Присяжнюк Альона Ігорівна Роль периферичної дофамі- нергічної системи в патогенезі запальних захворювань кишечника

Краткое описание

Присяжнюк Альона Ігорівна, асистент кафедри фун­даментальної медицини ННЦ «Інститут біології та меди­цини» Київського національного університету імені Тара­са Шевченка МОН України: «Роль периферичної дофамі- нергічної системи в патогенезі запальних захворювань кишечника» (03.00.04 - біохімія). Спецрада Д 26.001.24 у Київському національному університеті імені Тараса Шев­ченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ПРИСЯЖНЮК АЛЬОНА ІГОРІВНА
УДК 616.34-002-02-092+616.833
ДИСЕРТАЦІЯ
РОЛЬ ПЕРИФЕРИЧНОЇ ДОФАМІНЕРГІЧНОЇ СИСТЕМИ В ПАТОГЕНЕЗІ
ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ КИШЕЧНИКА
03.00.04 – біохімія
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_____________ Присяжнюк А.І.
Науковий керівник: д.б.н., ст.н.с. Толстанова Ганна Миколаївна

Київ – 2018

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………..... 16
ВСТУП………………………………………………………………………..................................... 17
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ………………………………………… 23
1.1. Загальна характеристика та функції дофамінергічної системи 23
1.1.1 Особливості метаболізму дофаміну............................................... 24
1.1.2 Дофамінові рецептори..................................................................... 27
1.1.2.1 Джерело дофаміну та локалізація дофамінових рецепторів в
шлунково-кишковому тракті........................................................... 29
1.1.3 Роль дофаміну в регуляції ендотеліальної проникності.............. 31
1.1.4 Дофамін-регулятор імунної відповіді............................................ 32
1.2. Патогенез запальних захворювань кишечника............................. 33
1.2.1 Кишковий бар’єр та його роль в патогенезі запальних
захворювань кишечника.................................................................. 34
1.2.1.2 Роль ендотелію та ендотеліальної проникності в патогенезі
запальних захворювань кишечника................................................ 38
1.2.2 Особливості імунологічної відповіді за розвитку запальних
захворювань кишечника.................................................................. 40
1.3. Роль дофаміну в процесах виразквоутворення в шлунковокишковому тракті................................................................................. 44
РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ.................................48
2.1. Матеріали та реактиви....................................................................... 48
2.2. Експериментальні тварини................................................................ 49
2.3. Моделювання експериментального коліту ректальним
10
введенням SH-алкілатора - йодоацетаміду щурам......................... 50
2.4. Моделювання руйнування периферичних дофамінергічних
нейронів шляхом введення 1-метил-4-феніл-1,2,3,6-
тетрагідропіридину (MPTP)............................................................. 51
2.5 Умови забору та використання біопсійного матеріалу
пацієнтів з неспецифічним виразковим колітом........................... 52
2.6 Визначення ендотеліальної проникності слизової оболонки
товстої кишки щурів in vivo............................................................ 53
2.7. Визначення епітеліальної проникності слизової оболонки
товстої кишки щурів in vivo............................................................ 54
2.8. Визначення загальної концентрації білка за методом
Бредфорд…………………………………………………………... 54
2.9. Вестерн блот аналіз……………………………………………….. 55
2.10. Ізоляція поверхневого слизу товстої кишки щурів....................... 57
2.10.1. Визначення секреції слизу за ШИФ-реакцією на PVDFмембрані............................................................................................ 57
2.10.2. Визначення концентрації загальних глікопротеїнів слизу за
реакцією з реактивом Фоліна (за білковим компонентом)........... 58
2.10.3. Визначенння концентрації гексоз у складі слизу.......................... 59
2.10.4. Визначенння концентрації фукози у складі слизу........................ 60
2.10.5. Визначенння концентрації гексозамінів у складі слизу................ 61
2.10.6. Визначення концентрації сіалових кислот у складі слизу…….... 61
2.11. Гістологічний та морфометричний аналіз..................................... 62
2.12. Імуногістохімічний аналіз................................................................ 63
