ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ У 1917 – 1921 РОКАХ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Рафальський Олег Олегович

УДК 34.096«1917/1921»(477)

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ У 1917 – 1921 РОКАХ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
член-кореспондент НАН України
Копиленко О.Л.

Київ – 2013

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 10
1.1 Характеристика джерельної бази та стан дослідження проблеми 10
1.2 Зовнішньополітична діяльність держави: поняття та загальна характеристика 37
Висновки до Розділу 1 52
РОЗДІЛ 2. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ 55
2.1 Організаційно-правові засади зовнішньополітичної діяльності українських урядів 55
2.2 Правове забезпечення діяльності українських посольств та надзвичайних дипломатичних місій 75
2.3 Правове регулювання утворення й діяльності консульської служби українських урядів 93
Висновки до Розділу 2 107
РОЗДІЛ 3. ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ДИПЛОМАТІВ ЩОДО УТВЕРДЖЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ УКРАЇНИ 115
3.1 УНР та Українська Держава як суб’єкт двосторонніх дипломатичних зносин 115
3.2 Правові наслідки участі України в багатосторонній дипломатії 152
Висновки до Розділу 3 174
ВИСНОВКИ 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 184

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВВД – Всевелике Військо Донське
ГС – Генеральний Секретаріат
ЗО УНР – Західна область Української Народної Республіки
ЗУНР – Західноукраїнська Народна Республіка
ЛН – Ліга Націй
МЗС – Міністерство закордонних справ
НАН України – Національна академія наук України
ОВД – Область Війська Донського
ПСР – Партія соціалістів-революціонерів
РМ – Рада Міністрів
РНК – Рада Народних Комісарів
РСДРП – Російська соціал-демократична робітнича партія
РНМ – Рада Народних Міністрів
РСФРР – Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка
США – Сполучені Штати Америки
УНДІАСД – Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства
УД – Українська Держава
УНР – Українська Народна Республіка
УНС – Український Національний Союз
УПСС – Українська партія соціалістів-самостійників
УПСФ – Українська партія соціалістів-федералістів
УСДРП – Українська соціал-демократична робітнича партія
УСРР – Українська Соціалістична Радянська Республіка
УЦР – Українська Центральна Рада
ЦДАВО України – Центральний державний архів вищих органів влади і управління України

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Міжнародний авторитет держави, її місце й роль у сучасному світовому геополітичному просторі, рівень безпеки, захист інтересів її громадян та забезпечення їхніх прав і свобод за кордоном значною мірою залежать від ефективності зовнішньополітичної діяльності. Роль останнього фактору з кожним роком дедалі зростає у зв’язку з розширенням процесів глобалізації, лібералізацією руху робочої сили та капіталів. З огляду на це нагального вирішення потребують питання формування чітких і зрозумілих пріоритетів зовнішньої політики України.
Однак це ускладнюється не лише проблемами суто правового характеру, але й традицією побудови зовнішньої політики української держави на основі багатовекторності, що є своєрідним продовженням традицій національного державотворення на початку минулого століття.
Тому актуальність дослідження правових засад зовнішньої політики України 1917 – 1921 років обумовлена необхідністю критичного переосмислення історичного досвіду державного будівництва в зазначений період, урахування допущених помилок і прорахунків з метою уникнення їх повторення в майбутньому, формулювання сучасних завдань у зовнішньополітичній сфері.
Разом із тим наявні праці з проблеми, що досліджується, носять в основному суто історичний характер. До того ж роботи радянського періоду фактично обходили увагою питання українського державотворення, а праці дослідників діаспори, на противагу їм, занадто ідеалізують процеси української державності. У сучасній історико-правовій науці ця проблема також вивчена недостатньо, вона досі не стала предметом окремого комплексного аналізу на монографічному або дисертаційному рівні. Наведене свідчить про необхідність ґрунтовного правового дослідження генези зовнішньої політики України в період визвольних змагань і державотворення 1917 – 1921 років.
Серед сучасних українських дослідників значний вклад у вивчення окремих аспектів правового забезпечення зовнішньої політики України 1917 – 1921 років внесли С. Варгатюк, Д. Вєдєнєєв, В. Верстюк, І. Дацків, У. Єловських, О. Копиленко, Н. Кривець, В. Кузьменко, В. Кушнір, В. Матвієнко, І. Матяш, Я. Попенко, В. Солдатенко, В. Соловйова, Д. Табачник, Л. Чекаленко, В. Шамраєва, Д. Яневський та ін.
Загальну теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять праці таких зарубіжних та українських вчених, як Т. Андрусяк, М. Горлач, Ж. Дюрозель, М. Гріфітс, О. Зайчук, Ж. Камбон, В. Кремень, А. Мінц, Н. Нижник, Г. Нікольсон, М. Хрустальов та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами темами. Обраний напрям дослідження відповідає плану науково-дослідної роботи Інституту законодавства Верховної Ради України за темою «Досвід державотворення і правотворення в Україні у 1917 – 1921 рр. у контексті актуальних проблем конституційної реформи» (державний реєстраційний номер 0112U003208).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення основних тенденцій, особливостей і закономірностей процесу формування правових засад зовнішньополітичної діяльності України у 1917 – 1921 роках.
Вирішенню поставленої мети підпорядковані такі дослідницькі завдання:
– охарактеризувати джерельну базу та стан дослідження правових засад зовнішньополітичної діяльності України у 1917 – 1921 роках;
– дослідити зовнішньополітичну діяльність держави як теоретико-правову категорію;
– визначити організаційно-правові засади зовнішньополітичної діяльності України періоду 1917 – 1921 років;
– проаналізувати нормативно-правові акти, які заклали підґрунтя для діяльності українських дипломатичних та консульських представництв у 1917 – 1921 роках;
– встановити особливості участі УНР та Української Держави як суб’єкта двосторонніх та багатосторонніх міжнародних відносин.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у ході реалізації Україною зовнішньополітичної функції у 1917 – 1921 роках.
Предметом дослідження є правові засади зовнішньополітичної діяльності України у 1917 – 1921 роках.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1917 – 1921 роки. Нижня межа визначається початком революційних подій у Російській імперії та формуванням в Україні крайових органів управління – Української Центральної Ради й Генерального Секретаріату. Верхня межа – підписанням Ризького договору між РСФРР та УСРР з одного боку й Польською державою з іншого, яким було визнано УСРР як незалежну Українську державу.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи є сукупність загальнонаукових, філософсько-світоглядних та спеціально-наукових методів наукового пізнання, застосування яких ґрунтується на принципах системності, всебічності, історизму й об’єктивності.
