ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ У 1917 – 1937 РР.

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

ПІРОН ІВАН СТЕПАНОВИЧ

УДК 340.5:[349.2:331.5.021](477)“1917/1937”

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ
НАСЕЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ У 1917 – 1937 РР.

Спеціальність 12.00.01 –
теорія та історія держави і права;
історія політичних та правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
доктор юридичних наук, професор
Шевченко Олександр Овксентійович

Київ – 2013

ЗМІСТ

Умовні скорочення…………………………………………………………………. 3
Вступ………………………………………………………………………………… 5
Розділ 1. Стан наукової розробки теми та джерельна база дослідження……….. 12
1.1. Теоретико-правове розуміння поняття «зайнятість населення»…. 12
1.2. Історіографія дослідження………………………………………. 20
1.3. Джерельна база та методологія дослідження……………………… 31
Висновки до 1 розділу…………………………………………………… 39
Розділ 2. Правове регулювання зайнятості населення
в перші роки радянської влади в Україні (1917 – 1921 рр.)……………………... 41
2.1. Становлення радянського законодавства
про зайнятість населення в Україні…………………………………….. 41
2.2. Зайнятість населення у формі загальної трудової повинності…… 62
Висновки до 2 розділу…………………………………………………… 83
Розділ 3. Особливості правового регулювання зайнятості населення
в період нової економічної політики (1921 – 1928 рр.)………………………….. 85
3.1. Зайнятість населення в промисловості та
сфері інтелектуальної праці……………………………………………... 85
3.2. Зайнятість сільського населення…………………………………… 109
Висновки до 3 розділу…………………………………………………… 123
Розділ 4. Зайнятість населення в період формування авторитарної та
адміністративно-командної системи управління економікою (1928 – 1937 рр.) 126
4.1. Розвиток законодавства про зайнятість у промисловості та
невиробничій сфері……………………………………………………… 126
4.2. Організація зайнятості сільського населення……………………… 145
Висновки до 4 розділу…………………………………………………… 163
Висновки……………………………………………………………………………. 166
Список використаних джерел та літератури……………………………………… 171

ВСТУП

Актуальність теми. Зайнятість населення та захист від безробіття відіграють важливу роль у реалізації права людини на працю та повноцінне життя. Саме ці питання найбільше турбують українців у сучасний період становлення Української держави. Згідно з останніми соціологічними опитуваннями, близько 85% населення вважає відсутність роботи та можливості працевлаштуватися однією з найболючіших проблем, що потребують негайного державного вирішення.
Форми й методи організації та забезпечення зайнятості населення змінюються залежно від політичного, економічного та соціального розвитку суспільства. Протягом ХХ століття такі зміни в Україні відбувалися неодноразово.
Сучасна Україна не є винятком. Ситуація в країні та за її межами зумовлює зміну принципів і методів організації та забезпечення зайнятості населення, а отже, трансформацію законодавства про зайнятість населення. Початком реалізації нової концепції таких змін стало ухвалення нового Закону України «Про зайнятість населення» від 15 липня 2012 р. та розробка проекту нового Трудового кодексу України. Саме це надає особливої актуальності дослідженню правового регулювання зайнятості населення радянської України від 1917 р. до 1937 р. Аналіз досвіду організації та забезпечення зайнятості населення на цьому етапі розвитку українського суспільства може бути використаний з метою вдосконалення чинного трудового законодавства, недопущення прорахунків і помилок, що мали місце в недалекому минулому, зрештою, для визначення стратегії розвитку національної галузі права. Актуальність дослідження зумовлена також відсутністю робіт, що узагальнюють і систематизують комплекс законодавчих та інших заходів, здійснених у радянській Україні для вирішення проблеми зайнятості населення й боротьби з безробіттям.
Зв’язок праці з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах комплексних наукових досліджень Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тема дисертації є складовою загальної науково-дослідної роботи юридичного факультету № 11 БФ 042-01 «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти» і відповідає проблематиці наукових досліджень кафедри історії права і держави юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період від грудня 1917 р. до січня 1937 р. Нижньою межею варто вважати проголошення 12 (25) грудня 1917 р. на І Всеукраїнському з’їзді Рад у м. Харкові Української Народної Республіки Рад, а верхньою – ухвалення в січні 1937 р. Конституції (Основного закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки, що формально завершила процес формування адміністративно-командної системи управління народним господарством у цілому та зайнятістю населення зокрема.
Просторові рамки дослідження обумовлені фактором зміни адміністративно-територіальних кордонів тієї частини території України, на яку від грудня 1917 р. до 1937 р. поширювався державно-правовий вплив радянської влади. З початку цього періоду і до весни 1921 р. територія більшовицьких державно-політичних формувань в Україні (УСРР, Донецько-Криворізька радянська республіка), на яку поширювалось відповідне законодавство, в умовах військово-політичного протистояння більшовиків та української національної і соціальної демократії, не була сталою.
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний історико-теоретичний аналіз правового регулювання зайнятості населення радянської України в 1917–1937 рр., виявлення закономірностей та особливостей його розвитку, об’єктивних і суб’єктивних чинників його організації та забезпечення. Мета дослідження пов’язана з необхідністю розв’язати комплекс теоретичних питань щодо правового визначення поняття «зайнятість населення», окреслити основні етапи його розвитку та систематизувати законодавство, що регулювало зазначений процес.
Для досягнення поставленої мети виокремлено такі завдання:
• проаналізувати стан наукового опрацювання та джерельну базу дослідження;
• розглянути правову сутність і зміст поняття «зайнятість населення»;
• виявити особливості правового регулювання зайнятості населення та юридичну природу нормативно-правових актів, за якими воно здійснювалось;
• розкрити форми, методи, засоби організації та забезпечення зайнятості населення в умовах формування адміністративно-командної системи в радянській Україні;
• здійснити періодизацію розвитку законодавства про зайнятість населення, визначити закономірності й особливості його формування, характерні риси щодо кожного періоду;
• установити специфіку організації та забезпечення зайнятості окремих категорій населення й окремих категорій працівників;
• визначити особливості розв’язання проблем організації зайнятості населення на всіх етапах досліджуваного періоду.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що склалися у сфері зайнятості населення радянської України в період від 1917 р. до 1937 р.
Предметом дослідження є правове регулювання організації та забезпечення зайнятості населення радянської України в період від 1917 р. до 1937 р.
