СТОРОЖУК ХРИСТИНА ВОЛОДИМИРІВНА. УКРАЇНСЬКА МОВА В АСПЕКТІ ТЕОРІЇ СУБСТРАТУ

Краткое описание

СТОРОЖУК ХРИСТИНА ВОЛОДИМИРІВНА . Назва дисертаційної роботи: "УКРАЇНСЬКА МОВА В АСПЕКТІ ТЕОРІЇ СУБСТРАТУ "

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут філології
На правах рукопису
СТОРОЖУК ХРИСТИНА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 81’373
УКРАЇНСЬКА МОВА
В АСПЕКТІ ТЕОРІЇ СУБСТРАТУ
10.02.01 – українська мова
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник
Мосенкіс Юрій Леонідович
доктор філологічних наук, професор
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень ………………………………………. 5
Основні поняття і терміни, використовувані в дисертації ……… 8
Вступ ……………………………………………………………….. 13
РОЗДІЛ 1 УКРАЇНСЬКА ЛЕКСИКА ЯК ОБ’ЄКТ
СУБСТРАТОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ……………………………. 19
1.1. Лінгвосубстратологія в сучасному мовознавстві …………. 19
1.2. Субстрати й адстрати як наслідок узаємодії внутрішньомовних,
зовнішньомовних та позамовних чинників мовного розвитку ……….. 29
1.3. Проблема ідентифікації субстратів та адстратів української
мови ………………………………………………………………………… 39
Висновки до розділу 1 ……………………………………………. 54
РОЗДІЛ 2 МЕТОДОЛОГІЯ МІЖДИСЦИПЛІНАРНОГО
ЛІНГВОСУБСТРАТОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ………………… 56
2.1. Специфіка й основні напрямки вивчення мовних контактів
субстратного типу ………………………………………………………… 56
2.2. Типологізація субстратів як інструмент дослідження
української мови …………………………………………………………... 61
2.3. Прийом етнолінгвістичного моделювання субстратної взаємодії
мов ………………………………………………………………………….. 66
2.4. Інтерпретація тематичних груп гіпотетичної субстратної
лексики: методи і прийоми ………………………………………………… 73
2.5. Труднощі вироблення лінгвотипологічних критеріїв
ідентифікації мовного субстрату …………………………………………. 80
3
2.6. Проблеми верифікації субстратної лексики: субстратизми,
псевдосубстратизми та адстратизми …………………………………….. 84
2.7. Перспективи дальшого вдосконалення методології
лінгвосубстратологічних досліджень і побудови комплексних
міждисциплінарних моделей етнолінгвогенезу …………………………. 89
Висновки до розділу 2 ……………………………………………. 94
РОЗДІЛ 3 ПАРАДИГМАТИКА ЛЕКСИКИ СУБСТРАТІВ ТА
АДСТРАТІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ……………………………………. 96
3.1. Лексикографічний опис та етимологічна інтерпретація
української неетимологізованої лексики ………………………………… 96
3.2. Субстратно-адстратна лексика української мови в
типологічному та кількісному висвітленні ……………………………… 114
3.3. Прийом структурування субстратних вербалізаторів
міфологічних опозицій …………………………………………………… 121
Висновки до розділу 3 …………………………………………... 130
РОЗДІЛ 4 СИНТАГМАТИКА СУБСТРАТНОЇ Й АДСТРАТНОЇ
ЛЕКСИКИ: ФУНКЦІОНУВАННЯ В МОВІ УКРАЇНСЬКОГО
ФОЛЬКЛОРУ …………………………………………………………….. 132
4.1. Традиції дослідження мови народної творчості в аспекті
вербалізації магіко-міфологічного мислення ………………………….. 132
4.2. Проблеми класифікації субстратної лексики в мові
українського фольклору ………………………………………………… 136
4.3. Концептуалізація і сакралізація образів культових тварин із
субстратними найменуваннями як репрезентантів рівнів світобудови 138
4.4. Сакралізовані субстратні вербалізатори концептів неосвоєної і
освоєної природи ………………………………………………………… 155
4.5. Сакралізація адстратної лексики в українській мові …….. 164
4
Висновки до розділу 4 …………………………………………… 166