В основі першої групи методів лежить діалектичний метод, завдяки якому комплексно висвітлено проблематику дослідження, виокремлено загальне й особливе в діяльності українських дипломатів щодо утвердження міжнародної правосуб’єктності України та визначено вплив геополітичної ситуації на утвердження української державності (підрозділи 3.1, 3.2), а також методи аналізу та синтезу, які використовувалися при підготовці всієї роботи.
Методи класифікації та групування були використані для систематизації джерельної бази та наукової літератури з досліджуваної проблеми, виокремлення періодів і специфіки їх формування (підрозділ 1.1). Догматико-юридичний метод допоміг здійснити загальну характеристику зовнішньополітичної діяльності держави та виявити принципи, специфічні особливості й тенденції розвитку зовнішньої політики держави у зазначений період (підрозділ 1.2). Застосування порівняльно-правового та історичного методів дозволило прослідкувати процес формування й розвитку нормативно-правової бази забезпечення зовнішньополітичної діяльності України в досліджуваний період (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). Системний, системно-структурний і структурно-функціональний методи дали змогу забезпечити цілісність, структурну єдність наукового дослідження, послідовність викладу матеріалу та вибудувати його архітектоніку.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена як постановкою невирішених досі в науці завдань, так і засобами їх розв’язання та оприлюдненими авторськими положеннями і висновками. У дисертації вперше в українській правовій науці здійснено комплексне дослідження проблеми генези правових засад зовнішньополітичної діяльності України у 1917 – 1921 роках.
У рамках проведеного дослідження:
вперше:
– введено в науковий обіг ряд джерел, раніше невідомих юридичній та історичній науці;
– охарактеризовано історичні умови державотворчого процесу 1917 – 1921 років та їх вплив на формування правових засад зовнішньополітичної діяльності України;
– виокремлено особливості реалізації зовнішньополітичної функції держави у період українського державотворення 1917 – 1921 років;
– проаналізовано організаційно-правове забезпечення зовнішньополітичної діяльності України у 1917 – 1921 роках і надано правову оцінку інституційній та нормативній складовим такого забезпечення;
– встановлено основні форми реалізації Україною міжнародної правосуб’єктності у 1917 – 1921 роках, до яких слід віднести укладення міжнародних договорів та її визнання з боку інших держав;
удосконалено:
– теоретико-правове обґрунтування особливостей формування та нормативно-правового забезпечення діяльності органів зовнішніх зносин України за кордоном у період 1917 – 1921 років;
– положення про те, що існування України як держави у період 1917 – 1921 років не залежало від факту її визнання;
набуло подальшого розвитку:
– визначення особливостей зовнішньополітичної діяльності України на багатосторонньому рівні у 1917 – 1921 роках;
– бачення зовнішньополітичного курсу держави як різновекторного упродовж усього періоду державного будівництва;
– узагальнення історичного досвіду державотворення України у період 1917 – 1921 років у частині реалізації нею зовнішньополітичних функцій.
Теоретичне і практичне значення роботи полягає в тому, що результати дослідження доцільно використати:
1) під час викладання дисциплін «Історія держави і права України», «Історія дипломатії України», «Історія міжнародних відносин», підготовки навчальних посібників і підручників із цих дисциплін, методичних рекомендацій для викладачів і студентів вищих навчальних закладів за профілем міжнародні відносини та правознавство;
2) у науково-дослідній роботі – для здійснення подальших наукових досліджень з історії держави і права України, зовнішньополітичної діяльності України.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях відділу європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради України, а також на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, семінарах і круглих столах: Круглий стіл «Конституційно-правові засади модернізації економіки України» (24 жовтня 2012 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Конституційні засади модернізації України» (м. Київ, 26 червня 2012 р.); Круглий стіл «Законодавче забезпечення демократії в Україні» (м. Київ, 2 вересня 2011 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція «Новітні державотворчі процеси в Україні: виклики і перспективи» (м. Київ, 24 червня 2011 р.; тези опубліковано); Методологічний семінар «Законотворчість та міжнародні зобов’язання України» (м. Київ, 25 листопада 2010 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Досвід та перспективи розвитку українського конституціоналізму» (м. Київ, 21 червня 2010 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження відображено в 5-и статтях, надрукованих у фахових наукових виданнях, інших наукових працях автора.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На основі наявної джерельної бази дослідження, що складалася з нормативно-правових актів, дипломатичної документації, джерел особового походження (travaux préparatoires), матеріалів періодики, наукової та навчальної літератури вдалося об’єктивно відтворити процес формування зовнішньої політики України 1917 – 1921 рр., визначити правові основи функціонування дипломатичних та консульських установ, а також встановити характер двосторонніх зносин з іншими державами й особливості багатосторонньої політики України.
Найважливішими висновками роботи є такі положення:
1. Транспонування доктринальних підходів до визначення категорії зовнішньополітична діяльність на відповідну діяльність, яка здійснювалась українськими урядами в період з 1917 року по 1921 рік, підтверджує той факт, що важливою ознакою держави як суб’єкта міжнародно-правових відносин є її здатність вступати у такі відносини.
Так, було встановлено, що Україна вперше виступила повноцінним суб’єктом міждержавних відносин при укладанні мирного договору від 9 лютого 1918 р. між Німеччиною, Туреччиною, Австро-Угорщиною й Болгарією з одної сторони та Українською Народною Республікою з іншої. Участь України у цьому договорі доводить: 1) наявність в України міжнародної правосуб’єктності, яку нею було реалізовано через підписання цього договору; 2) визнання України de jure одразу чотирма державами.
У контексті аналізу цього договору констатується зміна міжнародно-правової позиції Австро-Угорщини, яка, підписавши договір, пізніше відмовилася його ратифікувати. Тим не менше, із точки зору міжнародного права та доктрини визнання, яка склалася на той час, позицію Австро-Угорщини можна кваліфікувати як визнання України de jure, про що свідчить: 1) встановлення дипломатичних та консульських зносин між державами; 2) укладення між Австро-Угорщиною та Україною ряду інших договорів економічного характеру.
2. Встановлено, що на успішність реалізації зовнішньополітичної функції держави впливають дві групи факторів: об’єктивні та суб’єктивні, які не завжди є взаємообумовленими.
Об’єктивними факторами виступають міжнародне середовище та його динамічні зміни, які обов’язково мають враховуватися при формуванні зовнішньополітичного курсу держави.
До таких факторів у період 1917 – 1921 років слід віднести Першу світову війну та перемогу в ній держав Антанти, при чому останнє не було враховано при побудові зовнішньополітичного курсу України. Результатом цього в короткостроковій перспективі стало:
– визнання de jure незалежності України та її соборності з боку держав Четверного союзу, що, у свою чергу, призвело до встановлення дипломатичних та консульських зносин між державами;
– визнання України de facto з боку держав Антанти, яке в результаті було фактично відкликане, про що свідчить: розрив офіційних контактів між державами через підписання Україною союзного договору із ворожими державами.