2.13. Цитохімічне визначення стану келихоподібних клітин................ 64
2.13.1 Цитохімічне визначення стану тучних клітин............................... 64
11
2.14. Активність мієлопероксидази......................................................... 64
2.15. Первинна культура перитонеальних макрофагів……………….. 65
2.15.1. Культивування перитонеальних макрофагів……………………. 66
2.16. НСТ-тест…………………………………………………………... 66
2.17. Внутрішньоклітинне вимірювання активних форм кисню.......... 67
2.18. Визначення фагоцитарної активності лейкоцитів........................ 67
2.19. Визначення профілю лейкоцитів методом проточної
цитометрії......................................................................................... 68
2.20. Схеми фармакологічних експериментів......................................... 68
2.20.1. Дослідження особливостей перебігу йодоацетамідіндукованого коліту у тварин з хімічно-зруйнованими
периферичними дофамінергічними нейронами………………….. 69
2.20.2. Дослідження ролі периферичних Д2-дофамінових рецепторів
на зміни ендотеліальної проникності товстої кишки щурів на
фоні розвитку експериментального йодоацетамід-викликаного
коліту................................................................................................. 70
2.20.3. Дослідження ефекту активації Д2-дофамінових рецепторів
каберголіном на показники розвитку експериментального
йодоацетамід-викликаного коліту у щурів………………………. 71
2.20.4. Дослідження ефекту активації Д2-дофамінових рецепторів
квінпіролом на показники розвитку експериментального
йодоацетамід-індукованого коліту у щурів……………………… 71
2.20.5. Дослідження ефекту активації Д3-ДР 7-OH-DPAT на
показники розвитку експериментального йодоацетамідіндукованого коліту у щурів........................................................... 72
2.26. Статистичний аналіз отриманих результатів................................ 72
12
РОЗДІЛ 3. СТАН ПЕРИФЕРИЧНОЇ ДОФАМІНЕРГІЧНОЇ СИСТЕМИ
В ПАТОГЕНЕЗІ ВИРАЗКОВОГО КОЛІТУ................................................. 74
3.1. Рівень тирозинової гідроксилази в слизовій оболонці товстої
кишки щурів в різні терміни йодоацетамід-індукованого
коліту................................................................................................. 74
3.2. Рівень та локалізація дофамінового транспортеру в слизовій
оболонці товстої кишки щурів в різні терміни йодоацетамідіндукованого коліту......................................................................... 75
3.3. Рівень моноамінооксидази-Б в слизовій оболонці товстої
кишки щурів в різні терміни йодоацетамід-індукованого
коліту................................................................................................. 78
3.4 Рівень Д2-дофамінових рецепторів в слизовій оболонці товстої
кишки щурів в різні терміни йодоацетамід-індукованого
коліту................................................................................................. 79
3.5 Рівень та локалізація Д3-дофамінових рецепторів в слизовій
оболонці товстої кишки щурів в різні терміни йодоацетамідіндукованого коліту......................................................................... 81
3.6 Стан периферичної дофамінергічної системи у пацієнтів з
неспецифічним виразковим колітом.............................................. 84
3.6.1 Імуногістохімічна ідентифікація тирозинової гідроксилази в
слизовій оболонці товстої кишки пацієнтів з неспецифічним
виразковим колітом.......................................................................... 84
3.6.2 Імуногістохімічна ідентифікація дофамінового транспортеру в
слизовій оболонці товстої кишки пацієнтів з неспецифічним
виразковим колітом.......................................................................... 85
3.6.3 Імуногістохімічна ідентифікація Д2-дофамінових рецепторів в
13
слизовій оболонці товстої кишки пацієнтів з неспецифічним
виразковим колітом.......................................................................... 86
3.6.4 Імуногістохімічна ідентифікація Д3-дофамінових рецепторів в
слизовій оболонці товстої кишки пацієнтів з неспецифічним
виразковим колітом.......................................................................... 87
РОЗДІЛ 4. БІОХІМІЧНІ МЕХАНІЗМИ ПЕРЕБІГУ
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО КОЛІТУ, ОПОСЕРЕДКОВАНІ
АКТИВАЦІЄЮ Д2-ДОФАМІНОВИХ РЕЦЕПТОРІВ................................. 90
4.1. Макро- та мікроскопічні показники перебігу
експериментального коліту у щурів за введення агоністу Д2-
дофамінових рецепторів квінпіролу та каберголіну....................... 90
4.2.
