ТИПИ ПРАВОПІЗНАННЯ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП.................................................... .................................................................3
РОЗДІЛ 1. ПРИРОДНО-ПРАВОВЕ ПІЗНАННЯ
1.1. Щодо етимології і змісту понять "тип", "типологія", "прегнантність", "гештальт-цілісність", "тип правопізнання".......................................................10
1.2. Методи пізнання.............................................................................................13
1.3. Духовний фактор правогенезу .................................................................... 24
1.4. Реальна справедливість..................................................................................43

РОЗДІЛ 2. ПО3ИТИВНО-ПРАВОВЕ ПІЗНАННЯ
2.1. Методи пізнання ............................................................................................52
2.2. Державно-вольові фактори правогенезу......................................................59
2.3. Формальна справедливість ..........................................................................69

РОЗДІЛ 3. ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ПІЗНАННЯ
3.1. Методи пізнання.............................................................................................81
3.2. Просторово-часовий і духовний фактори правогенезу .............................84
3.3. Позачасова справедливість ..........................................................................91

РОЗДІЛ 4. ПСИХОЛОГО-СОЦІОЛОГІЧНЕ ПРАВОВЕ ПІЗНАННЯ
4.1. Методи пізнання.................................................... ........................................98
4.2. Психологічні і соціальні фактори правогенезу .......................................105
4.3. Справедливість: партикулярна чи універсальна ? ...................................124

РОЗДІЛ 5. АПРІОРНО-СИНТЕТИЧНЕ ПІЗНАННЯ ПРАВА
5.1. Методи пізнання...........................................................................................141
5.2. Синтез факторів правогенезу......................................................................147
5.3. Справедливість: персональна чи трансперсональна? ..............................155
ВИСНОВКИ.........................................................................................................166
СПИСОК ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ ................................................................173
ВСТУП

Актуальність дослідження. У перебігу історії ми зустрічаємо дуже відмінні поняття «права», які знову і знову піддаються критиці, уточнюються або зовсім відкидаються. Різні правові теорії по-різному визначають це поняття, а разом з цим і предмет дослідження правознавства.
Право як норма суто зобов'язання, право як феномен суб’єктивної свідомості, право як зовнішній соціальний факт, право як законодавство і узагальнена правозастосовча практики, право як моральний постулат і т. п. Дискусії між загальними теоріями права і справедливості, які розгорнулися в історичному розвитку теорій, точаться до сьогодні. Тривають суперечки стосовно того, яке з понять права є найбільш доцільним. Не залишаються осторонь цих суперечок й українські правознавці.
Отже, на тій підставі, що реальність права характеризується своєрідною і вкрай складною структурою, стає можливим виокремлювати якийсь один елемент цієї структури, ігноруючи інші елементи. У зв'язку з цим виникає засадниче питання: яка методологія здатна пізнати зазначену складність правової реальності? З цьго приводу, потрібно наголосити, що дослідження виконано у загальнотеоретичному аспекті, а саме під кутом зору методологічного і гносеологічного, або теоретико-пізнавального плюралізму і монізму в праві. У цьому аспекті поняттям «тип правопізнання» охоплюються спільні ознаки, які властиві процесу пізнання права, як з точки зору обраної дослідницької методології, так і стосовно його розуміння, утворення і реалізації. Або: спільні ознаки, які властиві процесу пізнання права з точки зору 1)методології, 2)факторів правогенезу, 3)змісту справедливості (оскільки справедливість є метою реалізації права). У єдності наведені спільні ознаки є критеріями виокремлення типів правопізнання у загальнотеоретичному аспекті. Ці критерії й склали предмет дисертаційного дослідження.
У роботі має місце і порівняльно-правовий аспект, коли обгрунтовується, що природно-правовий ти п пізнання іманентний виникненню, розвитку і функціонуванню романо-германської і англо-американської правових систем або правових сімей. Такою ж мірою історії розвитку і функціонуванню європейських правових систем властиві позитивно-правовий, історико-правовий, психолого-соціологічний типи пізнання. Тип правопізнання є головним стильоутворюючим елементом романського, германського, англо-американського, ісламського, індуїстського чи іншого угрупуванняправових устроїв світу (К.Цваргейт, Х.Кьотц). Тип правопізнання, як фундаментальне поняття, визначає й характер концепцій, доктрин, шкіл права.
З огляду на сказане, справедливо стверджувати, що проблемна ситуація, яка потребувала вивчення у дисертаційному дослідженні, щонайперше, зв'язана з можливістю через синтез існуючих плюральних типів пізнання права розширити його сферу. Таке розширення дає змогу пізнати право у його найглибшій і загальній сутності незалежно від умов місця і часу, незалежно від визнання тим чи іншим законодавцем. Правознавство, якщо розуміти його як знання про цілісність права, не в змозі бути точною, формально-логічною наукою. В такому однобічному і "точному" правознавстві зникне момент становлення, конкретності, історії, життя і особистої душі. Той, хто вміє пізнавати ідеї і з’ясовувати їхній смисл, буде мати інший світогляд, ніж людина, пізнання якої обмежується матеріальним світом і його зв’язками.
Для практики права це означає можливість функціонування духовно зрілих інституцій. У цивілізованому суспільстві до нормуючого автори¬тету головних духовних цінностей апелюють як до останньої інстанції, а, відтак, юрист має знати природу цих цінностей, їх витоки, детермінанти, своєрідність, смисл і призначення у суспільстві.
Таким чином, такі чотири чинники, як 1) синтез існуючих плюральних типів правопізнання, 2) розширення змісту і обсягу поняття права з чуттєво-просторової, емпіричної чи позитивної сфери на сферу духовну, 3) пізнання права у його найглибшій і загальній сутності і 4) потреба у функціонуванні духовно зрілих інститутів українського права й обумов¬люють актуальність теми дисертації.
Проблеми плюралістичної методології права, матеріальних і духовних факторів правогенезу, соціальної справедливості в умовах трансформа¬ційних процесів в Україні опрацьовують такі українські правознавці, як В.Бачинін, С.Бобровник, А.Заєць, О.3айчук, А.Козловський, О.Копиленко, М.Козюбра, А.Колодій, Л.Луць, С.Максимов, О.Мурашин, Ю.Оборотов, Н.Оніщенко, О. Петришин, П. Рабінович, В.Селіванов, О.Скакун, С.Сливка, О.Тихомиров, М.Цвік, Б.Шко¬да, Ю.Шемшученко та ін.
Проблеми «софійної» методології права, духовно-вольового правоге¬незу, трансцендентної справедливості у зарубіжному праві опрацьовують Ж.-Л,Бержель, Г.Берман, Р.Давід, Х.Джером, Р.Кабріяк, К.Ллевелін, Д.Ллойд, Л.К.Нікерсон, Т.Оноре, Н.Рулан, Л.Фуллер, Ф.Хайєк, О.Хеффе, Д.Холл, Р.Циппеліус та ін.
Не применшуючи значущості доробку попередніх науковців, слід визна¬ти, що в Україні ще немає системних спеціальних досліджень, у яких би була зроблена спроба через апріорний синтез існуючих типів правопіз-нання з’ясувати загальну природу і загальні специфічні властивості і тенденції будь-якого права, де б, коли б воно не існувало, в минулому, нині, майбутньому.
Усе вищенаведене обумовило вибір теми і мети дослідження, його наукову новизну і практичне значення.