У довгостроковій перспективі неврахування об’єктивних факторів призвело до зникнення України як самостійного актора міжнародних відносин у 1921 році.
У контексті дослідження суб’єктивними факторами виступили постійна зміна керівництва держави в цілому та зовнішньополітичного відомства зокрема.
3. Дослідження особливостей здійснення Україною зовнішньої політики на багатосторонньому рівні дозволило зробити ряд узагальнень:
1) стосовно участі в переговорному процесі на Паризькій мирній конференції: небажання держав Антанти визнати Україну учасником мирних переговорів та нечіткість і відсутність єдності позицій членів української делегації не дозволили відстояти власні інтереси, що в результаті призвело до поразки дипломатії УНР на Паризькій мирній конференції та, у свою чергу, стало причиною поразки української державності того періоду в цілому.
2) стосовно участі України у Лізі Націй: основою метою України було визнання її de facto і de jure та, відповідно, вступ до Ліги Націй. Однак українська делегація через об’єктивні причини (відсутність союзників та війна з радянською Росією) не змогла надати належних доказів свого існування як незалежної держави.
4. Дослідження організаційно-правових засад зовнішньополітичної діяльності України періоду 1917 – 1921 років дозволило виокремити особливості інституційного та правового забезпечення зовнішньополітичної діяльності на цьому етапі державотворення.
По-перше, слід відзначити, що дослідження інституційного забезпечення зовнішньополітичної діяльності України цього періоду включає в себе два ключові аспекти: 1) керівництво держави; 2) діяльність зовнішньополітичного відомства.
Від першого залежить вироблення стратегічного напряму розвитку зовнішньополітичного курсу держави. Аналіз діяльності Української Центральної Ради, гетьмана та Директорії, як найвищих органів держави, свідчить про те, що зовнішньополітична діяльність України позначилася найбільшими здобутками за часів Гетьманату, під час якого спостерігається пік дипломатичної активності України. Це було зумовлено суб’єктивним фактором зовнішніх зносин – особистістю гетьмана П. Скоропадського.
Від Міністерства закордонних справ залежить ефективність реалізації стратегічного зовнішньополітичного курсу держави. Попри це організаційна структура міністерства за часів Української Центральної Ради УНР була, фактично, зорієнтована на внутрішню діяльність, оскільки Україні у цей період не вдалося налагодити роботу дипломатичних і консульських установ за кордоном, що посилювалося відсутністю єдиної концепції зовнішньополітичної діяльності.
За часів Гетьманату нові завдання, які постали перед міністерством, вимагали його реорганізації. Тому одним із перших заходів нового керівника міністерства стало утворення ще одного департаменту – чужоземних справ.
Уряд Директорії, розпочавши активну міжнародну діяльність та відрядивши вже на початку 1919 р. представників практично до всіх європейських держав і США, не вніс жодних змін до організаційно-правового забезпечення Міністерства закордонних справ, штат якого не був розрахований на розширення дипломатичних відносин і координацію діяльності дипломатичних установ у таких масштабах, що призвело до колапсу всієї системи української дипломатії.
По-друге, важливу роль відігравало нормативне забезпечення зовнішньополітичного курсу, яке характеризувалося нестабільністю через постійне внесення змін та скасування актів. Більше того, ні за часів УНР, ні за часів Гетьманату не було прийнято жодного нормативного документа, який би встановив засади зовнішньої політики держави, хоча основні засади й були узгоджені урядовцями та дипломатами під час правління гетьмана П. Скоропадського. Лише за часів Директорії було прийнято документи, які задекларували базові засади зовнішньополітичного курсу: нейтральність та дружні відносини з усіма іншими народами. Цей період також характеризується необхідністю позиціонування себе як самостійної держави із власною міжнародною позицією, про що свідчить ряд односторонніх актів, заявлених Україною з метою уточнення своєї міжнародно-правової позиції.
5. Процес формування правового забезпечення діяльності посольств та дипломатичних місій Української Народної Республіки розпочався одразу після проголошення УНР та прискорився після створення Народного секретарства міжнародних справ УНР.
Аналіз нормативного забезпечення діяльності дипломатів дозволив стверджувати, що дипломатичний корпус УНР формувався на основі та за зразком дипломатичного корпусу Російської імперії й цілком відповідав загальноприйнятій на той час системі класифікації дипломатичних рангів та дипломатичних представництв. При цьому основною функцією, яка покладалася на ці установи, була інформаційна, а не представницька.
Практика видання актів щодо правового забезпечення діяльності посольств і дипломатичних місій та їх застосування наступними урядами свідчить про нормативне правонаступництво української влади та загалом послідовну політику у сфері зовнішньої політики в цілому й діяльності дипломатичних представництв України за кордоном зокрема.
Разом із тим було виявлено основні недоліки формування дипломатичних представництв України за кордоном:
– часто владні інституції (Українська Центральна Рада, гетьман, Директорія) не враховували взаємність та необхідність визнання як базові вимоги для встановлення дипломатичних зносин;
– недостатність фінансування;
– часті кадрові ротації та нестабільність урядів в Україні.
Ці проблеми, а також поразка у війні з більшовицькою Росією й евакуація урядових установ, у тому числі Міністерства закордонних справ, за межі України та відсутність перспектив визнання УНР з боку провідних держав світу призвели до поступового згортання дипломатичної діяльності у цілому.
6. Проголошення Української Народної Республіки і вихід України на міжнародну арену як самостійного учасника зовнішніх зносин поставили на порядок денний необхідність захисту прав та інтересів громадян України за кордоном.
Істотні напрацювання щодо нормативно-правових документів у сфері консульських зносин було зроблено лише урядовцями Української Держави. На них базувався затверджений гетьманом П. Скоропадським 4 липня 1918 р. Закон «Про заснування генеральних консульств і консульських установ за кордоном». Крім того, для розроблення нормативно-розпорядчих документів, необхідних для організації й діяльності консульської служби, при Міністерстві закордонних справ було створено міжвідомчу консульську комісію, зусиллями якої було підготовлено проекти консульських штатів, консульського тарифу та консульського статуту, зразки консульського діловодства, інструкцію для консулів і положення про нештатних (почесних) консулів та інші документи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Архівні матеріали
Центральний державний архів вищих органів влади і управління України
Ф. 1065. Рада Народних Міністрів УНР.
Оп. 1.
1. Спр. 38. Журнали засідань та постанови Директорії, 14 січня – 13 травня 1919 р., 10 арк.
Ф. 1429. Канцелярія Директорії Української Народної Республіки.
Оп. 2.
