Серебрянська Ірина Миколаївна Концепт освіта в дискурсивних вимірах

Краткое описание

Серебрянська Ірина Миколаївна, доцент кафедри журналістики та філології Сумського державного уні­верситету: «Концепт освіта в дискурсивних вимірах» (10.02.01 - українська мова). Спецрада Д 26.001.19 у Київському національному університеті імені Тара­са Шевченка

Дніпровський національний університет імені Олеся Г ончара Міністерство освіти і науки України Київський національний університет імена Тараса Шевченка Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
СЕРЕБРЯНСЬКА ІРИНА МИКОЛАЇВНА
УДК 811.161.2'37:37
ДИСЕРТАЦІЯ КОНЦЕПТ ОСВІТА В ДИСКУРСИВНИХ ВИМІРАХ
Спеціальність 10.02.01 - українська мова
Подається на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
І. М. Серебрянська
Науковий консультант - Поповський Анатолій Михайлович, доктор філологічних наук, професор
Київ - 2019

ЗМІСТ
Перелік умовних позначень 20
Вступ 22
Розділ 1. Теоретичні засади когнітивно-дискурсивного дослідження концепту освіта 33
1.1 Методологічні основи когнітивного підходу 33
1.1.1 Проблеми мовної картини світу, мовної свідомості та мовної особистості в сучасному мовознавстві 33
1.1.2 Концепт і концептуальний аналіз 44
1.1.3 Концепт освіта в національній ціннісній картині світу 67
1.2 Дискурсивні умови концептуалізації освіти 70
1.2.1 Дискурс як мовленнєве явище 70
1.2.2 Науковий дискурс 77
1.2.3 Медіадискурс 80
1.2.4 Освітня проблематика в сучасному медіадискурсі 88
1.3 Когнітивно-дискурсивні характеристики освітньої метафори 94
1.4 Освіта як об’єкт лінгвістичного аналізу 103
Висновки до розділу 1 106
Розділ 2. Культурний компонент концепту освіта 109
2.1 Основні характеристики розвитку освіти в Україні 109
2.2 Народні вияви концепту освіта 127
2.2.1 Етноспецифічні ознаки концепту освіта на матеріалі прислів ’їв та приказок 127
2.2.2 Вербалізація понять «людина розумна» та «людина освічена»
в народних порівняннях 135
Висновки до розділу 2 139
Розділ 3. Поняттєвий компонент концепту освіта
141
148
153
157
160
175
178 182 2 05
209
209
211
222
240
260
274
274 286 289
3.1 Формування поняттєво-термінологічного апарату вітчизняної освіти в умовах її модернізації
3.2 Освіта, освітологія чи едукологія: мовна реалізація
міждисциплінарних тенденцій в українському науковому дискурсі
3.3 Семантична структура терміна освіта
3.4 Термін вища освіта та його структурно-семантичний потенціал
3.5 Семантична структура номінацій закладів освіти
3.6 Номінації здобувачів освіти
3.7 Лексика на позначення педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників
3.8 Новітні поняття у вітчизняній освіті
Висновки до розділу 3
Розділ 4. Дискурсивна реалізація образно-ціннісного компонента концепту освіта
4.1 Типи мовних інновацій у сфері освіти
4.1.1.Лексичні інновації (новотвори, неозапозичення,
неосемантизми)
4.1.2 Стилістичні інновації (жаргонізми, перифрази)
4.1.3 Словотвірні інновації (композити, юкстапозити, абревіатури, прості афіксальні деривати)
4.1.4 Семантичний та стилістично-аксіологічний потенціал фразеологічних інновацій
4.2 Розряди моделей освітньої метафори
4.2.1 Антропоморфна метафора
4.2.2 Природоморфна метафора
4.2.3 Соціоморфна метафора
4.2.4 Артефактна метафора 297
Висновки до розділу 4 303
Розділ 5. Специфіка репрезентації концепту освіта в текстах окремих категорій мовців 310
5.1 Освітні реалії в мові студентських журналів 311
5.2 Контекстуальні можливості освітянських текстів 354
5.3 Аксіологія концепту освіта в журналістських текстах 374
Висновки до розділу 5 416
Висновки 421
Список використаної літератури 432
Додатки 508
Список публікацій та апробацій здобувача 520
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВО - Вища освіта. Інформаційно-аналітичний портал про вищу освіту в Україні та за кордоном [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://vnz.org.ua.
ВШНУ - Вища школа і наука України: розпад чи розквіт? Public Group. Facebook [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
https://www.facebook.com/groups/261451893969652/.
ГК - Галицький кореспондент [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://gk-press.if.ua/.
ГУ - Голос України. Газета Верховної Ради України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.golos.com.ua/.
ДТ - Дзеркало тижня [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zn.ua/.
ДУ - Демократична Україна [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.dua.com.ua/.
ІО - Інша освіта. Community. Facebook [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.facebook.com/pg/inshaosvita/community/.
ЛСГ - лексико-семантична група.
НСВО - Нові стандарти вищої освіти. Public Group. Facebook [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://uk-ua.facebook.com/groups/1512059079026893/.
ОТ - Освіта та... Студентський інтернет-журнал [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.osvitata.com/.
ОТР - Освітні тренди. Public Group. Facebook [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.facebook.com/EDUTRENDS.info.
ОУ - Освіта України. Газета-тижневик. - Київ : Педагогічна преса, 2005-2017.
ПП - Педагогічна преса. Освітній портал [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pedpresa.ua/.
РО - Реформа освіти. Public Group. Facebook [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.facebook.com/groups/reforma.osvity/.
СВ - Сільські вісті [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.silskivisti.kiev.ua/.
УК - Урядовий кур’єр. Газета Кабінету Міністрів України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.ukurier.gov.ua/uk/.
УМ - Україна молода [Електронний ресурс]. - Режим доступу: umoloda.kiev.ua/.
УП - Українська правда [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //www.pravda.com.ua/.
УПЖ - Українська правда. Життя [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //l ife.pravda.com.ua/.
ЯС - Я студент. Журнал для студентів усіх поколінь [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ya-student.com.ua/.
USW - Ukrainian Scientists Worldwide. Public Group. Facebook [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.facebook.com/groups/314070194112/about/.
Останнім часом науковці відзначають наявність у суспільстві яскраво виражених ознак якісно нової епохи: помітні зміни у стосунках між різними країнами, поява нових конфігурацій міждержавних відносин, значні трансформації загальної картини світу, вихід на історичну авансцену інформаційних технологій, на що відчутно реагує система освіти. Вона великою мірою відображає якість трансформацій сучасності, через неї можна розпізнавати індикатори розвитку суспільства і впливати на розвиток процесів. Саме через систему освіти відбувається найнадійніший і найцивілізованіший шлях прогресу та реформ [660, с. 41]. Як стверджують вітчизняні фахівці, «сфера освіти є цілісним динамічним утворенням, яке складається з нерозривно пов’язаних між собою елементів, що створюють її динамічну структуру, має тенденцію до розвитку й самоорганізації, характеризується доцільністю, взаємодіє з іншими системами соціального організму та впливає на їхній розвиток» [727, с. 226].