Зв’язок з науковими програмами. Дисертацію ви¬конано відповідно до програми Міністерства освіти та науки України «Актуальні проблеми побудови демократичної, соціальної, правової держа¬ви відповідно до положень Конституції України», програми наукових дос¬ліджень Одеського національного університету імені І.І.Мечникова «3атвердження загальнолюдських цінностей у процесі становлення в Україні демократичної правової держави» (номер державної реєстрації 0104U004620), а також плану науково-дослідної роботи Одеського національного університету імені І.І.Мечникова на 2002-2006 роки.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб через типологізуюче мислення пізнати право не лише у його історично і суспільно різних формах, а й у його загальній сутності. У результаті, з'являються масштабні перспективи для затвердження сучасної динаміч¬ної теорії права в Україні, сутністю якої є розширення поняття права.
Концепцією дослідження є ідея синтетичної правосвідомості. Ця ідея підпорядкувала виклад матеріалу одному наскрізьному замислу і зумови-ла єдність його змісту.
Визначена мета зумовила постановку та вирішення таких завдань:
- визначити загальнотеоретичне поняття «ти правопізнання»;
-виявити критерії виокремлення типів правопізнання у загальнотеоретичному аспекті;
- довести, що метафізичний принцип у природно-правовому пізнанні -те, що використовується для доказу усього іншого, проте само не дово-диться, а постулюється, як дане природою, як самоочевидне і самодостатнє;
- з’ясувати, якою є причина різного змісту поняття справедливості;
- обґрунтувати, що науковою задачею позитивного юриста не є суто логічна праця думки, дедукція, що через онтологію юридичного судження право можливо розглядати як сферу цінного;
- виявити філософсько-методологічну квінтесенцію історичної школи юристів і простежити еволюцію школи;
- довести необхідність поєднувати у пізнанні права методи емпіричної і метафізичної психології і соціології і через закон розвитку права проаналізувати «живе» інтуїтивне право як таке, що не уміщується у вузькі межі догми права;
- системно опрацювати сучасну концепцію синтетичних методології, правогенезу і справедливості.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, зв’язані з концептуалізацією правопізнавальної діяльності у єдності її чуттєвої, позитивно-наукової і «софійної» складових.
Предметом дослідження є типологізуюче пізнання витоків, сутності, своєрідності, смислу і тенденцій права, зв’язане з необхідністю розши¬рити його сферу.
Методологічна база дослідження. Для досягнення мети дослідження у роботі вико¬ристовувалися філософські, загальнонаукові та спеціальнонаукові ме¬тоди.
Філософською методологією дослідження є апріорний синтез, який че¬рез поєднання існуючих типів правопізнання, дозволив розширити зміст і обсяг поняття права з чуттєво-емпіричної, позитивної сфери на сферу духовну. Пізнанню характерних рис, особливостей, смислу, тенденцій ду-ховної сфери, а також наслідків її впливу на соціум, слугували феноме-нологія, телеологія, герменевтика, аксіологія, соціологія людського духу.
Для виявлення подібних та відмінних ознак права і з’ясування спо-собу, у який ці ознаки обстоюються тим чи іншим типом правопізнання, застосовувалися методи типізації подібних випадків, прегнантності, кон-троверз, порівняльний, гештальт-цілісності, структурної і детермінаційної психології.
З метою з’ясування, у який спосіб універсальне і позачасове у праві актуалізується в певних умовах місця і часу, що дозволило розглядати окремий випадок у його індивідуальності, застосовувалися спостереження опис, теоретичне та практичне моделювання, формально-логічне узагальнення спостережного. Цій меті слугували й структурний, функціональний і історичний методи.
У підсумку, в роботі обстоюється методологічний синкретизм.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що за характером підхо¬дів, змістом, сутністю, наслідками аналізу вона є однією з перших в Украї¬ні спроб апріорно-синтетично пізнати право. Концепція синтетичних методології, правогенезу і справедливості збагачує сучасне право і є внеском автора у розвиток теорії права.
Наукова новизна та особистий внесок автора в дослідження проблеми полягають у таких основних положеннях, висновках і рекомендаціях:
обгрунтовано, що поняттям «тип правопізнання» охоплюються спільні ознаки, які властиві процесу пізнання права, як з точки зору обраної дослідницької методології, так і стосовно його розуміння, утворення і реалізації; встановлено, що у єдності ці ознаки є критеріями виокремлення типів правопізнання у загальнотеоретичному аспекті, а саме в аспекті методологічного і гносеологічного або теоретико-пізнавального плюралізму і монізму у праві;
проаналізовано типи правопізнання під кутом зору їх методології, факторів правогенезу, змісту справедливості, що дало змогу виявити переваги і недоліки кожного з типів правопізнання;
набуло подальшого розвитку твердження про те, що метафізичний прин¬цип у природно-правовому пізнанні - те, що використовується для дока¬зу усього іншого, проте само не доводиться, а постулюється, як дане при¬родою, як самоочевидне і самодостатнє. До числа таких самоочевидних цін¬нісних принципів і наслідків, що випливають з них для особи, держави та суспільства, віднесено свободу волі або самовизначеність, честь, гідність, справедливість, власність, договір, згоду, безпеку, мир. Ці принципи напов¬нюють життя людини значимістю, цінністю, смислом, тобто такими чинника¬ми, які не властиві сфері чуттево-просторових стосунків, сфері емпірич¬ного, позитивного;
по-новому обґрунтовується, що науковою задачею позитивного юриста не є суто логічна праця думки, дедукція, що через онтологію юридичного судження право можливо розглядати як сферу цінного, а не як сферу без-оціночних істин суто теоретичного розуму. Йдеться про тлумачення пра¬вових норм у контексті мети, а не суто екзегезно;
уперше виявлено філософсько-методологічну квінтесенцію історичної школи юристів і під новим кутом зору простежено еволюцію цієї школи, а саме від просторово-часової конкретності в історії права до універ¬салій, або, що одне й те ж, від каузальної необхідності до необхідності ейдетично-телеологічної;
уперше у контексті засадничих принципів каузальності і цілепокладання доведено необхідність поєднувати у пізнанні права методи емпі¬ричної і метафізичної психології і соціології і через закон розвитку права набуло подальшого розвитку вчення про «живе» інтуїтивне право як таке, що не уміщується у вузькі межі догм права;
уперше в сучасному українському праві системно опрацьовано концеп¬цію синтетичних методології, правогенезу і справедливості, що відкри¬ває масштабні перспективи для затвердження сучасної динамічної тео¬рії права в Україні. Квінтесенцією цієї концепції стало внесення у її зміст апріорного елементу, який розширює поняття права. У результаті, доведено, що право має відображати головні духовні цінності суспільства, його світогляд, рівень культури. У такий спосіб набуло подальшого розвитку вчення про ейдетичний характер зв’язку між правом (частка) і суспільством (ціле), з одного боку, і між справедливістю і цінністю, з другого;
уперше доведено, що адекватним відбиттям апріорного синтезу у правопізнанні є плюралістична теорія і практика джерел права у їх ієрархії. У такий спосіб наведено додаткові аргументи на користь упро-вадження в Україні європейської преторіанської системи права, коли загальні або доктринальні принципи права (насамперед, права людини), як принципи прямої дії і найвищої юридичної сили, застосовують як норми закону.
Практичне значення одержаних результатів.