Методи дослідження. Достовірність наукового дослідження забезпечується використанням системи загальнонаукових, конкретно-наукових, спеціально-правових методів. Основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод, який дозволив установити закономірності розвитку процесів організації та забезпечення зайнятості населення в період від 1917 р. до 1937 р. Історичний та історико-правовий методи сприяли виявленню особливостей і закономірностей правового регулювання зайнятості населення у взаємозв’язку з конкретними історичними умовами (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 4.1, 4.2); структурно-функціональний метод було застосовано для визначення ролі та місця органів державної влади й управління в організації та забезпеченні зайнятості населення (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 4.1, 4.2); структурний та системний методи допомогли вивчити особливості й принципи правового регулювання зайнятості населення, розробити періодизацію його розвитку (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 4.1, 4.2); порівняльно-правовий метод використано при вивченні нормативно-правового регулювання зайнятості населення на різних етапах досліджуваного періоду (2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 4.1, 4.2); формально-юридичний метод був застосований у процесі дослідження нормативно-правових актів сучасної України та інших країн, а також міжнародно-правових документів з проблематики дисертації (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 4.1, 4.2); метод аналізу та синтезу – для визначення поняття «зайнятість населення» і здійснення періодизації розвитку законодавства про зайнятість населення (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 4.1, 4.2 ); статистичний метод – для пізнання й оцінки ефективності різноманітних форм і методів боротьби з безробіттям та забезпеченням зайнятості (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 4.1, 4.2). Метод герменевтики дозволив проаналізувати нормативно-правовий матеріал історичної доби, наукові публікації, що дало змогу узагальнити політико-правові явища та властивості предмета дослідження (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 4.1, 4.2).
Зазначені методи наукового дослідження здобувач використовував комплексно і системно, виходячи з принципу їх взаємного доповнення.
Науково-теоретичну основу дисертації становлять наукові праці вітчизняних і зарубіжних дослідників: з історії держави і права – В. М. Гончаренка, О. Л. Копиленка, С. І. Пирогової, І. Б. Усенка, Н. П. Феофанової, О. О. Шевченка; з теорії держави і права – О. В. Зайчука, А. М. Колодія, С. Л. Лисенкова, О. Ф. Скакун; з трудового права – А. Ю. Бабаскіна, Н. Б. Болотіної, О. М. Медведєва, О. С. Пашкова, В. І. Прокопенка, З. К. Сіморот, Г. І. Чанишової; з історії – Е. Г. Гімпельсона, В. В. Калініченка, Ю. Ю. Кондуфора, П. С. Кувшінова, С. В. Кульчицького, Л. С. Рогачевської, О. М. Сапицької; з економічної теорії та економіки – А. Ананьєва, В. І. Герасимчука, О. В. Крушельницької, Б. Д. Лановика, Г. В. Осовської, П. Е. Шлендера.
Емпіричне підґрунтя дослідження становлять опубліковані тексти нормативно-правових актів, що регулювали зайнятість населення радянської України в 1917–1937 роках, документи з фондів вітчизняних архівів, статистичні матеріали, тогочасні публікації в засобах масової інформації, а також відповідна історіографічна література.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших в Україні самостійним комплексним дослідженням особливостей становлення та розвитку правового регулювання зайнятості населення радянської України в період від 1917 р. до 1937 р. У праці обґрунтовано низку концептуальних положень та висновків, які відповідають критеріям наукової новизни. Автором
уперше:
– розкрито зміст та проведено класифікацію юридичних джерел, що регулювали зайнятість населення радянської України в період від 1917 р. до 1937 р., за такими критеріями, як суб’єкт їх прийняття та просторові межі їхньої чинності;
– розроблено періодизацію та виділено етапи розвитку правового регулювання зайнятості населення за такими критеріями, як форми й методи її організації та забезпечення, зокрема: грудень 1917 р. – березень 1921 р. (виникнення законодавства про зайнятість населення та зайнятість населення у формі загальної трудової повинності); березень 1921 р. – жовтень 1928 р. (зайнятість населення в умовах формування та існування ринку праці); жовтень 1928 р. – січень 1937 р. (зайнятість населення в умовах згортання ринку праці та становлення адміністративно-командної системи управління економікою).
– встановлено, що в досліджуваний період існувало декілька форм організації та забезпечення зайнятості населення: а) примусово-насильницька (трудова повинність під час здійснення політики «військового комунізму»); б) відносно демократична та добровільна (вільний найм робочої сили в період здійснення нової економічної політики); в) добровільна з прогресуючими елементами примусовості (формування централізованої адміністративно-командної системи управління економікою);
– визначено, що найбільш незалежна та відносно демократична система організації зайнятості населення сформувалася в роки існування нової економічної політики в 1921– 1928 роках;
– доведено, що в сфері правового регулювання зайнятості населення радянської України інтереси держави завжди визнавалися пріоритетними над інтересами особистості;

удосконалено:
– правову сутність поняття «зайнятість населення», що розкривається за допомогою економіко-правового змісту таких понять, як «трудові ресурси», «трудовий потенціал», «праця», «ринок праці», «працевлаштування» та «безробіття»;
– розуміння зайнятості населення як правового інституту, що пов’язаний із системністю правового регулювання, засадою якого є низка законів і підзаконних актів, що конкретизують його положення та визначають механізм його правового регулювання;
набуло подальшого розвитку:
– поняття «зайнятість населення», що визначено як діяльність громадян, що пов’язана із задоволенням їхніх особистих і суспільних потреб, яка, як правило, приносить їм прибуток у грошовій або іншій формі, здійснюється в порядку, не забороненому законодавством, і забезпечується державою шляхом проведення відповідної політики за допомогою відповідного правового механізму;
– положення про те, що законодавча політика російської та загальносоюзної більшовицької влади робила залежним розвиток усієї правової системи радянської України, у тому числі й трудового законодавства та законодавства про зайнятість населення, від аналогів політичного центру;
– твердження про те, що політичні та ідеологічні принципи державної організації суспільства визначали вектор забезпечення зайнятості населення, і, як наслідок, повністю підпорядковували собі сферу його правового регулювання.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в різних сферах:
а) у науково-дослідній – для подальших теоретичних розробок правового регулювання зайнятості населення та досліджень історичних аспектів правового регулювання зайнятості населення;
б) у правотворчій – для подальшого вдосконалення правових і суспільно-політичних механізмів організації та забезпечення зайнятості населення, зокрема при вдосконаленні Закону України «Про зайнятість населення» від 15 липня 2012 р. та розробці проекту нового Трудового кодексу України;
в) у навчальній – при вивченні предметів «Теорія держави і права», «Історія українського права», «Трудове право України», «Право соціального захисту України», «Проблеми теорії держави і права», «Історія України»;
г) у практичній – для вдосконалення нормативно-методичного забезпечення організації зайнятості населення, оптимізації організаційних структур управління в зазначеній сфері, у розбудові суспільних відносин у сфері організації та забезпечення зайнятості населення.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Окремі положення дисертаційного дослідження були предметом обговорення на 8 міжнародних і всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення» (м. Харків, 22 – 23 квітня 2009 р.); «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених» (м. Київ, 23 – 24 квітня 2009 р.); «Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в Україні» (м. Харків, 5 – 6 червня 2009 р.); «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» (м. Київ, 23 квітня 2010 р.); «Розвиток права України: від Конституції Пилипа Орлика до сьогодення» (м. Київ, 20 травня 2010 р.); «Проблеми процесуальної науки: історія та сучасність» (м. Київ, 25 – 26 листопада 2010 р.); «Верховенство права: історія, теорія, практика» (м. Київ, 22 грудня 2010 р.); «Актуальні питання державотворення в Україні» (м. Київ, 21 квітня 2011 р.).
Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у 14 опублікованих автором наукових працях за темою дисертації, із яких 6 статей – у наукових фахових виданнях України, 8 доповідей – у збірниках, виданих за підсумками роботи науково-практичних конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Зайнятість населення у правовому аспекті визначається як система правових норм різних галузей права, провідне місце серед яких посідають норми конституційного, трудового та адміністративного права, що регулюють суспільні відносини з питань трудової діяльності населення, його працевлаштування, захисту від безробіття, а також передбачають соціальні гарантії з боку держави щодо реалізації громадянами права на працю, за порушення яких передбачена юридична відповідальність.
2. Зміст поняття «зайнятість населення» розкривається за допомогою таких понять, як «трудові ресурси», «трудовий потенціал», «праця», «ринок праці», «працевлаштування» та «безробіття». Трудові ресурси є так званим «ресурсним» елементом праці, що утворює відповідний трудовий потенціал, а також ринок праці, який функціонує відповідно до економічних законів. Ринок праці є умовою працевлаштування, яке, у свою чергу, виступає засобом забезпечення зайнятості населення. Безробіття здебільшого є наслідком непродуманої державної політики в економічний сфері та сфері забезпечення зайнятості населення.
3. Як правовий інститут, «зайнятість населення» пов’язана із системністю правового регулювання, основою якого є певна сукупність законів та підзаконних актів, що: конкретизують його статус і визначають механізм його регулювання; є необхідною умовою належного функціонування економіки; охоплюють усі форми трудової діяльності, які не суперечать законодавству; передбачають обов’язкове створення спеціальних державних інституцій для організації, управління, контролю та його забезпечення; дозволяють притягнути до юридичної відповідальності винних у порушенні законодавства України про зайнятість населення.
4. Правове регулювання зайнятості населення радянської України в період від 1917 р. до 1937 р. здійснювалося відповідно до партійних рішень і нормативно-правових актів, юридична природа яких мала три форми: а) ухвалені російською радянською владою; б) ухвалені українською радянською владою; в) ухвалені загальносоюзною радянською владою після створення СРСР. Зазначені нормативно-правові акти приймалися під впливом політичних, ідеологічних, соціально-економічних факторів і регулювали правовідносини в сферах складових процесу організації та забезпечення зайнятості населення: найм та звільнення працівників, умови праці, робочий контроль за виробництвом та закриттям підприємств, скорочення штатів працівників, соціальне страхування на випадок безробіття та закриття підприємств, надання безробітним допомоги у різних формах, підготовка спеціалістів, організація зайнятості у формі трудової повинності, переселення робочої сили на інші території, проведення її організованого набору для роботи на підприємствах в інших місцевостях, висування робітників на нову роботу тощо.
5. Зайнятість населення забезпечувалася запровадженням у цей достатньо стислий історичний термін трьох різних способів її організації: а) примусово-насильницький, який здійснювався, головним чином, у перші роки радянської влади в Україні (1917–1921 рр.); б) вільний найм робочої сили (відносно демократичний) у період здійснення нової економічної політики (1921–1928 рр.); в) добровільний з прогресуючими елементами примусовості в період формування та становлення адміністративно-командної та авторитарної системи управління народним господарством (1928–1937 рр.). Найбільш незалежною та демократичною була система організації зайнятості населення під час запровадження нової економічної політики (1921–1928 рр.), найбільш тривалою – організація зайнятості населення в добровільно-примусовій формі в умовах застосування адміністративно-командної та авторитарної системи управління народним господарством (1930–1991 рр.).
6. Організація та забезпечення зайнятості населення здійснювалися із застосуванням системи репресивних (позасудових) заходів. Ухилення від виконання трудової повинності, відмова від трудової участі у виконанні окремих видів робіт, небажання переходити від одного виду робіт до іншого, на інше підприємство чи галузь за своєю спеціальністю, порушення керівниками підприємств, установ і відповідальними працівниками органів організації праці законів про найм і плановий розподіл робочої сили, відмова селян вступати до колективних господарств кваліфікувалися як злочинні діяння, за які була встановлена кримінальна відповідальність.
7. У досліджуваний період застосовувалися різноманітні методи організації та забезпечення зайнятості населення: а) запровадження загальної та часткової трудової повинності населення; б) організація добровільного та насильницького переселення населення до інших місцевостей; в) створення виробничих підприємств для безробітних, організація для них громадських робіт та надання соціальної допомоги; підготовка спеціалістів різного рівня (ліквідація неграмотності населення; навчання та перенавчання потрібних спеціальностей; підвищення кваліфікації працівників середньої ланки; підготовка спеціалістів вищої кваліфікації тощо); г) організація державного розподілу на роботу випускників навчальних закладів; ґ) переведення робочої сили на інші підприємства або до інших галузей народного господарства у республіці та за її межами; д) здійснення організованого (вербування) та планового наборів робочої сили, «відхідництва», «висування» та «чищення радянського апарату»; е) оголошення громадських призовів на роботу; є) використання соціально-побутової мотивації до праці; ж) використання жіночої праці та праці підлітків; з) забезпечення роботою інвалідів тощо.
8. Зайнятість населення в окремих галузях народного господарства забезпечувалася на основі класового підходу. Осіб з «буржуазним» минулим і членів їхніх сімей приймали на роботу вибірково. Їх позбавляли права працювати за спеціальністю, надавали лише важку некваліфіковану роботу. Представники цієї категорії позбавлялися можливості займати керівні посади, їм відмовляли в кар’єрному зростанні на службі. Вони та їхні діти не мали права бути направленими на навчання у вищі навчальні заклади та в аспірантуру.
