КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ У СФЕРІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Краткое описание

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ДРЕШПАК Валерій Михайлович

УДК 35::366.636

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ У СФЕРІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

25.00.01 теорія та історія державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
РОМАНОВ Владислав Євгенович
кандидат історичних наук, доцент

ДНІПРОПЕТРОВСЬК - 2005

ЗМІСТ

ВСТУП ........................................................................................................ 4
РОЗДІЛ 1. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ У СФЕРІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЯК ОБ’ЄКТ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ........................................................................................ 12
1.1. Огляд документальних джерел та наукових публікацій з проблематики дослідження .............................................................12
1.2. Методологічні засади досліджень державної політики у сфері ЗМІ ...................................................................................... 28
1.3. Проблеми формування понятійно-категоріального апарату досліджень державної політики у сфері ЗМІ ............................... 38
Висновки до розділу 1 .................................................................... 62
РОЗДІЛ 2. ВІТЧИЗНЯНИЙ І ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА ЗОВНІШНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ У СФЕРІ ЗМІ ................................................ 64
2.1. Основні етапи розвитку державної політики у сфері ЗМІ на території України ............................................................................ 64
2.2. Зарубіжна практика формування державної політики у сфері ЗМІ ...................................................................................... 84
2.3. Типологія впливів на формування державної політики України у сфері ЗМІ ...................................................................... 100
Висновки до розділу 2 .................................................................. 110
РОЗДІЛ 3. ВНУТРІШНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ТА МОДЕЛІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ У СФЕРІ ЗМІ .... 113
3.1. Проблеми та цілі державної політики України у сфері ЗМІ .................................................................................... 113
3.2. Ресурси та інструменти державної політики України у сфері ЗМІ ..................................................................................... 134
3.3. Суб’єкти та способи впровадження державної політики України у сфері ЗМІ ..................................................................... 147
3.4. Моделі державної політики України у сфері ЗМІ ............ 161
Висновки до розділу 3 .............................................................. 172
ВИСНОВКИ ....174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . 179
ДОДАТКИ ... 205

ВСТУП

Актуальність теми. Необхідність дослідження обумовлена важливими змінами, що сталися протягом останнього часу в інформаційній сфері України і були спричинені політичними, економічними, соціальними, технологічними та іншими факторами. Такі перетворення вимагають наукової розробки принципово нової системи поглядів, теоретичних та методологічних підходів стосовно чинників формування державної політики України у сфері засобів масової інформації (ЗМІ) як складової державної інформаційної політики.
Посилення впливовості та ролі сфери ЗМІ в українському суспільстві, суттєві корективи в системі відносин засобів масової інформації, держави і громадян, з одного боку, і подальше входження України у світовий інформаційний простір та активізація зовнішніх впливів з іншого, визначають наявність низки проблем, що стосуються, зокрема, питань ефективності державного управління цією сферою, узгодження позицій і повноважень у ній державного, приватного та суспільного секторів, безпеки національного інформаційного простору. Розв’язання цих та інших проблем, на нашу думку, знаходиться, насамперед, у площині формування концептуальних засад цієї політики, які б були: системно укладеними і аргументованими, простими і водночас універсальними; зрозумілими для впроваджувачів, суб’єктів даної сфери та громадськості; придатними для подальшого розвитку як на національному, так і на регіональному й місцевому рівнях.
Державна політика у сфері ЗМІ з позиції цих підходів має забезпечити: єдність інформаційного простору держави і органічне входження України до світового інформаційного простору; становлення в Україні інформаційного суспільства; задоволення інформаційних потреб і запитів, гарантування інформаційної безпеки, прав та свобод громадян, суспільства і держави; оптимальність системи державного управління у цій сфері та результативність упровадження даної державної політики. На регіональному та місцевому рівнях така державна політика повинна враховувати зростання ролі місцевого самоврядування, найбільш повно відповідати очікуванням територіальних громад, відповідати напрямам змін, передбачених адміністративно-територіальною реформою в Україні.
Українськими та зарубіжними вченими розроблено достатню теоретико-методологічну базу, на основі якої проведено це дослідження. Теоретичні засади науки з державного управління, передусім методологічних, філософських, правових та прикладних її аспектів, викладені у працях українських і зарубіжних вчених: Г.В. Атаманчука, В.Д. Бакуменка, О.Л. Валевського, В.М. Князєва, В.Я. Матвієнка, Н.Р. Нижник, інших авторів. Широкою є тематика наукових праць, що стосуються сфери ЗМІ. Питання розвитку вітчизняного медіа-простору досліджені в роботах українських науковців у найрізноманітніших контекстах. Загальні проблеми державної політики України у сфері ЗМІ у контексті формування державної інформаційної політики та сучасних світових і європейських тенденцій цієї сфери досліджуються у роботах: О.М. Гриценко, В.Д. Демченка, О.В. Литвиненка, Є.А. Макаренко, А.З. Москаленка, Г.Г. Почепцова, О.М. Сосніна, Ю.Е. Фінклера, С.А. Чукут та інших авторів. Ними обґрунтовані засади напрямів демократичного розвитку сфери ЗМІ в Україні, базові принципи державної інформаційної політики, системи інформаційної безпеки, структури і принципи розвитку світового та національного інформаційного простору, проаналізовано зарубіжний досвід вироблення та впровадження медіа-політики, можливості застосування його в українських умовах.
