Хмара Олександр Петрович Розвиток міжнародних виробничих мереж оборонно-промислових комплексів індустріально розвинених країн

Краткое описание

Хмара Олександр Петрович, головний бухгалтер-начальник фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Назва дисертації: «Розвиток міжнародних виробничих мереж оборонно-промислових комплексів індустріально розвинених країн». Шифр та назва спеціальності 08.00.02 світове господарство і міжнародні економічні відносини. Спецрада Д26.001.02 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
УДК: 339.944 (477)
ХМАРА ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ
ДИСЕРТАЦІЯ
РОЗВИТОК МІЖНАРОДНИХ ВИРОБНИЧИХ МЕРЕЖ
ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВИХ КОМПЛЕКСІВ ІНДУСТРІАЛЬНО
РОЗВИНЕНИХ КРАЇН
08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_____________О.П.Хмара
Науковий керівник –Вергун Володимир Антонович, доктор економічних
наук, професор
Київ – 2021

ЗМІСТ
АНОТАЦІЯ.......................................................................................................................2
ЗМІСТ.................................................................................................................................2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...........................................................................3
ВСТУП...............................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
МІЖНАРОДНИХ ВИРОБНИЧИХ МЕРЕЖ В КРАЇНАХ СВІТОВОГО
ГОСПОДАРСТВА .........................................................................................................13
Економічна природа міжнародних виробничих мереж ........................13
Генезис теоретичних та методологічних підходів до аналізу
міжнародних виробничих мереж ................................................................................33
Особливості функціонування міжнародних виробничих мереж
оборонно-промислових комплексів розвинених країн............................................53
Висновки до розділу 1........................................................................................71
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ
ВИРОБНИЧИХ МЕРЕЖ ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ
РОЗВИНЕНИХ КРАЇН .................................................................................................73
Інституційна структура механізмів міжнародних виробничих мереж
оборонно-промислового комплексу ...........................................................................73
Інноваційні параметри розвитку міжнародних виробничих мереж
оборонно-промислового комплексу ...........................................................................96
Фінансова складова механізму міжнародних виробничих мереж
оборонно-промислового комплексу .........................................................................118
Висновки до розділу 2......................................................................................138
РОЗДІЛ 3. ВЗАЄМОДІЯ ВИРОБНИЧИХ МЕРЕЖ УКРАЇНИ З РОЗВИНЕНИМИ
КРАЇНАМИ В ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВІЙ СФЕРІ.........................................141
Передумови дезінтеграції оборонно-промислового комплексу України
з країнами СНД.............................................................................................................141
Передумови та форми інтеграції України у міжнародні виробничі
мережі оборонно-промислових комплексів розвинених країн............................160
Напрями адаптації оборонно-промислового комплексу України до
виробничих мереж країн НАТО................................................................................173
Висновки до Розділу 3......................................................................................190
ВИСНОВКИ..................................................................................................................193
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................................198
ДОДАТКИ.....................................................................................................................219

ЗМІСТ
АНОТАЦІЯ.......................................................................................................................2
ЗМІСТ.................................................................................................................................2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...........................................................................3
ВСТУП...............................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
МІЖНАРОДНИХ ВИРОБНИЧИХ МЕРЕЖ В КРАЇНАХ СВІТОВОГО
ГОСПОДАРСТВА .........................................................................................................13
Економічна природа міжнародних виробничих мереж ........................13
Генезис теоретичних та методологічних підходів до аналізу
міжнародних виробничих мереж ................................................................................33
Особливості функціонування міжнародних виробничих мереж
оборонно-промислових комплексів розвинених країн............................................53
