СИСТЕМА ПРИНЦИПІВ ЕКОЛОГІЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Краткое описание

Інститут законодавства Верховної Ради України

Ковальська Мар’яна Євгенівна

УДК 340.13:349.6

СИСТЕМА ПРИНЦИПІВ ЕКОЛОГІЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

12.00.01. – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юрид. наук, професор
Костицький В.В.

КИЇВ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………….3-6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ ПРИНЦИПІВ ЕКОЛОГІЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ.
1.1. Поняття та теоретико-методологічний зміст принципів екологічного законодавства України…………………………………….7-34
1.2. Теоретико–правовий зміст функцій принципів екологічного законодавства України…………………………………………………..34-51
1.3. Теоретико–методологічні засади класифікації принципів екологічного законодавства України……………………………………51-78

РОЗДІЛ 2. ПРИНЦИПИ ЕКОЛОГІЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЯК ЕЛЕМЕНТИ СИСТЕМИ: ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ
2.1. Поняття та правове значення системи принципів екологічного законодавства України. …………………………………………………..79-98
2.2 Галузеві, підгалузеві та інституційні принципи екологічного законодавства України: теоретико-правова характеристика…………..98-119
2.3. Теоретико-методологічні основи співвідношення галузевих, підгалузевих та інституційних принципів екологічного законодавства України……………………………………………………………………..120-133
2.4. Теоретико-правові проблеми закріплення регулятивних та охоронних принципів екологічного законодавства України………...…133-163
2.5. Значення та перспективи розвитку принципів екологічного законодавства України у визначенні теоретико-методологічних засад юридико-систиматизаційної діяльності…………………………………163-191
ВИСНОВКИ. ………………………………………………………192-195

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………….196-229

ВСТУП

Основою розвитку юридичної науки є дослідження теоретико-методологічних проблем сучасного праворозуміння, системи права, його поділу на галузі. Українські вчені розглядають нові підходи до систематизації права, критеріїв його поділу на галузі, виділяючи серед них окрім предмета і методу правового регулювання, і принципи права. Зазначене є важливим насамперед для дослідження теоретико-правових проблем екологічної безпеки, які визначають можливості цивілізаційного вибору, екологічної безпеки та збереження довкілля для нинішнього і прийдешніх поколінь. Останнім часом до галузей вітчизняного законодавства, що набувають якісної визначеності та ґрунтовного характеру для всіх без винятку сфер суспільного життя, увійшло екологічне законодавство України, яке сформувалося в комплексну галузь вітчизняного законодавства з притаманними їй рисами та властивостями, що характеризують її правову природу та тенденції розвитку. У структурі цієї галузі принципи екологічного законодавства розглядаються не лише як фундаментальні категорії, що синтезують у своєму змісті найбільш суттєві її ознаки та властивості законодавства, але і як канали забезпечення єдності системи законодавства у цілому та тими засадами, на яких має ґрунтуватися екологічне законодавство і правозастосовча діяльність з реалізації його приписів і вимог.
З’ясування сутності та призначення цих принципів у структурі екологічного законодавства є надзвичайно складною теоретичною та прикладною юридичною проблемою, розв’язати яку неможливо з огляду на динаміку розвитку як теорії права, так і самої галузі законодавства. Якість відповідного нормативного масиву в цілому, його системність і упорядкованість, здатність екологічного законодавства відповідати на нагальні потреби та запити сьогодення, задовольняти базові екологічні публічні інтереси, роль і значення яких у сучасному суспільстві залежать від того, наскільки закономірними будуть закріплені у ньому принципи екологічного законодавства, які впливають на сутність усіх без винятку еколого-правових норм, формування відповідної галузі законодавства та правозастосовчу практику, забезпечують єдність системи законодавства України.
Розвиток системи законодавства, його оновлення, вдосконалення екологічного законодавства, поява в ньому нових інститутів і суттєва трансформація традиційних його підгалузей не можуть не порушувати теоретико-методологічні питання оновлення системи відповідних принципів, на яких ґрунтуються всі задані підгалузі та інститути. Проте, формулювання згаданих принципів не можна вважати оптимальним. Принципи екологічного законодавства сформульовані теоретико-правовою та еколого-правовою наукою і нормативно закріплені ще в 1991 р. у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища України», однак досліджувалися лише у поодиноких наукових роботах. Швидкий розвиток системи законодавства України, необхідність у теоретико-методологічних засадах забезпечення законодавчих реформ, зміни у змісті екологічного законодавства обумовлюють необхідність змін у сприйнятті та у тлумаченні правової природи і призначення згаданих принципів, вимагають з’ясування його спільних і відмінних ознак із загальними принципами права, принципами екологічного права та екологічної політики; визначення їх системної природи, їхньої видової розмаїтості, дослідження співвідношення галузевих принципів з іншим принципами законодавства тощо.
Спорадичність і стихійність застосування таких принципів, їхня декларативність або свідоме ігнорування їхньої регулятивної ролі в системі законодавства України, у системі екологічного законодавства зокрема, вимагають більш послідовного та обґрунтованого наукового погляду на відповідне правове явище, на закономірності його функціонування у системі права України.
У зв’язку із посиленням прикладного значення принципів законодавства України, насамперед галузевих принципів законодавства спостерігається в цілому незадовільний стан розробки теоретико-правових проблем принципів законодавства у вітчизняній юридичній науці, що репрезентує різноманітні теоретико-методологічні спроби обґрунтування принципів галузевого законодавства та систематизації відповідних принципів.
Усе вищезазначене підтверджує актуальність проблеми, що розглядається у дисертаційному дослідженні як у теоретичному, так і практичному аспектах.