9. У першій половині 1930-х років істотно змінилася структура та форма організації зайнятості сільського населення. За цей період фактично відбулася глобальна трансформація зайнятості сільського населення радянської України з приватнокапіталістичної в суспільно-соціалістичну, а також територіальний перерозподіл робочої сили в масштабах республіки. Це стало наслідком упровадження на селі політики суцільної колективізації та, зокрема, ліквідації (розкуркулювання) заможних селян (куркулів), яка на початковому етапі здійснювалася економічними (заборона використовувати найману працю, орендувати та здавати в оренду землю; встановлення підвищених, порівняно з іншими, податків), пізніше – репресивними (арешт, розстріл, виселення на далекі неосвоєні землі, позбавлення або обмеження свобод, залучення до примусових робіт тощо) засобами.
10. До трудової зайнятості в народному господарстві була залучена велика кількість жіночої робочої сили, яка становила відповідний резерв трудового потенціалу республіки. Жінки були зайняті роботою в більшості галузей промисловості та в сільському господарстві, вони працювали у виконавчих органах влади та партійних органах тощо. Законодавство про зайнятість жінок теоретично поклало край їхній економічній (виробничій) та соціальній дискримінації. Вони отримували право безкоштовно здобувати освіту, обирати майбутню спеціальність та працювати за нею. Водночас, для забезпечення зайнятості жінок у суспільному виробництві, створювалися умови для їх звільнення від домашньої роботи: відкривалися підприємства громадського харчування, дитячі садки тощо.
11. Розвиток правового регулювання зайнятості населення радянської України здійснювався у три етапи, кожен з яких поділяється на окремі періоди:
– перший етап (грудень 1917 р. – березень 1921 р.) – правове регулювання зайнятості населення в перші роки радянської влади в Україні. Він характеризується становленням законодавства про зайнятість населення в 1917 р. – 1921 рр., організацією та забезпеченням зайнятості населення у формі загальної трудової повинності в 1919–1921 рр.;
– другий етап (березень 1921 р. – жовтень 1928 р.) – правове регулювання зайнятості населення в період формування та існування ринку праці. Особливостями цього етапу є перехід від примусової та насильницької зайнятості населення до зайнятості на основі вільного найму робочої сили в 1921 р.; становлення процесу організації зайнятості населення на основі добровільного найму робочої сили в 1921–1922 рр.; розвиток зайнятості населення на основі добровільного найму робочої сили та в умовах існування ринку праці в 1923–1928 рр.;
– третій етап (жовтень 1928 р. – січень 1937 р.) – правове регулювання зайнятості населення в період згортання ринку праці, формування та становлення авторитарної та адміністративно-командної системи управління економікою. На цьому етапі визначальними є згортання процесу організації зайнятості населення на основі вільного найму робочої сили в 1928 – 1930 рр.; ліквідація безробіття та ринку праці, закриття бірж праці, перехід до авторитарного адміністративно-командного забезпечення зайнятості населення в 1930 р.; організація та забезпечення зайнятості населення в умовах формування та становлення авторитарної та адміністративно-командної системи управління економікою в 1930–1937 рр.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Амеліна І. О. До оцінки політики «воєнного комунізму» в українській радянській економічній літературі початку 20-х років / І. О. Амеліна // Історія народного господарства та економічної думки. – 1990. – Вип. 24. – С. 67–71.
2. Ананьев А. Новые процессы в занятости населения / А. Ананьев // Экономист. – 1995. – № 1. – С. 22–32.
3. Аникст А. М. Обзор деятельности Наркомтруда за 1921 год : (к IV сессии ВЦИК) / А. М. Аникст. – Москва : Изд. Наркомтруда, 1921. – 46 с. – (Российская Социалистическая Федеративная Советская Республика).
4. Аникст А. М. Организация рабочей силы в 1920 году / А. М. Аникст ; Р.С.Ф.С.Р. ; Наркомтруд и Главкомтруд. – Москва : Агит.-изд. отд. Г.К.Т. и Н.К.Т., 1920. – 63 с. : с табл.
5. Аникст А. М. Организация рынка труда за два года Советской власти : (краткий очерк) / А. М. Аникст. – Москва, 1920. – 40 с. – (Нар. ком. труда и соц. обеспечения).
6. Арканов В. П. Кустарная промышленность и промысловая кооперация национальных республик и областей СССР / В. П. Арканов. – Москва : Юриздат, 1928. – 231 с.
7. Астапович З. А. Первые мероприятия Советской власти в области труда (1917–1918 гг.) / З. А. Астапович. – Москва : Госполитиздат, 1958. – 144 с.
8. Бабаскин А.Ю. Актуальные проблемы правового регулирования занятости населения в Украине : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Бабаскин Анатолий Юрьевич ; НАН Украины, Ин-т государства и права им. В. М. Корецкого. – Киев, 1996. – 190 л.
9. Бабасов Е. М. Прикладная социология : учеб. пособие / Е. М. Бабасов. – Минск : Тетра Систенс, 2000. – 496 с.
10. Бахутов А. М. Безработица и меры борьбы с ней / А. М. Бахутов. – Москва ; Ленинград : Гос. изд-во, 1-я Образцовая тип. в Москве, 1928. – 27 с. – (О решениях XV съезда ВКП(б) ; Б-ка «Простые беседы»).
11. Безусий В. В. Правове регулювання працевлаштування в Україні : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.05 / Безусий Вадим Вікторович ; Харків. нац. ун-т внутр. справ. – Харків, 2007. – 183 c.
12. Бойко М. Д. Трудове право України : навч. посіб. : курс лекцій / М. Д. Бойко. – Київ : Олан, 2002. – 335 с.
13. Большая советская энциклопедия. Т. 4. Б – Березко / [глав. ред. С. И. Вавилов]. – 2-е изд. – Москва : БСЭ, 1950. – 644 с. : илл.
14. Брезінський В. Б. Ринок праці і підвищення його ролі в формуванні ефективної ринкової економіки / В. Б. Брезінський // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. – 2002. – № 22. – С. 182–190.
15. Булкач Г. А. Народное хозяйство Украины в 1924–1925 году / Г. А. Буркач. – Харьков : ПРКЮЗ, 1925. – 312 с.
16. Виноградов В. А. Рабочий контроль над производством : теория, история, современность / В. А. Виноградов ; АН СССР, ИНИОН. – Москва : Наука, 1983. – 415 с.
17. Вопросы труда на новом этапе : сб. ст. / Б. Л. Маркус, А. Павлов, М. Рубенштейн, А. Кузнецов, В. Ревзина. – Москва ; Ленинград : Огиз ; Соц.-эконом. гос. изд-во, 1931. – 112 с.
18. Герасимчук В. І. Проблеми трансформації зайнятості і ринку праці України / В. І. Герасимчук. – Київ : Вид-во ТОВ «Принт Експрес», 2001. – 503 с.
19. Гимпельсон Е. Г. Великий Октябрь и становление советской системы управления народным хозяйством / Е. Г. Гимпельсон ; АН СССР, Ин-т истории СССР. – Москва : Наука, 1977. – 310 с.