Роботи зарубіжних авторів: Е. Багерстама, Д. Кіна, В.О. Копилова, Д. Корню, П. Круга, Х. Майна, І.С. Мелюхіна, Є.П. Прохорова, П. Філліпса та інших стосуються широкого спектру проблем державної політики у сфері ЗМІ і, зокрема, розкривають такі напрями, як державна інформаційна політика та взаємини держави і ЗМІ, законодавче регулювання мас-медійної сфери, саморегулювання сфери ЗМІ. Ці роботи, передусім, дозволяють екстраполювати описані чинники і моделі формування державної політики у сфері ЗМІ на українські реалії, перевірити розроблені моделі державної політики з використанням ситуативних прикладів із зарубіжного досвіду.
Разом з тим, незважаючи на значну увагу до проблематики, що стосується державної політики у сфері засобів масової інформації, вітчизняні та зарубіжні наукові дослідження не дають комплексної відповіді на питання щодо практики формування даної політики як цілісного процесу та його концептуальних чинників. Ця проблема набуває особливої актуальності у зв’язку з визначенням в Україні нових підходів до формування й реалізації внутрішньої та зовнішньої політики держави за умов демократичного розвитку, інтеграції до європейського та світового співтовариства, становлення інформаційного суспільства. Зазначені вище системні суспільні зміни є також умовою внесення на порядок денний питання про необхідність оптимізації державного управління у сфері ЗМІ, що має ґрунтуватися і формуватися на засадах нової державної політики. Отже, актуальність теми дослідження визначається практикою державно-управлінської діяльності, яка потребує науково обґрунтованих рекомендацій щодо формування державної політики України у сфері ЗМІ.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах наукової роботи кафедри державного управління та місцевого самоврядування Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Дослідження проведено відповідно до тем науково-дослідних робіт Розробка теоретичних та прикладних аспектів аналізу державної політики та їх впровадження в практичну діяльність органів державного управління та місцевого самоврядування” (державний реєстраційний номер 0102U003691) і Розробка методики проведення аналізу та оцінки інформації щодо надання управлінських послуг у регіонах органами державної влади та органами місцевого самоврядування” (державний реєстраційний номер 0104U006876), участь в яких дисертант брав як науковий співробітник. Як співвиконавець автор брав участь у спільних проектах Дніпропетровської обласної ради, Канадського Бюро Міжнародної Освіти (СВІЕ), громадської організації Асоціація аналітиків політики”: Ефективна політика для місцевої громади” і Місцеве самоврядування та ЗМІ: моделі ефективної комунікації”.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення та аналіз комплексу концептуальних чинників формування державної політики України у сфері ЗМІ як складової державної інформаційної політики України та розроблення на цій основі моделей і рамкового проекту концептуальних засад відповідної державної політики.
Виходячи з поставленої мети, у дисертаційній роботі були визначені такі завдання:
- проаналізувати і узагальнити визначення понять державна інформаційна політика”, державна політика у сфері ЗМІ”, національний інформаційний простір” та його складових;
- установити основні етапи розвитку державної політики України у сфері ЗМІ та проаналізувати їх зміст;
- дослідити зарубіжну практику формування державної політики у сфері ЗМІ;
- визначити і проаналізувати зовнішні та внутрішні чинники формування державної політики України у сфері ЗМІ;
- розробити моделі державної політики України у сфері ЗМІ і запропонувати проект концептуальних засад державної політики України у сфері ЗМІ.
Об’єкт дослідження суспільні відносини, пов’язані з процесами формування державної політики України у сфері ЗМІ як складової державної інформаційної політики України, що зазнають системного внутрішнього та зовнішнього впливів.
Предмет дослідження концептуальні чинники процесів формування державної політики України у сфері ЗМІ.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що визначення і наукове обґрунтування концептуальних чинників державної політики України у сфері ЗМІ забезпечить формування цієї політики на принципах демократії, верховенства закону і конституційних прав громадян на свободу слова й інформаційної діяльності, що сприятиме розвитку в Україні громадянського суспільства, інтеграції України у світовий інформаційний простір за умови забезпечення інформаційної безпеки держави та визначатиме напрями і способи оптимізації системи державного управління в цій сфері.
