ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Краткое описание

Інститут права імені князя Володимира Великого
Міжрегіональної академії управління персоналом

На правах рукопису

ПОТОЦЬКИЙ Микола Юрійович

УДК 340.1

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
В УКРАЇНІ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

12.00.01 Теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень.

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент
Юлдашев Олексій Хашимович

Київ 2009

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...................................................................................... 3
ВСТУП.................................................................................................. 4
РОЗДІЛ1ГЕНЕЗИС ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА РОЛЬ ДЕРЖАВИ У ЙОГО ЕВОЛЮЦІЇ......................................................................................... ...12
1.1. Історичний аналіз правового регулювання інтелектуальної власності.................................................................................................... .. 12
1.2. Місце і роль держави в охороні інтелектуальної власності............................................................................................... ...29
Висновки до розділу 1............................................................................................................ ...44
РОЗДІЛ2ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНИЙ ПОНЯТІЙНО-КАТЕГОРІАЛЬНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ОСНОВИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У ЦІЙ СФЕРІ.................................................................................................. ...45
2.1. Інтелектуальна власність і суміжні з нею категорії у теоретико-правовому
вимірі.................................................................................................... ...45
2.2. Характеристика основних теорій права інтелектуальної власності............................................................................................... ...70
2.3. Розмежування матеріальних та процесуальних норм у сфері інтелектуальної
власності............................................................................................... ...87
2.4. Нормативно-правове та договірне регулювання відносин у сфері
інтелектуальної власності............................................................................................... .101
Висновки до розділу 2............................................................................................................ .118
РОЗДІЛ 3 ГАРМОНІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
У СФЕРІ ОХОРОНИ ПРАВА НА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ
З ПРАВОМ ЄС.......................................................................................................... 124
3.1. Сучасний стан та тенденції розвитку законодавства України щодо
інтелектуальної власності............................................................................................... .124
3.2. Адаптація законодавства України до європейських стандартів
у сфері інтелектуальної власності............................................................................................... .142
3.3. Систематизація законодавства України про інтелектуальну власність............................................................................................... .159
Висновки до розділу 3............................................................................................................ .177
ВИСНОВКИ....................................................................................... .180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................................................. .184

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

1. ВРУ Верховна Рада України.
2. ВОІВ Всесвітня організація інтелектуальної власності.
3. ГКУ Господарський кодекс України.
4. ГПКУ Господарський процесуальний кодекс України.
5. ДДІВ Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства
освіти і науки України.
6. ЄС Європейський Союз.
7. ІВ інтелектуальна власність.
8. ОПІВ об’єкт права інтелектуальної власності.
9. МКУ Митний кодекс України.
10. КМУ Кабінет Міністрів України.
11. КУпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення.
12. КАСУ Кодекс адміністративного судочинства України.
13. ККУ - Кримінальний кодекс України.
14. КПКУ Кримінально-процесуальний кодекс України.
15. КЗпПУ Кодекс законів про працю України.
16. РІД результат інтелектуальної діяльності.
17. ЦКУ Цивільний кодекс України.
18. ЦПКУ Цивільний процесуальний кодекс України.

ВСТУП
Актуальність теми. Реалізація проголошеного Конституцією України курсу на становлення України як демократичної та правової держави, а також виконання вимог «Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС» залежить від низки факторів, серед яких чільне місце посідає правове регулювання ІВ як складової права власності. Надійне законодавче забезпечення охорони і захисту права ІВ є одним із факторів, що свідчать про готовність України до інтеграції у європейські співтовариства.
Загальнотеоретичний рівень (рівень загальної теорії права), що дає інтегровані уявлення про явища права і держави та визначає основні правові терміни і категорії, дасть змогу узагальнити стан правового регулювання ІВ в Україні та запропонувати напрями оптимізації правової регламентації в цій сфері.
Новий, нематеріальний об'єкт результат інтелектуальної діяльності (РІД) увійшов концептуально до цивільного обігу два сторіччя тому; з того часу перед правом України як нормативним регулятором соціальних відносин постало завдання пошуку правового механізму, адекватного його впровадженню.
Право власності, засноване на праві володіння, яке, здавалося б, є ідеальним правовим механізмом введення матеріальних об’єктів до цивільного обігу, зважаючи на низку особливостей (спрямованість на врегулювання відносин щодо матеріальних об’єктів; переважання приватноправового характеру регулювання відносин стосовно його об’єктів), виявилося неспроможним повноцінно забезпечити вільне використання РІД у цивільному обігу.
Пошук нових підходів до розуміння ІВ та правового регулювання відносин у цій сфері, як у межах, так і поза межами права власності, спричинив появу низки концепцій з патентного права, авторського права, але, не дав узагальнених теоретичних розробок щодо ІВ та сутності її правового регулювання. До того ж спроби наукового осмислення зазначеної проблеми породили суттєві розбіжності між вченими-цивілістами.