2. Спр. 35. Листування з Міністерством закордонних справ УНР про заключення умов з білогвардійським Кубанським урядом, договір з причорноморськими державами та об’єднання Дону, Кубані і Терека. Протоколи засідань делегатського козачого з’їзду, 24 травня 1920 р. – 4 листопада 1921 р.
3. Спр. 53. Протоколи засідань Ради Народних Міністрів УНР, 14 лютого 1920 р. – 11 січня 1921 р.
Ф. 3696. Міністерство закордонних справ Української Народної Республіки, 1919 – 1920 рр.
Оп. 1.
4. Спр. 6. Законопроекти по Міністерству закордонних справ, подані на затвердження уряду, 1919 р., 37 арк.
5. Спр. 38. Телеграми і заяви УНР до Антанти про визнання суверенності України, військової допомоги в боротьбі проти радянських військ і захисту її інтересів. Звернення українських німців-колоністів до голови мирної конференції Клемансо про захист їхніх прав на землю, 1918 – 1919 рр., 68 арк.
Оп. 2.
6. Спр. 277. Політична конвенція між Польщею і Україною, військова конвенція між урядом УНР і російським політичним комітетом в Польщі, конвенція між урядом УНР, Донською демократичною групою про міжнародне правове Союзне об’єднання та листування з приводу цього, 26 жовтня 1918 р. – 23 листопада 1921 р., 153 арк.
7. Спр. 280. Документи про діяльність делегації уряду УНР на мировій конференції в Парижі, 1919 р., 215 арк.
8. Спр. 326. Копія меморандуму уряду УНР, уряду Речі Посполитій-Польській та ноти про мирні переговори з Радянською Росією на мировій конференції в Ризі, витяги з польських часописів про роботу місії УНР в Варшаві, 17 червня – 30 листопада 1921 р., 53 арк.
9. Спр. 361. Проект договору Чорноморського Союзу та інструкції про організацію конференції причорноморських держав; доповідна записка членів української делегації в Парижі про діяльність Тишкевича як шефа делегації; листування з дипломатичною місією УНР в Парижі про міжнародне становище Франції, 19 грудня 1920 р. – 31 березня 1921 р., 34 арк.
10. Спр. 345. Листування з посольством Української Народної Республіки в Швейцарії, Чехословаччині, Польщі, Німеччині, Франції, Угорщині про прийняття Української Народної Республіки до Ліги Націй, 9 вересня 1920 р. – 9 березня 1921 р., 130 арк.
11. Спр. 380. Документи про прийняття України до Ліги Націй, 9 вересня 1920 р. – 18 листопада 1921 р., 214 арк.
12. Спр. 463. Документи про прийняття України в члени Союзу Народів та визнання її самостійності, 4 жовтня – 18 вересня 1921 р., 69 арк.

Збірники документів та матеріалів:
13. Директорія, Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки. Листопад 1918 – листопад 1920 рр. : Док. і матеріали. У 2-х томах, 3-х частинах. – К. : Видавництво імені Олени Теліги, 2006. –
Т. 1 / Упоряд. : В. Верстюк (керівник) та ін. – К. : Видавництво імені Олени Теліги, 2006. – 687 c.
14. Директорія, Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки. Листопад 1918 – листопад 1920 рр. : Док. і матеріали. У 2-х томах, 3-х частинах. – К. : Видавництво імені Олени Теліги, 2006. –
Т. 2 / Упоряд. : В. Верстюк (керівник) та ін. – К. : Видавництво імені Олени Теліги, 2006. – 743 с.
15. Доценко О. Матеріали й документи до історії української революції. –
Т. ІІ, кн.4. 1917 – 1922 рр. – К. – Л., 1923. – 364 с.
16. Доценко О. Літопис української революції : Матеріали й документи до історії української революції (1917 – 1922): Мат. і док. –
Т. ІІ, Кн. 5. – Л., 1924. – 398 с.
17. Історія української дипломатії: перші кроки на міжнародній арені (1917 – 1924 рр.) : документи і матеріали / упоряд. док.: Андрієвська Л. В. [та ін.]; редкол. К. І. Грищенко (голова) [та ін.]. – К. : Вид-во гуманіт. л-ри, 2010. – 592 с.
18. Конституційні акти України. 1917 – 1920. Невідомі конституції України. – К. : Філософська і соціологічна думка, 1992. – 272 с.
19. Ми й вони (Зовнішня політика та зовнішньоекономічна діяльність України часів Української революції 1917–1921 років) / Вступне слово В.М. Литвина, Голови Верховної Ради України, академіка НАН України; упоряд. : О.Л. Копиленко, І.М. Мищак, О.О. Рафальський. – Репринт. вид. – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2012. – 312 с.
20. Українська РСР на міжнародній арені : Збірник документів (1917 – 1923 рр.) / Упоряд. К. С. Забігайло та ін. – К. : Наук. думка, 1966. – 667 с.
21. Українська Центральна Рада [Текст] : документи і матеріали: У 2 т. / НАН України, Інститут історії України. – К. : Наук. думка, 1996 . – (Пам’ятки історії України. Сер. V. Джерела новітньої історії). –
Т. 1 : 4 березня – 9 грудня 1917 р. / упоряд. В. Ф. Верстюк [та ін.] ; відп. ред. В. А. Смолій [та ін.]. – К. : Наук. думка, 1996. – 589 с.
22. Українська Центральна Рада [Текст] : документи і матеріали: У 2 т. / НАН України, Інститут історії України. – К. : Наук. думка, 1996. – (Пам’ятки історії України. Сер. V. Джерела новітньої історії). –
Т. 2 : 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. / упоряд. В. Ф. Верстюк [та ін.] ; ред. В. А. Смолій [та ін.]. – К. : Наук. думка, 1997. – 422 с.
23. Храпко І. Збірник законів і постанов Українського Правительства відносно закордонних інституцій / Іван Храпко. – Ч. 1. – Відень : З друкарні мехітаристів у Відні, 1919.
24. Христюк П. О. Замітки і матеріали до історії української революції 1917 – 1920 рр. / Павло Христюк. – Відень, 1921 – 1922. –
Т. 1. – 1921. – 152 с.
25. Христюк П. О. Замітки і матеріали до історії української революції 1917 – 1920 рр. / Павло Христюк. – Відень, 1921 – 1922. –
Т. 2. – 1921. – 204 с.
26. Христюк П. О. Замітки і матеріали до історії української революції 1917 – 1920 рр. / Павло Христюк. – Відень, 1921 – 1922. –
Т. 3. – 1921. – 160 с.
27. Христюк П. О. Замітки і матеріали до історії української революції 1917 – 1920 рр. / Павло Христюк. – Відень, 1921 – 1922. –
Т. 4. – 1922. – 192 с.