Основні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані в науково дослідній роботі: для опрацювання динамічної правової концепції, здатної продукувати постулати сучасної правосвідомості; у дієвому реформуванні українських інститутів правотворення і правореалізації, засадничо зорієнтованих на європейську преторіанську систему права; у навчальному процесі: при підготовці та викладанні навчальних курсів з філософії права, соціології права, психології права, теорії держави та права, історії політичних і правових вчень, історії держави та права зарубіжних країн, порівняльного правознавства та при підготовці відпо¬відних підручників.
Апробація результатів дослідження. Дисертаційна робота обговорюва¬лася на спільному засіданні кафедр загальноправових дисциплін та міжнародного права, адміністративного та підприємницького права та кафедри конституційного права та правосуддя Одесь¬кого національного університету імені І.І.Мечникова. Також результати дослідження доповіда¬лися на конференціях: «Трансформація ринкових відносин в Україні: організаційно-правові та еко¬номічні проблеми» (Одеса, 28-29 травня 2003 р., тези доповіді опубліковані); I Всеукраїнський «Круглий стіл» - «Актуальні проблеми філософії права» (Одеса, 14-15 жовтня 2005р.); «Від громадянського суспільства – до правової держави» (Харків, 28 квітня 2006р., тези доповіді опубліковані); II Всеукраїнський «Круглий стіл» - «Актуальні проблеми філософії права» (аксіологічний аспект), Одеса, 12-13 жовтня 2007р.) та враховувалися у навчально-методичному навантаженні автора при викладанні курсів: «Судові та правоохоронні органи України» та «Прокурорський нагляд в Україні».
Публікації. Основні теоретичні положення дисертації викладені в 5 публікаціях здобувача у фахових виданнях.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, п’яти розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел ( 232 найменування ). Загальний обсяг дисертації - 186 сторінок, з них 13 сторінок - список використаних джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Існуючі типи правопізнання характеризуються плюральним підходом до розуміння витоків, сутності, своєрідності, смислу, тенденцій права і його зв'язку з суспільними цінностями. Проте методологічний і гносеологічний плюралізм не заперечує монізму в остаточному синтезі. Що це за монізм?
2. У дисертації зроблено спробу через синтез плюральних типів пра-вопізнання осмислити право у його найглибшій, загальній сутності незалежно від умов місця і часу, незалежно від визнання тим чи іншим законодавцем. У результаті доведено, що монізмом у правопізнанні є апріорний синтез, підтверджений сучасними теорією гештальта, цілісною, структурною, детермінаційною психологією i новітньою соціологією людського духу.
3. Метафізичний принцип у природно-правовому пізнанні - те, що використовується для доказу усього іншого, проте само не доводиться, а постулюється як дане природою, як самоочевидне і самодостатнє. До числа таких самоочевидних ціннісних принципів і наслідків, що випливають з них для особи, держави, суспільства, віднесено свободу волі як самовизначенність, честь, гідність, справедливість, власність, договір, згоду, безпеку, мир. Ці принципи наповнюють життя людини значимістю, цінністю, смислом, тобто такими чинниками, які не властиві сфері чуттєво-просторових стосунків, сфері емпіричній чи позитивній, і у такий спосіб, засвідчують про ейдетичний характер зв'язку між правом (частка) і суспільством (ціле), з одного боку, і між справедливістю і цінністю, з другого.
4. Позитивне право, на відміну від природного, встановлене і штучне, воно не в змозі не відображати людські уподобання і упередження. Норми позитивного права приймаються за одних умов i змінюються і скасовуються за інших, тож ці норми умовні, релятивні.
Наукова задача позитивного юриста полягає у зведенні юридичних норм до загальних понять і, з другого боку, до виведення з цих понять логічних наслідків. Це суто логічна праця думки. Для її виконання нема інших засобів, крім логіки, дедукції, виведення часткового з загального.
Вихід з цілковитого релятивізму і юридизму можливий через визнання ейдетичної сутності права, його ідеї. Ідея права відображає право у його цілісності й граничності. Це й означає, що зв'язок між правом і суспільством ейдетичний, що право неможливо мислити поза суспільством, від закономірностей якого воно здобуває свого понадюридичного значення.
Право не є цілком раціональною і точною наукою, яка вирішує всі питання через просте застосування логіки і семантики. Правові поняття мають розглядатися у контексті світогляду правника. Необхідні спільні переконання як підстава для комунікації і розуміння. Тоді, у контексті універсального світогляду загальні особливості юридичних суджень постають відображенням загальних особливостей реальності. Йдеться про живу онтологію юридичного судження, про те, що пра¬во є сферою цінного, а не сферою безоціночних істин суто теоретич¬ного розуму. З герменевтичної точки зору це означає тлумачення правових норм у контексті мети, а не суто екзегезно.
5. Історична школа юристів характеризується eвoлюцією поглядів, і саме від просторово-часової конкретності в історії права до універсалій, або, що одне и те ж, від каузальної необхідності до необхідності ейдетично-телеологічної.
6. Механістичний, атомістичний спосіб розгляду, характерний для психолога 18 i 19 стст. у 20 ст. поступився місцем гештальттеорії, цілісній, структурній, детермінаційній психології, а в цілому новітній соціології людського духу.
Сучасна психологія відмінна від старої (яку завершує В.Вундт) наступними принципами: 1) у сфері психічного не ціле виникає з окремого (елементів), а окреме з цілого i, таким чином, теорія асоціацій є беззмістовною; 2)духовний розвиток рухається не від специфічного до всезагального, а навпаки; 3) цілому притаманні власні властивості (гештальтякості), які не виявляються в його складових частинах; 4) виникнення психічної цілісності не довільна, а підпорядкована за¬конам гештальта; 5) якщо психічне явище є частиною цілого, то воно має інші властивості, ніж коли відокремлене.
7. Глибоке, емоційне переживання індивідом своєї духовної гідності, автономного самовизначення, взаємного визнання є його власним інтуїтивним правом. Таке право породжується душевно-духовно-інтелектуальною зрілістю індивіда. Позитивне право має значущість тією мірою, якою в ньому виражене природно-інтуїтивне право людини. У результаті, в емоційній теорії мотивації інтелектуальні емоції-дії є нормативними, принциповими правилами поведінки, є нормами.
8. Психологічний і соціальний фактори правогенезу поєднанні в кон-цептах: імперативно-атрибутивної структури права, соціальних функціях права і юриспруденції, інтуїтивного права, об'єктивного і суб'єктивного права, права "суспільного служіння" i "індивідуальної свободи", нормативних фактів, емоційної соціології, "живого права", "свободного суддівського пошуку права", соціального права i синтетичного транс-персоналізму, правового реалізму,
9. В психологічній школі справедливість і інтуїтивне право синонімічні, а, відтак, природа справедливості не партикулярна, а універсальна. Таке можливо на тій підставі, що інтуїтивне право по суті своїй є природним правом.
Квінтесенцію інтуїтивного права складає інтуїтивно-правова совість. Таке актуалізує проблему розвиненої інтуїтивно-правової совісті індивіда. Переживання власної духовної гідності, честі, свободи вибору чи то самовизначеності є індивідуальним переживанням кожного. Таке переживання існує в нас, а не поза нами, воно є явищем індивідуальної психіки. Однак, це є індивідуальним переживанням кожним позачасових, духовних цінностей, таких, як совість, честь, гідність, свобода, що й актуалізує проблему духовної зрілості індивіда. На підставі імперативно-атрибутивної природи відповідних емоцій свідомість справедливості більш сильно впливає на поведінку, ніж суто каузально-позитивна свідомість.