Висновки до розділу 1........................................................................................71
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ
ВИРОБНИЧИХ МЕРЕЖ ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ
РОЗВИНЕНИХ КРАЇН .................................................................................................73
Інституційна структура механізмів міжнародних виробничих мереж
оборонно-промислового комплексу ...........................................................................73
Інноваційні параметри розвитку міжнародних виробничих мереж
оборонно-промислового комплексу ...........................................................................96
Фінансова складова механізму міжнародних виробничих мереж
оборонно-промислового комплексу .........................................................................118
Висновки до розділу 2......................................................................................138
РОЗДІЛ 3. ВЗАЄМОДІЯ ВИРОБНИЧИХ МЕРЕЖ УКРАЇНИ З РОЗВИНЕНИМИ
КРАЇНАМИ В ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВІЙ СФЕРІ.........................................141
Передумови дезінтеграції оборонно-промислового комплексу України
з країнами СНД.............................................................................................................141
Передумови та форми інтеграції України у міжнародні виробничі
мережі оборонно-промислових комплексів розвинених країн............................160
Напрями адаптації оборонно-промислового комплексу України до
виробничих мереж країн НАТО................................................................................173
Висновки до Розділу 3......................................................................................190
ВИСНОВКИ..................................................................................................................193
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................................198
ДОДАТКИ.....................................................................................................................219
3
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
БНП Багатонаціональні підприємства
ГЛВ Глобальний ланцюг вартості
ГТЛ Глобальний товарний ланцюг
ДСЕКУ Державна служба експортного контролю України
ЄОА Європейське оборонне агентство
ЗіП Злиття і поглинання
ЗСУ Збройні сили України
МВМ Міжнародні виробничі мережі
МО Міністерство оборони
МПП Міжнародний поділ праці
МСП Малі та середні підприємства
НДДКР Науково-дослідні та дослідно конструкторські роботи
ОВТ Озброєння та військова техніка
ОЕСР Організація економічної співпраці та розвитку
ОПК Оборонно-промисловий комплекс
ПКС Паритет купівельної спроможності
ПТРК Протитанкові ракетні комплекси
США Сполучені штати Америки
УОП Укроборонпром
CoC Cost of Capital
EBITDA Earning before Interest, Tax, Depreciation, Amortization
EVA Economic Value Added
ROIC Return on Invested capital
ТСА Транскордонні стратегічні альянси
ТНБ Транснаціональні банки
ДіТ Дослідження і технології
4
ВСТУП
Актуальність теми. Світова економіка переживає період швидких і
глибоких структурних перетворень. Поява глобалізованих систем виробництва
та розподілу, які поєднують економічних суб’єктів через складний механізм
глобального корпоративного управління, державного регулювання та нових
моделей поділу праці, висуває вимогу щодо теоретичного пояснення та
емпіричного тестування таких систем. Міжнародні виробничі мережі та ланцюги
створення вартості за таких умов набули особливого значення як концептуальне
підґрунтя для розуміння участі компаній, регіонів і держав у функціонуванні
глобальних ринків. На практиці галузі світової економіки характеризуються
різним рівнем поширеності міжнародних виробничих мереж. Найменша їх
кількість функціонує у оборонно-промисловому комплексі. Тому дослідження
особливостей еволюції міжнародних виробничих мереж, зокрема в галузевому
розрізі, як домінантної риси світової економіки набуває особливої актуальності.
Значущість і актуальність цієї проблеми для України зумовлена також
нагальними потребами міжнародної інтеграції вітчизняного оборонного
виробництва, пов’язаними з подоланням деструктивних процесів у цій сфері,
збереженням і розвитком науково-технічного потенціалу, підвищенням його
соціально-економічної ефективності на основі найкращих практик індустріально
розвинених країн, особливо членів НАТО.
Питання дослідження теоретичних і методичних аспектів міжнародних
виробничих мереж досить широко висвітлені в працях зарубіжних вчених
П. Атукорала, Д. Волтерса, Дж. Гамфрі, М. Грановеттера, Г. Джереффі, С. Дхамі,
Д. Ернста, Х. Єонга, Дж. Йогансона, М. Каллона, Н. Кое, Дж. Ланкастера,
Б. Латоура, Л. Меттссона, К. П’єтробеллі, М. Портера, Р. Рабеллотті,
Т. Старджеона, Д. Ернста, Дж. Хендерсона та ін. Серед українських вчених цими
проблемами займалися В. Вергун, І. Гладій, І. Гужва, Р. Заблоцька, І. Зварич, О.
Каніщенко, Л. Кістерський, Г. Дугінець, Ю. Конрад, Є. Крикавський,
Л. Кудирко, Т. Мельник, В. Онищенко, Н. Резнікова, А. Рибчук, О. Рогач,
А. Філіпенко, Н. Черкас, О. Шнирков та ін.
