Солодковська Ганна Володимирівна. Модернізація торгових політик країн в умовах глобальної економічної лібералізації

Краткое описание

Солодковська Ганна Володимирівна. Модернізація торгових політик країн в умовах глобальної економічної лібералізації.- Дисертація канд. екон. наук: 08.00.02, Держ. ВНЗ "Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана". - Київ, 2015.- 221 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

На правах рукопису

Солодковська Ганна Володимирівна

УДК 339.54 (100):339.9 (043.3)

Модернізація торгових політик країн в умовах глобальної економічної лібералізації

Спеціальність 08.00.02 Світове господарство
і міжнародні економічні відносини

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник:
Циганкова Тетяна Михайлівна,
доктор економічних наук, професор

Київ-2015
ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТОРГОВОЇ ПОЛІТИКИ
13
1.1. Домінантні особливості сучасного розвитку та регулювання міжнародної торгівлі 13
1.2. Визначення сутності, механізм розробки та реалізації торгової політики 32
1.3. Формування глобальної торгової системи 51
Висновки до розділу 1 70
РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК ТОРГОВОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
73
2.1. Суб’єктна диспозиція сучасних торгових політик 73
2.2. Міжкраїновий аналіз торгових політик 100
2.3. Наднаціональна інституціалізація торгової політики ЄС 117
Висновки до розділу 2 132
РОЗДІЛ 3. МОДЕРНІЗАЦІЯ ТОРГОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 135
3.1. Умови і особливості формування торгової політики України 135
3.2. Пріоритети торгової політики України 150
3.3. Імплементація європейських механізмів та інструментів торгової політики 171
Висновки до розділу 3 184
ВИСНОВКИ 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 191
ДОДАТКИ 213

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах глобальної економічної лібералізації для більшості країн світу стратегічним пріоритетом стає максимальне використання позитивних ефектів зовнішньої торгівлі в контексті національного економічного інтересу та з урахуванням обмежень, що накладаються на державу міжнародними дво- та багатосторонніми зобов’язаннями. В останні десятиріччя на глобальних ринках товарів, послуг та прав інтелектуальної власності відбувається динамічна зміна ключових гравців, що, насамперед, зумовлено процесами модернізації їх торгових політик з кількісним розширенням та компетентнісним удосконаленням кола суб’єктів її формування, трансформацією структури стимулювальних та обмежувальних інструментів, диверсифікацією та зміною пріоритетів регіональної спрямованості торговельних потоків та остаточним переходом від автономної до конвенційно-процесуальної моделі торгової політики. Виявлення сучасних напрямів модернізації торгових політик країн світу уможливить обґрунтування напрямів удосконалення вітчизняної торгової політики в контексті пріоритетів соціально-економічного розвитку та стратегічної орієнтації зовнішньої політики на європейську інтеграцію. Практична реалізація положень Угоди про зону вільної торгівлі+ між Україною та ЄС актуалізує питання дослідження механізмів ефективної реалізації національних економічних інтересів при формуванні єдиної торгової політики регіонального інтеграційного угруповання.
Серед наукових праць, у яких досліджені засадничі питання міжнародної торгової політики в контексті економічної глобалізації, варто відзначити роботи зарубіжних та вітчизняних науковців: Дж. Бхагваті, І. Бураковського, Т. Кальченка, О. Кірєєва, С. Коена, П. Кругмана, Р. Лоуренса, Т. Мельник, А. Мецлера, В. Сіденко, Д. Тарра, М. Требілкока, Р. Флорентіно, Е. Хелпмана, Б. Хокма, М. Харта, Т. Циганкової, Н. Черкас, О. Швиданенко, О. Шниркова та інших. Складні й суперечливі проблеми економічної лібералізації, що загострюються в умовах фінансової нестабільності та соціальної напруженості, знайшли відображення в роботах таких українських та закордонних науковців як Л. Антонюк, О. Білорус, Р. Болдвін, А. Гальчинський, В. Геєць, Д. Гріневей, А. Данильцев, А. Крюгер, Р. Ліпсі, Д. Лук’яненко, В. Морган, Т. Оболенська, Дж. Оделл, А. Поручник, С. Сіденко, Я. Столярчук, А. Філіпенко, А. Харрісон, В. Чужиков, О. Шнипко та багатьох інших.