Спогади і щоденники
28. Берестейській мир. З нагоди 10-х роковин. 9.2.1918 р. – 9.4.1928 р. : спомини та матеріали / зладив і попередив вступом Кедрин І. – Львів ; К. : Червона калина, 1928. – 319 с.
29. Винниченко В. К. Відродження нації / Володимир Винниченко. – К. : Вид-во політичної літератури України, 1990. –
Частина І. Доба Центральної Ради. Період перший: революційна орґанізація державности й морально-правової влади. – К., 1990. – 349 с.
30. Винниченко В. К. Відродження нації / Володимир Винниченко. – К. : Вид-во політичної літератури України, 1990. –
Частина ІІ. Доба Центральної Ради. Період другий: орґанізація юридично-правової влади. – К., 1990. – 329 с.
31. Винниченко В. К. Відродження нації / Володимир Винниченко. – К. : Вид-во політичної літератури України, 1990. –
Частина ІІІ. Доба Гетьманщини. Доба Директорії. Доба Отаманщини. – К., 1990. – 542 с.
32. Галаган М. М. З моїх споминів : (1880-ті – 1920 р.) / М. М. Галаган ; передм., комент. Т. Осташко, В. Соловйова. – К. : Темпора, 2005. – 656 с.
33. Грушевський М. Спомини / М. Грушевський // Київ. – 1989. – № 8. – С. 102 – 154.
34. Грушевський М. Спомини / М. Грушевський // Київ. – 1989. – № 9. – С. 108 – 149.
35. Грушевський М. Спомини / М. Грушевський // Київ. – 1989. – № 10. – С. 122 – 158.
36. Грушевський М. Спомини / М. Грушевський // Київ. – 1989. – № 11. – С. 113 – 155.
37. Гуммерус Г. Україна в переломні часи : шість місяців на чолі посольства у Києві / Г. Гуммерус ; пер. з фін., коментар та передмова Й. Ремі, В. Пилипенка. – К. : Вид.-поліграф. центр «Київський університет», 2004. – 188 с.
38. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914 – 1918). Чч. 1 – 4. – Л. : Червона калина, 1923 – 1924. –
Частина перша. Галицька руїна 1914 – 1917 років. – Л., 1923. – 131 с.
39. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914 – 1918). Чч. 1 – 4. – Л. : Червона калина, 1923 – 1924. –
Частина друга. З початків відродження української державності (Доба Центральної Ради). – Л., 1923. – 96 с.
40. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914 – 1918). Чч. 1 – 4. – Л. : Червона калина, 1923 – 1924. –
Частина третя. Доба гетьманщини (1918 р.). – Л., 1923. – 122 с.
41. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914 – 1918). Чч. 1 – 4. – Л. : Червона калина, 1923 – 1924. –
Частина четверта. Під Директорією. На чужині (1919 – 1920). – Л., 1924. – 104 с.
42. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914 – 1920 роки): Науково-популярне видання / Дмитро Дорошенко. – К. : Темпора, 2007. – 632 с.
43. Мазепа І. П. Україна в огні й бурі революції 1917–1921: І. Центральна Рада – Гетьманщина – Директорія. ІІ. Кам’янецька доба / І. П. Мазепа. – Дніпропетровськ : Січ, 2001. – 415 с.
44. Марголинъ А. Д. Украина и политика Антанты (записки еврея и гражданина) / Арнольдъ Марголинъ. – Берлин: Изд-во С. Ефрон, 1922. – 398 с.
45. Мхітарян Н. Жити з сусідами в злагоді. Мемуари колишнього українського посла в Туреччині / Н. Мхітарян // Політика і час. – 1995. – № 7. – С. 62 – 70.
46. Назарук О. Галицька делегація в Ризі 1920 р. : спомини учасника / О. Назарук. – Л. : Накладом Української Християнської Організації, 1930. – 169 с.
47. Назарук О. Рік на Великій Україні. Спомини з Української революції / О. Назарук. – Відень, 1920. – 344 с.
48. Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918 / Павло Скоропадський. – К. – Філадельфія, 1995. – 493 с.
49. Суровцова. Н. Спогади / Надія Суровцева. – К. : Вид-во ім. О. Теліги, 1996. – 432 с.
50. Троцкий Л. Д. Моя жизнь / Лев Троцкий. – М. : Вагриус, 2006.
51. Шульгин О. Без території. Ідеологія та чин Уряду УНР на чужині. – Автентич. відтворення вид. 1934 р. / Відп. ред. Г. Й. Удовенко; Упорядники : Г. В. Стрельський, І. Д. Шевченко. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 352 с.

Матеріали періодичної преси
52. Валютний договір Украіни з Центральними державами // Рідний край. – 1918. – 1 черв.
53. Вступленіе австро-венгерскихъ войскъ въ Украину // Недѣля. – 1918. – 7 марта.
54. Господарський договір між Австро-Угорщиною і Україною // Відродженнє. – 1918. – 2 мая.
55. Грамота до всього українського народу // Державний Вістник. – 1918. – 16 трав.
56. Делегація Центральної ради до Центрального російського правительства // Вісти з Української Центральної ради. – 1917. – № 8. – Трав.
57. До Українського народу // Нова Рада. – 1917. – 25 берез.
58. Закон про виключне право Центральної ради видавати законодавчі акти УНР // Вістник Генерального секретаріату Української Народної Республіки. – 1917. – 1 груд.].
59. Закон про вислання надзвичайної дипломатичної місії до Англії і про асигнування на її утримання на протязі 4 місяців 576 000 карбованців // Вістник Державних Законів УНР. – 1919. – Вип. 6.
60. Закон про доповнення закону від 9 січня 1919 р. про штати надзвичайних дипломатичних місій // Вістник Державних Законів УНР. – 1919. – Вип. 27.
61. Закони про тимчасовий державний устрій України // Державний Вістник. – 1918. – 16 трав.
62. Мирный договоръ между Украинской Народной Республикой съ одной, и Германией, Австро-Венгріей, Болгаріей и Турціей съ другой стороны // Вечерній телеграфъ. – 1918. – 26 апр.
63. Мировий договір між Німеччиною, Туреччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією з однієї і Українською Народньою Республікою з другої сторони // Вістник Ради Народніх Міністрів Украінськоі Народньоі Республіки. – 1918. – 1 лют.
64. На площі Б. Хмельницького // Народня воля. – 1917. – 10 лист.
65. Нота Директорії до народів світу // Трибуна. – 1918. – 27 груд.
66. Нота о Холмщинѣ // Народне життя. – 1918. – 10 черв.
67. Постанова про перечислення українського посольства в Польщі з 2-го до 1-го розряду та про асигнування на його вдержання 206.000 карбованців // Вістник Державних Законів УНР. – 1919. – Вип. 12.