5
Незважаючи на значну кількість зарубіжних і вітчизняних робіт з питань
міжнародних виробничих мереж оборонно-промислового комплексу, ця
проблема потребує подальшого всебічного аналізу, особливо її інституційні та
фінансові аспекти. Це зумовило необхідність проведення дисертаційного
дослідження, визначило його мету і завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційну роботу виконано згідно з темою наукових досліджень кафедри
міжнародного бізнесу «Галузеві особливості формування міжнародних бізнес
стратегій українських компаній» (2016-2020 рр., № 16КФ048-04), яка є
складовою наукової теми Інституту міжнародних відносин «Асоціація як новий
формат відносин України з ЄC: політичний, правовий, економічний та
інформаційний аспекти» (2016-2020 роки, № 16БФ048-01) у межах комплексної
наукової програми Київського національного університету імені Тараса
Шевченка «Модернізація суспільного розвитку України в умовах світових
процесів глобалізації». Основний внесок автора у дослідження цієї теми полягає
в аналізі теоретичних і практичних засад функціонування міжнародних
виробничих мереж в оборонній сфері, оцінюванні інституційних та інноваційних
параметрів участі в них багатонаціональних підприємств, а також передумов
просторової та функціональної реконфігурації українських оборонних компаній.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є
визначення концептуальних засад, інституційних механізмів, інноваційних та
інвестиційних параметрів функціонування міжнародних виробничих мереж
оборонно-промислового комплексу індустріально-розвинених країн, а також
форм і передумов інтеграції українських компаній до них.
Відповідно до мети сформульовано завдання, що зумовили структуру і
логіку роботи, а саме:
 розкрити економічну природу, види та передумови формування
міжнародних виробничих мереж;
 здійснити ретроспективний аналіз теоретичних та методологічних
засад міжнародних виробничих мереж;
6
 виявити особливості формування та функціонування міжнародних
виробничих мереж оборонно-промислових комплексів розвинених країн;
 дослідити інституційну структуру міжнародних виробничих мереж
оборонно-промислового комплексу;
 виявити взаємозв’язок інновацій та розвитку міжнародних
виробничих мереж оборонно-промислового комплексу;
 дослідити фінансові аспекти функціонування сучасних міжнародних
виробничих мереж оборонно-промислового комплексу;
 проаналізувати причини та особливості дезінтеграції обороннопромислового комплексу України з країнами СНД;
 обґрунтувати форми та передумови інтеграції України у міжнародні
виробничі мережі оборонно-промислових комплексів розвинених країн;
 запропонувати шляхи адаптації оборонно-промислового комплексу
України до виробничих мереж країн НАТО.
Об’єктом дослідження є закономірності функціонування міжнародних
виробничих мереж як цілісних інституційно-функціональних систем, що
охоплюють увесь цикл створення вартості продукту і є невід’ємною складовою
сучасного світового господарства.
Предметом дослідження є особливості та механізми функціонування
міжнародних виробничих мереж оборонно-промислового комплексу
індустріально-розвинених країн, у тому числі оборонно-промислового
комплексу України.
Методи дослідження. При написанні дисертації використано низку як
загальнонаукових, так і спеціальних методів пізнання: метод аналізу та синтезу,
історичний метод, діалектичний, системний, логічний – для дослідження
концептуальних підходів до міжнародних виробничих мереж (підрозділи 1.1, 1.2,
1.3); порівняльного аналізу – для порівняння теорій, які стали основою сучасних
концепцій міжнародних виробничих мереж, дослідження інституційних,
інноваційних та фінансових аспектів механізму міжнародних виробничих мереж
(підрозділи 1.2, 1.3, 2.1–2.3, 3.1–3.3); сучасні методи статистичного аналізу,
7
регресійного дослідження – для виявлення причинно-наслідкового зв’язку між
витратами на НДДКР та кількістю патентів, виданих багатонаціональним
підприємствам в оборонному секторі (підрозділ 2.2); фінансовий аналіз – для
оцінювання впливу бюджетного фінансування проєктів в оборонній сфері на
структуру капіталу компаній, вартість його залучення (підрозділ 2.3).
