ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ В ПРАВОВІЙ НАУЦІ УКРАЇНИ ТА ПОЛЬЩІ

Краткое описание

Міністерство освіти та науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

СЕРЕДЮК ВІКТОРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 340.12(477+438)

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ В ПРАВОВІЙ НАУЦІ
УКРАЇНИ ТА ПОЛЬЩІ

12.00.01 — теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник —
Безклубий Ігор Анатолійович
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2013

ЗМІСТ
ВСТУП………………….…………………………...………………………3
РОЗДІЛ 1. СТУПІНЬ НАУКОВОЇ ДОСЛІДЖЕНОСТІ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В ПРАВОВІЙ НАУЦІ УКРАЇНИ ТА ПОЛЬЩІ…………………………….…….……………………………..…12
1.1. Історіографія дослідження юридичної відповідальності в правовій науці України та Польщі……………………………………………..………….12
1.2. Методологічні аспекти дослідження юридичної відповідальності..…………………………………………………………...……33
Висновки до розділу 1...……………………….………………………….50
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТТЯ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.......................................53
2.1. Визначення поняття юридичної відповідальності в правовій науці України та Польщі……………………..…………....………………..…………..53
2.2. Функціональне призначення юридичної відповідальності в правовій науці України та Польщі…………………………………………………...……76
2.3. Підходи до класифікації юридичної відповідальності в правовій науці України та Польщі…………………..………………………………….....97
Висновки до розділу 2…………………………………………………...128
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ПІДСТАВ ВИНИКНЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ПРАВОВІЙ НАУЦІ УКРАЇНИ ТА ПОЛЬЩІ…………………………………………………………………….….131
3.1. Співвідношення поняття підстави юридичної відповідальності зі спорідненими правовими поняттями………..………………………………...131
3.2. Підходи до визначення складу підстав юридичної відповідальності………………………………………………………………...140
3.3. Підходи до визначення ознак діяння як фактичної підстави юридичної відповідальності……………………………………………………154
Висновки до розділу 3…………………………………………………...186
ВИСНОВКИ……………………………………………………………..191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…...………………………..199

ВСТУП

Актуальність теми. Юридична відповідальність – одна з найбільш актуальних і дискусійних проблем правовій науці, філософії, філософії права, законодавстві України та інших європейських держав. Вона, зокрема, розглядається як одне з ключових питань, що потребує особливої уваги в процесі зближення національних правових систем та інтеграційних процесів.
Здійснені у сучасній правовій науці України порівняльно-правові дослідження переважно стосуються порівняння законодавств, вивчення складових окремих систем права, а не комплексного порівняльного аналізу правових теорій, методологічних напрямів, розвитку та впровадження в законодавство теоретичних конструкцій.
Останніми роками в українській правовій літературі більше уваги приділяється проблемам юридичної відповідальності в цілому та її галузевих видів, адже вона виступає гарантією охорони та захисту прав людини, особи, громадянина, інструментом розбудови правової держави та громадянського суспільства. Саме тому дослідження питань, пов’язаних із проблематикою юридичної відповідальності має велике теоретичне та практичне значення. Обумовлено воно і тим, що багато положень теорії юридичної відповідальності залишаються дискусійними та потребують уточнення. Роботи, присвячені оцінці якості зазначеної теорії та її переосмисленню, є поодинокими або фрагментарними.
За весь період незалежності в Україні не було здійснено жодного комплексного наукового дослідження, яке б було присвячено аналізу: а) загальних закономірностей та тенденцій формування і розвитку ідей, концепцій, теорій юридичної відповідальності у вітчизняній науці; б) юридичної відповідальності як загальнотеоретичної конструкції, соціально-правового явища, правового міжгалузевого інституту; в) наявних у вітчизняній науці методологічних засад юридичної відповідальності та їх переоцінки і переосмислення з огляду на проголошений в сучасній науці методологічний плюралізм; г) порівняльно-правових аспектів дослідження зазначених положень у контексті їх висвітлення у правових науках зарубіжних держав.
Вибір проблематики дослідження юридичної відповідальності вітчизняною наукою саме у порівнянні з польською правовою наукою зумовлено кількома факторами. По-перше, Україна та Республіка Польща – сусідні держави, які перебувають у суміжних геополітичних і культурних умовах. Україна та Польща є слов’янськими державами, що розташовані в центрі Європи, мають схожі мови, тісний культурний зв’язок, проходять подібні інтеграційні процеси, здійснюють спільні заходи в науковій сфері та обмін науково-освітніми досягненнями.
По-друге, правові системи України та Польщі певний час перебували під впливом радянської соціалістичної системи права та марксистсько-ленінської ідеології. В цей період вітчизняна та польська наука мали схожі тенденції у дослідженні проблем юридичної відповідальності. З проголошенням незалежності України та конституційним перетворенням Республіки Польща на демократичну державу правова наука кожної з них почала розвиватися з орієнтацією на європейську культурну традицію.
З огляду на те, що Республіка Польща не перебувала в складі СРСР, має територіальну близькість із західноєвропейськими країнами, набула членства в ЄС ще у 2004 році, використання та поширення в польській науці останніх європейських тенденцій відбувається набагато швидше, ніж в українській. Польський досвід трансформації права у напрямі визнання прав і свобод людини найвищою цінністю може слугувати прикладом для процесів, які відбуваються у вітчизняній правовій системі і тому, на нашу думку, зумовлюють обрання предмета дослідження цієї роботи.
По-третє, з моменту проголошення незалежності нашою державою підтримується активне співробітництво між Україною та Республікою Польща. Воно закріплене низкою міжнародних договорів та угод у сфері політики, економіки та права. Зокрема такими актами, як Договір між Україною і Республікою Польща про добросусідство, дружні відносини і співробітництво від 18.05.1992 р., ратифікований Постановою ВР № 2611-XII від 17.09.1992 р.; Договір між Україною і Республікою Польща про правовий режим українсько-польського державного кордону, співробітництво та взаємну допомогу з прикордонних питань від 12.01.1993 р., ратифікований Постановою ВР № 3379-XII від 14.07.93 р.; Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 р., ратифікований Постановою ВР № 3941-XII від 04.02.1994 р.
Теоретико-методологічну основу дисертації становлять праці вітчизняних і зарубіжних науковців. Зокрема, це роботи М. Александрова, К. Басіна, І. Безклубого, С. Бобровник, О. Зайчука, О. Йоффе, Г. Єрьоменка, М. Кельмана, В. Копєйчикова, В. Котюка, В. Марчука, Г. Матвєєва, А. Машкова, О. Мурашина, П. Недбайла, Н. Оніщенко, П. Рабіновича, О. Скакун, Я. Шевченко, Ю. Шемшученка та інших, а також польських дослідників – Я. Варилєвського, В. Варкалло, Я. Домбровської, Я. Зелєневського, Ч. Знамеровського, А. Коха, В. Лянґа, Л. Лернелля, М. Сошьняка, Р. Токарчика, Я. Худжіка, Я. Філека, А. Шпунара та ін.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до науково-дослідних робіт юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 06 БФ042-01 на тему «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу» та № 11 БФ 042-01 на тему «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти», які включені до тематичного плану юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Об’єктом дисертаційного дослідження є юридична відповідальність як правове явище.