Р
П
Роль Д2-дофамінових рецепторів в регуляції епітеліальної
проникності слизової оболонки товстої кишки щурів за умов
експериментального коліту............................................................... 94
4.3. Роль Д2- дофамінових рецепторів в регуляції ендотеліальної
проникності слизової оболонки товстої кишки щурів за умов
експериментального коліту............................................................... 95
4.4. Залучення Src- та Akt- кіназних шляхів до механізмів перебігу
експериментального коліту у щурів за умов активації Д2-
дофамінових рецепторів.................................................................... 97
4.5. Визначення ролі центральних та периферичних Д2-
дофамінових рецепторів в регуляції ендотеліальної проникності
слизової оболонки товстої кишки щурів за умов
експериментального коліту............................................................... 98
РОЗДІЛ 5. БІОХІМІЧНІ МЕХАНІЗМИ ПЕРЕБІГУ
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО КОЛІТУ, ОПОСЕРЕДКОВАНІ
14
АКТИВАЦІЄЮ Д3-ДОФАМІНОВИХ РЕЦЕПТОРІВ................................. 102
5.1. Макро- та мікроскопічні показники перебігу
експериментального коліту у щурів за введення агоністу Д3-
дофамінових рецепторів 7- OH-DPAT............................................. 102
5.2. Вплив Д3-дофамінових рецепторів на рівень та біохімічний
склад слизу за експериментального коліту у щурів...................... 105
5.2.1. Біохімічний склад слизу товстої кишки щурів за
експериментального коліту............................................................... 105
5.2.2. Біохімічний склад слизу товстої кишки щурів за введення
агоністу Д3- дофамінових рецепторів 7- OH-DPAT на тлі
експериментального коліту............................................................... 112
5.3. Цитохімічне визначення стану келихоподібних клітин за
введення агоністу Д3-дофамінових рецепторів – 7-OH-DPAT за
умов експериментального коліту..................................................... 115
5.4. Вплив Д3-дофамінових рецепторів на активність
перитоніальних макрофагів за умов експериментального коліту
у щурів................................................................................................. 116
5.5. Цитохімічне визначення стану тучних клітин за введення
агоністу Д3-дофамінових рецепторів – 7-OH-DPAT за умов
експериментального коліту............................................................... 118
РОЗДІЛ 6. БІОХІМІЧНІ ТА ІМУНОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ
ЛЕЙКОЦИТІВ ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ ЩУРІВ ПРИ
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ КОЛІТІ ЗА УМОВ РУЙНУВАННЯ
ПЕРИФЕРИЧНИХ ДОФАМІНЕРГІЧНИХ НЕЙРОНІВ………………….. 121
6.1. Встановлення ролі периферичної дофамінергічної системи в
патогенезі експериментального коліту………………………… 121
15
6.1.1. Рівень тирозинової гідроксилази у мозку та товстій кишці
щурів за руйнування периферичної дофамінергічної системи
шляхом введення 1-метил-4-феніл-1,2,3,6-тетрагідропіридину
(МРТР)............................................................................................... 121
6.1.2 Клінічні та макроскопічні показники перебігу
експериментального коліту у щурів за умови руйнування
периферичних дофамінергічних нейронів шляхом введення
МРТР................................................................................................... 123
6.2. Біохімічні та імунологічні показники фагоцитів периферичної
крові щурів при експериментальному коліті за умови
руйнування периферичних дофамінергічних нейронів шляхом
введення МРТР................................................................................... 126
6.2.1 Біохімічні та імунологічні показники гранулоцитів
периферичної крові щурів при експериментальному коліті за
умови руйнування периферичних дофамінергічних нейронів
шляхом введення МРТР.................................................................... 126
6.2.2 Біохімічні та імунологічні показники моноцитів периферичної
крові щурів при експериментальному коліті за умови
руйнування периферичних дофамінергічних нейронів шляхом
введення МРТР................................................................................... 129
АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ............... 134
ВИСНОВКИ..................................................................................................... 155
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................ 157
ДОДАТОК........................................................................................................ 182
16
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АФК – активні форми кисню
ВК – виразковий коліт
Д2 - дофамінові рецептори другого типу
Д3 - дофамінові рецептори третього типу
ДАТ – дофаміновий транспортер
ДР – дофамінові рецептори
ЗЗК – запальні захворювання кишечника
ЙА – йодоацетамід
КОМТ – катехоламінотрансфераза
МАО - моноамінооксидаза
МПО – мієлопероксидаза
MPTP – 1-метил-4-феніл-1,2,3,6-тетрагідропірин
МЦ – метилцелюлоза
СОТК – слизова оболонка товстої кишки щурів
ТН – тирозинова гідроксилаза
ХК – хвороба Крона
ЦНС – центральна нервова система
ШКТ – шлунково-кишковий тракт
17
ВСТУП
Актуальність теми. Дофамін – це біогенний амін, загальновідомий як
нейромодулятор центральної нервової системи, що бере участь у регуляції
локомоторної, когнітивної функцій та системи винагороди [1]. Дофамін
опосередковує свої ефекти через взаємодію з G-протеїн-зв’язаними
дофаміновими рецепторами (ДР) - Д1-Д5 типу [2].