Інформаційну базу дослідження становлять зарубіжні та вітчизняні наукові
публікації, монографічні видання, матеріали міжнародних організацій, органів
державного управління (Державної служби експортного контролю України,
Укроборонпрому) та недержавних структур, результати наукових досліджень
автора, експертні оцінки Асоціацій виробників озброєнь, спеціалізованих
науково-дослідних установ, статистика ОЕСР, SIPRI, CapitalIQ.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в науковому
обґрунтуванні теоретико-методологічних засад функціонування міжнародних
виробничих мереж оборонно-промислового комплексу індустріально
розвинених країн, виявленні специфіки механізмів їх функціонування, а також
обґрунтування напрямів використання потенціалу оборонного сектору України в
процесі інтеграції в ці мережі.
Нові та найбільш суттєві наукові положення, що отримані особисто
автором і виносяться на захист, полягають у такому:
уперше:
- здійснено комплексний, поглиблений аналіз механізмів функціонування
міжнародних виробничих мереж в оборонному секторі індустріально
розвинених країн як субординованої, ієрархічної та динамічно взаємодіючої
сукупності зв’язків і відносин між виробниками і споживачами, які охоплюють
весь цикл створення вартості продукту. Аргументовано, що зазначені механізми
складаються із двох взаємопов’язаних структурних блоків – інституційного та
функціонального. Визначальну роль в інституційній структурі цих механізмів
відіграють міністерства оборони та різноманітні агенції із закупівлі озброєнь, а
також багатонаціональні підприємства відповідного профілю. Обґрунтовано
чотири рівні ієрархії виробничих мереж в оборонному секторі, вищий рівень якої
8
становить обмежена кількість великих системних інтеграторів, три нижні –
мережа середніх і малих компаній. Функціональна складова механізмів
міжнародних виробничих мереж в оборонному секторі включає організаційнотехнологічні, дослідно-конструкторські, соціально-економічні та фінансові
відносини із властивою їм природою та структурою, реалізація яких визначає
ефективність функціонування обороно-промислових комплексів у індустріально
розвинених країнах;
удосконалено:
- систему обґрунтування відмінностей у фінансовій звітності та потребах
у фінансуванні для компаній, що перебувають на різних рівнях міжнародної
виробничої мережі, а також низьких вимог багатонаціональних підприємств до
операційного фінансування. Розраховані відносні фінансові коефіцієнти для
компаній-центрів виробничих мереж та їх субпідрядників з підсектору
виробництва дронів свідчать, що великі компанії, які є головними підрядниками
уряду, витрачають меншу частку доходу на нові продукти у вигляді інвестицій у
НДДКР та капітальне обладнання, ніж компанії нижчого рівня). Наведені
розрахунки підтверджують тезу, що основні підрядники покладаються на
державні контракти для безпосереднього фінансування розробок нових
озброєнь, тоді як субпідрядники витрачають на цю діяльність більше власного
капіталу. Додатковими причинами відмінностей у фінансових показниках
компаній, що перебувають на різних рівнях мережі, виступають, зокрема,
несприятлива макроекономічна конʼюнктура, обмеження у кредитних договорах
із встановленим максимумом кредитного плеча;
- класифікацію передумов та етапів інтеграції оборонно-промислового
комплексу України до міжнародних виробничих мереж. Виділено його слабкі та
сильні сторони, підсектори з потенціалом на міжнародних ринках. Обґрунтовано
вигоди від затвердження Україною в 2019 р. пакету законів про надання
повноважень на імпорт та експорт оборонної продукції підприємствам різних
форм власності, що ліквідувало давню монополію державних спеціальних
експортерів, які знаходяться в підпорядкуванні «Укроборонпрому». Це
9
дозволило збільшити частку приватних компаній у оборонно-промисловому
секторі. Показано переваги від співпраці оборонних підприємств України з
Агентством підтримки та закупівель НАТО (NSPA), іншими союзниками;
- методику оцінювання інноваційних параметрів міжнародних
виробничих мереж, які в умовах 4-ї Індустріальної революції, формування
шостого та сьомого технологічних укладів пришвидшують життєвий цикл
наукових розробок і підвищують операційну гнучкість, що посилює потенціал
співпраці між учасниками мережі. Порівнюючи індустріально розвиненні країни
та інтеграційні об’єднання за абсолютними та відносними показниками витрат
на НДДКР, наголошено на незмінному технологічному лідерстві США в
оборонній сфері. Додатково проаналізовано витрати на НДДКР на рівні
найбільших багатонаціональних компаній аерокосмічної галузі та зроблено
висновок, що інвестиції в НДДКР стабільно зростають у тих з них, які мають
значний невійськовий сектор бізнесу. З використанням регресійного аналізу для
часових рядів показано взаємозв’язок між витратами на НДДКР та кількістю
патентів, виданих сімом найбільшим міжнародним компаніям оборонного
сектору, і зазначено, що на кількість патентів позитивно впливають витрати на
НДДКР у поточному році, перша та третя лагова змінна витрат, а також третя
лагова зміна кількості виданих патентів;
набули подальшого розвитку:
- концептуальні засади дослідження міжнародних виробничих мереж.
