Правові гарантії прав і свобод людини та громадянина у сфері діяльності міліції

Краткое описание

ЗМІСТ
Вступ.....................................................................................................................................3
Розділ 1. Загальна характеристика правових гарантій прав і свобод людини та громадянина..........................................................................................................11
1.1. Теоретико-методологічні засади дослідження гарантій прав і свобод людини та громадянина.............................................................................................11
1.2. Правові гарантії в системі гарантування прав і свобод людини та громадянина в Україні....................................................................................................33
1.3. Правові гарантії як засіб забезпечення прав і свобод особи в сучасних умовах.................................................................................................................................56
Висновки до розділу.................................................................................................92
Розділ 2. Правові основи діяльності міліції у сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина...................................................................................................97
2.1. Поняття правових основ діяльності міліції у сфері забезпечення прав і свобод особи......................................................................................................................97
2.2 Міжнародно-правові акти як складова правової основи діяльності міліції України...........................................................................................................................132
2.3. Напрямки удосконалення діяльності міліції із забезпечення прав і свобод людини та громадянина в сучасних умовах................................................................143
Висновки до розділу...............................................................................................159
Висновки..........................................................................................................................161
Додатки............................................................................................................................165Список використаних джерел........................................................................................176

ВСТУП

Актуальність теми. З набуттям незалежності України, у країні розпочалися демократичні перетворення, спрямовані на формування громадянського суспільства, розбудову соціальної, правової держави, у якій, згідно з Конституцією, визначено головний зміст та спрямованість її діяльності – забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення належних гарантій їх реалізації. Проте сучасний стан правового статусу людини в Україні в різних сферах соціального життя свідчить про недосконалість та розбалансованість механізму забезпечення прав і свобод особи, зокрема про нерозвинутість такого складового елемента, як правові гарантії.
Реальність прав і свобод людини та громадянина полягає в тому, що права та свободи, гарантовані державою, не можуть бути скасовані, а під час прийняття нових законів або внесення до них змін не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, що також свідчить про необхідність постійного розроблення наукової проблематики правових гарантій.
Актуальність обраної теми визначається й тим, що Україна як член Ради Європи відповідно до Паризької Хартії для нової Європи від 21 листопада 1990 року взяла на себе обов’язки приєднатися до міжнародних стандартів у галузі прав людини, створити правові гарантії їх реалізації, які ґрунтуються на загальновизнаних міжнародно-правових засадах, закріплених у відповідних міжнародно-правових нормах.
Отже, правові гарантії характеризують не тільки фактичний та нормативно-визначений правовий статус особи в суспільстві, а й рівень чинної в країні демократії, соціальні можливості, які закладені в самому суспільному ладі.
Особлива роль у забезпеченні прав і свобод людини належить міліції. Правові гарантії прав і свобод громадян у діяльності міліції України реалізуються в межах її завдань і функцій. Жодні, навіть найважливіші, інтереси держави, окремих органів або осіб не є підставою для найменшого обмеження людини в її правах інакше як на підставі й у порядку, передбачених Конституцією і законами України, у яких визначені повноваження, основні права й обов’язки підрозділів міліції, їх посадових осіб, а також межі втручання в автономію особистості.
Гарантії прав і свобод людини в радянському суспільстві стали предметом дослідження у працях радянських учених Л.Д. Воєводіна, Г.В. Мальцева, В.А. Патюліна, І.В. Ростовщикова, К.Б. Толкачова та ін.
Питання правових гарантій були опрацьовані такими відомими російськими вченими як: С.С. Алексєєв, О.В. Аграновська, А.Б. Венгеров, М.В. Вітрук, В.А. Карташкін, В.М. Корельський, О.Є. Кутафін, В.В. Лазарєв, О.А. Лукашева, І.І. Лукашук, М.С. Малеїн, А.В. Малько, Г.М. Манов, М.М. Марченко, М.І. Матузов, В.С. Нерсесянц, В.Д. Перевалов, А.Ф. Черданцев, В.Є. Чіркін, В.М. Хропанюк, Ю.А. Юдін тощо.
Завдяки зусиллям вітчизняних науковців нині накопичено значний теоретичний матеріал з проблематики правових гарантій. У дослідженні використані положення, які розробили у своїх працях В.Б. Авер’янов, В.Д. Бабкін, С.В. Бобровник, С.Д. Гусарєв, М.М. Гуренко, К.Г. Волинка, Т.М. Заворотченко, А.П. Заєць, Р.А. Калюжний, М.І. Козюбра, А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, М.В. Костицький, С.Л. Лисенков, І.Й. Магновський, О.Г. Мурашин, О.В. Негодченко, А.Й. Олійник, Н.М. Оніщенко, М.П. Орзіх, Н.А. Пелих, В.Ф. Погорілко, П.М. Рабінович, А.О. Селіванов, О.Ф. Скакун, С.Г. Стеценко, В.Я. Тацій, Ю.М. Тодика, О.Ф. Фрицький, А.І. Хальота, Ю.С. Шемшученко та інші дослідники.
Нормативно-правову базу дисертації становлять: Конституція України, конституції зарубіжних країн, чинні закони та інші нормативно-правові акти, що стосуються теми дослідження.
Потрібно відмітити й те, що за останній період в Україні захищено дисертації, які містять науковий аналіз окремих аспектів із забезпечення прав і свобод людини та громадянина в діяльності міліції. Проте ці праці не містять комплексного аналізу до правових гарантій прав і свобод в діяльності міліції як окремого правового інституту. Проблеми, які пов’язані з правовими гарантіями прав і свобод людини та громадянина в діяльності міліції, потребують додаткового опрацювання, формулювання теоретичних та практичних висновків і рекомендацій щодо її удосконалення. Тому дослідження правових гарантій прав і свобод людини та громадянина в діяльності міліції є актуальною науковою проблемою, вирішення якої сприятиме розвитку механізмів реалізації права, а також удосконаленню правових основ діяльності міліції у сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему наукового дослідження затверджено вченою радою Національної академії внутрішніх справ України, протокол № 1 від 27 січня 2004 року. Роботу виконано відповідно до тематики пріоритетних дисертаційних досліджень на період 2002-2005 років, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 635 від 30 червня 2002 року “Про заходи щодо організації проведення науково-дослідних робіт та впровадження їх результатів у практичну діяльність органів внутрішніх справ України”, вона відповідає Пріоритетним напрямам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 755 від 5 липня 2004 року “Про затвердження Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років”.
