Київська школа виконавства на трубі: історичні і методичні аспекти : Киевская школа исполнительства на трубе: исторические и методические аспекты

Краткое описание

Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського
Національної Академії наук України
На правах рукопису
Посвалюк Валерій Терентійович
УДК: 78.071 (477)+788.1 (477)
Київська школа виконавства на трубі: історичні і методичні аспекти
спеціальність 17,00.03 - музичне мистецтво
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата мистецтвознавства
Науковий керівник
Муха Антон Іванович
доктор мистецтвознавства, професор
Київ - 2001

ЗМІСТ
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. Історичні шляхи і передумови формування київської школи трубачів 18
1.1. Еволюція функцій і різновидів труби від давнини до наших днів 18
1.2. Духові інструменти в стародавній Русі -Україні 25
1.3. Духове виконавство і освіта в Україні у ХУІІ - на початку XIX
століття ЗО
1.3.1. Військові оркестри ЗО
1.3.2. Оркестр Київського магістрату 33
1.3.3. Києво-Могилянська академія 37
1.4. Становлення і утвердження Київської школи виконавства на
трубі, її фундатори, послідовники, визначні представники 38
1.5. Київські осередки фахової підготовки трубачів 57
1.5.1. Музичне училище 57
1.5.2. Київська консерваторія ім.П.І.Чайковського 62
1.5.3. Середня спеціальна музична школа-інтернат ім.М.В.Лисенка 68
1.5.4. Культурно- освітнє училище та Національний університет
культури і мистецтв 70
1.6. Композиторська творчість і виконавство 72
1.6.1. Загальні принципи взаємовідношень 72
1.6.2. Труба у творчості російських композиторів 75
1.6.3. Труба у симфонічній творчості українських композиторів 80
з
1.6.4. Твори українських композиторів для труби соло і в ансамблі 85
1.6.5. Сольне виконавство 90
РОЗДІЛ 2. Методичні засади Київської школи виконавства на трубі 94
2.1. Характеристика основоположних методик та їх розвиток на
сучасному етапі 94
2.1.1. Методичні погляди В.М.ІІ6донського 95
2.1.2. Методичні погляди І.М.Кобця 97
2.1.3. Методичні погляди М.В.Бердиєва 100
2.1.4. Збагачення і конкретизація методик Київської школи на
сучасному етапі 103
2.2. Контролювання складових виконавського апарату трубача 107
2.2.1. Виконавське дихання 107
2.2.2. Робота губ 111
2.2.3. Напруження губ 112
2.2.4. Питання тиску мундштука на губи 113
2.2.5. Робота язика 116
2.2.6. Атака звука 118
2.2.7. Робота пальців правої руки 121
2.3. Щоденні комплексні вправи 121
2.3.1. Розігрів (розминки) 123
2.3.2. Вправи для розвитку дихання 123
2.3.3. Робота над гамами, акордами, етюдами 125
2.3.4. Педальні звуки 125
2.3.5. Психологічна підготовка виконання 129
2.4. Київська школа гри на трубі в контексті світового трубного
виконавства: здобутки і проблеми 139
ВИСНОВКИ 148
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 152
ДОДАТКИ 162

Дослідження історії і сьогодення вітчизняної музичної культури - одна з найважливіших загальних проблем сучасної гуманітарної науки - надзвичайно актуальна в умовах утвердження України як незалежної суверенної держави. Справедливий акцент при цьому ставиться на уважному вивченні самобутніх конкретних рис національного музичного мистецтва, виконавства, творчості, освіти зі збереженням суто наукового, об’єктивного підходу з урахуванням усіх реальних передумов, тенденцій, факторів.
Красномовними в окресленому контексті явищами є дедалі активніші спроби комплексної характеристики локальних, регіональних, національних шкіл - вокальної, фортепіанної, скрипкової, виконавства на народних інструментах тощо. Поряд з цим поглиблюється інтерес до вивчення теоретичних і методичних питань педагогіки і виконавства стосовно тієї чи іншої окремої фахової музичної галузі.
Так, з’явились дослідження українських науковців, присвячені розробці питань теорії гри і методики викладання, відповідно до специфічної природи духових інструментів як таких і конкретно - флейти, гобоя, кларнета, фагота, валторни, тромбона. Водночас інтерес цих дослідників так чи інакше спрямовується до питань розвитку певної виконавської школи (наприклад, предметом спеціального розгляду обрана діяльність сучасної львівської школи гри на флейті).
Однак труба - найдавніший інструмент в історії світової культури взагалі і національної української зокрема, в цьому відношенні незаслужено обійдена увагою. На даному етапі є лише роботи російських та зарубіжних (із Західної Європи та США) авторів, які базуються в основному на досягненнях власної музичної культури. Не вивчено і не узагальнено досвід понад сторічного існування широко відомої Київської школи виконавців на трубі, численних визначних представників якої запрошують до кращих оркестрів не тільки України, а й близького і далекого зарубіжжя. Авторитет сучасної Київської

школи було підтверджено під час організації і проведення в Києві у 1998 р. вперше серед країн Східної Європи конференції Євро-Міжнародної гільдії трубачів. Одночасно у рамках конференції відбувся Міжнародний конкурс трубачів, на якому відзначились і молоді київські віртуози.
