ЕВОЛЮЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ (ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. ДЕРЖАВНА ВЛАДА ТА ДЕРЖАВНІСТЬ
ЯК ОБ’ЄКТ ТА ПРЕДМЕТ ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ: МЕТОДОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ПОНЯТІЙНОГО АПАРАТУ.................................21

1.1 Стан наукової розробленості теоретико-правових
проблем державної влади та державності...............................................21

1.2 Сучасні теоретико-методологічні принципи та
процедури дослідження державної влади та сучасної державності.....40

Висновки до розділу 1...............................................................................65

РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСНІ ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В КОНТЕКСТІ ЕВОЛЮЦІЇ
СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВНОСТІ.......................................................................69

2.1 Поняття та політико-правова природа державної влади.................69

2.2 Сучасна державність як феномен, юридична категорія
та соціально-політична реалія..................................................................96

2.3 Сутність, функції та юридичний механізм реалізації
державної влади в контексті еволюції сучасної державності.............127

Висновки до розділу 2............................................................................173

РОЗДІЛ 3. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ
ВЗАЄМОДІЇ МІЖ ЛЮДИНОЮ ТА ДЕРЖАВНОЮ ВЛАДОЮ
В КОНТЕКСТІ ЕВОЛЮЦІЇ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВНОСТІ.................180

3.1 Людський вимір державної влади та сучасної державності......................................................................................................180

3.2 Принципи взаємодії особистості та державної влади
в умовах еволюції сучасної державності...............................................214

3.3 Правова активність особистості в умовах еволюції
сучасної державності та становлення громадянського суспільства...........247

Висновки до розділу 3.............................................................................276

РОЗДІЛ 4. ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ЕВОЛЮЦІЇ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВНОСТІ В КОНТЕКСТІ СТАНОВЛЕННЯ ІНСТИТУТІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ........................................................280

4.1 Місцеве самоврядування як локальний вимір
демократичної державності....................................................................280

4.2 Взаємовідносини між державною владою та місцевим самоврядуванням у контексті еволюції сучасної державності...................309

4.3 Розвиток функцій державної влади та механізму
сучасної держави в контексті становлення реального місцевого самоврядування в Україні..............................................................................327

Висновки до розділу 4............................................................................357