Суспільство ХХІ ст. отримало назву суспільства знань, бо саме знання стали пріоритетом життя сучасної людини, освітні потреби якої слід забезпечувати протягом усього життя. У зв’язку з цим змінилося гасло освіти «навчати всіх усьому» на нове - «учити вчитися» [722, с. 79]. Усе більшої виразності набуває міждисциплінарність освітніх досліджень, пов’язана з поглибленням їхнього соціального спрямування. У результаті з’являються нові поняття та їхні назви, поступово стираються межі між давно відомими освітніми термінами.
Вітчизняна освіта перебуває в стані реформування, що розпочалося з підписання 19 травня 2005 року Болонської декларації. Сучасникам завжди складно оцінити характер інновацій, їхню цінність та значення. У цій роботі спробуємо дати оцінку змінам, що відбуваються у сфері освіти, крізь призму мовної картини світу (МКС).
Дослідники різних наукових галузей відзначають особливу роль мови
в реалізації освітніх категорій. Зокрема В. Луговий у статті «Проблема поняттєво-
категоріального апарату педагогічної науки» торкається питання мовної фіксації
22
інформації в освіті: «Для відображення різновидової інформації потрібні також відмінні види знакових систем (мов) - від гранично точної абстрактно-наукової мови до конкретно-образних художніх мов» [647, с. 139]. Лексико-семантична система мови накопичує і зберігає сукупність концептуальних знань про дійсність, формуючи національну мовну картину світу, важливе місце в якій посідає національна освіта. Вчений звертає увагу на строкатість освітніх понять і проблему «колекції» розрізнених інтерпретацій: «.Не можна миритися з аморфно-
розпливчастим статусом освіти, її багатозначністю, використанням у «широкому» та «вузькому» розуміннях, коли кожен автор мусить пояснювати та уточнювати свою позицію» [646, с. 102]. Він наголошує, що дослідники педагогіки ніби змагаються в авторських визначеннях основоположних педагогічних понять: «Справді, до цього часу немає згоди, скажімо, щодо того, що є «освіта», «навчання», «виховання». У результаті кожне з цих понять має множину інтерпретацій (нерідко протилежних: наприклад, від охоплення освіти вихованням до, навпаки, включення виховання в освіту)» [647, с. 134].
Функціонування неоднозначних термінів та великої кількості авторських дефініцій породжує цілу низку дискусійних питань, наприклад, співвідношення слів освіта і педагогіка, освіта і виховання, освіта і навчання, освіта, освітологія й едукологія тощо. Формування системи понять та відповідної лексичної системи є фундаментальною проблемою. У цьому дослідженні окреслено основний лексичний склад і семантичну структуру лексики сфери освіти, а також реалізовано завдання привернути увагу суспільства до аналізованих проблем та залучити однодумців до їх вирішення. Як зазначає В. Жайворонок, мова може бути надійним шляхом до самопізнання не лише для окремої особистості, але й для всього етносу [111, с. 97].
У педагогічній науці поширеним є погляд на освіту як на комплексне поняття, що охоплює кілька аспектів: освіта як процес, освіта як соціокультурний інститут, освіта як результат. Освіта як процес передбачає цілісну єдність навчання, виховання, розвитку, саморозвитку особистості; збереження культурних норм
з орієнтацією на майбутній стан культури; створення умов для повноцінної
23
реалізації внутрішнього потенціалу індивіда і його становлення як інтегрованого члена суспільства. Освіта як соціокультурний інститут сприяє економічному, соціальному, культурному функціонуванню й удосконаленню суспільства з допомогою спеціально організованої цілеспрямованої соціалізації та інкультурації окремих індивідів. Освіта як результат означає рівень загальної культури й освіченості нового покоління, засвоєння того духовного й матеріального потенціалу, який був накопичений людською цивілізацією у процесі еволюційного розвитку, що націлений на подальший соціальний прогрес [503, с. 615].
Безперечно, з педагогічного погляду всі названі аспекти є вагомими, причому на кожному історичному етапі розвитку галузі вони набувають неповторних рис. Щодо лінгвістичного потрактування, то змістове наповнення поняття «освіта» є значно ширшим і потребує комплексного дослідження із проекцією на мову й динамічні процеси в ній у кількох аспектах: освіта як культурно-філософське поняття - за текстами енциклопедичних видань, які фіксують основні етапи становлення й розвитку освіти в країні, пареміологічними текстами тощо; освіта як теоретичне поняття та категорія педагогіки, її складники - за галузевими та загальномовними словниками, нормативними документами, фаховими навчальними посібниками й енциклопедіями, науковими публікаціями; образно-ціннісний аспект - за мовним матеріалом сучасних засобів масової інформації, які є найкращим способом реалізації суспільної думки, адже, як слушно зауважує
О. Стишов, «мова українських мас-медіа віддзеркалює стан сучасної української мови, відбиваючи її багатофункціональність, ступінь інтелектуалізації, оновлення...» [394, с. 12].
Дисертація присвячена аналізові концепту освіта з погляду когнітивно-
дискурсивної парадигми, що передбачає зосередження на потенційних
і реалізаційних властивостях, які об’єктивовані в мові (системі) і суб’єктивовані
в мовленні (дискурсі). Застосування провідних ідей когнітивної лінгвістики
(А. Баранов [24], Т. Вільчинська [52; 53; 54], І. Голубовська [81], Т. Космеда [173],
Л. Лисиченко [201; 202], В. Маслова [218; 219], З. Попова, Й. Стернін [283],
К. Рахіліна [299], О. Селіванова [317], G. Lakoff [471; 474] та ін.) дозволяє
24
реконструювати вербальні способи впорядкування інформації (знань, досвіду) про освіту як одну з найважливіших сфер людської життєдіяльності. Інтерпретація концепту на основі наукового й медійного дискурсів дає змогу простежити його соціокультурну динаміку, а також еволюцію соціуму та його мови.
Концепт освіта розглядаємо не ізольовано, а в контексті суспільно- політичного життя країни та його бачення трьома категоріями мовців (студентами, освітянами та журналістами), що дає змогу простежити етнокультурну специфіку, виділити традиційні та нові характеристики.
Лінгвістичному аналізу підлягають назви понять і явищ галузі освіти, їхнє лексико-семантичне та конотативне наповнення, зокрема різні види сполучуваності: словосполучення, створені за загальномовними граматичними моделями; оказіональні сполучення слів, що характеризуються індивідуальною належністю та новизною; словосполучення, що мають ознаки метафори; фразеологізми, яким властива соціальна оцінність, тощо.
Актуальність теми дослідження зумовлена відсутністю системних досліджень і цілісного опису змісту та структури концепту освіта в українській мовній і концептуальній картинах світу; важливістю поняття «освіта» для культури й ментальності українців та об’єктивною потребою комплексно проаналізувати концепт освіта як мовно-мисленнєву сутність та соціальне явище, виявити динамічні процеси в сучасному мовленні, які мають світоглядну основу: постановка питання про збереження й нарощення власної національної термінології освіти, визначення нових лексичних елементів та їхньої інтерпретації на сучасному етапі суспільного розвитку, принципово нове витлумачення звичних слів в умовах реформування освіти та євроінтеграції країни.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна праця пов’язана з науково-дослідною темою кафедри української мови Дніпровського національного університету «Динамічні процеси в лексиці і граматиці української мови» (державний реєстраційний номер 0116U003359).