Висновки …………………………………………………………. 169
Література ………………………………………………………… 175
ДОДАТКИ ………………………………………………………… 230
Додаток А. Словник етимологічно непрозорої лексики української
мови ……………………………………………………………………….. 231
Додаток Б. Субстратна й адстратна лексика літературних текстів у
порівінянні з фольклорними (на матеріалі поезії Ліни Костенко й Анатолія
Мойсієнка) ………………………………………………………………… 244
Додаток В. Комплексна модель формування та функціонування
субстратно-адстратних мовних маркерів етноспецифічної картини світу
українців …………………………………………………………………… 256
Додаток Г. Гіпотетичний трипільський субстрат в українській мові:
етнолінгвістична інтерпретація археологічної культури у світлі теорії
мовних стратів ……………………………………………………………. 262
Додаток Д. Діахронічне дослідження мови в аспекті теорії
субстрату: досвід вивчення германських мов …………………………. 268
Додаток Е. Питання інтерпретації лексики невідомого походження
як субстратної: досвід вивчення англійської мови ……………………. 272
5
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
Лексикографічні та довідкові джерела
ЕСУМ – Етимологічний словник української мови [за ред.
О.С. Мельничука]. – К.: Наукова думка, 1982–2012. – Т. 1–6.
Иллич-Свитыч 1–3 – Иллич-Свитыч В.М. Опыт сравнения ностратических языков / Владислав Маркович Иллич-Свитыч. – М.: Наука, 1971–
1984. – Т. 1–3.
ЛЭС – Лингвистический энциклопедический словарь [гл. ред.
В.Н. Ярцева]. – М.: Советская энциклопедия, 1990. – 686 с.
Мифологический – Мифологический словарь [гл. ред.
Е.М. Мелетинский]. – М.: Советская энциклопедия, 1991.
Фасмер – Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. –
М., 1986–1987. – Т. 1–4.
Чабаненко – Чабаненко В.А. Словник говірок Нижньої
Наддніпрянщини / Володимир Антонович Чабаненко. – Запоріжжя, 1992. –
Т. 1–4.
ЭСГЯ – Левицкий В.В. Этимологический словарь германских
языков. – Винница: Нова кныга, 2010. – Т. 1. – 616 с.
ЭСКЯ – Климов Г.А. Этимологический словарь картвельских
языков. – М.: Наука, 1964.
ADE – Liberman, A. An analytic dictionary of English etymology: An
introduction. – Minneapolis; London: University of Minnesota Press, 2008. –
359 p.
Hoad – The Concise Oxford Dictionary of English Etymology / Ed. by
T.F.Hoad. – Oxford; N.Y., 1996.
Merriam-Webster online dictionary: etymology [Електронний ресурс].
– Режим доступу: http://www.merriam-webster.com/help/dictnotes/ety.htm
6
OED – Online Etymology Dictionary (of modern English)
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.etymonline.com/
Skeat – Skeat W. An etymological dictionary of the English language. –
Oxford: Clarendon Press, 1888. – 844 pp. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу:
http://www.archive.org/stream/etymologicaldict00skeauoft#page/250/mode/2up
ODEE – The Oxford dictionary of English etymology / C.T. Onions
(ed.). – Oxford; N.Y., 1966. – 1026 pp.
Weekly – Weekley, E. An etymological dictionary of Modern English. –
L.: J. Murray, 1921. – 1660 pp. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.archive.org/stream/etymologicaldict00weekuoft#page/400/mode/2u
p
Yenisseian – Yenisseian etymology [completed by S.A. Starostin]
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://starling.rinet.ru/cgibin/response.cgi?root=config&morpho=0&basename=datayeniseyyenet&first
=1
http://www.mova.info/map.aspx?l1=13
Текстові джерела
Героїко-фантастичні – Героїко-фантастичні казки / [упор.