Поряд із незаперечними здобутками Київської школи виявились і певні проблеми її подальшого розвитку, які вимагають свого вивчення і своєчасного вирішення.
Сказане вище і зумовило вибір теми цього дослідження, що є актуальним як із науково-теоретичної, так і з практичної точок зору.
Зв'язок роботи з плановими науковими дослідженнями
Т ема дисертації пов’язана з напрямом планових досліджень відділу музикознавства Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського Національної Академії Наук України, а саме, з розробкою на базі комплексного підходу, проблем історії української музики, створенням тритомної Української музичної енциклопедії”, підготовкою індивідуальних праць з питань цієї галузі. Тему дисертації затверджено рішенням Вченої ради Інституту (протокол № 10 від 16 грудня 1999 року).
Мета дисертації - дослідження розвитку Київської школи виконавства на трубі, розглянутого в єдності історичних і методичних аспектів.
У зв’язку з цим завданням дослідження є:
- стисло окреслити основні моменти еволюції функцій і різновидів труби від давнини до сьогодення;
- в послідовно-історичному плані розглянути форми побутування і функціонування труби в житті Русі -України і ІТ духовного центру - Києва;
- виявити джерела, передумови і шляхи формування професійних виконавських і педагогічних традицій Київської школи виконавства на трубі;
- охарактеризувати творче обличчя і плідну роль яскравих особистостей в утвердженні авторитету Київської школи гри на трубі;
- узагальнити методичні засади одного з фундаторів і лідера Київської школи трубачів В.М.Яблонського та його послідовників і сподвижників -
І.М.Кобця, М.В.Бердиєва;

- конкретизувати і доповнити арсенал методики Київської школи на сучасному етапі її розвитку;
- визначити місце Київської школи з її здобутками і проблемами у контексті трубного виконавства у нашій країні та за її межами.
Об'єкт дослідження - процес формування та розвитку Київської школи виконавства на трубі.
Предмет дослідження - діяльність визначних представників Київської школи трубачів, як виконавців, так і педагогів-методистів.
Методологія дисертаційного дослідження заснована на принципах історизму, діалектики, багатовекторності поступального розвитку з відповідним використанням елементів комплексного і системного підходів. Історико-описовий метод, що базується на об’єктивних даних, поєднується з заходами теоретичного аналізу. Ряд положень і висновків грунтується на результатах самостійних експериментальних досліджень та узагальненні емпіричних спостережень із власного виконавського і педагогічного досвіду й досвіду колег.
На захист виносяться положення:
1. В основі генези своєрідної Київської школи виконавства на трубі лежить перехрещення впливів:
- самобутніх історичних традицій київського музикування;
- класичної західноєвропейської, зокрема, німецької системи виховання трубачів- виконавців, відповідного інструментарію і мистецтва гри.
- досягнень російського музичного мистецтва другої половини XIX ст. в цілому і Петербурзької школи виконавства на трубі зокрема (В.Вурм, М.Подгорбунський, Д.Ямпольський та ін.).
2. В утвердженні Київської школи мистецтва гри на трубі першочергова історична роль належить В.М.Яблонському, художні та методичні (переважно емпіричного плану) засади якого розвинули його послідовники - М.В.Бердиєв, І.М.Кобець, М.Б.Косяков, О.П.Бєлофастов та ін.
3. На сучасному етапі Київська школа гри на трубі стикається з певними об’єктивними труднощами подальшого розвитку через її колишню тривалу ізоляцію від загальносвітового досвіду (як і багато інших країн СРСР), відсутність або недоступність для багатьох виконавців належного сучасного інструментарію та обладнання, недостатню кількість нотних видань старовинних та сучасних західноєвропейських та українських композиторів.
Матеріал дослідження. В основу праці покладено документальні дані з фондів: Центрального державного історичного архіву України у м. Києві, Державного архіву м.Києва, Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, колекцій книго- та нотозбірень Національної бібліотеки України ім.В.І.Вернадського, Кабінету-музею українського мистецтва Національної музичної академії України ім.П.І.Чайковського, Державного заслуженого академічного симфонічного оркестру УРСР (нині - Національного симфонічного оркестру України), Державного академічного театру опери і балету УРСР ім. Г.Г.Шевченка ( нині - Національної опери України), Київського вищого музичного училища ім.Р.М.Гліера, Київської середньої спеціальної музичної школи-інтернату ім. М.В.Лисенка та ін.
Широко використано різнопланову вітчизняну і зарубіжну літературу. До неї входять праці історико-оглядового, науково-теоретичного, мето дико- педагогічного профілів, розробки з окремих питань, мемуари стосовно діяльності визначних педагогів і виконавців-трубачів. Деякі матеріали та цінна інформація у формі усних спогадів отримано від колег - музикантів, педагогів київських музичних навчальних закладів та артистів симфонічних оркестрів. Певним підгрунтям для узагальнень є власний виконавський і педагогічний досвід дисертанта. Безпосередня участь в організації ї проведенні конференції Євро-Міжнародної гільдії трубачів і Київського міжнародного конкурсу трубачів дала можливість зробити порівняльний аналіз сучасного стану розвитку вітчизняного і зарубіжного виконавського мистецтва та педагогіки, побачити поряд з переконливими здобутками і деякі проблеми Київської школи виконавства на трубі та запропонувати ряд конструктивних рекомендації.