Мета і завдання дослідження. Метою є з’ясувати дискурсивний потенціал концепту освіта як цілісного фрагмента української мовної картини світу.
Досягнення поставленої мети передбачає виконання комплексу завдань:
- визначити теоретичні передумови когнітивно-дискурсивного дослідження концепту освіта; уточнити зміст базових понять «когнітивно-дискурсивна наукова парадигма», «мовна картина світу», «мовна свідомість», «мовна особистість», «концепт», «дискурс», «науковий дискурс», «медіадискурс», «когнітивна метафора»;
- окреслити когнітивні засади медійної метафори як засобу репрезентації концепту;
- розробити методику концептуального аналізу;
- визначити структуру концепту освіта;
- схарактеризувати його культурний компонент;
- з’ясувати поняттєвий компонент концепту освіта, систематизувати терміносистему сфери освіти;
- описати дискурсивну реалізацію образно-ціннісного компонента концепту, визначити мовні інновації у сфері освіти та їхні типи;
- увести в науковий обіг поняття «освітня медійна метафора», визначити розряди моделей освітньої метафори;
- створити схему метафоричної моделі концепту освіта; з’ясувати національні ознаки українськомовної категоризації світу;
- розробити принципи укладання словника-довідника лексики сфери освіти. Об’єкт дослідження - концепт освіта в українській мовній картині світу. Предмет дослідження - особливості вербалізації когнітивної та дискурсивної
сутності концепту освіта.
Джерельною базою дослідження став корпус таких текстів:
1) лексикографічні та енциклопедичні праці («Словник української мови в 11-ти тт.» (1970-1980); «Словарь української мови» Б. Грінченка, 1958-1959; «Етимологічний словник української мови» за ред. О. Мельничука, 2003; «Словник староукраїнської мови XIV-XV ст.», укл. Д. Гринчишин, У. Єдлінська, В. Карпова та ін., 1978; «Словник української мови XVI - першої половини XVII ст.»,
«Українська загальна енциклопедія: книга знання» за ред. І. Раковського, 1930-1933;
26
«Практичний словник синонімів української мови» С. Караванського, 2000; «Історія освіти в Україні» С. Сірополка, 2001; «Енциклопедія українознавства» за ред. В. Кубійовича, З. Кузелі, 1995; «Енциклопедія історії України» за ред. В. Смолій та ін., 2003-2013; «Українська мала енциклопедія» Є. Онацького, 1957-1967; «Освіта в Радянській Україні», І. Коляска, 1970; «Національний освітній глосарій: вища освіта», 2014; «Енциклопедія освіти» за ред. В. Кременя, 2008 та ін.;
2) наукові праці (В. Луговий [179; 180], С. Сисоєва [345; 346],
Д. Ягофаров [445] та ін.); нормативні документи (Закон України «Про вищу освіту», 2014; Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність», 2016; Закон України «Про освіту», 2017 та ін.);
3) пареміологічні праці: «Приповідки або українсько-народна філософія» В. Плав’юка, 1946; «Українські приповідки» В. Плав’юка, т. II, 1996;
4) тексти засобів масової інформації - газет, журналів, соціальних мереж, порталів, блогів, форумів, веб-сайтів, що охоплюють мовлення студентів, освітян і журналістів та дають змогу створити цілісне уявлення про освіту в Україні:
- видання «Я студент» - єдиний в Україні глянцевий молодіжний журнал, а також інтернет-журнал «Освіта та.», який пропонує погляди здобувачів освіти на різноманітні проблеми. До аналізу залучено також тексти порталу «Студвей», який висвітлює новини освіти, науки та культури, подає інсайдерську інформацію із життя університетів, пропонує анонси цікавих подій та можливостей; молодіжного інтернет-радіо «Universe» та соціальних мереж (спільнот «Слово студентам», «Студентський світ», «National Students Union of Ukraine»);
- тексти освітянських спільнот «Освітні тренди», «Вища школа і наука
України», «Реформа освіти», «Інноваційний університет», «Нові стандарти вищої
освіти», «Інша освіта», «Освіта і кар’єра», «Ukrainian Scholars Assocation»,
«Ukrainian Science Worldwide» та ін., освітнього порталу «Педагогічна преса»,
інформаційно-аналітичного порталу «Вища освіта» та інтернет-сайту «Освіта.ш»,
присвячені освіті в Україні та за кордоном, періодичного педагогічного видання
«Освіта», створеного за підтримки Міністерства освіти і науки України, газети
«Освіта України». Крім того, освітянську джерельну базу становлять тексти веб-
27
сайту Міністерства освіти і науки України, газети та веб-сайти провідних вітчизняних університетів («Київський університет», «Резонанс», «Коледжани» та ін.);
- популярні громадсько-політичні видання - всеукраїнські, деякі обласні та районні: суспільно-політичний тижневик «Дзеркало тижня», щоденна
всеукраїнська газета «День», газета центральних органів влади України «Урядовий кур’єр», газета Верховної Ради України «Голос України», щоденна українська інформаційно-політична газета «Україна молода», «Українська правда. Життя», «Галичина», «Сумщина», «Галицький кореспондент», «Демократична Україна», «Сільські вісті», «Укрінформ», «Українська правда», «Газета по-українськи», «ДС-експрес» та ін., окремі українськомовні програми радіо й телебачення.
Було укладено картотеку, що становить понад 6000 тис. контекстів.
Методи дослідження. Вибір методів дослідження зумовлений специфікою об’єкта й поставлених завдань. Для досягнення мети використано загальнонаукові методи спостереження, аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, абстрагування мовних і мовленнєвих явищ у їхній динаміці та алгоритм концептуального аналізу. Відбір емпіричного матеріалу було здійснено суцільним вибиранням. У процесі опрацювання мовного матеріалу (його інтерпретації, систематизації та узагальнення) застосовано описовий метод та метод класифікації. Аналіз словникових дефініцій та компонентний аналіз дали змогу визначити семантику ключових освітніх номінацій, що формують поняттєвий компонент концепту ОСВІТА. Пареміологічний аналіз використано для виявлення його культурного компонента. Для з’ясування образно-ціннісного компонента концепту залучено метод контекстуального аналізу та методику когнітивно-дискурсивної інтерпретації, у результаті чого встановлено когнітивні ознаки метафоричних образів. Зі ставний метод дозволив порівняти особливості вербалізації концепту в мовній картині світу трьох категорій мовців. Наочність і переконливість результатів дослідження забезпечено за допомогою методики кількісних підрахунків та квантитативного оброблення матеріалу.
Наукова новизна дисертаційної праці полягає в тому, що в ній уперше:
1) комплексно досліджено концепт освіта із застосуванням когнітивно- дискурсивного підходу, напрацьовано для цього методику;
2) систематизовано освітній поняттєво-термінологічний апарат, сформульовано рекомендації щодо використання освітньої лексики;
3) окреслено інноваційні процеси в мові сфери освіти та динаміку сучасного лексикону;
4) уведено в науковий обіг поняття «освітня медійна метафора», розроблено її типологію; запропоновано схему метафоричної моделі концепту освіта;
5) виявлено специфіку репрезентації освітніх понять у мовній свідомості студентів, освітян і журналістів з урахованням екстралінгвальних чинників (соціально-історичних умов, у яких формується нова вітчизняна освіта, конкретних завдань сучасного наукового спілкування й мас-медіа);
6) розроблено концепцію словника-довідника лексики сфери освіти.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що його висновки
посприяють подальшому розвиткові когнітивно-дискурсивної парадигми і стануть фундаментом для вивчення аналогічних і/або споріднених явищ в інших мовах; розширять діапазон досліджень, присвячених питанням культури мови, стилістики, лексикології, лексикографії. Результати виконаного дослідження слугуватимуть методологічним підґрунтям для розгортання нових лінгвопрагматичних студій вербалізації етноментальних явищ та впливу екстралінгвальних чинників на розвиток національного лексикону.
