Основи концепції правового регулювання інтернет-відносин в Україні (загальнотеоретичні аспекти )

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………3
Розділ 1 Вплив всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet” на розвиток держави і права на початку ХХІ сторіччя…..…………………………….....17
1.1 Глобальна комп'ютерна мережа „Internet” - технологічне та суспільне явище постіндустріальної епохи………………………………………………..17
1.2 Загальні проблеми держави і права, обумовлені появою всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet”…………………………………………………32

Розділ 2 Юридична природа права віртуального простору як полісистемного правового інституту.………………………………………....55
2.1 Науково-теоретичні підходи до розуміння категорії - «право віртуального простору» у сучасній юриспруденції...…………………………………………55
2.2 Предмет та методи права віртуального простору.………………………....70
2.3 Аксіологічні та телеологічні аспекти правового регулювання суспільних відносин, що пов’язані з використанням комп’ютерної мережі „Internet”……92

Розділ 3 Правове врегулювання статусу учасників інформаційних процесів у мережі „Internet” та забезпечення його реалізації……………108
3.1 Закріплення правового статусу учасників всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet» у законодавстві України та деяких зарубіжних країн…………….108
3.2 Правовідносини, пов’язані з використанням всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet»………………………………………………………………..125
3.3 Специфіка правозастосування юридичних норм, що регулюють діяльність учасників комп’ютерної мережі „Internet”.……………………………………134

ВИСНОВКИ...………………………………………………………145
СПИСОК ДЖЕРЕЛ А ЛІТЕРАТУРИ...…………………………150

ВСТУП

Актуальність дослідження обумовлена необхідністю подальшого розвитку вітчизняної доктрини щодо правового регулювання інформаційних відносин та потребою у всебічному з’ясуванні можливостей юридичного впливу з боку держави на нове технологічне та людське середовище, яким є віртуальний простір, адже подальший поступальний рух України до соціальної правової держави залежить від матеріальної, технологічної та інформаційної оснащеності.
Сучасні інформаційні технології, розвиток всесвітньої комп'ютерної мережі «Internet» сприяють динамічній трансформації громадянського суспільства, його переходу від постіндустріального суспільства до інформаційно-правового суспільства. Наукова, юридична громадськість України, усвідомлюючи значення цього процесу, зверталася до постанови і вирішення інформаційних проблем у тому числі з позицій загальної теорії держави і права, однак юридичним аспектам розвитку мережі „Іntеrnеt” у вітчизняному праві не приділено належної уваги. За таких умов актуальним стає комплексний науковий аналіз особливостей правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням мережі „Іntеrnеt” в Україні та його елементного складу на основі понятійного та концептуального апарату загальної теорії держави і права. Необхідність такого аналізу викликана тим, що й досі не розкритим залишається питання щодо впливу віртуального простору на розвиток національної правової доктрини в цілому та доктрини правового регулювання суспільних відносин зокрема. До того ж невизначеним є питання про належність інституту права віртуального простору до числа публічних чи приватних галузей вітчизняного права. Не вирішеними залишаються питання про роль держави та інститутів громадянського суспільства в реалізації, охороні та захисті права громадянина України на доступ до інформації, розміщеної у всесвітній комп'ютерній мережі „Internet”, про правовий статус учасників інформаційних процесів у цій мережі. Потребує поглибленого аналізу низка питань, що стосуються правового статусу інформації, розміщеної в цій мережі, специфіки предмету, методів, способів та техніки правового регулювання і механізмів саморегуляції суспільних відносин, що виникають з приводу використання цієї всесвітньої комп'ютерній мережі.
Актуальність окресленої теми виявляється також у конкретизації та уніфікації правових категорій права віртуального простору, розробці класифікації інформаційних прав громадян у мережі „Internet”, з’ясуванні характеру та особливостей правозастосування юридичних норм, що регулюють діяльність учасників комп’ютерної мережі „Internet” в Україні.
Актуальність дослідження посилюється й тим фактом, що аналіз правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням мережі „Internet” в Україні, з позицій загальнотеоретичного правового підходу здійснюється вперше з моменту появи її українського сегменту.
Зв’язок з науковими програмами. Дисертацію виконано відповідно до основних завдань Національної програми інформатизації, затверджених у ст.5 Закону України «Про національну програму інформатизації» від 04.02.1998 р., № 74/98, п.2 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою ХНУВС 12.12.2005 р.
Стан наукової розробки проблеми. Теоретичні засади концепції правового регулювання суспільних відносин були всебічно сформульовані представниками попередніх поколінь вчених-юристів, які працювали протягом усього ХХ століття. С.С. Алексєєв, М.Г. Александров, С.І. Вільнянський, А.М. Вітченко, В.М. Горшеньов, О.Г. Манов, В.М. Протасов, Р.Й. Халфіна, І.Ю. Фарбер, Ю.Г. Ткаченко, В.Д. Сорокін, Г.Г. Шмельова, Л.С. Явич, Ц.А. Ямпольска та інші внесли значний внесок у її розробку, створивши для представників наступних поколінь вчених-юристів серйозний науковий та методологічний інструментарій.
Саме в 40-60 рр. ХХ сторіччя у вітчизняній юридичній науці було сформульовано та введено у науковий обіг такі базові категорії права як «правове регулювання суспільних відносин», «предмет правового регулювання», «метод правового регулювання суспільних відносин», «механізм правового регулювання суспільних відносин», тощо [1, с.7; 2, с.9; 3, с. 15-16]. Це дозволило у подальшому плідно розвивати дану концепцію в різних ракурсах як у межах загальної теорії права, так і в межах інших галузевих юридичних наук.
З середини 70-х років ХХ сторіччя світова й вітчизняна юридична та наукова громадськість, усвідомлюючи значення науково-технічного прогресу як глобального та універсального процесу, що зачіпає всі сторони розвитку суспільства та не обмежується виключно рамками науки та техніки, звернула увагу на проблему його впливу на державу та право в цілому та проблему правового регулювання науково-технічного прогресу зокрема [4, с.25; 5, с.3, с.9, с.12; 6, с.10; 7, с.25; 8, с.12]. З того часу та майже до початку 90 років ХХ сторіччя в юриспруденції точилися гострі наукові дискусії стосовно таких проблем, як:
1) Роль права та держави в розвитку науково-технічного прогресу. Так, О.А. Підопригора у своїй праці «Науково-технічний прогрес і право» наголошував на тому, що в умовах науково-технічного прогресу підвищується роль права в удосконаленні суспільних відносин, більш чітко проявляється його соціальне призначення [9, с. 5];
2) Взаємодія права та науково-технічного прогресу. Як відзначав В.М. Ведяхін, діалектика взаємодії права та науково-технічного прогресу – важлива методологічна проблема, проблема виникнення та вирішення протиріч між цими складними соціальними явищами [8, с.25];
3) Форми впливу права на науково-технічний прогрес. Р.Й. Халфіна виокремлювала чотири основних напрямку такого впливу: а) створення та розвиток спеціального комплексу правових норм, що регулюють відносини щодо створення та використання науково-технічних нововведень. Закріплення в правових нормах цільової функції усієї системи правового регулювання науково-технічного прогресу; б) удосконалення правових форм господарського механізму, оскільки законодавство в галузі економіки найбільш суттєво впливає на розвиток науково-технічного прогресу; в) оптимізація правового регулювання підготовки та розподілу кадрів на виробництві; г) розвиток норм права, що запобігають або зменшують шкідливі наслідки науково-технічного прогресу [5, с.27].