ВИСНОВКИ............................................................................................361

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................367

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Починаючи з першої половини 90-х років ХХ століття істотно змінився вектор суспільно-політичного розвитку України, що обумовило необхідність теоретичного політико-правового та соціально-філософського аналізу тих процесів, що відбуваються в суспільстві. Сьогодні ведуться інтенсивні, але не завжди продуктивні дискусії щодо інтерпретації сучасних українських трансформацій. Деякі вбачають у них демократичну модернізацію, інші – форму соціально-політичної мутації, яка супроводжується перманентними кризами державності, треті – пошук власного шляху розвитку, четверті – невдалу спробу рецепції здобутків західних демократій тощо.
За всього розмаїття точок зору та оцінок у вітчизняній та зарубіжній науці, по суті, домінує позиція, згідно з якою радикальні зміни в політичній та соціально-економічній сферах були необхідними кроками в модернізації радянських, а з часом українських суспільства та держави. З цією точкою зору в цілому можна погодитися, але разом з тим необхідно все ж таки підкреслити, що проблема критичного аналізу сучасних модернізаційних процесів, які відбуваються у вітчизняній державності, є надзвичайно актуальною.
Безумовно, модернізаційний розвиток в Україні, що розпочався на початку 90-х років ХХ століття, був окреслений у загальних рисах як перехід до ринкових відносин, демократичних цінностей, західного вектора розвитку. Особливість сучасного етапу еволюції вітчизняної державності полягає в тому, що якщо вектор перемін другої половини 80-х – початку 90-х років ХХ століття був спрямований на руйнацію старої партійно-державної системи та утворення нових державних інститутів, їх правове закріплення у відповідних нормативних актах, то завдання сьогоднішнього дня – налагодження, удосконалення вже утвореного державного механізму; пошук правових, а не силових важелів вирішення питань взаємодії інститутів державної влади між собою та інститутами громадянського суспільства.
Слід зазначити, що перманентні соціально-економічні кризи, конституційні та політичні конфлікти в Україні, трансформація не тільки державного, а й значною мірою суспільного ладу, зміна ціннісно-нормативної системи та пов’язана з цим соціальна анемія навіть після того, як ситуація в країні стала змінюватися до кращого, детермінували довгий адміністративний дисбаланс на різних рівнях публічної влади. Визначилися суперечності в системі публічного управління, які не змогли не вплинути на взаємовідносини органів державної влади та органів місцевого самоврядування в загальній системі управління країною. Ці суперечності охопили основні сфери управлінської діяльності, особливо помітними стали у плануванні, підборі та розташуванні кадрів, їх підготовці та перепідготовці, контролі виконання. Внаслідок причин, пов’язаних з перехідним станом як суспільства, так і держави, у системі публічного управління розквітла корупція, широкого розмаху набули корисні злочини, і ця проблемна сторона опинилась під прицілом ЗМІ, формувала та продовжувала формувати у громадській думці, як правило, негативний образ державної влади. Адже всі державні структури у 1990-х роках мали вкрай низькі показники довір’я, і лише у 2004 – 2005 роках деякі з них (насамперед Президент України) стали сприйматися більш-менш позитивно значною частиною громадян. У той самий час і структури громадянського суспільства залишалися протягом усього пострадянського періоду в ембріональному стані та не могли належним чином забезпечувати участь населення в управлінні справами суспільства і держави.
Сутністю процесів демократичної еволюції Української держави, усіх сфер її життєдіяльності має стати, насамперед, їх олюднення, наповнення гуманістичним змістом, створення, зокрема, у механізмах державної влади і місцевого самоврядування та їх взаємодії як між собою, так і суспільством в цілому умов забезпечення і захисту юридичними засобами суб’єктивних прав і свобод людини і громадянина, а також законних інтересів юридичних осіб, що створені ними, які (умови) сприяли б суспільному руху, вільному від злиднів народу і його духовного невігластва, шляхом забезпечення гармонії свободи і порядку. Дійсно, розвиток суспільних відносин може розглядатися як об’єктивне явище, але люди можуть і впливають на цей розвиток. Суспільство змінюється за їхньої активної участі, у процесі діалектичної взаємодії індивідуальної і колективної ідентичності.
Саме тому найважливішими проблемами сьогодення в Україні є, зокрема, проблеми організації державної влади, її джерел, завдань і функцій, вирішення яких потребує власної концепції державної влади, яка б не тільки відображала загальні риси, властиві будь-якій державній владі, а й особливості, властиві Україні, і була втілена в державно-правову реальність. Сучасна соціальна дійсність вимагає як від теоретиків, так і практиків державотворення і юридичного нормотворення не тільки визначення сутності і змісту системи демократичних цінностей, їхньої ролі в державно-правових процесах, а передусім розрізнення понять “державна влада” і “держава”, з одного боку, як соціальних цінностей, а з іншого – як системи певних державних органів.
Слід констатувати, що сучасна юридична наука не приділяє належної уваги феномену державної влади в контексті еволюції вітчизняної державності. Незважаючи на велику кількість наукових праць, присвячених проблемам державотворення та правотворення, у науці майже не дослідженими залишаються питання поняття, принципів, функцій та механізму державної влади, суб’єктно-об’єктних взаємозв’язків у системі координат “державна влада, особистість та громадянське суспільство” тощо, що значною мірою обумовлює актуальність даного дисертаційного дослідження.
Аналіз феномена державності та всієї багатогранності форм її прояву належить до числа найскладніших проблем теоретичного державознавства та правознавства. Витоки його дослідження належать ще до античної науки, набуваючи відомої концептуальної цілісності в ученнях про сутність держави та державної влади в трактатах мислителів Нового часу, працях дореволюційних та сучасних вітчизняних і зарубіжних учених, які презентують різні школи та напрями юриспруденції. Ця обставина детермінувала необхідність звернення до широкого кола наукових джерел, які належать до різних періодів формування правової думки. Дисертант проаналізувала погляди на сутність державності й державної влади, механізми функціонування їхніх інститутів, відображені в працях класиків політико-правової думки – Арістотеля, Демокрита, Платона, Цицерона, Сократа, Н. Макіавеллі, Ж.-Ж. Руссо, Т. Гоббса, Дж. Локка, І. Канта, Й. Г. Фіхте, Г. Гегеля, Т. Кампанелли, Ш. Монтеск’є, Т. Мора; багатьох авторитетних учених-державознавців дореволюційної Росії, зокрема А.С. Алексєєва, О.О. Алексєєва, В.М. Гессена, В.Ф. Дерюжинського, А.І. Єлістратова, В.В. Івановського, І.А. Ільїна, М.М. Ковалевського, Ф.Ф. Кокошкіна, М.М. Коркунова, С.А. Котляревського, М.І. Лазаревського, С.А. Муромцева, М.І. Палієнка, І.Т. Тарасова, Б.М. Чичерина, Г.Ф. Шершеневича, А.С. Ященка та ін.
Також до аналізу публічно-владних відносин та проблем державності зверталися філософи, соціологи, юристи та політичні мислителі із світовим ім’ям, у тому числі Г. Єллінек, Л. Дюгі, К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін, М. Вебер, Б. Рассел, Т. Парсонс, Р. Даль, М. Фуко. Починаючи з 50-х років ХХ століття обсяг літератури з питань влади різко зростає. Істотний внесок у розробку концепції влади внесли Р. Берштедт, П. Блау, Д. Картрайт, С. Клегг, Н. Луман, Ф. Оппенгейм, Д. Ронг та багато інших дослідників.
У радянській юридичній, соціально-філософській, соціологічній та політологічній літературі також накопичений значний концептуальний досвід дослідження державної влади та проблем державності. Зокрема, можна виділити праці Р.П. Алексюка, В.М. Амєліна, М.Й. Байтіна, М.М. Кейзєрова, А.Й. Кіма, В.Г. Лєдяєва, О.О. Лузана, В.Б. Пастухова, М.М. Степанова, Ю.О. Тихомирова, В.Л. Усачова, Є.І. Фарбера, В.В. Цвєткова, В.Є. Чиркіна, Л.П. Юзькова та ін.
В останнє десятиліття інтерес до вивчення проблем влади, у тому числі й аналізу поняття державної влади, її видів, форм здійснення, функцій та механізму реалізації в контексті сучасних модернізаційних процесів, істотно зростає як у вітчизняній, так і зарубіжній науці. Зокрема, за даною тематикою можна виділити наукові праці багатьох вітчизняних вчених, серед яких варто згадати В.Б. Авер’янова, В.Д. Бабкіна, М.О. Баймуратова, А.П. Зайця, О.В. Зайчука, А.А. Коваленка, О.Л. Копиленка, Л.Т. Кривенко, Ю.М. Оборотов, Н.М. Онищенко, М.П. Орзіха, Н.Р.Нижник, О.В. Петришина, В.Ф. Погорілка, А.О. Селіванова, В.М. Селіванова, О.В. Скрипнюка, О.Ю. Тодику, Ю.М. Тодику, О.Ф. Фрицького, Ю.О. Фрицького, В.М. Шаповала, В.О. Шевчука, С.В. Шевчука, Ю.С. Шемшученка, О.І. Ющика, О.Н. Ярмиша та ін.
Теоретико-правові проблеми еволюції сучасної державності в умовах демократизації суспільства і держави, а також глобальних політичних процесів значною мірою знайшли своє відображення в багатьох наукових та публіцистичних працях російських дослідників. Зокрема, питання щодо розуміння сутності сучасної державності викликають дедалі більший інтерес таких російських вчених-правознавців, політологів та філософів, як Р.А. Абдрафіков, С.А. Авак’ян, І.Л. Бачило, О.В. Войтенко, І.В. Востріков, І.М. Гомеров, М.П. Граф, В.Г. Графський, Д.В. Гусєв, Ю.О. Дмитрієв, В.О. Затонський, Д.М. Зоїров, В.І. Козін, А.М. Кумиков, В.Г. Лєдяєв, О.А. Лук’янова, Р.Д. Марданов, А.Ю. Мордовцев, Л.А. Морозова, О.Ю. Погожаєва, Є.В. Подберезний, Ж.Т. Тощенко, В.Ф. Халіпов, О.І. Цукатова, В.Є. Чиркін та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у зв’язку з науковою темою Інституту законодавства Верховної Ради України – стратегія розвитку законодавства України ( державний реєстраційний номер 0103U007975).
Мета і завдання дослідження. Дана робота має за мету розробити теоретико-методологічні основи державної влади та державності як загальноправових категорій, найбільш повно і комплексно, з позицій методології сучасної юридичної науки, дослідити взаємозв’язок між цими категоріями, а також проаналізувати політико-правові проблеми організації та функціонування державної влади в контексті еволюції державності, визначити основні напрями та форми еволюції вітчизняної державності та через це – виявити основні проблеми організації та функціонування державної влади в сучасній Україні, окреслити тенденції й перспективи розвитку її механізму через призму взаємовідносин держави з особою та суб’єктами місцевого самоврядування як основоположного інституту громадянського суспільства.
Досягнення зазначеної мети обумовило постановку та послідовне вирішення цілого ряду теоретичних та прикладних завдань, а також напрацювання та перевірку робочих гіпотез, у тому числі шляхом:
1) розкриття політико-правової природи сучасної державності, розробити визначення поняття “державність” та проаналізувати основні напрями та форми еволюції української державності в контексті демократизації взаємовідносин між державною владою і людиною та інститутами громадянського суспільства;
2) дослідження світового та вітчизняного, історичного та сучасного досвіду будівництва державно-владних відносин, проаналізувати можливості його використання в умовах конституційної реформи;