Водночас, незважаючи на зростання інтересу до цього напряму досліджень, у наукових працях вітчизняних та зарубіжних учених недостатньо розкритими залишаються проблеми виявлення сучасних векторів процесу модернізації торгових політик країн, впливу економічної лібералізації на формування імперативів та особливостей розвитку глобальної торгової політики, створення та функціонування коаліцій та неформальних угрупувань країн як специфічної форми реалізації комерційної дипломатії у глобальній торговій системі. Дискусійними також залишаються напрями розвитку Спільної торгової політики ЄС, пріоритети вдосконалення торгової політики України та імплементації торговельних механізмів й інструментів ЄС до вітчизняної практики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в рамках науково-дослідних тем факультету міжнародної економіки і менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»: міжкафедральної теми «Ресурси і моделі глобального економічного розвитку» (номер державної реєстрації 0106U004357), особисто автором проведено класифікацію коаліцій та неформальних угруповань у межах міжнародних організацій (розділ – «Домінанти розвитку глобальної торгівлі»); міжкафедральної теми «Стратегії національного розвитку в парадигмі глобальної економічної політики» (номер державної реєстрації 0111U007630), особисто автором здійснено міжкраїновий аналіз торгових політик (розділ «Торгова політика країн на світових ринках товарів та послуг») та науково-дослідної ініціативної теми кафедри міжнародної торгівлі «Комерційна дипломатія у парадигмі глобальної економічної політики» (номер державної реєстрації 0114U001920), особисто автором досліджено особливості застосування форм та методів комерційної дипломатії в Україні. Окремі наукові розробки автора було здійснено протягом 2005-2007 років у проекті Канадського агентства міжнародного розвитку (CIDA) зі співробітництва Центру розвитку міжнародної торгівлі КНЕУ імені Вадима Гетьмана із Центром торгової політики і права Оттави (Канада) та аналогічними центрами та університетами в Україні (Львів), Росії (Москва та Санкт-Петербург), Грузії (Тбілісі), Вірменії (Єреван), особисто автором підготовлено аналітичні матеріали для циклу семінарів з представниками бізнес-кіл щодо механізмів використання переваг членства України в СОТ.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення напрямів та механізмів модернізації торгових політик країн та обґрунтування пріоритетів удосконалення торгової політики України в умовах глобальної економічної лібералізації.
Реалізація визначеної мети зумовила розв’язання таких конкретних завдань:
- дослідити домінуючі тенденції та особливості розвитку міжнародної торгівлі;
- розкрити сутність, механізми розроблення та реалізації торгової політики на національному та міжнародному рівнях;
- охарактеризувати передумови формування та специфіку розвитку глобальної торгової системи;
- окреслити формат і межі суб’єктної диспозиції сучасних торгових політик;
- виявити особливості формування та реалізації торгових політик країн світу;
- здійснити бенчмаркінг інституціональної інфраструктури торгової політики ЄС;
- ідентифікувати умови та особливості формування торгової політики України;
- визначити та обґрунтувати пріоритети вдосконалення національної торгової політики;
- показати ключові напрями імплементації європейських механізмів та інструментів торгової політики у вітчизняну практику.
Визначені завдання дали змогу окреслити предмет та об’єкт дослідження.
Об’єктом дослідження виступають процеси формування та реалізації національних торгових політик.
Предметом дослідження є передумови, напрями та пріоритети модернізації торгової політики країн в умовах глобальної економічної лібералізації.