Мета і завдання дослідження. Виходячи зі стану наукового опрацювання проблеми, метою дисертаційного дослідження є: у теоретичному аспекті – з’ясування загальних засад і практичних проблем правових гарантій прав і свобод людини та громадянина у сфері діяльності міліції; у практичному аспекті – розроблення та підготування рекомендацій щодо удосконалення національного законодавства, яке регулює діяльність міліції України. Для досягнення цієї мети було поставлено такі основні завдання:
- охарактеризувати історичний аспект теоретико-методологічних засад досліджень гарантій прав і свобод людини та громадянина;
- з’ясувати місце та роль правових гарантій в системі гарантій прав і свобод людини та громадянина;
- сформулювати авторське визначення правових гарантій прав і свобод людини та громадянина, розкрити їх зміст;
- проаналізувати правові основи діяльності міліції у сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина та підготувати комплексну характеристику повноважень міліції у цій галузі;
- конкретизувати роль та місце міліції в системі гарантування прав і свобод людини та громадянина;
- визначити ступінь ефективності інституту правових гарантій прав і свобод людини та громадянина, виявити недоліки в їх нормативному регулюванні та вказати на можливі шляхи подальшого розвитку;
- сформулювати пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правових основ діяльності міліції в контексті посилення правових гарантій прав і свобод людини та громадянина.
Об’єктом дослідження є система гарантій прав і свобод людини та громадянина.
Предметом дослідження є правові гарантії прав і свобод людини та громадянина та їх реалізація у сфері діяльності міліції України.
Методи дослідження обрано з урахуванням мети, завдань, об’єкта і предмета дослідження. Методологічною основою цього дослідження є система взаємодоповнювальних філософських, загальнонаукових, конкретно-наукових і спеціально-наукових методів. Філософські методи дали змогу визначити основні властивості правових гарантій, які знаходяться у взаємодії з іншими елементами механізму забезпечення прав і свобод особи. Серед загальнонаукових та конкретно-наукових методів дослідження застосовувалися зокрема: аналіз (під час розгляду ознак гарантій прав і свобод людини та громадянина); синтез (на основі розгляду ознак правових гарантій наводиться визначення автора); за допомоги структурного методу розглянуто внутрішню будову правових гарантій як єдності матеріальної та нормативної складових; системний метод надав можливість розглянути правові гарантії як елемент механізму забезпечення прав і свобод особи; функціональний метод сприяв визначенню основних якостей і призначення правових гарантій.
Крім вищезазначених, на різних етапах дослідження проблем правових гарантій використовувалися також історичний, порівняльно-правовий, аксіологічний, герменевтичний та соціологічний методи. Так, використання історичного методу дало змогу дослідити походження і розвиток феномену гарантій прав і свобод людини та громадянина. Порівняльно-правовий метод використовувався для виявлення загального та особливого в досліджуваних явищах, пізнання різноманітних історико-правових щаблів їх розвитку, визначення напрямків подальшого удосконалення правових гарантій. Для з’ясування соціального значення, суспільної та правової цінності правових гарантій застосовувався аксіологічний метод. Герменевтичний метод сприяв пізнанню правових гарантій прав і свобод людини та громадянина, що містяться у проаналізованих документах. Соціологічний метод використовувався для виявлення і пояснення впливу соціальних чинників на сферу правових гарантій у діяльності працівників міліції щодо забезпечення прав і свобод людини.
Зі спеціально-наукових методів було використано спеціально-юридичний, формально-правовий та інші, які дали змогу виявити роль й місце правових норм у забезпеченні прав і свобод людини та громадянина у сфері діяльності міліції.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що за характером і змістом розглянутих у дисертації питань вона є одним із перших у вітчизняній теорії та практиці комплексним монографічним дослідженням, присвяченим аналізові правових гарантій прав і свобод людини та громадянина у діяльності міліції України. Проведене дослідження дало можливість, сформулювати й аргументувати основні положення, які відображають наукову новизну:
вперше:
- з’ясовано, що змістом правових гарантій є правові умови, які сприяють реальності прав і свобод людини та громадянина. Функціональне призначення правових гарантій полягає у впливі на реалізацію прав і свобод людини та громадянина, конкретизується у функціях їх забезпечення, охорони та захисту;
- визначено як системні властивості правових гарантій прав і свобод людини та громадянина, так і відносну самостійність кожного виду правових гарантій у забезпеченні їх реалізації;
- сформульовано пропозиції щодо подальшого зміцнення системи правових гарантій прав і свобод та удосконалення діяльності міліції у сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина;
удосконалено:
- визначення поняття “правових гарантій”, під яким слід розуміти правові умови, засоби та способи, що визначають процедуру, за допомоги якої особа може фактично здійснювати свої права і свободи у спосіб та за формою, що закріплені національним законодавством держави й актами міжнародного права;
- розуміння механізму дії правових гарантій, що доцільно визначити як комплекс взаємопов’язаних і взаємодіючих правових умов, засобів та способів забезпечення і реалізації прав й свобод людини та громадянина;
набули подальшого розвитку:
- наукові уявлення щодо виникнення, становлення та розвитку правових гарантій прав і свобод людини та громадянина й описано їх з огляду на сучасні тенденції;
- наукові знання щодо конституційно-правових гарантій прав і свобод людини та громадянина, а також їх нормативного визначення в законах України і підзаконних нормативно-правових актах, що регулюють діяльність міліції.
Практичне значення одержаних результатів визначається актуальністю теми дослідження і новизною розв’язаних у дисертації проблем правових гарантій прав і свобод людини та громадянина, а також удосконалення правових основ діяльності міліції.