3) обґрунтування за допомогою базових категорій сучасного правознавства цілей, завдань та функцій державної влади, її суб’єктно-об’єктного складу, виявити оптимальні алгоритми функціонування державної влади в контексті еволюції сучасної державності та становлення громадянського суспільства;
4) визначення тенденцій державно-правового будівництва та становлення інститутів демократичної державності, здійснити науковий прогноз щодо еволюції конституційної моделі державної влади в Україні;
5) внесення науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму державної влади, конституційної моделі її поділу на окремі види, а також виявлення тенденцій розвитку законодавства, що регламентує взаємовідносини між різними гілками державної влади;
6) напрацювання атрибутів та критеріїв державної влади, ефективності її діяльності під час реалізації та захисту прав та свобод людини і громадянина, виявити основні критерії “людського виміру” сучасної державності;
7) концептуального аналізу проблем сучасної державності в контексті децентралізації, деконцентрації та централізації державної влади, виявити критерії оптимального співвідношення означених тенденцій між собою та процесів становлення місцевого самоврядування як локального виміру демократичної державності.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі становлення, організації та функціонування державності в Україні.
Предметом дослідження є теоретико-правові проблеми еволюції державної влади в сучасній Україні.
Методи дослідження. В основу методології дослідження покладені загальнотеоретичні й спеціальні методи наукового пізнання, принципи і підходи щодо визначення понять державності та державної влади, їх співвідношення між собою, аналізу сутності, змісту і форми державної влади на сучасному етапі, її місця в механізмі народовладдя та механізмі взаємодії з інститутами громадянського суспільства. З метою одержання найбільш достовірних наукових результатів дослідження застосовувалися філософські, загальнонаукові й спеціальні методи, що забезпечують єдність гносеологічного, соціально-філософського, теоретико-правового та політологічного аналізу. Зокрема, метод діалектичної логіки використовувався під час аналізу напрямів і форм еволюції державної влади та чинників модернізації сучасної державності, особливостей інституціональних моделей та функціональних проявів державної влади за різних епох та основних тенденцій включення її інститутів у процес становлення соціально-правової державності та громадянського суспільства на сучасному етапі демократичного розвитку України. Також він дозволив виявити сформовані закономірності й тенденції розвитку системи функцій державної влади. Закон єдності й боротьби протилежностей дозволив виявити суперечливі тенденції у сфері становлення та здійснення державної політики щодо прав і свобод людини і громадянина та місцевого самоврядування, яка на сьогодні є основним критерієм модернізаційних перетворень у механізмі вітчизняної державності, а також під час аналізу форм та методів взаємодії державної влади та місцевого самоврядування на різних етапах історичного розвитку держави і суспільства. Закон заперечення заперечення дав можливість на основі вивчення ранніх етапів розвитку державної влади та її функцій виявити тенденції формування сучасної української державності.
У дисертації використані принципи історизму, об’єктивності, конкретності, плюралізму в підходах до істини, гуманізму; методи індукції і дедукції тощо. Серед філософських методів усебічно використовувався принцип об’єктивності (наприклад, при систематизації й аналізі наукових поглядів на категорії “влада”, “публічна влада”, “державна влада”, “державність”). Методологічну основу, з огляду на багатоаспектність предмета дослідження, складають і такі загальнонаукові методи, як аналіз і синтез, узагальнення, моделювання, та ін. Так, використання методів аналізу і синтезу дало можливість проаналізувати атрибути та критерії державної влади як виду публічної влади, дослідити систему її функцій, виявити загальні й відмінні риси між процесами становлення сучасної державності та інститутів демократичної державної влади, визначити “точки дотику” між ними. Соціологічний метод знайшов своє застосування під час аналізу внутрішніх і зовнішніх чинників і суспільних процесів, що обумовили виникнення, еволюцію та конституційне оформлення інститутів сучасної української державності, а також при аналізі сучасного стану розвитку державності через призму “людського виміру” державної влади; формально-логічний метод – для визначення основних понять юридичних конструкцій, правових основ вирішення юридичних колізій конституційного та законодавчого регулювання державно-владних відносин; системно-функціональний – для здійснення класифікації функцій державної влади тощо.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є однією з небагатьох, а на рівні докторської дисертації – першим в Україні дослідженням монографічного характеру, в якому, за широкого використання категорій сучасної теорії держави і права, історії політичних та правових вчень, здійснена спроба комплексного осмислення концептуальних проблем державної влади в контексті еволюції державності в Україні на сучасному етапі, а також сформульовано авторську теорію еволюції державної влади через призму “людського виміру” влади, права та політики.
Наукову новизну дисертаційного дослідження становлять, зокрема, такі основні положення, висновки та рекомендації:
вперше:
зроблено висновок, що поняття “державність” у категоріальному апараті теорії держави і права виконує ряд пояснювальних, аксіологічних та ідентифікуючих функцій, які розкривають змістовну та формально-юридичну специфіку різних етапів цього процесу в напрямі формування суверенної держави та її інститутів, та доведено, що сучасна державність є однією з найважливіших властивостей суспільства, яка забезпечує його життєздатність шляхом політичної структуризації і легітимації;
обґрунтовано висновок про іманентний зв’язок теоретико-методологічних та конституційних основ організації та діяльності державної влади та процесів еволюції державності, на основі чого доведено, що без демократичної, соціальної, правової державності неможливо зробити докорінну модернізацію суспільства та держави;
доведено, що еволюція державності та процеси інституціоналізації громадянського суспільства в Україні залежать від ступеня адекватності загальновизнаним демократичним цінностям правової політики, здійснюваної державною владою, основне призначення якої полягає в утворенні комплексу політико-правових та соціально-економічних умов та можливостей, які забезпечують правове поле для формування цивілізованих відносин у системі координат “людина – територіальна громада – суспільство – держава”, без яких інститути громадянського суспільства не в змозі сформуватися та оптимально функціонувати;
виявлено взаємозв’язки та взаємозалежності між станом державності та ефективністю функціонування державного механізму, що обумовило висновок про вплив особливостей еволюції української державності на державу, процес здійснення державної влади, право та законодавство, оскільки життєдіяльність держави полягає в повсякденній реалізації державної влади, а державність є зв’язуючою ланкою між намірами державної влади та результатом їх здійснення;
доведено, що еволюція концептуальних основ державної влади свідчить про те, що на трансформацію наукових уявлень щодо державності та критеріїв її демократичності суттєво вплинули ідеї природного права, верховенства права, громадянського суспільства, конституційної держави, поділу влади та визнання місцевого самоврядування, що, у свою чергу, дозволило автору обґрунтувати два основоположних та системоутворюючих вектори розвитку сучасної ліберально-демократичної державності в Україні: “людський вимір” державної влади та її інститутів та всебічний розвиток місцевого самоврядування як локального виміру демократичної державності;
здійснено системний аналіз основних концепцій державної влади та доведено, що її сутність, зміст та механізм на сучасному етапі можна повною мірою усвідомити лише на основі ліберальних концепцій демократичної державності, за яких державна влада найоптимальніше виявляє себе як самостійний вид публічної влади, інститут політичної системи суспільства і форма народовладдя, що дозволяє визначити державну владу, з одного боку, як легітимне офіційне волевиявлення держави, її органів і посадових осіб щодо здійснення їх функцій і повноважень шляхом прийняття і реалізації правових актів у порядку, передбаченому Конституцією і законами, та, з іншого боку, провідний інститут політичної системи суспільства, який виконує основоположну роль у процесі модернізації вітчизняної державності;
запропоновано авторську концепцію механізму реалізації державної влади, в основу якої покладено принцип “стримувань і противаг” у системі органів державної влади, що дало можливість сформулювати визначення поняття механізму державної влади, згідно з яким це пронизана єдиними, законодавчо закріпленими принципами, заснована на поділі влади і наявності необхідних матеріальних додатків система органів державної влади, яка здійснює або забезпечує здійснення її завдань і функцій;
доведено, що сутність еволюції вітчизняної державності так званого демократичного транзиту України, її держави та її діяльності, державної влади та державного управління полягає в корінній зміні соціальних зв’язків, відповідно до якої основним критерієм демократичності державності та всіх її публічно-владних інститутів має стати принцип “людського виміру”;
доведено, що демократичний вимір конституційної реформи в Україні необхідно розуміти виключно в контексті модернізації державної організації суспільства як системи з прямими й обов’язково розвинутими зворотними зв’язками між державою і народом, де державна влада має виконувати об’єктивну соціальну функцію упорядкування суспільства, забезпечення його цілості й сталого, динамічного розвитку на основі правового закону, який має розроблятися й ухвалюватися на засадах людиноцентристської ідеології;
доведено, що еволюція вітчизняної державності та розвиток інститутів громадянського суспільства іманентно пов’язані з процесом політико-правового вдосконалення особистості, яка в суспільно-політичних процесах, по суті, відіграє дві ролі – громадянина держави та члена громадянського суспільства, виходячи з чого зроблено висновок, що одним із найважливіших завдань дослідження сучасної державності є виявлення сутнісних характеристик держави в її взаємодії з правовою активністю особистості, та обґрунтовано положення про те, що тільки активізація особистості в правовій та політичній сфері дозволить зміцнити вітчизняну державність та посилити державну владу;
зроблено висновок про те, що сучасний етап еволюції української державності характеризується протиборством тенденцій централізації, децентралізації та деконцентрації, в основі яких – об’єктивні передумови і фактори (з одного боку, становлення демократичної соціально-правової держави, в якій народ здійснює свою владу, у тому числі реалізуючи своє право на місцеве самоврядування, з іншого боку, необхідність збереження, особливо в умовах конституційної кризи та сучасної політичної нестабільності, державної цілісності, республіканського устрою, єдиного економічного та правового простору) та суб’єктивні фактори, багато в чому пов’язані не тільки з проблемами перехідного періоду, а й з відсутністю наукової концепції, загальновизнаних підходів до вирішення проблеми гармонізації тенденцій централізації, децентралізації та деконцентрації;