Широка правова проблематика щодо ІВ, досліджувана дотепер переважно у межах галузевих юридичних дисциплін, потребує її постановки на рівні теорії права задля здійснення комплексного аналізу і отримання висновків, необхідних для вирішення стратегічних завдань теорії та практики правового регулювання ІВ. Актуалізує теоретико-правовий ракурс даного дослідження необхідність виходу за межі суто цивілістичного правового інструментарію, охоплення ним усього комплексу відносин, що виникають у зв’язку із набуттям, використанням, розпорядженням, охороною та захистом ІВ. Актуальними постають розроблення загальновизнаної науково-практичної моделі правового регулювання ІВ, а також переосмислення і оновлення фундаментальних правових категорій (право, правове регулювання, реалізація права, правопорушення, відповідальність, тощо), подолання суперечностей у вивченні питань, загальних для всіх ОПІВ, які несприятливо впливають на розвиток законодавства, покликаного стати надійною юридичною основою для врегулювання відповідних відносин.
Загальнотеоретичною парадигмою правового регулювання ІВ ми прагнемо не лише актуалізувати необхідність у реформуванні існуючої нормативно-правової бази у цій сфері, а й внести пропозиції стосовно напрямів і змісту такого реформування.
Викладеним вище зумовлено вибір теми дослідження та її актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планами науково-дослідної роботи Інституту права ім. князя Володимира Великого МАУП на 2004 2008 р.р. аспект «Правове забезпечення інтелектуальної діяльності» в межах загальної теми «Правове забезпечення управління персоналом», затвердженої рішенням Вченої ради МАУП (Протокол № 1 від 21.01.2004). Відповідно до зазначеної теми дисертант як співвиконавець здійснив загальнотеоретичне дослідження правового регулювання ІВ та розробив пропозиції з вдосконалення правових категорій та нормативно-правової бази у цій сфері.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вироблення на основі загальнотеоретичного аналізу правового регулювання ІВ пропозицій із вдосконалення правових категорій та нормативно-правової бази у цій сфері.
Для досягнення зазначеної мети в дисертаційній роботі було поставлено такі завдання:
визначити поняття «інтелектуальна власність» і «право інтелектуальної власності»;
сформулювати зміст основних і суміжних категорій права ІВ, використовуючи методологічний інструментарій загальної теорії права;
встановити особливості регулювання ІВ в цілому та її нормативно-правового виду зокрема;
визначити роль договірного виду регулювання відносин у регламентації відносин ІВ;
виявити основні ознаки норм права ІВ та розкрити співвідношення матеріальних і процесуальних норм, що діють у сфері ІВ;
визначити способи гармонізації національного законодавства у сфері ІВ з правом ЄС, враховуючи офіційно прийняту програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу;
аргументувати необхідність систематизації національного законодавства у сфері ІВ.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі набуття, використання, припинення чинності прав на ОПІВ та їх захисту в разі порушення.
Предмет дослідження загальнотеоретичні засади правового регулювання інтелектуальної власності в Україні.
Методи дослідження. Для повного та всебічного вивчення предмета дослідження було використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання: діалектичний, історичний, системний, порівняльно-правовий, формально-юридичний, герменевтичний та ін.
Традиційний діалектичний метод з його принципом протиріччя як основного аналітичного засобу став у нагоді при висвітленні динаміки формування ІВ та її правового регулювання (Розділ 2). Системний метод дав змогу в загальнотеоретичному плані розглянути право ІВ як комплексну приватно-публічну галузь права, зі своєю структурою і зв’язками між елементами (Розділ 2, підрозділ 2.1). За допомогою історичного методу встановлено основні історичні етапи трансформації правового регулювання ІВ (Розділ 1, підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий метод дав можливість виявити загальне й особливе у поняттях «виключні права», «власність» та «інтелектуальна власність»; простежити зв’язок між положеннями правових актів (національних, європейських, міжнародних) щодо охорони ІВ; з’ясувати стан гармонізації національного законодавства з правом ЄС та хід і перспективи адаптації законодавства України до європейських стандартів у сфері ІВ (Розділ 2, підрозділ 2.1; Розділ 3, підрозділи 3.1 та 3.2). Формально-юридичний метод допоміг проаналізувати техніко-юридичні особливості правових приписів українського законодавства щодо ІВ (Розділ 2, підрозділи 2.3, 2.4), а герменевтичний метод здійснити тлумачення нормативно-правового матеріалу (чинного національного і європейського законодавства у сфері ІВ, міжнародних договорів та конвенцій, присвячених охороні ІВ), осмислити наукові тексти з цієї тематики та запропонувати загальнотеоретичний понятійно-категоріальний інструментарій дослідження (Розділ 2, підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4; Розділ 3, підрозділи 3.1 та 3.2).
Теоретичною основою дослідження стали роботи українських і російських вчених теоретиків права та цивілістів: С.С. Алексєєва, І.А.Блізнеца, О.В. Дзери, В.А. Дозорцева, В.В. Копєйчикова, Н.С. Кузнєцової, В.В.Лазарєва, О.Г. Мурашина, В.С. Нерсесянца, Н.М. Оніщенко, О.А. Підопригори, П.М. Рабіновича, О.П. Сергєєва, О.Д.Святоцького, О.Ф. Скакун, Г.Ф.Шершеневича, Р.Б. Шишки, О.Х. Юлдашева та ін.