Предмет дослідження — юридична відповідальність у контексті наукових підходів до визначення поняття, функціонального призначення, класифікації, підстав виникнення в правовій науці України та Польщі.
Мета дисертаційного дослідження - здійснити порівняльний аналіз поглядів на проблемні питання юридичної відповідальності та виявити основні тенденції їх вирішення у правовій науці України та Польщі, сформувати позиції щодо вдосконалення вітчизняної теорії юридичної відповідальності на підставі проведеного аналізу.
Для досягнення мети дисертант ставить перед собою такі задачі:
- надати характеристику та встановити основні тенденції історіографії дослідження проблем юридичної відповідальності в правовій науці України і Польщі;
- розкрити методологічні засади дослідження юридичної відповідальності;
- дослідити наукові підходи до розуміння та визначення поняття юридичної відповідальності в українській та польській правовій науці;
- провести порівняльний аналіз дослідження функціонального призначення юридичної відповідальності в правовій науці України та Польщі;
- розкрити поняття та критерії класифікації юридичної відповідальності в правовій науці України та Польщі;
- визначити основні поняття, що використовуються в науках означених держав в контексті дослідження підстав юридичної відповідальності;
- з’ясувати та порівняти основні підходи до визначення складу підстав юридичної відповідальності;
- розглянути проблему визначення фактичної підстави юридичної відповідальності в науці означених держав.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є наукова теорія пізнання та вироблена на її основі система філософських, загальнонаукових і спеціальних методів, які забезпечили всебічний аналіз досліджуваного предмета.
Основу дисертаційного дослідження становить наукова рефлексія, оскільки предметом пізнання виступає сам спосіб наукового пізнання юридичної відповідальності та його результати. Метод наукової рефлексії використаний при здійсненні аналізу, критики та осмислення теоретичних праць у сфері юридичної відповідальності, а також при з’ясуванні прийомів і методів дослідження юридичної відповідальності в українській та польській науці. Використання цього методу характерне для всіх розділів дисертаційного дослідження.
З урахуванням специфіки предмета, мети та завдань дослідження автором використано такі методи: герменевтичний метод (застосовувався для з’ясування причин, обставин виникнення конкретних підходів до визначення поняття юридичної відповідальності, її видів, функцій, підстав тощо), діалектичний метод (дав можливість дослідити природу та сутність юридичної відповідальності, а також її місце серед інших видів відповідальності, став засадничим для дисертаційного дослідження через застосування таких його інструментів, як постановка завдання, висунення питань у процесі розгляду окремої проблеми та пропонування відповідей і виведення висновків).
У роботі також були використані логічні методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції. Серед загальнонаукових методів були застосовані такі: історичний, логічний, системний та структурно-функціональний аналіз.
За допомогою історичного методу висвітлюється історіографія дослідження юридичної відповідальності в правовій науці України та Польщі у її багатоманітності, з урахуванням можливих закономірностей та випадковостей. За допомогою логічного методу дослідження юридичної відповідальності розглядається як результат історико-культурного та науково-пізнавального процесу. Системний метод і структурно-функціональний аналіз застосовані при аналізі та виокремленні частини положень, тез, поглядів стосовно ознак юридичної відповідальності, її функцій, критеріїв її класифікації, підстав. За допомогою гіпотетико-дедуктивного методу здійснювалося конструювання теоретичних моделей юридичної відповідальності. Формально-догматичний метод був використаний у процесі аналізу правових норм української та польської систем права з метою виокремлення змісту юридичної відповідальності.
На основі даних, отриманих шляхом використання зазначених методів, був застосований порівняльно-правовий метод, що полягає у зіставленні теоретичних положень щодо підходів до визначення поняття юридичної відповідальності, її функцій, видів, підстав у правовій науці України та Польщі.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять одне з перших у вітчизняній науці дослідження, в межах якого здійснюється порівняльно-правовий аналіз ключових теоретичних положень юридичної відповідальності української та польської правової науки. Наукова новизна одержаних результатів відображається у висновках та рекомендаціях дисертаційного дослідження, автором зокрема:
вперше:
- з’ясовано, що сутність юридичної відповідальності як одного із аспектів предмета юридичної науки України та Польщі може бути розкрита через аналіз структури, елементами якої є: 1) система правових норм; 2) відносини всередині суспільства та відносини між суспільством і державою, соціальні інститути; 3) психологічний аспект людини, її індивідуальність та інтегрованість у суспільство. Елементи вказаної структури можуть бути розкриті з використанням методів гуманітарних наук, що використовуються у правознавстві, та на підставі основних підходів праворозуміння: нормативного, соціологічного, психологічного, а також інтегративного;
- запропоновано при визначенні поняття юридичної відповідальності розмежовувати такі підходи, на основі яких формулюються базові дефініції: а) нормативний (юридична відповідальність розглядається як реалізація санкції, як правова норма, обов’язок, як захід державного примусу); б) соціологічний (юридична відповідальність визначається як юридичний факт, як гарантія прав та свобод людини, як конкретна зактуалізована у відносинах відповідальність); в) психологічний (як зазнання певних втрат та переживань внаслідок вчинення правопорушення та притягнення до відповідальності, зазнання осуду, який має чинити психологічний вплив на відповідальну особу, а також як почуття відповідальності за доручену справу, покладений обов’язок, дотримання правової норми);
- висунено ідею розглядати мету юридичної відповідальності насамперед як підтримання, збереження правопорядку та гарантування і забезпечення прав і свобод особи, а в другу чергу — як відновлення правопорядку та запобігання правопорушенням;
- обґрунтовано визначення підстав юридичної відповідальності як теоретичних моделей (конструкцій), в яких міститься узагальнення та класифікація всіх обставин, за наявності яких може наставати юридична відповідальність, залежно від їх характерних ознак;
- запропоновано врахування доктринальних положень польської юридичної науки щодо формування трьох засад (пол. zasady) юридичної відповідальності: вини (пол. winy), ризику (пол. ryzyka), справедливості (пол. słuszności), а також щодо обґрунтування відповідальності на підставі ризику як відповідальності за випадок (факт), а не діяння;
вдосконалено:
- теоретико-правовий аналіз юридичної відповідальності, в результаті якого показано вплив галузевих цивілістичного та кримінально-правового підходів на конструювання загальнотеоретичних визначень поняття, функцій, підстав юридичної відповідальності;
- визначення поняття «юридична відповідальність», що корелює з основними підходами праворозуміння;
- тезу про застосування у вітчизняній теорії права конструкції, що містить елементи «суб’єкт», «предмет», «обсяг», «інстанція відповідальності» для розкриття змісту юридичної відповідальності;
- положення, представлене у вітчизняній правовій науці щодо розмежування підстав, умов та передумов юридичної відповідальності;
- ідею щодо розкриття фактичної підстави юридичної відповідальності через аналіз діяння та його ознак залежно від галузі права;
дістали подальшого розвитку:
- положення щодо сутності юридичної відповідальності як міжгалузевого інституту, соціального явища та одного з факторів впливу на психіку людини та формування її особистості;
- підхід щодо єдності підстав і диференціації умов юридичної відповідальності для її видів;
- пояснення доцільності застосування у правовій науці України різних теорії вини та причинового зв’язку з огляду на прийнятий в сучасному правознавстві методологічний плюралізм;
- теза про розгляд позитивної відповідальності в межах філософського поняття «відповідальність», а саме як певне почуття, переживання, прояв моральної відповідальності;
- дослідження юридичної відповідальності, в результаті чого вказано на необхідність обґрунтування загальної теорії юридичної відповідальності, основу якої становить аналіз філософського поняття «відповідальність» як родового відносно видового поняття «юридична відповідальність».
