ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МЕДИЧНОЇ КЛІНІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ : ФОРМИРОВАНИЕ УКРАИНСКОЙ МЕДИЦИНСКОЙ КЛИНИЧЕСКОЙ терминологии

Краткое описание

Національна академія наук України
Інститут української мови

На правах рукопису

Місник Наталія Володимирівна

УДК 811.161.2’373.46:61

Формування української медичної
клінічної термінології

Спеціальність: 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Симоненко Людмила Олександрівна
кандидат філологічних наук,
провідний науковий співробітник

Київ 2002

Зміст
Вступ 3
Розділ 1. Склад і структурна організація української медико-клінічної терміносистеми 9
1.1. Термін як основний елемент фахової мови медицини 9
1.2. Історія становлення української клінічної термінології. 16
1.3. Генетична характеристика термінолексики клінічної медицини 21
1.4. Системні семантичні явища в клінічній термінології.. 26
Розділ 2. Структурно-граматичні типи термінотворення у сфері клінічної термінології 63
2.1. Вторинний семіозис як механізм термінотворення 66
2.2. Морфологічний спосіб творення клінічних термінів. 71
2.3. Синтаксичний спосіб термінотворення в галузі клінічної медицини .. 109
Розділ 3. Проблеми нормування та кодифікації української клінічної термінології.. 123
Висновки 145
Список використаної літератури. 150
Список джерел фактичного матеріалу 164
Додатки.. 171

Вступ
Сучасна медицина як одна з найрозвиненіших галузей української науки послуговується належним чином організованою національною фаховою мовою, основу якої становить спеціальна лексика. Українська медико-клінічна термінологія це не лише один з найбільших розділів загальномедичної термінології, який об’єднує блоки термінів різних медичних спеціальностей, але й найменш унормована група термінологічної лексики медичних наук, невпорядкованість якої пов’язана передусім з наявністю таких явищ, як полісемія, синонімія, варіантність. Основним чинником, що зумовив неоднорідність складу української медичної термінології, складність її поняттєвої системи, є багатовікова історія розвитку медицини, різноманітність джерел поповнення її словникового складу.
На важливість досліджень у галузі медичної термінології вказували як мовознавці, так і медики [132]. Вона зумовлена тим, що це найдавніша термінологія, на прикладі якої можна простежити шляхи становлення, розвитку та вдосконалення термінів, реалізацію семантичних процесів, певні тенденції, способи і засоби словотворення, а також функціонування цих засобів саме в галузі медицини.
Вітчизняні дослідники зверталися до вивчення окремих проблем медичної термінолексики. Зокрема, історичний аспект становлення і розвитку медичної лексики (на основі пам’яток української мови до XVIII ст.) розглядали В.Німчук, І.Чепіга, В.Передрієнко та ін. [119; 120; 127; 163]. На діалектологічному рівні цей лексичний шар досліджувала Я.Вакалюк [22; 23]. У декількох дисертаційних працях проведено аналіз окремих підсистем медичної термінології кардіологічної (Р.Стецюк), радіологічної медицини (І.Корнейко), шкірних хвороб (О.Петрова), судово-медичної термінології (Т.Лепеха). Роботи Г.Краковецької, Р.Беляєва присвячено етимологічному аналізові греко-латинських медичних терміноелементів.
Проте в україністиці досі немає комплексної праці, в якій би було всебічно досліджено медико-клінічну терміносистему на основі системно-семасіологічного, ономасіологічного і функціонально-комунікативного аналізу, що уможливило б реалізацію завдання семіологічного опису лексики.
Актуальність теми дослідження. Пропонована робота це перша спроба систематизації та опису української медичної клінічної термінології (УМКТ). Вибір теми дисертації зумовлено недостатнім вивченням медико-клінічної термінолексики, невпорядкованістю її словникового складу, що пов’язано з відсутністю в українській мові нормативних словників клінічної термінології.
Спеціальне дослідження УМКТ дає змогу подати цей лексичний шар як упорядковану систему, що відповідала б сучасному рівневі розвитку лінгвістичної науки і потребам медичної практики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведено в межах наукової теми кафедри україністики Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця Культура мови лікаря”. Тема дисертації пов’язана з науковими проблемами, над якими працюють у відділі термінології та ономастики Інституту української мови НАН України.
Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження клінічної терміносистеми української мови, виявлення й аналіз особливостей її формування та функціонування.
Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:
- розглянути питання про мовний статус медико-клінічного терміна, з’ясувати його знакову специфіку;
- проаналізувати шляхи формування системи клінічної термінології, визначити джерела її поповнення;
- дослідити способи термінотворення, вказати на основні словотвірні моделі, визначити статус і семантичні характеристики формантів складників терміна;
- виявити лексико-семантичні особливості досліджуваної термінології; проаналізувати причини, що зумовили синонімізацію найменувань у підмові даної галузі;
- визначити шляхи унормування УМКТ на сучасному етапі.
