотвірної специфіки прізвищ Центральної та Східної Донеччини уможливив виокремлення основних способів їх творення, до яких уналежнюємо морфологічний, у межах якого найпродуктивнішим є суфіксальний (31800; 67%), та неморфологічний, представлений лексико-семантичним різновидом (15200; 32,3%). Дериваційна варіативність спонукає і до кваліфікації певних моделей як утворень з подвійною словотвірною мотивацією.
12. У межах морфологічного способу творення виокремлено моделі з посесивними (-ов/-ев, -єв, -ин/-ін) (45,4%) та патронімними формантами (-енк(о)/ -єнк(о)) (19,7%), меншу частину складають прізвища з поліфункціональними формантами -ськ-/-цьк-, -зьк- (7,4%); непродуктивними є утворення, оформлені поліфункціональними суфіксами -ай, -ій, -а, -ун, -ан, -ей, -уш, що відбиває різний ступінь словотвірної активності зазначених формантів.
13. Серед прізвищ, утворених лексико-семантичним способом, домінують антропоніми субстантивного походження (73,8%); меншою у кількісному відношенні є група прізвищ ад’єктивного походження (14,7%). Серед субстантивних утворень переважають прізвища, ідентичні апелятивам-іменникам (17%) та особовим іменам (5,5%), що ілюструє активність субстантивованих моделей. Менший ступінь продуктивності притаманний прізвищам, ідентичним топонімам-іменникам (1,6%), що в цілому засвідчує тенденції загальнонаціонального антропонімікону, виявляючи й регіональну своєрідність у порівнянні з даними інших регіональних досліджень прізвищевих систем.
14. Семантико-словотвірний аналіз прізвищ Центральної та Східної Донеччини, спостереження щодо функціонування всієї антропонімної амплітуди в регіоні визначили доцільність і нагальну необхідність укладання практичного словозмінно-орфографічного словника прізвищ Центральної та Східної Донеччини, який увиразнює теоретичні і практичні результати роботи і становить важливий сегмент у створенні загальнонаціонального атласу прізвищ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антонюк О. Про статус прізвиська у системі іменування особи // Лінгвістичні студії: зб. наук. праць / Укл.: А.П. Загнітко (наук. ред.) та ін. Донецк: ДонДУ, 1999. Вип. 5. С. 202-205.
2. Антонюк О. Центральні та периферійні елементи лексико-семантичної підгрупи прізвиськ із семою «зріст» // Лінгвістичні студії: зб. наук. праць / Укл.: А.П. Загнітко (наук. ред.) та ін. Донецк: ДонДУ, 2000. Вип. 6. С. 174-176.
3. БабійЮ.Б. Прізвища сучасної Середньої Наддніпрянщини: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Миколаївський держ. університет ім.В.О.Сухомлинського. Миколаїв, 2007. 206 с.
4. Базаев А.В. Исторические сведения о селениях Ардатовского района; Загадки похода Ивана Грозного; Ономастика Ардатовского района; Ардатов. нар. краевед. музей. Ардатов; Арзамас: АГПИ, 2004. 183 с.
5. Бевзенко С.П. Із спостережень над старокиївською антропонімією // Давньоруська ономастична спадщина в східнослов’янських мовах. К.: Наук. думка, 1986. С. 20 25.
6. Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови. Нариси зі словозміни та словотвору. Ужгород: Закарп. обл. кн.-газ. вид-во, 1960. 416 с.
7. Белогуб А.А. О влиянии терминов богословия на топонимическую лексику // Уч. зап. Таврического нац. ун-та им. В.И.Вернадского. Т. 19 (58). №4. Серия «Філологія». Сімферополь: ТНУ, 2006. С. 95-98.
8. Бірила М.В. Беларуская антрапанімия: В 3 ч. Мінськ: Навука і техніка, 1969-1982. Ч. 1. 1966; Ч. 2. 1969; Ч. 3. 1982.
9. Близнюк Б.Б. Сучасні гуцульські прізвища в історичному розвитку: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Тернопільський держ. педагогічний ін-т. Львів, 1997. 280 с.
10. Близнюк Б.Б. Сучасні гуцульські прізвища в історичному розвитку: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Львів: Тернопільський держ. педагогічний ін-т, 1997. 23 с.