Вивчення проблематики системи принципів екологічного законодавства України, проведене в рамках даної дисертаційної роботи, ґрунтувалося на поєднанні трьох напрямів наукових досліджень і, відповідно, – врахуванні їх результатів, зокрема:
- досліджень загальних закономірностей та властивостей принципів законодавства (праці С.С. Алексєєва, С.В. Бобровник, С.Н. Братуся, О.М. Васильєва, Ж.О. Дзейко, П.Б.Євграфова, О.В. Зайчука, Д.А. Керімова, О.Л.Копиленка, В.В. Костицького, О.О. Лукашевої, В.С. Нерсесянца, В.І. Нікітінського, Н.М. Оніщенко, О.С. Піголкіна, С.П. Погребняка, І.С. Самощенка, Ю.С. Шемшученка, Л.С. Явича та ін.);
- досліджень принципів галузей права та законодавства (роботи М.О. Гурвіча, Ж.О. Дзейко, О.В. Зайчука, О.Л. Копиленка, О.А. Кузнєцової, Н.С. Кузнєцової, Р.З. Лівшиця та ін.);
- досліджень галузевих принципів права і законодавства, зокрема екологічного права і законодавства (праці В.Б. Авер’янова, В.І. Андрейцева, С.О. Боголюбова, М.М. Брінчука, А.П. Гетьмана, О.Л. Дубовик, Б.В. Єрофєєва, М.І. Козиря, О.С. Колбасова, В.М. Комарницького, В.В. Костицького, М.В. Краснової, Н.Р. Малишевої, В.В. Петрова, В.К. Попова, Л.Л. Чаусової, Ю.С. Шемшученка, О.С. Шестерюка, М.В. Шульги та ін.).
Як було зазначенчено вище, дотепер цілісної наукової концепції системи принципів екологічного законодавства України у вітчизняній юридичній літературі не вироблено. Отже, актуальність обраної теми дослідження, а також теоретична й практична потреба в його окремому проведенні зумовлені:
1) наявністю теоретичних і методологічних проблем права та законодавства для вироблення шляхів подальшого розвитку права і удосконалення правового регулювання;
2) зростаючими вимогами з боку держави й суспільства щодо підвищення ефективності екологічного законодавства з метою вирішення численних складних екологічних проблем України;
3) вадами законодавчого та іншого нормативно-правового регулювання діяльності у сфері охорони природи, раціонального природокористування та забезпечення екологічної безпеки;
4) недостатнім рівнем правової та еколого-правової культури суспільства;
5) недоліками відповідної нормотворчої діяльності держави, у тому числі, стосовно створення єдиного кодифікаційного акта в сфері охорони довкілля – Екологічного кодексу України;
6) недостатністю теоретико-правового обґрунтування формулювання принципів екологічного законодавства України, зокрема з’ясування правової природи, сутності, класифікаційних видів і функцій принципів екологічного законодавства України, врахування комплексу факторів, що впливають чи можуть вплинути на ці процеси, а також з’ясування сучасного стану і перспектив удосконалення системи принципів екологічного законодавства в їх взаємозв’язку і взаємодії.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі осмислення теоретико-методологічних засад розвитку системи законодавства та екологічного законодавства зокрема з урахуванням сформованої системи загальних, галузевих та інших принципів, аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, авторкою сформульовано ряд таких висновків, пропозицій та рекомендацій:
1. Система законодавства та екологічне законодавство як його структурна складова є цілісним нормативним масивом, окремі частини якого пов’язані структурними, функціональними та іншими зв’язками, в основі яких – предмет, методи правового регулювання та принципи законодавства, що складають єдину систему.
2. Принципами законодавства є закріплені в Конституції і законах України (як провідних джерелах права України), зобумовлені об’єктивними потребами правового регулювання суспільних відносин імперативні та гранично загальні правові норми, що визначають зміст інших правових норм. Принципи екологічного законодавства України виражають основні об’єктивні закономірності механізму взаємодії людини, суспільства та довкілля, визначають сутність галузей законодавства в цілому, мають нетипову структуру (наявні лише гіпотеза та диспозиція) і виконують специфічні функції у забезпеченні правового порядку.
3. Основі ознаки принципів екологічного законодавства України визначаються об’єктивною зобумовленістю цих принципів, потребами розвитку правового регулювання суспільних відносин у сфері охорони довкілля, раціонального природокористування та забезпечення екологічної безпеки, а також виражають основні об’єктивні закономірності механізму взаємодії людини, суспільства та довкілля. Зазначені принципи є еколого-правовими нормами, вміщують найбільш важливі з погляду публічних екологічних інтересів положення, поширюються і діють у межах усіх підгалузей та інститутів екологічного законодавства України, акумулюють не лише підсумки відповідної правотворчої, але і правозастосовчої діяльності.
4. Принципи екологічного законодавства є саме тим різновидом принципів екологічного права, який безпосередньо текстуально закріплюється у відповідних нормах законів, а не виводиться з їхнього змісту. Принципи екологічного законодавства текстуально закріплені в нормах закону і виступають найбільш концентрованим виразом принципів екологічного права. Водночас ототожнення принципів екологічного права з принципами екологічного законодавства не має науково-теоретичних і практичних підстав з огляду на те, що система права та система законодавства як у теоретико-методологічному розумінні, так і у сфері суспільної практики не співпадають.
5. Принципи екологічного законодавства та принципи екологічної політики взаємодіють між собою у конкретних суспільних відносинах через взаємодію екологічного законодавства та екологічної політики загалом. Принципи екологічного законодавства являють собою основні положення відповідної галузі національного законодавства, тоді як принципи екологічної політики – основні положення конкретної діяльності. Вони можуть бути також по-різному закріплені: принципи екологічного законодавства обов’язково закріплюються в еколого-правових законодавчих актах, тоді як принципи екологічної політики є переважно політичними нормами і можуть не мати свого нормативного закріплення, а виводимуться із змісту відповідного напряму діяльності державних органів на основі пріоритетів, які виділятиме держава в екологічній сфері, тощо.