Обґрунтовано, що формування концепції міжнародних виробничих мереж досі
триває. Виокремлено два сучасні підходи до розуміння міжнародних виробничих
мереж: управлінську школу Д. Ернста та «Манчестерську школу» Дж.
Хендерсона. Перша школа стала продовженням досліджень глобальних
ланцюгів створення вартості, друга – глобальних продуктових ланцюгів.
Представники управлінської школи зосереджують увагу на параметрах
виробництва, асиметрії влади та розповсюдженні знань у межах міжнародних
виробничих мереж, підвищенні спроможності місцевих постачальників та
промислового потенціалу країн, що розвиваються. У межах «Манчестерської
10
школи» аналізуються три елементи міжнародних виробничих мереж: вартість,
влада та вбудованість;
- обґрунтування необхідності і доцільності здійснення системних,
практико-орієнтованих, інституційно, організаційно та фінансово забезпечених з
боку держави заходів інтенсифікації міжнародного співробітництва з
індустріально розвиненими країнами НАТО з метою мінімізації негативного
ефекту від остаточного завершення співпраці та розірвання виробничих зв’язків
українських компаній з підприємствами ОПК країн СНД та прискорення курсу
України на євроатлантичну інтеграцію. Такими заходами визначені:
лібералізація нині чинного порядку передачі до Збройних Сил України товарів
військового та подвійного призначення; корпоратизація, приватизація
державних підприємств ОПК України, зміни у системі корпоративного
менеджменту; реформування системи стандартизації та технічного регулювання
у сфері розроблення і виробництва оборонної продукції; запровадження пільг
щодо податків та обов’язкових платежів підприємствам вітчизняного ОПК, які
інвестують власні кошти в інноваційний розвиток та модернізацію виробництва
на основі п’ятого і шостого технологічних укладів;
- визначення напрямів та інструментів механізму співпраці з НАТО з
метою модернізації ОПК України згідно зі стандартами цієї організації та
пришвидшення інтеграції національних оборонних підприємств до міжнародних
виробничих мереж, подолання асинхронності та фрагментарності у військовотехнічному співробітництві України з країнами, що є членами Альянсу.
Ефективними інструментами такого механізму в умовах глобальних викликів і
загроз стають новітні інформаційно-комунікаційні технології військового
спрямування, зокрема цифрові, штучного інтелекту, роботизації, полегшення
доступу оборонно-безпекових інститутів України до відповідних організацій
НАТО, у тому числі до Центру інформації та документації НАТО), конвергенція
військових доктрин України з військовими доктринами НАТО, визнання
України розширеним партнером, а у перспективі й повноправним членом НАТО,
участь Збройних Сил України у спільних з країнами НАТО навчаннях, операціях
11
та місіях, постійний обмін інформацією та досвідом.
Практичне значення отриманих результатів. Практична цінність
дисертації полягає в тому, що розроблені в ній науково-обґрунтовані теоретичні
положення, методичні підходи, наукові результати, висновки та рекомендації
можуть бути використані в процесі інтеграції оборонного сектору України до
виробничих мереж і ланцюгів постачання багатонаціональних підприємств,
адаптації державної політики в цій сфері відповідно до найкращих міжнародних
практик з урахуванням національних особливостей. Зокрема, результати
дисертаційного дослідження враховано в діяльності Асоціації виробників
озброєння і військової техніки України (довідка № 412/20/387 від 17.12.2020 р.).
Практичні рекомендації щодо пошуку можливостей інтеграції України до
європейських спільних проєктів в сфері керованих роботизованих систем
використано в діяльності ТОВ «Конструкторське бюро робототехніки» (довідка
№ 4/02 від 09.02.2021 р.), ТОВ «Демінінг Солюшнс» (довідка № 2 від 21.01.2021).