Емпіричну базу дослідження становлять Конституція та закони України, інші нормативно-правові акти національного законодавства, міжнародні нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері ІВ, зокрема акти ЄС. Крім того, використовувались матеріали і рекомендації ВОІВ, річні звіти діяльності Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним загальнотеоретичним монографічним дослідженням правового регулювання ІВ, спрямованим на удосконалення низки правових категорій та усієї нормативно-правової бази цієї сфери. Наукова новизна одержаних результатів виявляється у таких теоретичних положеннях і висновках, що виносяться на захист:
уперше:
розроблено загальнотеоретичну концепцію правового регулювання ІВ, що ґрунтується на розумінні права ІВ як виключного виду права власності та поширенні режиму права власності на об’єкти як матеріальні (речове право власності), так і нематеріальні (право ІВ);
запропоновано оновлене визначення понять «інтелектуальна власність» та «загальносоціальне право інтелектуальної власності», згідно з яким ІВ трактується як система прав на сприйманий РІД, а загальносоціальне право ІВ як суспільне усвідомлення загальновизнаних природних прав абстрактної особи на РІД;
удосконалено систему основних і суміжних концептуальних правових дефініцій:
- суб’єктивне право ІВ юридично визначена можливість особи задовольнити свої немайнові (особисті) та майнові потреби щодо ОПІВ, які охороняються державою;
- зміст суб’єктивного права ІВ система виключних майнових прав, майнових прав та немайнових (особистих) прав на ОПІВ;
- здійснення суб’єктивного права ІВ дії особи, спрямовані на матеріалізацією належних їй прав на ОПІВ;
- зміст здійснення суб’єктивного права ІВ система дій, що полягають у вчиненні власником виключних майнових прав на ОПІВ, використання ОПІВ, надання дозволу (ліцензії) на використання ОПІВ, перешкоджання та (або) заборону неправомірного використання ОПІВ, передання виключних майнових прав на ОПІВ;
- використання прав на ОПІВ вчинення особою дій з реалізації належних їй прав на ОПІВ;
- використання ОПІВ вид активної форми здійснення суб’єктивного права ІВ, що полягає у застосуванні матеріального носія ОПІВ у виробництві, технологічних процесах, цивільному обігу тощо;
- розпорядження майновими правами ІВ дії власника майнових прав на ОПІВ, що полягають у визначенні фактичної та юридичної їх долі (майнових прав ІВ) за допомогою передання виключних майнових прав ІВ чи надання дозволу на використання ОПІВ (ліцензія);
- обмеження реалізації суб’єктивного права ІВ визначені законом умови здійснення особою суб’єктивного права ІВ задля узгодження інтересів особи (творця, власника прав) і суспільства, а також звуження суб’єктивного права ІВ, які добровільно бере на себе особа з метою отримання прибутку;
дістали подальшого розвитку:
класифікація нормативно-правового регулювання ІВ, зокрема виокремлено і проаналізовано загальне і особливе нормативно-правове регулювання ІВ;
положення про матеріально-процедурний характер норм права ІВ, що визначає їх зв'язок з державою, забезпеченість державною системою правової охорони і захисту;
положення щодо необхідності збалансованого регулювання ІВ як публічно-правовими (нормативно-правове регулювання) так і приватноправовими методами (договірне регулювання), що забезпечить оперативне реагування на вимоги сучасного розвитку науки, техніки та динамічних відносин;
загальнотеоретична основа гармонізації законотворчої діяльності у сфері ІВ з правом ЄС, яку становить системна цілісність дій: вдосконалення механізму перевірки проектів нормативно-правових актів на відповідність праву ЄС; вдосконалення механізму взаємодії Верховної Ради України з уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері адаптації законодавства України до законодавства ЄС; орієнтування при здійсненні адаптації законодавства України до законодавства ЄС на всі джерела права ЄС acquis communautaire, а не тільки на Директиви чи Регламенти; систематизація законодавства України про ІВ та вироблення кодифікованого нормативно-правого акта на зразок «Основ законодавства про інтелектуальну власність».
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані:
- у подальшій науково-дослідній роботі для опрацювання динамічної правової концепції у сфері ІВ, здатної породжувати постулати її загальнотеоретичного тлумачення;
- у дієвому реформуванні інститутів творення і реалізації права ІВ, орієнтованих на систему права ЄС, в удосконаленні українського законодавства з ІВ;
- у діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, а також судів при вирішенні спорів з питань ІВ;
- у сфері правового виховання для підвищення обізнаності громадян та державних службовців з питань права ІВ;
- у навчальному процесі при підготовці та викладанні навчальних курсів з теорії держави і права та підготовці навчально-методичних розробок з питань правового регулювання приватноправових відносин, видів інститутів приватного права тощо.
Пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства у сфері ІВ враховано Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України при підготовці змін і доповнень до законодавства України з питань ІВ (довідка № 16-09/505 від 09.02.2007).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати здійсненого дослідження отримані особисто автором на підставі аналізу чинного законодавства України та європейського законодавства у сфері ІВ, міжнародних договорів та конвенцій щодо охорони ІВ.
Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено на спільному засіданні кафедри історії та теорії держави і права, кафедри цивільно-правових дисциплін і кафедри комерційного та трудового права Інституту права ім. князя Володимира Великого МАУП.