Практичну цінність роботи визначає можливість використання її
результатів у викладанні лексикології, фразеології, стилістики, лінгвокультурології,
дискурсології; у лексикографічній практиці для доповнення загальномовних
словників новими лексичними одиницями та сучасними значеннями; під час
розроблення спеціалізованих курсів і семінарів з питань культури мови,
етнолінгвістики, українознавства, журналістики, освітології, історії освіти.
Практичні надбання дослідження можуть слугувати підґрунтям для укладання
підручників і посібників з когнітивної лінгвістики та дискурсології, а також для
розроблення методик когнітивно та дискурсивно орієнтованого викладання мовних
29
дисциплін. Результати роботи знайшли відображення в опублікованому дисертантом навчальному посібнику «Словник-довідник лексики сфери освіти: національно-європейська ідентичність» (Харків, 2018), який використовують у процесі викладання дисциплін «Українська мова ЗМІ» та «Сучасний медіатекст» у Сумському державному університеті.
Особистий внесок здобувача. Усі матеріали й результати дослідження є наслідком самостійної праці дисертанта.
Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено на об’єднаному міжкафедральному семінарі з лінгвістики факультету української мови й іноземної філології та мистецтвознавства Дніпровського національного університету (витяг із протоколу № 3 від 31.10.2018 р.), на засіданні кафедри української мови та прикладної лінгвістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (витяг із протоколу № 7 від 14.06.2019 р.). Основні положення та одержані результати роботи висвітлено в доповідях на восьми всеукраїнських наукових конференціях: VII Всеукраїнська наукова конференція «Сучасні орієнтири філологічної науки» (Херсон, 2016), V Всеукраїнська наукова конференція студентів, аспірантів та викладачів «Соціально-гуманітарні аспекти розвитку сучасного суспільства» (Суми, 2017), Всеукраїнська наукова конференція «Запоріжжя в гуманітарному дискурсі» (Запоріжжя, 2017), VI Всеукраїнська науково-практична конференція «Культура мови в українському суспільстві» (Дніпро, 2018), Всеукраїнська науково-практична конференція «Журналістська освіта в Україні: світові професійні стандарти» (Суми, 2016, 2017, 2018, 2019); п ’ятнадцяти міжнародних наукових конференціях та семінарах: Міжнародна наукова конференція «Мова як світ світів: граматика і поетика української мови» (Київ, 2016, 2018), Міжнародна наукова конференція «Мова і культура» імені Сергія Бураго (Київ, 2016, 2017), Міжнародна науково-практична конференція
«Маркетингові комунікації та логістика у сфері технологій енергозбереження в Україні та світі» (Дніпро, 2016), Міжнародний науково-практичний семінар «Проектна діяльність як інструмент досліджень, навчання та інновацій» (Ніжин,
2016), ІІІ Міжнародна наукова конференція «Людина. Комп’ютер. Комунікація»
30
(Львів, 2017), УПІ Міжнародна наукова конференція «Лексико-граматичні інновації в сучасних слов’янських мовах» (Дніпро, 2017), VII Міжнародна наукова конференція «Мова, культура і соціум у гуманітарій парадигмі» (Кам’янець- Подільський, 2017), Міжнародна науково-практична конференція «Мова та література у полікультурному просторі» (Львів, 2017), Міжнародна науково- практична конференція «Нове та традиційне у дослідженнях сучасних представників філологічних наук» (Одеса, 2017), XI Міжнародна науково-практична конференція «Мови і світ: дослідження та викладання» (Кропивницький, 2017), ІІ Міжнародна наукова конференція «Слов’янські студії» (Миколаїв, 2017), Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми філологічної науки: сучасні наукові дискусії» (Одеса, 2017), І Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Актуальні проблеми сучасного економіко-гуманітарного дискурсу в Україні» (Кривий Ріг, 2017); семи закордонних міжнародних конференціях, конгресах, семінарах: Сьома міжнародна науково-практична інтернет- конференція з україністики «Діалог мов - діалог культур. Україна і світ» (Мюнхен, 2016), VI Міжнародний науково-практичний заочний семінар «Концептуальні проблеми функціонування мови в полікультурному просторі» (Мелітополь - Ченстохово - Шумен, 2017), ХІІІ Міжнародна наукова конференція «Сучасні проблеми лексикографії» (Гродно, Білорусь, 2017), X Міжнародний науковий конгрес із суспільних і гуманітарних наук» (Відень, Австрія, 2017), Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми філологічних наук: досвід науковців та освітян Польщі і України» (Люблін, Польща, 2017), Науково-практична конференція «Фундаментальні й прикладні дослідження: проблеми й результати» (Гданськ, Польща, 2017), Міжнародна конференція «Філологія, соціологія та культурологія. Основні та прикладні дослідження: проблеми та результати» (Варшава, Польща, 2017). За матеріалами дисертації було підготовлено та проведено тренінг у Центрі медіа та інформаційної грамотності Сумського державного університету в межах проекту SUP 30017 GR 0236 за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні (2018 р.).
Публікації. Проблематику, теоретичні й практичні результати дисертаційної праці викладено в монографії «Освіта в Україні: спостереження крізь призму мовної картини світу» (Харків, 2018. - 416 с. - 24,2 друк. арк.), навчальному посібнику «Словник-довідник лексики сфери освіти: національно-європейська ідентичність» (Суми, 2018. - 341 с. - 17,39 друк. арк.), 39 статтях і тезах матеріалів конференцій, із них: 20 статей у фахових виданнях України (10 - у виданнях, що внесені до міжнародних наукометричних баз), 8 - у наукових виданнях інших держав; решта публікацій - праці, видрукувані в інших виданнях, і тези доповідей, виголошені на міжнародних та всеукраїнських конференціях. Усі публікації одноосібні.
Структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаної літератури (788 позицій), додатків. Загальний обсяг роботи - 525 сторінок, з них основного тексту - 431 сторінка. Вагомою частиною дисертації є «Словник-довідник лексики сфери освіти: національно-європейська ідентичність» (Суми, 2018. - 341 с. - 17,39 друк. арк.).

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Когнітивно-дискурсивна лінгвістична парадигма являє собою синтез когнітивної лінгвістики та дискурсивного аналізу й передбачає дослідження тих чи тих мовних явищ з урахуванням когнітивних і комунікативних особливостей їхнього функціонування в системі мови. Концепт як одиниця мовної картини світу має найповнішу реалізацію саме в дискурсі, що потребує і мовних, і позамовних знань. Дискурс є продуктивним середовищем для актуалізації його релевантних когнітивних ознак і реалізації зв’язків між ним і контекстом. Концептуальний аналіз як синтез методик, прийомів і процедур, спрямованих на інтерпретацію ментальних процесів, відображених у свідомості індивіда й репрезентованих у мові, в умовах дискурсу являє собою дослідження ступеня впливу мовних, культурологічних, історичних, соціальних, економічних, політичних та інших факторів на їхню вербалізацію та зміст.
