ОРГАНІЗАЦІЇ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ЯК СУБ’ЄКТИ ВИРОБЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ

Краткое описание

національнА АкадеміЯ державного управління
при Президентові України

На правах рукопису

КУПРІЙ Володимир Олександрович

УДК 35.01:321.01:061.2

ОРГАНІЗАЦІЇ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
ЯК СУБ’ЄКТИ ВИРОБЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ

25.00.01 теорія та історія державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Тертичка Валерій Володимирович,
доктор наук з державного управління,
професор

КИЇВ 2007

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ. 4
ВСТУП.. 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ВИРОБЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ.. 13
1.1. Процес вироблення державної політики як об’єкт наукового дослідження. 13
1.2. Суспільне середовище вироблення державної політики: структурно-інституціональна характеристика. 32
1.3. Соціально-політична сутність організацій громадянського суспільства. 43
Висновки до розділу 1. 58
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЇ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ЯК УЧАСНИКИ ПРОЦЕСУ ВИРОБЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ.. 62
2.1. Процес вироблення державної політики: основні етапи та учасники. 62
2.2. Процес вироблення політики в Європейському Союзі: практика залучення інституцій громадянського суспільства. 82
2.3. Сучасний стан та оцінка спроможностей організацій громадянського суспільства в Україні 96
2.4. Зміст, форми та характер участі організацій громадянського суспільства в процесі вироблення державної політики. 115
Висновки до розділу 2. 129
ЗРОЗДІЛ 3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ 132
3.1. Взаємодія органів державної влади та організацій громадянського суспільства в процесі прийняття рішень: організаційно-правові аспекти. 132
3.2. Роль неурядових аналітичних центрів у сучасній практиці прийняття державно-управлінських рішень органами виконавчої влади. 147
3.3. Стратегія поліпшення консультаційної діяльності при прийнятті урядових рішень 159
Висновки до розділу 3. 173
ВИСНОВКИ.. 175
ДОДАТКИ.. 180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 191

ВСТУП

Актуальність теми. Пошуки прийнятної моделі демократії, формування сучасної системи державного управління спричиняють посилену увагу до досліджень та аналізу державної політики. Сучасна світова практика доводить, що забезпечення належного державного управління неможливе без налагодження процесу вироблення та здійснення державної політики. Визначальними у цьому процесі мають бути відкритість та прозорість, оскільки це забезпечує максимальне врахування переваг та уподобань громадян, широкого кола суспільних груп у державній політиці, що, в кінцевому підсумку, дає змогу досягти відповідності такої політики реальним потребам суспільства. На сьогодні держава є лише одним із суб’єктів (акторів, гравців) у державно-політичному процесі і не завжди головним. У визначенні напряму дій влади щодо вирішення суспільних проблем помітну роль стало відігравати громадянське суспільство, яке є автономним стосовно державної влади, виступає зовнішнім середовищем для системи державного управління.
В Україні на сьогодні спостерігається невідповідність між демокра­тичною системою, що базується на принципах політичної конкуренції, та сучасними методами, моделями вироблення державної політики. Виникає ситуація, коли, з одного боку, робляться спроби запровадити механізми забезпечення участі громадян в управлінні державними справами, відкритості органів державної влади, а з другого боку, простежується тенденція до узурпації вироблення державної політики вузьким колом еліт. Розв’язання цього протиріччя ставить на порядок денний питання ефективної взаємодії органів державної влади та організацій громадянського суспільства (ОГС) в процесі вироблення державної політики.
Процес вироблення державної політики досліджується в працях зарубіжних науковців Дж.Андерсена [1], П.Брауна [2], С.Брукса [3], А.Вайнінга [4], В.Веймера [4], А.Вілдавскі [5; 6], Е.Ведунг [7], М.Говлет [8; 9], Б.Гоґвуда [10], Ч.Гуда [11], Л.Ґана [10], Я.Ґонціажа [12], Т.Дая [13; 14], В.Дана [15], Є.Дрора [16], В.Дженкінса [17], Д.Істона [18], М.Кена [19], Дж.Кінґдома [20], Г.Колбеча [21], Г.Ласcвелла [22], Ч.Ліндблома [23], Л.Пала [24], В.Парсонса [25], О.Петер- сона[26], М.Рамеш [8], П.Сабатьєра [27; 28], Г.Саймона [29], Р.Сімеона[30], Д.Стоуна [31] та ін.
Вітчизняна наука з державного управління також не залишає поза увагою проблематику державно-політичного процесу. Зокрема, різні аспекти цієї теми відображено в працях Е.А.Афоніна [32; 33], Т.М.Брус [34; 53], Т.О.Бутирської [35; 36], О.Л.Валев­ського [37; 47; 52], Л.В.Гонюкової [32], І.А.Грицяка [33; 38; 39; 40], О.І.Кілієвича [4145], О.О.Кучеренка [46], В.А.Ребкала [4752; 82], В.Є.Романова[53], О.М.Рудіка [53], В.В.Тертички [49; 5459], В.В.Токовенко [60], В.А.Шахова [49] та ін.