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані: а) в науково-дослідній сфері для подальших досліджень юридичної відповідальності у загальнотеоретичних, порівняльно-правових та галузевих напрямах; б) у практичній сфері при здійсненні правотворчої та правозастосовчої діяльності, пов’язаної із вирішенням питань щодо юридичної відповідальності; в) у навчальному процесі результати дослідження можуть бути впроваджені при викладанні дисциплін «Загальна теорія держави і права», «Методологія та організація юридичних досліджень», «Юридична відповідальність», а також при підготовці відповідних розділів навчальних посібників і підручників.
Апробація результатів дисертації. Окремі результати дослідження обговорювалися на Міжнародних науково-практичних конференціях: «Актуальні питання державотворення в Україні» (Київ, квітень 2008), «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» (Київ, квітень 2009), «Сучасні тенденції та перспективи розвитку європейського права: досвід для України» (Київ-Шамборі, січень 2010), «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» (Київ, квітень 2010), «Розвиток права України: від Конституції Пилипа Орлика до сьогодення» (Київ, травень 2010); науково-практичній конференції «Юридична відповідальність: проблеми теорії та практики» (Київ, червень 2010), VІІ міжнародно-практичній інтернет-конференції «Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (Тернопіль, червень 2010), VІІІ міжнародно-практичній інтернет-конференції «Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (Тернопіль, листопад 2010), міжнародній науково-практичній конференції «Правові реформи в Україні: проблеми реалізації» (Київ, лютий 2011), міжнародному науково-практичному столі «Правова відповідальність: доктрина та практика застосування» (Київ, червень 2011), VІІІ міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (Луцьк, червень 2011), міжнародній науково-практичній конференції «Роль прав людини у глобальних інтеграційних процесах України» (Київ, грудень 2011), ІV міжнародній науковій конференції «Компаративістські читання» (Львів, квітень 2012).
Публікації. Основні теоретичні розробки й висновки дисертації викладено у 8-ми наукових статтях, 5 із яких опубліковані у фахових наукових виданнях, 12-ти тезах доповідей, опублікованих за матеріалами науково-практичних конференцій.
Структура та обсяг дисертації. зумовлена метою та задачами дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 225 сторінок. Список використаних джерел містить 286 найменувань, поданих на 27 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. У радянський період розвитку правової науки піддаються аналізу проблеми визначення поняття, мети, функції, підстав, класифікації юридичної відповідальності тощо. З 2008 року у вітчизняній правовій науці вказана проблематика знову актуалізується та набуває нових підходів до вирішення. У польській науці загальнотеоретична розробка поняття юридичної відповідальності відбувається у 70-ті роки ХХ століття у зв’язку з впливом робіт радянських науковців. Сучасні польські дослідження юридичної відповідальності здійснюються переважно в межах філософії права та галузевих правових наук. Вважаємо за необхідне розширити обмін наукових досягнень у цій сфері, а також виокремити в межах загальнотеоретичної науки самостійний напрям дослідження — загальну теорію юридичної відповідальності.
2. Методологічною засадою дослідження юридичної відповідальності є розгляд останньої як видового поняття по відношенню до родового загальнофілософського поняття «відповідальність». Юридична відповідальність виокремлена з-поміж інших видів, одночасно становить систему, що має складну внутрішню структуру та видову класифікацію. Дослідження юридичної відповідальності повинно здійснюватися в межах обраного методологічного підходу та обґрунтовуватися його принципами. Поєднання різних світоглядних засад та відмінних підходів до розуміння права в окремих дослідженнях призводить до порушення внутрішньої логіки та узгодженості елементів структури юридичної відповідальності.
3. Функціональне призначення юридичної відповідальності у вітчизняній та польський юридичній науці визначається на основі з’ясування її мети та завдань. У науках означених держав юридична відповідальність охарактеризована каральною, компенсаційною, правовідновлювальною, превентивною, а у вітчизняній науці також виховною функціями.
Метою юридичної відповідальності в польській юридичній науці визначається збереження правового порядку, дотримання правової норми. В українській науці – відновлення правопорядку, запобігання правопорушенням. Перший підхід характеризує наявну в суспільстві орієнтацію на правослухняні, нормальні суспільні відносини. В ньому прослідковується презумпція законності та правомірності поведінки осіб. З огляду на український підхід помітна презумпція протиправності поведінки осіб, що має негативний вплив на правову свідомість та правове виховання. Тому, на нашу думку, в українській науці слід звернути увагу на юридичну відповідальність, метою якої є дотримання правової норми, збереження (гарантування) правопорядку. В такій постановці мети, вважаємо, превентивна функція юридичної відповідальності реалізуватиметься більш повно.
4. В польській та українській правовій науці підходи до визначення поняття юридичної відповідальності спираються на ту чи іншу її ознаку. Такими ознаками є: передбаченість юридичної відповідальності нормою права, а звідси і забезпеченість правом (державним примусом); наявність характеру обов’язку (визначення юридичної відповідальності як обов’язку виходить з конституційного обов’язку особи дотримуватися встановленого законодавства та принципу не порушувати права інших. Юридична відповідальність постає як додатковий обов’язок порівняно з цим основним); настання негативних наслідків в результаті застосування санкції правової норми; - забезпеченість примусом і невідворотність юридичної відповідальності (таким чином вона визначається як гарантія прав і свобод людини); наявність або загроза примусу, що пояснює підхід до розуміння юридичної відповідальності як елементу механізму правового регулювання; реалізація через правовідносини (тому одним із підходів є визначення юридичної відповідальності як правовідносин).
5. Конструкцію юридичної відповідальності, на нашу думку, доцільно розглядати з точки зору такого складу: суб’єкт (конкретна особа), предмет (правова норма, суб’єктивне право), інституція, що передбачає юридичну відповідальність (законодавець, кредитор, роботодавець тощо), інституція, перед якою відповідає особа (суд, кредитор тощо), обсяг (розмір відшкодування, міра покарання), сфера відповідальності (правовідносини).