дістало подальший розвиток:
висновок про те, що в основу сучасного вчення про державну владу в Україні варто покласти її розуміння як системи специфічних суспільних відноси, внаслідок чого державна влада – це система публічно-владних відносин, які виникають між відповідними суб’єктами (державою, суспільством, органами та посадовими особами державної влади тощо), у межах яких реалізуються функції держави, а також форма таких відносин, в яких, згідно із соціальними та правовими нормами, які формуються суверенним народом та державою, діяльність одних суб’єктів, впливаючи на діяльність інших, змінює або стабілізує її згідно із своїми завданнями і цілями;
ідея щодо контінуїтету національної державності, в основі якої висновок про те, що державність є не тільки інтегралом минулого і сучасного державноорганізованого суспільства, а й втілює в собі об’єднуючий проект можливого вектора майбутнього, тому вона, як правило, є доволі стійкою у часовому відношенні, але є матеріально (ідеологічно) і фізично мінливою субстанцією та продуктом історичного розвитку;
теорія функцій державної влади в контексті її поділу на окремі види в умовах еволюції сучасної державності, що дозволило поглибити висновок, згідно з яким ідея поділу влад, що теоретично обґрунтовується однойменною політико-правовою доктриною в сучасній практиці державотворення та державного управління, знаходить свій вираз або у формі конституційного принципу (що є підґрунтям організації влади будь-якої демократичної держави і політичною гарантією виключення можливості встановлення авторитарного чи тоталітарного політичного режиму в країні), або у формі організаційно-технічного принципу впорядкування управлінської праці;
висновок про те, що соціальне призначення є іманентною ознакою держави, державної влади та її функцій, яке полягає в різноманітній, широкій діяльності, спрямованій на вирішення завдань, які випливають з необхідності нормального, безконфліктного існування та прогресивного розвитку суспільства, виходячи з того, що сучасна демократична держава – соціальний арбітр, суб’єкт вирішення загальних справ, організатор багатьох важливих заходів, без вжиття яких не може нормально функціонувати суспільство;
висновок про те, що з точки зору практики демократичного державотворення сучасна державність є однією з найважливіших властивостей державноорганізованого суспільства, яка забезпечує його життєздатність, а з точки зору сучасного державознавства категорія державності характеризує якісний стан суспільства на будь-якому конкретно-історичному етапі його розвитку, причому найбільшою мірою її пізнавальний потенціал розкривається при аналізі транзитних суспільств, бо це поняття розширює можливості розуміння і пояснення різних проблем трансформації тоталітарної системи в соціальну з демократичною організацією громадянського суспільства і правовою державою;
теорія правової активності особистості, в основі якої знаходиться позиція, згідно з якою будь-яке життя незалежно від його форми не може містити виключно конструктивні, позитивні начала, враховуючи, що вона включає в себе всі можливі прояви, реальне існування різних тенденцій, видів поведінки, з усіма їхніми плюсами та мінусами, виходячи з чого зроблено висновок, що правова активність може бути як позитивною, правовою, так і протиправною, негативною, як “із знаком плюс”, так і “із знаком мінус”, включати в себе не тільки діяльність щодо здійснення вимог права, але й діяльність, яка не відповідає вимогам закону;
висновок про те, що демократична еволюція України включає як трансформацію вищих, центральних і місцевих органів державної влади, так і органів місцевого самоврядування, безпосередньо пов’язаних з територіальними громадами – первинними суб’єктами місцевого самоврядування, виходячи з чого доведено, що процеси становлення місцевого самоврядування нерозривно пов’язані з демократизацією державного і суспільного життя, розвитком в Україні інститутів громадянського суспільства і правової держави, що об’єктивно призводить до самообмеження держави, прерогатив державної влади та органів, які її реалізують на користь інших суб’єктів політичної системи;
обґрунтовано:
необхідність посилення уваги науковців до проблем еволюції національної державності в контексті прав і свобод людини і громадянина та процесів становлення інститутів місцевого самоврядування з позицій державознавства, сучасної теорії держави і права, філософії права, кратології, політології та інших наукових напрямів та запровадження як обов’язкових для вивчення у вищих юридичних закладах освіти навчальних курсів “Теорія сучасної державності” та “Історія національної державності”;
доцільність невідкладної реформи інститутів політичної системи суспільства як першого етапу процесу еволюції національної державності, в основу якої насамперед має бути покладено ідеологію верховенства права та “людського виміру” влади;
доцільність послідовної реалізації в процесі державотворення та правотворення ідеї про те, що дієздатне місцеве самоврядування є неодмінним атрибутом демократичної державності та одним із ключових чинників модернізації механізму державної влади, зокрема, вважаємо за потрібне прийняти Закон “Про засади державної регіональної політики” та схвалити Декларацію про основи державної політики щодо місцевого самоврядування, на основі якої розробити Національну стратегію розвитку місцевого самоврядування в Україні, прийняти її у формі закону та з часом на її засадах провести масштабну муніципальну реформу.
Практичне значення одержаних результатів визначається актуальністю дослідження, новизною і висновками як загальнотеоретичного, так і практичного характеру. Так, теоретична цінність положень, що містяться в дисертації, полягає не тільки в їхньому узагальнюючому, але і дискусійно-постановочному характері. У роботі відбивається подальший рух думки, що пізнає, зверненої до проблем сучасної державності та державної влади в Україні, міститься спроба проаналізувати сутнісні, суб’єктно-об’єктні та функціональні особливості державної влади, а також розкриття її змісту і форми в різні історичні епохи, за різних політико-правових та соціально-економічних умов розвитку вітчизняної державності. Матеріали дисертації розширюють наукові уявлення про правову природу та соціальне призначення державної влади як виду публічної влади.
Результати дисертаційного дослідження можуть служити методологічним, теоретичним стимулом для галузевих досліджень у юридичній науці. Основні положення і висновки дисертації можуть бути використані в науково-дослідній роботі при аналізі актуальних проблем теорії держави і права, історії політичних та правових вчень, конституційного права та політології; при підготовці лекцій, підручників, навчальних посібників і іншої навчально-методичної літератури по деяких напрямах та темах означених наукових дисциплін; у практичній діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Практичне значення роботи також полягає в тому, що вона сприяє вдосконаленню механізму регулювання державно-владних відносин в сучасній Україні.
Апробація результатів дисертації. Висновки і положення дисертації обговорювались на засіданнях відділу моніторингу законодавчих актів Інституту законодавства Верховної Ради України.
Основні результати дослідження, пропозиції та висновки, зроблені в дисертації, автор використовувала для внесення пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України в галузі організації державної влади та місцевого самоврядування, а також практики його застосування.
Результати дослідження оприлюднені в доповідях на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, круглих столах, зокрема „Практика виборчого процесу в Україні та проблеми його правового регулювання” (м. Одеса, 18-19 листопада 2005 р., тези опубліковано), „Українсько-німецький правовий семінар” (м. Одеса,
9-10 січня 2006 р., тези опубліковано), «Право, держава, духовність: Шляхи розвитку та взаємодії» (м. Одеса, 3 вересня 2006 р., тези опубліковано), „II щорічна науково-практична конференція професорсько-викладацького складу та студентства” (м. Одеса, 2007 р., тези опубліковано), “Право и экономика: Генезис, современное состояние и перспективы развития” (м. Одеса, 30 травня 2008 р., тези опубліковано), „III звітна науково-практична конференція професорсько-викладацького складу та молодих науковців” (м. Одеса, 28 березня 2008 р., тези опубліковано) Всеукраїнський правовий семінар „Правове регулювання діяльності органів місцевого самоврядування. Проблеми і перспективи розвитку (Одеса 4-5 квітня 2008 р.), міжнародна конференція „Европейская политика добрососедства (ЕПД) как инструмент трансформации, адаптации и интеграции – пример Украины” (м. Регенсбург, 27-28 червня 2007 р), IХ Международный конгресс Сравнительного и Европейского права (м. Регенсбург, 29-30 червня 2007 р.), тощо.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи знайшли відображення в 1 індивідуальній монографії та
31 науковій статті (серед яких 24 у фахових виданнях).
Структура дисертаційної роботи визначається її метою та завданнями. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, які об’єднують одинадцять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 444 сторінок, з них