Об’єктом дослідження є медична клінічна терміносистема як частина загальномедичної термінології і водночас окрема система термінів комплексу медичних дисциплін.
Предметом дослідження є процес формування української медико-клінічної термінології, її лексико-семантичні особливості та структурно-граматична будова.
Джерелами дослідження послужили такі лексикографічні праці: Золотухін Г.О., Місник Н.В. Українсько-англо-російський медичний словник-розмовник. К.: Україна, 2001; Російсько-український словник наукової термінології: Біологія. Хімія. Медицина. К.: Наук. думка, 1996; Українсько-латинсько-англійський медичний тлумачний словник: У 2 т. Львів, 1995; Червяк П.Р. Медична енциклопедія. К.: Просвіта, 2001. Беремо також до уваги дані медичних словників початку ХХ ст.: Курило О. Російсько-український словничок медичної терминольоґії. Київ, 1918; Галин М. Російсько-український медичний словник. Київ, 1920; Кисільов В.Ф. Медичний російсько-український словник. Харків, 1928. Для дослідження було також залучено матеріали фахової медичної літератури: монографії, підручники, статті з відповідних проблем та ін.
Усього до аналізу залучено 4784 терміноодиниці.
Методи дослідження. Основним методом дослідження є описовий метод, реалізований способами класифікації, лінгвістичного спостереження над функціонуванням термінів у науковому тексті й у словниках та порівняльного аналізу на синхронному зрізі. Для з’ясування етимології термінів використано елементи діахронного аналізу. Допоміжним є метод кількісного аналізу (статистичний).
Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві об’єктом багатоаспектного лінгвістичного аналізу обрано українську медичну клінічну термінологію, проведено її системний опис з огляду на структурно-семантичні та словотвірні характеристики, вироблено рекомендації щодо унормування досліджуваної термінології та здійснено спробу їхньої практичної реалізації.
До аналізу залучено фактичний матеріал, більша частина якого не була раніше предметом спеціального лінгвістичного вивчення.
Теоретичне значення роботи полягає у виявленні специфіки системного зв’язку в досліджуваному термінологічному просторі, з’ясуванні можливостей застосування теорії семантичних полів до термінологічних систем, поглибленні лінгвістичної характеристики таких понять, як упорядкування та унормування термінології, що розкриває перспективи для подальшого удосконалення досліджуваної терміносистеми. На основі теоретичних засад дисертаційної роботи можливе дослідження загальномедичної термінології, складником якої є клінічна підсистема.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що її результати використано в навчальному процесі вперше розроблено концепцію презентації української медичної клінічної термінології у рамках курсу ділової української мови для студентів-медиків, елективного курсу Культура мови лікаря: термінологічний аспект” на медичному, фармацевтичному, стоматологічному факультетах Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця. Теоретичні положення і фактичний матеріал дисертації лягли в основу створення підручника Фахова мова медика” (у співавторстві) [59] та навчального посібника Українська медична термінологія у фаховій мові лікаря” (у співавторстві) [93], які рекомендовано МОЗ України для вищих медичних навчальних закладів.
Виокреслену в роботі структуру поняттєвого поля клінічної термінології використано у створеному на основі проведених теоретичних досліджень Медичному словникові-розмовнику” (у співавторстві). Усвідомлення того, що дослідження фактичного матеріалу не лише лінгвістична проблема, а й важлива передумова підготовки майбутніх медиків, які б досконало володіли фаховою мовою, дало змогу виробити критерії раціонального відбору термінологічного мінімуму, засвідчені Базовим словником студента-медика” [243], укладеним у співавторстві з галузевими фахівцями. Результати проведеного дослідження можуть бути використані під час укладання словника медико-клінічних термінів, якого поки що немає в українській мові.
Особистий внесок здобувача. Усі теоретичні положення дисертаційної роботи розроблені здобувачем самостійно. Результатом практичного впровадження в навчальний процес є 3 посібники і 2 словники, створені у співавторстві (авторська частина становить 38 друкованих аркушів).
Апробація роботи. Дисертацію обговорено на засіданнях кафедри україністики і Центральної методичної комісії філологічних наук Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця, а також на засіданні відділу термінології та ономастики Інституту української мови НАН України.