Методи дослідження. У дисертаційній роботі використані як загальнонаукові, так і спеціальні методи. Методи аналізу застосовані на всіх етапах дослідження. З їх використанням сформовано понятійно-категоріальний апарат, з’ясовано внутрішні та зовнішні чинники формування державної політики України у сфері ЗМІ. Системний метод використовувався під час вивчення понять та сутності процесів цієї державної політики і створення її моделей. Метод моделювання застосовувався як один з найбільш придатних для демонстрації взаємодії чинників формування державної політики і прогнозування процесів в інформаційному просторі. Під час висування основної гіпотези дослідження, крім зазначених методів аналізу, було використано метод аналогії. У процесі висування робочих гіпотез, крім аналогії, були використані і методи аберації, екстраполяції, розвідувального аналізу. Під час опрацювання документальних джерел було використано метод контент-аналізу. Методи ретроспективного аналізу та аналізу ситуативних прикладів застосовано для верифікації запропонованих моделей. На всіх етапах виконання роботи застосовано спеціальні методи аналізу державної політики, що полягають у дослідженні державної політики за допомогою комплексного використання теоретичних розробок та інструментальних можливостей різних галузей науки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що через комплексне дослідження поставленої проблеми в роботі досягнуто таких нових наукових положень та висновків:
уперше:
- у наукових дослідженнях в Україні застосовано підходи аналізу державної політики при вивченні сфери діяльності ЗМІ як складного і мультикомпонентного об’єкта досліджень, обґрунтовано доцільність використання аналізу державної політики в практичній діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері ЗМІ, що може підвищити ефективність процесів формування державної політики;
- розроблено часово-просторову модель типології впливів на формування державної політики і застосовано її для опису та класифікації чинників, що обумовлюють формування державної політики України у сфері ЗМІ;
- розроблено моделі державної політики України у сфері ЗМІ, що ґрунтуються на результатах аналізу чинників внутрішнього та зовнішнього впливу на її формування;
удосконалено:
- періодизацію етапів розвитку державної політики України у сфері ЗМІ з 1991 р., що дало можливість визначити напрями її трансформації в сучасних умовах;
дістали подальшого розвитку:
- понятійно-категоріальний апарат досліджень державної політики у сфері ЗМІ: на підставі результатів аналізу документальних джерел та наукових праць дисертантом запропоновано власні визначення понять державна інформаційна політика”, державна політика у сфері ЗМІ”, національний інформаційний простір” та елементів його структури;
- підходи щодо визначення концепції державної політики України у сфері ЗМІ: запропонований рамковий проект концептуальних засад державної політики України у сфері ЗМІ;
- ідеї стосовно розмежування функцій державного, приватного та суспільного секторів, зокрема, в частині масово-інформаційного забезпечення громадян як специфічного виду послуг, що обумовлено нестійкістю межі між інформацією товаром та інформацією суспільним благом.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та висновки дослідження можуть бути використані:
- у практичній діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування для оптимізації системи державного управління у сфері ЗМІ, а саме для методологічного забезпечення формування державної політики у сфері ЗМІ та інших складових державної інформаційної політики України на різних рівнях;
- у процесі формування національного законодавства в інформаційній сфері, підготовки інших нормативно-правових актів з метою підвищення результативності зазначеної політики;
- під час вироблення, упровадження та оцінювання спеціальних, галузевих, регіональних і місцевих програм у сфері ЗМІ;
- під час розробки навчальних програм, методичних матеріалів та підготовки навчальних посібників за спеціальністю Державне управління”;
- у процесі підготовки практичних посібників для державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, що займаються виробленням, упровадженням та оцінюванням державної політики у сфері ЗМІ та інших сферах державної інформаційної політики на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях.
Запропоновані в дисертації положення, висновки і рекомендації використані під час: розробки Регіональної програми розвитку телерадіоінформаційного простору Дніпропетровської області на 2004 2007 роки (довідка про впровадження від 25.02.2004 № 107); удосконалення діяльності департаменту телебачення і радіомовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України, розробки Концептуальних засад створення суспільного телебачення і радіомовлення України та доопрацювання проектів Інформаційного кодексу України і Концепції національної інформаційної політики України (довідка про впровадження від 18.07.2005 № 3549/29/1); реалізації проектів Ефективна політика для місцевої громади” і Місцеве самоврядування та ЗМІ: моделі ефективної комунікації” (довідка про впровадження від 26.07.2005 № 8/21-1755).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Висновки, пропозиції та рекомендації, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, вироблені автором особисто. Усі дослідження та розробки, ідеї та гіпотези, використані і подані в дисертації, виконано та висунуто особисто здобувачем.
Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень та висновки, що включені до дисертації, були оприлюднені й обговорені на 8 наукових і науково-практичних конференціях, у тому числі за міжнародною участю: Дев’ята річниця Незалежності України: досвід та тенденції розвитку” (Дніпропетровськ, 2000), Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, 2001), Аналіз державної політики” (Дніпропетровськ, 2001), Українська журналістика сьогодення у світовому інформаційному просторі (співвідношення глобального, загальнонаціонального та регіонального)” (Дніпропетровськ, 2001), Структура і зміст зв’язків з громадськістю у сучасному світі” (Луганськ, 2002), Суспільна інформація інструмент позитивних змін” (Київ, 2003), Пріоритетні напрями розвитку євроатлантичної інтеграції України: загальнодержавний та регіональний аспекти” (Дніпропетровськ, 2005), Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції” (Дніпропетровськ, 2005) та на 12 семінарах.
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано: 5 наукових статей у фахових виданнях, 4 статті в інших виданнях, укладено 1 навчально-методичний посібник, 10 публікацій як тези науково-практичних конференцій, семінарів.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 234 сторінки, з них 178 сторінок основного тексту. Дисертація містить 12 додатків на 28 сторінках. Список використаних джерел (26 сторінок) налічує 281 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розв’язано актуальне наукове завдання, що полягає у визначенні комплексу концептуальних чинників формування державної політики України у сфері ЗМІ як складової державної інформаційної політики України та розробленні на цій основі моделей та рамкового проекту концептуальних засад відповідної державної політики. Результати проведених досліджень підтверджують гіпотезу про те, що визначення і наукове обґрунтування концептуальних чинників державної політики України у сфері ЗМІ забезпечить формування цієї політики на принципах демократії, верховенства закону і конституційних прав громадян на свободу слова та інформаційної діяльності, що сприятиме розвитку в Україні громадянського суспільства, інтеграції України у світовий інформаційний простір, за умови забезпечення інформаційної безпеки держави та визначатиме напрями і способи оптимізації системи державного управління у цій сфері. Ці результати характеризуються науковою новизною та дають можливість зробити узагальнюючі висновки, що мають теоретичне і практичне значення.