20. Гимпельсон Е. Г. Рабочий клас в управлении cоветским государством, ноябрь 1917–1920 гг. / Е. Г. Гимпельсон ; АН СССР, Ин-т истории СССР. – Москва : Наука, 1982. – 342 с.
21. Гиндин Я. И. Безработица в СССР. Характер безработицы, трудовое посредничество, борьба с безработицей / Я. И. Гиндин ; предисл. А. М. Аникста. – Москва : Вопросы труда, 1925. – 269 с.
22. Гиндин Я. И. Новые формы работы бирж труда : (с приложением постановлений и распоряжений Наркомтруда СССР о реорганизации бирж труда) / Я. И. Гиндин. – 2-е доп. изд. – Москва : Вопросы труда, 1924. – 46 с.
23. Гиндин Я. И. Регулирование рынка труда и борьба с безработицей / Я. И. Гиндин. – Москва : Вопросы труда, 1926. – 133 с.
24. Гоббс Т. Избранные произведения : в 2 т. Т. 1 / Т. Гоббс. – Москва : Мысль, 1964. – 583 с.
25. Гончаренко В. Н. Законодательное регулирование трудового посредничества в Украине в период НЭПа (20-е г.г.) / В. Н. Гончаренко // Проблемы совершенствования украинского законодательства и повышение эффективности правопринимательной деятельности : тематический сборник научных трудов / под ред. Н. И. Панова. – Харьков, 1997. – С. 101–107.
26. Грішнова О. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини : підручник / О. А. Грішнова. – Київ : Знання, 2004. – 535 с.
27. Два роки роботи уряду УСРР 1926/27 – 1927/28 : матеріали до звіту уряду ХІ з’їзду Рад. – Харків : Вид. секретаріату ВУЦВК та Уповноважених справами РНК УСРР, 1929. – 228 с.
28. Декларация Временного рабоче-крестьянского правительства Украины от 28.01.1919 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1919. – № 4. – Ст. 46.
29. Декрет Временного рабоче-крестьянского правительства Украины «О назначении заведывающих отделами» от 14.01.1919 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1919. – № 2. – Ст. 16.
30. Декрет Временного рабоче-крестьянского правительства Украины «Об организации власти на местах» от 14.01.1919 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1919. – № 1. – Ст. 3.
31. Декрет Всероссийского центрального исполнительньного комитета «О страховании на случай болезни» от 22.12.1917 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zaki.ru/pagesnew.php?id=2095. – 1.10.12.
32. Декрет Всероссийского центрального исполнительньного комитета и Совета народных комиссаров «Об учреждении Высшего совета народного хозяйства» от 2(15).12.1917 г. // Декреты советской власти / Ин-т марксизма-ленинизма при ЦК КПСС, Ин-т истории АН СССР. – Москва, 1957. – Т. 1 : 25 октября 1917 г. – 16 марта 1918 г. – С. 172–174.
33. Декрет Всероссийского центрального исполнительньного комитета и Совета народных комиссаров «Положение о рабочем контроле» от 14(27).11.1917 // Декреты советской власти / Ин-т марксизма-ленинизма при ЦК КПСС, Ин-т истории АН СССР. – Москва, 1964. – Т. 1 : 25 октября 1917 – 16 марта 1918 г. – С. 77–85.
34. Декрет Всеукраинского центрального исполнительного комитета «О кредитной кооперации» от 5.04.1922 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1922. – № 16. – Ст. 269.
35. Декрет Всеукраинского центрального исполнительного комитета «О правах, льготах и преимуществах, предоставляемых незаможному селянству, организующемуся в с.-х. коллективы (коммуны, артели, товарищества) по общественной обработке земли» от 9.08.1922 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1922. – № 33. – Ст. 512.
36. Декрет Всеукраїнського центрального виконавчого комітету та Ради народних комісарів «Про промислову кооперацію» від 12.10.1921 р. // Збір законів і розпоряджень Робітничо-селянського уряду України і уповноважених РРФСР. – 1921. – Додаткова зб. – Ст. 37.
37. Декрет ВУЦИК и СНК УССР «О предоставлении малоимущим крестьянским хозяйствам права временной переуступки пользования своей надельной землей» от 11.04.1922 г. // Сборник по вопросам сельского хозяйства. – Харьков, 1922. – С. 71–73.
38. Декрет Ради народних комісарів «Про використання юристів-практиків» від 05.06.1920 р. // Збір законів і розпоряджень Робітничо-селянського уряду України і уповноважених РРФСР. – 1920. – № 12. – Ст. 235.
39. Декрет Ради народних комісарів «Про мобілізацію слухачів вищих медичних шкільних закладів» від 6.04.1920 р. // Збір законів і розпоряджень Робітничо-селянського уряду України і уповноважених РРФСР. – 1920. – № 14. – Ст. 261.
40. Декрет Ради народних комісарів «Про облік та мобілізацію фахівців шкіряної справи» від 27.07.1920 р. // Збір законів і розпоряджень Робітничо-селянського уряду України і уповноважених РРФСР. – 1920. – № 21. – Ст. 416.
41. Декрет Ради народних комісарів УСРР «Про організацію робітничих факультетів» від 07.03.1921 // Збір законів і розпоряджень Робітничо-селянського уряду України і уповноважених РРФСР. – 1921. – № 4. – Ст. 120.
42. Декрет Совета народных комиссаров «О восьмичасовом рабочем дне» от 29.10.1917 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zaki.ru/pagesnew.php?id=2123. – 1.10.12.
43. Декрет Совета народных комиссаров «О командировании из учреждений студентов высших технических учебных заведений для продолжения занятий» от 30.11.1920 р. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1920. – № 27. – Ст. 560.
44. Декрет Совета народных комиссаров «О милитаризации Горловского и Лисичанского горных училищ» от 11.12.1920 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1920. – № 27. – Ст. 576.
45. Декрет Совета народных комиссаров «О мобилизации контрольных служащих» от 12.03.1919 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1919. – № 26. – Ст. 277.
46. Декрет Совета народных комиссаров «О мобилизации служащих центрального управления каменноугольной промышленности Донбасса» от 18.12.1920 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1920. – № 28. – Ст. 593.
47. Декрет Совета народных комиссаров «О мобилизации специалистов по горному делу» от 2.09.1920 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1920. – № 23. – Ст. 465.
48. Декрет Совета народных комиссаров «О трудовой повинности по расчистке снеговых заносов» от 10.10.1918 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабочего и Крестьянского правительства. – 1918. – № 78. – Ст. 820.