11. Бойко Н.О. Ойконімічна система і пов’язані з нею універсалії // Вісник Черкаського ун-ту. Вип. 24. Серія «Філологічні науки». Черкаси: ЧДУ, 2001. С. 20-22.
12. Булава Н.Ю. Сучасні українські прізвища північної Донеччини: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Одеса: Одеський національний університет ім.І.І.Мечникова, 2005. 20 с.
13. Булава Н.Ю. Сучасні українські прізвища північної Донеччини: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Одеський національний університет ім.І.І.Мечникова. Одеса, 2005. 227 с.
14. Бурячок А.А. Назви спорідненості і свояцтва в українській мові. К.: Вид-во Акад. наук УРСР, 1961. 149 с.
15. Бучко Г.Є. Семантична та словотвірна структура сучасних прізвищ Бойківщини // Восточноукраинский лингвистический сборник: Донеччина. Вып. 6. 1995. С. 37-42.
16. Бучко Г.Е. Фамилии Бойковщины в период их становления и в наши дни. 10.02.02 языки народов СССР (украинский язык): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Ужгород: Ужгородский гос. ун-т, 1986. 20 с.
17. Бучко Д.Г. Спільне та відмінне в номінації об’єктів на апелятивному та онімному рівнях // Семантика мови і тексту. Мат-ли ІХ Міжнар. наук.-практ. конф. 26-28 вересня 2006 р. Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2006. С. 35-38.
18. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. 1440 с.
19. Вельтман А. Древние славянские собственные имена // Очерки России, издаваемые Вадимом Пассеком. М., 1840. Кн. IV.
20. Вовк Ф.К. Студії з української етнографії та антропології. К.: Мистецтво, 1995. 336 с.
21. Глущик С.В. Українська антропонімія у Генеральному описі Лівобережної України 1765-1769 рр.: словотвірна і морфологічна структура (на матеріалі Київської сотні Київського полку): Дис. .. канд. філол. наук: 10.02.01 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П. Драгоманова. К., 2003. 246 с.
22. Головчак Н.І. Відтопонімні основи в німецьких прізвищах Закарпаття // Магічне світло імені: Studia slovakistica. 3 / Упорядник і відп. ред. С.М. Медвідь-Пахомова. Ужгород: Ужгородський національний університет, 2003. С. 24 33.
23. Горпинич В.О. Антропонімія Дніпровського Припоріжжя і суміжних регіонів України: Монографія / В.О. Горпинич, І.А. Корнієнко; За ред. д. філол. н., проф. В.О. Горпинича // Ономастика і апелятиви. Дніпропетровськ; Миколаїв: Вид-во «Іліон», 2006. Вип. 25. 237 с.
24. Горпинич В.О. Конотативні власні імена як джерело вивчення історичної морфеміки української мови // Питання історичної ономастики України. К.: Наук. думка, 1997. С. 214 225.
25. Горпинич В.О. Прізвища степової України: словник: Близько 75000 прізвищ / Дніпропетровський держ. ун-т.; Лабораторія фольклору, говірок і літератури Нижнього Поддніпров’я. Дніпропетровськ, 2000. 405 с.
26. Горпинич В.О. Словник географічних назв України. К.: Довіра, 2001. 526 с.
27. Горпинич В.О., Бабій Ю.Б. Прізвища Середньої Наддніпрянщини. Словник // Ономастика і апелятиви. Вип. 20. Дніпропетровськ: Пороги, 2004. 140с.
28. Горпинич В.О., Корнієнко І.А. Прізвища Дніпровського Припоріжжя. Словник: Близько 20000 прізвищ / Дніпропетровський національний ун-т; Науково-дослідна лабораторія фольклору, говірок і літератури Нижньої Наддніпрянщини. Дніпропетровськ: Пороги, 2003. 269с.
29. Грінченко Б.Д. Словник української мови / Упоряд. з дод. власн. матеріалу Б.Грінченко. К.: Наукова думка, 1996-1997. Т. І-ІV.
30. ГубкоО.Т. Психологія українського народу: Наук. дослідж: В 4 кн. К.: ПВП «Задруга», 2004. Кн.1: Психологічний склад праукраїнської народності. 400с.
