ЖИГУН ТЕТЯНА ВАЛЕРІЇВНА. ФОРМАЛЬНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПАРАМЕТРИ ІНТЕРФІКСІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Краткое описание

ЖИГУН ТЕТЯНА ВАЛЕРІЇВНА. Назва дисертаційної роботи: "ФОРМАЛЬНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПАРАМЕТРИ ІНТЕРФІКСІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Інститут філології
На правах рукопису
ЖИГУН ТЕТЯНА ВАЛЕРІЇВНА
УДК 811.161.2’366
ФОРМАЛЬНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПАРАМЕТРИ
ІНТЕРФІКСІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
Спеціальність 10.02.01 – українська мова
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник:
Дарчук Наталія Петрівна,
доктор філологічних наук, доцент
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП ...................................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1. ІНТЕРФІКСИ ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ..... 12
1. Поняття “інтерфікс” та “інтерфіксація” в науковій літературі ..................... 12
1.1. Інтерфікси у складних словах......................................................................... 13
1.2. Інтерфікси у простих словах........................................................................... 17
1.2.1. Інтерфікси з погляду словотвору .......................................................... 18
1.2.2. Інтерфікси з погляду морфонології....................................................... 20
1.2.3. Інтерфікси з погляду морфеміки ........................................................... 21
1.3. Вихідні положення дисертаційного дослідження......................................... 24
1.4. Методологія та методи дослідження.............................................................. 37
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 ................................................................................. 40
РОЗДІЛ 2. ФОРМАЛЬНІ ПАРАМЕТРИ ІНТЕРФІКСІВ У СУЧАСНІЙ
УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ............................................................................................. 42
2.1. Структура інтерфіксів у прикметниках із суфіксом -с′к-............................ 45
2.1.1. Інвентар інтерфіксів................................................................................ 45
2.1.2. Структура і довжина інтерфіксів........................................................... 48
2.1.3. Фонемний склад інтерфіксів.................................................................. 52
2.2. Структура інтерфіксів у прикметниках із суфіксом -н-/-н′- ....................... 54
2.2.1. Інвентар інтерфіксів................................................................................ 55
2.2.2. Структура і довжина інтерфіксів........................................................... 57
2.2.3. Фонемний склад інтерфіксів.................................................................. 60
2.3. Структура інтерфіксів у прикметниках із суфіксами
-ив-, -ав-, -ан-, -ач-, -ат-, -аст-, -ен′к-, -уват-, -к-.............................................. 63
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ................................................................................. 66
РОЗДІЛ 3. ДИСТРИБУТИВНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПАРАМЕТРИ ІНТЕРФІКСІВ
У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ............................................................................. 68
3.1. -С′К-інтерфікси у спільнокореневих словах ................................................. 69
3.1.1. Правобічна сполучуваність інтерфіксів ............................................... 69
3
3.1.2. Варіативність і варіантність інтерфіксів ................................................ 73
3.1.3. Інтерфікси -ів-, -ов-, -в-............................................................................ 81
3.1.4. Інтерфікси -ан-, -іан-, -йан-, -ітан-, -ит′ан-, -итан-............................. 88
3.1.5. Інтерфікси -ин-, -ін-, -ен-....................................................................... 106
3.1.6. Інтерфікси -й-, -ей-, -ій-, -ий-, -тей-..................................................... 114
3.1.7. Інтерфікс -ер-........................................................................................... 117
3.1.8. Інтерфікси -ез-/-ез′-, -лез-/-лез′-............................................................ 119
3.1.9. Інтерфікси -ид-, -им-/-ім-, -ун-, -он-, -ал′-, -ат-, -т- ........................... 119
3.1.10. Інтерфікс -е/ ........................................................................................... 123