І.П.Березовського]. – К., 1984.
Золотослов – Золотослов: Поетичний космос Давньої Русі [упор.,
передм. та перекл. М.Н.Москаленка]. – К.: Дніпро, 1988.
Календарно-обрядові – Календарно-обрядові пісні / Відп. ред.
М.М.Пазяк. – К.: Дніпро, 1987. – 392 с.
Килимник 1 – Килимник С. Український рік у народних звичаях в
історичному освітленні / Степан Килимник. – Київ : Обереги, 1994. – Кн. 1.
– Т. 1: Зимовий цикл; Т. 2: Весняний цикл. – 377 с.
7
Килимник 2 – Килимник С. Український рік у народних звичаях в
історичному освітленні / Степан Килимник. – Київ : Обереги, 1994. – Кн. 2.
– Т. 3: Весняний цикл; Т. 4: Літній цикл. – 525 с.
Коляди – Коляди і щедрівки на Різдво Христове і Богоявленнє з
додатком пісень страстних, воскресних і инших пісень церковних. –
Джерсі Сіті: Свобода, 1927. – 96 с.
Колядки 2003 – Колядки та щедрівки в сучасних записах /
Упорядник С.А. Китова. – Черкаси: Брама, 2003. – 248 с.
Костенко Ліна – Костенко Л.В. Маруся Чурай [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://ukrbooks.com/ua/Marusja_Churaj/
Купальські – Купальські пісні. – К., 1970.
Мойсієнко Анатолій – Мойсієнко А.К. Персональна сторінка
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://linguist.univ.kiev.ua/AM/
УЗ – Українські замовляння [упорядник М.Н. Москаленко; передм.,
комент. М.О.Новикової]. – К.: Дніпро, 1993. – 312 с.
Українські – Українські народні казки [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://nashakazka.org.ua/

Список литературы

ВИСНОВКИ
Здійснене дослідження дозволяє зробити такі висновки.
Теорія стратів і, зокрема, теорія субстрату дозволяє здійснювати
комплексне міждисциплінарне моделювання лінгвоетногенетичних
процесів на основі дослідження внутрішньомовних (лексико-семантичних,
фонетико-типологічних та ін.), зовнішньомовних (лінгвоконтактологічних,
включаючи як апелятивну, так і пропріальну лексику) та позамовних
(археологічних, історико-етнографічних, фольклорно-міфологічних та ін.)
свідчень, що визначають відповідні чинники мовного розвитку.
Дослідження механізмів субстратизації й адстратизації мов, зокрема на
лексичному рівні, забезпечує теоретичне підґрунтя для розроблення
сучасної комплексної міждисциплінарної теорії походження і розвитку
української мови, особливо щодо періодів її передісторії.
Лексика невідомого та дискусійного походження потребує
лінгвістичної інтерпретації не тільки з метою визначення її генеалогічних
джерел, мов-донорів, а й з метою виявлення її денотативної та
конотативної специфіки, ролі в мовній картині світу, закономірностей її
концептуалізації, а відтак і моделювання процесів і причин її успадкування
з можливих субстратів та рецепції з адстратних мов. Уходження лексики в
мову відбувається разом із елементами репрезентованого нею
світобачення, фактів не тільки матеріальної, а й духовної культури –
уявлень, вірувань, міфологічних образів тощо.