Наукова новизна. Дисертація є першим дослідженням становлення і розвитку Київської школи виконавства на трубі. Поряд із стислим оглядом історичної еволюції труби як музичного інструмента вперше простежено і узагальнено джерела формування даної школи.
Шляхом вивчення архівних документів, вивчення літератури, усного опитування, встановлено імена і життєвий шлях деяких київських трубачів- виконавців і педагогів, починаючи з середини XIX сг., уточнено дані щодо життя й діяльності декого з них (зокрема, Г.Данилова, Т.Клименка,
А.Бальбоні, С.Поліщука, М.Шехтмана). Вперше подано в історичній послідовності ряд яскравих представників Київської школи, від попередників і засновників до наступних визначних музикантів.
В дослідженні підкреслено роль професора В.М.Яблонського як одного з фундаторів і багаторічного лідера Київської школи, докладно викладено принципи його оригінальної методики (на основі записів та спогадів дисертанта та І.М.Кобця), об’єктивно розглянуто внесок його сподвижників - насамперед, І.М.Кобця та М.В.Бердиєва - в утвердженні і розширенні традицій цієї школи. Визначено її характерні методичні засади, доповнені й розвинуті власними рекомендаціями стосовно основних елементів виконавської техніки. Зокрема, зроблено акцент на ролі вправ з педальними звуками, обгрунтовано і послідовно введено прийоми використання різних мовних складів при зміні регістрів та способи подолання сценічного хвилювання.
Практичне значення. Узагальнення конкретного документально- фактологичного матеріалу, аналіз шляхів, передумов і джерел формування авторитетної Київської школи виконавства на трубі в особі її визначних представників, усталені традиції даної школи, напрями і перспективи її розвитку - все це, як матеріали і висновки з проведеного дослідження, може бути використано в навчальних курсах Історія виконавства”, Інструментознавство” в середніх і вищих навчальних закладах мистецтва і культури України, а конкретні методичні розробки та рекомендації - в спеціальних курсах теорії і методики гри на трубі в аналогічних навчальних закладах. Деякі положення, висновки і рекомендації, що висунуті в роботі, можуть бути враховані при визначенні напрямку подальшого розвитку вітчизняного мистецтва гри на трубі порівняно з досвідом сучасного зарубіжного виконавства.
Основні положення роботи викладені в авторських публікаціях:
1. Трубачи Киева: прошлое и настоящее: Историко-биографический очерк. - К.: ИИФЭ им.Т.Ф.Рыльского, 2000. - 80 с.
2. Питання методики та самоконтролю в щоденних вправах учня-трубача //Дослідження, досвід, спогади: Вип.І: Зб.наук. праць. - К.: КССМШ
ім.МЛисенка, 1999. - С. 140 - 148.
3. Педальні звуки в світі сучасного погляду на роботу амбушура трубача //Дослідження, досвід, спогади. Вип.ІІ: 36.наук.праць. - К.: КССМШ
ім.М.ВЛисенка, 2000. - С.85 - 87.
4. Психологічна підготовка у виконавській діяльності трубача //Там само.
- С. 88 - 93.
5. Щоденні комплексні вправи трубача: Навчально-методичний посібник.
- К. : НМАУ ім.П.І.Чайковського, 2000. - 40 с.
6. Щоденні вправи учня - трубача: Навчальний посібник. - К.: Всеукраїнський брас-бюллетень, 1998. - 40 с.
7. The Trumpeters of Kiev: Past and Present //ITG Journal (ISSN 0363-2845) Vol. 22, - № 4 May. - 1998.- USA; - P.22- 32.
Апробація результатів дослідження. Ряд питань проблемного кола дисертації висвітлено у доповідях і виступах автора на науково-практичних конференціях різного роду:
1. Основание, становление и развитие кафедры духовых и ударных инструментов Киевской государственной консерватории
им.П.И.Чайковского (Доповідь на Міжнародній науковій конференції История, теория и практика исполнительства на духовых и ударных инструментах”, Ростов-на-Дону, 1997 г.).
2. Виконавство на духових інструментах в Україні (Доповідь на Міжнародній конференції Євро-міжнародної гільдії трубачів м.Бад-Закінген, Німеччина, 1996 p.).
3. Трубачі Києва (Доповідь на Міжнародній конференції Міжнародної гільдії трубачів (ITG) м.Гетеборг, Швеція, 1997 p.).
4. Музика М.В.Лисенка в перекладенні для труби (Доповідь на Міжнародній конференції Euro-ITG, м.Бад-Закінген, Німеччина, 1999 p.).
5. Вільгельм Яблонський, його учні і послідовники (Доповідь на Міжнародній конференції ITG, Нью Йорк, США, 2000 p., а також на 5-му Міжнародному фестивалі трубачів у м. Бад-Закінген, Німеччина, 2000 p.).
6. Труба” - цикл передач по Українському радіо (6 передач по 20 хв. кожна, 1995 p.).
Здобувай також є видавцем Всеукраїнського брас - бюлетеня” (заснований у 1995 р.)