Основні положення дисертації доповідалися і обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях з проблем правової охорони ІВ, а саме: «Захист прав інтелектуальної власності» (Алушта, 2006), «Актуальні проблеми охорони інтелектуальної власності» (Алушта, 2006), «Захист прав інтелектуальної власності» (Алушта, 2007), ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Інтелектуальна власність в XXI сторіччі. Соціально-збалансовані права інтелектуальної власності та відкритий доступ до наукової інформації» (Київ, 2008), «Актуальні проблеми інтелектуальної власності» (Ялта, 2008).
Публікації. Основні положення дисертації відображено в п’яти статтях, що містяться у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та в п’яти публікаціях тез доповідей.
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що поєднують дев’ять підрозділів, і висновків. Повний обсяг дисертації - 211 сторінок комп’ютерного тексту. Список використаних джерел нараховує 280 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Здійснене загальнотеоретичне дослідження правового регулювання ІВ та одержані на його основі результати спрямовані на вирішення наукового завдання щодо удосконалення правових категорій та нормативно-правової бази у цій сфері, що має істотне значення для науки загальна теорія права, оскільки забезпечує одержання оновлених та узагальнених знань про право.
Основними науковими та практичними результатами дисертаційного дослідження є розроблення теоретичних засад та пропозицій з удосконалення низки правових категорій та усієї нормативно-правової бази цієї сфери, зокрема у дисертації:
1. З метою адекватного правового врегулювання ІВ запропоновано поширити розуміння права власності як на матеріальні об’єкти (речове право власності), так і на нематеріальні РІД (право ІВ). ІВ визначено як сукупність прав на сприйманий РІД. Обґрунтовано, що право ІВ є виключним видом права власності.
2. Розроблено загальнотеоретично-понятійний інструментарій дослідження ІВ, диференційовано права ІВ на загальносоціальне, об’єктивне, суб’єктивне; конкретизовано зміст кожного з них.
3. Сформульовано дефініцію загальносоціального права ІВ суспільне усвідомлення загальновизнаних природних прав абстрактної особи на РІД. Відзначено, що право ІВ у загальносоціальному розумінні є первісним стосовно права ІВ як матеріальної юридичної категорії.
4. Досліджено право ІВ як об'єктивну категорію та встановлено, що воно є системою специфічних соціальних норм про ІВ, які існують незалежно від волі окремих індивідуумів (фізичних чи юридичних осіб), поширюють свою дію на територію певної країни або на групу країн, та можуть не бути відображеними у нормативно-правових актах (звичаї ділового обороту).
5. Обґрунтовано авторське визначення суб’єктивного права ІВ юридично визначена можливість особи задовольнити свої немайнові (особисті) та майнові потреби щодо ОПІВ, які охороняються державою, та змісту суб’єктивного права ІВ - система немайнових і майнових права особи на ОПІВ.
6. Дано визначення категорії «здійснення суб’єктивного права ІВ» дії особи, спрямовані на матеріалізацією належних їй прав на ОПІВ. Зміст здійснення права ІВ система дій, що полягають у вчиненні власником виключних майнових прав на ОПІВ, використання ОПІВ, надання дозволу (ліцензії) на використання ОПІВ, перешкоджання та (або) заборону неправомірного використання ОПІВ, передання виключних майнових прав на ОПІВ.
7. Проаналізовано форми здійснення суб’єктивного права ІВ: активна (вчинення певних дій) та пасивна (утримання від дій); визначено, що активна форма здійснення права ІВ становить: а) використання прав на ОПІВ; б) власне використання ОПІВ. Використання прав на ОПІВ вчинення особою дій з реалізації належних їй прав на ОПІВ. Використання ОПІВ це застосування матеріального носія ОПІВ у виробництві, технологічних процесах та цивільному обігу.
8. Розпорядження майновими правами ІВ визначено як дії власника майнових прав на ОПІВ, що полягають у визначенні фактичної та юридичної їх долі шляхом передання виключних майнових прав ІВ чи надання дозволу на використання ОПІВ.
9. Досліджено категорію «обмеження здійснення суб’єктивного права» та винесено на науковий розгляд її поняття це визначені законом умови виконання особою суб’єктивного права ІВ, спрямовані на гармонізацію інтересів особи та суспільства, а також обмеження, які добровільно бере на себе особа для отримання прибутку. Виділено державно-юридичні та добровільні (договірні) обмеження здійснення прав особи. Державно-юридичні обмеження визначено як встановлені нормативно-правовими актами обмеження здійснення суб’єктивних прав особи. Добровільні (договірні) обмеження це обмеження, які особа бере на себе добровільно, в тому числі за договором.
10. Охарактеризовано проблеми співвідношення матеріальних і процесуальних норм. З метою підвищення ефективності правового регулювання відносин у сфері ІВ запропоновано враховувати специфіку правового регулювання нематеріальних об’єктів та розробляти адекватні процесуальні норми, здатні забезпечити охорону і захист прав на ОПІВ, проголошені матеріальними нормами. Зокрема, поширити на сферу захисту прав ІВ порядку наказового провадження, а позовне провадження поділити на дві стадії.
11. З’ясовано регулятивний вплив права на ІВ. Визначено, що ІВ є тією сферою, де правове регулювання відносин має бути представлено: а) державним регулюванням (нормативно-правове регулювання); б) регулюванням, здійснюваним безпосередніми адресатами права, тобто саморегуляцією (договірне регулювання). Здійснено класифікацію нормативно-правового регулювання: загальне та особливе; розглянуто зміст кожного з них.