Дослідженню процесів і компонентів середовища державної політики та участі організацій громадянського суспільства у виробленні державної полі­тики присвячені праці науковців О.В.Антонової [61; 62], В.Д.Бакуменка [33; 63; 64; 65], Я.Й. Боренька [66], О.П.Дем’ян­чука [67], Т.В.Діхтяр [67], Ю.Г.Кальниша [68; 69], К.В.Козлова [71], А.М.Лагутіна [72], С.М.Серьогіна [73], І.С.Семененка [74], А.В.Стойка [75], С.В.Сьоміна [76], О.В.Тинкован [77], В.В.Юрчишина [43; 78] та ін.
Заслуговують на увагу наукові доробки В.Б.Авер’янова [79], В.С.Куйбіди [80], В.М.Князєва [65; 81], В.І.Лугового [81], І.Ф.Надольн­­­ого [82], О.Ю.Оболен-ського[83], І.В.Розпутенка [44], В.А.Скуратівського [84], О.І.Сушинського [85; 86], В.В.Цвєт­­кова [87], у яких досліджується теорія та практика державного управлін- ня як владного механізму впровадження державної політики.
Разом із тим далеко не повною мірою досліджені проблеми участі громадськості у виробленні державної політики, теоретико-методологічні підходи до вивчення процесу вироблення державної політики та місце в ньому організацій громадянського суспільства. Недостатньо охарактеризовані ключові ознаки, специфіка ОГС як соціальних інститутів, їх потенціал щодо участі в процесі вироблення державної політики, не розкрито зміст та характер такої участі.
Отже, теоретичне й практичне значення та недостатня розробленість вказаної проблематики зумовлюють актуальність дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано автором у межах комплексного наукового проекту Національної академії державного управління (НАДУ) при Президентові України Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР № 0200U0041030) як членом наукової групи на громадських засадах на кафедрі державної політики та управління політичними процесами НАДУ при Президентові України за темою науково-дослідної роботи Розроблення моделі та методики моніторингу взаємодії суб’єктів державного управління та впливу на їх діяльність політичного процесу” (ДР №0103U006823). Роль автора у виконанні цієї роботи полягала в проведенні дослідження змісту участі організацій громадянського суспільства в державно-політичному процесі.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад демократизації процесу вироблення державної політики, визначення ролі організацій громадянського суспільства як суб’єктів вироблення державної політики.
Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання:
здійснити аналіз теоретико-методологічних підходів до вивчення процесу вироблення державної політики та місця в ньому організацій громадянського суспільства;
охарактеризувати ключові ознаки, специфіку організацій громадян­ського суспільства як соціальних інститутів, їх потенціал щодо участі у процесі вироблення державної політики;
розкрити зміст та характер участі організацій громадянського суспільства в процесі вироблення державної політики;
проаналізувати європейську практику залучення ОГС до вироблення державної політики;
запропонувати підходи до демократизації процесу прийняття рішень органами державної влади в Україні при виробленні державної політики.
Об’єкт дослідження участь організацій громадянського суспільства в процесі вироблення державної політики.
Предметом дослідження є зміст і характер діяльності організацій громадянського суспільства як суб’єктів вироблення державної політики.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що раціоналізація та демократизація процесу вироблення державної політики досягається шляхом соціальної взаємодії органів державної влади та організацій громадянського суспільства з урахуванням їх структури поведінки та впливів у цьому процесу.
Методи дослідження. У роботі застосовано комплексний підхід до вивчення процесу вироблення державної політики, що включає системний, функціональний, причинно-наслідковий, формально-логічний аналіз, аналіз ситуативних прикладів (case-study), а також метод експертного опитування.
Визначальним методом у дисертаційному дослідженні є системний аналіз, здійснений шляхом декомпозиції процесу вироблення державної політики на етапи та виокремлення груп співучасників цього процесу. Застосування такого підходу дало змогу розкрити цілісність державно-політичного процесу, виявити різноманітні типи його зв’язків стосовно прямих та непрямих учасників.
У процесі розгляду організацій громадянського суспільства було застосовано метод функціонального аналізу та класифікації, що забезпечило розкриття основних характеристик та змісту їх участі у виробленні державної політики.
Причинно-наслідковий аналіз процесу прийняття рішень органами державної влади на основі співучасті у ньому організацій громадянського суспільства як складової всього державно-політичного процесу дав змогу отримати висновки щодо стратегії демократизації цього процесу, напрямів реформування системи державного управління.