49. Декрет Совета народных комиссаров «О трудовых книжках для нетрудящихся» от 5.10.1918 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабочего и Крестьянского правительства. – 1918. – № 73. – Ст. 792.
50. Декрет Совета народных комиссаров «Об оплате труда служащих и рабочих советских учреждений» от 18.10.1918 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.consultant.ru/online/base/?req=doc;base=ESU;n=4477. – 21.01.12.
51. Декрет Совета народных комиссаров «Об организации ускоренного выпуска из Харьковского среднего сельскохозяйственного училища в Дергачах» от 25.11.1920 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1920. – № 26. – Ст. 547.
52. Декрет Совета народных комиссаров «Об учебно-профессионально-технической повинности» от 30.11.1920 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1920. – № 26. – Ст. 557.
53. Декрет Совета народных комиссаров «Об учете и мобилизации специалистов сельского хозяйства и землеустройства» от 11.03.1919 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1919. – № 24. – Ст. 269.
54. Декрет Совета народных комиссаров «Об учетно-трудовой мобилизации студентов академий и институтов теоретических знаний и институтов народного хозяйства» от 14.12.1920 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1920. – № 27. – Ст. 584.
55. Декрет Совета народных комиссаров Р.С.Ф.С.Р. «О порядке всеобщей трудовой повинности» от 29.01.1920 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ussrdoc.com/ussrdoc_communizm/ussr_518.htm. – 10.01.12.
56. Декрет Совета народных комиссаров РСФСР «О биржах труда» от 31 января 1918 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zaki.ru/pagesnew.php?id=2077. – 1.10.11.
57. Декрет Совета народных комиссаров РСФСР «О воспрещении безработным отказываться от работы» от 3.09.1918 г. // Декреты советской власти / Ин-т марксизма-ленинизма при ЦК КПСС, Ин-т истории АН СССР. – Москва, 1964. – Т. 3 : 11 июля – 9 ноября 1918 г. – С. 272–273.
58. Декрет Совета народных комиссаров РСФСР «О порядке утверждения коллективных договоров (тарифов), устанавливающих ставки заработной платы и условия труда (положение)» от 2.07.1918 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабочего и Крестьянского правительства. – 1918. – № 48. – Ст. 568.
59. Декрет Совета народных комиссаров РСФСР «Об отделах распределения рабочей силы (положение)» от 29.10.1918 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабочего и Крестьянского правительства. – 1918. – № 80. – Ст. 838.
60. Декрет Совета народных комиссаров РСФСР, Всероссийского центрального исполнительного комитета, Народного комиссариата путей сообщения РСФСР, Народного комиссариата труда РСФСР «О нормах оплаты труда железнодорожников, категориях служащих и о восьмичасовом рабочем дне во всех отраслях железнодорожного труда» от 11.12.1917 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабочего и крестьянского правительства РСФСР. – 1917. – № 8. – Ст. 116.
61. Декрет Совета народных комиссаров Украины «О ликвидационных выдачах служащим правительственных, городских и земских учреждений при ликвидации их и сокращении штатов» от 21.02.1919 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1919. – № 13. – Ст. 149.
62. Декрет Совета народных комиссаров Украины «О милитаризации железнодорожных служащих» от 14.06.1919 г. // Узаконения и распоряжения рабоче-крестьянского правительства Украины за 1919 год. – Харьков, 1923. – Ч. 2. – С. 758.
63. Декрет Совета народных комиссаров Украины «О мобилизации речного флота» от 25.04.1919 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1919. – № 38. – Ст. 464.
64. Декрет Совета народных комиссаров Украины «О мобилизации технических сил» от 27.02.1919 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1919. – № 16. – Ст. 180.
65. Декрет Совета народных комиссаров Украины «О призыве граждан в тыловое ополчение» от 21.03.1919 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 3-е изд. – 1919. – № 32. – Ст. 344.
66. Декрет Совета народных комиссаров Украины «О проведении периодических трудгужовых повинностей на началах трудгужового налога» от 16.12.1921 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабочего и Крестьянского правительства Украины. – 1921. – № 26. – Ст. 744.
67. Декрет Совета народных комиссаров Украины «О сохранении за военнослужащими, назначенными в полевые войска, права на прежние штатные места» от 29.03.1919 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1919. – № 34. – Ст. 377.
68. Декрет Совета народных комиссаров Украины «О трудовой повинности специалистов по судебной части» от 16.04.1919 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1919. – № 36. – Ст. 436.
69. Декрет Совета народных комиссаров Украины «О тыловом ополчении, формируемом на основании декрета «О призыве граждан в тыловое ополчение» (положение)» от 21.03.1919 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 3-е изд. – 1919. – № 32. – Ст. 345.
70. Декрет Совета народных комиссаров Украины «Об обеспечении инвалидов промышленности и членов их семейств в случаях, не подлежащих действию законов о страховании (временное положение)» от 21.03.1919 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 3-е изд. – 1919. – № 32. – Ст. 351.
71. Декрет Совета народных комиссаров Украины «Об освобождении от призыва на действительную военную службу специалистов сельского хозяйства и землеустройства» от 12.03.1919 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1919. – № 26. – Ст. 278.
72. Декрет Совета народных комиссаров Украины «Об учете и трудовой повинности всех медицинских работников на территории УССР» от 23.05.1919 г. // Узаконения и распоряжения рабоче-крестьянского правительства Украины за 1919 год. – Харьков, 1923. – Ч. 2. – С. 673–674.
73. Декрет Совета народных комиссаров Украины «О сверхурочных работах» от 31.05.1921 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1921. – № 10. – Ст. 273.
74. Димшиц Л. Питання колгоспного будівництва в законодавстві / Л. Димшиц, Г. Гальперін // Червоне право. – 1930. – 22 червня – 7 липня (№ 12/13 (100/103)). – С. 502–508.
75. Димшиц Л. Підготовка кваліфікованих робітничих кадрів / Л. Димшиц, Г. Гальперін // Червоне право. – 1930. – 22 травня (№ 10 (100)). – С. 424–428.
76. Довженко М. П. Ликвидация безработицы и осуществление права на труд в СССР / М. П. Довженко // Научные труды Московского государственного экономического института. – Москва, 1957. – Вып. 10. – С. 73–96.
77. Донбасс в 1921 году. Отчет Центрального правления каменноугольной промышленности. – Киев : Бахмут, 1932. – 87 с.
78. Дорошенко Л. С. Управление трудовыми ресурсами : учеб. пособие / Л. С. Дорошенко. – Киев : МАУП, 1997. – 456 с.
79. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / за ред. Р. Дяківа. – Київ : Міжнародна економічна фундація, 2000. – 704 с.
80. Есава О. Охорона праці наймитів / О. Есава // Червоне право. – 1929. – 7 лютого (№ 3 (69). – С. 99–104.