87 - список використаних джерел (685 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Найсуттєвішими результатами дослідження, що зумовлюють самостійність та значимість роботи, а також нове вирішення наукового завдання щодо теоретико-правових проблем еволюції державної влади та державності в сучасній Україні, сутнісних, змістовних та функціональних характеристик державної влади в контексті еволюції інститутів української державності та значення людського чинника в цьому процесі, аналізу місця і ролі місцевого самоврядування під час децентралізації державної влади та модернізації державності в Україні та ін., є такі висновки, узагальнення та відповідні пропозиції.
Теоретико-методологічні та конституційні основи організації та діяльності державної влади іманентно пов’язані з процесами еволюції державності, яка в аспекті державотворення є однією з найважливіших властивостей державноорганізованого суспільства, котра забезпечує його життєздатність шляхом політичної структуризації і легітимації, виходячи з чого без демократичної, соціально-правової державності неможливо зробити докорінну модернізацію суспільства та держави, а з точки зору сучасного державознавства характеризує якісний стан суспільства на будь-якому конкретно-історичному етапі розвитку, причому найбільшою мірою її пізнавальний потенціал розкривається при аналізі транзитних, перехідних суспільств, бо це поняття розширює можливості розуміння і пояснення різних проблем трансформації тоталітарної системи в соціальну з демократичною організацією громадянського суспільства і правовою державою.
Еволюція державності та процеси інституціоналізації громадянського суспільства в Україні в першу чергу залежать від ступеня адекватності загальновизнаним демократичним цінностям правової політики, здійснюваної державною владою, основне призначення якої полягає в утворенні комплексу політико-правових та соціально-економічних умов і можливостей, які забезпечують правове поле для формування цивілізованих відносин у системі координат “людина – територіальна громада – суспільство – держава”, без яких інститути громадянського суспільства не в змозі сформуватися та оптимально функціонувати.
Між станом державності, характером організації та режимом функціонування її інститутів на конкретному етапі історичного розвитку та ефективністю функціонування державного механізму існують жорсткі взаємозв’язки та взаємозалежності, що свідчить, по-перше, про контінуїтет національної державності, яка є не тільки інтегралом минулого і сучасного державноорганізованого суспільства, а й втілює у собі об’єднуючий проект можливого вектора майбутнього, тому вона, як правило, є доволі стійкою у часовому відношенні, але є матеріально (ідеологічно) і фізично мінливою субстанцією та продуктом історичного розвитку, та, по-друге, про вплив особливостей еволюції української державності на державу, процес здійснення державної влади, право та законодавство, оскільки життєдіяльність держави полягає в повсякденній реалізації державної влади, а державність є ланкою, що зв’язує наміри державної влади з результатом їх здійснення.
Виходячи з того, що в основі еволюції наукових уявлень щодо державності та критеріїв її демократичності знаходяться ідеї природного права, верховенства права, громадянського суспільства, конституційної держави, поділу влади та визнання місцевого самоврядування, в основі сучасного вчення про державну владу в Україні має знаходитися її розуміння як системи специфічних суспільних відноси, внаслідок чого державна влада – це система публічно-владних відносин, які виникають між відповідними суб’єктами (державою, суспільством, органами та посадовими особами державної влади тощо), у межах яких реалізуються функції держави, а також форма таких відносин, у яких, згідно із соціальними та правовими нормами, які формуються суверенним народом та державою, діяльність одних суб’єктів, впливаючи на діяльність інших, змінює або стабілізує їх відповідно до своїх завдань і цілей.
Сутність еволюції вітчизняної державності, так званого демократичного транзиту України, зокрема держави та її діяльності, державної влади та державного управління, полягає в корінній зміні соціальних зв’язків, відповідно до якої основним критерієм демократичності державності та всіх її публічно-владних інститутів має стати принцип, згідно з яким людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, виходячи з чого основоположними та системоутворюючими векторами розвитку сучасної ліберально-демократичної державності в Україні має стати “людський вимір” державної влади та її інститутів та всебічний розвиток місцевого самоврядування як локального виміру демократичної державності.
Сутність, зміст та механізм державної влади на сучасному етапі можна повною мірою усвідомити лише на основі ліберальних концепцій демократичної державності, за яких державна влада найоптимальніше виявляє себе як самостійний вид публічної влади, інститут політичної системи суспільства і форма народовладдя, що дозволяє визначити державну владу, з одного боку, як легітимне офіційне волевиявлення держави, її органів і посадових осіб щодо здійснення їхніх функцій і повноважень шляхом прийняття і реалізації правових актів у порядку, передбаченому Конституцією і законами, та, з іншого боку, провідний інститут політичної системи суспільства, який виконує основоположну роль у процесі модернізації вітчизняної державності.
Соціальне призначення є іманентною ознакою держави, державної влади та її функцій, яке полягає в різноманітній, широкій діяльності, спрямованій на вирішення завдань, які випливають з необхідності нормального, безконфліктного існування та прогресивного розвитку суспільства, виходячи з того, що сучасна демократична держава – соціальний арбітр, суб’єкт вирішення загальних справ, організатор багатьох важливих заходів, без здійснення яких не може нормально функціонувати суспільство.
Демократичний вимір конституційної реформи в Україні необхідно розуміти виключно в контексті модернізації державної організації суспільства як системи з прямими й обов’язково розвинутими зворотними зв’язками між державою і народом, де державна влада має виконувати передусім об’єктивну соціальну функцію упорядкування суспільства, забезпечення його цілості і сталого динамічного розвитку на основі правового закону, який має розроблятися й ухвалюватися на засадах людиноцентристської ідеології.
Еволюція вітчизняної державності та розвиток інститутів громадянського суспільства іманентно пов’язані з процесом політико-правового вдосконалення особистості, яка в суспільно-політичних процесах, по суті, відіграє дві ролі – громадянина держави та члена громадянського суспільства, виходячи з чого одним із найважливіших завдань дослідження сучасної державності є виявлення сутнісних характеристик держави в її взаємодії з правовою активністю особистості, враховуючи, що тільки активізація особистості в правовій та політичній сфері дозволить зміцнити вітчизняну державність та посилити державну владу.
Демократична еволюція України включає як трансформацію вищих та центральних і місцевих органів державної влади, так і органів місцевого самоврядування, безпосередньо пов’язаних з територіальними громадами – первинними суб’єктами місцевого самоврядування, виходячи з чого доведено, що процеси становлення місцевого самоврядування нерозривно пов’язані з демократизацією державного і суспільного життя, розвитком в Україні інститутів громадянського суспільства і правової держави, що об’єктивно призводить до самообмеження держави, прерогатив державної влади та органів, які її реалізують на користь інших суб’єктів політичної системи.
Сучасний етап еволюції української державності характеризується протиборством тенденцій централізації, децентралізації та деконцентрації, в основі яких – об’єктивні передумови і фактори (з одного боку, становлення демократичної соціально-правової держави, в якій народ здійснює свою владу, у тому числі реалізуючи своє право на місцеве самоврядування, з іншого боку, необхідність збереження, особливо в умовах конституційної кризи та сучасної політичної нестабільності, державної цілісності, республіканського устрою, єдиного економічного та правового простору) та суб’єктивні фактори, багато в чому пов’язані не тільки з проблемами перехідного періоду, а й з відсутністю наукової концепції, загальновизнаних підходів до вирішення проблеми гармонізації тенденцій централізації, децентралізації та деконцентрації.
Необхідно посилити увагу науковців до проблем еволюції національної державності в контексті прав і свобод людини і громадянина та процесів становлення інститутів місцевого самоврядування з позицій державознавства, сучасної теорії держави і права, філософії права, кратології, політології та інших наукових напрямів та запровадити як обов’язкові для вивчення у вищих юридичних закладах освіти навчальні курси “Теорія сучасної державності” та “Історія національної державності”.
Демократична еволюція національної державності, процес реформування інститутів політичної системи та вдосконалення правової системи суспільства мають насамперед спиратися на ідеологію верховенства права та “людського виміру” влади.