Мовна картина світу видається триєдністю національної (загальної), групової (мовлення окремих категорій мовців, зокрема студентів, освітян, журналістів) та індивідуальної (мовлення особистості) картин світу. Універсальна частина національної мовної картини світу представлена поняттєвим компонентом її одиниць (концептів), а її національно-специфічну частину повною мірою відбивають культурний та образно-ціннісний компоненти концептів.
Концепт - словесно виражена змістова одиниця свідомості, збагачена культурними смислами й індивідуальними конотаціями, які реалізуються в мові за допомогою певного набору слів у контексті й відображають основні етапи розвитку мови й культури. Це важливий фрагмент мовної картини світу, своєрідне моделювання дійсності за допомогою мовних засобів, що відзначаються оригінальністю в кожного носія мови, кожного колективу й інтегруються в систему мовно-естетичних знаків української культури. У структурі концепту виділяємо когнітивні ознаки, що формують культурний, поняттєвий та образно-ціннісний складники, необхідні для ідентифікації предмета чи явища як фрагмента національної мовної картини світу.
Наш аналіз довів, що однією з найважливіших властивостей концепту є його динамічність, зумовлена як внутрішньомовними (запозичення, словотвірні процеси, метафоризація тощо), так і позамовними чинниками (зміна моральних цінностей, соціокультурні, економічні та політичні зміни) та комунікативними (дискурсивними) умовами його інтерпретації. На прикладі концепту освіта відзначаємо можливість змінних процесів навіть протягом життєдіяльності одного покоління: імпорт понять, розширення номінативних можливостей ключових понять; часткові зміни в поняттєвому компоненті (нові семи демонструють зміни сприйняття соціумом певних реалій); розмаїття образно-ціннісних характеристик; орієнтація культурного складника на нові, європейські цінності. Дисертаційне дослідження констатує зростання актуальності досліджуваного концепту.
2. Концепт освіта являє собою вербалізовану складну ментальну одиницю із системою усталених понять («освіта», «здобувач освіти», «заклад освіти», «освітній процес», «освітній менеджмент», «педагогічний, науково-педагогічний та науковий працівник» тощо) та комплексом конотацій, які багато в чому збігаються в наївно-мовній і педагогічній свідомості, в українській і європейській лінгвокультурах. Відбиті в мовній картині світу та репрезентовані мовними засобами оказіональні значення є результатом уявлення українців про досліджуваний феномен, виявом індивідуально-авторського й водночас національного світосприйняття, а також лінгвістичних пошуків мовців.
Аналіз наукового дискурсу дав змогу виявити напрями трансформації поняттєво-термінологічної системи сфери освіти як відображення української ментальності та соціокультурних процесів, а також визначити специфіку усвідомлення освітніх реалій фахівцями (педагогами, економістами, філософами, соціологами). У медіадискурсі концепт стає своєрідним механізмом адаптації людини до соціальної реальності, виразником сучасних значень і соціальних оцінок та засобом маніпулювання свідомістю реципієнта. Концепт освіта кваліфікуємо як полідискурсивний, оскільки він здатний до використання й вияву своєрідних когнітивних ознак у різних типах дискурсу. Маємо констатувати, що
концептуальний аналіз медіатекстів може бути універсальним способом виявлення специфіки будь-якого мовного, когнітивного та суспільного явища.
3. У національній мовній картині світу концепт освіта має складну трирівневу структуру (поняттєвий, культурний, образно-ціннісний компоненти) і ґрунтується на мовних одиницях різного рівня (слова, словосполучення, фразеологізми, перифрази, метафори тощо) та їхніх семантичних конотаціях, зумовлених індивідуально-авторськими, колективними та національними уявленнями про світ, а також соціокультурним контекстом. Культурний компонент концепту складають знання про освітні предмети або явища, які є частиною національної культури. Базою для його виділення є багата культурно-історична спадщина українського народу, що з часом зазнала переосмислення, переоцінки і знайшла втілення в мові. На підставі аналізу енциклопедичних, культурологічних, історичних та пареміологічних текстів доходимо висновку, що передумовою формування сучасного смислового наповнення концепту є суспільний розвиток, спроектований на минуле (колективний досвід, система знань, умінь і навичок, традиції), сучасне (колективна праця як активне використання досвіду, процес творення нових форм, результатів діяльності) і майбутнє (суспільно необхідні реальні можливості, плани, ідеали). Семантичні зміни та ціннісні зсуви у структурі номінацій освітніх понять зумовлені традиційними цінностями духовності, соборності, цілісності та патріотизму в Україні й новими соціально-ідеологічними тенденціями.
Міцний національний ґрунт вітчизняної освіти пов’язаний з досягненнями Київської Русі, братськими школами, Острозької та Києво-Могилянської академій, недільними школами, козацькою системою виховання й навчання. На зміну політично заангажованій, уніфікованій, позбавленій специфічних національних рис радянській освіті прийшла освіта оновлена - з низкою проблем, проте з великим потенціалом, упевненості якій додає потужне багатовікове національне підґрунтя з досить відчутним європейським корінням, що поступово відроджується.
Багатий культурний потенціал аналізованого концепту реалізований
українськими народними прислів’ями та приказками (тематичні групи «Знання,
423
знати», «Наука», «Учитися, навчитися», «Вчений», «Вчити, навчити, навчати», «Учитель», «Школа», «Грамота»), які дають змогу з’ясувати первинні етнокультурні смисли та визначити зміни, що відбуваються в поняттєвій сфері сучасної мови, а також у вітчизняній культурі. Вони є важливими елементами національної освітньої традиції. Їх аналіз засвідчив, що найголовнішим чинником розвитку особистості здавна вважали навчання й виховання - через працю та власний приклад у родині, принцип наступності поколінь. Лінгвістичний аналіз паремійних текстів довів прерогативу європейських освітніх цінностей в мовній свідомості українців: навчання протягом життя, важливість самостійної форми навчання тощо.
Репрезентація в народних порівняннях знакового для мовної картини світу слов’янських народів поняття «розум» (еквіваленти українських народних порівнянь на позначення розумної й освіченої людини знаходимо в польській, російській, болгарській та білоруській мовах) зумовлена спільним мовним корінням і етнокультурною самобутністю кожного народу. Зафіксовані в них різні типи метафоризації (розумна людина ^ тварина, розумна людина ^ рослина, розумна людина ^ явище природи, розумна людина ^ артефакт, розумна людина ^ людина) свідчать про те, що в українській етнокультурі завжди цінували високий рівень інтелектуальних здібностей, хоча й не обов’язково пов’язували його зі свідомими освітніми процесами, а скоріше з процесами природними та родинно- побутовими.