Отримано фактичний матеріал на основі: формально-логічного аналізу нормативно-правової бази, що регулює участь громадськості у виробленні державної політики, державному управлінні; аналізу літератури з філософії, політичних наук, соціології, менеджменту, права, державного управління; досвіду діяльності громадських рад при органах державної влади. Експертне опитування дало можливість з’ясувати сучасний стан взаємодії органів державної влади та організацій громадянського суспільства в процесі прийняття рішень.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у дисертації:
уперше:
здійснено спеціальне комплексне дослідження організацій громадянського суспільства як суб’єктів вироблення державної політики з точки зору галузі науки державне управління” й визначено характер їх участі у процесі розроблення пропозицій щодо реалізації державної політики (політичних пропозицій);
узагальнено існуючі наукові підходи до визначення та змістовно обґрунтовано поняття організацій громадянського суспільства як суб’єктів вироблення державної політики, під якими пропонується розуміти добровільні, самоврядні об’єднання громадян, які створені в установленому законом порядку за їх власною ініціативою на основі спільних потреб та інтересів, які реалізують законні цілі стосовно своїх немайнових прав та громадянських свобод без мети одержання прибутку та не прагнуть виконувати (або виконують) функції державних органів;
удосконалено:
підходи до концептуального розуміння процесу вироблення державної політики у взаємозв’язку зі структуруванням впливів та поведінки організацій громадянського суспільства;
систематизацію та класифікацію українських організацій громадян­ського суспільства на основі кількох різнопланових категорій: організаційно-правової форми легалізації, учасників організацій; територіальності; сектору діяльності; соціальних груп, на які спрямовано діяльність; видів діяльності;
понятійно-категоріальний апарат дослідження процесу вироблення державної політики, а саме дефініції учасник процесу вироблення державної політики”, виробник державної політики”;
дістали подальшого розвитку:
уявлення про природу процесу вироблення державної політики;
концепція раціональної соціальної взаємодії між державними і недержавними учасниками державно-політичного процесу в Україні в умовах суспільно-політичних трансформацій;
розуміння закономірностей впливу інституційних моделей на способи вироблення державної політики.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони сприяють розширенню існуючих уявлень про процес вироблення державної політики в Україні у взаємозв’язку з його основними і неосновними учас­никами.
Сформульовані й обґрунтовані дисертантом наукові рекомендації можуть бути застосовані в практичній діяльності органів виконавчої влади з метою вдосконалення процесу визначення напрямів державної політики, розроблення державних програм, забезпечення демократизації процесу прийняття державно-управлінських рішень.
Результати дослідження дають змогу розробити конкретні методики, програми, заходи та пропозиції щодо:
ефективного використання в процесах державного управління та прийняття державних рішень технологій участі громадськості;
налагодження комунікації влади та громадськості.
Крім того, матеріали дисертації можуть бути використанні під час розробки навчальних програм, спецкурсів з аналізу державної політики, викладання наук з державного управління, політології.
Результати дисертаційного дослідження були:
використані при розробці Концепції взаємодії Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва з громадськими орга­нізаціями підприємців та їх спілками, а також у практичній діяльності щодо взаємо­дії Комітету з громадськими організаціями при здійсненні єдиної держав­ної політики у сфері підприємництва (довідка від 8травня 2007 р. № 3284);
взяті до уваги при розробці заходів та нормативно-правових актів з питань забезпечення умов більш широкої участі громадськості в розробленні та реалізації державної політики, що готувалися Головною службою регіональної і кадрової політики Секретаріату Президента України (довідка від 4 травня 2007р. № 01/05-07);
взяті до уваги управлінням у справах сім’ї та молоді Херсонської обласної державної адміністрації при розробці заходів та механізмів залучення молодіжних громадських організацій до впровадження державної молодіжної політики в регіоні (довідка від 15 жовтня 2005 р. № 1/17-26/233);
використані при розробці статуту територіальної громади міста Херсона, який затверджено сесією міської ради 5 вересня 2003 р. (довідка від 10 квітня 2006 р. № 5/25-01/375).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою, здійснене на основі наукових праць вітчизняних та зарубіжних учених і містить результати, одержані автором особисто. Ідеї та розробки співавторів, з якими було підготовлено науково-практичний посібник, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації оприлюднені на таких комунікативних заходах:
науково-практичних конференціях за міжнародною участю Проблема трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи України” (Київ, 2006); Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення” (Київ, 2005), Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (Київ, 2004); Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації” (Одеса, 2004); Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євро інтеграції” (Київ, 2003); Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (Київ, 2002); Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, 2001);
міжнародних конференціях Оцінка ефективності організацій” (Київ, 2004); Питання імплементації Європейської Хартії про участь молоді в громадському житті на місцевому та регіональному рівні” (Комсомольськ, 2005);
науково-практичному семінарі Формування демократичного та ефектив­ного державного управління в Україні” (Київ, 2002).
Теоретичні положення, наукові висновки дисертації обговорювались на методологічних семінарах і засіданнях кафедри державної політики та управління політичними процесами Національної академії державного управ­ління при Президентові України.
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано: п’ять наукових статтей у фахових виданнях, вісім тез доповідей на конференціях, один матеріал у науково-практичному посібнику.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації 213 сторінок (у тому числі 5 рисунків, 2 таблиці, 4додатки). Список використаних джерел містить 233 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення й вирішення наукового завдання, що виявляється в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад демократизації процесу вироблення державної політики, визначенні ролі організацій громадянського суспільства як суб’єктів вироблення державної політики. Поставлену в дослідженні мету досягнуто, основні завдання виконано. Відповідно до цього отримані такі результати.