6. Під функціями принципів екологічного законодавства України розуміють основні напрями впливу принципів екологічного законодавства на всю сукупність екологічних правовідносин на етапі правотворчої та правозастосовчої діяльності з метою регулювання відповідного кола (групи) суспільних відносин, які відповідають цілям і призначенню екологічного законодавства України в цілому. Останнє визначає особливості класифікації системи принципів екологічного законодавства за ознакою спрямованості їх впливу – на внутрішні і зовнішні, та за предметною спрямованістю і сферою охоплення – на загальносоціальні та спеціально-юридичні.
7. Система принципів екологічного законодавства України – це інтегрована в структурно упорядковану, взаємопов’язану та взаємодіючу єдність керівних ідей еколого-правового характеру, цю мають загальнообов’язковий характер, відносну самостійність, стабільність, автономність функціонування, можливість і необхідність взаємодії з іншими елементами всередині системи та нормативно закріплені в законодавчих актах України з метою забезпечення ефективного регулювання екологічних правовідносин в рамках чинного правопорядку.
8. У теоретико-методологічному аспекті у сучасній юридичній науці викладення і розмежування принципів екологічного законодавства України на галузеві, підгалузеві та інституційні не можна визнати послідовними та чіткими. У ньому подаються різні за формулюванням такі принципи з необхідним змістом, іноді спостерігається надмірна декларативність, дублювання, нестача нормативності, відсутній системний зв’язок між галузевими, підгалузевими та інституційними принципами екологічного законодавства України. Унаслідок цього потенціал використання підгалузевих та інституційних принципів екологічного законодавства України нині є суттєво заниженим, вони поки що слабко втілюють у життя принципи “верхніх” рівнів – конституційних основ екологічного законодавства України та власне галузевих принципів екологічного законодавства України.
9. Принципи екологічного законодавства України регулятивного та охоронного характеру мають неоднакове законодавче закріплення, а тому важливим завданням юридичної науки та правотворчої практики залишається вимога коректного формулювання згаданих принципів екологічного законодавства з урахуванням їх інтегративного та диференційованого значення у структурі екологічного законодавства України.
10. Якісно нового значення принципи екологічного законодавства України повинні набути у ході юридико-систематизаційної діяльності, зокрема у разі її проведення у формі кодифікації. За умови створення Екологічного кодексу України викладені в ньому принципи екологічного законодавства стануть основою внутрішньої єдності еколого-правових норм, визначатимуть їх взаємозв’язок і взаємозалежність, а також взаємозумовленість і співпідпорядкованість даного кодифікаційного акта з іншими актами цієї ж галузі законодавства, забезпечуватимуть єдність як екологічного права, так і екологічного законодавства. До таких принципів екологічного законодавства інтегрального характеру авторкою віднесено пріоритет охорони життя і здоров‘я людини, забезпечення сприятливих екологічних умов для життєдіяльності населення; забезпечення сталого розвитку; пріоритет превентивних заходів з попередження забруднення довкілля; презумпція екологічної небезпеки господарської та іншої діяльності, що планується, обов’язковість оцінки впливу на довкілля і здоров’я населення при прийнятті рішень про її здійснення; відмова від господарських та інших проектів, пов‘язаних із впливом на природні системи, якщо їх наслідки не передбачувані для довкілля; обмеження прав власників та природокористувачів на природні ресурси з метою захисту публічних екологічних інтересів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абанина Е.Н., Зенюкова О.В., Сухова Е.А. Комментарий к Федеральному закону “Об охране окружающей среды”: Постатейный. – М.: “Ось-89”, 2006. – 480 с.
2. Аграрное право: Учебник для вузов / под ред. проф. Г.Е. Быстрова, М.И. Козыря. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Юристъ, 1998. – 534 с.
3. Адміністративне судочинство України: Підручник / О.М. Пасенюк (кер. авт. кол.) та ін.; за заг. ред. О.М. Пасенюка. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 672 с.
4. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2 т. – М.: 1982. - Т. 2. – 359 с.
5. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права. Вып. 1. – Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, Уральский рабочий, 1963. – 263 с.
6. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
7. Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юрид. лит-ра, 1975. – 263
8. Андрейцев В.И. Экологическая экспертиза: проблемы организиции и кодификации законодательства // Советское государство и право. – 1991.- №7. – С. 94-103.
9. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
10. Андрейцев В.І. Екологічне право і законодавство суверенної України: проблеми реалізації державної екологічної політики. – Д.: Національний гірничий ун-т, 2011. – 373 с.
11. Андрейцев В. Концепція правового забезпечення екологічної політики України // Право України. – 1994. - №3-4. – С. 27-30.
12. Андрейцев В. Новації еколого-правової освіти в Україні // Право України. – 1998. – №5. – С. 44-49.
13. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: Навч. та наук.-практ. посіб. — К.: Знання-Прес, 2002. – 332 с.
14. Андрейцев В.І. Проблеми кодифікації екологічного законодавства в сучасних умовах // Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т. – Х.: Право, 2008. – Т. 4: Методологічні засади розвитку екологічного, земельного, аграрного та господарського права / за ред. Ю.С. Шемшученка. – С. 161-184.
15. Андрейцев В. Тектолого-правові аспекти забезпечення сучасної екологічної політики держави // Право України. – 2011. - №2. – С. 66-84.
16. Андрейцев В.И. Теоретические проблемы правового обеспечения эффективности экологической экспертизы. Автореф. диссс. д-ра юрид. наук.–Х.,1992.-48
17. Андріївський А., Заржицький О. Щодо моделі Екологічного кодексу України // Право України. – 1993. – №7-8. – С. 25-28.