3.2. -Н-/-Н′-інтерфікси у спільнокореневих словах............................................. 124
3.2.1. Правобічна сполучуваність інтерфіксів ............................................... 124
2.2.2. Варіативність і варіантність інтерфіксів .............................................. 127
3.2.3. Інтерфікс -ат-........................................................................................... 132
3.2.4. Інтерфікси -ар-, -ист-/-іст-, -тел′-......................................................... 138
3.2.5. Інтерфікси -ал′-/-іал′-/-уал′-, -абел′-/-бел′-, -л′-................................. 157
3.2.6. Інтерфікси -ив-, -ов-/-ев- ....................................................................... 161
3.2.7. Інтерфікси -ш/, -аш/, -иш/, -іш/, -еш/, -ош/, -теш/ ............................. 167
3.2.8. Інтерфікси -о/, -е/ .................................................................................... 169
3.3. Функціонально спеціалізовані інтерфікси..................................................... 171
3.3.1. Інтерфікси -л/, -ч/, -ел/, -йаз-, -з-, -об-, -ів- (суфікс -ив-)..................... 171
3.3.2. Інтерфікс -т- (суфікси -к-, -л/ив-, -н-).................................................. 177
3.3.3. Інтерфікси -й- (суфікси л/ив-, -к-, -н-)................................................. 181
3.3.4. Інтерфікси -л′/, -л/, -ор-л′/, -ошч- (суфікс -ав-).................................. 182
3.3.5. Інтерфікс -й/ (суфікси -ан-, ач-)............................................................ 184
3.3.6. Інтерфікси -ес/, -уп/ус′/, -іс′/, -ус′/, -уп/ус/ (суфікс -ен′к-)................. 187
3.3.7. Інтерфікс -к/ (суфікс -уват-).................................................................. 192
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ................................................................................. 193
ВИСНОВКИ............................................................................................................. 195
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ........................................................ 200
4
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
Скорочення назв мов
англ. – англійська
араб. – арабська
гр. – грецька
д.-гр. – давньогрецька
і.-є. – індоєвропейська
італ. – італійська
лат. – латинська
нім. – німецька
псл. – праслов’янська
рос. – російська
ст.-сл. – старослов’янська
ст.-укр. – староукраїнська
укр. – українська
фр. – французька
ц.-сл. – церковнослов’янська
Інші скорочення
букв. – буквально
трансліт. – транслітерація
ЛСВ – лексико-семантичний варіант
АСМСА – автоматизована система морфемно-словотвірного аналізу
української мови
СУМ – Словник української мови : в 11 т. [266].
Adj – прикметник
N – іменник
V – дієслово
5
ВСТУП
Системно-структурні дослідження морфемних явищ постійно перебувають
у полі зору як українських, так і зарубіжних лінгвістів. Особливим структурним
компонентом слова є інтерфікси, які, як прийнято вважати, характеризуються
асиметрією форми і змісту: вони мають фонемне вираження і не мають “своєї
долі смислу в семантиці слова” [206, с. 23]. Незважаючи на давню і постійну
увагу до цих компонентів, проблема інтерфіксів не є вирішеною в сучасному
мовознавстві. Одним із найбільш дискусійних питань у сучасній морфеміці та
словотворі є питання про їхній статус у системі мови.
Дискусії щодо інтерфіксів пов’язані із загальними питаннями рівневої
організації мови, зокрема організації такої її мікросистеми, як слово, що
спричинює неоднозначне трактування інтерфіксів як одиниць різних рівнів (або
підрівнів) мови – морфонології, морфеміки, словотвору. У практичному аспекті
досліджувана проблема є важливою з огляду на словотвірний і прагматичний
потенціал інтерфіксів, на встановлення відповідності інтерфіксальних
морфемних структур нормам української мови.
Українські мовознавці зазвичай розглядають інтерфікси як явище, супровідне
процесу словотворення при описі дериваційних і морфемних структур окремих
частин мови (К. Городенська, В. Ґрещук, А. Грищенко, М. Жовтобрюх,
Н. Клименко, І. Ковалик, М. Кравченко, М. Плющ, З. Сікорська, І. Яценко).
Інтерфікси у відтопонімних похідних були предметом аналізу В. Горпинича
[52; 54]. У контексті загальних морфонологічних закономірностей українського
словотворення інтерфікси-субморфи схарактеризовано в дисертаційних
дослідженнях М. Кравченко [124] і М. Федурко [211, 212]. Спеціальний розділ
інтерфіксам як особливим морфемним одиницям – суфіксальним зв’язкам –
присвятила Є. Карпіловська в монографії “Суфіксальна підсистема сучасної
української літературної мови: будова та реалізація” [95].