Дисертацію обговорено на засіданні відділу музикознавства ІМФЕ ім.М.Т.Рильського НАНУ 30 січня 2001 р.
Структура праці. Дисертація містить вступ, два розділи Історичні шляхи і передумови формування Київської школи трубачів” та Методичні засади Київської школи виконавства на трубі”, що мають відповідну рубрикацію.
Загальний обсяг - 181 crop., основного тексту - 151 стор.
Перелік джерел дослідження становить 133 позиції, в тому числі стосовно архівних матеріалів, 121 - друкованої літератури українською і російською мовами, 11 - англійською мовою, 1 - німецькою мовою. Додаток становить 15 номерів.
Ключові слова: труба (музичний інструмент), виконавська школа, музична методика, київські трубачі, педальні звуки.
Огляд літератури. Історія виконавства на духових інструментах, зокрема на трубі, а також пов'язані з нею історія освіти та педагогіки, досліджувались багатьма відомими авторами (музикантами, науковцями, педагогами). Ще з середніх віків відомі теоретичні та методичні праці, що видавались в різних країнах Європи. Це, наприклад, методи мистецтва гри на трубі італійців Чезаре Бендінелі (1614) та Джироламо Фантіні (1638), а також відомого німецького трубача і педагога Йоганна Ернста Альтенбурга (1734 - 1801). У 1798 р. надруковано методичну працю англійця Джона Хайда (Hyde’s). Поряд із появою на початку XIX сг. хроматичних конструкцій мідних інструментів з’являлися й нові методичні праці. У 1835 р. написано Інструкції для труби” Томаса Харпера, в 1857 р. -Метод для труби” француза Ф.Доверне, у 1864 р. Гранд метод для корнет - а - пістонс та саксгорна” Жана Батиста Арбана.
1879 р. у Гамбурзі і Петербурзі, а згодом у 1893 р. у Москві, була видана Школа для Корнета з пістонами, Альтгорна і Баритона” Вільгельма Вурма.
У інших численних публікаціях минулого та сьогодення висвітлювалися різні аспекти музичного виконавства, цікаву інформацію знаходимо й в архівних матеріалах. Хоча виконавству на мідних інструментах приділялось недостатньо уваги, деякі документи та праці не обходили його своєю увагою. Такі праці, стосовно теми дисертації можна класифікувати за такими напрямами:
- історія музичного життя як в Україні, так і за кордоном (Е.Гербер,
О.Фамінцин, М.Фіндейзен, І.Забелин, О.Лазаревський, Ю.Келдиш, М.Кузьмін, М.Богданов, архіви);
- безпосередньо історії духової музики (М.Богданов, В.Богданов, М.Фіндензен, К.Колокольцов, ВЛіпаєв, Ю.Келдиш, С.Лєвін, С.Болотін, Ю.Усов, архівні документи);
- роль труби у симфонічному оркестрі ( Г.Берліоз, Р.Гевард, М.Глінка, М.Римський-Корсаков, Д. Рогаль-Левицький, О.Веприк, Дм.Клебанов, М.Чулакі, А.Каре);
- опис труби як музичного інструмента, зокрема в практиці народної української музики (Р.Грубер, К.Вертков, Ю.Усов, А.Гуменюк, М.Гордійчук,
Н. Якименко, П.Круль);
- історія музичних закладів, зокрема відділень духових інструментів (М.Богданов, М.Кузьмін, Й. Міклашевський, Б.Фільц , архіви, спогади);
- методично-педагогічні питання виконавства на духових інструментах (В.Апатський, Т.Докшицер, Ю.Усов, збірники Ленінградської, Московської, Київської консерваторій);

- питання методики гри на трубі висвітлюються в працях та школах багатьох вітчизняних та іноземних авторів (Ж.Арбан, В.Вурм, К.Гордон, Т.Докшицер, І.Кобець, А.Максименко, К.Макбет, Дж.Стемп, Г.Орвід, Ю.Усов, П.Тібо, М.Шлозберг, Ф.Фаркаш, В.Посвалюк).
У ряді праць характеризуються виконавські школи з інших спеціальностей: вокальна (І.Назаренко, О.Восгряков, Т.Михайлова, Б.Гнидь), фортепіанна (О. Гольденвейзер), скрипкова (В.Стеценко), віолончельна (Ю.Полянський), флейтова (П.Карпяк), народних інструментів (Л. Бендерський, М .Давидов).
Відповідно порушуються питання психології та методики виконавства в працях М. Давидова, В.Вдовиченка, О .Вострякова.
Окрему галузь являють собою біографічні видання С.Болотіна, І.Гамкало, Т.Докшицера, В.Посвалюка, Ю.Усова.