18. Андрушкявичюс А. О принципах экологического права Литвы // Экологическое право. Специальный выпуск. - 2005. - №1. - С. 82-87.
19. Анісімова Г.В. Екологічне законодавство України: проблеми кодифікації // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. збірник / відп. ред. В.Я. Тацій. – Х., 2008. – Вип.. 97. – С. 108-118.
20. Арбитражный процесс: Учебник / Под ред. В.В. Яркова. - М.: Юристъ, 1998. – 480 с.
21. Арнаутова Л. Экологическая функция государства и вклад профессора А.В. Сурилова в ее обоснование // Юридичний вісник. – 2012. - №1. – С. 9-14.
22. Баб’як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2000. – 216 с.
23. Байтин М.И. Сущность права. (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков). – Саратов: Саратовская гос. акад. права, 2001. – 416 с.
24. Бакунина Т.С. О законодательном обеспечении экологической безопасности // Государство и право. – 1995. - №2. – С. 115-130.
25. Балашенко С.А. К вопросу о принципах государственного управления в области охраны окружающей среды // Право и демократия: Сб. науч. тр. Вып. 13 / Отв. ред. В. Н. Бибило. – Минск: БГУ, 2002. - С. 100-112.
26. Балашенко С.А. О принципах государственного управления в области охраны окружающей среды. / Государство. Демократия. Закон: сб. науч. ст., посвящ. 80-летию проф. А.А. Головко / Редкол.: Г.А. Василевич (отв.ред.) [и др.]. – Минск: ГИУСТ БГУ, 2005. – С. 26-39.
27. Балашенко С.А. Охрана окружающей среды и принципы государственного управления // Общество. Экономика. Право: Сб. науч. тр./ Редкол.: Н.И. Ильинский и др. - Минск.: ФУСТ БГУ, 2002. - С. 22-33.
28. Балюк Г.І. Екологічне право України: Конспект лекцій у схемах (Загальна і Особлива частини): Навч. посіб¬ник. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 192 с.
29. Балюк Г. Проблеми законодавчої регламентації та реалізації в Україні екологічної складової концепції сталого розвитку // Право України. – 2011.- №2. – С.85-94.
30. Балюк Г.И. Проблемы кодификации экологического законодательства украины и пути ее реализации // Антологія розвитку правової думки (еколого-соціальні аспекти). Наукові статті. 2006. Відп. ред. В.І.Андрейцев. – К.: КНУТШ, 2006.–С.42-44.
31. Барабашова Н. Забезпечення екологічної безпеки: розвиток галузевого підходу в екологічному законодавстві // Право України. – 2001. - №6. – С. 78-79.
32. Барбашова Н.В. Правове забезпечення екологічної безпеки в процесі господарської діяльності. Автореф. дис.канд. юрид. наук. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 1999. – 18 с.
33. Баранов В.М., Карташов В.Н. Юридические принципы технологии правовой кодификации // Кодификация законодательства. - Н. Новгород: Нижегородская академия МВД России; 2009. - С. 60-73.
34. Барсукова В.Н. Технология структурирования кодифицированных актов Российской Федерации. Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. – Саратов, 2010. – 24 с.
35. Белых В.С. Правовое регулирование предпринимательской деятельности в России. – М.: Проспект, 2005. – 432 с.
36. Бесяцкий А.В. Экологическая экспертиза: правовые проблемы и перспективы // Советское государство и право. – 1991. - №5. – С. 126-133.
37. Бобкова А.Г. Програмно-цільовий метод охорони навколишнього середовища // Радянське право. – 1987. - №12. – С. 31-34.
38. Бобровник С.В. Систематизація законодавства як різновид юридичної діяльності //Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Матер. міжнар. наук.-практ. конф. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України,1999.– С.118-121.
39. Бобылев А.И., Балашенко С.А. Вопросы общей теории экологического права. – Минск: Университетское, 1991. – 124 с.
40. Богінич О.Л. Систематизація законодавства України: передумови здійснення та шляхи реалізації // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Матер. міжнар. наук.-практ. конф. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1999. – С. 121-123.
41. Боголюбов С.А. Новый Федеральный закон «Об охране окружающей среды» // Экологическое право. – 2002. - №2. – С. 16-21.
42. Боголюбов С. Право та єдина державна екологічна політика в Росії // Право України. – 2011. – №2. - С. 52-65.
43. Боголюбов С.А. Современные проблемы Экологического кодекса // Экологическое право. – 2005. - №6. – С. 6-10.
44. Боголюбов С.А. Экологическое право. Учебник для вузов.– М.: Изд-во НОРМА (Издательская группа НОРМА– ИНФРА-М), 2001. – 448 с.
45. Большая советская энциклопедия: В 30 томах. – 3-е изд. / Гл. ред. Прохоров А.М. - М.: Сов. энциклопедия, 1976. – Т. 23. – 640 с.
46. Бринчук М.М. Комплексность в экологическом праве // Экологическое право. - 2004. - №6. - С. 19-28.
47. Бринчук М.М. Концепция развития экологического законодательства Российской Федерации. – Спб.: Изд-во Юридического ин-та (Санкт-Петербург), 2009. – 168 с.
48. Бринчук М.М. О головном акте экологического законодательства // Государство и право. - 2001. - №11. – С. 64-75.
49. Бринчук М.М. Особое место и особая роль экологического права в правовой системе России // Экологическое право. - 2010. – №5. - С. 2-11.
50. Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды). – М, 1998 // http://www.big-lib.ru/right/12/glava2.html.
51. Бринчук М.М. Экологическое право: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М., Юристъ, 2003. – 670 с.
52. Борзунова О.А. Принципы кодификации налогового законодательства в налоговом праве России // Право и управление. XXI век. – 2010. - №2. – С. 24-30.