Інтерфікси, їхній статус, функції, умови виникнення цікавили зарубіжних
учених: російських (Н. Арутюнова, С. Богданов, Г. Винокур, О. Герд,
6
В. Гімпелевич, О. Дементьєв, О. Земська, Є. Красильникова, М. Крилов,
В. Лопатін, Ю. Маслов, І. Милославський, О. Моїсеєв, Г. Пастушенков,
О. Тихонов, М. Трубецькой, М. Шанський, Н. Янко-Триницька); молдавських
(А. Макарова, Г. Чинчлей); чеських і словацьких (Я. Босак, Я. Горецький,
З. Оліверіус); польських (М. Бродовська-Гоновська, К. Ковалік, Р. Лясковський);
американських (Ч. Хоккет, М. Шапіро); французьких (А. Доза); німецьких
(Г. Веллман) і датських (К. Неттеберг).
У сучасній лінгвістиці поглиблення знань про систему і структуру мови
сприяло розмежуванню таких понять, як морфема і словотвірний формант та
морфемна структура слова і словотвірна структура слова, що відкриває
перспективи для осмислення парадигматичних зв’язків інтерфіксів із
морфемами з урахуванням їхньої сумісності в пре- і постпозиційному
внутрішньослівному контексті. Основу мовного коду, як слушно зазначає
З. Оліверіус, створює кількісно обмежений інвентар морфем, які відповідно до
семантичної сумісності породжують безкінечну кількість висловлень [159,
с. 13]. Без цілісного усебічного дослідження інтерфіксів неможливо пізнати
загальносистемні закономірності формально-семантичної побудови
інтерфіксальних морфемних структур; виявити синтагматичні й парадигматичні
зв’язки спільнокореневих інтерфіксальних слів, потенціал окремих інтерфіксів і
морфемних структур із ними; спрогнозувати тенденції щодо нормалізації слів із
запозиченими інтерфіксами в сучасній українській мові. В україністиці немає
цілісного системного дослідження фонемної організації інтерфіксів, що є
важливим параметром структури мови загалом, не описані право- і лівобічні
дистрибутивні параметри інтерфіксів, умови їхнього виникнення,
функціонального навантаження. Необхідність з’ясування цих проблем і
зумовлює актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження відповідає науковій темі кафедри сучасної української мови
Інституту філології Київського національного університету імені Тараса
Шевченка “Актуальні проблеми філології” (№ 02БФ044-01). Тема дисертації
7
затверджена Вченою радою Інституту філології Київського національного
університету імені Тараса Шевченка (протокол № 4 від 17 листопада 2008 р.).
Мета роботи полягає в комплексному вивченні лінгвістичної сутності
інтерфіксів з урахуванням їх структурно-фонемної організації та функціональносемантичної відповідності морфемам сучасної української мови.
Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:
1) узагальнити суперечливі погляди лінгвістів на природу інтерфіксів і
сформулювати вихідні положення щодо прийнятого в дисертаційному
дослідженні розуміння інтерфіксів;
2) укласти інвентар інтерфіксів і схарактеризувати їхню формально-фонемну
структуру;
3) систематизувати внутрішньослівні структурно-морфонологічні й лексикосемантичні – позиції (право- і лівобічні) інтерфіксів у морфемних структурах
спільнокореневих слів;
4) здійснити аналіз функціональної та семантичної специфіки інтерфіксів як
одиниць морфемної підсистеми української мови;
5) виявити внутрішньотипологічні особливості – формальні, функціональні,
семантичні – інтерфіксів в українській мові;
6) установити закономірності функціонування інтерфіксальних морфемних
структур слів у сучасній українській мові.
Об’єкт дослідження – інтерфіксальні морфемні структури спільнокореневих
слів – іменників, прикметників, дієслів і прислівників української мови.
Предмет дослідження – фонемна структура, морфемна функція, семантика
інтерфіксів; морфонологічні й лексико-граматичні чинники, що зумовлюють
появу інтерфіксів у морфемних структурах слів сучасної української мови.