Методи дослідження. Методологічними засадами дисертаційної роботи є використані й наведені у фундаментальних працях провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів підходи, які розкривають сутність теоретичних положень щодо формування та реалізації торгових політик країн в умовах глобалізації. Для досягнення мети і розв’язання завдань дисертаційної роботи були використані такі методи наукового дослідження: історико-логічний (для визначення етапів розвитку механізмів формування торгової політики країни у пп. 2.2 та розкриття еволюції торгової політики України, пп. 3.2), групування і класифікації (для розроблення класифікації торгових політик країн у пп. 1.2, удосконалення типізації коаліцій у рамках міжнародних організацій, пп. 2.1), системного узагальнення (для визначення тенденцій розвитку міжнародної торгівлі та торгової політики в пп.1.1), аналізу та синтезу (під час визначення основних переваг та недоліків підходів до визначення торгової політики, пп.2.1), експертних оцінок (для аналізу та прогнозування можливих наслідків підписання основних угод Доха раунду для розвитку міжнародної торгівлі, пп.1.3), статистичні методи групування (під час оброблення й узагальнення статистичних даних та їх відображення в таблицях і рисунках: пп. 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3. 3.1, 3.2, 3.3).
Використано широке коло вітчизняних і зарубіжних літературних джерел, нормативні акти України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, офіційні публікації міжнародних економічних організацій (Світової організації торгівлі, Всесвітнього торгового центру, ОЕСР, ЮНКТАД, Всесвітнього економічного форуму, Світового банку), результати наукових досліджень Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, інформаційні та аналітичні матеріали низки міжнародних експертних асоціацій, український та зарубіжний інтернет-ресурс.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленому дослідженні процесів формування та реалізації національних торгових політик, виявленні ключових напрямів їх модернізації в умовах глобальної економічної лібералізації, обґрунтуванні напрямів модернізації торгових політик країн та формулюванні науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення торгової політики України. Нові наукові положення, які здобуті автором особисто та виносяться на захист, полягають у наступному:
уперше:
- дано комплексну характеристику процесу модернізації торгових політик країн на основі: по-перше, виокремлення її ключових напрямів (диверсифікація суб’єктно-рівневої диспозиції, що проявляється у збільшенні управлінських рівнів та розширенні кола суб’єктів формування й реалізації; перехід до конвенційно-процесуальної парадигми на відміну від автономного застосування відповідних інструментів регулювання зовнішньої торгівлі; посилення узгодженості торгової політики із зовнішньополітичними інтересами та цілями); по-друге, розкриття сутності конвенційно-процесуальної моделі торгової політики як системи ресурсно та організаційно забезпечених заходів з моніторингу, переговорів, імплементації, перегляду, захисту та оновлення торгових заходів, інститутів та практики зовнішньої торгівлі товарами, послугами, правами інтелектуальної власності; по-третє, класифікації торгових політик за критеріями: рівень формування – національна, міжнародна, глобальна; спрямованість – традиційна, стратегічно орієнтована, інноваційна, антикризова; ступінь залежності – автономна, частково залежна, конвенційна; механізм формування – демократична, авторитарна; характер обмежень – ліберальна, протекціоністська, змішана; це дає змогу, з одного боку, ідентифікувати глобальні імперативи регуляторної трансформації в торгово-економічній сфері, а з другого – обґрунтувати критерії ефективності розроблення та реалізації торгових політик окремих країн;
- розкрито сутність торгових коаліцій та неформальних угруповань країн та показано їх генезис як дієвої форми комерційної дипломатії країн у глобальній торговій системі з виокремленням та характеристикою етапів їх становлення та розвитку в межах ГАТТ та СОТ (латентний – 1946 – 1982рр., підготовчий – 1982 – 1986рр., активного впливу – 1986 – 1995рр., глобальний – з 1995р. до сьогодні), здійснено їх порівняльну характеристику за сукупністю критеріїв (термін дії, установчі документи, розподіл функцій між учасниками, стійкість до зовнішніх впливів, гнучкість у прийнятті рішень), проведено класифікацію коаліцій (спеціалізовані та універсальні; інтеграційні, незалежні та змішані; гомогенні та гетерогенні; прості та парасолькові; альянси та блоки), виявлено найбільш значимі для регулятивних перспектив сучасні особливості створення й діяльності коаліцій – відстоювання інтересів одночасно урядів і національних та міжнародних груп тиску, прямий та опосередкований вплив на позиції суб’єктів глобальної торгової політики, інституалізація й легітимізація в межах СОТ;
удосконалено:
- методологічні засади формування торгової політики країни: показано синергетичне взаємодоповнення класичних теорій міжнародної торгівлі (абсолютних та порівняльних переваг, факторонаділеності тощо) та спеціальних теорій торгової політики (дисторсій; дивергенцій; оптимального тарифу, що максимізує прибуток; парадоксу Мецлера); виокремлено суб’єкти (національні уряди, міжнародні організації, інтеграційні угруповання, коаліції та неформальні угруповання, громадське та бізнес лобі тощо), рівні (національний, міжнародний, глобальний) та іманентні їм цілі й особливості торгових політик; визначено та охарактеризовано ключові детермінанти торгової політики (мета, завдання, суб’єкти, об’єкти, просторові та часові межі, інструменти), а також виявлено та охарактеризовано її функції – конкурентну, стимулюючу, структурну, фіскальну; систематизовано та охарактеризовано підходи до обґрунтування торгової політики: економічний (суспільного вибору) та політичні (державно- та соціально орієнтовані, системний);
- систематизацію сучасних трендів розвитку міжнародної торгівлі за рахунок виявлення характерних ознак торговельних процесів (відносне уповільнення темпів приросту світового експорту; формування потужної групи азійських країн-експортерів (Китай, Японія, Республіка Корея, Сінгапур, В’єтнам) як противаги країнам ЄС та Північної Америки; підвищення концентрації торгівлі в індустріально розвинених країнах) та регулювання (збільшення до 80% питомої ваги зв’язаних ставок мита переважно за рахунок найменш розвинутих країн та країн, що розвиваються; виникнення феномену “посткризового” протекціонізму як пролонгація об’єктивно зумовлених антикризових заходів з безпрецедентним використанням захисних заходів СОТ; активізація укладання регіональних торгових угод новими членами Світової організації торгівлі для пом’якшення / елімінації впливу умов приєднання типу “СОТ - плюс” та “СОТ - екстра”; поява суперечностей між пов’язаними з торгівлею міжнародними організаціями щодо розподілу повноважень тощо); це дало змогу обґрунтувати виокремлення посткризового етапу розвитку міжнародної торгівлі (з 2012 р. до сьогодні);
отримало подальший розвиток:
- дослідження механізмів співпраці урядів та бізнесу при формуванні торгової політики країни шляхом: логіко-структурної схематизації взаємодії бізнес-асоціацій та уряду, узагальнення позитивних (зближення мікро- та макрорівнів регулювання національної економіки, можливість ефективного захисту галузей економіки від неконкурентних дій іноземних фірм, забезпечення сторін релевантною та актуальною інформацією, виконання функцій гаранта або посередника, розроблення та імплементація кодексів етичної поведінки та стандартів якості) та негативних (можливість викривлення ринкової конкуренції, ризик поширення неправдивої інформації, корпоративний та галузевий протекціонізм) наслідків бізнесово-урядової кооперації, виявлення домінуючих цивілізованих технологій лобіювання бізнес-інтересів у межах країни (громадська підтримка, представлення інтересів своїх членів в органах державної влади, захист інтересів фірм-членів на території країни та за її межами, здійснення представницької функції в судах, юридичний захист) та за кордоном (непряме лобіювання, залучення до співпраці консалтингових компаній, використання “парасолькових структур”, безпосереднє представництво національної компанії в іноземній державі);
- узагальнення впливу наслідків економічної лібералізації на глобальну торгову політику, зокрема через інтенсифікацію протекціоністських тенденцій, посилення політизації переговорних позицій, зростання міжкраїнової конкуренції, консолідованість позицій і дій країн, що розвиваються, внаслідок зниження потенціалу впливу результатів Доха-раунду на світовий добробут, зменшення довіри до дієвості СОТ та зумовлене кризою уповільнення процесу лібералізації світової торгівлі; ідентифікація векторів розвитку Спільної торгової політики ЄС у форматі повноважень організації (виняткових, підтримуючих та координаційних), компонентної структури політики (завдання, принципи, компетенції, суб’єкти та інструменти) та наявних у Генеральній системі преференцій режимів (загального, спеціального та “усе, крім зброї”);
- обґрунтування пріоритетів модернізації торгової політики України: інструментальних (імплементація конвенційно-процесуальної моделі торгової політики; повноцінне та ефективне використання потенціалу торгового захисту; удосконалення форм та методів комерційної дипломатії, зокрема активізація участі в коаліціях та неформальних угрупуваннях в межах СОТ; розвиток механізмів взаємодії бізнесу та влади при розробленні й реалізації торгової політики); просторових (поглиблена інтеграція з ЄС, селективна трансформація торгових відносин з країнами СНД, активізація торговельної співпраці з країнами Азійського та Африканського регіонів); секторальних (енергетика, сільське господарство, харчова промисловість, високотехнологічні товари та послуги).