Виходячи з того, що конституційне закріплення принципу визнання та гарантування місцевого самоврядування є не тільки одним із чинників самообмеження державної влади, а й її обов’язком створити оптимальні умови для організаційної, правової та економічної самостійності територіальних громад, їхніх органів та посадових осіб, вважаємо за необхідне прийняти закон “Про засади державної регіональної політики” та схвалити Декларацію про основи державної політики щодо місцевого самоврядування, на основі якої розробити Національну стратегію розвитку місцевого самоврядування в Україні та з часом на її засадах провести масштабну муніципальну реформу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдрафиков Р.А. Экономико-правовые основания глобализации и современная государственность: Вопросы теории и практики : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 – теория и история права и государства; история учений о праве и государстве / Р.А. Абдрафиков. – Казань, 2007. – 24 с.
2. Авакьян С.А. Проблемы централизма, демократии, децентрализации в современном государстве: конституционно-правовые вопросы / С.А. Авакьян // “Централизм, демократия, децентрализация в современном государстве: конституционно-правовые вопросы”, междунар. науч. конф. (2005 ; Москва). Международная научная конференция “Централизм, демократия, децентрализация в современном государстве: конституционно-правовые вопросы”, 7-9 апр. 2005 г. : [материалы] / под ред. С.А. Авакьяна. – М. : ТК Велби, 2006. – С. 4-13.
3. Авер’янов В. Не зверхність, а служіння / В. Авер’янов // Уряд. кур’єр. – 2006. – 23 серп. – C. 10.
4. Авер’янов В. Предмет адміністративного права: нова доктринальна оцінка / В. Авер’янов // Право України. – 2004. – № 10. – С. 26-29.
5. Аверьянов В.Б. Организация аппарата государственного управления (структурно-функциональный аспект) / В.Б. Аверьянов. – К. : Наук. думка, 1985. – 146 с.
6. Автономов А.С. У истоков гражданского общества и местного самоуправления : очерки / А.С. Автономов. – М. : Б. и., 1998. – 87 с.
7. Адамський В. Українська державність у ХХ столітті : історико-політологічний аналіз / В. Адамський, Б. Андресюк, Є. Бистрицький [та ін.]. – К. : Політ. думка, 1996. – 435 с.
8. Азовкин И.А. Советы народных депутатов – политическая основа СССР / И.А. Азовкин, Н.Г. Старовойтов // Сов. гос. и право. – 1982. – № 10. – С. 3-10.
9. Акмалова А.А. Гармонизация тенденций централизации и децентрализации как предпосылка развития местного самоуправления / А.А. Акмалова // “Централизм, демократия, децентрализация в современном государстве: конституционно-правовые вопросы”, междунар. науч. конф. (2005 ; Москва). Международная научная конференция “Централизм, демократия, децентрализация в современном государстве: конституционно-правовые вопросы”, 7-9 апр. 2005 г. : [материалы] / под ред. С.А. Авакьяна. – М. : ТК Велби, 2006. – С. 278-283.
10. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – Ст. 502.
11. Алебастрова И.А. Конституционное право зарубежных стран : учеб. пособие / И.А. Алебастрова. – М. : Юрайт-М, 2001. – 640 с.
12. Александров Н.Г. Сущность социалистического государства и права / Н.Г. Александров. – М., 1969. – 269 с.
13. Алексеев А.С. Русское государственное право : конспект лекций / А.С. Алексеев. – М. : О-ва распространения полезных кн., 1897. – 583 с.
14. Алексеев С.С. Методологические проблемы правоведения / С.С. Алексеев, Д.А. Керимов, П.Е. Недбайло // Правоведение. – 1964. – № 4. – С. 12-18.
15. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. – М. : Норма, 1999. – 712 с.
16. Алексеев С.С. Философия права / С.С. Алексеев. – М. : Норма, 1998. – 336 с.
17. Алексюк Р.П. Аппарат управления и власти как общесоциологическая категория / Р.П. Алексюк. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1974. – 256 с.
18. Амелин В.Н. Власть как общественное явление / В.Н. Амелин // Социально-политические науки. – 1991. – № 2. – С. 3-15.
19. Анатолій Кінах: “Принципи політичної доцільності не можуть бути вищими за принципи верховенства права” // Голос України. – 2007. – 27 черв. – С. 3, 7.
20. Аникевич А.Г. Политическая власть: вопросы методологии исследования / А.Г. Аникевич. – Красноярск : Изд-во Красноярск. ун-та, 1986. – 230 с.
21. Арановский К.В. Государственное право зарубежных стран : учеб. для вузов / К.В. Арановский. – 3-е изд., доп. и перераб. – М. : Издат. группа “ФОРУМ” – “ИНФРА–М”, 1998. – 488 с.
22. Арбластер Ентоні. Ключові ідеї демократії / Ентоні Арбластер // Демократія : Антологія / упоряд. О. Проценко. – К. : Смолоскип, 2005. – С. 42-79.
23. Аринин А.Н. Российская государственность и проблемы федерализма / А.Н. Аринин. – М. : Ин-т этнологии и антропологии, 1997. – 46 с.
24. Аристотель Никомахова этика // Соч. : В 4 т. Т. 4. – М. : Мысль, 1983. – 830 с. – (Серия “Философское наследие”).
25. Аристотель Политика // Соч. : В 4 т. Т. 4. – М. : Мысль, 1983. – 830 с. – (Серия “Философское наследие”).
26. Афанасьев М.Н. Клиентелизм и российская государственность: Исследование клиентарных отношений, их роли в эволюции и упадке прошлых форм российской государственности, их влияния на политические институты и деятельность властвующих групп в современной России / М.Н. Афанасьев. – М. : МНФ, 2000. – 317 с.
27. Бабарикіна Н.А. Проблеми становлення низової демократії / Н.А. Бабарикіна // Грані. – 2006. – № 1. – С. 128-133.
28. Баймуратов М. Конституционно-проектная регламентация местного самоуправления и территориальных коллективов / М. Баймуратов // Юрид. вестник. – 1996. – № 1. – С. 95-100.
29. Баймуратов М.А. Международное сотрудничество органов местного самоуправления Украины : дис. ... д-ра юрид. наук : спеціальність 12.00.02 – конституційне право / М.А. Баймуратов. – О., 1996. – 498 с.
30. Баймуратов М.А. Международное сотрудничество органов местного самоуправления Украины: концептуальные основы, инновационная деятельность : лекции / М.А. Баймуратов, В.С. Коссей. – О. : АО БАХВА, 1998. – 82 с.
31. Баймуратов М.А. Публичная самоуправленческая (муниципальная) власть и гражданское общество: проблемы взаимосвязи и взаимозависимости / М.А. Баймуратов // Право и политика. – 2004. – № 3. – С. 82-87.
32. Баймуратов М.А. Роль публичной самоуправленческой (муниципальной) власти в становлении и развитии гражданского общества в Украине / М.А. Баймуратов // Актуальні проблеми політики : зб. наук. пр. – О., 2003. – Вип. 16. – С. 41 52.
33. Баймуратов М.О. Компетенція місцевого самоврядування та органу місцевого самоврядування: онтологічні та аксіологічні підходи щодо виявлення та розуміння / М.О. Баймуратов // Держава і право : зб. наук. пр. – К., 2007. – Вип. 38. – С. 287-296.
34. Баймуратов М.О. Локальна система захисту прав людини в Україні: сутність та становлення / М.О. Баймуратов // Юрид. освіта і правова держава : зб. наук. пр. – О., 1997. – С. 96-101.
35. Баймуратов М.О. Місцеве самоврядування в контексті українського конституціоналізму / М.О. Баймуратов // Наук. вісник Акад. муніцип. упр. Серія “Управління”. Вип. 2. Правові та фінансові механізми муніципального управління / за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. – К. : Видав. полігр. центр Акад. муніцип. упр., 2007. – С. 32-38.
36. Баймуратов М.О. Муніципальна влада: актуальні проблеми становлення й розвитку в Україні / М.О. Баймуратов, В.А. Григор’єв. – О. : АО БАХВА, 2003. – 192 с.
37. Баймуратов М.О. Муніципальні права особистості: становлення та сутність / М.О. Баймуратов, Ю.Ю. Сосновських // Вісник Одес. ін-ту внутр. справ. – 1997. – № 4. – С. 3-10.
38. Байтин М.И. Государство и политическая власть (теоретическое исследование) : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук / М.И. Байтин. – М., 1973. – 52 с.
39. Байтин М.И. Механизм современного российского государства / М.И. Байтин // Правоведение. – 1996. – № 3. – С. 4-15.
40. Барановський Ф.В. Економічна політика держави: політологічний аспект : автореф. дис. ... канд. політол. наук / Ф.В. Барановський. – К., 1999. – 20 с.
41. Бардаков А.И. Власть и управление в формах коллективной жизни : монография / А.И. Бардаков. – Волгоград : Изд-во ФГОУ ВПО “ВАГС”, 2006. – 224 с.
42. Баренбойм П. 3000 лет доктрины разделения властей. Суд Сьютера : учеб. пособие / П. Баренбойм. – М. : Белые альвы, 1996. – 175 с.
43. Барков В.Ю. Соціально-політичне становлення громадянського суспільства в Україні : автореф. дис. ... д-ра політ. наук : 23.00.02 – політичні інститути та процеси / В.Ю. Барков ; НАН України ; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К. , 1999. – 38 с.
44. Барнашов А.М. Единство как свойство государственной власти и его воплощение в государственном строительстве в СССР : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / А.М. Барнашов. – Томск, 1974. – 28 с.
45. Баталов Э. Глобальный кризис демократии? / Э. Баталов // Свободная мысль – ХХІ. – 2005. – № 2. – С. 13-24.
46. Батанов О. Концептуальні засади співвідношення функцій територіальних громад з функціями місцевих органів державної виконавчої влади / О. Батанов // Право України. – 1999. – № 5. – С. 25-29.
47. Батанов О.В. Демократична муніципальна ідеологія та проблеми формування муніципальної влади в Україні / О.В. Батанов // Вісник Запоріз. нац. ун-ту. Серія “Юридичні науки”. – 2005. – № 2. – С. 36 41.
48. Батанов О.В. Механізм держави / О.В. Батанов // Політол. енцикл. словник / упоряд. В.П. Горбатенко ; за ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка. – 2-е вид., допов. і переробл. – К. : Генеза, 2004. – С. 338.
49. Батанов О.В. Місцеве самоврядування – інститут політичної системи України: теоретико–методологічні проблеми дослідження / О.В. Батанов // Бюл. М-ва юстиції України. – 2004. – № 1. – С. 18-28.