У підсумку, справедливість як реальне явище є явищем духовного життя, психічним явищем. Ми маємо тут справу, з принциповими нормативними переживаннями, i водночас етичними переживаннями. Тут мають місце етичні емоції, емоції обов'язку, відповідна поведінка усвідомлюється як належна. Це сфера інтуїтивної імперативно-атрибутивної етики.
На цій підставі інтуїтивно-правові норми є вищими законами, які існують скрізь, завжди, стосовно усіх. Вони всезагальні, завжди i скрізь сутні, на відміну від часового і місцевого характеру позитивних норм. Якщо позитивні норми мають релятивне або умовне значення, то інтуїтивні норми істинні, правильні самі по собі. Вони є вищим критерієм для оцінки позитивного права, а також його створення, удосконалення і зміни.
Психологічна школа права сформулювала закон розвитку права. Його формула така: відповідно до ступеня одухотворення і соціалізації людської психіки тиск уніфікаційної тенденції права (юридичний фopмалізм) з точною фіксацією поведінки людей поступово слабішає і з пливом часу все більше зростає сфера дії інтуїтивного права. Чинне позитивне право має бути узгоджене з інтуїтивним.
Проблема свободи оціночного судження судді, і, свободного і живого права є проблемою інтуїтивного права, а, відтак, тут не йдеться про звернення до довільної свідомості судді. Універсальне і позачасове в інтуїтивному праві актуалізується в певних умовах місця і часу, що дає змогу розглядати окремий випадок ( у суді) в його індивідуаль¬ності. При цьому вибір тієї чи іншої цінності є однією з найважливі¬ших складових частин у процесі прийняття рішення. Цінність і оцінка - ось найважливіше у діяльності суддів у цивілізованому суспільству.
Аналіз універсальної справедливості можна конкретизувати через концепти "права соціального служіння" і "особистісно-свободного права" (Л.Петражицький), "закону розвитку права" (Л.Петражицький), соціального права" (Г.Гурвіч); "чуттєвого, ідеаціонального і ідеалістичного права" (П.Сорокін); "правового реалізму" (О.Г.Холмс, Ф. Джером, Б.Н.Кардозо, К.Н.Ллавелін, Д.Орвілл, Б.Уолтер, Б.Френсіс та ін).
Усі ці концепти об'єднані ідеєю засадничого зв’язку справедли¬вості з природними правами людини і принципом договору, що у під¬сумку, й дає можливість стверджувати про імперативно-атрибутивну структуру справедливості.
10. Через синтез емпіричного і ейдетичного методів правопізнання вирішується питання про співвідношення "постійного", "вічного", "всезагального" моменту у праві до змінного і історичного. Тане вирі-шення передбачає наявність матерії, яка має приєднатися до ідеальних принципів і норм для того, щоб створити живі історичні приписи по-зитивного права.
11. Синтетичний правогенез знаходить адекватне відбиття в ейде-тичній трьохелементній правовій структурі, а саме 1)особливий но¬сій (здатність визнання); 2) реалізовані цінності; 3)формулювання правових норм в особливих визначеннях (права-обов'язки). У цьому зв'язку синтетичний правогенез поглиблено через поняття нормативного факту, як джерела права, а також через виявлення специфіки природи влади, держави і соціальних груп.
Згідно з вченням про нормативні факти, право не належить у цілому ні сфері "належного", ні сфері "сущого", а відноситься до чогось се-реднього, яке виходить за межі такого протистояння: до сфери норма-тивних значень. Ця обставина приводить нас до ідеї "нормативного фак-ту", як реалізованої позачасової цінності в емпіричному факті. Ідея нормативних фактів актуалізує проблему співвідношення держа¬ви і права. Ця проблема, своєю чергою, нерозв'язна без виявлення специфіки поняття влади. Явище влади зв'язано з природою соціальних організацій взагалі (сім'я, рід, плем'я, народ, держава та ін.), а не спеціально державних організацій. Соціальні групи себе самоорганізують, створюють для себе фіксовану регламентацію або соціальне право. Видами соціальних груп є: держава, муніципалітети, комунальні служби, трести, акціонерні компанії, профспілки, кооперативи, політичні партії, релігійні організації, клуби, благодійні товариства, сім'ї та ін.
У контексті проблематики природи влади обґрунтовано поділяти влади на дві категорії: 1)службові або соціальні і 2)панівні влади. Державна влада є соціально-службовою владою насамперед і переважно стосовно прав громадян і права взагалі.
У цьому ж контексті обґрунтовано і виправдано поділяти й право на два класи, а саме на право соціального служіння або централізо¬ване і особистісно-свободне або децентралізоване. У праві соціального служіння йдеться про соціальну службу на загальне благо групи, а не лише держави; у праві особистісно-свободному такої служби нема, воно вільне від неї. У праві особистої свободи головну роль відігра¬ють абсолютні природні права.
12. Справедливість по своїй суті передбачає існування конфліктів; вона покликана гармонізувати антиномії: у гармонічному самому по собі устрою справедливість не потрібна. Проблема справедливості виникає лише тоді, коли має місце конфлікт між позитивними і позачасовими цін-ностями. І тільки принцип синтезу партикуляризму і універсалізму, персональних і трансперсональних цінностей дозволяє зрозуміти проб-лему справедливості в усій її повноті.
Не існує інших способів визначити ідею справедливості, крім пошуку її місця у системі цінностей, а, відтак, справедливість має бути класифікаційне переміщена з сфери чуттєво-просторових стосунків, сфери ем¬піричної у сферу духу. Справедливість як реальне явище засадничо є явищем духовного життя, свідомості, яке в змозі втілюватися або не втілюватися у стосунках серед людей. У першому випадку матимемо справедливу спільноту, у другому - ні.
Дія, через яку проявляється справедливість є визнання її цінності. Система таких актів визнання і утворює реальність права: цінності, які тут переживаються, похідні від цінностей морально-етичних. У таких актах "визнання" у великому обсязі присутні інтелектуальні елементи. Вибір між антиномічними цінностями залежить від вихідних посилок, від світогляду правника.
13. Засадничою причиною різного змісту поняття справедливості є визнання чи не визнання договірної природи справедливості. Так, у позитивно-правовій теорії йдеться про однобічні розпорядження влади, на відміну від договорів, обопільних угод у природно-правовому, історико-правовому, психолого-соціологічному пізнанні права. Договірний елемент конститутивно має бути присутнім у всіх найновіших спробах інтерпретувати справедливість у соціальному, ліберальному чи автори-тарному вимірах.
14. Адекватним відбиттям апріорного синтезу у правопізнанні є плюралістична теорія і практика джерел права у їх ієрархії. Йдеться про європейську преторіанську систему права, коли загальні або доктринальні принципи права (насамперед, права людини) як приписи прямої дії і найвищої юридичної сили, застосовують як норми закону.
15. Концепція синтетичних методології, правогенезу і справедливості відкриває масштабні перспективи для затвердження сучасної динамічної теорії права в Україні. Квінтесенцією цієї концепції стало внесення у її зміст апріорного елементу, який розширює зміст і обсяг поняття права з чуттєво-просторової, емпіричної чи позитивної сфери на сферу духовну. Апріорним елементом у змісті права є ідея (дух) права і цінності, що з неї випливають, такі, як свобода волі або самовизначення, честь, гідність, справедливість, власність, договір, згода, безпека, мир. Зазначені, цінності - первісні і головні елементи права. У цивілізова¬ному суспільстві до їх нормуючого авторитету апелюють як до останньої інстанції. У результаті, право має відображати головні духовні цінності суспільства, його світогляд, рівень культури.