4) Науково-технічний прогрес та межі правового регулювання. Як відзначав Д.Г. Хецуріані, науково-технічний прогрес з одному боку посилює та розширює межі правового регулювання суспільних відносин, а з іншого боку веде до поступового згортання юридичної регламентації суспільних відносин [7, с.31];
Крім досягнень перелічених авторів, наукові надбання Ч.Н. Азімова, Ю.М. Батуріна, А.Б. Венгерова, І.Ф. Казьміна, В.М. Монахова, М.М. Рассолова, Т. Стоун’єра та інших вітчизняних та зарубіжних вчених з цієї проблематики також стали плідною основою для появи у 70-і та 80-і рр. ХХ сторіччя якісно нових напрямків наукового пошуку в юриспруденції, серед яких осібне місце займає проблема правового забезпечення інформатизації суспільства.
Наукові праці з цієї проблематики, що з'явилися у світ у період з 1978 по 1988 роки (серед яких осібно треба виокремити роботи М.М. Рассолова –«Управление, информация и право», А.Б. Венгерова – «Право и информация в условиях автоматизации управления», Ю.М. Батуріна (у співавторстві) – «Влияние научно-технического прогресса на юридическую жизнь») значним чином вплинули на формування в подальшому інформаційних прав людини як окремого правового інституту [10, с.60; 11, с. 101; 12, с.73] та концепції інформаційного права як самостійної та якісно нової галузі права , в межах якої у вітчизняній та зарубіжній юриспруденції вперше відбулися наукові дискусії з питань, що стосувалися таких проблем, як: 1) взаємодія інформаційного суспільства та електронної держави; 2) вплив й взаємодія права та всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet”; 3) правове забезпечення інформаційної безпеки держави та суспільства.
У 1991 році Ю.М. Батурін вперше серед науковців пострадянських країн сформулював теоретичні засади комп'ютерного права, обґрунтував доцільність введення у науковий обіг згаданої юридичної категорії, наголосив на необхідності прискореного темпу розвитку правового забезпечення комп’ютеризації з метою запобігання деформації та гальмування бажаних для суспільства змін у цій галузі, виокремив специфічні риси суспільних відносин у комп'ютерній сфері, що диференціюють ці відносини від інформаційних відносин [13, с.10, с14].
З середини 80-х років ХХ сторіччя не менш активні наукові пошуки з проблеми правового впливу на розвиток науково-технологічного прогресу у галузі масових комп'ютерних комунікацій та мереж відбувались в американській та західноєвропейській юридичній літературі. Саме в американській юридичній літературі вперше з'явився термін «Law of Cyberspace» (право кіберпростору) [14]. Чисельні рапорти та звіти, що стосуються різних електронних мереж, включаючи мережу „Internet”, були підготовлені та надруковані за проханням урядів у Франції, Бельгії, ФРН, США, Великій Британії. При цьому така робота ведеться щорічно. Її метою є вивчення динаміки розвитку та функціонування нового способу комунікацій.
У працях американських вчених Девіда Поста (David G. Post) -«Anarchy, State, and Inetrnet: An Essay on Law-Making in Cyberspace» (Анархія, держава та Inetrnet: Есе щодо правотворення у кіберпросторі), Девіда Джонсона (David Johnson) - «Law and Borders – The rise of Law in Cyberspace» (Право та кордони – Становлення права у кібепросторі), Етен Кеч (Ethan М. Katsh.) – «Law in Digital World» (Право у цифровому світі) у 90-і рр. ХХ ст. досліджувалися особливості процесу правотворення у кіберпросторі та зверталася увага на те, що право входить до світу рухомих (мобільних) просторів та нових відносин, туди де колективні й індивідуальні можливості зв'язку все більш зростають; місце де воно зіштовхується з новими очікуваннями та викликами [15, с.43; 16, с.4; 17, с. 2].
Генрі Перріт Молодший (Henry H. Perrit Jr.) досліджував особливості впливу мережі «Internet» на розвиток системи міжнародного публічного права [18, с.885, с.887], а Дж. Гембл (J.K.Gamble) у своїй роботі – «Taxing global electronic commerce and end of suvereinty» (Оподаткування глобальної електронної торгівлі та закінчення суверенітету) звертав увагу на те, що можливості мережі «Internet» значно звужують можливості держави щодо правового регулювання та контролю за фінансовою та господарською діяльністю, отже існує нагальна потреба в створенні принципово нових юридичних механізмів, у тому числі в комерційній галузі, здатних ефективно працювати в умовах інформаційної епохи [19, с.8].
Джон Барлоу, відомий як автор «Декларації незалежності кіберпростору», досліджував доцільність правового регулювання відносин, які виникають в Internet-середовищі, та обстоював тезу про те, що держава не винна втручатися до сфери Internet-відносин, а мережа винна залишитися «чистою» від законодавчого нормування та складати зону вільного пересування інформації, ідей, думок, висловлювань, тощо.
Значним є внесок професора права Девіда Соркіна (David E. Sorkin) у науково-теоретичному вирішенні проблематики правового регулювання спаму та публічного права в мережі «Іntеrnеt».
Ґрунтовний науковий аналіз проблеми правового регулювання всесвітньої комп’ютерної мережі «Іntеrnеt» наведено в праці відомого німецького вченого-юриста Ніко Хьортінга (Niko Harting) – «Internetrecht». (Правове регулювання використання Інтернету у ФРН).
З другої половини 90-х рр. ХХ сторіччя різноманітні юридичні проблеми теоретичного та практичного характеру, що спричинені появою всесвітньої інфраструктури інформації – мережі «Internet», також всебічно досліджуються вченими-юристами країн-учасниць СНД. При цьому, коло питань, що стосуються згаданої проблематики вийшло далеко за рамками інформаційного права.
О. Власовим, Т. Кесарєвой, А.А. Косовцем, С.В. Малаховим, С.В. Петровським, А. Шамраєвим, Є. Віноградовой, І. Родіоновим, А. Чучківською, І.В. Жилінковой досліджувалися особливості цивільно-правового регулювання суспільних відносин у глобальній комп'ютерній мережі «Internet», у тому числі тих, що виникають в ході здійснення безготівкових розрахунків за допомогою комп'ютерних мереж, зобов'язань, які виникають в результаті надання Internet-послуг, застосування цифрового електронного підпису, захисту честі, гідності, ділової репутації, а також захисту авторських прав на твори, що розміщені в цій мережі.
А.М. Карахан'яном, В.Б. Вєховим, А.М. Жодзішським, М. Розенфельдом, В.В. Криловим, В.Д. Курушиним, М.С. Полевим, А.В. Черних проаналізовано норми кримінального права України, Російської Федерації, США та країн Європейського Союзу, що передбачають кримінальну відповідальність за злочини, скоєні за допомогою комп'ютерних технологій та всесвітньої комп'ютерної мережі «Internet».
Н. Шевченко та А. Ципленковою з'ясовувалися роль та можливості мережі «Internet» у для судочинства та вирішення правових конфліктів.
В Україні особливостям правового регулювання вітчизняного сегменту мережі Інтернет присвячені праці І. Бохно, котра аналізувала організаційно-правові проблеми розвитку мережі Інтернет.