68. Резолюції другого дня Національного з’їзду // Вісти з Української Центральної ради. – 1917. – № 3. – Квіт.
69. Резолюції першого дня Національного з’їзду // Вісти з Української Центральної ради. – 1917. – № 3. – Квіт.
70. Свято вільної України 19 березоля у Києві // Вісти з Української Центральної ради. – 1917. – № 2. – 21 берез.
71. Списокъ консуловъ и консульскихъ агентовъ, проживающихъ въ Одессѣ // Вістник Одеси. – 1918. – 7 груд.
72. Східно галицька делегація в Женеві // Нове слово. – 1920. – 9 груд.
73. Текст додаткового договору між УНР і країнами Четверного союзу // Робітнича газета. – 1918. – 15 берез.
74. Товарообмін між Украіною та Німеччиною // Народне життя. – 1918. – 10 черв.
75. Україна на мирових переговорах // Вільне слово. – 1918. – 12 січ.
76. Українська Центральна рада у Києві // Вісти з Української Центральної ради. – 1917. – № 1. – 19 берез.
77. Українсько-Турецький Додатковий Договір // Вістник Ради Народніх Міністрів Украінськоі Народньоі Республіки. – 1918. – 18 берез.
78. Універсал Трудового конгресу України // Вістник Української Народньої Республіки. – 1919. – 7 лют.
79. Універсал Української Центральної ради до українського народу, на Україні й по-за Україною сущого // Вісти з Української Центральної ради. – 1917. – № 9. – Трав.
80. Ухвалена радою Міністрів постанова про асигнування в розпорядження Міністра Закордонних Справ 321 255 карбованців на утримання Генеральних Консулів і Консульських Агентів Української Держави // Державний Вістник. – 1918. – 15 серп.
81. Ухвалена Радою Міністрів постанова про тимчасові дипломатичні представництва Української Держави і про асигнування 1 127 072 карбованців 26 коп. на їх утримання // Державний Вістник. – 1918. – 5 лип.
82. Ухвалений Радою Міністрів Закон про зміну і доповнення закону від 14 червня 1918 року про штати Посольства Української держави 1 і 2 розряду // Державний Вістник. – 1918. – 26 жовт.
83. Ухвалений Радою Міністрів Закон про скасування закону від 4 липня 1918 року відносно закладу Генеральних Консульств і Консульських Агентств по-за кордоном, про встановлення нових штатів консульських установ Української Держави, утворення консульських установ у різних краях та про асигнування в розпорядження Міністра Закордонних Справ 332 766 карбованців на утримання вище зазначених установ // Державний Вістник. – 1918. – 19 лист.
84. Ухвалений Радою Міністрів закон про штати посольств Української Держави 1-го і 2-го розряду // Державний Вістник. – 1918. – 26 черв.
85. Четвертий Універсал Української Центральної Ради // Вістник Ради Народніх Міністрів Української Народньої Республіки. – 1918. – 13 січ.
86. Штати надзвичайних дипломатичних місій // Вістник Державних Законів УНР. – 1919. – Вип. 25.

Наукова, науково-популярна та навчальна література
87. Алексеев С. С. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов и факультетов / С. С. Алексеев. – М. : Норма, 2004. – 453 с.
88. Антончук Д. Українсько-польські переговори про замирення в травні 1919 р. / Д. Антончук // Історичний календар-альманах «Червоної калини» на 1939 рік. – Л. : Накладом вид-ва «Червона калина», 1938. – С. 174 – 178.
89. Бердута М. З. Брестский мир в советской историографии (1918 – 1968) / М. З. Бердута ; Харьков. ун-т. – Х., 1972. – 28 с.
90. Блищенко И. П. Дипломатическое право. 2-е издание, исправленное и дополненное / И. П. Блищенко. – М. : Высшая школа, 1990. – 285 с.
91. Борщак І. Мирова конференція 1919 / І. Борщак // Історичний календар-альманах «Червоної калини» на 1939 рік. – Л. : Накладом вид-ва «Червона калина», 1938. – С. 107 – 113.
92. Борщак І. Як була зорганізована мирова конференція 1919 р. / І. Борщак // Історичний календар-альманах «Червоної калини» на 1939 рік. – Л. : Накладом вид-ва «Червона калина», 1938. – С. 103 – 107.
93. Будков Д. В. Слово правди про Україну. Міжнародно-інформаційна діяльність Української держави. 1917 – 1923. Монографія / Д. В. Будков, Д. В. Вєдєнєєв. – К. К.І.С. – 2004. – 204 с.
94. Варгатюк С. В. Зовнішня політика директорії УНР: дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / Сергій Вадимович Варгатюк. – К., 1996. – 165 с.
95. Введение в теорию международных отношений и анализ внешней политики: Учеб. пособие / Н. А. Ломагин (руководитель авторского коллектива), В. Е. Кузнецов, А. В. Лисовский, А. Ю. Павлов, С. Ф. Сутырин. – СПб. : «Издательский дом «Сентябрь», 2001. – 166 с.
96. Верстюк В. Ф. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник / В. Ф. Верстюк, Т. С. Осташко. – К. : Наук. думка, 1998. – 254 с.
97. Верстюк В. Ф. Українська Центральна Рада: Навчальний посібник / Владислав Верстюк. – К. : Заповіт, 1997. – 344 с.
98. Вєдєнєєв Д. В. Дипломатична служба Української держави. 1917 – 1923 роки : Навчальний посібник / Д. В. Вєдєнєєв. – К. : Наук.-вид. відділ НА СБ України, 2007. – 260 с.
99. Вєдєнєєв Д. Дмитро Дорошенко і справа Севрюка / Д. Вєдєнєєв, Д. Бурім // Наукові записки. Зб. праць молодих вчених та аспірантів ІУАД ім. М. С. Грушевського НАН України. – 1997. – Т. 2. – С. 434 – 448.
100. Вєдєнєєв Д. Зовнішньополітичні погляди та діяльність В. Липинського / Д. Вєдєнєєв // В. Липинський. Історико-політологічна спадщина і сучасна Україна. – К.; Філадельфія, 1994. – С. 195 – 197.
101. Вєдєнєєв Д. Маловідомі сторінки діяльності Дмитра Дорошенка за кордоном / Д. Вєдєнєєв, Д. Бурім ) // Розбудова держави. – 1997. – № 3. – С. 49 – 52.
102. Вєдєнєєв Д. В. Микола Галаган: маловідомі сторінки життя і діяльності / Д. Вєдєнєєв // Україна: вчора, сьогодні, завтра. Зб. наукових праць. – К., 1999. – С. 214 – 218.
103. Вєдєнєєв Д. В. Становлення зовнішньополітичної служби України. 1917 – 1920 рр. : дис. … канд. іст. наук / Дмитро Валерійович Вєдєнєєв. – К., 1994. – 209 с.