6. У правовій науці України та Польщі юридична відповідальність визначена з точки зору трьох підходів: нормативного (реалізація санкції, юридична відповідальність як правова норма, обов’язок як захід державного примусу); соціологічного (як юридичний факт, як гарантія прав і свобод людини, як конкретна зактуалізована у відносинах відповідальність); психологічного (як зазнання певних втрат та переживань, осуду, який має чинити психологічний вплив на відповідальну особу; а також як почуття відповідальності за доручену справу, покладений обов’язок, дотримання правової норми). Психологічний підхід розкривається у розумінні функцій юридичної відповідальності, особливо каральної, превентивної, виховної.
На нашу думку, психологічні переживання без задіяння правової норми самі по собі ще не становлять юридичної відповідальності. Отже, в контексті психологічного підходу мова йде про відповідальність (почуття відповідальності) загалом. Такі ж переживання відповідальності можуть виникати при будь-якому іншому її виді (моральній, релігійній, політичній, корпоративній тощо). Тож, переживання відповідальності як психологічне явище притаманне всім різновидам відповідальності. При цьому слід враховувати, що наявність правової норми (як і будь-якої іншої соціальної норми) суттєво впливає на формування та виникнення переживання відповідальності.
7. Враховуючи викладене, вважаємо, що поняття юридичної відповідальності доцільно визначати відповідно до підходів до розуміння права.
З точки зору нормативного підходу, юридична відповідальність – це передбачені правовою нормою заходи, що застосовуються до особи внаслідок передбаченого правовою нормою випадку та забезпечуються державним примусом.
З точки зору соціологічного підходу, юридична відповідальність – це правовідносини між конкретними особами, які виникають у результаті передбаченого правовою нормою діяння чи випадку.
З точки зору психологічного підходу, юридична відповідальність – це переживання, пов’язанні негативними наслідками, осудом і втратами майнового чи особистого характеру, що покликані повернути людину до нормального стану суспільних відносин та інтегрувати до соціуму, а також переживання, пов’язані з почуттям обов’язку за доручену роботу, та сумлінне дотримання встановлених норм.
8. У вітчизняній та польський науці відсутня єдина чітка багаторівнева класифікація, що включала б види та підвиди юридичної відповідальності. Переважна більшість досліджень, що стосувалися цієї проблеми, містить власні класифікації за різними критеріями та спроби поділу загального поняття юридичної відповідальності на види. Проблемним у вітчизняній науці є теоретичне обґрунтування дихотомічного поділу юридичної відповідальності на позитивну та негативну, а також обґрунтування відповідальності без вини. Виокремлення позитивної та негативної відповідальності з їх специфічними ознаками зумовлює необхідність формулювання нового загальнотеоретичного поняття, яке б включало в себе ознаки цих видів, що на сьогодні є досить дискусійним в науці та проблемним для юридичної практики.
9. На нашу думку, перспективним з точки зору майбутніх досліджень є застосування у вітчизняній науці польської моделі дихотомічного поділу юридичної відповідальності на суб’єктивну та об’єктивну, а також застосування до класифікації видів юридичної відповідальності критерію засад (ризику, вини) юридичної відповідальності. Такий підхід дає змогу більш глибоко розкрити природу та сутність юридичної відповідальності з огляду на чинне законодавство та потреби суспільства і держави.
10. В українській та польській науці під підставами розуміють обставини, за наявності яких настає юридична відповідальність. При цьому в польській науці в контексті розгляду проблеми підстав юридичної відповідальності уживаними є поняття «основа», «передумова» та «засада» юридичної відповідальності. У вітчизняній науці оперують поняттями «підстава», «умова» а також «передумова» відповідальності.
11. Підстава у вітчизняній науці розглядається як тричленна конструкція, що включає в себе правову, фактичну та процесуальну підстави. Розуміння правової підстави в польській та українській юриспруденції збігається і полягає у наявності норми права, що визначає відповідальність. Умови (в польській термінології przesłanki) визначаються диспозицією правової норми і становлять життєві обставини, за наявності яких норма приписує юридичну відповідальність. Вони становлять фактичну підставу останньої, оскільки мають відбутися в реальному житті для настання відповідальності.
Процесуальна підстава юридичної відповідальності в українській правовій науці розглядається як наявність індивідуального правозастосовного акту, що покладає захід і обсяг відповідальності на особу. В польській науці процесуальну підставу не виокремлюють.
11. У вітчизняному правознавстві склалося дві моделі визначення фактичної підстави: кримінально-правова та цивілістична. Обидві широко обговорюються через непридатність складів для кожного окремого виду відповідальності. В польській науці домінує підхід, що найближче стоїть до цивілістичного і також характеризується розщепленням умов (фактичної підстави) залежно від галузевого виду відповідальності. При цьому в польській науці не спостерігається тенденція до виведення єдиних підстав для всіх видів юридичної відповідальності.
Правовій науці України властиве змішування та ототожнення змістів понять «умова» та «підстава» юридичної відповідальності, через визначення їх як обставин, за яких настає юридична відповідальність. З аналізу літератури ми можемо зробити висновок, що таким чином слід позначати умови відповідальності або лише фактичну підставу. Подібним чином у польській науці визначаються передумови (пол. przesłanki) юридичної відповідальності.
12. Підставами юридичної відповідальності є теоретичні моделі (конструкції), в яких міститься узагальнення та класифікація всіх обставин, за наявності яких може наставати юридична відповідальність, залежно від їх сутності.
Підстави юридичної відповідальності як загальнотеоретичні конструкції у їх тричленному складі є моделлю, яка актуально та доцільно вирішує питання будь-якого галузевого виду юридичної відповідальності. Реальне змістове наповнення цих конструкцій залежить від норм конкретної галузі. Наприклад, правовою підставою цивільної відповідальності є Цивільний кодекс, кримінальної відповідальності – Кримінальний кодекс; фактичною підставою цивільної відповідальності є порушення суб’єктивного права, наявність шкоди, ризик, тоді як фактичною підставою кримінальної відповідальності є діяння, його протиправність, винність і суспільна небезпечність. Отже, умови становлять фактичну підставу і різняться залежно від галузевого виду юридичної відповідальності.
13. Ядром фактичної підстави юридичної відповідальності в польській та вітчизняній правовій науці виступає діяння у сукупності його ознак (умов). При цьому в польському праві, крім діяння, умовою відповідальності може виступати випадок, що завдає шкоди, з яким право пов’язує обов’язок відшкодування шкоди. Серед таких умов у вітчизняній та польській правовій літературі як проблемні досліджуються протиправність, винність, шкідливість (небезпечність) діяння, причиновий зв’язок між діянням та його наслідком, а також ризик як підстава обов’язку відшкодування шкоди.
14. Подібність розуміння протиправності діяння в польській та українській науці спостерігається на сучасному етапі розвитку науки і полягає у поєднанні нормативістського та природно-правового праворозуміння, оскільки включає не лише порушення норми права, а й порушення суб’єктивного права особи.