Основні положення, висновки та рекомендації дисертації можуть бути використані:
- у науково-дослідній сфері – для подальшого розроблення проблеми функціонування інституту правових гарантій прав і свобод людини та громадянина, а також підготування концепцій удосконалення діяльності міліції щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина;
- у процесі правотворчості – як теоретичні засади для розроблення законопроектів, що регламентують діяльність міліції у сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина;
- у навчальному процесі – під час викладання таких навчальних дисциплін, як “Теорія держави та права”, “Конституційне право України”, “Права, свободи й обов’язки людини та громадянина”;
- у просвітницькій роботі – для пропагування правових знань з метою підвищення правової культури населення та зміцнення авторитету підрозділів міліції.
Автором підготовлено пропозиції щодо змін тексту окремих статей Конституції України, Кримінально-процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України “Про міліцію”, які були направлені до Верховної Ради України (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 4 квітня 2006 року № 06-19/15-460).
Окремі наукові положення дисертації використовуються в навчальному процесі Київського національного університету внутрішніх справ під час викладання навчальної дисципліни “Теорія держави та права” (акт впровадження від 28 жовтня 2005 року).
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї та положення дисертаційного дослідження було апробовано на:
- Всеукраїнській науковій конференції “Юридичні читання молодих вчених” (м. Київ, 23-24 квітня 2004 року, тези опубліковано);
- Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Треті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 5-6 листопада 2004 року, тези опубліковано);
- Міжнародній науковій конференції “Формування правової системи в Україні на сучасному етапі” (м. Дніпропетровськ, 21-22 квітня 2005 року, тези опубліковано);
- науково-теоретичній конференції молодих та майбутніх вчених, присвячена п’ятій річниці Навчально-наукового інституту управління НАВСУ “Україна 2005: поступальна хода до верховенства права” (м. Київ, 15 квітня 2005 року, тези опубліковано);
- Всеукраїнській науковій конференції “Другі юридичні читання” ( м. Київ, 18 травня 2005 року, тези опубліковано);
- Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців “Четверті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 21-22 жовтня 2005 року, тези опубліковано);
- Міжнародній науковій конференції “Треті юридичні читання” (м. Київ, 25-26 квітня 2007 року, тези опубліковано);
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено в десяти наукових публікаціях автора, чотири з яких надруковано у фахових виданнях України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Основний закон нашої держави проголошує, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека є в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, на цьому ґрунтується діяльність соціальних інститутів і передусім органів, яка має на меті сприяння фактичному втіленню в суспільне життя прав і свобод людини та громадянина внаслідок формування правових гарантій щодо їх практичної реалізації.
Проведене дослідження правових гарантій прав і свобод людини та громадянина в діяльності міліції дає можливість сформулювати такі висновки:
1. Нині існують різні підходи до визначення гарантій прав і свобод, що багато в чому пов’язано як з об’ємом, так і зі складністю питання. У цьому визначенні повинні знайти своє віддзеркалення ознаки й особливості, які в загальному вигляді освітлювали найголовніші характеристики гарантій, розкривали різноманіття засобів забезпечення реальності прав і свобод особи, які існують і функціонують у демократичному суспільстві. Такими характеристиками повинні бути:
- по-перше, матеріальний зміст гарантій, тобто те, у чому вони, в загальному вигляді знаходять свій прояв в реальному повсякденному житті;
- по-друге, їх функціональне призначення, тобто у визначенні повинні бути вказані ті завдання, які покликані виконувати гарантії прав і свобод особи.
Враховуючи вищевикладене, вважаємо, що матеріальним змістом гарантій виступають загальні умови і спеціальні засоби, а функціональне призначення − це, передусім, забезпечення фактичної реалізації, надійної охорони, а в разі порушення − захисту прав і свобод людини та громадянина.
2. Критеріями, які покладені в основу класифікації гарантій виступає їх соціальна природа, сфера дії, функції, характер (об’єктивний чи суб’єктивний), суб’єкт здійснення, стадії реалізації прав і свобод, спосіб юридичного оформлення, галузева належність, вид соціального блага, що гарантується. Потрібно зазначити, що гарантії прав і свобод особи поділяються на:
- гарантії − умови;
- гарантії − засоби і способи.
Такий розподіл гарантій має дуже важливе теоретичне і практичне значення для суспільства: по-перше, ці гарантії створюють систему охорони і захисту державою прав, свобод та обов’язків, яка забезпечувала б їх реальне використання та надійний захист від будь-яких посягань; по-друге, створює умови для підвищення ефективності їх реалізації. У такому відношенні важливо розрізняти систему загальних, економічних, соціальних, політичних, ідеологічних умов і спеціальних (правових) гарантій, які постійно знаходяться в діалектичному зв’язку і взаємозалежності.
3. Правові гарантії прав і свобод людини та громадянина посідають особливе місце в системі гарантій. Це зумовлено місцем права в регулюванні суспільних відносин в умовах формування правової, демократичної держави. Правові гарантії − це сукупність правових умов, засобів та способів, що визначають процедуру, за допомоги якої особа може реально захищати свої права і свободи відповідно до законних підстав, передбачених Конституцією України, законодавчими актами та поточним законодавством.
4. Теза про те, що правові гарантії є найважливішими засобами забезпечення прав і свобод людини та громадянина, підкріплюється тим, що:
- по-перше, саме за допомоги правових гарантій можливе ефективне здійснення як охорони, так і захисту прав і свобод людини та громадянина, бо саме в юридичних нормах закріплені відповідні засоби забезпечення;
- по-друге, правові гарантії встановлюють межі прав і свобод людини та громадянина, а це є необхідною умовою існування індивіда в суспільстві;
- по-третє, з одного боку, норма права, що закріплює права і свободи людини та громадянина потребує певних гарантій, а з іншого боку, закріплюючи правило поведінки, сама норма виступає гарантією.
5. Міліція України посідає особливе місце у сфері реалізації прав і свобод людини та громадянина. Здійснюючи правоохоронну, управлінську, державну діяльність, міліція забезпечує права і свободи особи, інтереси суспільства і держави, при цьому її діяльність врегульована правовими основами. Правові основи організації і діяльності міліції як важлива правова гарантія становлять дві основні форми (принципи права та норми права).