Матеріалом дослідження слугують морфемні структури спільнокореневих
слів, – загалом понад 12 тисяч слів. У доборі матеріалу послуговувалися
критеріями системності, регулярності, діалектичної єдності синхронії й
діахронії. Відповідно до критерію с и с т е м н о с т і шляхом суцільного добору
з лексичної бази даних автоматизованої системи морфемно-словотвірного
8
аналізу української мови обсягом 190 тисяч одиниць, що укладена в лабораторії
комп’ютерної лінгвістики Інституту філології Київського національного
університету імені Тараса Шевченка, було відібрано інтерфіксальні
прикметники (усього 4640) та співвідносні з ними спільнокореневі іменники,
дієслова, прикметники і прислівники – як загальновживані, так і обмеженого
вживання (застарілі, діалектні тощо). Відповідно до критерію р е г у л я р н о с т і
до аналізу залучено регулярні й нерегулярні (одиничні) інтерфіксальні
структури слів. Єдність с и н х р о н і ї та д і а х р о н і ї забезпечується залученням
словотвірно мотивованих й словотвірно не мотивованих, архаїчних та
інноваційних морфемних структур слів.
Матеріал дослідження доповнено з таких лексикографічних джерел: Словник
української мови: в 11 т. (К., 1970–1980); Словарь української мови: в 4 т. /
Б. Грінченко (К., 1996); Морфемний аналіз. Словник-довідник: у 2 т. /
І. Т. Яценко (К., 1980–1981); Словник афіксальних морфем української мови /
Н. Ф. Клименко, Є. А. Карпіловська, В. С. Карпіловський, Т. І. Недозим (К.,
1998); Інверсійний словник української мови / за ред. С. П. Бевзенка (К., 1985);
Орфографічний словник української мови / за ред. С. І. Головащука і
В. М. Русанівського (К., 1975); Український орфографічний словник:
Орфографічний словник української мови / уклад. М. М. Пещак та ін. (К.,
2002); Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука (К., 1977); Словник
іншомовних слів / уклад. Л. О. Пустовіт та ін. (К., 2000), Новий російськоукраїнський словник-довідник / Єрмоленко С. Я., Єрмоленко В. І., Ленець К. В.,
Пустовіт Л. О. (К., 1996); Етимологічний словник української мови: в 7 т. /
за ред. О. С. Мельничука (К., 1982–2012).
Методи дослідження. У роботі застосовано загальнонаукові та власне
лінгвістичні методи, зумовлені об’єктом, предметом і поставленими
завданнями, а саме: методи опозицій, зіставний, моделювання, описовоаналітичний; структурний метод з елементами дистрибутивного,
компонентного й контекстуального аналізу; прийоми етимологічного та
кількісного аналізу.
9
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українській
лінгвістиці: а) здійснено вивчення інтерфіксів на основі парадигматичних
зв’язків із морфемами; б) комплексно й системно проаналізовано інтерфікси
у спільнокореневих словах і виявлено їх типологічні особливості за
параметрами форми, функції та семантики; в) з’ясовано категорійне значення
питомих й іншомовних інтерфіксів у системі морфем і семантичну актуалізацію
у слові; г) уточнено морфонологічні й лексико-семантичні чинники, що
зумовлюють появу інтерфіксів у спільнокореневих словах; ґ) простежено
тенденції функціонування морфемних структур з інтерфіксами в сучасній
українській мові.
У роботі набули подальшого розвитку теоретичні засади вивчення
інтерфіксальних компонентів із урахуванням двобічності морфеми, що стало
основою для осмислення інтерморфів як варіантів морфем.
Теоретичне значення виконаної роботи полягає в тому, що здійснене
наукове дослідження є авторським внеском у розвиток загальної теорії
морфеми як інваріантної одиниці мови, яка є парадигмою морфів й
інтерморфів, уживаних відповідно в сильній і слабкій позиції. Здобуті
результати поглиблюють загальнотеоретичні питання морфеміки, словотвору і
морфонології: щодо розмежування різних за природою мовних явищ –
інтерморфів (варіантів морфем) та інтерфіксів-нарощення (морфонологічного
явища); щодо розмежування різних за значенням і функціями одиниць –
структурно-семантичних (морфем) і структурно-функціональних (словотвірних
формантів). Висновки й узагальнення важливі для розуміння закономірностей
виникнення, функціонування, фонемної організації, семантичного й
прагматичного потенціалу інтерфіксів у морфемних структурах слів сучасної
української мови.
Практичне значення дослідження полягає в можливості використання
фактичного матеріалу й одержаних результатів у лекційних курсах із
морфеміки та словотвору; у лексикографічній практиці для укладання
словників афіксальних морфем і морфемних структур слів, тлумачних
10
словників суфіксів; як матеріал для довідково-рекомендаційних видань із
культури українського мовлення, а також у процесі розроблення програм
автоматичного морфемного аналізу та синтезу слів.