Право - це система правил (норм), які надають права, публічні або приватні, і накладають обов'язки. Природа цих правил різноджерельна. Функція права - підпорядковувати поведінку людей владі правил.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
1. Циппеліус Р.Філософія права. Пер. з нім. - К.: Тандем, 2000.-300 с.
2. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Т.1.Античность / Пер. с итал. -ТОО ТК „Петрополис ", 1994.-336с.
3. Рассел, Бертран. Історія західної філософії / Пер. з англ.-К.:Основи, 1995.-759 с.
4. 3ападная философия: Итоги тисячелетия. - Екатеринбург: "Деловая книга".-1997.-656 с.
5. Антология мировой правовой мысли. В 5 т.-Т.1. Античний мир и Восточная цивилизация.-М.:Мысль, 1999.-750 с.
6. Платон. Тимей // Собр.соч.: В 4-х т. - Т.3.-М.:Мысль, 1994.-368 с.
7. Платон. Государство // Собр.соч.:В 4-х т.-Т.1.-М.:Мысль, 1994.-398 с.
8. Платон. Протагор // Собр.соч.: В 4-х т.-Т.1.:Мысль, 1990.- 410 с.
9. Платон. Законы // Собр. соч.: В 4-х т.-Т.4.-М.:Мысль, 1994.-412 с.
10. Антология мировой политической мысли: истоки и эволюция.-М.: Мысль, 1997.-832 с.
11. Аристотель. Метафизика // Соч.:В 4-х т.-Т.1.-М.:Мысль, 1976.-320с.
12. Аристотель. О душе // Соч.:В 4-х т.-Т.1.-М.:Мысль, 1976.-320 с.
13. Аристотель. Никомахова этика // Соч.: В 4-х Т.-Т.4.-М.:Мысль, 1983.-302 с.
14. Аристотель. Политика // Соч.:В 4-х Т.-Т.4.-М.:Мысль, 1983.- 302 с.
15. Аристотель. Топика // Соч.:В 4-х т.-Т.2.-М.:Мысль, 1978.-318 с.
16. Juspers K. Einfiibrung in die Philosophie: Munchen, 1950. – 352 s.
17. Уайтхед А. Избранные работы по философии. М.:Прогресс, 1990.-718с . 18. Скратон, Роджер. Коротка історія новітньої філософії: Від Декарта до Вітгенштайна.-К.:Основи, 1998.-331 с.
19. Поппер К.Р. Открытое общество и его враги: Пер. с англ. – М.: Феникс, 1992. – Т.1. – 448с.
20. Thomas Ajuinas. Jumma Theologica // Ed. Altera nomand. – Romae. 1894. Vol. III. – 688 p.
21. Кант И. Метафизика нравов в двух частях. Ч.1. Метафизические на¬чала учення о праве.-СПб., 1995.-528 с.
22. Кант И. Трансцендентальное учение о началах // Сочинения: В 8-ми Т.-Т.3.-М.: Мысль, 1994.-420 с.
23. Кант И. Введение в учение о праве // Сочинения: В 8-ми т.-Т.6.-М.:Мысль, 1994.-480 с.
24. Кант И. Учение о праве. Публичное право // Сочинения: В 8-ми т.-Т.6.-М.:Мысль, 1994.-480 с.
25. Гегель Г.В.Ф. Философия права. Пер. с нем.-М.:Мысль, 1990.-524 с.
26. Гегель Г.В.Ф. Наука логики.-М.:Мысль, 1999.-486 с.
27. Деннис Ллойд. Идея права. Пер. с англ.-М.:ЮГОНА", 2002.-416 с.
28. Хеффе О. Политика. Право. Справедливость. Основоположения критической философии права и государства.-М.:Гнозис, 1994.-320 с.
29. Циппеліус Р. Юридична методологія. - К.:Видавництво "Реферат", 2004.-176с.
30. Radbruch J. Rechtsphilosophic. Stutgart, 1950. – 366 s.
31. Радбрух Г. Введение в науку права.М., 1915.-388 с.
32. Штаммлер Р. Сущность и задачи права и правоведения. - СПб., 1908.-318 с.
33. Штаммлер Р. Хозяйство и право с точки зрения материалистического понимания истории.-СПб., 1899.-380 с.
34.Четвернин В.А. Современние концепции естественного права.-М.: Наука, 1988.-144 с.
35. Marcic R. Das Naturrecht als Hrundnorm der Sertassung. 1972.-412 s.
36. Messner E. Das Naturrecht, 7 auft. Innsbruch, 1958.-392 s.
37. Harris J. legal Philosophies. L. : Buttenworth, 1980.-360 p.
38. Kaufmann A. Rechts-philosophie in Wandel. – Frankfurt a. M.. 1972.-420 s.
39. Bodenheimer E. Individual and Organized Society from the Perspective of a
Philosophical Anthropology // Journal of Social and Biological Structures. -
1986.-9 p.22-60. * -,
40. Companion to Philosophy of Law and Legal Theory. - Oxford, 1996. – 426 p.
41. Controversion about Law's Ontology. Ed. By P. Amselek and N. MacCorrmck.-Edinburgh, 1991. -398 p
42. Dworkin R. Taking Rights Seriously. - Cambridge, Mass., 1978. -402 p.
43. Dworkin R. Law's Empire-London, 1991. - 360 p.
44. Encyclopaedia of Phenomenology. - Oxford, 1997. – 390 p.
45. Fechner E. Rechtsphilosophie.- Tubingen, 1956. -382 p.
46. Finnis J. Natural Law and Natural Rigths. -Oxford, 1980. -400 p.
47. Golding M. Philosophy of Law.-N. Y., 1975. – 368 p.
48. Habermas j. Between Facts and Norms. Contribution to a Discourse Theory of Law and Democracy. -Oxford, 1996. – 390 p.
49. Habermas J. Faktizitat und Geltung. Beitrage zur Diskurstheorie des Rechts und des demokratischen Rechtsstaats. - Frankfurt a. M-, 1992. – 402 s.
50. Hamrick W. S. An Existential Phenomenology of Law: Maurice Merleau-Ponty. - Dordrecht, Boston, Lancaster, 1987. - 378 p.
51. Harris G. Legal Philosophies-" London, 1980. -390 p.
52. Harris G. Legal Philosophies. - London, 1997. -386 p.
53. Heidegger M. Uber den Humanismus.-Frankfurt a. M., 1968, -400 s.
54. Hicks S. Law and Being in Law as Way of Being // Law, man, history: XII World Congress on Philosophy of Law and Social Philosophy. - Athens, 1985. — p.100-140
55. Kaufmann A. Preliminary Remarks on a Legal Logic and Ontology of Relation// Law, Interpretation and Reality. - Dordrecht, 1990. — 392 s.
56. Kramer M. N. John Locke and the Origins of Privite Property: Philisophical Explorations of Individualism, Community, and Equality. - Cambridge, 1997. — 412 p.
57. LuijpenW. A. Phenomenology of Natural Law. - Pittsburg, 1967. - 389 p.
58. Maihofer W. Sein und Recht: Prolegomenazueiner Rechtsontologie, - Frankfurt a. M., 1954. – 460 s.
59. Merleau-Ponty M. Phenomenology of Perception. - London, New York, 1996. -502 p.
60. Muller M. Die ontologische Problematik des Naturrechts // Die ontologische Begundung des Rechts. -Bad Homburg, 1965. – 540 s.