Теоретичним аспектам проблеми правового регулювання мережі «Internet» присвячені наукові праці А. Серго, М. Федотова, Л. Терещенка, І. Мелюхіна, В. Калятіна І. Рассолова та В. Наумова. При цьому, слід зазначити, що науковий внесок останнього автора у розробку цієї проблеми є найбільш вагомим, оскільки В.Б. Наумовим на сьогоднішній день опубліковано 67 наукових праць з цієї проблематики, серед яких є роботи монографічного характеру, зокрема – «Право и Интернет: очерки теории и практики».
В.Б. Наумовим окреслено проблеми правового регулювання мережі «Internet», які на його думку є ключовими (проблема визначення юрисдикції певної держави щодо відносин у цій мережі, проблема відповідальності інформаційних посередників (провайдерів), проблема розробки та реалізації ініціатив щодо саморегуляції відносин, які формуються завдяки мережі «Internet»), надано юридичний аналіз спаму, охарактеризовано статус доказів у спорах, що виникають між користувачами мережі «Internet» [20, с.9].
Також слід зазначити, що розвитку наукової концепції правового регулювання мережі «Internet» також сприяли такі вчені-юристи країн-учасниць СНД, як: А.Б. Агапов, І.Л. Бачило, А. Габович, О.А. Гаврілов, С.О. Галєєв, Д.В. Головерова, В.П. Іванський, Г.Ш. Іззатов, А.С. Кемрадж, В.О. Копилов, Б. Кристальний, О.С. Лісіцина, О.М. Насонова, Д.В. Огородов, В.П. Талімончик, Ю.А. Тихоміров, Ю. Травкін, О. Трофіменко, О. Фінько, С.М. Шевердяєв, О.В. Яніна.
Резюмуючи стан наукової розробки згаданої проблеми, необхідно вказати, що більшість досліджень проблематики впливу мережі «Internet» на право носять постановлюючий характер. Вони сигналізують про наявність нових правових проблем та вказують на неможливість використання існуючих законодавчих актів або на необхідність внесення до них відповідних змін.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, які становлять основу інституту правового регулювання всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet” в Україні.
Предметом дослідження є закономірності правової регламентації телекомунікаційних відносин, що виникають і розвиваються в зв'язку з використанням всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet” в Україні та загальноправові проблеми (у їх теоретико-правовому осягненні), обумовлені появою цієї комп’ютерної мережі.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб за допомогою специфічних засобів загальної теорії держави і права обґрунтувати концепцію правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet”.
Відповідно до сформульованої мети визначено завдання дослідження:
- дослідити соціальний феномен всесвітньої комп'ютерної мережі «Internet» як одного із сучасних чинників правотворення як у регіональному, так і у світовому масштабі;
- окреслити основні риси інституту правового регулювання суспільних відносин, що виникають у зв'язку з використанням всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet” в Україні;
- проаналізувати та узагальнити вітчизняні та зарубіжні доктринальні підходи до проблеми правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням мережі ”Internet”, з метою запропонування авторської концепції;
- запропонувати категорію «право віртуального простору» та сформулювати його дефініцію на основі проведення порівняння телекомунікаційного законодавства України та деяких країн світу стосовно доступу та використання мережі ”Internet”, а також виявити специфічні риси юридичних норм, що його утворюють;
- розкрити співвідношення категорії „право віртуального простору” з категорією „інформаційне право”;
- визначити особливості предмету правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням мережі ”Internet” та розкрити його зміст;
- виокремити риси правовідносин, пов'язаних з використанням мережі ”Internet” та запровадити їхню видову класифікацію;
- показати найбільш ефективні методи юридичного впливу на суспільні відносини, що пов’язані з використанням мережі ”Internet”;
- представити системний аналіз типів та цілей правового регулювання суспільних відносин з питань використання мережі ”Internet”;
Методологічна база дослідження складається із сукупності наукових методів і принципів, які в комплексі застосовуються для вирішення завдань дослідження та досягнення його мети. Засадничі принципи дослідження - об'єктивність, методологічний плюралізм, кумулятивність наукових знань, органічна єдність теорії та практики. Базовою методологічною основою став загальнонауковий діалектичний метод, який обґрунтовує взаємозв'язок та взаємообумовленість соціальних процесів та суспільних явищ.
Застосовувалися й інші загальні та спеціально-наукові методи: герменевтичний, формально-догматичний, моделювання, метод системного аналізу. Використано прийоми формальної логіки: аналіз, синтез, аналогію, абстракцію.
Завдяки методу моделювання було побудовано модель механізму правового регулювання суспільних відносин, що стосуються питань використання всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet”, розкрито його особливі риси та досліджено елементний склад, охарактеризовано особливості застосування юридичних норм, що регулюють діяльність учасників комп'ютерної мережі „Internet” в Україні. За допомогою методу порівняльно-правового аналізу в роботі наново переосмислено вітчизняний досвід правого регулювання мережі „Internet” з урахуванням найбільш значимих сучасних світових досягнень у цій галузі. Системно-функціональний метод посприяв аналізу таких правових явищ, як предмет та метод правового регулювання суспільних відносин, що стосуються питань використання всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet”, а також виявленню якісно нового рівня їхнього функціонування. Формально-логічний метод став в нагоді при дослідженні особливостей нової понятійної категорії вітчизняного права - „право віртуального простору”. За допомогою герменевтичного методу встановлювалася текстуальна сутність нормативних приписів законодавчих актів, щодо правового статусу учасників суспільних відносин, що виникають у зв'язку з використанням всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet”.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше в українській юридичній літературі з позицій загальної теорії держави і права комплексно сформульовано засади та основні елементи концепції правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet”.
У результаті чого в дисертації сформульовані наступні положення, які репрезентують наукову новизну:
1) на основі аналізу питання про межі державного втручання в суспільні відносини, пов'язані з використанням мережі „Internet”, доповнено розуміння поняття „сфера правового регулювання суспільних відносин” національним сегментом всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet”, який упорядковується органами держаної влади певної країни;
2) враховуючи значення мережі „Internet, як найбільшого у світі інформаційного середовища, в становленні, розвитку та функціонуванні інформаційно-правового суспільства як наступника громадянського суспільства, обґрунтовується теза про визнання права людини на інформацію як однієї з найвищих сучасних соціальних цінностей. Отже реалізація цього права людини за допомогою цієї комп'ютерної мережі повинна регламентуватися в Україні виключно законами;
3) сформульовано дефініцію поняття „право віртуального простору” як сукупності юридичних норм (загальнообов'язкових, формально визначених правил поведінки), які встановлюють правовий статус учасників мережі „Internet”, регулюють окремі види інформаційного обігу в цій мережі, що здатні впливати на життя, безпеку, здоров'я та майно людини, суверенітет, громадський порядок та оборону держави;
4) на підставі аналізу змісту норм права, що регулюють діяльність учасників мережі „Internet” у США, країнах Європейського Союзу та СНД, обґрунтовується висновок про те, що право віртуального простору (інтернет-право) є комплексним полісистемним міжгалузевим правовим інститутом, який подібно будь-яким іншим міжгалузевим правовим інститутам має власний предмет правового регулювання, але на відміну від галузей права йому не притаманні власні методи правового регулювання суспільних відносин;
5) з урахуванням технологічних та соціальних характеристик мережі „Internet” всебічно показано, що серед методів правового регулювання, які застосовуються для впорядкування суспільних відносин, пов'язаних з використанням цієї комп'ютерної мережі, диспозитивний метод як базовий метод приватного права є домінуючим та найбільш оптимальними інструментом для правового регулювання даного типу суспільних відносин;
6) у результаті аналізу об'єктного складу правовідносин, що виникають у зв'язку з використанням всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet”, встановлено, що об'єкт цих правовідносин ніколи не має матеріального характеру та не завжди має ідеологічний характер. Отже, це дає підставу для доповнення загальновизнаної в теорії права класифікації видів об'єктів правовідносин на матеріальні та ідеологічні (О.С. Іоффе) таким якісно новим видом об'єктів правовідносин як інформаційний;
7) у результаті аналізу особливостей охоронної правозастосовчої діяльності, яка виникає в зв'язку з неправомірними діями користувачів мережі „Internet”, доведено, що певне програмне забезпечення треба розглядати як якісно новий вид державного примусу. Компетентний орган державної влади з його допомогою здатний вилучити з цієї мережі інформацію протиправного характеру або суттєво обмежити доступ до неї користувачів.