1. Аналіз теоретико-методологічних підходів до вивчення процесу ви­роблення державної політики засвідчив, що серед них базовими залишаються три: раціональний, системний та інкрементальний. У процесі пошуку сучасної моделі державної політики домінуюче місце посідає раціональний підхід. Переважна більшість новітніх моделей процесу вироблення державної політики в основному спрямована на удосконалення раціональної моделі.
Відзначено зростання наукового та практичного інтересу до процесу вироблення державної політики в контексті інституцій, аналізу проблем взаємовпливу державної політики та суспільного середовища.
Перспективними видаються такі теми для досліджень: уточнення категоріального апарату діяльності організацій громадянського суспільства з позиції науки державне управління”, аналіз ролі учасників процесу державної політики та мобілізація суспільної підтримки, вивчення ефективності інституцій, правил, процедур, дослідження впливу.
Водночас виявлено, що на сьогодні маловивченими залишаються процес вироблення державної політики у взаємозв’язку з суспільним середовищем та участь у цьому процесі організацій громадянського суспільства.
2. У роботі констатується, що на сьогодні не існує загальноприйнятої моделі процесу вироблення державної політики. В останніх наукових розробках щодо цього простежується тенденція до відходу від моделей, пов’язаних з чорною скринькою” та залізними трикутниками”, і перехід до моделей спільнот політики” та мереж політики”, в яких особливе місце відводиться відкриттю нових інституцій, що здатні впливати на державну політику.
Серед учасників процесу вироблення державної політики виділено чотири окремі групи:
1) інституції/особи, які остаточно ухвалюють рішення;
2)інституції/особи, які беруть участь у підготовці рішень;
3) групи інтересів/гру­пи тиску;
4) заінтересовані сторони.
Кожна група учасників є структурованою та інституціоналізованою і відіграє свою специфічну роль. Визначаючи таку роль, необхідно виходити з того, що всі зазначені учасники поділяються на тих, хто бере участь у процесі, та тих, хто хотів би брати у ньому участь, проте не має до нього доступу.
Серед великої кількості різноманітних інституцій, що беруть участь у процесі вироблення державної політики, виокремлюються організації грома­дянського суспільства, під якими слід розуміти добровільні самоврядні соціальні структури, які реалізують законні цілі стосовно особистих немайнових прав, не підлягають управлінню з боку державних органів та не виконують функції таких органів. З точки зору державного управління ці організації виступають засобом управлінського впливу, ключовим інструмен­том забезпечення прав громадян просувати свої інтереси та брати участь в управлінні державними справами.
Установлено, що правове середовище діяльності ОГС в Україні є несприятливим та потребує значного вдоскона­лення з урахуванням європейських стандартів.
При здійсненні класифікації цих організацій пропонується брати за основу такі різнопланові категорії:
- організаційну-правову форму легалізації;
- характеристики членів організації;
- територіальність;
- сектор діяльності;
- соціаль­ні групи, на які спрямовано діяльність;
- види діяльності.
3. Організації громадянського суспільства є складовою дотичного сере­до­вища” державної політики та можуть набувати статусу учасників державно-політичного процесу. Вони вступають у взаємодію з головними вироб­никами державної політики, здійснюючи вплив, тиск, громадський контроль та оцінку. Доведено, що така участь має переважно представницький та консультативний характер. Одним із головних чинників, що зумовлює взаємодію органів державної влади та організацій громадянського суспільства в процесі вироблення державної політики, є ступінь довіри між учасниками.
Здійснення діагностики сектора ОГС є однією із головних передумов організації процесу вироблення державної політики.
Рівень спроможності українських ОГС брати участь у виробленні державної політики оцінено як середній. Раціонально-критичний потенціал таких організацій ще залишається не використаним у повному обсязі. Це, в свою чергу, потребує вироблення дієвої державної політики у сфері взаємодії влади та громадянського суспільства. Ключовими елементами такої політики має стати сприятливе правове регулювання діяльності об’єднань громадян, забезпечення рівного доступу до процесів ухвалення державно-політичних рішень, стимулювання професійного зростання активістів та працівників неурядових організацій, упровадження інноваційних форм участі громадськості в процесах підготовки та ухвалення рішень органами державної влади.
4. Аналіз практики вироблення політики в Європейському Союзі дозволив з’ясувати, що цей процес визначається наявністю значного розмаїття інтересів і негнучкістю адміністративних структур. Переважання колективного ухвалення рішень і застосування широких консультацій це одна із головних особливостей процесу вироблення політики в ЄС. Залучення ОГС до вироблення політики в Євросоюзі відбувається через Соціально-економічний комітет (СЕК), який має статус дорадчого органу та формується із представників організацій громадянського суспільства. Аналіз технологічно-процесуальних особливостей діяльності СЕК та його взаємодії з іншими євроструктурами дозволило стверджувати, що в ЄС домінує корпоративна мережа вироблення політики. Вона дозволяє узгоджувати різнорідні групові інтереси, а також зумовлює розмаїття різних моделей творення політики ЄС в окремих сферах.