50. Батанов О.В. Муніципальна влада в контексті теорії політичної легітимності / О.В. Батанов // Часопис Київ. ун-ту права. – 2007. – № 3. – С. 3-7.
51. Батанов О.В. Муніципальна влада: через місцеві інтереси до нації самоврядних громад / О.В. Батанов // Національний інтерес. – 2005. – грудень. – С. 23-27.
52. Батанов О.В. Муніципальне право України : підручник / О.В. Батанов ; відп. ред. М.О. Баймуратов. – Х. : Одіссей, 2008. – 528 c. – (Серія “Інноваційні освітні технології у муніципальному праві”).
53. Батанов О.В. Політичні партії та територіальні громади як суб’єкти муніципального виборчого процесу / О.В. Батанов // Вісник Центр. виборчої комісії. – 2005. – № 2. – С. 64-71.
54. Батанов О.В. Проблема прав людини у світлі запровадження реального місцевого самоврядування / О.В. Батанов // Правова держава : щорічник наук. пр. Ін-ту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2006. – Вип. 17. – С. 126-136.
55. Батанов О.В. Проблеми місцевого самоврядування в Україні в контексті реалізації принципу верховенства права / О.В. Батанов // Часопис Київ. ун-ту права. – 2008. – № 1. – С. 62-68.
56. Батанов О.В. Публічна влада як інститут конституційного права: концептуальні проблеми теорії / О.В. Батанов // Правова держава. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. – Вип. 19. – С. 144-153.
57. Батанов О.В. Публічна влада як суспільно-політичний феномен: постановка проблеми / О.В. Батанов // Правова держава. – К. : Ін т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – Вип. 16. – С. 272-282.
58. Батанов О.В. Реформа конституційної моделі місцевого самоврядування / О.В. Батанов // Адміністративно-територіальна реформа в Україні: оптимальна модель / за заг. ред. О.І. Соскіна. – К. : Ін-т трансформації суспільства, 2007. – С. 170-175.
59. Батанов О.В. Субсидіарність / О.В. Батанов // Політол. енцикл. словник / упоряд. В.П. Горбатенко ; за ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка. – 2-е вид., допов. і переробл. – К. : Генеза, 2004. – С. 642.
60. Батанов О.В. Територіальна громада і людина та проблеми відповідальності у місцевому самоврядуванні / О.В. Батанов // Бюл. Мін-ва юстиції України. – 2003. – № 10. – С. 5-15.
61. Батанов О.В. Що таке місцеве самоврядування з точки зору права? / О.В. Батанов // Правова держава. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. – Вип. 18. – С. 172-184.
62. Безродна В.І. Особливості формування громадянського суспільства в процесі політичної модернізації України : автореф. дис. ... канд. політ. наук / В.І. Безродна : 23.00.02 – політичні інститути і процеси. – О., 2003. – 16 с.
63. Безсмертний Р. Держава, як і будівля, починається з фундаменту / Р. Безсмертний // Уряд. кур’єр. – 2005. – 22 квіт.
64. Безсмертний Р. Основні засади адміністративно-територіальної реформи в Україні / Р. Безсмертний // “Реформування місцевого самоврядування в контексті конституційної реформи”, наук.-практ. семінар (2005 ; Бердянськ). Науково-практичний семінар “Реформування місцевого самоврядування в контексті конституційної реформи”, 23-24 черв. 2005 р. : [матеріали]. – К., 2005. – С. 64-68.
65. Безсмертний Р. Основні засади адміністративно-територіальної реформи в Україні / Р. Безсмертний // Воля-регіон. – 2005. – Черв.-лип.
66. Безсмертний Р.П. Концепція реформування системи влади на регіональному та місцевому рівнях / Р.П. Безсмертний // “Реформування місцевого самоврядування в контексті конституційної реформи”, наук.-практ. семінар (2005 ; Бердянськ). Науково-практичний семінар “Реформування місцевого самоврядування в контексті конституційної реформи”, 23 24 черв. 2005 р. : [засідання Спілки секретарів місцевих рад Асоціації міст України та громад : зб. матеріалів / за ред. В.В. Кравченка та М.В. Пітцика]. – К., 2005. – С. 16-23.
67. Белоцерковский В.В. Самоуправление – будущее человечества или новая утопия? / В.В. Белоцерковский. – М. : Интер-Версо : Междунар. отношения, 1992. – 159 с.
68. Бердяев Н.А. Философия свободы. Смысл творчества / Н.А. Бердяев. – М. : Правда, 1989. – 607 с. – (Серия “Из истории отеч. филос. мысли”).
69. Березин А.И. Институты публичной власти в национальной государственно-правовой традиции : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 23.00.02 – политические институты; этнополитическая конфликтология; национальные и политические процессы и технологии (юридические науки) / А.И. Березин. – Ростов-н/Д, 2006. – 26 с.
70. Бобылев А.И. Государство и право в политической системе общества / А.И. Бобылев // Право и политика. – 2002. – № 10. – С. 7-12.
71. Богданов А.А. Тектология: Всеобщая организационная наука / А.А. Богданов ; Междунар. ин т Александра Богданова. – М. : Финансы, 2003. – 496 с.
72. Богданова Н.А. Централизация и децентрализация: соотношение ценностей / Н.А. Богданова // “Централизм, демократия, децентрализация в современном государстве: конституционно-правовые вопросы”, междунар. науч. конф. (2005 ; Москва). Международная научная конференция “Централизм, демократия, децентрализация в современном государстве: конституционно-правовые вопросы”, 7-9 апр. 2005 г. : [материалы] / под ред. С.А. Авакьяна. – М. : ТК Велби, 2006. – С. 15-17.
73. Боер В.М. Российская государственность: от тоталитаризма к правовому государству / В.М. Боер, Н.Г. Янгол. – СПб. : СПбГУАП, 1997. – 237 с.
74. Бойко А.І. Світоглядні орієнтації пострадянської людини (соціально-філософський аналіз) : автореф. дис. ... канд. філос. наук : 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії / А.І. Бойко. – О., 2002. – 17 с.
75. Бондарук С.О. Консоціативна демократія і проблема етно-культурного визнання: до порівняльного аналізу теорій та моделей мультикультурного суспільства / С.О. Бондарук // Наук. вісник Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. – 2003. – № 10. – С. 212-218.
76. Бондарь Н.С. Гражданин и публичная власть: Конституционное обеспечение прав и свобод в местном самоуправлении : учеб. пособие / Н.С. Бондарь. – М. : ОАО «Издательский дом “Городец”», 2004. – 352 с.
77. Борденюк В. Деякі аспекти співвідношення системи органів виконавчої влади та виконавчих органів місцевого самоврядування / В. Борденюк // Юрид. Україна. – 2005. – № 5. – С. 16-22.
78. Борденюк В. Державний механізм як система органів державної влади та органів місцевого самоврядування та фактори його цілісності / В. Борденюк // Юрид. Україна. – 2005. – № 3. – С. 15-23.
79. Борденюк В. Децентралізація державної влади і місцеве самоврядування: поняття, суть та форми (види) / В. Борденюк // Право України. – 2005. – № 1. – С. 21-25.
80. Борденюк В.І. Місцеве самоврядування та державне управління: конституційно-правові основи співвідношення та взаємодії : монографія / В.І. Борденюк. – К. : Парламент. вид-во, 2007. – 576 с.
81. Борденюк В. Деякі аспекти системного підходу до співвідношення механізму (апарату) держави та місцевого самоврядування / В. Борденюк // Юрид. Україна. – 2005. – № 2. – С. 4-11.
82. Борденюк В. Деякі аспекти співвідношення місцевого самоврядування, держави та громадянського суспільства / В. Борденюк // Право України. – 2001. – № 12. – С. 24-27.
83. Борденюк В. Місцеве самоврядування і деякі проблеми децентралізації влади / В. Борденюк // Вдосконалення законодавства України в сучасних умовах : зб. наук. ст. – К., 1996. – Вип. 1. – С. 34-35.
84. Борденюк В. Муніципальна реформа: що, як і задля чого / В. Борденюк // Віче. – 1998. – № 7. – С. 63-79.
85. Брежнев Л.И. Великий Октябрь и прогресс человечества : доклад на совместном торжественном заседании ЦК КПСС, Верховного Совета СССР и Верховного Совета РСФСР / Л.И. Брежнев // Коммунист. – 1977. – № 16. – С. 3-10.
86. Бродецкая Ю.Ю. К вопросу о специфике маргинализационных процессов в украинском обществе / Ю.Ю. Бродецкая // Вісник Дніпропетр. ун-ту. Серія “Соціологія. Філософія. Політологія”. – Дніпропетровськ : РВВ ДНУ, 2002. – Вип. 8. – С. 111-115.
87. Бродецкая Ю.Ю. Маргинальные явления в структуре современного украинского общества / Ю.Ю. Бродецкая // “Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень”, Четверта Міжнар. конф. молодих науковців (2001 ; Київ). Четверта Міжнародна конференція молодих науковців “Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень”, 2001 р. : [тези доп.]. – К. : Вид-во КНУ ім. Тараса Шевченка, 2001. – С. 53-54.
88. Бродецкая Ю.Ю. Особенности и специфика маргинальных процессов в контексте трансформационных преобразований украинского общества / Ю.Ю. Бродецкая // Грані : наук.-теорет. та громад.-політ. альманах. – Дніпропетровськ, 2002. – № 5(25). – С. 89-92.
89. Бродецька Ю.Ю. Феномен маргінальності в сучасному українському суспільстві: теоретико-методологічний аналіз : автореф. дис. ... канд. соціол. наук : 22.00.01 – теорія та історія соціології / Ю.Ю. Бродецька. – Х., 2003. – 17 с.
90. Бродецька Ю.Ю. Феномен маргінальності в умовах трансформації українського суспільства: соціоструктурний аспект / Ю.Ю. Бродецька // Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи : вісник Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. – 2002. – С. 63-67.
91. Бунин Г.Г. Синергетика: порядок и хаос в обществе / Г.Г. Бунин. – Махачкала : Б. и., 1996. – 62 с.
92. Бутенко А.П. Власть народа посредством самого народа: О социалистическом самоуправлении народа / А.П. Бутенко. – М. : Мысль, 1988. – 203 с.
93. Бутко І. Територіальна організація державної виконавчої влади і самоврядування / І. Бутко // Юрид. вестник. – 1996. – № 1. – С. 93-94.