8) враховуючи світовий досвід правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням мережі „Internet”, обстоюється доцільність прийняття в Україні Основ законодавства, з використання українського сегменту мережі „Internet”.
Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості використання їх:
– у правотворчій діяльності для створення та вдосконалення нормативно-правової бази з питань правового регулювання українського сегменту всесвітньої комп'ютерної мережі ”Internet”;
– як теоретичної бази для подальших наукових досліджень із проблематики правового регулювання суспільних відносин у цілому та проблематики правового регулювання суспільних відносин з питань використання мережі ”Internet”, зокрема;
– у навчальному процесі при викладанні курсів з теорії держави і права, інформаційного та телекомунікаційного права в навчальних закладах освіти системи МВС;
– при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників та навчально-методичних матеріалів з юридичних дисциплін.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася по розділах і в цілому на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України. Автор виступав з повідомленнями за матеріалами дисертаційного дослідження на XV Міжнародній історико-правовій конференції «Генеза держави і права: історико-теоретичні аспекти» (2-4 червня 2006 р., м. Запоріжжя) та на міжнародній науково-практичній конференції «Від громадянського суспільства до правової держави», яка відбулася в Харківському національному університеті ім В.Н. Каразіна 28.04.2006 р.
За темою дисертації автором підготовлено й опубліковано три наукових статті у фахових виданнях з юриспруденції:
1. Присяжнюк О.А. До питання про необхідність правового регулювання суспільних відносин, що виникають у зв'язку з використанням всесвітньої комп'ютерної мережі «Інтернет» //Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2005. – Вип.30 – С.142-146.
2. Присяжнюк О.А. Правове регулювання застосування електронно-цифрового підпису: сучасний світовий й європейський досвід //Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2005. – Вип.31 – С.121-124.
3. Присяжнюк О.А. Про визначення поняття „право віртуального простору” //Наук. вісник ДУВС. – 2006. - №4. – С.168-172.

Список литературы

Висновки

За нашою думкою до числа основних висновків дисертаційного дослідження належать наступні:
1. На прикладі розвитку всесвітньої комп’ютерної мережі «Internet», котра на протязі 90-х рр. ХХ сторіччя перетворилася з суто технологічного явища в суспільно-політичне, таке що визначає розвиток сучасних схем державного управління, розкрито вплив всесвітніх комп'ютерних комунікацій та інформаційних технологій на право, правові принципи та, врешті-решт, на можливості державного втручання в суспільне життя. Зокрема, правове оформлення необхідних змін в інформаційній галузі обумовлює генезис та наповнення новим змістом принцип стабільності та авторитету закону;
2. У ході дослідження ролі держави та права в інформаційно-цифрову епоху аргументовано показано, що право є привілейований інструмент будівництва нового, віртуального простору, і воно вже сьогодні, констатуючи складність цього середовища, повинно пристосовувати до нього свої методи регулювання. Роль держави у даній сфері повинна також змінюватися, трансформуючись від охоронця територіального регулювання до гаранта суспільної користі і загального інтересу, знаходячи своє місце і встановлюючи прийнятну рівновагу між учасниками мережі „Internet”;
3. Наведено додаткові аргументи на користь того, що на відміну від індустріального суспільства, де держава, у першу чергу, регулює за допомогою права суспільні відносини, що виникають в ході виробництва та розподілу матеріальних благ (економічні та ідеологічні відносини), в інформаційно-правовому суспільстві первинним пріоритетом правового опосередкування з боку держави виступають суспільні відносини, що виникають у процесі створення, розповсюдження та одержання різноманітної інформації;
4. У результаті дослідження правових проблем, обумовлених розвитком комп'ютерної мережі „Internet”, всебічно доведено, що науково технічний прогрес в області масових електронних комунікацій виступає в якості одного з каталізаторів процесу міграції змісту багатьох понять загальної теорії права та появи якісно нових понять і категорій, таких, як: «електронна держава», «інформаційний суверенітет», «право віртуального простору», - сферою застосування яких вже виступають інші простори, а не відомі географічні та фізичні простори (сухопутне, водне та повітряне).
5. Правове регулювання суспільних відносин, що пов’язані з використанням всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet”, - це врегулювання за допомогою права тих суспільних відносин, що стосуються доступу фізичних та юридичних осіб до можливостей всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet” та різного роду суспільно значимої діяльності, невід’ємною складовою якої є різноманітна інформація, яка розміщена в цій мережі.
6. У ході аналізу впливу звичаїв на процес формування права віртуального простору, наново розкрито їхні соціально-нормативні якості, в т.ч. ті, що здатні вплинути на роботу з подолання правового нігілізму в мережі „Internet”, забезпечити врахування прав людини в процесах, що відбуваються в даному інформаційному середовищі. Осібно наголошено на тому, що звичай може успішно виступати як форма існування правових норм у цьому просторі. Отже це дає підстави переглянути роль правового звичаю як складової правової системи та не вважати цю її складову архаїчним придатком, підвищити його роль у правовому регулюванні суспільних відносин, що виникають під час користування мережі „Internet”.
7. Ґрунтовно доведено, що всесвітня комп'ютерна мережа «Internet» обумовлює процеси диференціації та інтеграції правового регулювання, появи та розвитку існуючих галузей та інститутів права, підвищення загальної ваги техніко-юридичних норм;
8. Аргументовано доцільність формулювання та введення у науковий обіг категорії «право віртуального простору» через те, що:
по-перше, у цій категорії відображається така властивість системи права, як об'єктивність, котра полягає у тому, що жодна правова категорія не може бути сконструйована або побудована законодавцем довільно, без врахування діючих у даному суспільстві закономірностей. До того ж, вона дозволяє перебороти консерватизм і твердість низки юридичних установлень, через що виникає невідповідність між правом як внутрішньо узгодженою гармонійною системою і суспільними відносинами, котрі постійно змінюються.
по-друге, розглянута категорія є першочерговим кроком на шляху до побудови концепції правового регулювання суспільних відносин у сфері використання масових електронних комп'ютерних комунікацій у цілому і комп'ютерній мережі „Internet”, зокрема;
у третіх, вона сприяє визначенню задач, що ставлять держава та суспільство в області правової регламентації цих відносин.