4. Поняттєвий компонент концепту становить його базову структуру й відбиває інформативну сутність у вигляді певної сукупності сем, виділених із дефініцій. Аналіз поняттєвого компонента концепту освіта виявив суттєві зміни в семантичній структурі номінацій освітніх понять: втрату деяких сем і виникнення низки інших, які актуалізують передусім соціальний складник. Причиною, очевидно, є нові функції сучасної освіти та закладів освіти, усвідомлення їхньої ролі громадянами.
Інтенсивне оновлення лексики сфери освіти характеризується появою нових
термінів та трансформацією семантичного обсягу звичних мовних одиниць, а також
розвитком їхнього експресивно-оцінного та образного потенціалу. З огляду на
424
наявні в мові термінологічні паралелі (традиційні назви тренер, викладач і нова англ. коуч; домашнє навчання і англ. хоумскулінг) доходимо висновку про потребу врахування в лексикографічній практиці динаміки семантичної структури освітньої термінології та вчасного оновлення словникових статей із наданням найновіших визначень.
Значних змін зазнав сам термін освіта, розширивши семантичну структуру від традиційного «виховання», «навчання» до низки сучасних сем, зафіксованих у наукових текстах: «спеціальна сфера соціального життя», «унікальна система, своєрідний соціокультурний феномен», «сутнісна характеристика етносу, суспільства, людської цивілізації, способів її самозбереження й розвитку», «збереження культурних норм з орієнтацією на майбутній стан культури», «соціокультурний інститут, що сприяє економічному, соціальному, культурному функціонуванню і вдосконаленню суспільства», «рівень загальної культури й освіченості людей». Щодо інших понять, спостерігаємо зникнення деяких сем («підвищення політичних знань» - у складі слова університет; «заклад для дітей дворян» - інститут тощо). Слідуючи ідеї антропоцентризму, науковці й фахівці в центр сучасних тлумачень ставлять людину й суспільство.
5. Образно-ціннісний компонент у семантичній структурі мовних репрезентантів концепту освіта (зокрема метафор, фразеологізмів, перифразів, жаргонізмів, юкстапозитів) виходить на перший план і залежить від індивідуальних і соціальних рис мовця. Амбівалентні лексичні одиниці (як власне оцінні слова, так і лексика, оцінна конотація якої має вияв у контексті) становлять експресивний фонд мовних ресурсів і надають освітнім реаліям діаметрально протилежних властивостей, а концепту освіта - суперечливого характеру (з одного боку, освіта - якісна, хороша, вільна, доступна, елітна, сильна, цікава, багатогранна, з іншого боку - неякісна, масова, недолуга, громіздка й витратна, далека від реальних потреб, застаріла, неефективна і корупційна; заклад освіти - хороший, якісний, престижний, добре знаний, сильний, чесний, некорумпований і неякісний, поганий, сумнівний, слабкий, третьосортний, бездарний, нелегітимний; викладач - хороший і ніякий; диплом - гарантія знань і символ даремних сподівань).
Образно-ціннісний компонент концепту базується на здатності мовних одиниць утворювати наочно-чуттєві уявлення про предмети та явища позамовної дійсності. В умовах дискурсивного аналізу образний і ціннісний складники постають як нерозривна єдність, що якнайкраще відбиває етнокультурну специфіку концепту. Якщо в науковому дискурсі аналізований концепт має переважно нейтральну оцінність і пов’язаний з констатацією інноваційних тенденцій в аналізованій сфері та зміною структури національного термінофонду, то в медійному дискурсі він реалізує когнітивну та культурну сутності й набуває особливих аксіологічних характеристик (переважно негативних), що пов’язані з прямим та імпліцитним впливом мас-медіа на адресата та його світобачення. Категоризовані за бінарними опозиціями «добре - погано», «корисно - некорисно» освітні реалії в медіатекстах зумовлені особистим ставленням мовця до денотата та суспільно визнаними нормами. Поняття, які формують концепт освіта, передбачають передусім соціальну оцінку, яка є однією зі стильових рис газетно- публіцистичного стилю. В обох дискурсах аналізований феномен виступає активним засобом комунікативної взаємодії, що формує ментальність мовців.
Аналіз дискурсивної реалізації образно-ціннісного компонента концепту освіта засвідчив інноваційні процеси різних типів у сучасній мові ЗМІ - лексичні, стилістичні, фразеологічні та словотвірні. Лексичні інновації (представлені новотворами, неозапозиченнями та неосеманизмами) найповніше демонструють етнокультурну специфіку досліджуваного феномену. Вони моделюють нову дійсність і вносять іншокультурний компонент до лінгвокультурного простору українського етносу, проте їх використання обґрунтоване тільки за потреби словесного вираження нових понять, якщо немає іншого способу передачі інформації.
6. Щодо словотвірних інновацій, найбільший дериваційний потенціал
мають юкстапозити, стійкі словосполуки, прості афіксальні деривати, підгрунтям
для яких стають загальновживані слова освіта, студент, викладач, навчальний
заклад, університет, виш, ВНЗ, школа, диплом, навчання. Активні іншомовні
форманти онлайн, інтернет, євро, арт, дистант, медіа деформують граматичну
426
традицію української мови передавати атрибутивність за допомогою прикметника та обмежують відмінкове творення прикметників.
7. Смислове наповнення жаргонізмів і перифразів як стилістичних мовних інновацій пов’язане з реформуванням вітчизняної вищої освіти. Перші, виходячи за межі літературної мови, засвідчують перенесення аксіологічних акцентів у змістовій структурі освітніх понять (зміну з нейтральної оцінності на негативну) під впливом суспільно-політичних подій. Другі представлені кількома типами: 1) номінації осіб (здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників, освітнього менеджменту); 2) номінації предметів (заклад освіти, диплом, студентський гуртожиток тощо); 3) номінації процесів та явищ (освіта, вступ до вишу, навчання, плагіат тощо). У медіатекстах вони виконують компліментарну, іронічну та засуджувальну функції, надаючи позитивну, негативну та нейтральну оцінку діяльності закладів освіти, педагогічних, науково-педагогічних та педагогічних працівників, здобувачів освіти й освіті взагалі.
Медіадискурс є гарною умовою для інтенсивного оновлення фразеологічного складу мови, що відбувається через різного типу трансформації: вживання слова (фрази) водночас у зв’язному та вільному значенні з метою створення каламбуру, оказіонального значення або пристосування фразеологізму до конкретної ситуації, контамінація, додавання другої (авторської) частини, синонімічна та антонімічна заміна компонентів фразеологізму, часткова видозміна семантики фразеологічних одиниць, поширення фразеологічної одиниці додаванням до неї нових компонентів, фразеологічна алюзія. Плідне продукування усіх типів інновацій зумовлене соціальними й територіальними умовами функціонування літературної мови, а також індивідуально-авторськими уподобаннями.
8. Важливою рисою сучасної лексичної системи сфери освіти
є інтернаціоналізація. З одного боку, вона позитивна за своєю суттю, оскільки
пов'язана з інтеграцією країни у світову спільноту, з іншого - її наслідки можуть
бути негативними: засмічення мови незрозумілими словами за наявності питомих
українських відповідників, небажана синонімія термінів, мовні покручі тощо.