53. Борзунова О.А. Кодификация налогового законодательства России. Научно-практические аспекты. – М.: Юстицинформ, 2010. – 368 с.
54. Бородянский В.И. Механизм взаимодействия принципов и норм гражданського права современной России. Автореф. дисс. канд. юрид. наук. – М., 2002. – 23 с.
55. Буркхард Б. Принципы немецкого и европейского экологического права // Евразийское пространство: опыт создания экологического законодательства. Сборник научных статей: Материалы международной научно-практической конференции, 7-8 октября 2004, г. Иркутск / Редкол.: Косинский О.Л., Парягина О.А., Ровный В.В.; Отв. за вып.: Шорников Д.В. - Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 2004. - С. 45-55.
56. Васильев А.М. О правовых нормах-принципах // Проблемы правоведения (сборник статей). – К., 1976. – С. 7-13.
57. Васильев А.М. Правовые категории: методологические аспекты разработки системы категорий теории права. – М.: Юрид. лит-ра, 1976. – 264 с.
58. Васильева М.И. К экологическому правопониманию (аксиологические аспекты) // // Экологическое право. – 2002. - №3. - С. 14-19.
59. Васильева М.И. Публичные интересы в экологическом праве (Теория и практика правового регулирования). Дис. ... докт. юрид. наук. – 416 с.
60. Ведяшкин С.В. Функции экологического права России // Правовые проблемы укрепления российской государственности: Сборник статей. - Часть 5. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 2001. - С. 214 - 218.
61. Венгеров А.Б. Конституционный контроль в СССР // Правоведение. – 1970. - №3. – С. 32-42.
62. Вершило Н.Д. Эколого-правовые основы устойчивого развития / Под ред.: Бринчук М.М. – М.: Формула права. 2009. – 320 с.
63. Висновки-рекомендації Другої всеукраїнської конференції з питань кодифікації українського законодавства // Українське право. – 1994. - №1. – С. 43-48.
64. Вівчаренко О. Інститут правової охорони земель і соціально-економічна функція права // Юридична Україна. – 2009. - №9. – С. 74-79.
65. Вилесова О.П., Казакова А.В. Основные начала законодательства о налогах и сборах как нормы прямого действия в судебной практике // Законодательство. – 2001. – №11. – С. 43-50.
66. Водний кодекс України від 6.06.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. №24. - Ст. 189.
67. Волков Г.А. Принципы земельного права России. – М.: ОАО «Издательский дом «Городец», 2005. – 336 с.
68. Волков Г.А., Голиченков А.К., Козырь О.М. Комментарий к Земельному кодексу Российской Федерации / Под ред. А.К. Голиченкова. – М.: Издательство БЕК, 2002. – 448 с.
69. Вопленко Н.Н. Сущность, принципы и функции права. – Волгоград: Изд-во Волгоградского ун-та, 1998. – 56 с.
70. Воронов А.Ф. О понятии, значении и нормативном закреплении принципов гражданского и арбитражного процесуального права // Законодательство. – 2003. - №12. - С. 47-58.
71. Воронов А.Ф. Принципы гражданского процесса: Прошлое, настоящее, будущее. – М.: Издательский дом «Городец», 2009. – 496 с.
72. Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні: Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства. — К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 2002. – 634 с.
73. Гацелюк В.А. Реализация уголовного права Украины: проблемы и перспективы: Препринт / МВД Украины; Луган. акад. внутр. дел им. 10-летия независимости Украины; научн. ред. канд. юрид. наук, доц. Ю.А. Кучер. - Луганск: РИО ЛАВД, 2003. – 152 с.
74. Гвоздик П.О. Трансформаційні процеси в екологічному законодавстві: від Закону "Про охорону природи в Українській РСР" (1960 р.) до майбутнього Екологічного кодексу України // http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vlduvs/2009_4/09_4_4_3.pdf.
75. Гвоздик П. Фактори, що вливають на формування джерел екологічного права України та їх реалізацію // Право України. – 2012. - №1-2. - С. 345-352.
76. Гетьман А.П. Вступ до теорії еколого-процесуального права України: Навч. посібник. – Х.: Основа, 1998. – 208 с.
77. Гетьман А. Методологічні засади становлення правових основ охорони довкілля // Право України. – 2011. – №2. – С. 11-19.
78. Гетьман А. Проблеми реформування екологічного законодавства: до питання створення Екологічного кодексу України // Вісник Академії правових наук України. – 2006. – № 3 (46) – С. 172–181.
79. Гетьман А.П. Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве. – Х.: Основа, 1994. – 136 с.
80. Гетьман А.П. Становлення та розвиток інституту екологічних прав людини у законодавстві України // Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т. – Х.: Право, 2008. – Т. 4: Методологічні засади розвитку екологічного, земельного, аграрного та господарського права / за ред. Ю.С. Шемшученка. – С. 185-219.
81. Гетьман А., Костицький В. Становлення та розвиток інституту екологічних прав людини у законодавстві України // Право України. – 2012. - №1-2. – С. 180-202.
82. Гетьман Є.А. Кодифікація законодавства України: поняття, особливості, види. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 2010. – 20 с.
83. Гетьман Є.А. Принципи кодифікації законодавства України // Вісник Харківського ун-ту внутрішніх справ. – 2008. - №42. – С. 30-35.
84. Гірничий закон України від 6.10.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №36-37. - Ст. 242.
85. Гирусов Э.В. Гуманизм экологического права // Экологическое право России. Сборник материалов научно-практических конференций 1995-2004 гг. – Юбилейный выпуск. В 3 т. – Т. 3. – М.: ТИССО, 2004. - С. 311-312.
86. Голиченков А.К. Концепция Экологического кодекса Российской Федерации: основные положения // Современное экологическое право в России и за рубежом: Сборник науч. трудов. – М.: ИНИОН РАН, 2001. - С. 19-28.