61. Nozick R. Anarchy, State and Uthopia. - Cambridge, Mass., 1974. – 608 p.
62. Rights// Cambridge Campanion to Philisophy. - Cambridge, 1997. 389 p.
63. Rawls J. Theory of Justice.-Cambridge, Mass., 1971. — 412 p.
64. Sandel M. L. Liberalism and the Limits of Justice. - Cambridge, Mass., 1982.- 398 p.
65. Simmonds N. E. Philosophy of Law// The Blackwell Companion to Philosophy. - Oxford, 1996. – 412 p.
66. Simmonds N. E. Central Issues in Jurisprudence. Justice, Law and Rights. - London, 1986. – 502 p.
67. Schutz A. Phenomenology and the Social Sciencies // Phenomenology and Sociology. - Pengium, 1978. - 380 s.
68. The Cambridge Companion to Locke. - Cambridge, 1994. – 508 p.
69. Veatch H. Natural Law and the «Is» - «Ought» Question// Catholic Lawyer, 26 (1981). – 408 p.
70. Антология мировой правовий мысли. В 5 т.-Т.3.Европа, Америка: : XVII-ХХ вв.-М.:Мысль, 1999.-829 с.
71. Юм.Д. Трактат о человеческой природе. Книга первая. О познании,-М.:"Канон", 1995.-400 с.
72. Юм Д. Трактат о человеческой природе. Книга вторая. Об аффектах. Книга третья. О морали.-М.:"Канон", 1995.-416 с.
73. Дж.Реале, Д.Антисери. Западная философия от истоков до наших дней. Том 2. Средневековье.-ТОО ТК "Петрополис", 1994.-368 с.
74. Шопенгауер А. Свобода воли и нравственность. - М.:Республика, 1992.-448 с.
75. Вильгельм Виндельбанд. Избранное: Дух и история. Пер. с нем.-М.: Юрист, 1995.-687 с.
76. Хайдеггер М. Работы и размышления разных лет. Пер. с нем. М.:Изда-тельство "Гнозис", 1993.-464 с.
77. Ницше Ф. Сочинения: В 2-х т. Пер. с нем.-М.:Мысль, 1990.-Т.2.-829 с.
78. Ильин И.А. Собрание сочинений: В 10 т.-Т.4.-М.:Русская книга, 1994.-624 с.
79. Ильин И.А.Философия Гегеля как учение о конкретности Бога и человека. В двух томах.-Санкт-Петербург: "Наука", 1994. -542 с.
80. Ильин И.А. Путь к очевидности.-М.:Реепублика, 1993.-431 с.
81. П.И.Новгородцев. Об общественном идеале.-М.:Издательство "Прог-ресс" 1991. -640 с.
82. Н.А.Бердяев. Философия свободы.-М.:ЗАО "Сворог и К", 1997.-416 с.
83. Вехи. Из глубины.-М.:Издательство "Правда", 1991.-606 с.
84. Б.Н.Чичерин. Собственность й государство.-СПб:Издательство РХГА, 2005.-824 с.
85. Н.Н.Алексеев. Основы философии права.-СПб.: Издательство ''Лана", 1999.-256 с.
86. Мир России-Евразия: Антология.-М.:Высшая школа, 1995.-399 с. (Из истории отечественной духовности).
87. Русские философы (конец XIX -середина XX века):"Антология", 1994.-424 с.
88. Этика Аристотеля / Пер. с греч. З.Радлова.СПб., 1908.-305 с.
89. Аннерс Э. История европейского права.-М.:Наука, 1996.-395 с.
90. Дигести Юстиниана / Пер. с лат.-М.:"Статут", 2002.-584 с.
91. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Пер. с фр.-М.: NOTA BENE, 2000.-576 с.
92. Давид Р.Основные правовые системы современности.-М.:Прогресс, 1988.-496с.
93. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности .-М.:Междунар.отношения, 1996.-400 с.
94. Цвайгерт Е., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2-х тт.-Том 1. Основи.-М.:Междунар.отношения, 2000.-480 с.
95. Тоні Оноре. Про право / Пер с англ.-К.: Сфера, 1997.-124 с.
96. Фуллер Л. Мораль права.-К.:Сфера, 1999.-232 с.
97. Фуллер Л.Анатомія права.-К. :Сфера, 1999.-144 с.
98. Берман Г.Дж. Западная традиция права.-М.:Изательство МГУ, 1998.-624 с.
99. Конт О. Курс положительной философии: В 6 т.Спб., 1900.Т.1.-382 с.
100. Родоначальники позитивизма. Вип.5. СПб., 1913.-256 с.
101. Избранные сочинения Иеремии Бентама. Т.1. Введение в основания нравственности и законодательства / Пер.с англ.Спб., 1867.-605 с.
102. Кельзен Г.Чистое учение о праве / Пер.с нем. Вип.1.-М.:Прогресс, 1987.-368 с.
103. Bergbohm K. Jurisprudenz und Rechtspilosophie. Leipzig, 1892.- 460 s.
104. Харт Х.Л.А. Концепция права. К.:Сфера, 1998.-236 с.
105. Дж.Реале, Д.Антисери. Западная философия от истоков до наших дней. Том 3. Новое время.-ТОО ТК "Петрополис", 1996.-736 с.
106. Шелер М. Избранные произведения: Пер. с нем.-М.:"Гнозис",1994.-490 с.
107. Ясперс К. Смысл и назначение истории: Пер. с нем.-М.:Политиз¬дат, 1991.-527 с.
108. Феномен человека: Антология.-М.:Высшая школа, 1993.-349 с.
109. Проблема человека в западной философии: Переводы.-М.:Прогресс, 1988.-552 с.
110. Сумерки богов: Переводы.-М.:Политиздат, 1990.-398 с.
111. Новгородцев П.И. Историческая школа юристов.-СПб. Издательство "Лань", 1999.-192 с.
112. Hugo J. Lehrbuch eines civilistischen Jurcus. Bd. 1, 1823. – 362 s.
113. Savigry F. C. von. Vom Buruf unseren Zeit fur Jesetzgebung und Rechtswissenschaft. Heideigeng, 1840. – 368s.
114. Пухта Г.Ф. Энциклопедия права / Пер. с нем. Ярославль, 1872.-406 с.
115. Иеринг Р. Борьба за право.-М.:Прогресс, 1991.-364 с.
116. Иеринг Р. Юридическая техника .-СПб., 1905.-348 с.
117. Иеринг Р. Дух римского права на различных ступенях его разви-тия.Ч.1.-СПб., 1875.-312 с.
118. Иеринг Р. Значение римского права для нового мира.-СПб., 1875.-380 с.
119. Покровский И.А. История римского права.-СПб., 1913.-420 с.
120. Покровский И.А. Роль римского права в правовой истории челове-чества и в современной юриспруденции. Ч.1: Право и факт как материаль-ное основание исков.-Киев, 1892.-340 с.
121. Покровский И.А. Роль римского права в правовой истории челове-чества и в соременой юриспруденции. Ч.2: Генезис преторского права.-Киев, 1902.-288 с.
122. Крилов Н.И. Об историческом значении римского права в области наук юридических. Актовая речь, произнесенная 2 июня 1839 г. в Московс¬ком университете.М., 1839.С.1-3.
123. Мейер Д.И. Русское гражданское право. Казань, 1859.С.1-20
124. Каченовский Д.И. О современном состоянии политических наук на Западе Европы и в России. Харьков, 1862.-308 с.