Основні теоретичні положення та результати роботи викладено в доповідях на Міжнародній науковій конференції Сучасні проблеми термінології та термінографії” (Київ, 2000), VII Міжнародній науковій конференції Проблеми української термінології” (Львів, 2002), Міжнародній науковій конференції Проблеми утвердження і функціонування державної мови в Україні” (Київ, 1996), на 7-ій Міжнародній міжвузівській науково-практичній конференції, присвяченій проблемам функціонування, розвитку української мови і мовної політики в Україні (Київ, 2001), на Всеукраїнській науковій конференції Лексико-граматичні категорії у функціональному аспекті” (Херсон, 2002), на ІІ Всеукраїнській науковій конференції Українська термінологія і сучасність” (Київ, 1997), ІV Міжнародній науковій конференції Українська термінологія і сучасність” (Київ, 2001).
Публікації. Основні положення роботи висвітлено в 10 публікаціях, серед яких 3 статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (178 найменувань), списку джерел фактичного матеріалу (37), списку лексикографічних праць (43) та двох додатків. Повний обсяг роботи 173 с.

Список литературы

Висновки
Фахова мова є природним середовищем виникнення та функціонування термінів, які номінують поняттєву базу спеціальної галузі знань. Належно організована підмова клінічної медицини послуговується усталеними медико-клінічними термінами на позначення комплексу медичних понять.
Українська медична клінічна термінологія є складною динамічною системою, що має чіткі межі в лексичній системі української мови. Висока комунікативна значущість досліджуваної терміносистеми засвідчена взаємозв’язками з літературною мовою, загальнонауковою та іншими термінологічними системами, а також активним уживанням у нефаховій сфері. Поповнюючись новими термінами у зв’язку з розвитком відповідних галузей науки й техніки, постійно вдосконалюючись, клінічна термінологія є відкритою, незамкненою системою, здатною до тих чи інших інновацій.
Клінічна термінологія представлена різними за семантикою термінами, що охоплюють розгалужену сферу клінічної медицини. За ступенем і характером спеціалізації їх можна класифікувати на загальнонаукові, міждисциплінарні та власне медичні найменування, які в сукупності становлять чітку систему. ЇЇ цілісність забезпечується наявністю різних за обсягом і структурою тематичних об’єднань термінів. Основними тематичними розрядами термінології клінічної медицини є назви процесів та морфологічних структур, притаманних організму людини”; назви порушень фізіологічних функцій органів та станів організму”, назви хвороб, їх симптомів”, назви методів і способів обстеження та лікування”.
Порівняно з загальномедичною термінологією, що включає анатомічну, клінічну та фармацевтичну підсистеми, мікросистема Клінічна термінологія” становить меншу за кількісним складом, проте більш близьку в семантичному відношенні сукупність мовних одиниць, об’єднаних логіко-поняттєвими зв’язками, які відображають відношення, що об’єктивно склалися у відповідній сфері.
Сучасна українська наукова клінічна термінологія є результатом тривалого історичного розвитку української мови, зокрема її медичної лексики. Процес становлення клінічної термінології від поодиноких термінів до цілісної системи поділяємо на 5 основних періодів, починаючи з ХІ ст. і до нашого часу. Розвиток УМКТ характеризується певними особливостями й визначається рядом позамовних (рівень розвитку медицини в Україні) та внутрішньомовних факторів (стан української мови і ступінь розвитку відповідних стилів у дожовтневий період, зв’язок української мови з іншими східнослов’янськими, насамперед з російською, їх контактування, орієнтація на російську терміносистему в пожовтневий період).
Неоднорідність складу клінічної термінології з погляду її походження відбиває тривалий історичний процес розвитку терміносистеми. Основою УМКТ є загальновживана лексика, яка, наповнюючись новим, спеціалізованим змістом, змінила своє функціональне призначення. Відмінності між терміном і загальновживаним словом спостерігаються насамперед в їхній семантиці. Наслідком співвіднесеності терміна з науковим чи технічним поняттям є властива йому точна екстралінгвальна дефініція в її спеціальному вираженні. Відмінною рисою української клінічної термінології є наявність значної кількості слів іншомовного походження, основними джерелами яких є грецька і латинська мови, меншою мірою західноєвропейські мови, слова яких потрапляли до української як безпосередньо, так і через іншомовне посередництво. Окремі слова інтернаціонального походження функціонували ще в мові Київської Русі, згодом вони стали надбанням української мови (гангрена, чума, холера).
УМКТ характеризується добре розвиненою семантичною організацією, при цьому основні загальномовні лексико-семантичні явища (полісемія, омонімія, антонімія, паронімія, синонімія) мають специфічний вияв, що засвідчує відносну самостійність термінології як підсистеми літературної мови.