31. Гумецька Л.Л. Нарис словотворчої системи української актової мови XIV-XV ст. К.: Видавництво Академії наук УРСР, 1958. 298 с.
32. Денисюк В.В. Імена-прізвиська у функції прізвищевих назв // Записки з українського мовознавства. Вип. 13. Одеса: Астропринт, 2003. С. 42-50.
33. Добровольська О.Я. Назви ремісників за даними англійської та української історичної антропонімії // Магічне світло імені: Studia slovakistica. 3 / Упорядн. і відп. ред. С.М. Медвідь-Пахомова. Ужгород: Ужгородський національний університет, 2003. С. 57-66.
34. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / За ред. О.С.Мельничука. К.: Наукова думка, 1982 1989, 2003. Т. 1-5.
35. Єфименко І.В. До етимології антропоніма Король // Магічне світло імені: Studia slovakistica. 3 / Упорядник і відп. ред. С.М. Медвідь-Пахомова. Ужгород: Ужгородський національний університет, 2003. С. 66-73.
36. Єфименко О.Є. Концепт «степ» в українській мові: словникова, текстова і психолінгвістична парадигма: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01. Харків: Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, 2005. 20 с.
37. Єфименко І.В. Українські прізвищеві назви ХVІ ст. на -ЕНК(О) // Восточноукраинский лингвистический сборник: Донеччина, 2000. Вип. №6. С. 66-69.
38. ЖайворонокВ.В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. К.: Довіра, 2006. 703 с.
39. Желєзняк І.М. До історії українських прізвищ // Мовознавство. 1976. №5. С. 72.
40. ЗаднепровскаяЛ.Д., ПоповаО.А. Документы госархива Донецкой области как источник по изучению истории Юзовки // У истоков города Донецка. Материалы н.-п. конференции, декабрь, 1997. Донецк: ДОКМ, 1998. С. 23-28.
41. Залеський А.М. Спостереження над українськими прізвищами XVII ст. (на матеріалі інвентаря с. Перегінське) // Дослідження і матеріали з української мови. К.: Наукова думка, 1964. Т.6. С. 139 145.
42. Зинин С.И. Структура русских антропонимов XVIII века (на материале актовых книг г. Москвы) // Ономастика. М.: Наука, 1969. С. 7983.
43. Илчев Стефан. Речник на личните и фамилни имена у българите. София: Издателство на Българската академия на науките, 1969. 626 с.
44. Ільченко І.І. Антропонімія Нижньої Наддніпрянщини в її історичному розвиткові (Надвеликолузький регіон): Дис. .. канд. філол. наук: 10.02.01 / Запорізький держ. ун-т. Запоріжжя, 2003. 254 с.
45. Ільченко І.І. Прізвища особливої структури та семантики Надвеликолузького регіону // Лінгвістичні студії. Вип. 12: ДонНУ, 2004. С. 337-340.
46. История городов и сел Украинской ССР. Донецкая область. В двадцати шести томах // Зав. ред. В.М.Кулаковский. Институт истории Академии наук УССР. Киев, 1976. 806 с.
47. Карпенко О.П. Ментальна організація власних назв // Мовознавство. 2004. № 4. С. 25-34.
48. Карпенко О.П. Реґіональна ономастика та діалектологія // Студії з ономастики та етимології. К.: Інститут української мови НАН України, 2002. С. 117-122.
49. Карпенко О.Ю. Людина та її ім’я // Записки з романо-германської філології. Вип. 20. Одеса: Фенікс, 2008. С. 48-52.
50. Карпенко О.Ю. Проблематика когнітивної ономастики. Одеса: Астропринт, 2006. 325 с.
51. Карпенко Ю.А. Деминутивное антропонимическое словообразование (на материале русских говоров юга Украины) // Вопросы ономастики. 1975. №10. С. 99-110.
52. Карпенко Ю.О. З праслов’янської омонімії східних Карпат // Записки з українського мовознавства. Вип. 9. Одеса: Астропринт, 2000. С. 51-60.
53. Карпенко Ю.О. Праслов’янська омонімія Українських Карпат // Записки з українського мовознавства. Вип. 7. Одеса: Астропринт, 1999. С. 17-24.
54. Карпенко Ю.О. Реєстри Війська Запорозького і проблема постання українських прізвищ // Питання історичної ономастики України. К.: Наук. думка, 1994. С. 182 201.