125. Исследования по русскому праву И.Г.Оршанского. СПб., 1893.-368 с
126. Малишев К.И. Курс общего гражданского права России. Т.1 СПб., 1878.-408 с.
127. Дювернуа Н.Л. Значение римского права для русских юристов . Ярославль, 1870.-396 с.
128. Дювернуа Н.Л. Чтение по гражданскому праву. Том 1, вып.1. СПб., 1902.-402 с.
129. Гиббон З. Римское право в своде Юстиниана // Римская империя. Сб.ст.-М., 1900.-46-84 с.
130. Диль Ш. Юстиниан и византийская цивилизация в VI веке. -СПб., 1908.-306 с.
131. Брунс-Левель. Внешняя история римского права.-М.-1904.-386 с.
132. Боголетов Н.П. Значение общенародного гражданского права (jus gentium) в римской классической юриспруденции.-М., 1876.-398 с.
133. Муровцев С. Образование права по учениям немецкой юриспруденции.- 2-е изд.-М., 1886.-380 с.
134. Петрова Л.В. Фундаментальні проблеми методології права: філо-софсько-правовий дискурс.-Харктв: Право, 1998.-416 с.
135. Краткая философская энциклопедия.-М.:"Прогресс"-"Энциклопедия" 1994.-576 с.
136. Петражицкий Л.И. Очерки философии права. СПб., 1900.-280 с.
137. Петражицкий Л.И. Введение в изучение права и нравственности. Основы эмоциональної психологии.-СПб., 1907.-608 с.
138. Петражицкий Л.И. Теория права й государства в связи с теорией нравственности. СПб.:"Лань", 2000.-608 с.
139. "Юридический весник" СПб, 1913. Кн.2.
140. Гурвич Г.Д. Философия и социология права: Избранные сочинения.-СПб.: Издательский Дом С.-Петерб.гос.ун-та.-2004.-848 с.
141. Михайлов П.Е. Новые идеи в правоведении: Сб.4.Философия права и нравственности. СПб., 1915.-С.36-60.
142. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество: Пер. с англ. - М.: Политиздат, 1992.-543 с.
143. Тимашев Н.С. Сущность права. По поводу новой книги профессора Г.Д. Гурвича / Вестник Русского Юридического Общества "Закон и суд", 1935, №5. С.114-143.
144. Гинс Г.К. Л.И. Петражицкий. Характеристика научного творчества.- Харбин, 1931.-280 с.
145. Гинс Г.К. Право и сила. Очерки по теории права й политики: Харбин, 1929.-362 с.
146. Гинс Г.К. Новые идеи в праве й основные проблемы современности.-Харбин, 1931.-308 с.
147. Вундт В. Очерки психологии.-М., 1912.-312 с.
148. Вундт В.Система философии.-СПб., 1902.-380 с.
149. Вундт В. Введение в психологию.-М., 1912.-312 с.
150. Михайловский И.М. Очерки философии права.-Томск, 1914.т.1.-604 с.
151. Кистяковский Б.А. Социальние науки и право. Очерки по методологии. социальных наук и общей теории права.-М., 1916.-450 с.
152. Кистяковский Б.А. В защиту права // Вехи. Из глубины.-М.:"Прог-ресс", 1991.-С.122-149.
153. Еллинек Г. Общее учение о государстве.-СПб.:Изд-во "Юридический центр Пресс", 2004.-752 с.
154. Ehrlich E. Jrundlegung der Soziologie des Rechts. Munchen und Leipzig, 1929. -344 s.
155. Вебер М. Избранные произведения:Пер с нем.-М.:Прогресс, 1990.-808 с. 156. Weber M. Jesammelte politische Schriften. Munchen, 1921. – 368 s.
157. Авраменко Л.В. Наступність та запозичення в праві /загально-теоретичні аспекти /: Автореф.дис. ... канд.юрид.наук.-X., 2000.-20 с.
158. Авраменко Л.В. Наступність та запозичення в праві /загально-теоретичні аспекти/: Дис. ... канд юрид.наук.-X., 2000.-187 с.
159. Тихонов В.М. Проблеми права і держави у творчі спадщині П.Д. Юркевича та сучасність: Автореф. дис. ... канд.юрид.наук.-X., 2003.-20 с.
160. Тихонов В.М. Проблеми права і держави у творчій спадщині П.Д. Юркевича та сучасність: Дис. ... канд юрид,наук.-X., 2003.-189 с.
161. Алаіс С.І. Проблема праворозуміння в основних школах права: Автореф. дис. ... канд.юрид.наук.-К.,2003.-20 с.
162. Алаіс С.І. Проблема праворозуміння в основних школах права: Дис. ... канд.юрид.наук.-К., 2003.-203 с.
16З. Овчаренко І.М. Закони системі джерел (форм) права та їх класифікація: Автореф. дис. ... канд.юрид.наук.-Х., 2004.-20 с.
164. 0вчаренко І.М. Закони у системі джерел (форм) права та їх класифікація: Дис. ... канд.юрид.наук.-Х.-2004.-200 с.
165. Лихолат І.П. Раціональне та позараціональне в праві (на ма¬теріалах законотворчості): Автореф. дис....канд.юрид.наук.-К.,2001. 19 с.
166. Лихолат І.П. Раціональне та позараціональне в праві: Дис. .., канд.юрид.наук.-К.,2001.-208 с.
167. Хміль М.М. Принципи неприпустимості зловживання правом (теоре-тико-правові аспект): Автореф.дис. ... канд.юрид.наук.-X.,2005.-19 с,
168. Хміль М.М. Принципи неприпустимості зловживання правом (теорети -ко-правові аспекти): Дис. ... канд.юрид.наук.-X.,2005.-199 с.
169.Добрянськкй С.П. Актуальні проблеми загальної теорії прав людини: Автореф.дис. ... канд.юрид.наук.-0деса,2003.-20 с.
170. Добрянський С.П. Актуальні проблеми загальної теорії прав людини: Дис. ... канд.юрид.наук.-Одеса,2003.-169 с.
171. Тополевський Р.Б. Системні зв'язки юридичних джерел права: Автореф. дис. ... канд.юрид.наук.-X., 2004.-19 с.
172. Тополевський Р.Б. Системні зв'язки юридичних джерел права: Дис. ... канд.юрид.наук.-X.,2004.-187 с.
173. Трофименко В.A. Розум та воля як антропологічні основи права: Автореф.дис. ... канд.юрид.наук.-X.,2004.-20 с.
174. Трофименко В.А.Розум та воля як антропологічні основи права: Дис. ... канд.юрид.наук.-X.,2004.-188 с.
175. Юдін З.М. Тлумачення договору: Автореф.дис. ... канд.юрид.наук.- Одеса,2004.-19 с.
176. Юдін З.М. Тлумачення договору: Дис. ... канд.юрид.наук.-Одеса,2004.-
193 с. !
177. Томашевська М.О. Корпоративні акти в системі джерел права України: Автореф. дас. ... канд.юрид.наук.-К.,2005.-19 с.
178. Томашевська М.О. Корпоративні акти в системі джерел права України: Дис. ... канд.юрид.наук.-К.,2005.-214 с.
179. Місевич С.В. Джерела канонічного права: Автореф.дис. ... канд.
юрид. наук. -Одеса,2005.-19 с. |
180. Місевич С.В. Джерела канонічного права: Дис. ...канд.юрид.наук.-Одеса,2005.-185 с.