81. Загальна Декларація прав людини від 10.12. 1948 р. // Офіційний вісник України. – 2008. – № 93. – Ст. 23.
82. Закон «О комитетах незаможных селян», утвержденный 2-ой сессиею VІ созыва Всеукраинского центрального исполнительного комитета от 27.05.1922 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1922. – № 25. – Ст. 387.
83. Закон Российской Федерации «О занятости населения» от 19.04.1991 г., № 1032-1 // Ведомости Съезда народных депутатов и Верховного Совета РСФСР. – 1991. – № 18. – Ст. 565.
84. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2.03.2000 р., № 1533-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 22. – Ст. 171.
85. Закон України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р., № 803-ХІІ // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 14. – Ст. 170.
86. Закон України «Про зайнятість населення» від 5.07.2012 р. // Офіційний вісник України. – 2012. – № 63. – Ст. 2565.
87. Закон України «Про підприємництво» від 07.02.1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 14. – Ст. 168.
88. Звернення Народного секретарства внутрішніх справ України «Про виконання в республіці розпоряджень тільки радянського уряду України» від 24.12.1917 р. // Хронологічне зібрання законів, указів Президії Верховної Ради, постанов і розпоряджень Уряду Української РСР / [відп. за вип. С. М. Глущенко, М. І. Забрудський]. – Київ, 1963. – Т. 1 : 1917–1941 рр. – С. 22.
89. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3/4. – Ст. 27.
90. Зенькович В. В СССР нет проблемы безработицы, есть проблема кадров / В. Зенькович // Коммунистический Интернационал. – 1931. – № 5. – С. 28–39.
91. Инструкция «О порядке проведения брони в опытных станциях, племенных рассадниках и конозаводах» от 25.02.1925 г. // Сборник законоположений по труду, изданных в Украине в 1925 г. – Харьков, 1925. – № 1. – С. 16–18.
92. Инструкция Народного комиссариата труда Украины «О порядке проведения брони в совхозах Совхозтреста» от 15.03.1925 г. // Сборник законоположений по труду, изданных в Украине в 1925 г. – Харьков, 1925. – № 1. – С. 19.
93. Инструкция НКТ УССР «О выдаче пособий и предоставления льгот по безработице» № 247/49 // Вопросы страхования. – 1923. – № 24. – С. 34–36.
94. Инструкция по применению постановления Совета народных комиссаров УССР от 19.051925 г. «О мерах для укомплектования врачебным персоналом сельских медико-санитарных учреждений» от 17.06.1925 г. // Сборник законоположений по труду, изданных в Украине в 1925 г. – Харьков, 1925. – № 2. – С. 13.
95. Исаев А. Н. Происхождение и характер безработицы в СССР / А. Н. Исаев. – Москва : Вопросы труда, 1926. – 64 с.
96. История социалистической экономики СССР : в 7 т. Т. 2. Переход к НЭПУ. Восстановление народного хозяйства СССР 1921–1925 гг. / АН СССР, Ин-т экономики ; [редкол. : И. А. Гладков (отв. ред.) и др.]. – Москва : Наука, 1976. – 479 с.
97. История Украинской ССР : в 10 т. Т. 7. Украинская ССР в период построения и укрепления социалистического общества (1921–1941) / АН УССР, Ин-т истории, Ин-т археологии ; [гл. ред. Ю. Ю. Кондуфор]. – Киев : Наукова думка, 1984. – 719 с.
98. Итоги хозяйственного строительства УССР за 1923–1924 год / сост. под общ. ред. С. Г. Брока. – Харьков : Украинский экономист, 1925. – VIII, 256 с.
99. Інструкція Всеукраїнського комітету по загальній трудовій повинності «Про проведення трудової повинності населення УСРР в часі «Тижня чистоти»» від 21.04.1920 р. // Збір законів і розпоряджень Робітничо-селянського уряду України і уповноважених РРФСР. – 1920. – № 7. – Ст. 120.
100. Інструкція Народного комісаріату освіти «Про облік культ-працівників» від 2.07.1920 р. // Збір законів і розпоряджень Робітничо-селянського уряду України і уповноважених РРФСР. – 1920. – № 18. – Ст. 347.
101. Інструкція Народного комісаріату освіти, Народного комісаріату охорони здоров’я і Уповноваженого народного комісаріату праці «Про порядок проведення в життя декрету Ради народних комісарів від 6-го квітня 1920 року про мобілізацію студентів-медиків та медичок» від 10.06.1920 р. // Збір законів і розпоряджень Робітничо-селянського уряду України і уповноважених РРФСР. – 1920. – № 14. – Ст. 267.
102. Історія робітничого класу Української РСР : у 2 т. Т. 2 / [І. О. Гуржій, Г. Д. Діденко, О. С. Кудлай та ін.]. – Київ : Наукова думка, 1967. – 508 с.
103. Історія українського права : навчальний посібник / О. О. Шевченко, О. Й. Вовк, В. П. Капелюшний, М. О. Шевченко ; за ред. О. О. Шевченка. – Київ : Олан, 2001. – 214 с.
104. Календар-довідник на 1927 рік / ЦСУ УРСР ; за ред. М. А. Авдієнко. – Харків, 1927. – 457 с.
105. Калініченко В. В. Селянське господарство України в період НЕПу : історико-економічне дослідження / В. В. Калініченко. – Харків : Основа, 1997. – 400 с.
106. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег / Дж. М. Кейнс. – Москва : Акорд, 1999. – 359 с.
107. Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р., № 322-VIII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Додаток до № 50. – Cт. 375.
108. Кодекс законов о труде и Декларация прав трудящегося и эксплуатируемого народа / издание Киевского районного управления сахарной промышленности. – Киев : Советская типография, 1920. – 32 с.
109. Коммунистическая партия Советского Союза в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК (1898–1970). Т. 4. 1927–1970 / Ин-т марксизма-ленинизма. – 8-е изд. доп. испр. – Москва : Изд-во полит. лит-ры, 1970. – 584 с.
110. Конвенція Міжнародної організації праці «Про допомогу особам, що є безробітними з незалежних від них причин» від 23.06.1994 р. № 44 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/993_204. – 18.11.11.
111. Конвенція Міжнародної організації праці «Про роботу на умовах неповного робочого часу» від 24.06.1994 р. № 175 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/993_040. – 18.11.11.
112. Конвенція Міжнародної організації праці «Про сприяння зайнятості та захист від безробіття» від 21.06.1988 р. № 168 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/993_182. – 18.11.11.