87. Голиченков А.К. Основные подходы к разработке концепции проекта Экологического кодекса Российской Федерации // Право и политика. – 2000. - №10. – С. 123-131.
88. Голиченков А. К. Охрана окружающей природной среды, обеспечение экологической безопасности, обеспечение рационального использования природных ресурсов: термины, содержание, соотношение // Экологическое право России: Сб. материалов научно-практических конференций 1995-1998 гг. / Под ред. А.К. Голиченкова. – М.: Зерцало, 1999. – С. 37-43.
89. Голосніченко Д. Принципи повноважень як основні правовстановлюючі начала // Право України. – 2009. - №5. – С. 73-81.
90. Голощапов А. Прямое действие конституционных норм и принципов // Законность. – 2004. - №4. – С. 46-49.
91. Гордина Л.С., Лимонад М.Ю. Единая Ноосферная (Духовно-Экологическая) Конституция Человечества – этический кодекс третьего тысячелетия. – М.: Рита, 2007. – 104 с.
92. Городовенко В. Деякі питання нормативного закріплення принципів права // Юридична Україна. - 2012. - №6. – С. 11-18.
93. Горшенев В.М. Нетипичные нормативные предписания в праве // Советское государство и право. – 1978. - №3. – С. 113-118.
94. Гражданский процесс зарубежных стран: Учеб. пособие / Под ред. А.Г. Давтяна. – М.: Проспект, 2008. – 480 с.
95. Гражданское право: Учебник: в 2 т. / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – 2-е изд., переаб. и доп. – Т. 1. – М.: Издательство БЕК, 1998. – 816 с.
96. Граціанов А.І. Процес систематизації та уніфікації законодавства і розвиток правової системи України. Автореф. ... дис. канд.. юрид. наук. – К.: НАВСУ, 2004 // http://www.lawbook.org.ua/aref/12.00.01/029.shtml.
97. Гребеньков Г.В. Принципи й ідея права як основи правової культури («антилегалізм» contra «реалістичного позитивізму») // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2007. – №1. – С. 3–14.
98. Гурвич М.А. Система принципов советского гражданского процессуального права // Демократия и право развитого социалистического общества. Материалы Всесоюзной научной конференции, 21 - 23 ноября 1973 г. / Отв. ред.: Денисов А.И., Иванов Г.В., Кригер Г.А. - М.: Изд-во МГУ, 1975. - 511 c. - С. 324-325.
99. Давыдов В.И. Проблемы кодификации гражданского законодательства. - Кишинев: Штиинца, 1973. - 208 с.
100. Давыдов М.Л. Нормативно-правовые предписания в российской законодательстве. Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. – Саратов, 2002. – 31 с.
101. Давыдова М.Л., Лучихина И.Ф. Декларации, дефиниции и принципы современных российских кодексов: регулятивная роль и техника закрепления // Кодификация законодательства. – Н. Новгород: Нижегородская академия МВД России, 2009. – С. 343-353.
102. Дагель П.С., Фефелов П.А. Понятие и система принципов советского уголовного права. – Свердловск: Изд-во ВШ МВД СССР, 1970. – 144 с.
103. Даниленко О.В. Стимулирование охраны природы в народном хозяйстве. – М.: Наука, 1989. – 128 с.
104. Денисов А.И. Теория государства и права. – М.: Юриздат, 1948. – 532 с.
105. Денисов А.И. XXIV съезд и вопросы государства и права. – М.: Юрид. лит., 1972. – 160 с.
106. Джерела конституційного права України / Відп. ред. Ю.С. Шемшученко, О.І. Ющик. – К.: Наукова думка, 2010. – 712 с.
107. Джигирей В.С., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища. (Екологія та охорона природи). – Підручник. – Вид. 3-є, доп. – Л.: Афіша, 2001. – 272 с.
108. Діденко Т.І. Екологічне законодавство України: окремі аспекти розвитку в контексті глобалізації екологічних проблем // Міжнародне право навколишнього середовища: стан та перспективи розвитку. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – К.: ТОВ "Видавництво географічної літератури "Обрії", 2010. – С. 131-138.
109. Дія права: інтегративний аспект: Монографія / Кол. авторів; відп. ред. Н.М. Онищенко. – К.: Вид-во “Юридична думка”, 2010. – 360 с.
110. Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 352 с.
111. Дорогунцов С.І., Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Екосередовище і сучасність. Т. 1. Природне середовище у сучасному вимірі. Монографія. – К.: Кондор, 2006. - С. 424 с.
112. Дроботов С. Поняття ідеологічної функції права і специфіка його реалізації у демократичній державі // Юридична Україна. – 2011. – №2. – С. 10-17.
113. Дубовик О.Л. Кодификация экологического права в Германии: о проекте Экологического кодекса // Современное экологическое право в России и за рубежом. - М.: ИГП, ИНИОН РАН, 2001. - С. 29-35.
114. Дубовик О.Л. Экологическое право: реальность и попытки ревизионизма // Труды Ин-та государства и права РАН. – 2010. - №2: Актуальные проблемы экологического права. – С. 7-37.
115. Дубовик О.Л., Иванова А.Л., Калиниченко В.Т., Редникова Т.В., Рерихт А.А. Общие вопросы европейского экологического права: принципы и закономерности его развития и формирования // Экологическое право. - 2007. - №5. - С. 27-35.
116. Дубовик О.Л., Кремер Л., Люббе-Вольфф Г. Экологическое право. Учебник / Отв. ред. О.Л. Дубовик. — М.: ЭКСМО, 2005. — 768 с.
117. Дубовик О.Л. Экологическое право. Элементарный курс. - М.: Юристъ, 2002. – 304 c.
118. Дудоров О.О. Відповідальність за злочини проти довкілля: Науково-практичний коментар Розділу VIII Особливої частини нового КК України. — Бердянськ: Азовський регіональний ін-т управління при Запорізькому держ. ун-ті, 2001. – 84 с.