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що основні положення дисертаційної роботи можуть бути використаними як на національному рівні (органами законодавчої та виконавчої влади, громадськими організаціями виробників і експортерів), так і на міжнародному (у дво- та багатосторонньому переговорних процесах, участі в діяльності коаліцій та неформальних угрупувань країн) для вдосконалення національної торгової політики та мінімізації негативних проявів сучасних лібералізаційних процесів у торговельній сфері. Матеріали дисертації також можуть використовуватися менеджментом національних компаній для ефективного та повноцінного застосування механізмів торгового захисту та лобіювання бізнес-інтересів в іноземних країнах.
Отримані результати були впроваджені на загальнодержавному рівні, зокрема у практичній роботі науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України і в установленому порядку направлені в Міністерство економічного розвитку і торгівлі України у 2013-2014р.р., схвалені ним та використані у практичній роботі при підготовці законів України, постанов Кабінету Міністрів, державних програм економічного і соціального розвитку України на 2013-2014рр., Державного бюджету України на 2014-2015рр. (довідка № 1/249 від 10.10. 2014 р.). На корпоративному рівні результати дослідження було використано у стратегічному плануванні діяльності ТОВ «Аеротандем» (довідка № АВ-0405 від 21.05.2014 р.). Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи впроваджено в навчальний процес ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» під час розроблення робочих програм, науково-методичного забезпечення та викладання дисциплін «Міжнародна торгівля» і «Торгова політика та комерційна дипломатія» (довідка про впровадження від 2 квітня 2014 р.).
Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладено в дисертаційній роботі та винесено на захист, одержані автором особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дослідження доповідалися та обговорювалися на таких міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «На Схід та Південь від ЄС: проблеми формування спільного економічного простору» (м. Київ, 5-7 жовтня 2006 р.); Четвертій Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (м. Тернопіль, 22-23 лютого 2007 року); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених та студентів «Україна в системі міжнародної економіки» (м. Тернопіль, 11-12 лютого 2010 р.); П’ятій Міжнародній науково-практичній конференції «Підприємницька діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання» (м. Київ, 9-10 червня 2011 р.); VII Міжнародній науково-практичній конференції «Реформування економіки України: стан та перспективи» (м. Київ, 29-30 листопада 2012 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано автором самостійно та у співавторстві в 17 наукових працях загальним обсягом 7,7 д. а., з них 2 – у колективних монографіях, 6 статей – у наукових фахових виданнях, 2 – у зарубіжних виданнях, 7 – у інших виданнях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоноване нове вирішення наукового завдання – комплексної характеристики процесу модернізації торгових політик країн в умовах глобальної економічної лібералізації та обґрунтування пріоритетів удосконалення національної торгової політики. Це дало змогу сформулювати ряд висновків теоретичного та практичного значення:
1. Для сучасного розвитку міжнародних торговельних процесів характерними стали: зміни в товарно-регіональній композиції міжнародної торгівлі; тривале уповільнення темпів зростання обсягів торгівлі; активне залучення країн, що розвиваються, та найменш розвинутих країн до сучасних торговельно-економічних відносин; подальший розвиток глобальних ланцюгів вартості, особливо в країнах, що розвиваються. Ключовими особливостями сучасних механізмів регулювання світової торгівлі є: пріоритетність нетарифних заходів у сукупності обмежувальних інструментів торгової політики; розширення порядку денного міждержавних торгових переговорів, зокрема внаслідок активного обговорення екологічних, конкурентних, інвестиційних та гендерних проблем; кількісне та якісне вдосконалення процесів регіональної торгової інтеграції з виникненням трансрегіональних торгових угод.