Підставою для розвитку полісемії є рухомість семантики мовного знака, внаслідок чого він набуває нового змісту на основі подібності або сумісності з іншими поняттями. Виникнення полісемічності термінів зумовлене як лінгвістичними, так і екстралінгвістичними факторами. Омонімія клінічної термінології української мови здебільшого існує як міжсистемне явище. Зрідка спостерігаємо цей процес всередині самої медичної терміносистеми, між окремими її підсистемами. Міжгалузева омонімія пов’язана насамперед з тим, що перехід слова із загальновживаної лексики чи іншої галузі знань передбачає розходження значень між словом і медичним терміном, за ними закріплені різні дефініції. Моносемічність терміна й однонайменування терміноодиниць слід розглядати лише як тенденцію, а не як абсолютну умову їхнього існування.
Якщо омонімія як різновид лексичних відношень, пов’язаних із формою знака, ґрунтується на повному збігові його фонетичного складу, то паронімія передбачає частковий збіг, подібність структури і вимови слів, різних за значенням. Серед основних чинників, що визначають особливості паронімів, є семантична зумовленість, тому при зіставленні паронімів виявляємо здатність кожного з них до сполучення з іншими словами.
Слова з протилежними значеннями (антоніми) мають стійкі семантичні зв’язки, утворюючи пари медичних термінів, що виражають здебільшого видові поняття. Антонімія є виразною специфічною рисою клінічної термінології, що уможливлює окреслення семантики терміносистеми, забезпечує її симетричність, стійкість і підсилює системність. Спостереження над функціонуванням синонімів у клінічній термінології засвідчило, що поява їх зумовлюється різними джерелами формування, можливістю структурного варіювання складеного терміна, зокрема існуванням його повних і коротких варіантів, а також екстралінгвальними факторами. Явище синонімії в медичній термінології, як і в будь-якій іншій терміносистемі, відбиває історію становлення і динаміку її розвитку на сучасному етапі.
Структурно-граматичний аналіз клінічної термінології засвідчує традиційність способів термінотворення в українській мові. Ґрунтуючись на словотвірній системі літературної мови, продукування клінічних термінів відбувається за допомогою лексико-семантичного, морфологічного та синтаксичного способів словотворення. Найактивніше себе проявляє морфологічний, зокрема його різновиди афіксація, композиція слів та основ, і синтаксичний способи. Морфологічний спосіб термінотворення відрізняється від загальномовної деривації ширшим і різноманітнішим колом специфічних засобів, що використовуються в ролі терміноелементів, зокрема стандартних. За допомогою синтаксичного способу творяться численні терміносполуки зі складною семантичною структурою.
При термінологічній деривації у галузі клінічної медицини виявлено кілька тенденцій, основними з яких є: формування власного термінологічного фонду словотворчих засобів, тісна взаємодія національних та міжнародних компонентів, високий ступінь регулярності у формально-мовному оформленні, що пояснюється інтернаціональною природою формантів та їх регулярним зв’язком із певним словотворчим способом. Останнім часом дедалі більше уваги приділяється власним словотворчим ресурсам. Можна прогнозувати, що сучасне термінотворення в галузі клінічної медицини поглиблюватиме цю тенденцію, залучаючи до творення термінів інтернаціональні елементи та використовуючи вже застосовувані для розширення термінологічного фонду медичної науки.
Унаслідок свідомого термінотворення цілком можливим є регулювання процесу нормування УМКТ. Лінгвістичне нормування термінологічної лексики як один із найважливіших видів її удосконалення передбачає перегляд терміносистеми відповідно до норм української мови. Потреба в цьому диктується мовленнєвою практикою у зв’язку з розширенням функцій української мови як держаної. Враховуються такі критерії, як відповідність терміна типовим формам загальномовного словотворення або спеціальним моделям термінотворення, узгодження національного і міжнародного компонентів, усунення надмірних і невиправданих запозичень, що не відповідають словотвірним моделям української мови або мають незаслужено знехтувані питомі відповідники, цілеспрямоване усунення надлишкової синонімії, варіативності, а також порушень лексичних, морфологічних і синтаксичних норм.
Дослідженням підтверджено, що нормування УМКТ має проводитися на всіх рівнях як поняттєвому, так і власне мовних фонетико-орфоепічному, лексико-семантичному, орфографічному та ін. З погляду досліджуваної проблеми важливим є ставлення до джерел формування термінології, насамперед до іншомовних, діалектних та розмовних. У розв’язанні цього питання треба мати на увазі розширення функцій української мови, розвиток її термінологічної системи.
Лексикографічне опрацювання УМКТ на ґрунтовних наукових засадах завершальний етап її нормування та кодифікації.

Список використаної літератури
1. Авербух К.Я. Терминологическая вариантность // Вопросы языкознания. 1986. № 6. С. 3849.
2. Авксентьева А.Г. Дифференциация терминоэлементов с пространственным значением в анатомо-гистологической терминологии // Язык, смысл, текст. Донецк, 1994. С. 1925.