94. Бутко І.П. Проблеми територіальної організації державної виконавчої влади і самоврядування / І.П. Бутко // “Проблеми реформування державної влади: конституційні та управлінські аспекти”, наук.-практ. конф. (1995 ; Київ). Науково-практична конференція “Проблеми реформування державної влади: конституційні та управлінські аспекти”, 10-11 берез. 1995 р. : [тез. доп. і наук. повідом.]. – К., 1995. – С. 96-98.
95. Бучурин И.С. Удовлетворение бытовых потребностей населения – функция Советского общенародного государства / И.С. Бучурин // Общенауч. конф. юрид. фак. : [посвящ. итогам науч.-исслед. работы за 1966 г. : тез. докл.]. – Минск, 1966. – С. 1-4.
96. Бялкина Т.М. Компетенция местного самоуправления: проблемы теории и правового регулирования : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.02 – конституционное право; муниципальное право / Т.М. Бялкина. – Саратов, 2007. – 56 с.
97. Василькова В.В. Порядок и хаос в развитии социальных систем. Синергетика и теория социальной самоорганизации / В.В. Василькова. – СПб. : Лань, 1999. – 480 с.
98. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем / под общей ред. Е.Б. Кубко. – К. : Юринком, 1997. – 192 с.
99. Ведель Ж. Административное право Франции / Ж. Ведель ; пер. с фр. д-ра юрид. наук Л.М. Энтина ; под ред. д-ра юрид. наук М.А. Крутоголова ; [вступ. ст. д-ров юрид. наук, проф. М. Крутоголова и А. Лунева, с. 5-20]. – М. : Прогресс, 1973. – 512 с. – (Для науч. биб-к).
100. Велихов Л.А. Основы городского хозяйства : Общее учение о городе, его самоуправлении, финансах и методах хозяйства / Л.А. Велихов. – М. : Наука, 1996. – 480 с.
101. Венгеров А.Б. Синергетика, юридическая наука, право / А.Б. Венгеров // Сов. гос. и право. – 1986. – № 10. – С. 36-45.
102. Венгеров А.Б. Теория государства и права : учеб. для юрид. вузов / А.Б. Венгеров. – 3-е изд.– М. : Юриспруденция, 1999. – 528 с.
103. Верецька Л.І. Справедливість, суспільство, право: суперечності взаємозв’язку / Л.І. Верецька // Наукове пізнання: методологія та технологія. – 2001. – Вип. 1(7). – С. 127-130.
104. Верецька Л.І. Феномен справедливості у контексті соціальної комунікації : автореф. дис. ... канд. філос. наук : 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії / Л.І. Верецька. – О., 2002. – 21 с.
105. Ветютнев Ю.Ю. Синергетика в праве / Ю.Ю. Ветютнев // Гос. и право. – 2002. – № 4. – С. 64-69.
106. Вибудувати систему без абсурдів : з виступу Голови Верховної Ради України Володимира Литвина на розширеному засіданні колегії Державної судової адміністрації за участі Президії Верховного Суду України та Ради суддів України // Голос України. – 2005. – 4 берез. – С. 3.
107. Відданість демократії і правам людини : виступ Президента України В.А. Ющенка в січні 2005 року на пленарному засіданні ПАРЄ // Уряд. кур’єр. – 2005. – 27 січ. – С. 1, 3.
108. Власов В.И. Теория государства и права : учебник / В.И. Власов. – Ростов н/Д : Феникс, 2002. – 512 с.
109. Войтенко О.В. Государство, государственное образование, государственность (теоретико-методологический анализ их соотношения) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 – теория и история права и государства; история учений о праве и государстве / О.В. Войтенко. – М., 2007. – 18 с.
110. Волошенюк О.В. Види правового нігілізму / О.В. Волошенюк // Вісник Ун-ту внутр. справ. – 1999. – № 5. – С. 87-91.
111. Волошенюк О.В. Історичні корені вітчизняного правового нігілізму / О.В. Волошенюк // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених : зб. наук. пр. – Х. : Ун-т внутр. справ : Основа, 1997. – Вип. 3-4. – С. 253-255.
112. Волошенюк О.В. Правовий нігілізм в пострадянському суспільстві : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень / О.В. Волошенюк. – Х., 2000. – 16 с.
113. Волошенюк О.В. Про сутність правового нігілізму з точки зору факторів об’єктивного характеру / О.В. Волошенюк // Вісник Ун-ту внутр. справ. – 1998. – № 3-4. – С. 90-94.
114. Воронов І. Політичний режим та система відносин “держава – суспільство” / І. Воронов // Політологічний вісник : зб. наук. пр. – К. : Знання України, 2002. – Вип. 11. – С. 73-80.
115. Воронов І. Правова держава і громадянське суспільство: співвідношення і взаємозв`язок / І. Воронов // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Х. : Магістр. – 2002. – № 3(14). – С. 34-41.
116. Воронов І. Правова держава як взаємообумовленість двох формуючих понять: держави і права / І. Воронов // Актуальні проблеми політики : зб. наук. пр. – О. : Юрид. літ., 2002. – Вип. 15 [гол. ред. С.В. Ківалов]. – С. 311-320.
117. Воронов І. Правова держава як соціально-історичне явище: зв’язок епох, принципів, мети / І. Воронов // Дослідження світової політики : зб. наук. пр. – К. : Ін-т світової економіки і міжнар. відносин НАН України, 2002. – Вип. 21. – С. 78-92.
118. Воронов І. Шляхи оптимізації правового державотворення в сучасній Україні / І. Воронов // Борисфен : літ.-мистецький, публіцист. та наук.-попул. щомісячник. – 2002. – № 7(133). – С. 6-8.
119. Воронов І. Людина як пріоритетна цінність правової держави / І. Воронов // Борисфен : літ.-мистецький, публіцист. та наук.-попул. щомісячник. – 2002. – № 8(134). – С. 26-29.
120. Воронов І.О. Правова держава як предмет політології: історія, теорія, методологія дослідження : автореф. дис. ... д-ра політ. наук : 23.00.02 – політичні інститути та процеси / І.О. Воронов. – К., 2003. – 39 c.
121. Воронов І.О. Правова держава як предмет політологічного аналізу / І.О. Воронов. – К. : Віра ІНСАЙТ, 2000. – 375 с.
122. Востриков И.В. Институционально-правовая трансформация российской государственности в переходный период : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 23.00.02 – политические институты; этнополитическая конфликтология; национальные и политические процессы и технологии (юридические науки) / И.В. Востриков. – Ростов-н/Д, 2006. – 23 с.
123. Выдрин И.В. Муниципальное право России : учеб. для вузов / И.В. Выдрин, А.Н. Кокотов. – М. : НОРМА–ИНФРА-М, 1999. – 368 с.
124. Вюртенбергер Т. Європейська ідея субсидіарності як основа регіоналізації, децентралізації та деконцентрації / Т. Вюртенбергер // Організація регіональної та місцевої влади: досвід держав-членів Європейського Союзу та вибір України. – К., 2000. – С. 5-6.
125. Гаврилов М. Методологія вирішення Гегелем проблеми диференціації державної влади / М. Гаврилов // Схід. – 2001. – № 5. – С. 70-74.
126. Гаврилов М.І. Влада як феномен ідеальної реальності народу / М.І. Гаврилов // Мультиверсум. – 2002. – Вип. 27. – С. 24-31.
127. Гаврилов М.І. Демократична державність і проблема “прийнятності” законів / М.І. Гаврилов, В.П. Заблоцький // Мультиверсум. – 2003. – Вип. 33. – С. 3-12.
128. Гаврилов М.І. Філософія демократичної державності : автореф. дис. ... д-ра філос. наук : 09.00.03 – соціальна філософія і філософія історії / М.І. Гаврилов. – Дніпропетровськ, 2007. – 32 с.
129. Гаврилов Н.И. Демократическая государственность: синтез прав и обязанностей / И.Н. Гаврилов // Иллюзия и реальность социального бытия. – Донецк : Изд-во Донецк. гос. коммерч. ин-та, 1996. – С. 86-101.
130. Гаврилов Н.И. Мера государственности демократического государства / Н.И. Гаврилов. – К. : Наук. думка, 1997. – 115 с.
131. Гаврилов Н.И. Феномен государственной власти народа / Н.И. Гаврилов. – Севастополь : Вебер, 2003. – 300 с.
132. Газицки А. Политическая власть как социальный феномен (социально-психологический аспект) : автореф. дис. … канд. социол. наук / А. Газицки. – М., 1992. – 23 с.
133. Ганьба Б. Системний підхід та його застосування в дослідженні державно-правових явищ / Б. Ганьба // Право України. – 2000. – № 3. – С. 41-44.
134. Ганьба Б.П. Місце і роль категорій системного підходу в державно-правових дослідженнях / Б.П. Ганьба // Вісник Львів. ун-ту. – 2000. – № 35. – С. 59 65.
135. Ганьба Б.П. Системний підхід та його застосування в дослідженні України як демократичної, соціальної, правової держави : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових досліджень / Б.П. Ганьба. – Х., 2001. – 19 с.
136. Ганьба Б.П. Характеристика системно пов’язаних головних ознак сучасної Української держави / Б.П. Ганьба // Наук. вісник Нац. акад. внутр. справ України. – 1999. – № 3. – С. 68 73.
137. Гвоздкова Т.А. Политическая власть как объект социально-философского анализа : автореф. дис. … канд. филос. наук / Т.А. Гвоздкова. – М., 1990. – 24 с.
138. Гегель Г.-В.-Ф. Философия права : пер. с нем. / ред. и сост. Д.А. Керимов и В.С. Нерсесянц. – М. : Мысль, 1990. – 524 с. – (Серия “Философское наследие”).
139. Геєць В. Державність України. На шляху до громадянського суспільства / В. Геєць // Віче. – 1995. – № 5. – С. 3-16.
140. Гладышев А.Г. Муниципальная наука: теория, методология, практика / А.Г. Гладышев, В.Н. Иванов, В.И. Патрушев [и др.] ; под общ. ред. В.Н. Иванова. – М. : Муниципальный мир, 2003. – 358 с.
141. Глухарева Л.И. Права человека в современном мире (социально-философские основы и государственно-правовое регулирование) / Л.И. Глухарева. – М. : Юристъ, 2003. – 304 с.
142. Гоббс Т. Левиафан / Т. Гоббс // Соч. В 2 т. : пер. с лат. и англ. / сост., ред. изд., авт. вступ. ст. и примеч. В.В. Соколов. – М. : Мысль, 1989 – 1991.
– Т. 2. – 1991. – 713 с.
143. Гоббс Т. Основы философии. Ч. 3. О гражданине / Т. Гоббс // Соч. В 2 т. : пер. с лат. и англ. / сост., ред. изд., авт. вступ. ст. и примеч. В.В. Соколов. – М. : Мысль