6. Нормативно-правові акти, які регулюють діяльність міліції, мають різну юридичну силу залежно від суб’єкта, що прийняв їх. Конституція України закріплює основні засади державного устрою і відіграє особливу роль у діяльності міліції щодо забезпечення прав і свобод людини, хоча сама міліція як державний орган у статтях Конституції України не зазначений. Норми Конституції впливають на діяльність міліції не прямо, а опосередковано, тобто через норми законів, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України і т. ін.
7. Закони України визначають місце міліції в системі державного управління і регулюють окремі напрями її діяльності. Підзаконними актами регулюються питання організаційного характеру. Вони повинні своєчасно реагувати на ситуацію, що складається у сфері боротьби із злочинністю. Відомчі нормативні акти МВС України покликані забезпечувати оптимальне функціонування внутрішньої сторони діяльності міліції.
8. До складу правових основ діяльності міліції належать також і міжнародно-правові документи: 1) Загальна Декларація прав людини 1948 року; 2) Міжнародний пакт про громадянські і політичні права; 3) Європейська конвенція про захист прав і свобод людини 1950 року; 4) Підсумковий документ Віденської зустрічі представників держав-учасниць наради з безпеки і співробітництва в Європі 1989 р.; 5) Кодекс поведінки службових осіб по підтриманню правопорядку, прийнятий Генеральною асамблеєю у грудні 1979 р.
Міжнародні документи у сфері забезпечення прав і свобод людини закріплюють основні ідеї, які розроблялися людством протягом багатьох століть. У них закріплено головні правові гарантії існування людини, забезпечення її прав і свобод. Права і свободи людини, які закріплені у міжнародних документах, отримують свій подальший розвиток у нормах національного законодавства і стають правовим орієнтиром для розбудови правової держави.
9. Регулювання суспільних відносин в Україні відбувається на підставі законів. Проте це не означає, що підзаконні акти потрібно відмінити. Основне завдання полягає не в ліквідації, а в розумному обмеженні підзаконної нормотворчості, оптимізації форм її здійснення. Підзаконні нормативно-правові акти повинні конкретизувати норми законів, тобто організаційно забезпечувати їх дію.
10. Для реформування діяльності міліції у сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина необхідно:
1) розробити та прийняти нові нормативно-правові акти, які повинні чітко закріплювати повноваження підрозділів міліції (потрібно розробити та прийняти закон України “Про національну міліцію”, який повинен визначити структуру, завдання, функції та місце цього підрозділу в системі МВС України. З метою ліквідації прогалин у чинному законодавстві та усуненні суперечностей в діяльності міліції необхідно прийняти Закон України “Про органи внутрішніх справ України”, який визначить завдання, повноваження і сферу функціонування підрозділів міліції);
2) удосконалити правові основи діяльності міліції у сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина (необхідно доповнити та внести зміни до Конституції України, Кримінально-процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України “Про міліцію”);
3) зміцнити авторитет міліції та посилити форми взаємодії з населенням (необхідно підвищити рівень професіоналізму та правової свідомості серед працівників міліції, удосконалити форми взаємодії населення із міліцією).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Академічна юридична думка / Укл.: І. Усенко, Т.І. Бондарук; За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К: Ін-Юре, 1998. – 503 с.
3. Воеводин Л.Д. Юридические гарантии конституционных прав и свобод личности в социалистическом обществе: Монография. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. – 343с.
4. Мальцев Г.В. Социалистическое право и свобода личности. Теоретические вопросы. – М.: Юрид. лит., 1968. – 143 с.
5. Патюлин В.А., Семенов П.Т. Свобода личности в СССР и ее гарантии // Сов. государство и право. – M., 1961. – № 8. – С. 17–27.
6. Ростовщиков И.В. Права и свободы личности в СССР и роль органов внутренних дел в их обеспечении: Автореф. Дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1984. – 20 с.
7. Толкачев К.Б. Место органов внутренних дел в механизме реализации личных конституционных прав и свобод граждан: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1984. – 20 с.
8. Лысенков С.Л. Гарантии прав и свобод личности в советском обществе: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ин-т гос. и права АН УССР. – К., 1976. – 23 с.
9. Лысенков С.Л. Формы правового регулирования деятельности органов внутренних дел по обеспечению реализации конституционных прав и свобод советских граждан. – К.: КВШ МВД СССР, 1981. – 36 с.
10. Заворотченко Т.М. Конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2002. – 19 с.
11. Гуренко М.М. Теоретико-правові проблеми гарантій прав і свобод людини та громадянина: Монографія. – К.: НАВСУ, 2001. – 218 с.
12. Болдырев С.Н. Юридические гарантии обеспечения прав и свобод личности в деятельности органов внутренних дел: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ростовский юрид. ин-т. – Ростов-на-Дону, 2001. – 27 с.
13. Магновський І.Й. Гарантії прав і свобод людини та громадянина в праві України (теоретико-правовий аспект): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / НАВСУ. – К., 2003. – 20 с.
14. Букач В.В. Конституційні політичні права та їх забезпечення міліцією: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / НАВСУ. – К., 2004. – 20 с.
15. Гамалій І.В. Діяльність міліції щодо забезпечення конституційних прав і свобод громадян // Держава та право: Зб. наук. пр. – К., 2000. – Вип. 5. – С. 105-111.
16. Гіда Є.О. Загальнолюдські стандарти прав людини і забезпечення їх реалізації в діяльнсті міліції: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2000. – 16 с.
17. Домбровська О.В. Конституційне право на життя людини і громадянина та забезпечення його реалізації органами внутрішніх справ: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / НАВСУ. – К., 2005. – 20 с.
18. Заяць Н.В. Місце органів внутрішніх справ у реалізації прав людини // Право України. – 1999. – № 9. – С. 26-29.
19. Кравченко Ю.Ф. Свобода як принцип демократичної правової держави: Монографія. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 406 с.
20. Негодченко О.В. Забезпечення прав та свобод людини органами внутрішніх справ України: Монографія. – Дніпропетровськ: Поліграфіст, 2002. – 416 с.
21. Хальота А. Методи діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню реалізації прав людини // Право України. – 2001. – № 5. – С. 43-46.
22. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наук. думка, 2000. – 734 с.
23. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2000. – 318 с.
24. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. – 207 с.