На відміну від деяких інших мов із потужним прошарком власної
лексики невідомого походження (як-от англійська, німецька,
давньогрецька), українська мова в апелятивній лексиці містить незначну
кількість етимологічно не інтерпретованих слів, тоді як у пропріальній
лексиці (топоніми, етноніми, міфоніми) таких одиниць значно більше й
вони можуть бути інтерпретовані як низка субстратів (іранський,
170
кавказький тощо) і адстратів (кельтський, германський тощо), що
узгоджується з позамовними, зокрема археологічними, історичними й
етнографічними, свідченнями. Однак безпосередній генеалогічний предок
української мови – праслов’янська мова – містить значну кількість слів
невідомого походження без етимологічних відповідників ув інших
індоєвропейських мовах. Така лексика може бути визначена як непрямий
субстрат української мови, успадкований з праслов’янського періоду.
Українська апелятивна лексика невідомого, гіпотетично
субстратного походження в основній своїй масі успадкована від
праслов’янської мови, що свідчить про формування української мови
переважно шляхом диференціації слов’янської прамови внаслідок
розселення її носіїв, а не шляхом зміни мови й формування субстрату, на
відміну від романських мов. Таким чином, дослідження субстратної
лексики дозволяє визначити відмінність процесів походження
праслов’янської мови з праіндоєвропейської (диференціація через
засвоєння субстрату, пор. інші субстрати в германських мовах та інших
групах індоєвропейських мов) і української мови з праслов’янської
(територіальна диференціація без істотних слідів засвоєння субстрату
українською та іншими слов’янськими мовами після їх генеалогічного
розходження).
Етимологічно неінтерпретована праслов’янська лексика
неіндоєвропейського походження в українській мові набуває
концептуалізації в міфологічних контекстах і віддзеркалена мовою різних
жанрів фольклору, що засвідчує тривалість і тривкість відбиття
язичницької традиції в лексиці від індоєвропейського періоду до сучасної
української мови. Така лексика формує відносно цілісний фрагмент
сакрального сегменту міфологічної й мовної картин світу, репрезентуючи
верхній, середній і нижній світи у тваринних образах (але не включаючи
астральної символіки), деяких міфологізованих доместикованих тварин
171
(решта їх, як і переважна більшість диких тварин, мають індоєвропейські
назви), чужий простір лісу (на противагу освоєному своєму просторові з
індоєвропейськими найменуваннями елементів, однак субстратним
найменуванням етноконцепту), дуб як світове дерево (при тому, що серед
інших українських назв дерев, зокрема й міфологічно освоєних, є й
індоєвропейські, і невідомого походження).
Власне українська лексика нез’ясованого походження в переважній
більшості належить до діалектної. Для частини такої лексики може бути
запропонована етимологічна інтерпретація. Так, нами запропонована
етимологія 39-ти неетимологізованих в ЕСУМ діалектних лексем
української мови: кокатень «кусок дерева; держак віника», куміга «латка
землі, полянка (на луках)», кумлик «комар», млевінь «болото», молодойка
«кукурудзяна мука, зварена на солодкому молоці», моржола «болото,
трясовина», морох «пліснява, мох», нудик «земляний горіх», плесковчина
«посуд у вівчарстві», прейда «назва суки», пужик «голуб-синяк
(клинтух)», пукалка «вид маленької жабки, що водиться в мілких місцях
лиману, в калюжах», райка «рідке болото на дорозі; рідка страва з
оселедця і борошна», рама «зарубка; зморшка», рамак «рубель для
качання білизни (ломака із зарубками)», рамик «зарубка», рамень «густий
ялинник», рихтиця «слід коліс (особливо на замерзлій дорозі)», рищонка
«погана мітла», рімувати «лаятися, бити; лихословити, проклинати»,
ромуш «гуркіт, гук, тріск», савка «білоголова качка», серпен «вид танцю
або хороводу на великдень», сисак «саламандра плямиста», слудва «скеля,
сталактит», стина «літня вівчарня в полі», стінка «хмиз», струг «схил,
укіс», теґанька «горщик, що розширюється догори», тежик «вазон,
горщик для квітів», терпуга «горілка» та ін., а також етимологію 10-ти
одиниць лексики, визначеної в ЕСУМ як афективна й також не
етимологізованої: пиндик «хвіст», тахматися «звиватися, витися»,
тахтарити «тягти», транди «танці», транти «те саме», широпута
172
«бродяга, бурлака», широпутник «те саме», шонь-тонь «що-небудь»,
щонь-тонь «принаймні трохи, проте дещо», шпиндилик «жаба».