55. Карпенко Ю.О. Стилістика топонімії // Записки з романо-германської філології. Вип. 20. Одеса: Фенікс, 2008. С. 53-59.
56. Карпенко Ю.О. Футурологічна ономастика (особові імена) // Вісник Одеського національного університету. Т. 12. Вип. 3. Філологія: мовознавство. Одеса: Астропринт, 2007. С. 5-10.
57. Керста Р.Й. Ономастика в картотеці «Словника української мови ХУІ І пол. ХУІІ ст.» // Давньоруська ономастична спадщина в східнослов’янських мовах: Зб. наук. праць / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні та ін.: Редкол. В.В. Німчук (відп. ред.). К.: Наук. думка, 1986. С. 105-108.
58. Керста Р.Й. Українська антропонімія XVI ст. Чоловічі найменування. К.: Наук. думка, 1984. 152 с.
59. Ковалевська Т.Ю. Класифікаційні ознаки онімних асоціатів // Записки з ономастики. Вип. 6. Одеса: Астропринт, 2002. С. 37-43.
60. Ковалевська Т.Ю. Комунікативні аспекти нейролінгвістичного програмування. Одеса: Астропринт, 2001. 344 с.
61. Ковалевська Т.Ю. Метапрограмні ідентифікації ментальних процесів // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького держ. пед. ун-ту імені Григорія Сковороди: Науково-теоретичний збірник. №4. Переяслав-Хмельницький, 2003. С. 163-174.
62. Ковалик І.І. Вчення про словотвір. Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1958. 78 с.
63. КовальА.П. Життя і пригоди імен. К.: Вища шк., Вид. при Київ. ун-ті, 1988. 240 с.
64. Ковальова Н.О., Новикова Ю.М. Навчальний посібник з українознавства. Макіївка: ДонНАБА, 2005. 150 с.
65. Корнієнко І.А. Прізвища Дніпровського Припоріжжя (граматична структура, морфемна структура, лексико-семантична база, походження): Дис. .. канд. філол. наук: 10.02.01 / Дніпропетровський національний університет. Дніпропетровськ, 2004.202 с.
66. Корнилович М. Народна родова ономастика на Волині // Етнографічний вісник К., 1930. Кн. 9. С. 130.
67. КоробкоТ.Ю. Лексико-семантичний аналіз назв релігійних свят у сучасній українській мові // Актуальні проблеми менталінгвістики: Зб. статей за матеріалами 5 Міжнародної наук. конфер. Черкаси: Ант, 2007. С. 120-122.
68. Королева И.А. Становление русской антропонимической системы: Дис. д-ра филол. наук: 10.02.01 / Московский педагогический государственный университет. М., 2000. 387 с.
69. Косничану М. Из истории молдавской антропонимии // Историческая ономастика. М.: Наука, 1977. С. 138 153.
70. Костомаров М.І. Слов’янська міфологія / Упоряд. І.П. Бетко, А.М. Полотай. К.: Либідь, 1994. 384 с.
71. КочерганМ.П. З історії українських назв місяців // Мовознавство. 1967. №1. С. 41-50.
72. Кравченко В.О. Антропонімія надазовських греків у її відношеннях з українською та російською антропоніміями: Дис. канд. філол. наук : 10.02.01 / Донецький національний університет. Донецьк, 2002. 207 с.
73. Кравченко Л.О. Антропонімія Лубенщини: Автореф. дис. .. канд. філол. наук: 10.02.01. К.: Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка, 2002. 20 с.
74. Кравченко Л.О. Антропонімія Лубенщини: Дис. .. канд. філол. наук: 10.02.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2002. 347 с.
75. Кровицька О.В. Назви осіб в українській мовній традиції XVI-XVIII ст.: Семантика і словотвір. Л.: НАН України. Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 2002. 212 с.
76. Кровицька О.В. Семантична та словотвірна характеристика назв осіб у пам’ятках української мови XVI XVIII ст.: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Львів, 1995. 195 с.
77. Кулишова Н.Д. Языковая личность в аспекте психолингвистических характеристик: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.19 теория языка. Краснодар: Кубанский государственный университет, 2001. 24 с.