9. Констатовано, що однією з найважливіших характеристик права віртуального простору є те, що це право - невід'ємна складова права інформаційно-правового суспільства (найвища на сучасній стадії розвитку цивілізації ступінь позитивного права, яка найбільш щільно наблизилася до сучасного природного права);
10. Аргументовано показано, що предмет правового регулювання інституту права віртуального простору має дворівневий, складний та комплексний характер. Він складається з двох блоків суспільних відносин, кожному з яких притаманні власні методи правового регулювання. До першого блоку таких відносин належать ті суспільні відносини, що пов’язані з обігом та розповсюдженням різноманітної інформації у всесвітній комп’ютерній мережі „Internet”. До іншого блоку належать організаційно-технічні відносини, у ході яких користувачі здобувають можливість доступу до цієї інформації у мережі „Internet”.
11. Аналіз правового регулювання телекомунікаційних відносин свідчить, що можливості правового впливу на ці відносин, в решті-решт, обмежені об’єктивним фактором - законами розвитку науково-технічного прогресу у галузі електронно-цифрових технологій. Таким чином, юридичному опосередкуванню з боку держави підлягають лише деякі сторони цих відносин, що пов’язані з вольовими актами їхніх учасників. Таким чином, повне опосередкування інформаційних та телекомунікаційних відносин правовими відносинами є неможливим та недоцільним.
12. Всебічно показано, що шляхи появу та розвитку комплексних міжгалузевих правових інститутів збігаються зі шляхами розвитку нових галузей права. Це, у свою чергу, означає, що комплексні міжгалузеві правові інститути мають багато однакових рис з комплексними галузями права;
13. Серед принципів права, безпосередньо притаманних праву віртуального простору, як комплексному міжгалузевому правовому інституту, необхідно виділити такі, як:
- принцип визнання всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet” – однією з найважливіших соціальних цінностей інформаційно-правового суспільства та неприпустимості її використання для порушення прав і свобод людини;
- принцип визнання інформаційного суверенітету України над національним сегментом всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet”;
- принцип анонімності дії користувачів у мережі „Internet”, там де прямо це не заборонено законом;
- принцип правового стимулювання розвитку науково-технічного прогресу в сфері інтернет-технологій, який полягає в створенні сприятливого правового режиму для практичного впровадження в життя прогресивних і інноваційних комп'ютерних технологій, що дозволяють найбільше ефективно і безпечно для людини оперувати з інформацією, розміщеною в цьому технологічному середовищі;
- принцип гнучкого правового регулювання суспільних відносин, зв'язаних з використанням комп'ютерної мережі „Internet”, що покликаний забезпечити відповідність правового забезпечення тенденціям та динаміці, що відбуваються у віртуальному просторі;
14. У ході аналізу правовідносин, що виникають з приводу використанням всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet”, наголошується на тому, що їхнє підґрунтя (електронні зв'язки між користувачами) має більш складну структуру ніж інші соціальні зв'язки, на підставі яких виникають, розвиваються та припиняються правовідносини;
15. Надаючи характеристику основним сторонам правозастосування у віртуальному просторі й обґрунтовуючи доцільність юридизації певних технічних процедур, доводитися необхідність створення відповідної незалежної державної установи, яка б мала повноваження щодо фіксації та підтвердження відповідним правозастосовним органам фактів діяльності щодо обігу інформації в мережі „Internet”.
16. З врахуванням сучасних світових досягнень у галузі юридичного процесу, дисертантом обґрунтовується доцільність внесення відповідних змін до процесуального законодавства України, у першу чергу до кримінально-процесуального та цивільного процесуального кодексів України, з метою надання можливості суддям та іншим учасникам процесу використовувати ресурси мережі «Internet» під час розгляду судових справ, у тому числі для оприлюднення судових рішень у мережі «Internet», збирання та надання необхідних доказів за справою, повідомлення за допомогою електронної пошти учасників процесу про дати судових слухань.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Манов А.Г. Политическое и правовое регулирование общественных отношений в социалистическом обществе: Автореф. дисс… к.ю.н.: 12.00.01. – М., 1987. – 24 с.
2. В.Д. Сорокин. Метод правового регулирования: теоретические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1976.- 142 с.
3. Л.С. Явич. Проблемы правового регулирования советских общественных отношений.– М.: Гос. Изд-во Юрид. Лит., 1961. – 172 с.
4. Brzezinsky Z. Between Two Ages. America’s Role in the Technotronic Era. N.Y.: The Viking Press, 1970.
5. Р.О. Халфина, С.В. Поленина, Н.П. Колдаева. Социалистическое право и научно-техническая революция. – М.: Наука, 1979. – 343 с.
6. Казьмин И.Ф. Общие проблемы права в условиях научно-технического прогресса. – М.: Юрид. лит., 1986. – 192 с.
7. Хецуриани Д. Г. Право и научно-технический прогресс. – Тблилиси: Мецниереба, 1988. – 81 с.
8. В.М. Ведяхин. Правовое регулирование научно-технического прогресса: теоретико-правовой аспект. – Куйбышев, Изд-во Сарат. Ун-та, Куйбышевский филиал, 1990. – 194 с.
9. Підопригора О.А. Науково-технічний прогрес і право. – К.: Знання, 1988. – 46 с.
10. Рассолов М.М. Управление, информация и право. – М.: Мысль, 1983. – 157 с.
11. Венгеров А.Б. Право и информация в условиях автоматизации управления. – М., 1978. – 206 с.
12. Ю.М. Батурин, З. Борши, И. Вавро. Влияние научно-технического прогресса на юридическую жизнь. – М.: Юрид. лит., 1988. – 367 с.
13. Батурин Ю.М. Теоретические проблемы компьютерного права: Автореф. дисс… д.ю.н. – М., 1991. – 38 с.
14. Post, David G. Juries and the New Common Law Cyberspace. //The American Lawyer, September 2000. http://www.temple.edu/lawschool/dpost/Juries.html
15. Post David G. Anarchy, State, and Inetrnet: An Essay on Law-Making in Cyberspace. 1995. J. Online. Part 3.
16. Johnson David R. Law and Borders – The rise of Law in Cyberspace. //http:cli.org/X0025_LBFIN/ html . 1996.
17. Katsh M. Ethan. Law in Digital World. Oxford University Press. 1995.
18. Perrit, Henry H. Jr. The Internet is Changing the Public International Legal System. //Kentucky Law Journal. 1999–2000. P. 885–955.
19. Gamble J.K. Taxing global electronic commerce and end of suvereinty. - Indiana, 1997. -P. 3-10
20. Наумов В.Б. Право и Интернет: Очерки теории и практики. – М.: Книжный дом «Университет», 2002. – 432 с.
21. Титов В.Н. Цифровая конвергенция общественных отношений. //Информационное общество. – 2001. - Вып. 1. - С. 28-30.
22. Mowlana H. International flow of information: a global report and analysis //Reports and Papers on Mass Communications. - 1985. - №. 99. - P. 1-69
23. Стоуньер Т. Информационное богатство: профиль постиндустриальной экономики // Новая технократическая волна на Западе. - М.: Прогресс, 1986. - С. 392-409
24. Л.В. Березовец Институциональное обеспечение развития информационного общества: практический опыт и возможности для Украины //Инф. об-во. – 2004. - Вып. 2. - С. 34-37.
25. Окинавская хартия глобального информационного общества от 22.07.2000 г. //Дипломатический вестник. – 2000. - № 8. – С.51-56.
26. Рассолов И.М. Интернет-право: Учеб. пособие. – М.: Юнити-Дана, Закон и Право, 2004. – 143 с.
27. Вершинин М.С. Электронная демократия: российские перспективы. //Информационное общество. – 2002. - Вып. 1. - С. 17-19.