113. Конституция (Основной закон) Российской Социалистической Федеративной Советской Республики, принятая V Всероссийским съездом Советов 10 июля 1918 года // Собрание узаконений и распоряжений Рабочего и Крестьянского правительства. – 1918. – № 51. – Ст. 582.
114. Конституция (Основной закон) Украинской Советской Социалистической Республики. – Киев : Партиздат ЦК КП(б)У, 1938. – 32 с.
115. Конституція України : прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року : [офіційний текст] / Міністерство юстиції України. – Київ : Право, 1996. – 64 с.
116. Конституція УСРР від 14 березня 1919 року // Конституційні акти України. 1917–1920 : невідомі конституції України. – Київ, 1992. – С. 226–232.
117. Котляр М. Безработица на Украине и борьба с ней / М. Котляр // Вопросы страхования. – 1924 . – № 32/33. – С. 24.
118. Кувшинов П. С. Здійснення перших ленінських декретів на Україні / П. С. Кувшинов. – Київ : Вид-во політичної літератури України. – 1973. – 85 с.
119. Кульчицкий С. В. Внутренние ресурсы социалистической индустриализации СССР (1926–1937) / С. В. Кульчицкий. – Киев : Наукова думка, 1979. – 256 с.
120. Лановик Б. Д. Економічна історія України і світу : підручник / Б. Д. Лановик, З. М. Матисякевич, Р. М. Матейко ; за ред. Б. Д. Лановика. –[8-е вид., перероб. і доповн.]. – Київ : Вікар, 2006. – 495 с.
121. Ленин В. И. Полное собрание сочинений : [в 55 т.]. Т. 31. Март – апрель 1917 / В. И. Ленин. – 5-е изд. – Москва : Госполитиздат, 1962. – ХХIV, 671 с.
122. Ленин В. И. Полное собрание сочинений : [в 55 т.]. Т. 34. Июль – октябрь 1917 / В. И. Ленин. – 5-е изд. – Москва : Госполитиздат, 1962. – ХХХ, 584 с.
123. Ленин В. И. Полное собрание сочинений : [в 55 т.]. Т. 36. Март – июль 1918 / В. И. Ленин. – 5-е изд. – Москва : Госполитиздат, 1962. – ХХVІ, 741 с.
124. Ленин В. И. Полное собрание сочинений : [в 55 т.]. Т. 45. Март 1922 – март 1923 / В. И. Ленин. – 5-е изд. – Москва : Госполитиздат, 1964. – ХХVI, 729 с.
125. Ленин В. И. Речь Ленина В. И. на І Всероссийском крестьянском съезде 4–28 мая 1917 г. // Полное собрание сочинений : [в 55 т.] / В. И. Ленин. – 5-е изд. – Москва, 1962. – Т. 32. – С. 163–189.
126. Литвин В. М. Історія України : підручник / Володимир Литвин. – Київ : Наукова думка, 2006. – 728 с.
127. Майер В. Ф. Великий Октябрь и рост материального благосостояния трудящихся СССР / В. Ф. Майер. – Москва : Знание, 1967. – 32 с.
128. Маркус Б. Л. Введение в экономику труда : учебное пособие для вузов и втузов. Вып. 1 / Б. Л. Маркус. – Москва : Партиздат, 1932. – 268 с.
129. Маркус Б. Л. Труд в социалистическом обществе / Б. Л. Маркус ; Акад. наук СССР, Ин-т экономики. – Москва : Госполитиздат, 1939. – 308 с.
130. Марченко В. Закон про висуванців / В. Марченко // Червоне право. – 1930. – 22 вересня – 7 жовтня (№ 18/19 (108/109)). – С. 783–786.
131. Матеріали Всеукраїнського з’їзду завідувачів біржами праці та інструкторів (15.06.1919 р., м. Київ) // Большовик. – 1919. – 17 червня (№ 53).
132. Медведев О. М. Некоторые правовые вопросы обеспечения занятости населения / О. М. Медведев // Государство и право. – 1992. – № 8. – С. 65–72.
133. Минц Л. Е. Аграрное перенаселение и рынок труда в СССР / Л. Е. Минц ; с предисл. С. Струмилина. – Москва ; Ленинград : Госиздат, 1929. – [7], 470 с.
134. Минц Л. Е. Труд и безработица в России (1921 – 1924 гг.) / Л. Е. Минц ; под ред. и с предисл. С. Г. Струмилина. – Москва : Вопросы труда, 1924. – 72 с.
135. Мовчан О. «За бортом праці» : проблема працевлаштування в Україні (1920-ті роки) / О. Мовчан // Україна ХХ ст. : культура, ідеологія, політика / Ін-т історії України НАН України. – Київ, 2008. – Вип. 14. – С. 306–321.
136. Наказ Всеукраїнського комітету загальної трудової повинності «Про мобілізацію будівельних робітників» від 8.06.1920 р. № 13 // Збір законів і розпоряджень Робітничо-селянського уряду України і уповноважених РРФСР. – 1920. – № 15. – Ст. 283.
137. Наказ Всеукраїнської надзвичайної комісії «Про реєстрацію осіб медичного персоналу» № 19 від 6.06.1920 р. // Збір законів і розпоряджень Робітничо-селянського уряду України і уповноважених РРФСР. – 1920. – № 19. – Ст. 366.
138. Наказ Народного комісаріату з продовольства «Про мобілізацію інструкторів з кооперації від 16.06.1920 р. // Збір законів і розпоряджень Робітничо-селянського уряду України і уповноважених РРФСР. – 1920. – № 16. – Ст. 311.
139. Народне господарство УРСР у 30-х роках : статистичний довідник. – Київ : Народне господарство та облік, 1935. – 664 с.
140. О немедленной посылке безработных на работу и о прекращении выплаты пособий по безработице // Правда. – 1930. – 11 октября (№ 281).
141. Обязательное постановление «Об установлении минимального % рабочих подростков в столовых общественного питания и в столовых ресторанного типа» от 17.02.1925 г., № 21/4 // Сборник законоположений по труду, изданных в Украине в 1925 г. – Харьков, 1925. – № 1. – С. 66.
142. Олійник М. М. Діяльність приватних виробництв України та створення і удосконалення системи соціального захисту працюючих на них в 1921 – 1929 рр. / М. М. Олійник. – Xарків, 1998. – 128 с.
143. Осовська Г. В. Управління трудовими ресурсами : навч. посібник / Г. В. Осовська, О. В. Крушельницька. – Житомир : ЖГП, 2000. – 304 с.
144. Панченко П. П. Аграрна історія України : навч. посіб. для студентів і викладачів сільськогосподарських закладів освіти IV рівнів акредитації / П. П. Панченко, Ю. Ф. Мельник, В. А. Вергунов. – Київ : Просвіта, 2007. – 532 с.
145. Петровський Г. І.