78. Кульдеева Г.И. Антропонимическая система современного казахского языка: Монография. Казань: ДАС, 2001. 239 с.
79. Купчинський О.А. Найдавніші слов’янські топоніми України як джерело історико-географічних досліджень. Географічні назви на -ич-і. К.: Наук. думка, 1981. 250 с.
80. Кучерук О. Образна природа кольороназв в українських фразеологізмах // Дивослово. №12. 2006. С. 40-42.
81. Левченко С.П. та ін. Словник власних імен людей / Укр.- рос. і рос. -укр. / За ред. Л.Г. Скрипник. К.: Наукова думка, 1976. 315 с.
82. Лінгвокраєзнавчий словник власних назв української мови. Вип.2. Географічні назви. Зошит 1 / Укл.: О.В.Кровицька, З.О.Мацюк, Н.І.Станкевич. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім.І.Франка, 2005. 90с.
83. Лозко Г.С. Українське народознавство. К.: Зодіак ЕКО, 1995. 368 с.
84. Лук’янюк К.М., Пілат О.К. Буковинські та закарпатські власні особові імена в системі української антропонімії // Українська мова на Закарпатті у минулому і сьогодні. Ужгород, 1993. С. 213 216.
85. МайороваН.Л. Поселок Юзовка: образование и развитие до конца XIXв. // У истоков города Донецка. Материалы н.-п. конференции, декабрь, 1997. Донецк: ДОКМ, 1998. С. 31-35.
86. Макарчук С.А. Етнографія України. Львів: Світ, 2004. 517с.
87. Марталога Т.В. Антропонімія Північного Степу України: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Кіровоградський держ. педагогічний ін-т ім. В. Винниченка. Кіровоград, 1997. 255 с.
88. Мартынов В.В. Праславянская и балто-славянская суффиксальная деривация имен. Минск: Наука и техника, 1973. 59 с.
89. Масенко Л.П. Українські імена і прізвища. К.: Наукова думка, 1990. 48с.
90. Медвідь С.М. Еволюція антропонімних формул у слов'янських мовах. Ужгород: Ужгородський державний університет, 1999. 248 с.
91. Медвідь-Пахомова С.М. Екстралінгвальні фактори в контексті розвитку слов’янських антропосистем: Навчальний посібник для спецкурсу «Історія антропосистем слов’янських мов». Ужгород: УжНУ, 2003. 72 с.
92. Мейе А. Общеславянский язык. М.: Изд-во иностр. лит., 1951. 491 с.
93. Мельник Л.В. Культурно-національні конотації українських фразеологізмів: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Донецьк: Донецький національний університет, 2001. 18 с.
94. Митрофанов В.А. Современные русские фамилии как объект лингвистики, ономастики и лексикографии: Дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Российский университет Дружбы народов. М., 1995. 226 с.
95. Москаленко Л. Від назв тварин до назв рослин // Урок української. №8. 2000. С. 24-25.
96. Неділько О.Д. Про утворення українських прізвищ // УМЛШ. №9. 1967. С. 19-26.
97. Никонов В.А. География фамилий / Отв. ред. С.И. Брук. М.: Наука, 1988. 189 с.
98. Никонов В.А. Имя и общество. М.: Наука, 1974. 278 с.
99. Никонов В.А. Словарь русских фамилий. М.: Школа пресс, 1993. 224 с.
100. Німчук В.В. Українські прізвища з суфіксами -(’)ук, -чук та етимологічно споріднені утворення // Українська діалектологія та етимологія. К.: Наук. думка, 1964. С. 194 210.
101. Новий тлумачний словник української мови: В 4 т. / Укл. В. Яременко, О. Сліпушко. К.: Аконіт, 1999. 910 с.
102. Новикова Ю.М. Лексико-семантичні особливості сучасних прізвищ міста Донецька, похідних від назв осіб за професією чи заняттям // Мова і культура. (Науковий журнал). К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2007. Вип. 9. Т. VІ (94). Національні мови і культури в їх специфіці та взаємодії. С. 193-201.
103. Новикова Ю.М. Практичний словозмінно-орфографічний словник прізвищ Центральної та Східної Донеччини / Під ред. проф. Т.Ю. Ковалевської та проф. І.Є. Намакштанської. Донецьк: «Вебер» (Донецька філія), 2007. 996 с.