Відомо, що 40% дофаміну має периферичне походження, включаючи
шлунково-кишковий тракт [3]. Чисельні дослідження на симпактомованих
тваринах показали наявність тирозинової гідроксилази (фермент, що лімітує
синтез дофаміну) в не-нейрональних клітинах (епітеліальних, м’язевих,
ендотеліальних та лейкоцитах) [3; 4]. Більш того, доведено важливу роль
кишечної мікробіоти в синтезі біологічно-активного дофаміну [5; 6]. В
останні роки з’являється все більше повідомлень про регуляторну роль
периферичного дофаміну, зокрема в забезпеченні імунної відповіді та нейроімунної взаємодії; регуляції кров’яного тиску; рівня та метаболізму глюкози;
підтримці ендотеліального бар’єру, пригніченні розвитку патологічного
ангіогенезу [7; 8; 9; 10; 11].
Запальні захворювання кишечника (ЗЗК), до яких належить
неспецифічний виразковий коліт (ВК) та хвороба Крона (ХК),
характеризуються хронічними виразками та запаленням стінки кишечника,
мають прогресуючий і деструктивний перебіг і, отже, можуть спричиняти
різні ускладнення, включаючи стенози, абсцеси, свищі, позакишкові прояви
та підвищують ризик колоректального канцерогенезу. ЗЗК можуть виникати в
будь якому віці, більше ніж 50% хворих знаходиться в працездатному віці.
Сучасні терапевтичні підходи (пр. інфліксімаб, вeдолізумаб) [12] по-перше не
18
призводять до тривалої ремісії, більш того мають високу ціну і тому є
недоступними для більшості українських пацієнтів. Зважаючи на те, що
перебіг даної хвороби має рецидивуючий характер, що обумовлює витрати
держави на лікарняні листки, а також те, що ЗЗК в ряді випадків стають
причиною інвалідизації, пошук нових терапевтичних мішеней на основі
більш глибокого розуміння патогенезу ЗЗК має не лише фундаментальне але і
важливе соціально-економічне значення.
Перші спостереження про роль дофаміну в підвищенні ризику до
виразкоутворення гастродуоденальної зони було зроблено в 1965 році, на
пацієнтах з хворобою Паркінсона (гіпофункція центральних дофамінергічних
нейронів) [13] і, підтверджена, відсутність даного феномену у пацієнтів з
шизофренією (гіперфункція дофамінергічної системи) [14]. Ці дані були
підтверджені застосуванням селективних агоністів та антагоністів ДР на
експериментальних моделях гастродуоденальних виразок [15].
Д1-Д5- ДР були знайдені по всій довжині ШКТ, з переважанням Д2- та
Д3-ДР в товстій кишці [16]. У пацієнтів, хворих на ЗЗК [17] та на моделі
експериментального ВК у щурів [18] встановлено зниження рівня L-3,4-
дигідрофенілаланіну та дофаміну в слизовій оболонці товстої кишки. На Tbet(-/-) та Rag2(-/-) мишачих моделях коліту було показано значне зниження
дофаміну фекалій в гострий період хвороби [10]. Більше того, поліморфізм
TaqIA Д2-ДР, що відповідає за зниження щільності рецепторів, асоційований
з рефракторною ХК [19]. Наведене вище, свідчить про перспективність
дослідження ролі периферичного дофамінергічного сигналінгу в патогенезі
ЗЗК, як мішені для лікування даної патології.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана в рамках бюджетних тем ”Механізми
реалізації адаптаційно-компенсаторних реакцій організму за умов розвитку
19
різних патологій” (№ д/р 0111U004648, 2011-2015 рр.), "Дофамінергічна
система в патогенезі запальних захворювань кишечника: клінікоекспериментальні дослідження" (№ д/р – 0115U0002601, 2015 р.) та
«Механізми регуляції метаболічних процесів в організмі за умов розвитку
патологічних станів» (№ д/р 0116U002527, 2016-2018 рр.). Тема дисертації
затверджена вченою радою ННЦ «Інститут біології» Київського
національного університету імені Тараса Шевченка (протокол №8 від 23
березня 2015 року).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи було вивчити стан
периферичної дофамінергічної системи та роль Д2- і Д3- ДР в патогенезі ЗЗК.