25. Теорія держави і права / За заг. ред. В.В. Копейчикова. – К.: Юрінформ, 1995. – 189 с.
26. Рогатюк К.В. Правовий статус особи: доктринальні аспекти визначення та розуміння // Науковий вісник КНУВС. – К., 2006. – № 4. – С. 110-115.
27. Наливайко О.І. Функціональне призначення права у процесі захисту прав людини // Наук. вісник Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ. – Дніпропетровськ, 2002. – № 1. – С. 57-64.
28. Шаповал В., Крижанівський С. Конституція України 1996 року з прав людини: питання державно-правової теорії // Український часопис прав людини. – 1996. – № 3-4. – С. 13-18.
29. Орзіх М.П. Міжнародно-правові стандарти і права людини в Україні // Право України. – 1992. – № 4. – С. 16-19.
30. Горова О.Б. Конституційні громадянські права людини в Україні і їх забезпечення міліцією (роль міжнародно-правових норм в цьому процесі): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / НАВСУ. – К., 2000. – 20 с.
31. Лебедев В.М. Прямое действие Конституции Российской Федерации и роль судов // Государство и право. – 1996. – № 4. – С. 2-7.
32. Платон. Диалоги / Ин-т философии АН СССР. – М.: Мысль, 1986. – 606 с.
33. Аристотель: Сочинения. – М.: Мысль, 1983. – Т.4. – 830 с.
34. Філософія права: Навч. посібник / За заг. ред. О.Г. Данільяна. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 272 с.
35. Нерсесянц В.С. Философия права. – М.: ИНФРА – М – НОРМА, 1997. – 652 с.
36. Цицерон. Диалоги. О государстве. О законах. – М.: Ладомир, 1994. – 223 с.
37. Мартыненко А.П. Права народов в современном международном праве: Монография. – К.: Наук. думка, 1993. – 162 с.
38. Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги, в которых объясняются естественное право и право народов, а также принципы публичного права: Пер. с лат. – М.: Госюриздат, 1956. – 868 с.
39. Локк Дж. Опыты о законе природы // Сочинения в 3-х томах. – М.: “Мысль”, 1988. – Т. 3. – 668 с.
40. Монтеск’є Ш.-Л. Избранные произведения. – М., 1955. – 780 с.
41. Філософія політики: Підручник / Авт.-упоряд.: В.П. Андрущенко та ін. – К.: Знання України, 2003. – 400 с.
42. Руссо Ж.-Ж. Трактаты. – М.: Наука, 1969. – 703 с.
43. Декларація незалежності Сполучених Штатів Америки від 4 липня 1776 р. // Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник. У 2 т. / Укл. В.Д. Гончаренко, С.І. Пирогова, А.Й. Рогожин та ін.; За ред. В.Д. Гончаренка. – К.: Ін-Юре, 1998. – Т.2. – С. 49-52.
44. Декларация прав человека и гражданина от 26 августа 1789 г. // Конституции зарубежных государств: Учеб. пособие / Сост. В.В. Маклаков. – 2-е изд., доп. – М.: Изд-во БЕК,1999. – С. 135-137.
45. Хрестоматія з історії держави і права: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 656 с.
46. Сковорода Г.С. Разговор, называемый алфавит, или букварь мира // Повне зібрання творів: У 2 т. / АН УРСР. Ін-т філософії. – К.: Наук. думка, 1973. – Т. 1. – С. 411-463.
47. Шевченко Т.Г. І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє // Кобзар. – К.: Дніпро, 1986. – С. 245-355.
48. Андрусяк Т. Шлях до свободи (Михайло Драгоманов про права людини) – Львів: Світ, 1998. – 192 с.
49. Грушевський М. Барське староство. Історичні нариси. – Львів: “Місіонер”, 1996. – 623 с.
50. Кистяковский Б. В защиту права интеллигенции и правосознание // Вехи: Интеллигенция в России: Сб. статей. – М.: Молодая гвардия, 1991. – С. 109-135.
51. Кистяковский Б.А. Философия и социология права. – С. Пб.: Изд-во Русского Христианского гуманитарного института, 1998. – 800 с.
52. Хейман С. Кістяківський: Боротьба за національні та конституційні права в останні роки царату / Пер. з англ. – К.: Основні цінності, 2000. – 304 с.
53. Кистяковский Б.А. Социальныя науки и право. Очерки по методологии социальныхъ наукъ и общей теории права. – М.: Изд. М. и С. Собашниковыхъ, 1916. – 704 с.
54. Карташкин В.А. Международная защита прав человека: Монография. – М.: Междунар. отношения, 1976. – 224 с.
55. Історія української Конституції / Упоряд. А.Г. Слюсаренко, М.В. Томенко. – К.: Право, 1997. – 464 с.
56. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. − Харків: Консум, 2001. − 656 с.
57. Добровольская А.И. Гарантии прав граждан в советском уголовном судопроизводстве // Сов. государство и право. – 1980. – № 2. – С. 128-135.
58. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. − М.: Юристъ, 1997. – 671 с.
59. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.М. Корельского и проф. В.Д. Перевалова. − 2-е изд., изм. и доп. – М.: НОРМА – ИНФРА, 2000. – 616 с.
60. Малеин Н.С. Повышение роли закона в охране личных и имущественных прав граждан // Совет. государство и право. – 1974. − № 6. – С. 39-42.
61. Нерсесянц В.С. Система юридических гарантий прав и свобод граждан // Социалистическое правовое государство: концепция и пути реализации. − М., 1990. – С. 60-61.
62. Воеводин Л.Д. Реализация конституционных прав и свобод советских граждан и деятельность высших представительных органов власти социалистического государства. − М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. − 160 с.
63. Словарь-справочник по праву / Сост. А.Ф. Никитин. – М.: “Акалис”, 1995. – 140 с.
64. Теорія держави і права: Навч. посібник / А.Ю. Олійник, С.Д. Гусарєв, О.Л. Слюсаренко. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 176 с.
65. Погребной И.М., Шульга А.М. Теория права: Учеб. пособие. – Харьков: Ун-т внутр. дел, 1998. – 148 с.