104. Новикова Ю.М. Прізвища з семантикою кольору (на матеріалі антропонімії м. Донецька) // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Вип. 14 / Укл.: А. Загнітко (наук. ред.) та ін. Донецьк: ДонНУ, 2006. С. 246-249.
105. Олексенко В.П., Іващенко О.В. Ономастичні координати. Херсон, 2003. 190 с.
106. Оленев М.Б. Мы зверье (фауна в наших фамилиях) // maximolenev@mail ru.
107. Огієнко І. Дохристиянські вірування українського народу. К.: Обереги, 1992. 424 с.
108. Олійник І.С. Іменники з суфіксом -ець // Дослідження з словотвору та лексикології . К.: Вища школа, 1985. С. 34 38.
109. Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок: В 2-х ч. К.: Наук. думка, 1984. 515 с.
110. Суперанская А.В. К вопросу о кодификации личных имен // Ономастика и грамматика. Сб. статей АН СССР, Ин-т рус. яз.; Отв. ред. Л.П.Калакуцкая. М.: Наука, 1981. С. 74-97.
111. Осташ Р.І. Імена в козацьких реєстрах // Жовтень. 1984. № 4. С. 105 107.
112. Осташ Л.Р. Слов’янські автохтонні власні особові імена-композити в чеських та українських прізвищах // Мовознавство. 2002. №2-3. С. 22-38.
113. Отин Е.С. Словарь коннотативных собственных имен. Донецк: ООО «Юго-Восток», Лтд. 2004. 412 с.
114. Отин Е.С. Экспрессивно-стилистические особенности ономастической лексики // Отин Е.С. Избранные труды по языкознанию: В 2 ч. Донецк: Донеччина, 1999. Ч. 2. С. 131 143.
115. Охримович В. Знадоби до пізнання народних звичаїв і поглядів правних. Розділ І. Про сільські прізвища // Життє і слово. Львів, 1895. Т.3. С. 302 307.
116. Панцьо С.Е. Антропонимия давней Лемковщины: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 языки народов СССР (украинский язык). Ужгород: Ужгородский гос. ун-т, 1985. 22 с.
117. Панчук Г.Д. Антропонімія Опілля: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01. Тернопіль: Тернопільський держ. педаг. ун-т ім. В. Гнатюка, 1999. 18 с.
118. Панчук Г.Д. Антропонімія Опілля: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Тернопільський держ. педаг. ун-т ім. В. Гнатюка. Тернопіль, 1999. 284 с.
119. Панчук Г.М. Зміни в складі населення Донецької області (1959-1989 рр.): Автореф. дис. .... канд. іст. н.: 07.00.01. Донецьк: ДонДУ, 2000. 20 с.
120. Парфенова Н.Н. Русские фамилии конца XVI XVIII веков ( по архивным источникам Зауралья). Сургут: РИО СурГПИ, 2001. 278 с.
121. Пахомова С.М. Історія російської антропонімії: Посібник для спецкурсу. Ужгород, 2006. 64 с.
122. Першина К.В. Об использовании апеллятивных названий явлений и состояний природной среды в онимообразовании // Українська пропріальна лексика. М-ли наукового семінару 13-14 вересня 2000 р. / Відповід. ред. І.М. Желєзняк. Київ: Кий, 2000. С. 133-135.
123. Петровский Н.А. Словарь русских личных имен: Ок. 2600 имен / Спец. науч. ред. О.Д. Митрофанова. 2-е изд., стереотип. М.: Рус. яз., 1980. 384 с.
124. ПіркоВ.О. До питання про час заснування м.Донецька // У истоков города Донецка. Материалы н.-п. конференции, декабрь, 1997. Донецк: ДОКМ, 1998. С. 3-7.
125. ПіркоВ.О. Найдавніші міста Донеччини (міфи і реальність) // Схід. Вересень, 2004. С. 19-22.
126. Подольская Н.В. Словарь русской ономастической терминологии / Отв. ред. А.В. Суперанская. М.: Наука, 1988. 189 с.
127. Познанская В.Д. Антропонимия юго-восточной Украины: Автореф. дисс. ... канд. филол. наук: 10.02.01. Харьков: Харьковский государственый университет, 1983. 20 с.