Апробація результатів дослідження. Окремі розділи й усе дисертаційне
дослідження обговорено на засіданні кафедри сучасної української мови
Інституту філології Київського національного університету імені Тараса
Шевченка (протокол № 7 від 23 квітня 2015 року). Основні теоретичні
положення та практичні результати досліджуваної проблеми викладено в
наукових доповідях на конференціях: Науково-методична конференція молодих
науковців “Прикладна лінгвістика 2006: Проблеми і рішення” (Миколаїв, 18–19
травня 2006); Всеукраїнська наукова конференція за участю молодих учених
“Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність” (Київ, 11 квітня 2007);
Всеукраїнська студентська наукова конференція “Українська мова і література:
історія, методика, актуальні проблеми” (Умань, 12 квітня 2007); ІІІ Міжнародна
конференція “Пріоритети германського та романського мовознавства” (Луцьк,
5–7 червня 2009); Міжнародна наукова конференція, присвячена 240-річчю від
дня народження класика нової української літератури І. П. Котляревського
“Іван Котляревський та українська культура ХІХ–ХХІ століть” (Полтава, 1–2
жовтня 2009); Всеукраїнська наукова конференція за участю молодих учених
“Етнічні виміри універсуму: мова, література, культура” (Київ, 14 квітня 2010);
Міжнародна наукова конференція “Мова як світ світів. Поетика і граматика”
(Київ, 18–19 листопада 2010); Міжнародна наукова конференція “Граматичні
читання – VI” (Донецьк, 3–4 лютого 2011); Міжнародна наукова конференція
“POLYSLAV XVII 2013” (Київ, 13–14 жовтня 2013); Mezinárodní conference VI
olomoucké sympozium ukrajinistů střední a východní Evropy “UCRAINICA VI.
Současná ukrajinistika. Problémy jazyka, literatury a kultury” (Olomouc, 21.08–
23.08.2014); ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція “Журналістика.
Філологія. Медіаосвіта” (Полтава, 2–3 жовтня 2014); Міжнародна наукова
конференція “Мова як світ світів: Граматика і поетика української мови” (Київ,
13–14 листопада 2014); IV Міжнародна наукова конференція “Українська мова
11
серед інших слов’янських: етнологічні та граматичні параметри” (Кривий Ріг,
15–16 жовтня 2015).
Публікації. Основні результати дослідження висвітлено в 10 публікаціях
загальним обсягом 8,0 дрк. арк., із них п’ять – у виданнях, затверджених ДАК
України як спеціалізовані з мовознавчих дисциплін, одна – в закордонному
періодичному виданні (München), одна – в інших виданнях МОН України, три –
у збірниках матеріалів наукових конференцій. Усі статті одноосібні.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів,
висновків, списку використаної літератури 274 позиції. Матеріали дослідження
узагальнено в 15 таблицях, які розміщені на 19 сторінках. Повний обсяг роботи
– 228 сторінок, із них основного тексту – 199 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Наукова проблема, якій присвячено дисертаційне дослідження, –
необхідність з‟ясування формально-функціональних параметрів інтерфіксів
в українській мові, була вирішена на основі розрізнення морфеми як одиниці
структурно-семантичної та словотвірного форманта як одиниці структурнофункціональної, що виокремлюються за допомогою різних методів аналізу –
морфемного і словотвірного. Морфема в такому розумінні є засобом
структурно-семантичної організації одиниці вищого рівня, що має власний
набір диференційних ознак – функцію, значення і фонемне вираження, які
забезпечують її цілісність як парадигматичної одиниці морфемної підсистеми
мови. Значення як системна характеристика морфеми не тотожне її функції.
У системі мови морфемі властиве категорійне значення, актуалізація якого
залежить від різних чинників, зокрема й від позиції у слові. Морфема як
парадигматична одиниця узагальнює всі свої варіанти, які реалізуються не
лише в сильній (словотвірні морфи), а й у слабкій (інтерморфи) позиції.