12. Досліджено договірний вид правового регулювання. Визначено, що найдоцільнішим є підготовка типових договорів для найбільш типових видів використання таких об'єктів, а також доктринальне узагальнення результатів, що досягаються в ході розвитку правотворчої та правозастосовчої практики.
13. Обґрунтовано положення щодо необхідності збалансованого регулювання інтелектуальної власності як публічно-правовими (нормативно-правове регулювання) так і приватноправовими методами (договірне регулювання), що забезпечить оперативне реагування на вимоги сучасного розвитку науки, техніки та динамічних відносин.
14. Критично проаналізовано законодавство України у сфері ІВ. Визначено найважливіші завдання, що стоять перед законодавцем формування такої системи реалізації прав ІВ, за якої захист права ІВ був би швидким та ефективним. Для забезпечення ефективності законодавства, запропоновано спрямувати вектор законотворчої роботи на закріплення за державними та громадськими організаціями можливостей захищати права ІВ, передусім запобігати правопорушення у цій сфері.
15. Розглянуто законотворчу діяльність щодо ІВ на предмет гармонізації законодавства України у цій сфері з правом ЄС. Визначено, що законотворча діяльність у сфері ІВ спрямовується у двох головних напрямах гармонізація національного законодавства з правом ЄС; уніфікація законодавства у процесі його систематизації, які зумовлені факторами як «зовнішніми» (вступ до ЄС), так і «внутрішніми» (реформування законодавства).

Як спосіб гармонізації законодавства України з правом ЄС проаналізовано адаптацію законодавства України у сфері ІВ до права ЄС. Наголошено, що цей процес не повинен обмежуватися лише приведенням законодавства України у відповідність до законодавства ЄС, а має враховувати всі джерела права ЄС.
16. Досліджено систематизацію законодавства як актуальний вектор законотворчої діяльності у сфері ІВ. На підставі розуміння права ІВ як комплексної приватно-публічної галузі права запропоновано систематизувати законодавство щодо ІВ у єдиному акті «Основи законодавства України про інтелектуальну власність», в якому об’єднати норми публічного і приватного права, що діють у цій сфері.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Дроб’язко В.С. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник / В.С.Дроб’язко, В.В. Дроб’язко. К. : Юрінком Інтер, 2004. 512 с.
2. Довгий С.О. Охорона інтелектуальної власності в Україні / С.О.Довгий, В.О.Жаров, В.О. Зайчук К. : Форум, 2002. 319 с.
3. Підопригора О.А. Основи правової охорони інтелектуальної власності в Україні: Підруч. для студ. неюрид. вузів / О.А. Підопригора, О.Д.Святоцький. К.: Концерн Видавничий дім” Ін Юре”, 2003. 236 с.
4. Основы интеллектуальной собственности : [науч.-метод. издание / ред. Якименко Г.]. К.: Издательский Дом „Ін Юре”, 1999. 600 с.
5. Пиленко А.А. Право изобретателя / А.А.Пиленко. М.: Статут, 2001. 679 с.
6. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20.03.1883 // Юридичний вісник України. — 2002. — № 43.
7. Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності від 14.07.1967 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.fips.ru.
8. Договір про патентну кооперацію від 19.06.1970 / Зібрання чинних міжнародних договорів України. 1990. — № 1. — 366 с.
9. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14.04.1891 // Юридичний вісник України. 2002. № 43.
10. Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків 28.06.89 // Юридичний вісник України. 2002. — № 46.
11. Гаазька угода про міжнародну реєстрацію промислових зразків від 06.11.1925 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.sdip.gov.ua.
12. Договір про патентне право від 1.06.2000 // Вісник господарського судочинства. 2003. - № 1.
13. Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків від 15.06.1957 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
14. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации / А. П. Сергеев. М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. 752 с.
15. Ведение в интеллектуальную собственность: [науч.-метод. издание]. К.: Издательский Дом „Ін Юре”, 1998. 544 с.
16. Дозорцев В.А. На рынке идей / В.А. Дозорцев // Закон. 1993. № 2. С. 38.
17. Орлюк О.П. Право інтелектуальної власності: Акад.. курс: підруч. для студ. вищих навч. закладів / О.П. Орлюк, О.Д. Святоцький К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2007. 696 с.
18. Катабринський Т. Трактат о хорошей работе / Т. Катабринский. М.: Экономика, 1975. 271 с.
19. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів Паризький Акт від 24.07.1971, змінений 2.10.1979 // Офіційний вісник України. 2007. - № 75 (15.10.2007). Ст. 2809.
20. Марчук В.М. Нариси з теорії права: Навч. Посіб. / В.М.Марчук, Л.В.Ніколаєва. К.: Істина, 2004. 304 с.
21. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003року №435-IV // Офіційний вісник України. 2003. №11. Ст.461.
22. Підопригора О.А. Право інтелектуальної власності: академ. курс: підруч для студ. / О. А. Підопригора, О. Д. Святоцький. К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. 627 с.
23. Дахно І. І. Право інтелектуальної власності: навч.посіб. / І.І. Дахно. К.: Либідь, 2002. 200 с.