128. Познанская В.Д. Антропонимия юго-восточной Украины: Дисс. ... канд. филол. наук: 10.02.01 / Харьковский государственный университет. Харьков, 1983. 197с.
129. Познанська В.Д. Відіменні семантичні патроніми в антропонімії Південно-Східної України // Лінгвістичні студії. Донецьк: ДонДУ, 1994. Вип. 1. С. 158-165.
130. Познанська В.Д. Лексика на позначення фізичних і психічних рис людини як основа для творення українських прізвищ // Лінгвістичні студії. Донецьк: ДонНУ, 2002. Вип. 10. С. 161-168.
131. Познанська В.Д. Назви професій як джерело творення прізвищ Південно-Східної України // Лінгвістичні студії. Донецьк: ДонНУ, 1996. Вип. 2. С. 232-239.
132. Познанська В.Д. Складні прізвища в антропоніміїї Південно-Східної України // В пространстве филологии. ДонНУ. Филологический ф-т. Донецьк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2002. С. 290-297.
133. Познанська В.Д. Українські прізвища як джерело вивчення лексики на позначення фізичних властивостей людини // Діахронічні дослідження лексики і граматики германських, романських і слов’янських мов. Донецьк: ДонДУ, 1992. С. 29-37.
134. Редько Ю.К. Словник сучасних українських прізвищ. У 8-ми т. Львів, 1975.
135. Редько Ю.К. Современные украинские фамилии (Происхождение, словообразование, территориальное распространение): Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.01. К., 1969. 32 с.
136. Редько Ю.К. Сучасні українські прізвища. К.: Наук. думка, 1966. 215с.
137. Роспонд С. Структура и классификация древневосточнославянских антропонимов (имена) // Вопросы языкознания. № 3. 1965. С. 321.
138. Рудик С. Тварини у житті та побуті українського народу. К.: Академія наук вищої школи України, 2005. 272 с.
139. Рульова Н.І. Антропонімія Західного Поділля кінця ХVІІІ-ХХ ст: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Івано-Франківськ: Прикарпатський ун-т ім. В. Стефаника, 2004. 24 с.
140. Рульова Н.І. Прізвища як один з антропонімних класів: Навч. посібник / Чернівецьк. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича. Чернівці: Рута, 2004. 90 с.
141. Русско-украинский словарь, Російсько-український словник. Фамилии, имена, отчества, области, районы, города, поселки гор. типа, села / З.Г. Рыкова (сост.), И.В. Щегольковская (сост.). Х.: Оригинал, 1997. 300 с.
142. СавчукБ. Українська етнологія. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2004. 559 с.
143. Селищев А.М. Происхождение русских фамилий, личных имен и прозвищ // Избранные труды. М.: Просвещение, 1968. С. 97 129.
144. Семеренко Г.В. Формування української демінутивної суфіксації // Мовознавство. 1992. №4. С. 51 59.
145. Сімович В. Українські іменники чоловічого роду на -о в історичному розвитку й освітленні // Науковий збірник укр. вищ. педаг. ім.М.Драгоманова. Прага, 1929. Т.1. С. 305-369.
146. Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей. К.: Наук. думка, 1996. 335 с.
147. СливаТ.В. Ассоциативно-семантическая связь лексемы осень с названиями осадков // Актуальні проблеми менталінгвістики: Зб. статей за матеріалами V Міжнародної наукової конференції. Черкаси: Ант, 2007. С. 324-327.
148. Словник власних імен людей: Українсько-російський і російсько-український; Основні правила правопису українських імен та прізвищ; Как выбрать имя ребенку. Запоріжжя : Видавець, 1996. 144с.
149. Словник прізвищ: практичний словозмінно-орфографічний (на матеріалі Чернівеччини) / Укл.: Бабич Н.Д., Колесник Н.С., Лук′янюк К.М., Скаб М.В., Редьква Я.П. Чернівці: Букрек, 2002. 424 с.
150. Словник української мови: в 11 т. К.: Наукова думка, 1970-1980. Т. І-ХІ.
151. Слов’янські автохтонні особові власні імена в побуті українців ХІV-ХVІІ ст. / М.О.Демчук; Відп. ред. М.Л. Худаш; Львівс