1. Аналіз попередніх наукових розвідок виявив брак комплексних підходів до визначення концептуальних чинників державної політики України у сфері ЗМІ на етапах її вироблення, упровадження та оцінювання. Раніше ця тема досліджувалась фрагментарно, проте тільки поліаспектний її розгляд дозволяє визначити провідні чинники, що здійснюють вирішальний вплив на зазначені процеси. Визначення комплексу цих елементів, а саме: зовнішніх та внутрішніх чинників формування даної політики, вироблення спеціального понятійно-категоріального апарату і відповідної методики забезпечує можливість розробки адекватних моделей цієї політики та системного формулювання концептуальних засад державної політики України у сфері ЗМІ.
2. На підставі аналізу та узагальнення попередніх вітчизняних і зарубіжних наукових розробок з проблем сфери ЗМІ сформульовано визначення понять державна інформаційна політика”, державна політика у сфері ЗМІ”, національний інформаційний простір” та його складових. Ці визначення ґрунтуються на сучасному розумінні державної політики, змісту її процесів та багатоаспектності і структурованості національного інформаційного простору. Запропоновані визначення сприятимуть удосконаленню термінологічної бази державної політики у сфері ЗМІ. Подальші дослідження доцільно проводити у розрізі адаптації понятійно-категоріального апарату сфери ЗМІ України до європейських норм та практики.
3. Як спеціальні базові підходи дослідження були визначені методи аналізу державної політики. Їх практичне застосування щодо державної політики України у сфері ЗМІ дозволило забезпечити різнобічний комплексний розгляд даної політики через установлення міждисциплінарних зв’язків і гармонізацію результатів досліджень у межах окремих наукових галузей та досягти мети, визначеної у цій дисертаційній роботі. Порівняно з традиційними методами інших наукових галузей зазначені методи дозволили максимально наблизити теоретичні розробки до практики.
4. Аналіз історії розвитку державної політики у сфері ЗМІ на території України дозволяє вести мову про формування певних національних традицій у відносинах між суспільством, державою та засобами масової інформації. Практично протягом усіх історичних періодів ЗМІ були, передусім, інструментом влади, вони не вважалися самостійним гравцем політики, були підзвітні і підконтрольні владі. Отримані результати дозволяють оцінити природу та зміст історичного впливу на процеси формування державної політики у сфері ЗМІ в сучасній Україні. На підставі аналізу зарубіжної практики формування державної політики у сфері ЗМІ окреслено приклади різноманітних моделей ресурсного, інструментального та адміністративного забезпечення даних процесів. Результати проведеного дослідження дозволяють виробити аналогічні моделі для наступного впровадження в Україні.
5. Зовнішні чинники формування державної політики у сфері ЗМІ поділено на чинники прямого та непрямого впливів. Впливи на процеси формування державної політики запропоновано розглядати в площині їх часово-просторової типологізації, що передбачає взаємообумовленість впливів зовнішнього та внутрішнього, минулого та сучасного. Цим досягається можливість комплексного оцінювання оточуючого середовища, в умовах якого відбуваються зазначені процеси, передбачення напрямів і характеру його змін, диференціації зовнішніх чинників формування державної політики України у сфері ЗМІ. Подальші дослідження цього питання можуть стосуватися розробки методології прогнозування, виявлення та оцінювання зовнішніх впливів, що чиняться чи можуть чинитися на державну політику у сфері ЗМІ.
6. На підставі аналізу внутрішніх чинників формування державної політики України у сфері ЗМІ визначено п’ять макропроблем та п’ять основних цілей даної державної політики, що співвідносяться з чотирма групами ресурсів, трьома основними групами інструментів, сімома суб’єктами та способами впровадження цієї державної політики. Це дозволяє систематизувати основні чинники, що відображають систему взаємовпливів і структуру елементів внутрішнього середовища державної політики, суттєво впливають на формування державної політики України у сфері ЗМІ та є визначальними для вироблення моделей цієї державної політики.
Подальші дослідження з цієї проблематики доцільно зосередити на теоретико-методологічних аспектах визначення проблем та цілей в умовах конкретного інформаційного простору чи окремої галузі сфери ЗМІ, розвитку ресурсної бази та результативності застосування доступного інструментарію, кадрового, фінансового, технологічного, технічного та правового ресурсозабезпечення впроваджувачів даної державної політики.