3. Ажнюк Б.М. Термінологічні альтернативи діаспори // Українська термінологія і сучасність. Матеріали ІІ Всеукр. наук. конф. К., 1997. С. 139143.
4. Актуальные вопросы упорядочения медицинской терминологии / Под ред. И.Г.Лидова. М., 1981. 110 с.
5. Аффиксоиды, полуаффиксы и аффиксы в научном стиле и литературной норме. Владивосток, 1980. 175 с.
6. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М., 1957. 295 с.
7. Бартков Б.И. Продуктивность, частотность, валентность аффиксов и количественный словарь 130 словообразовательных формантов современного английского языка // Особенности словообразования в научном стиле и литературной норме. Владивосток, 1982. С. 1756.
8. Бевзенко С.П. Історія українського мовознавства. Історія вивчення української мови. К., 1991. 231 с.
9. Беженарь Г.И. Структурно-семантическая характеристика французских медицинских терминов: Автореф. дис канд. филол. наук. Л., 1973. 20 с.
10. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. К., 1987. 212 с.
11. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. К., 1993. 145 с.
12. Беляев Р.С. Ономасиологический анализ греко-латинских терминоэлементов (на материале латинской клинической терминологии): Автореф. дис канд. филол. наук. К., 1990. 24 с.
13. Бєляєв Р.С. Поняття терміноелемента з погляду теорії номінацій // Мовознавство. 1990. № 3. С. 6465.
14. Богородицкий В.А. Лекции по общему языкознанию. Казань, 1915. 332 с.
15. Богоявленский Н.А. Древнерусское врачевание в ХІ XVII вв. М., 1960. 326 с.
16. Богоявленский Н.А. Отечественная анатомия и физиология в далеком прошлом: (Развитие анатомо-физиологических представлений от истоков до второй трети XVIII в.). Л., 1970. 159 с.
17. Богуцкая М.Ф. Лагутина А.В. Терминоведение на Украине: Библиографический указатель. 19471980. К., 1982. 106 с.
18. Бондаревська О.Д., Жигилій Н.В. Способи утворення складених термінів // Науково-технічний прогрес і проблеми термінології: Тези доп. Респ. конф. (Львів, травень 1980 р.). К., 1980. С. 3435.
19. Брагина А.А. Значения и оттенки значения в термине // Терминология и культура речи. М., 1981. С. 3747.
20. Брицын В.М. Из истории медицинских терминов Древней Руси // Вопросы теории и истории словарного состава русского языка. К., 1972. С. 7490.
21. Бурляй С.А. Взаимоотношение терминологической и общеупотреби-тельной лексики в современном французском языке. (На материале терминологии медицины, биологии и психологии): Автореф. дис канд. филол. наук. М., 1974. 35 с.
22. Вакалюк Я.Ю. З історії народної медичної термінології // Культура слова. 1979. № 17. С. 6773.
23. Вакалюк Я.Ю. Лексика народной медицины украинских говоров Прикарпатья: Автореф. дис канд. филол. наук. Ужгород, 1972. 26 с.
24. Вакалюк Я.Ю. Нормалізація українських медичних термінів // Науково-технічний прогрес і проблеми термінології: Тези доп. Респ. конф. (Львів, травень 1980 р.). К., 1980. С. 4344.
25. Веклинець Л.М. Структура і походження сучасної української психологічної термінології: Автореф. дис канд. філол. наук. К., 1997. 24 с.
26. Вербицька О.А. Термінологічна лексика і метафоризація // Мовознавство. 1983. № 6. С. 4750.
27. Верхратський І. Початки до уложення номенклятури и терминологиі природописноі, народнеі. Львів, 18641879.
28. Верхратський С.А., Заблудовський П.Ю. Історія медицини. 4-е вид., випр. і доп. К., 1991. 431 с.
29. Винник В.О. Принципи добору реєстру термінологічних словників // Історія, стан і перспективи розбудови української термінології. К., 1992. С. 1521.
30. Виноградов В.В. Вступительное слово // Вопросы терминологии. Материалы Всесоюзного терминологического совещания. М., 1961. С. 310.
31. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слова // Избр. труды. Лексикология и лексикография. М., 1977. С. 165191.
32. Винокур Г.О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии // Труды МИИФИЛ. 1939. Т.V. С. 354.
33. Віняр Г.М. Спеціалізація словотвірних засобів при деривації кібернетичних термінів // Теорія та прагматика термінологічної лексики. К., 1991, С. 1314.
34. Ганіткевич Я. Відродимо українську медичну літературу // Лікарський збірник. Нова серія. Львів, 1996. Т.3. С. 5863.
35. Герд А.С. Основы научно-технической лексикографии. Л., 1986. 69 с.