Основні положення та висновки дисертації враховані у науковій та
дослідницькій діяльності Всеукраїнської громадської організації «Українська
асоціація економістів-міжнародників» (довідка № 28 від 09.02.2021 р.), а також
застосовуються в навчальному процесі на кафедрі міжнародного бізнесу
Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені
Тараса Шевченка (довідка № 16/02 від 12.02.2021).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно
виконаним науковим дослідженням. Наукові положення, висновки,
рекомендації, що викладені в дисертації та винесені на захист, отримані автором
особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та наукові
результати дослідження обговорено і схвалено на засіданнях кафедри
міжнародного бізнесу Інституту міжнародних відносин Київського
національного університету імені Тараса Шевченка, а також апробовано на 4
міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях, зокрема: Міжнародній
науково-практичній конференції «Шевченківська весна 2016» (м. Київ, 5-8 квітня
12
2016 р.); Міжнародній науково-практичної конференції «Мега-тренди світового
розвитку та економічні перспективи України» (м. Київ, 30 червня 2016 р.);
Міжнародній науково-практичній конференції «Продуктивна спроможність
націй: приклад України» (Київ, 29 червня 2017 р.); Міжнародній науковопрактичній конференції «Trends and directions of development of scientific
approaches and prospects of integration of Internet technologies into society»
(Стокгольм, Швеція, 09-12 лютого 2021 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного
дослідження опубліковано у 10 наукових працях (загальний обсяг 4,84 авт. арк.),
з них 6 статей у провідних фахових виданнях і збірниках наукових праць, 4 – у
матеріалах і тезах конференцій.
Структура і обсяг дисертації. Робота складається з переліку умовних
скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та
додатків. Основний текст становить 197 сторінок, який містить 28 таблиць, 48
рисунків та 3 формули. Список використаних джерел налічує 223 позицій на 21
сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дослідження теоретико-методологічних засад міжнародних виробничих
мереж, особливостей їх інституційних механізмів, інноваційних та інвестиційних
параметрів, а також форм та передумов взаємодії українського ОПК з ними дали
змогу зробити низку найбільш важливих висновків та узагальнень.
1. Сучасне міжнародне виробництво характеризується чисельною
кількістю учасників та коопераційністю процесу, який організовується з єдиного
центру, об’єднує цілу низку країн і регіонів, підприємств, охоплює велику
кількість персоналу. МВМ – це багаторівнева система різноманітних суб’єктів, які
розміщують ресурси в ланцюгах створення вартості з метою виробництва і
постачання товарів і послуг на міжнародні ринки; МВМ – це багаторівнева
система різноманітних суб’єктів, які займаються виробництвом і постачанням
товарів і послуг на міжнародні ринки шляхом розміщення ресурсів у ланцюгах
створення вартості. Таке тлумачення підкреслює низку характеристик МВМ:
глобальну просторову конфігурацію, інтеграцію діяльності з доданою вартістю,
різноманітність учасників мережі. МВМ пройшли три стадії становлення та
розвитку. Пeрша стадія – початкова інтeрнаціоналізація виробництва на базі
вeртикальної інтeґрації компаній. Друга стадія – становлeння багаторівнeвої
систeми eкономічних зв’язків між учасниками МВМ. Вона характeризується
більш широкою формою інтeрнаціоналізації виробництва – транснаціоналізацією,
що передбачає зростання кількості й активності БНП, об’єднання їх у мережі.
Трeтя стадія – розвиток МВМ на базі інтeґрованих ланцюгів створeння вартості.
2. Концепція МВМ ґрунтується на багатьох теоріях: ланцюгів створення
вартості, доданої вартості, мережі та вбудованості, акторно-мережевій теорії,
глобальних товарних ланцюгів та глобальних ланцюгів створення вартості. Також
важливе значення для дослідження МВМ мали теорії БНП та найновіші теорії
міжнародної торгівлі. Процес формування концепції МВМ триває дотепер,
оскільки постійно еволюціонують самі виробничі мережі. Нині виділяються два
паралельні підходи до розуміння МВМ: один розвинений школою управління Д.