На основі досвіду ЄС пропонується в Україні запровадити технологічно-процесуальні стандарти проведення консультацій з громадськістю на різних етапах вироблення державної політики через різноманітні інституціональні механізми.
5. Здійснене дослідження та отримані результати дали підстави запропо­нувати такі рекомендації, а саме:
розвивати необхідні інституційно-правові умови взаємодії органів влади та заінтересованих груп громадськості в процесі ухвалення рішень. Існуюча практика створення різноманітних дорадчо-консультативних структур при центральних органах виконавчої влади, Президентові України потребує періодичної оцінки щодо ефективності та результативності роботи таких структур;
Кабінету Міністрів України розробити єдину методику для органів державної влади щодо залучення громадськості до вироблення державної політики у відповідній сфері. Така методика має забезпечити не лише дорадчий характер участі ОГС, а й наділяти їх певними важелями впливу при ухваленні рішень у процесі вироблення відповідної суспільної політики;
регламентно-процедурні норми роботи Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України мають передбачати мінімальні стандарти прове­дення консультацій із заінтересованими групами суспільства через відповідні організації громадянського суспільства. Такі консультації необхідно проводити на ранніх стадіях процесу підготовки рішень. Тому головний акцент у відповідних процедурах має ставитися на роботі парламентських та урядових комітетів. Загальнодержавні програми мають ухвалюватися після обов’язкового проведення консультацій з громадськістю;
Кабінету Міністрів України ухвалити Концепцію взаємодії влади та грома­дян­ського суспільства, передбачивши в ній, зокрема, механізми стиму­лювання якісного зростання організацій громадянського суспільства;
центральним органам виконавчої влади ввести в практику своєї діяльності створення тимчасових експертно-аналітичних груп у формі громад­ських комітетів, комісій, які б готували відповідні висновки, рекомендації з тих чи інших напрямів державної політики за стандартами підготовки аналітичних документів;
удосконалити законодавчу базу, що регулює створення та діяльність об’єднань громадян. Серед ключових напрямів такого вдосконалення має бути спрощення порядку створення та державної реєстрації об’єднань громадян, виділення в окремий вид об’єднань громадян неурядових науково-дослідних, аналітичних центрів, інститутів та визнання за ними статусу неприбуткових, від­мова від існуючого визначення статусу об’єднань громадян за терито­ріальною ознакою, повна імплементація фундаментальних принципів щодо статусу неурядових організацій в Європі, визначених Радою Європи;

у програмах підготовки та перепідготовки державних службовців передбачати спеціальні курси щодо організації та проведення консультацій з громадськістю, методик залучення організацій громадянського суспільства до процесу підготовки державно-управлінських рішень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Anderson J. Public policymaking. NY: Boston: Houghton Mifflin Company, 1997. 355 p.
2. Браун П. Посібник з аналізу державної політики / Пер. з англ. К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2000. 243 с.
3. Brooks S. Public Policy in Canada. An Introduction. Toronto, 1993. 296 p.
4. Веймер Д, Вайнінг Е. Аналіз політики: Концепції і практика / Пер. з англ. І. Дзюб, А. Олійник; Наук. ред. О. Кілієвич. К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2000. 654 с.
5. Wildavsky A. Speaking Truth to Power: The Art and Craft of Policy Analysis. New Brunswick: Transaction Publishers, 1987. 431 p.
6. The Policy Cycle / Ed. J. May, A. Wildavsky. Beverly Hills, 1978. 210 p.
7. Ведунґ Е. Оцінювання державної політики і програм / Пер. з англ. В.Шульга. К.: Всеувмто, 2003. 350 с.
8. Говлет М., Рамеш М. Дослідження державної політики: цикли та підсистеми політики / Пер. з англ. О. Рябова. Львів: Кальварія, 2004. 264с.
9. Howllet M., Ramesh M. Studing Public Policy: Policy Cycles and Policy Subsystems. Toronto: New York: Oxford Universery Press, 1995. 239 p.
10. Гоґвуд Б., Ґан Л. Аналіз політики для реального світу / Пер. з англ. А.Олійник; Наук. ред. пер. В. Тертичка. К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2004. 396 с.
11. Hood C. The Tools of Government. London: Macmillan, 1983. 178p.
12. Ґонціаж Я., Гнидюк Н. Свобода інформації та виконавча гілка влади: Правові норми. Інституції. Процедури. К.: Міленіум, 2002. 240 с.
13. Дай Т. Основи державної політики / Пер. з англ. Г.Є.Краснокутського; Наук. ред. З.В. Балабаєва. Одеса: АО Бахва, 2005. 468 с.