24. Лало В. До історії становлення державної системи охорони промислової власності України / В. Лало, А. Ферчук // Інтелектуальна власність. 2005. № 6. С. 2023.
25. Кравченко А. Початок правової охорони об'єктів промислової власності незалежної України: міфи та реальність / А. Кравченко // Інтелектуальна власність. 2005. №2. С. 6061.
26. Про затвердження Положення про Державний департамент інтелектуальної власності: Постанова КМУ від 20.06.2000 № 997 // Офіційний вісник України. 2000. № 25 (07.07.2000). Ст. 1060.
27. Про заходи щодо виконання українсько-американської спільної програми дій по боротьбі з нелегальним виробництвом оптичних носіїв інформації: Постанова КМУ від 22 березня 2001 № 264 // Офіційний вісник України. 2001. № 13. Ст. 541
28. ГАТТ: цивілізований шлях України до світового ринку. Випуск ІІ, К.: Міжвідомча комісія з питань приєднання України до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), 1994. 190 с.
29. Кримінальний кодекс України від 5.04.2001 № 2341III // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 2526 (29.06.2001). Ст. 131.
30. Кримінально-процесуальний кодекс України від 27.06.1961 // Відомості Верховної Ради УРСР. 1961. № 2. Ст. 15.
31. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7.12.1984 № 8073-X // Відомості Верховної Ради УРСР. 1984. № 51. Ст. 1122.
32. Про розповсюдження примирників аудіовізуальних творiв, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних: Закон України від 23.12.2000 № 1587-III // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 24 (16.06.2000). Ст. 183.
33. Про авторське право i суміжні права: Закон України від 23.12.1993 № 3792-XII // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 13 (29.03.94). Ст. 64.
34. Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць: Закону України від 17.01.2002 № 2953-III // Офіційний вісник України. 2002. № 7 (01.03.2002). Ст. 276.
35. Річний звіт діяльності Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. К., 2004. 68 с.
36. Річний звіт діяльності Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. К., 2005. 70 с.
37. Річний звіт діяльності Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. К., 2006. 68 с.
38. Річний звіт діяльності Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. К., 2007. 65.
39. Москаленко В.С. Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Захист прав інтелектуальної власності / В.С. Москаленко. К.: Праксіс, 2007. 408 с.
40. Дорошенко О.Ф. Засоби доказування у цивільних спорах з порушення прав інтелектуальної власності / О.Ф. Дорошенко // Вісник господарського судочинства. 2006. № 3. С. 155—162.
41. Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні: Указ Президента України від 27.04.2001 № 285/2001 // Урядовий кур'єр. 05.05.2001. № 79.
42. Практикум права інтелектуальної власності / [Шишка Р.Б., Кройтор В.А., Селіванов М.В., Красицька Л.В.].- Х.: Еспада, 2002. —192 с.
43. Захист та облік суб’єктів прав інтелектуальної власності в Україні / О.І.Жданенко, С.І.Адреянова, В.І.Чепінога [та ін.] // Економіка та держава. 2005. № 5. С. 4750.
44. Крайнєв П.П. Патентна політика: якою їй бути? / П.П. Крайнєв // Інтелектуальний капітал. 2002. № 1. С. 1115.
45. Кузнєцова Н.С. Перспективи розвитку законодавства у сфері інтелектуальної власності / Н.С. Кузнєцова // Правовий тиждень. 2003 № 9. с. 5.
46. Ноговіцин О. Промислова політика: ставлення до комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності / О.Ноговіцин, Є.Онисько // Інтелектуальна власність. 2005. № 3. С. 913.
47. Паладій М. В. Шляхи розбудови інфраструктури державної системи правової охорони інтелектуальної власності / М.В. Паладій // Інтелектуальна власність. 2002. № 5. С. 36.
48. Шиян П. Інтелектуальна власність: комерціалізація, захист / П.Шиян, С.Олійничук // Харчова і переробна промисловість. 2005. № 11. С. 35.
49. Юрченко О. Сучасний стан державної системи захисту прав інтелектуальної власності: організаційно-правовий аспект / О. Юрченко // Юридична Україна. 2006. № 1. С. 1418.
50. Бутнік-Сіверський О. Б. Теоретичні засади інтелектуальної інноваційної діяльності на підприємстві / О.Б.Бутнік-Сіверський, А.Г.Красовська // Економіка України. 2004. № 12 С. 3137.
51. Зайчук О.В. Теорія держави і права. Академічний курс: підручник / О.В. Зайчук, Н.М. Оніщенко. К.: Юрінком Інтер, 2006. 688 с.
52. Шестаков Д.Ю. Интеллектуальная собственность в Российской Федерации: Теоретико-правовой анализ: дис. ... доктора юрид. наук: 12.00.01 / Шестаков Дмитрий Юрьевич. М., 2000. 346 с.
53. БлизнецИ.А. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации: Теоретико-правовое исследование: дис. ... доктора юрид. наук: 12.00.01 / Близнец Иван Анатольевич. М., 2000. 381 с.
54. Верхолётов М.А. Интеллектуальная собственность как теоретико-правовая категория: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.01 / Верхолётов Максим Анатольевич. М., 2005. 174 с.