28. Алексеева И.Ю. Возникновение идеологии информационного общества. //Информационное общество. -1999. - Вып.1. – С.30 – 35
29. Кутелия Б.Н. Виртуальная терра инкогнита. //Информационное общество. – 2000. - Вып. 1. - С. 33-36.
30. Д. Белл Социальные рамки информационного общества. Сокращ. перев. Ю. В. Никуличева // Новая технократическая волна на Западе. Под ред. П. С. Гуревича. М., 1988. – 330 с.
31. Р.М. Юсупов, В.П. Заболотский Научно-методические основы информатизации. – СПб.: Изд-во Наука, 2001. - 456 с.
32. Петровский С.В. Правовое регулирование оказания Интернет-услуг //Рос. юстиция. - 2001.- №5. - С. 60-67.
33. “Japan’s Information Society: Themes and Visions”. – Токуо, 1969.
34. Masuda Y. The Information Society as Postindustrial Society. - Wash.: World Future Soc., 1983.
35. Серго А.С. Интернет и право. – М.: Бестселлер, 2003. – 272 с.
36. В.А. Коляденко Информационное общество – импульс для инновационного развития Украины //Информационное общество. – 2004. - Вып. 2. – С.13-15.
37. Родионов А.А. Интернет: сущность и социальные функции. Социологический подход: Автореф. дис. канд. социол. наук. - Саратов, 2000. - 20 с.
38.Талимончик В.П. Правовое регулирование использования INTERNET //Журнал международного частого права. – СПб. - 1997. - № 4. - С.16-29
39. Корреспонлдент. – 11.11.2006. -№ 44(233).
40. Маньшин С.В. Гражданско-правовое регулирование применения электронно-цифровой подписи в сфере электронного обмена данными: Дисс…к.ю.н.: 12.00.03. – М., 2001. – 200 с.
41. Beликобритания: инициатива Правительства в области электронной торговли // iBusiness. - 2001. - № 3. - С. 25-30.
42. Алексеев И. Электронная торговля: правовые проблемы предпринимательской деятельности в Интернете //Юрист. - 2000. - №3. - С. 43 -45.
43. Горский М. Новая экономическая революция. //Информационное общество. – 2002. - Вып.1 - С. 36-38.
44. Bryant S. The Story of the Internet. – Madrid: Pearson Education ltd., 2000. -72 p.
45. Говорунов А.В. Человек в ситуации виртуальной реальности. //Информационное общество. – 2001. - Вып. 1. - С. 22-24.
46. Бабарыкин П.В. Технико-юридический анализ понятия сайт сети Интернет. //Новации в законодательстве РФ по интеллектуальной собственности - теория и практика. Сборник докладов научно-практической конференции «Коллегиальные чтения - 2004». — Санкт-Петербург, 9-10 июня 2004 г. — С. 123-126.
47. M. Mealling, R. Denenberg. Report from the Joint W3C/IETF URI Planning Interest Group: Uniform Resource Identifiers (URIs), URLs, and Uniform Resource Names (URNs): Clarifications and Recommendations. August 2002. // http://rfc.net/rfc3305.html.
48. T. Berners-Lee. Universal Resource Identifiers in WWW: A Unifying Syntax for the Expression of Names and Addresses of Objects on the Network as used in the World-Wide Web. June 1994. //http://rfc.net/rfc1630.html.
49. Современное право средств массовой информации в США. /Под. ред. А.Г. Рихтера. – М.: Право и СМИ, 1997. – 256 с.
50. Петровский С.В. Правовой статус электронных документов, возникновение и современное развитие //Хоз-во и право. – 2001. – № 12. - С.18-24.
51. Wright B. Contract without paper //Technology review. — 1992. — Vol.95. —№5.-P.81-98.
52. Якушев М.В. Как «отрегулировать» Интернет //Законодательство. – 2000. – № 9. – С. 49–53.
53. Якушев М.В. Информационное общество и правовое регулирование: новые проблемы теории и практики //Информационное общество. – 1999. – Вып.1. – С.40-43.
54. Горский Ю.И. К формированию государственного управления при росте Интернета //Информационное общество. – Вып.1. – С.21-23.
55. Е.Мельник. Вторая смерть Лидице. //Всеукраинский еженедельник «2000» - №46(342). – 17-23 ноября 2006.
56. Юридический энциклопедический словарь /Гл. ред. А.Я. Сухарев; Редкол.: М.М. Богуславский и др. – 2-е изд., доп. – М.: Сов. энциклопедия, 1987. – 528 с.
57. Калятин В.О. Правовые вопросы организации сети Интернет. //Юридический мир. – 2001. – № 3. – С. 19–27.
58. Наумов В.Б. Проблема юрисдикции сети Интернет //Тезисы докладов конференции "Информационная безопасность регионов России", Санкт-Петербург 13-15 октября 1999 года, том I, с. 28-29.
59. Niko Härting. Internetrecht. (Правовое регулирование использования Интернет в ФРГ). Köln: Schmidt,Cop. 1999.
60. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах інформатизації: організаційно-правові питання теорії і практики. Монографія. /Калюжний Р.А., Шамрай В.О.Гавловський В.Д. Гуцалюк М.В., Цимбалюк В.С, Швець М.Я., Яцишин Ю.В., Ластовецький А.С. /За ред. Р.А. Калюжного та В.О. Шамрая - Київ: АДПС України, 2002. - 296 с.
61 Калиушко И.Б., Демкова М.С. Электронное управление – путь к эффективности и прозрачности государственного управления //Информационное общество. – 2004. - Вып. 2. - С. 30-34.
62. Агамирзян И.Р. Мировой опыт реализации концепции «электронного правительства» //Информационное общество. – 2002. – Вып.1. – С.56-62.
63. Данилин А.В. Среда взаимодействия для электронного правительства //Информационное общество. – 2002. – Вып.1. – С.5-7.
64. Дрожжинов В.И. Электронные правительства построили по росту. //http:|//www.e-commerce.ru/digest/russian/issue105/press2097.html.
65. Барышников А.О. Современные информационнные технологии Oracle как платформа для электронного правительства //Информационное общество. – 2003. – Вып.1. – С.35-37.
66. Зайцев И.М. Сущность хозяйственных споров. – Саратов, 1974. – 157 с.
67. Ревич Ю. Является ли Интернет территорией закона? //Известия.- 2000. -05 сент.
68. Пределы государственного вмешательства: Теоретико-правовой аспект /О.И. Верник, А.Б. Костенко, П.В. Куфтырев, А.Д. Машков, Ю.Д. Притыка. – К.: Концерн «Видавничий Дім Ін-Юре», 2004.- 240 с.
69. Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» № 503/97 від 10.06.1997 р. //Офіц. вісн. України. – 1997. - №24.- С.11.
70. Л.А. Сергиенко, И.Д. Тиновицкая. Субъективные права в информационной сфере //Проблемы информатизации. – 2000. -№ 3. –С.23-30.
71. Van Jassel D. The computer vs. privacy. A computer Bill of rights //Law and computer technology. - 1970. - V. 3. - № 1. - P. 2-9.
72. D. Reed Freeman. Online Privacy Law. http://profs.lp.findlaw.com/privacy.
73. B. Kobayashi, L. Ribstein. State Recipe for Cookies: State Regulation 16.01.2001. /http://techcenter.gmu.edu/programs/papers/Kobayashi_Ribstein_cookies.pdf
74. Черноус А. Б. Законодательство о персональных данных //Проблемы информатизации. - 1999. -№3. - С. 63–67.