Ернстом, а інший – Дж.Хендерсоном з Університету Манчестера. У межах першої
194
концепції МВМ аналізуються три основні характеристики МВМ: масштаб,
асиметрія та дифузія знань. У межах другої – вартість, влада та вбудованість.
3. ОПК є менш глобалізованим порівняно з іншими галузями
промисловості, що підтверджується майже незмінним списком національних
оборонних компаній, які підтримуються урядами. Оборонне виробництво та
закупівля зброї безпосередньо пов’язані з характером політичних процесів і
системою управління в країнах. Також для галузей ОПК характерним є високий
рівень регулювання і монопсонія, де ключову роль відіграють уряди, які є для них
єдиним замовником, інвестором (у тому числі в НДДКР) технічним і нормативноправовим регулятором. На відміну від традиційних товарних ринків, нова
продукція в галузях ОПК розробляється під конкретний попит урядів.)
4. МВМ в оборонній сфері різняться залежно від сектору. Аерокосмічна та
електронна промисловість мають більш глобалізовані ланцюги постачання, тоді
як виробництво озброєнь для військово-морського флоту та сухопутних військ
локалізовано здебільшого всередині національних кордонів. Така відмінність
визначається масштабами і технологічною складністю оборонних програм у
названих секторах. Як правило, структура МВМ нагадує піраміду з обмеженою
кількістю великих системних інтеграторів, або «виробників оригінального
обладнання», вгорі та розгалуженою мережею поставок з декількома ярусами, що
складаються із середніх і малих компаній. Виробники оригінального обладнання
інтегрують компоненти та підсистеми, що виробляються підрядниками. Вони є
лідерами галузі та забезпечують функціонування системи ОПК в цілому, а також
виступають в ролі головних підрядників для урядів.
5. Центри МВМ – це БНП, а в багатьох випадках і найбільші національні
компанії ОПК, які взаємодіють з органами державних закупівель у сфері оборони
або з такими закупівельними організаціями, як OCCAR та агентства НАТО. Ці
основні підрядники працюють разом із постачальниками нижчого рівня у
складних ланцюгах поставок для виробництва конкретної оборонної продукції.
Така МВМ може включати декілька сотень компаній. Підрядники першого рівня
виробляють повні підсистеми або основні компоненти. Підрядники другого рівня
195
виробляють комплектуючі та надають послуги. Це зазвичай малі та середні
підприємства або дочірні компанії основних виробників ОПК (основні підрядники
та субпідрядники), які часто виробляють товари або послуги подвійного
використання. Ці компанії не завжди входять до списку виробників військового
обладнання, оскільки вони працюють на межі оборонного сектору. Підрядники
третього рівня є постачальниками товарів або послуг загального призначення. Цей
рівень також включає всіх постачальників послуг «загальної економічної
інфраструктури» (транспортна мережа та послуги, зв’язок, зовнішнє навчання
тощо).
6. Важливою складовою інституційного механізму функціонування
глобального ринку озброєнь та глобальних виробничих ланцюгів є практика
міжнародного та державного контролю за озброєннями. Експорт військової
техніки завжди підпадає під обмеження, визначені урядом країни, в якій
знаходиться компанія. Основна мета цих обмежень – забезпечити оперативну
перевагу національних збройних сил над потенційними супротивниками та
узгодити військовий експорт компанії із зовнішньою політикою країни її
розташування. Двома іншими важливими механізмами формування та
функціонування сучасних МВМ є офсетні угоди, які є своєрідним видом мереж,
що передбачають участь іноземних компаній або дочірніх структур іноземних
компаній, а також різні форми консолідації цієї галузі, насамперед злиття і
поглинання та стратегічні альянси. Офсетні угоди – це домовленості, при яких
уряд країни-імпортера зобов’язує компанію-постачальника країни-експортера
реінвестувати певну частку контракту в країну-імпортера. Це може бути здійснено
за допомогою проєктів, пов’язаних з обороною, наприклад за допомогою
субконтракту, або через не пов’язане з ОПК підприємство, наприклад шляхом
купівлі товарів чи послуг. Сучасні офсетні договори в ОПК характеризуються
збільшенням їх частки у початковому контракті. Нині близько 130 країн
використовують такий механізм. Суттєвого впливу на МВМ в оборонному секторі
мали процеси міжнародної концентрації капіталу. За останні роки оборонний
сектор, як і багато інших галузей промисловості, зазнав численних злиттів і
196
поглинань.