2. Сучасна світогосподарська теорія і практика характеризується різноманітністю концептуальних підходів та механізмів дво- і багатостороннього регулювання торгово-економічних відносин. Більшість розвинутих країн світу використовують конвенційно-процесуальну модель розроблення та реалізації національної торгової політики, яка являє собою систему ресурсно та організаційно забезпечених заходів з моніторингу, переговорів, імплементації, перегляду, захисту та оновлення торгових заходів, інститутів та практики зовнішньої торгівлі товарами, послугами, правами інтелектуальної власності, що зумовлено її перевагами – адаптивністю, наступальністю, конкретністю цілей та механізмів, відповідністю парадигмі глобальної торгової політики.
3. Національні та міжнародні торгові політики формуються в межах досить зрілої глобальної торгової системи, ключовим завданням розвитку якої є намагання країн-членів Світової організації торгівлі успішно завершити черговий раунд багатосторонніх торгових переговорів. При цьому, незважаючи на значні позитивні зрушення в цьому процесі, існує можливість подальшого уповільнення процесу лібералізації світової торгівлі, спричинене нестабільністю світової економіки та значними розбіжностями між станом економічного розвитку країн-членів. До нагальних проблем розвитку глобальної торгової системи під егідою СОТ також слід віднести суперечності між міжнародними організаціями щодо розподілу повноважень у споріднених сферах та прагнення до реформування СОТ, в контексті інтересів нової групи країн-лідерів міжнародної торгівлі.
4. У сукупності суб’єктів розробки торгової політики слід виокремлювати групи безпосереднього (державні органи та структури) та опосередкованого впливу (структури, інститути та особи, які не мають можливості самостійно формувати інструменти регулювання торгової політики країни, проте беруть участь у її розробленні через консультативну, громадсько-просвітницьку та іншу аналогічну діяльність). При цьому простежується тенденція до розширення кола суб’єктів формування торгової політики з одночасним їх інституційним оформленням як на національному, так і на міжнародному та глобальному рівнях, що виявляється в активному розвитку діяльності торговельних коаліцій та неформальних об’єднань країн передусім у межах СОТ.
5. Загальний тренд глобальної економічної лібералізації проявляється в уніфікації та зменшенні використання інструментів обмеження міжнародної торгівлі, які є основою насамперед імпортної політики держав. При цьому розвинуті країни, маючи значний матеріальний та людський ресурс, спроможні застосовувати новітні технології розробки й реалізації торгових політик та гнучко реагувати на виникнення потенційних загроз власним торговим інтересам, тоді як у більшості країн, що розвиваються, неспроможність повною мірою нести такі витрати, підсилена значною залежністю від політичної нестабільності та високим рівнем адміністративно-бюрократичних перешкод, стримує розвиток міжнародної торгівлі.
6. Європейський Союз на сьогодні являє собою повноцінний спільний ринок, що спирається на наднаціональну систему регулювання торгово-економічних процесів. Базовою складовою цієї системи є єдина торгова політика, що являє собою унікальний досвід взаємодії країн, що відрізняється ступенем зрілості ринкових відносин, різноманітністю інструментів регулювання, специфікою їх застосування щодо окремих країн при значній гармонізації законодавчих норм. Одночасно з поглибленням інтеграційних процесів відбувається й розбудова наднаціональних інституцій та компетенцій у сфері зовнішньої торгівлі ЄС, що, з одного боку, консолідує потенціал конкурентоспроможності країн-членів, захищає європейський ринок від недобросовісної конкуренції, а з другого – призводить до певних суперечностей унаслідок економічної та торгової асиметричності всередині інтеграційного угруповання.