36. Гнатюк Г.М. Видання російсько-українських термінологічних галузевих словників (хроніка) // Лексикогр. бюл. 1961. Вип.8. С. 107110.
37. Годована М.П. Формування сучасної української геологічної термінології: Автореф. дис... канд. філол. наук. К., 1994. 16 с.
38. Головин Б.Н. Термин и слово // Термин и слово. Горький, 1980. С. 311.
39. Головин Б.Н., Кобрин Р.Ю. Лингвистические основы учения о терминах. М., 1987. 103 с.
40. Горбачевич К.С. Вариантность слова и языковая норма: На материале современного русского языка. Л., 1978. 238 с.
41. Горецький П.Й. Історія української лексикографії. К., 1963. 243 с.
42. Городенська К.Г. Проблема словотвірної ідентичності в українській термінології // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. К., 1998. С. 1013.
43. Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. К., 1986. 221 с.
44. Гусятинская В.С. Русская медицинская терминология как система // Проблемы современной и исторической лексикологии. М., 1979. С. 6573.
45. Даниленко В.П. Актуальные направления лингвистического исследования русской терминологии // Современные проблемы русской терминологии. М., 1986. С. 523.
46. Даниленко В.П. Лексико-семантические и грамматические особенности слов-терминов // Исследования по русской терминологии. М., 1971. С. 767.
47. Даниленко В.П. Русская терминология: Опыт лингвистического описания. М., 1977. 246 с.
48. Даниленко В.П. Скворцов Л.И. Лингвистические проблемы упорядочения научно-технической терминологии // Вопросы языкознания. 1981. № 5. С. 716.
49. Даниленко В.П. Скворцов Л.И. Нормативные основы унификации терминологии // Культура речи в технической документации. М., 1982. С. 535.
50. Даниленко В.П. Скворцов Л.І. Теоретичні та практичні аспекти нормалізації наукової термінології // Мовознавство. 1980. № 6. С. 1621.
51. Дидик-Меуш Г.М. Медична номенклатура в пам’ятках української мови XVI XVIІІ ст.: Автореф. дис канд. філол. наук. Львів, 2001. 19 с.
52. Дослідження з лексикології та лексикографії. К., 1965. 274 с.
53. Дубичинський В.В. Теоретическая и практическая лексикография. Вена Харьков, 1998. 160 с.
54. Д’яков А.С. Деякі аспекти термінологічного планування // Українська термінологія і сучасність. Матеріали ІІ Всеукр. наук. конф. К., 1997. С. 155157.
55. Д’яков А.С., Кияк Т.Г., Куделько З.Б. Основи термінотворення: Семантичні та соціолінгвістичні аспекти. К., 2000. 218 с.
56. Єрмоленко С., Мацько Л. Навчально-виховна концепція вивчення української (державної) мови // Дивослово. 1994. № 7. С. 2833.
57. Жовтобрюх М.А. Проблеми взаємодії української літературної мови і територіальних діалектів // Мовознавство. 1973. № 1. С. 315.
58. Земская Е.А. Современный русский язык. Словообразование. М., 1973. 302 с.
59. Золотухін Г.О., Литвиненко Н.П., Місник Н.В. Фахова мова медика: Підручник. К., 2001. 392 с.
60. Зятковская Р.Г. Аффиксальное словообразование как часть элементарной комбинаторики языка // Особенности словообразования в научном стиле и литературной норме. Владивосток, 1982. С. 316.
61. Іваницький Р.В. Лексикографічні аспекти нормалізації термінів (на матеріалі німецьких, англійських, українських та російських термінологічних одиниць): Автореф. дис канд. філол. наук. Львів, 1995. 20 с.
62. Історія української мови. Лексика і фразеологія / В.О.Винник, В.Й.Горобець, В.Л.Карпова та ін. К., 1983. 743 с.
63. Канделаки Т.Л. Семантика и мотивированность терминов. М., 1977. 167 с.
64. Капанадзе Л.А. Взаимодействие терминологической лексики и общелитературной (на материале современного русского языка): Автореф. дис канд. филол. наук. М., 1966. 25 с.
65. Караулов Ю.Н. Лингвистическое конструирование и тезаурус литературного языка. М., 1981. 367 с.
66. Квитко И.С. Термин в научном документе. Львов, 1976. 127 с.
67. Квитко И.С., Лейчик В.М., Кабанцев Г.Г. Терминоведческие проблемы редактирования. Львов, 1986. 151 с.
68. Кияк Т.Р. Лингвистические аспекты терминоведения: Учеб. пособие. К., 1989. 104 с.
69. Кияк Т.Р. Прагматичні аспекти стандартизації української термінології // Мовознавство. 1993. № 1. С. 3538.