Оновлення освітнього тезаурусу й т. зв. «вестернізація» зумовлені реформуванням
427
системи освіти, перетвореннями в соціально-політичній, економічній, науково- технічній та культурній сферах, зламом звичних асоціативних стереотипів мислення мовців, їхнім освітнім і соціальним статусом, психоемоційними, фізіологічними та іншими особливостями. Виявлений широкий словотвірний діапазон неологізмів, розгалужена система нових дефініцій, різні варіанти правопису слів свідчать про те, що мовні інновації поступово адаптуються до граматичних законів української мови. Водночас категоріально-поняттєвий апарат сфери освіти потребує уточнення, роз’яснення та лексикографічної фіксації, доопрацювання в тандемі освітян і мовознавців.
9. Особливого значення в когнітивно-дискурсивному підході до аналізу концепту надаємо метафорі як механізму мислення, засобу концептуалізації дійсності та вираження оцінності. Метафора як важливий чинник творення медіадискурсу забезпечує його основну ознаку - соціальну оцінність. Медійна метафора (вид когнітивної метафори, за допомогою якого адресат отримує оцінну інформацію, що впливає на його свідомість) є продуктивним засобом вербалізації концепту освіта, дієвим інструментом реалізації його образно-ціннісного складника. Вона структурує уявлення реципієнтів про українські реалії відповідної сфери, а також суміжних із нею сфер. Метафоричні образи є продуктом як експліцитно, так і імпліцитно оцінної лексики, яка репрезентує суперечливе бачення одного й того самого об’єкта дійсності різними категоріями мовців.
Освітня медійна метафора - це метафоричне висловлювання на позначення реалій освіти, що функціонує у медіадискурсі й виконує низку специфічних функцій: служить дієвим засобом передачі суспільної думки й формування образу вітчизняної освіти, привертає увагу адресата до гострих проблем сьогодення, формує його позитивне або негативне ставлення до дійсності. Вважаємо її важливим механізмом мислення, засобом концептуалізації дійсності та її оцінки, потужним засобом перетворення мовної картини світу адресата з огляду на історичні, культурні та соціально-економічні умови. Через аналіз освітньої метафори інтерпретуємо дискурсивний характер концепту освіта та його когнітивні ознаки.
Джерелами освітньої метафори стають сфери «людина», «природа», «суспільство», «фізичний світ». За сферою-джерелом розрізняємо кілька основних розрядів моделей освітньої медійної метафори: «освітнє поняття ^ людина» (антропоморфна метафора), «освітнє поняття ^ природа (природоморфна метафора)», «освітнє поняття ^ суспільство (соціоморфна метафора)», «освітнє поняття ^ фізичний об’єкт» (артефактна метафора). Антропоморфна метафора та її різновиди («освіта ^ людина фізіологічна (життя, хворий організм, смерть)» і «освіта ^ людина соціальна») виявилися в медіатекстах найбільш популярними. Метафоричні вислови створюють образ старої, виснаженої, безнадійно хворої української освіти, яка потребує негайної допомоги у вигляді хірургічного втручання.
У національному масштабі метафора як засіб репрезентації сфери освіти забезпечує не стільки номінативну, скільки емотивно-оцінну та прагматичну функції, сприяє розвиткові експресивно-образного шару лексики. В ідіостилістичному вимірі це ще й потужний засіб образної передачі інформації, яким послуговується автор. Тяжіння емотивно-оцінних метафоричних висловів до пейоративного маркування обґрунтоване відповідними когнітивними корелятами - поняттями, що підлягають осуду та критиці (війна, анексія Криму, антитерористична операція на Сході України) або ж викликають побоювання, несуть певну загрозу для життя людини (хвороба, стихійне лихо, екологічна катастрофа тощо). Комунікативною метою таких висловів є не сформувати негативне ставлення аудиторії до реалій, а закликати до пошуків способів удосконалення ситуації, до розв’язання конфлікту. Прагматичний потенціал освітніх метафор спрямовує реципієнта на усвідомлення важливості трансформацій, що відбуваються в системі освіти та в суспільстві взагалі.
Репрезентований метафорами концепт наділений когнітивними ознаками «вік», «фізична дія», «внутрішній стан», «мовлення», «життя», «смерть», «хвороба», «товар», «торгівля», «форми та атрибути класової боротьби», «спорт та його види» тощо. Його позитивна оцінність зумовлена прагненням авторів створити
привабливий образ української освіти, негативна - намаганням привернути увагу суспільства до актуальних проблем.
10. Зіставлення особливостей репрезентації досліджуваного концепту в текстах окремих категорій мовців дало змогу констатувати як спільні, так і відмінні риси. Загальна аксіологія концепту освіта відбиває зсув у національній ціннісній системі координат: студентські, освітянські та журналістські ЗМІ продемонстрували значною мірою знецінення викладача, закладу освіти, диплома, знань і зростання прагматизму в сфері освіти та в ставленні до неї (диплом сьогодні сприймають не як гарантію знань, а як показник статусу, здобувачів освіти цікавлять не знання, а передусім престижність вищої освіти). Проте студенти традиційно цінують професійність викладачів, їхні особисті якості та дбайливе ставлення до себе (хоча, як переконують їхні тексти, вони, на жаль, не вважають за потрібне культивувати загальнолюдські цінності в собі). Освітяни, захоплені ідеєю академічної доброчесності та вимогливості до себе як до професіоналів, передусім наголошують на потребі підвищення якості освітнього процесу. Журналісти ж у своїх текстах поєднують усі актуальні питання, пов’язані з освітнім процесом у країні, його учасниками та організаторами. Спільною ознакою студентських, освітянських та журналістських текстів є нові номінації та сучасні конотації звичних слів, пов’язані з політичними подіями в країні - анексією Криму, воєнними діями на Донбасі (кримський студент, абітурієнт із зони АТО, евакуйований виш, університет-переселенець, педагог-сепаратист, викладач-зрадник, іспит під кулями), які, проте, не втрачають актуальності. Вони становлять вагомий національно-специфічний шар аналізованого концепту.
Загалом концепт освіта як важлива одиниця національної картини світу
акумулює в собі споконвічні етнокультурні ідеї та європейські здобутки. Його
дискурсивне втілення засвідчило когнітивно-комунікативний потенціал, адже через
мову великою мірою простежується та посилюється ідентифікація України
з Європою. Лексичні репрезентанти концепту переконують, що важливими
характеристиками нової української освіти є якість, прозорість, відкритість,
автономність, інноваційність, які в контексті багатовікової історії сприймаються як
430
традиційні. Роль наукового й медійного дискурсів у культивуванні й передачі зазначених цінностей, формуванні європейської та збереженні національної ідентичності громадян є очевидною.
Процеси глобалізації та євроінтеграції зумовили спрощення мовної системи, пристосування її до іншомовних тенденцій та активізації запозичень. Інтенсивне входження англійських слів в освітню термінологію та розмовне мовлення є результатом моди на інтертекстуальність, що полягає в перемиканні культурних кодів та їхньому змішуванні. Іншомовні запозичення, безперечно, розширюють можливості носіїв української мови, виводячи їх за її поняттєві горизонти, проте подекуди вони набувають агресивної форми експансії, ускладнюють сприйняття й розуміння інформації. Зазначене явище межує з прямим витісненням корінних українських слів і потребує юридичного законодавства щодо порушників українських мовно-літературних норм, кваліфікованого контролю мовознавців, постійної роз’яснювальної роботи серед мовців щодо його небезпеки. У зв’язку з цим зростає роль ЗМІ як взірця грамотної, літературної мови. Мова соціальних мереж, які поширюють нові тенденції з надзвичайною швидкістю й самі всотують їх як зразок для наслідування, потребує особливої уваги та дбайливого ставлення.