7. Критична залежність економіки України від міжнародних ринків та зовнішньополітичних факторів, консервація сировинної спрямованості національного експортного потенціалу, внутрішньотехнологічна структурно-реформаторська неспроможність, перманентна економічна та політична кризи суттєво звужують межі, засоби та інструменти розробки та реалізації ефективної торгової політики. Спроможність України використовувати переваги членства у глобальній торговій системі СОТ значною мірою залежатиме від реалізації потенціалу участі в коаліціях та неформальних угрупованнях цієї організації як випробуваних та дієвих механізмів представлення та реалізації національних торговельно-економічних інтересів, впливу на формування та реалізацію глобальної торгової політики.
8. Відповідно до умов інтеграції України в ЄС має бути проведена масштабна трансформація не тільки системи митно-тарифних і нетарифних технічних норм і правил, але й економічних регуляторів у сферах галузевих та соціальної політик, охорони здоров’я, довкілля, фінансових послуг, транспорту, державних закупівель тощо. Повноцінна імплементація відповідних норм у вітчизняну практику вимагатиме від України трансформації чинної інституційної бази торгової політики. Просторовими пріоритетами вдосконалення національної торгової політики мають стати всеохоплююча поглиблена інтеграція з ЄС, селективна модернізація торгового співробітництва з країнами СНД, інтенсивний пошук стратегічно важливих торгових партнерів з країн Азійського та Африканського регіонів; секторальними – енергетика, сільське господарство, харчова промисловість, високотехнологічні товари та послуги; інструментальними - повноцінне та ефективне використання конвенційно-процесуальної моделі торгової політики; упровадження світового досвіду співпраці бізнесу та влади в сфері зовнішньої торгівлі, вдосконалення існуючої вітчизняної практики комерційної дипломатії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авдокушин Є.Ф. Международные экономические отношения: Учебник / Є.Ф. Авдокушин. - М.: Экономист, 2004. – 366 с.
2. Алле М. Глобализация: разрушение условий занятости и экономического роста. Эмпирическая очевидность / М. Алле. – М.: ТЕИС, 2003.
3. Антонюк Л. Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації : Монографія / Л. Л.Антонюк, А. М. Поручник, А. С. Савчук— К.: КНЕУ, — 2003. — С. 211.
4. Бабин Э. П. Внешнеэкономическая политика: учеб. пособие / Э. П. Бабин, Т.М. Исаченко. – М.: Экономика, 2006. – 463с.
5. Базілевич Д. Інформаційно-аналітичні матеріали до круглого столу: “Лобіювання в Україні: досвід, проблеми і перспективи” / Д. Базілевич, В. Нестерович ; За заг. ред. к.ю.н. В. Федоренка. – К.: СПД Москаленко О. М., 2009. – 36 с.
6. Білорус О.Г. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О.Г. Білорус, Д. Г. Лук’яненко та ін. – К.: КНЕУ, 2001.
7. Бетлій О. Економічна складова Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС: наслідки для бізнесу, населення та державного управління / O. Бетлій, М. Риженков, К. Кравчук, В. Кравчук, І. Коссе, С. Галько, Д. Науменко, В. Мовчан, І. Бураковський, Г. Кузнецова. —К:, «Альфа-ПІК», 2014. — 140с.
8. Борисов А .Б. Большой экономический словарь. — М.: Книжный мир, 2003. — 895 с.
9. Буглай В. Б. Международные экономические отношения: Учеб. пособие для студ. Вузов / В.Б. Буглай, Н.Н. Ливенцев. – 2-е изд. – М.:Финансы и статистика, 2003. – 256 с.
10. Булатова О. В. Інтеграційна складова економічного розвитку країн, що розвиваються / О. В. Булатова // ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. В: ЕКОНОМІКА І ПРАВО, СПЕЦВИП., Т.2, 2011. - С. 277 – 281.
11. Бурковський І. Tеорія міжнародної торгівлі / І. Бурковський . – К.: Основи, 2000. – 241 с.