14. Dye T. Understanding Public Policy. New York: Prentice Hall, Inc., 1992. 384 p.
15. Dunn W. Public Policy Analysis: An Introduction. Engelwood Cliffts, 1994. 400 p.
16. Dror Y. Public Policymaking Re-examined. New Brunswick, Oxford, 1989. 370 p.
17. Jenkins W. Policy Analysis: A Political and Organizational Perspective. London: Martin Robinson, 1978. 518 p.
18. Easton D. Framework for Political Analysis. New Jersey: Prentice Hall, 1965. 143 p.
19. Кен М. Гравці: Інституціональні та не інституціональні актори в політичному процесі // Збірник перекладів статей та матеріалів з аналізу державної політики. Д.: ДФ УАДУ, 2001. С. 142151.
20. Kingdom J. Agendas, Alternatives and Public Policies. New York: Harper Collins College Publishers, 1995. 253 p.
21. Колбеч Г. Політика: Основні концеп. в суспіл. науках / Пер. з англ. О.Дем’янчука. К.: Вид. дім КМ Академія”, 2004. 127 с.
22. Lasswell, H. The Decision Process: Seven Categories of Functional Analysis. College Park: University of Maryland, 1956. 200 p.
23. Lindblom C., Woodhouse E. The Policy-Making Process. Englewood Cliffs, New Jersey: Prentice Hall, 1993. 164 p.
24. Пал Л. Аналіз державної політики / Пер. з англ. І. Дзюб. К.: Основи, 1999. 422 с.
25. Парсонс В. Публічна політика: Вступ до теорії й практики аналізу політики: Пер. з англ. К.: Вид. дім Києво-Могилянська академія”, 2006. 520 с.
26. Петерсон О. Шведская система правления и политика. М., 1998. 208с.
27. Sabatier P. Toward Better Theories of the Policy Process // PS. Political Science and Politics. 1991. Vol. 24. № 2. Р. 1725.
28. Sabatier P. Top-Down and Bottom-Up Approaches to Implementation Research: A Critical Analysis and Suggested Synthesis // Journal of Public Policy. 1986. Vol. 6. Р. 2148.
29. Саймон Г. Адміністративна поведінка: Дослідження процесів прийняття рішень в організаціях, що виконують адміністративні функції: Пер. з англ. вид. Р. Ткачук. К.: АртЕК, 2001. 392 с.
30. Simeon R. Studying Public Policy // Canadian Journal of Political Science. 1976. Vol. 4. № 9. P. 548580.
31. Стоун Д. Парадокс політики. Мистецтво вироблення політичних рішень. К.: Вид. дом Альтернатива”, 2001. 304 с.
32. Афонін Е.А., Гонюкова Л.В., Войнович Р.В. Громадська участь у творенні та здійсненні державної політики. К.: Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2006. 160 с.
33. Афонін Е., Бажал Ю., Бакуменко В., Бондарчук І., Грицяк І. Розвиток суспільства / Національна академія держ. управління при Президентові України. Інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів / І.Розпутенко (заг. ред.), Б.Лессер (заг. ред.). К. : К.І.С., 2004. 340 с.
34. Брус Т. М. Аналіз державної політики: теоретико-історичні засади: Автореф. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.01 / Дніпропетровський регіональний ін-т держ. управління національної академії державного управління при Президентові України. Д., 2004. 20 с.
35. Бутирська Т.О. Оптимізація взаємодії державної влади і громадянського суспільства (управлінський аспект): Автореф. дис... канд. наук з держ. управління: 25.00.02 / Одеський регіональний ін-т держ. управління Національної академії держ. управління при Президентові України. О., 2004. 20 с.
36. Якубовський О. П., Бутирська Т. О. Державна влада і громадянське суспільство: система взаємодії / Національна академія держ. управління при Президентові України; Одеський регіональний ін-т держ. управління. О.: ОРІДУ НАДУ, 2004. 198 с.
37. Валевський О.Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізм впровадження: Монографія. К.: НІСД, 2001. 242 с.
38. Грицяк І.А. Європейське управління: теоретико-методологічні засади: Моногр. К.: Вид-во К.І.С.”, 2006. 398 с.
39. Грицяк І.А. Право та інституції Європейського Союзу: Навч. посіб. К.: К.І.С.”, 2006. 300 с.
40. Грицяк І.А. Управління в Європейському Союзі: теоретичні засади / Національна академія держ. управління при Президентові України. К.: Видавництво НАДУ, 2005. 235 с.
41. Кілієвич О. Англо-український глосарій термінів і понять з аналізу державної політики та економіки. К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2003. 510 с.
42. Кілієвич О. Дилема перехідної економіки: неспроможність ринку і неспроможність державної влади // Зб. наук. праць Укр. Академії державного управління при президентові України / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М.Князєва. К., 1998. Вип. 1. С. 356362.
43. Романюк О.П., Кілієвич О.І., Юрчишин В.В. та ін. Сучасна економічна теорія і стабілізаційні моделі у відкритому суспільстві. К.: УАДУ. 1998. 332с.