75. Иванский В.П. Экстерриториальность персональных данных: сочетание национальных и международных средств правовой защиты //Материалы научной конференции "Государственно–правовое развитие России". - М., Российская правовая академия. 1998. - С.79-83.
76. Конституція України від 28.06.1996 р. //Відомості Верховної Ради – 1996. - N 30. - Ст. 141.
77. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р., № 435-ІV //Офіційний вісник України. – 2003. - №11 (28.03.2003). – Ст.461.
78. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
79. Петровский С.В. Правовое регулирование оказания Интернет-услуг: Дисс…к.ю.н.: 12.00.03. – М., 2002 – 189 с.
80. Свердлык Г., Малахов С. Гражданские правоотношения в Сети //Российская юстиция. - 2000. - № 10. -С. 52-56.
81. Жилінкова І. Правове регулювання інтернет-відносин //Право України. – 2003. - № 5. – С.124-127.
82. Рабінович П.М., Панкевич І.М. Здійснення прав людини: проблема обмежування (загальнотеоретичні аспекти). – Львів, 2001. – 107 с.
83. Птушенко А.В. Где у нас компьютерное право //http://ptoushenko.narod.ru. /complawbk.html.
84. Титарчук О.А. Звичай і право (питання взаємозв’язку та взаємодії): Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.01, - Х., 1995. – 16 с.
85. Нормы пользования Сетью //http://www.ofisp.org/documents/ofisp-005.html.
86. Скромников К.С. Компьютерное право Российской Федерации. – М.: Изд-во МИЭПУ, 2000. – 224 с.
87.Ю.Т. Гульбин. Правовое обеспечение охраны и использования ЭВМ в Российской Федерации: Дис…к.ю.н.:12.00.03. – М., 2001.
88. Наумов В.Б. Обзор инициатив по регулированию сети Интернет в России // Балтийский юридический журнал.  2002.  №1.  С. 6990.
89. Письменицький А.А. Інформаційне право: Загальна частина. – Х.: Консум, 2006.
90. Цимбалюк В.С., Гавловський В.Д. Інформаційне право. Навчально-методичний комплекс. - Київ: Інститут економіки управління та господарського права. 1999.- 183 с.

91. Нижечек В.И. Советское право в системе нормативного регулирования социалистических общественных отношений. – Иркутск: Вост.-Сиб. кн. ид-во, 1973. – 455 с.
92. Павлов И.В. О системе советского социалистического права. //Сов. гос-во и право. – 1958. - №11.
93. Керимов Д.А. Философские проблемы права. – М., Наука, 1972.
94. Алексеев С.С. Общетеоретические принципы исследования структуры права //Сов. гос-во и право. – 1971. - №3.- С.39-45.
95. Яковлев В.Ф. Объективное и субъективное в методе правового регулирования //Правоведение. – 1970. - №6. – С.54-60.
96. Чхиквадзе В.М., Ямпольская Ц.А. О системе советского права //Сов. гос-во и право. – 1967. - №9. – С.30-37.
97. Т.Є. Мураховська. Проблема існування комплексних галузей у системі права України. //Вісник Нац. ун-ту внутрішніх справ. – 2005. - №30. – С.155-159.
98. А.М. Колодій, В.В. Копейчиков, С.Л. Лисенков, В.П. Пастухов, В.О. Сумін, О.Д. Тихоміров. Теорія держави і права. – К.: Юрінформ, 1995. – 185 с.
99. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. -М., Юрид.лит.,1972. - 256 с.
100. Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. – М.: Юрайт-М, 2002. – 432 с.
101. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид. лит., 1974. – 351 с.
102. Проблемы теории государства и права: Учебник /Под ред. С.С. Алексеева. – М.: Юрид. лит., 1987. – 448 с.
103. Малько А.В. Эффективность правового регулирования //Правоведение. – 1990. - №6. – С.61-67.
104. Тарахонич Т.І. Правове регулювання: теоретичні аспекти //Правова держава. – К., 2001. – Вип.12. – С.76-81.
105. Бобылев А.И. Механизм правового воздействия на общественные отношения. //Гос-во и право. – 1999. - №5. – С.104-109.
106. Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Общая теория государства и права. – М.: Госюриздат, 1961. – 381 с.
107. В.Н. Протасов. Правоотношение как система. – М., 1991. – 144 с.
108. Правоотношения и их роль в реализации права: Учебное пособие, под ред. К.М. Гарапшина. – Казань, Изд-во КГУ, 1993., -104 с.
109. Бурлай Е.В. Нормы права и правоотношения в социалистическом обществе. – К.: Наукова думка, 1987.- 92 с.
110. Тархов В.А. К вопросу о правовых отношениях //Правоведение. – 1965. - №1. – С.20-27.
111. Л.К. Стальгевич. Некоторые вопросы теории социалистических правовых отношений //Сов. гос-во и право. – 1957. - №2. – С.27-35.
112. Дудин А.П. Объект правоотношения: (Вопросы теории). – Саратов.: Изд-во Сарат. ун-та , 1980. – 81 с.
113. Самощенко И.С. Система советского права и перспективы её развития //Сов. гос-во и право. – 1982. - №6. С.80-110.
114. Кнапп В. По поводу дискуссии о системе права //Сов. гос-во и право. – 1957. - №51. – С.38-49.
115. І.С. Гриценко. Предмет адміністративного права у його історичному розвитку. //Вісник Нац. Ун-ту внутрішніх справ. – 2006. - №32. – С.97- 104.
116. Волошанюк В.Г. Новітні електронні виборчі технології та правопорушення у сфері використання комп’ютерної інформації. //Вісник Нац. Ун-ту внутрішніх справ. – 2006. - №31. – С.44-51.
117. Соловьяненко Н. Правовое регулирование в создании и использовании электронной (безбумажной) документации, в том числе заверенной электронной цифровой подписью. //Хоз-во и Право. - 1994. - №4-5.- 33-37
118. Арістова І.В. Еволюційний розвиток поняття «інформаційна сфера». //Вісник Нац. Ун-ту внутрішніх справ. – 2006. - №31. – С.240-245.
119. Федотов М. Перспективы правового регулирования деятельности в киберпространстве //Интеллектуальная собственность. - 2001. - № 4. - С.44-53.
120. Жарова А.К. Правовые проблемы обращения инфомации в Интернете. Опыт Республики Узбекистан: Дисс…к.ю.н.: 12.00.07. – М., 2002. – 198 с.
121. Витченко А.М. Метод правового регулирования социалистических общественных отношений. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1974. – 161 с.
122. Шемшученко Ю.С. Метод правового регулювання //Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол) та ін. – К.: Укр. енцикл., 2001. – т.3: К-М.
123. Теория государства и права: Курс лекций. 2-е изд. Перераб и доп, под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. – М.: Юрист, 2000. – 776 с.
124. Теория права и государства: учебник для юрид. вузов. Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Право и Закон, 1996. – 421.
125. Наумов В.Б. Российский Интернет как источник правовой информации и предмет регулирования. //Кодекс-Инфо. – 1999. - №1. - С. 31-36
126. Сильченко Н.В. Границы деятельности законодателя. //Сов. государство и право. – 1991. - №8. – С. 14 – 23.
127. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. - СПБ., 1881. -Т.2 – 986 с.
128. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве. М.: Юрид. лит., 1989. – 286 с.
129. Малько А.В. Стимулы и ограничения в праве (теоретико– информационный аспект): Дисс… докт. юрид. наук: 12.00.01. - Саратов 1995.