11. Перспективи дослідження вбачаємо в підвищенні культури мовлення освітян, здобувачів освіти, журналістів та суспільства взагалі, підтриманні національних освітніх традицій, мовної самобутності (адже саме в ній закладена специфіка менталітету) та сприянні грамотному, обдуманому засвоєнню запозичених елементів. Сподіваємося, що окреслені в дисертаційній праці мовні проблеми не стануть на заваді модернізації освіти в країні, а навпаки, сприятимуть усуненню непорозумінь та об’єднають у цій справі фахівців. Поглибити результати дослідження допоможе залучення соціолінгвістичних та психолінгвістичних методів у майбутньому для визначення асоціативного поля концепту освіта (проведення вільного асоціативного експерименту в окремих соціальних групах мовців, порівняння репрезентації концепту освіта в мовних картинах світу різних етнічних груп тощо). Плануємо також з’ясувати потенціал досліджуваного концепту в інших типах дискурсу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Наукові джерела
1. Азарова Л. Є. Складання як один із способів словотвору : [монографія] / Л. Є. Азарова, Н. Й. П’яст. - Вінниця : УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2005. - 123 с.
2. Алефиренко Н. Ф. Спорные проблемы семантики / Н. Ф. Алефиренко. - Москва : Гнозис, 2005. - 326 с.
3. Алефиренко Н. Ф. Язык, познание и культура : когнитивно-семиологическая синергетика слова : [монографія] / Н. Ф. Алефиренко. - Волгоград : Перемена, 2006. - 228 с.
4. Алымова Е. В. Лингвокультурологическая модель концепта «образование» в национальном самосознании : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.19 /
Е. В. Алымова. - Саратов, 2007. - 260 с.
5. Анікіна Т. О. До питання про методологічні орієнтири розуміння освіти в системі сучасної культури / Т. О. Анікіна // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Т. Шевченка. - Луганськ : Вид. центр ЛНПУ, 2008. - № 4 (143). - С. 17-23.
6. Антонюк С. М. Перекладна взаємовідповідність англійської та української педагогічної термінології / С. М. Антонюк // Наукові записки. Серія : Філологічні науки. - Вип. 95 (1). - С. 456-459.
7. Апресян Ю. Д. Образ человека по данным языка : попытка системного описания / Ю. Апресян // Вопросы языкознания. - 1995. - № 1. - С. 37-67.
8. Арнаутова О. А. Реализация ядра концептуального пространства «учитель - учение - ученик» в русской лингвокультуре / О. А. Арнаутова // Известия Южного федерального университета. Технические науки. - Вып. 10. Т. 123. - Ростов-на- Дону, 2011. - С. 8-15.
9. Арнольд И. В. Эмоциональный, экспрессивный, оценочный и функционально- стилистический компоненты значения / И. В. Арнольд // ХХІІ Герценовские чтения. Иностр. языки. Материалы межвузовской конференции. - Л. : ЛГПИИЯ, 1970. - С. 87-90.
10. Арутюнова Н. Д. Дискурс / Н. Д. Арутюнова // Лингвистический энциклопедический словарь. - Москва : Советская энциклопедия, 1990. - С. 136-137.
11. Арутюнова Н. Д. Метафора и дискурс [Электронный ресурс] /
Н. Д. Арутюнова // Теория метафоры : сб. науч. тр. - Москва : Прогресс, 1990. -
С. 5-33. - Режим доступа : http://www.philology.ru/linguistics1/arutyunova-90.htm.
12. Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека / Н. Д. Арутюнова. - Москва : Языки русской культуры, 1999. - 896 с.
13. Архарова А. В. Лексико-фразеологическая объективация концепта «провинция» в русском и английском языках : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. филол. наук. : спец. 10.02.19 - теория языка / А. В. Архарова. - Воронеж, 2008. - 21 с.
14. Аскольдов С. А. Концепт и слово / С. А. Аскольдов // Русская словесность. От
теории словесности к структуре текста : [антологія] / [под ред. проф.
В. П. Нерознака]. - Москва : Academia, 1997. - С. 269-273.
15. Аскольдов С. А. Межкультурная коммуникация / С. А. Аскольдов // Практикум. Ч. I. - Нижний Новгород, 2002. - С. 91.
16. Ахмадеева С. А. Синтактико-семантические способы выражения авторской модальности в аппликативной метафоре / С. А. Ахмадеева // Семантика языковых единиц : доклады V Международной конференции. - Москва : Изд-во МГУ, 1996. - Т. 2. - С. 11-14.
17. Ашиток Н. Мовна картина світу як засіб національної ідентифікації в умовах глобалізації / Н. Ашиток // Молодь і ринок. - № 7-8 (66-67), 2010. - С. 89-93.
18. Ашхарава А. Т. Концепт «дитя» в русской языковой картине мира : дис. ...
канд. филол. наук : 10.02.01 / Ашхарава Ася Темуровна. - Архангельск, 2002. -
202 с.
19. Бабушкин А. П. Перевод реалий в свете проблем когнитивной семантики /
А. П. Бабушкин, М. Г. Жукова // Проблемы культурной адаптации текста. - Воронеж : ВГУ, 1999. - С. 11-13.
20. Бавус Т. Мовний образ як компонент мовно-національної та індивідуально- авторської картин світу / Т. Бавус // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. - 2016. - Вип. 63. - С. 242-247.
21. Багринцева Н. В. Некоторые проблемы межкультурной коммуникации /
Н. В. Багринцева // Язык и образование. - Курск, 2000. - С. 135-140.
22. Балашова Л. В. Русская метафорическая система в развитии : XI-XXI вв. / Л. В. Балашова. - Москва : Рукописные памятники Древней Руси, Знак, 2014. - 632 с.
23. Баранов А. Н. О типах сочетаемости метафорических моделей /
А. Н. Баранов // Вопросы языкознания. - 2003. - № 2. - С. 73-94.
24. Баранов А. Н. Очерк когнитивной теории метафоры / А. Н. Баранов // Русская политическая метафора (материалы к словарю). - Москва : Институт русского языка АН СССР, 1991. - С. 190.
25. Баранов А. Н. Постулаты когнитивной семантики / Баранов А. Н.,
Д. О. Добровольский // Известия АН. Серия литературы и языка. - 1997. - Т. 56, № 1. - С. 11-21.
26. Баркар С. Базові цінності українця [Електронний ресурс] / Сергій Баркар // Просвіта. П'ятниця, 29 травня 2009, 06:34. - Режим доступу :
http: //pro svitj anyn.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=542&Itemid.
27. Барт Р. Лингвистика текста / Р. Барт // Новое в зарубежной лингвистике. - Москва : Прогресс, 1978. - Вып. VIII. - С. 442-449.
28. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики [підручник] /
Ф. С. Бацевич. - Київ : Видавничий центр «Академія», 2004. - 342 с.
29. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : [підручник] /
Ф. С. Бацевич. - [2-ге вид., доп.]. - Київ : ВЦ «Академія», 2009. - 376 с.