104. Вєдєнєєв Д. В. Юність української дипломатії. Становлення зовнішньополітичної служби Української держави. 1917 – 1923 рр. / Д. В. Вєдєнєєв, Д. В. Будков. – К. : К.І.С., 2006. – 312 с.
105. Гай-Нижник П. П. Податкова політика Центральної Ради, урядів УНР, Української Держави, УСРР (1917 – 1930 рр.) / Павло Гай-Нижник. – К. : Цифра-друк, 2006. – 303 с.
106. Гай-Нижник П. П. УНР та ЗУНР: становлення органів влади і національне державотворення (1917 – 1920 рр.) / Павло Гай-Нижник. – К. : «ЩеК», 2010. – 304 с.
107. Галайчук Б. Організація української дипломатичної служби (1917 – 1921) / Б. Галайчук // Історичний календар-альманах «Червоної калини» на 1939 рік. – Л. : Накладом вид-ва «Червона калина», 1938. – С. 35 – 38.
108. Гетьманчук М. Ризький договір і трагедія Польщі в 1939 році / М. Гетьманчук // 1939 рік в історичній долі України і українців. Матеріали міжнародної наукової конференції 23 – 24 вересня 1999 р. / Львівський національний університет імені Івана Франка. – Л., 2001. – С. 121 – 126.
109. Гончар Б. М. Відносини між Францією та УНР (грудень 1918 – квітень 1919 рр. / Б. М. Гончар, Н. Д. Городня // Український історичний журнал. – 2000. – № 3. – С. 44 – 52.
110. Горлач М. І. Політологія: наука про політику / М. І. Горлач, В. Г. Кремень. – К. : «Центр учбової літератури», 2009. – 840 с.
111. Грушевський М. С. Ілюстрована історія України: Репринт. відтворення вид. І9ІЗ р. / М. Грушевський. – К. : ІСЕ-Україна; журн. «Радуга», І990. – 524 с.
112. Грушевський М. Українська Центральна Рада та її універсали. Перший і другий / М. Грушевський. – К., 1917. – 16 с.
113. Грушевський М. Якої ми хочемо автономії і федерації / М. Грушевський.– К., 1917. – 16 с.
114. Дацків І. Б. Брест 1918: європейський прорив України : Монографія / І. Б. Дацків. – Тернопіль : Астон, 2008. – 254 с.
115. Дацків І. Б. Дипломатія українських державних утворень у захисті національних інтересів. 1917 – 1923 рр. : Монографія / І. Б. Дацків. – Тернопіль : Астон, 2009. – 520 с.
116. Довган Ю. Л. Політика Франції, Великої Британії та США щодо національної державності України в 1917 – 1920 рр. у вітчизняній та українській зарубіжній історіографіях : дис... канд. іст. наук: 07.00.06 / Довган Юрій Любомирович ; Прикарпатський національний ун-т ім. Василя Стефаника. – Івано-Франківськ, 2006. – 254 арк.
117. Дорошенко Д. Історія України 1917 – 1923 рр. / Д. Дорошенко. – Ужгород, 1930 – 1932. –
Т. 1. Доба Центральної Ради. – Ужгород, 1932. – 452 с.
118. Дорошенко Д. Історія України 1917 – 1923 рр. / Д. Дорошенко. – Ужгород, 1930 – 1932. –
Т. 2. Українська гетьманська держава. 1918. – Ужгород, 1930. – 510 с.
119. Дорошенко Д. Історія України. 1917 – 1923 рр. / Д. Дорошенко. – В 2-х т. : Документально-наукове видання. – К. : Темпора, 2002. –
Т. 1. Доба Центральної Ради. – К. : Темпора, 2002. – 320 с.
120. Дорошенко Д. Історія України. 1917 – 1923 рр. / Д. Дорошенко. – В 2-х т. : Документально-наукове видання. – К. : Темпора, 2002. –
Т. 2. Українська Гетьманська Держава 1918 року. – К. : Темпора, 2002. – 352 с.
121. Дорошенко Д. Курс історії України / Д. Дорошенко. – Відень – К. : Вернигора, 1921. – 231 с.
122. Дюрозель Ж. Історія дипломатії від 1919 до наших днів / Пер. з фр. Є. Марічева, Л. Погорелової, В. Чайковського. – К. : Основи, 1995. – 903 с.
123. Єловських У. О. Дипломатичні документи як джерело з історії українсько-німецьких відносин доби Центральної Ради : дис. ... канд. іст. наук : 07.00.06 / Єловських Уляна Олексіївна ; Луган. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Луганськ, 2010. – 364 арк.
124. Заставенко Г. Розгром німецьких інтервентів на Україні в 1918 р. / Г. Заставенко. – К. : Політвидав України, 1948. – 105 с.
125. Історичний календар-альманах «Червоної калини» на 1939 рік. – Л. : Накладом вид-ва «Червона калина», 1938. – 209 с.
126. Календар-альманах «Відродження». – Буенос-Айрес, 1956.
127. Камбон Ж. Дипломат / Пер. с франц.; Никольсон Г. Дипломатия / Пер. с англ.; примеч. Л. А. Сифуровой; вступит. ст. О. О. Хохлышевой. – М. : Науч. книга, 2006. – 352 с.
128. Кам’янецька доба Директорії Української Народної Республіки (червень – листопад 1919 року): автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 [Електронний ресурс] / В. С. Лозовий; НАН України. Ін-т історії. – К., 1998. – 19 с.
129. Коваль В. В. Брест-Литовська конференція 1918 р. : діяльність делегації УНР по укладенню мирного договору з державами Четверного союзу: автореф. дис. ... канд. іст. наук : 07.00.02 / В. В. Коваль ; НАН України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. – К., 2002. – 19 с.
130. Копиленко О. Л. Держава і право України. 1917 – 1920 : Навч. посібник / О. Л. Копиленко, М. Л. Копиленко. – К. : Либідь, 1997. – 208 с.
131. Копиленко О. Л. По лінії всеукраїнських інтересів (корені і досвід української державності) / О. Л. Копиленко. – К. : [б. в.], 2010. – 229 с.
132. Копиленко О. Л. Правонаступництво вибору / О. Л. Копиленко. – К. : [б.в.], 2000. – 160 с.
133. Копиленко О. Л. «Сто днів» Центральної Ради / О. Л. Копиленко. – К. : Україна, 1992. – 204 с.
134. Копиленко О. Л. «Українська ідея» М. Грушевського: історія і сучасність / О. Л. Копиленко. – К. : Либідь, 1991. – 184 с.