2. Системне дослідження інтерфіксів з урахуванням диференційних ознак
морфеми підтверджує, що в українській мові ці компоненти слова є явищем
неоднорідним ні щодо функції, ні щодо форми вираження та значення, ні щодо
походження, – і відповідно за парадигматичним зв‟язком із суфіксальними
морфемами української мови. Дво-, три-, чотирифонемні й окремі однофонемні
одиниці є інтерморфами – варіантами суфіксів прикметників, іменників і
дієслів, які реалізуються у слабкій позиції. Однофонемні питомі й запозичені
інтерфікси уживані в неоднакових морфонологічних і семантичних позиціях;
вони є компонентами аломорфів морфем: питомі – переважно суфіксальних
морфем, запозичені – кореневих морфем.
3. І питомі, і запозичені дво-, три- і чотирифонемні інтерморфи (так само, як і
словотвірні морфи) виконують функцію морфемної мотивованості слова.
Інтерморф виступає інтегрально-диференційною ознакою слова: за
інтегральною ознакою він є показником системного зв‟язку слова зі
співвідносними рядами інтерморфних слів – спільнокореневих і структурно
196
однакових; за диференційною ознакою – зі спільнокореневими рядами
неінтерморфних слів-дублетів або слів із іншим інтерморфом.
4. У морфемних структурах спільнокореневих слів одні інтерморфи
функціонують як системно передбачувані одиниці, інші – як несистемні
периферійні одиниці, які не можна співвіднести з морфемами в морфемній
підсистемі української мови: -ез-/-лез-, -тей-, а в окремих випадках – як
випадкові або за фонемним вираженням, або за семантичною чи
морфонологічною позицією. До таких явищ відносимо інтерфкси: брат-ер-ский, жуан-песоа/т-ск-ий, фурйе/р-ист-ск-ий, суди-туди/н-ств-о.
5. З‟ясовано, що інтерморфні слова створені за певними морфотактичними і
морфосемантичними правилами, які узгоджуються із законами побудови
морфемних структур українських слів на рівні загальносистемної
закономірності. Виявлено, що релевантні з погляду функції морфемної
мотивованості інтерморфи характеризуються різною конститутивною
спроможністю: із-поміж 37 -ск-інтерморфів продуктивними є -ів-, -ан-;
із-поміж 57-н-/-н-інтерморфів продуктивними є -л-, -ич-/іч-, -ив-.
6. Доведено парадигматичний зв‟язок інтерморфів із українськими
морфемами. Інтерморфам як варіантам суфіксальних морфем властиве
системне значення незалежно від їхньої позиції у складі слова: -ск-інтерморфи
– мають переважно значення ‛ознака‟, а -н-/-н-інтерморфи – ‛предметність‟,
-ти-інтерморфи –‛процесуальність‟. Окремі іменні інтерморфи -ан-/-іан-, -лез-
/-ез- зберігають генетично недиференційоване значення ‛ознака/предметність‟,
що характеризує їх як іменниково-прикметникові. Конкретне значення
інтерморфів залежить від явища пресупозиції – “фонду спільних знань
співрозмовників, їхньої попередньої домовленості” та “правил поєднання
значень морфів у словоформі”.
7. У морфемних структурах слів, утворених шляхом черезступеневого
словотворення, виокремлюваність інтерморфів -ат-, -іст-/-ист-, -тел′-, -ар-,
-ал′-, -ен- зумовлена “тиском” ряду морфемних структур слів зі словотвірними
197
морфами. Вони фіксують морфемні межі потенційно можливих слів і
набувають ознак ряду, не лише фонемно, а й семантично. У системі мови такі
морфемні структури існують у загальнограматичному вимірі, вони засвідчують
потенційно можливі утворення й одночасно відтворюють морфемний код буття
української мови. Дво- і трифонемні інтерморфи, які за аналогією з‟являються
в морфемних структурах новотворів, “семантизуються” відповідно до
категорійного значення морфеми й індивідуального значення – залежно від
внутрішньослівного контексту.
8. Виявлені закономірності функціонування інтерморфів у морфемних
структурах спільнокореневих слів української мови засвідчують, що у слабкій
позиції інтерморфи як варіанти суфіксальних морфем мають не лише фонемне
вираження, а й значення, властиве їм у системі мови. Інтерморфи
“десемантизовані” лише у проекції на лексичне значення слова, а не на
значення морфеми. Інтерморфні морфемні структури демонструють не
асиметричні відношення між значенням і формою вираження морфів
(двобічних одиниць) однієї морфеми (двобічної одиниці), а асиметричні
відношення між кількістю морфів у слові та його “несумарним” значенням.