70. Ковалик І.І. Про деякі питання слов’янського словотвору. К., 1958. 18 с.
71. Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української літературної мови. Структура наукового тексту. К., 1970. 306 с.
72. Коломієць В.Г. Взаємодія східнослов’янських літературних мов у галузі лексики протягом післявоєнного тридцятиліття // Мовознавство. 1975. № 3. С. 3338.
73. Корнейко І.В. Становлення термінології медичної радіології в українській мові: Автореф. дис канд. філол. наук. Харків, 1996. 18 с.
74. Костюк Л.А. К вопросу о формировании русской медицинской терминологии // Современные проблемы русской терминологии. М., 1986. С. 8095.
75. Кочан І. Ще раз про системність у термінології // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. К., 2001. Вип.IV. С. 6770.
76. Кочерга О.Д., Кулик В.М. Українські термінологічні словники довоєнного періоду в бібліотеках Києва та Львова. К., 1993. 16 с.
77. Краковецкая Г.А. Метафоризация как средство формирования медицинской терминологии (на материале древнегреческого, латинского, русского и украинского языков): Автореф. дис канд. филол. наук. К., 1979. 24 с.
78. Краковецька Г.О. Про лексико-семантичну трансформацію в сфері термінології (на матеріалі медичних термінів) // Мовознавство. 1976. № 6. С. 5357.
79. Крижанівська А.В. Проблеми упорядкування термінолексики на сучасному етапі // Мовознавство. 1976. № 5. С. 1219.
80. Крыжановская А.В., Симоненко Л.А. Актуальные проблемы упорядочения научной терминологии. К., 1987. 150 с.
81. Кубрякова Е.С. Об относительно связанных (относительно свободных) морфемах языка // Вопросы языкознания. 1964. № 1. С. 95100.
82. Кубрякова Е.С. Типы языковых значений. М., 1981, 199 с.
83. Кузьмин Н.П. Нормативная и ненормативная специальная лексика // Лингвистические проблемы научно-технической терминологии. М., 1970. С. 6881.
84. Курс історії української літературної мови / За ред. І.Білодіда. К., 1958. Т.I 595 с.
85. Лагутіна А.В. Термін і загальновживана мова // Культура слова. 1980. Вип.18. С. 2631.
86. Лейчик В.М. Исходные понятия, основные положения, определения современного терминоведения и терминографии // Вестник Харьковского политехнического университета. 1994. № 19. Вып.I. С. 147180.
87. Лейчик В.М. Новое в современной науке о терминах // Вопросы языковедения. 1983. № 5. С. 118127.
88. Лемпель Н.М. Эпонимы в медицинской терминологии // Труды Целиноград. мед. ин-та. Целиноград, 1968. Т.2. С. 331332.
89. Лепеха Т. Лексико-семантичні та словотвірно-структурні особливості судово-медичної термінології: Автореф. дис канд. філол. наук. Дніпропетровськ, 2000. 19 с.
90. Лепеха Т. Про деякі проблеми сучасної української наукової термінології // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. К., 2001. Вип.IV. С. 7072.
91. Литвиненко Н.П. Проблеми унормування української наукової термінології: історичний аспект // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: Зб. наук. праць. К., 2002. Вип.1. С. 3441.
92. Литвиненко Н.П., Місник Н.В. Медичний термін у лінгвістичному аспекті. К., 2001. 176 с.
93. Литвиненко Н.П., Місник Н.В. Українська медична термінологія у фаховій мові лікаря: Навч. посібник. 2-е вид., доп. К., 2001. 176 с.
94. Лотте Д.С. Краткие формы научно-технических терминов. М., 1971. 84 с.
95. Лотте Д.С. Основы построения научно-технической терминологии. Вопросы теории и методики. М., 1961. 158 с.
96. Луцьо И.В. Синтагматика терминологической единицы как объект лексикографического описания // Вестник Харьковского политехнического университета. Харьков, 1994. № 19. С. 208212.
97. Малевич Л. Варіантність гідромеліоративної термінології у прикладному аспекті // Українська термінологія і сучасність. Матеріали ІІ Всеукр. наук. конф. К., 1997. С. 7477.
98. Марузо Ж. Словарь лингвистических терминов. М., 1960. 436 с.
99. Мацюк Г.П. Роль терминологии в обогащении значений общеупотребительной лексики украинского языка: Автореф. дис канд. филол. наук. Днепропетровск, 1986. 22 с.
100. Медичний термінологічний бюлетень № 1. ВУАН. Інститут мовознавства // Вісті ВУАН. 1934. № 1, квітень. 65 с.
101. Методическое пособие по подготовке медицинской терминологии // Научно-исследовательская терминологическая группа Академии наук СССР при главной редакции Большой Мед. Энциклопедии. М., 1969, 40 с.