44. Розпутенко І.В., Пухкал О.Г., Брайченко О.Д., Кравченко І.С., КілієвичО.І. Ефективність державного управління та управлінських кадрів в умовах змін: Зб. наук. праць / Національна академія держ. управління при Президентові України. Інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів / І.В.Розпутенко (заг.ред.). К. : Вид-во НАДУ, 2005. 168 с.
45. Економічний розвиток і державна політика: Навч. посіб. / Ю. Бажал, О.Кілієвич, О. Мертенс та ін.; За заг. ред. Ю. Єханурова, І. Розпутенка. К.: Видв-во УАДУ, 2001. 480 с.
46. Кучеренко О.О. Державна політика: теоретико-методологічні засади дослідження процесу формування та здійснення: Автореф. дис к. держ. упр.: 25.00.01 / Українська академія державного управління при Президентові України. К., 2001. 20 с.
47. Ребкало В., Валевський О. Вплив середовища на аналіз та формування державної політики // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Харків: ХарРІ УАДУ, 2011. № 3 (11). С. 4352.
48. Ребкало В.А., Шкляр Л.Є. Політичні інститути в процесі реформування системи влади. К.: Вид-во НАДУ. Міленіум, 2003. 172 с.
49. Державна політика: аналіз та механізми її впровадження в Україні: Навч. посіб. / Кол. авт.; За заг. ред. В.А. Ребкала, В.В. Тертички. К.: Вид-во НАДУ, 2000. 232 с.
50. Оцінювання державної політики і програм: Конспект лекцій до навч. дисципліни / Уклад.: В.А. Ребкало, Ю.Д. Полянський. К.: Вид-во НАДУ, 2005. 72 с.
51. Гаєвський Б., Ребкало В., Туленков М. Політичне управління / Навч. посіб. К.: Вид- во УАДУ, 2001. 160 с.
52. Теорія і практика політичного аналізу: Навч. посіб. / За заг. ред. О.Л.Валевського, В.А. Ребкала. К.: Міленіум, 2003. 228 с.
53. Романов В.Є. та ін. Вступ до аналізу державної політики: Навч. посіб. / В. Романов, О. Рудік, Т. Брус. К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2001. 238 с.
54. Тертичка В. Аналіз державної політики: перспективи становлення повноправної науково-навчальної дисципліни в Україні // Вісн. УАДУ. 2003. № 1. С. 5866.
55. Тертичка В. Державна політика: аналіз та здійснення в Україні. К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2002. 750 с.
56. Тертичка В. Консультативні цінності аналізу державної політики // Вісн. УАДУ. 2001. № 4. С. 281291.
57. Тертичка В. Системний підхід як підґрунтя аналізу державної політики // Вісн. НАДУ. 2005. № 1. С. 7686.
58. Тертичка В. Суспільна політика: чи стала вона сферою наукового пошуку і прикладних досліджень в Україні? [Електронний ресурс] // Політичний менеджмент. 2007. № 1. Режим доступу: http://www.politik.org.ua/ vid/magcontent.php3?m=1&n=67&c=1527. Заголовок з екрану.
59. Тертичка В. Ціннісні орієнтації аналізу державної політики в умовах розбудови громадянського суспільства України // Формування громадянського суспільства в Україні: стан, проблеми, перспективи: Зб. наук. пр. Укр. Академії держ. упр. При Президентові України / Кол. авт.; За заг. ред. В.І. Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2001. С. 211234.
60. Токовенко В. Політичне керівництво і державне управління: проблеми взаємовідносин та оптимізація взаємодії: Моногр. К.: Вид-во УАДУ, 2001. 256с.
61. Антонова О. В. Аналіз державної політики в розбудові громадянського суспільства // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. Д.: ДРІДУ УАДУ, 2002. Вип. 1. С. 6269.
62. Антонова О.В. Середовище вироблення державної політики (теоретико-методологічні аспекти): Автореф. диск. держ. упр.: 25.00.01 / Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Дніпропетровськ, 2005. 20 с.
63. Бакуменко В. Роль державно-управлінських рішень у становленні громадянського суспільства // Формування громадянського суспільства в Україні: стан, проблеми, перспективи: Зб. наук. пр. Укр. Академії держ. упр. при Президентові України / Кол. авт.; За заг. ред. В.І. Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2001. С. 234247.
64. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.
65. Європейські орієнтири адміністративного реформування в Україні: Монографія / За заг. ред. В.Д. Бакуменка, В.М. Князєва; Кол. авт.: В.Д.Бакуменко, Л.М. Гогіна, І.В. Козюра, С.О. Кравченко, Ю.Г. Кальниш, Л.Г.Штика. К.: Вид-во НАДУ, 2005. 172 с.
66. Боренько Я.Й. Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.01 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. Л., 2002. 17с.
67. Дем’янчук О. Державна політика” та публічна політика”: варіант перехідного періоду // Наук. зап. НаУКМА. Т. 18: Політ. науки. 2000. С. 3136.