Відповідно до мети перед було потавлено наступні завдання:
1. Встановити рівень протеїнів, що беруть участь в метаболізмі
дофаміну (тирозинова гідроксилаза (TH), моноамінооксидаза-Б (МАО-Б)), а
також дофаміновий транспортер (ДАТ), Д2- та Д3-ДР в слизовій оболонці
товстої кишки (СОТК) щурів в нормі та за умов експериментального ВК.
2. Визначити рівень та локалізацію протеїнів TH, ДАТ, Д2- та Д3-ДР в
СОТК пацієнтів з неспецифічними ВК.
3. Дослідити біохімічні механізми перебігу експериментального ВК,
опосередковані активацією Д2-ДР.
4. Дослідити біохімічні механізми перебігу експериментального ВК,
опосередковані активацією Д3-ДР.
5. Визначити біохімічні та імунологічні показники лейкоцитів
периферичної крові щурів при експериментальному ВК за умов руйнування
периферичних дофамінергічних нейронів.
Об’єкт дослідження: біохімічні механізми патогенезу ЗЗК.
Предмет дослідження: периферичний дофамінергічний сигналінг.
20
Методи дослідження: біохімічні (колориметричне визначення
концентрації глікопротеїнів, гексоз, гексозамінів. сіалових кислот та фукози,
активність ферментів), молекулярно-біологічні (вестерн блот аналіз),
імуногістохімічні, цитохімічні (ідентифікація тучних та келихоподібних
клітин), гістологічні (морфометричний аналіз товстої кишки), фармакологічні
методи (вплив агоністів та антагоністів Д2- і Д3-ДР, руйнування
периферичних дофамінергічних нейронів) та методи варіаційної статистики.
Наукова новизна одержаних результатів. Встановлено, що у щурів з
експериментальним колітом порушений дофамін-опосередкований сигналінг
в СОТК щурів, що обумовлено зниженням рівня ферментів TH, MAO-Б, ДАТ
і різнонаправленими змінами рівня Д2- та Д3-ДР. У біопсійному матеріалі
товстої кишки пацієнтів на неспецифічний ВК також показано зниження
рівня протеїну ТН, Д2- та Д3-ДР. Встановлено, що активація Д2-ДР пригнічує
ендотеліальну проникність СОТК щурів за умов експериментального ВК
через залучення Src та Akt кінази. Цей ефект частково опосередковується
через активацію центральних Д2-ДР і сприяє гоєнню експериментального ВК.
Активація Д3-ДР справляє протективну дію за умов експериментального ВК,
частково за рахунок збільшення концентрації глікопротеїнів поверхневого
слизу та підвищення функціонального резерву тучних клітин СОТК щурів та
перитонеальних макрофагів. Показано, що порушення дофамінергічного
сигналінгу на периферії асоціюється зі змінами у респіраторній активності та
імунологічному профілі гранулоцитів та моноцитів крові в нормі та за умов
експериментального ВК.
Практичне значення одержаних результатів. Доведено, що
застосування препаратів з дофамінергічною активністю, а саме агоністів Д2-
та Д3-ДР, є ефективним в прискоренні гоєння уражень при
21
експериментальному ВК і може бути рекомендованим для подальшого
клінічного випробування.
Особистий внесок здобувача. Інформаційний пошук, проведення
експерименту та аналіз результатів дослідження виконані дисертантом
особисто. Формування ідеї роботи, планування та розробка методичних
підходів до виконання комплексу лабораторних досліджень, узагальнення
отриманих результатів проведено за участю наукового керівника ст.н.с., д.б.н.
Толстанової Г.М. Допомогу в проведенні молекулярно-біологічних
досліджень надавала м.н.с., к.б.н. Червінська Т.М., імуногістохімічних –
м.н.с., к.б.н. Дзюбенко Н.В., цитохімічних – доц, к.б.н. Варенюк І.М.,
імунологічних - асистент, к.б.н. Рудик М., робіт из тваринами - м.н.с, к.б.н.