Цінні

Список литературы

висновки
Багато видатних композиторів, співаків, діячів культури народились чи мали родове коріння в Україні, і перші дитячі враження, які згодом були перенесені у їх творчість, пов’язані саме з цією землею. Імена С.Гулака- Артемовського, М.Березовського, А.Веделя, І .Сіравинського, В.Горовиця,
І.Козловського та багато інших знані усьому світу. Як відомо, українська земля дала світові й чимало видатних інструменталістів - Д.Ойстрах, Е.Гілельс, О.Криса, Б.Которович, В.Крайнєв, Є.Ржанов, Г.Башмет і ін. Цей список може продовжити також велика кількість музикантів-духовиків (Додаток Т). На початку XX ст. провідні американські симфонічні оркестри постійно поповнювалися музикантами з європейських країн, серед яких значне місце посіли українські та російські виконавці на духових інструментах, які внесли, згодом, великий вклад у створення американської школи духового виконавства. Так, видатний американський трубач і педагог Макс Шлозберг народився в Росії і музичну освіту отримав у Московській консерваторії [130], відомий професор, викладач гри на трубі з Чикагського університету Вінцент Чиковиц виходець з України, видатний трубач-віртуоз Тимофій Докшицер уродженець українського міста Ніжина - жива легенда Великого театру СРСР, у своїх буклетах називає себе українським трубачем. Хочеться відмітити цікавий факт. Багато відомих трубачів, які працювали в Москві і Петербурзі -вихідці з України. Солістами симфонічного оркестру Великого театру, починаючи з XIX ст. були: М. Адамов, М.Табаков - випускники Одеського музичного училища; І.Павлов - Харківського; М.Мещанчук, В.Яблонський, Н.Василевський, Г.Орвід, Н.Полонський, С.Попов, Ф.Рігін, І.Сазонов, П.Веденяпін, В.Кафельніков - випускники київських навчальних музичних закладів.
Нині багато трубачів, випускників Київської консерваторії 70 - 80-х років працюють не тільки у відомих оперно-симфонічних колективах ближнього зарубіжжя, в Москві і Петербурзі, але й у Франції, Німеччині, Єгипті, Ізраїлі, Болгарії, Югославії та інших країнах дальнього зарубіжжя.
Останнім часом все частіше київських трубачів запрошують на роботу в іноземні симфонічні і джазові оркестри для участі в гастролях з цими колективами. Так, у 1998 р. на гастролі по країнах Європи в складі Вашингтонського симфонічного оркестру були запрошені провідні трубачі київських оркестрів. У джазових оркестрах Європи періодично працюють також київські музиканти. Така географія” київської школи робить честь музикантам і педагогам столиці України і ще раз підтверджує слідування вірним напрямам методики і музичних традицій Київської школи.
Таким чином, проаналізувавши результати проведеного дослідження, можна зробити такі висновки:
1. В основі генези своєрідної Київської школи виконавства на трубі лежать перехрещення впливів:
- самобутніх історичних традицій духового виконавства в Україні, насамперед, у її одвічному центрі - Києві;
- класичної західноєвропейської, зокрема, німецької системи виховання трубачів-виконавців, відповідного інструментарію і мистецтва гри;
- досягнень російського музичного мистецтва другої половини XIX ст. в цілому і Петербурзької школи виконавства на трубі зокрема, (В.Вурм, М. Подгорбунський, Д.Ямпольський та ін.).
2. В утвердженні Київської школи мистецтва гри на трубі першочергова історична роль належить В.М.Яблонському, художні та методичні (переважно емпіричного плану) засади якого розвинули його послідовники М.В.Бердиєв, І.М.Кобець та ін.
3. Визначені методичні засади, стосовно основних елементів виконавської техніки, доповнено власними рекомендаціями автора. Зокрема, розроблено систему диференційованих навантажень у щоденних самостійних зайняттях, акцентовано роль вправ з педальними звуками, обґрунтовано і послідовно введено прийоми використання деяких вимовних складів при зміні регістрів, висвітлено причини та наведено способи подолання сценічного хвилювання.
4. Київські музиканти і педагоги, починаючи з середини XIX ст. і до сьогодення вивели Київську школу на високий міжнародний рівень. Про це свідчать результати конкурсів, програми академічних концертів і іспитів, відкриті концерти класів, сольні концерти окремих виконавців, яких стає все більше й більше. Значно розширився концертно-педагогічний репертуар трубачів. Він містить у собі твори різних епох, починаючи від епохи бароко до найновіших сучасних, технічно складних творів. Слід зазначити, що поява останнім часом інструментів високих строїв, надала можливість нині виконувати оригінальні твори старовинних композиторів. Ця обставина значно розширила і збагатила репертуар сучасних трубачів. Епоха музики бароко в контексті розвитку музичної культури вважається «золотою епохою труби». Проте ця музика протягом багатьох десятиліть була закритою як для виконавців, так і для слухачів, через відсутність відповідних інструментів, що позбавляло їх можливості знайомства з цією багатою сторінкою в історії духового виконавства.
5. Аналізуючи гру і педагогічні методи відомих київських трубачів, а також відгуки диригентів та композиторів, можна окреслити характерні риси Київської школи. Це, по-перше, відповідні вимоги до звука. Яскравість, сила (але без форсування), шляхетність, свобода у всіх регістрах і при будь-якій динаміці, правильне, рівне виконавське дихання, підвладне музичним фразам, а не навпаки, неприпустимість манірності (видувань звуків так званих пухирів), масштабність фразування, мислення великими фразами, знання і відчуття форми і стилю виконуваної музики, розмаїтість атаки звука і штрихів і, звичайно, така важлива річ, як ритмічна точність - запорука професіоналізму. По-друге, характеризуючи риси Київської школи слід відмітити й особливу, яскраво - піднесену, лідируючу манеру виконання соло та оркестрових партій. Саме ці якості виховували у своїх учнів видатні київські майстри. Саме ці якості приносять успіх представникам київської школи і викликають захоплені відгуки слухачів. На думку доктора
мистецтвознавства, професора Московської консерваторії Ю.О.Усова: Київська школа трубачів завжди відрізнялась справжнім професіоналізмом і високою культурою звука” [95].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Антонов B.C. Лицар труби. Всеукраїнський брас-бюллетень № 2. - K.: Гільдія трубачів - професіоналів, 1995. - С. 2-3.