119. Духно Н.А. Теоретические проблемы обеспечения экологического правопорядка. Автореф. дисс. ...д-ра юрид. наук. – Уфа, 2000. - 51 с.
120. Духно Н.А. Экологический правопорядок: понятие, структура, управление, способы защиты: Монография. – М: Московский государственный университет путей сообщения, 2000. – 321 с.
121. Екологічне право України: Підручник для студ. вищ. навч. закладів / А. П. Гетьман, М. В. Шульга, В. К. Попов та ін.; за ред. А. П. Гетьмана та М. В. Шульги. – Х.: Право, 2005. – 382 с.
122. Екологічне право України: Академічний курс: Підручник / за заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. – 848 с.
123. Екологічне управління: Підручник / В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, Г.О. Білявський та ін. - К.: Либідь, 2004. - 432 с.
124. Екологічні та природоресурсні податки і збори: Науково-практичний коментар до розділів VІІІ, Х, ХІ, ХІІІ, ХVІ, ХVІІ Податкового кодексу України / І.М. Козьяков, С.В. Кузнєцова, Н.Р. Малишева, Р.І. Марусенко, А.М. Мірошниченко, Т.О. Третяк; відповідальний редактор Н.Р. Малишева. – К.: Алерта, 2011. – 358 с.
125. Євграфов П.Б., Євграфова Є.П. Роль кодифікаційних актів у формуванні системи законодавства України // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Матер. міжнар. наук.-практ. конф. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1999. - С. 95-100.
126. Євстигнєєв А. Пріоритетність вимог екологічної безпеки як принцип земельного законодавства України // Юридична Україна. – 2011. - №2. – С. 62-67.
127. Ельчанинова Н.Б. Формализация и систематизация нормативних документов // Известия Таганрогского государственного радиотехнического университета. - №1. – Органзиционно-экономические и правовые проблемы муниципального управления. – Таганрог: ТГРУ, 1999. – С. 141-143.
128. Ерофеев Б.В. Экологическое право. Учебник. – М.: Высшая школа, 1992. – 398 с.
129. Ерофеев Б.В. Экологическое право России. Учебник для вузов. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 1996. – 623 с.
130. Єрофєєв М.І. Екологічне законодавство України: стан та перспективи систематизації // Конституція України та проблеми систематизації законодавства. Збірник наук. праць / редкол.: В.Ф. Опришко (гол.) та ін. - Вип. 5. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1999. – С. 102-111.
131. Зажицкий В.И. Правовые принципы в законодательстве Российской Федерации // Государство и право. - 1996. - №11. - С. 92-98.
132. Заржицький О. Пошук напрямів екологічної безпеки України в умовах розвитку глобалізаційних процесів // Право України. – 2004. - №7. – С. 111-114.
133. Закон Республики Беларусь от 26 ноября 1992 г. №1982-XII "Об охране окружающей среды" // Ведомости Верховного Совета Республики Беларусь, 1993 г., № 1, ст. 1.
134. Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8.02.1995 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, N 12, ст.81.
135. Закон України “Про відходи” від 5.03.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №36-37. - Ст. 242.
136. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України” від 2.12.2010 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 23, ст.160.
137. Закон України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19.06.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №39. - Ст. 350.
138. Закон України “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів” від 31.05.2007 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2007. - №35. - Ст. 484.
139. Закон України “Про екологічний аудит” від 24.06.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №45. - Ст. 500.
140. Закон України “Про екологічну експертизу” від 9.02.1995 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 8, ст.54.
141. Закон України “Про екологічну мережу України” від 24.06.2004 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 45, ст.502.
142. Закон України “Про землеустрій” від 22.05.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №36. - Ст. 282.
143. Закон України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” від 3.03.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - №42. - Ст. 348.
144. Закон України “Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року” від 21.12.2010 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 26, ст.218.
145. Закон України “Про оцінку земель” від 11.12.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №15. - Ст. 229.
146. Закон України “Про охорону атмосферного повітря” від 16.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №50. - Ст. 678.
147. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - №41. – Ст. 546.
148. Закон України “Про питну воду та питне водопостачання” від 10.01.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - №16. - Ст. 112.
149. Закон України “Про розмежування земель державної та комунальної власності” від від 5.02.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №35. - Ст. 411.
150. Закон України “Про рослинний світ” від від 9.04.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №22-23. - Ст. 198.
151. Закон України «Про стандартизацію» від 17.05.2001 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 31, ст. 145.
152. Закон України “Про тваринний світ” від від 13.12.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №14. - Ст. 97.
153. Законодавство: проблеми ефективності / ред. кол.: В.Б. Авер"янов та ін. – К.: Наукова думка, 1995. – 232 с.
154. Захаров А.Л. Межотраслевые принципы права. Автореф. дисс. ... канд.. юрид. наук. – Казань, 2003. – 31 с.
155. Земельне право України: Підручник / М.В. Шульга (кер. авт. кол.). Г.В. Анісімова, Н.О. Багай, А.П. Гетьман та ін..; За ред. М.В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
156. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №3-4. - Ст. 27.
157. Земельний кодекс України: Наук.-практ. коментар / за заг. ред. В.І. Семчика. – 3-є вид., перероб. і доп. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2007. – 896 с.
158. Зуєв В.А. Організаційно-правові аспекти природокористування та охорони навколишнього природного середовища. Дис. … канд. юрид. наук. – Х.: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 2003. – 215 с.
159. Зуєв В.А. Принципи екологічного управління та їх реалізація в процесі кодифікації екологічного законодавства України // Вісник Харківського нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - №817. – С. 114-120.
160. Ивакин В.И. Теория юридической ответственности за зкологические правонарушения и практика ее осуществления. — М.: Право и государство, 2004. – 260 с.