Довбинчук Т.В., що відображається у спільних публікаціях. Парафінові блоки
архівного біопсійного матеріалу для імуногістохімічних досліджень були
надані лікарем-проктологом, к.м.н. Керничним В.В., в рамках сумісної роботи
над проектом "Дофамінергічна система в патогенезі запальних захворювань
кишечника: клініко-експериментальні дослідження" (2015 р., № 15БФ036-01,
№ держреєстрації – 0115U0002601), що відображено в заключному звіті та
спільних публікаціях.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної
роботи доповідалися та обговорювалися на: Європейському
гастроентерологічному тижні UEGW-2017 (Барселона, Іспанія); XI
Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених “Актуальні
питання клінічної медицини” (Запоріжжя, Україна, 2017); ХІІІ Міжнародній
науковій конференції студентів та аспірантів “Молодь і поступ” (Львів,
Україна, 2017); 51stAnnual Scientific Meeting of the European Society for Clinical
Investigation (Генуя, Італія, 2017); ‘Microbiology and Immunology – the
development outlook in the 21stcentury’ (Київ, Україна, 2016); «Актуальні
22
проблеми біохімії та біотехнології: Міжнародна наукова конференціяконкурс молодих вчених» (Київ, Україна, 2016); ‘9th International Symposium
on Cell/Tissue Injury and Cytoprotection/Organoprotection' (Краків, Польща,
2016); “Об’єднані наукою: перспективи міждисциплінарних досліджень”
(Київ, Україна, 2016); міжнародній літній школі ‘Perspectives for young
scientists in life sciences: mastering global challenges of the modern society’
(Івано-Франківськ, Україна, 2016); міжнародній конференції ‘Experimental
Biology’ (Бостон, США, 2015); “Актуальні проблеми біохімії та біотехнології
- 2015” (Київ, Україна, 2015).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 15 наукових робіт,
що відображають основний зміст дисертаційної роботи: 5 статей у фахових
періодичних наукових виданнях, затверджених МОН України, 10 тез у
матеріалах міжнародних та всеукраїнських конгресів, конференцій, з’їздів.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі
вступу, огляду літератури, матеріалів і методів досліджень, результатів
роботи та їх обговорення, аналізу й узагальнення результатів, висновків та
списку використаних джерел, що включає 214 джерел. Матеріали
дисертаційної роботи викладені на 185 сторінках (з яких основна частина
займає 156 сторінок), ілюстрована 1 таблицею та 39 рисунками.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Розвиток запалення за умов експериментального ВК пов’язаний з порушенням
дофамінергічного сигналінгу в стінці товстої кишки. Периферична
дофамінергічна система справляє переважно негативний вплив на перебіг
експериментального ВК, що опосередковується змінами фагоцитарної
активності та профілю гранулоцитів та моноцитів периферичної крові; і
підвищенням ендотеліальної проникності.
1. Доведено, що за ЙА-індукованого ВК в слизовій оболонці
товстої кишки щурів спостерігалося зниження рівня протеїнів ТН, МАО-Б та
ДАТ, що може свідчити про порушення метаболізму дофаміну в СОТК за
умов запалення. Крім того, показано зміни рівня протеїну Д2-ДР в залежності
від стадії перебігу експериментального ВК. Встановлено, що в нормі Д3-ДР
локалізуються на ендо- та епітеліальних клітинах і ентеральних нейронах
товстої кишки. При експериментальному ВК локалізації даних рецепторів
була переважно епітеліальною, а їх рівень значно знижений.
2. Проаналізовано стан дофамінергічної системи СОТК пацієнтів на
неспецифічний ВК у порівнянні з незапаленою кишкою. Показано зниження
рівня протеїну ТН на 25%, Д2- та Д3-ДР на 70%. Вірогідних змін у рівні
протеїну ДАТ не спостерігалось.
3. Активація Д2-ДР селективними агоністами квінпіролом та
каберголіном мала антивиразковий та антизапальний ефект за умов ЙАвикликаного коліту у щурів. Цей ефект не пов’язаний зі змінами епітеліальної
проникності СОТК щурів. Проте активація Д2-ДР призводила до пригнічення
екстравазації альбуміну з кровоносних судин СОТК щурів, що свідчить про