Деякі лексеми, визначені попередніми дослідниками як субстратні,
інтерпретовані нами як псевдосубстратизми через наявність для них
більш вірогідних за субстратну взаємодію шляхів потрапляння в
українську та близькоспоріднені мови. Так, кум і цап – адстратні
запозичення з романських мов, голос – індоєвропейського походження,
малина – спільноностратичного, Купала / Купало – український переклад
епітета Івана Хрестителя.
Спостережена жанрова спеціалізація функціонування субстратноадстратної лексики в мові української народної творчості. Для мови
замовлянь найбільш властиві вербалізатори вертикальних рівнів простору
та світового дерева, для мови казок про тварин – позначення свійських
тварин, для мови чарівних або героїко-фантастичних казок – позначення
тварин-помічників і чарівних тварин, а також лісу як місця розгортання
основної частини сюжету чарівної казки.
Основними сегментами картини світу, вербалізованими
субстратно-адстратною лексикою, виступають 1) осередок освоєного
людиною простору, персоніфікований хатою та найменуваннями
свійських тварин (баран, кінь, кобила, пес), 2) неосвоєний простір, де
відбувається дія чарівних казок (гай, ліс), і концентрована персоніфікація
такого простору (дуб), 3) чарівні репрезентанти трьох рівнів світобудови –
верхнього (голуб, сокіл), середнього (кінь, кобила) та нижнього (риба,
ящер).
Субстратно-адстратні вербалізатори міфологічних образів
протиставлені назвам диких тварин індоєвропейського походження, що
може свідчити про переважання мисливства у носіїв праіндоєвропейської
мови. Численні неетимологізовані назви риб в українській та споріднених
173
мовах можуть відображати роль рибальства у носіїв субстратних мов
Європи.
У мові фольклору субстратні слова виконують особливі функції:
саме вони зазвичай творять ритуальне та міфологічне осердя тексту. Через
те, що міфологічні оповіді всіх народів містять застарілі чи запозичені
слова, субстратизми та адстратизми – це якраз той пласт лексики, що
забезпечує й українському фольклорному текстові його маркованість – як
на рівні форми, так і на рівні змісту. Фольклорний текст, особливо ж –
обрядовий, за своєю суттю спрямований на створення особливого,
протиставленого буденному мовленню, враження. На відміну від
успадкованих, питомо індоєвропейських слів, у мові українського
фольклору саме на субстратизми та адстратизми падає особливий акцент,
що є відображенням універсальної світової тенденції: те, що в мові колись
видавалося не своїм, запозиченим, відігравало особливе значення в плані
ритуалу. Те, що субстратні слова так активно використовувані в текстах
фольклору, свідчить про безперервність культурних традицій на теренах
України, з одного боку, а з іншого – творить їх національний колорит.
Перспективи дослідження полягають в 1) уточненні мовних та
позамовних, зокрема лінгвоміфологічних, механізмів розвитку субстратної
лексики в українській мові, внаслідок яких одні лексеми субстратного
походження набувають максимального осмислення в міфологічних
контекстах, засвідчених усною народною творчістю, тоді як інші
залишаються переважно поза такими контекстами, 2) розширенні
теоретичної й етимологічної баз інтерпретації української лексики на
основі теорії стратів, 3) пошукові більш досконалих методів і моделей
інтерпретації української лексики невизначеного та дискусійного
походження. Потребує теоретичного, методологічного та фактичного
розроблення проблема укладання етимологічного словника субстратної та,
174
ширше, неетимологізованої або етимологічно дискусійної лексики
української мови.