2. Апатский В.Н. О совершенствовании методов музыкально исполнительской педагогики //Исполнительство на духовых инструментах: Темат. сб. НМАУ им.П.И.Чайковского - К., 1986-С. 24-39.
3. Апатський В.Н. Теорія і практика духового виконавства в Україні (висновки і перспективи) //Музичне видавництво: Наук, вісник НМАУ ім.П.І.Чайковського, кн.5. - Вип.9. - K., 2000.- С. 16-24.
4. Апатский В.Н. Амбуппор фаготиста //Теория и практика игры на духовых инструментах: Сб. ст. / Сост. В.Н. Апатский. - К,: Муз. Украина, 1989. - С. 26 -44.
5. Апатський В.М. Теоретичні основи гри на духових інструментах: Дис. д-ра. иск. - K.: НМАУ ім.П.І.Чайковського, 1993. - C. 345.
6. Архів Київського музичного училища ім.Р.М.Гліера: Матеріали виставки 125 років Київському музичному училищу”.
7. Архів КССМШ ім. М.В.Лисенка: Буклет Київська середня спеціальна музична школа - інтернат ім.М.В.Лисенка при Національній музичній академії України ім.ПЛ.Чайковського”. - K.: Vitalpress, 1997. - 18 с.
8. Архів Державного заслуженого академічного симфонічного оркестру УРСР: Списки артистів оркестру та програми концертів: Фонд № 1089, оп.1, док. №№ 1-129.
9. Архів театру опери і балету УРСР ім.Т.Г.Шевченка: Списки особового складу працівників театру: Фонд № 573, оп. 2, док. №№ 1-12.
10. Астров A.B. Деятель русской музыкальной культуры С.А.Кусевицкий. - Л.: Музыка, 1981. - 190 с.
11. Безуглый А.И. Некоторые аспекты углубления профессиональной подготовки исполнителей на духовых инструментах //Исполнительство на духовых инструментах: Темат. сб. НМАУ им.П.И.Чайковского. - К., 1986. - С. 17-23.
12. Берлиоз Г. Мемуары. - М.: Музгиз, 1962. - С. 465.
13. Бендерский Л.Г. Киевская школа воспитания исполнителя на народных инструментах. - Свердловск: Изд-во Урал, ун., 1992. - 192 с.
14. Богданов В.О. Історія духового музичного мистецтва України: від найдавніших часів до початку XX сг. - Харьков.: Основа, 2000. - 344 с.
15. Богданов В.А. Духовая музыка в Киеве XVIII - начала XX вв. //Исполнительство на духовых инструментах; Темат. сб. НМАУ им.П.И.Чайковского. - К., 1986. - С. 81- 98.
16. Богданов Н. А. Очерк деятельности Киевского отделения РМО и учреждённого музыкального училища (1863-1888). - К., 1888. - С. 3-5.
17. Болотин С.В. Энциклопедический биографический словарь музыкантов- исполнителей на духовых инструментах. - Л.: Музыка, 1969. - 200 с.
18. Болотин С.В. Энциклопедический биографический словарь музыкантов - исполнителей на духовых инструментах. -М.: РАДУНИЦА, 1995. - С.202.
19. Веприк A.M. Трактовка инструментов оркестра. - М.: Музгиз, 1961- 301 с.
20. Вертков К.А. Русские народные инструменты. - Л.: Музыка, 1975. - 280 с.
21. Вертков К.А. Русская роговая музыка / Гос. НИИ театра и музыки / Под ред. проф. С.Л.Гинзбурга. - М. - Л.: Музгиз, 1948. - 84 с. + [ 32 с. нотные расшифровки].
22. Вдовиченко В.И. Некоторые вопросы подготовки студента-духовика к концертному выступлению //Исполнительство на духовых инструментах: Темат. сб. НМАУ им.П.И.Чайковского - К.,1986. - С. 59 - 64.
23. Вурм В. Школа для Корнета с пистонами, Альтгорна и Баритона. - М.: П.Юргенсон, 1893. - 83 с.
24. Востряков O.A. Сучасна практика підготовки оперних співаків у системі вуз - театр //Музичне виконавство: Наук, вісник НМАУ ім.П.І.Чайковського. - Вип. V. - K., 2000. - С. 177 - 183.
25. Вовк P.A. Деякі нетрадиційні засоби виразності сучасного кларнетового виконавства //Музичне виконавство: Наук. вісник НМАУ
ім.П.І.Чайковського. Кн 5. - Вип. 9. - K., 2000. - С. 172-183.