161. Игнатьева И.А. Принципы экологического законодательства // Государство и право. - 2003. - №9. - С. 36-45.
162. Игнатьева И.О. Теория и практика систематизации экологического законодательства России. – М.: Изд-во МГУ, 2007. – 384 с.
163. Казанник А.И. Административно-правовая охрана природы басейна озера Байкал. – Ч. 1. – Иркутск: Иркутский гос. ун-т, 1977. – 212 с.
164. Казанцев Н.Д. К вопросу о научных основах кодификации законодательства об охране природы // Экологическое право. – 2006. – №3. – С. 4-6.
165. Калинин С.А. Теоретико-инстументальный анализ проекта Экологического кодекса Республики Беларусь // Право и демократия: Сб. науч. тр. – Спец. вып. / ред. кол. В.Н. Бибило (гл. ред.) [и др.]. – Минск: Изд. Центр БГУ, 2006. – С. 12–29.
166. Карпова Г.И. Экологизация социального управления. – СПб.: Санкт-Петербург. ун-т экономики и финансов, 1993. – 144 с.
167. Карташов В.Н. Место и роль юридических принципов в технологии правовой кодификации (правосистематизирующего правотворчества) // Правотворчество в Российской Федерации:
проблемы теории и практики: сборник научных статей: материалы научно-практической конференции, состоявшейся 13 - 16 апреля 2009 г. в Российской академии правосудия. – М.: Российская академия
правосудия, 2010. – С. 316-330.
168. Керимов Д.А. Избранные произведения. В 3 т. - Т. 3. – М.: Издат. дом "Академия", 2007. – 416 с.
169. Керимов Д.А. Кодификация и закодательная техника. – М.: Госюриздат, 1962. - 104 с.
170. Керимов Д.А. Методология права. (Предмет, функции, проблемы философии права). – М.: Аванта+, 2001. – 560 с.
171. Керимов Д.А. Философские основания политико-правовых исследований. – М.: Мысль, 1986. – 332 с.
172. Кичигин Н.В. Международные и национальные принципы охраны окружающей среды // Міжнародне право навколишнього середовища: стан та перспективи розвитку. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – К.: ТОВ "Видавництво географічної літератури "Обрії", 2010. – С. 21-28.
173. Кленова Т.В. Основы теории кодификации уголовно-правовых норм Отв. ред. В.П. Малков; Министерство образования РФ. Самарский государственный университет. – Науч. изд. - Самара: Изд-во "Самарский университет", 2001. - 244 с.
174. Кленова Т.В. Принципы уголовного права и принципы кодификации в уголовном праве // Государство и право. - 1997. - N1. - С. 54–59.
175. Князев С.Д. Принципы административного права Российской Федерации: отраслевой формат и юридическое значение // Государство и право. – 2003. - №10. – С. 39-47.
176. Князев С.Д. Принципы российского избирательного права // Правоведение. – 1998. - №2. – С. 20-31.
177. Кобецька Н.Р. Екологічне право України: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2008. – 352 с.
178. Кодифікація законодавства України: теорія, методологія, техніка / Ю.С. Шемшученко, О.І. Ющик, Л.М. Горбунова, М.О. Теплюк, Л.В. Гульченко, А.І. Риндюк; за заг. ред. О.І. Ющика. – К.: Парламентське вид-во, 2007. – 208 с.
179. Козырь М.И. Аграрное право России: проблемы становления и развития. – М.: Право и государство, 2003. – 208 с.
180. Колбасов О.С. Экология: политика – право. Правовая охрана природы в СССР: Монография. – М.: Наука, 1976. – 230 с.
181. Колдаева Н.П. Конституционные основы систематизации законодательства Российской Федерации // Государство и право. - 2003. - №2. - С. 13-16.
182. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
183. Комарницкий В.М. Влияние международного эколого-правового регулирования на формирование законодательства по вопросам природопользования // Міжнародне право навколишнього середовища: стан та перспективи розвитку. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – К.: ТОВ "Видавництво географічної літератури "Обрії", 2010. – С. 72-78.
184. Комарницький В.М. Удосконалення правового регу¬лювання безпечного використання генетично змінених ор¬ганізмів // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України: Науково-теоретичний журнал. - 2004. - №1. - С. 15-23.
185. Комарницький В. Питання співвідношення права власності та права спеціального природокористування // Право України. – 2009. - №10. - С. 111-117.
186. Комарницький В.М. Поняття права спеціального природокористування // http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vlduvs/2009_1/09_1_4_1.pdf.
187. Комарницький В.М. Право спеціального природокористування: Монографія. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2011. - 423 с.
188. Комаpницький В.М. Пpавовий pежим зон надзвичайних екологічних ситуацій в Укpаїні: Автоpеф. дис. ... канд. юpид. наук / HАH Укpаїни. Ін-т деpжави і пpава ім. В.М. Коpецького. — К., 2002. — 19 с.
189. Комарницький В.М. Правовий режим зон надзви¬чайних екологічних ситуацій в Україні: Монографія. - Лу¬ганськ.: РВВ ЛАВС, 2002. - 152 с.
190. Комарницький В.М., Шевченко В.І., Єлькін С.В. Екологічне право: Навчальний посібник. - 3-е вид. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 224 с.
191. Комиссарова Е.Г. Принципы в праве и основные начала гражданского законодательства. Дисс. … д-ра юрид. наук. – Екатеринбург, 2002. – 303 с.
192. Комиссарова Е.Г. Принципы в праве и основные начала гражданского законодательства. – Тюмень: Тюменский гос. ин-т мировой экономики, управления и права, 2001. – 128 с.
193. Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні. проблеми теорії і практики. До 10-ї річниці незалежності України / За заг. ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Інститут держави і права ім. В.