68. Діхтяр Т. Аналіз політики: можливості впровадження в Україні [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.icps.kiev.ua/doc/ policy_analysis_ukraine_ukr.doc. Заголовок з екрану.
69. Кальниш Ю.Г. Концептуальні засади формування системи взаємодії органів державної влади із суб’єктами громадянського суспільства щодо європейської інтеграції в Україні [Електронний ресурс] // Державне управління: теорія та практика. 2006. № 2. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DUTP/2005-2. Заголовок з екрану.
70. Кальниш Ю.Г. Формування теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні України: Автореф. дис... доктора наук з держ. упр.: 25.00.01 / Національна академія держ. управління при Президентові України. К., 2007. 36 с.
71. Козлов К. Громадські організації як суб’єкти державної політики у сфері соціальної безпеки населення // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії держ. управління при Президентові України. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ Магістр”, 2004. № 2. С. 216221.
72. Лагутін А. Громадянське суспільство і політичний процес в Україні // Вісн. Львівського університету. Серія: філософські науки. 2002. Вип.4. С.352356.
73. Серьогін С.М. Державний службовець у відносинах між владою і суспільством / Національна академія держ. управління при Президентові України; Дніпропетровський регіональний ін-т держ. управління. Д.: ДРІДУ НАДУ, 2003. 456 с.
74. Семененко И.С. Группы интересов в социокультурном пространстве: вызов демократизации или ресурс демократии? // Политические институты на рубеже тысячелетий. Дубна: ОО Феникс+”, 2001. С. 81100.
75. Стойка А.В. Механізми ефективної взаємодії органів державної влади і громадських об'єднань на регіональному рівні: дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / Донецький держ. ун-т управління. — Донецьк, 2006. — 237 с.
76. Сьомін С.В. Міжнародні християнські організації та національна безпека України / Рада національної безпеки і оборони України; Національний ін-т стратегічних досліджень. К., 1999. 266 с.
77. Тинкован О.В. Неурядові організації як суб'єкти вироблення державної політики: Автореф. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.01 / Дніпропетровський регіональний ін-т держ. управління Національної академії держ. управління при Президентові України. Д., 2007. 20 с.
78. Юрчишин В., Ведмідь Я., Грищенко М. Криза владних інститутів: Аналітична доповідь / Агенція соціального планування / В. Юрчишин (наук. ред.). К., 2002. 27 с.
79. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. проф. В.Б.Авер’янова. К.: Юрінком Інтер, 1998. 342 с.
80. Куйбіда В.С. Конституційно-правові проблеми міського самоврядування в Україні: Моногр. / В.С.Куйбіда; Відп. ред. В.І.Чушенко. Л.: Літопис, 2001. 376 c.
81. Луговий В., Князєв В. Державне управління як галузь професійної діяльності, спеціальної підготовки, наукових досліджень // Вісн. Укр. Академії державного управління при Президентові України. 1997. № 3/4. С. 912
82. Надольний І.Ф., Мандебура Т.О., Дзюбик С.Д., Ребкало В.А., Скуратівський В.А. Конституція України Основний Закон суспільства, держави, людини: Наук.-метод. рекомендації / Українська академія держ. управління при Президентові України / В.І.Луговий (ред.). К., 1997. 156с.
83. Мельник А.Ф., Оболенський О.Ю., Васіна А.Ю. Державне управління. К. : Знання, 2004. 344 с.
84. Скуратівський В.А., Шевченко М.Ф. Соціальні системи та соціологічні методи дослідження: Навч. посіб. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 188с.
85. СушинськийО.І. Контроль у сфері публічної влади: теоретико-методологічні та організаційно-правові аспекти: Моногр. Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2002. 468с.
86. СушинськийО.І. Громадянське суспільство та держава// Об’єднання громадян, благодійництво та соціальний захист в Україні/ Укладачі: О.І.Сушинський, Г.Г.Мисаковець, П.І.Шевчук. Львів: Ліга-Прес, 2000. С.513.
87. Цвєтков В.В. Державне управління: основні фактори ефективності. Політико-правовий аспект. Х.: Право, 1996. 164 с.
88. Методологія державного управління: Слов. - довід. / Уклад.: В.Д.Бакуменко (кер. автор. кол.), Д.О.Безносенко, С.В.Бутівщенко, Л.М.Гогіна, Ю.Г.Іванченко, В.М.Князєв, І.В.Козюра, С.О.Кравченко, Ю.Г.Кальниш, В.І.Луговий, О.М.Руденко, Ю.П.Сурмін, Л.Г.Штика; За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во НАДУ, 2004. 196 с.
89. Кілієвич О. Усталення термінології в галузі аналізу державної політики// Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць / ДРІДУ УАДУ, 2002. Вип. 1 (7). С. 5261.
90. Новий тлумачний словник української мови у 4-х томах. К.: Видавництво «Аконіт», 1998. Т. 1. 910 с.
91. Лациба М. Державна політика та стан розвитку громадянського суспільства в Україні [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ucipr.kiev.ua. Заголовок з екрану.
92. Англійсько-український словник термінів