181. Мельничук О.С. Право і держава в концепції правосвідомості І.О. Ільїна: Автореф.дис. ... канд.юрид.наук.-Одеса,2005.-18 с.
182. Мельничук О.С. Право і держава в концепції правосвідомості І.JI. Ільїна: Дис.... канд.юрид наук.-Одеса,2005.-196 с.
183. Гетьман О.Н. Теоретико-методологічні проблеми історико-правової науки в працях українських вчених XIX - початку XX сторіччя: Авто-реф.дис. ... канд.юрид.наук.-Одеса,2006.-20 с.
184. Гетьман О.Н. Теоретико-методологічні проблеми історико-правової науки в працях українських вчених XIX - початку XX сторіччя: Дис. ... канд.юрид.наук.-Одеса,2006.-20 с.
185. Гладун В.О. Політико-правові погляди Ісмаїла Гаспринського: Автореф.дис. ... канд.юрид.наук.-Харків,2007.-20 с.
186. Гладун В.О. Політико-правові погляди Ісмаїла Гаспринського: Дис. ... канд.юрид.наук.-Харків,2007.-20 с.
187. Сливка Степан. Українська національна філософія права: антологічний ракурс.-Львів:Вища школа,2001.-168 с.
188. Селіванов В.М. Право і влада суверенної України: Методологічні аспекти.-К.:Видавничий дім "Ін Юре",2002.-724 с.
189. Бандура 0.0. Єдність цінностей та істин у праві.-К.,2000.-380с ,
190. Тимошенко B.І. Розвиток теорії держави в політико-правовій дум¬ці України і Росії (кінець XIX - початок XX ст.).-К.:ІДП ім. В.М. Корецького НАН України,2004.-358 с.
191. Максимов С.І. Правова реальність як предмет філософського осмис-лення: Автореф.дис. ... д-ра юрид.наук.-Х.,2002.-40 с.
192. Максимов С.І. Правова реальність як предмет філософського осмислення.: Дис. ... д-ра юрид.наук.-X.,2002.-406 с.
193. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. Сутнісні особливості і призначення су-часного права // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 24.-К.: Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України,2004.-С.15-18.
194. Козловський А.А.Право як пізнання: Вступ до гносеології права.- Чернівці: Рута,1999.-295 с.
195. Шкода В.В. Вступ до правової філософії.-Харків:Фоліо,1997.-223с .
196. Бачинин В.А.Философия права и преступления.-Харьков:Фолио, 1999.-607 с.
197. Рабинович П. Трансформація методології вітчизняного праводержа-вознавства: досягнення і проблема // Юридична Україна.-2003.-№1.-С.20-25.
198. Тихомиров О.Д. Юридична компаративістика: філософсько-методоло-гічні засади: Автореф.дис. ... д-ра юрид.наук_-К.,2006.-35 с.
199. Тихомиров О.Д. Юридична компаративістика: філософсько-методоло-гічні засади: Дис. ... д-ра юрид.наук.-К.,2006.-461 с.
200. Капустіна Н.Б. Класичний і некласичний підходи у філософсько-правовому дослідженні феномену влади: Автореф.дис. ... канд. юрид. наук,-К.,2005.-16 с.
201. Калусттна Н.Б. Класичний і некласичний підходи у філософсько-правовому дослідженні феномену влади: Дис, ... канд.юрид.наук.-К., 2005.-169 с.
202. Дамірлі Мехман Алішан Огли. Предметна сфера історико-правового пізнання: традиції й оновлення (епістемологічний аналіз): Автореф. дис. ... д-ра юрид,наук.-Одеса,2005.-38 с.
203. Дамірлі Мехман Алішан Огли. Предметна сфера історико-правового пізнання: традиції й оновлення (епістемологічний аналіз): Дис. ... д-ра юрид,наук.-Одеса,2005.-473 с.
204. Оборотов Ю.М. Традиції та новації в правовому розвитку: загальнотеоретичні аспекти: Автореф.дис. ... д-ра юрид.наук.-Одеса,2003.-38 с.
205. Оборотов Ю.М. Традиції та новації в правовому розвитку: загальнотеоретичні аспекти: Дис. ... д-ра юрид.наук.-Одеса,2003.-352 с.
206. Луць Л.А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (Теоретичні аспекти): Монографія. -К.:ІДП ім.В.М.Корецького НАН України,2003.-304 с.
207.0ніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії: Монография.-К.:ІДП ім.В.М.Корецького НАН Украхни,2002.-352 с.
208. Ольга Скакун. Конституційний Суд як учасник правотворчості (законотворчості) в Україні // Юридична Україна.-2003.-№1.-С.26-32.
209. Харитонова O.I., Харитонов Є.O. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції.-Х.:"Одісей".-2002.- 592 с.
210. Корчевна Л.0. Проблема різноджерельного права: Дослід порівняльного правознавства: Монографія.-К.: ІДП ім.В.М.Корецького НАН України,2004.-360 с.
211.Дудченко В.В.Традиція правового плюралізму: західна та східна інтерпретація: Автореф.дис. ... д-ра юрид.наук.-0деса,2007.-35 с.
212. Дудченко В.В. Традиція правового плюралізму: західна та східна інтерпретація : Дис. ... д-ра юрид.наук.-Одеса,2007.-394 с.
213.Чичерин Б.Н. Философия права.М.,1900.-508 с.
214.Франк С.Л. Духовные основи общества. Введение в социальную философию. Л.: «Лана», 1991.-
215.Трубецкой Е.Н. Лекции по энциклопедии права. M.19I3.-320 с. 216.Коркунов Н.М.Общественное значение права.СПб.,1898.-306 с.
217.Муровцев С.Н.Образование права по учениям немецкой юриспруден-ции.М.,1886.-302 с.
218.Новгородцев П.И.Кризис современного правосознания.М.,1909.-366 с.
219.Палиенко Н.И. Учение о существе права и правовой связанности государства.Х.,1908.-298 с.
220.Поппер Карл Раймунд.0ткрытое общество и его враги,Т.2.Пер. с англ.-М.:Феникс,I992.-528 с.
221.Цвайгерт К.,Кетц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2-х тт.-Т.2.-Пер. с нем.-М.:Междунар.отноше¬ния, 2000. -512 с.
222.Кернз В.Вступ до права європейського Союзу. Пер. с англ.-К.: Т-во "Знания",КОО,2002.-381 с.- /європейське право/.
223.0уенз К.Право. Пер. з англ.-К.:Т-во "Знания",КОО,2002.-605 с.
224.Поль Рикер.Герменевтика.Этика.Политика.-М.,АО "KAMI",I995.-159с ,
225.Поль Рикер.Конфликт интерпретаций. Очерки о герменевтике.-М., "Медиум",1995.-412 с.
226.Юрген Хабермас. Демократия. Разум, Нравственность.-М.:Академия, 1995.-245 с.
227. Рулан, Норбер. Историческое введение в право.-М.:
2005.-672 с.
228.Кабрияк Р.Кодификации / Пер. с фр.-М.:Статут: 2007-476 с.
229. M. Novah. Freedem with justice. San Francisco, 1984. – 505 p.
230. Nosich R. Anarhi, State und Utopia. Oxford, 1998. – 340

231,Роле Д.Теория справедливости // Вопроси философии.-М.,1994, №10.-С.18-42.
232.Хайек Фридрих Август фон.Право,законодательство и свобода. Современное понимание либеральных принципов справедливости и полити¬ки.- М.:ИРИСЗН,200б.-644 с.