15. Зазначимо, що у вітчизняній науці суб’єктивно-психологічна теорія вини, яка домінує в науці кримінального права, поширюється на всю юридичну науку. В польській юридичній науці та практиці спостерігається застосування різних теорій вини, а в цивільному праві – домінування її об’єктивного розуміння. У вітчизняному законодавстві, крім Кримінального кодексу, жодний нормативно-правовий акт не містить визначення форм вини. На нашу думку, в теорії права, а також інших юридичних науках можуть використовуватися різні теорії вини, зокрема для обґрунтування відповідальності колективних суб’єктів (юридичних осіб) та суб’єктів владних повноважень.
16. У вітчизняній та польській юриспруденції ризик визначають як одну з умов юридичної відповідальності. Проте в українській правовій науці ризик виступає як певна умова (підстава), що виходить за межі логічної конструкції відповідальності, оскільки остання ґрунтується на засаді вини з виключенням. В польській науці ризик становить не підставу юридичної відповідальності, а окрему засаду, що є підґрунтям для моделі застосування окремого порядку відповідальності, передбаченого правовими нормами. На нашу думку, вітчизняній юридичній науці для обґрунтування відповідальності на підставі ризику слід перенести предмет дискусії у методологічно правильну площину. Тобто ядром фактичної підстави має бути випадок, а не діяння, з яким на сьогодні пов’язують цивільну відповідальність на підставі ризику.
Перспективними для вітчизняної науки та практики видаються запропоновані в польській науці моделі засад юридичної відповідальності та схема їх поділу на засаду вини, ризику та справедливості, які обґрунтовують окремі правові процедури застосування юридичної відповідальності.
17. Суспільна небезпечність діяння як його ознака, що полягає у завданні або можливості завдання цим діянням шкоди суспільним відносинам, правам та інтересам особі, суспільству, державі, визначена в польській та вітчизняній науці. Різниця полягає в тому, що в польській правничій термінології ця ознака визначається як суспільна шкідливість діяння. У кримінальному та адміністративному праві України також висувалися пропозиції щодо заміни цього терміна, проте, на нашу думку, термінологічний спір не має перспектив з кількох причин. По-перше, історико-правові джерела свідчать, що термін «суспільна небезпечність» вживався у законодавствах дорадянського періоду, тому не можна стверджувати, що він має політичне та репресивне забарвлення. По-друге, формулювання цієї ознаки як ознаки діяння, що становить підставу юридичної відповідальності, походить від принципу nullum crimen sine periculo sociale, що означає - немає злочину (правопорушення) без суспільної небезпеки, а тому вона може бути сформульована відповідно до латинської сентенції без посилання на ідеологічність законодавства попереднього періоду.
18. Причиновий зв’язок між діянням та його наслідками (за їх наявності) - необхідна умова для настання юридичної відповідальності у праві України та Польщі. Аналіз літератури дозволяє визначити основні тенденції, що спостерігаються в науці України та Польщі при розгляді проблеми причинового зв’язку. По-перше, як в українській, так і польській науці сьогодні науковцями розглядається кілька теорій причинового зв’язку, які виникли в ході історичного розвитку філософської та правничої думки. По-друге, в радянській та польській науці піднімалося питання про можливість і доцільність використання в правознавстві та праві поняття причинового зв’язку, запропонованого філософією. По-третє, на сьогоднішнє розуміння причинового зв’язку в польській та українській науці суттєво вплинула методологія діалектичного матеріалізму.
19. В українській юридичній літературі спостерігається, незважаючи на методологічний плюралізм, акцентування уваги на теоріях причинового зв’язку, які були винайдені або використовувалися в попередній період. На нашу думку, слід погодитися з позиціями тих вітчизняних і польських учених, які вказують на недоліки кожної з теорій причинового зв’язку, взятих окремо. При притягненні особи до відповідальності та встановленні її заходів, суд аналізує складні юридичні факти, при розгляді яких не достатньо лише однієї теорії для обґрунтування чи спростування наявності причинового зв’язку.
Для встановлення наявності причинового зв’язку між діянням і наслідком суд не розглядає, що таке причиновий зв’язок, його сутність, а намагається встановити, чи був наслідок зумовлений причиною. Теоретичні ж дослідження обґрунтовують, яким чином ці факти (причина та наслідок) пов’язані між собою. Тобто юридична наука здійснює рефлексію над тим, як був встановлений причиновий зв’язок, і висуває теорії для формування моделей розгляду цієї проблеми у майбутніх справах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агарков М. М. Обязательство по советскому гражданскому праву / М. М. Агарков. — М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР , 1940. — 192 с.
2. Административная ответственность в СССР / [Манохин В. М., Новоселов В. И., Бахрах Д. Н. и др.]; под. ред. В. М. Манохина. — Саратов: Издательство Саратовского университета, 1988. — 166 с.
3. Адміністративна відповідальність в Україні: навчальний посібник / [Комзюк А. Т., Гуменюк В. А., Джагупов В. Г. та ін.]; за заг. ред. А. Т. Комзюка. – [2-е вид., перероб. і доп.]. — Харків: Ун-т внутр. справ, 2000. — 99 с.
4. Адміністративне право України: підручник / [Битяк Ю. П., Гаращук В. М., Дьяченко О. В. та ін.]; за ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер, 2007. — 544 с.
5. Актуальные проблемы теории социалистического государства и права / [Н. В. Витрук, Л. С. Мамут, С. В. Поленина и др.]; ред. Н. В. Витрук — М., 1974. — 215 c.
6. Александров Н. Г Законность и правоотношения в советском обществе / Н. Г. Александров — М.: Госюриздат, 1955. — 176 c.
7. Александров Г. Н. Ответственность за недонесение по указам президиума Верховного Совета СССР от 4 июня 1947 года / Г. Н. Александров. — М.: Госюриздат, 1951. — 48 с.
8. Александров О. А. Конституційна відповідальність парламентарія / О. А. Александров // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2007. — № 2. — С. 94–104.
9. Алексеев С. С. Общая теория социалистического права: Введение. Сущность социалистического права. Курс лекций: [учебное пособие] / С. С. Алексеев; ред.: О. А. Красавчиков — Свердловск: Сред.-Урал. кн. изд-во, 1963. — 265 c.
10. Алексеев С. С. Проблемы теории права: Основные вопросы общей теории социалистического права : [курс лекций в 2 т.] / С. С. Алексеев; [науч. ред. Р. К. Русинов; отв. за вып. В. М. Семенов]. — Свердловск: Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1972. — 396 c.
11. Андрейцев В. І. Екологія і закон : еколого-правова відповідальність / В. І. Андрейцев. — Київ, 1991. — 48 с.
12. Антимонов Б. С. Гражданская ответственность за вред, причиненный источником повышенной опасности / Б. С. Антимонов. — М.: Госюриздат, 1952. — 295 c.
13. Бажанов М. И. Ответственность за кражу личного имущества граждан и за разбой по советскому уголовному законодательству / М. И. Бажанов; [отв. ред. В. П. Колмаков]. — Х.: Изд-во Харьк. ун-та, 1957. — 40 c.