7. Нові технології усувають цілу низку бар’єрів для виходу на ринки
оборонної продукції. Завдяки значним оборонним витратам ОПК розвинених
країн продовжують траєкторію зростання. На сьогодні для БНП ОПК особливої
актуальності набуває пришвидшення життєвого циклу розробок та підвищення
гнучкості роботи з метою скорочення витрат і часу на виведення на ринок нової
продукції водночас із посиленням потенціалу співпраці з іншими учасниками
сектору. Науково-дослідні роботи у розвинених економіках створили базу для
нових і вдосконалених технологій, які мають широкий спектр застосувань. США
є абсолютним лідером за обсягом державних витрат на НДДКР в оборонній сфері.
У 2019 р. державні витрати США на НДДКП в оборонній сфері перевищили 69
млрд дол., що в 19,24 рази більше від наступної за цим показником країни –
Південної Кореї. Державні витрати США на НДДКР в цій сфері були в 5 разів
вище, ніж сукупні витрати інших країн вибірки.
8. Головними замовниками компаній ОПК є уряди, що зумовлює специфіку
формування значної частини їх доходів – за рахунок державного фінансування
після тендерів, які мають свої особливості в окремих країнах, але в цілому
забезпечують БНП постійні фінансові надходження. В ОПК доступ компаній в
межах МВМ до фінансування варіюється в залежності від їх характеристик: розмір
(великі фірми мають кращий доступ до капіталу), форма власності (державні
компанії мають ширший доступ до ринків капіталу) та особливості оплати між
замовниками та постачальниками. Для проведення аналізу фінансових аспектів
функціонування МВМ в ОПК автором розглянуто вибірку компаній, включаючи
найбільші БНП та їх постачальників (компанії другого та третього рівнів).
Практика фінансування робочого та інвестиційного капіталів у більшості
визначається специфікою процедури отримання компаніями платежів від їхніх
замовників, ніж тим, який військовий товар вони пропонують. Хоча саме товар
компанії визначає розмір і часові параметри її фінансових потреб, чинниками, що
обумовлюють потреби у фінансуванні, є тривалість контрактів із замовниками та
конкретні послуги чи товари, які надаються у комплекті. Про це свідчить приклад
197
фінансування одного із напрямів аерокосмічної галузі, який динамічно
розвивається, – безпілотних повітряних систем, для яких кінцевим замовником є
уряд, який купує систему через низку контрактів, що охоплюють НДДКР,
виробничі закупівлі та технічне обслуговування.
9. Україна має значний військово-технічний потенціал, одна частина якого
– державні компанії – дісталася їй у спадок від СРСР, а інша – приватні компанії –
набула масштабного розвитку внаслідок задоволення потреб Збройних Сил
України під час військової агресії з боку Російської Федерації. У цілому Україна є
великим експортером озброєнь у світі, хоча її частка знижується. Український
ОПК може співпрацювати з МВМ різними способами, включаючи: формування
спільних виробничих підприємств; субпідряд з іноземними компаніями; видача
прямих трудових наказів іноземним компаніям; продаж власного капіталу в
окремих українських оборонних компаніях; концесійні угоди з оборонними
підприємствами; оренда майстерень та інфраструктури підприємства оборонної
промисловості України на термін до 49 років; створення консорціумів серед
кількох підприємств оборонної промисловості.
10. НАТО є об’єднанням найбільш розвинених країн світу. Тому співпраця
з цим військово-політичним альянсом – надзвичайно важливе завдання розвитку
військово-промислового потенціалу України. Набуття ж Україною повноцінного
членства в НАТО значно спростить та розширить кооперацію між українським
ОПК та МВМ країн-членів Альянсу. У цілому напрями адаптації ОПК України до
МВМ країн НАТО включають низку функціональних сфер: спільна участь в
операціях з підтримки миру з країнами НАТО та партнерами; реформування ОПК
відповідно до сучасних вимог та найкращих практик країн НАТО; військовотехнічну співпрацю; підвищення сумісності ОПК України з МВМ розвинених
країн; участь у наукових та екологічних проєктах Альянсу. В умовах військового
конфлікту з Росією співпраця між Україною та НАТО у багатьох сферах
активізувалася для посилення національної безпеки та завершення
широкомасштабних реформ.