7. На основі викладених вище результатів запропоновано принципи вироблення і рамковий проект концептуальних засад державної політики України у сфері ЗМІ та моделі зазначеної державної політики. Основними принципами вироблення даної концепції визначено: обґрунтованість, об’єктивність, системність, структурованість. Запропоновано розмежувати функції держави, приватного сектора та суспільства у сфері ЗМІ в Україні. Інтегрована факторна модель державної політики України у сфері ЗМІ поєднує системну модель формування державної політики з моделлю взаємодії внутрішніх чинників формування державної політики, що обумовлюється проблемами, цілями, ресурсами, інструментами, упроваджувачами даної політики, та моделлю впливу зовнішніх чинників. Сутність вимог та підтримки навколишнього середовища цієї системи співвідносна з характером, типом, напрямом, силою прямих та непрямих зовнішніх впливів. Механізм внутрішніх впливів системи ґрунтується на взаємовпливі комплексу зазначених чинників. З урахуванням усіх чинників в умовах реального інформаційного простору державна політика у сфері ЗМІ може формуватися за значним числом альтернативних моделей. Запропоновані моделі державної політики та рамковий проект концептуальних засад державної політики України у сфері ЗМІ дають можливість виробити принципи формування оптимальної системи державного управління у даній сфері. Подальші дослідження у цьому контексті слід зосередити на питаннях адаптації інтегрованої моделі державної політики у сфері ЗМІ до конкретних потреб окремих галузей цієї сфери, регіонів, територіальних громад.
Для реалізації цих результатів дослідження необхідно:
- модернізувати національне законодавство в інформаційній сфері та систему державного управління у сфері ЗМІ з розширенням доступу і залученням до процесів вироблення, упровадження та оцінювання даної державної політики науково-дослідних організацій, структур суспільного сектора, представників організацій медіа-сфери;
- розширити можливості для застосування нових моделей упровадження державної політики у сфері ЗМІ;
- запровадити практику розробки та впровадження спеціальних регіональних і місцевих програм у сфері ЗМІ на засадах запропонованої методології;
- забезпечити проведення постійного моніторингу проблем сфери ЗМІ в Україні, а також досліджень вітчизняного і зарубіжного досвіду з різних аспектів вироблення, впровадження та оцінювання державної політики у сфері ЗМІ;
- здійснити підготовку посібників для державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та фахівців медіа-сфери і суспільного сектора з практики визначення проблем та цілей, оцінювання, залучення і використання ресурсів та інструментів, впровадження державної політики у сфері ЗМІ.
Послідовна реалізація зазначених заходів дозволить модернізувати державну політику України у сфері ЗМІ, оптимізувати систему державного управління в цій сфері, суттєво підвищить результативність її впровадження, забезпечить наближення нашої держави до світових стандартів демократичного розвитку, сприятиме широкому задоволенню інформаційних потреб суспільства і держави, дотриманню законних інтересів громадян, інтенсивному розвитку інформаційної сфери України, гарантуватиме інформаційну безпеку держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. К.: Просвіта, 1996. 78 с.
2. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів: Закон України від 23 верес. 1997 р. № 540 ВР: Зі змінами та доповненнями станом на 03.04.2003 // Відом. Верховної Ради України. 1997. № 50. С. 947 957.
3. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16 листоп. 1992 р. № 2783: Зі змінами та доповненнями станом на 11.05.2004 // Відом. Верховної Ради України. 1993. № 1. С. 2 15.
4. Про інформаційні агентства: Закон України від 28 лют. 1995 р. № 74а ВР: Зі змінами та доповненнями станом на 11.12.2003 // Відом. Верховної Ради України. 1995. № 13. С. 281 291.
5. Про інформацію: Закон України від 02 жовт. 1992 р. № 2657: Зі змінами та доповненнями станом на 11.05.2004 // Відом. Верховної Ради України. 1992. № 48. С. 1447 1462.
6. Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення: Закон України від 23 верес. 1997 р. № 538 ВР: Зі змінами та доповненнями станом на 03.03.2005 // Відом. Верховної Ради України. 1997. № 48. С. 912 926.
7. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації: Закон України від 23 верес. 1997 р. № 539 ВР // Відом. Верховної Ради України. 1997. № 49. С. 931 940.
8. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21 груд. 1993 р. № 3760: Зі змінами та доповненнями станом на 03.02.2004 // Відом. Верховної Ради України. 1994. № 10. С. 246 262.
9. Про вдосконалення системи управління державним телебаченням і радіомовленням України: Указ Президента України від 03 січ. 1995 р. № 12 // Уряд. кур’єр. 1995. № 5 6. С. 9.
10. Про вдосконалення державного управління інформаційною сферою: Указ Президента України від 16 верес. 1998 р. № 1033 // Голос України. 1998. № 182. С. 3.
11. Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Президента України: Указ Президента України від 19 трав. 2005 р. № 824 // www.prezident.gov.ua
12. Про Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України: Указ Президента України від 25 лип. 2000 р. № 919 // Уряд. кур’єр. 2000. № 140. С. 10.
13. Про додаткові заходи щодо безперешкодної діяльності засобів масової інформації, дальшого утвердження свободи слова в Україні: Указ Президента України від 09 груд. 2000 р. № 1323 // Уряд. кур’єр. 2000. № 231. С. 6.
14. Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади: Указ Президента України від 01 серп. 2002 р. № 683 // Уряд. кур’єр. 2002. № 140. С. 4.
15. Про додаткові заходи щодо поліпшення інформаційної діяльності: Розпорядження Президента України від 05 жовт. 1998 р. № 514 // Уряд. кур’єр. 1998. № 198 199. С. 3 4.
16. Про заходи щодо підвищення рівня інформованості населення України про основні напрями державної політики: Розпорядження Президента України від 28 берез. 1996 р. № 72 // Уряд. кур’єр (Орієнтир). 1996. № 68 69. С. 6.
17. Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні: Указ Президента України від 31 лип. 2000 р. № 928 // Уряд. кур’єр. 2000. № 143. С. 9.
18. Про комісію з питань інформаційної безпеки: Указ Президента України від 03 лют. 1998 р. № 76 // Уряд. кур’єр (Орієнтир). 1998. № 38 39. С. 1.
19. Про координацію роботи прес-служб та інформаційно-аналітичних підрозділів органів державної виконавчої влади: Розпорядження Президента України від 23 листоп. 1995 р. № 419 // Уряд. кур’єр. 1995. № 177. С. 4.
20. Про Міністерство інформації України: Указ Президента України від 13 листоп. 1996 р. № 1061 // Уряд. кур’єр. 1996. № 215 216. С. 2.
21. Про перейменування Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України: Указ Президента України від 31 січ. 2003 р. № 54 // Уряд. кур’єр (Орієнтир). 2003. № 21. С. 5.
22. Про підготовку пропозицій щодо забезпечення гласності та відкритості діяльності органів державної влади: Указ Президента України від 17 трав. 2001 р. № 325 // Уряд. кур’єр. 2001. № 88. С. 4.
23. Про Раду з питань інформаційної політики при Президентові України: Указ Президента України від 03 квіт. 2001 р. № 230 // Уряд. кур’єр (Орієнтир). 2001. № 65. С. 2.
24. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2001 року Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України: Указ Президента України від 06 груд. 2001 р. № 1193. Уряд. кур’єр (Орієнтир). 2001. № 235. С. 5 6.
25. Про удосконалення діяльності органів виконавчої влади з питань інформування населення: Указ Президента України від 17 лют. 2001 р. № 101 // Уряд. кур’єр. № 41. С. 6.
26. Про державну підтримку газет, що видаються мовами національних меншин: Постанова Верховної Ради України від 06 лют. 2003 р. № 528 // Голос України. 2003. № 31. С. 5.
27. Про діяльність Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади щодо забезпечення свободи слова, задоволення інформаційних потреб суспільства та розвитку інформаційної сфери в Україні: Постанова Верховної Ради України від 16 лют. 1999 р. № 430 // Голос України. 1999. № 37. С. 3.
28. Про забезпечення права громадян на інформацію: Постанова Верховної Ради України від 10 січ. 2002 р. № 2967 // Голос України. 2002. № 15. С 3.
29. Про звіт президента Укртелерадіокомпанії Охмакевича М.Ф. Про роботу Державної телерадіомовної компанії України”: Постанова Верховної Ради України від 17 груд. 1993 р. № 3730 // Відом. Верховної Ради України. 1993. № 52. С. 1194 1195.
30. Про звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України по вивченню ситуації в телерадіоінформаційному просторі України: Постанова Верховної Ради України від 13 трав. 1996 р. № 187 // Голос України. 1996. № 88. С. 2.
31. Про підсумки парламентських слухань Інформаційна політика України: стан і перспективи”: Постанова Верховної Ради України від 02 черв. 1999 р. № 705 // Голос України. 1999. № 106. С. 7.
32. Про підсумки парламентських слухань Проблеми інформаційної діяльності, свободи слова, дотримання законності та стану інформаційної безпеки України”: Постанова Верховної Ради України від 07 черв. 2001р. № 2498 // Голос України. 2001. № 112. С. 8.
33. Про підсумки парламентських слухань Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова і цензура в Україні”: Постанова Верховної Ради України від 16 січ. 2003 р. № 441 // Голос України. 2003. № 19. С. 3, 5.
34. Про рекомендації парламентських слухань Перспективи створення громадського телерадіомовлення в Україні”: Постанова Верховної Ради України від 21 черв. 2005 р. № 2684 // Голос України. 2005. № 121. С. 8.
35. Про створення Громадської ради телерадіоорганізації суспільного мовлення України: Постанова Верховної Ради України від 15 січ. 1998 р. № 21 // Голос України. 1998. № 23. С. 3.
36. Про створення телерадіоорганізації Суспільного мовлення України: Постанова Верховної Ради України від 21 листоп. 1997 р. № 667 // Голос України. 1997. № 228. С. 3.
37. Про структуру місцевих державних адміністрацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 трав. 2005 р. № 328 // Офіц. вісн. України. 2005. № 19. С. 104 107.
38. Азарова Т.В., Абрамов Л.К. Інформаційне забезпечення процесу рішення соціальних проблем на місцевому рівні. 2-ге вид. Кіровоград: ІСКМ, 2003. 116 с.
39. Актуальні проблеми інформаційної безпеки України: Аналітична доповідь УЦЕПД // Національна безпека і оборона. 2001. № 1. С. 2 59.
40. Алешина И. Паблик рилейшнз для менеджеров и маркетеров. М.: Тандем”; Гном-Пресс”, 1997. 256 с.
41. Аналітичні нотатки щодо інформаційного простору Київської області // Україна за тиждень. 2000. № 5. С. 9 10.
42. Андреев С.С. Политическое время и политическое пространство // Соц.-полит. журн. 1993. № 3. С. 27 40.
43. Антонова О. Проблема політичного середовища в аналізі державної політики // Проблемні питання аналізу політики / Уклад. В.Є. Романов. Д.: Центр економічної освіти, 2002. С. 13 21.
44. Арістова І.В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності органів внутрішніх справ України: організаційно-правові аспекти: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Нац. ун-т внутрішніх справ МВС України. Х., 2002. 39 с.
45. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. 2-е изд., доп. М.: Омега-Л, 2004. 584 с.
46. Аудит адміністративної діяльності: Теорія та практика / Пер. з англ. В. Шульги. К.: Основи, 2000. 190 с.
47. Багерстам Э. Свобода прессы в демократическом обществе. Тарту: Вяллингби, 1992. 91 с.
48. Бадрак В.В. Фактори ефективності впливу друкованих ЗМІ (преси) на електорат: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.08 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка; Ін-т журналістики. К., 2000. 20 с.
49. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: Проблеми теорії, методології, практики: Монографія. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.
50. Бебик В.М., Сидоренко О.І. Засоби масової інформації посткомуністичної України. К.: МАУП, 1996. 124 с.
51. Бекешкіна І. Демократичний процес в Україні // Політ. портрет України. 2001. № 23. С. 4 22.
52. Бєляков К. Організаційно-правові проблеми формування державної інформаційної політики України // Право України. 2004. № 10. С. 16 19.
53. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы / Пер с англ. О.Ю. Уральской. М.: Междунар. отношения, 2003. 256 с.
54. Бондаренко В.О., Литвиненко О.В. Інформаційна безпека сучасної держави: концептуальні роздуми // www.niss.gov.ua.
55. Бондар Ю. Свобода слова: українська мірка. К.: МАУП, 2004. 144 с.
56. Браун Д.Р., Файєрстоун Ч.М., Міцкевич Е. Теле/радіоновини та меншини: Пер. з англ. / Передм. Дж. Картера. К.: Всеувито, 1996. 160 с.
57. Браун М.П. Посібник з аналізу державної політики. К.: Основи, 2000. 243 с.
58. Брус Т.М. Аналіз державної політики: теоретико-історичні засади: Автореф. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.01 / Дніпропетр. регіон. ін-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Д., 2004. 20 с.
59. Буренко В. Становлення інформаційної політики Німеччини: історичний аспект // Актуал. теоретико-методологічні та організаційно-практичні пробл. держ. упр.: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (28 трав. 2004 р., Київ): У 2 т. К.: Вид-во НАДУ, 2004. Т. 2. С. 367 369.
60. Ваганова О.В. Роль засобів масової комунікації у процесі глобалізації: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.03 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка; Ін-т міжнар.відносин. К., 2002. 11 с.
61. Вайс К. Г. Оцінювання: Методи дослідження програм та політики / Пер з англ. Р. Ткачука та М. Корчинської; Наук. ред. пер. О. Кілієвич. К.: Основи, 2000. 671 с.
62. Валевський О.Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження: Монографія. К.: НІСД, 2001. 242 с.
63. Валевський О. Умови формування державної політики: змістовні характеристики середовища та його функціональні аспекти // Вісн. УАДУ. 2002. № 1. С. 207 214.
64. Василенко И.А. Информационные ресурсы власти и формирование новой постклассической картины политического мира ХХІ в. // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 12: Полит. науки. 2004. № 2. С. 26 37.
65. Вдовенко С. Дослідження стану інформаційної сфери в українській діаспорі (на прикладі Республіки Білорусь) // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. / Редкол.: С.М. Серьогін (голов.ред.) та ін. Д.: ДРІДУ НАДУ, 2004. Вип. 3 (17) . С. 38 44.
66. Ведунг Е. Оцінювання державної політики і програм /Пер. з англ. В. Шульга. К.: Всеувито, 2003. 350 с.
67. Веймер Д. Л., Вайнінг Е. Р. Аналіз політики: Концепції і практика / Пер. з англ. І. Дзюб, А.Олійник; Наук. ред. О. Кілієвич К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2000. 654 с.
68. Відданість демократії і правам людини // Уряд. кур’єр. 2005. № 15. С. 3.
69. Власенко В.І. Українська преса як фактор впливу на міжнародну діяльність держави (проблеми становлення і розвитку відносин України та НАТО у 90-х роках): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.08 / Київ.нац. ун-т ім. Т. Шевченка; Ін-т журналістики. К., 2000. 24 с.
70. Гвоздєв В.М. Проблема й поняття свободи преси: сутність, зміст, структура: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.08 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка; Ін-т журналістики. К., 2004. 20 с.
71. Говлет М., Рамеш М. Дослідження державної політики: цикли та підсистема політики / Пер. з англ. О. Рябова. Л.: Кальварія, 2004. 264 с.
72. Государственное и муниципальное управление: Справочник / Под ред. Н.И. Глазуновой и др. М.: Магистр, 1997. 496 с.
73. Государственное регулирование телевидения и радиовещания в странах Европы и США / Подг. Н. Гапич // ВідеоКвадрат. 1998. № 9. С. 8 11.
74. Григораш Д.С. Журналістика у термінах і виразах: Довідник. К.: Вища школа, 1974. 296 с.
75. Гриценко О.М. Мас-медіа в процесах демократичних трансформацій українського суспільства (політико-культурологічний аспект): Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.03 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Ін-т журналістики. К., 2003. 31 с.
76. Гриценко О. На інформаційній магістралі. Євростандарти і політика в галузі ЗМІ // Політика і час. 2003. № 6. С. 72 75.