55. Алёхина Л.А. Генезис категорий "интеллектуальная собственность" и "исключительные права" в теории права XVIII - начало XX вв.: теоретико-правовой и историко-правовой аспекты: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.01, 12.00.03 /Алёхина Лидия Анатольевна. Санкт-Петербург, 2006. 169 с.
56. Кирдяшова Е.В. Категория "Интеллектуальной собственности":Теоретико-правовой анализ: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.01 / Кирдяшова Елена Владимировна. М., 1998. 221 с.
57. Ступников А. Г. Государственно-правовой механизм охраны права интеллектуальной собственности: Вопросы теории: дис. ... кандидата юрид. наук: : 12.00.01 / Ступников Андрей Геннадьевич. М., 2001. 165 с.
58. Алексеев С.С. Теория права / С.С. Алексеев. — М.: БЕК, 1995. 320 с.
59. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави / П.М. Рабінович. — К.: Атіка, 2001. 176 с.
60. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства / В.С. Нерсесянц. М.: ИНФРА, 1999. 552 с.
61. Бабаев В.К. Общая теория права / В.К. Бабаев. Н. Новгород. Н.г. ВШ МВД РФ, 1993. 609 с.
62. Лившиц Р.З. Теория права / Р.З. Лившиц. М.: БЕК, 1994. 224 с.
63. Лазарев В.В. Общая теория права и государства / В.В. Лазарев. М.: Юристъ, 1996. 472 с.
64. Котюк В. О. Основи держави і права / В. О. Котюк. К.: Атіка, 2001. 432 с.
65. Шишка Р. Б. Охорона інтелектуальної власності: авторсько-правовий аспект / Р. Б. Шишка. Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. 368 с.
66. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996року // Відомості Верховної Ради України. 1996. №30. Ст.141.
67. Марчук В. М. Основні поняття та категорії права / В.М.Марчук, Л.В.Ніколаєва. К.: Істина, 2001. 144 с.
68. Алексеев С. С. Общая теория права / С.С. Алексеев. М.: Юрид. лит. 1981. 361 с.
69. Загальна декларація прав людини: Декларація від 10.12.1948 // Юридичний вісник України. 2005. № 48.
70. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права: Пакт від 16.12.1966 // Бюлетень Міністерства юстиції України. 2002. № 2.
71. Шульга А.М. Теория государства и права / А. М. Шульга. Харьков, 2000. 189 с.
72. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: Закон України від 15.12.1993 № 3687-XII // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 7 (15.02.94). Ст.32.
73. Про охорону прав на промислові зразки: Закон України від 15.12.1993 № 3688-XII // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 7 (15.02.94). Ст. 34.
74. Горбась Д. Сутність здійснення суб’єктивного цивільного права / Д. Горбась // Підприємництво, господарство і право. 2003. № 2. С. 2629.
75. Безсмертна Н. Співвідношення понять право власності” та здійснення права власності” / Н. Безсмертна // Право України. 2003. № 11. С. 133136.
76. Безсмертна Н. Межі здійснення права приватної власності / Н. Безсмертна // Підприємництво, господарство і право. 2001. № 6. С. 4649.
77. Безсмертна Н. Обмеження та обтяження права власності в законодавстві України / Н. Безсмертна // Право України. 2005. № 1. С. 103105.
78. Даценко І. Питання права власності у цивільному і господарському кодексах України / І. Даценко // Юридичний Вісник України. 2004. № 12. С. 1115.
79. Матвєєв В.В. Сучасні підходи до формування прав власності / В. В. Матвєєв // Актуальні проблеми економіки. 2002. № 7. С. 2932.
80. Соловьев А. Наиболее общее понятие права собственности / А. Соловьев // Підприємництво, господарство і право. 2001. № 9. С. 5255.
81. Холамах Н. Право собственности по-европейски / Н. Холамах // Юридическая практика. 2004. № 22. С. 13.
82. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 15.12.1993 № 3689-XII // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 7 (15.02.94). Ст. 36.
83. Про охорону прав на зазначення походження товарів: Закон України від 16.06.1999 № 752-XIV // Відомості Верховної Ради України. 1999. № 32. (13.08.99). Ст. 267.
84. Андрощук Г. А. Патентное право: правовая охрана изобретений / Г.А.Андрощук, Л. И. Работягова. К.:МАУП, 2001. 232 с.
85. Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994 № 3855-XII // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 16 (19.04.94). Ст. 93.
86. Меняйло Л.А. Економіка інтелектуальної власності: використання і передача прав на об’єкти інтелектуальної власності / Л.А. Меняйло. К.: ЗАТ Інститут інтелектуальної власності і права” 2004. 168 с.
87. Меняйло Л. Про порядок обмеження прав власника об’єкта інтелектуальної власності / Л. Меняйло // Інтелектуальна власність. 2004. № 3. С. 3941.
88. Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі) чи зареєстрованої топографії інтегральної мікросхеми: Постанова КМУ від 14.01.2004 № 8 // Урядовий кур'єр. 2004. 01, 27.01.2004. № 15.
89. Дозорцев В. А. Интеллектуальные права: Понятие. Система. Задачи кодификации / В. А. Дозорцев. М.: Статут, 2005. 416 с.