26. Гамкало І.Д., Проценко J1.A. Андрій Проценко (Життєпис. Спогади). - K.: Музична Україна, 1990. - 286 с.
27. Герберпггейн С. Записки о москвитских делах. - СПб., 1908. - C. 79-80.
28. Горовой С. Шляхи формування виконавської майстерності тромбоніста //Музичне виконавство: Наук, вісник НМАУ ім.П.І.Чайковського. Кн.5. - Вип.8. - K., 2000. - С. 163 -171.
29. Гуменюк А. Українські музичні народні інструменти. - K.: Наук, думка, 1967.-90 с.
30. Глинка М. Полн. собр. соч. Литературные произведения и переписка. Т. 1. - М.: Музыка, 1975. - С. 237.
31. Гольденвейзер А. Итоги Второго Всесоюзного конкурса музыкантов- исполнителей //М.: Советская музыка. - 1935. - № 4.- С. 65.
32. Гордійчук М.М. Якименко Н.Д. Народні інструменти //Історія української музики. - Т.1 -K.: Наук, думка, 1989. -С. 99-109.
33. Гнидь Б.П. Історія вокального мистецтва. - K.: НМАУ
ім.П.І.Чайковського, 1997. - 320 с.
34. Державний архів міста Києва: Протоколы экзаменов музыкального училища за 1905/06 уч. год: Фонд 176, оп.1, № 225.
35. Там само: Протоколы экзаменов музыкального училища за 1906 /07 уч. год: Фонд 176, оп.1, № 233.
36. Там само: Списки учащихся музыкального училища за 1912 - 1915 годы: Фонд 176, оп. 1, ед. хр.294.
37. Там само: Екзаменаційні відомості: Фонд 176, оп. 1, №№ 94, 225, 268, 291.
38. Там само: Протоколы экзаменов Киевской консерватории за 1918 г.: Фонд 178, оп. 1, № 281.
39. Там само: Список педагогического персонала и служащих Киевской консерватории на 1916/17 учебный год: Фонд 297, оп.1, № 984. С. 22.
40. Там само: Список професоров и преподавателей Киевской государственной консерватории на 1919/20 уч. год : Фонд 297, оп.1, ед.хр. 218, 185.
41. Там само: Контракт дирекции Киевского отделения ИРМО с Бальбони
А.Л.: Фонд 297, оп. 1, ед. хр.35. 2 с.
42. Там само: Контракт дирекции Киевского отделения ИРМО с Подгорбунским Н.З.: Фонд 176, оп. 1, ед. хр.528. 2 с.
43. Отчёты Киевского отделения Императорского Русского музыкального общества и учреждённого при нём Музыкального училища с 1870 по 1914 гг.(всего 34 тома).
44. Давидов М.А. Київська академічна школа народно-інструментального мистецтва. - К.:НМАУ ім.П.І.Чайковського,: 1998. - С. 223.
45. Давидов М.А. Теоретичні основи формування виконавської майстерності баяніста: Навч. посібник для вищ. муз. навч. закладів. - К.: Муз. Україна, 1997.-240 с.
46. Докшицер Т.А. Из записной книжки трубача. - М.: Русские фанфары, 1995.- 108 с.
47. Докшицер Т.А. Путь к творчеству. - М.: Муравей, 1999. - 212 с.
48. Докшицер Т.А. Трубач на коне. - М.: Русские фанфары, 1996. - 240 с.
49. Докшицер Т.А. Система комплексных упражнений трубача. - М.: Музыка, 1985. -113 с.
51. Зильберквит М.А. Музыкально исполнительское искусство. - М.: Знание, 1982.-С. 4.
52. Карпяк АЛ. Становлення та розвиток сучасної львівської школи гри на флейті //Музичне виконавство: Наук, вісник НМАУ ім.П.І.Чайковського. - Вип. У.-К., 2000.-С. 157-166.
53. Карпяк А .Я. Деякі технічні особливості Львівської школи флейтового виконавства //Музичне виконавство: Наук. вісник НМАУ ім.П.І.Чайковського. Кн.5. -Вип.8. - К., 2000. -С. 184-186.
54. Карс А. История оркестровки. - М., 1932. - С. 164.
55. Карс А. Музыкальные духовые инструменты. - Лондон, 1939. - 239 с.
56. Келдыш Ю.В. История русской музыки. Т. 1. Древняя Русь XI-XVII века. - М.: Музыка, 1983.. - 383 с.
57. Клименко П. Київська міська капела в першій чверті XIX ст. - К.: Музика, 1925.. 4.4. -С. 180.
58. Кобець І. М.Система домашних занятий трубача: Навч.-метод. посібник. -К.: Мистецтво, 1965.-61 с.
59. Кобець І.М. Основи навчання гри на трубі. - К.: Музична Україна, 1985. - 76 с.
60. Кобець І.М. Щоденні вправи трубача. - К.: Музична Україна, 1988. - 80 с.
61. Козицький П. Спів і музика в Київській академії за 300 років її існування. -К., 1971.-С. 53.
62. Колокольцов К. Хор любителей духовой музыки, состоящий под Августейшим Государя императора покровительством. Очерк, 1858-1897. - СПб.: Надежда, 1897. - 170 с.