102. Михайлишин Б.П. З історії термінів-епонімів // Мовознавство. 1995. № 45. С. 4045.
103. Михайлова Т.В. Семантичні відношення в українській науково-технічній термінології: Автореф. дис канд. філол. наук. Харків, 2002. 20 с.
104. Місник Н.В. Аналітичні терміни у складі термінології клінічної медицини // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. К., 2001. Вип.IV. С. 193194.
105. Місник Н.В. Композити в системі номінативних засобів медичної термінології // Південний архів. Філологічні науки: Зб. наук. праць. Херсон, 2002. Вип.XIV. С. 219222.
106. Місник Н.В. Культура терміновживання у мові сучасної медицини // Культура слова. К., 2001. Вип.57-58. С. 9497.
107. Місник Н.В. Медичний словник як основне джерело систематизації та унормування галузевої термінології // Українська термінологія і сучасність. Матеріали ІІ Всеукр. наук. конф. К., 1997. С. 197199.
108. Місник Н.В. Структурно-граматичні особливості української медичної клінічної термінології // Сучасні проблеми термінології та термінографії: Тези міжнар. наук. конф. / Київ, 2-4 лютого 2000 р. К., 2000. С. 5859.
109. Місник Н.В., Симоненко Л.О. Про стан здоров’я” мови медицини // Проблеми української термінології. Вісник Національного університету Львівська політехніка”: Зб. наук. праць. Львів, 2002. № 453. С. 262269.
110. Морковкин В.В. Методологические основы создания учебных профессионально ориентированных лексикографических произведений // Подготовка и использование научно-технических словарей в системе информационного обеспечения: Тез. докл. Всесоюзн. конф., 14-16, октябрь 1986 г. М., 1986, С. 2932.
111. Москаленко А.А. Нарис історії української лексикографії. К., 1961. 162 с.
112. Москаленко А.А. Нормалізація української літературної мови. Бібліографічний покажчик, матеріали на допомогу науковій та навчальній роботі. Одеса, 1974. 86 с.
113. Мукан Г.М. Багатозначність і омонімія // Українська мова і література в школі. 1970. № 8. С. 3036.
114. Наконечна Г.В. До історії унормування української науково-технічної термінології // Мовознавство. 1992. № 6. С. 4147.
115. Наконечна Г.В. Формування і розвиток української хімічної термінології: Автореф. дис канд. філол. наук. К., 1994. 17 с.
116. Науково-технічний прогрес і проблеми термінології: Тези доп. Респ. конф. (Львів, травень 1980 р.). К., 1980. 185 с.
117. Національні та інтернаціональні компоненти в сучасних терміносистемах / Інститут української мови НАН України; Л.О.Симоненко, С.О.Соколова, І.В.Коропенко. К., 1993. 237 с.
118. Непийвода Н.Ф. Вираження атрибутивних відношень у терміні // Науково-технічний прогрес і проблеми термінології: Тези доп. Респ. конф. (Львів, травень 1980 р.). К., 1980. С. 134.
119. Нимчук В.В. Староукраинская лексикография: Автореф. дис д-ра филол. наук. К., 1981. 49 с.
120. Німчук В.В. Мова українського травника XVI ст. // Мовознавство. 1976. № 5. С. 4355.
121. Овчаренко В.М. Структура і семантика науково-технічного терміна. Харків, 1968. 71 с.
122. Огієнко Іван (Митрополит Іларіон). Історія української літературної мови. К., 1995. 296 с.
123. Паламарчук Л.С. Термінологічна лексика в українських загальномовних словниках // Науково технічний прогрес і проблеми термінології: Тези доп. Респ. конф. (Львів, травень 1980 р.). К., 1980. С. 139140.
124. Паламарчук Л.С. Українська радянська лексикографія: Питання історії, теорії та практики. К., 1978. 203 с.
125. Панько Т.І. Від терміна до системи. Львів, 1979. 147 с.
126. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство: Підручник. Львів, 1994. 216 с.
127. Передрієнко В.А. Передмова // Лікарські та господарські порадники XVIII ст. К., 1984. С. 516.
128. Передрієнко В.А. Формування української літературної мови XVIII ст. на народній основі. К., 1979. 143 с.
129. Петрова О.Б. Структурно-семантична характеристика медичної термінології та народних найменувань шкірних хвороб в українській мові: Автореф. дис канд. філол. наук. Харків, 1994. 24 с.
130. Петушков В.П. Лингвистика и терминоведение // Терминология и норма. М., 1972. С. 107110.
131. Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. К., 1976. 228 с.
132. Пиріг Л.А. Медицина і українське суспільство. Збірка медико-публіцист