130. Беломестных П.П. Ограничения прав и свобод человека и гражданина (теоретические аспекты): Дисс…к.ю.н.: 12.00.01. – М., 2003. – 180 с.
131. Макуев Р.Х. Правоприменительная деятельность милиции (теоретико-правовое исследование): Дисс… д.ю.н.:12.00.01. – М., 1994. – 380 с.
132. Ильин И.А. Общее учение о праве и государстве (фрагменты) //Правоведение. – 1992. - №3. – С.94-99.
133. Финько О., Кристальный Б., Травкин Ю. О законодательном регулировании правоотношений, возникающих в связи с развитием сети Интернет в России // Информационные ресурсы России. - М., 1999. - № 6. -С.I5-20
134. Оборотов Ю.Н. Традиции и новации в правовом развитии: Монография. – Одесса: Юрид. ли-ра, 2001. -160 с.
135. Иванцов Р.Л. Принципы современного права права: Дисс… к.ю.н.:12.00.01. – Ленинград, 1988. – 218 с.
136. Кудрявцев В.Н. О правопонимании и законности //Гос-во и право. – 1994. - №3. – С.3-8.
137. Фролов С.Е. Принципы права (Вопросы теории и методологии): Дисс…к.ю.н.:12.00.01. – Кострома, 2001. – 168 с.
138. Колодій А.М. Принципи права України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
139. Хміль М.М. Принцип неприпустимості зловживання правом (теоретико-правові аспекти): Дис…к.ю.н.:12.00.01. – Харків, 2005. – 199 с.
140. Закон України «Про Концепцію Національної програми інформатизації» N 75/98-ВР, від 04.02.1998 р //Відомості Верховної Ради. – 1998. - N 27-28. - Ст.182.
141. Шукліна Н.Г. Конституційно-правове регулювання прав і свобод людини і громадянина в Україні (проблеми теорії та практики): Монографія. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 424 с.
142. Directive of the European Parliament and of Council of on a Community framework for electronic signatures //Official Journal L013. — 19.01.2000. — P. 12-20.
143. Закон України «Про телекомунікації» №1280-IV, від 18.11.2003 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №.12. – Ст.155.
144. Чулюкин Л.Д. Природа и назначение цели в советском праве. – Казань: Изд-во КГУ, 1984. – 103 с.
145. Кудрявцев В.Н. Никитинский В.И., Самощенко И.С., Глазырин В.В Эффективность правовых норм. - М.: Юрид. лит., 1980. - 280 с.
146. Шундиков К. В. Цели и средства в праве (общетеоретический аспект): Автореф. дисс… канд. юрид. наук: 12.00.01. – Саратов, 1999. – 24 с.
147. «Про захист інформації в автоматизованих системах» N80/94-ВР, від 05.07.1994 року //Відомості Верховної Ради. – 1994. -N31.- Ст.286.
148. Закон України «Про інформацію» N 2657-XII, від 02.10.1992 р. //Відомості Верховної Ради. – 1992. - N 48.- Ст.650
149. Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 р., № 851-ІV//Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №36. – Ст.275.
150 Федеральный закон РФ ”Об электронной цифровой подписи”№ 1-ФЗ от 10.01.2002 г. //Рос. газета. - 2002. - 12 янв.
151. Федеральный Закон РФ «Об обязательном экземпляре документов» №77-ФЗ от 29.12.1994 г. //СЗ РФ. – 02.01.1995. - №1. – Ст.1
152. Закон України «Про Національну програму інформатизації» №74/98-ВР, від 04.02.1998 р. //Відомості Верховної Ради. – 1998. - N 27-28. - Ст.181.
153. Convention of Cybercrime 23.11.2001 //http://conventions.coe.int/.
154. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. //Офіційний вісник України. – 08.06.2001 р. - №21. – Ст.920.
155. Закон України «Про електронний цифровий підпис» №852-ІV, від 22.05.2003 р. // Офіційний вісник України. – 04.07.2003 р. - №25. – Ст.1175.
156. Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» №928/2000 від 31.07.2000 р. //Урядовий кур’єр. – 08.08.2000. - №143.
157. Указ Президента України «Про деякі заходи щодо захисту державних інформаційних ресурсів у мережах передачі даних» №891/2001, від 24.09.2001 р. //Урядовий кур’єр. – 03.10.2001. - №179.
158. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» №3, від 04.01.2002 р. //Офіц. вісник України. – 25.01.2002 р. - №2. – Ст.57.
159. Гревцов Ю.И. Проблема теории правоотношений. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1981. – 84 с.
160. Дудин А.П. Диалектика правоотношений. – Саратов: Изд-во СГУ, 1983. – 121 с.
161. Толстой Ю.К. К теории правоотношения. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1959. – 87 с.
162. Чучківська А. Електронна комерція: деякі проблеми правового регулювання //Право України. – 2003. - № 1. – С. 111-116.
163. Полежай П. Правовые отношения (Конспект лекций). – Харьков, 1965. – 51 с.
164. Ткаченко Ю.Г. Методологические вопросы теории правоотношений. – М.: Юрид. лит., 1980. – 176 с.
165. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М., 1958. -187 с.
166. Мелюхин И.С. Интернет и правовые отношения //Проблемы информатизации. – М. 1997. - Вып. 4. - С. 69-78.
167. Наумов В.Б. Информационные правоотношения в сети Интернет. //Тезисы докладов II Всероссийской научно-методической конференции "Интернет и современное общество", 29.11-3.12.1999 г., СпбГУ, с. 31-33.
168. Кемрадж А.С., Головерова Д.В. Правовые аспекты использования Интернет-технологий. – М.: Книжный мир, 2002. – 410 с.
169. Витрук Н.В. Акты применения права в механизме реализации прав и свобод личности //Правоведение. – 1982. - №2. – С.3-9.
170. Строгович М.С. Основные вопросы советской социалистической законности. – М.: Наука, 1966. – 252 с.
171. И. Близнец, А. Робинов "Правовой статус гипертекстовых документов и целесобразность их регистрации в РОСПАТЕНТе" // Интеллектуальная собственность, №7, 2002. С.2-6
172. Шевченко Н.Л. Третейский суд по информационным спорам в Интернете. //Юридический мир. – 2000. – № 12. – С.26–29.
173. Наумов В.Б. Российский Интернет: первые судебные прецеденты //Арбитражные споры. - 2000, - № 1(9). - С. 130-133.
174. Цыпленкова А. Развитие альтернативных форм разрешения правовых конфликтов через Интернет. //Третейский суд. – 1999. – № 4-6. – С.117–119.
175. Liu J.P. Legitimacy and authority in Internet coordination: a domain name case study // Indiana law jornal. - Bloomington, 1999. - Vol. 74. - № 2. P. 587 – 626.
176. Наумов В.Б. Статус доказательств в спорах, связанных с использованием сети Интернет//Арбитражные споры. – 2001. – № 3(15). – С. 107–117.
177. Малахов С.В. Гражданско-правовое регулирование отношений в глобальной компьютерной сети Интернет: Дисс…к.ю.н.:12.00.03. – М., 2001. – 173 с.
178. Терещенко Л. Глобальная сеть: пробелы в праве // Российская юстиция. - 2000. - №2. - С. 47-50.
179. Косовец А.А. Правовое регулирование электронного документооборота //Вест. МГУ. Серия Право. - 1997. - № 4. -С. 46-60.