14. Базылев Б. Т. Юридическая ответственность (теоретические вопросы) / Б. Т. Базылев. — Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1985. — 120 с.
15. Басин Ю. Г. Материальная ответственность предприятий и организаций за невыполнение заданий и обязательств / Ю. Г. Басин. — Москва, 1959. — 88 с.
16. Басін К. В. Юридична відповідальність: природа, форми реалізації та права людини: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Басін Кирило Володимирович. — К., 2006. — 214 с.
17. Басін К. В. Юридична відповідальність: тенденції класифікації / К. В. Басін // Другі юридичні читання : зб. матеріалів Всеукр. наук. конф., присвяч. 170-річчю НПУ ім. М. П. Драгоманова, 18 травня : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. — C. 8–10.
18. Берзін П. С. Злочинні наслідки: поняття, основні різновиди, кримінально-правове значення: [монографія] / П. С. Берзін; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. — К. : Дакор, 2009. — 736 с.
19. Бернштейн Д. И. Правовая ответственность как вид социальной ответственности и пути ее обеспечения / Д. И. Бернштейн; [под ред. Ш. З. Уразаева]. — Ташкент: Фан, 1989. — 150 c.
20. Білозьоров Є. Юридична відповідальність як передумова правомірної поведінки особи: теоретичні аспекти / Є. Білозьоров // Право України. — 2006. — № 1. — С. 50–54.
21. Большая советская энциклопедия / [гл. ред. Прохоров А. М.] — М.: Советская энциклопедия, 1989. — 1632 с.
22. Брайнин Я. М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве / Я. М. Брайнин — М.: Госюриздат, 1963. — 275 c.
23. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность. Очерк теории / С. Н. Братусь — М.: Юрид. лит., 1976. — 215 c.
24. Бюджетний кодекс України: оф. текст прийнятий Верхов. Радою України за станом на 5 лют. 2012р. // Відомості Верховної Ради України від 24.12.2010 — 2010 р. — № 50–51. — С. 1778. — Ст. 572.
25. Варул П. А. Методологические проблемы исследования гражданско-правовой ответственности / П. А. Варул; [отв. ред. В. П. Кельдер]. — Таллин: Ээсти раамат, 1986. — 152 c.
26. Великий тлумачний словник сучасної української мови : 250 000 / [уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел] — Ірпінь : Перун, 2009. — 1736 с.
27. Ветрова Н. Г. Уголовно-процессуальная ответственность / Г. Н. Ветрова; [отв. ред. А. М. Ларин]. — М.: Наука, 1987. — 112 c.
28. Вступ до теорії правових систем / [Зайчук О. В., Журавський В. С., Оніщенко Н. М. та ін.]; заг. ред. О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко; НАН України, Інститут держави і права ім. В. М.Корецького. — К. : Юридична думка, 2006. — 431 с.
29. Г’юм Д. Трактат про людську природу / Д. Г’юм; [пер. з англ. Насада П.]. — К.:Всесвіт, 2003. — 552 с.
30. Галаган И. А. Административная ответственность в СССР. Государственное и материальноправовое исследование / И. А. Галаган; [науч. ред. В. С. Основин]. — Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1970. — 252 c.
31. Годэмэ Е. Общая теория обязательств / Е. Годэмэ ; [пер. с фр. И. Б. Новицкого]. — М.: Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. — 511 c.
32. Голяк Л. В. Порівняльне правознавство: курс лекцій / Л. В. Голяк, А. С. Мацько. О. В. Тюріна. — К.: МАУП, 2004. — 176 с.
33. Господарський кодекс України: оф. текст прийнятий Верхов. Радою України 16 січ. 2003р.: із змінами і допов. станом на 19 січ. 2012р. // Офіційний вісник України від 27.01.2012. — 2012. — № 5. — C. 88. — Cт. 165.
34. Гражданский кодекс РСФСР: утв. ВС РСФСР 11.06.1964 // Ведомости ВС РСФСР. — 1964. — № 24. — Cт. 407.
35. Грищук О. В. Людська гідність у праві: філософські проблеми / О. В. Грищук. — К. : Атіка, 2007. — 432 с.
36. Діденко Т. І. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища» 1991 року як важлива віха в розвитку вітчизняного екологічного законодавства / Т. І. Діденко // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Юридические науки». — 2007. — Том 20 (59). — № 1. — С. 181— 188.
37. Домахин С. А. Ответственность за преступления на автотранспорте. Вопросы квалификации нарушений правил движения работниками автотранспорта / С. А. Домахин. — М.: Госюриздат, 1956. — 51 c.
38. Жуковская О. Л. Возмещение вреда, причиненного источником повышенной опасности : некоторые аспекты проблемы / О. Л. Жуковская. — Киев : Либідь, 1994. — 200 с.
39. Заворотченко Т. М. Юридична відповідальність за порушення прав і свобод людини і громадянина в Україні / Т. М. Заворотченко // Держава і право: зб. наук. пр. Юридичні науки. —2002. — Вип. 16. — С. 123—128.
40. Загальна декларація прав людини: прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 груд. 1948 р. // Офіційний вісник України від 15.12.2008 — 2008. — № 93. — С. 89. — Ст. 3103.
41. Загальна теорія держави і права : підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладів / [Цвік М. В. та ін.] ; за ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. — Харків : Право, 2009. — 584 с.
42. Закон СССР «Об утверждении Основ гражданского законодательства Союза ССР и союзных республик»: оф. текст принят Верхов. Советом СССР 8 дек. 1961 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. — 1961. — № 50. — Ст. 525.
43. Закон України «Про захист прав споживачів»: оф. текст прийнятий Верхов. Радою УРСР 12 трав. 1991р.: із змінами та допов. станом на 10 листоп. 2011р. // Відомості Верховної Ради УРСР від 23.07.1991. — 1991. — № 30. — Ст. 379.
44. Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: оф. текст прийнятий Верхов. Радою України 1 лип. 2004р.: із змінами і допов. станом на 8 січ. 2012р. // Офіційний вісник України від 15.07.2011. — 2011. — № 51. — С. 28. — Ст. 2011.
45. Зелена О. В. Проблеми визначення функцій юридичної відповідальності / О. В. Зелена // Науковий вісник НАВСУ. — 2003. — № 2. — С. 90–95.
46. Зелена О. Поняття юридичної відповідальності: окремі проблеми / О. Зелена // Право України. — 2002. — № 11. — С. 111.
47. Зелена О. Визначення підстав юридичної відповідальності: актуальні питання / О. Зелена // Право України. — 2003. — № 4. — С. 21— 26.
48. Земельний кодекс України : оф. текст прийнятий Верхов. Радою України 25 жовт. 2001р.: із змінами і допов. станом на 8 квіт. 2012р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : zakon1.rada.gov.ua/laws/show/земельний кодекс України
49. Избранные труды по гражданскому праву. Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории «хозяйственного права» [Электронный ресурс] / Иоффе О. С.; редкол.: Ем В. С., Козлова Н. В., Корнеев С. М., Кулагина Е. В., Панкратов П. А., Суханов Е. А. — М. : Консультант Плюс, 2005. — Классика российской цивилистики (Специальное подарочное издание). — 1 електрон. опт. диск (CD-ROM) ; 12 см. — Систем. вимоги: Pentium; 200 МГц; 64 Мб RAM; CD-ROM Windows 98/ME/2000/XP/Vista/7. — Назва з контейнера.