90. Андрощук Г.А. Экономическая безопасность предприятия: защита коммерческой тайны / Г.А. Андрощук, П.П. Крайнев. К.: Издательский Дом «Ин Юре», 2000. 400 с.
91. Близнец И. А. Интеллектуальная собственность и закон. Теоретические вопросы / И. А. Близнец. Москва, 2001. 80 с.
92. Сергеев А.П. Гражданское право / А.П. Сергеев, Ю.К. Толстой. М., 1997. 213 с.
93. Дахно И.И. Патентно-лицензионная работа / И.И.Дахно. Киев: Блиц, 1996. 256 с.
94. Интеллектуальная собственность: Основные материалы. Новосибирск: Наука, 1993. 250 с.
95. Святоцький О.Д. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика / О.Д. Святоцький. К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 1999. 260 с.
96. Паладій М.В. Інтелектуальна власність як джерело якісного розвитку: загальний огляд для малих і середніх підприємств / М.В. Паладій. Київ, 2003. 207 с.
97. Крайнєв П. П. Інтелектуальна економіка управління промисловою власністю / П. П. Крайнєв. — К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. 448 с.
98. Паладій М. В. Право інтелектуальної власності: Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України / М.В. Паладій, Н.М. Мироненко, В.О. Жаров. К.: Парламентське вид-во, 2006. 432 с.
99. Цивільне право України: Підручник / [Дзера О. В., Боброва Д. В., Довгерт А. С., Кузнєцова Н. С. та ін.]. К.: Юрінком Інтер, 2004. 640 с.
100. Білоусов В. М. Сучасна трактовка прав на результати інтелектуальної діяльності / В. М. Білоусов // Вісник господарського судочинства. 2003. № 1. С. 153155.
101. Калятин В.О. Интеллектуальная собственность: исключительные права / В.О.Калятин. М.: Норма, 2000. 480 с.
102. Дозорцев В.А. Комментарий к схеме "Система исключительных прав" / В.А. Дозорцев // Дело и право. 1996. № 4. С. 3943.
103. Кукуруз В. Суб’єктивні права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки / В. Кукуруз // Підприємництво, господарство і право. 2004. № 4. С. 5256.
104. Остапчук В.Г. Природа права інтелектуальної власності / В.Г. Остапчук // Часопис Київського університету права. 2003. № 4. С. 5053.
105. Шершеневич Г.Ф. Русское гражданское право / Г.Ф. Шершеневич. С. Петербург, 1894. 455 с.
106. Регламент Ради (ЄС) № №40/94 від 20.12.1993 «Щодо торговельної марки Співтовариства» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eurodocs.sdla.gov.ua.
107. Перша Директива Ради від 21.12.1988 «Про наближення законодавства держав-членів, що стосується торговельних марок (89/104/ЄEC)» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eurodocs.sdla.gov.ua.
108. Регламент Ради (ЄС) № 2081/92 від 14.07.1992 «Про захист географічних зазначень та найменувань походження сільськогосподарських продуктів та продовольчих товарів» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eurodocs.sdla.gov.ua.
109. Регламент Ради (ЄС) № 6/2002 від 12.12.2001 «Про промислові зразки Спільноти» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eurodocs.sdla.gov.ua.
110. Директива Європейського Парламенту та Ради № 98/71/ЄС від 13.10.1998 «Про правову охорону промислових зразків» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eurodocs.sdla.gov.ua.
111. Регламент Ради (ЄС) № 2100/94 від 27.07.1994 «Про права на сорт рослин Спільноти» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eurodocs.sdla.gov.ua.
112. Директива № 98/44/ЄC Європейського Парламенту та Ради від 6.07.1998 «Про правову охорону біотехнологічних винаходів» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eurodocs.sdla.gov.ua.
113. Регламент Ради (ЄС) № 1383/2003 від 22.07.2003 «Щодо застосування дій митних стосовно товарів з підозрою на порушення певних прав інтелектуальної власності та заходів, що мають вживатися стосовно товарів, які порушують такі права» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eurodocs.sdla.gov.ua.
114. Пропозиція до Директиви Європейського Парламенту та Ради «Про заходи та процедури, призначені гарантувати забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eurodocs.sdla.gov.ua.
115. Директива № 2004/48/ЄC Європейського Парламенту та Ради від 29.04.2004 «Про забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eurodocs.sdla.gov.ua.
116. Регламент Ради (ЄС) № 772/2004 від 27.04.2004 «Щодо застосування Статті 81(3) Договору по відношенню до категорій угод про передачу технологій» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eurodocs.sdla.gov.ua.
117. Змінена Пропозиція до Директиви Європейського Парламенту та Ради «Щодо наближення правових заходів з охорони винаходів через корисну модель (2000/C 248 E/03)» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eurodocs.sdla.gov.ua.
118. Пропозиція про ухвалення Директиви Європейського Парламенту та Ради від 25.06.2002 «Про патентоздатність винаходів, пов’язаних з комп’ютером» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eurodocs.sdla.gov.ua.
119. Директива Ради № 2002/53/ЄС від 13.06.2002 «Про спільний каталог сортів видів сільськогосподарських культур» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eurodocs.sdla.gov.ua.
120. Директива Ради від 16.12.1986 «Про правову охорону топ