77. Гурковський В.І. Організаційно-правові питання взаємодії органів державної влади у сфері національної інформаційної безпеки: Автореф. дис... канд. наук держ. упр.: 25.00.02 / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. К., 2004. 20 с.
78. Демченко В.Д. Від електоральної демократії до демократії комунікації”. ЗМІ та їх роль у процесі регіонального розвитку // Грані. 2003. № 2. С. 59 61.
79. Демченко В.Д. Національна модель функціонування преси: світовий досвід та українські реалії // EX PROFESSO: Зб. наук. пр. / Ред. кол.: В.Д. Демченко (відп. редактор) та ін. Д.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2001. Вип. 3. С. 12 18.
80. Демченко С.В. Медіаполітична система в сучасній Україні (інтегрована комунікаційна модель): Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / Дніпропетр. нац. ун-т. Д., 2004. 18 с.
81. Державна політика: аналіз та механізм її впровадження в Україні: Навч. посіб. / Кол. авт.; За заг. ред. В.А. Ребкала, В.В. Тертички. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 232 с.
82. Державна програма Журналіст” на 2004 2010 роки: Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 04 берез. 2004 р. № 271. // www.sctvrb.gov.ua
83. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади: Навч. посіб. / Н.Р. Нижник, С.Д. Дубенко, В.І. Мельниченко та ін.; За заг. ред. Н.Р. Нижник. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 164 с.
84. Державне управління: Словн.-довід. / За заг. ред. В.М. Князєва, В.Д.Бакуменка. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 228 с.
85. Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми: Монографія / Кол. авт.; За ред. В.М. Князєва. К.: Вид-во НАДУ; Міленіум, 2003. 320 с.
86. Державний комітет телебачення і радіомовлення України опрацював та подав на розгляд Кабінету Міністрів України проект концептуальних засад створення суспільного телебачення і радіомовлення в Україні //www.comin.kmu.gov.ua
87. Дикань К. Чи готові ми до появи незалежних газет? // Україна і світ сьогодні. 2000. № 22 С. 5.
88. Дніпропетровськ. Віхи історії / Кол. авт.; Болебрух А.Г. та ін. Д.: Грані, 2001. 256 с.
89. Дрешпак В.М. Взаємини громадських організацій та ЗМІ у контексті державної інформаційної політики України // Механизмы взаимодействия общественных организаций и СМИ: Материалы семинара. Д.: Днепровский центр соц. исслед., 2002. С. 5 11.
90. Дрешпак В.М. Державна інформаційна політика в період реформ: ретроспективний аналіз // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. Д.: ДФ УАДУ, 2002. Вип. 3 (9). С. 36 42.
91. Дрешпак В.М. Державна інформаційна політика України та її регіональний вимір: структура проблем // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. Д.: ДФ УАДУ, 2001. Вип. 1(4). С. 153 163.
92. Дрешпак В.М. Державна інформаційна політика України та її регіональний вимір: формулювання проблем // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. Д.: ДФ УАДУ, 2000. Вип. 3 (3). С. 61 69.
93. Дрешпак В.М. Державна інформаційна політика України та її регіональний рівень: еволюція пріоритетів // Грані. 2000. № 5. С. 98 100.
94. Дрешпак В.М. Журналісти та державні службовці у комунікативному ланцюзі суспільство-влада” // Механизмы взаимодействия власти и общественности: Материалы круглого стола”. Д.: Днепровский центр соц. исслед., 2001. С. 24 27.
95. Дрешпак В.М. Засоби масової інформації як гравці державної політики // Проблемні питання аналізу державної політики / Уклад. В. Романов. Д.: Центр екон. освіти, 2002. С. 54 56.
96. Дрешпак В.М. Концептуальні цілі та проблеми національної інформаційної політики України: загальнодержавний і регіональний рівні // Структура и содержание связей с общественностью в современном мире. Материалы междунар. семинара. / Луган. гос. пед. ун-т им. Т. Шевченко. Луганск: Знание, 2002. Вып. 3: Соц. науки. С. 40 48.
97. Дрешпак В.М. Новий Кримінальний кодекс України у контексті правового блоку проблем державної інформаційної політики // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. Д.: ДФ УАДУ, 2001. Вип. 2 (5). С. 77 83.
98. Дрешпак В.М. Привид суспільного мовлення бреде в регіони // Телекритика. 2005. № 4. С. 35 37.
99. Дрешпак В.М. Регіональне радіомовлення в контексті проблем державної інформаційної політики України // EX PROFESSO: Зб. наук. пр. / Ред. кол.: В.Д. Демченко (відп. ред.) та ін. Д.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2001. Вип. 3. С. 86 89.
100. Дрешпак В.М. Структура информационного пространства и сектор общественной информации // PR-менеджер. 2003. № 11. С. 10 13.
101. Дрешпак В.М. Сучасні аспекти комунікативної політики органів місцевої влади в Україні // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні. Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (30 трав. 2001 р., Київ): У 2 т. К.: УАДУ, 2001. Т. 1. С. 96 99.
102. Дубас О.П. Інформаційний розвиток сучасної України у світовому контексті: політологічний аналіз: Автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 /НАН України; Ін-т політ. і етнонац. дослідж. К., 2004. 20 с.
103. Дубас О. Інформація як суспільна цінність і політичний чинник // Бористен. 2002. № 7. С. 15 17.
104. Дуцик Д.Р. Роль засобів масової інформації у забезпеченні політичн