135. Косик В. Зовнішня політика Симона Петлюри / В. Косик // Симон Петлюра. Матеріали студійно-наукової конференції в Парижі (травень 1976). – Мюнхен; Париж, 1980. – С. 27 – 47.
136. Кот С. Чорноморський союз у задумах уряду УНР в екзилі / С. Кот // Творча спадщина Симона Петлюри в контексті сучасного державотворення. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 125-річчю від дня народження Голови Директорії та Головного Отамана військ Української Народної Республіки Симона Петлюри. 20 травня 2004 року. – К. : Українська видавнича спілка, 2005. – С. 201 – 207.
137. Кривець Н. В. Українсько-німецькі відносини: політика, дипломатія, економіка. 1918 – 1933 рр. / Н. В. Кривець. – К. : Інститут історії України НАН України, 2008. – 322 с.
138. Кузьменко В. Б. Міжнаціональні відносини в Радянській Україні (1917 – 1939 рр.): правові аспекти : монографія / В. Б. Кузьменко, Одеський державний університет внутрішніх справ; наук. ред. О. Н. Ярмиш. – Одеса : ОДУВС, 2009. – 810 с.
139. Кушнір В. В. Ліга Націй та українське питання. 1919 – 1934 рр. : дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / Кушнір Віталій Валерійович ; Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. – Л., 1999. – 202 арк.
140. Лозинський М. Галичина на Мировій конференції в Парижі / М. Лозинський. – Кам’янець-Подільський, 1919. – 31 с.
141. Лозинський М. Моє співробітництво з президентом Петрушевичем / М. Лозинський. – Львів: Накл. «Нового Часу», 1925. – 44 с.
142. Лозинський М. Положення Східної Галичини зі становищем міжнародного права / М. Лозинський // Календар т-ва «Просвіта» на 1923 р. – Л., 1922. – С. 190 – 195.
143. Лозинський М. Уваги про українську державність / М. Лозинський. – Відень, 1925. – 86 с.
144. Луначарский А. Силуэты: политические портреты / А. Луначарский, К. Радек, Л. Троцкий. – М. : Издательство политической литературы, 1991.
145. Марітчак О. Міжнародне положення галицької справи: (політ. огляд за останні роки) / О. Марітчак // Український скиталець. – 1923. – № 2. – С. 15 – 19.
146. Матвієнко В. М. Україна і Ліга Націй / В. М. Матвієнко. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2000. – 76 с.
147. Матвієнко В. М. Українська дипломатія 1917 – 1921 років: на теренах постімперської Росії : монографія / В. М. Матвієнко. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2002. – 373 с.
148. Матвієнко В. УНР і балтійські конференції / В. Матвієнко // Україна дипломатична : наук. щорічник. – К., 2003. – Вип. 3. – С. 347 – 368.
149. Матузов Н. И. Теория государства и права / Н. И. Матузов, А. В. Малько. — М. : Юристъ, 2004. – 512 с.
150. Матяш І. Діяльність Надзвичайної дипломатичної місії в Угорщині у світлі архівних документів / І. Матяш // Україна дипломатична : наук. щорічник. – К., 2005. – Вип. 5. – С. 164 – 178.
151. Матяш І. Документи ЦДАВО України про діяльність Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Угорщині / І. Матяш, Ю. Мушка // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство : міжвід. зб. наук. пр. – К., 2007. – Вип. 7 : Архівна наука та наука в архівах. – С. 93 – 108.
152. Матяш І. «Основною орієнтацією ... мусить бути орієнтація українська» : (Протоколи віденської серпневої Наради послів і голів дипломатичних місій 1920 р. як джерело з історії української дипломатії) / І. Матяш // Україна дипломатична : наук. щорічник. – К., 2005. – Вип. 6. – С. 102 – 144.
153. Матяш І. Перші українські посли в Угорщині : до питання про роль особи в історії дипломатії / І. Матяш, Ю. Мушка // «Як много слово важить...» : наук. зб. на пошану проф. Володимира Качкана / НАН України, ЛНБ ім. В. Стефаника, НТШ. – Івано-Франківськ, 2006. – С. 232 – 242.
154. Мельник М. Українська держава 1917 – 1920 років у світлі міжнародного права / М. Мельник // Визвольний шлях. – 1971. – № 6. – С. 617 – 640.
155. Мировая политика и международные отношения: Учебное пособие / Под ред. С. А. Ланцова, В. А. Ачкасова. — СПб. : Питер, 2009. — 448 с.
156. Мищак І. М. До питання правомірності включення західноукраїнських земель до складу Другої Речі Посполитої / І. М. Мищак // Молода нація. – 2006. – № 4 (41). – С. 41 – 49.
157. Мушка Ю. Микола Галаган про діяльність першого українського дипломатичного представництва в Угорщині / Ю. Мушка // Україна дипломатична : наук. щорічник. – К., 2005. – Вип. 5. – С. 568–604.
158. Мушка Ю. Ю. Спогади Миколи Галагана про діяльність першого українського дипломатичного представництва в Угорщині як історичне джерело / Ю. Ю. Мушка // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність : проблеми науки, освіти, практики : матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 17 – 18 трав. 2005 р. / Держ. академія керівних кадрів культури і мистецтв. – К., 2005. – Ч. 1. – С. 204 – 206.
159. Нариси з історії дипломатії України / О. І. Галенко, Є. Є. Камінський, М. В. Кірсенко та ін.; під ред. В. А. Смолія. – К. : Видавничий дім «Альтернативи», 2001. – 736 с.
160. Общая и прикладная политология: Учебное пособие / Под общей редакцией В. И. Жукова, Б. И. Краснова. – М. : МГСУ; Изд-во «Союз», 1997. – 992 с.
161. Олійник М. Дипломатична діяльність Михайла Лозинського на Паризькій мирній конференції 1919 р. / М. Олійник // Мандрівець. – 2009. – № 5. – С. 25 – 31.
162. Онацький Є. Творення дипломатичної місії при Ватикані за Карманського і Тишкевича / Є. Онацький // Матеріали IV наукової конференції НТШ. – Торонто, 1953. – С. 33 – 59.
163. Онацький Є. Українська дипломатична місія в Італії за перших шість місяців своєї діяльності / Є. Онацький // Календар-альманах «Відродження». – Буенос-Айрес, 1956. – 29 – 52.
164. Орленко В. І. Історія держави і права України : посіб. для підготов. до іспитів / В. І. Орленко, В. В. Орленко. – 2-е вид., доп. та переробл. – К. : Вид. Паливода А. В., 2006. – 164 с.
165. Павлюк О. Три місії до Вашингтона / О. Павлюк // Політика і час. – 1997. – № 1. – С. 65 – 74.
166. Павлюк О. В. Українсько-польський союз і політика США щодо УНР у 1920 р. / О. В. Павлюк /