9. З‟ясовано, що особливість морфемних структур з інтерморфами, їхнє
фонемне вираження і функціонування в морфемних структурах українських
слів зумовлені різними чинниками – лексико-семантичними, морфонологічними,
генетичними (запозичення з інших мов, екс-суфікси), аналогіями. Ці чинники
спричинюють уживання або “закономірних”, або “випадкових” інтерморфів.
Закономірні інтерморфи зумовлені переважно лексико-семантичною позицією
й тому властиві типовим рядам спільнокореневих слів. Такі інтерморфи
відповідають і морфемним, і морфонологічним, і фонетичним закономірностям
української мови. Незакономірні інтерморфи з‟являються в нетипових для них
морфемних структурах спільнокореневих слів. Зокрема, такі інтерморфи
увійшли в українську мову шляхом запозичення іншомовних основ із ними
(-ез-/-лез-, -тей-, -уал-, -он-); або вони є наслідком хибної аналогії, переважно
198
під впливом російської мови (-ім-) чи рефлексом давньої морфемної структури
(-ес-, -іс-).
10. Для української мови формально і/або семантично надлишкові –
інтерморфні – морфемні структури невластиві. Із цим пов‟язана сучасна мовна
тенденція до витіснення дублетних структур з інтерморфами. Українська мова
зберігає лише ті інтерморфні структури, у яких інтерморф, крім частиномовного
значення, набуває додаткових семантичних компонентів й у такий спосіб слугує
для диференціації слів або окремих лексико-семантичних варіантів.
11. Інтерфікси-нарощення різні за походженням – питомі (-л/, -л/, -й/, -ч/, -к/)
та запозичені (/т-) й уживані в неоднакових морфонологічних і семантичних
позиціях. Функція однофонемних інтерфіксів – морфонологічна; нарощуючись
у пре- чи постпозиції вихідного морфа, вони формують аломорфи морфем.
Питомі консонантні інтерфікси -л/, -л/, -й/, -ч/ засвідчені лише у структурі
прикметників, вони є препозитивним нарощенням суфікса, що починається на
голосну, уживаного в позиції після закритого кореня (основи). Їхнє
функціональне призначення полягає у формуванні аломорфів суфіксальних
морфем: -ив-/-лив-/-чив-; -ав-/-лав-; -ан-/-йан-, -ач-/-йач-; -уват-/-куват-.
Голосні інтерфікси -е/, -о/, що обмежено функціонують у морфемних структурах
слів, переважно прикметників, також зумовлені морфонологічними чинниками:
вони усувають несумісні сполуки приголосних на морфемному шві: -н-/-ен-/-он-;
-ск-/-еск-; -ств-/-еств-. “Запозичений” інтерфікс-нарощення /т- з‟являється
в морфемній структурі спільнокореневих слів після відкритого іншомовного
кореня (основи). Його морфонологічна функція полягає в закритті відкритої
кореневої морфеми.
12. Виявлено такі тенденції: перша – однофонемні консонантні інтерфікси -й-,
-в-, -н-, -т-, -р- у позицій після кореня (основи) на голосну прагнуть набути
типової двофонемної структури, що простежується у словах із запозиченим
коренем; друга – унормування інтерморфів відповідно до фонетичних і
морфемних норм української мови, третя – “витіснення” інтерморфних
семантичних дублетів слів в українській мові.
199
13. Результати дисертаційного дослідження дозволяють окреслити коло
проблем для подальшого опрацювання. Перспективним убачається аналіз інших
інтерфіксів з урахуванням функції морфемної мотивацій у межах певного
значення та фонемної організації морфеми, внутрішньослівної позиції
в морфемних структурах спільнокореневих слів, що сприятиме з‟ясуванню
їхнього морфемного статусу, сучасних тенденцій функціонування
інтерфіксальних слів в українській мови. Такий аналіз допоможе пояснити
словотвірно немотивовані утворення й спрогнозувати потенційні лексичні
одиниці, які містять морфемні структури слів; сформулювати найбільш типові
правила уживаності інтерморфів у морфемних структурах спільнокореренвих
слів української мови; систематизувати інтерморфи у слабкій позиції з індексами
категорійних значень, закріплених за ними в системі мови, та індивідуальних
значень, яких вони можуть набувати у слові