63. Круль П.Ф. Питання походження і первісного розвитку духового інструментарію //Музичне виконавство: Наук. вісник НМАУ ім.П.І.Чайковського. - Вип.У. - К, 2000. - С. 136 - 145.
64. Круль П.Ф. Історичні критерії національного духового інструментального виконавства в Україні XVIII ст. //Музичне виконавство: Наук, вісник НМАУ ім.П.І.Чайковського. Кн.5. -Вип.8. - К., 2000. - С. 154-162.
65. Кузьмин Н. Забытые страницы культурной жизни Киева. - К., 1969. - 70 с.
66. Кузьмин Н. Украинская школа музыкального мастерства. - К, 1968. - 89 с.
67. Лазаревский А. Описание старой Малоросии. - К., 1893. - Т. .2. - С. 293- 294.
68. Леви В.Л. Искусство быть собой. - М.: Знание, 1991.-256 с.
69. Левин С.Я. Духовые инструменты в истории музыкальной культуры.- Л. М.:Музыка, 1973. - 263с.
70. Левин С.Я. Духовые инструменты в истории музыкальной культуры. Ч.ІІ. -Л.: Музыка, 1983. - 189 с.
71. Липаев И. Очерки быта оркестровых музыкантов. - М., 1891. - 66 с.
72. Липаев И. Артур Никиш. - М.: 11. Юрген сон, 1896. -30 с.
73. Максименко А. Ежедневные упражнения трубача. - М.: Советский композитор, 1975.-С. 1-40.
74. Марченко М.І. Історія української культури. У 8 т. - К., 1967. - Т.1. - С.
63.
75. Матеріали кабінету-архіву розвитку українського мистецтва Національної Музичної Академії України ім.П.І.Чайковського: Фотографії
B. М.Яблонського, М.3.Подгорбунського.
76. Луб В.Н. К вопросу о специфике игры на родственных инструментах
( трубах различных строев) //Теория и практика игры на духовых инструментах: Сб. ст. / Сост. В.Н. Апатский. - К.: Муз. Украина, 1989. - С.64- 66.
77. Міклашевський Й.М. Очерк діяльності Київського відділення ІРМТ (1863- 1913).-К., 1913.-240 с.
78. Митронов А.П. Школа игры на трубе. - Л.: Музыка, 1965. - 151 с.
79. Мюльберг К.Э., Дагилайская Э.Р. Из истории исполнительства на духовых инструментах в Одессе //Теория и практика игры на духовых инструментах: Сб. ст. / Сост. В.Н. Апатский. - К.: Муз. Украина, 1989. -
C. 122-135.
80. Назаренко І.К. Искусство пения. - М.: Музыка, 1968. - 622 с.
81. Нотний архів Національного симфонічного оркестру України: оркестрові партії.
82. Нотний архів Національної опери України: оркестрові партії.
83. Орвид Г.А. Некоторые объективные закономерности звукообразования и искусство игры на трубе //Мастерство му зык аига-испол нигеля. Вып. 2. - М.: Советский композитор, 1976.-С. 186-212.
84. Павлов Г., Павлова В. Пластическая анатомия. - М.: Искусство. - 1967. - 119-120 с.
85. Посвалюк В.Т. Педальні звуки в світі сучасного погляду на роботу амбушура трубача //36. Дослідження. Досвід. Спогади. Вип.2:36. наук, праць. - К.: КССМШ ім. М.В.Лисенка, 2000. - С. 85-87.
86. Посвалюк В.Т. Психологічна підготовка у виконавчій діяльності трубача //Там само. - С. 88-93.
87. Посвалкж В/Г. Трубачи Киева: прошлое и настоящее. - К.: ИИФЭ им.М.Ф.Рильского, 2000. - 82 с.
88. Посвалюк В.Т. Щоденні вправи учня-трубача. - K., Всеукраинский брасс- бюллетень, 1998. - 40 с.
89. Посвалюк В.Т. Щоденні комплексні вправи трубача: Навч. посібник. - K.: НМАУ ім.ПД.Чайковського, 2000. - 32 с.
90. Пушечников И.Ф. О мастерстве педагога - гобоиста //Теория и практика игры на духовых инструментах: Сб. ст. / Сост. В.Н. Апатский. - К.: Муз. Украина, 1989. - С. 67-86.
91. Тарарак Ю.П. Звукообразование и артикуляция при игре на духовых инструментах. Тезисы докладов. - Ростов-на-Дону: РИО АОЗД Цветная печать”, 1997. - 160 с.
92. Усов Ю.А. История развития отечественного исполнительства на духовых инструментах. - М.: Музыка, 1986. - 189 с.
93. Усов Ю. А. Методика обучения игре на трубе: Учеб. пособ. - М.: Музыка, 1984.-214 с.
94. Усов Ю.А. Портреты советских исполнителей на духовых инструментах: Сб. ст. - М.: Советский композитор, 1989. - 344 с.
95. Усов Ю.А. Відгук на роботу дисертанта Трубачи Киева: прошлое и настоящее”. -М., 1998. - 1 с.
96. Фаминцин А. С. Скоморохи на Руси. - СПб.: Э.Арнгольд, 1889. - 191 с.
97. Финдейзен Н. Очерки по истории музыки в России (1928). - Вып. 1-3. - М.
-