50. Илларионова Т. И. Система гражданско-правовых охранительных мер / Т.И. Илларионова. — Томск, 1982. — 168 с.
51. Иоффе О. С. Вопросы теории права / О. С. Иоффе, М. Д. Шаргородский. — М. : Госюриздат, 1961. — 332 с.
52. Иоффе О. С. Вина и ответственность по советскому праву / О. С. Иоффе // Советское государство и право. – 1972. – № 9. С. 34–43.
53. Иоффе О.С. Обязательственное право / О. С. Иоффе. – М.: Юрид. лит., 1975. – 880 c.
54. Иоффе О. С. Ответственность по советскому гражданскому праву / Иоффе О. С.; отв. ред. А. К. Юрченко. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1955. – 310 c.
55. Іваненко О. Процесуальна відповідальність як окремий і самостійний вид юридичної відповідальності / О. Іваненко // Право України. – 2006. – № 3. –С. 32–35.
56. Іваненко Л. М. Цивільно-правові засоби захисту прав споживачів (покупців) : монографія / Л. М. Іваненко. – Київ : Юмана, 1998. – 224 с.
57. Інститут юридичної відповідальності у демократичних правових системах / [Оніщенко Н. М., Тарахонич Т. І., Пархоменко Н. М., Макаренко Л. О.]; заг. ред. Н. М. Оніщенко; НАН України, Інститут держави і права ім. В. М.Корецького. – К.: Юридична думка, 2009. – 216 с.
58. Казимирчук В. П. О разработке вопросов методологии в советской правовой науке / В. П. Казимирчук // Советское государство и право. – 1962. – № 9. – С. 36–46.
59. Капіца Ю. М. Проведення порівняльних досліджень права України та Європейського Союзу: питання методології / Ю. М. Капіца // Бюлетень Міністерства юстиції. – 2006. – № 9 (59). – С. 56–67.
60. Каринский С. С. Материальная ответственность рабочих и служащих по советскому трудовому праву / Каринский С. С. – М.: Госюриздат, 1955. – 243 c.
61. Кельман М. С. Загальна теорія держави та права : підручник / Кельман М. С., Мурашин О. Г., Хома Н. М. – Львів : Новий Світ-2000, 2003. – 584 с.
62. Керимов Д. А. Общая теория государства и права: предмет, структура, функции / Д. А. Керимов. – М.: Юрид. лит., 1977. – 136 c.
63. Кириченко В. Ф. Ответственность за должностные преступления по советскому уголовному праву (Общие вопросы) / В. Ф. Кириченко; отв. ред. Б. С. Никифоров. – М.: Изд-во АН СССР, 1956. – 132 c.
64. Кодекс законів про працю України: оф. текст прийнятий Верхов. Радою УРСР 10 груд. 1971р.: із змінами та допов. станом на 22 лют. 2012р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print1334047922424860
65. Кодекс України про адміністративні правопорушення: оф. текст прийнятий Верхов. Радою УРСР 7 груд. 1984р.: із змінами та допов. станом на 6 квіт. 2012 р. // Офіційний вісник України від 16.03.2012. – 2012. – № 19. – С. 7. – Ст. 703.
66. Козаченко И. Я. Санкции за преступления против жизни и здоровья: обусловленность, структура, функции, виды / И. Я. Козаченко; под ред. М. И. Ковалев. – Томск: Изд-во Том. ун-та, 1987. – 232 c.
67. Колодій А. М. Загальна теорія держави і права : навч. посібник / Колодій А. М., Копєйчиков В. В., Лисенков С. Л.; за ред. В. В.Копєйчикова. – Київ : Юрінком Інтер, 1998. – 320 с.
68. Комарницький Д. С. Юридична відповідальність держави перед особою як основа побудови соціальної та правової держави в Україні /Д. С. Комарницький // Держава і право. – 2007. – Вип. 37. – С. 104–109.
69. Конвенція про захист заробітної плати N 95: ухвал. Генер. Конфер. Міжнар. орган. праці 8 черв. 1949р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/993_146
70. Конверський А. Є. Логіка : підручник для студентів юридичних факультетів / А. Є. Конверський. – Київ : Центр навчальної літератури, 2004. – 304 с.
71. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верхов. Ради України 28 черв. 1996 р. Із змінами, внесеними згідно із Законом від 1 лют. 2012 р. № 2952-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon1.rada.gov.ua/laws/show/конституція україни.
72. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Загальна : курс лекцій / М. Й. Коржанський. – Київ : Атіка, 2001. – 432 с.
73. Котюк В. О. Теорія права : курс лекцій / В. О. Котюк. — Київ : Вентурі, 1996. — 208 с.
74. Кофман В. И. Границы юридически значимого причинения / В. И. Кофман // Правоведение. – 1960. – № 3. – С. 45–58.
75. Коэткина И. А. Материальная ответственность должностных лиц колхоза / И. А. Коэткина. – М. : Госюриздат, 1957. – 95 c.
76. Красавчиков О. А. Ответственность, меры защиты и санкции в советском гражданском праве / О. А. Красавчиков // Проблемы гражданско-правовой ответственности и защиты гражданских прав: сб. уч. тр. – Свердловск, 1973. – Вып. 27. – С. 5–16.
77. Краснікова О. В. Конституційна відповідальність в системі захисту правового статусу суб'єктів місцевого самоврядування: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 / О. В. Краснікова. – О., 2004. – 19 с.
78. Кримінальне право України. Загальна частина [Текст] : підручник / [М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.] ; за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [2-ге вид., переробл. та доповн.]. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.
79. Кримінальний кодекс України: оф. текст прийнятий Верхов. Радою України 5 квіт. 2001р.: із змінами і допов. станом на 17 січ. 2012р. // Офіційний вісник України від 26.12.2011. – 2011. – № 98. – C. 9. – Cт. 3570.
80. Кримінальний кодекс Української РСР: прийнятий Верхов. Радою УРСР 28 груд. 1960 р. / Відомості Верховної Ради УРСР від 12.01.1961. – 1961. – № 2. – Cт. 14.
81. Кузнецов В. В. Кримінальне право України: теоретичний курс та практикум: навчальний посібник / В. В. Кузнецов, А. В. Савченко, В. С. Плугатир; за заг. ред. В. Я. Горбачевського. – К. : Атіка, 2005. – 645 с.
82. Кузнецова Н. Ф. Ответственность за приготовление к преступлению и покушение на преступление по советскому уголовному праву / Н. Ф. Кузнецова; под ред. Г. А. Мендельсон. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1958. – 204 c.
83. Лейкина Н. С. Личность преступника и уголовная ответственность / Н. С. Лейкина. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. – 128 c.