66. Словарь иностранных слов. – 15-е изд., доп. – М.: Русский язык, 1998. – 608 с.
67. Рабінович П.М. Права людини і громадянина у Конституції України (до інтерпретації вихідних конституційних положень). – Харків: Право, 1997. – 64 с.
68. Основи демократії. Права людини та їх забезпечення в умовах суспільних змін: Навч. посіб. / О.В. Філонов, В.М. Субботін. – К.: Знання, 2006. – 215 с.
69. Пустовіт Ж.М. Основні соціальні права та свободи людини і громадянина в України : Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2001. – 16 с.
70. Социалистическая концепция прав человека / Отв. ред. В.М. Чхиквадзе, Е.А. Лукашова. – М.: Наука, 1986. – 221 с.
71. Нова Конституція України: Огляд, коментарі і текст Основного Закону / За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Правова держава, 1997. – 156 с.
72. Волинка К.Г. Механізм забезпечення прав і свобод особи: питання теорії і практики: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2000. – 16 с.
73. Селіванов А.О. Верховенство права в Конституційному правосудді: Аналіз конституц. юрисдикції. – К., Х.: Акад. прав. наук України, 2006. – 400 с.
74. Скакун О.Ф., Подберезський М.К. Теорія держави і права: Підручник. – Х.: Харківський держ. педагогічний ун-т ім. Г.С. Сковороди, 1996. – 326 с.
75. Тимченко И.А. Гарантии конституционных прав и обязанностей граждан // Конституционные права и обязанности советских граждан. – Киев, 1985. – С. 151-158.
76. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наук. думка, 2000. – 734 с.
77. Гражданский кодекс Украины: Научно-практический комментарий. – Х.: ООО “Одиссей”, 2000. – 848 с.
78. Кримінальний кодекс України: Офіційне видання. – К.: Ін-Юре, 2005. – 425 с.
79. Кримінально-процесуальний кодекс України: Офіційне видання. – Парламентське вид-во, 2006. – 207 с.
80. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. – К.: А.С.К., 2002. – 1051 с.
81. Про посилення судового захисту прав і свобод людини і громадянина: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. // Вісник Верховного Суду України. – 1997. – № 2. – С. 2-4.
82. Цивільний кодекс України: Офіційне видання. – К.: Ін-Юре, 2005. – 683 с.
83. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. – К.: Істина, 2004. – 916 с.
84. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / В.І. Тертишніков. – Харків: Консум, 2004. – 408 с.
85. Цивільний процесуальний кодекс України. – К.: Парламентське вид-во, 2004. – 151 с.
86. Сімейний кодекс України. Станом на 3 березня 2006 р. – К.: Велес, 2006. – 64 с.
87. Кодекс законів про працю України: Офіційне видання. – К.: Ін-Юре, 2005. – 247 с.
88. Про зайнятість населення: Закон України від 1 березня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – Ст. 170.
89. Про колективні договори і угоди: Закон України від 1 липня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 36. – Ст. 361.
90. Про відпустки: Закон України від 15 листопада 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 2. – Ст. 4.
91. Про поштовий зв’язок: Закон України від 4 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України – 2002. – № 6. – Ст. 39.
92. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 12. – Ст. 792.
93. Пазюк А.В. Захист прав громадян у зв’язку з обробкою персональних даних у правоохоронній діяльності: європейські стандарти і Україна. – К.: МГО Прайвесі Юкрейн, 2001. – 258 с.
94. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
95. Конституційне законодавство України: Законодавчі акти. Коментар. Офіційне тлумачення. / Автори-упорядники: С.В. Лінецький, М.І. Мельник, А.М. Ришелюк. – К.: Атіка, 2000. – 896 с.
96. Костицький В. Економічний патріотизм як соціально-економічне і правове явище // Право України. – 2001. – № 6. – С. 17-21.
97. Тацій В., Тодика В. Проблеми становлення сучасного конституціоналізму в Україні // Право України. – 2001. – № 6. – С. 3-7.
98. Кушніренко О.Г., Слінько Т.М. Права і свободи людини та громадянина: Навч. посібник. – Х.: “Факт”, 2001. – 439 с.
99. Погорілко В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. Права та свободи людини і громадянина в Україні. – К.: Ін-Юре, 1997. – 52 с.
100. Нова Конституція України: Огляд, коментарі і текст Основного Закону / За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Правова держава, 1997. – 156 с.
101. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права: Підручник. – К.: Кондор, 2002. – 353 с.
102. Сиренко В.Ф. Реальность прав советских граждан – К.: Наук. думка, 1983. – 139 с.
103. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
104. Скобелкин В.Н. Юридические гарантии трудовых прав наемных работников // Культура, демократия и право. – Новосибирск, 1996. – С. 75-79.
105. Калашников С.В. Система конституционных гарантий обеспечения прав и свобод граждан в условиях формирования в России гражданского общества // Государство и право. – 2002. – № 6. – С. 17-25.
106. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / За заг. ред. В.В. Медведчука. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 656 с.
107. Гарантії правові // Юридична енциклопедія. – К.: “Українська енциклопедія”, 1998. – Т. 1. – С. 555.
108. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. – М.: Юрайт, 1997. – 416 с.
109. Витрук Н.В. О юридических средствах обеспечения реализации и охраны прав советских граждан // Изв. вузов. Правоведение. – 1964. – № 4. – С. 29-38.
110. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2007. – 624 с.
111. Толкачев К.Б. Методологические и правовые основания личных и конституционных прав и свобод человека и гражданина и участие в ней органов внутренних дел: Монографія. – С. Пб., 1997. – 175 с.
112. Права личности и деятельность органов внутренних дел по их обеспечению: Учеб. пособие / Под ред. Х.А. Тимершина, И.В. Ростовщикова. – Уфа, 1997. – 120 с.
113. Савенко М. Забезпечення прав і свобод людини і громадянина та їх захист органами конституційної юрисдикції // Право України. – 1999. – № 2. – С. 3-9.
114. Волинка К.Г. Теорія держави і права: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2003. – 240 с.
115. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2004. – 464 с.
116. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 536 с.
117. Гараджаев Д. Правовая информация – гарантия реализации конституционных прав и свобод человека // Юридичний вісник України. – 1997. – № 1. – С. 96-101.
118. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності: Указ Президента України від 10 червня 1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997. – № 24. – Ст. 11.
119. Конституція України: Офіц. текст: Коментар законодавства України про права людини та громадянина: Навч. посібник / Авт. упор. М.І. Хавронюк. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 544 с.
120. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
121. Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 27-28. – Ст. 180.
122. Общая теория государства и права: Акад. курс в 2-х т. / Отв. ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1998. – Т. 2. – 416 с.
123. Господарський процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами. – К.: Юстініан, 2002. – 544 с.
124. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.
125. Крегул Ю.І. Права і свободи людини: Навч. посібник. – К.: Книга 2004. – 288 с.
126. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / За ред. В.Г. Буткевича. – К.: Либідь, 2002. – 608 с.
127. Международное право: Учебник. – М.: Междунар. отношения, 2003. – 720 с.
128. Сравнительное конституционное право / Под ред. А.И. Ковлера, В.Е. Чиркина, Ю.А. Юдина. – М.: Изд. фирма “Манускрипт”, Москва. – 1996. – 729 с.
129. Політологічний енциклопедичний словник / Упоряд. В.П. Горбатенко. – К.: Генеза, 2004. – 736 с.
130. Кутик В. Загальна декларація прав людини: з історії проектування // Український часопис прав людини. – 1997. – № 2. – С. 47-50.
131. Про ратифікацію конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17 липня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
132. Карпачова Н.І. Права людини: від проголошення до реального втілення // Вісник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – 1999. – № 1. – С. 3-7.
133. Грищук О.В. Право на компенсацію моральної шкоди (загальнотеоретичні аспекти): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2002. – 20 с.
134. Рабінович П. Моральна шкода та право на її компенсацію: загальнотеоретичний підхід // Право України. – 2002.– № 4. – С. 100-103.
135. Лисюченко В.П., Доценко О.С., Ольховик П.В. Управління у сфері правоохоронної діяльності: Навч. посібник. – К.: Паливода А.В., 2005. – 112 с.
136. Коментар до Конституції України. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. – 376 с.
137. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.
138. Васильев Л. Три попытки нормативного закрепления презумпции невиновности // Законность. – 2004. – № 2. – С. 46-49.
139. Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування. Монографія. – К.: НАВСУ, 2005. – 272 с.
140. Рогатюк І. Обвинувачення та принцип презумпції невинуватості при проводженні досудового слідства // Право України. – 2001. – № 10. – С. 44-45.
141. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 27 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. − 1994. − № 11. – Ст. 50.
142. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність: Навч. посібник. − К.: Атіка, 2002. − 576 с.
143. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 40. – Ст. 2687.
144. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник / О.С. Захарова, В.Я. Карабань, В.С. Ковальський та ін; Від. ред. В. Маляренко. − К.: Юрінком Інтер, 2004. − 376 с.
145. Ануфрієв М.І. Органи внутрішніх справ на рубежі тисячоліть // Наук. вісн. Дніпропетр. юрид. ін-ту МВС України. – Дніпропетровськ, 2000. – № 1. – С. 3-15.
146. Негодченко О.В. Забезпечення прав і свобод людини та ОРД // Бюл. з обміну досвідом МВС України. – К., 2003. – С. 14-21.
147. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
148. Кононова Л.Н. Некоторые аспекты уважения прав граждан в деятельности органов внутренних дел // Наук. вісн. Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ: Зб. наук. праць. – Х., 2002. – № 1 (7). – С. 154-160.
149. Правила застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні // Довідник працівника міліції: У 2-х кн. – Кн. 1: Законодавчі та інші нормативно-правові акти з питань діяльності органів внутрішніх справ. – Київ: Видавнича компанія “Воля”, 2003. – С. 347-357.
150. Положення про порядок придбання, видачі, обліку, зберігання та застосування вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, спеціальних засобів індивідуального захисту працівниками судів і правоохоронних органів, а також особами, які беруть участь у кримінальному судочинстві // Довідник працівника міліції: У 2-х кн. – Кн. 2. Ч. 1: Нормативно-правові акти з питань діяльності органів внутрішніх справ. – Київ: Видавнича компанія “Воля”, 2004. – С. 342-353.
151. Негодченко О.В. Удосконалення правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України та забезпечення прав і свобод людини // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ, 2002.– № 3 (9). – С. 11-17.
152. Киричук И.Б. Организация и деятельность органов внутренних дел как предмет правового регулирования ( вопросы теории): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1991. – 26 с.
153. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укл. і гол. ред. В. Т. Бусел. − К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2002. − 1440 с.
154. Советский энциклопедический словарь. − М.: Сов. энциклопедия, 1980. − 1632 с.
155. Орловський О. Поняття принципу права // Науковий вісник Чернівецького університету. Правознавство.− Чернівці, 1997. − Вип. 11. − С. 81-84.
156. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2-х т. − Свердловск: Изд-во Свердловського юрид. ин-та, 1972. − Т. 1. − 396 с.
157. Лившиц Р.З., Никитинский В.И. Принципы советского трудового права // Сов. государство и право. − 1974. − № 8. − С. 31-39.
158. Васильев А.М. О правовых идеях-принципах // Сов. государство и право. − 1975. − № 3. − С. 11-18.
159. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Посібник. – 2-е вид., зі змін. та доп. − К., 1994. − 236 с.
160. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія / НАВСУ. − К.: Юрінком Інтер, 1998. − 208 с.
161. Радько Т.Н., Казаков В.Н. Законность и ее грани // Современное право. − 2003. − № 3. − С. 62-69.
162. Попов Л.Л. Обеспечение социалистической законности в деятельности советской милиции. − М.: Высшая школа МВД СССР, 1972. − 130 с.
163. Полиция и население: через общение − к взаимопониманию // Экспресс-информация. Зарубежный опыт. − М., 1987. − Вып. 7 (9). − С. 4-6.
164. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 46. – Ст. 366.
165. Кулага Е. Конституція України – правова основа для вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 10. – С. 85-86.
166. Статут патрульно-постової служби міліції / МВС України. – К., 1995. – 226 с.