12. Бурковський І. Угода про асоціацію між Україною та ЄС: переваги та виклики для бізнесу. Інститут економічних досліджень і політичних консультацій [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ier.com.ua
13. Васильєва С. Особливості еволюції розвитку митно-тарифної політики України / С. Васильєва, О. Білик [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/28_PRNT_2011/Politologia/3_94541.doc.htm
14. Волкодавова Е.В. Экспортный потенциал промышленных предприятий: теория, методология, практика : Монография / Е. В. Волкодавова – Самара. Самар. гос. экон. ун-та, 2007. – С. 14.
15. Вороніна Г. Сучасна практика субсидування аграрного сектора в умовах функціонування глобальної торгової системи / Г. Вороніна // Міжнародна економічна політика. - 2006. - № 5. - С. 34-61.
16. Вороніна Г. В. Міграційна політика ЄС: наслідки для України / Г. В. Вороніна // На Схід та Південь від ЄС: проблеми формування спільного економічного простору: Зб. мат. Міжнародної науково-практичної конф., 5-7 жовтня 2006 р. - К. : КНЕУ імені Вадима Гетьмана, 2006. – 272 с. (с. 158 – 161).
17. Галахер П. Світова організація торгівлі. Урегулювання торговельних суперечок: Посібник: Пер. з англ. / П. Галахер. – К.: Зовнішня торгівля, 2006. – 187с.
18. К. Галахер К. Так где же выиграш в торговле / К. Галахер, Т. Вайз // Мосты. - 2009. - №8. - С. 4-6.
19. Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947). Результати Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів: Тексти офіційних документів. – К.: „Вимір”, Секретаріат Міжвідомчої комісії з питань вступу України до СОТ, 1998. – С. 438 – 503.
20. Голубій І. Е. Теоретичні основи формування зовнішньоекономічної політики. Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами юго-восточной европы в рамках черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ. С. 181 – 187.
21. Гура А. О. Особливості зовнішньоторговельної політики України в сучасних умовах / А.О. Гура // Зб. наук. праць Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди «Економіка», 2013, вип. 13.
22. Гурняк І. КУКЕ як елемент системи офіційного сприяння експорту у Польщі / І. Гурняк // Зовнішньоекономічний кур’єр. 2002. - № 1. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.tpp.lviv.net/zek/Numbers/1-2002/KUKE.htm
23. Григорьев М. Основой поддержки экспорта станут госгарантии / М. Григорьев // Бюро правовой информации. - 2003. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bpi.ru/articles/17810.html?modeprint
24. Данильцев А. В. Международная торговля: инструменты регулирования. – М.: Издательский дом “Деловая литература”; Издательство “Палеотип”, 2004. – С. 11.
25. Данильцев А. В. Основы торговой политики и правила ВТО. – М.: Международные отношения, 2006. – 445с.
26. Данильцев А. В. Международная торговля: инструменты регулирования. – М.: Издательский дом Деловая литература”; Издательство “Палеотип”, 2004. – С. 11.
27. Давыденко Е. Л. Анализ доступа товаров на зарубежные рынки после Уругвайского раунда: тарифные условия / Е. Л. Давыденко // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 2005. - № 1. – С. 75-83.
28. Дегтерев Д. А. Современные тенденции государственной поддержки экспортной и инвестиционной деятельности зарубежных государств / Д. А. Дегтерев // Мировое и национальное хозяйство. - МГИМО (У) МИД России. – 2011. –150 c.
29. Дегтерев Д. А. Особенности государственного регулирования экспортной деятельности зарубежных государств в 21 веке / Д. А. Дегтерев // Российский внешнеэкономический вестник. - 2011. - № 12 - С. 95 – 111.
30. Дерев’янко О. В. Урядова політика по забезпеченню конкуренції як складова стратегії просування експорту країни на світовому ринку / О. В. Дерев’янко // Вісник Київського університету. Міжнародні відносини: Зб. наук. праць. Вип. 7. – ч. ІІ. – К.: Київський університет, 1997. – С. 3 – 9.