84. Лейст О. Э. Санкции в советском праве / О. Э. Лейст. – М. : Госюриздат, 1962. – 238 с.
85. Лейст О. Э. Санкции и ответственность по советскому праву. Теоретические проблемы / О. Э Лейст. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1981. – 240 c.
86. Лукич Р. Методология права / Р. Лукич; пер. В. М. Кулистиков, ред. Д. А. Керимов. – М.: Прогресс, 1984. – 304 с.
87. Майданик Л. А. Материальная ответственность за повреждение здоровья / Л. А. Майданник, Н. Ю. Сергеева. – М. : Госюриздат, 1953. – 152 c.
88. Малеин Н. С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность / Н. С. Малеин. – М. : Юрид. лит., 1985. – 192 c.
89. Малеин Н. С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях / Н. С. Малеин; отв. ред. В. В. Лаптев. – М.: Наука, 1968. – 208 c.
90. Марцев А. И. Основание и цели уголовной ответственности / А. И. Марцев // Проблемы юридической ответственности по социалистическому праву: сб. ст. / ред. А. И. Петелин. – Томск: Изд-во Томск. Ун-та, 1977. – С. 24–31.
91. Марцев А. И. Уголовная ответственность и общее предупреждение пре ступлений: уч. пос. / А. И. Марцев. – Омск : НИиРИО Ом. ВШМ МВД СССР, 1973. – 96 c.
92. Марчук В. М., Ніколаєва Л. В. Правомірна поведінка, правопорушення та юридична відповідальність : конспект лекцій з курсу "Основи права" / В. М. Марчук, Л. В. Ніколаєва. – К. : Київський держ. торговельно-економічний ун-т, 1996. – Ч. 2. – 54 с.
93. Марчук В. М. Нариси з теорії права : навч. пос. / В. М. Марчук, Л. В. Ніколаєва. – Київ : Істина, 2004. – 302 с.
94. Матвеев Г. К. Вина в советском гражданском праве / Г. К. Матвеев. – К. : Изд-во Киевск. гос. ун-та им. Т. Г. Шевченко, 1955. – 307 с.
95. Матвеев Г. К. Основания гражданско-правовой ответственности / Г. К. Матвеев. – М. : Юрид. лит., 1970. – 312 c.
96. Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник для студ. юрид. вищ. навч. закл. і фак-тів / П. С. Матишевський. – Київ : А.С.К., 2001. – 352 с.
97. Машков А. Обґрунтування доцільності двохаспектного погляду на юридичну відповідальність для сучаної правової науки / А. Машков // Про українське право. – 2010. – Чис. 5. – С. 72–82.
98. Мельник О. В. Конституційно-правова відповідальність вищих органів державної влади: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Мельник Олена Володимирівна. – К., 2000. – 175 с.
99. Методологические проблемы советской юридической науки: материалы научн. конф., Киев, 22 октября 1964 г. / редкол.: Б. М. Бабий, В. К. Лисиченко, В. В. Мрига. – Киев: Наук. думка, 1965. – 147 c.
100. Мироненко М. Б. Принципы юридической ответственности / М. Б. Мироненко ; ред. Р. Л. Хачатуров. – Тольятти, 2001. – 202 с.
101. Михайленко П. П. Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія України [Текст] : статті, доповіді, рецензії: в 3. т. / П. П. Михайленко. – К. : Генеза, 1999. – 942 с.
102. Михайлов М. П. Уголовная ответственность за кражу личного имущества и разбой. По советскому праву / М. П. Михайлов. – М.: Госюриздат, 1958. – 155 c.
103. Морозова Л. А. Проблемы правовой ответственности государства, его органов и служащих / Л. А. Морозова // Государство и право. – 2000. – № 3. – С. 20–26.
104. Недбайло П. Е. Методологические проблемы советской юридической науки / П. Е. Недбайло // Методологические проблемы советской юридической науки: материалы научн. конф., Киев, 22 октября 1964 г./ [общ. ред. Б. М. Бабий]. — К. : Наукова думка, 1965. — С. 7–36.
105. Недбайло П. Е. Применение советских правовых норм / П. Е. Недбайло. — М. : Госюриздат, 1960. — 511 c.
106. Недбайло П. Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм / П. Е. Недбайло // Правоведение. — 1971. — № 3. — С. 44–53.
107. Недбайло П. Е. Советские социалистические правовые нормы / П. Е. Недбайло; отв. ред. В. Г. Сокуренко. — Львов: Изд-во Львов. ун-та, 1959. — 171 с.
108. Никифоров А. С. Ответственность за телесные повреждения по советскому уголовному праву / А. С. Никифоров. — М. : Госюриздат, 1959. — 128 c.
109. Новицкий И. Б. Общее учение об обязательстве / Л. А. Лунц, И. Б. Новицкий. — М. : Госюриздат, 1950. — 416 c.
110. Общая теория государства и права: Общая теория государства. / [Г. П. Беляев, Г. Б. Гальперин, И. Б. Зильберман и др.]; отв. ред. Д. А. Керимов, В. С. Петров. — Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. — Т. 1. – 304 c.
111. Общая теория государства и права: Общая теория государства. / [Л. И. Антонова, Н. А. Беляев, Г. П. Беляева и др.]; отв. ред. В. С. Петров, Л. С. Явич. — Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. — Т. 2. – 416 c.
112. Общая теория советского права / [Александров Н. Г., Братусь С. Н., Грацианский П. С. и др.]; под ред. С. Н. Братусь, И. С. Самощенко. — М.: Юрид. лит., 1966. — 491 c.
113. Ойгензихт В. А. Проблема риска в гражданском праве. Часть общая / В. А. Ойгензихт. — Душанбе: Ирфон, 1972. — 224 c.
114. Оніщенко Н. Інститут юридичної відповідальності держави перед собою: формування та тенденції розвитку / Н. Оніщенко // Судова апеляція. — 2007. — № 1. — С. 6–21.
115. Оніщенко Н. М. Юридична відповідальність: теоретичний аналіз та практичні виміри / Н. М. Оніщенко // Держава і право : зб. наук. пр.: Юридичні і політичні науки. — Київ, 2008. — Вип. 42. — С. 3–10.
116. Пащенко А. Фактичні та юридичні підстави конституційної відповідальності / А. Пащенко // Право України. —2002. — № 5. — С. 126–130.
117. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 берез. 1992 р. № 6: в редакції від 24 жовт. 2003 / [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-92
118. Плесюк О. С. Юридична відповідальність як юридичний факт / О. С. Плесюк // Другі юридичні читання : зб. матеріалів Всеукр. наук. конф., 18 травня 2005 р. — К. : НПУ, 2005. — С. 109–111.
119. Погорілко В. Ф. Юридична відповідальність за порушення конституційного законодавства України / В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко // Часопис Київського університету права. — 2001. — № 1. — С. 30–39.
120. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12 квіт. 1996р. № 5: в редакції від 25 трав. 1998р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-96
121. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практ