167. Науково-практичний коментар до Закону України “Про міліцію” / УАВС. Міжнародний освітний фонд ім. Я. Мудрого; Відп. ред. Я.Ю. Кондратьєв, І.П. Голосніченко. – К.: УАВС, 1996. – 144 с.
168. Конституційне право України: Підручник для вузів / Академія правових наук України. Укр. правнича фундація; За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, В.М. Тодики. - К., 1999. – 673 с.
169. Кравченко Ю.Ф. Органи внутрішніх справ як гарант особистих прав громадян України // Права людини та інформація: Зб. наук. праць. − К., 2001. – С. 9-21.
170. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. − № 50. − Ст. 540.
171. Про організаційно-правові засади боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. − № 35. − Ст. 358.
172. Про дорожній рух: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. − № 31. − Ст. 338.
173. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. − № 34. − Ст. 266.
174. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 4 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. − № 23. − Ст. 161.
175. Константинов С.Ф. Іноземці як спеціальні суб’єкти адміністративної відповідальності // Науковий вісник НАВСУ. – К., 2001. – № 1. – С. 97-100.
176. Евграфов П.Б. Соотношение структуры права и структуры советского законодательства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Харьков, 1981. – 24 с.
177. Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади: Указ Президента України від 9 лютого 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. − № 6. – Ст. 189.
178. Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади: Указ Президента України від 3 жовтня 1992 р. // Урядовий кур’єр. – 1992. – 9 жовтня.
179. Сахаров Н.А. Институт президенства в современном мире. − М.: Юрид. литература, 1994. − 176 с.
180. Конституция Российской Федерации. Принята всенародным голосованием 12 декабря 1995 г. – М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1996. – 80 с.
181. Про додаткові заходи щодо зміцнення законності та правопорядку: Указ Президента України від 5 липня 1996 р. // Урядовий кур’єр – 1996. – 10 липня.
182. Про додаткові заходи щодо посилення боротьби із злочинністю та зміцнення правопорядку в Україні: Указ Президента України від 5 серпня 1996 р. // Урядовий кур’єр. – 1996. – 10 серпня.
183. Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян: Указ Президента України від 18 лютого 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. − № 8. – Ст. 331.
184. Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби із злочинністю: Указ Президента України від 6 лютого 2003 р. // Офіційний вісник України. − 2003. − № 6 − Ст. 228.
185. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве. – М.: Юрид. лит., 1989. – 286 с.
186. Про заходи щодо удосконалення нормотворчої діяльності МВС України: Наказ МВС України від 22 травня 1992 р., № 285: – К., 1992. – 16 л.
187. Воронина Т.Н. Нормативные правовые акты МВД России в механизме правового регулирования деятельности ОВД: Автреф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.14. – М., 2001. − 26 с.
188. Лазарев В.В., Левченко И.П. Правоприменительная деятельность органов внутренних дел: Учеб. пособие. – М.: Акад. МВД СССР, 1989. – 84 с.
189. Опрышко И.В. Должностные инструкции органов внутренних дел как акты государственного управления: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02. / УАВД. − К., 1992. – 19 с.
190. Организация управления в органах внутренних дел: Лекция по курсу. − Ч. IV. – М.: Академия управления МВД России, 2000. – 18 с.
191. Керимов Д.А. Культура и техника законотворчества. – М.: Юрид. лит., 1991. – 160 с.
192. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
193. Опришко В. Питання трансформації Європейського права в законодавство України // Право України. – 2001. – № 2. – С. 27-30.
194. Опришко В. Питання гармонізації законодавства України з міжнародним правом і національними правовими системами // Право України. – 1999. – №8. – С. 12-16.
195. Костюченко О.А. Основи конституційного права України. – К.: МАУП, 1999. – 256 с.
196. Загальна декларація прав людини: Прийн. 10 грудня 1948 р. // Права людини і професійні стандарти для організацій. – Амстердам – Київ, 1996. – С. 6-9.
197. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права: Прийн. 16 грудня 1966 р. // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ, 1996. – С. 9-19.
198. Конвенція проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання: Прийн. 10 грудня 1984 р. // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ, 1996. – С. 37-44.
199. Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями: Прийн. 31 липня 1957 р. // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ, 1996. – С. 174-188.
200. Основные принципы применения силы и огнестрельного оружия должностными лицами по поддержанию правопорядка: Прин. VIII Конгрессом ООН по предупреждению преступности и обращение с правонарушителями. // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ, 1996. – С. 170-174.
201. Международная конвенция о борьбе с захватом заложников: Прин. 17 декабря 1979 г. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. – К.: Юрінком, 1996. – Кн. 1. – С. 321-329.
202. Панов В.П. Международное уголовное право: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 320 с.
203. Про ратифікацію Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 рік та Додаткового протоколу 1978 року Конвенції: Закон України від 16 січня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 3. – Ст. 88.
204. Степаненко К. Взаємодія міліції з поліцейськими організаціями іноземних країн // Право України. – 2003. – № 3. – С. 148-151.
205. Губанов А.В. Полиция зарубежных стран. Организационно-правовые основы, стратегия и тактика деятельности. – М.: МАЭП, 1999. – 288 с.
206. Правові основи міжнародної діяльності МВС України: Збірник міжнародно-правових договірних документів. В 2-х т. – Київ, 1997. – Т. 1. – 346 с.
207. Міжнародно-правові стандарти поведінки працівників правоохоронних органів при підтримці правопорядку. Документально-джерелознавчий довідник / Упоряд.: Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, І.Г. Кириченко. – К., 2002. – 126 с.
208. Забезпечення органами внутрішніх справ міжнародно-правових стандартів прав людини при охороні громадського порядку / Від. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, Ю.С. Шемшученко. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 460 с.
209. Сборник документов Совета Европы в области защиты прав человека и борьбы с преступностью. – М.: СПАРК, 1998. – 126 с.
210. Міліція України: історичний нарис, портрети, події: Науково-попул. видання / За заг. ред. Ю.О. Смирнова. – Кол. авторів: Ю.О. Смирнов, П.П. Михайленко, О.Д. Святоцький, М.І. Ануфрієв. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002. – 888 с.
211. Гуса